ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Шевченко Наталія Федорівна

УДК 37.015.3: 378.4 (477)

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СВІДОМОСТІ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Спеціальність: 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук,
професор
Максименко Сергій Дмитрович

Київ 2005

Зміст

Вступ. 6
Розділ 1 Науково-теоретичні основи професійної підготовки психологів у системі вищої освіти. 16
1.1.Принципи психологічного забезпечення та цінності системи підготовки психологів. 16
1.2.Теоретичні засади розробки психолого-педагогічної концепції професійної підготовки практичних психологів. 33
1.2.1.Обґрунтування наукових підходів до розробки концепції підготовки. 33
1.2.2.Чинники формування змісту освіти психологів у вищих навчальних закладах. 56
1.3.Формування особистості майбутнього практичного психолога у системі фахової підготовки. 65
1.4.Нові підходи до організації освітньої підготовки практичних психологів. 71
Висновки до першого розділу. 77
Розділ 2 Психологічна структура професійної свідомості 81
2.1. Теоретичні підходи до визначення свідомості як психологічного феномена. 81
2.2. Професійна свідомість як форма свідомості особистості 98
2.3. Специфіка професійної свідомості практичного психолога. 109
2.4. Функціональна модель професійної свідомості практичного психолога. 117
Висновки до другого розділу: 125
Розділ 3 Мовлення як форма репрезентації професійної свідомості та діяльності практичних психологів. 129
3.1. Мовлення як інтегратор психіки та умова розвитку свідомості 129
3.2. Мовленнєва компетентність в структурі професійної компетентності практичного психолога. 141
3.3. Особливості висловлювання як засобу мовленнєвого впливу практичного психолога. 153
3.4. Дослідження розвитку вербальної креативності майбутніх фахівців. 174
Висновки до третього розділу. 185
Розділ 4 Динаміка становлення професійної свідомості психологів у вищому навчальному закладі 189
4.1. Експериментальне дослідження динаміки індивідуальних значень понять професійного простору у свідомості майбутніх психологів. 189
4.1.1. Програма й процедура експериментального дослідження. 194
4.1.2. Аналіз та інтерпретація результатів оцінки понять досліджуваними. 200
4.2. Узагальнені результати динаміки становлення професійної свідомості студентів у процесі професійної освіти. 226
4.2.1. Розбіжність показників індивідуальних значень професійних понять у студентів І курсу. 226
4.2.2. Відмінності показників індивідуальних значень професійних понять у досліджуваних І та ІІ курсів. 229
4.2.3. Специфіка становлення професійної свідомості на ІІІ курсі. 233
4.2.4. Особливості динаміки індивідуальних значень професійних понять у досліджуваних ІV-V курсів. 239
4.2.5. Специфічність становлення професійної свідомості на V курсі. 244
Висновки до четвертого розділу. 247
Розділ 5 Спеціальні професійні знання в структурі свідомості практичних психологів (на матеріалі роботи з тяжкими соматичними хворими) 251
5.1. Психологічна картина соматичного захворювання. 251
5.2. Феномен болю в контексті розуміння психофізіологічного стану соматичних хворих. 262
5.3. Внутрішня картина хвороби в ситуації тяжкого соматичного захворювання. 268
5.4. Специфіка особистісних змін тяжких соматичних хворих. 279
5.4.1. Особливості особистості хворих на хронічну ниркову недостатність, що знаходяться на лікуванні гемодіалізом. 280
5.4.2. Психологічні особливості онкологічних хворих у процесі лікування та диспансерного спостереження. 284
5.4.3. Внутрішня картина життєвого шляху в осіб, що були хворі на інфаркт міокарда. 291
5.4.4. Особистість хворих на цукровий діабет. 295
5.5. Особливості надання психологічної допомоги тяжким соматичним хворим.. 300
Висновки до п’ятого розділу. 315
Розділ 6 Психологічна організація формування професійної свідомості студентів-психологів. 321
6.1. Дослідницька модель формування професійної свідомості практичних психологів у вищих навчальних закладах. 321
6.1.1. Інтегративна складова моделі навчального середовища. 325
6.1.2. Діалогічна складова моделі навчального процесу. 329
6.2. Рефлексивне середовище як умова реалізації особистісного потенціалу майбутніх психологів у процесі підготовки. 333
6.3. Психологічний зміст та засоби реалізації експериментального навчання. 341
6.3.1. Формування мовленнєвої компетентності студентів-психологів. 345
6.3.2. Аналіз показників розвитку вербальної креативності майбутніх фахівців як індикатора успішності виконання мовленнєво-мисленнєвої діяльності. 352

Список литературы

ВИСНОВКИ

За результатами проведеного дослідження можна констатувати наступне:
1. Професійна свідомість, як невід’ємна складова професіогенезу особистості, формується й розвивається протягом усіх етапів професійного життя особистості і великою мірою забезпечує ефективність виконання професійних функцій. Формування професійної свідомості постає провідним завданням підготовки сучасного фахівця, здатного до самостійної постановки та розв’язання професійних задач. Існуюча система професійної підготовки, де переважно реалізується традиційна інформаційно-знаннєва” парадигма у формах предметно-дисциплінарної побудови навчального процесу, не відповідає сучасній орієнтації навчання на підготовку практичних психологів до якісної професійної діяльності. Ядром психолого-педагогічної концепції підготовки практичних психологів має виступати концепт професійна свідомість”, який поєднує психологічні виміри свідомості особистості та професійні виміри майбутньої фахової діяльності. Професійна свідомість є формою свідомості особистості, що наповнена професійними значеннями, смислами та чуттєвим змістом. Вона передбачає наявність професійної освіченості, сформованої культури професійної діяльності, а також набутої здатності до методологічної рефлексії усієї сфери професійної діяльності. Розвиток професійної свідомості є безперервним процесом у професійному становленні особистості.
2. Професійно-психологічна свідомість будується у логіці психологічного бачення дійсності, розуміння причинності психологічного факту та прийняття постулату розвитку особистості. Трикомпонентна структура професійної свідомості практичного психолога представлена змістом, що відображує специфіку професії наступним чином:
- значеннями, які виражаються психологічними поняттями й категоріями. Професійні значення в галузі практичної психології інтегрують систему психологічних теорій і моделей особистості у певні програми професійних дій, спрямованих на допомогу та розвиток особистості у складних життєвих умовах;
- смислами, які знаходять своє вираження у інтересах, мотивах та цілях діяльності практичного психолога. Професійні смисли втілюються через особистісне прийняття професійних цінностей та принципів професійної діяльності;
- чуттєвою тканиною, яка характеризується особливістю сприйняття реальності, що виникає у просторі професійної взаємодії клієнт психолог”. Чуттєва тканина професійної свідомості знаходить втілення у вибірковості та ступені диференційованості сприйняття зовнішнього світу як світу психологічних реалій особистості.
3. Функціонування професійної свідомості практичного психолога відбувається через реалізацію трьох провідних процесів: розуміння, інтерпретації, об’єктивації. Ці процеси мають рівневу структуру, де реалізація кожного наступного рівня неможлива без здійснення відповідних дій на попередньому рівні. Рушійною силою функціонування професійної свідомості є смислоутворення. Механізмом здійснення функцій на трьох рівнях виступає: поточне професійне усвідомлювання ситуації, рефлексивне осмислення та надрефлексивна схематизація проблемної ситуації.
4. Мовлення є одним із головних інструментів діяльності практичного психолога та формою репрезентації професійної свідомості, а мовленнєва компетентність є професійно важливою якістю практичного психолога. Як складова професійної компетентності вона характеризується комплексом знань, вмінь та навичок, що забезпечують можливість сприймати, розуміти й створювати тексти, які містять виражену специфічними засобами мови інформацію, що стосується об’єкта його професії, а також зберігати таку інформацію у пам’яті та обробляти її у ході мисленнєвих операцій. Володіння мовленням, як найбільш активним засобом психологічного впливу, є важливим регулюючим механізмом професійної взаємодії практичного психолога з клієнтом. Мовленнєвий вплив психолога на клієнта зумовлюється рівнем розвитку лінгвістичної структури висловлювань, їх психологічною насиченістю та вербальною креативністю психолога. Вербальна креативність характеризується успішністю при виконанні мовленнєво-мисленнєвої діяльності і є інструментом необхідного для практичного психолога образно-метафоричного розуміння.
5. Динаміка становлення професійної свідомості майбутніх психологів відображується у специфіці процесу набуття професійних значень і смислів /індивідуального професійного досвіду/ упродовж п’яти років підготовки. На першому році підготовки майбутніх психологів становлення професійної свідомості характеризується конфліктом неузгодженості”, що стимулює пізнавальну активність студентів, створюючи підґрунтя для породження нових професійних смислів. На ІІІ курсі виникає криза професійної підготовки, яка виявляється у конфлікті десемантизації”, при якому система значень, що сформована, є недостатньою для виконання квазіпрофесійної діяльності. На IV курсі у студентів виникає переживання внутрішнього смислового конфлікту”, який полягає у зіткненні наукових смислів, що сформовані на попередніх етапах навчання, та практичних смислів, набутих впродовж виробничої практики. У цьому конфлікті виявляється протиріччя між роздрібненістю знань за багатьма навчальними дисциплінами й можливістю системного використання цих знань у майбутній трудовій діяльності. При традиційній системі підготовки на V курсі це протиріччя зберігається за основними показниками, що свідчить про значне послаблення формуючого впливу навчання на становлення професійної свідомості випускників.
6. Професійна картина світу майбутнього практичного психолога, що спеціалізується як медичний психолог”, вимагає включення у процес підготовки знання внутрішнього світу людини, що страждає від фізичного й душевного болю, а також володіння специфічними психологічними технологіями надання їй необхідної допомоги. Процес надання психологічної допомоги людям із тяжкими соматичними хворобами передбачає здатність фахівця до розуміння та інтерпретації знаково-символічної структури хворобливих відчуттів, емоційного забарвлення болю, складного комплексу уявлень та переживань внутрішньої картини хвороби, а також психологічних особливостей особистості хворого. Практична робота психолога спрямована на зняття гострого емоційного стресу, допомогу в процесі пристосування до факту хвороби, формування активного ставлення до боротьби із захворюванням, підвищення суб’єктивної якості життя хворих. Різні психологічні засоби й форми реалізації цих завдань допомагають тяжко хворій людині здобути новий життєвий смисл.
7. Урахування особливостей розвитку професійної свідомості як системи значень і смислів є необхідною умовою для побудови сучасної системи підготовки практичних психологів у вищому навчальному закладі. Гуманістично орієнтована концепція підготовки практичних психологів передбачає, що формування професійної свідомості майбутніх фахівців має здійснюватися в умовах спеціально побудованого навчального середовища, яке має інтегративну і діалогічну складові та рефлексивне наповнення, а також включає мовленнєву підготовку. Основною формою навчання стає навчально-професійна взаємодія в системах викладач студентська група” та студент студент” при опануванні матеріалом учбово-професійних ситуацій, яка спрямована на створення імітаційної моделі професійної діяльності. Така модель виступає інтегратором знань і вмінь із різних психологічних сфер і стає основою діалогічності навчального процесу. Вбудований у структуру навчального процесу діалогічний підхід виступає засобом освоєння імітаційних моделей і сприяє розвитку діалогічності як інтегральної характеристики особистості й діяльності практичного психолога. Рефлексивне середовище утворює єдність навчального змісту, розвивальної ситуації, процесу взаємодії, способу організації цієї взаємодії та способу внутрішнього особистісного перетворення її змісту. Воно є багатоплановим, багатофакторним засобом формування професійної свідомості й дозволяє поєднати у собі професійно значимий зміст та динаміку особистісних смислів.
8. Застосування концептуально обґрунтованого комплексу психолого-педагогічних засобів навчання і розвивальних технологій в умовах спеціально побудованого навчального середовища створює сприятливі умови для цілеспрямованого формування структурно-функціональних компонентів професійної свідомості майбутніх практичних психологів. При підготовці практичних психологів у галузі охорони здоров’я ефективною є програма поєднання практикумів з основ мовленнєвої компетентності практичного психолога та з психологічної допомоги соматичним хворим.
Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються: поглибленого вивчення механізмів розвитку професійної свідомості практичних психологів упродовж усіх етапів професіогенезу; особливостей професійної діяльності у контексті генези чуттєвої тканини професійної свідомості; особливостей взаємозв’язку мовленнєвого потенціалу особистості й здатності до виконання професійної діяльності практичного психолога; специфіки творчої конструктивності професійної свідомості психолога-практика.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Абрамова Г.С. Практическая психология. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 368 с.
2.Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М., 1986. 327 с.
3.Агафонов А.Ю. Основы смысловой теории сознания. СПб.: Речь, 2003. 296 с.
4.Агафонов А.Ю. Человек как смысловая модель мира. Пролегомены к психологической теории смысла. Самара, 2000. 336 с.
5.Айві А. Цілеспрямоване інтерв’ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта: Навч посіб. К.: Сфера, 1998. 342 с.
6.Акопов Т.В. Психологические аспекты формирования профессионального сознания студентов // Тез. докл. науч.-практ. конф. «Роль высшей школы в проведении реформы общеобразовательной и профессиональной школы». Куйбышев, 1986. С. 63-71.
7.Аллахвердов В.М. Методологическое путешествие по океану бессознательного и таинственному острову сознания. СПб.: Речь. 2003. 368 с.
8.Аллахвердов В.М. Сознание как парадокс (экспериментальная психологика). СПб.: ДНК, 2000. 517с.
9.Алюшина Н.А., Репецкий Ю.А., Семенов И.Н. Рефлексивная психология и акмеология успешного управленца. М. Сочи, 1998. 108 с.
10.Аминов А.М., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов // Вопросы психологии. 1992. №1. С. 74-83.
11.Аммон Г. Психосоматическая терапия. СПб.: Речь, 2000. 237 с.
12.Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 339 с.
13.Андрієвська В.В. Гуманізація освіти: проблеми й пошуки в країнах Західної Європи // Зб. матер. міжрег. наук.-практ. семінару „Психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти”. К.-Рівне, 1997. С. 11-14.
14.Андронов В.П. Психологические основы формирования профессионального мышления врача // Вопросы психологии. 1991. №4. С. 88-95.
15.Анохин П. К., Орлов И. В. Боль // БМЭ. М.: МГУ, 1996. Т1. С. 178-196.
16.Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. №1. С. 3-17.
17.Арлычев А.Н. Саморегуляция, деятельность, сознание // Саморегуляция. Деятельность. СПб.: Наука, 1992. 146 с.
18.Артемьева Е.Ю. Основы психологии субъективной семантики / Под ред. И.Б. Ханиной. М.: Наука; Смысл, 1999. 350 с.
19.Артемьева Е.Ю., Вяткин Ю.Г. Психосемантические методы описания профессии // Вопросы психологии. 1986. №3. С. 127-133.
20.Артемьева Е.Ю., Ханина И.Б. Обучение профессии как перестройка семантических составляющих субъективного опыта // Мышление и общение в конкретных видах практической деятельности. Ярославль, 1984. С. 107-108.
21.Асмолов А.Г. По ту сторону сознания: методологические проблемы неклассической психологии. Л.: Смысл, 2002. 480 с.
22.Астафьева Н.Г., Солопова Н.К. Развитие информационной образовательной среды и новых информационных технологий обучения в регионе // Образование в регионе. 1998. Вып. 2. С. 187-190.
23.Бажанова И.В., Зейгарник Б.В., Николаева В.В. Отношение к болезни как условие формирования осознаваемых и неосознаваемых мотивов деятельности // Бессознательное. Тбилиси, 1978. Т.2. С. 431-437.
24.Балл Г.О. Види наукової діяльності і предмет практичної психологи // Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-центр, 1997. С.28-32.
25.Балл Г.О. Психологічні засади становлення гуманістично орієнтованої освіти // Актуальні проблеми психології. К.: Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, 1999. Вип. 19. С.29-36.
26.Балл Г.О. Співвідношення значень і смислів у пізнавальній діяльності та проблема єдності раціонального та почуттєвого // Єдність раціонального та емоційно-почуттєвого в освітньо-виховних системах. Харків, 1996. С. 31-32.
27.Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта: Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти. Рівне: Ліста-М, 2003. 128 с.
28.Банкрофт Дж. Вмешательство в кризис // Введение в психотерапию. К.: Сфера, 1997. С. 116-135.
29.Батуев А.С., Галунов В.И., Ляско Е.Е. Психофизиологические аспекты формирования речи в онтогенезе // Мир психологии. 2003. № 2. С. 50-68.
30.Бахтин М. М. Проблемы поэтики Достоевского. М., 1979. 318 с.
31.Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424с.
32.Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литература, 1975. 504 с.
33.Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. 1985. Вып. 5. С. 72-77.
34.Берли В. Диалог: Теория и практика // Журнал практического психолога. 2003. №3. С. 85-94.
35.Берулава М.Н. Теория и практика гуманизации образования. Чебоксары: Изд-во чувашского ун-та, 2001. 329 с.
36.Битянова Н.Р. Психология личностного роста. Практическое пособие по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 64 с.
37.Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. М.: РГУ, 1983. 173 с.
38.Бодалёв А.А. О феномене «акме» и некоторых закономерностях его формирования и развития // Мир психологии. 1995. № 3. С. 113-119.
39.Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологическое исследование формирование личности профессионала. М.: Наука, 1991. С. 3-26.
40.Большая Советская Энциклопедия: в 30 т. / Гл. ред. А.М. Прохоров. М.: Советская Энциклопедия, 1972. Т. 10. 592 с.
41.Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика. М.: Изд-во Института психотерапии, 2000. 368 с.
42.Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). К.: КГПИИЯ, 1991. 189 с.
43.Бондаренко А.Ф., Кучеровская Н.А. Задачи исследования профессионального сознания психолога-практика // Матер. Всеук. наук.-практ. конф. „Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи”. Тернопіль, 2003. 264 с.
44.Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді та проблеми професійної підготовки психологів-практиків // Практична психологія та соціальна робота. 2003. №4. С. 8-11.
45.Боришевський М.Й. Актуальні проблеми гуманізації педагогічного процесу // Зб. матер. міжрег. наук.-практ. семінару Психолого-педагогічні проблеми гуманізації освіти”. К. - Рівне, 1997. С. 52-55.
46.Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности // Вестник МГУ. 1981. № 2. С. 46-56.
47.Бреслав Г.М. Образование и подготовка психологов: дилемы гуманистической психологии // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии. М.: Смысл, 1997. С. 249-256.
48.Брушлинский А.В. Субъект и развивающее обучение // Психология субъекта. М.: Ин-т психологии РАН, СПб.: Алатейа, 2003. С. 160-182.
49.Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Индивидуально-психологические особенности больных сердечно-сосудистыми заболеваниями в процессе их социальной адаптации // Психологический журнал. 1992. №3. С. 115-119.
50.Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Уч. пособие. М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 263 с.
51.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. СПб., 2001. С. 299-302.
52.Бусыгина Н. Психологическая помощь онкологическим больным // Московский психотерапевтический журнал. 2000. № 1. С. 77-100.
53.Буякус Т.М. Процесс обучения как диалог между профессиональным и личностным становлением // Вестник МГУ. Сер. Психология. 2001. № 2. С. 69-77.
54.Бюргі У. Ендокринна частина підшлункової залози // Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря. К.: Адеф-Україна, 1997. С. 83.
55.Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Дис... канд. псих. наук: 19.00.01. К., 1998. 181 с.