Особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА

На правах рукопису
УДК 159.947.5:373.3.02-053.5] (043)

Кириленко Валентина Граціянівна

Особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння

19. 00. 07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
професор, доктор психологічних наук Клименко В.В

Київ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ І.
ПРОБЛЕМА РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ І МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

1.1. Аналіз теоретичних основ проблеми розумового розвитку учіння в психології

14

1.1.1. Особливості навчання учнів, які перебувають на медичному обліку

32

1.2. Психологічні особливості формування мотивації учіння молодших школярів

37

Висновки до 1-го розділу

52

РОЗДІЛ 2.
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ ТА МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

2.1. Вивчення особливостей взаємозв’язку розумового розвитку та мотиваційної сфери учня початкової школи і обґрунтування засобів дослідження

55

2.2. Методи дослідження розумового розвитку, учбової мотивації учнів та характеристика діагностичних методик

67

2.3. Якісні і кількісні характеристики розумового розвитку та мотивації учіння молодших школярів

88

Висновки до 2-го розділу

112

РОЗДІЛ 3.
ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ РОЗУМОВОГО РОЗВИТКУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ТА ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ

3.1. Соціально-психологічна характеристика молодших школярів з різними рівнями розумового розвитку та мотивацією учіння

115

3.2. Модель діяльності психолога в організації навчально процесу

136

Висновки до 3-го розділу

156

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

158

ДОДАТКИ

164

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

177

ВСТУП

Актуальність дослідження. Важливими ціннісними орієнтирами, що визначають напрями у розв’язанні навчальних проблем сучасного школяра є розумовий розвиток та мотивація провідної діяльності. Саме до вирішення цих питань звертаються наукові погляди спеціалістів різних наукових напрямів, в першу чергу, психологів, педагогів, медиків. Пояснюється це більш раннім початком шкільного навчання, ускладненням навчального матеріалу та підвищенням вимог до розвитку школярів й відповідно висуваються нові вимоги до розвитку розумової та мотиваційної сфер особистості формування і розвиток процесів мислення, стійкості учбових інтересів, мотивації діяльності, пізнавальної активності та самостійності. Вирішення цього питання тісно пов’язане з реалізацією Закону України „Про освіту”, Національної доктрини розвитку освіти, Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття), в яких визначене основне стратегічне завдання реформування освіти в Україні формування освіченої особистості, становлення її фізичного, соціального і психічного здоров'я. Розв’язання цього завдання передбачає обґрунтування методів розумового розвитку та становлення і формування мотивації провідної діяльності сучасного школяра, оскільки розвиток суспільства значною мірою залежить від сформованості рівня діяльності та активності її членів.
Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення психологічних підходів до розвитку учнів різного віку, але особливої значущості набуває це питання, коли мова йде про розвиток молодших школярів 6-11 років, оскільки саме цей період є сензитивним для формування нового виду людської діяльності учіння та саме в цей період відбувається інтенсивний розвиток пізнавальних процесів і закладаються основи ефективної навчальної діяльності на все життя, яке не можливе без стійкої сформованої мотивації.
Особливу увагу психологів привертає розумова сфера учнів молодшого шкільного віку, серед яких слід виділити учнів з ослабленим здоров'ям та вадами фізичного здоров'я. Слід відмітити, що соматичне здоров'я головний чинник нормального розумового розвитку учнів. Доведено, що головна причина низького рівня успішності школярів ослаблене здоров'я. За статистикою, в Україні на 1000 дітей припадає майже 1460 різних захворювань, 60-70% дітей мають соматичні зрушення ще на початку свого розвитку; у понад 80% дітей, які йдуть до школи, виявлено відхилення у стані здоров'я; близько 10% дітей, які вступають до школи, мають порушення психічного здоров'я; 60% дітей, які йдуть до школи, мають мовленнєві вади; 25-30% порушення у розвитку моторних функцій; 30-35% порушення зорово-просторового сприймання та зорово-моторних координацій [130], що позначається на якісних показниках навчально-виховного процесу. А це означає, що вивчаючи індивідуальні особливості розумового розвитку та мотиваційної сфери кожного учня, слід враховувати і стан фізичного здоров'я молодших школярів.
Серед чинників розвитку особистості учіння одне з самих значущих, оскільки воно є єдиним способом не тільки отримання освіти, а й розумового розвитку: відбувається зародження і розвиток основних психічний і особистісних новоутворень, набуття пізнавального та навчального досвіду, досягнення успіху чи уникнення невдач. А від так, багатогранний розумовий та мотиваційний розвиток молодших школярів потребує створення оптимальних психологічних, психогігієнічних, соціальних і педагогічних умов в навчально-розвивальному середовищі для забезпечення повноцінного проживання учнями цього вікового періоду і тим самим сприяння реалізації їх індивідуальних творчих потенцій. Про це наголошували видатні українські вчені В. Кащенко, Л. Виготський, Г. Костюк,
В. Сухомлинський та інші.
Проблему психічного розвитку, в структуру якого входить і розумовий, досліджували багато вчених, як медиків, вказуючи на негативний вплив конфліктів у формуванні особистості учнів (Д.Ісаєв, В.Гарбузов), так і психологів, не відокремлюючи набутий соціальний досвід дитини від загального психічного розвитку та вказували на вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на мисленнєві процеси, які і характеризують розумовий розвиток особистості (Р.Байярд, С.Болтівець, Л.Виготський, Г.Костюк, А.Валлон, Е.Ериксон, О.Леонтьєв, А.Лурія, М.Раттер).
Праці психологів, присвячених проблемам навчання та мотивації навчальної діяльності (Є.Ільїн, А.Маслоу, Х.Хекхаузен, В.Вілюнас, Л.Божович, О.Леонтьєв, О.Малихіна), особливостям розумового розвитку фізично здорових та молодших школярів з особливими потребами (О.Леонтьєв, Б.Зейгарник, Н.Менчинська, Л.Виготський, Л.Божович, А.Валлон, С.Максименко, В.Клименко, Г.Костюк, О.Скрипченко, Т.Ілляшенко, М.Марютіна, В.Шадріков, О.Романенко) зумовили виникнення різних теоретичних поглядів на це явище, як з боку психології, так і з боку фізіології і педагогіки.
С.Занюк, С.Москвичов, Л.Божович, Б.Зейгарник, М.Марютіна, В.Шадріков, Є.Ільін, П.Якобсон, А.Маслоу, Х.Хекхаузен та інші присвятили велику кількість монографій вивченню мотиваційної сфери людини. В роботах вчених (Д.Ельконін, О.Леонтьєв, Б.Ананьєв) мотив розумівся як усвідомлена потреба, і як предмет потреби. На думку Є.Ільіна, загальним недоліком існуючих точок зору і теорій є відсутність системного підходу до розгляду процесу мотивацій.
Більшість досліджень, які проводились останнім часом, були спрямовані на аналіз становлення та розвитку мотивації навчальної діяльності і розумового розвитку у школярів середнього та старшого шкільного віку, вказуючи на недостатній рівень досвіду та практичних і наукових знань у молодших школярів. Але, на нашу думку, в молодшому шкільному віці закладається основа для ціленаспрямованої провідної діяльності учіння, яке і лежить в основі розумового розвитку особистості.
Слід вказати, що деякі психолого-педагогічні аспекти розумового розвитку і мотивації навчальної діяльності частково розкрито дисертаційних дослідженнях, наукових працях, методичних посібниках та рекомендаціях. Так, проблему розумової активності дітей п’яти-десятирічного віку засобами розвитку психомоторної дії досліджувала Л.Роговик (2003), питання формування мотивації учіння у молодших школярів висвітлено в дисертаціях Е.Паламар (2005) та О.Осики (2007), в дисертації О.Петрів (2005) розкрито особливості розумової працездатності, формування здатності до логічного мислення розглядала С.Дорофей (2007), Н.Руда розкрила особливості мотиваційної сфери старшокласників з різним рівнем навчальних досягнень (2006), Л.Бондар досліджувала вплив спільної навчальної діяльності на розумовий і соціальний розвиток молодших школярів, І.Мартиненко вивчала особливості мотиваційної готовності до шкільного навчання у дітей шестирічного віку із загальним недорозвиненням мовлення.
Натомість, специфіка розвиваючого впливу мотивації учіння на розумовий розвиток молодших школярів з різними станами фізичного здоров'я ще недостатньо висвітлена. Це дає підстави стверджувати, що проведення теоретико-експериментального дослідження проблем розумового розвитку та формування мотивації учіння, є, безумовно, актуальним та доцільним, що зумовило і вибір дисертаційного дослідження на тему „Особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння”, актуальність якого визначається зростанням на сучасному етапі вимог, які суспільство висуває до розвитку особистості школярів, особливо з ослабленим здоров’ям чи вадами фізичного розвитку, саме на початку навчально-трудової діяльності та полягає в виявленні такого рівня розумового розвитку та мотиваційного компоненту розумової діяльності вказаної вікової групи, який є оптимальним для загального розвитку молодших школярів та який зумовлюються вмотивованою провідною діяльністю. Ця тема має не тільки психологічне, а й соціально-педагогічне значення, оскільки пов’язана також з проблемою індивідуалізації розвиваючого процесу, у наданні психологічної допомоги кожному учневі, незалежно від стану здоров'я, для досягнення максимальних учбових результатів.
Вивчення впливу різних чинників: індивідуальних особливостей розумового розвитку молодших школярів, мотиваційної спрямованості на процес учіння, формування навчальної мотивації та розкриття складних процесів їх формування на ранніх етапах онтогенезу представляють актуальне значення для вікової та педагогічної психології і є основою для дослідження особистості молодших школярів, розробки дій по первенції і корекції розумових, поведінкових, мотиваційних порушень.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України в межах комплексних тем лабораторії вікової психофізіології Психофізіологічне забезпечення педагогічної діяльності: системні принципи оцінки, діагностики та корекції” (реєстраційний номер 0101U000534); Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів” (реєстраційний номер 0105U000133); затверджена вченою радою інституту (протокол № 3 від 25.03.2004 року) та узгоджена у Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 15.06.2004 року).
Об’єкт дослідження: розумовий розвиток молодших школярів.
Предмет дослідження: особливості розумового розвитку молодших школярів залежно від мотивації учіння фізично здорових учнів і тих, що знаходяться на медичному обліку.
Мета дослідження: виявити рівні розумового розвитку молодших школярів з різними типами мотивації учіння фізично здорових учнів і тих, що знаходяться на медичному обліку та розробити програму психолого-педагогічного впливу, спрямованого на становлення мотивації учіння і оптимізацію здобуття знань в період молодшого шкільного віку.
Теоретичний аналіз психологічної сутності розумового розвитку та мотивацій провідної діяльності учнів учіння, дав змогу висунути гіпотезу дослідження, в основу якої покладено припущення, що
- що розумовий розвиток молодших школярів, які перебувають на медичному обліку, суттєво не відрізняється від розумового розвитку фізично здорових учнів;
- мотивація учіння виступає основою для виділення індивідуальних особливостей розумового розвитку молодших школярів;
- мотивація учіння молодших школярів, які знаходяться на медичному обліку, відрізняється від мотивації, яку можна визнати оптимальною для фізично здорових школярів;
- система мотивації може перебувати в станах, коли один або декілька мотивів неусвідомлені і тому не виконують дій регуляції в учінні;
- відновлення системи мотивації передбачає застосування засобів, завдяки яким вона здійснюється та сприяє розумовому розвитку молодших школярів.
У відповідності з метою і висунутими гіпотезами поставлено завдання:
1. На основі аналізу й узагальнення наявного в психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної проблеми уточнити сутність поняття розумовий розвиток”, „мотивація учіння молодших школярів”, охарактеризувати їх зміст і особливості.
2. На основі комплексу діагностичних методик здійснити експериментальне дослідження рівнів розумового розвитку, типів мотивації учіння у молодших школярів з різними станами фізичного здоров’я, визначити критерії і рівні їх сформованості, виділити ознаки їх прояву.
3. Дослідити взаємозв’язок мотивації учіння і розумового розвитку молодших школярів та описати індивідуальні варіанти їх розвитку.
4. Розробити й апробувати систему формуючих (корекційно-розвивальних та реабілітаційних) вправ, спрямованих на цілісний розвиток молодших школярів і рекомендації щодо нормалізації розвитку мотиваційної сфери молодших школярів.
Методологічною та теоретичною основою дослідження стали: концепція взаємодії зовнішніх та внутрішніх чинників у розумовому розвитку (Г.Костюк, П.Якобсон, О.Скрипченко та інших вчених), загальнопсихологічні положення про сутність і розвиток особистості у процесі діяльності (Г.Костюк, О.Леонтьев), положення про динамічність особистісних новоутворень (Б.Братусь), положення про вплив психомоторики на розумовий розвиток (В.Клименко, Л.Роговик), культурно-історична теорія (Л.Виготський, О.Леонтьєв), теорія навчання і розвитку у генетичній психології С.Д. Максименка, положення про дисфункції соціо та онтогенезу (Д.Ісаєв, О.Кочерга, В.Гарбузов, М.Раттер, Р.Байярд.), загальнотеоретичні положення щодо сензитивності молодшого шкільного віку до пізнавальної діяльності (Л.Божович), основні засади теорії і практики психологічної допомоги.
Для розв’язання поставлених завдань використано комплекс теоретичних та експериментальних методів: аналіз та узагальнення психологічної, педагогічної, соціально-педагогічної літератури для визначення змістовної специфіки проблеми, що досліджується, констатуючий експеримент для виявлення наявного рівня розумового розвитку молодших школярів: включене спостереження, аналіз продуктів діяльності, методи психодіагностики: тести, анкетування, опитування, бесіда; формуючий експеримент з використанням психокорекційних методик. Надійність та достовірність отриманих в ході дослідження даних забезпечено якісним та кількісним аналізом, використанням методів математичної статистики. Математично-статистична обробка даних передбачала порівняння середніх значень, кореляційний, факторний аналіз. Достовірність відмінностей розумового розвитку серед фізично здорових та учнів, які знаходяться на медичному обліку, перевірялась за допомогою критерію Манна-Уітні. Здійснено ретроспективний аналіз власного досвіду психоконсультативної і психокорекційної роботи у загальноосвітній школі.
Організація і база дослідження: дослідження проводилось в чотири етапи: теоретичний аналіз проблеми, констатуючий експеримент, формуючий експеримент, підсумковий етап. Дослідження проводилось з різними класно-віковими групами учнів молодших класів загальноосвітньої школи № 298 міста Києва, вихованцями Центру соціально-педагогічної та профілактичної роботи для дітей та підлітків, що потребують особливої уваги ЦСССДМ Оболонського району м.Києва. Експериментально охоплено 334 особи, з яких 173 молодші школярі, серед них 64 учні, які знаходились на постійному медичному обліку (учні з особливими потребами та учні з ослабленим здоров’ям), 12 вчителі, 149 батьків.
Наукова новизна та теоретична значущість дисертаційного дослідження полягає в тому, що теоретично проаналізовано та узагальнено і уточнено поняття розумовий розвиток”, „мотивація учіння молодших школярів”; достала подальшого розвитку проблема формування мотивації учіння молодших школярів; вперше виокремлено індивідуальні особливості розумового розвитку молодших школярів з різними станами фізичного здоров'я відповідно до мотивації учіння; розроблено діагностичну і прогностичну модель оцінки розумового розвитку та мотивації учіння молодших школярів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що визначено особливості розумового розвитку молодших школярів відповідно до типів мотивації учіння; підібрано та експериментально перевірено комплекс методів діагностування розумового розвитку і мотивації учіння молодших школярів з різними станами фізичного здоров'я; на основі узагальнення результатів дисертаційного дослідження розроблено та впроваджено програму формування мотивації учіння для молодших школярів з різними станами фізичного здоров'я, використання якої психологами і соціальними працівниками навчально-виховних закладів дасть можливість здійснювати корекційно-розвивальний та реабілітаційний вплив на молодших школярів залежно від типу мотивації учіння та стану фізичного здоров'я; розроблено та впроваджено в навчальний план КНЛУ курс „Основи корекційної педагогіки”.
Матеріали дисертації можуть використовуватися при створенні навчально-методичних посібників, підручників, програм, а також у процесі організації корекційно-розвивальної діяльності молодших школярів. Результати дослідження включені до змісту роботи психолога, в закладах, де проводилася експериментальна робота.
Основні положення і рекомендації щодо розумового розвитку та формування мотивації учіння молодших школярів впроваджувались у практику роботи Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Оболонського району м. Києва (довідка № 180 від 29.05.07 р.); середньої загальноосвітньої школи № 170 м. Києва (довідка № 33 від 04.09.07 р.); Пологівської загальноосвітньої школи Васильківського району Київської області (довідка № 12 від 10.05.07 р.); Дитячого оздоровчо-екологічного Центру м. Києва (довідка № 33-о від 22.05.07 р); спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 298 м. Києва (довідка № 13 від 25.12.06 р.)
На захист виносяться такі положення:
- Молодший шкільний вік є найціннішим періодом в розумовому розвитку та формуванні навчальної мотивації, оскільки в цей період закладаються умови для наступного етапу психічного розвитку.
- Індивідуальні варіанти розумового розвитку можуть бути описані як типи співвідношення досягнутого рівня розумового розвитку та специфіки навчальної мотивації.
- Одним із дійових мотивів навчальної діяльності є прагнення до задоволення потреб у самовизначенні та самореалізації учнів молодшого шкільного віку.
- Навчальна діяльність учнів сприяє появі таких особистісних новоутворень, як цікавість, інтерес, наполегливість, соціальна адаптованість, спостережливість, допитливість, самостійність. Ці новоутворення переростають у стійкі внутрішні регулятори поведінки, активізують процес розумового розвитку молодшого школяра як активного суб’єкта навчально-виховного процесу.
Апробація та впровадження результатів у практику: головні положення доповідались та оговорювались на наукових конференціях: Четвертій міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2003); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами” (Київ, 2004); міжнародному науково-практичному „круглому столі” „Сучасні проблеми профілактики негативних явищ серед дітей та молоді” (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005); Всеукраїнській конференції „Гуманістичні універсалії освітнього простору: можливості самореалізації особистості” (Київ, 2007); педагогічних радах шкіл та нарадах ЦСССМ Оболонського району (2004-2006 роки); семінарських заняттях для вчителів загальноосвітньої школи. Створені та експериментально перевірені програми корекційно-розвивальної та реабілітаційної діяльності психолога навчально-виховного закладу. На основі матеріалів дослідження розроблено цикл занять з питань загальної та вікової психології для учителів та батьків.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць, з яких 1 навчально-методичний посібник; 1 методичні рекомендації; 9 статей у наукових фахових виданнях, з них 5 затверджених ВАК України; 1 тези виступу на науковій конференції; 1 стаття в супутньому виданні, написана у співаторстві.
Структура та обсяг дисертації: дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Повний обсяг дисертації 203 сторінки. Робота містить 14 таблиць, 12 рисунків, що займають 13 сторінок; 12 додатків, список використаної літератури (308 найменувань).

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження було спрямоване на визначення психологічних особливостей процесів розумового розвитку та розвитку мотивації учіння молодших школярів на початковому етапі освіти. Огляд наукової літератури з проблеми дослідження показав, що незважаючи на гострий соціальний запит, питання формування та розвитку цієї проблеми на етапі молодшого шкільного віку залишається ще не вирішеним. В результаті аналізу та узагальнення наявного у психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної та дотичної до неї проблематики було теоретично обгрунтовано поняття розумовий розвиток”, „мотивація учіння”, розкрито їхній зміст, а також визначено рівні їх сформованості у дітей молодшого шкільного віку.
Підсумовуючи викладені теоретико-методологічні підходи до проблеми розумового розвитку та формування мотивації учіння в умовах початкової школи, можна констатувати наступне:
-розумовий розвиток і формування мотивації учіння молодших школярів є важливою проблемою в умовах відкритого розвиваючого середовища, одним із її головних пріоритетів, що свідчить про принципову важливість всебічного психологічного її дослідження. Сучасний стан вивчення особливостей розумового розвитку молодших школярів з різними станами фізичного здоров'я можна охарактеризувати як етап пошуку шляхів і методів, які б давали змогу розкривати і розвивати розумові здібності кожного школяра. Специфіка розумового розвитку полягає у тому, що зміст будь-якої розумової діяльності розкривається завдяки попередньому розвитку, але основу розумового розвитку складає загальна структурно-розумова організація учня, де визначною складовою є мотиваційно-особистісний компонент, особливості якого визначають індивідуальний рівень розумового розвитку молодшого школяра, створюють своєрідну спрямованість інтересів та зацікавлень до навчальної діяльності;
-процес розумового розвитку учнів молодшої школи є постійним та послідовним, який в період початкового учіння визначається як рівнями готовності до здійснення навчальної діяльності, так і рівнем сформованості мотивації учіння, взаємозв’язком вербального та теоретичного мислення, психічних процесів, психомоторним розвитком та рівнями мотивації учіння;
На підставі попередніх досліджень, визначено комплекс методик, які дозволили охопити весь спектр змінних, що були предметом даного дослідження:
- встановлено особливості розумового розвитку в залежності від типу мотивації учіння;
- визначені особистісні характеристики учнів молодших класів з різними рівнями розумового розвитку та типів мотивації учіння;
- встановлено відмінності мотивації учіння у учнів молодших класів, які перебувають на медичному обліку та у фізично здорових школярів;
- досліджено характер корекційних занять формування мотивації учіння та розумового розвитку молодших школярів;
- визначено шляхи оптимізації мотивації учіння засобами психологічної корекції.
Виявлено ряд показників розумового розвитку та мотивації учіння молодших школярів, їх спільність та відмінність у досліджуваних з різними станами фізичного здоров'я на різних класновікових проміжках.
Отримані результати можна узагальнити у таких висновках:
- показано, що відмінність мотивації учіння молодших школярів від мотивації учіння фізично здорових учнів зумовлюються саме фізичними станами школярів та визначається внутрішніми мотивами учіння (у фізично здорових учнів 3 та 4 класів 23,5 % і 46,2% відповідно, в учнів цієї класно-вікової групи учнів, які перебувають на медичному обліку становить 22,2% і 25,0% відповідно), превалюванням зовнішніх негативних мотивів (у фізично здорових учнів 3 та 4 класів 41,2 % і 30,8 % відповідно, в учнів цієї класно-вікової групи учнів, які перебувають на медичному обліку становить 33,4% і 31,5% відповідно). Безпосередньо мотивація учіння проявляється у різних мотивах і викликається декількома мотивами одночасно: бажанням отримати гарну оцінку, бути членом класного колективу, отримати нові знання;
- встановлено, що рівень розумового розвитку учнів молодших класів залежить від типу мотивації учіння, терміну навчання, стану здоров’я. Слід указати, що у молодших школярів з вадами фізичного розвитку рівень пізнавальної цікавості та зовнішні позитивні мотиви навчання дещо нижчі, ніж у фізично здорових дітей, тому для цієї категорії дітей позитивне оцінювання результатів їх діяльності з боку вчителя чи батьків підвищує позитивну навчальну мотивацію, так спостерігається їх зниження з переходом у наступний клас: 1 клас фізично здорові 16,7% та у учнів, які перебувають на мед обліку 24,2%, відповідно у четверокласників обох груп за станом здоров'я: 7,6% та 12,5 %. Проведені дослідження дають можливість аналізу взаємозв’язку успішності фізично здорової дитини та хворого чи хворобливого учня молодшого шкільного віку. Бажання бути отримати нагороду та бути визнаними у шкільному колективі притаманне як одній, так і другій групі молодших школярів;
- на основі аналізу результатів обстеження ми виділили типи мотивації учіння: мотивація отримання знань та мотивація отримання оцінки, мотивація значення учіння для самого учня та мотивація значення учіння для соціального оточення соціальна мотивація, мотивація схвалення та успіху, мотивація уникнення покарання, мотивація діяльності; визначили рівні розумового розвитку та мотивації учіння: високий, середній, низький та нормативи показників для кожної класно-вікової групи. Це дало нам можливість виділити та схарактеризувати групи учнів відповідно до рівнів розумового розвитку та рівня мотивації учіння: учні з високим рівнем розумового розвитку та високим чи середнім рівнем мотивації учіння (22,7%); учні з середнім рівнем розумового розвитку та з середнім чи низьким рівнем мотивації учіння (49,5%); учні з низьким або середнім рівнем розумового розвитку та середнім або низький рівнем мотивації учіння (27,8%);
- в дослідженні встановлена залежність між відношенням вікових категорій до учіння та значущістю для них оціночних ставлень дорослих щодо її результатів. Чим позитивнішим відношення до процесу та результатів навчання виявляли досліджувані, тим більш значущим для них ставало оціночне ставлення вчителя, особливо у першокласників, коли переважає мотивація успіху (схвалення діяльності учителям, задоволення високими оцінками дитини батьків). З віком, роль оцінки, як мотиву навчальної діяльності, значно зменшується, в той же час, збільшується кількість учнів, для яких певного значення набуває мотивація спілкування з однокласниками, тобто мотивація пов’язана із системою шкільної взаємодії Я - колектив”. Виявлена закономірність є характерною для всіх вікових груп;
- діяльність в системі „учень вчитель” визначається відношенням школяра до навчальних предметів, відповідно до особистісних якостей вчителя, його вмінням цікаво викладати навчальний матеріал, методичною майстерністю. Разом з тим, слід вказати, і на суспільне значення предмету, що визначає мотивацію батьків на забезпечення вивчення завдань вдома.
Дані проведених досліджень учнів молодшого шкільного віку з відхиленнями в поведінці дозволили встановити вплив ряду патогенних факторів, які мають місце у найбільше значимі (ініціальні) періоди розвитку учня і значно погіршують його розвиток та процес соціалізації.
Узагальнення результатів досліджень показують, що провідними чинниками у формуванні позитивної мотивації учіння є: забезпечення для кожного учня оптимальних умов для розумового розвитку через організацію навчальної діяльності та шкільного спілкування.
Отже, результати дослідження експериментально підтвердили значення позитивного оцінювання результатів значущого дорослого, оцінка виступає успішним дієвим засобом управління діяльністю учнів молодшого шкільного віку, зокрема, процесом учіння і поведінки, спілкування з однолітками. Дослідження підтвердило, що оціночне ставлення виступає важливим механізмом соціальної регуляції поведінки й діяльності.
Формування мотивації учіння, цікавості до змісту навчання тісно пов’язано з переживаннями дитиною задоволення від власних досягнень, результату навчання, що в першу чергу визначається вчителем як похвала, підкріплення позитивного результату.
Розвиваючий повчально-виховний процес забезпечує розумовий розвиток молодших школярів. Мотивація учіння у молодшому шкільному віці є обмеженою. Пізнавальна мотивація збільшується за рахунок усвідомленого збагачень знаннями, цікавості не тільки до результатів учбової діяльності, а й через розвиток відповідального ставлення до самої навчальної діяльності і позиції школяра.
Рівень розумового розвитку на попередніх етапах розвитку є базою для засвоєння нових знань та умінь, формування нових розумових дій. Динаміка розумового розвитку визначається тим, які зміни відбуваються у змістовному та операційному його компонентах, що спостерігається на кожному класновіковому проміжку молодших школярів. Стан здоров'я школярів не має суттєвого впливу на рівень розумового розвитку за умови, коли є позитивний вплив соціального і педагогічного чинників.
В дослідженні було зафіксовано зниження показників розумового розвитку у учнів обох груп фізичного здоров'я в третьому класі, пов’язаного з виробничими відносинами.
У результаті реалізації корекційної програми встановлено два напрями її впливу. Перший пов’язаний із застосування індивідуальних та групових заходів, спрямованих на формування пізнавальної цікавості, позитивної мотивації учіння, розвитку самоосвіти. Другий на розвиток позитивного ставлення до учнівської діяльності, батьків молодших школярів та формуванні спрямованості учительської діяльності „знизу до верху”, що сприяє формуванню у молодших школярів позитивної мотивації учіння.
За результатами проведеного дослідження можна вказати, що:
- особистість молодшого школяра формується, розвивається в процесі учіння;
- успішна діяльність учнів можлива за умови сформованості позитивної мотивації провідної діяльності;
- матеріали експериментального дослідження підтвердили правильність основних чинників, які впливають на формування мотивації учіння молодших школярів;
- одержані результати можна використовувати при вивченні особистості молодшого школяра у процесі його розвитку, здійснення ним навчальної діяльності та визначення завдань загального розвитку та розвиваючого і виховного впливу учіння.
Здійснений порівняльний якісно-кількісний аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє зробити висновок про залежність рівня розумового розвитку молодших школярів від рівня сформованості мотивації провідної діяльності учіння. Тому оптимізація розумового розвитку як основного компоненту цілісного розвитку особистості передбачає використання активних методів розвитку та навчання, зокрема, розробленої корекційно-розвиваючої програми як дійового чиннику реалізації завдань сучасного розвиваючого середовища.
Проведене дослідження не претендує на повне вирішення проблеми розумового розвитку молодших школярів. Разом з тим, у ньому було порушено питання, що мають значний науковий і практичний інтерес та відносяться до категорії малодосліджених. Результати експерименту можуть бути використані для перспективних напрямів вивчення цієї багатогранної проблеми в майбутньому.

Предметом подальшого наукового пошуку може стати коло таких актуальних питань: розробка оригінальних діагностичних та методичних засобів вивчення особливостей розумового розвитку учнів з фізичном недорозвитком; з’ясування механізмів взаємодії та взаємовпливу спеціальних учбових здібностей у навчальній діяльності; розробка методів формування мотивації учіння на різних вікових етапах на засадах синтезу наук, що стало б органічним структурним компонентом загальної психологогічної системи розумового розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України „Про освіту” // Освіта України. Нормативно-правові документи. К.: Міленіум, 2001. С. 11-38
2. Національна доктрина розвитку освіти // Книга керівника навчально-виховного закладу: Довідково-методичне видання / Упоряд.Б.М. Терещук, В.В. Скиба. Вид.2-ге, доповн. Харків: Торсінг Плюс, 2006. С. 82-96
3. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (проект). - К.: Шкільний світ, 2001. - С.4-10.
4. Айзенк Г. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. 1995. №1. С. 111-131.
5. Акименко Ю.Ф. Психологічна корекція ставлення батьків до дітей молодшого шкільного віку: Дис. кандидата психол.наук: 19.00.07; К., 2003. 240 с.: іл. Бібліогр.: с. 180-199
6. Акимова М.К., Козлова В.Т. Психологическая коррекция умственного развития школьников: Учеб. пособие для студ.пед.учеб. заведений. 2-е изд., М.: „Академия”, 2002. 160 с.
7. Акимова М.К., Козлова В.Т. Диагностика умственного развития детей.- СПб.: Питер, 2006. 240 с.: ил.: - (Серия «Детскому психологу»)
8. Алтунина И.Р. Структура и развитие мотивов социального поведения. Учеб.пособие. М.: Изд-во Москов. психол.-соц. инст-та, 2006. 112 с.
9. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. СПб.: Питер, 2001. 688 с.
10.Анна Анастази Диференциальная психология. Индивидуальные и групповые различия в поведении /Пер. с англ. М.: Апрель Пресс, Издво, ЭМСЛМО Пресс, 2001. -752 с.
11.Амонашвили Ш.А. Развитие познавательной активности учащихся в начальной школе / Вопросы психологии № 5, 1984. 36 41 с.
12.Амонашвілі Ш.О. До школи - у шість років //Педагогічний пошук. К.: Рад. школа, 1989. С. 346.
13.Амонашвили Ш.А. Как живёте, дети? М.: Просвещение, 1991. 175 с.
14.Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 288 с. (Серия «Мастера психологии»)
15.Ананьев В.А. Основы психологии здоровья. Книга 1. Концептуальные основы психологии здоровья. - СПб.: 2006. 384 с.
16.Аптер М. За пределами черт личности: реверсивная теория мотивации / Пер. с англ. В. С. Хомика, Луцк, 2004. 111 с.
17.Арсланьян В.П. Диагностика соотношения вербального и невербального компонентов в умственном развитии школьников. Автореф. канд..дис. М., 1996, 19 с.
18.Бадьина Н.П. Часто болеющие дети. Психологическое сопровождение в начальной школе. М.: Генез, 2007. 152 с.
19.Бадмаева Н.И. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей: (Монография) / Н.И. Бадмаева Улан Удэ: изд-во ВСГТУ, 2004. 280 с.: іл., табл.
20.Баранова Э.А. Диагностика познавательного интереса у младших школьников и дошкольников. СПб.: Речь, 2005. 128 с.
21.Басов М.Я. Избранные психологические произведения. М., Педагогика”, 1975. 432 с.
22.Бернс Р. Развитие Я концепии и воспитание, М.: Прогресс, 1986. 420 с.
23.Бим-Бад Б.М., Петровський А.В. Образование в контексте социализации // Педагогика. 1996. № 1. С. 3 8.
24.Бине А. Измерение умственных способностей: Пер. с фр./ Издание подгот. Вал. А. Луков, Вл. А. Луков. СПб.: Союз, 1998. 432 с. (Психология и социология: страницы классики).
25.Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности: К.: Вища школа”, 1978. 140 с.
26.Бодалев А.А Психология межличностного познания, М.: Педагогика, 1986. 222 с.
27.Божович Л.И. Мотивы учения у детей младшего школьного возраста // Очерки психологии детей / Под ред. А.Н. Леонтьева, Л.И. Божович. М.: Просвещение, 1950. С. 162183
28.Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика: (Монографія) К.: Редакція ”Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України”, 2000. 302 с.
29.Бондар Л.В. Спільна навчальна робота молодших школярів як чинник їх розумового та соціального розвитку: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07; - Захищена 22.10.2003; К., 2003, - 181 с.: іл. Бібліогр.: с. 157-175
30.Бондаренко Л.О., Зубалій Н.П., Пророк Н.В. Формирование мотивов учения у шестилетних детей (Метод. реком.) К, 1984. 61 с.
31.Боришевский М.И. Влияние требований преподавателя на саморегуляцию поведения учащихся в процессе учебной деятельности // Развитие личности учащихся в процессе обучения. К.: Вища школа, 1985. С. 13-25
32.Брандес В.М., Вознюк А.В Технология решения проблемных ситуаций в концепции функциональной асимметрии мозга человека. Житомир, 2003. 41 с.
33.Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 301 с.
34.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарьсправочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2004. 520 с.: ил. Серия («Мастера психологии)»
35.А.В. Брушлинский, М.И. Воловикова О взаимосвязях процессуального (динамичного) и личностного (мотивационного) аспектов мышления / Психологические исследования умственного развития, М,: 1986, 8496 с.
36.А.В. Брушлинский Деятельность, действие и психическое как процесс / Вопросы психологии. - 1984. - № 5, - С. 20 29
37.Анри Валлон Психическое развитие детей. М.: 2002. 148 с.
38.Васильев И.А., Поплюжный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М., Издво Моск. Унта, 1980. - 192 с.
39.Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.:Изд во МГУ, 1990. 288с.
40.Вилюнас В. Психология развития мотивации. СПб.: Речь, 2006. 458 с.: ил.
41.Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т.3. Проблемы развития психики / Под ред.А.М.Матюшкина. М.: Педагогика, 1983. 368 с.
42.Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т.4. Детская психология / Под ред.Д.Б.Эльконина. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
43.Выготский Л. С. Собрание сочинений. В 6 т. Т.4. Научное наследие / Под ред.М.Г.Ярошевского. М.: Педагогика, 1984. 430 с.
44.Выготский Л. С. Педагогическая психология / Лев Выготский; под ред. В.В. Давыдова. М.: АСТ: Астрель: Люкс, 2005 671 c.
45.Венгер А. Л., Цукерман Г. А. Психологическое обследование младших школьников. М.: Издво ВЛАДОСПРЕСС, 2003. 160 с.: ил. (Б-ка школьного психолога)
46.Возрастные возможности усвоения знаний (младшие школьники школы) / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. - М. Просвещение”. 1966. 441 с.
47.Воликова Т.В. Учитель и семья. Учебное пособие для студентов. М.: Просвещение, 1979. 127 с.
48.Волошина В.В. Психологічні детермінанти навчальної успішності молодших школярів: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім. М.Г.Драгоманова. К., 1999. 19 с.
49.Гальперин П.Я. Методы обучения и умственное развитие ребенка. М., 1985. 45 с.
50.Гальперин П.Я. Введение в психологию: Учебное пособие для вузов. М.: Университет”, 2002. 336 с
51.Гамезо М. В., Домашенко И. А. Атлас по психологии: Информ.метод. пособие к курсу Психология человека”. М.: Педагогическое общество России, 1999. 276 с.
52.Гарбузов В.И. Нервные дети: Советы врача. Л.: Медицина. 1990. 176 с.
53.Голубева Э.Г. Индивидуальные особенности памяти человека, М. 1980. 151 с.
54.Дж. Гудвин Исследование в психологии: методы и планирование. СПб.: Питер, 2004. 558 с.
55.Гуревич К.М., Горбачева Е.И. Умственное развитие школьников: критерии и нормативы. М. Знание, 1992. 80с.
56.Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. СПб.: Питер, 2004. 208 с.: ил. (Серия «Учебное пособие»)
57.Генетична психологія на вістрі проблем навчання, виховання і розвитку (До 60-річчя від дня народження С.Д.Максименка). М.Й.Боришевський, Н.В. Чепелєва, Г.В. Кущенко. С.П. Тищенко, Л.О. Шатирко // Актуальні проблеми сучасної української психології. Наукові записки Іституту психології ім.Г.С. Костюка АПН України / За ред. члена-кореспондента АПН України Н.В. Чепелєвої. К., Нора-прінт, 2002.- Вип.22. С. 3-14
58.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Учеб. пособие для студ.высш.учеб.заведений. М.: „Академия”, 2004. 288 с.
59.Демиденко В.К. Навчання, виховання та розумовий розвиток. Бердянськ, 2002. 47 с.
60.Демиденко В.К. Психологические особенности учебной деятельности школьников и ее мотивация в процессе изучения истории. Автореф. дис. ... канд. психол. наук / К., 1984. 31 с.
61.Дергачева О.Е. Позитивная психология самодетерминации: теория каузальных ориентаций Э.Деси и Р.Райана // Современная психология мотивации / под ред. Д.А.Леонтьева. М.: Смысл, 2002. C. 15 - 19
62.Дети с отклонениями в развитии. Методич. пособие. (Авторсоставитель Н.Д. Шматко) М.: АКВА- РИУМ ЛТД”, 2001. 128 с.
63.Детская и подростковая психотерапия / Под редакцией Д. Лэйна, Э. Миллера. СПб: Питер, 2001. 448 с.
64.Джеймс У. Психология / Под ред. Л. А. Петровской. М.: Педагогика, 1991. 368 с. (Классики мировой психологии)
65.Диагностика учебной деятельности и интеллектуального развития детей /Сб. науч. трудов./ Под ред. Д.Б. Эльконина, А.А. Венгера. М. АПН, 1981. - 157 с.
66.Дилео Д. Детский рисунок: диагностика и интерпретация. М.: Апрель Пресс, изд-во ЗКСМО Пресс, 201. 272 с., ил. (Серия „Психологический практикум: тесты”)
67.Дорофей С.В. Психологічні особливості формування здатності до логічної класифікації у молодших школярів: Автореф. дис. канд. психол. наук / Інститут психології АПН України. К., 2007. 17 с.
68.Дригус М.Т. Особенности отношения к учению младших школьников с различной успеваимостю: Автореф. дисканд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка УССР К., 1979. 24 с.
69.Дружинин В. Психология семьи. - М.: КСП, 1996, 156 с.
70.Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. М.: Изд. центр „Академия”, 1996. 224 с.
71.Дружинин В.Н. Эспериментальная психология. СПб: Питер, 2000. 320 с.
72.Дубовина И.В. Школьная психологическая служба: Вопросы теории и практики / Науч.-исслед.ин т общей и педагог. психологии Акад.пед.наук СССР.- М.: Педагогика, 1991. 232 с.
73.Дусавицький А.К. Формула интереса: /А.К. Дусавицький М.: Педагогика, 1989. 176 с.: ил. (Познай себя: психология - школьнику).
74.Дорохина В.Т. Принятие учебного задания и умственного развития учащихся // Проблема умственного развития и его диагностика: материалы YІІ меж вуз. науч. конф. Горький, 1971. С. 3235
75.Елфимова Н.В. Диагностика и коррекция мотивации учения у дошкольников и младших школьников. М. Изд во Моск. ун-та, 1991. 109 с.
76.Ермаков В.П., Якунин Г.А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения: Справ.- метод. пособие для учителя. М.: Просвещение, 1990. - 223 с.: ил.
77.Завалишина Д.Н. Психологический анализ оперативного мышления / Экспериментально-теоретическое исследование. М.: Наука”, 1985. 218 с.
78.Заїка Л. Створення безпечних умов перебування дітей в навчальних закладах // Практика управління закладом освіти, №2 (7), 2007. С. 53 59
79.Зак А.З. Как определить уровень развития мышления школьника. М.: Изд во Знание”, -1982. 95 с.
80.Зак А.З. Развитие теоретического мышления у младших школьников. М.: Педагогика”, 1984. 148 с.
81.Занюк С.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либідь, 2002. 304 с.
82.Занюк С.С. Мотивація та саморегуляція учня К.: Главник, 2004. 96 с. (Психол. інструментарій). Бібліогр.: с.93-94
83.Захаров А. И. Детские неврозы. СПб.: Респекс. 1995.156 с.
84.Захаров А.И.Предупреждение отклонений в поведении ребенка: 3-е изд., испр. Серия: Психология ребенка. СПб.: Изд-во Союз”, Лениздат”. 2000.224 с.
85.Зейгарник Б.В. Патопсихология. / Под ред. А. Спиваковской / М.: Апрель Пресс, Изд во ЭКСМО Пресс, 2000. 576 с. (Серия „Кафедра психологии”)
86.Золотарев А.В. Роль знаний в развитии познавательных способностей // Проблема умственного развития и его диагностика: материалы YІІ меж вуз. науч. конф. Горький. 1971. С. 7-14
87.Зюбин Л.М. Учебно-воспитательная работа с трудными учащимися: Метод. пособие. М.: Высшая школа, 1982. 192 с.
88.Ильин Е.П. Мотивация и мотивы СПб: Питер, 2000. 512 с.: ил. (Серия «Мастера психологии»)
89.Ильин Е.П. Психомоторная организация человека: Учеб. для вузов. СПб.: Питер, 2003. 384 с.
90.Ильясов И.И. Структура процесса учения: М.: МГУ, 1986. 198 с.
91.Ильина М.Н. Психологическая оценка интеллекта у детей. СПб.: Питер, 2006.- 368 с.: ил. (Серия «Практическая психология»)
92.Ілляшенко Т.Д., Обуховська А.Г., Романенко О.В, Скрипка Н.С. Корекція псисихосоціального розвитку дітей з церебральними паралічем у реабілітаційному центрі. Навч.метод. посібник. Київ, 2003. - 155 с.
93.Ілляшенко Т.Д. Чому їм важко вчитись? Метод.посіб. К.: видав. „Початкова школа”, 2003. 128 с.
94.Имедадзе И.В. Проблема полимотивации поведения. // Вопросы психологии. 1984. № 6. С. 87 94.
95.Інтелектуальні здібності дитини / Упоряд. С.Максименко, К.Максименко, О.Главник К.: Мікрос СВК, 2003. 96 с. (Психол. інструментарій). Бібліогр.: с.94-95
96.Исаев Д.М. Психопрофилактика в практике педиатра Л.: Медицина, 1984. 192 с., ил.
97.Истратова О.Н.. Эксакусто Т.В. Справочник психолога начальной школы. Ростов н/Д: „Феникс”, 2003. 448 с.
98.Казмиренко В.П. Социальная психология организаций: (Монографія) К.: МЗУУП, 1993. 384 с.
99.Калмыкова З.И. Обучаемость и принципы построения методов ее диагностики / Проблемы диагностики умственного развития учащихся. Под ред З.И. Калмыковой. М., Педагогика, 1975. С.10-39
100. Капралова Р.М. Работа классного руководителя: М.: Просвещение, 1980, 123 с.
101. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Исправлен