ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБРАЗУ “Я”, САМООЦІНКИ І ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Краткое описание

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
Інститут психології імені Г.С.Костюка

На правах рукопису

Островська Катерина Олексіївна
УДК 159.923.2

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ОБРАЗУ Я”, САМООЦІНКИ І ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 педагогічна і вікова психологія

Науковий керівник:
кандидат психологічних наук,
доцент Василькевич Х.М.

Київ 2003

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА СТАНОВЛЕННЯ САМОСВІДОМОСТІ
У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ . 10
1.1. Структура та розвиток самосвідомості у дитячому віці 10
1.2. Самооцінка в структурі самосвідомості особистості ..17
1.3. Характеристика ціннісних орієнтацій у молодших школярів та особливості їх становлення ..30
1.4. Недоліки у формуванні самосвідомості як фактори шкільної дезадаптації.48
РОЗДІЛ П. ПРОГРАМА ТА АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНСТАТУЮЧОГО ЕТАПУ ДОСЛІДЖЕННЯ..61
2.1. Програма констатуючого етапу дослідження..61
2.2. Аналіз особливостей самооцінки та рівня домагань молодших школярів.63
2.3. Аналіз змістових характеристик уявлення дитини про себе (образ Я”).69
2.4. Аналіз змістових характеристик ціннісних орієнтацій молодших школярів.77
2.5. Аналіз індивідуально-психологічних особливостей молодших школярів.96
РОЗДІЛ Ш. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РОЗВИТКУ ТА КОРЕКЦІЇ САМОСВІДОМОСТІ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ119
3.1. Програма роботи шкільного психолога з розвитку самосвідомості молодших школярів..119
3.2. Програма роботи шкільного психолога з батьками з розвитку самосвідомості молодших школярів141
3.3. Програма діяльності шкільного психолога з вчителем з розвитку самосвідомості молодших школярів149
ВИСНОВКИ164
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ169
ДОДАТКИ187

ВСТУП

Актуальність проблеми. В теорії і практиці вдосконалення нашого суспільства однією з найважливіших є проблема цілеспрямованого формування особистості. Постала проблема, щоб людина виховувалась не просто як носій певної суми знань, а, перш за все, як громадянин України, соціально активний її будівничий, творець самого себе, своєї спільноти з притаманними їй моральними установками, інтересами, високою культурою праці і поведінки. Вирішення цього завдання вимагає розгортання психолого-педагогічних досліджень, які розкривають закономірності розвитку людини як цілісної особистості, виявлення того, як формуються її соціальні установки, ціннісні орієнтації, мотиваційна сфера тощо.
В останні десятиріччя все більше увага дослідників звертається до однієї з центральних проблем психології розвитку особистості до проблеми пошуку механізмів та закономірностей становлення самосвідомості особистості. Загальна проблематика самосвідомості особистості посіла значне місце у теорії психології завдяки працям Р.Бернса, У.Джемса, І.С.Кона, К.Роджерса, С.Л.Рубінштейна, В.В.Століна, І.І.Чеснокової, Т.Шибутані, К.Юнга, В.О.Ядова та інших.
Існує декілька підходів до визначення сутності та структури самосвідомості. Окремі її компоненти були предметом численних досліджень, як у зарубіжній, так і у вітчизняній психології. У працях вітчизняних і зарубіжних психологів /Н.Є.Анкудінова, В.Г.Асєєв, Р.Бернс, К.Блага, А.А.Бодальов, Л.І.Божович, Є.А.Бондаренко, А.Валлон, Г.І.Ліпкіна, М.Шебек/ представлені теоретичні положення про співвідношення та взаємодію внутрішніх і зовнішніх чинників становлення свідомості і самосвідомості особистості, генезис самосвідомості, її складових.
Предметом експериментального вивчення, як правило, є окремі сторони самосвідомості, зокрема, самовизначення і самооцінка рівня інтелекту, емоційного стану, особистісних властивостей /Л.І.Божович, В.Вольф, С.Куперсміт, Г.І.Ліпкіна, А.В.Петровський, Є.Савонько, К.Ханлі, С.М.Юлдашева та інші/. В той же час є багато неясного стосовно характеру зв’язків окремих компонентів самосвідомості, її внутрішніх структурних особливостей.
Не менш істотною проблемою є вивчення зв’язків і відношень з іншими підструктурами особистості. Як відмічав А.Г.Ананьєв, необхідним є накопичення досвіду великої кількості подібних усвідомлень себе суб’єктом поведінки і реалізації їх в поведінці для того, щоб ставлення до себе перетворилось у властивості характеру, які ми називаємо рефлексивними. Вони найбільш інтимно пов’язані з цілями життя і діяльності, ціннісними орієнтаціями, установками, виконуючи функцію саморегулювання і контролю розвитку, сприяючи утворенню і стабілізації єдності особистості” /7, с. 314/.
Суттєвою особливістю значної кількості досліджень є їх зосередження на двох вікових категоріях. В першу чергу, це численні дослідження процесу становлення самосвідомості у дітей дошкільного віку, а, по-друге, це дослідження свідомості і самосвідомості в юнацькому віці. Діяльнісний підхід у вітчизняній психології та широке визнання періодизації психічного розвитку дитини Д.Б.Ельконіна визначили ситуацію, коли психологічне вивчення розвитку дітей молодшого шкільного віку переважно спрямовувалося на дослідження особливостей формування учбової діяльності /В.В.Давидов, Ю.І.Машбиць, В.В.Рєпкін, Ю.М.Швалб/. І тільки у незначній кількості робіт доводиться необхідність поєднання дослідження процесів формування учбової діяльності і становлення особистості у молодшому шкільному віці /О.К.Дусавицький, С.Д.Максименко/. В той же час, розвиток свідомості і самосвідомості в молодшому шкільному віці майже не вивчалися.
Таким чином, стає очевидною необхідність вивчення не тільки окремих характеристик самосвідомості, але й їх взаємозв’язків і взаємовпливу в процесі розвитку особистості, що визначило зміст і мету дисертаційного дослідження Взаємозв’язок образу Я”, самооцінки і ціннісних орієнтацій молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження та його результати входять до комплексної теми кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка Розвиток особистості на сучасному етапі становлення Української держави”, яка входить до науково-дослідної роботи філософського факультету Українська духовна культура: особливості становлення і розвитку” (№ держреєстрації 0199U003619). Особистий внесок автора у кафедральне дослідження полягає у виявленні взаємозв’язків між становленням самооцінки молодших школярів і вибором ними змістових характеристик ціннісних орієнтацій в процесі розвитку їх морально-духовної свідомості і самосвідомості.
Об’єкт дослідження процес становлення самосвідомості у дітей молодшого шкільного віку.
Предмет дослідження особливості взаємозв’язку образу ”Я”, ціннісних орієнтацій та самооцінки молодших школярів.
Мета роботи полягає в побудові теоретичної моделі взаємозв’язку компонентів самосвідомості та розробці програми вдосконалення психолого-педагогічних умов їх розвитку у дітей молодшого шкільного віку.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що у молодшому шкільному віці окремі компоненти самосвідомості починають ускладнюватися та утворювати цілісну систему, їх повноцінний розвиток потребує психолого-педагогічних умов, що мають забезпечуватись спільною діяльністю шкільного психолога, вчителів і батьків.
Мета дослідження і гіпотеза зумовили такі завдання:
1) здійснити теоретичний аналіз особливостей становлення самосвідомості та її структурних компонентів у дітей молодшого шкільного віку;
2) дослідити основні параметри рівня розвитку структурних компонентів самосвідомості молодших школярів;
3) встановити взаємозв’язок між параметрами образу Я”, самооцінки і ціннісних орієнтацій молодших школярів;
4) визначити функціональну роль рівня розвитку компонентів самосвідомості у процесах шкільної адаптації та формування учбової діяльності;
5) розробити та апробувати комплексну програму створення сприятливих психолого-педагогічних умов розвитку компонентів самосвідомості у дітей молодшого шкільного віку.
Методологічну основу дослідження склали: загальнопсихологічні теорії свідомості та самосвідомості особистості /І.С.Кон, В.В.Столін, С.Л.Рубінштейн, К.Юнг/; теорії розвитку самосвідомості в онтогенезі /К.Бернс, І.С.Кон/; принципи гуманістичної психології /К.Роджерс/; теорія генетичної психології та діяльнісного опосередкування розвитку особистості /С.Д.Максименко/. Основними методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми: аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація емпіричних та теоретичних даних; діагностичні методи (спостереження, опитування, анкетування, тестування, бесіда); психолого-педагогічний експеримент, порівняльний аналіз результатів дослідження, математичні методи обробки даних.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що предметом спеціального теоретичного і емпіричного дослідження стали особливості розвитку компонентів самосвідомості у дітей молодшого шкільного віку. Визначено та проаналізовано особливості становлення образу Я”, самооцінки та ціннісних орієнтацій молодших школярів, а також висвітлена можливість цілеспрямованого утворення психолого-педагогічних умов їх подальшого розвитку в процесі навчання і виховання.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленому розумінні сутності взаємозв’язків образу Я”, самооцінки та змістовних характеристик ціннісних орієнтацій молодших школярів, побудові та обгрунтуванні моделі нормативного розвитку компонентів самосвідомості у молодшому шкільному віці, визначенні основних форм і типів порушень у процесі становлення самосвідомості, висвітленні функціональної ролі розвитку самосвідомості в процесах шкільної адаптації учнів.
Практичне значення. Результати дослідження особливостей процесу розвитку компонентів самосвідомості у молодшому шкільному віці можуть бути включені до змісту учбових курсів з вікової та педагогічної психології для студентів педагогічного та психологічного профілів, розроблена та апробована програма створення умов розвитку компонентів самосвідомості може бути використана шкільними психологами, а її окремі частини вчителями початкових класів та батьками.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечувались обґрунтованістю вихідних теоретико-методичних позицій, застосуванням апробованого інструментарію, залученням репрезентативної вибірки, проведенням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.
Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були представлені на: міжнародній конференції Психологія Львівська і Варшавська: вчора сьогодні завтра” (Варшава, 2000); міжнародній міжвузівській науково-практичній конференції Психологія ХХІ століття” (Санкт-Петербург, 2001); четвертій міжнародній конференції молодих науковців Проблеми особистості в сучасній науці” (Київ, 2001); міжнародній науковій конференції Психологічні засади розвивальної освіти” (Київ, 2001); науковій конференції Громадянське суспільство і соціальні перетворення в Україні” (Львів, 2001); науковій конференції Проблеми девіантної поведінки” (Київ, 2002); міжнародній науковій конференції Людина у світі духовної культури” (Київ, 2002).
Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображений у 13 наукових працях обсягом 2 друкованих аркуші.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (262 найменування) та додатків. Робота викладена на 187 сторінках, містить 9 таблиць, 2 схеми та 3 малюнки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Однією з суттєвих ознак психічного розвитку дитини молодшого шкільного віку є подальше становлення самосвідомості, що виявляється у диференціації її внутрішньої структури, ускладненні змістового наповнення та зміні функціональної ролі у процесах регуляції та саморегуляції. В структурі самосвідомості дитини молодшого шкільного віку формуються три провідні компоненти: образ Я”, самооцінка та ціннісні орієнтації, які пов’язані між собою, але ще недостатньо узгоджені. Тільки наприкінці молодшого шкільного віку у дитини складаються рефлексивні механізми, які забезпечують подальший розвиток самосвідомості у підлітковому та юнацькому віці.
2. Перехід до систематичного навчання, зміна соціального статусу, необхідність включення у нормативну діяльність та нове соціальне оточення кардинально змінюють оцінну ситуацію життя та діяльності дитини молодшого шкільного віку. Провідними факторами змін у структурі та змісті самосвідомості молодших школярів є: оцінна діяльність вчителів та батьків; наявність в учбовому процесі об’єктивованих підстав для оцінки та самооцінки якості виконаної роботи; уніфікація системи соціальних стосунків та включення у нормовані комунікації. Реформа загальноосвітньої школи і, в першу чергу, системи оцінювання суттєво впливають на сучасну ситуацію і потребують додаткових досліджень. В той же час встановлено, що і вчителі, і батьки переважно зорієнтовані на процес навчання дітей та оцінку їх навчальних досягнень і недостатньо уваги приділяють розвитку свідомості та самосвідомості школярів. Це призводить до того, що, з одного боку, недостатньо використовуються наявні ресурси психічного розвитку дітей, а, з іншого боку, виникають різноманітні порушення у нормативному процесі розвитку.
3. Загальний розвиток самосвідомості дітей молодшого шкільного віку відбувається за трьома основними напрямками. По-перше, це змістова диференціація образу Я”. Вже в другому класі діти виявляються спроможними виокремлювати значну кількість особистісних властивостей та якостей та ідентифікувати їх наявність/відсутність у себе та інших дітей. Але це такі якості, які переважно пов’язані з навчальним процесом, а інші якості все ще зостаються погано диференційованими. Окрім того, діти стають спроможними змістовно та реалістично розгалужувати Я-реальне” та Я-ідеальне”. По-друге, суттєво змінюється характер самооцінки. Від загальної синкретичної оцінки себе, притаманної дошкільникам, значна частина молодших школярів стає здатною до диференційованої самооцінки за окремими параметрами. Але критерії самооцінки усвідомлюються ще дуже погано і, відповідно, страждає адекватність самооцінки. По-третє, змінюється функціональна роль ціннісних орієнтацій у системі регуляції поведінки та діяльності і їх змістове наповнення. Ціннісні орієнтації втрачають безпосередньо стимулюючу функцію і набувають значення смислоутворюючого підгрунтя мотивації у різних сферах спілкування та діяльності. Факторний та кореляційний аналіз показують, що рівень самооцінки змістовно пов’язаний із усіма іншими компонентами самосвідомості молодшого школяра. Встановлено взаємозв’язок між сферою виділення образу Я” та рівнем самооцінки школярів. Показано, що учні, які виділяють себе через сферу діяльності, мають переважно високу і дуже високу самооцінку, а школярі, які виділяють себе через сферу взаємин, мають середню або низьку самооцінку. Показано, що молодші школярі з низьким рівнем самооцінки переважно обирають такі цінності, як любов, чуйність, терпимість. Молодші школярі з високою самооцінкою переважно обирають такі цінності, як пізнання, творчість, краса природи і мистецтва, свобода. Досліджено також взаємозв’язки між показниками самооцінки та індивідуально-особистісними характеристиками, акцентуаціями молодших школярів. На основі факторного аналізу виділені такі акцентуації молодших школярів в залежності від показників їх самооцінки: для дітей з низькою самооцінкою характерна дистимність, педантичність, емотивність; для дітей з високою самооцінкою характерна гіпертимність, демонстративність, циклотимність; для дітей з високою мірою диференціації самооцінки характерні екзальтованість, збудливість, застрягання, тривожність.
4. Експериментальні дані показали, що найбільш поширеними вадами у розвитку самосвідомості молодшого школяра є низький рівень диференційованості образу Я”, неадекватність самооцінки та ціннісних орієнтацій, які виконують мотивуючу функцію щодо учбової діяльності дитини та її спілкування. Встановлено прямий кореляційний зв’язок між рівнем розвитку компонентів самосвідомості та загальною адаптованістю дитини до школи і шкільною успішністю, а також зворотний кореляційний зв’язок з акцентуаціями характеру особистості школяра. Виявлено два основні типи порушень у процесі розвитку самосвідомості. Перший затриманий” розвиток, коли переважають ще дошкільні форми самосвідомості. Другий відхилений” розвиток, коли дитина неадекватно усвідомлює і оцінює свої якості. Порушення у нормативному процесі розвитку самосвідомості стають важливим фактором виникнення шкільної дезадаптації. Ці порушення постають в якості особистісних факторів, які стають перешкодами на шляху ефективної адаптації і розвитку особистості, надають життю дитини конфліктного особистісного смислу.
5. Отримані результати дали підстави для розробки програми по створенню умов, сприятливих для розвитку самосвідомості у молодших школярів, а також для вияву тих дітей, у яких вже наявні порушення у розвитку самосвідомості і які потребують спеціальної психокорекційної допомоги з боку шкільного психолога. Ефективність використання даної програми безпосередньо залежить від дотримання шкільним психологом низки принципів, а саме:
· принцип системності, який передбачає розуміння того, що окремі феномени психічного розвитку, такі як образ ”Я”, самооцінка та ціннісні орієнтації не є незалежними, а утворюють цілісну систему, тобто є компонентами самосвідомості особистості;
· принцип комплексності, який передбачає, що вирішення завдань розвитку самосвідомості особистості молодшого школяра неможливе тільки за рахунок зусиль самого психолога в цій роботі мають приймати безпосередню участь і батьки, і вчителі, тобто вирішення цього завдання передбачає комплекс розвивальних, навчальних, виховних та корекційних дій, здійснюваних узгодженими зусиллями шкільного психолога, педагогів та батьків;
· принцип добровільності, який передбачає, що всі учасники процесу мають усвідомлювати його головні цілі та завдання і брати участь у роботі за власним бажанням;
· принцип зворотного зв’язку та контрольованості розвиваючого впливу, який передбачає проведення постійного моніторингу в процесі роботи з метою надання програмі необхідної гнучкості та запобігання можливості виникнення негативних ефектів.
6. Спільна діяльність шкільного психолога, вчителів та батьків з розвитку свідомості та самосвідомості дітей молодшого шкільного віку може стати одним із пріоритетних напрямків усієї виховної роботи сучасної початкової школи. Сімейна ситуація є одним з провідних чинників розвитку самосвідомості дітей молодшого шкільного віку. У цьому віці батьки відіграють провідну роль у процесах становлення ціннісних орієнтацій дитини. Хоча молодший школяр все більше орієнтується на оцінну діяльність вчителя, але батьківські погляди й оцінні судження, зміст та стиль сімейного спілкування, увага до потреб дитини та спрямованість взаємодії мають безпосередній виховний вплив і формують особистість дитини. Включення батьків до цілеспрямованого формування самосвідомості дитини значно підвищує ефективність всієї роботи у цьому напрямі. Вчителі початкових класів мають значні можливості для розвитку самосвідомості учнів, як на уроках, безпосередньо у навчальному процесі, так і у позаурочній діяльності. Основними формами і методами роботи вчителя в цьому напрямку є: розгорнута оцінна діяльність з використанням всіх можливостей, що надає 12-тибальна система; утворення ситуацій рефлексивного спілкування та комунікації; використання методів творчого самовираження особистості тощо. Але насьогодні рівень фахової підготовки вчителів початкових класів та загальна спрямованість на передачу навчальних знань, умінь та навичок не дають їм змоги безпосередньо включатися у цей процес. Тому шкільний психолог має вести спеціальну роботу щодо формування професійної і особистісної готовності вчителя до участі у спільній діяльності з розвитку самосвідомості учнів.
7. Перспективи дослідження ми вбачаємо, по-перше, у побудові розгорнутої теоретико-експериментальної моделі генези самосвідомості у молодшому шкільному віці, по-друге, у розробці стандартизованого психодіагностичного комплексу для оцінки рівня розвитку самосвідомості і своєчасного виявлення відхилень у нормативному процесі становлення особистості дитини, і, по-третє, у подальшому вдосконалені форм, методів і прийомів психолого-педагогічного забезпечення процесу розвитку самосвідомості дітей молодшого шкільного віку.

Список літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. Москва: Наука, 1980. 334 с.
2. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация (Пограничные нервно-психические расстройства). Москва: Наука, 1976. 52 с.
3. Алексеева Т.В. Ожидание результатов деятельности как одна из характеристик самооценки личности // Психолого-педагогическое изучение личности школьника / Под ред. Е.А.Шумилина и др. Москва, 1977. С. 116-128.
4. Альманах психологических тестов. Москва: Изд-во «КСП», 1996. С. 190- 205.
5. Ананьев Б.Г. К постановке проблемы развития детского самосознания // Известия АПН РСФСР, вып. 18. М., 1948, ч.2. С. 101-124.
6. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки // Избр. Психол. труды. В 2-х т. - Т. 2. М.: Педагогика, 1980. С. 128-272.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Ленинград: ЛГУ, 1968. 338 с.
8. Андреева Г.М. Социальная психология. М., 1980.
9. Андрущенко Т.Ю. Психологические условия формирования самооценки в младшем школьном возрасте: Автореф. дисканд. психол. наук. Москва, 1978. 23 с.
10. Анкудинова Н.Е. Об особенностях оценки и самооценки учащихся І-ІУ классов в учебной деятельности // Вопросы психологии, 1968. - №3. С. 131-138.
11. Арет А.Я. Очерки по теории самовоспитания. Фрунзе, 1961. 124 с.
12. Арнаудов М. Психология литературного творчества. Москва, 1970.- С. 180-190.
13. Асеев В.Г. Возрастная психология. Иркутск, 1989.
14. Бассин В.Ф. О силе «Я» и психологической защите // Вопросы философии. 1969, №2. С. 118-125.
15. Беляев Э.В., Ядов В.А. и др. Междисциплинарный подход к изучению соотношения между ценностными ориентациями и наблюдаемым поведением. Москва, 1970. 10 с.
16. Бергер П., Лукман Т. Идентичность // Психология самосознания. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 567-589.
17. Бернс Р. Развитие «Я концепции» и воспитание: Пер. с англ. Москва: Прогресс, 1986. 422 с.
18. Бернс Р. Что такое Я-концепция // Психология самосознания. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 333-392.
19. Бернс Р. Я-концепция и Я-образы // В кн.: Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара, 2000. С. 133-211.
20. Берцорни Л.В., Захарова А.В. Оценка учащимися процесса и результатов решения различных задач // Вопросы психологии. 1975, №6. С. 59-67.
21. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. Київ, 1998. 204 с.
22. Блага К., Шебек М. Я твой ученик, ты мой учитель. Москва, 1991.
23. Бобнева М.И. Нормы общения и внутренний мир личности // Проблема общения в психологии. Москва: Наука, 1981. С. 241-263.
24. Богомолов А. Англо-американская буржуазная философия. М., 1964. 421 с.
25. Бодалев А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. Л., 1970.
26. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Москва: Изд-во ИПАН, 1993. С. 167-217.
27. Божович Л.И. Изучение личности школьника и проблемы воспитания // Психологическая наука в СССР. Т.2 / Под ред. Б.Г.Ананьева. Москва, 1960. С. 190-227.
28. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. Москва: Просвещение, 1968. 464 с.
29. Божович Л.И. О некоторых проблемах и методах изучения психологии личности школьника // Вопросы психологии личности школьника / Под ред. Л.И.Божович и Л.А.Благонадежной. Москва, 1961. С. 3-31.
30. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей // Вопросы психологии, 1975, №1. С. 80-89.
31. Бондаренко Е.А. О психическом развитии ребенка. Минск, 1974.
32. Боришевський М.Й. Розвиток саморегуляції поведінки школярів: Автореф. дисдокт. психол. наук Київ, 1990.
33. Бубнова С.С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система // Психологический журнал, 1999. Т.20, №5. С. 38-44.
34. Валлон А. Психическое развитие ребенка. Москва, 1967. 185 с.
35. Варій М.Й. Основи соціальної психології військового колективу. Львів, В-во: СПОЛОМ”, 2000. 250 с.
36. Василенко В.А. Ценность и оценка: Автореф. диссканд. психол. наук. Киев, 1964.- 21 с.
37. Василькевич Х.М. Деякі психологічні питання: Хто і як виховує дитину в сучасній сім»ї? // Проблеми загальної та педагогічної психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка / За ред. С.Д.Максименка. К., 2001. Т.Ш. Ч. 4. С. 28-32.
38. Василькевич Х.М., Дідковська Л.І., Козій М.В. Соціально-психологічний тренінг для педагогів. Львів: ЛДУ, 1999. 38 с.
39. Василькевич Х.М., Дідковська Л.І., Козій М.В. Урок психологічного розвантаження в школі. Львів: ЛДУ, 1999. 43 с.
40. Василюк Ф.Е. Психология переживания (Анализ преодоления критических ситуаций). Москва: Изд-во Моск.ун-та, 1984. 200 с.
41. Венгер А.Л. Схема индивидуального обследования детей младшего школьного возраста / Под ред. П.Г.Нежнова. М.: ВНИК «Школа», 1989. 80 с.
42. Вікова психологія // За ред. дійсного члена АПН СССР Г.С.Костюка. К.: Рад. Школа, 1976. 269 с.
43. Вичев В.А. и др. Поведение и ценностна ориентация на личноста. София: Народна младеж, 1972. 226 с.
44. Войтко В.И., Гильбух Ю.З. Школьная психодиагностика: достижения и перспективы. К., общество «Знание» УССР, 1979. 48с. (серия «Педагогическая»).
45. Водзинская В.В. Понятие установки, отношения и ценностной ориентации в социологическом исследовании. Философские науки, 1968, №2. С. 24-36.
46. Волкова Н.А. Динамика ценностных ориентаций в структуре характеристик у школьников // Диссканд. психол. наук. Ленинград, 1983. 141с.
47. Вольперт И.Е. Психотерапия. Ленинград, 1972. 115 с.
48. Выготский Л.С. Избранные психологические произведения. Москва, 1956.
49. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. Москва: Педагогика, 1983. Т.5. С. 150-152.
50. Гавакова Т.И. Формирование самоконтроля у учащихся У-УП классов в учебной деятельности: Автореферат диссканд. психол. наук. К: КГПИ, 1965. 19 с.
51. Гарбузов В.И., Захаров А.И., Исаев Д.Н. Неврозы у детей и их лечение. Ленинград: Медицина, 1977. 272 с.
52. Гартман Н. Эстетика // Пер. с нем. Т.С.Батыщевой и др. / Под ред. А.С.Васильева. М.: Изд-во иностранной литературы, 1958. 692 с.
53. Главінська О.Д. Вплив низької навчальної успішності на становлення самооцінки школяра: Дисканд. психол. наук. К., 2002. 210 с.
54. Горбачева В.А. К вопросу о формировании оценки и самооценки у детей. -М.: Изд. АПН РСФСР, 1948. - №18.
55. Гусева Г.Г. О самооценке первоклассника // Известия Воронеж. Гос. пед. Ин-та. Т.184. Вопросы психологии, обучения и воспитания. Воронеж, 1976. -С. 62-65.
56. Гусева Г.Г. Самооценка второклассника и его представления об отношении к нему учителя // Ученые записки Курского пединститута: Активизация учебно-воспитательного процесса в начальной школе. Т. 80. Орел, 1972. С. 37-46.
57. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте // Вопросы психологии. 1992. - №1,2. 22-33 с.
58. Джемс У. Личность // Психология самосознания. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 7-44.
59. Диалоги о воспитании / Под ред. Столетова В.Н. Москва: Педагогика, 1985. С. 190-195.
60. Діагностика психічного розвитку дітей 6-7 років // Методичний посібник для практичних психологів / За ред. Довгана О.Я. Івано-Франківськ, 1993. 66 с.
61. Донцов А.И. Проблемы групповой сплоченности. Москва: Изд-во МГУ, 1979.- 128 с.
62. Драгунова Т.В. Этические нормы поведения младших подростков и овладение ими // Возрастные и индивидуальные особенности младших подростков. М., 1967. С. 336-353.
63. Дробницкий О.Г. Понятие морали. Москва: Наука, 1974. 386 с.
64. Дубровина И.В. О некоторых возрастных особенностях развития специфических особенностей у младших школьников // Экспериментальные исследования по проблемам усовершенствования учебно-воспитательного процесса в начальных классах и подготовке детей к школе: Материалы ІІ Всесоюзного симпозиума. Ч.І. Тбилиси, 1974. С. 130-142.
65. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1985. 167 с.
66. Залесский Г.Е. О путях изучения ценностных ориентаций молодежи в сфере науки // Методы социально-психологических исследований. М., 1975.
67. Залученова Е.А. Соотношение самооценки и уровня притязаний и его влияние на личностные особенности: Диссканд. псих. Наук. Москва, 1995.—165 с.
68. Захаров А.И. Неврозы у детей и подростков. Ленинград: Медицина, 1988. -247 с.
69. Захарова А.В. Формирование самооценки в учебной деятельности / Под ред. В.В.Давыдова. Москва, 1977. -С. 242-249.
70. Захарова А.В., Андрущенко Т.Ю. Особенности формирования самооценки качеств личности в младшем школьном возрасте. Сообщ. ІІ: Уровень сформированости учебной деятельности и оценка младшими школьниками личностных качеств себя и школьника // Новые исследования в психологии. 1981, №2. С. 72-77.
71. Захарова А.В., Боцманова М.Э. Особенности рефлексии как психологического новообразования в учебной деятельности // Формирование учебной деятельности школьников / Под ред. В.В.Давыдова, И.Лопшера, А.К.Марковой. Москва, 1982. С. 152-162.
72. Захарова А.В., Мамаджанов М. Роль самооценки в формировании познавательной активности младшего школьника // Новые исследования в психологии, 1983, №1. С. 28; №2. С. 25.
73. Здравомыслов А.Г., Ядов В.А. Отношение к труду и ценностные ориентации личности. Ленинград, 1965. 192 с.
74. Здравомыслов А.Г. Человек и его работа. Социологические исследования. Москва, 1967. 276 с.
75. Зейгарник Б.В. Опосредование саморегуляции в норме и патологии // Вестник Моск. Ун-та. Сер.14. Психология. 1981, №2. c. 9-15.
76. Зейгарник Б.В. Патопсихология. Москва: Изд-во Моск. Ун-та, 1986. 287 с.
77. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. Москва: Изд-во Моск. Ун-та. 1980. 159 с.
78. Зейгарник Б.В., Холмогорова А.Б., Мазур Е.С. Саморегуляция поведения в норме и патологии // Психологический журнал, 1989, №2. Т.10. С. 122-132.
79. Зимбардо Ф. Формирование самооценки // Самосознание и защитные механизмы личности. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 282-308.
80. Зотова О.И., Бобнева М.И. Ценностные ориентации и механизм социальной регуляции поведения // Методологические проблемы социальной психологии. Москва: Наука, 1975. С. 241-254.
81. Ильин Е.П. Мотивы человека: теория и методы изучения. Киев: «Вища школа», 1998. 292 с.
82. Іванцева Н.І. До проблеми розробки інструментальних засобів дослідження ціннісних орієнтацій особистості // Проблеми загальної та педагогічної психології. Том ІІ, частина 2. Київ, 2000. с. 33-39.
83. Калитчак Т.И. Методы творческого самовыражения и арттерапии в психокоррекционной работе. Одесса, 1999. 53 с.
84. Капустин А.Н. Исследование уровня притязаний в условиях психологического стресса в связи со свойствами нервной системы и темперамента: Дисканд. псих. Наук. Пермь, 1980. 187 с.
85. Карпенчук С.Г. Самовиховання особистості. Київ, 1998. 216 с.
86. Катрич Г.И. Становление рефлексивности самооценки в младшем школьном возрасте: Автореф. диссканд. психол. наук. Москва, 1994. 21 с.
87. Киршбаум Э.И. Психолого-педагогический анализ конфликтных ситуаций в педагогическом процессе: Диссканд. психол. наук. Ленинград, 1987. 252 с.
88. Ковалев А.Г. Психология личности. Ленинград: «Просвещение», 1970. 391 с.
89. Ковалев В.В. Психиатрия детского возраста. Москва: Медицина, 1995. 558 с.
90. Коломинский Я.Л. Самооценка и уровень притязаний учащихся старших классов вспомогательной школы в учебной деятельности и межличностных отношениях: Автореф. диссканд. психол. наук. Минск, 1972. 16 с.
91. Коломинский Я.Л., Психология личностных взаимоотношений в детском коллективе. Минск: Нар. Асвета, 1969. 235 с.
92. Комаровский В.С. Социальная установка личности и пути ее эмпирического исследования. Москва, 1969. 162 с.
93. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. Москва: Политиздат, 1984. 335 с.
94. Кон И.С. Открытие «Я». Москва: Политиздат, 1978. 367 с.
95. Кон И.С. Социология личности. Москва: Политиздат, 1967. 383 с.
96. Кон И.С. Проблема «Я» в психологии // Психология самосознания. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 45-96.
97. Кон И.С. Психология самосознания // Психология самосознания. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 97-122.
98. Костенко Н.В. Ценности и символы в массовой коммуникации. Киев: Наукова думка, 1993. 130 с.
99. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.Н.Проколиенко. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
100. Котирло В.К. Початковий період у навчанні школярів. К.: Т-во «Знання» УРСР, 1985. 48 с. /Серія УП «Педагогічна», № 7/.
101. Кочубей Б.И., Новикова Е.В. Эмоциональная устойчивость школьника. М.: Знание, 1988. 80 с.
102. Краткий психологический словарь. Москва, 1990. 352 с.
103. Крауклис А.А. Саморегуляция высшей нервной деятельности. Рига: Изд-во АН Латвийской ССР, 1964. 291 с.
104. Кретти, Брайент Дж. Психология в современном спорте: Пер. в англ. М.: Физкультура и спорт, 1978. -224 с.
105. Круглов Б.С. Психологические особенности отношения старшеклассников к правовым нормам: Дисканд. психол. наук. М., 1978.
106. Круглов Б.С. Роль ценностных ориентаций в формировании личности школьника // Психологические особенности формирования личности школьника: Сб. науч. Труд. Москва: Изд-во АПН СССР, 1983. С. 4-11.
107. Круглов Б.С. Методика изучения особенностей формирования ценностных ориентаций // Диагностическая и коррекционная работа школьного психолога. Сб. науч. Трудов под ред. И.В.Дубровиной. М.: изд-во АПН СССР, 1987. С. 80-89.
108. Кульчицька О. Моральне виховання дошкільників. К.: Т-во «Знання» УРСР, 1967. 32 с.
109. Лакан Ж. Стадия зеркала и ее роль в формировании функции Я // Психология самосознания. Хрестоматия / Под ред. Д.Я.Райгородского. Самара: Изд. Дом «Бахрах-М», 2000. С. 398-405.
110. Леви В.Л. Механизмы самооценки и поведения личности // Материалы IV Всесоюзного съезда общества психологов. Тбилиси, 1971.
111. Леонгард К. Акцентуированные личности. Киев, 1981. 392 с.
112. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. М.: МГУ, 1984. 200 с.
113. Леонтьев Д.А. Психология смысла. Москва: Смысл, 1999. 487 с.
114. Липкина А.И. Психология самооценки школьника: Автореф. Диссдокт. психол. наук. Москва, 1974. 35 с.
115. Липкина А.И. Самооценка и формирование личности школьника // Вопросы психологии, 1973, № 12.
116. Липкина А.И. Самооценка школьника. Москва: Знание, 1976. 64 с.
117. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. Москва: Просвещение, 1968. 144 с.
118. Личность и ее ценностные ориентации. Инф. Бюллетень ИКСИ АН СССР. Москва, 1969. - №4(19), Вып.1. 170 с., №25(40), Вып.2. 123с.
119. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: Перспектива, 1998. 220 с.
120. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [В 2 т.] К.: Форум, 2002. Т.1: Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. 319с.