РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПОКЛАД ІРИНА МИКОЛАЇВНА

УДК: 159.928.23

РОЗВИТОК ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ
ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеню
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
дійсний член АПН України,
доктор психол. наук, професор
МОЛЯКО ВАЛЕНТИН ОЛЕКСІЙОВИЧ

КИЇВ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП ..................................................................................3 - 10
РОЗДІЛ 1
ХОРЕОГРАФІЧНІ ЗДІБНОСТІ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА
ПРОБЛЕМА
1.1. Аналіз теоретико-методологічних основ проблеми здібностей
в психології ................................................................................11- 29
1.2. Специфіка хореографічних здібностей ..................................30 - 51
1.3. Психологічна характеристика хореографічних здібностей
молодших школярів ...................................................................51 - 65
Висновки до I розділу ..................................................................65 - 67
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЗВИТКУ
ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО
ШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Основні критерії прояву хореографічних здібностей учнів
початкових класів ......................................................................68 - 78
2.2. Організація експериментального дослідження: методи, методика
та процедура ........................................................................79 - 101
2.3. Аналіз результатів констатуючого етапу дослідження..........101 - 113
2.4. Висновки до II розділу .....................................................113 - 115
РОЗДІЛ 3
ПСИХОЛОГО ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ
ХОРЕОГРАФІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
3.1. Характеристика експериментальної програми та методична
процедура формуючого етапу дослідження ..............................116 - 130
3.2. Оптимізація процесу розвитку хореографічних здібностей
дітей ..........................................................................................130 - 148
3.3. Загальний аналіз результатів формуючого експерименту.148 - 174
Висновки до III розділу ........................................................174 - 176
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .....................................................177 - 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................183 - 210
ДОДАТКИ ............................................................................211 - 239

ВСТУП

Актуальність дослідження. Важливими, поряд з іншими, ціннісними орієнтирами, які визначають напрямки у розв’язанні проблем підростаючого покоління в сучасному суспільстві, є творчий та естетичний фактори (В.О. Моляко). Творчий потенціал дитини яскраво виявляється у художньо-естетичній діяльності, зокрема в активному освоєнні нею мистецтва. Займаючись різними його видами, дитина вчиться сприймати художні образи, прагне самостійно відтворювати свої уявлення в звуках, рухах, фарбах і на цій основі фантазує, створює нові образи, комбінуючи їх із відомих елементів (Л.С. Виготський). Однак інтерес до мистецтва з’являється у дитини не від народження, він формується під впливом середовища, умов суспільного життя та цілеспрямованого виховання. Відтак, концепція виховання і розвитку через мистецтво не обмежується ознайомленням дітей із його творами чи їх сприйманням, а пропагує, передусім, активне включення дітей в художню діяльність. Хореографічне мистецтво займає в реалізації такого підходу одне з чільних місць. Завдяки своїм специфічним функціям воно розвиває у молодших школярів емоційно-виразно пластику рухів, пробуджує чуття гармонії, образне сприймання музики, ритму, дарує переживання стану ”м’язевої радості” (І.П. Сєченов) та володіння моторикою власного тіла, забезпечує інтелектуальний та творчий розвиток учнів.
Художньо-естетичне виховання уособлює діалектичне поєднання двох освітніх технологій сучасності як діалогу науки і мистецтва, раціонального з емоційним, понятійного з почуттєвим, логічного та інтуїтивного. Зміна освітньої парадигми зумовлює необхідність переосмислення сфери виховання творчої особистості засобами мистецтва та розробку ефективних умов, оптимальних методик і технологій, що відповідають сучасним методологічним та теоретичним засадам. Про виховні можливості хореографічного мистецтва наголошували видатні українські митці К.Ю.Василенко, В.М. Верховинець, П.П.Вірський та ін. Деякі психолого-педагогічні аспекти проблеми хореографічного виховання та розвитку дітей частково вже розкриті в дисертаційних дослідженнях, наукових роботах, методичних рекомендаціях та посібниках. Так, проблему розвитку творчої уяви засобами хореографічного мистецтва досліджувала Т.М. Чурпіта (1998р.), питання розвитку особистісних якостей молодших школярів засобами ритміки та хореографії розглядав П.М. Коваль (1998 р.), педагогічне спрямування хореографічної підготовки майбутніх психологів висвітлено в дисертації Л.В. Мови (2003 р.). На рівні методичних рекомендацій Л.Ф. Климчуком (1995 р.), А.П. Таракановою (1995, 1997 рр.), Л.Ю. Цвєтковою (1997 р.) було розглянуто широкий діапазон питань, пов’язаних із діяльністю шкіл мистецтв, хореографічних гуртків та проведенням уроків хореографії у загальноосвітніх школах.
Натомість, специфіка розвивального впливу хореографічного мистецтва на особистість дитини ще недостатньо висвітлена. Досі вона була об’єктом вивчення переважно у дослідників-хореографів (М.Бежар, А.Я. Ваганова, В.М.Верховинець, Ю.І. Громов, В.М. Захаров, М.М. Фокін та ін.), педагогів (Т.К. Баришнікова, М.С. Боголюбська, Н.О. Ветлугіна, О.В. Кенеман та ін.), мистецтвознавців (Н.Е. Аркіна, Л.Д. Блок, А.Л. Волинський, В.М. Красовська, Б.О. Львов-Анохін, Ю.О. Станішевський та ін.) або артистів балету (Т.Вечеслова, М.Ліепа, С.Лифар, А.Мессерер, Г.Уланова та ін.), а не у психологів. Відтак, важко навести відповідні вітчизняні роботи, які конкретно були б присвячені психологічному дослідженню розвитку саме хореографічних здібностей дітей. Більше того, варто зазначити, що хореографія, як специфічний вид мистецтва і як навчальний предмет художньо-естетичного циклу не лише значно поступається за обсягом дослідницької уваги, але в ній немає навіть прийнятих уявлень щодо власної предметної галузі досліджень, мети й методики її викладання, відповідно і засобів її аналізу” (П.М. Коваль, 1998).
Це дає підстави стверджувати, що проведення теоретико-експериментального дослідження проблеми хореографічних здібностей, їх компонентів та рівнів розвитку є, безумовно, актуальним та доцільним. Вищенаведена аргументація зумовила вибір теми дисертаційного дослідження: Розвиток хореографічних здібностей дітей молодшого шкільного віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України в межах комплексної теми лабораторії психології творчості Психологічні особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах” (№ держреєстрації 0100U000072), затверджена вченою радою інституту (протокол №1 від 31.01.2000 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 26.02.2002 р.).
Об’єкт дослідження хореографічні здібності молодших школярів.
Предмет дослідження психологічні особливості процесу розвитку хореографічних здібностей дітей на початковому етапі навчання основ хореографії.
Мета дослідження з’ясувати психолого-педагогічні умови розвитку хореографічних здібностей молодших школярів, розробити методи оптимізації цього процесу та експериментально дослідити їх ефективність.
Гіпотеза дослідження містить такі припущення:
1. Хореографічні здібності є системно-структурним утворенням, в якому можна виділити музично-рухові, інтелектуально-творчі та мотиваційно-особистісні компоненти. Особливості їх співвідношення визначають індивідуальний рівень розвитку хореографічної творчості, створюють своєрідну спрямованість інтересів та потреб особистості.
2. Специфічний прояв хореографічних здібностей властивий вже молодшим школярам і полягає в їхній схильності до хореографічно-творчої діяльності. Хореографічні здібності виявляються на потенційному, актуальному та передпрофесійному рівнях у формі поєднання інтересу до хореографії і проявів власної творчості у різних формах.
3. Рівень розвитку хореографічних здібностей учнів молодших класів на початковому етапі навчання може значно підвищитись за умови: врахування як вікових, так й індивідуальних особливостей прояву зазначених здібностей; спеціальної організації формувальних засобів, спрямованих на одночасний та цілеспрямований розвиток усіх складових компонентів цих здібності; створенні умов для творчої співпраці вчителя та учнів у напрямі реалізації розроблених засобів стимулювання та активізації процесу розвитку хореографічних здібностей дітей.
Для досягнення мети дослідження та перевірки висунутих гіпотез розв’язувалися такі завдання:
1. На підставі аналізу й узагальнення наявного у психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної та дотичної до неї проблематики, теоретично обґрунтувати поняття хореографічні здібності”, охарактеризувати їх зміст та структуру.
2. Розкрити психологічні особливості розвитку хореографічних здібностей дітей молодшого шкільного віку та визначити критерії і рівні їх сформованості.
3. Розробити й апробувати систему формувальних (тренінгових) вправ, спрямованих на цілісний розвиток хореографічних здібностей дітей на початковому етапі навчання основ хореографії.
4. З’ясувати психолого-педагогічні умови ефективного формування хореографічних здібностей учнів молодших класів.
Методологічною та теоретичною основою дослідження виступили: загальнопсихологічні положення про розвиток особистості у процесі діяльності (Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн), зокрема, артистичної і хореографічної (А.Я. Ваганова, С.М. Волконський, П.Б.Коловарський, К.С. Станіславський); системний підхід до психологічних процесів і явищ (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, В.Д. Шадриков); фундаментальні дослідження проблеми здібностей та їх розвитку в діяльності (Г.С. Костюк, Н.С. Лейтес, К.К. Платонов, Б.М. Теплов); загальнотеоретичні психологічні положення про творчість і творчу особистість (Д.Б. Богоявленська, В.О. Моляко, О.М. Матюшкін); загальнотеоретичні положення щодо сензитивності молодшого шкільного віку до хореографічної діяльності (Л.І. Божович, Н.О. Ветлугіна, К.В. Тарасова); сучасні концепції художньо-естетичного виховання особистості (О.П.Рудницька, Б.П. Юсов, П.Еббс, П.Брінсон) теоретичні узагальнення, що містяться в працях хореографів (Ю.Громов, Р.Захаров), в тому числі педагогічного (О.В. Горшкова, М.Л. Палавандашвілі), мистецького (Г.Вільсон, А.П. Тараканова) і психологічного (Н.Е. Висоцька, І.Г. Сосніна) змісту.
Для реалізації завдань дослідження використовувались такі методи та методики: 1) теоретичний аналіз наукових джерел; аналіз біографічних матеріалів видатних майстрів сцени; 2) комплекс емпіричних методів: спостереження; анкетування; аналіз продуктів діяльності; констатуючий та формуючий (розвивальний) експеримент; 3) експериментальні методики (тести інтелекту, тести креативності, тести музично-рухового розвитку, опитувальники); методика вивчення динаміки творчої мотивації, розроблена авторкою. Крім цього, було реалізовано серію тренінгових занять з метою виявлення та розкриття індивідуальних характеристик розвитку хореографічних здібностей дітей та доповнення психологічного портрету досліджуваних. Кількісна обробка отриманих результатів здійснювалась за допомогою традиційних прийомів статистичного аналізу.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось упродовж 1999-2005 років і охоплювало такі етапи: пошуково-теоретичний (1999-2001 рр.), дослідно-експериментальний (2001-2004 рр.) та теоретично-узагальнюючий (2004-2005 рр.).
Експериментальна база дослідження. На різних етапах дослідження участь у ньому приймали юні вихованці Вищого мистецького коледжу Київської дитячої Академії мистецтв, учні Київської гімназії східних мов № 1 та Спеціалізованої школи № 40 (м. Київ). Дослідно-експериментальна робота проводилась у Державній хореографічній студії українського танцю Барвіночок” (м. Київ) та в загальноосвітній школі № 76 м. Києва. Загалом експериментом було охоплено 198 осіб. До анкетування було залучено 9 артистів балету, 22 викладача хореографії, а також батьків учнів названих навчальних закладів.
Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в уточненні поняття хореографічні здібності”, у визначенні його змісту і структури, у розробці сукупності критеріїв та показників оцінки рівнів сформованості зазначених здібностей у молодших школярів, у виявленні психолого-педагогічних умов та методик, що забезпечують розвиток та активізацію хореографічно-творчої діяльності дітей, у створенні системи формувальних (тренінгових) вправ, спрямованих на цілісний розвиток усіх компонентів хореографічних здібностей молодших учнів.
Практичне значення дослідження полягає у визначенні умов оптимізації процесу цілісного розвитку хореографічних здібностей дітей, що можуть знайти застосування у навчально-виховному процесі як загальноосвітніх, так і спеціальних та позашкільних навчальних закладах. Матеріали дисертації можуть використовуватися при створенні навчально-методичних посібників, підручників, програм, а також у процесі організації хореографічно-творчої діяльності дітей та для проведення тренінгових занять із розвитку хореографічних здібностей учнів молодших класів. Результати дослідження включені до змісту уроків хореографії в школах, де проводилася експериментальна робота.
Основні положення і рекомендації щодо розвитку хореографічних здібностей дітей у навчанні основ хореографії впроваджувались у практику роботи Київського державного хореографічного училища (довідка №30 від 25.05.05 р.); Вищого мистецького коледжу Київської дитячої Академії мистецтв (довідка №01-05/358 від 26.12.2005 р.); Київської гімназії східних мов № 1 (довідка №160 від 22.04.2005 р.); Спеціалізованої школи № 40 (довідка №260 від 05.05.2004 р.); Середньої загальноосвітньої школи № 76 м. Києва (довідка №46 від 06.04.2005 р.); Державної дитячої хореографічної студії українського танцю Барвіночок” (м. Київ, довідка №28/1 від 11.05.2005 р.); підліткового клубу ФОТОН” ЦСПК Щасливе дитинство” Управління у справах сім’ї та молоді Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (довідка №27/326 від 08.12.2005 р.).
На захист виносяться такі основні положення:
1. Хореографічні здібності це складне індивідуально-особистісне багаторівневе утворення, в основі якого лежать хореографічні знання, уміння, навички, загальні та спеціальні задатки, а також комплекс базисних компонентів, якими є: музично-рухові можливості (загальна рухова активність як основна умова пластично-емоційної виразності, почуття ритму, художньо-естетична спрямованість); інтелектуально-творчий потенціал (взаємозв’язок конвергентного та дивергентного мислення як здатність індивіду до аналітико-синтетичної діяльності, що пов’язана з умінням знаходити нові, нестандартні та оригінальні розв’язання рухових задач); комплекс мотиваційно-особистісних властивостей (емоційно забарвлений інтерес до хореографічного мистецтва, висока мотивація досягнень тощо), що сприяють актуалізації специфічних потенційних можливостей індивіда.
2. Хореографічні здібності молодших школярів можуть проявлятися на потенційному, актуальному та передпрофесійному рівнях.
3. Рівень розвитку хореографічних здібностей учнів початкових класів може підвищитись за умови врахування їх вікових та індивідуальних особливостей, інтересів і потреб та спеціальної організації формувальних (тренінгових) вправ, спрямованих на розвиток як базисних компонентів досліджуваних здібностей, так і певної множини особистісних властивостей, які є необхідними для актуалізації музично-рухового та інтелектуально-творчого потенціалу дітей.
Апробація і впровадження основних результатів дослідження здійснювалися в процесі експериментальної роботи в загальноосвітніх та спеціальних навчальних закладах. Основні положення і висновки дисертації обговорювалися і дістали позитивну оцінку на ІІІ з’їзді Товариства психологів України (Київ, 2000); Міждисциплінарній науково-практичній конференції з міжнародною участю „Простір арт-терапії: можливості і перспективи” (Київ, 2003); П’ятій Міжнародній науково-практичній конференції Україна країни Сходу в ХХІ столітті: діалог мов, культур, цивілізацій” (Київ, 2003); І Міжнародній науково-практичній конференції Актуальні проблеми морального виховання особистості в сім’ї та школі” (Київ, 2003); Міжнародній психологічній конференції Розвиток. Творчість. Обдарованість” (Київ, 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації” (Київ, 2005); науково-практичній конференції Психолого-педагогічні проблеми особистісно орієнтованої підготовки педагогів і профільного навчання учнівської молоді” (Київ, 2000); науковій конференції Роль соціології та психології в державотворенні та розвитку громадянського суспільства” (Київ, 2001); науково-практичній конференції Організаційно-педагогічні та соціально-педагогічні умови формування творчої особистості гімназиста, розвиток його здібностей, обдарувань” (Ірпінь, 2003); на VІ Костюківських читаннях Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (Київ, 2003); на звітних наукових сесіях Інституту психології ім. Г.С. Костюка (2003-2005 рр.); під час проведення семінарів-практикумів у Державній дитячій хореографічній студії українського танцю Барвіночок” (1999-2004 рр.); на спецсемінарах при лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (2001-2005 рр.).
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 14 публікаціях, з них 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (497 найменувань, з них 28 іноземними мовами) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 237 сторінок, основний текст 182 сторінки, наведено 11 таблиць і 8 рисунків.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження було спрямоване на визначення психологічних особливостей процесу розвитку хореографічних здібностей молодших школярів на початковому етапі навчання основам хореографії. Огляд наукової літератури з проблеми дослідження показав, що не зважаючи на гострий соціальний запит, питання формування та розвитку цього виду здібностей на етапі молодшого шкільного віку залишається ще не вирішеним. В результаті аналізу та узагальнення наявного у психолого-педагогічній літературі матеріалу з досліджуваної та дотичної до неї проблематики було теоретично обґрунтовано поняття хореографічні здібності”, виокремлено їх зміст та структуру, а також визначено критерії та рівні їх сформованості у дітей молодшого шкільного віку. Як свідчить вивчення й аналіз літератури, в психологічній науці проблема здібностей досліджується з різних позицій і розробляється в різних аспектах. Не маючи можливості охопити її в цілому, кожен з дослідників виокремлював для вивчення лише певний аспект. У результаті такого аналітичного підходу в психології на теперішній час не існує навіть загальноприйнятого визначення поняття ”здібності”. Кожен з авторів часто дає своє визначення цього поняття та його структури, яке, в принципі, є правильним і, разом з тим, неповним. На підставі проаналізованих досліджень (Г.С. Костюк, В.О. Крутецький, Н.С. Лейтес, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М.Теплов) можна дійти висновку, що здібності це стійкі індивідуально-психологічні властивості особистості, які є необхідною внутрішньою умовою її успішної діяльності. Вони спираються на біологічно зумовлені задатки, які можуть виявитися в сенсорній (слух, зір тощо), фізичній (моторика) діяльності людини, інтелекті та спілкуванні.
В загальнотеоретичному плані вченими обґрунтовується можливість і з’ясовуються умови формування та розвитку здібностей у процесі навчання й виховання. Вважається, що їхній розвиток відбуватиметься ефективніше за умови врахування як генетичних передумов, так і соціокультурних впливів середовища (стан здоров’я, сім’я, умови суспільного життя). Загальновизнаним є положення про те, що здібності формуються в діяльності. У сучасних дослідженнях значна увага приділяється особливостям психічної організації суб’єкта, тобто потенційним резервам особистості, від яких залежать творчі досягнення (К.М. Гуревич, В.І.Кіреєнко, Н.С. Преображенська, С.А. Саркісова, В.П. Ягунова).
На даній основі, керуючись положенням структурно-динамічного підходу, були сформульовані положення конструювання навчально-тренінгової програми цілісного формування хореографічних здібностей дітей на початковому етапі навчання основ хореографії, які спирались на провідні ідеї основних концепцій хореографічної освіти (розвиток хореографічних здібностей учнів шляхом залучення їх до такої хореографічної діяльності, яка вимагає вияву цих здібностей; осягнення емоційного змісту музично-хореографічного твору через художній переказ; розвиток образно-асоціативного мислення, художньо-творчої уяви, внутрішньої свободи, зацікавленості хореографічним мистецтвом; поєднання в єдиний комплекс основних видів хореографічної діяльності (сприймання, виконання, творення) та засвоєння учнями загальнопошукових умінь у зазначених видах хореографічної діяльності, що забезпечує повноцінне формування хореографічних здібностей; стимулювання творчої самореалізації, емоційності та рухової активності школярів через організацію поетапного включення їх у творчу хореографічну діяльність; застосування у навчально-виховному процесі особистісно зорієнтованого підходу під час опанування дітьми хореографічним мистецтвом), охарактеризовано її змістові і операційні компоненти. До даної програми був включений комплекс відомих і новостворених та модифікованих психодіагностичних методик, які доповнювали одна одну і відповідали меті та завданням дослідження.
Результати, отримані на основі реалізації створеної навчально-тренінгової програми, можуть знайти застосування у навчально-виховному процесі як у загальноосвітніх (школах, гімназіях, ліцеях), так і спеціальних (хореографічних студіях, школах мистецтв) та позашкільних (будинках творчості, підліткових клубах тощо) навчальних закладах з метою розвитку та формування хореографічних здібностей молодших школярів.
Узагальнення результатів дослідження дало підстави для таких висновків:
1) Формування і розвиток хореографічних здібностей молодших школярів є важливою проблемою хореографічної загальноосвітньої підготовки, одним із її головних пріоритетів, що свідчить про принципову важливість всебічного психологічного її дослідження. Сучасний стан вивчення хореографічних здібностей можна охарактеризувати як етап пошуку шляхів і методів, які б давали змогу розкривати і розвивати здібності кожної дитини. Специфіка хореографічного мистецтва полягає у тому, що зміст будь-якого танцювального твору та його художній образ розкривається завдяки пластиці людського тіла, але основу хореографічної обдарованості складають не окремі психологічні або психофізіологічні якості, а загальна структурна організація індивіда. Хореографічні здібності є системно-структурним утворенням, в якому можна виділити такі визначальні складові: інтелектуально-творчі, музично-рухові та мотиваційно-особистісні компоненти. Особливості їх співвідношення визначають індивідуальний рівень розвитку хореографічної творчості особистості, створюють своєрідну спрямованість інтересів та настановлень.
2) Хореографічна обдарованість охоплює відчуття єдності музичного та пластичного інтонування, а також здатність в рухах узагальнити та відтворити характерні зовнішні прояви або внутрішній стан персонажа. Емоційно виразні рухи, що базуються на дієвому відтворенні музично-пластичних образів, є діяльністю, в якій створюються оптимальні умови для розвитку хореографічної творчості. Хореографічні творчі здібності є індивідуальними властивостями індивіда, що дозволяють створювати нові для особистості, оригінальні образи або дії.
3) Складовими хореографічних здібностей молодших школярів є: а) їх інтелектуально-творчий потенціал (взаємозв’язок конвергентного та дивергентного мислення, здатність індивіда до аналітико-синтетичної діяльності, вміння знаходити нові, оригінальні та нестандартні рішення рухових завдань); б) музично-рухові можливості (загальна пізнавально-рухова активність як основна умова пластично-емоційної виразності, почуття ритму, високий рівень розвитку сенсорних процесів, художньо-естетична спрямованість пошукової діяльності); в) комплекс мотиваційно-особистісних властивостей (емоційно забарвлений інтерес до хореографічного мистецтва, енергійність, висока працездатність та висока мотивація досягнень). За результатами дослідження виокремлено такі рівні сформованості хореографічних здібностей: потенційний; актуальний; передпрофесійний.
4) Умовою цілісного формування хореографічних здібностей дітей на початковому етапі навчання є спеціально організована система формувальних (тренінгових) вправ, спрямованих на розвиток як базових компонентів досліджуваних здібностей, так і певної множини особистісних властивостей, які є необхідними для актуалізації музично-рухового та інтелектуально-творчого потенціалу дітей. Стрижневою основою спеціально розробленої процедури навчання виступила розвивально-тренінгова програма, зорієнтована на розвиток усіх структурних компонентів хореографічних здібностей, що поєднувала такі частини: інформаційно-репродуктивну, продуктивно-діяльнісну та самостійно-творчу.
5) Рівень розвитку хореографічних здібностей дітей молодшого шкільного віку ґрунтується на врахуванні певних психолого-педагогічних умов: реалізації принципу доступності та послідовності; врахуванні вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх інтересів та потреб; залученні дітей до такої хореографічної діяльності, яка вимагає вияву хореографічних здібностей у комплексі; цілісного формування всіх структурних компонентів означених здібностей; емоційно-рухового та мотиваційного забезпечення процесу їх розвитку; застосуванні дієвих методів навчання, що активізують образно-асоціативне мислення, уяву, фантазію, поглиблюють та збагачують вербальні інтерпретації й хореографічні імпровізації дітей; забезпеченні психологічного контакту та атмосфери творчої взаємодії; спрямованість завдань на розвиток самостійності молодших школярів.
6) Сповна виявити та розкрити закономірності творчих хореографічних здібностей учнів дозволяє поетапне включення їх у творчу хореографічну діяльність. Основу творчих проявів молодших школярів становить емоційне і рухове сприймання музики та пластично-інтонаційне її втілення. Ефективність творчого процесу залежить від музично-рухового досвіду дітей, емоційної захопленості різноманітною хореографічною діяльністю (сприймання, виконання, творчість), від здатності до інтерпретації та імпровізації. Темп освоєння способів творчих дій обумовлено: пізнавальним інтересом до хореографічного мистецтва, рівнем розвитку почуття ритму, загальною руховою активністю, віковими та індивідуальними особливостями дітей, їх інтересами та потребами. Надійність освоєння способів творчих дій залежить: від усвідомлення дітьми зв’язків музики і хореографії з життям, оригінальності їх суджень про хореографічне мистецтво, від уміння аналізувати й інтерпретувати хореографічний твір, від ціннісного ставлення до різних видів мистецтв. Формування хореографічних умінь і навичок повинно розглядатись не як самоціль, а як надбання, результат особистого пластично-інтонаційного експериментування учнів.
7) Здійснений порівняльний якісно-кількісний аналіз результатів формуючого експерименту дозволяє зробити висновок про залежність рівня розвитку хореографічних здібностей учнів від рівня сформованості їх основних базисних компонентів (інтелектуально-творчого та музично-рухового потенціалу). Тому оптимізація цілісного розвитку основних компонентів здібностей до хореографічної творчості передбачає використання активних методів навчання, зокрема, розробленої навчально-тренінгової програми як дійового фактору реалізації завдань сучасної школи щодо формування й розвитку хореографічних здібностей учнів.
Проведене дослідження не претендує на повне вирішення проблеми розвитку хореографічних здібностей молодших школярів. Разом з тим, у ньому було порушено питання, що мають значний науковий і практичний інтерес та відносяться до категорії малодосліджених. Результати експерименту можуть бути використані для перспективних напрямків вивчення цієї багатогранної проблеми в майбутньому.
Предметом подальшого наукового пошуку може стати коло таких актуальних питань: розробка оригінальних діагностичних та методичних засобів вивчення хореографічних здібностей; з’ясування механізмів взаємодії та взаємовпливу спеціальних і творчих здібностей у художній діяльності; розробка методів формування хореографічно-творчих здібностей на різних вікових етапах на засадах синтезу мистецтв, що стало б органічним структурним компонентом загальної психолого-педагогічної системи розвитку хореографічних здібностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г.С. Основные методы исследования в возрастной психологии // Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособ. для студ. вуз. М.: Академия, 1998. С. 21-85.
2. Аверкович Э.П. Анализ произвольных упражнений в художественной гимнастике и пути совершенствования исполнительского мастерства сильнейших гимнасток: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.03 / Моск. пед. ун-т. М., 1980. 19 с.
3. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. 1995. - №1. С. 111-131.
4. Акимова М.К., Козлова В.П. Индивидуальность учащихся и индивидуальный подход. М.: Смысл, 1992. 278 с.
5. Алябьева Е.А. Психогимнастика в начальной школе. М.: ТЦ Сфера, 2003. 88 с.
6. Ананьев Б.Г. Избр. психол. тр.: В 2 т. / Под ред. А.А. Бодалева, Б.Ф. Ломова, Н.В. Кузьминой. М.: Просвещение, 1980. Т. 1. 231 с.; М.: Просвещение, 1980. Т. 2. 288 с.
7. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 263 с.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. 336 с.
9. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовыражения творческой личности. Казань: Изд-во Казанского ун-та, 1988. 238 с.
10.Андриевская В.В. Развитие деятельности младших школьников по анализу сюжетных изображений // Учеб. матер. и учеб. ситуации. Психологические аспекты. К.: Рад. школа, 1986. С. 73-93.
11.Анохин А.П. Генетика, мозг, психика человека: тенденции и перспективы исследований. М.: Наука, 1988. 268 с.
12.Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Медицина, 1975. 448 с.
13.Анциферова Л.И. Методологические принципы и проблемы психологии // Психологический журнал. 1982. - №2. С. 3-17.
14.Аркина Н.Е. Языком танца. М.: Знание, 1979. 56 с.
15.Артемьева Т.И. Методологический аспект проблемы способностей. М.: Наука, 1977. 184 с.
16.Асафьев Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании. 2-е изд. М.: Искусство, 1973. 346 с.
17.Афанасьева Г.А. Высокоодаренные дети или трудности раннего развития // Вопросы психологии. 1993. - №5. С. 114-121.
18.Бадин И.А. Отбор детей в хореографическое училище. В кн.: Охрана труда и здоровье артистов балета. М.: Просвещение, 1989. 208 с.
19.Базарова Н.П., Мей В.П. Азбука классического танца. Л.: Просвещение, 1984. 388 с.
20.Баланчин Д., Мейсон Ф. 101 рассказ о большом балете: Пер. с англ. М.: Крон-ПРЕСС, 2000. 494 с.
21.Балет: Энциклопедия / Гл. ред. Ю.Г. Григорович. М.: Сов. энц., 1981. С. 564.
22.Балл Г.О. Взаємозв’язок норми, адаптації і творчості в діяльності суб’єкта // Філософська думка. 1987. - №5. С. 61-68.
23.Барко В.І., Тютюнников А.М. Як визначити творчі здібності дитини. К.: Україна, 1991. 79 с.
24.Барташев А.В. Темперамент и характер. М.:Владос пресс, 2001. 146 с.
25.Барышникова Т.Г. Азбука хореографии. СПб.: Респекс, Люкси, 1996. 256 с.
26.Бассин Ф., Прангишвили А., Шерозия А. О проявлении активности в художественном творчестве // Вопросы философии. 1978. - №2. С. 48-56.
27.Бахрах И.И., Дорохов Р.В. Физическое развитие школьников 8-17 лет в связи с индивидуальными темпами роста и формирования организма // Медицина, подросток и способности. Смоленск, 1975. С. 38-57.
28.Белкин А.А. Идеомоторная подготовка в спорте. М.: Физкультура и спорт, 1983. 128 с.
29.Березова Г. Класичний танець у дитячих хореографічних колективах. 2-е вид. К.: Муз. Україна, 1990. 256 с.
30.Бернштейн Н.А. О ловкости и ее развитии. М.: Физкультура и спорт, 1991. 288 с.
31.Бернштейн Н.А. Физиология движений активности. М.: Физкультура и спорт. М.: 1990. 530 с. (Серия «Классики науки»).
32.Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: Наук.-метод. посіб. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
33.Бехтерев В.М. Общие основы рефлексологии человека: Руководство к объективному изучению личности. Л.: Госиздат, 1926. 423 с.
34.Блейэр Ф. Айседора. Портрет женщины и актрисы. Смоленск: Русич, 1998. 464 с.
35.Блок Л.Д. Классический танец. История и современность М.: Искусство, 1987. 556 с.
36.Богданов И.А. Пластичность актера эстрады и основные способы ее формирования в высшей школе: Дис. ... канд. иск-ия: 17.00.01. / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1985. 180 с.
37.Боголюбов Н.С. Принципы индивидуального подхода к развитию художественно-творческих способностей средствами изобразительного искусства на разных возрастных этапах. Краснодар: Феникс, 1992. 186с.
38.Боголюбская М.С. Музыкально-хореографическое искусство в системе эстетического и нравственного воспитания. М.: ВНМ ЦНТ и КПР, 1986. 96 с.
39.Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов н/Д: Изд-во РГУ, 1983. 173 с.
40.Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей. М.: Академия, 2002. 320 с.
41.Бодалев А. А. О направлениях и задачах научной разработки проблемы способностей // Вопросы психологии. 1984. - №1. С. 119- 124.
42.Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. 200 с.
43.Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И. Фельдштейна. М.: Институт практической психологии, Воронеж: НПО МОДЗК, 1996. 246 с.
44.Бондаренко Л.О. Методика хореографічної роботи в школі і позашкільних закладах. 3-е вид. К.: Муз. Україна, 1985. 222 с.
45.Боно Э. де. Латеральное мышление. СПб.: Питер Паблишинг, 1997. 320с. (Серия «Мастера психологии»).
46.Бочарова Э., Иноземцева Г. Тем, кто любит балет. М.: Русский язык, 1979. 258 с.
47.Брагина Н.Н., Доброхотова Т.А. Функциональные ассиметрии человека. 2-е изд., переработ. и доп. М.: Медицина, 1988. 248 с.
48.Брюно Ж., Мелви Р., Назарет Л., Пажес Р. Одарённые дети: психолого-педагогические исследования и практика // Психологический журнал. 1995. - №4. С. 24-32.
49.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.
50.Бюхер К. Работа и ритм. М.: Новая Москва, 1923. 326 с.
51.Ванслов В.В. Балеты Григоровича и проблемы хореографии. М.: Искусство, 1971. 168 с.
52.Варламова Е.П., Степанов С.Ю. Психология творческой уникальности. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2002. 256 с.
53.Васильева Т.И. Использование корригирующих методик в профессиональном обучении артистов балета: Автореф. дис. канд. искусствоведения: 17.00.01 / Ин-т театр. иск.-ва им. А.В. Луначарского. М., 1983. 26 с.
54.Васильєва О., Поклад І. Розвиток творчої особистості дитини в хореографічній діяльності // Мистецтво та освіта. 2002. - №2 (24). С. 42-43.
55.Вачков И.В. Основы группового тренинга: Психотехники: Уч. пособ. М.: Изд-во «Ось-89», 2001. 224 с.
56.Венгер А.Л., Цукерман Г.А. Психологическое обследование младших школьников. М.: Владос, 2001. 160 с.
57.Верховинець В.М. Теорія українського народного танцю. 5-е вид. К.: Муз. Україна, 1990. 150 с.
58.Ветлугина Н.А., Кенеман А.В. Теория и методика музыкального воспитания в детском саду. М.: Просвещение, 1983. 255 с.
59.Вечеслова Т.М. О том, что дорого: воспоминания. Л.: Сов. комп., 1984. 200 с.
60.Вильсон Г. Психология артистической деятельности: Таланты и поклонники: Пер. с англ. М.: Когито-Центр, 2001. 384 с.
61.Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
62.Висиленко К.Ю. Лексика українського народного танцю: Автореф. дис. ... д-ра мист-ва: 17.00.01 / КДУК і М. К., 1998. 46 с.
63.Витковская Н.С., Щербо А.Б., Джола Д.Н. Формирование эстетической культуры младшего школьника. К.: Рад. школа, 1985. 136 с.
64.Вишнякова В.Ф. Креативная психопедагогика. Психология творческого обучения. Минск, 1995. 198 с.
65.Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. / О.В. Скрипченко, Л.В. Волинська та ін. К.: Просвіта, 2001. 416 с.
66.Власова Т.М. Фонетическая ритмика: Пособ. для учит. М.: Владос, 1996. 240 с.
67.Внеречевое общение в жизни и в искусстве: Азбука молчания: Учеб. пособ. М.: ВЛАДОС, 2000. 192 с.
68.Волконский С.М. Выразительный человек. Сценическое воспитание жеста (по Дельсарту). СПб., 1913. 212 с.
69.Волошин М. Лики творчества. Л.: Наука, 1989. 844 с.
70.Волчек О.Д. Значение доминирующей частоты речи и музыки: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07/ ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1986. 21 с.
71.Волынский А.Л. Статьи о балете / Сост. Г.Н. Добровольская. СПб.: Гиперон, 2002. 400 с.
72.Воронин А.Н. Интеллект и креативность в межличностном взаимодействии. М.:Изд-во «Институт психологии РАН», 2004. 270 с.
73.Воронюк І.В.Психологічні особливості реалізації творчого потенціалу молодших школярів: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 20 с.
74.Вундт В. Основы физиологической психологи: пер. и ред. А.А. Крогиуса, А.Ф. Лазурского и Н.П. Нечаєва. М., 1912. 320 с.
75.Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. СПб.: Союз, 1997. 96 с.
76.Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. / Под ред. М.Г. Ярошевского. М.: Педагогика, 1982.
77.Высоцкая Н.Е. Изучение индивидуальных качеств, влияющих на успешность обвладения профессией артиста балета: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.03 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1976. 16 с.
78.Высоцкая Н.Е., Сухарева А.М. Психофизиологические особенности учащихся хореографического училища // Психофизиология спортивных и трудовых способностей человека: Сб. науч. работ. Л., 1974. С. 143-159.
79.Гальперин П.Я. Введение в психологию. М.:Изд-во МГУ, 1976. 151 с.
80.Гальтон Ф. Наследственность таланта. Законы и последствия: Пер. с англ. М.: Мысль, 1996. 271 с.
81.Гельцер К. Мариинский театр. М.: Искусство, 1974. 286 с.
82.Генезис сенсорных способностей / Под ред. Л.А. Венгера. М.: Педагогика, 1976. 256 с.
83.Герасимова И.А. Философское понимание танца // Вопросы философии. 1998. - №4. С. 50-63.
84.Гиппиус С.В. Тренинг развития креативности. Психогимнастика чувств. СПб.: Речь, 2001. 346 с.
85.Гільбух Ю.З. Темперамент і пізнавальні здібності школяра: Діагностика, педагогіка. К.: Віпол, 1992. 261 с.
86.Гнатко Н.М. Проблема креативности и явление подражения. М.: Речь, 1994. 43 с.
87.Головей Л.А. Опыт изучения психомоторной организации человека: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.03 / ЛГУ им. А.А. Жданова. Л., 1976. 19 с.
88.Голубева Э.А. Типологический и измерительный подходы к изучению индивидуальности: от Оствальда и Павлова к современным исследованиям // Психологический журнал. 1995. - №1. С. 64-74.
89.Голубева Э.А. Способности и индивидуальность. М.: Прометей, 1993. 306 с.
90.Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. М.: Наука, 1980. 104 с.
91.Горшкова Е.В. Обучение языку движений как средство формирования у дошкольников музыкально-двигательного творчества: Автореф. дис. канд. пед. наук: 13.00.01 / НИИ дошк. воспит. АПН СССР. М., 1989. 16 с.
92.Готсдинер А.Л. К проблеме многосторонних способностей // Вопросы психологии. 1991. - №4. С. 82-88.
93.Готсдинер А.Л. Музыкальная психология. М.:Педагогика, 1993. 286 с.
94.Грановская Р.М., Крижановская К.С. Творчество и преодоление стереотипов. СПб.: Питер, 1994. 280 с.
95.Гренлюнд Э., Оганесян Н.Ю. Танцевальная терапия. Терапия, методика, практика. СПб.: Речь, 2004. 288 с.
96.Гройсман А.Л. Психология: личность, творчество, регуляция состояний: Руководство по театральной и паратеатральной психологии. М.: Магистр, 1996. 488 с.
97.Гройсман А.Л., Анохин А.М., Поздняков В.А. Комплексная коррекция психических состояний артистов балета // Психологический журнал. 2004. Т. 25. - №1. С. 83-89.
98.Грузенберг С.О. Психология творчества: В 2 т. Минск: Белтрестпечать, 1923. Т.1: Введение в психологию творчества. 166 с.
99.Гугушвили Э. Театральные портреты. Тбилиси, 1968. 212 с.
100. Гуревич К.М. Что такое психологическая диагностика. М.: Просвещение, 1985. 80 с.
101. Гуревич К.М., Горбачева Е.И. Умственное развитие школьников: Критерии и нормативы. М.: Знание, 1992. 82 с.
102. Гурова Л.Л. Когнитивно-личностные характеристики творческого мышления в структуре общей одарённости // Вопросы психологии. 1991. - №6. С. 14-20.
103. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения. М.: Педагогика, 1996. 544 с.
104. Давыдов С.В. Об интонационном анализе музыкально-хореографического образа: Автореф. дис. канд. иск-ия: 17.00.02 / Ин-т театр. иск-ва им. А.В. Луначарского. М., 1984. 20 с.
105. Дем’янчук О. Методика художньо-естетичного виховання в школі. К.: Знання, 1996. 286 с.
106. Дембо Н.А. Основы медицинского отбора поступающих в хореографические училища. Л.: Медицина, 1941. 36 с.
107. Деятельность: теории, методология, проблемы / Сост. И.Т. Касавин. М.: Смысл, 1990. 386 с.
108. Джемс У. Психология ­/ Под ред. Л.А. Петровкой. М.: Педагогика, 1991. 368 с. (Серия «Классики мировой психологии»).
109. Добровольская Г. Танец. Пантомима. Балет. Л.: Искусство, 1975. 128 с.
110. Довгань А.А. Общение как способ развития творческого потенциала личности: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии УССР. К., 1985. 18 с.
111. Доман Г. Гармоническое развитие ребенка: Как развить умственные и физические способности ребенка. М.: Аквариум, 1996. 441 с.
112. Дорфман Л.Я., Ковалева Г.В. Основные направления исследований креативности в науке и искусстве // Вопросы психологии. 1999. - №2. С. 101-106.
113. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей. М.: Академия, 1996. 224 с.
114. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер, 2002. 368 с. (Серия «Мастера психологии»).
115. Дункан А. Моя жизнь. М.: Терра-Книжный клуб, 1999. 464 с.
116. Дьяченко О.М. Проблема развития способностей: до и после Выготского // Вопросы психологии. 1996. - №5. С. 98-109.
117. Емельянов Ю.Н. Невербальное общение как форма материализации межличностных отношений // Вестник МГУ. Серия 16. 1983. №17. Вып. 3. С. 48-53.
118. Ержемский Г.Л. Закономерности и парадоксы дирижирования. Психология, теория, практика. СПб.: Питер, 1993. 180 с.
119. Ермаков П.Н. Психомоторная активность и функциональная ассиметрия мозга. Ростов н/Д, Феникс. 1988. 178 с.
120. Ермолаева-Томина Л.Б. Психология художественного творчества. М.: Академический Проект, 2003. 304 с. («Gaudeamus»).
121. Ершов П.М. Технология актерского искусства. М.: ВЛАДОС, 1992. 234 с.
122. Жак-Далькроз Е. Ритм, его воспитательное значение для жизни и для искусства. 6 лекций / Пер. Н. Гнесиной. СПб., 1922. 256 с.
123. Жданов Л.Т. Вступление в балет. М.: Планета, 1986. 192 с.
124. Живоглядов Ю.А. Психологические особенности формирования двигательных способностей у старшеклассников: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.07 / НИИ психологии УССР. К., 1988. 16 с.
125. Занюк С.С. Мотиваційний тренінг. Спецпрактикум з психології мотивації. Луцьк: ВДУ, 1998. 64 с.
126. Захаров Р. Слово о танце. М.: Молода гвардия, 1976. 159 с.
127. Захаров Р. Сочинение танца: Страницы педагогического опыта. М.: Искусство, 1983. 224 с.
128. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. М.: Тривола, 1994. 320 с.
129. Игры: обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В. Петрусинского. М.: Новая школа, 1994. 368 с.
130. Изард К.Э. Психология эмоций: Пер. с англ. СПб.:Питер,2000. 464 с.
131. Измерение готовности к творчеству у детей. К.: Знание. 1995. 44 с.
132. Ильин Е.П. Психомоторная организация человека: Учеб. для вузов. СПб.: Питер, 2003. 384 с.
133. Инфельд Л. Мои воспоминания об Эйнштейне // Успехи физических наук. 1956. - №1. С. 163.
134. Искусство как фактор интеллектуально-творче