Психологічні засоби подолання конфліктів педагогів із старшокласниками

Краткое описание

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

Рудзевич Ірина Леонідівна

Психологічні засоби подолання конфліктів педагогів із старшокласниками

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
академік АПН України,
доктор психологічних наук,
професор Максименко С.Д.

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ..

С.3-9

Розділ І. Психологічна характеристика конфлікту як предмету наукового аналізу..............

С.10-55

1.1. Поняття конфлікту та основні теоретичні підходи до його вивчення

С.10-27

1.2 Загальна характеристика конфліктної взаємодії...

С.27-55

Висновки до розділу І............................................................

С.56

Розділ ІІ. Педагогічні конфлікти в ракурсі їх емпіричного вивчення...........................................................

С.57-134

2.1. Психологічні особливості педагогічних конфліктів

С.57-77

2.2. Емпіричне вивчення основних параметрів конфліктності.................................................................

С.77-103

2.3. Дослідження внутрішньої конфліктності учнів та вчителів...........................................................................

С.103-133

Висновки до розділу ІІ...........................................................

С.134

Розділ ІІІ. Генетико-психологічні засади формування психологічних засобів подолання конфліктів.

С.135-177

3.1. Педагогічні конфлікти в ранньому юнацькому віці...

С.135-145

3.2. Формування психологічних засобів подолання деструктивних конфліктів у педагогічному процесі..........

С.145-177

Висновки до розділу ІІІ.........................................................

С.177

Висновки...

С.178-180

Список використаної літератури

С.181-198

Додатки.....

С.199-214

Вступ
Актуальність проблеми. Предметна галузь досліджень сучасної вікової та педагогічної психології визначається такими стійкими тенденціями, як розширення проблематики наукового пошуку, зосередженні на відкритті фундаментальних психологічних механізмів окремих явищ в їх генезі та яскравим виокремленням прикладного аспекту. Це відкриває нові можливості психологічного пошуку, робить його більш ефективним. Зокрема, специфічне поєднання соціально-психологічного знання з проблемами вікової та педагогічної психології дозволяє встановити нові закономірності такої делікатної сфери комунікації, як конфліктність.
Як відомо, конфлікт є невід’ємною складовою різнобічної і багатошарової системи людських взаємовідносин. Незвичайна загостреність психологічних станів особистостей у конфліктних ситуаціях, відкрите зіткнення позицій, принципові зміни діяльності й настановлень особистості усі ці та інші психологічні складові конфлікту вже досить довгий час привертають увагу дослідників. Вивчаються загальні особливості міжособистісних конфліктів (Н.В.Грішина, О.М.Дмітрієв, В.В.Кудрявцев, Б.Д.Паригін, М.М.Обозов та багато інших), розглядаються внутріособистісні конфлікти (О.А.Донченко, Т.М.Титаренко та ін.), досліджуються особливості перебігу, причини виникнення, способи попередження та ліквідації конфліктів і т.ін. Сьогодні у вітчизняній соціальній психології актуального значення набувають дослідження різноманітних конфліктів (О.Я.Анцупов, А.М.Бандурка, Ф.М.Бородін, І.В.Ващенко, Н.В.Грішина, О.А.Донченко, Н.М.Коряк, Г.В.Ложкін, Л.А.Петровська, М.І.Пірен, Н.І.Пов’якель, О.І.Шипілов). Різні галузі психологічної науки останнім часом викликають велике зацікавлення у проблематиці конфліктів, особливо це стосується психології управління, юридичної психології, військової психології.
Значна кількість досліджень присвячена вивченню конфліктів у педагогічному процесі. Об’єктивно педагогічна ситуація є досить конфліктогенною, оскільки в ній здійснюються впливи на особистість дитини, яка, до того ж, є такою, що інтенсивно розвивається, тобто нестабільною. Нові переживання й уподобання, набуття життєвого досвіду, поява специфічних інтересів все це може сприяти загостренню взаємостосунків у педагогічному процесі. Дослідники вказують на такі основні ланки педагогічної ситуації, які за різних умов можуть бути конфліктогенними: учитель учень”, учитель учитель”, учитель адміністратор”, учень учень”, учень батьки”, учитель батьки учня”. Зазначимо, що у зв’язку з онтогенетичним розвитком, великий вплив на міжособистісне спілкування школярів мають внутріособистісні конфлікти, особливо в старшому шкільному віці (Т.М.Титаренко, І.В.Дубровіна).
Дослідження педагогічних конфліктів дозволили встановити цікаві факти і закономірності. Так, М.М.Рибакова дослідила основні види педагогічних ситуацій і конфліктів, Н.В.Самоукіна проаналізувала особливості позицій суб’єктів педагогічного процесу, С.Д.Максименко та Т.Д.Щербан вивчали готовність молодих педагогів до конфліктної взаємодії. У дослідженнях педагогічних конфліктів увага приділяється усім віковим групам школярів, однак, на наш погляд, закономірний зв’язок між віковими особливостями учнів і специфікою причин та перебігу педагогічних конфліктів досліджено недостатньо. Зазначимо, що врахування вказаного зв’язку є необхідним для надійного подолання негативних наслідків конфліктного спілкування. Особливо це стосується підліткового і старшого шкільного віку. Треба зважати не стільки на зовнішні психологічні особливості поведінки (симптоми, в термінології Л.С.Виготського), скільки на внутрішні всезагальні причини даних симптомів та неадекватної реакції на них дорослих (учителів та батьків). Уточнення вимагає саме розуміння поняття педагогічний конфлікт. У більшості наукових праць доводиться, що конфлікт як особливий тип взаємодії не діагностується за допомогою точного психологічного інструментарію, а, отже, розглядається на рівні загальних вражень, тобто умовно. Разом з тим, і в плані науковому, і особливо практично-корекційному, існує необхідність науково точного визначення і вивчення ситуації конфлікту як специфічної. На нашу думку, головну увагу дослідників мають привертати власне психологічні засоби подолання деструктивних конфліктних ситуацій та їх наслідків. Вважаємо, що саме вони є найбільш ефективними у подоланні загострено-руйнівних тенденцій педагогічної взаємодії, на які вказував у своїх роботах І.О.Синиця [191]. Саме цим визначається наша увага до даного феномену і, отже, вибір предмета дослідження. Старший шкільний вік обрано тому, що, згідно даних вікової психології, у цей період відбувається складне самоструктурування (інтеграція і диференціація) особистістю власного внутрішнього світу і формуються індивідуально специфічні, стильові способи дій та способи спілкування. Таким чином, старший шкільний вік потрібно вважати сензитивним періодом формування індивідуальних психологічних засобів саморегуляції та уникнення деструктивних конфліктів і належної поведінки, коли конфлікт став реальністю
Актуальність та недостатня розробленість вказаних питань спонукали провести дисертаційне дослідження з теми „Психологічні засоби подолання деструктивних конфліктів педагогів із старшокласниками”, що є складовою плану наукових досліджень лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України „Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти” (реєстраційний номер 196U006943).
Об’єкт дослідження закономірності виникнення і перебігу конфліктів педагогів із старшокласниками.
Предмет дослідження оптимізація взаємодії у педагогічному процесі шляхом формування й використання адекватних психологічних засобів подолання деструктивної конфліктності.
Мета дослідження вивчити особистісні відмінності конфліктної поведінки старшокласників у навчальному процесі й розкрити закономірності розвитку психологічних засобів подолання деструктивних педагогічних конфліктів.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні наявності взаємозв’язку між ключовими психологічними характеристиками особистості та специфікою її взаємодії в педагогічному конфлікті, а також можливості подолання деструктивного характеру цих конфліктів шляхом формування адекватних психологічних засобів конструктивної взаємодії.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати сучасні тенденції дослідження проблематики міжособистісних конфліктів у контексті завдань педагогічної психології.
2. Емпірично дослідити взаємозв’язок між типом поведінки у конфлікті та провідними особистісними якостями старшокласників та вчителів.
3. Обґрунтувати концептуальні основи використання психологічних засобів у подоланні деструктивних конфліктів.
4. Провести психолого-педагогічний експеримент щодо корекції передумов деструктивної конфліктної взаємодії старшокласників з учителями з використанням активних методів навчання.
Методологічну та теоретичну основу дослідження складають положення про єдність свідомості і діяльності (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, С.Д.Максименко), а також теоретичні положення культурно-історичної концепції та генетичної психології щодо психологічних механізмів розвитку психіки (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко); філософські концепції розвитку особистості в діяльності та спілкуванні (Г.С.Батіщев, Е.В.Ільєнков, Б.М.Кедров, М.С.Каган); соціально-психологічні теоретичні уявлення щодо природи конфліктів у міжособистісному спілкуванні (Г.М.Андрєєва, О.Я.Анцупов, О.О.Бодальов, Н.В.Грішина, М.М.Обозов, Б.Д.Паригін, Д.Майерс, М.Шеріф).
Для реалізації поставлених у дослідженні завдань використовувалися методи: теоретичний аналіз проблеми педагогічних конфліктів та формування психологічних засобів управління поведінкою, анкетування, інтерв’ю, бесіди, спостереження, тестування, психолого-педагогічний експеримент.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній визначено поняття психологічні засоби подолання конфлікту”; уточнено наукове поняття про педагогічний конфлікт та його деструктивні форми; апробовано діагностичні методи визначення деструктивного конфлікту в педагогічній сфері; виявлено психологічні закономірності формування та застосування психологічних засобів подолання конфліктності в педагогічному процесі; розроблено систему процедур формування психологічних засобів подолання деструктивних конфліктів у відповідності до генетичних закономірностей психічного розвитку в ранній юності.
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що в контексті предметної галузі вікової та педагогічної психології обґрунтовується значущість, розкривається зміст і здійснюється аналіз феномену психологічного засобу щодо сфери конфліктної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу. Досліджено багатозначність психологічних засобів як детермінант управління внутрішнім світом та поведінковими проявами особистості.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що отримані у роботі результати можуть бути використані в якості методичного інструменту оптимізації спільної діяльності педагогів і учнів на завершальному етапі шкільного навчання, а також уведені до змісту навчального курсу із соціальної психології для студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Надійність та вірогідність отриманих даних забезпечується теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, сукупністю стандартизованих, взаємодоповнювальних методів, поєднанням математичних методів обробки емпіричних даних з їх якісним психологічним аналізом, достатньою репрезентованістю вибірки.
Апробація роботи. Теоретичні засади дослідження обговорювалися та були схвалені на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України протягом 2001-2004 років, методичних семінарах кафедри практичної психології Кам’янець-Подільського державного університету. Результати дослідження апробовано автором у процесі проведення експерименту в загальноосвітніх школах м. Кам’янця-Подільського.
Основні теоретичні та практичні положення дисертації викладено в доповідях на звітних наукових конференціях викладачів і аспірантів Кам’янець-Подільського державного університету (Кам’янець-Подільський, 2003, 2004, 2005); VI Костюківських читаннях „Психологія ХХІ століття: перспективи розвитку” (Київ, 2003); Міжрегіональній науково-практичній конференції „Гуманізація взаємин вчителя та учнів необхідна умова особистісної освіти” (Житомир, 2004); Міжнародній науково-практичній конференції „Формування нової парадигми самосвідомості у психологічній науці” (Рівне, 2004).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 8 публікаціях, три з яких у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 244 найменувань, в тому числі 8 іноземними мовами, та 2 додатків. Основний обсяг дисертації 176 сторінок комп’ютерного тексту. Робота ілюстрована 7 таблицями, 2 малюнками.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дисертанткою вирішена наукова проблема роботи, яка полягала у вивченні особистісних відмінностей конфліктної поведінки старшокласників у навчальному процесі й розкритті закономірностей розвитку психологічних засобів подолання деструктивних педагогічних конфліктів.
Узагальнені результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу і дали змогу сформулювати основні висновки роботи. З’ясовано, що:
1. Конфлікт виявляється в „боротьбі” його різних сторін, що завершується вирішенням або ж зняттям цієї суперечності. Поряд із біпорлярністю, що є носієм суперечності, обов’язковим атрибутом конфлікту є активність, яка спрямована на подолання суперечності. Водночас засвідчено, що у ранньому юнацькому віці конфлікт є одним із засобів самоствердження і самовипробовування особистості, що дозволяє кожному учаснику виробити свої здібності й активно їх використовувати як важливий психологічний засіб подолання деструктивності майбутніх конфліктних взаємодій.
2. Конфлікти між педагогами і старшокласниками мають загальні характеристики конфліктної взаємодії, а отже, знання психологічних особливостей конфліктності дозволяє виявляти закономірності деструктивного педагогічного спілкування, і навпаки, специфіка конфліктів у навчально-виховному процесі поглиблює розуміння феномену конфлікту загалом. Зокрема, саме в педагогічній взаємодії особливо актуальними стають психологічні засоби подолання деструктивних конфліктів, які, можна припустити, стануть у нагоді й в інших конфліктних ситуаціях.
3. Доцільною слід вважати активну позицію учасників взаємодії. Діалогічний підхід педагога до вирішення проблем, його настанови на конструктивну педагогічну взаємодію з учнем, як не лише об’єктом, а й суб’єктом виховання, є розвивальними для обох сторін.
4. Проведене емпіричне дослідження підтвердило існування зв’язків між рівнем та особливостями конфліктності особистості, особливістю ситуації взаємодії та деякими особистісними якостями, а саме: креативністю, мотивацією досягнення, толерантністю, негативними комунікативними настановленнями.
5. Психологічні засоби подолання конфліктності (актуалізація і використання власного досвіду переживання деструктивних конфліктів у нових умовах та творчий підхід до конфліктної взаємодії) розуміються як специфічні „знаряддя”, що інтериоризуються і використовуються суб’єктом для узгодженості власного внутрішнього світу і ситуації міжсуб’єктної взаємодії. З іншого боку, сам конфлікт може виступати в ролі засобу подальшого психічного розвитку індивіда. Це стосується й деструктивних конфліктів.
6. Формування психологічних засобів подолання деструктивних педагогічних конфліктів може здійснюватись цілеспрямовано у спеціально організованому навчанні, скомпонованому в три змістовні блоки: рефлексивний, власне навчальний та інтегрувальний.
7. За результатами спостереження учасники спеціальних тренінгових груп виявляють, порівняно з іншими учнями, більше бажання до навчання, стають відкритішими і гнучкішими у взаємодії. За результатами повторного діагностування на 17% збільшилася кількість учнів, що обирали стиль співробітництва у конфлікті, та на 21% збільшилася кількість таких учителів. Зменшилисянегативні тенденції щодо комунікативних настанов (в середньому на 15%).
8. Попередження деструктивності можливе через набуття досвіду конфліктної взаємодії. Творчість у педагогічному спілкуванні виступає тим інтегрувальним фактором, який дозволяє виробити цілісну систему психологічних засобів подолання деструктивних педагогічних конфліктів.
Слід зазначити, що проведене дослідження не вичерпує питань, пов’язаних із подоланням конфліктності в навчально-виховному процесі. Вважаємо перспективною подальшу роботу, спрямовану на цілісну характеристику системи психологічних засобів попередження і подолання деструктивних педагогічних конфліктів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авралова Е.В., Овчинников М.В. Психолого-педагогические проблемы общения. М.: Генезис, 2000. 356 с.
2. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М.: Издательство МГУ, 1990. 240с.
3. Алешина Ю.Е. Проблемы теории и практики медиации // Личность, общение, групповые процессы: Сб. обзоров. М.: ИНИОН, 1991. С.90-100.
4. Альбуханова-Славская К.А. Личностный аспект проблемы общения // Проблема общения в психологии / Отв. ред. Б.Ф.Ломов. М.: Наука, 1981. С.218 241.
5. Анцупов А.Я., Малышев А.А. Введение в конфликтологию. Ужгород: МАУП, 1995. 101 с.
6. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. М.: ВЛАДОС, 2003. 208 с.
7. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Проблема конфликта: аналитический обзор, междисциплинарный, библиографический указатель. М.: Логос, 1992. 238 с.
8. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, история, библиография. М.: ЧеРо, 1996. 397 с.
9. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. М.: Академия, 1999. 546 с.
10.Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 2000. 551 с.
11.Афонькова В.М. Конфликты в коллективе старшеклассников и пути их преодоления: Дисс канд. пед. наук. М., 1975. 201 с.
12.Балл Г.А. Теория учебных задач: психолого-педагогический аспект. М.: Прогресс, 1990. 258 с.
13.Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология. Харьков: Ун-т внутренних дел Украины, 1997. 335 с.
14.Басова Н.В. Педагогика и практическая психология. Ростов-на-Дону, 2000. 344 с.
15.Безпальча Р. Шляхи мирного розв’язання конфліктів у школі. Тернопіль: Підручники і посібники, 2001. 96 с.
16.Бейтсон Г. Экология разума. СПб.: «Речь», 2000. 248 с.
17.Берн Э. Игры, в которые играют люди: Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: Психология человеческой судьбы / Пер. с англ. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. 480 с.
18.Бишоп С. Тренинг ассертивности. СПб.: Питер, 2001. 208 с.
19.Бобнева М.И. Нормы общения и внутренний мир личности // Проблема общения в психологии / Отв. ред. Б.Ф.Ломов. М.: Наука, 1981. С.241-264.
20.Богоявленский Д.Н., Менчинская Н.А. Психология усвоения знаний в школе. М.,1959. 138 с.
21.Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1983. 256 с.
22.Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте (Психологическое исследование.) М., «Просвещение», 1968. 464 с.
23.Бондаренко С.М. Проблема формирования познавательного интереса при классно-групповом и программированном обучении (по материалам психолого-педагогической литературы) // Вопрос алгоритмизации и программирования обучения / Под ред. Л.Н.Ланды. М., 1973. Вып. 2. С.5-9.
24.Братусь Б.С. О механизмах целеполагания // Вопр. психологии. 1977. №2. С. 121-124.
25.Братусь Б.С. Образ человека в гуманитарной, нравственной и христианской психологии // Психология с человеческим лицом / Под ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур. М.: Смысл, 1997. С.67-91.
26.Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение. М.: ЧеРо, 1996. С.5 59.
27.Бурнард Ф. Тренинг межличностного взаимодействия. СПб.: Питер, 2002. 304с.
28.В контексте конфликтологии: проблемы коммуникации и управленческого консультирования / Отв. ред. Т.М.Дридзе, Л.Н.Цой. М., 1999. №2. 80 с.
29.Василюк Ф.Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций). М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
30.Васильев Н.Н. Тренинг преодоления конфликтов. СПб.: Речь, 2002. 174 с.
31.Вачков И.В. Групповые методы в работе школьного психолога. М.: Ось-89, 2002. 224 с.
32.Вербицкий А.А. Деловая игра как метод активного обучения // Современ. высш. школа. 1982. №3 (39). С.3-8.
33.Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во МГУ, 1976. 142 с.
34.Возрастно-психологический подход в консультировании детей и подростков / Г.В.Бурменская, Е.И.Захаров, О.А.Карабанова и др. М.: Академия, 2002. 416 с.
35.Вопросы психологии межличностного познания и общения / Под ред. О.Г. Кукосяна и др. Краснодар: Б.и. 1983. 175 с.
36.Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. М.: Педагогика-Пресс, 1999. 536 с.
37.Выготский Л.С. Педология подростка // Собр. соч. Т.4. М.: Педагогика, 1984. 344 с.
38.Выготский Л.С. Проблемы развития психики // Собр. соч.: В 6 т. М., 1983. Т.3. 359 с.
39.Выготский Л.С. Психология. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. 1008 с.
40.Выханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент. М.: Гардарика, 1996. 255 с.
41.Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий // Психологическая наука в СССР: В 2 т. М.,1959. Т.1. 255 с.
42.Гірник А., Бобро А. Конфлікти: структура, ескалація, злагодження. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. 172 с.
43.Гідденс Е. Соціологія. К.: Знання, 1996. 878 с.
44.Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. 1994. №3. С.17-26.
45.Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. М.: Изд-во МГУ, 1988. 318 с.
46.Грановская Р.М. Конфликт и творчество в зеркале психологии. М.: Генезис, 2002. 573 с.
47.Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1988. 565 с.
48.Гришина Н.В. Кризисы и конфликты в жизни человека. Личностные конфликты и их преодоление. Межличностные конфликтные ситуации и их преодоление // Психология / Под ред. А.А.Крылова. М.: Проспект, 1999. С.356-384.
49.Гришина Н.В. Социально-психологические конфликты и совершенствование взаимоотношений в коллективе (Социально-психологические проблемы производственного коллектива) / Под ред. Шороховой Е.В. М.: Наука, 1983. 211 с.
50.Гришина Н.В. Психологическая работа с конфликтами: три вида диалога // Психологические проблемы самореализации личности / Под ред. Л. А. Головей, Л.А. Коростылевой. СПб., 1999. Вып.3. С.34- 37.
51.Гришина Н.В. Психология конфликта. СПб.: Питер, 2002. 464с.
52.Гришина Н.В. Я и другие: Общение в трудовом коллективе. Л.: Лениздат, 1990. 174 с.
53.Гумплович Л. Основы социологии / Пер. под ред. В.Гессена. СПб.: Изд. О.Н.Поповой, 1899. 242 с.
54.Гусинский Э.Н. Образование личности. М.: Наука, 1994. 234с.
55.Давыдов В.В., Ломпшер И., Маркова А.К. Формирование учебной деятельности школьника. М.: Педагогика, 1982. 129с.
56.Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М.: Наука, 1986. 255 с.
57.Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: ИНТОР, 1996. 544 с.
58.Дмитриев А., Кудрявцев В., Кудрявцев С. Введение в общую теорию конфликтов. М., 1993. 211 с.
59.Дмитриев А.В. Конфликтология. М.: АСТ, 2000. 376 с.
60.Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Педагогика, 1987. 115 с.
61.Донцов А.И. Психология коллектива. М.: Изд-во МГУ, 1984. 208 с.
62.Донцов А.И., Полозова Т.А. Проблема объективных детерминант межличностного конфликта в группе // Вестник МГУ (Сер. 14. Психология). 1982. №4. С. 23-32.
63.Донцов А.Н., Полозова Т.А. Проблема кофликта в западной социальной психологии // Психологический журнал, Т.1. 1980. №6. С.57-59.
64.Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат, 1989. 175 с.
65.Дружинин В.В., Конторов Д.С., Конторов М.Д. Введение в теорию конфликта. М.: Радио и связь, 1989. 288 с.
66.Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Краткий психологический словарь. Минск, 1996. 399 с.
67.Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. М.: Просвещение, 1989. 189 с.
68.Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. СПб.: Питер, 2000. 360 с.
69.Ершов А.А. Личность и коллектив (Межличностные конфликты в коллективе и их разрешение). Ленинград: Знание, 1976. 40 с.
70.Ершов А.А. Психология соактивности людей. СПб.: Питер, 1992. 31 с.
71.Жуков Ю.М. Эффективность делового общения. М.: Знание, 1988. 255 с.
72.Заика Е.В. Комплекс интеллектуальных игр для развития мышления учащихся // Вопросы психологии. 1990. №6. С.86-92.
73.Занков Л.В. Обучение и развитие. М.: Знание, 1975. 49 с.
74.Запорожец А. В. Психическое развитие ребенка // Избранные психологические труды: В 2-х т. М.: Прогресс, 1986. Т.1. 255с.
75.Зигерт В., Ланг Л. Руководить без конфликтов. М.: Экономика, 1990. 335 с.
76.Зимняя И.А., Малахова В.А., Путиловская Т.С., Хараева Л.А. Педагогическое общение как процесс решения коммуникативных задач // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А.А. Бодалева, В.Я. Ляудис. М.: Педагогика, 1980. 349 с.
77.Зимняя И.А. Педагогическая психология. М.: Логос, 1999. 384 с.
78.Зинкевич-Евстигнеева Т.Д., Грабенко Т.М. Практикум по креативной терапии. СПб.: Речь; ТЦ Сфера, 2001. 400 с.
79.Ивашов А.Н., Заика Е.В. Методика исследования коммуникативных установок личности // Вопросы психологии. 1994. №5. С.34-52.
80.Илларионов В.П. Переговоры с преступниками. М.:Логос, 1993. 100 с.
81.Ильясов И.И. Структура процесса учения. М.: Педагогика, 1986. 257 с.
82.Ительсон Л.Б. Учебная деятельность, ее источники, структура и условия // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946 1980 гг. / Под ред. И.И. Ильясова, В.Я. Ляудис. М.: МГУ, 1981. 238с.
83.Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. К., 1996. 258 с.
84.Кан-Калик В.А.Учителю о педагогическом общении. М.: Педагогика, 1987. 238 с.
85.Канатаев Ю.А. Психология конфликта. М.: ВАХЗ, 1992. 79 с.
86.Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості: Науково-методичний посібник. К.: ІЗМН, 1998. 216 с.
87.Келли Дж. Психология личности. Теория личных конструктов. СПб.: «Речь», 2000. 254 с.
88.Клаус Г. Введение в дифференциальную психологию учения. М.: Наука, 1987. 349 с.
89.Клюева Н.В. Технологии работы психолога с учителем. М.: ТЦ «Сфера», 2000. 216 с.
90.Князева М.Н. Конфликт // ЭКО. 1992. №2. С.3-15.
91.Ковалев А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М.: Политиздат, 1975. 271 с.
92.Коваль І.А. Учбові конфлікти: Психологічні аспекти. К.: Видавництво ТЕКА, 2002. 68 с.
93.Коллектив. Личность. Общение: Словарь социально-психологических понятий / Под ред. Кузьмина Е.С., Семенова В.Е. Л.: Лениздат, 1987. 143 с.
94.Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. М.: Просвещение, 1989. 255 с.
95.Кондратьев М.Ю. Подросток в замкнутом круге общения. М., Воронеж, 1997. 189 с.
96.Конфликт в конструктивной психологии: Тезисы докладов и сообщений на 2-й научно-практической конференции по конструктивной психологии. Красноярск: Из-во Красноярського ун-та, 1990. 184 с.
97.Конфликтология: Учебник / Под ред. А.С.Кармина. СПб.: Алетейя, 1999. 433 с.
98.Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. К.: Наукова думка, 1995. 304 с.
99.Корнелиус Х., Фэйр Ш. Выиграть может каждый: как разрешать конфликты. М.: Стрингер, 1992. 212 с.
100. Костюк Г.С. Психологія. К.: Радянська школа, 1968.
101. Котанджян Г.С. Грани согласия-конфликта: цивилизационные проблемы теоретической и прикладной политологии. М.: Луч, 1992. 183 с.
102. Котырло В.К. Развитие волевого поведения у дошкольников. К.: Радянська школа, 1971. 199 с.
103. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2001. 992 с.
104. Крам Т.Д. Управление энергией конфликта. М.: АСТ Рефл-бук, 2000. 324 с.
105. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. М.: ЧеРо, 1999. 148 с.
106. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретический и прикладной аспекты. М.: Просвещение, 1991. 206 с.
107. Кричевский Р.Л. Если бы руководитель. М.: Дело, 1993. 115с.
108. Крогиус Н.В. Личность в конфликте. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1976. 142 с.
109. Кудрявцев С.В. Конфликт и насильственное преступление. М.: Наука, 1991. 174 с.
110. Кузьмина Н.В. Психология производству и воспитанию. Л.: Знание, 1977. 118 с.
111. Латынов В.В. Конфликт: протекание, способы разрешения, поведение конфликтующих сторон // Иностранная психология. 1993. Т.1. №2. С.87-93.
112. Лебедева М.М. Вам предстоят переговоры. М.: Экономика, 1993. 156 с.
113. Левин К. Разрешение социальных конфликтов. СПб.: «Речь», 2000. 226 с.
114. Левин К. // Психология личности. Тексты / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 288 с.
115. Лидерс А.Г. Психологический тренинг с подростками. М.: Академия, 2003. 256 с.
116. Линчевский Э.Э. Контакты и конфликты. Общение в работе руководителя. М.: Экономика, 2000. 354 с.
117. Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. К.: МАУП, 2000. 256 с.
118. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 236 с.
119. Ломов Б.Ф. Общение как проблема общей психологии // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С.124-135.
120. Лоренц К. Агрессия (так называемое «зло»). СПб.: Питер, 2001. 272 с.
121. Льюс Р., Райфа Х. Игры и решения. М.: Иностр. лит., 1961.
122. Лыткин В.М., Шамрей В.К., Койстрик К.Н. Посттравматические стессовые рассторйства. СПб.: Речь, 1999. 255 с.
123. Майерс, Д. Социальная психология / Перев. с англ. СПб.: Питер, 1999. 688 с.
124. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: Знання, 1998. 498с.
125. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. К.: Наукова думка, 1999. 188 с.
126. Маркова А.К., Матис Т.А., Орлов А.Б. Формирование мотивации учения. М.: Просвещение, 1990. 192 с.
127. Маслоу А. Самоактуализация // Психология личности. Тексты. / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, А.А. Пузырея. М.: Изд-во МГУ, 1982. 288с.
128. Матвійчук О.С. Як навчити школярів розв’язувати конфлікти // Практична психологія та соціальна робота. 1999. №8. С.13-18.
129. Матвійчук О.С. Як навчити школярів розв’язувати конфлікти // Практична психологія та соціальна робота. 2000. №1. С.10-14.
130. Международные конфликты. М.: Международные отношения, 1972. 238 с.
131. Межэтнические конфликты в странах зарубежного Востока. М.: Наука, 1991. 276 с.
132. Мелибруда Е. Я ты мы: Психологические возможности улучшения общения. М.: Прогресс, 1986. 256 с.
133. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М., Педагогика, 1985. 256 с.
134. Мерлин В.С. Проблемы экспериментальной психологии личности // Ученые записки Пермского гос. пед. ин-та. Т. 77. Пермь, 1970. С. 103-163.
135. Мерлин В.С. Психологические конфликты // Психология конфликта / Сост. и общ. ред. Н.В.Гришиной. СПб.: Питер, 2001. С.224-253.
136. Митина Л.М., Кузьменкова О.В. Психологические особенности внутриличностных противоречий учителя // Психология конфликта / Сост. и общ. ред. Н.В.Гришиной. СПб.: Питер, 2001. С. 429-441.
137. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-психологических условиях // Вопросы психологии. 1997. №4. С.28-38.
138. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство, отрочество. М.: Академия, 2000. 456 с.
139. Мэй Р. Мужество творить: Очерк психологии творчества / Пер. с англ. Львов: Инициатива; Москва: Институт общегуманитарных исследований, 2001. 128 с.
140. Мэй Р. Искусство психологического консультирования. М.: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. 256 с.
141. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. 255 с.
142. Нагаєв В.М. Конфліктологія: курс лекцій (модульний варіант). Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2004. 198 с.
143. Немов Р.С. Практическая психология: Познание себя. Влияние на людей: Пособие для учащихся. М.: ВЛАДОС, 1998. 320 с.
144. Нергеш Я. Поле битвы стол переговоров. М.: Международные отношения, 1989. 264 с.
145. Никольская И.М., Грановская Р.М. Психологическая защита у детей. СПб.: Алетейя, 2001. 288 с.
146. Обозов Н.Н. Психические процессы и функции в условиях индивидуальной и совместной деятельности // Проблема общения в психологии / Отв.ред. Б.Ф.Ломов. М.:Наука, 1981. С.24-45.
147. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. М.: ТЦ «Сфера», 1996. 240 с.
148. Овчарова Р.В. Технологии практического психолога образования. М.: ТЦ «Сфера», 2000. 448 с.
149. Олейник А.Н. Основы конфликтологии. М.: АПО, 1992. 53с.
150. Основы конфликтологии. М.: Юристъ, 1997. 200 с.
151. Папуча М.В., Кричковська Т.Д. Особистість: розвиток, соціалізація, виховання. Ніжин: НДПУ, 2001. 147 с.
152. Папуча М.В. Психологія ранньої юності: Навчально-методичний посібник. Ніжин: НДПУ, 2001. 137с.
153. Перлз Ф. Эго, голод и агрессия. М.: Эксмо-Пресс, 2000. 344 с.
154. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. М.: Изд-во МГУ, 1989. 216 с.
155. Петровская Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1977. С. 126-143.
156. Петровская Л.А. Теоретические и методологические проблемы социально-психологического тренинга. М.: Изд-во МГУ, 1982. 162 с.
157. Пископпель А.А. Концептуальные предпосылки организационно-деятельностной модели социального конфликта // Вопросы психологии. 2002. №6. С.55-72.
158. Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. К.: МАУП, 2003. 360 с.
159. Платонов К.К. Психология коллективной деятельности: теоретико-методологический аспект. Л.: Из-во Ленинградского университета, 1990. 181 с.
160. Полозова Т.А. Межличностный конфликт в группе (теоретические принципы и опыт экспериментального исследования). Автореф. дисс. на соиск. степ. канд. психол. наук. М., 1980. 20 с.
161. Полозова Т.А. О методических принципах исследования внутригруппового конфликта // Новые исследования в психологии. М., 1981. №2. С.91-98.
162. Полозова Т.А. О применении теоретико- игрового подхода к анализу внутригруппового конфликта // Личность в системе коллективных отношений. М.: ОП АПН СССР, 1980. С.194-195.
163. Пономарев Ю.П. Игровые модели: математические методы, психологический анализ. М.: Наука, 1991. 160 с.
164. Почебут Л.Г., Чикер В.А. Организационная социальная психология. СПб.: Речь, 2002. 298 с.
165. Практическая психология в тестах, или Как научиться понимать себя и других / Сост. Р.Римская, С.Римский. М.: АСТ-Пресс, 1999. 376 с.
166. Практическая психология образования / Под ред. И.В. Дубровиной. М.: ТЦ Сфера”, 1997. 528 с.