Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки

Краткое описание

Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова

На правах рукопису

Темрук Олена Василівна

УДК 37.015.3:159.923:371.132

Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки

19.00.07. педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Долинська Любов Василівна,
професор, кандидат психологічних наук

київ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП..3
Розділ І
ТЕОРеТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ...12
1.1. Поняття особистісної зрілості у психології..12
1.2. Особливості прояву особистісної зрілості у юнацькому віці..44
1.3. Проблема особистісного зростання майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки...64
РОЗДІЛ ІІ
Психологічні особливості ОСОБИСТІСНОЇ зрілості майбутнього вчителя85
2.1. Методичні засади дослідження особистісної зрілості майбутнього вчителя.....85
2.2. Рівні розвитку та динаміка особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки.93
2.3. Особливості прояву структурних компонентів особистісної зрілості майбутнього вчителя.101
2.4. Професійно-педагогічна спрямованість особистості майбутнього вчителя як механізм формування його особистісної зрілості.....130
РОЗДІЛ ІІІ
становлення особистісної зрілості майбутнього вчителя у навчально-виховному процесі.....142
3.1. Теоретичне обґрунтування формувального експерименту...142
3.2. Процесуальні та змістові аспекти впровадження програми з розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя157
3.3. Кількісні і якісні результати формувального експерименту з розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя ...176
ВИСНОВКИ.195
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...199
ДОДАТКИ224

Вступ

Актуальність дослідження. Всебічний гармонійний розвиток і виховання підростаючого покоління не лише завдання, а й обов’язкова умова побудови гуманного демократичного суспільства. Вирішення цього загального завдання тісно пов’язане з реалізацією Державної програми «Освіта (Україна ХХІ століття)» та Закону України «Про освіту», оскільки одне з провідних місць у формуванні дитячої особистості, майбутнього громадянина, належить школі. Здійснення шкільного навчально-виховного процесу відповідно до цих завдань вимагає висококваліфікованих вчителів-професіоналів, здатних високоякісно виконувати свої функції. Як зазначає Д.Ф.Ніколенко, у навчально-виховному процесі першочергове значення мають не окремі методичні прийоми та виховні заходи, навіть не знання як такі, а особистість учителя, тобто педагогічно спрямована сукупність ідейних, емоційно-вольових та характерологічних якостей. Тому паралельно з професійною підготовкою повинен здійснюватися і процес особистісного зростання майбутнього вчителя, становлення його особистісної зрілості.
Проблема особистісної зрілості була предметом вивчення як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, М.Й.Боришевський, Ю.З.Гільбух, Г.А.Дьоміна, Е.Еріксон, Д.О.Леонтьєв, Л.П.Овсянецька, Г.Олпорт, Ф.Перлз, Л.М.Потапчук, А.А.Реан, Т.М.Титаренко, О.С.Штепа, П.М.Якобсон та ін.). Дослідники відмічають, що детермінантами особистісної зрілості є психологічна та соціальна зрілість особистості (А.А.Реан, О.С.Штепа, П.М.Якобсон та ін.), які стали предметом спеціального розгляду багатьох вчених (М.Драганов, С.Н.Іконнікова, В.Т.Лісовський, Х.Томе, К.К.Платонов, Л.П.Овсянецька, В.В.Радул, О.Б.Старовойтенко, Д.І.Фельдштейн, П.М.Якобсон та ін.). Особистісна зрілість характеризується стійкими ціннісними орієнтаціями (А.Г.Здравомислов, В.А.Ядов), відчуттям ідентичності (Е.Еріксон, Є.В.Чорний), визначається успішністю процесу самоактуалізації (Ю.Г.Долінська, І.Я.Шемелюк) тощо.
Проблема розвитку особистісної зрілості у юнацькому віці також була предметом спеціальних теоретичних та емпіричних досліджень радянських та вітчизняних психологів. Так, комплексному її вивченню присвячені роботи Г.А.Дьоміної, В.Н.Максимової, Л.В.Потапчук, О.С.Штепи, В.Філіппової та ін. Науковці наголошують на сенситивності юнацького віку для формування особистісної зрілості. У юнацькому віці особистісна зрілість виступає тим фундаментом, на базі якого юнаки будують своє доросле життя. Л.В.Потапчук зазначає, що становлення особистісної зрілості юнаків відбувається у єдності таких параметрів як загальна інтернальність, інтернальність у галузі досягнень, у галузі міжособистісних відносин, сімейних та виробничих відносинах, здоров’я, емоційна зрілість, самоконтроль поведінки, показник реалізованості подій життя, адекватність самоствердження і цілепокладання. Г.А.Дьоміна підкреслює важливість формування особистісної зрілості у юнаків стосовно подружнього життя. За О.С.Штепою, особистісна зрілість у юнацькому віці виявляється у почутті дорослості, готовності до функціонування в дорослому світі, самовизначенні через переоцінку системи цінностей. У цей віковий період рівень сформованості психічної і соціальної зрілості є достатнім для того, щоб бути основою для вияву особистісної зрілості; показником цього є самоусвідомлення особистості.
Окремі психологічні феномени, що визначають особистісну зрілість юнаків, або ж є окремими структурними компонентами цього складного психологічного утворення, розглядалися багатьма дослідниками. Так, проблема розвитку мотивації досягнення у юнацькому віці стала предметом теоретичних та емпіричних досліджень А.Д.Андрєєвої, С.В.Воронової, Т.М.Зелінської, В.М.Тимошенко, В.І.Шкуркіна та ін.; до вивчення самосвідомості та громадянської свідомості юнаків звернені роботи М.І.Алєксєєвої, М.Й.Боришевського, Т.В.Дмитрової, К.Є.Євтаф’євої, І.С.Кона, Т.К. Комарової, С.В.Кондратьєвої, С.Т.Музичук, О.І.Пенькової, М.Розенберга, В.І.Скутіної, Л.С.Сапожнікової, В.І.Юрченка, Т.М.Яблонської та ін.; формування ціннісних орієнтацій в юнацькому віці досліджено у роботах Б.С.Круглова, В.В.Пічуріна, Н.П.Максимчук, Н.М.Козерацької, Н.Г.Іванцев та ін.
Проблема формування особистості вчителя в психолого-педагогічній літературі представлена надзвичайно широким колом наукових робіт (В.П.Андрущенко, Н.А.Антонова, В.Й.Бочелюк, І.С.Булах, Ф.Н.Гоноболін, Л.В.Долинська, С.Б.Єлканов, В.С.Заслуженюк, І.Ю.Зубкова, Л.І.Іванцев, О.Д.Кайріс, Я.Л.Коломенський, Н.В.Кузьміна, Н.П.Максимчук, А.К.Маркова, Г.Ю.Микитюк, Л.М.Мітіна, О.Г.Мороз, Д.Ф.Ніколенко, В.В.Радул, В.А.Семиченко, В.А.Сластьонін, В.М.Тимошенко, М.І.Томчук, І.В.Фастовець, Л.І.Фомічова, Н.С.Чернишова, А.П.Черних, А.Є.Черткова, А.І.Щербаков, Т.Д.Щербан, В.І.Юрченко, Т.М.Яблонська, С.В.Яремчук, Т.С.Яценко та багато ін.).
Особлива увага приділяється науковцями проблемі особистісного зростання майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки (Н.О.Антонова, О.Б.Блинова, І.С.Булах, О.О.Грейліх, Л.В.Долинська, С.Б.Єлканов, Л.І.Іванцев, О.Д.Кайріс, В.В.Павленко, В.В.Пічурін, Н.П.Максимчук, Л.Б.Маліцька, О.Г.Мороз, Г.Ю.Микитюк, В.А.Семиченко, В.О.Сластьонін, В.М.Тимошенко, Н.І.Філіпенко, В.І.Юрченко, Т.М.Яблонська, С.В.Яремчук, Т.С.Яценко та ін.). Одним із аспектів особистісного зростання майбутнього вчителя є, за даними науковців, формування його особистісної зрілості.
Однак, аналіз психолого-педагогічної літератури з даної проблеми засвідчив відсутність спеціальних досліджень особливостей розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки. Таким чином, соціальна значущість проблеми і її недостатнє дослідження у психолого-педагогічній літературі й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до плану науково-дослідних робіт НПУ імені М.П.Драгоманова (напрям Зміст, форми, методи і засоби фахової підготовки вчителів”) та до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри психології Інституту історії та філософії педагогічної освіти НПУ імені М.П.Драгоманова Соціально-психологічні основи підготовки майбутнього вчителя в умовах педагогічного ВНЗ”. Тема дисертаційного дослідження затверджена на засіданні Вченої ради Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол №7 від 29 січня 2004 року) та узгоджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол №5 від 24 травня 2005 року).
Об’єкт дослідження особистісно-професійне зростання майбутнього вчителя.
Предмет дослідження особливості розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки.
Мета дослідження полягає у виявленні особливостей прояву особистісної зрілості майбутнього вчителя, рівня її розвитку та динаміки впродовж навчання у вищому навчальному закладі, визначенні механізмів, обґрунтуванні та апробації шляхів і засобів її розвитку у процесі професійної підготовки.
В основу дослідження покладено припущення про те, що становлення особистісної зрілості майбутнього вчителя впродовж навчання у вищому навчальному закладі відбувається переважно стихійно, нерівномірно, і є недостатнім для досягнення високих показників професійного становлення фахівця, а тому її розвиток в процесі професійної підготовки буде більш ефективним за умов цілеспрямованого впливу на професійно-значущі компоненти досліджуваного феномену (зокрема, Я-концепцію, здатність до психологічної близькості з іншими людьми, життєву установку) та професійну спрямованість майбутнього вчителя засобами активних соціально-психологічних методів навчання.
Відповідно до мети і гіпотези було поставлено такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до проблеми особистісної зрілості майбутнього вчителя.
2. Виявити рівні розвитку та динаміку особистісної зрілості майбутнього вчителя впродовж навчання у ВНЗ.
3. Дослідити особливості прояву структурних компонентів особистісної зрілості майбутнього вчителя.
4. Простежити зв’язок особистісної зрілості майбутнього вчителя з його професійно-педагогічною спрямованістю.
5. Обґрунтувати, розробити та апробувати програму розвитку особистісної зрілості майбутніх учителів у навчально-виховному процесі.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є Закон України «Про освіту», Державна національна програма «Освіта (Україна ХХІ століття)», принцип єдності свідомості та діяльності (С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.С.Костюк); основні положення суб’єктного підходу до вивчення особистості (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлінський, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко); положення про сутність особистісної зрілості (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, М.Й.Боришевський, Ю.З.Гільбух, Д.О.Леонтьєв, Г.Олпорт, Ф.Перлз, Л.М.Потапчук, А.А.Реан, Т.М.Титаренко, О.С.Штепа, П.М.Якобсон), вітчизняні концептуальні положення розвитку та формування особистості (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, А.Г.Асмолов, Г.О.Балл, І.Д.Бех, Л.І.Божович, М.Й.Боришевський, Б.С.Братусь, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, П.В.Лушин, С.Л.Рубінштейн), дослідження формування особистості вчителя (В.П.Андрущенко, І.С.Булах, Ф.Н.Гоноболін, Л.В.Долинська, С.Б.Єлканов, І.Зязюн, Н.В.Кузьміна, В.А.Крутецький, Л.М.Мітіна, О.Г.Мороз, Д.Ф.Ніколенко, В.А.Семіченко, І.В.Страхов, В.А.Сластьонін, А.І.Щербаков), положення про роль активних методів навчання у особистісному зростанні індивіда (І.В.Вачков, Ю.М.Ємельянов, Л.А.Петровська, Т.С.Яценко).
Для розв’язання поставлених завдань нами використовувався такий комплекс теоретичних, емпіричних і математичних методів дослідження:
- загальнонаукові теоретичні методи дослідження (аналіз, класифікація, систематизація, порівняння та узагальнення даних теоретичних та експериментальних досліджень; теоретичне моделювання та ін.);
- емпіричні методи та методики дослідження: спостереження, бесіди, анкетування, стандартизавоні опитувальники та психодіагностичні методики вивчення особистості («Тест-опитувальник особистісної зрілості» Ю.З.Гільбуха, опитувальник А.Мехрабіана «Шкала досягнень з перевагою ризику», методика дослідження самооцінки за допомогою процедури рангування, методика дослідження установок особистості на себе «Self-attitudes test» М.Куна і Т.Макпартленда, опитувальник О.І.Пенькової «Моральні якості особистості щодо наявності їх у громадянина», тест «Смисложиттєві орієнтації» Д.О.Леонтьєва, опитувальник І.М.Юсупова для діагностики емпатії, модифікований нами варіант Теста-опитувальника для визначення рівня професійної спрямованості (РПС) студентів” Т.Д.Дубовицької), психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний); активні соціально-психологічні методи навчання та ін.;
- методи статистичної обробки даних (кореляційний аналіз, визначення достовірності відмінностей за допомогою t-критерію Стьюдента та ін.).
Організація дослідження. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи впродовж 2003-2006 рр.
На першому етапі дослідження (2003-2004 рр.) проаналізовано теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, визначалися методичні підходи, гіпотеза та завдання дослідження, проводилася апробація методик констатувального експерименту.
На другому етапі дослідження (2004-2005 рр.) виявлено рівні розвитку та динаміку особистісної зрілості майбутніх учителів, особливості прояву структурних компонентів особистісної зрілості та зв’язок професійно-педагогічної спрямованості майбутнього вчителя з його особистісною зрілістю, проводилися обробка отриманих даних та обґрунтування формувального експерименту.
На третьому етапі дослідження (2005-2006 рр.) здійснювався формувальний експеримент із метою розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя, проводилось узагальнення та оформлення результатів дослідження, відбувалось впровадження результатів роботи у практику підготовки майбутнього вчителя.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі Інституту філософії та історії педагогічної освіти, Інституту мистецтв, Інституту іноземних мов, Інституту природничо-географічної освіти та екології, соціально-гуманітарного факультету НПУ імені М.П.Драгоманова (м.Київ). Усього до експериментального дослідження було залучено 366 студентів.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає у тому, що:
- вперше виявлено рівні розвитку (дуже високий, високий, задовільний та незадовільний) та динаміка особистісної зрілості майбутнього вчителя впродовж навчання у вищому навчальному закладі; досліджено особливості прояву окремих структурних компонентів особистісної зрілості майбутніх учителів (домінування у структурі мотивації досягнення мотиву уникнення невдачі або мотиву прагнення успіху, гармонійність Я-концепції, адекватність самооцінки, ефективність життєвої установки та смисложиттєвих орієнтацій, емпатійність, розподіл моральних якостей щодо наявності їх у громадянина); виявлено взаємозв’язок особистісної зрілості майбутнього вчителя з його професійно-педагогічною спрямованістю; обґрунтовано механізми, умови та засоби розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя;
- поглиблено та уточнено поняття, структуру, детермінанти особистісної зрілості, роль окремих психологічних феноменів, що визначають особистісну зрілість у юнацькому віці, зокрема, ціннісних орієнтацій, мотивації досягнення, громадянської свідомості та самосвідомості;
- набуло подальшого розвитку знання про особистісно-професійне становлення майбутнього вчителя, про розвиток та формування особистості в юнацькому віці, сутність особистісної зрілості майбутнього вчителя.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблений і апробований автором дослідження психологічний тренінг, спрямований на розвиток професійно-значущих компонентів особистісної зрілості майбутнього вчителя (Я-концепції, здатності до психологічної близькості з іншими людьми, життєвої установки) та на формування професійно-педагогічної спрямованості як механізму розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя, може бути використаний у навчально-виховному процесі викладачами вищих навчальних закладів при підготовці майбутніх педагогів. Результати та висновки дослідження доповнюють навчальні курси і використовуються автором та викладачами різних педагогічних ВНЗ у навчальних курсах із загальної (тема «Особистість») та педагогічної психології (тема «Психологія вчителя»).
Особистий внесок автора полягає у виявленні рівнів розвитку, динаміки, особливостей прояву особистісної зрілості майбутнього вчителя та її взаємозв’язку з професійно-педагогічною спрямованістю, обґрунтуванні формування професійно-педагогічної спрямованості як механізму розвитку особистісної зрілості, а також створенні та апробації у навчально-виховному процесі тренінгової програми з розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя. У спільній публікації «Формування професійно-педагогічної спрямованості як засобу розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя» використано результати експериментального дослідження автора (внесок 70%).
Надійність та достовірність отриманих даних забезпечувалися методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; використанням методів і методик, адекватних меті та завданням дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу результатів дослідження, результативністю програми розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя; використанням методів математичної статистики.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення обговорювалися та дістали схвалення на звітно-науковій конференції молодих вчених університету «Науково-дослідна діяльність молодих вчених: особливості підготовки майбутнього вчителя» (м. Київ, 18-19 травня 2004 рік), Міжнародній науково-практичній конференції «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків» (м. Житомир, 2005 рік), науково-практичній конференції «Педагогічна освіта України: національні традиції та європейські інновації» (м. Київ, 8 грудня 2005 року), науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми (м. Київ, 20 березня 2006 рік), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура, національна самосвідомість» (м. Київ, 25-27 квітня 2006 рік), на засіданнях та звітно-наукових конференціях кафедри психології НПУ імені М.П.Драгоманова. Результати теоретичного й емпіричного дослідження впроваджено у навчально-виховний процес НПУ імені М.П.Драгоманова (довідка №008 від 14.06.2006 р.), Кам’янець-Подільського державного університету (довідка №30 від 30.06.2006 р.), Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г.Сковороди (довідка №581 від 12.05.2006 р.),
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 10 наукових працях, серед яких 7 статей опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, 3 публікації матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку 258 джерел використаної літератури та додатків. Загальний обсяг дисертації 288 сторінок. Основний текст дисертації викладено на 198 сторінках. Робота містить 31 таблицю, 1 рисунок, 8 додатків на 65 сторінках.

Список литературы

висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та експериментальне дослідження проблеми розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя у процесі професійної підготовки, яке проявилось у виявленні рівнів розвитку та динаміці особистісної зрілості майбутнього вчителя впродовж навчання у ВНЗ, у дослідженні особливостей прояву структурних компонентів особистісної зрілості майбутнього вчителя, у виявленні зв’язку особистісної зрілості майбутнього вчителя з його професійно-педагогічною спрямованістю, в обґрунтуванні, розробці та апробації програми розвитку особистісної зрілості майбутніх учителів у навчально-виховному процесі.
1. Необхідність розбудови гуманного демократичного суспільства ставить вимоги до формування зрілої, повноцінної особистості. Одне із провідних місць у формуванні дитячої особистості належить школі. Ефективне здійснення шкільного навчально-виховного процесу вимагає висококваліфікованих вчителів-професіоналів, які для високоякісного виконання своїх функцій мають не тільки володіти певними знаннями, уміннями, навичками, а й розвиненими особистісними якостями, бути особистісно зрілими.
2. До визначення поняття особистісної зрілості та її структурних компонентів у психології існує багато підходів, що не суперечать один одному, а розглядають різні сторони цього складного психологічного явища. Ми розглядаємо особистісну зрілість як складне структурне утворення, що включає в себе мотивацію досягнення, ставлення до свого Я (Я-концепцію), почуття громадянського обов’язку, життєву установку та здатність до психологічної близькості з іншими людьми.
3. Юнацький вік є сенситивним періодом для формування особистісної зрілості. Особистісна зрілість у юнацькому віці визначається розвитком Я-концепції, яка, у свою чергу, характеризує формування громадянської свідомості та самосвідомості; формуванням ідентичності, рівня домагань, ціннісних орієнтацій, мотивації досягнення тощо.
4. За особливостями сформованості окремих структурних компонентів особистісна зрілість індивіда може характеризуватися дуже високим, високим, задовільним та незадовільним рівнями. Більшість студентів педагогічного вищого навчального закладу мають на початковому етапі навчання у вузі незадовільний та задовільний рівні особистісної зрілості і ці показники впродовж навчання практично не змінюються. Аналіз динаміки особистісної зрілості майбутнього вчителя за окремими шкалами свідчить про те, що деякі з них впродовж п’яти років навчання у вузі практично не набули змін (почуття громадянського обов’язку, життєва установка), інші навіть дещо знижуються (загальний рівень особистісної зрілості, мотивація досягнення, ставлення до свого Я (Я-концепції), здатність до психологічної близькості з іншими людьми), що є результатом дії комплексу як соціальних, так і індивідуальних чинників.
5. Розвиток окремих шкал особистісної зрілості відбувається нерівномірно і має свої особливості. Переважна більшість майбутніх учителів виявляє задовільний та незадовільний рівні мотивації досягнення, яка у більшості випадків характеризується тим, що висновок про домінування у структурі мотивації досягнення мотиву прагнення успіху чи мотиву уникнення невдачі зробити не можна, або ж переважанням мотиву уникнення невдач. Ставлення до свого Я (Я-концепція) характеризується переважно неадекватно заниженою або неадекватно завищеною самооцінкою, протиріччями у Я-концепції. У студентів переважають неефективні життєва установка та смисложиттєві орієнтації, які характеризуються відсутністю у житті досліджуваних цілей у майбутньому, які надають життю осмисленості, спрямованості та часової перспективи, незадоволеністю життям, відсутністю сенсу життя, невірою у свої сили контролювати події власного життя, впевненістю у тому, що життя людини непівладне свідомому контролю. Виявлена недостатньо розвинена здатність до психологічної близькості з іншими людьми, яка характеризується переважанням середнього рівня емпатії, що може викликати труднощі під час спілкування з іншими людьми, зокрема з учнями та батьками, утруднення при встановленні міжособистісних контактів з ними, неможливість встановлювати емоційно теплі, близькі стосунки як особистісного, так і професійного плану. Водночас, близько половини майбутніх учителів мають дуже високий і високий рівні почуття громадянського обов’язку, які характеризуються високим почуттям патріотизму, небайдужістю за долю своєї батьківщини, відповідальністю при виконанні своїх обов’язків, що може бути значною опорою у професійному та особистісному становленні завтрашнього спеціаліста.
6. Особистісна зрілість майбутнього вчителя тісно пов’язана із його професійно-педагогічною спрямованістю: чим вищий рівень професійно-педагогічної спрямованості, тим вищий рівень особистісної зрілості майбутнього вчителя, і навпаки. Це дає підстави розглядати професійно-педагогічну спрямованість особистості майбутнього вчителя як один із показників особистісної зрілості, що характеризує її життєві та професійні установки.
7. Розвиток особистісної зрілості майбутнього вчителя реалізується комплексним підходом, спрямованим як на безпосередній розвиток тих сторін, компонентів особистісної зрілості, які мають першочергове значення для успішного здійснення педагогічної діяльності і розвинені недостатньо (ставлення до свого Я, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми), так і на опосередковане становлення особистісної зрілості майбутнього вчителя засобами формування професійної спрямованості майбутнього вчителя.
8. Ефективним засобом розвитку особистісної зрілості є соціально-психологічний тренінг, який дозволяє удосконалити ті компоненти особистісної зрілості, які об’єктивно піддаються формуванню за відносно короткий проміжок часу та є професійно-значущими для особистості майбутнього педагога (ставлення до свого Я, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншими людьми), і формувати професійно-педагогічну спрямованість. «Тренінг особистісної зрілості» має проводитись за напрямками роботи з розвитку окремих компонентів особистісної зрілості майбутніх учителів та містити вправи на формування адекватної самооцінки, позитивного ставлення до себе та майбутньої професії, розвиток емпатії, формування довіри, розширення професійно-ціннісних орієнтацій, розвиток педагогічних здібностей, гуманістичної спрямованості, особистісне зростання.
Підтвердженням результативності впровадження тренінгової програми є підвищення рівнів професійно значущих структурних компонентів особистісної зрілості майбутнього вчителя, зокрема, ставлення до свого Я (Я-концепції), життєвої установки, здатності до психологічної близькості з іншими людьми та самооцінки, емпатії, смисложиттєвих орієнтацій, професійно-педагогічної спрямованості, що, в кінцевому рахунку, призводить до підвищення загального рівня особистісної зрілості.
Проведене дослідження не вичерпує усіх аспектів проблеми розвитку особистісної зрілості майбутнього вчителя. Подальшого вивчення потребують питання щодо гендерних відмінностей особистісної зрілості майбутніх учителів, зв’язок особистісної зрілості майбутніх учителів із іншими особистісними характеристиками, виявлення значущості різних чинників у становленні особистісної зрілості фахівця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Возрастная психология. М.: Академический проект, 2000. 624 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности / Психология формирования и развития личности / Ред. Л.И.Анцыферова. М.: Наука, 1981. 365 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
4. Алєксєєва М.І. Формування потребо-мотиваційної сфери громадянської свідомості та самосвідомості особистості / Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості. / АПН України, Інститут психології імені Г.С.Костюка / За ред.. М.Й.Боришевського. К.: Дніпро, 2001. Т.2. 308 с.
5. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М.: Педагогичка, 1980. 232 с.
6. Андрєєва А.Д. Мотивы учения старшеклассников. // Формирование личности старшеклассника. / Под ред. И.В.Дубровиной. М.: Педагогика, 1989. 168 с.
7. Андрійчук І.П. Психолого-педагогічні умови становлення позитивної Я-концепції майбутніх практичних психологів / Психологія: зб.наук.пр.. Вип.. 15. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2002. С. 273-282.
8. Андрущенко В., Табачек І. Формування особистості вчителя в сучасних умовах // Політичний менеджмент: український науковий журнал. - №1(10). 2005. С. 58-69.
9. Антонова Н.А. Ценностные ориентации в системе личностных качеств студентов высшего педагогического учебного заведения.- Диск.психол.н. К., 2003. 200 с.
10. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы / Психология формирования и развития личности / Ред. Л.И.Анцыферова. М.: Наука, 1981. 365 с.
11. Асадуллина С.Х. Влияние самооценки на формирование профессионально-педагогической направленности личности будущего учителя: Автореф. дис. к. психол. н. М., 1986. 16 с.
12. Асмолов А.Г. Психология личности. - М.: МГУ, 1990 . - 369 с.
13. Асташова Н.А. Аксиологическое образование современного учителя: методология, концепция, модели и технология развития: Дис. д.пед.н. Брянск, 2001. 498 с.
14. Балл Г.О. Про психологічний зміст вільного розвитку особистості // Психологічні аспекти гуманізації освіти. Київ-Рівне, 1996. С. 5.
15. Бардин Ю.П. О разработке категории «социальная зрелость» личности: (Социологическое исследование). Вестник Харьковского университета, 1984. - №261. С. 44-48.
16. Белая О.П. Влияние смены профессии на направленность личности: Дис. к. психол. н. Ставрополь, 1996. 200 с.
17. Белозерова Л.И. Формирование профессионально-педагогического самосознания в процессе обучения студента в вузе / Психологические аспекты формирования профессионально-педагогического сознания в процессе подготовки специалистов в ВУЗе / Ред. Г.В.Акопов и др. Куйбышев: Куйбышевский государственный педагогический институт имени В.В.Куйбышева, 1989. - С. 38-39.
18. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
19. Бех И.Д. Нравственность личности: стратегия становления. Ровно: РИО управления по печати, 1991. 146 с.
20. Бех И.Д. Психологические основы нравственного развития личности: Дис. д.психол.н.: 19.00.07 К., 1992.
21. Бех І.Д. Категорія становлення в контексті розвитку Образу-Я” особистості // Педагогіка і психологія. 1992. - №3. - С. 9-21.
22. Бирюлина Е.В. Формирование профессионально-педагогической направленности студентов-первокурссников: Дисс.к.пед.н. Брянск, 2005. 244 с.
23. Битянова Н.Р. Психология личностного роста. Практическое пособие по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 64 с.
24. Блинова Е.Е. Формирование открытости к общению у будущего учителя: Дис.к.психол.н.: 19.00.07. / Херсон: Херсонский государственный педагогический университет, 2000. 184 с.
25. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека / http:www.hpsy.ru.
26. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И.Фельдштейна. 2-е изд. М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1997. 352 с.
27. Божович Л.И. Психологический анализ условий формирования и построения гармонической личности // Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 257-284.
28. Большов В.М. Формирование профессиональной направленности студентов педагогического колледжа в системе взаимосвязи учебной и внеучебной деятельности: Дис. к. пед. н. Ульяновск, 1998. 228 с.
29. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности (психосемантический подход). К.: КГПИИЯ, 1991. 189 с.
30. Боришевський М.Й. Моральність як продукт творчості й самотворення особистості // Матеріали доповідей та повідомлень на Міжнародній науково-практичній конференції «Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога». К.: Гнозис. 27-29 квітня, 1998. С. 58-71.
31. Боришевський М.Й. Психологічні механізми розвитку особистості // Педагогіка і психологія. К.: Наукова думка. - №3. 1996. С. 26-33.
32. Бочелюк В.Й. Психологічна готовність вчителя до особистісно-орієнтованого навчання. Диск.психол.н.: 19.00.07. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998.
33. Бочелюк В.Й. Психологічний аналіз специфіки педагогічної діяльності. / Психологія: зб.наук.пр. Вип. 1(8). К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. С. 234-240.
34. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. - №5. С. 3-19.
35. Брушлинский А.В. Проблема субъекта в психологической науке. // Психологический журнал. 1993. - №6. С. 3-15.
36. Булах І.С., Долинська Л.В. Викладач студент: психологія міжособистісних взаємодій: Навч.-метод. посібник. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. 106 с.
37. Булах І.С., Долинська Л.В. Духовність і креативність як потенціали становлення професійної культури майбутніх вчителів. // Психологія: зб. н. пр. Вип. ІІ. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. С. 87-92.
38. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування; Диск.психол.н.: 19.00.07. К.: Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, 2000. 235 с.
39. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники. М.: Издательство «Ось-89», 2003. 224 с.
40. Воробель Г. Свобода вибору як критерій зрілої особистості. // Педагогіка і психологія професійної освіти. К.: Інститут педагогіки і психології професійної освіти; Л.: Львівський науково-практичний центр, Національний університет «Львівська політехніка», 2003. - №4. С. 132-138.
41. Выготский Л.С. Педагогическая психология. М.: Педагогика, 1991. 480 с.
42. Выготский Л.С. Проблемы развития психики. Собрание сочинений. М.: Педагогика, 1983.
43. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии (исторический обзор и современное состояние проблемы) // Вопросы психологии. 1975. - №2. С. 147-158.
44. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология. М.: Педагогическое общество России, 2003. 512 с.
45. Гильбух Ю.З. (ред.) Тест-опросник личностной зрелости. - К.: Научно-практический центр «Психодиагностика и дифференцированное обучение», 1994. - 23 с.
46. Гинзбург М.Р. Сформированность личностной идентичности как показатель успешности социализации в старшем подростковом и юношеском возрастах // Мир психологии. 1998. - №1. С. 21-26.
47. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе М.: Просвещение, 1965. 260 с.
48. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психологических качествах учителя // Вопросы психологии. - №1. 1975. С. 100-111.
49. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 5-е изд., испр. и доп. СПбб: Речь, 2003. 655 с.
50. Грейліх О.О. Підготовка майбутніх вчителів до міжособистісної професійної взаємодії: Дис.к. психол. н: 19.00.07. К.: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 2000. 162 с.
51. Григорян Е.А. Развитие уровня профессиональных притязаний студентов в процессе обучения в педвузе: Автореф. дис. к.психол.н. М., 1986. 16 с.
52. Даниленко М.В., Даниленко Л.І. Педагогічні задачі. К.: Вища школа, 1991. 197 с.
53. Джонсон Д. Соціальна психологія. Тренінг міжособистісного спілкування / Переклад В.Хомика. К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2003. С. 74-94.
54. Дмитрова Т.В. Образ «Я» як регулятор міжособистісних стосунків у ранній юності: Автореф.дис...к.психол.н: 19.00.07. К.: Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, 1995. 18 с.
55. Долинська Л.В. Діалогічна взаємодія викладача зі студентами як умова особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя. // Психологія: зб. н. пр.. Вип. ІІ. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. С. 93-97.
56. Долинська Л.В. Особистісно-професійне зростання майбутнього вчителя методом керованого інтеріндивідного навчання. / Зб. н. праць «Наукові записки» НПУ імені М.П.Драгоманова. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. С. 93-98.
57. Долинська Л.В. Особистісно-професійне становлення майбутнього вчителя // Матеріали 14 об’єднаної наукової медико-технічної к-ції. Київ-Вінниця, 1996. С. 78-79.
58. Долинська Л.В. Особливості професійного самовизначення студентів педвузу подвійних спеціальностей. / Зб. н. праць «Психологія», НПУ імені М.П.Драгоманова, Вип. 2(9). - Ч. ІІ. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. С.148-155.
59. Долинська Л.В. Принцип активності в особистісно-професійному зростанні майбутнього вчителя / Зб. н. праць «Філософія, соціологія, психологія» Івано-Франківськ: вид-во «Плай» Прикарпатського університету, 2000. Вип. 5, Ч. ІІ. С. 65-69.
60. Долинська Л.В. Психолого-педагогічні умови особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя. // Психологія: зб. н. пр. Вип. ІІІ. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. С. 65-71.
61. Долинська Л.В. Умови забезпечення особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя. / Зб. наукових праць НДІ «Проблеми людини», «Духовність як основа консолідації суспільства», Т.16. К., 1999. С. 503-506.
62. Долинська Л.В., Бочелюк В.І. Діагностика психологічної готовності вчителя до особистісно-орієнтованого навчання / Психологія: зб. н. праць. - Вип. 1(4). - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998.
63. Долинська Л.В., Бочелюк В.Й. Особистісно-орієнтоване навчання як психолого-педагогічна проблема. / Психологія: зб.наук.пр. Вип. 2(5). К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1999. С. 79-85.
64. Долинська Л.В., Бочелюк В.Й. Психолого-педагогічні засади особистісно-орієнтованого навчання. / Придніпровський науковий вісник. - № 25(92). Дніпропетровськ, 1998. С. 15-20.
65. Долинська Л.В., Максимчук Н.П. Динаміка життєвих та професійних цінностей майбутнього вчителя // Ціннісні орієнтації в громадянському становленні особистості. Збірник Всеукраїнської науково-практичної к-ції. Дрогобич, 1998 С. 156-159.
66. Долинська Л.В., Темрук О.В. Професійно-педагогічна спрямованість особистості майбутнього вчителя як показник рівня сформованості його особистісної зрілості. // Наук. часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12: Психологія. - Зб. наук. праць. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. - №7 (31). С. 207-212.
67. Долинська Л.В., Уварова Ю.В. Формування стильових особливостей педагогічного спілкування у майбутніх учителів: Навчально-методичний посібник. К.: Аверс, 2005. 48 с.
68. Долинська Л.В., Яремчук С.В. Усвідомлення студентами педвузу завдань та вимог майбутньої діяльності. // Психологія: зб. наук. пр. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1998. Вип. 1. С. 3-7.
69. Долинська Л.В., Яремчук С.В. Формування у майбутніх вчителів спрямованості на підвищення психолого-педагогічної компетентності // М-ли Всеукраїнської науково-практичної к-ції. Мелітополь, 1995. С. 159-163.
70. Долінська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки: Дис. к. психол. н.: 19.00.07. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2000. 196 с.
71. Драганов М. Переход к зрелости как этап социализации личности. В кн. Идеологический процесс и воспитание личности. М., 1980. 325 с.
72. Дубовицкая Т.Д. Диагностика уровня профессиональной направленности студентов. // Психологическая наука и образование, 2004. - №2. С. 82-86.
73. Дьоміна Г.А. Мотиваційно-ціннісний компонент особистісної зрілості старшокласників стосовно подружнього життя // Психологія: зб. наук. пр. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова. Вип. 21. 2003. С. 196-204.
74. Дьоміна Г.А. Особливості відповідальності старшокласників як одного із структурних елементів особистісної зрілості / Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12: Психологія. Вип. 4(28). - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005 С. 33-38.
75. Дьоміна Г.А. Особливості емпатії у ранньому юнацькому віці як одного із структурних елементів особистісної зрілості / Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12: Психологія. Вип. 5(29). - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005 С. 58-62.
76. Дьоміна Г.А. Особливості поведінкового компонента в структурі особистісної зрілості старшокласників стосовно подружнього життя. / Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова. Серія 12: Психологія. Вип. 7(31). - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005 С. 70-78.
77. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психология высшей школы. 2-е изд. М.: Изд-во БРУ, 1981. 383 с.
78. Елканов С.Б. Основы профессионального самовоспитания будущего учителя. М.: Просвещение, 1989. 192 с.
79. Емельянов Ю.И. Активное социально-психологическое обучение. Л.: ЛГУ, 1985. 168 с.
80. Євтаф’єва К.О. Самооцінка студентів педучилища як фактор професійного самовизначення: Автореф. диск.психол.н.: 19.00.07. К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 1997. 19 с.
81. Жданов Р.П. Воспитание профессиональной направленности в учащихся техникумов // Исследования по педагогике и психологии / Отв. ред. В.А.Трояновский. Красноярск: Красноярский государственный педагогический институт. 1972. Вып. 4. С. 47-57.
82. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2003. 112 с.
83. Занюк С.С. Мотиваційний тренінг (Як учитися спонукати себе та інших до ефективної діяльності). Луцьк: Ред.-вид. відд. Волинського державного університету імені Лесі Українки, 1998. 64 с.
84. Здравомыслов А.Г., Ядов В.А. Отношение к труду и ценностные ориентации личности / В кн.: Социология в СССР. Т. 2. М.: Мысль, 1966. С. 187-207.
85. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Стратегии преодоления кризисов профессионального становления личности педагога // Мир психологии. - №4(32). 2002. С. 194-203.
86. Зелінська Т.М., Воронова С.В. Формування мотивації досягнення у майбутніх учителів. 2-е вид. Черкаси: Вид-во «Сан», 2005. 103 с.
87. Зубкова І.Ю. Динаміка Я-образу вчителя-професіонала: Диск.психол.н.: 19.00.07. К.: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 2000. 205 с.
88. Иващенко А.В., Страва Тадеуш. Академическая зрелость студентов. М.: Социум, 2000. 164 с.
89. Ивков Н.Н. Ориентировка в себе как необходимое условие проявления личностной зрелости в ситуациях возникновения ценностных противоречий // Ежегодник Российского психологического общества. М.: УМО «Инсайт», 2002. Т.9. Вып. 2. С. 110-11.
90. Игры: обучение, тренинг, досуг / Под ред. В.В.Петрусинского. Кн.5. Педагогические игры. М., 1994. 136 с.
91. Иконникова С.Н., Лисовский В.Т. На пороге гражданской зрелости (Об активной позиции современного человека). Л.: Лениздат, 1982. 176 с.
92. Іванцев Л.І. Становлення особистості майбутнього вчителя як суб’єкта життєтворчості: Автореф. дис. к. психол. н.: 19.00.07 / Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України. К., 2003. 18 с.
93. Іванцев Н.Г. Динаміка ціннісних орієнтацій студентської молоді протягом професійної підготовки: Дис. к. психол. н.: 19.00.07. Івано-Франківськ: Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, 2001. 224 с.
94. Ічанська О.М. Становлення особистісної ідентичності в ранньому юнацькому віці: Дис. к. психол. н.: 19.00.07 / НПУ імені М.П.Драгоманова. К., 2002. 230 с.
95. Кайрис Е.Д. Развитие эмпатии в профессиональном становлении высших педагогических учебных заведений: Дис. к. психол. н.: 19.00.07 / Херсонский государственный педагогический университет МОН Украины. К., 2002. 244 с.
96.&nbs