ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Краткое описание

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ
ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОТ ГАЛИНА МИКОЛАЇВНА

УДК 378. 046.4

ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна і вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник СЕМИЧЕНКО ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА
доктор психологічних наук, професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП ________________________________________________________ 4
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ ___________________________________ 12
1.1. Проблема визначення змісту, структури і засобів формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл ___ 12
1.2. Багатовимірний системний підхід як методологічна основа дослідження психологічної культури _____________________ 21
1.3. Теоретична модель психологічної культури керівника закладу освіти _______________________________________________ 26
Висновки до розділу 1____________________________________ 56
РОЗДІЛ 2.
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ _________________________________________________ 59
2.1. Методична база і організація емпіричного дослідження проблеми формування психологічної культури ___________ 59
2.2. Визначення інтегральних показників управлінської ефективності, стилю взаємодій і особистісних потенціалів керівників ____ 68
2.3. Емпірична модель психологічної культури керівників навчальних закладів у системі освіти ___________________ 109
2.4. Порівняльний аналіз реальної” та ідеальної” емпіричних конфігурацій психологічної культури керівників _________ 146
Висновки до розділу 2 _____________________________________ 157
РОЗДІЛ 3.
РОЗРОБКА ТА АПРОБАЦІЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОГРАМИ ФОРМУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ ____________________________ 163
3.1. Психологічне навчання керівників загальноосвітніх шкіл у системі післядипломної освіти _______________________163
3.2. Принципи, психолого-педагогічні та методичні підходи до формування психологічної культури керівників _______ 174
3.3. Особливості та результати впровадження методики формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл __199
Висновки до розділу 3 __________________________________208
ВИСНОВКИ __________________________________________________211
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ _________________________ 217
ДОДАТКИ ___________________________________________________ 234

ВСТУП
Побудова демократичного суспільства з високорозвиненою економікою об’єктивно зумовлює необхідність значного підвищення управлінської і психологічної культури керівників всіх рівнів і галузей суспільного життя. Розбудова української держави на засадах демократизації та гуманізму пов’язана зі зміною базових підходів, умов і стилів керівництва у напрямку розширення участі в управлінні кожної людини. За роки незалежності в Україні визначено нові пріоритети розвитку освіти, створено відповідну правову базу, розпочато практичне реформування галузі на основі прийнятої Урядом Державної національної Програми Освіта” (Україна ХХІ століття). Складність впровадження нововведень, економічні обмеження, старі стереотипи керівництва та інші чинники з особливою гостротою обумовлюють неможливість реалізації новітніх програм без змін в методології, стратегії і тактиці керівництва закладами освіти. Реалізація загальнодержавних програм передбачає вдосконалення існуючих та розробку нових психолого-педагогічних систем навчання, знаходження нових методів підвищення якості та інтенсивності навчально-ви­хов­ного процесу, що потребує подальших психолого-педагогічних дослід­жень.
Динамічні суспільні зрушення стимулювали різноманітні зміни в загальній та професіональній культурі нації, цінностях і змісті діяльності особистості, які відбуваються з різною швидкістю. Стали помітними позитивні зміни в матеріальній, економічній та політичній сферах суспільного життя і, одночасно, виявляється відставання у професійній культурі управління. До того ж, якщо в економічній сфері вдосконалення культури управління все ж відбувається внаслідок тиску економічних факторів, то в сфері освіти ріст управлінської ефективності слід оцінити як незадовільний. Іхоча відставання якості керівництва від потреб сьогодення, насамперед, пов’язане з структурними та інноваційними змінами в сфері освіти, не менш важливим фактором є недостатній темп зростання психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів. Сучасна психологічна наука пропонує для сфери управління ефективні рекомендації щодо оптимізації управління, широкий вибір репертуарів управлінської поведінки, які з успіхом використовуються менеджерами в економічній, політичній та інших сферах суспільного життя з метою підвищення ефективності досягнення організаційних цілей (конкретні технології впливу, інтенсифікації розвитку працівника, формування колективів і команд, вирішення конфліктів, впровадження нововведень та інші). Разом з тим упровадження передових психолого-педагогічних технологій в практику керівництва навчальними закладами йде дуже повільно, що в першу чергу обумовлено недоліками в організації післядипломної освіти керівних кадрів, по-друге внутрішнім чинником відсутністю мотивації відповідного фахового зростання, по-третє недостатньою методичною розробкою методів, прийомів і технологій активного навчання керівників.
Практичний досвід роботи та наукові спостереження свідчать, що спеціальні психологічні знання і управлінські вміння здатні багатократно підвищити загальну ефективність організацій насамперед у зв’язку з малими витратами на впровадження психолого-педагогічних технологій, але до психології, на жаль, керівники звертаються тільки після чисельних невдалих спроб використання інших можливостей. Тоді як логічніше для підвищення організаційної ефективності використовувати насамперед засоби з мінімальними затратами. Відмова від психологічних технологій в управлінні є свідченням низької психологічної культури керівників нерозумінням переваг і можливостей психологічних знань і умінь.
На індивідуальному рівні проблема формування психологічної культури керівників закладів освіти ще не вивчалась, хоча в окремих аспектах і в зв’язку з іншими цілями виступала предметом спеціального вивчення в дослідженнях як зарубіжних (Р.Маслоу, Ф.Харцберг, Д.Мак-Грегор, Р.Болейк, Д.Мутон та ін.), так і вітчизняних вчених (Л.М.Карамушка, Л.С.Колмогорова, Н.Л.Ко­ло­мін­ський, Б.Д.Паригін, Р.Х.Шакуров, Л.Г.Лаптєва, В.А.Семиченко, В.О.Сластьонін, Н.В.Чепелєва та ін.).
Щоб вирішити проблему підвищення ефективності керівництва навчальними закладами, з метою розробки комплексного підходу до формування психологічної культури в системі післядипломної освіти, на наш погляд, необхідне визначення відповідних компонентів та структури їх взаємозв’язків, особистісних детермінант, гендерних характеристик особистості і умов формування психологічної культури керівників. У такому аспекті проблема ще не досліджувалась.
Таким чином, соціальна значущість проблеми визначення змісту і структури психологічної культури керівників та недостатня наукова розробка процесу її формування у закладах післядипломної освіти зумовили вибір теми нашого дослідження Формування психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл у системі післядипломної освіти”.
Зв’язок з науковими планами і програмами. Тема входить до плану науково-дослідних робіт в Цільовій програмі професійної підготовки управлінських кадрів Миколаївської області, затвердженій Колегією Управління освіти Миколаївської області від 19.12.2001 р.
Об’єкт дослідження психологічна культура керівників загальноосвітніх шкіл.
Предмет дослідження зміст, психологічні та організаційно-методичні умови формування психологічної культури керівників у системі післядипломної освіти.
Мета дослідження на основі теоретико-експериментального визначення специфіки психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів виявити зміст, організаційно-методичні умови її формування та розвитку в процесі підвищення кваліфікації у системі післядипломної освіти.
В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що:
1. Удіяльності керівників загальноосвітніх закладів психологічна культура це системний ефект функціонування і взаємодії аксіологічних, праксеологічних, гносеологічних і афективних складових особистості, детермінований її базовими рисами, властивостями в цілому і особистісними потенціалами, який визначає якість та рівень індивідуальної управлінської ефективності і реалізується як інтегральний стиль управлінської діяльності.
2. Формування психологічної культури це складна проблема цілісного розвитку особистості, яка може бути вирішена шляхом багатомірної цілеспрямованої зміни рівня розвитку складових особистості впливом на системоутворювальні компоненти психологічної культури на основі ви­користання активних методів навчання та спеціальних технологій (соціально-психологічних тренінгів), які враховують і використовують системні ефекти взаємодії рис особистості, управлінських умінь і спеціальних психологічних знань і сприяють зростанню особистісного потенціалу та оптимізації стилю управлінської діяльності.
Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні та методичні підходи до проблеми формування психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів.
2. Визначити інтегральні ознаки психологічної культури керівників.
3. Виявити базові та інваріантні компоненти психологічної культури керівників.
4. Виявити гендерні особливості психологічної культури керівників.
5. Розробити та експериментально апробувати методику розвитку психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів у системі післядипломної освіти.
Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення, що пов’язані з проблемою формування психологічної культури у цілому: в філософському аспекті (Т.І.Артем’єва, Г.С.Ба­ти­щєв, Л.П.Буєва, М.С.Каган); в соціально-психологічному аспекті (К.А.Абуль­ха­нова-Славська, Г.М.Андрєєва, О.І.Донцов, Н.Л.Коломінський, Б.Ф.Ломов); в психологічному аспекті (Б.Г.Ана­ньєв, О.О.Бодальов, Л.С.Ви­гот­ський, О.О.Голубєва, О.Б.До­бро­вич, І.А.Зимня, А.І.Крупнов, Н.В.Кузь­мі­на, В.Н.Куніціна, О.О.Леонт’єв, В.М.Мя­сищев, К.К.Платонов, Б.М.Тєплов, С.Л.Ру­бінштейн, В.Д.Шадріков); в педагогічному аспекті (Е.Е.Антон, О.В.Муд­рик, Е.С.Михайлова); з позицій діяльнісної методології (В.П.Бес­палко, В.І.Бондар, І.А.Зязюн, М.С.Каган, Л.Г.Коваль, О.О.Лєонт’єв, В.М.Мадзігон, М.І.При­ходько, Б.М.Ре­бус, В.В.Руб­цов, В.К.Та­ра­сов, Л.І.Уманський та ін.); специфіка управлінської діяльності відображена впитаннях теорії управління, яка по­яснює і пропонує форми та методи реалізації управлінських функцій (С.У.Гон­ча­рен­ко, К.Б.Єси­по­віч, І.В.Кузьмін, А.М.Лутошкін, В.І.Маслов, В.С.Пі­кельна, Р.Х.Шакуров, В.О.Яку­нін та ін.); в положеннях теорії функціонування педагогічних систем (А.А.Деркач, М.І.Д’яченко, Н.В.Кузь­міна, В.В.Олійник, В.О.Сластьонін); в теоретичних поглядах на процес формування психологічної культури (Л.М.Ка­ра­муш­ка, Л.С.Колмогорова, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва); васпекті формування загально-педагогічних та управлінських умінь, їх класифікації (О.В.Мудрик, В.І.Маслов, А.П.Мар­ко­ва, В.І.Пуцов, В.О.Сластьонін, Л.Ф.Стрін, В.О.Су­хо­млин­ський, П.В.Ху­до­мін­ський). Визначення сутності психологічної культури засновувалось на відомих психологічних кон­цепціях керівництва, лідерства, відносин (Г.К.Ашин, О.І.Зотова, О.І.Кітов, Ю.Д.Красовський, В.Г.Крись­ко, Р.Л.Кри­чєв­ський, Є.С.Кузь­мін, Л.Д.Куд­ря­шо­ва, Б.Д.Паригін, Н.П.Піщулін, В.М.Мя­си­щєв, О.Л.Свеницький, О.В.Філіпов, В.М.Шепель, В.О.Ядов) та сучасних зарубіжних теоріях ме­неджменту (М.Аль­берт, М.Вудкок, В.Зігерт, К.Кіллен, Л.Ланг, М.Х.Мес­кон, та ін.)
Дослідження ґрунтувалось на загальних положеннях методології багатомірних системних досліджень (Е.М.Браверман, В.П.Бітинас, В.П.Кузьмін, В.М.Мель­ников, М.Б.Мучнік, В.А.Семиченко, Л.Т.Ямпольський) та прин­ципах загальної психо­метрики та психодіагностики (А.Анастазі, К.Берка, О.О.Бо­да­льов, Л.Ф.Бур­ла­чук, В.В.Столін та ін.).
В основу системної психолого-педагогічної технології формування психологічної культури керівників покладено принципи і механізми соціально-психологічного тренінгу, розробленого зарубіжними та вітчизняними психологами (Н.Н.Богомолова, Є.Берн, Т.Бурроу, Г.О.Ковальов, К.Левін, Дж.Мо­ре­но, Л.А.Петровська, У.Шутц, Ю.М.Ємельянов та ін.), теоретичні і методичні розробки ділових, навчальних, організаційних, імітаційних та психотехнічних ігор (С.Р.Гідрович, В.Ф.Комаров, А.Я.Лів­шиц, Ю.В.Па­хо­мов, І.М.Сироєжкін, О.П.Ситніков, Є.А.Хруцький, Н.В.Цзен, Г.П.Щєдровицький).
Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових джерел з проблем визначення, вимірів і розвитку психологічної культури особистості з метою розробки теоретичної моделі і обґрунтування загальних засад емпіричного дослідження; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий для вивчення емпіричної структури психологічної культури на рівні латентних факторів та формуючий для оцінки впливу на окремі складові психологічної культури керівників участі в заняттях з спеціальної психологічної підготовки); психодіагностичні методики вивчення рис і властивостей особистості з метою отримання оцінок їх рівня та інтенсивності; метод експертних оцінок для вивчення особливостей і побудови моделі ідеалу” керівника; методи математичної статистики (варіаційний, кореляційний, кластерний і факторний аналіз) з метою з’ясування латентної структури психологічної культури, особистісної детермінації її особливостей, оцінки значущості змін у формуючому дослідженні та ін.; метод активного соціально-психологічного навчання для цілеспрямованого впливу на рівень розвитку спеціальних вмінь керівників та інших складових психологічної культури.
База дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалась на базі Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Експериментальним дослідженням було охоплено 907 директорів, заступників з навчально-виховної роботи, керівних працівників районних управлінь освіти.
Дослідження здійснювалось упродовж 1998 2003 років.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в уточненні змісту термінів психологічна культура”, психологічна культура керівника” з позицій послідовної реалізації системного (багатомірного) підходу; врозширенні уявлень про зміст та основні детермінанти формування психологічної культури; у виявленні гендерних відмінностей, змісту та тенденцій розвитку психологічної культури управлінця; в розробці інтегральних показників сформованості психологічної культури керівників; в обґрунтуванні концептуального підходу і програми розвитку психологічної культури на основі активних методів навчання.
Практичне значення дослідження полягає в розробці засобів розвитку системи професійно-значущих якостей, рис, стилів та інших складових психологічної культури керівників загальноосвітніх шкіл, у розробці психологічних технологій її формування та методики оптимізації процесу психологічного тренінгу шляхом спрямування впливу на системоутворювальні фактори, ок­ре­мі компоненти особистості і уміння, що входять в систему значущих характеристик психологічної культури керівника.
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалась методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу; репрезентативністю вибірки та адекватним використанням кількісних і якісних методів аналізу даних; використанням багатомірного підходу до інтерпретації результатів. Обробка даних проводилася з використанням ЕОM К6-2 за допомогою статистичної програми KELLY, розробленої на факультеті психології МДУ (м.Москва), електронних таблиць MS Excel 97 та пакету статистичних програм SPSS.
Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції Післядипломна освіта: перс­пективи розвитку” (Київ, 12-13 грудня 2001р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції Психолого-педагогічний супровід професійного становлення молодого спеціаліста” (Миколаїв, 17-18 червня 2003р.), Всеукраїнському семінарі керівників Традиційні і нетрадиційні підходи до організації стажування молодих спеціалістів загальноосвітніх навчальних закладів” (Миколаїв, 23-24 листопада 2000р.), Всеукраїнській науково-прак­тич­ній конференції Освітній менеджмент: перспективи розвитку та інновації” (Полтава, 23 жовтня 2001р.), Всеукраїнському науково-методичному семінарі „Гендерна просвіта резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів України” (Львів, 9-10 грудня 2003 р., Одеса 1-2 квітня 2004 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи” (Київ, 24-26 березня 2004р.).
Результати впроваджено у навчальний процес Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка №3/9-01 від 10.01.2004р.), у практику діяльності Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (довідка №01-14/548 від 05.07.2004р.), Управління освіти та науки Миколаївської обласної державної адміністрації (акт №28-13 від 10.01.2004р.), Миколаївського міського науково-методичного центру (акт №29 від 04.06.2004р.), Відділу освіти Миколаївської районної державної адміністрації (довідка №06 від 10.01.2004р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені в 11 публікаціях автора, з них 9 одноосібних, з яких 3 у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (220 найменувань), додатків. У ній подано 13 таблиць. Основний зміст роботи викладено на 216 сторінках, бібліографія 17 сторінок, додатки 116 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і на основі застосування багатомірного системного підходу запропоновано новий погляд на вирішення проб­леми визначення складових, внутрішньої структури, закономірностей цілісного функціонування і методів формування психологічної культури керівників середніх навчальних закладів, що виявляється у розкритті сутності і специфіки цього процесу, виявленні особливостей його прояву в професійній діяльності та розробці системи психолого-педагогічних засобів розвитку психологічної культури.
1. Психологічна культура керівників загальноосвітніх закладів спеціалізований рівень професійної управлінської культури, обумовлений цілями системи освіти та організаційною специфікою це характеристика високорозвиненої особистості, що полягає у сформованості до рівня майстерності системи спеціальних знань та управлінських вмінь в сферах психології і менеджменту та на їх перетині, здатності їх використовувати відповідно до високих морально-етичних і ціннісних критеріїв для підвищення ефективності управління і досягнення організаційних цілей.
2. Психологічна культура керівника це багатомірній інтегративний вектор властивостей особистості, специфічна конфігурація та системні взаємодії яких детермінують рівень управлінської ефективності. Складовими теоретичної моделі психологічної культури виступають: гносеологічний компонент система професійно-значущих психологічних знань, вищий рівень яких визначається їх науковим рівнем, єдністю теоретичного і практичного аспектів, сучасністю, готовністю до застосування і на рівні викладу, і в особистих практичних діях і взаємодіях; праксеологічний компонент система професійно-значущих психологічних вмінь, розвиток якої визначається як рівень особистісної управлінської майстерності, що виявляється у граничному рівні розвитку спеціальних управлінських вмінь, заснованих на використанні психологічних знань і закономірностей, легкій ситуативній модифікації та спонтанній адаптивності їх практичного застосування; аксіологічний компонент система особистісних цінностей, етичних, релігійних, наукових і філософських позицій, норм, еталонів, правил, ідеалів, критеріїв, соціальних установок, відношень та інших суб’єктивних конструктів, рівень яких визначається їх відповідністю гуманістичній філософії і психології, потребам прогресивного розвитку суспільства, задачам індивідуального саморозвитку, організаційним цілям учбових закладів та головним духовним цінностям людства; афективний компонент система типових емоційно-вольових станів осо­бис­тості та навичок їх саморегуляції, рівень розвитку якої, насамперед, виявляється у вмінні підтримувати функціонування особистості в ме­жах норми (без перетинання границь дезадаптацій і акцентуацій), в дос­ко­налому (позитивному і стабільному) особистісному емоційно-вольовому ста­ні, конструктивному і ефективному реагуванні на тиск проблем та факторів оточуючого сере­до­вища.
3. Багатомірний системний теоретико-експериментальний підхід є найбільш перспективним для вивчення і вирішення проблеми формування психологічної культури. Він полягає в послідовному системному аналізі та синтезі інформації про об’єкт дослідження, що надає можливість одночасного вивчення всієї доступної для оцінки і вимірів сукупності детермінант, умов і чинників, які розкривають і відо­бражують психологічну і управлінську культуру керівників, як на рівні зв’язків поверхневих показників, так і на рівні глибинних факторних структур особистості. Такий підхід забезпечує можливість, спираючись на комплексну інформацію системного вивчення структури і компонентів психологічної культури, виробити оптимальну стратегію уп­рав­ління розвитком цілісної особистості керівника, сформулювати на методичному рівні конструктивні підходи до формування психологічної куль­ту­ри і підвищення уп­рав­лінської ефективності та визначити засоби її розвитку на індивідуальному рівні.
4. Особистість керівника функціонує як дуже складна, інтегративна, динамічна, імовірнісна система взаємодіючих властивостей. Системна теоретико-емпірична модель психологічної культури це континуально-ієрархічна модель особистості (з недискретним, безрозривним переходом властивостей одної в іншу) поєднання співіснуючих підпросторів особистісних рис, стилів, потенціалів, які знаходяться у співвідношенні гнучкої ієрархії, тобто здатні до плавної адаптивної перебудови функціональної системи у відповідь на класи ситуацій на рівнях поверхневих і латентних факторів.
5. Емпірична модель психологічної культури сукупність контрольних спис­ків особистісних рис, особистісних потенціалів, особистісних стилів та числових мат­ричних конструкцій, які містять інформацію про домінуючі закономірності і психологічні механізми співіснування осо­бис­тіс­них якостей, по­тенціалів, стилів взаємодій і управлінських вмінь ке­рів­ника, що відо­бра­жується: гіперсферою ідеаль­но­го” керівника, гіперсферою реаль­но­го” керівника, повним графом взає­мо­зв’язків показників дос­лід­жен­ня, бага­то­­мір­ним факторизованим прос­то­ром по­каз­­ни­ків дослід­ження, класте­ри­зо­ва­ними просторами пара­мет­рів дослідження і досліджуваних. Формування психологічної культури це кероване багатомірне зміщення „особистості” у просторі властивостей.
6. Психологічна культура в контексті системного вивчення базових рис особистості цеобласть у підпросторі головних факторів другого і третього рівня, в якій найбільш ефективно функціонує особистість керівника в області норми до межі акцентуації, а реальна поведінка керівника це системний ефект взаємодії компонентів особистісної структури. Головні аспекти розвитку психологічної культури в підпросторі рис розв’язання внутрішніх протиріч, набуття здатності довільно викликати ситуативно необхідні стани особистості, виявляти адекватні інтенсивності прояву рис та використовувати відповідні поточним проблемам форми поведінки.
7. Психологічна культура в аспекті психологічних засобів управління це інтегрована, цілісна особистісна конфігурація вмінь і навичок реальної поведінки, що включає на рівні компонентів: психологічні технології взаємодій, психологічні технології роботи з групами, внутрішні психологічні технології, інтелектуальні та інформаційні психологічні технології, а на рівні системних ефектів функціонує як конфігурація стилів управлінської діяльності (індивідуальних психологічних особливостей управління), що також розглядаються як особливі інтегративні вміння. Формування психологічної культури полягає досягненні нової якості і значного розширення репертуару психотехнічних засобів управлінської взаємодії та досягнення майстерності у їх використанні.
8. Психологічна культура в аспекті потенційних можливостей особистості це система особистісних потенціалів, що включає, насамперед: інтелектуальній потенціал, потенціал ділового спілкування, потенціал ефективності керівництва, потенціал особистої ефективності, потенціал групової роботи, потенціал знань, потенціал відносин, етичний потенціал, світоглядний потенціал, комунікативний потенціал, педагогічний потенціал, потенціал саморозвитку, творчій потенціал. Формування психологічної культури актуалізація особистісних потенціалів, визначення в них ключових вмінь та тренінг з метою забезпечення сталості їх використання в реальній поведінці, що досягається пропорційно тривалості тренінгу і кількості повторних виконань спеціальних психотехнічних вправ спрямованих на конкретні управлінські вміння.
9. Формування психологічної культури це складна системна проблема цілісного розвитку особистості, яка може бути вирішена шляхом цілеспрямованого впливу на системоутворюючі фактори в системі компонентів психологічної культури у формі включення нових елементів в реально функціонуючу структуру психологічної культури, з метою поступового наближення існуючої системи до ідеальної та критеріальної моделей; це процес навчання керівників здатності викликати, розвивати і підтримувати в собі стан (інтенсивність) характеристик особистості та інших компонентів психологічної культури в межах професійно-значущих їх конфігурацій.
10. Головною педагогічною проблемою розвитку і навчання керівників є стабільність особистісних структур головне джерело методичних труднощів при використанні тренінгу для формування компонентів їх психологічної культури. Рішенням цієї проблеми є тимчасова дестабілізація, дезорганізація, коливання стану” (з метою зниження опору і перебудови стабілізованих системних структур) особистості спеціальними психотехнічними вправами для виклику особливого сенситивного” стану, який підвищує ймовірність включення нових цінностей, форм поведінки, знань або навичок до особистого репертуару управлінської поведінки та діяльності.
11. Головними організаційними проблемами забезпечення процесу формування психологічної культури керівників загальноосвітніх закладів в умовах післядипломної освіти є: визначення змісту, розробка, впровадження та ефективне застосування системних тренінгових психолого-педаго­гіч­них технологій розвитку управлінських вмінь; створення спеціальних умов, що забезпечу­ють інтенсифікацію особистісного розвитку; врахування гендерного фактору.
Проведене дослідження відкриває цікаві перспективи нової розробки проблеми формування психологічної культури. До подальших напрямів досліджень цієї проблеми ми вважаємо за доцільне віднести наступні.
1. Виконане дослідження спирається на контрольні списки тільки позитивних якостей керівників. Значного поглиблення дослідження структури психологічної культури можливо досягти включенням до багатовимірного простору негативних характеристик, які знижують управлінську ефективність. Спільний аналіз позитивного і негативного потенційно здатен виявити більш чіткі латентні фактори в структурі психологічної культури.

2. Перспективним напрямком дослідження психологічної культури, на наш погляд, має стати сфера емоцій та почуттів керівників. Вона цікава з точки зору вивчення типових станів особистості керівників і як інструмент впливу в ході управління, в якості мотиватора саморозвитку особистості і джерела проблем, що потребують психотерапевтичного втручання, як інструмент передбачення в складі процесу прийняття інтуїтивних і раціональних рішень та в багатьох інших аспектах. Значна залежність поводження керівника від поточного стану емоційно-почуттєвої сфери, виявлена в проведеному емпіричному дослідженні, чітко вказує на цей напрямок подальшого наукового пошуку для з’я­су­ван­ня її глибинної внутрішньої детермінації, механізмів функціонування і, на цій основі, розробки нових стратегій, технологій та методик фор­мування психологічної культури керівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Абрамова А.И. Подготовка менеджеров. К.: УкрНИИНТИ, 1990. 36с.

2.

Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. 2-е изд. М.: Изд.центр «Академия», 1996. 224 с.

3.

Агеев В.С., Базаров Т.Ю., Скворцов В.В. Ме­тодика составления социально-психологической характеристики для аттестации кадров: спецпрактикум по социальной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1986. 123с.

4.

Активные формы обучения в повышении квалификации руководителей школ: Метод.реком. /Сост И.А.Трухин, А.С.Винник. К.: Укр. інст. підвищ. кваліф. керівних кадрів освіти, 1999. 36 с.

5.

Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів: Тези допов. і повід. наук.-практ. конф-ції 30-32 травня 1994 р./ Ред.кол. Дробноход М.І., Киричук О.В. та ін. К: Укр. інст. підвищ. кваліф. керівних кадрів освіти, 1994. 215 с.

6.

Алифанов С.А. Основные направления анализа лидерства //Вопросы психологии. 1991. №3. С.90-98.

7.

Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ. /Под ред. К.М. Гуревича, В.И. Лубовского. М.: Педагогика, 1982. Кн. 2. 336 с.

8.

Ансофф И. Стратегическое управление. М.: Эко­номика, 1989. 520с.

9.

Багрунов В.П. Половые различия в видовой и индивидуальной изменчивости психики человека: Автореф. дис. канд. наук: 19.00.01/ ЛГУ им.А.А.Жданова. Л., 1981. 20с.

10.

Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Х.: Фортуна-прес, 1998. 464 с.

11.

Барабаш Ю.Г. Определение управленческой подготовленности слушателей ФППК ОНО // Педагогика, 1992. №5. С.78-80.

12.

Белова Т. Культура и власть. М.: Философское общество СССР, 1991. 221 с.

13.

Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства //Вопросы психологии. 1999. №4. С. 20-24.

14.

Берка К. Измерения: понятия, теории, проблемы. М.: Прогресс, 1987. 320 с.

15.

Бешелев С.Д., Гурвич Ф.Г. Математико-статистические методы экспертных оценок. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Статистика, 1980. 263 с.

16.

Битинас Б.П. Многомерный анализ в педагогике и педагогической психологии. Вильнюс, 1971. 347 с.

17.

Блейк Р., Моутон Д. Наукові методи управління. К.: 1990. 196 с.

18.

Блейхер В.М., Бурлачук Л.Ф. Психологическая диагностика интеллекта и личности. К.: Вища школа, 1978. 142 с.

19.

Бобахо В.А., Левикова С.И. Культурология: Программа базового курса, хрестоматия, словарь терминов. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. 400с.

20.

Большаков В.Ю. Психотренинг: социодинамика, игры, упражнения. С.Пб.: Соціально-психологический центр, 1996. 380 с.

21.

Бондарчук О., Шкурко Я. Проблеми підвищення психологічної компетентності керівників шкіл // Освіта і управління. 1997. Т.1., №2. С. 114-122.

22.

Бондарь В.І. Теорія і технологія управління процесом навчання в школі: Підр. К.: Школяр, 2000. 191 с.

23.

Бондарь В.І., Красовицький М.Ю. Проблеми удосконалення змісту начання керівних педагогічних кадрів // Рад. школа. 1975. №7. С.78-85.

24.

Браверман Э.М., Мучник М.Б. Структурные методы обработки эмпирических данных. М.: Наука, 1983. 464 с.

25.

Братченко С.Л. Основные зарубежные концепции ХХ столетия: Теория. Спб., 1997. 203 с.

26.

Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по пси­хо­ло­ги­чес­кой диагностике. К.: Наукова думка, 1989. 198 с.

27.

Вейлл Питер Искусство менеджмента: пер. с англ. М.: Сирон, 2002. 204 с.

28.

Вельган В.Д. Опыт формирования стиля работы руководителя: Учеб. пособ. Рига, МИПКСНХ Латв. ССР, 1982. 107 с.

29.

Власов Л.В., Сементовская В.К. Деловое об­щение. Л.: Лениздат 1990. 80 с.

30.

Вудкок М.: Френсис Д. Раскрепощенный ме­неджер. М.: Дело, 1991. 320 с.

31.

Выбойщак И.В. Личностный многофакторный опросник Р.Кэттела: Учеб.пособ. Челябинск: Изд-во ЮУрГХ, 2000. 54 с.

32.

Гадзецький Б.Б. Науково-методичне забезпечення системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів Управління національною освітою в умовах становлення і розвитку української державності: Мат-ли Всеукр. наук.-прак. конф. (28-30 жовтня 1998 р.) К.: МО України, АПН України, ДАККО, ІЗМН, 1998. 335 с.

33.

Галкина Т.П. Социология управления: от группы к команде: Учеб. пособие. М.: Финансы и статистика, 2001. 224 с.

34.

Галушко В.П. Деловые игры К.: Урожай, 1989. 208 с.

35.

Генов Ф. Психология управления. М.: Прогресс, 1982. 423 с.

36.

Гичан И.С. Психология управления трудовыми коллективами. К.: Инс-т. психологии им. Г.С.Костюка АПН Украины, 1993. 142 с.

37.

Готсданкер Р. Основы психологического экс­перимента. М.: МГУ, 1982. 260 с.

38.

Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: ЛГУ, 1988. 560 с.

39.

Гуревич К.М. Психологическая діагностика: Проблемы и исследования. М.: Педагогіка, 1981. 232 с.

40.

Гуревич П.С. Философия культуры: Учеб.пособ. для студ. ­ М.: Аспект Пресс, 1994. 288 с.

41.

Давыдов В.В., Лазарев В.С., Неверкович С.Д. К проблеме совершенствования методов подготовки руководителей // Психол. журнал. 1989. Т.10. С.32-41.

42.

Давыдович В.Е., Жданов Ю.А. Сущность культуры. Ростов-на Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1997. 263 с.

43.

Даніленко Л. Модернізація змісту, форм і методів управлінської діяльності керівника школи // Освіта і управління. 1998. Т.2, №1. С. 48-54.

44.

Деловая (управленческая) игра как метод подготовки и повышения квалификации директоров средних школ: Метод.реком. /Сост. Н.И.Мицкевич. Минск: Народна просвета, 1985. 58 с.

45.

Дерзкова Н. Команда: этапы становления и поведения руководителя. //Директор школы. 1996. №1. С. 30-36.

46.

Деркач А.А., Ситников А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-психологический тренинг и прикладные психотехнологии. М.: Луч, 1993. 72 с.

47.

Джос В.В. Практическое руководство по тесту Люшера. Кишинев, Периодика, 1990. 175 с.

48.

Добренькова Е.В., Никитин В.Н. Психология формирования команд в бизнесе. Учебно-методическое пособие. М.: Международный уни­вер­ситет бизнеса и управления, 2001. 215 с.

49.

Долинський Г.Д. Динаміка соціально-психологічних вимог до ке­рів­ни­ка школи // Психологія. К.: Рад.школа, 1972. Вип.11 С.150-160.

50.

Дудин С.И. Темперамент как основа развития общих способностей: Автореф. канд. психол. наук: 19.00.01 / Рос. АН, Институт психологии. М., 1993. 23 с.

51.

Евсеев А.В. Социально-психологическая компетентность ру­ко­во­ди­те­ля и менеджера по персоналу //Персонал. № 8. М.: 1997. С.5-15.

52.

Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1985. 167 с.

53.

Ершова-Бабенко И.В. Методология исследования психики как синергетического объекта: Автореф. дис. д-ра филос. наук: 09.00.08 / АН Украины, Инс-т философии. К., 1993. 30 с.

54.

Жариков Е.С. Самооценка хозяйственного руководителя // Пси­хо­ло­гия управления. М.: 1982. С. 22-25.

55.

Жерносек И.Ф. Повышение квалификации руководителей. // Нар. об­ра­зование. 1984. №3 С. 25-27.

56.

Жигалкин А.М. Менеджмент: анализ управленческих функций. М.: 1993. 387 с.

57.

Журавлев А.Л. Стиль руководства для управления социально-пси­хо­ло­гическим клима­том производственного коллектива // Социально-пси­хологический климат коллектива. Теория и ме­тоды изучения. М.: 1979. С. 134-145.

58.

Загвязинский В.И., Гильманов С.А. Творчество в управлении школой. М.: Знание, 1991. 63 с.

59.

Зайверт Л. Ваше время в ваших руках: Советы руководителям, как ефективно использовать рабочее время. М.: Экономика, 1991. 232с.

60.

Захаров М.Г. Организация труда директора школы. М.: Просвещение, 1971. 176 с.

61.

Ильин Е.П. Дифференциальная психология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2003. 544 с.

62.

Имидж лидера: психологическое пособие для политиков/ Под ред. Е.В.Егоровой-Гартман. М.: Об-во «Знание» России, 1994. 256 с.

63.

Карамушка Л.М. Модель психологічного консультування керівників освітніх закладів з проблем управління // Практична психологія в контексті культур. К.: Ніка-Центр, 1998. С. 125-146.

64.

Карамушка Л.М. Практична психологія управління та актуальні проблеми освітнього менеджменту // Практична психологія: теорія, методи, технології / Відп. ред. З.Г.Кісарчук К.: Ніка-Центр, 1997. С.117-125.

65.

Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Навч. посіб. К.: Інс-т. змісту та методів навчання, 1997. 180с.

66.

Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти: Рекомендовано Міністерством освіти України як навчальна програма для підготовки та перепідготовки керівників середньої освіти. К.: Інст. змісту та методів навчання, 1997. 68 с.

67.

Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. К.: Ніка-Центр, 2000. 332 с.

68.

Клайн П. Справочное руководство по конструированию тестов: введение в психометрическое проектирование. К.: «ПАН Лтд.», 1994. 284 с.

69.