ОСОБИСТІСНЕ ЗМІНЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

Краткое описание

Національний педагогічний університет
імені М. П. Драгоманова

На правах рукопису

МІНЕНКО Ольга Олександрівна

УДК 37.015.3

ОСОБИСТІСНЕ ЗМІНЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Чепелєва Наталія Василівна
доктор психологічних наук, професор

Київ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ
ОСОБИСТІСНОГО ЗМІНЮВАННЯ

1.1. Теоретичні інтерпретації та емпіричні дослідження процесу
особистісного змінювання у вітчизняній та зарубіжній літературі

11

1.2. Умови та індивідуально-особистісні характеристики переживання досвіду особистісного змінювання.

30

1.3. Наратив як засіб усвідомлення та об’єктивації процесу особистісного змінювання.

47

1.4. Висновки до розділу.

61

РОЗДІЛ 2
ОСОБИСТІСНЕ ЗМІНЮВАННЯ В ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГІВ

2.1. Становлення професійної ідентичності майбутніх психологів.

63

2.2. Професійна освіта психолога як система парадигмальних змін.

84

2.3. Висновки до розділу.

105

РОЗДІЛ 3
МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЗНАЧУЩИХ НОВОУТВОРЕНЬ В УМОВАХ ІНТЕНСИВНОГО НАВЧАННЯ

3.1. Інструментарій емпіричного дослідження.

107

3.2. Аналіз професійнозначущих новоутворень у процесі професійної підготовки практичних психологів.

127

3.3. Висновки до розділу.

173

ВИСНОВКИ

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

181

ДОДАТКИ

199

ВСТУП

Актуальність проблеми. Сучасний етап розвитку України як держави спеціалістами різних галузей характеризується як перехідний у всіх його аспектах: економічному, політичному, соціальному і, відповідно, психологічному. Така ситуація стимулює наукову психологічну спільноту до розробки питання ефективної підготовки фахівців у галузі практичної психології, підготовки, яка б відповідала вимогам суспільства, що інтенсивно прогресує, та потребам сучасної людини, яка щодня опиняється під впливом стресів різного характеру та інтенсивності.
Дане питання останнім часом опинилося в центрі уваги багатьох вітчизняних дослідників, серед яких можна виділити роботи О.Ф. Бондаренка, А.В. Вихруща, В.В. Власенка, С.В. Васьківської, П.П. Горностая, Т.В. Говорун, Н.І. Пов’якель, Н.В.Чепелєвої, Т.С. Яценко та ін. У них висвітлюються питання актуальності особистісного зростання психолога в процесі професійної підготовки, використання активних методів навчання та окремих інтеракційних методик для оптимізації даного процесу, наводяться конкретні моделі професійної підготовки психологів. У центрі уваги окремих досліджень українських та російських спеціалістів постають такі компоненти професійної підготовки психологів, як самоактуалізація особистості психолога, професійна ідентифікація, професійне самопізнання, професійне самовизначення, професійна свідомість, професійне мислення, мотиваційний компонент професійної діяльності психолога, креативність, рефлексія (Т.М. Буякас, М.Ю.Варбан, С.А. Грищенко, Ю.Г. Долинська, Н.А. Кучеровська, Г.Ю.Любімова, М.В. Молоканов, Г.Д. Суходубова, Л.П. Шумакова).
Заслуговує на увагу той факт, що більшість авторів стрижнем психологічної готовності до професійної діяльності психолога-практика вважають особистісне зростання спеціаліста, що передбачає не лише розвиток особистості, а й прагнення її до найповнішого вияву та розвитку своїх можливостей і здібностей. Особливо актуальним є дане питання по відношенню до професійного становлення практичного психолога в силу того, що сферою докладання його професійних зусиль є особлива інтенція особистість іншої людини. Представниками різних шкіл та напрямків практичної психології висуваються значні вимоги до особистості практичного психолога. Такі характеристики, як прагнення до самоактуалізації, гармонійність, цілісність та інтегрованість особистості, уміння жити у злагоді з собою, жити справжнім, відповідним внутрішній сутності життям стали невід’ємними елементами професійної матриці спеціаліста-психолога у глибинному (З. Фрейд, Е. Фром, А. Адлер, К. Юнг, К. Хорні, Е. Еріксон, Е. Берн, В. Райх та ін.), біхевіористичному (Д. Уотсон, Б. Скінер, А. Еолліс та ін.), гуманістичному (А.Маслоу, К. Роджерс, Ф. Перлз, Д. Морено, Р. Мей, В. Франкл, Ш. Бюлер, Дж. Олпорт та ін.) напрямах психотерапії.
При цьому більшість представників вищезгаданих напрямів зазначають, що невід’ємною умовою становлення здорової, розвиненої особистості є вміння конструктивно переживати кризові ситуації, розглядаючи їх не як катастрофу, а як можливість для отримання нового досвіду і самозмінювання. Логіка процесу розвитку через переживання кризових ситуацій підтверджується і концепціями вітчизняних психологів (Б.Г. Ананьєв, К.А. Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, І.Д. Бех, Л.І. Божович, Б.С. Братусь, Л.С. Виготський, Г.С.Костюк, О.М. Леонтьєв, П.В. Лушин, С.Д. Максименко, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко та ін. ). Саме тому настільки важливо для психолога сформувати не раз і назавжди фіксовану Я-концепцію”, а активізувати внутрішню роботу свідомості по виявленню протиріч, обмежень, можливостей, перспектив особистості для постановки і ефективного вирішення подальших особистісних та професійних завдань.
Таким чином, в основу професійного зростання майбутніх практичних психологів ми ставимо процес особистісного змінювання. Під особистісним змінюванням ми, згідно П.В. Лушину, розуміємо міжсистемний перехід до нових можливостей нової ідентичності. Даний процес має місце при переживанні людиною кризового досвіду, і несе в собі як позитивні, так і негативні аспекти. Негативні пов’язані з втратою минулої стабільності, руйнуванням існуючих основ життя і виникненням ситуації повного хаосу і невизначеності умов для подальшого життя. Позитивним аспектом є виникнення якісно нових, необмежених можливостей, які дозволяють перейти на суттєво новий рівень функціонування, відкрити в собі раніше не відомий потенціал. В літературі критерії позитивної оцінки переживання кризової ситуації розроблені недостатньо.
Визнання наявності у процесі особистісного змінювання як позитивних, так і негативних аспектів приводить до висновку, що виникнення принципово нових можливостей нерозривно пов'язане з конструктивним прийняттям дестабілізаційних і дезінтеграційних процесів. Відповідно, з прийняттям труднощів як невід'ємного конструктивного компоненту особистісного змінювання, з'являється необхідність у спеціалістах-психологах, які вміють орієнтуватися у незвичних ситуаціях, інтегруючи складність в норму життя, створюючи такий контекст, в якому негативні елементи перетворюються в умову нового етапу життєдіяльності.
Все вищевикладене дає можливість розглядати одним з основних елементів професійної підготовки майбутніх практичних психологів процес переживання досвіду особистісного змінювання. Зважаючи на значущість та недостатню теоретичну розробленість даної проблеми, ми визначили тему дисертаційного дослідження як Особистісне змінювання в процесі професійної підготовки студентів-психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження пов’язано з комплексною темою кафедри психології та педагогіки Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова Структура і зміст діяльності практикуючого психолога в системі ступеневої підготовки”. Тема затверджена Радою університету (протокол № 6 від 27 січня 2000 року) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 20 березня 2000 року).
Об'єкт дослідження. Особистісне змінювання як міжсистемний перехід до нової ідентичності особистості.
Предмет дослідження. Процес особистісного змінювання майбутніх психологів-практиків у ході професійної підготовки у вищому навчальному закладі.
Метою дослідження є: теоретичне обгрунтування процесу формування професійної ідентичності в контексті особистісного змінювання та створення на цій основі програми формування професійно значущих новоутворень в ідентичності студентів-психологів в умовах інтенсивного спеціально організованого навчання.
Гіпотеза дослідження: 1) процес особистісного змінювання, що відбувається в ході професійної підготовки, зумовлює розвиток професійно значущих новоутворень в ідентичності студентів-психологів; 2) умовою розгортання процесу особистісного змінювання є інтенсивна, спеціальноорганізована навчальна діяльність майбутніх психологів, яка передбачає групову комунікацію індивідуальних моделей реальності, виражених у формі наративу.
Для досягнення поставленої мети та перевірки висунутої гіпотези були поставлені такі завдання:
1. Визначити теоретичні підходи до сутності процесу особистісного змінювання.
2. Визначити основні складові професійної ідентичності як результату особистісного змінювання, які формуються в процесі професійної підготовки практичних психологів.
3. Дослідити динаміку становлення професійної ідентичності студентів-психологів у навчально-виховному процесі у ВНЗ.
4. Розробити програму формування професійно значущих новоутворень через процес особистісного змінювання у студентів-психологів в умовах інтенсивного, спеціально організованого навчання.
Теоретико-методологічною основою дослідження є: вітчизняні концептуальні положення щодо розвитку та формування особистості (Б.Г.Ананьєв, К.А. Абульханова-Славська, Л.І. Анциферова, І.Д. Бех, Л.І.Божович, Б.С. Братусь, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, О.М. Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л. Рубінштейн, Т.М. Титаренко та ін. ), вітчизняні концепції особистісно-професійного становлення (Є.А. Клімов, Л.М. Мітіна), концепція особистісного змінювання (П.В. Лушин), основні положення психологічної герменевтики (А.А. Брудний, Н.Ф. Каліна, Є.С. Калмикова, Є.Мергенталер, Н.В. Чепелєва), теорія соціального конструктивізму (Г.Матуран, Р. Баумастер), діалогічний підхід до процесу становлення та розвитку особистості (Г.О. Балл, М.М. Бахтін, А.Ф. Коп’йов, Т.О. Флоренська), концепція розвитку критичного мислення (Дж. Дьюї, Р. Рол, Л. Гоулдмен, Р.Шварц, Д. Перкінз, М. Ліпман).
Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс теоретичних та емпіричних методів дослідження: загальнонаукові методи теоретичного рівня (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення, моделювання); методи емпіричного рівня (спостереження, бесіда, стандартизовані опитувальники, психодіагностичні методики вивчення особистості, методи психологічної герменевтики, психолого-педагогічний експеримент: констатуючий та формуючий); активне соціально-психологічне навчання; статистичні методи обробки отриманих даних.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилось на базі педагогічного факультету НПУ імені М.П. Драгоманова (м. Київ), психолого-педагогічних факультетів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (м. Кіровоград), Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки (м. Кіровоград). Усього в дослідженні взяли участь близько 200 студентів. Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилося у три етапи (пошуковий, дослідно-експериментальний, узагальнюючий) впродовж 1999-2002 рр.
Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувались: методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних положень дослідження, комплексним використанням методів діагностики, адекватних предмету, меті і завданням дослідження; якісним аналізом отриманих результатів, репрезентативністю вибірки досліджуваних та застосуванням методів математичної статистики.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягають у тому, що:
- вперше визначено професійно значущі новоутворення в ідентичності майбутніх психологів та досліджено динаміку формування професійно значущих новоутворень як результату процесу особистісного змінювання;
- теоретично обгрунтовано та розроблено програму формування професійно значущих новоутворень у процесі спеціально організованого інтенсивного навчання;
- визначено критерії аналізу наративів для виявлення професійно значущих новоутворень в ідентичності майбутніх психологів (динаміка самоідентифікації, самосприйняття та самовідношення; вирішення конфліктів в системі «Я»; динаміка простоово-часових особливостей «Я»-образу; взаємостосунки «Я» з соціальною реальністю та оточуючим світом);
- поглиблено уявлення про взаємозв’язок особистісного та професійного компонентів ідентичності психолога;
- доповнено проблему професійної підготовки психологів положеннями про зміст, особливості динаміки, умови та індивідуально-особистісні характеристики процесу особистісного змінювання.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що розроблена та апробована програма роботи, спрямована на оптимізацію процесу професійного становлення майбутнього психолога шляхом формування професійно значущих новоутворень в особистості майбутнього фахівця через процес особистісного змінювання, що зумовлює розвиток професійної ідентичності, а твкож спецкурс „Тренінг формування професійно значущих новоутворень”, що можуть бути використані у навчально-виховному процесі вищих навчальних закладів при підготовці студентів-психологів.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дисертації обговорювалися і дістали схвалення на Всеукраїнській науково-практичній конференції Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000), Всеукраїнській науково-методичній конференції Активні методи навчання у вищій школі: сучасний стан, перспективи” (Кіровоград, 2001), Всеукраїнській науково-практичній конференції Нагальні проблеми практичної психології” (Одеса, 2001), четвертих Харківських Міжнародних психологічних читаннях Психологія у сучасному вимірі: теорія та практика” (Харків, 2002), на засіданнях та звітних наукових конференціях кафедри психології і педагогіки педагогічного факультету Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, кафедри психології та Міжнародного центру психолого-педагогічних іновацій Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Результати дослідження апробовано автором у процесі професійної підготовки студентів-психологів на педагогічному факультеті НПУ імені М.П. Драгоманова та впроваджено на психолого-педагогічних факультетах Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (довідка за № 755 від 15.09.2003) та Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки (довідка за № 1-07/148 від 15.09.2003).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку 202 джерел використаної літератури та додатків. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках комп’ютерного набору і містить 15 таблиць на 10 сторінках.
Публікації. За матеріалами дослідження автором опубліковано 6 публікацій, з них 4 у виданнях, затверджених ВАК України; матеріали конференцій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми особистісного змінювання в процесі професійної підготовки майбутнього психолога, що виявляється у розкритті сутності, специфіки і динаміки цього процесу, визначенні умов та індивідуально-особистісних характеристик переживання досвіду особистісного змінювання, його ролі у формуванні професійної ідентичності майбутніх психологів, а також визначенні і апробації умов формування професійно значущих новоутворень в ідентичності практичного психолога.
1. Стрижнем психологічної готовності до професійної діяльності психолога-практика є, перш за все, особистісне зростання спеціаліста, що передбачає не лише розвиток особистості, а й прагнення її до найповнішого розкриття власного потенціалу та готовність до самозмінювання. Суттєву роль в даному процесі відіграє процес особистісного змінювання, що визначається як міжсистемний перехід до нових можливостей нової ідентичності і має місце в результаті переживання особистістю кризового досвіду. Даний перехід містить як позитивні, так і негативні аспекти. Негативні проявляються у втраті колишнього способу життя, що сприймається як невизначеність; позитивні у виникненні принципово нових, необмежених можливостей. Особистісне змінювання має ознаки нелінійного, незворотного, непередбачуваного процесу, що відбувається за типом керованої метаморфози”. В процесі особистісного змінювання людина проходить через певні стадії реконструкції наявної ідентичності і формування нової.
2. Ініціювання кризового досвіду та подальшого особистісного змінювання слід шукати в природі самої особистості, яка, з метою власного самозбереження, зацікавлена періодично розширювати власні межі за рахунок включення в них антагоністичних її природі ідентичностей.
Особливості переживання людиною травмуючого досвіду та подальший перехід до особистісного змінювання залежить від ряду індивідуально-особистісних характеристик, а саме: типу життєвого світу, типу життєвої стратегії, індивідуальної стратегії подолання кризової ситуації, технік життя у складних умовах, особистісного ставлення до критичної ситуації, потенціалу подолання критичних станів буття, міри чутливості та стійкості до травмуючих впливів та потреби в них. Конструктивність переживання кризового досвіду та подальший перехід до особистісного змінювання забезпечуються: прийняттям травмуючого досвіду і власних переживань; усвідомленням необхідності змінення; здатністю особистості змінювати ставлення до себе; переосмисленням і знаходженням нового сенсу життя; відповідальністю; здатністю робити вибір; активністю; творчим потенціалом; особливостями чуттєвої, ціннісно-орієнтаційної, мотиваційної сфери; суб'єктністю; особливостями локусу контролю; мірою входження особистості до культурно-символічного простору буття.
3. Однією з форм особистісного змінювання є психотерапевтичне змінювання, яка виникає в результаті взаємодії психотерапевта та клієнта. Будь-який психотерапевтичний досвід може бути розглянутий через призму тексту-наративу, який є засобом інтерпретації оточуючого світу, іншої людини, самого себе і несе на собі функцію усвідомлення і об’єктивації психологічного досвіду особистості. Змінювання наративу в процесі психологічної допомоги тягне за собою змінювання способу сприйняття та переживання досвіду, а, отже, і особистісне змінювання. Відповідно, роботу по формуванню професійно значущих новоутворень в ідентичності студентів-психологів через переживання досвіду особистісного змінювання запропоновано будувати на основі наративного дискурсу.
4. Особливо значущим аспектом успішного професійного становлення майбутніх психологів є цілісність та нерозривність розвитку особистісної та професійної сфери, оскільки специфіка професійної діяльності психолога-практика насамперед висуває вимоги до його особистості, обов’язковими характеристиками якої повинні бути здатність до особистісного змінювання, прагнення до самоактуалізації, прийняття себе та інших, внутрішня свобода, усвідомлення власних обмежень, сформованість професійної свідомості. В основі даного процесу лежить самоідентифікація з професією, тоді як професійна ідентичність практичного психолога повинна відповідати вимогам гнучкості та здатності до змінювання. Основними складовими професійної ідентичності практичних психологів як результату процесу особистісного змінювання є адаптивність, самоприйняття, прийняття інших, емоційний комфорт, інтернальність, домінантність, ескапізм.
5. В результаті проведеного дослідження динаміки формування складових професійної ідентичності та динаміки особливостей самоідентифікації практичних психологів виявлено, що виділені нами показники не набули суттєвих змін впродовж чотирирічного навчання у вузі. Крім того, виявлено зміни у бік зростання об’єктивності характеристик Я”-образу у студентів ІV курсу, що свідчить про часткову деперсоналізацію особистості студентів, яка є наслідком заформалізованості навчального процесу у ВНЗ та недостатності особистісно орієнтованих форм навчання. Відповідно, можна вести мову про недостатню ефективність процесу професійної підготовки студентів-психологів з точки зору формування виділених особистісних структур.
6. Основою формування виділених новоутворень в ідентичності майбутніх психологів є здатність до переживання досвіду особистісного змінювання, що формує уміння до дії в нестандартних, непередбачуваних умовах, характерних для ситуації психологічного консультування, готовність до постійного розширення та перегляду особистісної та професійної моделі реальності, веде до формування гнучкої, здатної до змінювання професійної ідентичності.
Найбільш ефективним шляхом формування вищеозначених властивостей професійної ідентичності є активні методи навчання, а саме психологічний тренінг, спрямований на формування професійно значущих новоутворень, які є результатом процесу особистісного змінювання. Формування професійно значущих новоутворень в процесі даного тренінгу відбувається за умови включення студентів-психологів в інтенсивний, спеціально організований процес групової комунікації індивідуальних моделей реальності, виражених у формі текстів-наративів.
7. Проведене нами дослідження свідчить про те, що використання тренінгу формування професійно значущих новоутворень у студентів-психологів призводить до ряду професійно значущих змін в ідентичності майбутніх фахівців. Результатом проведеного тренінгу в експериментальній групі досліджуваних є суттєве зростання показників таких складових ідентичності майбутнього психолога як адаптивність, самоприйняття, прийняття інших, емоційний комфорт, інтернальність; збалансування показників домінантності та зниження показників ескапізму. Виявлено зміни у бік корекції співвідношення між об’єктивними та суб’єктивними характеристиками ідентичності, зростання позитивно забарвлених та зменшення негативно забарвлених характеристик образу Я”, зміни у моделі Я”-образу.
8. Розроблені критерії аналізу наративів дали можливість виявити такі професійно значущі новоутворення в системі Я”, як відповідальність за себе і за власне життя, віра у власні сили, поява спрямованості на інших, на допомогу іншим, оптимістичне ставлення до життя, до можливостей вирішення особистісних та міжособистісних проблем і конфліктів, розширення способів реагування та взаємодії з оточуючим соціальним середовищем, зміна просторово-часових параметрів Я”-образу.
Запропонована програма роботи по формуванню професійно значущих новоутворень в ідентичності майбутніх психологів може бути впроваджена у процес професійної підготовки у ВНЗ. Використання даної програми відкриває можливості активізації та оптимізації професійного становлення через формування вище означених складових професійної ідентичності майбутніх психологів та стимулювання процесу ідентифікації з професією.
Отримані дані не вичерпують усіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальша перспектива вбачається нами у: теоретичному та практичному вивченні можливостей використання розробленої програми формування професійно значущих новоутворень для оптимізації професійного становлення вчителів та студентів педагогічних спеціальностей ВНЗ; розробці програми формування умінь та навичок фасилітаторської діяльності у студентів-психологів через процес особистісного змінювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 260 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности / Психология формирования и развития личности. - М.: Наука. 1981. - С. 19-44.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
4. Адлер А. Наука жить.- К., 1997.- 288 с.
5. Аминов Н.А., Молоканов М.В. О компонентах специальных способностей будущих школьных психологов. // Психологический журнал. 1990. Т.2, № 5. С. 104-110.
6. Аминов Н.А., Молоканов М.В. Социально-психологические предпосылки специальных способностей школьных психологов. // Вопросы психологии. 1992. - № 1-2. С. 73-83.
7. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы / Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 3-19.
8. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание,преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. Т. 15. - № 1. С. 3-18.
9. Анцыферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал.- 1999.- Т.20.- № 1.- С. 6-19.
10. Артемьева Т.И. Взаимосвязь потенциального и актуального в развитии личности / Психология формирования и развития личности М.: Наука, 1981. С. 67-87.
11. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.: «REFL-book», 1994. 314 с.
12. Ахиезер А.С. Проблема переходов в социокультурных процессах и феноменах осмысления-переосмысления ситуации // Мир психологии. 2000. - № 1. С. 217-229.
13. Бассин Ф.В. «Значащие» переживания и проблема собственно-психологической закономерности // Вопросы психологии.- 1972.- № 3.- С. 105-124.
14. Бассин Ф.В., Рожнов В.Е., Рожнова М.А. К современному пониманию психической травмы и общих принципов ее психотерапии / Руководство по психотерапии.- М., 1974.- С. 39-53.
15. Батраченко И.Г., Выговская Л.П. Профессиональная антиципация психолога-практика: проблемы теории, диагностики и развития // Актуальные проблемы психологической службы: теория и практика. Одесса, 1992. С.4-5.
16. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып. 5. Л., 1985. С. 78-86.
17. Белинская Е.П. Временные аспекты Я-концепции и идентичности // Мир психологии. 1999. - № 3. С. 140-147.
18. Битянова Н.Р. Психология личностного роста: Практическое пособие по проведению тренингов личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. 67 с.
19. Божович Е.Д. Психодиагностические принципы подготовки школьных психологов // Современная педагогика. 1991. - № 8. С. 60-64.
20. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика (учебное пособие для старших курсов психологических факультетов и отделений университетов).- М.: Изд-во Института психотерапии, 2000.-368 с.
21. Борисова Е.М. О роли профессиональной деятельности в формировании личности / Психология формирования и развития личности. М.: Наука, 1981. С. 159-176.
22. Брокмейер Й., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Вопросы философии. 2000. - № 3.- С. 29-43.
23. Брушлинский А.В. Психология субъекта в изменяющемся обществе // Психологический журнал. 1996. Т. 17. - № 6. С. 30-37.
24. Бурлакова Н.С., Олешкевич В.И. Проективные методы: теория, практика применения к исследованию личности ребенка М.: Институт общегуманитарных исследований, 2001. 352 с.
25. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций: Учебное пособие / Российское педагогическое агенство. - М., 1998. 263 с.
26. Буякас Т.М. Личностное развитие и работа самопонимания // Вопросы психологии. 2000. - № 1. С. 96-108.
27. Буякас Т.М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов-психологов // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология.- 2000.- № 1.- С. 56-62.
28. Варбан Є.О. Огляд методів діагностики критичних життєвих ситуацій та стратегій їх подолання / Психологія: Зб.наук.праць. Вип. 3 (6). К.: НПУ. 1999. С. 116-123.
29. Варбан М.Ю. Рефлексия профессионального становления в студенческие годы: Дис. канд. психол. наук: 19.00.01. К.,1998. 181 с.
30. Васильев Я.В. Надситуативность в структуре личности: Монографія. Николаев: Темп, 1994. 264 с.
31. Васильченко А.А. Понимание, диалог и социальный конструктивизм / Актуальні проблеми психології: Том 2. Психологічна герменевтика/ За ред Н.В.Чепелєвої. К., 2001.- Вип. 1.- С. 20-39.
32. Василюк Ф.Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций // Психологический журнал.- 1995. Т.16 - № 3.- С. 90-101.
33. Василюк Ф.Е. Психология переживания.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984.- 200 с.
34. Василюк Ф.Е. Психотехнический анализ психотерапевтического процесса // Вопросы психологии. 1998. - № 4. С. 40-43.
35. Василюк Ф.Е. Семиотика психотерапевтической ситуации и психотехника понимания // Московский психотерапевтический журнал.- 1996.-№ 4.- С. 48-68.
36. Василюк Ф.Е. Типология переживаний различных критических ситуаций // Психологический журнал.- 1995. Т. 16. - № 5.- С. 104-114.
37. Вербицкий А.А., Рассказова И.Н. Смыслообразующий контекст в психологическом консультировании // Прикладная психология. 1999. - № 1. С. 11-21.
38. Вірна Ж.П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів: Дис. канд. психол. наук: 19.00.07. Київ, 1996. 172 с.
39. Власенко Ю.А. Изменение как усилие человеческого бытия: психологический и экзистенциально-феноменологический анализ инновационного потенциала личности / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр.: В 3 т. К.: Гнозис 1998.- Т.1.- С.239-244.
40. Воробьева Л.И., Снегирева Т.В. Психологический опыт личности: к обоснованию подхода // Вопросы психологии.- 1990.-№ 2.- С. 5-13.
41. Гальперин П.Я. Введение в психологию: Учебное пособие для вузов / Ред., предисл. и коммент. А.И. Подольского. Москва: Кн. дом Университет”, 1999. 332 с.
42. Гінгер, С. Через двадцять років Двадцять основних понять гештальту через 20 років після смерті його засновника // Форум психіатрії і психотерапії. Львів. 1999. - Т.1. С. 57-65.
43. Гримак Л.П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. М.: Политиздат, 1987. 286 с.
44. Грининг Т. Посттравматический стресс с позиций экзистенциально-гуманистической психологии // Вопросы психологии 1994.- № 1.- С. 92-96.
45. Гусейнов В.В. Практика использования психолога на предприятии материального производства и проблемы подготовки психолога // Вестник МГУ. Серия 14 Психология”. - № 4. С. 56-68.
46. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
47. Диалог Карла Роджерса и Мартина Бубера // МПТЖ - 1994.- № 4.- С. 67-94.
48. Долинська Ю.Г. Проблеми особистісно-професійного зростання майбутніх практичних психологів / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. пр.: В 3-х т. К.: Гнозис 1998. Т.1. С. 429-437.
49. Долинська Ю.Г. Особистісне зростання практичного психолога в процесі його професійної підготовки / Психологія: Зб.наук.праць. Вип. 1. К., 1998.- С. 155-160.
50. Долинська Ю.Г. Самоактуалізація особистості майбутнього психолога у процесі професійної підготовки: Автореф. дис. к-та психол. наук: 19.00.07 / НПУ ім. М.П. Драгоманова. Київ, 2000. 19 с.
51. Донцов А.И., Белокрылова Г.М. Професиональные представления студентов-психологов // Вопросы психологии.-1999.- № 2.- С. 42-49.
52. Дубровина И.В. Школьная психологическая служба. М.: Педагогика, 1991. 232 с.
53. Елизаров А.Н. Особености психологического консультирования как самостоятельного метода оказания психологической помощи // Вестник психосоциальной и коррекционн-реабилитационной работы. 2000. - № 3. С. 11-17.
54. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: ЛГУ, 1985. 168 с.
55. Емельянов Ю.Н. Обучение общению в учебно-тренировочной группе. // Психологический журнал. 1987. - № 2, Т.8. С. 81-87.
56. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: Учебное пособие. Л., 1991. 106 с.
57. Ермолаева Е.П. Профессиональная идентичность и маргинализм: концепция и реальность // Психологический журнал. 2001. Т.22. - № 4. С. 51-59.
58. Забродин Ю.М., Попова М.В. Активные групповые методы социального обучения // Журнал практического психолога. 1997. - № 6. С. 33-46.
59. Захаров В.П. и др. Актуальные методы обучения общению в подготовке студентов-психологов. // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Вып. 5. Л., 1985. С. 86-95.
60. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становления личности.// Психологический журнал.- 1997.- Т.18.- № 6.- С. 35-44.
61. Зейгарник Б.В. Патопсихологический метод в изучении личности // Психологический журнал.- 1982.-№ 1.- С. 43-51.
62. Ильина Т.Б. К проблеме личностных изменений в ситуации профессиональной депривации // Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць 1998.- Т.1. С. 528-533.
63. Кадыкова Т.А. Стресс в период профессионального самоопределения студентов-психологов // Наука і освіта Стрессы в повседневной жизни детей».- 2000.- № 1-2.- С. 21-22.
64. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. М.: Рефл-бук”; К.: Ваклер”, 1997. 272 с.
65. Калмыкова Е.С., Чеснова И.Г. Анализ нарративов пациента: CCRT и дискурс-анализ // Московский психотерапевтический журнал.- 1996.- № 2.- С. 177-201.
66. Калмыкова Е.С., Мергенталер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов о личной истории (часть І) // Психологический журнал.- 1998.- № 5.- С. 97-103.
67. Калмыкова Е.С., Мергенталер Э. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов о личной истории (часть ІІ) // Психологический журнал.- 1998.- № 6.- С. 112-117.
68. Карцева Т.Б. Личностные изменения в ситуациях жизненных перемен // Психологический журнал.- 1988.- Т.9 - № 5.- С. 120-128.
69. Карцева Т.Б. Личностные изменения: проблемы и диагностики // Человек в системе наук. М.: Наука. 1989. С. 483-492.
70. Кисарчук З.Г., Юрченко Т.П. Обратная связь в социально-психологическом тренинге как условие успешности психотерапевтического процесса / Актуальные проблемы психологической службы: теория и практика. Мат-лы междунар. конф. Одесса.- 1992.- С. 37-38.
71. Кісарчук З.Г. Теоретико-методологічні проблеми діяльності практикуючого психолога // Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-Центр, 1977. С. 18-27.
72. Климов Е.А. Какую психологию и как преподавать будущим педагогам // Вопросы психологии.- 1998.- № 2.- С. 57-60.
73. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения: Учебное пособие. Р-н-Д.: Феникс, 1996. 512 с.
74. Клищевская М.В., Солнцева Г.Н. Профессионально-важные качества как необходимые и достаточные условия прогнозирования успешности деятельности \ Вестник Московского университета. Сер.14. Психология.- 1999. - № 4.- С. 61-66.
75. Колпачников В.В. Индивидуальные модели консультативного процесса и психологического здоровья в консультировании \ Журнал практического психолога.- 1997.- № 5.- С. 19-27.
76. Коновальчук В.І. До питання психокорекції психологів-практиків // Рідна школа. 1998. - № 5. С. 38-40.
77. Конончук Н.В. О психологическом смысле суицидов Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 277-291.
78. Коняєва А.П. Проблема формування адекватного міжособистісного сприймання в діяльності шкільного психолога. Республіканський науково-методичний збірник Психологія”. - Вип. 34. Під ред. Л.М. Проколієнко та ін. К., Радянська школа, 1990. С. 90-95.
79. Копьев А.Ф. Между свободой и необходимостью: к методологии краткосрочного консультирования // Вопросы психологии. 1996. - № 4. С. 44-54.
80. Копьев А.Ф. Психологическое консультирование: опыт диалогической интерпретации // Вопросы психологии.- 1990.- № 3.- С. 17- 25.
81. Коржова Е.Ю. Методика «Психологическая автобиография» в психодиагностике жизненных ситуаций: Методическое пособие. Под ред. Л.Ф.Бурлачука.- К.: МАУП, 1994.- 109 с.
82. Короленко И.П. Крайние варианты нормы психофизиологической адаптации к экстремальным условиям / Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 135-153.
83. Корнев О.М. Психологический тренинг как метод профессиональной подготовки / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць: В 3 т. К.: Гнозис 1998.- Т.2.- С. 128-135.
84. Котик М.А. Новый метод экспериментальной оценки отношения людей к волнующим их событиям // Вопросы психологии.- 1994.- № 1.- С. 97-104.
85. Кучеровская Н А. Профессиональное сознание психолога-практика как предмет исследования // Журнал практикующего психолога.- 2001.- Вып. 7.- С. 84-94.
86. Ларіна Т.О. Суїцид як загроза гармонійного розвитку / Збірник наукових праць Українська еліта та її роль в державотворенні” - № 1’2 (14). Київ, 2000. С. 267-271.
87. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. М.: Политиздат, 1989. 304 с.
88. Леонтьев Д.А., Лушников А.Г. Становление профессиональной ориентации студентов-психологов // Новые исследования в психологии. № 1. Сост. М.Э. Боуманова. -М.: Педагогика, 1988. С. 61-64.
89. Лушин П.В. Демократія і освіта: екопсихологічна та конструктивістська перспективи // Демократія і освіта. Матеріали Міжнародної конференціїї. Київ, 2001. С. 9-19.
90. Лушин П.В. Личностное изменение как выживание / Практична психологія в контексті культур: Зб. наук. праць / Відп. ред. З.Г.Кісарчук.- Київ: Ніка-Центр, 1998.- С. 210-222.
91. Лушин П.В. Личностное изменение как «управляемая метаморфоза» // Мир психологии.- 2000.- № 2.- С. 217-223.
92. Лушин П.В. Личностное изменение: на пороге конструктивистской парадигмы // Практична психологія і соціальна робота.- 2000.- № 8.- С. 32-35.
93. Лушин П.В. О психологии человека в переходный период (Как выживать, когда все рушится?). Кировоград: КОД, 1999. 208 с.
94. Лушин П.В. Психологический смысл ДПДГ // Журнал практикующего психолога.- 2000.- № 6.- С. 85-90.
95. Лушин П.В. Психологія педагогічної зміни (екофасилітація): Науково-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів.- Кіровоград, Поліграфічно-видавничий центр Імекс ЛТД”, 2002.- 76с.
96. Лушин П.В. Психотерапевтическое изменение: реинтерпритация // Наука і освіта. 2000. - № 1-2. С. 33-35.
97. Любимова Г.Ю. От первокурсника до выпускника: проблемы профессионального и личностного самоопределения студентов-психологов // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология.- 2000.- № 1.- С. 48-56.
98. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДУП, 1990. 240 с.
99. Максименко С.Д., Пелех О.М. Фахівця потрібно моделювати (Наукові основи готовності випускника педвузу до педагогічної діяльності) // Рідна школа. 1994. - № 3-4. С. 68-72.
100. Мамардашвили М.К. Психологическая топология пути: М. Пруст «В поисках утраченного времени». Санкт-Петербург: Изд-во Русск. Христ. гум. ин-та, журнал «Нева», 1997. 568 с.
101. Маноха І.П. Онтологія долі: потенціал подолання людиною критичних станів буття / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць: В 3 т. К.: Гнозис 1998.- Т.2.- С. 423-433.
102. Маслоу А.Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ. М.: Смысл, 1999. 425 с.
103. Маслоу А. По направлении к психологии бытия: Религии, ценности и пик-переживания: Пер.с англ.- М.: Єксмо-Пресс, 2002. 272 с.
104. Міненко О.О. Наратив як засіб усвідомлення та об’єктивації особистісних змін / Психологія: Збірник наукових праць НПУ ім. М.П.Драгоманова Вип.3 (10), 2000. С. 19-23.
105. Міненко О.О. Особистісні зміни в контексті розвитку / Збірник наукових праць Українська еліта та її роль в державотворенні” - № 1’2 (14). Київ, 2000. С. 282-286.
106. Міненко О.О. Професійне становлення практичного психолога як система парадигмальних змін / Вісник Харківського Національного Університету. Серія Психологія” 2002. - № 550. С. 209-211.
107. Міненко О.О. Тренінг формування професійних новоутворень у студентів-психологів // Практична психологія і соціальна робота.- 2001.- № 9.- С. 24-28.
108. Міненко О.О. Формування особистісних та професійних новоутворень майбутнього практичного психолога // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д. К.: 2002, т.IV, ч.3 С. 149-155.
109. Міненко О.О. Формування професійних новоутворень у студентів-психологів. Наукові записки. Випуск 45. Частина ІІ. Серія: Педагогічні науки. Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002. С. 36-39.
110. Минигалиева М.Р. Проблемы подготовки психологов-консультантов // Журнал практикующего психолога. 2001. Вып. 7 С. 27- 43.
111. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях\ Вопросы психологии.-1997.-№ 4.-С. 28-38.
112. Митина Л.М. Формирование профессионального самосознания учителя // Вопросы психологии. 1990. - № 3. С. 58-64.
113. Молоканов М.В. Влияние личностных особенностей на профессиональный выбор в практической психологии // Психологический журнал. 1998. № 2. С. 79-96.
114. Мэй Р. Искусство психологического консультирования.- М.: Класс, 1994.- 144 с.
115. Мясоид П.А. Теория и практика в работе школьного психолога. // Вопросы психологии. 1993. - № 4. С. 73-79.
116. Немиринский О.В. Терапевтическая роль групповой динамики // Московский психотерапевтический журнал.- 1993.- № 3.- С. 5-23.
117. Носков В.И., Левченко Е.М., Ручиця Т.С. К вопросу об изучении личностного потенциала будущего психолога / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць: В 3 т. К.: Гнозис 1998.- Т.2.- С. 566-570.
118. Носков В.И., Цветкова В.Г., Левченко Е.М., Мирошниченко О.В. К обоснованию профессионально-квалификационной характеристики психолога / Психологія на перетині тисячоліть: Зб. наук. праць: В 3 т. К.: Гнозис 1998.- Т.2.- С. 271-276.
119. Обозов Н.Н. Роль личности психолога в обследовании. // Вопросы практической психодиагностики и консультирования в вузе. Под ред. Н.Н.Обозова. Л., 1984. С. 17-19.
120. Обуховский К. Психологическая теория строения и развития личности / Психология формирования и развития личности. - М.: Наука. 1981. С. 45-67.
121. Овчинникова Ю.Г. К проблеме кризиса идентичности // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология. 2000. - № 2. С. 84-89.
122. Орлов А.Б. Личность и сущность: внешнее и внутренннее Я человека // Вопросы психологии.- 1995.- № 2.-С. 3-12.
123. Орлов А.Б. Фасилитатор и группа: от интерперсонального к трансперсональному общению // Журнал практического психолога. 1997. - №3. С. 79-91.
124. Осадько О.Ю. Теоретичні та методичні засади підготовки практичних психологів до консультування // Практична психологія: теорія, методи, технології. К.: Ніка-Центр, 1977. С. 200-209.
125. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999. 536 с.
126. Панок В.Г. Концепція національної соціально-психологічної служби // Педагогіка і психологія. 1994. - № 2. С. 17-28.
127. Панок В.Г. Українська практична психологія: визначення, структура та завдання.// Практична психологія та соціальна робота. 1998. - № 1. С. 5-9.
128. Пельцман Л. Стрессовые состояния у людей, потерявших работу / Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 269-276.
129. Пергаменщик Л.А. Список Робинзона / Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия / Сост. А.Е. Тарас, К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 1999. С. 60-83.
130. Перлз Ф. Практика гештальттерапии. М.: Институт Общегуманитарных исследований, 2001. 480 с.
131. Петровская Л.А. Теоретические и методические проблемы социально-психологического тренинга.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 168 с.
132. Пилипенко Н.М. Адаптація особистості до життєвої кризи // Журнал практикующего психолога.- 2000.-№ 6.- С. 140-147.
133. Пиняева С.В., Андреев Н.В. Личностное и профессиональное развитие в период зрелости // Вопросы психологии.- 1998.- № 2.- С. 3-9.
134. Пископпель А.А.Природа человека в концепции А.Маслоу // Вопросы психологии.- 1999 - № 2 С. 75-87.
135. Пов’якель Н.І. Акмеологія становлення регулятивних компонент професійної діяльності практичного психолога / Зб. наук. праць Психологія”. Вип. 2(5). К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1999. С. 177-183.
136. Пов’якель Н.І. Психологічна готовність до партнерства і особливості професійної саморегуляції практичного психолога / Зб. наук. праць Психологія”. Вип. 11. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 1998. С. 10-22.
137. Польстер И., Польстер М. Интегрированная гештальт-терапия: Контуры теории и практики: Пер. с англ. А.Я. Логвинской. М.: Независимая фирма «Класс», 1997. 272 с.
138. Попович І.М. Професійне самовизнання як умова успішного оволодіння майбутньою професією / Психологія: Зб.наук.праць. Вип. 1. К., 1998.- С. 161-166.
139. Попович