ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ

Краткое описание

Академія педагогічних наук України
Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти

На правах рукопису

Брюховецька Олександра Вікторівна

УДК 159.922:373

ПСИХОЛОГІЧНІ УМОВИ ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОГО СПІЛКУВАННЯ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Карамушка Людмила Миколаївна
професор, доктор психологічних наук

Київ - 2007

ЗМІСТ

Вступ

3

Розділ 1.

Теоретико-психологічний аналіз проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування

14

1.1.

Зміст і психологічна структура управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів

14

1.2.

Чинники управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів

39

1.3.

Психологічна готовність як результат підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування

59

Висновки до першого розділу

81

Розділ 2.

Емпіричне вивчення психологічних особливостей управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів

87

2.1.

Методика та організація емпіричного дослідження психологічних особливостей управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів

87

2.2.

Аналіз рівня психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування

103

2.3.

Вплив психологічних чинників на особливості розвитку психологічної готовності до управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів

113

Висновки до другого розділу

146

Розділ 3.

Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування

149

3.1.

Методика та організація формувального експерименту

149

3.2.

Навчальний семінар-тренінг Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування”

164

3.3.

Результати експериментального дослідження ефективності психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування

179

Висновки до третього розділу

185

Загальні висновки

188

Список використаних джерел

192

Додатки

211

ВСТУП

Актуальність дослідження зумовлена сучасною ситуацією в нашій країні і характеризується стрімкими змінами в політичній, економічній, соціальній та культурній сферах людської діяльності. Це примушує змінювати підходи, методи, стилі виробничих відносин та поступово перетворювати жорстке субординаційне управління сучасними організаціями на мобільне, гнучке. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ ст. спрямовує діяльність освітян на пошук нових, відкритих і демократичних моделей управління освітою, яка має утверджуватися як державно-громадська і орієнтувати освітні процеси не на відтворення, а на розвиток.
Сьогодні різко змінюється суспільний запит на провідні якості і професійну компетентність керівника, необхідні для ефективного управління освітянськими установами. В умовах демократизації домінуючою стає здатність керівника здійснювати гуманістичний підхід в управлінні, виявляти високу психологічну компетентність у взаємодії з підлеглими, вміння встановлювати ділові та доброзичливі стосунки у педагогічному колективі. Практичне розв’язання завдань, поставлених перед системою освіти України процесами державотворення, кардинальними змінами у суспільно-політичному та економічному житті суспільства вимагає належної підготовленості керівників, здатних ефективно здійснювати управління загальноосвітніми навчальними закладами у складних умовах сьогодення [76; 132].
Разом з тим, під час діагностування компетентності керівників закладів освіти щодо психологічних аспектів управлінського спілкування виявлено суперечність між достатнім напрацюванням з цих питань у літературі та низьким рівнем обізнаності з ними керівників освітніх навчальних закладів. Аналіз практики управління закладами освіти дозволяє зробити висновок про недостатню готовність керівників до здійснення управлінського спілкування на високому рівні. При цьому за дослідженнями науковців (О.І. Бондарчук, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський та ін.), керівники освітніх організацій, як правило, оцінюють свій рівень розвитку управлінського спілкування як високий.
Нинішня різноманітність міжособистісних контактів, їх змістовна насиченість вимагають від керівників високого рівня управлінського спілкування для забезпечення якості та ефективності діяльності освітніх закладів. На сучасному етапі розвитку освіти зростає значущість управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів, якість, результат і ефективність якого значною мірою залежить від сформованості компонентів управлінського спілкування [132]. Отже, проблема управлінського спілкування є однією з ключових у діяльності керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Аналіз психолого-управлінської літератури свідчить, що проблема спілкування загалом і управлінського спілкування, зокрема, вже була предметом уваги дослідників. Аналізу методологічних проблем спілкування присвячені роботи К.О. Абульханової-Славської, Л.П. Буєвої, М.С. Кагана, О.М. Леонтьєва та ряду інших авторів.
Проблему спілкування розглядали: як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн); як один із різновидів людської діяльності (Б.Г. Ананьєв, М.С. Каган, О.О. Леонтьєв); як цілеспрямований вплив (Г.М. Андрєєва, О.О. Бодальов, Б.Ф. Ломов); як комунікацію, взаємодію (І.О. Зимня, В.В. Москаленко); як специфічні соціальні форми інформаційного зв’язку (Л.О. Резніков, А.Д. Урсул); як формування особистості і її стосунків з іншими (М.Й.Боришевський, О.І.Жаворонков, Т.В.Рубцева, П.Р.Чамата).
У роботах Г.О. Балла, А.Б. Добровича, М.М. Заброцького, В.О. Кан-Каліка, Я.Л. Коломінського, М.Н. Корнєва, В.А. Семиченко, Л.Е. Орбан-Лембрик, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєвої, Т.С. Яценко розкриваються різні сторони професійного спілкування. Значна увага була приділена дослідженню соціально-психологічних проблем спілкування та формування колективу (Б.Д. Паригін, Р.Х. Шакуров), психологічних аспектів взаємодії керівника з підлеглими (А.Л. Журавльов, В.Г. Ковальов, А.Л. Свенцицький та ін.), аналізу соціально-психологічних аспектів управлінської діяльності керівників шкіл (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, Р.Х. Шакуров та ін.), організації ефективної взаємодії керівників та працівників освітніх установ (Л.М. Карамушка) тощо.
Разом з тим проблема психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування досліджена недостатньо. Предметом уваги дослідників переважно були проблеми формування психологічної готовності керівника до управлінської діяльності загалом (Л.М. Карамушка та ін.), удосконалення психологічної компетентності керівників в процесі підвищення кваліфікації (О.І. Бондарчук, Н.Л. Коломінський, І.В. Сингаївська та ін.), проблеми професійної підготовки майбутніх спеціалістів до управлінської діяльності (Л.Е. Орбан-Лембрик та ін.) тощо. Що ж до особливостей психологічної підготовки керівників освітніх закладів до управлінського спілкування, то ця проблема не виступала раніше предметом психологічних досліджень.
Актуальність і недостатня розробленість проблеми підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: ”Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах комплексної науково-дослідної теми кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України "Психологічні засади стимулювання особистісного розвитку управлінських кадрів в умовах післядипломної педагогічної освіти" (державний реєстраційний номер № 0106U002456, 2006-2008 рр.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на вченій раді Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (протокол № 9 від 19.11.2005 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 10 від 20. 12. 2005 р.).
Об’єкт дослідження: управлінське спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Предмет дослідження: психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Мета дослідження: розкрити психологічні особливості управлінського спілкування та визначити психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до його здійснення.
В основу дослідження покладено припущення про те, що:
1. Психологічні особливості управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів зумовлені:
а) організаційно-професійними (загальний стаж роботи та стаж управлінської діяльності) характеристиками керівників загальноосвітніх навчальних закладів;
б) соціально-демографічними (вік, стать, регіон проживання) характеристиками керівників загальноосвітніх навчальних закладів;
2. Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування можлива через організацію в системі післядипломної педагогічної освіти навчання, спрямованого на реалізацію в процесі навчання психологічних умов, що забезпечують оволодіння:
а) знаннями, що розкривають сутність управлінського спілкування;
б) засобами та прийомами підвищення рівня управлінського спілкування.
Відповідно до висунутої мети та гіпотези були визначені такі завдання дослідження:
1. Проаналізувати стан розробки проблеми дослідження та визначити специфіку управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів як одного з видів ділового спілкування.
2. Виявити особливості психологічної готовності як результату підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та організаційно-професійні і соціально-демографічні чинники, що впливають на рівень її розвитку.
3. Розробити та експериментально перевірити програму психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є загальні положення теорії спілкування (К.О. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, Л.С. Виготський, А.Б. Добрович, Ю.М. Ємельянов, В.О. Кан-Калік, Я.Л. Коломінський, В.О. Лабунська, О.О. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, Л.Е. Орбан-Лембрик, Б.Д. Паригін, Л.А. Петровська, М.І. Пірен, В.А. Семиченко, Т.М. Титаренко, Т.С. Яценко та ін.).
Важливе значення відіграли також роботи, що розкривають методологічні та психологічні основи управління сучасними освітніми організаціями (О.І. Бондарчук, Л.І. Даниленко, Т.В. Дуткевич, Г.В. Єльникова, Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський, І.В. Сингаївська, С.Д. Максименко, В.В. Москаленко, В.В. Третьяченко, Л.Е. Орбан-Лембрик), дослідження психологічних аспектів управлінської діяльності керівників шкіл (Л.М. Карамушка, Н.Л. Коломінський), концепція психологічного забезпечення управління закладами середньої освіти (Л.М. Карамушка), дослідження психологічних особливостей професійного спілкування (І.В.Ващенко, Г.А. Денисенко, М.М. Заброцький, С.А. Семиченко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та інші).
Важливими для розробки технології підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування є роботи, що розкривають зміст та форми активного соціально-психологічного навчання (Л.М. Карамушка, П.В. Лушин, В.А. Семиченко, В.О. Татенко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко).
Організація та методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези було використано комплекс методів: теоретичний (аналіз проблеми дослідження на базі психологічної літератури), що дозволив виявити, узагальнити і систематизувати різноманітні підходи і практичний досвід з проблеми дослідження; емпіричні (констатувальний і формувальний експерименти, опитування, тестування) на основі яких проаналізовано психологічні особливості підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та доведено ефективність формувального експерименту; методи активного соціально-психологічного навчання (рольові та ділові ігри, групові дискусії, аналіз комунікативних ситуацій, мозковий штурм тощо); методи математичної статистики (кореляційний та дисперсійний аналіз).
Дослідно-експериментальна робота проводилася у три етапи упродовж 2004 2007 рр.
На першому етапі (2004 2005 рр.) вивчався стан розробки визначеної проблеми у її теоретичному та прикладному аспектах. Висунуто загальну гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету і завдання, створено програму та з’ясовано методичну базу дослідження. Проведено аналіз, зіставлення, узагальнення теоретико-методологічних підходів та напрямів до вивчення феномену управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
На другому етапі, на основі попереднього теоретичного аналізу, було проведено констатувальний експеримент з метою визначення психологічних чинників управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів. Констатувальний етап дослідження проводився у два підетапи упродовж 2005-2006 рр.
Перший підетап емпіричного дослідження (2004-2005 рр.) був спрямований на вивчення стану розробки проблеми у її теоретичному та прикладному аспектах. Висунуто загальну гіпотезу, визначено об’єкт, предмет, сформульовано мету і завдання, створено програму та з’ясовано методичну базу дослідження. Проведено аналіз, зіставлення, узагальнення теоретико-методологічних підходів та напрямів до вивчення феномену управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
На другому підетапі (2005-2006 рр.), виходячи з попереднього теоретичного аналізу, було проведено констатувальний експеримент з метою аналізу особливостей психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування і її окремих компонентів та визначення чинників психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
За допомогою комплексу методик був проведений детальний аналіз окремих компонентів психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
1) когнітивний компонент досліджувався за допомогою методу опитування (використовувалася анкета, розроблена автором);
2) операціонально-регулятивний компонент досліджувався за допомогою: а) методики дослідження міжособистісних стосунків (опитувальник Т. Лірі) для визначення особливостей взаємодії у спілкуванні учасників комунікації; б) методики оцінки самоконтролю у спілкуванні (М. Снайдер) для визначення рівню комунікативного контролю керівника у управлінському спілкуванні; в) методики оцінки базового комунікативного мінімуму керівників організації для оцінки рівня володіння комунікативними вміннями та навичками учасників комунікації; г) методики оцінки стилю керівництва (О.В. Козловська, А.Й. Романюк, В.І. Урунський) для виявлення стилю керівництва учасника комунікації;
3) мотиваційний компонент досліджувався за допомогою: а) методики визначення спрямованості "на себе" "на задачу" "на взаємодію" (В. Смейкал, М. Кучер) для визначення спрямованості особистості учасників комунікації; б) методики визначення рівня мотивації досягнення успіху (опитувальник А. Мехрабіана) для визначення рівня мотивації досягнення успіху учасників комунікації; в) методики вивчення афіліації (опитувальник А. Мехрабіана) для визначення ступеня розвиненості мотивації афіліації;
4) особистісний компонент досліджувався за допомогою: а) методики визначення комунікативних та організаторських здібностей КОЗ-1 (Б.Федоришин) для визначення рівнів розвитку комунікативних та організаційних здібностей, пов’язаних з особливостями спілкування учасників комунікації; б) методики діагностики розвитку креативності в менеджменті для визначення креативного потенціалу учасників комунікації; в) методики оцінки оптимізму та активності особистості менеджера для визначення психологічного типу учасників комунікації у відповідності зі ступенем оптимізму й активності особистості.
Отримані дані піддавалися статистичному аналізу з наступною якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Математична обробка та графічна презентація результатів здійснювались за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13.0).
Дослідженням було охоплено 242 респондента, які навчалися на факультетах підвищення кваліфікації і менеджменту та психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (м. Київ).
На третьому етапі (2006 2007 рр.) було розроблено та апробовано програму психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування, організовано та проведено формувальний експеримент, здійснено аналіз і узагальнення отриманих результатів, оформлено дисертаційну роботу.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася в Центральному інституті післядипломної педагогічної освіти АПН України на факультеті підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти і факультеті менеджменту та психології. Дослідженням охоплено 242 керівника загальноосвітніх навчальних закладів з різних регіонів України (з них 106 чоловіків та 136 жінок).
Надійність та вірогідність результатів забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних даних, експериментальною перевіркою гіпотези, якісним та кількісним аналізом отриманих теоретичних та емпіричних даних, репрезентативністю вибірки. Математична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 13.0).
Наукова новизна та теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що: вперше розкрито зміст і структуру психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування; уточнено зміст поняття управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів; проведено аналіз психологічних чинників, які впливають на управлінське спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів; визначено психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування; розроблено і доведено ефективність програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання отриманих результатів дисертаційного дослідження:
1) для психологічної підготовки реально працюючих керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування;
2) для підготовки магістрів майбутніх керівників за спеціальностями Управління навчальним закладом”, "Економіка та управління персоналом", Менеджмент організацій освіти” і підвищенні кваліфікації керівників загальноосвітніх навчальних закладів;
3) для підготовки шкільних психологів до психологічного забезпечення управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Впровадження результатів дослідження. Матеріали дослідження впроваджені у практику в процесі підготовки керівних кадрів освіти на факультеті менеджменту та психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України (див. Довідку про впровадження №4410 від 3.06.2007 р.), в Київському міському педагогічному університеті ім. Б.Д. Грінченка (див. Довідку про впровадження №141 від 6.04.2007 р.), в Полтавському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського (див. Довідку про впровадження №41 від 24.05.2007 р.), в Рівненському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (див. Довідку про впровадження №368 від 06.07.2007 р.).
Авторські розробки знайшли своє відображення у програмах навчальних курсів Етика ділового спілкування”, Психологія ділового спілкування”, "Комунікаційний менеджмент".
Апробація результатів дисертаційної роботи. Головні положення дисертації дістали своє відображення в публікаціях автора, доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедр психології та педагогіки вищої школи та прикладної психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, лабораторії організаційної психології ім. Г.С. Костюка АПН України, а також на таких форумах:
1. На Всеукраїнських конференціях та семінарах, серед яких: Перший Всеукраїнський конгрес психологів (IV з’їзд Товариства психологів України) (м. Київ, 24-26 жовтня 2005 р.); VII Всеукраїнська науково-практична конференція "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (м. Київ, 29-31 березня 2006 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція, присвячена 15-річчю АПН України "Розвиток післядипломної педагогічної освіти України в умовах інтеграції" (м. Донецьк, 11-12 квітня, 2007 р.).
2. На Міжнародних конференціях та семінарах, серед яких: ІІІ Міжнародна науково-практична конференція „Психологічні основи підготовки менеджерів, персоналу організацій та організаційних психологів” (м. Умань, УДАУ, червень, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми" (м. Київ, 20 березня 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Модернізація освіти: пошуки, проблеми, перспективи" (м. Київ - Переяслав-Хмельницький, 22-25 травня 2006 р.); V міжнародна науково-практична конференція "Психологічна наука і практика: соціально-психологічні проблеми вдосконалення контролюючої діяльності" (м. Київ, 3 листопада 2006 р.); Міжнародна науково-практична конференція "Ґенеза буття особистості", присвячена ювілею наукової та педагогічної діяльності академіка Сергія Дмитровича Максименка (м. Київ, 18-19 грудня 2006р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція "Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми" (Київ, 2007 р.).
3. На науково-практичних конференціях, серед яких: IV науково-практична конференція "Психологічні основи ефективної діяльності організації в умовах соціально-економічних змін" (м. Київ, 23-24 листопада 2006 р.); VI науково-практична конференція "Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства" (м. Луганськ, 29-30 листопада 2006 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження та висновки відображено у 12 наукових публікаціях, у тому числі 8 статтях у наукових фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, 2 статтях у інших виданнях, 2 тезах наукових конференцій.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків обсягом 210 сторінок друкованого тексту (основний текст роботи викладено на 191 сторінці). Список використаних джерел містить 238 праць, із них 8 зарубіжних авторів. Дисертація проілюстрована 41 таблицею та 13 рисунками.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації дано теоретичне обґрунтування та нове вирішення проблеми підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування, що полягає в розробці психологічних умов підготовки й апробації програми психологічної підготовки керівників до управлінського спілкування.
Проведений науково-теоретичний аналіз проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та результати експериментального дослідження в цілому підтверджують гіпотезу дослідження і дають підстави зробити такі висновки:
1. Управлінське спілкування керівника загальноосвітнього навчального закладу це взаємодія керівника з персоналом в процесі управлінської діяльності з метою ефективного досягнення загальної цілі освітнього закладу (забезпечення навчання, виховання і розвитку особистості).
2. У комплексі взаємопов’язаних чинників, від яких залежить ефективність управлінського спілкування керівника загальноосвітнього навчального закладу, базовою є психологічна підготовка керівників, і, як її результат, психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
3. Психологічна готовність керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування стійке психологічне утворення в структурі особистості фахівця, система особистісних якостей і комунікативних вмінь, сукупність раніше набутих настановлень, знань, навичок, вмінь, мотивів діяльності тощо, що забезпечують здійснення ефективного управлінського спілкування.
4. Психологічна підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування ґрунтується на моделі психологічної готовності до управлінського спілкування, що містить чотири взаємопов'язаних компоненти: когнітивний, операціонально-регулятивний, мотиваційний, особистісний
5. Виявлено ряд чинників різних рівнів, які мають вплив на розвиток психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування: 1) макрорівень (тенденції розвитку суспільства, специфіка освітньої галузі, система підготовки керівників освітньої галузі), 2) мезорівень (тип освітніх закладів, стан психологічного клімату у колективі, характер діяльності освітнього колективу, рівень розвитку та професійної підготовки освітнього колективу, стиль управління), 3) мікрорівень (індивідуально-психологічні особливості особистості керівників).
6. Результати експериментального дослідження довели, що загалом керівники мають недостатній рівень розвитку психологічної готовності до управлінського спілкування. Аналіз чинників управлінського спілкування дозволив виділити три рівні психологічної готовності до управлінського спілкування високий, середній і низький. Встановлено, що переважна більшість керівників загальноосвітніх навчальних закладів (68,7%) знаходяться на середньому рівні психологічної готовності до управлінського спілкування. Кількість керівників загальноосвітніх навчальних закладів з низьким рівнем психологічної готовності до управлінського спілкування склала 23,0% досліджених. І лише 18,2% респондентів виявили високий рівень психологічної готовності до управлінського спілкування.
7. У процесі аналізу соціально-демографічних та організаційно-професійних чинників встановлено вплив:
віку: а) керівники віком до 35 років переважають представників інших вікових груп за рівнями розвитку комунікативних здібностей, самоконтролю у спілкуванні, креативного потенціалу; б) керівники віком від 48 і більше років переважають інші вікові групи щодо рівня розвитку мотивації досягнення успіху і використанням гнучкого стилю керівництва.
статі: а) керівники-чоловіки виявилися більш домінантними і мотивованими на досягнення успіху ніж керівники-жінки; б) керівники-жінки випереджають керівників-чоловіків за рівнем креативного потенціалу.

загального стажу роботи: а) керівники із стажем до 10 років переважають інші групи керівників щодо рівня розвитку комунікативних здібностей, комунікативного контролю, креативного потенціалу; б) керівники із стажем 25 років і більше переважають представників інших груп за рівнем розвитку мотивації досягнення.
стажу управлінської діяльності: а) керівники із стажем управлінської діяльності до 10 років переважають інші групи за рівнем розвитку комунікативних здібностей, самоконтролю у спілкуванні, креативного потенціалу; б) керівники із стажем 27 і більше років переважають інші групи за рівнем розвитку мотивації досягнення успіху, більш авторитарні, орієнтовані на себе.
регіону проживання: а) керівники Центрального регіону переважають інші групи за рівнем розвитку домінантності та мотивації досягнення успіху; б) керівники Північного і Східного регіонів більш гнучкі і доброзичливі у стосунках з підлеглими; в) керівники Східного регіону більш поступливі, схильні підкорятися.
8. У ході формувального експерименту підтверджено доцільність впровадження у психолого-педагогічну практику програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування, спрямованої на підвищення рівня психологічної готовності керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
До психологічних умов підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування відносяться: 1) усвідомлення керівниками залежності успішності діяльності організації від ефективності управлінського спілкування; 2) виділення психологічної підготовки до управлінського спілкування в окремий напрямок професійної підготовки керівників; 3) поглиблення психологічних знань керівників щодо ефективності управлінської взаємодії, визначення вимог щодо особистості керівників, необхідних для успішного управлінського спілкування; 4) впровадження системи засвоєння знань, умінь і навичок, що забезпечують підвищення рівня психологічної готовності керівників до управлінського спілкування; 5) формування позитивної мотивації до спілкування, емоційної відкритості при роботі з людьми; 6) опанування прийомами самоконтролю, саморегуляції, рефлексії тощо; 7) учбово-ігрове моделювання ситуацій управлінського спілкування керівників та вироблення навичок конструктивного розв’язання комунікативних ситуацій в управлінській взаємодії; 8) створення сприятливої атмосфери в процесі активного психологічного навчання, організація ефективної взаємодії учасників психологічної підготовки до управлінського спілкування і засвоєння ними форм, методів та прийомів ефективного управлінського спілкування.
9. Результати апробації запропонованої програми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування та попередня оцінка її ефективності дали змогу виявити кількісні та якісні зміни в експериментальній групі на відміну від контрольної. Впровадження даної програми в межах формувального експерименту засвідчило її ефективність в контексті психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Проведене дослідження не претендує на всебічне висвітлення проблеми психологічної підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування.
Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються таких актуальних проблем, як:
1) підготовка шкільних психологів до надання психологічної допомоги керівникам загальноосвітніх навчальних закладів щодо підвищення рівня психологічної готовності до управлінського спілкування;
2) розробка моделі психолого-управлінського консультування керівників загальноосвітніх навчальних закладів з проблем управлінського спілкування;
3) психологічна підготовка персоналу загальноосвітніх навчальних закладів до взаємодії з керівництвом під час управлінського спілкування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. - М.: Наука, 1980. - 335 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Личностный аспект проблемы общения: В кн. Проблема общения в психологии” / Отв. ред. Б.Ф. Ломов. М.: Наука, 1981. С.218 241.
3. Агеев В.С. Межгруповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М.: ИМУ, 1992.- 249с.
4. Алякринский Б. Общение и его проблемы. М.: Знание, 1982. 64 с.
5. Аксенова О.А., Легостаева В.И. Управленческий тренинг эффективная форма повышения квалификации руководящих работников // Игровые методы в образовании и научных исследованиях: Материалы ХVІІІ международного семинара. Киев, 1991. - С. 10-12.
6. Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. М.: Аспект Пресс, 1999. 376 с.
7. Андреева Т.В. Семейная психология: Учеб. пособие. Спб.: Язык. 2004. 244 с.
8. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. - М.: Педагогика, 1980. 232 с.
9. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.2. - М.: Педагогика, 1980. 288 с.
10. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. Киев Донецк, 1993. 32 с.
11. Базаров Т.Ю. Особенности межличностного восприятия в системе «руководство-подчинение» в условиях производственного коллектива// Межличностное восприятие в группе/ Под ред. Г.М Андреевой, А.И. Донцова. - 1981. - С. 191 210.
12. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Психология управления. Харьков: Фортуна-Пресс, 1998. 464 с.
13. Бобнева М.И. Нормы общения и внутренний мир личности // Проблемы общения в психологии. М., 1981. 264 с.
14. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах активной социально-психологической подготовки // Вести. МГУ. Сер. 14. Психология. 1977. № 1. С.53-61.
15. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально-психологической подготовки // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 183-204.
16. Бодалев А.А. Личность и общение. М.: Международная педагогическая академия, 1995. 238 с.
17. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Мысль, 1992. 356 с.
18. Бондарчук О.І. Зміст психологічної компетентності менеджера освіти шкільного рівня: Метод рекомендації/ За ред. Н.Л. Коломінського, М.Н. Кривка. Рівне, 1995. 23 с.
19. Бондарь В.И. Управленческая деятельность директора школы: дидактический аспект. - К.: Рад. школа, 1997.
20. Боришевський М.Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. Київ, 1993. 24 с.
21. Бороздина Г.В. Психология делового общения: Уч. пособие. М.: ИНФРАМ, 2000. 224 с.
22. Бойко В.В., Майклз С. Монолог, диалог, полилог в ситуациях общения// Психологические исследования общения/ Под ред. Б.Ф. Ломова и др. - М.: Наука, 1985. - С. 219-244.
23. Болтівець С.І. Психогігієнічна роль освіти // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. 2005. Випуск 1. 9 с.
24. Брюховецька. О.В. Специфіка управлінського спілкування керівників освітніх навчальних закладів //Актуальні проблеми психології. Том.І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2005. Част. 15. С.21-25.
25. Брюховецька О.В. Психологічні особливості управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів //Актуальні проблеми психології. Том.І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2005. Част. 16. С.6-9.
26. Брюховецька О.В. Підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування як чинник професійного становлення особистості //Наукові записки Інституту психології імені Г.С.Костюка АПН України / За ред. Академіка С.Д.Максименка. К.: Міленіум, 2006р. Вип. 28. С. 244-250.
27. Брюховецька О.В. Психологічні особливості управлінського спілкування керівників загальноосвітніх навчальних закладів //Актуальні проблеми психології. Том.І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія: Зб. Наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д., Карамушки Л.М. К.: Міленіум, 2006. Част. 18. С.24-28.
28. Брюховецька О.В. Психологічні особливості комунікативної компетентності керівників загальноосвітніх навчальних закладів // Теоретичні і прикладні проблеми психології № 5 (16) Луганськ, 2006. С. 46-51.
29. Брюховецька О.В. Психологічні умови підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінського спілкування //Вісник післядипломної освіти: збірник наукових праць. Випуск 4 / Ред. кол.: В.В.Олійник (гол. ред.) та ін. К.: Міленіум, 2006. _ С.156-164.
30. Брюховецька О.В. Управлінське спілкування як чинник професійної самореалізації особистості керівників загальноосвітніх навчальних закладів //Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця: матеріали 7 Всеукраїнської науково-практичної конференції 29-31 березня 2006 р.: В 3 т. Т.1 / За заг. Ред. А.Г. Гудманяна, О.В. Петренка. К.: НАУ, 2006. - С. 181-163.
31. Буева Л.П. Человек: деятельность и общение. М.: Мысль, 1978. 216 с.
32. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарьсправочник по психодиагностике. СПб.: Питер. 528 с.
33. Бююль А., Цефель П. SPSS: искусство обработки информации. Анализ статистических данных и восстановление скрытых закономерностей. Пер. с нем. / Ахим Бююль, Петр Цефель Спб.: ООО ДиаСофтЮП”, 2002. 608 с.
34. Ващенко Т.В. Методи дослідження авторитарної спрямованості особистості //Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики. Международ. межвуз. сб-к науч. работ. Вып. 24. Запорожье: ГУ "ЗИГМУ", 2004.
35. Винославська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навчальний посібник. К.: КВІЦ”, 2001. 83 с.
36. Виготський Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Т.3. Проблемы развития психики. М.: Педагогика, 1982. 368 с.
37. Волинська Л.В., Шевченко М.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. Київ, 1994. 80 с.
38. Вудкок М., Фрэнсис Д. Раскрепощенный менеджер. Для руководителяпрактика. М.: Дело ЛТД, 1991. 319 с.
39. Генов Ф. Психология управления / Пер. с болгарск.- М.: Прогресс, 1982. 369 с.
40. Гальперин П.Я. Проблема деятельности в советской психологии // Проблема деятельности в советской психологии. М., 1977. С. 19-39.
41. Гичан И.С. Психология делового общения: Конспект лекций. К.: КМУГА, 1996. 62 с.
42. Гичан И.С. Психология управления трудовыми коллективами. К.: КМУГА, 1987. 68 с.
43. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К.: Политиздат, 1989. 189 с.
44. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1982. 464 с.
45. Глушакова Т.И. Переговоры: эффективное тыя” взаимодействие. (Методическое пособие). Москва, 1991. 152 с.
46. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. СПб.: Свет, 1997. 608 с.
47. Гришина Н.В. Я и другие: общение в трудовом коллективе. Л.: Лениздат, 1990. 174 с.
48. Деркач А.А., Ситников А.П. Формирование и развитие профессионального мастерства руководящих кадров: социально-психологический тренинг и прикладные психотехнологии. М.: Луч, 1993. 72 с.
49. Денисенко Г.А. Диалоговое общение, условия и факторы его еффективности: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1992. - 26с.
50. Джидарьян И.А. Психология общения и развития личности. В кн. Психология формирования и развития личности. М., 1981. 342 с.
51. Джонсон, Девід В. Соціальна психологія: тренінг міжособистісного спілкування / Пер. з англ. В. Хомика. К.: Вид.дім «КМ Академія», 2003. 288с.
52. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. М.: Знание, 1987. 97 с.
53. Дональдсон М.К., Дональдсон М. Умение вести переговоры для чайников”. К., М.: Диалектика, 1998. 317 с.
54. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей. Посібник для студентів ВНЗ. К.: Відчий дім «КМ Academia”, 1998. 192с.
55. Дуткевич Т.В. Психологічні основи використання інтерактивних методів навчання у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою // Використання інтерактивних та мультімедійних засобів у підготовці педагога: Зб. наук. праць. Кам’янець-Подільський : Абетка-Нова, 2003. 7с.
56. Дунець Л.М. Психологія спілкування: Навчальний посібник для студентів спеціальностей Соціальна педагогіка” та Практична психологія”. Хмельницький: ТУП, 2003. 142 с.
57. Єльникова Г.В.Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні: Монографія. К.: ДАККО, 1999. 303 с.
58. Емельянов Ю.Н. Активное социальнопсихологическое обучение. Л.: Политиздат, 1985. 206 с.
59. Емельянов Ю.Н. Учиться мастерству общения. Социально-психологический тренинг руководителей и специалистов // Психология в управлении / Сост. А.М.Зимичев. Л, 1983. С. 55 72.
60. Емельянов Ю.Н., Кузьмин Е.С. Теоретические и методологические основы социально-психологического тренинга. - Л.: ЛГУ, 1983. 106 с.
61. Ермолаев О.Ю. Математическая статистика для психологов: Учебник. М.: Флинта, 2003. 336 с.
62. Жуков М.Ю. Методы диагностики и развития коммуникативной компетентности: Общение и оптимизация совместной деятельности. / Под ред. Г.М.Андреевой, Я. Яноушека. М.: Изд-во Москов. ун-та. 1987. - С. 64 74.
63. Журавлев А.Л. Стиль руководства для управления социально-психологическим климатом коллектива// Социально-психологический климат коллектива: теория и методы изучения. М.: Наука, 1979. С. 134-145.
64. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников П.В. Диагностика и развитие компетентности в общении: Спец. практикум по социальной психологии. М.: МГУ, 1990. 104 с.
65. Заброцький М.М. Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування. Київ-Житомир: Волинь, 2000. 32 с.
66. Зимняя И.А., Малахова В.А., Путиловская Т.С., Хараева Л.Ф. Педагогическое общение как решение коммуникативных задач// Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся: Сб./ Под ред. А.А. Бодалева, В.Я. Ляудис. М., 1980. С. 53-65.
67. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. М.: Институт психологии РАН. 1994. 237 с.
68. Знаков В.В. Классификация психологических признаков истинных и неистинных сообщений в коммуникативных ситуациях // Психологический журнал.1999. том 20, № 2. С. 5463.
69. Зубенко Л.Г., Немцов В.Д. Культурологія ділового спілкування. Навч. посібник. К.: «Екс Об», 2000. 200с.
70. Технология оценки менеджерского персонала / Под ред. В.В. Петрусинского. М.: Прогресс, 1994. 300 с.
71. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. СПб.: Питер, 2003. 544 с.
72. Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество. Вопросы психологии. М.: Прогресс, 1998. 260 с.
73. Калинич І.Д. Психологія ділового спілкування. Ужгород: Мистецька лінія, 1999. 112 с.
74. КанКалик В.А. Грамматика общения. Грозный: ЧеченоИнгушское издательство, 1988. 72 с.
75. Карамушка Л.М. Психологічні основи управління в системі середньої освіти. Навч. посібник. К.:ІЗМН, 1997. 180 с.
76. Карамушка Л.М. Психологія управління закладами середньої освіти: Монографія. Київ: НікаЦентр, 2000. 332 с.
77. Карамушка Л.М. Психологія управління: Навч. посіб. К.: Міленіум, 2003. 344 с.
78. Карамушка Л.М., Малигіна М.П. Використання інтерактивних технік у процесі підготовки менеджерів та персоналу освітніх організацій до управління: Методичні рекомендації. К. Рівне, 2003. 20 с.
79. Киричук О.В. Діалог у контексті педагогічної взаємодії// Діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. К., 1997. С. 31-46.
80. Климкина Е.В. Имагогический подход к феномену профессиональноречевой культуры специалиста социальной сферы // Имиджелогия 2004: состояние, направления, проблемы. Материалы Второго Международного симпозиума по имиджелогии / Под ред. Е.А. Петровой М., 2004. С. 289291.
81. Ковалев В.Г. Диалог как форма психологического воздействия// Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации. М., 1987.
82. Ковалев В.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. М., 1967. 279 с.
83. Коваль А.П. Ділове спілкування: Навч. посіб. К.: Либідь, 192. 280 с.
84. Козлова Р.М. Культура речи как составляющий компонент имиджа специалиста по связям с общественностью // Имиджелогия2004: состояние, направления, проблемы. Материалы Второго Международного симпозиума по имиджелогии / Под ред. Е.А. Петровой М., 2004. С. 287289
85. Коломінський Н.Л. Психологія педагогічного менеджменту. К.: МАУП. 163с.
86. Коломенский Н.Л. Психологические аспекты профподбора и обучения директоров школ // Задачи и методы професиональной псизодиагностики/ Под. ред. В.И.Войтко и Ю.З.Гильбуха. К.: 1981, - 150-155 с.
87. Коломінський Н.Л. Стиль управління в освіті: проблеми формування та вдосконалення // Освіті і управління. 1997. №1, №2 106-113с.
88. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціальнопсихологічний аспект): Монографія.К.: МАУП, 2000. 286 с.
89. Коломинский Я.Л. Познай самого себя. Минск: Мин.нар. асвета, 1981. 143 с.
90. Коломинский Я.Л. Познание человека человеком в свете проблем межличностных отношений// Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - Краснодар, 1975. - С. 33-35.
91. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. К.:1995. 304 с.
92. Костюк Г.С. Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
93. Крамер Г. Математические методы статистики: Пер. с англ. А.С. Монина, А.А. Петрова / Под ред. А.Н. Колмогорова. М.: Изд-во „Мир”, 1975. 649 с.
94. Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Грамматика общения. М.: Смысл, 1999. 279 с.
95. Культура общения / Под ред. Чмут Т.К., Чайка П.Л. К.: Знание, 1990. 15 с.
96. Кудряшова Л.Д. Каким быть руководителю: психология управленческой деятельности. Л.: Лениздат, 1986. 158 с.
97. Кузьмин Е.С. Психотехнологии и эффективный менеджмент. М.: Технологическая школа бизнеса, 1994. 192 с.
98. Кузьмин Е.С., Волков И.П., Емельянов Ю.Н. Руководитель и коллектив. Л.: Изд-во ЛГУ, 1974. 167 с.
99. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2002. 544 с.
100. Лабунская В.А. Экспрессия человека: общение и межличностное познание. Ростов н/Д: Феникс, 1995. 608 с.
101. Ладанов И.Д. Практический менеджмент: Психотехника управления и самотренировки. М., 1995. 492 с.
102. Ли Д. Практика группового тренинга. СПб.: Питер, 2002. 224 с.
103. Лисина М.І. Проблема онтогенеза общения. - М.: Педагогика, 1986. 143 с.
104. Леонтьев А.Н. Избранные психологические труды: 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т. 1. 392 с.; Т. 2. 320 с.
105. Леонтьев А.А. Общение как объект психологического исследования // Методологические проблемы социальной психологии. М.: Наука, 1975. С. 106 123.
106. Леонтьев А.А. Психология общения. Тарту: Ноорус, 1974. 265 с.
107. Ломов Б.Ф. Общение и социальная регуляция поведения // Психологические проблемы социальной регуляции аповедения. М.: Наука, 1976. С. 205-213.
108. Ломов Б.Ф. Проблема общения