Розвиток організаторських здібностей особистості в підлітковому віці

Краткое описание

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

На правах рукопису

УДК:159.928.23053.6

Поденко Антон Володимирович

Розвиток організаторських здібностей особистості в підлітковому віці

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
ХомуленкоТамара Борисівна
доктор психологічних наук,
професор

Харків-2007

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА 11
1.1. Проблема організаторських здібностей в контексті досліджень розвитку особистості підлітка 11
1.2. Наукові підходи щодо дослідження змісту та напрямків розвитку здібностей до організаторської діяльності 21
1.3. Психолого-педагогічні засади дослідження лідерства як феномену в розвитку особистості 42
Висновки до розділу І 50
РОЗДІЛ ІІ ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ 52
2.1. Аналіз методів психодіагностики організаторських здібностей у науково-психологічних дослідженнях 52
2.2. Обґрунтування та характеристика комплексу методів дослідження рівня розвитку організаторських здібностей у підлітків 69
2.3. Результати дослідження рівня розвитку організаторських здібностей особистості в підлітковому віці 82
Висновки до розділу ІІ 103
РОЗДІЛІІІ ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАТОРСЬКИХ ЗДІБНОСТЕЙ ЯК ЧИННИКУ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА 105
3.1. Теоретичне обґрунтування розвивальної програми, присвяченої формуванню організаторських здібностей у підлітків 105
3.2. Структура та зміст розвивальної програми 118
3.3. Результати розвивальної програми в порівняльному аналізі 145
Висновки до розділу ІІІ 154
ВИСНОВКИ 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 158
ДОДАТКИ

ВСТУП

У зв’язку з тим, що сучасне суспільство характеризується як суспільство ризику, воно ставить особливі вимоги до якості організації діяльності та відповідно до здібностей особистості, яка здійснює цю діяльність Тому різноманітні напрямки науки намагаються запропонувати різні погляди на організаторську діяльність та формування здібностей до неї. Засади даної проблематики можна віднайти в історії філософії, праксеології, тектології, менеджменті. Психологічні підходи до вирішення зазначеної проблематики коріняться в загально-психологічній теорії діяльності, в організаційній психології та психологічній теорії організаторських здібностей. У більшості зазначених галузей науки проблематика організаторських здібностей розглядалась переважно побіжно, а не виступаючи власне предметом дослідження.
Організаторські здібності як предмет психологічного дослідження були вперше виділені в роботах Л.І.Уманського та його наукової школи (С.В.Саричев, О.С.Чернишов,). Дослідженням організаторських здібностей займались вчені, які працювали в галузі психології управління: Т.Ю.Базаров, Н.В.Бахарова, А.Д.Карнишев, Б.Б.Косов, Р.Л.Кричевський, Н.Д.Левітов, В.Ф.Рубахін, А.В.Філіпов, А.У.Хараш, Р.Х.Шакуров, А.Г.Шмельов. Комплексне вивчення проблеми організаторських здібностей як динамічної системи здійснювалося психологами в рамках системного чи діяльнісного підходів: І.П.Волков, В.В.Давидов, Ю.Н.Ємельянов, Ю.Д.Красовський, Е.С.Кузьмін, В.С.Лазарєв, С.Д.Неверкович, А.Л.Свенцицький, А.А.Тюков.
У сучасній вітчизняній психології розробляються наступні проблеми організаційної психології: психологічна готовність до управлінської діяльності (Л.М.Карамушка), індивідуально-психологічні риси менеджера освіти (Н.Л.Коломінський), соціально-психологічна регуляція організаційної діяльності (В.П.Казміренко, В.В.Третьяченко, Ю.М.Швалб).
Але проблема організаторських здібностей, в контексті вікової та педагогічної психології, тривалий час не була предметом спеціального дослідження. Вона не напряму, а побічно була присутня в різноманітних наукових роботах з питань онтогенезу особистості. В дослідженнях вікових особливостей розвитку особистості підлітка підкреслюється, що провідною відмінністю цього віку є прагнення до самоствердження. А успішність реалізації цього прагнення в підлітковому віці знаходиться в залежності від здатності до організації діяльності та взаємовідносин, в яких здійснюється самоствердження, і здатності до самоорганізації, що обумовлює успішний поступ самоствердження. Крім того, розширення кола спілкування з дорослими у підлітків сприяє засвоєнню різноманітних соціальних функцій, а отже, і організаторських здібностей. Орієнтування у складній диференційованій спільноті однолітків і спрямування її у потрібному для особистості підлітка напрямку вимагає від нього відповідного рівня організаторських здібностей. У зв’язку з цим постає проблема визначення специфіки розвитку і цілеспрямованого формування організаторських здібностей у підлітків, що враховує особливості цього вікового періоду. Розв’язанню даної проблеми і було присвячено наше дисертаційне дослідження. При цьому ми намагалися розв’язати таку суперечність, як: між вимогами сучасного суспільства до якості організації діяльності та відповідних цьому здібностей особистості, з одного боку, та відсутністю успішно впроваджених в шкільну практику ефективних розвивальних технологій, які сприяли б підготовці підростаючого покоління до відповідності цим вимогам.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з комплексною науково-дослідною темою, яка виконується кафедрами психології та практичної психології Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди: „Виявлення психологічних характеристик пізнавальної активності школярів і студентів” (номер держреєстрації теми 01.87.0.7122д) і координується Міністерством освіти і науки України. Тема розвиває положення Державної національної програми „Освіта” (Україна ХХІ століття).
Об’єкт дослідження: розвиток особистості підлітка.
Предмет дослідження: психологічні особливості та засоби розвитку організаторських здібностей підлітків.
Мета дослідження: визначення вікових особливостей і шляхів формування організаторських здібностей у підлітковому віці.
У ході реалізації мети дослідження розв’язувались такі завдання:
1. Визначити теоретичні засади аналізу структури організаторських здібностей у підлітковому віці.
2. Узагальнити дослідження вікових особливостей особистості в підлітковому віці у контексті розвитку організаторських здібностей.
3. Розробити комплекс методів дослідження організаторських здібностей у підлітків.
4. З'ясувати зв’язок між рівнем розвитку організаторських здібностей та розвитком особистісних рис підлітка, пов’язаних з ними.
5. Визначити структуру організаторських здібностей у підлітковому віці.
6. Створити та апробувати розвивальну програму з формування організаторських здібностей особистості підлітка.
Методологічну і теоретичну базу склали:
Загальні засади теорії організації, які розвивались в різних галузях науки, а саме: в класичній філософії в контексті методології та гносеології діяльності (Ф.Бекон, Г.В.Ф.Гегель, Д.Локк, М.Монтень, Платон, Сократ, Г.Спенсер, Й.Фіхте, Г.Шелінг, Д.Юм); у праксеології, в контексті визначення та розв’язання проблем ефективності та організації діяльності (Т.Котарбінський, Т.Пщоловський); у тектології, в контексті визначення загальних характеристик та різноманітностей процесів і форм організації (О.О.Богданов); у теорії управління та теорії систем в контексті визначення організації як процесу управління системою (Р.Акофф, Л.фонБерталанфі, І.В.Блауберг, Д.М.Гвішиані, Е.Б.Кондільяк, В.Н.Садовський, А.І.Уйомов, Е.Г.Юдін та ін.).
Сучасна характеристика організаторської діяльності базується на дослідженнях класичного менеджменту (М.Вебер, Ф.Тейлор, А.Файоль, М.Фоллет), психологічних теоріях діяльності (В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, Г.В.Суходольский, В.Д.Шадриков,), в психології управління (В.Ф.Рубахін, А.В.Філіпов, Ю.М.Швалб) та організаційній психології (О.М.Занковський, Л.М.Карамушка, А.В.Карпов).
Загальнопсихологічна теорія здібностей (В.Д.Небиліцин, В.М.Русалов, Б.М.Теплов, В.Д.Шадриков) та теорія організаторських здібностей (С.В.Саричев, Л.І.Уманський, О.С.Чернишов).
Дослідження вікових особливостей розвитку особистості підлітка (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, А.В.Петровський, Д.І.Фельдштейн, Д.Б.Ельконін, та ін) та навчальної діяльності школярів (В.В.Давидов, О.К.Дусавицький, С.Д.Максименко).
Дослідження активних методів соціально-психологічного навчання стосовно розвитку особистості (О.Г.Солодухова, К.Фопель, Т.С.Яценко таін.).
Наукова новизна полягає в тому, що:
-вперше визначено позитивний зв’язок між рівнем розвитку організаторських здібностей підлітків і рівнем їх соціального інтелекту, особливостями саморегуляції та комунікативної сфери темпераменту, альтруїстичним стилем спілкування;
- розширено уявлення про психологічні особливості підліткового віку, як сензитивного до розвитку організаторських здібностей;
- розширено уявлення про шляхи та засоби цілеспрямованого формування здібностей через створення програми розвитку організаторських здібностей у підлітків, яка включає функціональний, операційний, діяльнісний та інформаційний етапи;
-дістала подальшого розвитку психологічна теорія організаторських здібностей в аспектах визначення їх вікових особливостей у підлітковому віці;
-дістало подальшого розвитку методичне забезпечення діагностики вікових особливостей організаторських здібностей через створення адекватного їх структурі комплексу методів дослідження, який передбачає діагностику соціального інтелекту, комунікативної сфери темпераменту, стилю спілкування, толерантності до невизначеності, мотивації досягнення та уникнення невдач, стилю та рівня саморегуляції.
Теоретична значущість полягає в систематизації понятійного апарату з теорії організаторських здібностей, визначенні структури організаторських здібностей у підлітків, виявленні особливостей особистості підлітків з високим рівнем організаторських здібностей, визначенні шляхів та системи засобів розвитку організаторських здібностей у підлітків. Результати роботи є внеском у вивчення вікових особливостей підліткового віку.
Практична значущість полягає у доборі комплексу методів дослідження організаторських здібностей та в створенні розвивальної програми формування організаторських здібностей, які можуть бути застосовані в роботі шкільного психолога. Результати дослідження можуть використовуватися при викладанні курсу «Вікова психологія» для студентів, що навчаються за спеціальністю «Психологія».
Для реалізації мети і завдань дослідження нами застосовувались такі методи, як: бесіда, опитування, констатуючий і контрольний експеримент, метод експертних оцінок, методи математичної статистики.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних теоретичних положень, використанням комплексу методів дослідження, адекватних його меті, предмету та завданням, репрезентативності вибірки досліджуваних, статистичною значущістю експериментальних даних. Обробка кількісних експериментальних даних проводилась з використанням коефіцієнту кореляції Пірсона (rp), факторного аналізу із застосуванням методу головних компонентів з наступним Varimax-обертанням, Uкритерію Манна-Уітні. Всі розрахунки були виконані за допомогою пакету статистичних програм SPSS 13.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження були апробовані на Міжнародній науково-практичній конференції „Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку”, VI Костюківські читання (м. Київ, січень 2003 р); Міжнародній конференції „Молода наука Харківщини 2004” (м. Харків, квітень 2004); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Школа молодих учених з педагогіки та психології” (м. Харків, травень 2004); 2-й міжвузівській науково-практичній конференції „Соціально-гуманітарні проблеми в діяльності МНС України” (м. Харків, грудень 2004); 1-й Міжвузівській науково-практичній конференції, присвяченій заснуванню факультету психології та соціології ХНПУ імені Г.С.Сковороди „Сучасні напрямки розвитку харківської наукової школи психології” (м. Харків, квітень 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічні засади здорового способу життя студентської молоді” (м. Чернігів, травень 2005); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Шляхи використання інноваційного потенціалу прикладної психології” (м. Харків, жовтень 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психологічні проблеми технічної творчості” (м. Артемівськ, жовтень 2006); Міжнародній науково-методичній конференції „Соціально-психологічні технології управління персоналом” (м.Харків, листопад 2006); Міжнародній науково-практичній конференції «Ґенеза буття особистості» (м.Київ, грудень 2006). З проблеми дослідження автор неодноразово виступав на педагогічних конференціях перед учителями загальноосвітніх шкіл.
Упровадження результатів здійснювалось в загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №139 м.Харкова (довідка №170 від 06.04.2006) та загальноосвітній школі №140 м.Харкова (довідка №162 від 11.04.2006).
Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 6 статтях, серед яких 5 опубліковано у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 201 найменування, додатків. Обсяг основного тексту складає 157 сторінок. Робота містить 2таблиці, 14 рисунків та 3 додатки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підсумок проведеного теоретичного аналізу, одержані в дослідженні експериментальні дані дозволили сформулювати наступні висновки.
1. Проблема визначення структури та шляхів розвитку організаторських здібностей розглядалась не прямо, а побіжно - в теоріях організації та управління, в психологічних теоріях діяльності, в організаційній психології. В результаті явище здібного організатора в психології розглядається в трьох напрямках: особистість як керівник, особистість як організатор, особистість як лідер. У характеристиці людини з високим рівнем організаторських здібностей в якості провідної виокремлюють здатність лідирувати в організації процесу. Становлення такої здатності вважається зумовленим рисами особистості, ситуацією і стосунками в групі. Модель структури організаторських здібностей особистості Л.І.Уманського, яка включає організаторське чуття, здатність до емоційно-вольового впливу та схильність до організації діяльності, є евристично плідною для визначення шляхів розвитку та вікової динаміки організаторських здібностей.
2. У дослідженнях, присвячених психодіагностиці організаторських здібностей, виокремлюються такі напрямки: комунікативний, мотиваційний, діяльнісний, когнітивний, рефлексивний. Кожен із зазначених напрямків відображає окремі групи якостей, пов’язаних з організаторськими здібностями. Але комплексний підхід передбачає врахування цілісної психологічної характеристики особистості організатора. Така характеристика має передбачати застосування методів, які дають можливості визначити прояви організаторських здібностей у поведінці у відповідних організаційних ситуаціях; методів, які досліджують риси особистості організатора, що розвивається; методів дослідження організованості групи, в якій діє лідер-організатор. Інтегральний підхід успішно реалізовується за допомогою такої методики, як методика експертної оцінки організаторських здібностей, заснованої на параметрах, виокремлених Л.І.Уманським. Вона є надійним та зручним засобом, який можна рекомендувати до застосування при вивченні організаторських здібностей підлітків. Поряд з методикою експертної оцінки організаторських здібностей діагностично продуктивними є методики діагностики формально-динамічних якостей індивідуальності, соціального інтелекту, особливостей стилю саморегуляції поведінки та діяльності, мотивації досягнень та уникнення невдач, толерантності до невизначеності та стилю спілкування.
3. Підлітки з високим рівнем організаторських здібностей відрізняються високою мірою прояву здатності об’єднувати членів групи для виконання загальної справи; здатністю розподіляти обов’язки кожного, контролювати та стимулювати їх виконання; розумінням інших та можливістю бути зрозумілим іншими; авторитетністю та ініціативністю; роллю організатора. Переважна більшість підлітків помірно володіє деякими якостями організатора, тобто відносяться до середнього рівня розвитку організаторських здібностей.
4. Структура організаторських здібностей підлітків включає п’ять факторів, які об’єднують формально-динамічні, соціально-інтелектуальні, емоційно-адаптивні, регулятивні та комунікативно-стильові характеристики. Серед особливостей особистості, які пов’язані з високим рівнем розвитку організаторських здібностей, у підлітка виокремлюються такі: високий загальний рівень комунікативної активності, високий загальний рівень соціального інтелекту, високий рівень таких особливостей саморегуляції, як програмування і моделювання, переважаюча альтруїстична спрямованість особистості в спілкуванні.
5. Структура розвивальної програми з формування організаторських здібностей має включати функціональний, операційний, діяльнісний та інформаційний етапи. Основні завдання функціонального етапу повинні передбачати актуалізацію формально-динамічних та формально-програмних якостей індивідуальності та базальних комунікативних потреб. Мета операційного етапу відповідно до особливостей функціонування організаторських здібностей та їх будови мусить передбачати реалізацію системи прийомів організації взаємодії у спільній діяльності, комплекс здібностей, які лежать в основі взаєморозуміння та прийомів самоорганізації. Для реалізації діяльнісного етапу необхідно запропонувати учасникам розвивальної програми серію завдань, які моделюють реальну організаторську діяльність. Тому поєднання зовнішньої та внутрішньої регуляції організаторської діяльності виявляється можливим після того, як сформовані операційні механізми організаторських здібностей та після того, як підліток стає суб’єктом реальної організаторської діяльності. Інформаційний етап передбачає розвиток психологічної поінформованості педагогів та психологів школи.
6. Підлітковий вік - це той віковій період, який є сензитивним для розвитку таких особливостей особистості та до формування таких умінь, які належать до структури організаторських здібностей. Це підтверджується успішністю застосування розвивальної програми, побудованої на основі уявлення про структуру організаторських здібностей у підлітків.
Проведене нами дослідження не вичерпує всіх питань вивчення та розвитку організаторських здібностей. Перспективу нашого дослідження складатиме визначення особливостей розвитку організаторських здібностей школярів різних вікових груп.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С.Возрастная психология. М., 1997. Гл. 16
2. Абрамова Г.С.Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие для студ. вузов. 2-е изд., стереотип. М.: Издательский центр «Академия», 1999. 320 с.
3. АдорноТ. Исследование авторитарной личности. М., 2001.
4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. СПб.: Питер, 2001. 272 с. (Серия «Мастера психологии»).
5. Андреева Г.М. Социальная психология. Учеб. для высших учебных заведений. - М.: Аспект Пресс, 1998. - 376 с.
6. Аристотель. Аналитики первая и вторая: пер. с греч. Л.: Госполитиздат, 1952. 439 с.
7. Аркин Е.А. Детский сад в свете социальной гигиены и биологии. М., 1928.
8. Арон.Р. Этапы развития социологической мысли: пер. с фр. М.: Прогресс, 1992. 518 с.
9. Бандура А. Теория социального научения. СПб.: Евразия, 2000. 320 с.
10. Бекон Ф. Сочинения: В 2т. М.: Мысль, 1972. Т.2: пер. с англ. 582 с.
11. БогдановА.А. Тектология: Всеобщая организационная наука. В 2-х книгах. М., 1989.
12. Бочалюк В.Й., Зарицька В.В. Педагогічна психологія. Навчальний посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2006. 248 с.
13. Братченко С.Л. Методика «НЛО направленность личности в общении». Л.,1989.
14. Вебер М.Избранные произведения: пер. с нем. М.: Прогресс, 1990. 519с.
15. Вікова психологія / За ред. Г.С.Костюка. К., 1976. Розділ VI.
16. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. М., 1979. Гл. V.
17. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер / Пер с англ. - М.: Дело, 1991.-320 с.
18. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6-ти т. Т.4. Детская психология/ Под ред. Д.Б.Эльконина. М.: Педагогика, 1984. 432 с.
19. Гайденко П.П. Парадоксы свободы в учении Фихте. М.: Наука, 1990. 128с.
20. Гальперин П.Я. Развитие исследований по формированию умственных действий//Психологическая наука в СССР/Под ред. Б.Г.Ананьева, Г.С.Костюка, А.Н.Леонтьева и др., Т.1., М., 1959, С.441-469.
21. Гальперин П.Я. Лекции по психологии. М.: Книжный дом «Университет»; Высшая школа, 2002. 400 с.
22. Гамезо М.В., Петрова Е.А., Орлова Л.М. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов всех специальностей педагогических вузов. - М.: Педагогическое общество России, 2003. — 512 с.
23. Гвишиани Д.М.Организация и управление. Изд. 2-е, доп. М.:Наука, 1972. 372 с.
24. ГегельГ.В.Ф. Сочинение: В 14т. М.: Наука, 1935. Т.VIII: Философия истории: Пер. с нем. 470 с.
25. Давыдов В.В. Основные проблемы психологии управленческого труда./ Психология управления и проблемы охраны социалистической собственности. Ч. 1. Методология. Эксперимент. Практика. Рига, 1980.
26. Давыдов В.В. Основные проблемы психологического изучения процессов управления. / Актуальные проблемы общей, социальной и педагогической психологии. М., 1980.
27. Декарт Р. Избранные произведения. М.: Госиздат, 1950. 316 c.
28. Дикая Л.Г., Семикин В.В. Произвольная саморегуляция состояния человека-оператора как вид психической деятельности // Проблемы диагностики и управления состоянием человека-оператора. Тез.: научн. сообщ. Всес. конф. М. 1984. - С. 124-126.
29. Дусавицкий А.К. Развивающее образование: теория и практика. Статьи. Харьков: 2002. 146 с.
30. Дусавицкий А.К. Развитие личности в учебной деятельности. М.: «Дом педагогики», 1996. 208 с.
31. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 167 с.
32. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методологические основы социально-психологического тренинга. Л. - 1983.
33. Занковский А.Н. Организационная психология: Учеб. пособие для вузов по специальности «Организационная психология» - М.: Флинта: МПСИ, 2000. 648с.
34. Заброцький М.М. Вікова психологія: Навч. Посібник. К.: МАУП, 1998. 92 с.
35. Зарицька В.В. Мотивація досягнення та мотивація схвалення як детермінанти формування у старшокласників здатності до самореалізації // Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 2004. Вип.22. С. 108-117.
36. Зарицька В.В. Виділення необхідної і достатньої сукупності ключових компетенцій як передумова формування здатності особистості до самореалізації // Соціальні технології (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). 2004. Вип.23. С. 99-107.
37. Зарицька В.В. Розроблення комплексної програми формування у старшокласників здатності до самореалізації та результати її впровадження // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України./ За ред. Максименка С.Д. К.:2005, Т.VI. Вип.8. С.120-128.
38. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. Институт психологии РАН. 1994. 237 с.
39. ИльинЕ.П. Дифференциальная психофизиология. СПб.: Питер, 2001. 461 с.
40. Исследование по общей теории систем: пер. с англ. М.: Издательство иностранной литературы, 1964.
41. КазміренкоВ.П. Соціально-психологічна регуляція діяльності організацій: Автореф. дис. докт. психол. наук / К. Нац. ун-т.,1994. 46 с.
42. Кант.И. Сочинения: В 6 т. М.: Мысль, 1964. Т. 3 542 с.
43. КарамушкаЛ.М. Психологія освітнього менеджменту. К.: Либідь, 2004. 424 с.
44. КарамушкаЛ.М. Психологія управління закладами середньої освіти. К.: Ніка-центр, 2000. 332 с.
45. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посібник. К.: Міленіум. 2003. 344 с.
46. Карпов А. В. Психология менеджмента: Учеб.пособие. М.:Гардарики, 2000. 584с.
47. Кипнис М. Тренинг коммуникации. М.: Ось-89, 2004. 128 с.
48. Китов А.И. Социально-психологическая концепция руководства. / Социально-психологические проблемы руководства и управления коллективами. М., 1974.
49. Климов Е.А.Психология профессионализма. М. Воронеж. - 1996.
50. Ковалев А.Г., Мясищев В.Н. Психологические особенности человека. Т.П. Способности. Л., 1960. 302 с.
51. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект): Монографія. К.: МАУП, 2000. 286 с.
52. Комаров В.Ф. Управленческие имитационные игры и АСУ. Новосибирск. -1989. 272 с.
53. Коссов Б.Б. Профессиональная диагностика и методы исследования личности руководителя. / Психологический журнал. 1981. Т. 2, № 2.
54. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
55. Котарбинский Т. Трактат о хорошей работе. Пер. с польск. М., «Экономика», 1975. 271 с.
56. Крайг Г. Бокум Д. Психология развития. 9-е изд. СПб.: Питер, 2005. 940 с.
57. Красовский Ю.Д. Руководитель трудового коллектива: Из опыта психолого-управленческого консультирования. М., 1987.
58. Кричевский Р.Л. Если вы руководитель... М., 1993.
59. Кричевский Р.Л.Психологические основы руководства и лидерства в первичном коллективе: Автореф. дис. докт. психол. наук / М. 1985.
60. Крупенин А.Л., Крохина И.М. Эффективный учитель. Практическая психология для педагогов. Ростов н/Д.: Изд-во «Феникс», 1995, 480с.
61. Кузьмин Е.С., Волков И.П., Емельянов Ю.Н. Руководитель и коллектив. Л., 1974.
62. Кузьмина Н.В., Реан А.А. Профессионализм педагогической деятельности. СПб. - 1993.
63. КулагинаИ.Ю., Колюцкий В.Н. Возрастная психология: полный жизненный цикл развития человека. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. М.: ТЦ «Сфера», 2001. 464 с.
64. КулагинаИ.Ю. Возрастная психология. М.: УРАО, 1997. 176 с.
65. Куницына В.Н.Социальная компетентность и социальный интеллект: структура, функции, взаимоотношение // Сб. Теоретические и прикладные вопросы психологии. Вып 1., ч. 1., 1995.
66. КуницынаВ.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. СПб: Изд-во СПбГУ, 2001. 232 с.
67. Лазарев B.C. Планирование как главное направление и исходный принцип исследования в психологии управления. / Вопросы психологии, 1980, № 6.
68. Левитов Н.Д. Детская и педагогическая психология. М., 1954.
69. Лактионов А.Н. Координаты индивидуального опыта. Харьков: Бизнес Информ, 1998. 492 с.
70. Леонтьев А.Н.Деятельность. Сознание. Личность. М., Политиздат, - 1977.
71. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения. М.: Педагогика, 1986. 143с.
72. Ломов Б.Ф. О системной детерминации психических явлений и поведения // Принцип системности в психологических исследованиях. М., 1990
73. Лурия А.Р. Мозг человека и психические процессы. Т.2 М.: Педагогика, 1970. 496 с.
74. МакаренкоА.С. Трудовое воспитание: Отношения, стиль, тон в коллективе. Собр. соч. М.: 1980. Т 5.
75. МаксименкоС.Д. Общая психология. - М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер» 1999. 528 с.
76. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: НПУ Перспектива, 1998. 220 с.
77. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. Навчальний посібник для вищої школи. К.: Наукова думка. 1998. 226 с.
78. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі (в 2 т.) К.: Форум, 2002. Т. І. 319 с. Т. ІІ. 335 с.
79. Малкина-Пых И.Г. Возрастные кризисы: справочник практического психолога. М.: Изд-во Эксмо, 2005. 896 с.
80. Мангутов И.С., Уманский Л.И. Организатор и организаторская деятельность. Л., 1975.
81. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. 3-е изд.,М.: Изд-во «Совершенство», 1998. -208 с.
82. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
83. Мещеряков Б.Г., Зинченко В.П. Большой психологический словарь. 3-е изд., 2002. 632 с.
84. МиллсЧ.Р. Властвующая элита: пер. с англ. - М.: Изд-во иностранной литературы, 1959. 543 с.
85. Митина Л.М. Психология развития конкурентноспособной личности. М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 2002. 400 с.
86. Михайлова (Алешина)Е.С. Тест Дж.Гилфорда и М.Салливена «Диагностика социального интеллекта» методическое руководство. СПб.: Иматон, 2001. 53с.
87. МонтеньМ. Опыты. Избранные произведения: В 3 т. М.: Голос, 1992. Т.3: пер. с фр. 416 с.
88. Морозов А.В. Психология влияния СПб.: Питер, 2001. 512 с. (Серия «Хрестоматия по психологии»).
89. Моросанова В.И., КонозЕ.М. Стилевая саморегуляция поведения человека. Экспериментальные методики и аппаратура. // Вопросы психологии. 2000. - №2. С. 118-127.
90. МухинаВ.С. Возрастная психология: феноменология развития, детство отрочество. М.: Академия, 1998. 456 с.
91. Неверкович С.Д., Тюков А.А. Теоретические проблемы исследования процесса принятия решений в организационно-управленческой деятельности. / Вопросы психологии, 1981, № 1.
92. Носенко Э.Л. Эмоциональное состояние как опосредованный фактор влияния самооценки на эффективность интеллектуальной деятельности подростка. Психологический журнал. 1998. №1. - С. 16 - 25.
93. Обухова Л.Ф. Детская (возрастная) психология. Учебник. М., Российское педагогическое агентство. 1996. 374 с.
94. Организационная психология / Сост. и общ. редакция Л.В.Винокурова, И.И.Скрипюка. СПб.: Питер, 2001. -512 с.
95. Паркер Г., Кропп Р. Формирование команды: Сборник упражнений для тренеров. СПб: Питер, 2002. 160 с.
96. Парыгин Б. Д. Руководство и лидерство. -Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. - 320 с.
97. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории. М., 1971.
98. Петровский А. В. Теория деятельностного опосредствования и проблема лидерства // Вопросы психологии. 1980. - №2. С. 29 41.
99. ПоденкоА.В.Засоби психодіагностики організаторських здібностей у підлітків//Вісник Харк. нац. ун-ту. Серія: Психологія. 2006. - №740.-С.191-195.
100. Поденко А.В. Лідер-організатор як сучасна науково-психологічна проблема. (Спроба генетичного піходу) // Вісник ХДПУ іменіГ.С.Сковороди. Психологія. Харків: ХДПУ, 2003. Вип. 11. С. 188-193.
101. ПоденкоА.В.Розвиток організаторських здібностей підлітків в умовах тренінгу // Вісник ХНПУ імені Г.С.Сковороди. Психологія. Харків: ХНПУ, 2006. Вип. 20. С. 155 162.
102. ПоденкоА.В. Соціально-психологічна характеристика організаторських здібностей у студентів// Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Випуск 31. Серія: психологічні науки: Збірник наукових праць у 3-х т. Чернігів : ЧДПУ, 2005. - №31. Т. 3. С.5-8.
103. Поливанова К.Н. Психология возрастных кризисов: Учеб. пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений. М., 2000. - 184 с.
104. Почебут Л.Г. Взаимопонимание культур: Методология и методы этнической и кросс-культурной психологии. Психология межэтнической толерантности: Учебное пособие. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2005. 281 с.
105. Почебут Л.Г., Чикер В.А. Организационная социальная психология: Учебное пособие. СПб: Изд-во «Речь», 2000. 298 с.
106. Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности: / Под ред. Г.С.Никифорова, М.А.Дмитриевой, В.М.Снеткова. СПб.: Речь, 2001. 448 с.
107. Практическая психология образования: Учебное пособие 4-е изд. / Под редакцией И.В.Дубровиной СПб.: Питер, 2004. 592 с.
108. Промышленная социальная психология / Под ред. Е.С. Кузьмина, А.А.Свенцицкого. М., 1982.
109. Психологічна організація умов розвитку суб’єкта учення // За ред. С.Д.Максименка. К., 1996. 231 с.
110. Психологическая теория коллектива / Под ред. А.В.Петровского; Науч.-исслед. ин-т общей и педагогической психологии Акад. пед. наук СССР. М.: Педагогика, 1979. 240 с.
111. Психология подростка. Полное руководство. Под редакцией члена-корреспондента РАО А.А.Реана СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. 432 с. (Серия «Психологическая энциклопедия»).
112. Психология развития. / Под ред. А.К.Болотовой и О.Н. Молчановой. М.: ЧеРо, 2005. 524 с.
113. Психология: Словарь. / Под общ. Ред. А.В.Петровского, М.Г.Ярошевского 2-е изд. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
114. Психология современного подростка // Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: Педагогика, 1987. 240 с.
115. Равен Дж. Компетентность в современном обществе: выявление, развитие и реализация. М.: «Когито-Центр», 2002. 396 с.
116. Рай Л. Развитие навыков эффективного общения. СПб.: Питер, 2002. 288 с.
117. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000. 656 с.
118. РеанА.А., КоломинскийЯ.Л. Социальная педагогическая психология. СПб.: ЗАО «Издательство «Питер», 1999. 416 с.
119. Рогов Е.И.Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2002. Кн. 1: Система работы психолога с детьми разного возраста. 384 с.
120. Рубахин В.Ф., Филиппов А.В. Психологические аспекты управления. М., 1973. 64 с.
121. Русалов В.М. Биологические основы индивидуально-психологических различий. М.: Наука, 1979. 352 с.
122. Русалов В. М. О природе темперамента и его месте в структуре индивидуальних свойств человека. //Вопр. психологии, 1989. - №1. C. 19 33.
123. Самоукина Н.В. Психология и педагогика профессиональной деятельности. М.: Ассоциация авторов и издат