ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ТА ЙОГО ЕМПАТІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ У СУЧАСНОГО ЮНАЦТВА

Краткое описание

ПІВДЕННИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

ТКАЧУК Лариса Василівна

УДК 159.923.2

ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ
ТА ЙОГО ЕМПАТІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
У СУЧАСНОГО ЮНАЦТВА

Спеціальність 19.00.07
педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
Чебикін Олексій Якович,
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук,
професор

Одеса-2003

ЗМІСТ

ВСТУП4
РОЗДІЛ 1 ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ ТА ЙОГО ДЕТЕРМІНАНТИ У СУЧАСНОГО ЮНАЦТВА ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1.Феноменологія процесу та психологічна структура про-
фесійного самовизначення.......................................................................11
1.2.Особливості чинників професійного самовизначення у
ранньому юнацькому віці............................................................29
1.3.Залежність професійного самовизначення від емпатії як
особистісної якості...................................................................................35
1.4.Емпатія та її місце в структурі детермінант професійно-
го самовизначення юної особистості......................................................42
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1...........................................................................50
РОЗДІЛ 2 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕТЕРМІНУЮЧОГО ВПЛИВУ ЕМПАТІЇ НА ПРОФЕСІЙНЕ САМОВИЗНАЧЕННЯ У РАННЬОМУ ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
2.1. Організація, методи та методики експериментального дос-лідження......................................................................................................52
2.2. Дослідження динаміки психологічних особливостей детермі-
нант професійного самовизначення у ранньому юнацькому віці.........62
2.3. Дослідження гендерних відмінностей у процесі детермінації професійного самовизначення...................................................................79
2.4. Дослідження емпатії в системі детермінуючих факторів, що
впливають на професійне самовизначення сучасного юнацтва............90
2.5. Порівняльний аналіз особливостей професійного самовизна-
чення в залежності від розвитку емпатії особистості..............................99
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2.. ..................................................................119
РОЗДІЛ 3 ОПТИМІЗАЦІЯ ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ОСНОВІ ВРАХУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЙНОЇ ДЕТЕРМІНАЦІЇ ЦЬОГО ПРОЦЕСУ
3.1. Психолого-педагогічні засоби оптимізації процесу про-
фесійного самовизначення......................................................................122
3.2. Розвиток емпатії як детермінуючого фактору оптимі-
зації професійного самовизначення старшокласників в умо-
вах соціально-психологічного тренінгу.................................................133
3.3. Дослідження динаміки змін взаємозв’язку емпатії та
професійного самовизначення.................................................................145
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ........................................................................159
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ................................................................................161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................166
ДОДАТКИ........................................................................................................178

ВСТУП
Актуальність дослідження. Становлення особистості сучасної молоді відбувається в нових для України умовах. Зміни, що мають місце у житті нашого суспільства, з особливою гостротою актуалізують проблему готовності до свідомого вибору власної життєвої позиції, максимальної реалізації особистісних можливостей і, як наслідок, адекватної професійної діяльності. Перш за все, це стосується юнацтва, перед яким проблема вибору (життєвого, смислового, ціннісного, професійного) в нових соціально-економічних умовах постає досить гостро.
Потреба у професійному самовизначенні одне з основних новоутворень періо­ду ранньої юності (Л.І.Божович, І.В.Дубровіна, І.С.Кон, О.М. При­хо­­жан, П.О.Шавір та ін.). Багатогранні аспекти проблеми професійного самовизначення знайшли відображення у різних концептуальних моделях як зару­біж­них (Е.Гінзберг, Е.Еріксон, Д.Супер, Дж.Холланд та ін.), так і вітчизняних дослідників (М.Й.Боришевський, Є.А.Клімов, І.С.Кон, В.В. Рибалка, Б.О.Фе­доришин та ін.). У сучасній психології професійне становлення особистості розглядається як складова частина її загального розвитку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Бо­жович, Г.С.Костюк, Б.Ф.Ломов та ін.), професійне самовизначення як форма життєвого, особистiсного самовизначення (В.Ф.Сафін, Є.А.Клімов, М.М.Заха­ров, Д.С.Льовочкіна, І.О.Федоришина, Н.Р.Гарач та ін.).
Серед численних зарубіжних досліджень проблеми професійного становлення особистості слід виділити феноменологічні концепції (А.Маслоу, К.Род­жерс, В.Франкл та ін.) та теорії розвитку (Е.Гінзберг, Е.Еріксон, Д.Марсіа, Д.Су­пер та ін.), в яких у найбільш закінченій формі показано взаємозв’язок і єдність професійного та життєвого самовизначення, доводиться, що вибір професійної діяльності зумовлює відповідний стиль життя людини. Узагальнення цих та інших теорій професійного розвитку дає можливість констатувати, що у багатьох з них якості, що пов’язані з емпатійністю особистості, її альтруїстичною спрямованістю визнаються важливими і такими, що мають вплив на професійне самовизначення, професійну спрямованість. Наприклад, у Дж.Хол­ланда це соціальний тип особистості, що має альтруїстичну спрямованість, у Г.Айзенка екстравертивний тип, що характеризується комунікативністю і спря­мо­ваністю на інших, у А.Адлера соціально-корисний, в якого переважає соціальний інтерес, у Г.Олпорта соціальний тип, в якого превалює любов до людей і альтруїзм. Цими дослідниками стверджується, що існує комплекс якостей, які детермінують професійне самовизначення відповідних типів особистостей та їх прагнення працювати в системі людина-людина”.
Результати досліджень І.Д.Беха, Т.В.Василішиної, Л.П.Виговської, Т.П.Гав­­­рилової, О.П.Саннікової, І.М.Юсупова та ін. свідчать про те, що широкий вплив на особистісний та моральний розвиток учнівської молоді, її спрямованість, соціально-психологічну та професійну адаптацію, особистісну та про­фесійну самореалізацію має емпатія.
У той же час узагальнення даних досліджень показує, що вивчення емпатійних процесів, визначення їх механізмів і знаходження конкретних взаємозв’язків між ними та особливостями професійного самовизначення знаходяться на первинній пошуковій стадії. Розробка даної проблеми допоможе розширити уявлення про розвиток професійного самовизначення сучасного юнацтва і доз­волить оптимізувати профорієнтаційну роботу зі старшокласниками, психокорекційний та психотерапевтичний вплив на процес професійної ідентичності особистості, створити умови для адекватного професійного вибору. Саме це і обумовило вибір теми нашого дисертаційного дослідження:„Професійне самовизначення та його емпатійні детермінанти у сучасного юнацтва”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах науково-дослідної роботи Південного наукового Центру АПН України: Психолого-педагогічні основи особистісного розвитку в навчальній та навчально-професійній діяльності” (№ держреєстрації 0100V006391). Автором досліджувались особливості становлення психологічної готовності особистості раннього юнацького віку до професійного само­визначення та роль механізмів емпатії у цьому процесі.
Мета дослідження полягає у теоретичному й емпіричному обґрунтуванні взаємозв’язку між емпатією і структурними елементами професійного самовизначення, що забезпечують його успішний розвиток.
Об’єкт дослідження процес професійного самовизначення в юнацькому віці.
Предмет дослідження психологічні особливості впливу емпатійних детермінант на професійне самовизначення молодших юнаків як психолого-педагогічні умови його оптимізації.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що різні рівні розвитку емпатії, які представлені у свідомості особистості, неоднозначно детермінують становлення її професійного самовизначення. Високорозвинена емпатія є одним із визначальних чинників розвитку готовності до професійного самовизначення та спрямованості юнацтва на професії соціономічного типу. Формування емпатійних детермінант професійного самовизначення (вищі рівні розвитку емпатійності), дозволить створити більш ефективні психолого-педагогічні умови для оптимізації цього процесу.
Відповідно до мети та гіпотези були поставлені такі задачі дослідження:
1. На основі теоретико-методологічного аналізу відповідних досліджень визначити основні психологічні чинники професійного самовизначення особистості.
2. Визначити психологічний зміст феномену емпатії як детермінанти професійного самовизначення особистості раннього юнацького віку.
3. Дослідити психологічні особливості емпатійної детермінації професійного самовизначення сучасної молоді.
4. Вивчити гендерні відмінності у процесі детермінації професійного са­мовизначення.
5. Розробити та апробувати програму психолого-педагогічних засобів оп­ти­мізації процесу професійного самовизначення старшокласників на основі його емпатійної детермінації.
Теоретико-методологічними основами дослідження стали: принцип детермінізму, єдності психіки і діяльності (Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, К.К.Пла­тонов, С.Л.Рубінштейн, О.М. Ткаченко та ін.); культурно-історична теорія розвитку вищих психічних функцій Л.С.Виготського; принцип діалектичної єдності особистісного та суспільного, індивідуального та соціального (Г.М.Андреєва, Л.І.Анциферова, Б.С.Братусь, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.А.Петровський таін.); системно-структурний принцип вивчення особистості та аналізу її професійної діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, О.М.Леонтьєв, Б.Ф.Ломов, В.Ф.Моргун, В.В. Рибалка, О.М. Ткаченко та ін.); принципи гуманістичної психології (Г.О.Балл, А.Маслоу, Л.А.Пет­ровська, К.Роджерс, та ін.); науково-психологічні уявлення про сутність і закономірності юнацького віку (Л.І.Божович, І.В.Дубровіна, Е.Еріксон, І.С.Кон та ін.); концептуальні уявлення про механізми емпатії та її роль у особистісному розвитку людини (А.Адлер, Л.П.Виговська, Т.П.Гаврилова, К.Род­жерс, О.Я.Чебикін, І.М.Юсупов таін.); уявлення про методи та психологічні механізми впливу на особистість соціально-психологічного тренінгу (В.Ю.Боль­­­­шаков, Л.А.Петровська, К.Рудестам, Т.С.Яценко та ін.).
Методи дослідження: вивчення та аналіз психологічної літератури з проблеми дослідження; методи теоретичного моделювання та системного аналізу і синтезу при визначенні мети, гіпотези та задач дослідження; психолого-педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий та контрольний). Використовувались методи анкетування, бесіди, спеціальні методики на виявлення емпатійних тенденцій А.Мехрабіен і Н.Епштейн, емпатійного реагування Вибір”, соціально-психологічних установок О.Ф.Потьомкіної, професійних інтересів Дж.Хол­ланда, авторська проективна методика на самопрезентацію, які були адаптовані згідно задач дослідження, та методи математичної статистики.
Експериментальне дослідження проводилось у 1998-2002 роках в освітніх закладах: загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 м.Житомира, Житомирському обласному педагогічному ліцеї, Відокремленому підрозділі Європейського університету у м.Житомирі, Житомирському військовому інституті радіоелектроніки та Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка.
Наукова новизна дослідження:
- вперше визначено взаємозв’язок між рівнем розвитку емпатії та змістовними характеристиками структурних елементів детермінації професійного самовизначення: мотиваційно-потребовою сферою, системою цінностей, Я-концепцією;
- дістало подальшого розвитку теоретичне обґрунтування та експериментальне дослідження ролі емпатії в структурі детермінант професійного само­визначення, її впливу на професійну спрямованість сучасного юнацтва;
- уточнено й обґрунтовано психолого-педагогічні умови розвитку меха­ніз­мів емпатійної детермінації (особистісної рефлексії, децентрації, антиципації) як основних компонентів професійного самовизначення на основі методу емоційно-раціонального усвідомлення соціальної взаємодії (актуалізація та розвиток емоційних та когнітивних механізмів емпатії).
Теоретичне значення роботи полягає у тому, що:
- отримані результати поглибили розуміння проблеми розвитку особистості в ранньому юнацькому віці, зокрема, такого її важливого аспекту як формування професійної ідентичності;
- конкретизовано підхід до розгляду професійного самовизначення як невід’ємної складової особистісного самовизначення, важливим аспектом якого є виявлення змістовних, структурних і функціональних взаємозв’язків його чинників;
- уточнено характеристики механізму функціонування емпатії в процесі професійного самовизначення на рівні психологічної структурно-функціо-нальної моделі.
Практичне значення дослідження полягає у впровадженні програми психодіагностики готовності до професійного самовизначення у загальноосвітніх школах та нав­чальних закладах нового типу. Програма дозволяє шкільним психологам і вчителям визначати рівень готовності юнаків до професійного вибору, попереджати труднощі, що виникають у процесі професійного самовизначення.
Самостійну практичну цінність має розроблена і експериментально перевірена авторська програма психолого-педагогічних засобів оптимізації процесу професійного самовизначення, яка може бути ефективно використана в умовах школи. Результати дослідження також можуть бути використані в процесі викладання курсів вікової та педагогічної психології в навчальних закладах ІІІ та ІV рівнів акредитації, а також у навчально-виховному процесі підготовки спеціалістів соціономічного профілю.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечується методологічною обґрунтованістю основних положень дослідження, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних його меті, предмету, об’єкту та задачам, репрезентативністю і гомогенністю вибірки, поєднанням кількісного та якісного аналізів, отриманих емпіричних фактів, коректним використанням методів математичної статистики.
Особистий внесок здобувача. У роботі, що виконана у співавторстві, Виговська Л.П., Ткачук Л.В. Емпатійні відносини як невід’ємний елемент духовної культури// Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. К.: НДІ „Проблеми людини”, 1999. Т.14. С.187-196, автором був проведений огляд наукових праць, що стосуються різноманітних підходів до вивчення феномену емпатії та її механізмів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Матеріали дос­лід­ження були апробовані на 5-й Міжнародній науково-практичній конференції Духовність і проблеми розвитку особистості” (м.Житомир, листопад 1999р.), 3-й Всеукраїнській науково-практичній конференції Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура” (м.Київ,1999), на щорічних підсумкових науково-практичних конференціях Південного наукового центру АПН України (м.Одеса, 1998-2002 роки).
Впровадження результатів дослідження здійснювалось у навчальному процесі Житомирського державного педагогічного університету іменіІвана Франка при викладанні курсу загальної психології (розділ „Особистість у діяль­ності і спілкуванні”) студентами-першокурсниками та курсів вікової та педагогічної психології (розділи „Психологія раннього юнацького віку”, „Психологія виховання”, „Психологія педагогічної діяльності”) студентами другого року нав­чання (Довідка № 632 від 11 грудня 2002р.). Наслідки частини дисертації, що пов’язані з оптимізацією професійного самовизначення з урахуванням емпатійності, впроваджені у навчально-виховний процес Житомирського обласного педагогічного ліцею (Довідка №42 від 13 грудня 2002р.) та загально­ос­вітньої школи І-ІІІ ступенів №7 м.Житомира (Довідка №72 від 17 жовтня 2002р.).
Публікації. Зміст та результати роботи відображено у 6 публікаціях, з яких 4 опубліковано у фахових виданнях.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, вис­новків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації 186 сторінок. Робота містить 12 рисунків, 28 таблиць та 4 додатки. Список використаних джерел включає 175 праць українських та зарубіжних авторів.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У висновках проводяться підсумки виконаної роботи та накрес-люються перспективи подальшого дослідження проблеми професійного самовизначення.
У дисертації представлені теоретичні узагальнення і нове рішення проблеми емпатійної детермінації професійного самовизначення сучасного юнацтва на рівні визначення основних психологічних чинників цього процесу. Уточнення змісту детермінуючої ролі емпатії у процесі професійного самовизначення особистості дозволило знайти взаємозв’язки між емпатією та структурними компонентами професійного самовиз­начення і на цій основі побудувати його структурно-функціональну модель та створити комплексну програму психологічного сприяння професійному самовизначенню, в якій реалізовано емпатійну регуляцію цим процесом.
Узагальнення матеріалів дисертаційного дослідження дозволило зро-бити такі висновки:
1. Визначено, що професійне самовизначення є особливою фoрмою активності особистості, яка виступає суб’єктом власної життєдіяльності. Така активність передбачає вироблення особистісної позиції до цінностей та смис-лів, що ініціюються конкретною професією. Професійне самовизначення є складним структурно-динамічним процесом, який є результатом набуття суб’єктом власної ідентичності та сформованості його психологічної готовності до професійного вибору.
2. Показано, що професійне самовизначення є невід’ємною складовою частиною особистісного (життєвого) самовизначення. У зв’язку з цим розширено психологічну структуру професійного самовизначення. До його скла-ду внесено життєву позицію, професійну самосвідомість та суб’єктивну особистісну модель професії.
3. Встановлені взаємозв’язки між показниками, що характеризують особистісне та професійне самовизначення у ранній юності. Розкриті об’єк-тивні і суб’єктивні детермінанти професійного самовизначення у цьому віці. Об’єктивні відображають необхідність вступу у доросле” життя, невід’ємним атрибутом якого є професійна активність та ін. Суб’єктивні характеризують перехід когнітивної сфери і самосвідомості на якісно новий рівень; потребу в переоцінці системи цінностей та пошуку сенсу життя; ієрархізацію та стабілізацію мотиваційної сфери; ідентифікацію з майбутньою професійною діяльністю; потребу самореалізуватись і самовиразитись в ній.
При цьому доведено, що готовність до професійного самовизначення є одним із найважливіших новоутворень у ранньому юнацькому віці. Пси-хологічна готовність до професійного самовизначення передбачає сформованість та усвідомлення особистістю всіх його структурних елементів, що детермінують цей процес: мотиваційно-потребової сфери, системи цінностей, Я-концепції.
4. Уточнено, що емпатія є не лише інтегративною особистісною якістю, а й складним структурним утворенням, що має процесуальний характер. У структурі емпатії конкретизовано її емоційний (співпереживання), когні-тивний (співчуття) та дієвий (внутрішнє та реальне сприяння) компоненти.
Доведено, що емпатія завдяки функціонуванню таких її механізмів, як особистісна рефлексія, децентрація й антиципація, є внутрішньоособис-тісним фактором, який детермінує процес професійного самовизначення і становлення професійної спрямованості на професії соціономічного типу. Взаємозв’язки емпатії та професійного самовизначення репрезентовано в психологічній структурно-функціональній моделі останнього. В основі емпатійної детермінації процесу професійного самовизначення лежить ідентичність психологічних механізмів (рефлексія, децентрація, антиципація), що зумовлюють функціонування обох феноменів (емпатії і професійного самовизначення).
Встановлено, що детермінантами професійного самовизначення можуть виступати емпатійна спрямованість, рівень розвитку емпатійних стосунків та емпатії як особистісної якості.
5. На основі побудованої психологічної структурно-функціональної моделі професійного самовизначення та його емпатійних детермінант виявлені ознаки адекватного розвитку об’єкту дослідження: диференційована та узагальнена система уявлень про власне Я; структуровані та узгоджені системи ціннісних орієнтацій і мотивів, що забезпечують становлення несупе-речливої життєвої позиції, а також відповідний рівень розвитку емпатії.
6. Показано, що під впливом зовнішніх факторів сучасної деструктивної соціоекономічної ситуації, випускники шкіл свідомо відмежовують професійне самовизначення від особистісного. В ієрархії мотивів професійного вибору молоді переважають матеріальне забезпечення та престижність професії, витісняючи потребу в самореалізації.
7. Експериментально встановлено, що для сучасної молоді властива певна недорозвиненість емпатії. Так, майже 40% юнацтва має низькі та дуже низькі показники емпатії. У більшості юнаків та дівчат емпатія знаходиться на середньому рівні розвитку, у незначної частки на високому і дуже низькому, у третини на низькому. Доведено, що емпатійна особистість є більш зрілою у порівнянні з низькоемпатійною. Їй притаманні широкі рамки власного Я, здатність до самопізнання, особистісної рефлексії, цілепокладання, побудови життєвої перспективи, поєднання особистісного та професійного самовизначення. У емпатійної молоді переважають соціальні потреби та альтруїстичні цінності, у низькоемпатійної матеріальні потреби та утилітарні цінності. У низькоемпатійних старшокласників спостерігаються значні труднощі в процесі професійного самовизначення.
В онтогенезі емпатійне юнацтво у порівнянні з низькоемпатійним швидше набуває власної ідентичності та досягає готовності до професійного самовизначення. Високий рівень розвитку емпатії є умовою спрямованості їх професійного вибору на професії соціономічного типу.

8. Розкрито гендерні відмінності онтогенетичного розвитку самосвідомості, життєвої позиції, готовності до професійного самовизначення юнацт-ва в процесі його детермінації. Об’єктивно зумовлена емансипація дівчат призводить до змін їх феміністичних якостей, що у свою чергу веде до особистісних девіацій. Відповідно до результатів дослідження сучасні юнаки є більш емпатійними у порівнянні з юнками.
9. Встановлено значущий взаємозв’язок між показниками, що характеризують емпатію та складові професійного самовизначення: мотиваційно-потребовою сферою (r=0,288; p<0,05), системою цінностей (р<0,01), Я-концепцією (r=0,302; p<0,05).
10. На основі принципів гуманістичної психології та суб’єктного підходу побудовано програму психологічного сприяння процесу професійного самовизначення. Основною частиною програми є соціально-психологічний тренінг, в умовах якого реалізується емпатійна регуляція професійного самовизначення. Підбір і реалізація методичного інструментарію соціально-психологічного тренінгу в рамках методу емоційно-раціонального усвідомлення ситуації взаємодії (актуалізація та розвиток емоційних та когнітивних механізмів емпатії) забезпечує ефективність психологічного сприяння процесу професійного самовизначення.
11. Розвиток емпатії особистості в умовах соціально-психологічного тренінгу є чинником усвідомлення і переосмислення суб’єктом усіх складових професійного самовизначення: потреб, цінностей, цілей, системи образів Я. Результатом цього процесу є формування психологічної готовності до професійного самовизначення. В основі можливості такої емпатійної регуляції лежить ідентичність основних психологічних механізмів емпатії та струк-турних компонентів професійного самовизначення.
12. Ефективність розробленої та апробованої програми психолого-педагогічних засобів оптимізації процесу професійного самовизначення засвідчується позитивними змінами у розвитку емпатійності (t=3,64; p<0,001) та у динаміці показників статусів професійної ідентичності досліджуваних. Стабільність останніх змін підтверджують також результати відстроченого контрольного експерименту. Особистісні і соціальні новоутворення, здобуті досліджуваними в результаті участі у комплексній програмі психологічного сприяння професійному самовизначенню, є стійкими утвореннями, які мають позитивну динаміку в онтогенезі.

Ми усвідомлюємо, що проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективу дослідження вбачаємо у подальшій роботі психологічного сприяння професійному самовизначенню, конкретизації його взаємозв’язків з особистісним самовизначенням, професійним становленням, розширенні можливостей емпатійної регуляції цих процесів на основі уточнення теоретико-методологічних підходів до розгляду емпатійності, емпатійних відносин як елементу системи ціннісно-смислової сфери особистості та як її інтегральної якості, а також в розкритті культурологічних чинників професійного самовизначення з метою профілактики та психокорекції його деструктивного неадекватного розвитку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкина М.А., Агеев В.С. Анатомия взаимопонимания. М.: Педагогика,1990. 64с.
2. Абульханова-Славская К.А.Развитие личности в процессе жизнедеятельности//Психология развития и формирования личности.М.:Наука, 1981. С.19-44.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.:Мысль,1991. 299с.
4. Абраменкова Р.В. Совместная деятельность дошкольников в проявлении гуманного отношения к сверстникам//Вопросы психологии 1980. №5. С.60-70с.
5. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.: Прог-ресс, 1995. 296с.
6. Алексеева Н.И. Некоторые особенности сопереживания в раннем онтогенезе//Проблемы формирования ценностных ориентаций и социальной активности личности: Межвуз. cб. науч. тр. М.:МГПИ,1984. С. 67-76.
7. Ананьев Б.Г. К постановке развития детского самосознания//Известия АПНРСФСР. М., 1948. Вып.18. С.102-124.
8. Андреева Г.М. Социальная психология.М.:Изд-во Моск. ун-та,1988.432с.
9. Анциферова Л.И. Системный подход к изучению формирования личнос-ти//Проблемы психологии и личности.М.:Прогресс,1992.С.140-147.
10. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство,1986. 444 с.
11. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание.М.:Прогресс,1986. 420 c.
12. Бех И.Д. Психологические основы организации нравственного воспитания школьников//Рад. школа. 1990.№ 1. С.47-55.
13. Бех І. Д. Особистісно зорієнтоване навчання. К.: ІЗМН, 1998. 204с.
14. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. М.: Просвещение,1968. 464 c.
15. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей//Вопросы психологии.1975.№ 1. C.80-89.
16. Божович Л.И. Проблемы формирования личности/Под ред. Д.И.Фельдштейна. М.: Изд-во Институт практической психологии”, Воронеж: НПО МООЭК”,1995. 352с.
17. Большаков В.Ю. Психотренинг: Социодинамика, упражнения, игры. Спб.: Социально-психол. центр,1996.381 с.
18. Борисенко С.Б. Методы формирования и диагностики эмпатии учителей: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01/ЛГУ. Л., 1988. 14 с.
19. Борисов А. Роскошь человеческого общения. М.:Risc, 1998. 184с.
20. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.:Мысль,1988.301с.
21. Бубер М. Я и Ты//Два образа веры/Под. ред. П.С.Туревича, С.Я.Левит, С.В. Лёзова. М.: Республика, 1995. C.15-92.
22. Вавилов Ю.П. Психологические особенности и основные факторы профессионального самоопределения старшеклассников средней школы: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ЯГПИ им. Д.Ушинского. Ярославль, 1971. 20с.
23. Валантинас А.А. Взаимосвязь эмпатии и усвоение нравственных норм детьми младшего школьного возраста: Атореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/ НИИ психологии МНО УССР. К., 1988. 16с.
24. Варбан М.Ю. Профессиональные ожидания в юношеском возрасте//Практична психол. та соціальна робота. К.,1999.№3. С.32 36.
25. Василішина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/Ін-т психології ім. Г.С. Костюка АПН України.К., 2000. 20 с.
26. Війтковська О.І. Професійне самовизначення як життєва проблема особистості//Педагогіка і психологія.1998.№3. С.170-174.
27. Вопросы самоопределения личности и ее активности: Межвуз. сб. научн. тр. Уфа: Башкирск. пед.ин-т, 1985. 109с.
28. Выговская Л.П. Теоретико-методологические основы решения проблемы эмпатии//Українська психологія: сучасний потенціал: Матер. Четвертих Костюковських читань. В3т. К.: ДОК-К,1996.т.1.С. 231-239.
29. Выговская Л.П. Эмпатийные отношения детей, воспитывающихся вне семьи//Психол. журнал. Т.17. 1996. - №4. С.91-98.
30. Виговська Л.П. Біологічні передумови виникнення емпатії у HOMO SAPIENS//Вісник Житомирськ. пед. інс-ту,1998. №1. С.58-62
31. Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб’єкт-суб’єктної педагогічної парадигми//Психологія: Зб. наук. пр. К.: НПУ,1999. Вип.4 (7). С.61-67.
32. Виговська Л.П. Емпатія як специфічна форма відображення об’єктивної дійсності//Духовність як основа консолідації суспільства: Міжвід. наук. зб. К.:НДІ ,,Проблеми людини”,1999. Т. 16. С. 76-81.
33. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Педагогика,1982.1984.
34. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии//Вопросы психологии. 1975. - №2. С.24-27.
35. Гаврилова Т.П. Эмпатия и ее особенности у детей младшего и среднего школьного возраста: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07/ АПН НИИ общей и пед. психологии. М., 1977.23с.
36. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств. М.: Знание, 1984. 79 с.
37. Гарач Н.Р. Становлення особистісного самовизначення старшокласника: прийоми активізації//Розвиток ідей Г. С. Костюка в сучасних психологічних дослідженнях: Наукові записки Ін-ту психології ім.Г.С.Костюка АПН України/ За ред. С. Д. Максименка. К., 2000. Вип.20. ч.1. С.95-100.
38. Гинзбург М.Р. Личностное самоопределение как психологическая проб-лема//Вопросы психологии. 1988. №2. С.19-26.
39. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наукова думка, 1984. 207с.
40. Грейліх О.О. Психологічний самотренінг з розвитку навичок емпатії.- К.: Знання, 1998. 49с.
41. Даниличева Н.А., Балакирева Л.А. Психология профессионального выбора. СПб.:ООО СЛП”,1998. 144с.
42. Додонов Б.И. О системе личность”//Вопросы психологии. 1985. №5. С.36-45.
43. Дубровина И.В., Мудрик А.В. Современный старшеклассник. Проблемы самоопределения. М.: Знания,1987. 64 с.
44. Дубровина И. В. Школьная психологическая служба: вопросы теории и практики/НИИ общей и педагогической психологии АПН СССР. М.: Педагогика,1991. 232с.
45. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ,1985. 167 с.
46. Захаров Н.Н. Профессиональная ориентация школьников.М.: Просве-щение, 1988. 272 с.
47. Йовайша Л.А. Проблемы профессиональной ориентации школьников. М.:Педагогика, 1983. 127с.
48. Климов Е.А. Путь в профессию. Л.: Лениздат., 1974. 190 с.
49. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. М.:Изд-во МГУ, 1995. 222 с.
50. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 512с.
51. Климов Е.А. Введение в психологию труда.М.:ЮНИТИ, 1998. 350с.
52. Ковалёв Г.А. Основные направления использования активного социального обучения в странах запада//Психол. журнал. 1989. Т.10. № 1. С.127-136.
53. Кон И.С. Какими они себя видят. М.: Знание, 1975. 93с.
54. Кон И.С. Открытие «Я». М.: Политиздат, 1978. 157 с
55. Кон И.С. Психология юношеского возраста. М.:Просвещение, 1979. 175с.
56. Кон И.С. Категория Я в психологии//Психол. журнал. 1981. №3. С.25-38.
57. Кон И.С. Психология старшеклассника. М.: Просвещение,1982. 207с.
58. Кон И.С. В поисках себя: Личность и её самосознание. М.: Политиздат., 1984. 335с.
59. Кон И.С. Психология ранней юности. М.: Просвещение, 1989. 225с.
60. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития//Вопросы психологии. 1989. № 5. С.158-164.
61. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості. К.:Освіта, 1998. 225с.
62. Костюк Г.С. Учебно-воспитательный процесс и психическое развитие личности. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
63. Крайг Г. Психология развития. СПб.: Питер, 2000. - 992с.
64. Кропоткин П.А. Этика. М.: Политиздат, 1993. 496 с.
65. Кротенко В.І. Психологічні особливості емпатії підлітків: Автореф. дис... канд. психол. наук.: 19.00.07/Нац. пед. ун-т. ім. М.П. Драгоманова. К., 2001. 19с.
66. Кудрявцев Т.В., Шегурова В. Ю. Психологический анализ динамики профессионального самоопределения личности//Вопросы психологии. 1983. № 2. С.51-59.
67. Кудрявцев Т.В., Сухарев А. П. Влияние характерологических особенностей личности на динамику профессионального самоопределения// Вопросы психологии. 1985. №1. С.86-93.
68. Латушко Г.Н. Развитие личностного целеполагания старшеклассников//Практична психол. та соціальна робота. 1999. - №1. С.7-11
69. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.:Политиздат., 1977. 304с.
70. Леонтьев Д.А. Я последняя инстанция в личности//Очерк психологии личности. М.: Республика,1993. С.40-42.
71. Липпс Т. Руководство по психологии. СПб. 1907. 561 с
72. Ліщинська О.А. Порадник практикуючого психолога. Івано-Фран-ківськ: Галичина, 2000. 79с.
73. Ломов Б.Ф. Об исследовании законов психики//Психологический журнал. 1982. Т. 3. № 1. С.18-30.
74. Льовочкіна А.М.Психологічна допомога у життєвому та професійному самовизначенні старшокласників зони Чорнобильської катастрофи: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07/АПН України, ін-т психології. К.,1995. 20 с.
75. Майерс Д. Социальная психология.: Пер. с англ. СПб. М. Х. Мн.: Питер,1999. 684с.
76. Мак-Дауголл У. Основные проблемы социальной психологии. М., 1916. 466 с.
77. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: НПУ Перспектива, 1998. 216с.
78. Максимець С.М. Місце емпатійності в професіограмі вчителя// Психологія: Зб. наук. пр. К.: НПУ, 1999. С. 67-72.
79. Максимець С.М. Вплив емпатійності на соціально-психологічну адаптацію майбутніх учителів: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07./Південноукраїнський пед. ун-т ім. К.Д. Ушинського. Одеса, 2000. 20 с.
80. Макшаков С.И. Психология тренинга. СПб.:Речь, 1997. 256 с.
81. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб.: Евразия,1999. 478с.
82. Матвеева Л.Г., Выбойщик И.В., Мякушкин Д.Е. Практическая психология для родителей. М.:АСТ ПРЕСС, 1999. 316с.
83. Методические рекомендации по диагностике эмоциональной отзывчи-вости у подростков и старшеклассников /Сост. Т.И.Пашукова. Киро-воград: КГПИ, 1990. 20с.
84. Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування//Філософська та соціологічна думка. 1992.№2. С.27-40.
85. Муканов М.М. Исследование когнитивной эмпатии и рефлексии у представителей традиционной культуры//Исследование речи-мысли и рефлексии: Сб. ст./ Ред.кол.: М.М. Мукачов (гл.ред) и др. Алма - Ата, 1979. С.54-74.
86. Мясищев В.Н. Психология отношений. М.: Воронеж, 1995. 356с.
87. Научные основы профессионального самоопределения учащихся: Сб. науч. тр. Л.: Гос. ком. СССР по проф. тех. образованию, ВНИИ проф. тех. обр-я, 1982. 71 с.
88. Немов Р.С. Психология: Учебник для пединтситутов: В 3 кн. М.: ВЛАДОС, 1998.Кн.2:Возрастная и педагогическая психология.496 с.
89. Нікітіна І.В. Духовність як сутність самовизначення особистості// Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. К.: НДІ „Проблеми людини”, 1999. Т.14. С. 116-121.
90. Обозов Н. Н. Межличностные отношения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. 151 с.
91. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. К.: Либідь, 1990. 192с.
92. Олпорт Г.В. Личность в психологии. М.: КСП, СПб.: Ювента, 1998. 345с.
93. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности.М.:Просвещение, 1991. 228 с.
94. Основы психологии/Под ред. Киричука О.В. и др. К.: Либідь, 1995. 632с.
95. Пашукова Т. И. Децентрация в условиях кооперативного конкурентного взаимодействия: Автореф. дис канд. психол. наук:19.00.07/ МГУ им.М.В. Ломоносова . М., 1985. 17с.
96. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия: семья как психотерапевт: Пер. с англ. и нем. М.: Смысл, 1993. 332 с.
97. Пенкарт Л.В. Мотивы выбора профессии. Минск: Народная асвета, 1986. 55с.
98. Петровская Л.А. Теоретические и методические вопросы социально-психологического тренинга. М.: Изд-во МГУ, 1982. 168 с.
99. Петровская Л.А. Компетентность в общении: социально-психологический тренинг. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. 216с.
100. Петровський А.В. Быть личностью. М.: Педагогика, 1990. 110с.
101. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности. Ростов на Дону: Изд-во «Феникс»,1996.512с.
102. Платонов К.К. Система психологии и теории отражения.М.:Наука,1982.308с.
103. Практикум по общей психологии/Под ред. А.И.Щербакова. М.: Просве-щение, 1990. 288 с.
104. Практикум по социально-психологическому тренингу. СПб.: Изд-во С-Петербурского гуманитарн. ин-та профсоюзов, 1997. 307 с.
105. Практическая психодиагностика: Методики и тесты/Сост. Д.Я.Райго-родский. Самара: Изд. Дом БАХРАХ”,1998. 672с.
106. Практическая психология образования/Под ред. И.В. Дубровиной. М.: ГЦ "Сфера”, 1997. 528 с.
107. Прутченков А.С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов. М.: Российское педагогическое агенство, 1995. 140 с.
108. Пряжников Н.С. Профессиональное самоопределение в культурно-исторической перспективе//Вопросы психологии.1996.-№1. С.13-16.
109. Психологическая служба в педагогическом институте/Под ред. П.В.Лушина. Кировоград: КГПИ, 1993. 154с.
110. Психологическая теория коллектива/Под ред. А.В.Петровского. М.: Педагогика,1979. 240с.
111. Психологічний словник/За ред. В.І.Войтка. К.: Вища школа,1982. 216с.
112. Психологический словарь/Под ред. А.В.Петровского и М.Г.Ярошевс-кого. М.: Из-во полит. лит-ры, 1990. 494с.
113. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000. 624с
114. Рибалка В.В. Особистісний підхід у профільному навчанні старшокласників / за ред. Г.О. Балла. К.:Деміур,1998.160с.
115. Рибо Т. Психология чувств: Пер. с франц. К.:Одесса: Ф.А. Иогансон, 1912. 299с.
116. Роджерс К. Эмпатия. Психология эмоций: Тексты. М.:МГУ, 1984. С.74-76.
117. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ./Общ. ред. и предисловие Исениной Е.И. М.:Изд.гр. „Прогресс”, „Универс”,1994. 480с.
118. Роджерс К.Р. Клиентоцентрированная терапия: Пер. с англ. М.: Рефл-бук, К.: Ванлер, 1997. 320 с.
119. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учебное пособие: В 2 кн. 2-е изд., перераб. и доп. М.:ВЛАДОС, 1999. Кн.2: Работа психолога со взрослыми. Коррекционные приемы и упражнения 480с.
120. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М.: Изд-во Минпроса РСФСР, 1946. 704с.
121. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии.М.:Педагогика,1973.416 с.
122. Рубинштейн С.Л. Человек и мир//Проблемы общей психологии. М.: Педагогика, 1973. С.255-385.
123. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные