ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ ІЗ СТАРШОКЛАСНИКАМИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Ковальчук Зоряна Ярославівна

УДК 159. 922. 6-77:37.03

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ ІЗ СТАРШОКЛАСНИКАМИ
19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття
наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук, професор
Коваленко Алла Борисівна

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1

МІЖОСОБИСТІСНА ВЗАЄМОДІЯ ЯК ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ

12

1.1.

Роль та місце категорії „взаємодія” в психології

12

1.2.

Педагогічна взаємодія як предмет дослідження у вітчизняній та зарубіжній психології

31

1.3.

Міжособистісні стосунки як умова педагогічної взаємодії

42

1.4.

Особистість вчителя як системотвірний чинник педагогічної взаємодії

65

1.5.

Проблемність взаємостосунків вчителя із старшокласниками

75

Висновки до Розділу 1

78

РОЗДІЛ 2

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

80

2.1.

Постановка проблеми дослідження

80

2.2.

Організація та методика дослідження

85

Висновки до Розділу 2

90

РОЗДІЛ 3

ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В СИСТЕМІ „ВЧИТЕЛЬ-УЧЕНЬ”

92

3.1.

Форми емоційних стосунків у системі „вчитель-учень”

92

3.2.

Механізми формування міжособистісних стосунків у системі „вчитель-учень”

95

3.3.

Вплив функціонально-рольових і статусних характеристик учасників навчальної взаємодії на механізми формування міжособистісних стосунків

109

3.4.

Вплив індивідуально-психологічних рис на дію механізмів формування міжособистісних стосунків між вчителем та учнем

120

3.5.

Вплив соціально-демографічного чинника на механізм формування стосунків у діаді „вчитель учень”

139

Висновки до Розділу 3

149

ВИСНОВКИ

152

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

156

ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження. Зміни, що відбуваються останнім часом у системі освіти, передбачають глибоку перебудову всіх сторін життєдіяльності навчально-виховних закладів. Головними засадами реформи є гуманізація та демократизація освіти, починаючи від її організаційних форм та змісту, закінчуючи стилем взаємодії учасників педагогічного процесу.
Всі позитивні задуми та ідеї можуть бути втілені лише за умови гуманізації стилю людських стосунків у головній ланці педагогічного процесу системі „вчитель-учень”. У минулому, в умовах тоталітаризму (та і в більшості шкіл нині), між учителем та учнями домінували авторитарні стосунки, що призвело до відчуження багатьох дітей від школи, від своїх вчителів, створило бюрократичну атмосферу в закладах освіти.
Аналіз діяльності шкіл показує, що найскладнішим завданням реформи освіти є перебудова людських стосунків у закладах освіти. За даними соціологів, інновації в освіті майже не торкнулися проблем гуманізації педагогічного процесу. Але реформування освіти передбачає не тільки зміни у змісті, формах та методах навчання, але й у стосунках між вчителем та учнями.
Зміна та руйнування стереотипів і установок, що існували тривалий час і яким підпорядковувалися стосунки в системі „вчитель-учень”, є досить складним завданням. Великого значення при цьому набуває науково-інформаційний чинник наявність у педагога знань, необхідних для управління процесом формування та цілеспрямованого регулювання своїх стосунків з учнями. Середовище, пронизане повагою, довірою та любов’ю, позитивно впливає на весь психічний розвиток особистості, особливо на формування її моральності, стимулює активність, творчий саморозвиток, налаштовує на позитивне розв’язання життєвих проблем. Все це зумовлює значний інтерес до проблеми спілкування та міжособистісних стосунків та міжособистісної взаємодії.
Останнім часом можна спостерігати зростаючий інтерес до проблеми спілкування, що зумовлено виникненням та активним формуванням принципово нових зв’язків та взаємостосунків між людьми. Зміни, що відбуваються в житті суспільства, в соціально-економічній та політичній сферах не могли не спричинити змін у сфері спілкування людей між собою.
Актуальність проблеми ефективної взаємодії вчителя та учня зумовлюється не тільки пошуком нових психолого-педагогічних закономірностей навчання в нових умовах. Учитель донині є для учнів джерелом корисної інформації, зразком, прикладом, який протягом багаторічної реальної діяльності наочно демонструє засвоєння моделі поведінки, норми та цінності суспільства і в цьому сенсі тією чи іншою мірою визначає розвиток особистості учня. Ця обставина відзначена як важливий чинник ученими, які вивчають взаємодію вчителя з учнями.
У 60-70-ті роки покладено початок новому розумінню педагогічного процесу. Педагогічний процес, виходячи з центрального для вітчизняної психології принципу єдності діяльності та суспільних відносин, розуміється як спільна діяльність учителя та учнів.
Засадовою стосовно даного підходу є ідея Л.С.Виготського про становлення психічних функцій за законом переходу з інтерпсихічної форми в інтрапсихічне новоутворення. Продуктивна розробка ідей Л.С.Виготського здійснюється у віковій психології рядом авторів. Однак не досліджується в працях учених психологічний механізм взаємодії, хоча він розглядається як джерело розвитку; відзначається, що взаємодія здійснюється через співробітництво дорослого і дитини [33].
Особливо слід відзначити роль педагогічної взаємодії на ранньому етапі онтогенезу, коли закладаються базові структури особистості дитини. Дорослий, будучи важливим елементом „соціальної ситуації розвитку” [6], несе в собі величезний потенціал виховного впливу на дитину. На цьому етапі значущості набуває взаємодія педагога з дітьми, спрямована на реалізацію можливостей особистості дитини.
Зважаючи на важливість дослідження взаємодії вчителя та учнів, особливо в підлітковому віці, який є кризовим для дитини, та ранньої юності, ми визначили мету нашого дослідження як аналіз головних підходів до проблеми взаємодії вчителя з учнем та побудову теоретико-методологічного підґрунтя для проведення власного емпіричного дослідження.
Особливу увагу слід приділити гуманістичному підходу, який розробляє стосовно навчання та виховання ідеї самоактуалізації та розкриття творчих можливостей кожної людини, а також проголошує виховання дитини у всій повноті її унікальності і своєрідності, її можливостей активно і творчо вчитися [4; 7; 8; 17].
Крім цього, досить пильної уваги вимагають ті психічні явища, які виникають у процесі міжособистісної взаємодії. На них звертають увагу численні вітчизняні та зарубіжні вчені [6; 15; 46; 48; 139; 137; 165;]. Як відзначають численні автори, орієнтація на партнерське „діалогічне” спілкування в процесі взаємодії [9; 92; 119; 176] створює передумови для невимушеного, доброзичливого, відкритого спілкування, в результаті якого розкривається індивідуальність і соціальний потенціал кожної людини.
Проблема підвищення ефективності спілкування в діадах, малих соціальних групах висвітлені у працях Г.М.Андрєєвої, О.О.Бодальова, Н.П.Анікеєвої, Я.Л.Коломінського та ін. Аналіз емпіричних досліджень проблематики педагогічного спілкування та педагогічної взаємодії представлено в працях Я.Л.Коломінського, К.Н.Волкова, В.А.Кан-Калика, Г.А.Ковальова, Р.Л.Кричевського, О.О.Леонтьєва, С.В.Кондратьєвої, І.М.Юсупова, Р.Х.Шакурова, М.Г.Рогова та ін. Однак проблема міжособистісного спілкування між вчителем та учнем розв’язується в когнітивному аспекті. Емоційно-ціннісні сторони проблеми розроблені значно менше.
У працях, присвячених аналізу шкільного періоду розвитку особистості, представлено „якіснологічний” підхід до розгляду міжособистісних стосунків, зокрема з’ясування пріоритетних якостей партнера [31; 64; 79; 93; 163]. В них констатуються вже сформовані стосунки, але не приділяється увага їх генезі, психологічним механізмам їх формування та розвитку. Залишається малодослідженим і питання впливу індивідуально-психологічних чинників на формування стосунків між учнями та вчителями. Аналіз психологічних механізмів формування міжособистісних стосунків має як теоретичне, так і практичне значення, оскільки створює можливість людині свідомо керувати своїми стосунками з оточуючими людьми. Це особливо важливо в педагогічній діяльності, успіх якої значною мірою залежить від наявності емоційного контакту учителя з учнями.
Зв’язок з науковими планами, програмами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з науковими розробками, що проводяться на кафедрі соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою: Інноваційна поведінка молоді в період становлення Української держави” (номер держреєстрації 0198V000061).
Мета дослідження виявлення головних механізмів формування стосунків між вчителем та учнем.
Об’єкт дослідження педагогічна взаємодія вчителя і учнів.
Предмет дослідження формування міжособистісних стосунків між вчителем та старшокласниками у ході взаємодії.
Завдання дослідження.
1. З’ясувати стан розробки досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі.
2. Визначити головні механізми формування міжособистісних стосунків у системі „вчитель-учень”.
3. Виявити вплив деяких індивідуально-психологічних рис особистості вчителя та учнів на механізми формування міжособистісних стосунків.
4. Проаналізувати роль соціально-демографічних чинників у формуванні міжособистісних стосунків.
5. З’ясувати вплив функціонально-рольових і статусних характеристик на формування механізмів міжособистісних стосунків.
Методологічними засадами роботи є ідеї гуманістичної філософії і психології, в яких людина в її стосунках з людьми розглядається як велика цінність [9; 11; 119]. Дисертаційне дослідження ґрунтувалося на положенні про соціальну основу міжособистісних стосунків людей [67; 103; 152; 133], на теоретичних засадах виховання і саморозвитку культури відносин [15; 99; 140], а також їхніх ідеях рольової зумовленості, діяльнісного, функціонального та статусного опосередкування стосунків між людьми.
Методи дослідження. У ході дослідження: теоретичний аналіз сучасного стану проблеми, включене спостереження, опитування, тестування, аналіз продуктів діяльності. Конкретні методики включали спеціально підібрані для розв’язання поставлених завдань методики вивчення особистісних рис (опитувальник 16 PF R.B.Cattel, опитувальник PEN (Г.С.Айзенк), адаптований опитувальник Айзенка (автор Т.В.Маталіна), опитувальник рівня суб’єктивного контролю, методика розумового розвитку учнів (ШТУР), розроблена нами анкета для аналізу механізмів формування міжособистісних стосунків. Поряд з якісним аналізом (контент-аналіз, латентний аналіз) здійснювався кількісний аналіз даних. Застосовувалися статистичні методи: обчислення середніх даних, метод порівняння величин за t-критерієм Студента, непараметричний критерій достовірності відмінностей (лямбда) Колмогорова-Смірнова, лінійна і рангова кореляція.
Досліджуваними виступали вчителі та школярі загальноосвітніх шкіл міст Дрогобича і Львова. Всього у дослідженні взяли участь 240 досліджуваних.
Достовірність результатів забезпечувалася репрезентативною вибіркою, використанням широкого комплексу взаємоперевіряючих методик, проведенням повторних досліджень і поєднанням методів кількісного і якісного аналізу, перевіркою основного методичного матеріалу на валідність і надійність.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:
- виокремлено і проаналізовано головні психологічні механізми формування взаємостосунків між вчителем та учнем у процесі взаємодії;
- виявлено набір характеристик, які впливають на специфіку дії механізмів взаємодії в системі „вчитель-учень”;
- визначено вплив статевовікових особливостей комунікантів, змісту їхньої діяльності, рольових позицій та соціально-психологічних статусів на механізми формування стосунків у діаді „вчитель-учень”.
Теоретичне значення дослідження полягає у:
- з’ясуванні специфіки виникнення та формування міжособистісних стосунків;
- аналізі міжособистісних стосунків як феномена, що залежить від низки чинників ;
- подальшій розробці емоційно-потребової теорії формування міжособистісних стосунків;
Практична значущість дослідження. Результати проведеного дослідження можуть бути використані вчителями і школярами старших класів у практиці навчальної взаємодії, що сприятиме оптимальній організації роботи в навчальних закладах. Одержані дані можуть використовуватися в роботі практичних психологів, соціальних педагогів та інших спеціалістів з підготовки та підвищення кваліфікації працівників системи освіти. Результати дисертаційного дослідження використані при читанні курсу „Вікова та педагогічна психологія” для студентів педагогічних вузів, а також „Педагогічна психологія” для студентів, що навчаються за спеціальністю „психологія” та „соціальна робота”.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців „Психологія сучасності: наука і практика” (Одеса, 2003), Міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-методологічні проблеми дослідження психології особистості: досвід минулого погляд у майбутнє” (м. Одеса, 2004), Міжнародній науково-практичній конференції Тенденції розвитку психології в Україні: історія та сучасність” (до 80-річчя від дня народження фундатора історико-психологічної науки В.А.Роменця) (Київ, 2006), круглому столі „Психічне здоров’я особистості”, що проводився на кафедрі психології та педагогіки Львівського державного університету внутрішніх справ (Львів, 2006), на днях науки, що проводилися на факультеті соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2004, 2005), а також обговорювалися на засіданні кафедри соціальної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Особистий внесок здобувача. У роботі, написаній у співавторстві, дисертанту належить аналіз результатів емпіричного дослідження. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовуються.
Публікації. Зміст та основні положення дисертації відображені в 6 публікаціях автора та 1 публікації у співавторстві, 5 з яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатку. Основний зміст дисертації викладено на 155 сторінках. Робота має 13 таблиць. Список використаних джерел налічує 203 найменування, у тому числі 14 іноземною мовою.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У ході проведення дисертаційного дослідження перевірялася така гіпотеза: головні механізми формування емоційно-оцінної сторони міжособистісних ставлень в діаді „вчитель-учень” пов’язані насамперед із задоволенням афіліативних потреб учасників педагогічного процесу, а також потреб, пов’язаних безпосередньо з їхньою спільною діяльністю. Істотний вплив на механізми формування міжособистісних стосунків мають індивідуально-психологічні (тривожність, емоційна нестійкість, інтроверсія, локус контролю, інтелект), соціально-демографічні (стать, вік, стаж), функціонально-рольові і статусні чинники.
Проведене дослідження дало змогу зробити наступні висновки.
1. Теоретичний аналіз проблеми дослідження свідчить про те, що різні аспекти спілкування та взаємодії загалом та в педагогічному процесі, зокрема, є досить детально розробленими. Тлумачення взаємодії є широким: як самостійна категорія, як інтерактивний бік спілкування, як вид людської активності тощо. Стосовно нашого дослідження взаємодія виступає як одна із сторін спілкування, у взаємозв’язку з комунікативною та перцептивною сторонами, про що свідчить взаємозалежність між феноменами „взаємодія”, „стосунки”, „ставлення”.
2. Педагогічний процес у вітчизняній психології розуміється як спільна діяльність вчителя та учнів, яка розглядається з двох позицій: а) діяльнісна детермінація психічного розвитку; б) соціально-діяльнісна детермінація психічного розвитку.
3. Серед аспектів проблеми, яка досліджується, вивчаються різні форми взаємодії, умови її оптимізації, особливості формування особистості та міжособистісних стосунків у процесі педагогічної взаємодії, розробляються нові технології, які роблять педагогічну взаємодію продуктивною. Поза увагою дослідників залишаються питання, пов’язані з психологічними неформалізованими, неспецифічними структурами, які відкривають розуміння особливої природи взаємодії педагога і учнів та впливають на її ефективність. При визначенні поняття „взаємодія” ми виходимо з того, що це такий зв’язок між членами групи, при якому дії однієї із сторін викликають певні дії з боку інших. У психолого-педагогічних дослідженнях особистість вчителя виступає системотвірним чинником педагогічної взаємодії. Детально вивчено професійно важливі якості вчителя, його суб’єктність, самосвідомість („Я-концепція”, саморозуміння), стилі педагогічної діяльності, а також педагогічні конфлікти. Поза увагою дослідників залишилися аспекти проблеми, пов’язані зі ставленням вчителів до учнів та їх вплив на формування відповідного ставлення з боку учнів. Важливість дослідження взаємодії вчителя із старшокласниками зумовлена тим, що цей віковий період є важливим у становленні особистості, її особистісних та життєвих цінностей, необхідності особистісного та професійного самовизначення.
4. Форми емоційних стосунків у діаді „вчитель-учень” мають певну структуру емоційно-оцінних компонентів і залежать від ставлень суб’єкта до суб’єкта. За блоком позитивних модальностей ці стосунки виявляються, насамперед, у формі поваги, довіри, симпатії. За блоком негативних модальностей спостерігається більш різноманітна палітра форм ставлень: в учнів найчастіше антипатія, недовіра, неприязнь, а в учителів жаль, підозрілість, здивування і антипатія.
5. Аналіз показав зумовленість функціонально-рольового чинника на механізми формування стосунків у діаді „вчитель-учень”. У ситуації значущої міжособистісної взаємодії в учнів домінуюче значення мають механізми „дефіцит”, „бумеранг”, „співзвуччя”, „пізнавальний інтерес”, а в учителів „еталон”, „сприяння”, „пізнавальний інтерес”, „впорядкування”. Виокремлені механізми формування міжособистісних стосунків у діаді „вчитель-учень” виявляють зв’язки, насамперед, із задоволенням афіліативної потреби учасників педагогічного процесу як потреби в духовно-психологічній, емоційній єдності (в прийнятті, повазі, симпатії тощо), а також потреб, пов’язаних з виконанням спільної діяльності.
6. Істотний вплив на механізми формування міжособистісних стосунків мають статусні характеристики учасників педагогічної взаємодії. Так, у групі „ізольованих” учнів ситуація дефіциту визнання їх як особистості актуалізує дію, насамперед, механізмів „бумеранг” і „сприяння”. У групі учнів-„зірок” у формуванні ставлень до вчителя перше місце займає механізм „еталон”. У „ізольованих” вчителів порівняно з учителями-„зірками” інтенсивніше виявляються „сприяння” і „співзвуччя”.
7. Механізми формування емоційно-оцінної сторони міжособистісних стосунків залежать від індивідуально-психологічних особливостей учасників. Особливо це стосується таких характеристик особистості, як тривожність, емоційна нестійкість, інтровертованість, інтелект. Так, у тривожних школярів найбільше значення серед домінуючих механізмів мають „пізнавальний інтерес”, „краса” і „бумеранг”, у емоційно нестійких механізм „сприяння”, а у інтровертів „співзвуччя”. Для учнів з низьким рівнем інтелекту найбільшу інтенсивність має механізм „бумеранг”, для учнів з високим рівнем механізм „сприяння”. Інша сторона діади вчителі характеризуються специфічними особливостями актуалізації механізмів ставлень до учня. У тривожних вчителів найбільш інтенсивними є механізми „впорядкування” і „сприяння”. У емоційно нестійких вчителів виявлені аналогічні з учнями механізми. Для інтровертованих вчителів велике значення мають механізми „бумеранг” і „сприяння”. Значення локусу контролю порівняно незначне в обох вибірках, що дозволяє говорити лише про тенденції впливу цієї характеристики на формування міжособистісних стосунків.
8. Важливу роль в дії механізмів формування ставлень відіграють і соціально-демографічні характеристики учасників взаємодії. Так, за віковим параметром у школярів виявлено неперервне зростання від 8-го до 11-го класу значущості механізмів „співзвуччя”, „еталон” і „дефіцит”, що зумовлено розвитком самосвідомості. Вчителі-жінки різкіше диференціюють учнів на улюблених і нелюбимих, ніж вчителі-чоловіки. Для жінок найбільше значення мають механізми „бумеранг” і „співзвуччя”, тоді як для чоловіків діловий аспект спілкування і механізм „еталон”. Вчителі похилого віку, а також вчителі, що не мають великого педагогічного стажу, апелюють до механізму „сприяння”; молоді вчителі до механізму „бумеранг”, а вчителі з великим стажем роботи частіше орієнтуються на механізм „впорядкування”.
Перспективи подальших досліджень пов’язані з вивченням впливу інших соціально-психологічних чинників на механізми формування міжособистісних стосунків в системі „вчитель-учень”, а також пошук шляхів корекції цих стосунків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М., 1991. 299 с.
2. Агеев В.С. Механизмы социального восприятия // Психологический журнал. 1989. Т. 10. - № 2. С. 63-70.
3. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах / Пер. с англ.- М., 1974. 272 с.
4. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л., 1969. 339 с.
5. Андреева Г.М. Социальная психология. Уч. для высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 1996. 376 с.
6. Андреева Г.М., Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Зарубежная социальная психология ХХ столетия: Теоретические подходы. М., 2001.
7. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. М., 1989. 223с.
8. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования М., 1984 104 с.
9. Басов М.Я. Проблемы развития человека. Хрестоматия по возрастной психологии / Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1994. С. 8-17.
10.Безбородова Н.Я. Психологическая коррекция личности младшего подростка с отклоняющимся поведением средствами игровой деятельности. Дис. канд.психол.наук. М., 1997. 160 с.
11.Бердяев Н.А. Философия свободного духа. М., 1994. 480 с.
12.Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры: психология человеческой судьбы. М., 1988. 399 с.
13.Бибрих Р.Р., Орлов А.Б. Монолог или диалог? М.: Знание, 1986. 80 с.
14.Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Педагогика, 1995. 328 с.
15.Бодалев А.А. Об особенностях формирования межличностных отношений в детской среде // Воспитательная система массовой школы: Проблемы гуманизации / Под ред. Л.И.Новиковой. М.: Изд-во НИИТиИП, 1992. С. 74-81.
16.Бодалев А.А. Психология общения. М.: Изд-во «Институт практической психологии», 1996. 256 с.
17.Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. - № 4. С. 23-34.
18.Болдуин Д.М. Духовное развитие с социологической и эстетической точки зрения: Исследования по социальной психологии. М., 1913. Кн. 2. 286 с.
19.Брудный А.А. Другому как понять тебя? М., 1990. 69 с.
20.Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М., 1994. 109 с.
21.Булах І.С., Долинська Л.В. Викладач-студент: психологія міжособистісних взаємодій: Навч.-метод. посіб. / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2005. — 106с.
22.Булах І.С., Долинська Л.В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навч.-метод.пос. / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. — 116 с.
23.Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. К., 1989. 200 с.
24.Васьковская С.В. Психологические условия формирования профессионального самосознания будущего учителя: Автореф. дис .канд. психол. наук. К., 1987. 17 с.
25.Вахоцька І.О. Психологічні особливості міжособистісного взаєморозуміння в системі "вчитель-учень" як умова попередження конфліктів: Дис... канд. психол. наук: 19.00.05 / Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2002. — 243 с.
26.Вачков И.В. Психологические условия развития профессионального самосознания учителя: Дис. канд.психол.наук. М., 1995. 180 с.
27.Ващенко І.В. Конфлікти у діяльності працівників органів внутрішніх справ і шляхи їх подолання (соціально-психологічний аспект): Дис... д-ра психол. наук: 19.00.05 / Національний ун-т внутрішніх справ. — Х., 2003. — 498 с.
28.Ващенко И.В., Гиренко С.П., Хамалян Р.А. Общая конфликтология: Учеб. пособие для студ. вузов. — Х.: Оригінал, 2000. — 512 с.
29.Ващенко І.В., Антонова О.Г. Конфлікт. Посттравматичний стрес: шляхи його подолання: Навч. посіб. / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К. : Знання, 1998. — 289 с.
30.Велитченко Л.К. Педагогічна взаємодія: теоретичні основи психологічного аналізу / Південний науковий центр АПН України. — О.: ПНЦ АПН України, 2005. — 302 с.
31.Власенко В.В. Психология взаимных оценочных отношений учителей и учащихся старшего школьного возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук. Л., 1981. 19 с.
32.Волкова Е.Н. Субъектность педагога: теория и практика: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1998. 41 с.
33.Выготский Л.С. Психология. М.: ЭКСМО-Пресс, 2000. 1008 с.
34.Гальперин П.Я. Психология как объективная наука: Избранные психологические труды. — М.: МПСИ, 2003. — 479с.
35.Галян І.М. Саморегуляція оцінних ставлень учителя в педагогічній взаємодії: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / АПН України; Інститут психології ім. Г.С.Костюка. — К., 1996. — 24с.
36.Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. М., 1987. 175с.
37.Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К., 1989. 187 с.
38.Грибанова Г.В. Формирование взаимоотношений учителей и учащихся // Советская педагогика. 1990. - № 2. С. 87-91.
39.Гришина Н.В. Психология конфликта. — СПб.: Питер, 2003. — 464с.
40.Грейліх О.О. Підготовка майбутніх вчителів до міжособистісної професійної взаємодії: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. — К., 2000. — 162 с.
41.Грейліх О.О. Розвиток професійної міжособової взаємодії в системі "вчитель - вчитель": Спецкурс з педагогічної психології для студентів пед. закладів освіти. — К. : Знання, 1997. — 41с.
42.Гулян І.М. Саморегуляція оцінних ставлень учителя в педагогічній взаємодії: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. — К., 1996. — 193 с.
43.Гуткина Н.И. Психологические проблемы общения учителя с подростком // Вопросы психологии. 1984. № 2. С. 99-106.
44.Давыдов В.В. Психологическая теория учебной деятельности и методов начального обучения, основанных на содержательном обобщении. Томск, 1992. 114 с.
45.Джидарьян И.А. Категория активности и ее место в системе психологического знания // Категории материалистической диалектики и психологии. М.: Наука, 1988. С. 56-88.
46.Дикая Л.Г., Шкопоров Н.Б., Аллахвердова О.В. К вопросу о психологических механизмах регуляции внутригруппового поведения в особых условиях // Социальная психология и общественная практика. М., 1985. С. 50-60.
47.Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. 2-е изд. М., 1980. 159с.
48.Додонов Б.И. Эмоциональная направленность и межперсональные отношения // Личность, коллектив и проблемы воспитания. Саратов, 1983. Вып. 2. С. 3-21.
49.Дубов И.Г. Влияние личности учителя на личностные проявления учащихся: Автореф.дис.канд.психол.наук. М., 1977. 16 с.
50.Дусавицкий А.К. Развитие личности в коллективе в зависимости от организации учебной деятельности: Автореф. дис. д-ра психол наук. М., 1989. 48 с.
51.Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: Дом педагогики, 1996. 208 с.
52.Дурманенко Є.А. Конфлікти в педагогічному процесі. — Луцьк : РВВ "Вежа" Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. — 286 с.
53.Дяченко Л.В. Психологічні особливості взаємодії вчителя і учнів молодших класів при розв'язанні "важких" мисленнєвих задач: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2001. — 19 с.
54.Елагина М.Г. Возникновение активной речи в процессе сотрудничества со взрослыми у детей раннего возраста: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1977. 16 с.
55.Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: Учеб. пособие. Л., 1991. 106 с.
56.Ершов П.М. Режиссура как практическая психология. М., 1972. 352 с.
57.Етнопсихологічні особливості міжособистісного спілкування та їх урахування в процесі взаємодії дітей і дорослих / Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника / Л.Е. Орбан — Івано-Франківськ, 1996. — 79 с.
58.Заиченко Н.У. Психология конфликта. — М.: МГУПС, 2000.
59.Запорожец А.В. Условия и движущие силы психического развития ребенка. Хрестоматия по возрастной психологии / Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1994. С. 23-26.
60.Зеер Э.Ф. Психологические основы профессионального становления личности инженера-педагога: Автореф. дис. д-ра психол. наук. Л., 1988. 28 с.
61.Зейгарник Б.В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1982. 128 с.
62.Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. Очерки российской психологии. М.: Тривола, 1994. 304 с.
63.Ивасишин В.А., Джужа Н.Ф. Эмпатия как механизм социального развития личности // Проблемы формирования ценностных ориентаций и активности личности в ее онтогенезе. М., 1987. С. 143-150.
64.Идеальное: Ильенков и Лифшиц / Г.В. Лобастов (ред.). М., 2004. 281с.
65.Каган М.С. Мир общения: Проблемы межсубъектных отношений. М.: Политиздат, 1988. 315 с.
66.Каган М.С. Педагогика как любовь. М.: Российское педагогическое агентство, 1996. 133 с.
67.Каган М.С. Философия культуры. СПб.: ТОО ТК «Петрополис», 1996. 416 с.
68.Казанская В.Г. Общение учителя с учениками в обучении. Санкт-Петербург, 1996. 136 с.
69.Кан-Калик В.А., Ковалев Г.А. Педагогическое общение как предмет теоретического и прикладного исследования // Вопросы психологии. № 4. С. 9-16.
70.Клочек Л.В. Розвиток процесів ідентифікації і відособлення у підлітковому і ранньому юнацькому віці: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2005. — 20 с.
71.Коваленко А.Б., Ковальчук З.Я. Вплив функціонально-рольових і статусних характеристик учасників навчальної взаємодії на механізми формування міжособистісних стосунків // Вісник Харківського університету. Харків, 2004. № 617. С. 68-73.
72.Ковальчук З.Я. Вплив індивідуально-психологічних рис на механізми формування міжособистісних стосунків між вчителем та учнем // Актуальні проблеми психології. Екологічна психологія. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К.: Міленіум, 2005. Т. 7. Вип. 4 С. 142-151.
73.Ковальчук З.Я. Механізми формування міжособистісних стосунків у системі „вчитель-учень” // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки: Збірник наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2005. Вип.3. С. 104-110.
74.Ковальчук З.Я. Особистість вчителя як системотвірний чинник педагогічної взаємодії // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: Педагогічні науки. К., 2004. Вип. 5. С. 91-101.
75.Ковальчук З.Я. Теоретико-методологічні засади вивчення проблеми педагогічної взаємодії // Проблеми гуманітарних наук. Наукові записки ДДПУ. Вип. 13. Психологія. Дрогобич, 2004. С. 80-90.
76.Ковальчук З.Я. Форми емоційних стосунків у системі „вчитель-учень”. // Наука і освіта. Спецвипуск. Психологія особистості: досвід минулого погляд у майбутнє. 2004. № 6-7. Одеса, 2004. С.121-124.
77.Козиев В.Н. Формирование профессиональных качеств личности учителя. Л., 1987. 16 с.
78.Коломинский Я.Л. Изучение педагогического взаимодействия // Советская педагогика. 1991. № 10.
79.Коломинский Я.Л. Психология детского коллектива. Система личных взаимоотношений. Минск, 1982. 239 с.
80.Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1987. 366 с.
81.Кон И.С. Психология старшеклассника. М., 1982. 207 с.
82.Кондратьев М.Ю. Авторитет педагога как результат его персонализации // Психология развивающейся личности / Под ред. А.В.Петровского. М., 1987. С. 191.
83.Кондратьева С.В. Понимание учителем личности учащегося // Вопросы психологии. 1980. - № 5. С. 143-148.
84.Коротаев А.А., Тамбовцева Т.С. Психологическая характеристика типов индивидуальных стилей педагогического общения // Интегральное исследование индивидуальности: теоретические и педагогические аспекты: Межвуз.сб.науч.трудов. Пермь, 1988. С. 23-31.
85.Костюк Г.С. Принцип развития в психологии. Хрестоматия по возрастной психологии // Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: Международная педагогическая академия, 1994. С. 19-22.
86.Костюшко Ю.О. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: Автореф. дис... канд. пед.: 13.00.04 / Житомирський держ. ун-т ім. Івана Франка. — Житомир, 2005. — 20 с.
87.Кричевский Р.Л. О механизме детерминации статуса личности в социальной группе // Проблемы формирования ценностных ориентаций и активности личности. М., 1987. С. 128-142.
88.Крыжанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. Л., 1990. 206 с.
89.Кузьмин Е.С. Социально-психологические основы работы с людьми и методы их изучения // Научные основы политической работы в массах. Л., 1972. С. 132-163.
90.Кузьмин Е.С., Бардиер Г.Л., Марьяненко А.П. Эмпирические характеристики отношения человека к человеку // Вестник ЛГУ. 1982. - № 11. С. 49-54.
91.Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя. Л.: Лениздат, 1985. С.19-83.
92.Кулюткин Ю.Н. Психологическое знание и учитель. М., 1989. 112с.
93.Куницына В.Н. Трудности межличностного общения: Дис. д-ра психол.наук. Санкт-Петербург, 1992. 358 с.
94.Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. Минск, 1988. 206 с.
95.Лазурский А.Ф. Классификация личностей. Изд. 3-е. Л., 1924. 290 с.
96.Лендел Ж.О. О понимании личности учителей школьниками VІІІ-Х классов: Автореф дис. канд. психол.н. М., 1979. 18 с.
97.Леонтьев А.А. Педагогическое общение. М.: Знание, 1979. 48 с.
98.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304с.
99.Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. М., 1983. -
100. Лийметс Х.Й. Понятие общения и воспитания // Проблемы общения и воспитания. Тарту, 1974. С. 60-67.
101. Лийметс Х.Й. О месте категории „взаимодействие” в педагогике // Взаимодействие коллектива и личности. Таллин, 1979. С. 16-17.
102. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 144 с.
103. Ломов Б.Ф. Проблемы общения в психологии. М.: Наука, 1981. 116с.
104. Ляудис В.Я. Структура продуктивного учебного взаимодействия // Хрестоматия по педагогич. психологии. Уч. пособ. для студ. М.: Международ. педагог. академия. 1995. С. 44-59.
105. Лютак О.З. Психологічні особливості соціалізації старшокласників у загальноосвітній школі: Дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франковськ, 2001.
106. Макарчук Н.О. Особистісні детермінанти розв'язання конфліктних ситуацій у пізньому юнацькому віці: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2005. — 21с.
107. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. К., 1998. 420 с.
108. Малькова Т.П., Фролова М.А. Введение в социальную философию: Уч.пособие для студентов. М.: Международная пед.академия, 1995. 192 с.
109. Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема // Вопр. философии. 1990. - № 10. С. 3-8.
110. Маркова А.К. Психология труда учителя. М., 1993. 191 с.
111. Маслоу А. Психологія буття: Пер. з англ. М.: Рефл-бук”, К.: Ваклер”, 1997. 304 с.
112. Матис Т.А. Содержательное сотрудничество школьников как условие мотивации // Психология учебной деятельности школьников: Тезисы докладов ІІ Всесоюзной конференции по педагогической психологии. М., 1982. С. 161-162.
113. Мерлин В.С. Структура личности: характер, способности, самосознание: Учеб пос. Пермь, 1990. 240 с.
114. Метельский Г.И., Чикова О.М. О некоторых особенностях рефлексии учителя // Психология учителя: Тезисы докладов к VII съезду Общества психологов СССР. М., 1989. С. 33-34.
115. Мир детства: Подросток / Под ред. А.Г.Хрипковой. М., 1982.
116. Митина Л.М. Формирование профессионального самосознания учителя // Вопросы психологии. 1990. - № 3. С. 58-64.
117. Митяева Л.Б. Соотношение уровней общения дошкольников со взрослыми и со сверстниками: Автореф. дис. канд психол. наук. М., 1984. 20 с.
118. Мудрик А.В. Соотношение категории общения с другими педагогическими категориями // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А.А.Бодалева, В.Я.Ляудис. М., 1980. С. 9.
119. Мясищев В.Н. Психология отношений / Под ред. А.А.Бодалева. М.: Изд-во «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МО-ДЭК», 1995. 356 с.
120. Натанзон Э.Ш. Психологический анализ поступков ученика: Кн.для учителя. М.: Просвещение, 1991. 126 с.
121. Немов Р.С. Психология человеческих взаимоотношений // Психология. Учебник для студентов высших пед.учебных заведений. В 2-х кн. Кн.1. М., 1994. С. 431-524.
122. Обозов Н.Н. О трехкомпонентной структуре межличностного взаимодействия // Психология межличностного познания. М., 1981. С. 80-92.
123. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. Л.: ЛГУ, 1990. 240 с.
124. Общение и оптимизация совместной деятельности / Г.М.Андреева, Я.Янойшек, А.И.Донцов и др. М., 1987. 301 с.
125. Общение и формирование личности школьника. Опыт экспериментального исследования / Под ред. А.А.Бодалева, Р.Л.Кричевского. М.: Педагогика, 1987. 152 с.
126. Орлов А.Б. Личность и сущность: внешнее и внутреннее Я человека // Вопросы психологии. 1995. № 2. С. 5-19.
127. Орлов А.Б. Психология личности и сущности человека: парадигмы, проекции, практики. М., 1995. С. 16-56.
128. Паниотто В.И. Структура межличностных отношений: Методика и математические методы исследования. К., 1975. 128 с.
129. Панферов В.Н. Общение как предмет социально-психологических исследований: Автореф.дис. д-ра психол.н. Вильнюс, 1970. -25 с.
130. Панюшкин В.П. Освоение деятельности в условиях взаэимодействия ученика с учителем // Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся / Под ред. А.А.Бодалева. М., 1980. С. 16.
131. Панюшкин В.П. Функции и формы сотрудничества учителя и учащихся в учебной деятельности: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1984. 24 с.
132. Паркинсон Д.Р. Люди сделают так, как захотите Вы. М., 1993. 154 с.
133. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М., 1971. 351 с.
134. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. М., 1989. 216 с
135. Петровский А.В. Авторитет, эмоциональный статус и роль в структуре «значимого другого» // Индивидуальность педагога и развитие личности школьника. Даугавпилс, 1988. С. 3-6.
136. Петровский А.В. Деятельностный подход в социально-психологическом исследовании / Вестник Моск.ун-та. Серия 14. Психология. 1978. - № 4. С. 3-10.
137. Петровский А.В. Психология о каждом и каждому о психологии. 2-е изд., исправ., доп. М.: РОУ, 1996. 328 с.
138. Петровский В.А. Принцип отраженной субъектности в психологическом исследовании личности // Вопросы психологии. 1985. - № 4. С. 17-30.
139. Платонов К.К. Краткий словарь системы психологических понятий. М.: Высшая школа, 1984. 175 с.
140. Полехина Н.Г. К вопросу о взаимоотношении учителей и учащихся старших классов // Экспериментальная и прикладная психология. Л., 1971. Вып. 4. С. 100-105.
141. Прядко Н.О. Формування психологічної готовності вчителя до регуляції взаємин між старшокласниками: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. — К., 2006. — 20 с.
142. Причинные подходы в педагогике. Теория. Практика: материалы круглого стола / А.В. Нечаев (рад.). Томск, 2001. 126 с.
143. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мицерекова. М., 1996. 320 с.
144. Психология межличностного познания / Под ред. А.А.Бодалева. М.: Педагогика, 1981. 224 с.