ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

Порсева Христина Олегівна
На правах рукопису
УДК 159:922.63

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук,
професор, академік АПН
Бех Іван Дмитрович

Тернопіль-2005

ЗМІСТ
Вступ............................................................................................................................3
Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми вивчення ціннісної сфери осіб похилого віку.......................................................................................12
1.1. Психологічні особливості особистості осіб похилого віку.............................12
1.2. Вплив соціальних чинників на особистість та ціннісні орієнтації людей похилого віку.......................................................................................................34
1.3. Психологічна характеристика генезису ціннісної сфери осіб похилого віку46
Висновки до розділу І...............................................................................................58
Розділ II. Експериментальне дослідження особливостей ціннісних орієнтацій осіб похилого віку.............................................................61
2.1. Організаційно-методичні засади експериментального дослідження ціннісної сфери осіб похилого віку..................................................................................62
2.2. Експериментальне вивчення структури та детермінант генезису ціннісних орієнтацій осіб похилого віку...................................................................................75
2.3. Аналіз психологічних типів особистості людей похилого віку, залежно від особливостей їх ціннісної сфери....................................................................106
Висновки до розділу ІІ............................................................................................123
Розділ III. Розробка та експериментальна перевірка програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку залежно від особливостей їх ціннісної сфери..................................................................126
3.1. Аналіз видів соціально-психологічної допомоги особам похилого віку....127
3.2. Основні напрями врахування особливостей ціннісної сфери при розробці програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку.........136
3.3. Експериментальна перевірка програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку .............................................................................................152
Висновки до розділу ІІІ...........................................................................................171
Загальний висновок..............................................................................................174
Список використаних джерел.............................................................................178
Додатки....................................................................................................................200

ВСТУП

Актуальність і доцільність дослідження. Важливою соціально-психологічною проблемою сьогодення є процес старіння людської популяції, який значною мірою залежить від рівня суспільно-економічного розвитку держави. Дані демографічного прогнозу свідчать про постійне зростання кількості осіб похилого віку в загальній структурі населення нашої держави. Сьогодні кожний п’ятий житель України досяг 60-річного віку. Число людей 65 років і старших, котрі у 1994 році складали 14%, у 2025 році збільшиться до 21%.
Гостро постає питання дослідження не лише медичних, соціальних, але і психологічних аспектів проблеми похилого віку. На початку 80-х років ХХ століття питання старіння та довголіття стало предметом спеціального розгляду міжнародних організацій і агентств ООН. У нашій державі функціонує міжгалузева комплексна програма „Здоров’я нації” (напрямок VI „Здоров’я нації в старості”) на 2002 2011 рр., затверджена постановою Кабінету міністрів України від 10 січня 2002 р., № 14, розробляється законодавство, основним пріоритетом якого є соціальний захист пенсіонерів, що зумовлює зацікавленість науковців проблемами старості та довголіття.
Проблеми особистісного розвитку в період похилого віку і старості досліджували Б.Г.Ананьев, І.Г.Бєлєнька, К.Вишневська-Рошковська, Є.І.Головаха, І.В.Давидовський, Е.Еріксон, О.В.Краснова, О.О.Кронік, О.Г.Лідерс, К.Росяк, Р.С.Яцемірска, К.Юнг. Зокрема, Н.В.Андрєєв, С.Є.Піняєва розглядали питання особистісного і професійного розвитку у період зрілості. Проблеми особистісних змін у старості, а також особливості життєвого шляху людей похилого віку проаналізовано у роботах Н.А.Логінової, Г.Томе. У працях Л.В.Бороздіної та О.М.Молчанової основна увага приділялась дослідженню самооцінки у похилому віці. Є.І.Холостова, Н.П.Щукіна розглядають питання соціально-психологічної допомоги у період пізнього віку.
Вагомий внесок у розвиток сучасної геронтології та геронтопсихології належить українським науковцям, які провели комплексне дослідження проблем старості, питань довголіття та психологічного вітаукту, біологічних, соціальних, психологічних чинників старіння. Відомі здобутки наукових шкіл О.О.Богомольця, І.І.Мечнікова, В.В.Фролькіса, які пізніше активно розвивалися російськими геронтологами. Психологічні особливості осіб похилого віку у контексті проблеми життєвого шляху та періодизації психічного розвитку особистості досліджували О.І.Кульчицька, В.Ф.Моргун, Т.М.Титаренко. Основні механізми старіння, серед них і психологічні, розглядали Ж.А.Медведев, В.В.Безруков, Г.М.Бутенко, Н.В.Паніна, а медико-психологічні питання пізнього віку У.Риспаєв, О.К.Кульчицький та інші вчені.
Особливе місце у віковій психології та геронтопсихології займає проблема розвитку ціннісної сфери особи у похилому віці, адже ціннісні орієнтації, як зазначав ще В.Франкл, є стрижнем особистості, а ціннісно-смислова сфера її базовою підструктурою. Як складові індивідуального досвіду людини, ціннісні орієнтації у пізньому віці або набувають особистісного значення і виступають як опора життєдіяльності, або утруднюють адаптацію до нових соціальних умов.
Знання особливостей сфери ціннісних орієнтацій осіб похилого віку може сприяти визначенню шляхів надання їй соціально-психологічної допомоги у подоланні стресів та фрустрацій особистості, її дезадаптації до нових соціальних умов, задоволенню її потреби у самовираженні тощо, сприятиме подальшому особистісному розвитку особи, її довголіттю.
Нинішня актуальність проблеми ціннісних орієнтацій у похилому віці зумовлює необхідність розробки більш конструктивного підходу до її розв’язання і створення на цій основі науково обґрунтованої програми допомоги особам похилого віку. Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи Психологічні особливості ціннісних орієнтацій осіб похилого віку”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри практичної психології Тернопільського національного педагогічного університету імені В.Гнатюка і пов’язане з темою НДР відділу психології трудової і професійної підготовки Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України Розвиток психологічної культури учнівської молоді в системі неперервної професійної освіти”, РК № 0102U000399. Тема дисертації затверджена вченою радою Тернопільського державного педагогічного університету імені В.Гнатюка 26 лютого 2002 р., протокол №7 та узгоджена у Раді з координації досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні 23 вересня 2003р., протокол № 7.
Об’єкт дослідження ціннісні орієнтації осіб похилого віку як вікові новоутворення особистості.
Предмет дослідження психологічні особливості і детермінанти генезису ціннісних орієнтацій осіб похилого віку.
Мета дослідження вивчення психологічних особливостей ціннісних орієнтацій осіб похилого віку і вдосконалення на цій основі соціально-керуючого супроводу їх життєдіяльності.
Концептуальна ідея дослідження: врахування теоретичних та експериментальних результатів дослідження ціннісної сфери осіб похилого віку, а також впровадження розробленої на цій основі програми соціально-психологічної допомоги, котра сприятиме увічненню як формі соціально-ціннісної персоналізації у наступних поколіннях, подальшому особистісному становленню пенсіонерів, формуванню его-інтеграції, самоствердженню та самовдосконаленню їх особистості, збільшенню тривалості життя.
Гіпотеза дослідження складається з таких припущень:
- криза пенсійного віку” концентрує у собі внутрішньоособистісний конфлікт на ціннісному рівні, який виявляється у пріоритеті вітальних термінальних ціннісних орієнтацій серед системи інших цінностей та у загальних розбіжностях між ціннісними орієнтаціями та їх доступністю для осіб похилого віку;
- ефективність соціально-психологічної допомоги людям похилого віку забезпечується врахуванням особливостей перебудови їх ціннісно-смислової сфери, переорієнтації на пікові цінності та одночасного підвищення важливості периферійних ціннісних орієнтацій.
Відповідно до предмету, мети і гіпотези дослідження визначено такі завдання:
1. Провести теоретичний аналіз психологічних особливостей особистості людей похилого віку та базової її підструктури ціннісної сфери.
2. Експериментально вивчити психологічну структуру та чинники становлення ціннісних орієнтацій осіб похилого віку.
3. З’ясувати типологію людей похилого віку на основі визначення особливостей їх ціннісно-смислової сфери.
4. Розробити та експериментально перевірити програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку в умовах геріатричного будинку-інтернату.
Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять засади гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс, В.Франкл), положення епігенетичної концепції психосоціального розвитку (Е.Еріксон), концептуальні положення щодо розвитку та формування особистості (Г.О.Балл, І.Д.Бех, Б.С.Братусь, І.С.Булах, Л.С.Виготський, Є.І.Головаха, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, Д.Ф.Крюкова, О.М.Леонтьев, С.Д.Максименко, І.П.Маноха, Е.О.Помиткін, В.В.Рибалка), науково-психологічні уявлення про сутність та закономірності розвитку осіб похилого віку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, К.Вишневська-Рошковська, М.С.Смульсон, І.В.Давидовський, О.О.Богомолець, О.В.Краснова, О.Г.Лідерс, Н.В.Паніна, В.В.Фролькіс, М.В.Єрмолаєва), концептуальні підходи у дослідженні ціннісно-смислової сфери особистості (Д.О.Леонтьев, З.С.Карпенко, Д.М.Узнадзе, В.А.Ядов), сукупність положень особистісно орієнтованого підходу до організації і проведення психологічних досліджень (І.Д.Бех, Н.І.Литвинова, О.М.Отич, Є.В.Єгорова, К.К.Платонов, В.В.Синявський), методологічні засади надання психологічної допомоги у практичній психології (О.Ф.Бондаренко, В.Г.Панок, Н.Ю.Максимова, В.Ф.Моргун, Н.А.Побірченко, Т.С.Яценко), концепції життєвого шляху особистості (Т.М.Титаренко, Н.В.Чепелєва), ідеї теорії селективної оптимізації життєдіяльності осіб похилого віку з компенсацією соціальних амортизаторів та соціоемоційної теорії селективності (Ф.Ланг, Н.П.Щукіна, Е.І.Холостова).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів, які зумовлені об’єктом, предметом, метою та завданнями дослідження. Серед теоретичних методів аналіз, систематизація та узагальнення наукової психологічної літератури; емпіричних констатуючий експеримент, психодіагностичні методи, цілеспрямоване спостереження, бесіда; формуючих психолого-педагогічний експеримент, психологічний тренінг, метод дискусійного обговорення проблем, рефлексивні методи. Для статистичної обробки даних використовувалися методи математичної статистики: кореляційний аналіз, елементи клайк-аналізу, t-критерій Стьюдента.
Організація дослідження. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи протягом 19982004 рр.
На першому етапі (19982001 рр.) проаналізована наукова література з проблеми похилого віку та старості. Проведено пілотажне дослідження з мешканцями Петриківського обласного комунального геріатричного будинку-інтернату Тернопільської області. Розроблено концептуальні положення, методику дослідження.
На другому етапі (20012002 рр.) проводився констатуючий експеримент з виявлення психологічних особливостей ціннісної сфери осіб похилого віку.
На третьому етапі (20032004 рр.) проводився формуючий експеримент перевірки програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку із застосуванням психокорекційних та психоконсультативних методів, спрямованих на гармонізацію їх ціннісної сфери. На основі аналізу, порівняння, систематизації, узагальнення та інтерпретації результатів дослідження сформульовано основні висновки; здійснювалося оформлення дисертаційної роботи.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося з особами похилого віку 5565 років, що вийшли на пенсію і не займаються професійною діяльністю, проживають у родинах у м.Тернополі та Тернопільській області та перебувають у Петриківському обласному комунальному геріатричному будинку-інтернаті Тернопільської області. Усього в дослідженні взяло участь 285 осіб, з них 50 у формуючому експерименті.
Наукова новизна проведеного дослідження виявляється в тому, що:
вперше розроблено типологію особистості осіб похилого віку на основі врахування особливостей їх ціннісно-смислової сфери, що дало змогу узагальнити та доповнити існуючі типології;
уточнено розуміння природи кризи пенсійного віку”, в основі якого лежить розходження між важливістю та доступністю ціннісних орієнтацій для осіб похилого віку;
визначено та обґрунтовано основні критерії проведення психодіагностичного обстеження ціннісної сфери осіб похилого віку;
розроблено засади створення програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, яка враховує особливості їх ціннісно-смислової сфери.
Теоретичне значення роботи полягає у розширенні існуючих наукових даних щодо особливостей ціннісно-смислової сфери осіб похилого віку. Отриманий теоретичний матеріал та результати дослідження дають можливість змоделювати сферу ціннісних орієнтацій пенсіонерів, визначити механізми її формування, а отже розробити обґрунтовану програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку. Крім того, отримані результати уможливлюють прогнозування виникнення „криз пенсійного віку” та розробляти засоби їх подолання.
Практичне значення дослідження полягає у створенні програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, що перевіряє використання тренінгових методів, ефективність яких раніше недооцінювалася. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані соціальними працівниками, практичними психологами в роботі з даною віковою категорією населення, а також у практиці викладання курсів вікової психології, соціальної роботи, спецкурсів геронтопсихології і геронтології для студентів психолого-педагогічних, медичних факультетів вищих навчальних закладів, при підготовці спеціалістів соціальної сфери для роботи з особами похилого віку.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено в організацію реабілітаційного процесу мешканців Петриківського обласного комунального геріатричного будинку-інтернату Тернопільської області (довідка №481 від 14.10.2004 р.), а також у викладанні курсів „Вікова психологія”, „Психологія особистості”, Геронтопсихологія” студентам Тернопільського експериментального інституту педагогічної освіти (довідка №101 від 30.12.2004 р.); Вікова психологія”, Геронтологія”, Екстрена психологічна допомога” студентам психолого-педагогічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету ім.В.Гнатюка (довідка №25-33/26 від 13.01.2005 р.).
Особистий внесок автора полягає в експериментальному вивченні психологічних особливостей та ієрархії ціннісних орієнтацій осіб похилого віку, визначенні на цій основі особистісних типів пенсіонерів, розробці програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку на основі гармонізації їх ціннісно-смилової сфери.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечено теоретико-методологічним обґрунтуванням вихідних положень, достатньою репрезентативністю вибірки, відповідністю методів дослідження його меті та завданням, поєднанням математичних методів обробки експериментальних даних з їх якісним психологічним аналізом.
На захист виносяться:
1. Положення про психологічні особливості та детермінанти генезису ціннісних орієнтацій осіб похилого віку.
2. Обґрунтування психологічних типів людей похилого віку на основі врахування особливостей їх ціннісно-смислової сфери.
3. Програма соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, яка базується на гармонізації їх ціннісної сфери.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення і результати дисертаційного дослідження обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології” (Херсон, 2004), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Динаміка наукових досліджень’2004” (Дніпропетровськ, 2004), Других Ірпінських міжнародних педагогічних читаннях (науково-практична конференція) Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (Ірпінь, 2004), 16-тих Міжнародних Людинознавчих філософських читаннях (постійно діючий філософський семінар) (Дрогобич, 2004), Першій міжнародній науково-практичній конференції Науковий потенціал світу’2004” (Дніпропетровськ, 2004), на засіданнях і наукових конференціях кафедри практичної психології ТНПУ імені В.Гнатюка.
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження відображено у 8 одноосібних наукових працях, серед яких 4 статті опубліковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, 4 тези у збірниках матеріалів конференцій.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (259 робіт, з них 21 іноземною мовою), методичний апарат дослідження подано у 6 додатках на 37 сторінках. Робота містить 15 таблиць та 27 рисунків на 33 сторінках. Загальний обсяг дисертації 237 сторінок, основна її частина займає 177 сторінок.
Висловлюємо подяку керівництву Петриківського геріатричного будинку-інтернату за допомогу в організації дослідження та надання приміщень для проведення констатуючого та формуючого експериментів.

Список литературы

ЗАГАЛЬНИЙ ВИСНОВОК
У дисертації наведене теоретичне узагальнення наукових здобутків у галузях геронтологічної науки, зокрема психології похилого віку та старості. Розроблено новий підхід до програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку, який ґрунтується на ретельному вивченні психологічних особливостей їх ціннісних орієнтацій, визначенні основних напрямків врахування ціннісно-смислової сфери при розробці програм соціально-психологічної допомоги, спрямованих на її гармонізацію, корекцію самооцінки, самоставлення, тривожності та інтегрального ціннісного показника задоволеність життям”, який визначає формування почуття его-інтеграції” та подолання основних проявів кризи пенсійного віку”. Апробовано та доведено ефективність нового підходу до формування ціннісно-смислової сфери осіб похилого віку, в основу якого покладено тренінгову роботу з ними, доречність якої раніше заперечувалася.
1. Аналіз наукових даних переконливо свідчить про те, що процес особистісного розвитку у період зрілості і похилого віку не припиняється. Важливу роль у цьому відіграють цінності соціальної активності, суспільно-корисної, творчої, професійної діяльності, прагнення до самореалізації та самоздійснення, передачі особистісного потенціалу, смисло-ціннісних життєвих надбань у індивідуальний досвід наступних поколінь, задоволення потреби у спілкуванні. Визначено, що „криза пенсійного віку” пов’язана зі звуженням сфери ціннісних орієнтацій за рахунок відмирання набутих соціальних якостей та неможливістю задоволення потреби у професійній діяльності.
2. У ході проведення констатуючого експерименту із застосуванням комплексу психодіагностичних методів визначено структуру, психологічні особливості та чинники становлення ціннісних орієнтацій осіб похилого віку:
- провідною ціннісною орієнтацією осіб похилого віку є гармонійне життя” як прагнення до збереження рівноваги, врівноваженості в основних сферах життєдіяльності, передачі особистісного життєвого досвіду, майстерності нащадкам. Пріоритетними для сучасних пенсіонерів є етичні ціннісні орієнтації, зокрема, чесність” і вихованість”, ціннісні орієнтації міжособистісного спілкування. Визначено, що у структурі термінальних ціннісних орієнтацій осіб похилого віку переважають ті, які спрямовані на задоволення нижчих” вітальних потреб самообслуговування. „Розваги” ж витіснено на периферію ціннісної сфери пенсіонерів. Критичними, на межі витіснення є ціннісні орієнтації „творчість” і „краса природи та мистецтва”, які належать до категорії духовних цінностей і забезпечують ефективний перебіг процесу старіння. Переважно витісненими на периферію є індивідуальні ціннісні орієнтації, а також ціннісні орієнтації, що спрямовані на самоствердження та професійну самореалізацію. Останнє певною мірою унеможливлює формування почуття его-інтеграції”, а отже і позитивну лінію старіння, що зрештою може призвести до скорочення тривалості життя;
- структура ціннісних орієнтацій осіб похилого віку характеризується внутрішньою сталістю та інтегрованістю. Факторами формування системи ціннісних орієнтацій пенсіонерів є соціальні чинники, згодом особистісні, що переважно виступають детермінантами наявної системи ціннісних орієнтацій. Проте соціальні умови похилого віку, такі як соціальна ситуація розвитку, пов’язана з припиненням професійної діяльності, або ж умови проживання у будинку-інтернаті, моделюють ієрархічні взаємозалежності усередині сформованої системи ціннісних орієнтацій;
- визначено, що для періоду похилого віку характерні суперечності між мотиваційною стороною діяльності (яку представлено важливістю ціннісних орієнтацій) та операційною (на яку вказує їх доступність), що, згідно теорії психічного розвитку Д.Б.Ельконіна, призводить до виникнення особистісної кризи. Таким чином, знайдено пояснення виникнення кризи пенсійного віку”, що безпосередньо пов’язана з припиненням професійної діяльності.
3. Виділено три типи особистості осіб похилого віку у перші роки після виходу на пенсію, які співвідносяться з двома основними стратегіями старіння. Одну лінію розвитку представляє песимістичний тип, представники якого відзначаються пасивною стратегією адаптації до старіння, що веде до поглиблення „кризи пенсійного віку”, цих осіб характеризує високий рівень дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери, фрустрованість пріоритетних ціннісних орієнтацій та потреб, незадоволеність собою та оточенням, низькі рівні самооцінки, локус-контролю та осмисленості життя, висока тривожність усе це утруднює, гальмує подальший розвиток особистості та свідчить про необхідність розробки програми соціально-психологічної допомоги, яка б враховувала особливості ціннісної сфери людей похилого віку.
Прогресивну лінію розвитку представляють оптимістичний та гармонійно-реалістичний особистісні типи. Представники цих типів характеризуються високими та середніми рівнями осмисленості життя, сприймання часової перспективи зорієнтоване на майбутнє, позитивним локусом контролю, гармонійністю мотиваційно-особистісної сфери як відсутністю розходжень між бажаним та дійсним, пріоритетом таких ціннісних орієнтацій: „активне діяльне життя”, „творчість”, „пізнання”, „широта поглядів”, „відстоювання своєї думки”. Усе це веде до їх високої поінформованості, вказує на включеність до різних сфер життєдіяльності, розвиток вольових якостей, вищі рівні самооцінки, що сприяє формуванню его-інтеграції, свідчить про вирішення „кризи пенсійного віку” та сприяє задоволеності життям на наступних вікових етапах.
4. Розроблено програму соціально-психологічної допомоги особам похилого віку на основі тренінгу гармонізації життєвих цінностей, спрямованого перш за все на представників песимістичного типу, що базується на таких положеннях:
- корекцію ціннісно-смислової сфери осіб похилого віку варто здійснювати на основі концепції селективної оптимізації життєдіяльності з компенсацією соціальних амортизаторів у групах взаємодопомоги. Важливим є втілення стратегій соціального увічнення та персоналізації осіб похилого віку у наступних поколіннях. Зміст цих методів розкривається через аналіз інформаційного (підвищення важливості цінності пізнання”, проведення просвітницьких заходів, діагностичного обстеження тощо), особистісного (корекція самоставлення, самооцінки та тривожності, цінності задоволеності життям”) та екзистенційного компонента, спрямованого на підвищення важливості тих ціннісних орієнтацій, міра доступності яких висока, зокрема: краса природи та мистецтва”, творчість”, а також знаходження компенсаторних можливостей у самій людині для підвищення доступності активного життя”, через реалізацію та оптимізацію вище перелічених ціннісних орієнтацій;
- результатами тренінгової роботи стали прогнозовані зміни у структурі ціннісних орієнтацій осіб похилого віку, а саме підвищення рангів цінностей активне життя”, пізнання”, розвиток”, продуктивне життя”, зниження матеріально забезпечене життя”, підвищилися показники самооцінки та задоволеності життям, понизився рівень особистісної та ситуативної тривожності, що дозволяє наголосити на позитивних змінах, зниженні коефіцієнта дезінтеграції мотиваційно-особистісної сфери, зростанні рівня самоставлення, що сприяє подоланню кризи пенсійного віку”, веде до формування метаособистісного утворення усвідомлення стратегій увічнення і соціально-ціннісної персоналізації, его-інтеграції, забезпечує подальший особистісний розвиток.
Отримані дані не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальші дослідження у напрямку вивчення психологічних особливостей ціннісних орієнтацій осіб похилого віку вбачаємо в аналізі їх поведінкового та емоційного компонентів, визначенні динаміки змін ціннісно-смислової сфери у період старості; розробці та втіленні комплексної програми соціально-психологічної допомоги особам похилого віку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В. І. Проблеми формування та еволюції системи цінностей особистості (Соціально-філософський аналіз): Автореф. дис. канд. філ. наук: 09.00.11 (Київ. Університет імені Т. Шевченка). К., 1993. 17 с.
2. Абрамова Г. С. Психология человеческой жизни: Исследования геронтопсихологии. М.: Издательский центр «Академия», 2001. 224 с.
3. Авербух. Е. С. Расстройства психической деятельности в позднем возрасте: Психиатрический аспект геронтологии и гериатрии/ Е.С. Авербух. Л.: Медицина, Ленингр. отд-е, 1969. 285 с.
4. Аверин В. А. Психология личности: Учебное пособие. М.: Издательство Михайлова В.А., 2001. 89 с.
5. Адеев В. В. Психология решения проблемных ситуаций. В 2-х томах. Том 2. М.: ТОО ИХЦ «Изограф», 1997. 318 с.
6. Александрова М.Д. Проблемы социальной и психологической геронтологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 136 с.
7. Александрова Н. Х. Субъектность на поздних этапах онтогенеза. Нижний Новгород: Нижегородский гуманитарный центр, 2000. 125 с.
8. Алексеева В.Г. Ценностные ориентации как фактор жизнедеятельности и развития личности // Психологический журнал. - 1984. т.5. № 5. С.63 70.
9. Алиева М. А., Гришанович Т. В., Лобанова Л. В., Травникова Н. Г., Трошихина Е. Г. Я сам строю свою жизнь / Под. ред. Е. Г. Трошихиной. СПб.: Речь, 2001. 216 с.
10. Альперович В. Социальная геронтология. Ростов н/Д: Феникс, 1997. 576 с.
11. Ананьев Б. Г. Некоторые проблемы психологии взрослых. М.: Изд-во «Знание», 1972. 32 с.
12. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания: Избранные психологические труды. М.: Воронеж НПО МОДЭК”, 1996. 384с.
13. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. 340 с.
14. Анциферова Л.И. Архетипическая теория развития личности Карла Густава Юнга (Статья вторая: Вторая половина жизни человека. Этапы индивидуации, проблемы призвания, судьбы, смысла жизни)//Психологический журнал. т.21. № 3. 2000. С. 10-20.
15. Анциферова Л.И. Поздний период жизни человека: типы старения и возможности поступального развития личности//Психологический журнал. т.17. №6. 1996. С. 60-72.
16. Атватер И., Даффи К. Г. Психология для жизни. Упорядочение образа мыслей, развитие и поведение человека наших дней: Учеб. Пособие. М.: ЮНИТИ ДАНА, 2003. 535 с.
17. Баева И. А. Тренинги психологической безопасности в школе. СПб.: Речь, 2002. 251 с.
18. Базалук О. О. Из теории жизни. Х.: Основа, 1999. 352 с.
19. БалагловаЕ.Ю. Особенности пространственной организации произвольных движений при старении // Вестник МГУ. сер.14 Психология. №2. 1996. С. 37-46.
20. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. М.: Прогресс, 1988. 400с.
21. Бех И. Д. Нравственность личности: стратегия становления. — Ровно: РИО управления по печати, 1991. — 146с.
22. Бех І. Виховання особистості. У 2-х кн. Кн. 1: Особистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади: Наук. видання. К.: Либідь, 2003. 280с.
23. Бех І. Виховання особистості. У 2-х кн. Кн.2: Особистісно орієнтований підхід: науково-практичні засади. К.: Либідь, 2003. 344с.
24. Бех І. Д. Від волі до особистості. — К.: Україна-Віта, 1995. — 202с.
25. Бех І. Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до виховання дитини // Початкова школа. 2001. № 2. С. 3 7.
26. Бех І. Моделюючи суспільство майбутнього (Особистісно зорієнтовані технології у виховному процесі) // Директор школи, ліцею, гімназії. 2000. - № 1. С. 86 93.
27. Бех І. Наукові засади та принципи функціонування особистісно зорієнтованих виховних технологій // Завуч (Перше вересня). 2000. №22. С.2.
28. Бех І. Особистісно-зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. 1999. - № 12. С.13-16; 2000. - № 1. С. 10 13.
29. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання нова освітня технологія // Педагогіка толерантності. 2001. - №1. С. 16 19.
30. Биология старения / В. В. Фролькис, И. А. Аршавский, Н. И. Аринчин и др. Л.: Наука, Ленингр-е отдел-е, 1982. 618 с.
31. Богомолец А. А. Избраные труды в 3 томах. Т. 1. К.: Изд-во Академии наук УССР, 1956. 284 с.
32. Богомолец А. А. Избраные труды в 3 томах. Т. 2. К.: Изд-во Академии наук УССР, 1957. 480 с.
33. Богомолец А. А. Избраные труды в 3 томах. Т. 3. К.: Изд-во Академии наук УССР, 1958. 359 с.
34. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения. - М.: Флинта: Наука, 1998. - 167с.
35. Бодалев А.А. Психология о личности. М.: Издательство Московского университета, 1988. 188 с.
36. Болтенко В. В. Изменения личности у престарелых, проживающих в домах интернатах: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.04. М., 1980. 20 с.
37. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Навчальний посібник/ Міжнародний фонд ВІДРОДЖЕННЯ”. Х.: Фоліо, 1996. 240с.
38. Бороздина Л.В. Геронтопсихологические исследования в США// Психологический журнал. т.18. №6. 1997. С. 47 62.
39. Бороздина Л.В., Молчанова О.Н. Самооценка в возрасте второй зрелости// Вестник МГУ. сер.14 Психология. №1. 1997. С. 27 43.
40. Бороздина Л.В., Молчанова О.Н. Самооценка в возрасте пожилых. Сообщение 1. Содержание СО//Вестник МГУ. сер.14 Психология. №4. 1998. С. 29 40.
41. Бороздина Л.В., Молчанова О.Н. Самооценка в возрасте пожилых. Сообщение 2. Формальные параметры//Вестник МГУ. сер.14 Психология. №1. 1999. С. 20 31.
42. Братусь Б.С. К проблеме развития личности в зрелом возрасте // Вестник МГУ. Серия 14. Психология. 1980. № 2. С. 3 12.
43. Булах І. С. Психологічні основи особистісного зростання підлітків: автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. К., 2003. 73 с.
44. Булах І. С. Психологія особистісного зростання підлітка. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. 340 с.
45. Булах І. С., Алексєєва Ю. А. Розвиток моральної самосвідомості особистості підлітка: Соціально-психологічний тренінг. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2003. 73 с.
46. Булах І. С., Долинська Л. В. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навч.-метод. посібник / Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2002. 116 с.
47. Бутківська П. Цінності: від учителя до учня // Початкова школа. - 1997. - №2. - С. 6 8.
48. Вайзер Г. А. Представления школьников о смысле жизни” и акмэ человека” // Мир психологии. 2001. №2. С. 93 98.
49. Вайзер Г. А. Смысл жизни и возраст // Психолого-педагогические и философские аспекты проблемы смысла жизни. М.: ПИРАО, 1997. С.91 109.
50. Вебер Р.М. Подростки и пожилые люди: сотрудничество в социальной работе. Вступ. ст. и науч. ред. М.П. Гуряновой. М.: Издательство АСОПиР РФ, 1998. 139 с.
51. Вишневска-Рошковска К. Новая жизнь после шестидесяти. М.: ПРОГРЕСС, 1989. 259 с.
52. Владимир Вениаминович Фролькис. Ученый и Человек / НАН Украины; АМН Украины / Под. ред. Б. Е. Патона. К.: Авиценна, 2002. 168с.
53. Возрастная психология взрослых. Тезисы докладов к научной конференции 27 29 октября 1971 г. / Под. общ. ред. Б. Г. Ананьева. Ленинград: НИИ общего образования взрослых АПН СССР, 1971. Выпуск 2. 127 с.
54. Возрастная психология взрослых. Тезисы докладов к научной конференции 27 29 октября 1971 г. / Под. общ. ред. Б. Г. Ананьева. Ленинград: НИИ общего образования взрослых АПН СССР, 1971. Выпуск 3. 117 с.
55. Возрастные аспекты онтопсихологии / Под общ. ред. А. А. Крылова и Е.Ф.Рыбалко. СПб: Санкт-петербургский государственный университет, 1993. 92 с.
56. Войтенко В. П. Факторы смертности и продолжительности жизни. К.: Здоров’я, 1987. 144 с.
57. Выготский Л.С. История развития высших психических функций// Собр.соч.: в 6 т. / гл. ред. А.В.Запорожец. М.: Педагогика, 1984. Т.3. С. 6 58.
58. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В шести томах. / гл. ред. А.В.Запорожец. М.: Педагогика, 1984. Т.3. С. 302 313.
59. Выжлецов Г.П. Аксиология: становление и основные этапы развития // Социально-политический журнал. 1996 №1. С. 86 99.
60. Гамезо М.В., Герасимова В.С., Горелова Г.Г., Орлова Л.М. Возрастная психология: личность от молодости до старости: Учебное пособие. М.: Педагогическое общество России, Издательский дом Ноосфера”, 1999. 272 с.
61. Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности: Пер. с англ. и франц. / Сост. Л. И. Василенко, В. Е. Ермолаевой. М.: Прогресс, 1990. 495 с.
62. Говорун Т., Кікінежді О. Стать та сексуальність: психологічний ракурс. Навчальний посібник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 1999. 384с.
63. Головаха Е. И. Структура групповой деятельности. Социально-психологический анализ. К.: Наукова думка, 1979. 139 с.
64. Головаха Е. И., Кроник А. А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 207 с.
65. Головаха Е. И., Панина Н. В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат Украины, 1989. 189 с.
66. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд. Л.: Издательство Ленинградского университета, 1988. 464 с.
67. Грмек М.Д. Геронтология учение о старости и долголетии. М.: Наука, 1964. 131 с.
68. Громкова М. Т. Психология и педагогика профессиональной деятельности: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. 415с.
69. Гуманистическая направленность штайнеровской педагогики: Метод. пособие для преподават. и студ. педвузов / Пер. с фин. А. Ойттинен. М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. 176 с.
70. Давыдовский И.В. Геронтология. М.: Медицина, 1966. 230 с.
71. Джордж Р., Кристиани Т. Консультирование: теория и практика. М.: Изд-во Эксмо, 2002. 448 с.
72. Динамика ценностей населения реформируемой России./Отв. ред. Н.И.Лапин, Л.А.Беляева. М.: Эдиториал УРСС, 1996. 224 с.
73. Долинська Л. В., Мельничук О. Б., Ісаєвич С. І. Основи психодіагностики: (Навч.-темат. план, робоча програма курсу для подвійних спеціальностей з практичною психологією) / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова К. : НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. 56с.
74. Дупленко Ю. К. Старение: Очерки развития проблемы. Л.: Наука, 1985. 187 с.
75. Евтихов О. В. Практика психологического тренинга. СПб.: Издательство «Речь», 2004. 256 с.
76. Ельконин Д.Б. Избраные психологические труды. М.: Педагогика, 1989. С. 469 475.
77. Ермолаев О. Ю. Математическая статистика для психологов. М.: Московский психолого-социальний инстититут: Флинта, 2002. 336 с.
78. Ермолаева М. В. Практическая психология старости. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 320 с.
79. Ермолаева М. В. Структура эмоциональных переживаний в старости // Мир психологии. № 2. 1999. С. 123 133.
80. Єгорова Є. В. Методика виявлення та оцінки засобів втілення професійних планів у реальність: Метод. реком. К.: Науковий світ, 2001. 79 с.
81. Єгорова Є. В. Феномен професійної ідентичності: психологічний аналіз // Зб. наукових праць Черкаського держ. пед. ун-ту. Серія: педагогічні науки. Черкаси, 2002. Вип. 43. С. 70-73.
82. Єгорова Є. В., Євдокимова Г. О. Критерії визначення політичної активності особистості // Проблеми політичної психології. К., 1995. С.29 30.
83. Життєві кризи особистості. Науково-методичний посібник: У 2 т. / Ред. рада: В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков (кер. авт. колективу) та ін. К.: ІЗМН, 1998. Ч. 2. 568 с.
84. Золотарева Т. Ф., Минигалиева М. Р. Социально-психологическая помощь в центрах социального обслуживания. М.: Изд-во МГСУ «Союз», 2000. 136 с.
85. История и психология. Сборник статей/под ред. Б.Ф.Поршнев, Л.И.Анциферова. М.: Наука, 1971. 384 с.
86. Кавалеров А. А. Ціннісні орієнтантації особистості у духовній культурі (Соціально-філософський аспект): Автореф. дис. канд. філ. наук: 09.00.03 (Південноукраїнський державний педагогічний університет імені К.Д.Ушинського). Одеса, 1996. 18 с.
87. Карпенко З. С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ Міжнар. фін. агенція”, 1998. 216 с.
88. Киричук О. В., Роменець В. А., Татенко В. О., Маноха І. П., Пискун В. М. Основи психології: Підручник для студ. вищих закл. освіти / За ред. О.В.Киричук, В.А. Роменець. 4.вид., стереотип. К.: Либідь, 1999. 632с.
89. Ковалева Н. Г. Дифференцированный подход к изучению образа жизни и потребностей старшего поколения // Российский журнал социальной работы. № 9 10. 2000. С. 51 55.
90. Кон И. С. Социологическая психология. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО МОДЭК”, 1999. 560с.
91. Корсакова Н. К. Нейропсихология позднего возраста: обоснование концепции и прикладные аспекты // Вестник МГУ. сер.14. Психология. №2. 1996. С. 32 37.
92. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304с.
93. Кравець В. П. Психологія сімейного життя: навчальний посібник. Частина І. Тернопіль: Тернопіль, 1995. 696 с.
94. Кравець В. П. Психологія сімейного життя: навчальний посібник. Частина ІІ. Тернопіль: Тернопіль, 1995. 696 с.
95. Кравець В. П., Кікінежді О. М. Педагогіка та психологія: ґендерний аспект: Навчальний посібник. Тернопіль: навчальна книга Богдан, 2004. 124 с.
96. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2001. 992 с.
97. Краснова О. В., Лидерс А. Г. Социальная психология старения: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. М.: Издательский центр Академия”, 2002. 288 с.
98. Краснова О.В. Комментарий к статье Миллера, Петерсон, Бенгстона// Психологический журнал. т.19. №4. 1999. С. 96 98.
99. Крюкова Д.Ф. Психологічні основи побудови особистісно-орієнтованого навчання // Рідна школа. - № 12. 1999. С. 21-24.
100. Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. М.: ТЦ Сфера”, при участии Юрайт-М”, 2001. 464 с.
101. Куликов Л. В. Психогигиена личности. Вопросы психологической устойчивости и психопрофилактики: Учебное пособие. СПб.: Питер, 2004. 464 с.
102. Кульчицкая Е. И. Эмоциональное и интелектуальное поведение // Практична психологія і соціальна робота. № 1. 2003. С. 1-4.
103. Лапин Н.И. Модернизация базовых ценностей россиян. // Социс. № 5. 1996. С. 3 23.