ВПЛИВ СМИСЛОЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА МОТИВАЦІЙНУ ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Краткое описание

Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника

На правах рукопису

Дмитерко-Карабин Христина Маркіянівна

УДК159.923.2+159.922+159.947.5

ВПЛИВ СМИСЛОЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ НА МОТИВАЦІЙНУ ГОТОВНІСТЬ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

19.00.07 педагогічна і вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Москалець Віктор Петрович
доктор психологічних наук,
професор

Івано-Франківськ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.........................................................................................................................

4

Розділ 1. Смисложиттєві орієнтації особистості та мотиваційна готовність до професійної діяльності майбутніх психологів як науково-психологічна проблема.............................................................................

11

1.1. Сутність смисложиттєвих орієнтацій особистості в контексті філософсько-психологічних студій проблеми смислу життя...............

11

1.2. Психологічні особливості смисложиттєвої проблематики особистості в період юності.....................................................................

32

1.3. Смисложиттєві орієнтації як чинник ефективності професійного становлення особистості..........................................................................

43

1.4. Мотиваційна готовність до професійної діяльності як психологічна проблема....................................................................................................

55

1.5. Обґрунтування моделі мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності.....................................................

69

Розділ 2. Дослідження динаміки смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів...............

80

2.1. Обгрунтування методичного забезпечення та процедури проведення констатуючого експерименту..................................................................

80

2.2. Динаміко-інтегративні особливості смисложиттєвих орієнтацій та компонентів мотиваційної готовності до професійної діяльності студентів-психологів у період професійної підготовки........................

98

2.2.1. Динаміка й взаємозв’язки параметрів ціннісно-смислового блоку мотиваційної готовності та смисложиттєвих орієнтацій студентів-психологів..................................................................................................

98

2.2.2. Характеристика змін показників та взаємозв'язків параметрів блоку професійної спрямованості зі смисложиттєвими орієнтаціями майбутніх психологів................................................................................

113

2.2.3. Динаміка та кореляція параметрів блоку навчально-професійної мотивації зі смисложиттєвими орієнтаціями студентів-психологів....

136

2.3. Інтегральна характеристика динаміки мотиваційної готовності до професійної діяльності та її взаємозв’язків зі смисложиттєвими орієнтаціями майбутніх психологів протягом професійної підготовки..................................................................................................

147

Розділ 3. Експериментальне дослідження впливу смисложиттєвих орієнтацій студентів-психологів на мотиваційну готовність до професійної діяльності...................................................................................................

155

3.1. Організація експериментального вивчення впливу смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність до професійної діяльності студентів-психологів................................................................................

155

3.2. Обґрунтування програми тренінгу рефлексії смисложиттєвих орієнтацій...................................................................................................

160

3.3. Результативність впливу рефлексії смисложиттєвих орієнтацій на параметри мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів ............................................................................

166

ВИСНОВКИ................................................................................................................

183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................

192

ДОДАТКИ...................................................................................................................

213

ВСТУП
Актуальність теми. Професійне становлення особистості є традиційно актуальною проблемою у психології. Сучасні державотворчі тенденції, що відбуваються в Україні, ставлять високі вимоги до суб’єктів професійної діяльності, по-новому актуалізуючи дослідницький інтерес до різних аспектів професіоналізації.
Проблема професійної підготовки психологів сьогодні набуває особливої актуальності, адже труднощі сучасної історичної, соціально-економічної ситуації, які пронизують усі галузі життя, проектуються на духовно-психологічну сферу кожної окремо взятої людини і формують соціальне замовлення на професію психолога, ставлячи високі вимоги до її фахівців.
Стрімке зростання популярності психології та розширення сфер її застосування визначило ціле поле дослідницьких проблем стосовно професіоналізації психологів, на якому здійснено суттєві наукові здобутки. Серед вітчизняних вчених слід виділити праці С.Д.Максименка, О.Ф.Бондаренка, Г.О.Балла, А.В.Вихруща, С.В.Васильківської, П.П.Горностая, Т.В.Говорун, В.І.Карікаша, В.Г.Панка, Н.І.Пов’якель, Т.Б.Ільїної, Н.В.Чепелєвої, Т.С.Яценко та ін. У них висвітлюються питання актуальності особистісного зростання психологів у процесі професійної підготовки, специфіки професійного мислення та комунікативної сфери, умов формування професійно значущих якостей, ролі активних методів навчання та конкретних інтерактивних методик у цьому процесі, вплив виховного чинника на становлення особистості майбутнього психолога, обґрунтовуються конкретні програми їх професійної підготовки у ВНЗ, особливості підготовки до різних аспектів професійної діяльності та ін.
Складність роботи психолога полягає у необхідності постійного тісного душевного контакту з людиною, глибокого пізнання її особистості, поваги до її індивідуальності. Це потребує, з одного боку, творчого підходу до праці, а з іншого - точності професійного впливу, яка є запорукою його ефективності.
Такий підхід висуває особливі вимоги не лише щодо якості засвоєння знань, умінь, навичок, а й до особистісного розвитку психолога, його когнітивних, емоційно-вольових та комунікативних якостей, а також його ціннісної сфери, адже психолог, виконуючи свої професійні обов’язки, значною мірою транслює ціннісні пріоритети, носієм яких він є. Вочевидь, що його ціннісна орієнтованість в ідеалі мала б відповідати гуманістичним духовним цінностям, які є основоположними засадами праці психолога. У такому контексті й сама праця психолога з усією її глибинністю і складністю мусить бути великою цінністю для фахівця, прагнути до якої він має на внутрішньому, ціннісно-мотиваційному рівні, що створить можливості для повноцінної професійної самореалізації особистості.
Слід зауважити, що дослідження професіоналізації особистості сьогодні набуває нових акцентів, які зміщуються від вивчення окремих її сторін до осягнення професійної самореалізації як невід’ємного аспекту цілісної життєтворчості особистості, сфери реалізації смислу її життя. Вихідні положення такого підходу до вивчення професійної самореалізації представлені науковими доробками К.О.Абульханової-Славської, О.С.Анісімова, О.О.Бодальова, О.О.Деркача, В.Г.Зазикіна, Є.А.Клімова, Л.Н.Анциферової, Є.І.Головахи, Л.Е.Орбан-Лембрик та ін. На сьогодні вони конкретизовані експериментальними дослідженнями взаємозв’язку смисложиттєвої проблематики та професійної самореалізації особистості, здійсненими російськими вченими Д.Н.Завалішиною, В.Е.Чудновським, А.Р.Фонарьовим, Л.А.Джалагонією, Т.В.Максимовою, Є.А.Максимовою, Д.Б.Богоявленською та ін., однак, вони не торкаються професії психолога. Дотичними до цієї проблематики є дослідження ціннісно-смислових та мотиваційних аспектів професіоналізації фахівців психології, здійснені вітчизняними вченими, зокрема Н.В.Чепелєвою, Н.І.Пов’якель, Ж.П.Вірною, І.М.Попович, Л.М.Урупою, Т.А.Кадиковою та ін., у працях яких висвітлюються проблеми мотивації вибору професії психолога, мотиваційно-смислової регуляції професійного становлення та професійної діяльності її фахівців.
Однак, ціннісно-смислове ставлення до професії, професійні цінності, цілі, місце професійної самореалізації у цілісній смисложиттєвій проблематиці психологів, а відтак і проекція цих аспектів на мотивацію професійної діяльності, професійного становлення, формування мотиваційної готовності до майбутньої діяльності, вивчені недостатньо. У цьому колі проблем особливо актуальною є проблема мотиваційної готовності психологів до професійної діяльності як важливої передумови ефективності їх праці. Слід зауважити, що у вітчизняній та зарубіжній науці запропоновані загальні концепції психологічної готовності до професійної діяльності (М.І.Дяченко, Л.А.Кандибович, В.О.Моляко, М.Л.Смульсон, Н.Д.Левітов), а також розроблено моделі психологічної готовності фахівців конкретних професії, переважно педагогічних (С.С.Салаватова, Є.П.Корабліна, П.П.Горностай, М.Д.Белей, А.П.Авдєєва, А.Ф.Лисенко, І.В.Платонов, К.М.Дурай-Новакова, Г.С.Грибенюк та ін.), у яких висвітлюються загальні структурно-функціональні особливості психологічної готовності до діяльності, розкривається специфіка готовності до окремих професій, розглядаються проблеми формування готовності до виконання професійних обов’язків майбутнім фахівцем.
Такий цілісний підхід дає можливість проаналізувати взаємозв’язки мотиваційної готовності з іншими аспектами психологічної готовності до професійної діяльності, однак при врахуванні цілісної структури останньої мотиваційний компонент розглядається досить побіжно, що виливається у недостатньо чітке висвітлення його сутності перш за все на теоретичному рівні. У цьому контексті постає особливо актуальним самостійне дослідження мотиваційної готовності фахівців психології з урахуванням специфіки самої професії, адже зміст, розвиненість мотиваційної сфери особистості психолога можуть визначати як конструктивний, так і деструктивний характер його майбутньої професійної діяльності, позначатися на успішності оволодіння фахом на етапі професійної підготовки у вищому навчальному закладі (ВНЗ). Значущість та недостатня розробленість теоретичних і прикладних аспектів цієї проблеми зумовили вибір теми даного дослідження: „Вплив смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність до професійної діяльності майбутніх психологів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно плану розробки колективної наукової теми кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника „Духовні цінності українського народу: джерела, сучасний стан, формування” (№ держ. реєстрації 0197U013273). Тема затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №7 від 23.09.2003 р.).
Об’єкт дослідження мотиваційна готовність майбутніх психологів до професійної діяльності.
Предмет дослідження особливості впливу смисложиттєвих орієнтацій на формування мотиваційної готовності студентів-психологів до майбутньої професійної діяльності.
Мета дослідження полягає у виявленні динаміки показників, кореляційних та причинно-наслідкових залежностей між смисложиттєвими орієнтаціями та параметрами мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів протягом їх навчання у ВНЗ.
Гіпотези дослідження:
1. Протягом навчання у ВНЗ відбуваються значні динаміко-інтегративні процеси у структурі мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності.
2. Впродовж професійної підготовки студентів-психологів відбуваються зміни у взаємозв’язках між їх смисложиттєвими орієнтаціями і параметрами мотиваційної готовності.
3. Рефлексія студентами-психологами смисложиттєвих орієнтацій підвищує кількісні та якісні показники їх мотиваційної готовності до майбутньої професійної діяльності.
Відповідно до поставленої мети та висунутих гіпотез були визначені основні завдання дослідження:
1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми взаємозв’язку смисложиттєвих орієнтацій і мотиваційної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності. Обґрунтувати концептуальну модель мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності.
2. Експериментально дослідити особливості формування мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності. Виявити і описати специфіку взаємозв’язків параметрів мотиваційної готовності зі смисложиттєвими орієнтаціями студентів протягом навчання у ВНЗ.
3. Розробити й реалізувати тренінгову програму рефлексії смисложиттєвих орієнтацій. Шляхом кількісно-якісного аналізу з’ясувати її вплив на показники мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали фундаментальні положення про розвиток та формування особистості (О.Г.Асмолов, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, І.С.Кон, С.Д.Максименко та ін.); концепції особистості як суб’єкта власної життєтворчості (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, М.Р.Гінзбург, С.Л.Рубінштейн, М.В.Савчин, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко та ін.); ідеї системного підходу до вивчення психічних явищ (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, Б.Ф.Ломов та ін.); засади акмеологічного підходу до проблем професійного самовизначення та самореалізації особистості (А.О.Деркач, Є.А.Клімов, Н.В.Кузьміна, Л.Е.Орбан-Лембрик, О.Ю.Панасюк, А.А.Реан та ін.); загально-психологічні та соціально-психологічні ідеї про структуру і розвиток цін-нісно-смислової та мотиваційної сфери особистості (О.О.Бодальов, Б.С.Братусь, З.С.Карпенко, Д.О.Леонтьєв, О.М.Леонтьєв, В.Е.Чудновський та ін.); екзистенційно-гуманістичні студії смисложиттєвої проблематики особистості (Р.Мей, В.П.Москалець, П.Тілліх, В.Франкл, І.Ялом та ін.); теоретичні засади вивчення психологічної готовності до професійної діяльності, а також її мотиваційного аспекту (Г.О.Балл, М.І.Дяченко, Л.А.Кандибович, Н.Д.Левітов, В.О.Моляко, Л.Е.Орбан-Лембрик, І.Д.Пасічник, Н.А.Побірченко, М.Л.Смульсон та ін.); теоретико-методичні засади активних форм групової психологічної роботи (Т.Альберт, Л.А.Петровська, К.Роджерс, К.Рудестам, К.Фопель, М.Форверг, Т.С.Яценко та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань та перевірки висунутих гіпотез було використано комплекс методів дослідження:
- теоретичні: аналіз, синтез, узагальнення теоретичних та експериментальних розробок досліджуваної проблеми, представлених у науковій літературі;
- психодіагностичні, які забезпечили реалізацію констатуючого експерименту за стратегією поперечних зрізів: „Тест смисложиттєвих орієнтацій” Д.О.Леонтьєва, „Морфологічний тест життєвих цінностей” В.Ф.Сопова та Л.В.Карпушіної, тест „Діагностика мотиваційної структури особистості” В.Е.Мільмана (шкала професійної спрямованості), „Методика вивчення професійної мотивації” І.Г.Кокуріної, „Методика вивчення мотивів навчальної діяльності студентів” О.О.Реана і В.О.Якуніна (модифікована нами), „Шкала ставлення до навчання” Ю.М.Орлова, авторська анкета для виявлення потенціалу мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів, аналіз студентських творів „Сенс мого життя і моя професія”, спостереження, бесіда;
- формуючий психолого-педагогічний експеримент, який полягав у реалізації тренінгової програми рефлексії смисложиттєвих орієнтацій студентів-психологів;
- статистичні: знаходження середніх величин, стандартних відхилень, процентних співвідношень, достовірності відмінностей за t-критерієм Ст’юдента та критерієм , кореляційний аналіз.
Наукова новизна дослідження. Обґрунтовано концептуальну модель мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності; експериментально досліджено динамічні аспекти формування та особливості прояву мотиваційної готовності студентів-психологів протягом навчання у ВНЗ, а також взаємозв’язків її параметрів зі смисложиттєвими орієнтаціями студентів; окреслено та систематизовано варіанти суб’єктивної інтерпретації професійної та квазіпрофесійної спрямованості, ціннісно-смислового ставлення студентів до своєї професії; доведено ефективність тренінгу рефлексії смисложиттєвих орієнтацій як чинника оптимізації мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності.
Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні та уточненні змістових характеристик смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності; розкритті динаміко-інтегративних тенденцій якісних та кількісних показників мотиваційної готовності студентів-психологів у процесі їх фахової підготовки; експериментальному встановленні та інтерпретації кореляційних, причинно-наслідкових залежностей між смисложиттєвими орієнтаціями та мотиваційною готовністю студентів до майбутньої професійної діяльності.
Практичне значення дослідження. Отримані результати можуть слугувати базою для розробки навчальних спецкурсів та окремих тренінгових програм з метою оптимізації професійної підготовки майбутніх психологів у ВНЗ; змістовними орієнтирами для рекомендацій щодо вдосконалення профорієнтаційної роботи з потенційними вступниками на психологічні спеціальності ВНЗ, підвищення мотиваційного забезпечення фахової діяльності психологів, планування діяльності психологічних гуртків.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних положень дослідження; комплексним використанням апробованих методів, методик і процедур, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; застосуванням математичних методів обробки емпіричних даних.
Апробація результатів дослідження. Головні тези і висновки дослідження обговорювались на Міжнародній науковій конференції „Особистість в розбудові відкритого демократичного суспільства” (Івано-Франківськ, 2000); науково-практичній конференції „Християнство на межі третього тисячоліття” (Івано-Франківськ, 2001); Міжнародній науковій конференції „Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001); Шостій міжнародній конференції молодих науковців „Проблема особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослідження” (Київ, 2003), на засіданнях кафедри загальної та експеримен-тальної психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, щорічних звітних конференціях.
Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 8 одноосібних публікаціях в наукових фахових виданнях, які входять до переліку ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 256 найменувань, 13 додатків. Основний зміст дисертації викладений на 191 сторінці комп’ютерного тексту, в якому міститься 4 таблиці і 38 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Теоретичне та експериментальне вивчення впливу смисложиттєвих орієнтацій на мотиваційну готовність до професійної діяльності майбутніх психологів дозволяє зробити наступні висновки:
1. Смисложиттєва проблематика особистості представлена рядом феноменів ціннісно-смислової сфери, зокрема такими, як життєві цілі, особистісні цінності, смисли, а також більш інтегральними утвореннями смисл життя та смисложиттєві орієнтації. У нашому дослідженні основна увага приділялася феномену смисложиттєвих орієнтацій. Теоретичний аналіз наукових тлумачень цієї проблематики дозволив визначити смисложиттєві орієнтації як складне утворення, структура якого являє собою поєднання життєвих цілей, термінальних цінностей та смислів, причому зміст цих складових феноменів, що мають суб’єктну пріоритетність у ієрархії смисложиттєвих орієнтацій людини, обумовлюють вибір найбільш значущих сфер для її особистісної самореалізації. У дисертаційному дослідженні смисложиттєві орієнтації розглядаються як інтегративне утворення, що спонукає, спрямовує, регулює, інтегрує процес життєздійснення особистості протягом певного вікового періоду.
2. Таке тлумачення поняття смисложиттєвих орієнтацій дозволило, з одного боку, більш цілісно проаналізувати особливості смисложиттєвої проблематики в період юності, зокрема в студентські роки, а з другого боку, більш чітко окреслити змістовні аспекти цього феномену у цей віковий період, враховуючи найбільш значущі напрямки та сфери самореалізації студентів. Теоретичний аналіз досліджень вікового аспекту цієї проблематики дозволив констатувати, по-перше, її актуальність для студентства, а по-друге, виявив ряд важливих психологічних особливостей. Смисложиттєва проблематика студентів відображає процес проектування їх особистісної самореалізації, ключовими моментами якого є ціннісне самовизначення, побудова життєвих цілей, вибір пріоритетних сфер самореалізації та життєво-практичне включення у них молоді, що супроводжується зростанням їх особистісної незалежності та соціальним самоутвердженням.
Однією з основних таких сфер є сфера професійного становлення студентів, що являє собою найбільш актуальну лінію їх самореалізації. Теоретичні та практичні дослідження ціннісно-смислової сфери студентів, які складали концептуальну опору нашої роботи, переконливо засвідчують наявність тісного зав’язку між переживанням проблем професійного становлення та осмисленістю їх життя. У нашому дослідженні ми отримали експериментальне підтвердження та деяке емпіричне доповнення цих положень. Так, в результаті констатуючого експерименту було встановлено, що життєві цілі, задоволеність процесом самореалізації та переживання осмисленості життя позитивно корелюють з задоволеністю професійним вибором, позитивним ціннісно-смисловим ставленням студентів до обраної професії, бажанням оволодіти обраною спеціальністю та працювати за фахом у майбутньому, і навпаки, незадоволеність обраною професією, зовнішня вмотивованість здобуття фаху, небажання працювати за обраною спеціальністю в майбутньому перебувають у негативному взаємозв’язку з переживанням студентами осмисленості існування.
3. Здійснений теоретичний та експериментальний аналіз змістовних аспектів смисложиттєвих орієнтацій дозволив встановити, що пріоритетними сферами самореалізації студентів-психологів є навчання та майбутня професійна діяльність. Це актуалізувало необхідність вивчення взаємозв’язку смисложиттєвих орієнтацій студентів та їх професійного становлення. В результаті теоретичного аналізу цієї проблеми нами було встановлено, що смисложиттєві орієнтації є важливим чинником ефективності як професійної діяльності, так і процесу фахового становлення. Це обумовлюється тим, що професійна спрямованість змісту смисложиттєвих орієнтацій визначає позитивне ціннісно-смислове (чи смисложиттєве як варіант найвищого його прояву) ставлення суб’єкта до своєї професії. Крім того, цінності та життєві цілі як структурні елементи смисложиттєвих орієнтацій певним чином співвідносяться з професійними цінностями чи цілями, які регулюють процес професійного становлення особистості. При цьому висока суб’єктна значущість цінностей та цілей професійної діяльності чи професійного становлення обумовлює їх включення в систему смисложиттєвих орієнтацій, що й забезпечує мотивуючий, спрямовуючий, потенціал смисложиттєвих орієнтацій як чинника професіоналізації особистості.
4. Важливим аспектом професійного становлення студентів є формування у них мотиваційної готовності до майбутньої фахової діяльності. Саме на ньому, відповідно до об’єкта та предмета нашого дослідження, ми сконцентрували свою увагу, здійснивши його подальше тлумачення. Вихідними положеннями висвітлення сутності цього феномену стали розробки психологічної готовності до професійної діяльності, складовим елементом якої є мотиваційна готовність. Відтак, нами окреслено поділ мотиваційної готовності на два види: довготривалий та короткотривалий. Перший з них базується на феноменах ціннісно-смислової, мотиваційної сфери (мотивах, цінностях, цілях, смислах), професійно-орієнтовані особливості яких визначають суб’єктну спрямованість на фахову діяльність та потребу у ній, а другий є своєрідною актуалізацією професійно-мотиваційного потенціалу суб’єкта відповідно до безпосередніх, наявних вимог, обставин та ситуацій професійної діяльності. Основними функціями мотиваційної готовності є забезпечення стійкої професійної спрямованості особистості, прагнення самої діяльності, спонукання та регулювання її професійної діяльності. Основними структурними елементами мотиваційної готовності є позитивне ставлення до професійної діяльності, інтерес до неї, потреба у ній, професійна спрямованість, орієнтація на цінності та досягнення у обраній сфері. Ці елементи є взаємопов’язаними у цілісній мотиваційній готовності до професійної діяльності.
Також детально висвітлено сутність професійної мотивації як елементу мотиваційної готовності і показано, що її слід розглядати як систему смислоутворюючих мотивів відповідної діяльності, сутнісною характеристикою яких є релевантність їх змісту самій діяльності. Важливим аспектом формування мотиваційної готовності є мотивація оволодіння професією, яка має бути внутрішньою та відповідати змісту майбутньої професійної діяльності. Відтак важливою особливістю досліджень проблеми мотиваційної готовності є врахування стрижневих особливостей конкретної професійної діяльності, що передбачає розробку окремих моделей мотиваційної готовності відповідно до її змісту.
5. У дисертаційному дослідженні обґрунтовано модель мотиваційної готовності до професійної діяльності майбутніх психологів. В основу її розробки було покладено виявлені на основі теоретичного аналізу структурно-функціональні особливості феномену мотиваційної готовності та найважливіші особливості професійної діяльності психологів. Серед останніх психічна реальність як об’єкт роботи психолога, комунікативний, творчий характер його праці та високі вимоги до самої особистості фахівця: необхідність постійного самовдосконалення, спрямованість на духовні цінності, повага до індивідуальності іншої людини, потреба в досягненнях.
У запропонованій нами моделі мотиваційної готовності майбутніх психологів до професійної діяльності відображено сутність довготривалого виду готовності, що формується протягом професійної підготовки. Відтак мотиваційна готовність являє собою складне полікомпонентне утворення, структуру якого утворюють три блоки: ціннісно-смисловий, блок професійної спрямованості та навчально-професійної мотивації. Перший з них включає позитивне ціннісно-смислове (у найвищому прояві смисложиттєве) ставлення до професійної діяльності, а також передбачає інтеграцію професійно значущих цінностей самовдосконалення, збереження індивідуальності, духовного задоволення, креативності сфер навчально-професійної діяльності в системі смисложиттєвих орієнтацій особистості майбутнього фахівця. Блок професійної спрямованості включає інтерес до своєї професії, задоволеність професійним вибором, бажання працювати за фахом, наявність професійних цілей та позитивних очікувань щодо майбутньої діяльності. Змістовими характеристиками блоку навчально-професійної мотивації є власне професійна мотивація, представлена релевантними праці психолога мотивами перетворення, досягнення та комунікації, а також внутрішня мотивація оволодіння професією, релевантна змісту самої діяльності та бажанню стати кваліфікованим психологом.
6. В результаті експериментального дослідження мотиваційної готовності було виявлено змістовні варіанти суб’єктивних інтерпретацій студентами деяких її параметрів. Так, зміст позитивного ціннісно-смислового ставлення студентів до обраної професії акумулюється в переживанні цікавості, захопленості своєю професією, баченні її великого потенціалу та перспективності, усвідомленні відповідальності, важливості, складності, глибинності праці психолога, усвідомленні її переваг та недоліків. Виявлено також наявність смисложиттєвого ставлення студентів до своєї професії як вищого вияву позитивного ціннісно-смислового ставлення, що репрезентується в якості переживання осмисленості життя завдяки професії та тлумаченні студентами власних смисложиттєвих концепцій як професійної самореалізації, творчості, досягнень. Встановлено також і негативне ціннісно-смислове ставлення до професії, яке обумовлюється очікуванням малоперспективності професії щодо працевлаштування та матеріального забезпечення.
Розкрито також варіанти суб’єктивної інтерпретації студентами параметрів блоку професійної спрямованості, серед яких цікавість до внутрішнього світу людей, психології їх стосунків, переживання власної схильності до психології, професійного покликання, наявності власного професійного потенціалу. Конкретизовано основний зміст професійних цілей, що виявляється у бажанні стати кваліфікованим психологом, працювати за фахом та отримати для цього необхідні умови. Виявлено також і варіанти квазіпрофесійної спрямованості, які за формою висловлювань вказують на актуальність обраної професії для студентів, але, як виявилось на основі кореляційного аналізу, негативно взаємопов’язані з іншими параметрами мотиваційної готовності. Такими варіантами є бачення професії як можливості пізнати і змінити себе, покращити своє життя, ставлення до неї суто як до джерела особистісного розвитку без бажання самої праці. Виявлено також варіанти суб’єктивних інтерпретацій відсутності професійної спрямованості, основними аргументами яких є надмірна складність праці психолога та песимістичні очікування щодо працевлаштування і матеріального забезпечення.
7. В результаті експериментальних досліджень вивчено динаміку якісних та кількісних показників усіх трьох блоків мотиваційної готовності студентів-психологів та особливості їх інтеграції. У процесі навчання відбувається динаміка ціннісно-смислового ставлення студентів до своєї професії, яка полягає у зниженні романтизації уявлень про свою професію на основі пізнання її сутності та формуванні більш адекватних його варіантів: бачення великого потенціалу та перспективності психології, усвідомлення її складності та відповідальності, врахування соціальних та матеріальних аспектів майбутньої професійної діяльності. Встановлено, що смисложиттєве ставлення до професії тісно взаємозв’язане з важливими параметрами професійної спрямованості, зокрема з переживанням своєї схильності до психології, професійного покликання, наявності професійного потенціалу, остаточності здійсненого професійного вибору, внутрішнім бажанням пізнати сутність своєї професії та працювати в майбутньому за спеціальністю. У другій половині навчання зростає представленість серед студентів негативного ціннісно-смислового ставлення, індикатором якого є надмірна складність та низька оплачуваність праці психолога, однак таке явище не є надто поширеним.
Протягом навчання у ВНЗ відбувається інтеграція професійно значущих орієнтацій, зокрема цінностей саморозвитку, духовного задоволення, креативності, збереження індивідуальності та сфер професійного життя і навчання, а також формування взаємозв’язків цих орієнтацій з виявленими варіантами позитивного ціннісно-смислового ставлення студентів до професії. Особливістю цього процесу є зростання інтенсивності та міцності цих взаємозв’язків на перших етапах навчання, деяке їх зниження всередині навчання та досягнення найвищого рівня інтегрованості на етапі завершення оволодіння фахом.
На основі експериментальних досліджень виявлено також динаміку якісних та кількісних показників параметрів блоку професійної спрямованості, яка базується на переключенні студентів зі ставлення до своєї професії як джерела особистісного саморозвитку на пізнання сутності праці психолога. Розвиток професійної спрямованості студентів виявляється, перш за все, у зростанні інтересу студентів до своєї професії, суб’єктивного переживання власного фахового потенціалу, здійсненні подальшого професійного самовизначення, підвищенні показників загальної, творчої активності, соціальної корисності, зростанні бажання працювати за спеціальністю та належним чином організувати свою працю. Однак проблемним моментом при цьому є зниження представленості серед студентів старших курсів професійної цілі стати кваліфікованим психологом, що може свідчити не лише про переживання завершення процесу здобуття професії, а й про недостатнє розуміння необхідності постійного професійного вдосконалення як на останніх етапах навчання, так і після його закінчення. Крім того, як виявилось, аж наприкінці навчання відбувається усвідомлення студентами необхідності методичного забезпечення своєї майбутньої праці (наукової та прикладної літератури, діагностичних та психотехнічних методик, ігрових матеріалів), що свідчить про недостатність врахування ними конкретних прикладних аспектів майбутньої професійної діяльності на етапі теперішньої професійної підготовки.
Виявлено, що важливим чинником формування професійної спрямованості студентів-психологів є проходження ними різних видів навчальної практики за період навчання у ВНЗ. Так, практика сприяє глибшому пізнанню сутності праці психолога, усвідомленню переваг та недоліків обраної професії, виробленню професійних умінь, оцінці власних фахових можливостей. Результати кореляційного аналізу показують, що задоволеність студентів проходженням практики позитивно корелює з іншими параметрами професійної спрямованості, а незадоволеність нею перебуває у негативних взаємозв’язках з ними. Це дає підстави стверджувати, що проходження студентами практики диференціює їх професійну спрямованість (чи не спрямованість), бажання (чи небажання) працювати у майбутньому за фахом.
У другій половині навчання відбувається деяке зниження якісних показників професійної спрямованості, яке зумовлене негативними очікуваннями щодо майбутнього працевлаштування та матеріального забезпечення. У процесі навчання відбувається інтеграція параметрів професійної спрямованості, яка є динамічною і характеризується збільшенням кількості та міцності взаємозв’язків на початкових етапах навчання, деяким зниженням їх всередині підготовки та досягненням максимальної інтенсивності на завершальному етапі.
Спостерігаються також зміни параметрів блоку навчально-професійної мотивації, яка виявляється у зростанні якісних та кількісних показників внутрішньої мотивації навчальної діяльності та професійно значущих мотивів діяльності психолога (перетворення, комунікації та досягнення), деякому їх зниженні всередині навчання та наступному підвищенні наприкінці здобуття спеціальності. Аналогічним є і розгортання процесу інтеграції параметрів блоку навчально-професійної мотивації.
Загалом відбувається динаміка якісних та кількісних показників параметрів цілісної мотиваційної готовності студентів-психологів протягом навчання, яка характеризується їх зростанням на перших етапах навчання, деякому зниженні всередині навчання та наступному підвищенні наприкінці професійної підготовки. Інтеграція параметрів мотиваційної готовності всередині блоків загалом та між блоками зокрема відбувається узгоджено з динамікою її якісних та кількісних параметрів.
Емпірично виявлені особливості динаміки мотиваційної готовності вказують, що на третьому і четвертому курсах навчання у студентів виникають проблемні моменти у її формуванні, які виявляються у зниженні інтересу до своєї професії, незадоволеності процесом навчання, наявності песимістичних очікувань щодо майбутньої діяльності, зростанні небажання працювати за фахом. Це вказує на переосмислення ними свого ставлення до професійного становлення, яке супроводжується також і зниженням переживання осмисленості життя. Зіставлення отриманих нами даних з результатами досліджень інших дослідників, що слугували методологічною базою нашої роботи, дозволяють констатувати, що ці кризові періоди є типовими для професійного становлення фахівців в умовах ВНЗ і ще до закінчення навчання позитивно розв’язуються переважною більшістю студентів за рахунок прийняття особливостей обраної професії та корекції власних життєвих і професійних цілей, що також підтверджується результатами наших досліджень.
Експериментально вивчено динаміку взаємозв'язків смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності студентів-психологів протягом навчання у ВНЗ. Її особливістю є інтеграція професійно значущих цінностей та сфер самореалізації в структурі смисложиттєвих орієнтацій, що свідчить про формування їх професійної спрямованості у процесі фахової підготовки. На перших етапах навчання відбувається зростання інтенсивності та міцності взаємозв’язків професійних смисложиттєвих орієнтацій з параметрами мотиваційної готовності, деяке зниження їх всередині навчання та досягнення максимальної інтегрованості на завершальному етапі професійної підготовки.
8. В результаті формуючого експерименту доведено, що існують причинно-наслідкові залежності між смисложиттєвими орієнтаціями та параметрами мотиваційної готовності, які виявляються, зокрема в тому, що рефлексія смисложиттєвих орієнтацій студентів-психологів підвищує якісні та кількісні показники їх мотиваційної готовності до майбутньої діяльності. Це виявляється у зростанні особистісної значущості професійних смисложиттєвих орієнтацій, позитивного ціннісно-смислового, а також смисложиттєвого ставлення студентів до своєї професії, розвитку діяльно-практичної позиції пізнання її сутності, зростанні переживання професійного покликання та власного фахового потенціалу, розширенні змістовного репертуару професійних цілей, збільшенні компоненту внутрішньої мотивації навчання та важливих мотивів самої праці перетворення, комунікації і досягнення. Встановлено, що досягнення цього експериментального ефекту супроводжується зростаючим рефлексуванням професійної ідентифікації студентів, яка обумовила взаємопов’язаність проектування особистісних життєвих цілей та рефлексії психологічних закономірностей процесу тренінгової роботи.
Отримані експериментальні дані дозволяють вважати рефлексію студентами-психологами власних смисложиттєвих орієнтацій ефективним механізмом підвищення показників їх мотиваційної готовності до майбутньої професійної діяльності, а саму тренінгову програму плідною формою організації подібних розвивальних заходів для студентів протягом їх підготовки у ВНЗ.
Зауважимо, що отримані результати не претендують на вичерпне висвітлення досліджуваної проблеми. Як найближча перспектива, особливої уваги заслуговує подальше дослідження психологічних механізмів формування мотиваційної готовності студентів-психологів протягом їх навчання у ВНЗ, вивчення шляхів оптимізації їх особистісного та професійного самопроектування, а також особливостей реалізації смисложиттєвих орієнтацій та мотиваційної готовності на етапі включення в реальну фахову діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. Екатеринбург: „Деловая книга”, Москва: Узд. Центр „АCАDEMIA”, 1995. 224 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
3. Авдеева А.П. Мотивационный и операциональный компоненты готовности к инженерной деятельности: Дис. ... канд. психол. наук. - М.: Государственная академия управления, 1995. - 199 с.
4. Адлер А. Наука жить: Пер. с англ. и нем. К.: „Port-Royal”, 1997. 288 с.
5. Адлер А. Понять природу человека: Пер. с нем. СПб.: Академ. проект, 1997. 256 с.
6. Акмеологические основы профессионального самосознания личности: Учебное пособие/ А.А. Деркач, О.В. Москаленко и др. Астрахань: Изд-во Астраханского гос. пед. ун-та, 2000.-330 с.
7. Акопов Г.В., Быкова Н.Л. Исследование динамики смысложизненных ориентаций// Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни: Материалы ІІІ-V симпозиумов / Психологический институт Российской Академии образования/ Редкол.: Чудновский и др.- М.: „Ось-89”, 2001. - 336 с. - С.164-171.
8. Алексина Т.А., Донченко А.П. Нравственный смысл жизни в аспекте личностного времени //Философские науки. - 1985. - №3. - С.43-52.
9. Алиева М.А., Гришанович Т.В., Лобанова Л.В., Травникова Н.Г., Трошихина Е.Г. Я сам строю свою жизнь /Под ред. Е.Г. Трошихиной. СПб: Речь, 2001. 216 с.
10. Ананьєв Б.Г. К психофизиологии студенческого возраста // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Л., 1974.- 254 с. С.3-15.
11. Ананьєв Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1979.
12. Анцыферова Л.И. Методологические проблемы психологии развития/
Принцип развития в психологии. М.: Наука, 1978. С.3-20
13. Асеев В.Г. Структура мотивации поведения // Мотивационная регуляция деятельности и поведения личности. М.: МГУ, 1988. С. 134-147.
14. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.150с.
15. Асмолов А.Г., Братусь Б.С., Зейгарник Б.В., Петровский В.А. и др. О некоторых перспективах исследования смысловых образований личности // Вопросы психологии. 1979. - №4. С.35-47.
16. Ахола Т., Фурман Б. Краткосрочная позитивная психотерапия (Терапия фокусирования на решении).. СПб.: Изд-во „Речь”, 2000. 220 с.
17. Ахола Т., Фурман Б. Психтерапевтическое консультирование. Беседа, направленная на решение. СПб.: „Речь”, 2001. 160 с.
18. Бабушкин Г.Д. Взаимосвязь профессионального интереса и склонности к педагогической деятельности // Вопросы психологии. 1987. - №2. С. 62-69.
19. Балл Г.О. Види наукової діяльності і предмет практичної психології // Практична психологія: теорія, методи, технології: Матеріали наукового семінару 9-10 червня 1997 р. - Київ, 1997. - 250 с. - С.28-32.
20. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до професійної праці //Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти: Науково-методичний збірник/ Ред. кол.: І.А. Зязюн та ін. - К., 1994. - 384 с. С.98-100.
21. Барабанщиков В.А. Принцип системності в психологической концепции Б.Ф. Ломова //Психологический журнал. - 1997. - №1. С.3-9
22. Басина Е.З. Идентификация с другими как механизм формирования смысловой сферы личности: Авторев. Дис. канд. Психол. Наук. М., 1986.-23с.
23. Бекешкина И.Э. Смысл жизни и нравственная самореализация // Жизненный путь личности/ Отв. ред. Л.В.Сохань.- К.: Наукова думка.1987.-280 с. С.133-148.
24. Бекешкина И.Э. Структура личности: (Методологический анализ) /АНУССР, Ин-т философии. - К.: Наук. думка, 1986. - 129 с.
25. Белей М.Д. Задачный подход к формированию психологической готовности учащихся педклассов к профессии учителя // Автореф. дисс...канд. психол. наук - Киев, 1991. - 19 с.
26. Бердяев М.О. Самопознание: Сочинения. - М.:ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, Харьков: Изд-во „Фолио”, 1998. - 624 с.
27. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного похода. М.: Наука, 1973.
28. Блінова О.Є. Відкритість як мотиваційна готовність майбутнього вчителя до педагогічного спілкування // Педагогіка і психологія. 2002. - №1-2. С.97-104.
29. Богоявленская Д.Б. Смисл жизни и творчество // Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни: Материалы І-ІІІ симпозиумов / Психологический институт Росийской Академии образования / Редкол.: Чудновский В.Э. и др. - М.: „Ось-89”, 2001-336 с. - С.115-119.
30. Бодалев А.А. О смысле жизни человека, его акме и взаимосвязи между ними // Мир психологии, 2001, №2. - С.54-58.
31. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М., 1986. - 464 с.
32. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологии. 1979. - №4. С. 23- 34.
33. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997. - №1. С.144-150.
34. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості. К., 2000. 63 с.
35. Боришевський М.Й., Киричук О.І. До проблеми самосвідомості особистості як детермінанти її саморозвитку //Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996р.). В 3-х томах. К.: Вид-во ДОК-К, 1996. 431 с. С.105-111.
36. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1998.-301 с.
37. Бреусенко А.А. Смысл жизни как психологическая проблема //Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань - В 3-х томах. К.: Вид-во ДОК-К, 1996.-431 с. С.121-129.
38. Бутенко А.П. Социалистический образ жизни: проблемы и суждения.- М., 1978. 365 с.
39. Б'юджентал Дж. Третя сила у психології // Гуманістична психологія: Антологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів: У 3-х т./ Упорядники й наукові редактори Р.Трач та Г.Балл. - К.: Університетське видавництво „Пульсари”, 2001 - 252 с. - С.80-90.
40. Вайзер Г.А. Отношение старшекласников к проблеме смысла жизни// Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни: Материалы І-ІІІ симпозиумов / Психологический институт Росийской Академии образования /Редкол.: Чудновский В.Э. и др. - М.: „Ось-89”, 2001-336 с. - С.172-179.
41. Вайзер Г.А. Представления школьников о „смысле жизни” и „акме человека” //Мир психологии. 2001. - №2.- С.93-98.
42. Вачков И.В. Основы группового тренинга. М., 1999.
43. Введенский А. И. Условие позволительности веры в смысл жизни // Смысл жизни в русской философии: Конец ХIХ начало ХХ века /Отв. ред. А.Ф. Замалеев. Санкт-Петербург: „Наука”, 1995 384 с. С.40 74.
44. Ведин И.Ф. Бытие человека: деятельность и смысл. Рига: Зинатне, 1987. 212 с.
45. Вірна Ж. П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія.- Луцьк: РВВ „Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2003.- 320 с.
46. Войтович Н. „Криза третього курсу” як переломний етап професійного становлення студентів // Особистісні кризи студентського віку: Збірник наукових статей /За ред. Т.М. Титаренко. - Луцьк: Ред.-вид. відд. „Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - 112 с. - С.52-60.
47. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. - М: Педагогика, 1982.- Т1. 487с.
48. Галян І.М. Саморегуляція оцінних ставлень вчителя в педагогічній взаємодії. Монографія. Дрогобич: вид-во „Відродження”, 1998.
49. Галян І.М. Умови адекватності оцінної діяльності вчителя // Психологія: Збірник наукових праць „Психологія” Випуск 1 (8). К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. 2000. С.272-279.
50. Галян І.М. Ціннісно-смислові аспекти особистості педагога // Проблеми розвитку системи соціальної роботи та неперервної освіти в Україні та за її межами. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Чернівці. 2002. С.43-47.
51. Гейник О. Криза адаптації першокурсників випускників сільських шкіл до умов студентського життя //Особистісні кризи студентського віку: Збірник наукових статей /За ред. Т.М. Титаренко. - Луцьк: Ред.-вид. відд. „Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - 112 с. - С.52-60. С.31-52.
52. Гилева И.О. Проявление мотивационной готовности к творческой деятельности у студентов //Прикладная психология. - 2001. - №3. - С.92-96.
53. Гинзбург М. Р. Личностное самоопределение как психологическая проблема //Вопросы психологии, 1988, №2. - С.19-26.
54. Годфруа Ж. Что такое психология: В. 2-Х т. Т.2. М.: Мир, 1996. 376 с.
55. Головаха Е.И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи. К.: Наукова думка, 1988. 144 с.
56. Горностай П.П. Формирование психологической готовности старшеклассников к педагогической деятельности: Автореф. дис. ... канд. псих. наук. К., 1988. 18 с.
57. Гоян І.М. Психологічний аналіз мотиваційних феноменів спільної професійної діяльності //Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во „Плай Прикарпатсьго ун-ту, 2000.- Вип.. 4. Ч.1. 241 с. - С.90-98.
58. Грибенюк Г.С. Мотиваційна готовність курсантів і слухачів вищого військового учбового закладу до професійної діяльності (на прикладі спеціалістів пожежної безпеки МВС України). Дис. ... канд.. психол. наук. К., 1997. 17 с.
59. Деркач А.А. Орбан Л.Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости личности. М.: РАУ, 1995. 208 с.
60.