Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до НАВЧАЛЬНої діяльності

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ іменіГ.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Демченко Вікторія Анатоліївна

УДК 159.923.2-057.875

Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до НАВЧАЛЬНої діяльності

Спеціальність 19.00.07
педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Волошенко Леся Іванівна
кандидат психологічних наук, доцент

Харків 2006

ЗМІСТ

Вступ ..
Розділ 1 Психологічна адаптація першокурсників до навчальної діяльності як психолого-педагогічна проблема..
1.1. Розробка проблеми психологічної адаптації особистості
1.2.Особливості адаптації першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі
1.3.Самосвідомість як важливий фактор оптимізації процесу психо-
логічної адаптації особистості .
Висновки до розділу 1 .....
Розділ2дослідженняпсихологічноїадаптаціїстуден-тів1-гокурсутаособливостейсформованостіїхньої самосвідомості...
2.1. Організація,методитаметодикаекспериментальногодослі-
дження ..
2.2.Дослідження особливостей сформованості самосвідомості і Я-концепції у студентівпершогокурсу
2.3.Рівні психологічної адаптації першокурсників на початковому етапі навчання у вищому навчальному закладі .......................................
2.4.Порівняльний аналіз особливостей психологічної адаптації першокурсників у залежності від сформованості їхньої самосвідомості .
Висновки до розділу 2.
Розділ3Оптимізація процесу становлення позитивної Я-концепції у першокурсників як фактора психологічної адаптації їх до навчальної діяльності................................................................................................
3.1.Психолого-педагогічні засоби оптимізації процесу становлення позитивної Я-концепції ...........
3.2.Методика проведення і результати формуючого експерименту........................................................................................................
3.3.Дослідження динаміки взаємозв’язку розвитку Я-концепції та психологічної адаптації ..
3.4.Методичні рекомендації педагогам вищих навчальних закладів з питань оптимізації психологічної адаптації студентів першого курсу ...
Висновки до розділу 3 .
висновки .
Список використаних джерел ...

ВСТУП

Проблема адаптації в будь-яких її проявах є надзвичайно актуальною як у науці, так і в суспільному житті. Однак останнім часом особливого значення набувають дослідження процесу адаптації людини до оточуючого її середовища, яке постійно змінюється, що визначається зростаючим темпом науково-технічного прогресу.
Пильна увага і ретельна розробка дослідниками різних аспектів даної проблеми: загальних закономірностей адаптаційного процесу, його структури і механізмів, принципів регулювання та ін. обумовлені визначальною роллю ефективності процесу адаптації в успішності діяльності людини, а також збереженні її фізичного і психічного здоров’я.
В сучасних умовах особливо досліджується ученими (Ю.А.Александровський, Г.О.Балл, Ф.Б.Березін, Г.І.Васильєв, Т.Н.Вершиніна, Л.К.Гришанов, Я.Л.Коломинський, С.Д.Максименко, Є.І.Машбіц, І.А.Милославова, А.А.Налчаджян, О.Я.Чебикін та ін.), як частина загального адаптаційного процесу, психологічна адаптація, яка визначає оптимальну збалансованість людини і середовища на особистісному рівні, що дозволяє їй реалізувати актуальні потреби, пов’язані з ними значимі цілі і її професійне становлення. Автори також припускають, що формування творчо активної особистості тісно пов’язано з адаптаційними процесами, які лежать в основі взаємодії людини із суспільством в усіх сферах життєдіяльності у праці, навчанні, спілкуванні та ін.
Останнім часом збільшилася кількість досліджень, які відображують специфіку адаптації студентів 1-го курсу до навчальної діяльності (В.І.Брудний, Л.К.Гришанов, М.В.Делеу, А.В.Дмитрієв, О.К.Дусавицький, М.І.Дяченко, Л.Г.Єгорова, А.А.Кандибович, В.Т.Лісовський, І.В.Малеєва, В.Д.Паригін, П.О.Просецький, К.О.Сантросян, О.Г.Солодухова, Л.П.Урванцев, В.Д.Цуркан, Ю.Ф.Чуфаровський, К.Штарке та ін.). Окремі аспекти проблеми розроблялись українськими дослідниками (І.І.Бондаренко, О.І.Борисенко, Ю.О.Бохонкова, О.М.Васильченко, П.Б.Зільберман, О.М.Кокун, С.М.Кулик, А.В.Скрипко, В.М.Струкуленко) в рамках психофізіології, загальної і соціальної психології, педагогіки.
Актуальність дослідження.
В сучасних умовах, коли проходить процес інтеграції української вищої освіти в європейську систему, і це пов’язано з підвищенням якості підготовки фахівців, що є одним з основних принципів Болонського процесу, особливого значення набуває психологічна адаптація першокурсників до нових умов навчальної діяльності, до нових вимог, до нових форм контролю тощо.
Інтерес до даної проблеми зумовлений тим, що пристосування студентів молодших курсів до нових умов вищої школи належить до найскладніших питань сучасної практики вищої освіти, тому що існуюча їхня непристосованість створює значні труднощі в навчальному процесі на перших курсах, а також є причиною їхньої незадовільної успішності, а в деяких випадках і відсіву.
Як вважають В.І.Брудний [30; 31], Л.К.Гришанов і В.Д.Цуркан [47], О.Б.Каганов [68] адаптація студентів до вищого навчального закладу (ВНЗ) це складний багатоплановий психолого-педагогічний процес, що включає не тільки пристосування особистості до умов вищого навчального закладу, як до тимчасового специфічного середовища (до нових методів навчання і норм студентського колективу), але і входження у спеціальність (оволодіння нормами і функціями своєї майбутньої професійної діяльності), що у значній мірі визначає формування їхніх ідеалів, цінностей, особистісних якостей, а також професійний успіх у майбутньому.
У проблемі психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому навчальному закладі ми вибрали один конкретний аспект роль самосвідомості в оптимізації цього процесу як одного з багатьох можливих її факторів.
Безпосереднє ставлення до даного питання, на наш погляд, мають роботи, присвячені проблемі формування самосвідомості людини (Г.М.Андреєва, Б.Г.Ананьєв, Р.Бернс, Л.І.Божович, М.І.Боришевський, Т.В.Драгунова, А.В.Захарова, І.С.Кон, В.А.Крутецький, О.М.Лактіонов, А.І.Ліпкіна, Ф.Т.Михайлов, А.А.Налчаджян, К.К.Платонов, К.Роджерс, Є.І.Савонько, О.Т.Соколова, О.Г.Спіркін, В.В.Столін, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова та ін.). Дослідження цих учених дають підставу розглядати самосвідомість як важливий структурний компонент особистості, завдяки якому людина здатна не тільки свідомо сприймати вплив навколишнього середовища, але й самостійно, усвідомлюючи свої можливості, визначати міру та характер власної активності, спрямованої на оволодіння соціальним досвідом і поведінкою в суспільстві. Самосвідомість також є, на думку авторів, тією внутрішньою умовою безперервності розвитку особистості, яка встановлює рівновагу між зовнішніми впливами, внутрішнім станом особистості і формами її поведінки.
Виходячи з того, що адаптація першокурсників до нових умов навчання у вищому навчальному закладі, пов’язана з підвищенням активності особистості, з формуванням її нових якостей, з іншим ставленням до нового світу, і усвідомлюванням себе в цьому світі, нами було зроблено припущення, що успішним цей процес буде в тому випадку, якщо студент зможе швидко і правильно усвідомити нові вимоги навчання, опанує знаннями і навичками, необхідними для функціонування в студентському середовищі, а також зорієнтує себе на необхідні цінності в галузі майбутньої професійної і соціальної діяльності вже в початковому періоді навчання. Неправильне розуміння себе, неадекватне ставлення до нової соціальної ролі і нових форм навчання, може відбитися на рівні здатності адаптуватися до нових учбових умов, до групи однолітків, ускладнити адаптацію взагалі.
З розвитком самосвідомості, в результаті самопізнання, під час спілкування і діяльності в людини виникає Я-концепція, котра поступово удосконалюється і стає важливим структурним елементом її психологічного стану.
У психології вона розглядається як стійка, більшою або меншою мірою усвідомлювана система, що переживається як неповторні уявлення про самого себе. Тобто, Я-концепція це цілісний, хоча внутрішньо і протирічливий образ власного Я.
Саме на підставі цієї системи особа будує свої взаємовідносини з іншими людьми і ставиться до самої себе. В якості її складових розглядаються: реальне Я як уявлення про себе зараз; ідеальне Я яким суб’єкт мав би стати, орієнтуючись на загальноприйняті норми в суспільстві; динамічне Я яким суб’єкт має намір стати; фантастичне Я яким суб’єкт хотів би стати, якби це було можливим.
Такі вчені, як Р.Бернс [20], А.О.Реан, Н.В.Бордовська і С.І.Розум [153], К.Роджерс [157; 158] та ін. вважають, що реальне Я й ідеальне Я однієї й тієї самої людини у більшості випадків істотно відрізняються, що може призводити до різних негативних наслідків. З одного боку, неузгодженість між реальним Яйідеальним Яєпричиноюглибоких внутрішньоособис-
тісних конфліктів людини, які ускладнюють спілкування, деякі види діяльності й адаптацію до умов, що змінюються. З іншого боку, розбіжність реального й ідеального Я може стати джерелом самовдосконалення особи та прагнення її до розвитку. Однак, як вважають автори, багато чого визначається мірою такої неузгодженості, а також інтерпретаціями відповідності чи невідповідності реального Я ідеальному Я даної особистості, внаслідок яких у неї формується позитивна або негативна Я-концепція.
Позитивна Я-концепція припускає відповідність бажаного і дійсного, адекватне розуміння людиною свого власного світу й інших людей, що сприяє підвищенню її самооцінки, самовдосконаленню, а також дозволяє краще і швидше адаптуватися до умов середовища, що змінюється. Людина з розвинутою позитивною Я-концепцією усвідомлює причини виникаючого дискомфорту як прояв власних проблем, прагне змінити щось у собі самій.
Невідповідність бажаного і дійсного уявлення про самого себе може призвести до різних внутрішньоособистісних конфліктів, невміння прогнозувати власну поведінку та поведінку інших людей у тій чи іншій ситуації, тобто сприяє розвитку в особистості негативної Я-концепції, що, на думку Р.Бернса [20], може часто бути причиною різних невдач, підвищеної уразливості чи агресивності, створювати труднощі в навчанні, діяльності і спілкуванні з іншими людьми, а також ускладнювати адаптацію людини до змін в середовищі.
Ці висновки підтверджує робота Р.Кеттела, А.Сілі і А.Суіні [208], які, займаючись вивченням факторів, що впливають на навчальну діяльність школярів, знайшли, що успішність школярів тісно пов’язана з їхнім образом Я і з поведінкою, яка продиктована уявленнями про себе, а також встановили залежність успішності від різних аспектів Я-концепції: від установок індивіда до себе, характеру його особистої мотивації та ін.
Таким чином, відповідність реального Я ідеальному Я, що формує позитивну Я-концепцію, може сприяти оптимізації процесу психологічної адаптації першокурсників до навчання у вищому закладі освіти.
Усе вищезазначене дозволило нам розглядати особливості сформованості Я-концепції першокурсників як суттєвий фактор, що визначає успішність їхньої адаптації до нових умов навчальної діяльності. Оскільки роль самосвідомості та Я-концепції людини в психологічній адаптації її до навколишнього середовища залишається недостатньо розкритою, то це стало підставою для вибору нами теми дослідження «Самосвідомість як фактор психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи ХНПУ ім.Г.С.Сковороди, яка виконувалася в рамках наукової теми «Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах» (РП №1 200199004104). Тема була затверджена на засіданні вченої ради ХНПУ ім.Г.С.Сковороди протоколом №4 від 31.08. 2000р., та координаційною радою АПН України протоколом № 6 від 18.06. 2002р.
Мета дослідження полягає у виявленні і вивченні сформованості самосвідомості і особливостей Я-концепції першокурсників, які обумовлюють оптимізацію їхньої психологічної адаптації до нових умов навчальної діяльності.
Об’єкт дослідження психологічна адаптація до навчання у вищій школі.
Предмет дослідження вплив сформованості самосвідомості і особливостей Я-концепції у студентів перших курсів на успішність їхньої психологічної адаптації до навчальної діяльності.
Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:
1.Провести аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.
2. Визначити особливості і рівні сформованості Я-концепції у студентів-першокурсників.
3. З’ясувати рівні психологічної адаптації першокурсників до навчання у вищому навчальному закладі (ВНЗ).
4. Дослідити роль Я-концепції у процесі психологічної адаптації до навчальної діяльності студентів 1-го курсу.
5. Розробити експериментальну програму з формування позитивної Я-концепції студентів та оптимізації процесу їх адаптації на початкових етапах навчання.
6. Розробити методичні рекомендації для педагогів (кураторів) щодо роботи зі студентами молодших курсів у напрямку оптимізації процесу їх адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали: нормативні документи про завдання формування особистості Державна національна програма «Освіта» («Україна XXI століття»); положення психологічної науки про єдність свідомості і діяльності (Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн та ін.); концепція розвитку самосвідомості в онтогенезі (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, М.І.Лісіна, В.В.Столін, І.І.Чеснокова та ін.); положення про місце і роль самосвідомості у структурі особистості (Г.М.Андреєва, Б.Г.Ананьєв, К.Левін, В.С.Мерлін, К.К.Платонов, К.Роджерс, О.Г.Спіркін, В.В.Столін, Л.Фестінгер, Ф.Хоппе, І.І.Чеснокова та ін.); теорія навчальної діяльності (В.В. Давидов, П.Я. Гальперін, С.Д. Максименко, В.В.Репкін, Д.Б. Ельконін, ); принцип системного підходу в психології (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, Б.Ф.Ломов, С.П.Бочарова, В.Д.Шадріков та ін.); системний підхід до дослідження адаптації (Н.В.Андреєнкова, Ф.Б.Березін, Т.Н.Вершиніна, Л.К.Гришанов, Ю.С.Колесникова, П.С.Кузнецов, Б.Ф.Ломов, А.А.Налчаджян, В.Д.Паригін, Л.М.Растова, Б.Г.Рубіна, Н.А.Свиридов, В.Д.Цуркан та ін.).
Методи дослідження:
теоретичний аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження, визначення стану її розроблення;
психодіагностичне дослідження психологічних особливостей самосвідомості, особливостей Я-концепції та психологічної адаптації першокурсників до умов навчання у ВНЗ;
формуючий експеримент у вигляді розробки та апробації соціально- психологічного тренінгу для студентів-першокурсників;
математично-статистичний аналіз із використанням методів параметричної статистики, дисперсійного, кластерного і кореляційного аналізу, аналізу відповідностей;
методи бесіди, спостереження за безпосередньою діяльністю студентів на заняттях.
Психодіагностична частина емпіричного дослідження виконувалася за допомогою відповідного інструментарію: методики діагностики самооцінки С.А.Будассі, методики «Непрямого Виміру Системи Самооцінок» О.О.Федотової, опитувальника рівня домагань В.К.Гербачевського, методики Q-сортування К.Роджерса, виміру показника Адаптаційного Потенціалу за Р.М.Баєвським, багаторівневого особистісного опитувальника «Адаптивність» (МЛО) А.Г.Маклакова і С.В.Черм’яніна, методики діагностики соціально-психологічної адаптації К.Роджерса і Р.Даймонда.
Організація і база дослідження.
Експериментальне дослідження проводилось у 2001-2002 роках у Харківському національному університеті радіоелектроніки. Вік досліджуваних коливався від 17 до 26 років; серед них 28 осіб жіночої і 190 чоловічої статі. На І етапі проводилося психодіагностичне обстеження найбільш суттєвих особливостей самосвідомості та адаптації першокурсників (констатуюче дослідження). На ІІ етапі здійснено формуючий експеримент, спрямований на розвиток Я-концепції студентів з метою підвищення рівня їх адаптованості до умов навчання у ВНЗ. В контрольній серії дослідження була доведена ефективність проведеного соціально-психологічного тренінгу.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
вперше розглянуто взаємозв’язок між самосвідомістю студентів-першокурсників і успішністю їхньої психологічної адаптації до навчальної діяльності у вищому закладі освіти;
конкретизовано рівні адаптації студентів молодших курсів до умов навчання у вищих навчальних закладах (соціально-психологічний, особистісний та психофізіологічний);
уточнено особливості та рівні сформованості Я-концепції студентів-першокурсників;
виявлено вплив позитивної Я-концепції на здатність першокурсників адаптуватися до нових умов на ранніх етапах навчання у вищих навчальних закладах;
одержали подальший розвиток теоретичні уявлення про особливості адаптації студентів до умов навчання ВНЗ у зв’язку з розвитком їхньої самосвідомості і, зокрема, Я-концепції;
розроблено методику формування у першокурсників позитивної Я-концепції з метою оптимізації процесу їхньої психологічної адаптації до навчальної діяльності.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що виявлені особливості сформованості самосвідомості першокурсників, які обумовлюють різну міру успішності їхньої адаптації до навчальної діяльності, розширюють уявлення про умови і фактори оптимізації цього процесу. У дослідженні показано можливі шляхи розвитку деяких аспектів самосвідомості студентів і, відповідно, оптимізації їхньої адаптації до навчання у вищому навчальному закладі.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що отримані результати і висновки можуть бути використані для оптимізації психологічної адаптації студентів до навчальної діяльності з метою підвищення її розвивального ефекту. Розроблено конкретні методи формування ряду аспектів самосвідомості першокурсників, способи коригування її негативних особливостей. Методики констатуючого дослід-ження і формуючого експерименту можуть використовуватися психологами, а також викладачами і кураторами в їхній педагогічній практиці.
Самостійну практичну цінність має розроблена і експериментально перевірена програма формування позитивної Я-концепції, яка може бути ефективно використана у діяльності психологічної служби вищих навчальних закладів, а також при розробці шляхів усунення дезадаптації першокурсників.
Надійність і достовірність отриманих результатів забезпечується всебічним теоретичним аналізом проблеми, відповідністю застосованих методів меті і завданням дослідження, сполученням кількісного і якісного аналізу отриманих даних, досить репрезентативною вибіркою досліджуваних. Вірогідність дослідження, розробка та впровадження в практику педагогічної роботи вищого навчального закладу психолого-педагогічних рекомендацій щодо формування в першокурсників позитивної Я-концепції забезпечена теоретичною обґрунтованістю вихідних психологічних та педагогічних положень щодо проблеми психологічної адаптації першокурсників до нових умов навчання у вищому навчальному закладі; використанням комплексу методів дослідження, адекватних поставленій меті та завданням; застосуванням статистичних методів обробки даних; порівняльним аналізом рівнів психологічної адаптації та сформованості позитивної Я-концепції у студентів експериментальних та контрольних груп; апробацією запропонованих рекомендацій під час практичної роботи педагогів та психологів.
Особистий внесок автора. У роботі, написаній у співавторстві, дисертанту належить аналіз чинників, що впливають на результативність процесу адаптації.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження було обговорено на засіданні круглого столу «Підготовка студентів до навчання у вищому навчальному закладі» (м.Харків, 1999), викладено у доповідях на науково-практичній конференції «Проблема підготовки високоякісних спеціалістів» (м.Харків, 2003), на ІХ Міжнародному молодіжному форумі «Радіоелектроніка та молодь у ХХІ столітті» (м.Харків, 2005) та на звітних науково-практичних конференціях Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (м. Харків, 1997-2004).
Розроблений соціально-психологічний тренінг впроваджено до навчально-виховного процесу Харківського національного університету радіоелектроніки (Довідка № 08/27-3608 від 16.12.03р.) та Харківської державної академії фізичної культури (Довідка № 13 від 26.12.03р.).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 7 працях, з них 6 є одноосібними і опубліковані в наукових фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках. Робота містить 16 таблиць і 32 рисунка загальним обсягом 17 сторінок. Список використаних джерел налічує 224 найменування, з них 18 - іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Наше дослідження присвячено проблемі формування позитивної Я-концепції як важливого структурного компонента особистості, а також розгляду самосвідомості як одного з найважливіших факторів оптимізації психологічної адаптації першокурсників до нових видів навчальної діяльності у вищому навчальному закладі.
Вивчаючи роль самосвідомості в психологічній адаптації першокурсників, у своїх дослідженнях ми спиралися на розуміння її як структурного компонента особистості, який дозволяє усвідомлювати людиною власне «Я», свої вчинки, своє становище в суспільстві і виступає внутрішнім регулятором між зовнішнім впливом і внутрішнім станом особистості, про що говориться в роботах таких авторів, як Ю.А.Александровський, Н.В.Андреєнкова, Г.М.Андрєева, Р.Бернс, М.І.Боришевський, М.І.Дяченко, Я.Л.Коломинський, С.Д.Максименко, Р.А.Максимова, А.А.Налчаджян, В.Д.Паригін, К.К.Платонов, А.О.Реан, К.Роджерс, К.О.Сантросян, О.Г.Спіркін, В.В.Столін, І.І.Чеснокова та ін.
Проведене дослідження довело, що самосвідомість (а саме, Я-концепція) першокурсника є одним з найважливіших факторів психологічної адаптації його до вищого навчального закладу, тому що тільки правильно усвідомивши себе, свій новий соціальний статус, взаємини з оточенням і привівши у відповідність свої вимоги з реальними можливостями, студент може швидко й ефективно адаптуватися до нових умов навчальної діяльності, а висунуті задачі вирішені. Основні теоретичні і практичні результати, отримані в даній роботі:
1. Найбільш обґрунтованою є інтерактивна точка зору на сутність адаптації, як на процес взаємодії індивіда і ситуації, діалектичний і системний процес активного пристосування суб’єкта до неадекватних умов середовища ціною додаткових психоенергетичних витрат, результатом якого є можливість оптимально функціонувати. Адаптація містить у собі складні, багатогранні взаємини людини з зовнішнім середовищем. Психологічна адаптація є засіб, необхідний для будь-якої людської діяльності для установлення відповідності суб’єкта і середовища. Психологічна адаптація першокурсників до умов навчання у ВНЗ являє собою динамічний інтерактивний процес, зумовлений системою, соціально-психологічних, психолого-педагогічних, особистісних і психофізіологічних факторів.
2. Адаптацію першокурсників до умов навчання у ВНЗ доцільно розглядати на психофізіологічному, особистісному і соціально-психологічному рівнях. Тільки 41% студентів продемонстрували задовільну адаптацію на психофізіологічному рівні. Індивідуальна своєрідність адаптації на особистісному рівні виявляється в тім, які саме особистісні структури виконують роль «системоутворюючого» фактора при організації адаптивного поводження (поведінкові регулятори, комунікативні здібності, моральні норми). Добре адаптованими на соціально-психологічному рівні можна вважати тільки 37% першокурсників.
3. Значну роль в оптимізації процесу психологічної адаптації першокурсників на ранніх етапах навчання відіграє їхня самосвідомість. На момент вступу до ВНЗ у школярів уже сформовані особливості самосвідомості і Я-концепції, що виражаються в усвідомлюваній самооцінці, неусвідомлюваному прийнятті себе, типі Я-концепції, рівні домагань і певних розбіжностях між реальним Я і ідеальним Я. Існують значні індивідуальні розбіжності в особливостях сформованості Я-концепції першокурсників. При цьому близько 46% першокурсників мають низьку чи дуже низьку усвідомлювану самооцінку, близько 50% знижений, низький чи дуже низький рівень неусвідомлюваного прийняття себе, близько 34% низький рівень домагань, близько 40% істотну невідповідність реального Я і ідеального Я. Лише близько 50% першокурсників мають несуперечливий позитивний тип Я-концепції. В інших вона суперечлива чи негативна.
4. Спостерігається деякий взаємозв’язок між рівнем успішності психологічної адаптації студентів до нових видів навчання у вищому навчальному закладі й особливостями сформованості у них позитивної Я-концепції. Підвищена напруга психофізіологічних механізмів адаптації. спостерігається в студентів з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою, з низьким рівнем неусвідомлюваного прийняття себе, із суперечливим и несуперечливим негативним типами Я-концепції, з низьким рівнем домагань. Найнижчу особистісну адаптацію демонструють студенти з низькою й особливо з дуже низькою усвідомлюваною самооцінкою. При дуже низькому неусвідомлюваному прийнятті себе особистісна адаптованість досліджуваних знижена, насамперед, у плані поведінкової регуляції. Студенти з несуперечливим негативним типом Я-концепції найменш особистісно адаптовані порівнянно з досліджуваними, що мають інші типи Я-концепції (несуперечливу позитивну чи суперечливу). Резерви особистісної адаптації студентів з низьким рівнем домагань знижені. Студенти з високою відповідністю реального Я ідеальному Я демонструють більшу особистісну адаптованість. Найнижчий показник соціально-психологічної адаптації продемонстрували студенти з дуже низьким рівнем усвідомлюваної самооцінки, а найвищий досліджувані з помірковано високою усвідомлюваною самооцінкою, з дуже високим рівнем неусвідомлюваного прийняття себе. Дані підтверджують припущення про перевагу в соціально-психологічній адаптованості першокурсників з несуперечливим позитивним типом Я-концепції над представниками інших типів Я-концепції. Власники несуперечливої негативної Я-концепції, навпаки, мають найнижчі показники соціально-психологічної адаптації. Установлено факт вищої соціально-психологічний адаптованості досліджуваних з високим рівнем відповідності реального Я ідеальному Я. До моменту вступу до вищих навчальних закладів у більшості першокурсників має місце середній і низький рівень сформованості Я-концепції.
5. Для успішної психологічної адаптації першокурсників до навчальної діяльності у ВНЗ необхідний високий рівень сформованості в них позитивної Я-концепції. Цілеспрямована робота за спеціально розробленою програмою спрямованою на формування позитивної Я-концепції, а в тому числі і приведення у відповідність реального Я ідеальному Я в студентів, сприяє оптимізації психологічної адаптації до навчальної діяльності. Система вправ, виконаних учасниками формуючого експерименту в рамках соціально-психологічного тренінгу, виявилася досить ефективною для зміни ряду якостей самосвідомості й особливостей Я-концепції (підвищення усвідомлюваної самооцінки, посилення неусвідомлюваного прийняття себе, зближення усвідомлюваного і неусвідомлюваного рівнів Я-концепції, підвищення рівня домагань, зближення образів реального Я і ідеального Я).
Оптимізація психологічної адаптації першокурсників до навчання у ВНЗ значною мірою залежить від рівня розвитку їхньої самосвідомості. Цілеспрямована психологічна робота із самосвідомістю підвищила ступінь адаптованості першокурсників до умов навчальної діяльності і спілкування у ВНЗ (зросла здатність до поведінкової регуляції, збільшився комунікативний потенціал, трансформувалися типи адаптації). Під впливом тренінгу підсилюється соціально-психологічна адаптованість студентів. Оптимізація психологічної адаптації студентів у вищому навчальному закладі не здійснюється спонтанно в умовах традиційного навчання, а потребує спеціальних умов. Проведення у вищому навчальному закладі спеціальної роботи з першокурсниками в плані формування в них позитивної Я-концепції є актуальною необхідністю, важливим фактором, що забезпечує їм більш ефективніший перебіг процесу психологічної адаптації до навчальної діяльності та краще засвоєння учбової програми.
Таким чином, у нашому дослідженні доведено, що Я-концепція є найважливішим фактором психологічної адаптації студентів-першокурсників на початкових етапах навчання у вищому навчальному закладі. Виявлено динаміку розвитку Я-концепції у студентів в процесі звичайного навчання у вищому навчальному закладі внаслідок цілеспрямованої експериментальної роботи з її формування.
Проведене дослідження не вичерпало всіх аспектів цієї проблеми, через її складність і багатогранність.
Отримані нами результати дозволяють визначити нову перспективу її розробки і, вони можуть послужити основою для подальшого дослідження процесу психологічної адаптації в студентів старших курсів та дослідження адаптації випускників вищого навчального закладу до їхньої професійної діяльності. Перспективною є і дослідницька робота з розширення нових діагностичних методик для визначення рівнів психологічної адаптації студентів до навчальної діяльності, а також рівнів сформованості їхньої самосвідомості. Важливою є і подальша робота з удосконалення методик оптимізації процесу психологічної адаптації до інших видів діяльності і формування позитивної Я-концепції в першокурсників.
Розроблені й описані в дисертації діагностичні методики визначення рівнів психологічної адаптації і Я-концепції, а також шляхи і прийоми роботи з формування позитивної Я-концепції можуть бути використані педагогами в повсякденній педагогічній роботі зі студентами на початкових етапах навчання у вищому навчальному закладі, а також сприяти пошуку психологами більш ефективних шляхів вирішення цієї проблеми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АвдєєваІ.М., СкрипкоЛ.В. Підвищення психологічної компетентності важливий напрям післядипломної освіти педкадрів//Тези звітної наук. конф. «Актуальні проблеми післядипломної освіти педагогічних кадрів у період відродження національної школи». К., 1993. С. 3031.
2. Адаптация человека/Отв. ред. З.И.Барабашова, И.И.Лихницкая. Л.: Наука, 1972. 267 с.
3. АлександровскийЮ.А. Состояние психической дезадаптации и их компенсация. М.: Наука, 1976. 272 с.
4. АлексееваО.Ф. Индивидуально-психологический фактор адаптации субъекта учебной деятельности. М.: Наука, 1995. 139 с.
5. АмосовН.М. Моделирование мышления и психики. Киев: Наук. думка, 1965. 304 с.
6. АнаньевБ.Г. О проблеме современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
7. АнаньевБ.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. 338 с.
8. АндрееваГ.М. Психология социального познания. М.: Аспект Пресс: 2000. 288 с.
9. АндрееваД.А. О понятии адаптация. Исследование адаптации студентов к условиям учёбы в Вузе//Человек и общество. Л., 1973. С. 62 69.
10. АндреенковаН.В. Проблема социализации личности // Социологические исследования. Вып. 3. М., 1970. С. 3853.
11. АнохинП.К. Философские аспекты теории функциональной системы. Избранные труды. М.: Наука, 1978 400 с.
12. АрхангельскийС.М. Учебный процесс высшей школы, его закономерные основы и методы. М.: Высш. шк., 1980. 368 с.
13. АсмоловА.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 367 с.
14. БаллГ.А. Теория учебных задач: Психолого-педагогический аспект. М.: Педагогика, 1990. 184 с.
15. БандураА. Теория социального научения: Пер. с англ. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
16. БассинФ.В. Проблема бессознательного (О неосознаваемых формах высшей нервной деятельности). М.: Медицина, 1968. 468 с.
17. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1991. 601 с.
18. БелкинП.Г. О некоторых теоретических и методологических проблемах социальной адаптации//Философско-методологические аспекты гуманитарных наук. М., 1981, С. 9496.
19. БерезинФ.Б. Психическая и психофизическая адаптация. Л.: Наука, 1988. 270с.
20. БернсР. Развитие Я-концепции и воспитание: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 420с.
21. Беспалова І.С. Формування позитивної мотивації учбової діяльності. // Психолого-педагогічні аспекти професійної діяльності майбутнього фахівця. Збірник наукових праць. Харків ХДПУ, 1996. С. 104108.
22. БодалёвА.А. Личность и общение. Избранные труды. М.:- Педагогика, 1983. 272 с.
23. БодровВ.А. Информационный стресс. М., ПЕР СЭ, 2000. 351с.
24. БойкоІ.І. Соціально-психологічна адаптація підлітка до нових умов навчання: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07/нац. Пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 2001. 20с.
25. БожовичЛ.И. Проблемы формирования личности. Избранные психологические труды. Москва Воронеж, 1995. 352с.
26. БоришевскийМ.И., СапожниковаЛ.С., ГоворунТ.В. Психологические особенности самосознания подростка. М., Вища школа, 1980. 165с.
27. БоришевськийМ.Й. Психологічні механізми розвитку особистості// Педагогіка і психологія, 1996, С. 2633.
28. БоровиковВ. STATISTICA: искусство анализа данных на компьютере. СПб: Питер, 2001. 656с.
29. БохонковаЮ.О. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів: Автореф. дис канд психол. наук: 19.00.05/Ін-т психології ім.Г.С.Костюка АПН України. К., 2005. 19с.
30. БрудныйВ.И., ЧуфаровскийЮ.Ф. Профессиональная и социально-психологическая адаптация студентов и молодых специалистов. М., 1976. 44с.
31. БрудныйВ.И., КагановА.Б. Адаптация студентов младших курсов (Из опыта работы технических Вузов юга Украины). М., 1975. 36с.
32. БрушлинскийА.В. Проблемы психологии субъекта. М., ИП РАН, 1994. 387с.
33. БулатоваЛ.А. Профессиональная адаптация студентов в процессе педагогической практики: Автореф. дисканд. пед. наук: 13.00.01./КГУ. К., 1991. 16с.
34. ВайсманР.С. Развитие мотивационной сферы человека в старшем (студенческом) возрасте: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07. / М., 1973. 22с.
35. ВасильевГ.И. Педагогические условия адаптации курсантов к обучению в Вузах МВД: 13.00.01./Дисс канд. пед. наук: Одесский университет внутренних дел. О., 1997. 186с.
36. ВендаВ.Ф. Методологические проблемы адаптивного информационного взаимодействия//Инженерная психология. М.: Наука, 1977. С. 5567.
37. ВерещагинВ.Ю. Философские проблемы теории адаптации человека. Владивосток: Изд-во Дальневост. Ун-та, 1988. 163с.
38. ВершининаТ.Н. Производственная адаптация рабочих кадров// Социально-экономические проблемы труда на промышленном предприятии. Новосибирск: Наука, Сиб. отд-е., 1979. 263 с.
39. ВолковГ.Д., ОконскаяН.Б. Адаптация и её уровни//Философия пограничных проблем науки. Пермь. 1975. Вып. 7. С. 134142.
40. ВыготскийЛ.С. История развития высших психических функций// Собр. соч. в 6-ти томах, Т. 3. М., 1983, С. 5328.
41. Габай Т.В. Учебная деятельность и её средства. Изд-во: МГУ 1988. 255 с.
42. ГавриловВ.А. Психолого-педагогические аспекты адаптации студентов к учебному процессу. Кишинев: Штиинца, 1990. 113 с.
43. ГаджиеваН.М., НикитинаН.Н., КислинскаяН.В. Основы самосовершенствования: Тренинг самосознания. Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 144 с.
44. ГанЮ.В. Проблемы социальной адаптации личности (Философско-социологический аспект): Автореф. дис... канд. филос. наук. Свердловск, 1982. 19 с.
45. ГеоргиевскийА.Б. Эволюция адаптации. Историко методологическое исследование. Л.: Наука, 1989. 189 с.
46. ГригорасВ. Некоторые проблемы адаптации молодых рабочих// Материалы Вильнюсской конференции психологов Прибалтики. Вильнюс, 1972. С. 179186.
47. ГришановЛ.К., ЦурканВ.Д. Социологические проблемы адаптации студентов младших курсов. Кишинев: Изд-во Кишинёвского ун-та, 1990. 36 с.
48. ДавиденкоД.Н. Определение адаптационного потенциала//Практикум по психологии здоровья/Под ред. Г.С.Никифорова. СПб., 2005. С.2728.
49. Давыдов В.В. Учебная деятельность: состояния и проблемы исследования. // Вопр. Психол. 1991, № 6. С. 514.
50. ДевисЛ.А. Психокоррекция самосознания как условие становления позитивных взаимоотношений детей младшего школьного возраста, воспитывающихся в детском доме. Дис. канд. псих наук: 19.00.07, Московский пед. ун-тет им. В.И.Ленина. М.,1992. 187с.
51. ДелеуМ.В. Некоторые особенности проявления личностных свойств студентов-первокурсников в условиях адаптации к Вузу. Сборник Кишинёвского государственного университета, 1990. С. 2931.
52. Державна національна програма «Освіта»/«Україна ХХІ століття». К.: Райдуга, 1994. 61с.
53. ДусавицкийА.К. Мотивы учебной деятельности студентов. Харьков: ХГУ, 1987. 53 с.
54. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208с.
55. ДьяченкоМ.И., КандыбовичА.А. Психология высшей школы. Минск. 1981. 473с.
56. ЄвдокимоваГ.О., ЖигайлоТ.Л. Психодіагностика природних передумов професійних здібностей//Матеріали міжнарод. науково-практичної конф. К., 1998. С. 2531.
57. ЕгороваЛ.Г. Факторы адаптации студентов к учебно-воспитательному процессу технического Вуза: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01./Ленингр. гос. ун-т. Л., 1978. 21 с.
58. ЕмельяновЮ.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 107 с.
59. ЕрмоленкоН.А. Социальная адаптация молодых советских рабочих в социалистическом рабочем коллективе: Автореф. дис ... канд. филос. наук. Ростов н/Д, 1975. 20с.
60. ЗахароваА.В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии. 1989. №1. С. 514.
61. ЗахаровВ.П., ХрящеваН.Ю. Институт тренинга: Психогимнастика в тренинге. СПб.: Питер, 1993. 54 с.
62. ЗембаА. Техніки психотренінгової роботи з проблемами адаптації першокурсників до умов вищого закладу освіти. Волинь: Вид-во Волин. ун-та, 1999. 91с.
63. ЗимнинН.Ф. Физиологическая характеристика особенностей адаптации двигательного аппарата к разным видам деятельности//Физиологические особенности проблемы адаптации. Тарту, 1984. С. 7376.
64. ЗотоваО.И., КряжеваИ.К. Некоторые аспекты социально-психологической адаптации личности//Психологические механизмы регуляции социального поведения. М.: Наука, 1979. С. 219220.
65. ИвановаЗ. Личность и профессиональная адаптация. София: Изд-во Болгарской АН, 1981. 187 с.
66. ИвановаЕ.В. Социально-психологическая адаптация курсантов в Вузе МВД как этап профессионального становления будущих сотрудников пенитенциарной службы. Дисс. канд. псих. наук: 19.00.06. Нац. акад. внутр. дел Украины. К., 1999. 182 с.
67. КаганМ.С. Человеческая деятельность (Опыт системного анализа). М.: Политиздат, 1974. 179с.
68. КагановА.Б. Выбираю профессию. Минск: Нар. Асвета. 76 с.
69. КазначеевВ.П. Современные аспекты адаптации. Новосибирск: Наука, 1980. 191с.
70. КазначеевВ.П. Биосистемы и адаптация. Новосибирск: Наука, 1973. 74 с.
71. КалайковИ. Цивилизация и адаптация. М.: Прогресс, 1984. 240 с.
72. КапрараДж., СервонД. Психология личности: Пер. с англ СПб.: Питер, 2003. 640 с.
73. КвиннВ.Н. Прикладная психология: Пер. с англ. СПб: Питер, 2000. 558 с.
74. КеллиДж.А. Теория личности. Психология личных конструктов: Пер. с англ. СПб.: Речь, 2000. 249 с.
75. КинелёвС.В. Адаптация личности как социальное явление (социально-философский аспект): Автореф. дис. канд. филос. наук: 09.00.01/ЛГПИ им.Герцена. 1978. 18с.
76. КовалёвВ.И. Мотивы поведения и деятельность. М.: Наука, 1988. 191 с.
77. КоломинскийЯ.Л. Психология взаимоотношений в малых группах: (Общение и возрастные особенности). Минск: Изд-во БГУ, 1976. 350 с.
78. Компоненты адаптационного процесса/Под ред. В.И.Медведева. Л.: Наука, 1984. 111 с.
79. КонИ.С. В поисках себя: Личность и её самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
80. КононкоО.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. К.: Освіта, 1998. 248 с.
81. КончанинТ.Л. Структура процесса адаптации молодых специалистов// Актуальные проблемы науки (философия, социология). Ростов н/Д, 1970. С. 109118.
82. КопеинаН.С., ОбозовН.Н. Психологическое обеспечение учебно-воспитательной работы в Вузе//Психологическое обеспечение учебно-воспитательного процесса в Вузе. Л., 1985. с. 729.
83. КостюкГ.С. Некоторые вопросы взаимосвязи воспитания и развития личности//Вопросы психологии. 1956. №5. С. 314.
84. КрягждеС.П. Мотивация выбора профессии и специальности студентами пединститута и её роль в процессе личностной адаптации//Проблемы адаптации студентов. Вильнюс, 1978. С. 612.
85. КузіковаС.Б. Корекція Я-концепції як умова подолання конфліктності у підлітків: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07./Ін-т психології ім.Г.С. Костюка АПН України. К., 2000. 20с.
86. КузнєцовМ.А. Вплив мнемічних Я-образів на самооцінку та самоставлення особистості//Вісник Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. 1999. № 3. С. 128132.
87. КузнецовП.С. Адаптация как функция развитие личности. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1991. 76 с.
88. ЛактионовА.Н. Координаты индивидуального опыта. Харьков: Бизнес Информ, 1998. 492 с.
89. ЛевинК. Динамическая психология: избранные труды. М.: Смысл, 2001. 572 с.
90. ЛевитовН.Д. О психических состояниях человека. М., 1964. С. 921
91. ЛеонтьевА.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
92. ЛеонтьевА.Н. Потребности, мотивы и эмоции. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. 40 с.
93. ЛипкинаА.И., РыбакЛ.Н. Критичность и самооценка в учебной деятельности. М.: Просвещение, 1968. 159 с.
94. ЛисовскийВ.Т., ДмитриевА.В. Личность студента. Л., 1974. 184с.
95. Лозниця В.С. Психологія і педаагогіка. Київ «ЕксОб», 2000. С.24 38.
96. ЛомовБ.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 444 с.
97. МаклаковА.Г. Общие принципы, методы и направления работы психолога при оказании психологической помощи в экстремальных условиях//Практикум по психологии здоровья/Под ред. Г.С.Никифорова. СПб., 2005, С. 292331.
98. Максименко С.Д. Теория и практика психолого-педагогического исследования. К.: Рад. школа, 1990. 154 с.
99. МаксимоваР.А. Коммуникативный потенциал человека и его влияние на разные стороны жизнедеятельности: Автореф. дис. канд. псих. наук. 19.00.05. / Лен. ун-т. Л., 1977. 23 с.
100. МакшановС.Н., ХрящеваН.Ю. Институт тренинга: Психогимнастика в тренинге. СПб.: Питер.1993. 54 с.
101. МарищукВ.Л., Блудов, Ю.М., ПлахтиенкоВ.А., СероваЛ.К. Методики психодиагностики в спорте. М.: Просвещение, 1990. 256 с.
102. МаркарянЭ.С. Вопросы системного исследования общества. М., 1972. 43 с.
103. МашбицЕ.Ф. Психологические основы управления учебной деятельностью. Киев: Вища шк., 1987. 223 с.
104. МедніковаГ.І. Особливості рівня домагань на різних етапах його розвитку/Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. 2001. № 5. С. 125130.
105. МерлинВ.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 256 с.
106. Методические рекомендации по проблеме адаптации выпускников средних школ к условиям Вуза/Под ред. ГомоннойВ.В. Ужгород: Изд-во Ужгород. ун-та, 1977. 20 с.
107. МилославоваИ.А. Роль социальной адаптации в условиях современной НТР//Философия и социальная психология. Л., 1979, С. 132137.
108. МирошниковаМ.П., МихайловаР.В., РоженецР.В. Психологическое здоровье и адаптация студентов//Состояние здоровья и работоспособность студентов Вузов. М., 1974, С. 203218.
109. МихайловФ.Т. Общественное сознание и самосознание. М.: Наука, 1990. 216 с.
110. МихлеевВ.А. Профессиональная деятельность как приоритетная ценность и её формирование у студентов-психологов//Психология сегодня. Ежегодник Российского психологического общества. Т.2. Вып.2. М.: РПО, 1996. С. 162163.
111. МоскаленкоА.Т., СержантовВ.Ф. Личность как предмет философского познания. Философская теория личности и ее психологические и биологические основания. Новосибирск: Наука, Сиб. отд-е, 1984. 319 с.
112. МорозА.Г. Профессиональная адаптация выпускника педагогического Вуза: Автореф. дисдокт.пед.наук.: 13.00.01. / КГПИ. К., 1983. 50с.
113. МясищевВ.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. 426.