ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ ІЗ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

ЧАПЛАК ЯН ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 159.938.363.5:37.048.4

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ПРАКТИЧНИХ ПСИХОЛОГІВ ДО КОНСУЛЬТАТИВНОЇ РОБОТИ ІЗ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

19.00.07 Педагогічна та вікова психологія”

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Шандрук Сергій Костянтинович,
кандидат психологічних наук

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП......................................................................................................................

4

РОЗДІЛ І.

Теоретичний аналіз проблеми формування
готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками...........................................................................

12

1.1.

Теоретичний аналіз наукових даних з проблеми готовності майбутніх шкільних психологів до професійної діяльності .........

12

1.2.

Формування готовності майбутніх психологів до консультативної роботи зі старшими школярами як психолого-педагогічна проблема .......................................................................

26

1.3.

Обґрунтування методологічного підходу у вивченні та формуванні готовності студентів-психологів до консультування старшокласників .................................................................................

55

Висновок до розділу І .....................................................................

71

РОЗДІЛ ІІ.

емпіричне дослідження особливостей готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи зі старшими школярами .................................................................................................

73

2.1.

Концептуальна модель особистісно-акмеологічної готовності практичного психолога до консультативної роботи зі старшокласниками ..........................................................

73

2.2.

Процедура і методика дослідження розвинутості готовності майбутніх психологів до консультування учнівської молоді ........

98

2.3.

Результати емпіричного вивчення особливостей готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи зі старшими школярами .........................................................................

119

Висновок до розділу ІІ.....................................................................

140

РОЗДІЛ ІІІ.

Психологічні особливості формування готовності майбутніх практичних психологів до консультування проблемних старшокласників ...................................................................

142

3.1.

Програма і методика формувального експерименту з формування готовності майбутнього психолога-консультанта до професійної діяльності .... ..............................................

142

3.2.

Результати перевірки запропонованої програми і методики формування готовності особистості майбутнього практичного психолога до консультативної роботи зі старшокласниками .......

188

3.3.

Обґрунтування методичних рекомендацій щодо формування готовності майбутніх психологів до консультативної взаємодії зі старшими школярами .........................................................................

204

Висновок до розділу ІІІ...................................................................

207

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................................

209

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................................

212

ДОДАТКИ ................................................................................................................

242

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. У Державній національній програмі „Освіта” (Україна ХХІ століття) визначається, що основним завданням сучасної школи української держави є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення кваліфікованими фахівцями. У Положенні про психологічну службу системи освіти України вказано, що вона в структурі освіти є складовою частиною державної системи охорони фізичного і психічного здоров’я майбутніх громадян і діє з метою виявлення та створення оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Психологічна служба сьогодні робить вагомий внесок у реформування системи освіти України, впровадження психолого-педагогічних інновацій, реалізацію національних, державних і міжнародних програм. Практичні психологи здійснюють діагностичну, корекційно-розвивальну, консультативну, реабілітаційну і просвітницьку роботу з усіма учасниками навчально-виховного процесу учнями, вихованцями, студентами, вчителями, батьками. Така діяльність позитивно впливає на розвиток і формування особистості учнівської молоді України.
Одним із стратегічних напрямів діяльності практичних психологів у системі освіти є консультативна робота як вид надання психологічної допомоги учасникам навчально-виховного процесу. Під час спеціально організованого консультування мають бути виявлені і актуалізовані додаткові психологічні можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Отже, мета консультативної роботи психолога виявити причини виникнення проблеми, допомогти людині її вирішити.
Особливе місце у консультативній роботі психолога займають проблеми становлення особистості старшокласників. В останній час збільшилася кількість учнів старших класів, які звертаються за психологічною допомогою до практичних психологів. До їх числа відносяться, зокрема, ті, хто з певних причин не зміг повністю отримати середню освіту, учні-суїциденти, правопорушники, молоді люди, які страждають алкогольною чи наркотичною залежністю тощо. Отже, конче актуальним є дослідження особливостей формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи з учнівською молоддю.
Викладене вище зумовлює актуальність дисертаційного дослідження за темою: «Формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи із старшокласниками».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема пов’язана з науково-дослідною роботою відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК №0102U000399.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, протокол №4 від 29 квітня 2004р., й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні, протокол №7 від 21 вересня 2004р.
Об’єкт дослідження готовність майбутніх практичних психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю.
Предмет дослідження психологічні особливості формування готовності студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками в умовах професійної підготовки у вищому навчальному закладі.
Мета дослідження виявити особливості формування особистісної і професійної готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи із учнями старшого шкільного віку і на цій основі покращити їх професійну підготовку.
Концептуальна ідея дослідження: теоретичне й експериментальне вивчення закономірностей та структурно-функціональних механізмів формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю в умовах навчання у вищому навчальному закладі дозволяє відкрити нові можливості для покращення ефективності професійної підготовки і праці майбутніх шкільних психологів-практиків.
Гіпотеза дослідження полягає у припущеннях, що а) обґрунтування і використання спеціального особистісно-акмеологічного підходу в підготовці практичних психологів під час навчання у вищих навчальних закладах освіти може суттєво вплинути на формування їх готовності до консультативної роботи з учнями старшого шкільного віку; б) розробка та використання спеціальної програми формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю сприятиме розвитку важливих особистісно-професійних якостей студентів психологічного профілю.
Для досягнення мети дослідження, перевірки висунутої гіпотези необхідно було розв’язати такі завдання:
1. Вивчити сучасний стан проблеми формування особистісної та професійної готовності психолога-практика до консультативної роботи зі старшокласниками у психолого-педагогічній літературі.
2. Розробити методологічний підхід та обґрунтувати шляхи його використання у вивченні та формуванні готовності психологів-практиків до консультування учнів старших класів.
3. Обґрунтувати концептуальну модель готовності особистості майбутнього психолога-практика до консультативної взаємодії з учнівською молоддю та вивчити особливості сформованості основних компонентів готовності на етапі професійної підготовки у вищому навчальному закладі.
4. Розробити й експериментально перевірити програму формування готовності особистості практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.
5. Обґрунтувати методичні рекомендації щодо формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи з учнями старшого шкільного віку.
Теоретичну базу дослідження становлять: наукові праці з проблеми особистісного підходу таких учених, як К.О.Абульханова-Славська[6], О.Г.Асмолов[21], Б.Г.Ананьєв [18], Г.О.Балл [25], Л.І.Божович [41], М.Й.Боришевський [47], І.А.Зязюн [105], Г.С.Костюк [139], І.П.Маноха [175], Е.О.Помиткін [237], В.В.Рибалка [258], С.К.Рубінштейн [269], О.П.Саннікова [270] В.В.Синявський [279], Л.О.Хомич [301], С.К.Шандрук [318] та багато ін.; концептуальні положення акмеологічного підходу (К.О.Абульханова-Славська[4], Б.Г.Ананьєв [18], А.А.Деркач [78], В.В.Зазикін [79] та ін.); наукові положення дослідження проблеми підготовки практичних психологів у вищих навчальних закладах (О.М.Ігнатович [117], Є.В.Єгорова [93], Л.М.Карамушка [119], Н.І.Литвинова [157], С.Д.Максименко [169], С.Л.Марков [176], В.Г.Панок [218], Н.І.Пов’якель [228], В.В.Рибалка [255], О.Є.Самойлов [272], О.Я.Чебикін [305] Н.В.Чепелєва [308] та ін.); теоретичні та методичні положення психологічної науки з проблеми формування готовності практичного психолога у сфері консультування під час навчання у вищих навчальних закладах (О.Ф.Бондаренко [44], С.В.Васьківська [57], П.П.Горностай [71], С.Гледдінг [68], Л.М.Карамушка [119] та ін.).
Методологічну основу дослідження складають: сукупність положень та ідей особистісно орієнтованої професійної підготовки, що розроблені Є.В.Єгоровою [93], І.А.Зязюном [104], О.І.Кульчицькою[151], Н.І.Литвиновою [157], В.Ф.Моргуном[188], О.М.Отич [214], Н.А.Побірченко [227], В.В.Рибалкою [256], В.В.Синявським [279], Л.О.Хомич [300], О.Я.Чебикіним [305] та ін.; принципи розвивальної навчальної діяльності, що представлені у працях І.Д.Беха [34], Г.С.Костюка [140], С.Д.Максименка [166], Н.Г.Ничкало [195].
Методи дослідження: Для перевірки висунутої гіпотези і вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: у теоретичній частині методи аналізу, узагальнення, синтезу, систематизації наукових даних, за допомогою яких проведено теоретико-методологічний аналіз проблеми формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи; у констатувальному експерименті аналіз продуктів діяльності, спостереження, анкетування, тестування, що були використані з метою вивчення психологічних механізмів, критеріїв, прийомів і технік формування готовності до консультативної взаємодії; у формувальному експерименті комплекс соціально-психологічних тренінгів, спрямованих на формування готовності до консультативної взаємодії з учнями старшого шкільного віку, ділові ігри, моделювання розвивальних ситуацій, за допомогою яких перевірялась ефективність концептуальної моделі та спеціальної програми формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками; методи статистичної обробки даних, що були використані з метою кількісної і якісної інтерпретації та узагальнення результатів дослідження.
Організація дослідження. Дослідження проводилося в три етапи впродовж 2001-2005рр.
Перший етап дослідження (2001-2003 рр.) був присвячений теоретичному аналізу даних з означеної проблеми. Другий етап дослідження констатувальний експеримент (2003-2004рр.) був спрямований на обґрунтування комплексу методів і вивчення готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії як складових особистісно-акмеологічного підходу. На третьому етапі (2004-2006 рр.) проводився формувальний експеримент, здійснювалася обробка, узагальнення і впровадження результатів дослідження, розроблялися практичні рекомендації і оформлявся текст дисертації.
Експериментальна база: Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти. Дослідженням було охоплено 189 майбутніх психологів-практиків.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: вперше обґрунтовано і запроваджено особистісно-акмеологічний підхід до вивчення і формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками; розроблено концептуальну модель готовності особистості майбутніх консультантів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю, визначено й охарактеризовано основні компоненти готовності психологів до консультування учнів старшого шкільного віку; запропоновано спеціальну програму і методику формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультування старшокласників.
Теоретичне значення роботи полягає: у розширенні існуючих наукових знань щодо змісту і структури основних показників компонентів готовності психологів-практиків до консультативної взаємодії; у розробці концептуальної моделі готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками як однієї з важливих умов професійної підготовки та діяльності фахівців психологічної служби освіти України.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що: на основі концептуальної моделі готовності психологів-практиків до консультативної роботи уточнено зміст і методи професійної підготовки психологів із формування основних компонентів готовності, розроблено й апробовано спеціальну програму і методику формування готовності до консультативної роботи з учнівською молоддю на основі особистісно-акмеологічного підходу у студентів психологічного профілю. Узагальнені результати можна використовувати в роботі викладачів вищих навчальних закладів з метою створення сприятливих умов для навчання і виховання студентів-психологів та подальшого розвитку їх професійної майстерності.
Результати дослідження впроваджено у навчально-виховному процесі Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка №53 від 15березня 2006 року), Галицького інституту імені В’ячеслава Чорновола (довідка №01/63 від 18 жовтня 2005 року) та Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (довідка №27 від 07 грудня 2005 року).
Особистий внесок здобувача полягає у розробці концептуальної моделі готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної роботи з учнівською молоддю на основі особистісно-акмеологічного підходу, обґрунтуванні та впровадженні комплексної методики оцінки та програми розвитку компонентів готовності майбутніх фахівців-консультантів до роботи зі старшокласниками.
Вірогідність та надійність отриманих результатів та висновків забезпечена: всебічним розглядом предмету дослідження, методологічною й теоретичною обґрунтованістю його вихідних позицій, використанням взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дослідження; значною тривалістю експерименту, репрезентативністю вибірки; кількісним і якісним аналізом емпіричних даних; використанням методів математичної статистики.
Положення, що виносяться на захист:
1. Принципи особистісно-акмеологічного підходу щодо вивчення і формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.
2. Концептуальна модель готовності психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю.
3. Програма та методика формування основних компонентів готовності психологів до консультування школярів старших класів.
Апробація результатів дослідження здійснювалася у формі доповідей та виступів на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах» (16-17 травня 2002 року, м.Тернопіль); Всеукраїнській науково-практичній конференції Теорія і практика особистісно-орієнтованої освіти” (8-10 квітня 2003 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Використання психолого-педагогічних технологій у підготовці практичних психологів і вчителів в умовах вищого навчального закладу» (12-13 травня 2004 року, м.Чернівці); звітних науково-практичних конференціях Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (2002-2006 рр.); на засіданнях відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, засіданнях кафедри психології Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. Матеріали дослідження використовуються в лекціях і практичних заняттях зі студентами при викладанні курсів: «Основи психологічного консультування», «Охорона праці в психології», «Соціально-психологічний тренінг».
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 15 наукових працях (із них 11 одноосібних), серед яких 4 статті опубліковані у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 11 статей у наукових збірниках та журналах.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (344 найменувань, з них іноземними мовами 11) та 2 додатків на 62 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 211 сторінках. В тексті дисертації міститься 41 таблиця на 26 сторінках та 18 рисунків на 6 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 302 сторінки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало підстави зробити такі висновки:
1. Аналіз наукових даних з проблеми формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками свідчить про те, що даний вид готовності є цілеспрямованим виявом особистісного потенціалу студентів-психологів, який включає їх переконання, погляди, мотиви, почуття, вольові та інтелектуальні якості, знання, навички, вміння і формується в ході професійної підготовки; він є результатом всебічного особистісного розвитку майбутніх психологів з урахуванням вимог професійної психологічної діяльності.
Готовність майбутніх психологів-консультантів це складне інтегративне особистісне утворення, що формується на «вершинному», акмеологічному рівні кожної особистості студента-психолога і забезпечує доцільність та можливість організації успішної суб’єкт-суб’єктної взаємодії особистості консультанта й особистості старшокласника.
2. В якості методологічного підходу у вивченні і формуванні готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнівською молоддю доцільно використовувати спеціальний особистісно-акмеологічний підхід, сутність якого полягає в тому, що психолог-консультант відповідає соціальному призначенню, вимогам професії; гармонійно розвиває свої інтелектуальні, емоційно-вольові здібності та особистісно-професійні якості; надає психологічну допомогу старшокласникам на основі вершинного рівня свого особистісного і професійного потенціалу.
Особистісний, як і акмеологічний, підходи мають спільні суттєві ознаки у вивченні становлення особистості, а саме: зрілість, успішність, вершинність, гармонійність, творчість, майстерність. Особистісний підхід розглядає дані ознаки в ході підготовки спеціаліста, а в акмеологічному підході це основа дослідження щодо вершинного, акмеологічного рівня розвитку особистості. Таким чином, особистісний та акмеологічний підходи до розвитку особистості мають тотожні суттєві ознаки і можуть бути об’єднані в єдиний методологічний підхід особистісно-акмеологічний.
Особистісно-акмеологічний підхід у формуванні готовності студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками здійснюється через сукупність таких принципів, як: вершинної орієнтації; системно-функціональний; рефлексивно-акмеологічний; комплексності у розумінні вивчення і формування готовності до консультативної роботи; особистісної зрілості майбутніх психологів у сфері консультування учнівської молоді.
3. На основі даного підходу розроблена концептуальна модель особистісно-акмеологічної готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками, яка за своєю структурою містить три взаємозалежних компоненти: особистісно-професійний, теоретичний і практичний.
В емпіричному дослідженні виявлено особливості сформованості у студентів-психологів особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів готовності. Встановлено, що високий, власне особистісно-акмеологічний рівень готовності студентів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю формується лише у незначної їх частини. Такий недостатній рівень сформованості, власне особистісно-акмеологічної готовності майбутніх психологів може негативно впливати на ефективність виконання консультативної роботи зі старшокласниками та потребує відповідної корекції в ході професійної підготовки.
4. Результати констатувального експерименту засвідчили необхідність впровадження спеціальної програми та методики формування готовності майбутніх психологів-практиків до консультативної взаємодії з учнями старшого шкільного віку. Програма та методика формування готовності майбутніх практичних психологів до консультатування учнівської молоді розроблялася на основі особистісно-акмеологічного підходу та концептуальної моделі готовності і містила такі напрями: 1) формування особистісно-акмеологічної орієнтації; 2)теоретичний: теоретико-психологічні й спеціальнтехнологічні знання щодо консультативної роботи зі старшокласниками; 3)тренінговий (комплекс соціально-психологічних тренінгів щодо формування особистісно-професійної готовності майбутніх психологів до консультативної роботи з учнівською молоддю); 4) практичний: розробка та впровадження програми психологічної консультативної практики студентів, практикуму психологічного консультування ними старшокласників.
Результати формувального експерименту засвідчили, що впровадження особистісно-акмеологічного підходу, концептуальної моделі готовності майбутніх практичних психологів до консультативної взаємодії з учнівською молоддю забезпечує краще формування особистісно-професійного, теоретичного та практичного компонентів готовності, аніж традиційна підготовка студентів-психологів.
5. На основі дослідження розроблено та обґрунтовано методичні рекомендації щодо покращення навчально-виховного процесу з формування готовності студентів-психологів до консультативної роботи зі старшокласниками на основі використання методологічного підходу, концептуальної моделі і програми формування готовності майбутніх практичних психологів до консультативної роботи зі старшокласниками.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення вимагають такі питання: поглиблений аналіз цілісної системи забезпечення особистісної самореалізації майбутніх психологів-консультантів на особистісно-акмеологічному рівні у процесі фахової підготовки, подальший пошук і конкретизація критеріїв та методів формування готовності студентів-психологів до різних видів надання консультативної психологічної допомоги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абабков В.А. Проблема научности в психотерапии. СПб.: Изд-во С.-Петерб. Ун-тет, 1998. 76 с.
2. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 260 с.
3. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. 2-е издание. М.: Издательский центр «Академия», 1996. 128 с.
4. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 334 с.
5. Абульханова-Славская К.А. Категория субъекта в современной психологии // Сучасна психологія в ціннісному вимірі: Матеріали третіх костюківських читань 20-22.12.1994. К., 1994. 312 с.
6. Абульханова-Славская К.А. Психология активности личности// Психологический журнал: 1985. № 6. − Т.6. С. 3−18.
7. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе ее жизнедеятельности //Психология формирования и развития личности». М.: Наука, 1985. С. 19−44.
8. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 303 с.
9. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Прогресс, 1995. 296с.
10. Айві А. Цілеспрямоване інтерв'ювання і консультування: сприяння розвитку клієнта. Пер. з англ. К.: Сфера, 1998. 342 с.
11. Акмеологические проблеми подготовки преподавателей / Под ред. Н.В.Кузьминой. М.-Шуя, 1999. 199 с.
12. Акмеология: методология, методы и технологии / Материалы научной сессии, посвященной 75-летию члена-корреспондента РАО, Президента МААН Н.В.Кузьминой / Под общей редакцией вице-президента МААН, заслуженного деятеля науки РФ, доктора психологических наук, профессора. А.А. Деркача. − М.: РАГС, 1998. − 230 с.
13. Алексеенко Т.А. Формування пізнавальної активності студентів в умовах блокової організації навчання: Автореф. дис. ...канд. пед. наук.: К., 1995. 25с.
14. Алешина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. М.: Независимая фирма «Класс», 2000. 2-е издание. 208 с.
15. Алешина Ю.Е. Спецпрактикум по социальной психологии: опрос, семейное и индивидуальное консультирование. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989. 89 с.
16. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов / Вопросы психологии − 1992. − №1−2. С. 74−83.
17. Аминов Н.А., Молоканов М.В. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов //Психологический журнал. 1990. №5. − Т.2 С. 104−110.
18. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1980. Т.1. 230с.
19. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
20. Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. − СПб.: Питер, 1999.− 487 с.
21. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.:Изд-во МГУ, 1984. 104 с.
22. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
23. БадаловаМ.В.Тренинг интеллектуальных навыков консультирования. Практическое руководство. Севастополь: Стрижакпресс, 2003. 214 с.
24. Балл Г.О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології //Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-центр, 1997. С. 28−32.
25. Балл Г.О. Гуманізація загальної та професійної освіти: суспільна актуальність і психолого-педагогічні орієнтири // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. К.: ВІПОЛ, 2000. С. 134−157.
26. Балл Г.О. Духовність професіонала і педагогічне сприяння її становленню: орієнтири психологічного аналізу // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 2000. С. 217−232.
27. Балл Г.О. Психологічні засади становлення гуманістично орієнтованої освіти (концепція комплексного дослідження) // Актуальні проблеми психології: Наук. записки Ін-ту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 1999. Вип. 19. С. 29−36.
28. Барбіна Є. Роль і функції педагогічної майстерності у системі професійної підготовки педагогічних кадрів // Педагогіка і психологія професійної освіти. К., 2001. − №1.− С. 26−34.
29. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. Вып. 5. С. 72−77.
30. Берн Э. Познай себя. СПб: Братство, 2001. 368 с.
31. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия. СПб: Братство, 1994. 224с.
32. Бех І.Д. Психометодична проекція особистісно-орієнтованої моделі виховання. // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. пр.: Педагогіка та психологія. Чернівці: Рута, 2002. − Вип. 152. С. 13−23.
33. Бех І.Д. Категорія ставлення” в контексті розвитку образу Я” особистості // Педагогіка і психологія. 1997. № 3. С. 9−21.
34. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. − К.: Либідь, 1998. 204 с.
35. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Українсько-польський щорічник / За ред. Т.Левовицького, І.Зязюна, І.Вільш, Н.Ничкало. Ченстохова-Київ, 2000. С.331−350.
36. Блонський П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения.; В 2-х томах / под ред. А.Петровського. М.: Педагогика, 1979. 304 с.
37. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству. М.: Знание, 1981. 96 с.
38. Богоявленская Д.Б. Творческая личность: ее диагностика и поддержка // Психологическая служба вуза: принципы, опыт работы: Сб. науч. тр. М.: НИИВО, 1993. С. 56−67.
39. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: МГУ, 1982. С. 199.
40. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском врозрасте: Психол. исслед. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
41. Божович Л.И., Славина Л.С., Ендовицкая Т.В. Опыт експериментального изучения произвольного поведения // Вопросы психологии. − 1976. − №3. − С.66.
42. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М.: Мысль, 1983. 207 с.
43. Бондаревская Е.В. Гуманистическая парадигма личностно-ориентированного обучения // Педагогіка, 1997. № 4. С. 11−17.
44. Бондаренко А.Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика //Московский психотерапевтический журнал. М., 1993. №1. С. 63−76.
45. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности. К.: КГПИИЯ, 1991. 189 с.
46. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. Харків: Фоліо, 1996. 237 с.
47. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості. //Педагогіка і психологія. 1996. №3. С. 26−32.
48. Боуэн М. Духовность и личностно-центрированный подход / Вопросы психологии 1992. − №3−4 С. 24−33.
49. Братусь Б.С. К проблеме нравственного сознания в культуре уходящего века // Вопросы психологии − 1993. − №1. С. 6−13.
50. Братусь Б.С. Опыт обоснования гуманитарной психологии //Вопросы психологии. 1990. №6. С. 9−16.
51. Браун Д. Кристесен Д. Теория и практика семейной психотерапии. СПб.: Питер, 2001. 352 с.
52. Бурлачук Л., Морозов Д. Словарь-справочник по психологической диагностике. СПб: Питер, 2000. 356 с.
53. Бурнард Ф. Тренинг навыков консультирования. СПб.:Питер, 2002. 256 с.
54. Василюк Ф.Е. От психологической практики к психотехнической теории //Моск. психотерапевтический журнал. 1992. №1. С. 5−32.
55. Василюк Ф.Е. Психология переживаний. М.: Изд-во МГУ, 1984. 200 с.
56. Васянович Г., Дегтярьова Г., Клос Є. Дидактичні аспекти культурологічної підготовки спеціаліста у вищій школі // Педагогіка і психологія професійної освіти. 1998. − №5. − С. 214−221.
57. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування: Навчальний посібник. К.: Четверта хвиля, 2004. 256 с.
58. Вірна Ж.П. Професійна і особистісна успішність психолога. // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. К.: Ніка-Центр, 2002. С. 46−48.
59. Вознесенская Е.Л., Тамакова Т.А. Метод арт-терапии и его роль в развитии личности (по специаль6ности: психолог, психотерапевт, врач общей практики) // Образование взрослых в современном развивающемся обществе: Материалы Международной научно-практической конференции. Санкт-Петербург, 2003. Ч. І. С. 380−387.
60. Волкова Л.В. Ділова гра як педагогічний феномен // Наукові записки: Зб. наук. ст. НПУ ім. М.П.Драгоманова / Укл. П.В.Дмитренко, О.Л.Макаренко. К.:НПУ, 2000. Ч. 1. С. 27−33.
61. Выготский Л.С. Психология искусства / Под ред. М.Ярошевского. М.:Педагогика, 1987. 344 с.
62. Гаврилова Г.Л. Формирование профессиональной самостоятельности будущего учителя в процессе обучения в вузе (На примере преподавания в университете предметов общепедагогического цикла): Автореф. дис. ...канд. пед. наук.: Казань, 1992. 16 с.
63. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатиии в зарубежной психологии // Вопросы психологии. 1975. − №2. − С. 147−158.
64. Гаврилова Т.П. Эмпатия как специфический способ познания человека человеком / Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. Краснодар, 1975. − С. 17−19.
65. Гинзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения // Вопросы психологии. − 1994. − №3. − С. 43.
66. Гинсбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема //Вопросы психологии. 1988. №2. С. 19−26.
67. Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності учня. К.: Освіта, 1992. 130с.
68. Глэддинг С. Психологическое консультирование. 4-е изд. СПб: Питер, 2002. 736 с.
69. Гончаренко С.У., Пастернак Н.В. Проблема підвищення теоретичного рівня освіти // Педагогіка і психологія. 1998. № 2. С. 16−29.
70. Горина Н.Д., Левкович О.А. Деловые игры и научно-исследовательская работа студентов // Педагогика высшей школы. Минск, 1988. Вып. 2. С.107−116.
71. Горностай П.П., Васьковская С.В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. К.: Наукова думка, 1995. 128 с.
72. Грищук М. Застосування системної психотерапії в підготовці майбутніх психологів-практиків / Проблеми підготовки і підвищення кваліфікації практичних психологів у вищих навчальних закладах. − К.: Ніка-Центр, 2002. С. 38−40.
73. Гроф С. Целительные возможности необычных состояний сознания. Новые направле­ния лечения и самопознания // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. М.: Прогресс, 1990. − С. 455−468.
74. Гулина М. Терапевтическая и консультативная психология. − СПб: Речь, − 2001. 352 с.
75. Давидюк Н.М. Формування навчально-пізнавальної активності студентів при вивченні психолого-педагогічних дисциплін // Психологія: Зб. наук. пр. НПУ ім. М.П. Драгоманова. К., 2001. Вип. 13. С. 385−391.
76. Данилова Е.Е. Практикум по возрастной и педагогической психологии. М.:AcademiA, 1998. 160 с.
77. Державна національна програма Освіта” (Україна ХХІ століття”). К.:Райдуга, 1994. 61 с.
78. Деркач А.А., Зазыкин В.Г. Акмеология: Уч. пособ. СПб: Питер, 2003. 256с.
79. Деркач А.А., Кузьмина Н.В. Акмеология: пути достижения вершин профессионализма. М.: РАУ, 1993. 23 с.
80. Джордж Р., Кристиани Т. Консультирование: теория и практика. М: Эксмо, 2002. 448 с.
81. Дмитренко А. К. Мотиваційні та світоглядні аспекти вибору професії психолога // Практична психологія та соціальна робота. 2002. − № 4. С. 31-33.
82. Дмитренко А.К., Чуйко Г.В. Основи гуманістичної психології: Навчально-методичний посбіник. Чернівці: Прут, 2002. 268 с.
83. Долінська Л.В., Левченко М.В., Чепелєва П.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. К.: УДПУ, 1994. 79 с.
84. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки: 19.00.07. педагогічна та вікова психологія: Автореф. дис. канд. психологічних наук. К., 2000. 19 с.
85. Дружинин В.Н. Психология общих способностей СПб.: Издательство Питер”, 2000. 368 с.
86. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М.: Педагогика, 1991. 232 с.
87. Дударенко І.С. Психолого-педагогічні умови набуття професійної ідентичності майбутнім психологом-практиком // Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку. Матеріали VI Костюківських читань. К., 2003. Т.3. − С. 112−116.
88. Дружинин В.Н. Структура и логика психологического исследования. М.:Институт психологии РАН, 1993. 120 с.
89. Дьяченко М.И. Психологический словарь-справочник. Мн: Харвест, 2001. 576 с.
90. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск, 1976. 176 с.
91. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. СПб.: Питер, 2001. 560с.
92. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: ЛГУ, 1985. 168 с.
93. Єгорова Є.В. Ціннісні орієнтації старшокласників в умовах соціально-економічного реформування українського суспільства // Зб.наук.пр.: «Педагогічний процес: Теорія і практика». Київ, 2004. Вип. 2. С. 344−350.
94. Єгорова Є.В. Важкі ситуації у контексті адаптації студентства до навчання у вищих навчальних закладах // Зб.наук.пр.: «Педагогічний процес: Теорія і практика». Київ, 2002. Вип. 1. С. 178−188.
95. Зеер Э.Ф. Психология профессий. М.: Академический проект, 2003. 336 с.
96. Зеліско Л. До проблеми культурологічної підготовки майбутніх фахівців у вищій школі. // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2001. − №1. − С. 126−133.
97. Зобов Р.А., Келасьев В.Н. самореализация человека: введение в человекознание. СПб.: СПбГУ, 2001. 280 с.
98. Зязюн І. Гуманістична парадигма в освіті // Вища освіта в Україні: реалії, тенденції, перспективи розвитку. Нова парадигма вищої освіти. К.,1996. Ч.І. − С. 8−12.
99. Зязюн І. Культура в контексті політики та освіти // Мистецтво та освіта. 1998. − №2. С. 8.
100. Зязюн І. Педагогіка добра: ідеали і реалії: Науково-методичний посібник. К.:МАУП, 2000. 312 с.
101. Зязюн І. Філософія освіти // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2000. − №1. С. 11−24.
102. Зязюн І.А. Гуманістична стратегія теорії і практики навчального процесу // Рідна школа. 2000. № 8. С. 8−13.
103. Зязюн І.А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За ред. І.А.Зязюна. Київ: Видавництво ВІПОЛ”, 2000. С. 11−57.
104. Зязюн І.А. Концептуальні засади теорії освіти в Україні // Педагогіка і психологія професійної освіти. 2000. № 1. С. 11−24.
105. Зязюн І.А. Людина в контексті гуманітарної філософії // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український щорічник. Ченстохова-Київ. 1999. № 1. С. 323−334.
106. Зязюн І.А. Мотивації і мотиви людської поведінки // Початкова школа. 1994. № 6. С. 8-12.
107. Зязюн І.А. Філософські проекції освіти і освітніх технологій //Шлях освіти. 1996. №1. С. 4−9.
108. Зязюн І. Філософські засади освіти: освітні і виховні парадигми, освітні технології, діалектика педагогічної дії / Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. К., 2003. С. 11−59.
109. Зязюн І.А., Миропольська Н.Є., Хлєбнікова Л.О. та ін. Виховання естетичної культури школярів: Навч. посіб. К.: ІЗМН, 1999. 156 с.
110. Зязюн І.А., Сагач Г.М. Краса педагогічної дії. К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1997. 302 с.
111. Иванова Е.А. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. М.: МГУ, 1987. С. 17.
112. Иванова Т.В. Культура педагогического общения: Монография / Под ред. И.А.Зязюна. К.: ЦВП, 1999. 357 с.
113. Ильенков Э.В. Философия и культура. М.: Политиздат, 1991. 464 с.
114. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и методы изучения. К.: Выща школа, 1998. 292 с.
115. Ильина Т.А. Структурно-системный подход к организации обучения. М.:Знание, 1972. 88 с.
116. История зарубежной психологии, 30-е 60-е г. ХХв.; Тексты / Под ред. Гальперина П.Я. М.:МГУ, 1986. 342 с.
117. Ігнатович О.М. Струткутрно-функціональна характеристика мотиваційно-смислової культури особистості // Науковий вісник Чернівецького університету. Педагогіка та психологія. Чернівці: Рута, 2004. Вип. 221. С.41-47.
118. Іванова Т.В. Культурологічний підхід до формування педагогічної майстерності / Педагогічна майстерність у закладах професійної освіти: Монографія. К.: 2003. С. 83−95.
119. Карамушка Л.М. Варіативність моделей психологічної служби при наданні психологічної допомоги в різних соціальних сферах // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. К.:Ніка-Центр, 2002. С. 56−57.
120. Карамушка Л.М., Малигіна М.П. Особливості використання «екстремальної» та «стабільної» моделі діяльності психологічної служби у вітчизняній та зарубіжній психологічній практиці // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. К.: Ніка-Центр, 2002. С. 58−60.
121. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. − 304 с.
122. Кесельман В.Р. Котерапия и практика консультирования. − К.: Ваклер, 2001. 184 с.
123. Киричук О.В. Психологія особистості: багатовекторний аналіз // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. К.: Ніка-Центр, 2002. С. 30−36.
124. Кісарчук З.Г. Проблема професійної підготовки психологів-консультантів та психотерапевтів // Психологічній службі системи освіти України 10 років: здобутки, проблеми і перспективи. К.: Ніка-Центр, 2002. С. 176−177.
125. Кісарчук З.Г. Психологічне консультування як вид психологічної допомоги // Всеукраїнський конгрес з практичної психології: Тези доповідей та повідомлень. Херсон, 1994. С. 229−230.
126. Кісарчук З.Г. Теоретико-методолопчні проблеми діяльності практикуючого психолога //Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-Центр, 1977. С. 18-27.
127. Климов Е.А. Индивидуальный стиль деятельности // Психология индивидуальных различий / Под ред. Ю.Б. Гиппенрейтер, В.Я.Романова. М.:Издательство МГУ, 1982. С. 74−77.
128. Ковалев Г.А. Механизмы и эффекты процессов активного социального обучения // Вопросы психологии межличностного познания и общения. Красноград: Куб. гос. ун-т, 1983. С. 127−135.
129. Коломинский Я.Л. Психологическая культура условие и цель деятельности психолога // Псіхалогія Минск, 2000 № 2 (19). С. 4−19.
130. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М.: Изд. полит. литературы, 1984. − 335 с.
131. Коновальчук В.І. До питання психокорекції психологів-практиків. К.: Рідна школа, 1998. №5. С. 38−40.
132. Коновальчук В.І. Про необхідність самокорекції психологів-практиків //Методи підготовки фахівців до професійного спілкування. Черкаси: ЧДУ ім. Б.Хмельницького, 1997. С. 151−163.
133. Коновальчук В.І. Психологічний зміст механізму заміщення та його врахування у процесі підготовки психологів-практиків. Автореф. дис. ... к-та психол. наук: 19.00.07. К., 1998. 19 с.
134. Коняєва А.П