Саморегуляція ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена

Краткое описание

Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

Фотуйма Олександр Ярославович

УДК: 37. 015. 3:159. 932. 2:796. 011. 1.

Саморегуляція ситуативної агресивності
у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена

19. 00. 07- педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор
Москалець Віктор Петрович

Івано-Франківськ-2004

Зміст
Вступ 5-11
Розділ 1. Психологічні аспекти дослідження саморегуляції
агресивності у діяльності спортсмена 12-87
1.1. Проблема агресивності в сучасній психології (диференціація
основних понять) 12-36
1.2. Індивідуальні передумови агресивного реагування спортсмена 37-46
1.3. Ситуативні детермінанти агресивних проявів особистості 47-54
1.4. Наукові підходи до визначення факторів виникнення
агресивності спортсмена 55-71
1.5. Саморегуляція агресивності як умова ефективної
навчально-тренувальної та змагальної діяльності спортсмена 72-86
Висновки до першого розділу 86-87
Розділ 2. Методологічне обґрунтування процедури
дослідження феномена агресивності в спорті 88-133
2.1. Організація та процедура емпіричного дослідження ситуативної агресивності спортсмена в умовах тренувань і змагань 88-96
2.2. Особливості саморегуляції ситуативної агресивності спортсмена, виявлені емпіричними методами 97-125
2.3. Психологічні особливості агресивної поведінки вболівальників
у процесі спортивних змагань 126-132
Висновки до другого розділу 132-133
Розділ 3. Експериментальна апробація психокорекційного
тренінгу саморегуляції ситуативної агресивності у
навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена 134-167
3.1. Структурно-функціональні характеристики психокорекційного
тренінгу саморегуляції ситуативної агресивності спортсмена 134-151
3.2. Зміни у показниках саморегуляції ситуативної агресивності
у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсменів
під впливом психокорекційного тренінгу 152-165
Висновки до третього розділу 166-167
Загальні висновки 168-170
Список використаних джерел 171-195
Додатки 196-265

Наявність абревіатур та скорочень у тексті:
Актуальний психофізіологічний стан АПС;
Психофункціональний тест ПФТ;
Шкірно-гальванічні реакції ШГР;
Аутогенне тренування АГТ;
Релаксаційне тренування РТ;
Ідеомоторне тренування ІТ;
Перша експериментальна група Е1;
Друга експериментальна група Е2;
Перша контрольна група К1;
Друга контрольна група К2;
Обласна дитячо-юнацька спортивна школа ОДЮСШ.

Вступ

Актуальність дослідження. Зміни, що відбуваються в політичній, економічній та соціальній сферах життєдіяльності людини, впливають на психологічне формування особистості. Зокрема, духовна спустошеність, цинізм, жорстокість, ворожість це характерні ознаки розвитку сучасного суспільства. Особливо насторожує факт зростання кількості злочинів серед молоді. Чимало дітей та підлітків відзначаються підвищеною агресивністю, нервозністю, надмірною чутливістю, емоційною неврівноваженістю та вразливістю. Стрімке зростання рівня агресивності одна з найбільш актуальних проблем сьогодення. З огляду на це, доречними є наукові здобутки дослідників агресивності в різних сферах діяльності суб’єкта.
Значна увага психологів прикута до спорту, оскільки у ньому найбільш чітко проявляється цей феномен, а тому спортивне середовище є зручною моделлю для його вивчення. Закономірності агресивних дій суб’єктів спортивного видовища дозволяють розглядати їх як своєрідну модель важливих детермінант агресивної поведінки. Дослідження саморегуляції ситуативної агресивності спортсмена відкриває специфічні, нетрадиційні можливості для розуміння і змістового пояснення загальних закономірностей побудови та реалізації довільної активності суб’єкта, яка спрямовує його агресивність на досягнення перемоги, надає їй конструктивного характеру. Сприятливу основу для розвитку такої агресивності створюють насамперед змагання. Ряд тренерів та спортсменів вважає, що агресивність це важлива якість для досягнення успіху в спорті. Однак, більшість теоретиків розглядає негативні аспекти її прояву. Таке протиріччя вимагає уважного та неоднозначного розгляду феномена агресивності, не впадаючи в крайність заперечення, з одного боку і теоретичного багатослів’я з іншого.
Аналіз сутності явищ агресії, особливостей агресивного реагування дає можливість зрозуміти психологічний зміст агресивної поведінки особистості, а відтак спонукає до прогнозування проявів агресії і розробки ефективних засобів психокорекційної роботи з метою попередження їх виникнення.
Істотне значення для наукового тлумачення сутності феномена агресивності мають розробки вітчизняних і зарубіжних учених у сферах дослідження: особливостей агресивної поведінки осіб різних вікових груп (О.Б. Бовть, К. Бютнер, О.Ю. Дроздов, П.А. Ковальов, Р.Ф. Пасічняк, Л.М.Семенюк, І.А. Фурманов та ін.); проявів агресивності у зв’язку із конфліктами (М.Д. Белей, Є.П. Ільїн, Г.В. Ложкін, Н.І. Пов’якель та ін.), емоційними проявами (Б.І. Додонов, В.К. Вілюнас, К. Ізард та ін.), фрустрацією (А. Бандура, Л. Берковіц, М.Д. Левітов та ін.); агресивною поведінкою в осіб з патопсихологічними відхиленнями (С.В.Жабокрицький, О.М. Лактіонов, В.Д. Мендєлєвіч, Т.П. Мозгова, Д.Е. Неміровський, В.І.Шебанова та ін.); агресивних дій криміногенного характеру (Б.Л. Гульман, С.В. Кудрявцев, Н.Ю. Максимова, Т.Р. Морозова, Ф.С. Сафуанов та ін.). Однак наявні результати щодо залежності між рівнем агресивності та окремими індивідуально-психологічними характеристиками особистості не дають цілісного уявлення про механізми розвитку агресивних поведінкових проявів, очевидно тому, що їх симптоми розглядаються відокремлено, а не в комплексі.
Науковий розв’язок проблеми визначальним чином залежить від результатів психологічних досліджень ситуативно-поведінкових, особистісних та групових проявів агресії загальнотеоретичного і методологічного спрямування.
Розвиток цілісного підходу до розкриття психологічної сутності феномена агресивності вимагає насамперед виявлення та визначення його індивідуально-особистісних складових у їх структурно-функціональних співвідношеннях: як психічного стану, як властивості особистості, як потреби досягнення успіху, як поведінкового стереотипу. Феноменологічна складність агресивності спонукала до необхідності осмислення гніву, ворожості, агресії як окремих, різних, але нерозривно взаємопов’язаних елементів досліджуваної проблеми.
Праці, присвячені саморегуляції діяльності, утворюють особливий пласт наукових досліджень у галузі спорту (О.В. Алексєєв, Б.А. Вяткін, В.П.Некрасов, Л.М. Радченко та ін.). Але здійснений нами аналіз розробок Б.Дж. Кретті, Р. Мартенса, Р. Найдіффера, G. Russel привів до висновку, що саморегуляція агресивності спортсмена вивчена недостатньо.
Важливість розв’язання психолого-педагогічної проблеми саморегуляції агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена її недостатнє дослідження і необхідність створення експериментально обґрунтованих засобів психокорекції агресивності зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Саморегуляція ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вибраний нами тематичний аспект дослідження безпосередньо пов’язаний із науковими програмами Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника і є складовою частиною зведеного плану науково-дослідної роботи у сфері фізичної культури і спорту на 2001-2005 р.р. з напрямку Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення”, № державної реєстрації 0101И 004940
Тема дисертації затверджена вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол №3 від 04 грудня 2001 року) та радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №4 від 28 квітня 2004 року).
Об’єкт дослідження агресивність спортсмена як психолого-педагогічний феномен.
Предмет дослідження складають психологічні умови і засоби ефективної саморегуляції ситуативної агресивності спортсмена в процесі тренувань та змагань.
Мета роботи полягає у теоретичному та експериментальному дослідженні саморегуляції ситуативної агресивності у навчально-тренувальній і змагальній діяльності спортсмена, що дозволить ефективніше керувати цими процесами, сприятиме більш загальним розробкам проблеми саморегуляції агресивності.
Загальні гіпотези:
- для спортсменів, що схильні до агресивних форм реагування, характерний низький рівень саморегуляції поведінки;
- зростання агресивності зумовлене впливом ситуативних факторів діяльності спортсмена;
- використання системи активних поведінкових та когнітивних способів корекції може відчутно вплинути на формування і розвиток саморегуляції ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена.
Згідно з поставленою метою та висунутими гіпотезами було визначено основні завдання дослідження:
1) проаналізувати і систематизувати теоретичні підходи до психологічної проблематики феномена агресивності, причини та особливості виникнення агресивності у спортсмена;
2) визначити індивідуально-психологічні та ситуативні фактори розвитку агресивності спортсмена;
3) дослідити специфіку динаміки агресивності вболівальників різних видів спорту;
4) виявити особливості процесу саморегуляції ситуативної агресивності у спортсмена;
5) розробити психокорекційну програму, спрямовану на підвищення саморегуляції ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена, апробувати її ефективність у формуючому психолого-педагогічному експерименті.
Методологічну основу дослідження становлять: положення про єдність психіки і діяльності (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, І.Д.Пасічник, Н.Р. Чепелєва та ін.); системний підхід до дослідження особистості (Б.Ф. Ломов); принципи детермінації поведінки особистості та її суб’єктивної активності (З.С.Карпенко, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.А.Татенко, Т.М.Титаренко, В.А. Роменець та ін.); концепції функціональної структури усвідомленої саморегуляції активності людини (М.Й. Боришевський, І.М.Галян, О.О. Конопкін, М.В. Савчин, Н.І. Пов’якель та ін.) та індивідуального стилю саморегуляції (В.І. Моросанова).
Методи дослідження. У роботі було використано теоретичні й практичні методи: аналіз науково-методичних джерел, спостереження, бесіду, констатуючий і формуючий експерименти, анкетування, тестування (опитувальник Басса-Даркі; опитувальник Особистісна агресивність та конфліктність” (Є.П. Ільїн, П.А. Ковальов); опитувальник для оцінювання потреби у досягненні успіху; Фрайбуржський особистісний опитувальник (модифікована форма В); проективна методика Тест руки” за Б. Брайкліном, З. Піотровським, Е.Вегнером; опитувальник для визначення самооцінки і впевненості у собі в критичних ситуаціях (Г.В. Ложкін, Н.І. Пов’якель); методика Стиль саморегуляції поведінки-98” (В.І.Моросанова, Є.М. Коноз); методика Рівень суб’єктивного контролю” (Р.С. Нємов); авторська психокорекційна програма, спрямована на підвищення саморегуляції ситуативної агресивності, методи математичної статистики (кореляційний аналіз, t-критерій статистичної значущості відмінностей).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у психолого-педагогічному ракурсі досліджено прояви агресивності та її саморегуляції у навчально-тренувальній і змагальній діяльності спортсмена. Теоретично та експериментально підтверджена кореляційна залежність між саморегуляцією і показником агресивності спортсмена. Встановлено, що зростання агресивності спортсмена обумовлене впливом таких ситуативних детермінант: негативна реакція вболівальників, необ’єктивне суддівство, значна перевага суперника. Визначено індивідуально-психологічні передумови розвитку агресивності спортсмена. Розроблено та апробовано у формуючому психолого-педагогічному експерименті систему психокорекційних засобів для роботи зі спортсменами, які схильні до агресивних форм реагування.
Теоретичне значення дослідження полягає у поглибленні психологічних знань про детермінацію агресивних форм реагування спортсменів; з’ясуванні особливостей саморегуляції агресивності спортсменів; визначенні основних підходів до психологічної корекції ауторегуляції ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена, а також методів і способів її здійснення.
Практичне значення роботи полягає в розробці авторської анкети на виявлення способу реагування в 14 типах змагальних ситуацій; у науковому обґрунтуванні та успішній апробації програми психологічного тренінгу корекції агресивної поведінки спортсменів. Результати дослідження можуть бути використані у психодіагностичній та психокорекційній діяльності спортивних психологів, тренерів-викладачів.
Надійність і вірогідність результатів забезпечені всебічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю застосованих методів меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, кількісним та якісним аналізом отриманих результатів, їх статистичною обробкою із залученням прикладних комп’ютерних програм.
Особистий внесок здобувача. Автор дисертаційного дослідження самостійно виконав теоретичне й емпіричне дослідження. Розробки та ідеї, що належать співавторам, у дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження здійснювалась на міжнародних конференціях: Молода спортивна наука України” (Львів, 2002-2004); Олімпійський спорт, фізична культура, здоров’я нації в сучасних умовах” (Луганськ, 2004); Sports Involvement in Changing Europe: 2nd Conference of the EASS” (Rzeszów, Poland, 2004); всеукраїнських: Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 2003); міських Роль фізичної культури і спорту в гармонійному розвитку студентської та учнівської молоді” (Івано-Франківськ, 2003) науково-практичних і звітних наукових конференціях філософського факультету та факультету фізичного виховання і спорту Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 2001-2004); на міжрегіональному семінарі Психологія конструювання процесу професійної підготовки спеціаліста в контексті реальних проблем сучасного суспільства” (м. Івано-Франківськ, 2004).
Публікації. Результати та окремі положення дисертаційного дослідження опубліковані в 11 наукових статтях, 4 з яких у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, списку використаних джерел (285 найменувань, з них 29 іноземних), додатків. Загальний обсяг дисертації 265 сторінок, з яких 170 основного тексту, 25 списку використаних джерел, 11 додатків. Робота містить 10 таблиць, 30 рисунків.

Список литературы

Висновки

1.Представлено результати теоретичного аналізу та експериментального вивчення саморегуляції ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена. На основі наукового доробку вітчизняних та зарубіжних психологів диференційовано основні поняття роботи:
- агресивність розглядається як стійка якість особистості, яка полягає в схильності до деструктивного реагування;
- агресія це форма поведінки, яка спрямована на заподіяння шкоди якомусь об’єкту;
- ворожість неприязне ставлення до якогось об’єкту, що супроводжується його негативним оцінюванням;
- гнів емоційна основа агресії;
- агресивна поведінка спортсмена це вербальні та тілесні дії, які мають вороже спрямування на суперників, з метою досягнення успіху в умовах тренувань та змагань.
Серед підходів до пояснення причин виникнення агресивності виокремлюються: генетичний, біологічний, біохімічний, біофізичний, соціальний. Ситуативні аспекти агресивності є істотним елементом діяльності спортсмена.
2. Агресивність у спорті ґрунтується на фундаментальному прагненні суб’єкта перемогти. Прояви агресивності спортсмена обумовлені, головним чином, впливом ситуативних факторів змагальної діяльності: негативною реакцією вболівальників, необ’єктивним суддівством, значною перевагою суперників, наріканням товаришів по команді.
3. Поведінка вболівальників на змаганнях є детермінуючим фактором їх агресивної налаштованості. Для прихильників легкої атлетики, плавання, дзю-до, спортивної гімнастики притаманний агресивний стиль реагування після поразки спортсменів, яких вони активно підтримували. Натомість, перемога осіб, що займаються боксом, тхеквондо, вільною боротьбою, футболом, баскетболом, викликає агресивність їх вболівальників. У результаті дослідження було виявлено зростання агресивності у більшості опитаних після перегляду ними змагань.
4. Експериментально встановлено, що для спортсменів з високим показником ситуативної агресивності характерний низький рівень саморегуляції. Агресивні особи нездатні оптимально контролювати, швидко і вчасно планувати свою діяльність, виділяти значущі критерії досягнення перемоги. У таких спортсменів знижена можливість компенсації несприятливих індивідуальних особливостей, у них виникають труднощі при визначенні мети і програми дій. Вони неадекватно оцінюють важливі внутрішні чинники та зовнішні обставини діяльності, не помічають своїх помилок, почуваються невпевнено в умовах змагань, важко адаптуються до організаційних змін у навчально-тренувальному процесі.
5.Ефективність процесу саморегуляції ситуативної агресивності визначається досконалістю обраної програми діяльності і комплексом структурних компонентів системи усвідомленої регуляції спортсмена, який включає:
а) мету діяльності;
б) модель важливих умов діяльності;
в) програму дій і систему критеріїв успішного її виконання;
г) інформацію про реально досягнуті результати;
д) оцінювання відповідності реальних результатів критеріям успіху;
е) рішення про необхідність і характер корекції навчально-тренувальної та змагальної діяльності.
Дослідження показало органічну єдність структури саморегуляції.
6. Проведення авторського психокорекційного тренінгу позитивно вплинуло на саморегуляцію ситуативної агресивності у навчально-тренувальній та змагальній діяльності спортсмена. У досліджуваних спостерігається підвищення загального рівня ауторегуляції. Програма їх діяльності є реалістичною та деталізованою, такою, що відповідає спортивній меті. Демонструючи пластичність регуляторних процесів, спортсмени адекватно реагують на ситуативні зміни, що виникають під час змагань. Результати проведеної роботи засвідчують ефективність використання розробленої програми психотренінгу.
Перспективні напрями подальшого вивчення агресивності спортсменів вбачаємо у з’ясуванні впливу тренерів-викладачів на формування агресивних тенденцій у спортсменів; визначенні співвідношення між ціннісними орієнтаціями спортсмена та рівнем їх агресивності; дослідженні впливу вболівальників на прояви агресивності спортсмена; розробці цілісної системи психологічної роботи з профілактики та корекції агресивності, яка б охоплювала всіх учасників навчально-тренувального та змагального процесу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аболин Л.М., Кашин А.П., Крылов В.Н. Изучение структуры эмоционального поведения спортсменов // Психология спортивной деятельности. Сб научных работ. Казань, Изд.-во Казанс. у-та, 1975. С. 97-110.
2. Алексеев А.В. Метод объективной оценки навыков психологической саморегуляции // Стресс и тревога в спорте: Межд. сб. научных статей. М.: Физкультура и спорт, 1983. - С. 175 183.
3. Алексеев А.В. Себя преодолеть ! М.: Физкультура и спорт,1982.192с.
4. Алфимова М.В., Трубников В.И. Генные основы темперамента и личности // Вопросы психологии. 2000. - № 2. С. 128 139.
5. Алфимова М.В., Трубников В.И. Психогенетика агрессивности // Вопросы психологии. 2000. - № 6. С. 112 123.
6. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999. 551 с.
7. Анцыферова Л. И. Способность личности к преодолению деформаций своего развития // Психологический журнал. 1999. Т.20. - № 1.
С. 6 19.
8. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысление, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. - Т. 15. - № 1. С. 3 18.
9. Апетик Н.М. Моральна саморегуляція, як умова попередження девіантної поведінки підлітків: Автореферат дисканд. псих. наук. К., 2001. 20 с.
10. Аросьев О.А. Специальные состояния основа профессиональной психотехники в спорте // Психология спортивной деятельности. Сб. научн. работ. Казань, Изд-во Казанс. у-та, 1975. С. 161 169.
11. Ахметова И.С. Стиль поведения в конфликтных ситуациях и уровень субъективного контроля // Вісник Харківського у-ту. Серія: Психологія”. 1999. - № 460. С.7-9.
12. Байярд Т, Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. М.: Просвещение, 1991. 224 с.
13. Бандура А. Теория социального научения/ Пер. с англ. С.-Пб.: Евразия, 2000. 320 с.
14. Бандура А., Уолтерс Р. Подростковая агрессия: изучение влияния воспитания и семейных отношений / Пер. с англ. М.: Апрель Пресс:Эксмо-Пресс, 2000. 508 с.
15. Белей М.Д. Развивающая сущность конфликта // Тезисы докладов научно-практической конференции. Кировоград, 1990. С. 34 35.
16. Беличева С.А. Этот опасный возраст. М.: Знание, 1982. 93 с.
17. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль. СПб.: Прайм-Еврознак, 2001. 512 с.
18. Біблія або книги святого письма старого і нового заповіту. М.: Вид-во Моск. патріархату, 1988. 1523 с.
19. Білий Б.В. Вплив особистісних особливостей та стилю поведінки у конфліктній ситуації // Вісник Харківського у-ту. Сер. Психологія”, 2000. - № 483. С. 10 12.
20. Бовть О.Б. Агресивні реакції та шляхи їх корекції в молодших школярів: Автореферат дисканд. псих. наук. К., 2001. 18 с.
21. Бовть О.Б. До питання агресивної поведінки педагогів // Освіта і управління. 1997. № 2. С. 134 138.
22. Бовть О.Б. Исследование и коррекция социально-психологических и индивидуально-личностных характеристик младших школьников, коррелирующих с их агрессивностью // Практична психологія та соціальна робота. 2002. - № 2. С. 4 9.
23. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія. 1997. - № 1. С. 94 100.
24. Бовть О.Б. Проблеми корекції агресивної поведінки дітей // Рідна школа. 1991. - № 1. С. 61 62.
25. Бовть О.Б. Психокоррекционная работа по предупреждению агрессивности у детей младшего школьного возраста // Практична психологія та соціальна робота. 1998. - № 1. С. 3 10.
26. Бойко И.Б. Проявления агрессивности несовершеннолетних осуждённых женского пола // Вопросы психологии. 1993. - № 4. С.27-30.
27. Бурлачук Л.Ф., Михайлова Н.Б. К психологической теории ситуаций
// Психологический журнал. 2002. Т. 23. - № 1. С. 5 17.
28. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2001. С. 126 134.
29. Бутовская М.Л. Агрессия и примирение, как проявление социальности у приматов и человека // Общественные науки и современность. 1998. - № 6. С. 149-160.
30. Бутовская М.Л. Современная этология и мифы о нарушенном балансе агрессии торможения у человека // Общественные науки и современность. 1999. - № 4. С. 128 134.
31. Бучек Л.І. Аналіз емоційної стійкості, як прояву особливостей саморегуляції особистості : Автореферат дис канд. психол. наук. К., 1994. 20с.
32. Бызова В.М. Опыт использования HAND-Теста в этнопсихологии
// Психологический журнал. 1997. Т. 18. - № 4. С. 110 117.
33. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. СПб.: Питер, 2000. 352 с.
34. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми / Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. 144 с.
35. Вальдман А.В., Пошивалов В.П. Фармакологическая регуляция внутревидового поведения. Л.: Медицина. 1984. 208 c.
36. Васильев Я.В. Надситуативность в структуре личности. Николаев: Темп, 1994. 264 с.
37. Васильев Я.В. Ситуативний підхід у психології та рівнева структура особистості // Педагогіка і психологія. 1999. - № 2. С. 5-10.
38. Ващенко І.В, Антонова О.Г. Конфлікт. Посттравматичний стрес: шляхи їх подолання. К.: Знання, 1998. 289 с.
39. Ведмеденко Б., Жукотинський К., Мужичок В. Складові поведінки спортсмена // Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, Тернопіль, 20-21 листопада 2003 р. Тернопіль, 2003. С. 167-170.
40. Вельдер Р. К вопросу о познавательной агрессивности // Общественные науки и современность. 1993. - № 3. С. 183 190.
41. Вельдер Р. К вопросу о познавательности агрессивности // Общественные науки и современность. 1993. - № 4. С. 184 190.
42. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений . М.: Изд-во Моск. у-та, 1976. - 143 с.
43. Волков И.П. Социально-психологический тренинг, как метод подготовки физкультурных кадров // Теория и практика физической культуры . 1983. - № 3. С. 35 37.
44. Вяткин Б.А. Управление психическим стрессом в спортивных соревнованиях. М.: Физкультура и спорт, 1981. 112 с.
45. Габреева Г.Ш., Пейсахов Н.М. К методике самоуправления психическим состоянием // Вопросы психологии. 1982. - №5. С.101-108.
46. Гайдукевич Г.А. Прояви агресивності у курсантів вищих військових закладів освіти на різних етапах підготовки: Автореф. дисканд. психол. наук. К., 2000. 16 с.
47. Гайдукевич Г.А., Ложкін Г.В., Сьомін С.В. Психодіагностика агресивності військовослужбовців: Навчальний посібник. Житомир: ВФРЕ при ЖІТІ, 1997. 56 с.
48. Галян І.М. Саморегуляція оцінних ставлень учителя в педагогічній взаємодії: Авторефератканд. псих. наук. К., 1996. 24 с.
49. Гарбузов В.И. Нервные дети: Советы врача. Л.: Медицина, 1990.176 с.
50. Генковська, Ваня Мичева. Особенности саморегуляции как формы психической устойчивости личности в стрессовых ситуациях: Дисканд. психол. наук. К., 1990. 149 с.
51. Генов Ф., Генова Е. Мобилизационная готовность и аутогенная тренировка спортсмена // Психология и современный спорт. Сб. научн. работ психологов спорта. М., Физкультура и спорт, 1973. С. 242 251.
52. Гиссен Л.Д. Время стрессов. Обоснование и практические результаты психопрофилактической работы в спортивных командах. М.: Физкультура и спорт, 1990. 192 c.
53. Гогунов Е.И., Мартьянов Б.И. Психология физического воспитания и спорта: Учебное пособие для студ. высш. пед. учебн. заведений. М.: Изд. центр Академия”, 2000. 288 c.
54. Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта. М.: Физкультура и спорт, 1986. 208 с.
55. Гордякова О.В. Влияние личностной агрессивности и тревожности подростков на эмоциональное отношение к агрессии в телевизионной рекламе // Психологический журнал. 1999. Т. 20. - № 4. - С. 96 101.
56. Гульман Б.Л. Сексуальні злочини ( системний аналіз психологічних, соціальних, соціально-психологічних і біологічних чинників, психодіагностика та психопрофілактика: Автореферат дисдоктора псих. наук. К., 1994. 36 с.
57. Гуменюк Н.П., Клименко В.В. Психология физического воспитания и спорта. К.: Вища школа, 1985. 311 с.
58. Дашковский Х. Словесная агрессия // Наука и жизнь. 1995 - № 6. С. 99 101.
59. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 140 с.
60. Дроздов О.Ю. Засоби масової комунікації, як фактор агресивної поведінки молоді //Вісник Харківського у-ту. Сер. Психологія”. 2000. - № 483. С. 48 53.
61. Дроздов О.Ю. Проективна методика тест руки”: з досвіду використання на молодіжних вибірках // Практична психологія та соціальна робота. 2001. - № 7. С. 24-27.
62. Дроздов О.Ю. Ситуативні фактори агресивної поведінки молоді // Актуальні проблеми психології. Том 1: Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. К., 2001. Частина 1. С. 38-49.
63. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори агресивної поведінки сучасної молоді // Вісник Чернігівського держ. пед. у-ту ім. Т. Шевченка: Серія Психологічні науки”. 2002. Вип. 17. С. 46 52.
64. Дроздов О.Ю. Соціально-психологічні фактори динаміки агресивної поведінки молоді: Автореферат дисканд. псих. наук. К., 2003. 20 с.
65. Дроздов О.Ю., Скок М.А. Проблеми агресивної поведінки особистості. Чернігів, 2000. 156 с.
66. Дронь Н. Деякі порушення психічної діяльності спортсмена // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та ВУЗі: Збірник наукових праць. Рівне: Волинські обереги, 2002. С. 102-103.
67. Дубинко Н.А. Влияние когнитивных процессов на проявление агрессивности в детском возрасте // Вопросы психологии. 2000. - № 1. С. 53 57.
68. Ениколопов С.Н. Опросник Басса-Дарки // Практикум по психодиагностике мотивации и саморегуляции. М.: Изд-во Моск. у-та, 1990. С.6-10.
69. Жабокрицький С.В. Науково-методичні підходи до профілактики агресивних дій психічно хворих // Архів психіатрії. 1997. Вип. 12-13. С. 238-241.
70. Жоров П.А. О психологических предпосылках успешности обучения приёмам саморегуляции эмоциональных состояний // Психология и современный спорт: Международный сборник научных работ по психологии спорта. М.: Физкультура и спорт, 1982. С. 178 182.
71. Жуков Д.А. Реакция особи на неконтролируемое воздействие зависит от стратегии поведения // Физиологический журнал им. И.М.Сеченова. СПб.: Наука, 1996. Т. 92. - № 4. С. 21 29.
72. Журавлёв В.И. Основы педагогической конфликтологии. М.: РПА, 1995. 183 с.
73. Заброцький М.М. Вікова психологія: Навч. посібник. К.: МАУП, 1998. 92 с.
74. Загайнов Р.М. Психолог в команде: Из дневника психолога. М.: Физкультура и спорт, 1984. 144 с.
75. Зайцева Т.В. Теория психологического тренинга. Психологический тренинг, как инструментальное действие. СПб.: Речь, М.: Смысл, 2002. 80 с.
76. Зайчковски Л.Д. Биологическая обратная связь и саморегуляция в управлении соревновательным стрессом // Стресс и тревога в спорте: Межд. сб. научных статей . М.: Физкультура и спорт, 1989. С. 250 261.
77. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. - М.: Изд-во Моск. у-та. - 1980. 169 с.
78. Зент Йохан. Массовый психотерапевтический процесс: психологические особенности его участников и эффект воздействия: Дисканд. психол. наук . К., 1997. 162 с.
79. Зиверт Х., Зиверт Р. Подготовка к тестированию / Пер. с нем. М.: АО Интерэксперт, 1997. 174 с.
80. Знаков В.В. Понимание воинами-интернационалистами ситуаций насилия и унижения человеческого достоинства // Психологический журнал. 1989. Т. 10. - № 4. С. 113-124.
81. Зоренко Т.И. К характеристике лиц, совершивших агрессивные и сексуальные деяния // Социальная и клиническая психология. М., 1994. Т. 4. Вып. 1. С. 76 79.
82. Изард К.Э. Психология эмоций / Пер. с англ. СПб.: Питер , 2000. С. 240 267.
83. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. СПб.: Питер, 2002. 512 с.
84. Ильин Е.П. Психология воли. СПб.: Питер, 2002. 288 с.
85. Іванова В.В. Причини та форми агресивної поведінки підлітків // Практична психологія та соціальна робота. 2000. - № 5. С. 14 16.
86. Ілійчук В.І. Саморегуляція підлітків у подоланні конфліктної поведінки: Автореферат дис канд. психол. наук. К., 1996. 25 с.
87. Кабанов М.М., Личко А.С., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Медицина, 1983. 312 с.
88. Келлер В.С. Деятельность спортсменов в варитивных конфликтых ситуациях. К.: Здоровъе, 1977. 181 с.
89. Кернберг О. Агрессия при расстройствах личности и перверсиях /Пер. с англ. М.: Класс, 2001. 368 с.
90. Кириленко Т.С. Проблемність переживань травматичних ситуацій // Вісник Київський нац. у-ту. ім. Т.Шевченка: Соціологія. Психологія. Педагогіка. 1998. Вип. 5. С. 46-48.
91. Кириленко Т.С. Психическая напряжённость и её проявления в зависимости от особенностей деятельности: Автореферат дисканд.псих.наук. Л., 1977. 17 с.
92. Кириленко Т.С., Кравчук С.Л. Проблеми функціонального призначення агресивних проявів в житті людини // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть”: Зб. наук. праць. К., 1999. С.100-106.
93. Клейберг Ю.А. Психология девиантного поведения: Учебное пособие для вузов. М.: Юрайт, 2001. 160 с.
94. Ковалёв В.В., Немцов А.В. Девиантное поведение в подростково-юношеском возрасте и ранний алкоголизм // Вестник Академии мед. наук СССР. М.: Медицина. 1988. - №10. С. 53 60.
95. Ковалёв П. Возрастно-половые особенности отражения в сознании структуры собственной агрессивности и агрессивного поведения. СПб., 1996. 358 с.
96. Коглер Аладар. Йога для спортсменов. Секреты олимпийского тренера / Пер. с англ. М.: ФАИР-Прогресс, 2002. 304 с.
97. Коломойцев Ю.А. Взаимоотношения в спортивной команде. М.: Физкультура и спорт, 1984. 128 с.
98. Кон И.С. Психология старшекласника. М.: Просвещение, 1982. 207 с.
99. Конопкин О.А. Психологическая саморегуляция произвольной активности человека ( структурно-функциональный аспект) // Вопросы психологии. 1995. - № 1. С. 5 - 12.
100. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Наука, 1980. 256 с.
101. Конопкин О.А., Моросанова В.И. Стилевые особенности саморегуляции деятельности // Вопросы психологии. -1989. - № 5. С. 18 26.
102. Конопкин О.А., Прыгин Г.С. Связь учебной успеваемости студентов с индивидуально-психологическими особенностями их саморегуляции // Вопросы психологии. 1984. - № 3. С. 42 52.
103. Конопкин О.А., Степанский В.И. Саморегуляция деятельности в условиях временной неопределённости исполнительных сигналов // Вопросы психологии. 1972. - № 4. С. 15 29.
104. Косов Б.В. Принципы изучения психических состояний и проблема саморегуляции деятельности спортсмена // Психология и современный спорт: Межд. сб. научных работ по психологии спорта. М.: Физкультура и спорт, 1982. С. 51 57.
105. Кравчук С.Л. Особливості проявів вербальної агресії залежно від статевих характеристик та об’єкта агресії // Вісник Київського нац. у-ту. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2002. Вип. 14. С. 43 47.
106. Кравчук С.Л. Особливості психологічних детермінант агресивних проявів особистості: Автореферат дисканд. психол.наук. К., 2002. 21с.
107. Крайнюк В.М. Психологічні особливості проявів тривожності і агресивності у юнаків призовного віку: Автореферат дис ... канд. псих. наук. К., 1999. 18 с.
108. Краткий психологический словарь / Под ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского М.: Политиздат, 1985. 431 с.
109. Кретти Брайент Дж. Психология в современном спорте / Пер с англ. М., Физкультура и спорт, 1978. 224 с.
110. Ксенофонтова Е.Г. Исследование локализаций контроля личности новая версия методики Уровень субъективного контроля” // Психологический журнал. 1999. Т.20. - № 2. С. 103 114.
111. Кудріна Т.С. , Кіліченко О.Ю. Психологічні механізми мотивації досягнення // Вісник Київського у-ту. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. 1997. Вип. 3. С.136-142.
112. Кудрявцев И.А., Семёнова О.Ф. Смысловая сфера несовершеннолетних с психическими расстройствами, совершивших насильственные правонарушения // Психологический журнал. 2002. Т. 23. - № 3. С. 54 62.
113. Кудрявцев С.В. Изучение преступного насилия: социально-психологические аспекты // Психологический журнал. 1988. Т. 9. - № 2. С. 55 62.
114. Лактіонов О.М., Мозгова Т.П. Деякі особистісні передумови поведінки з відхиленням у підлітків // Укр. вісник психоневрології. 1996. Т.4. - Вип. 4. С.327 329.
115. Лалаянц И. Почему они агрессивны: агрессивность и жестокость // Наука и жизнь. 1997. - № 2. С. 90 92.
116. Лебединская К.С., Райская М.М., Грибанова Г.В. Подростки с нарушениями в аффективной сфере: Клинико-психологическая характеристика трудных” подростков / Научн. исследоват. ин-т дефектологии Акад. пед. наук СССР. М.: Педагогика, 1988. 168 с.
117. Левитов Н. Фрустрация как один из видов психологических состояний // Вопросы психологии . - 1967. - № 6. С. 118 129.
118. Левитов Н.Д. Психологическое состояние агрессии // Вопросы психологии. 1972. - № 6. С. 168 173.
119. Лелюх О.М. Психологічні проблеми соціальної саморегуляції поведінки особистості // Вісник Київського у-ту. Серія: Соціологія. Психологія. Педагогіка. 1997. Вип. 4. С.108-120.
120. Леонова А.Б. Психологическая саморегуляция и профилактика неблагоприятных функциональных состояний // Психологический журнал. 1988. Т. 9. - № 3. С. 43 52.
121. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. 4-е изд. М.: Изд-во Моск. у-та., 1981. 584 с.
122. Лесовик А.Л. Саморегуляция поведения в социально-психологическом тренинге: Автореферат дисканд. психол. наук. К., 1989. 15 с.
123.