СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЯК СУБ’ЄКТА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

Іванцев Людмила Ігорівна

На правах рукопису
УДК 153 24:37.015.324

СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ЯК СУБ’ЄКТА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ

19.00.07 - педагогічна та вікова психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук,
професор
Максименко Сергій Дмитрович

Київ - 2003

ЗМІСТ

ВСТУП. 4
РОЗДІЛ 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ ПСИХОЛОГІЇ
ЖИТТЄВОГО ШЛЯХУ ТА ЖИТТЄТВОРЧОСТІ ОСОБИСТОСТІ.. 9
1.1. Концепція життєвого шляху особистості 9
1.2. Розвиток концепції життєвого шляху особистості.... 15
1.3. Категорії долі та свободи.. 18
1.4. Життєві та психологічні ситуації і проблеми та категорія вчинку. 25
1.5 Категорії історичного, соціального та психологічного часу. 35
1.6. Особливості методів дослідження проблем життєвого
шляху та життєтворчості 43
Висновки до Розділу 1 57

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ У СТУДЕНТІВ
МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ТЕХНОЛОГІЙ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ. 59
2.1. Особистість як суб’єкт життєтворення 59
2.2. Життєві плани та стратегії і можливості їх побудови 65
2.3. Процес становлення життєвих планів та програм.. 72
2.4. Відрефлексований і невідрефлексований спосіб життя. 81
2.5. Далекосяжність життєвих планів.. 87
2.6. Узагальнюючі та конкретно-побутові техніки життєтворчості 91
2.7. Кризові стани у процесі життєтворення. . 99
2.8. Модель формування технологій життєтворчості у студентів 114
Висновки до Розділу 2 118

РОЗДІЛ 3. ПРОЦЕС ОПАНУВАННЯ СТУДЕНТАМИ
МЕХАНІЗМІВ І СТРАТЕГІЙ ЖИТТЄВОГО ПРОЕКТУВАННЯ.. 120
3.1. Дослідження процесу оволодіння студентами
методів життєтворення.. 120
3.2. Усвідомлення та оцінювання студентами внутрішніх і зовнішніх
умов існування 124
3.3. Усвідомлення та виявлення ціннісної системи 135
3.4. Усвідомлення ціннісно-світоглядного аспекту
життєвих цінностей 148
3.5. Усвідомлення та реалізація процесу зіткнення домагань та
очікувань із реальними можливостями суспільства, а також із
вольовими та іншими характеристиками особистості .. 160
3.6. Побудова життєвих планів і намірів студентами 167
Висновки до Розділу 3. 173

ВИСНОВКИ . 175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 181

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сьогодні стає дедалі очевиднішою теза про те, що особистість повинна ставати активним творцем свого життя в умовах постійних змін, має бути озброєна ефективними технологіями життєтворчості і володіти досвідом передбачення нових тенденцій у розвитку суспільства загалом та конкретної особистості зокрема. Майбутнього вчителя це стосується у першу чергу, оскільки саме він, усвідомивши процес формування власної технології життєтворчості, буде мати можливості для розповсюдження таких технологій у процесі навчання та виховання молоді.
Теоретичною засадою підходу до особистості як до суб’єкта життєтворчості є положення психології життєвого шляху особистості, галузі, яка виокремилась у самостійний напрямок психологічної науки у другій половині ХХ століття. Накопичений тут упродовж зазначеного періоду досвід вийшов за межі теоретичних моделей і дав змогу перевести низку із них у площину практики, зокрема і практики педагогічної діяльності. У цьому контексті вагомий внесок у розв’язання проблеми життєтворчості внесли такі дослідники, як К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Л.І.Анциферова, А.Г.Асмолов, Ш.Бюлер, Л.С.Виготський, І.Кон, Д.А.Леонтьєв, К.Левін, Б.Ф.Ломов, А.Маслоу, С.Л.Рубінштейн, Х.Томе, К.Роджерс, В.Франкл, Е.Фромм та багато інших. Питанням життєздійснення, життєвого шляху та життєтворчості приділяли значну увагу українські вчені, зокрема Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, Л.Ф.Бурлачук, Є.І.Головаха, О.А.Донченко, О.В.Киричук, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, В.Г.Панок, Ю.Н.Пахомов, В.О.Роменець, М.В.Савчин, Л.В.Сохань, О.Б.Старовойтенко, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, С.М.Хоружий та інші.
Водночас здійснений аналіз літератури засвідчив, що більшість публікацій із вказаної проблематики присвячена розвитку окремих аспектів досліджуваної проблеми, що ускладнює створення цілісної картини процесу й механізмів життєздійснення особистості. Це набуває особливого значення на етапі вузівської підготовки майбутнього суб’єкта психолого-педагогічних впливів. Недостатнє опрацювання теоретичних і практичних аспектів проблеми зумовило вибір теми дисертаційного дослідження Становлення особистості майбутнього вчителя як суб’єкта життєтворчості”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України Психологічне забезпечення розвитку особистості в системі безперервної освіти”. Номер держреєстрації 0196U006943.
Тема затверджена 07.11.2000 р. на Вченій раді Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (протокол № 9) та погоджена з Координаційною радою АПН України (протокол № 8 від 29.10.2002 р.).
Об’єкт дослідження процес становлення особистості майбутнього вчителя як суб’єкта життєтворчості.
Предмет дослідження психологічні особливості, механізми та засоби ефективного керування процесом становлення особистості майбутнього вчителя як суб’єкта життєтворчості.
Мета дослідження полягає у побудові моделі процесу набуття студентами досвіду власного життєтворення і розробці на цій основі програми ефективного керування цим процесом в умовах вищого навчального закладу.
Гіпотези дослідження базуються на загальному припущенні про те, що наявні у студентів певні технології життєтворчості застосовуються ними на дорефлексивному рівні, що не дає змоги актуалізувати можливості їх перетворення на суб’єктів власної життєдіяльності. Наведене загальне припущення конкретизувалося через такі часткові:
1.Здатність студентів до застосування адекватних технологій життєтворчості зумовлюється мірою сформованості у них механізму рефлексії, а також особистісних утворень, що виконують функцію провідних детермінацій відповідних технологій життєтворчості.
2.Процес життєтворчості, тобто побудова життєвих стратегій, планів, їх оцінювання та реалізація, відбувається в умовах невизначеності, що породжує внутріособистісні конфліктні ситуації. Усвідомлення останніх може сприяти побудові ефективних стратегій їх подолання.
3.Вхід у рефлексивну позицію сприяє глибшому усвідомленню студентами процесу власного життєздійснення.
4.Однією з ефективних технологій є усвідомлення стадій та аспектів процесу власного життєздійснення, яке забезпечує набуття досвіду, необхідного майбутнім учителям.
Досягнення поставленої мети і висунуті гіпотези передбачали розв’язання таких завдань:
1. Проаналізувати й узагальнити зарубіжні та вітчизняні теорії, а також практичні підходи до дослідження проблеми життєвого шляху особистості, розкрити психологічний і соціально-психологічний зміст поняття життєтворчості людини.
2. Виокремити основні концептуальні засади досліджень життєвого шляху особистості та процесу життєтворчості у психолого-педагогічних дисциплінах.
3.Побудувати теоретичну модель процесу формування життєтворчості студентів майбутніх учителів.
4. Дослідити процес ефективного формування у студентів технологій життєтворчості, використовуючи для цього запропоновану модель.
Методологічною основою дослідження слугували основні положення і принципи діяльнісного підходу, теорії навчальної діяльності, положення про закономірності розвитку вищих психічних функцій, експериментально-генетичного методу та вчення про детермінацію і закономірності розвитку психіки (Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, С.Л.Рубінштейн), гуманістичної психології (А.Маслоу, К.Роджерс), психологічного, філософського, культурологічного та акмеологічного підходів до аналізу життєвого шляху особистості (Є.І.Головаха, Л.Е.Орбан-Лембрик, Л.В.Сохань, Т.М.Титаренко), психологічних основ особистісних практик виховання (М.Й.Боришевський).
Методи дослідження полягали у теоретичному аналізі наукової літератури з відповідних питань, узагальненні існуючих результатів, побудові моделі процесу формування життєтворчості, здійсненні психолого-педагогічного експерименту із застосуванням прийомів опитування, тестування, спостереження, експертних оцінок. Статистичний аналіз здійснювався на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Hаукова новизна отриманих результатів полягає у встановленні психологічних особливостей процесу набуття студентами свідомого досвіду життєтворчості, а також у розробці методів ефективного керування цим процесом. Cтудентський період у житті людини, що є одним із потенційно найсприятливіших для успішного оволодіння технологіями життєтворчості, вимагає розробки і застосування спеціальних психолого-педагогічних впливів з метою досягнення студентами належного рівня здатності до творчого життєздійснення. Одним із основних механізмів, за допомогою якого можна досягти бажаної ефективності набуття досвіду життєтворчості, є рефлексія життєвого шляху, а також методів і стратегій життєтворчості, усвідомлення стадіальності процесу їх побудови.
Теоретичне значення отриманих результатів полягає в тому, що в дослідженні висвітлено процес формування у студентів технологій життєтворчості, обґрунтовано шляхи їх оптимізації.
Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його результатів у навчально-виховному процесі з метою формування та набуття досвіду технологій життєтворчості студентів майбутніх учителів як умови ефективності їх майбутньої діяльності, одним із аспектів якої є виховання в учнів здатності до життєтворчості. Усвідомлення студентами психологічних особливостей і механізмів процесу життєтворчості є передумовою більш успішного формування ними в учнів ефективних технологій життєтворчості.
Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувались використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням новітніх програм обробки даних.
Дослідження проводилося протягом 2000 2002 навчальних років на базі Педагогічного інституту Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Загалом у ньому взяло участь 187 студентів.
Апробація та впровадження. Основні положення та результати дослідження доповідались на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 35-річчю наукової та педагогічної діяльності академіка С.Д.Максименка Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2002), на Всеукраїнській науковій конференції Освіта як фактор національної безпеки” (Київ, 2003) та на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Зміст і результати роботи відбито у 7 публікаціях.

Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 185 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 180 сторінках. Робота містить 6 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Переваги від введення у розгляд поняття життєвого шляху полягають в тому, що вони надають дослідникам нові параметри для дослідження як людської психіки, так і соціальних умов існування людини. Поняття подійово-психологічного підходу дозволяє розглядати життєвий шлях особистості в контексті всього суспільства - його минулого, яке впливає на умови існування і розвитку особи безпосередньо або опосередковано, його культури, умов, які створюються в суспільстві для розвитку особистості, а також пропонує розгляд можливих шляхів подальшого розвитку особи, її перспектив, планів, сподівань і можливих умов та засобів їх досягнення. Такий підхід дає змогу досліджувати можливості зміни біографії людини на краще, дозволяє виявити можливу роль психічного життя. Все це забезпечує виявлення і конструювання нових можливих практичних і корегуючих впливів і на психіку, і на соціальні умови.
Розгляд окремих чинників, аспектів, періодів життя тощо ще не створює загальної моделі життєвого шляху особистості. Загальна модель вимагає додаткових пояснень, введення додаткових понять, або надання певного нового сенсу відомим поняттям у світлі більш загальної теорії. Програмування життєвого шляху повинне розглядатись не тільки як діяльність з реалізації відомих та заздалегідь відомих і цілком досяжних планів, але й як повністю незалежна і самостійна життєтворча діяльність в умовах невизначеності, тобто вона повинна розглядатись як творча діяльність, як складання і реалізація планів, зміст і методи реалізації яких не з'ясовані цілком і здатні до постійного уточнення і корекції.
Відсутність загальновизнаної розвинутої теорії життєвого шляху і життєтворчості, наявність багатьох теорій, які стосуються різних аспектів відповідних проблем, виправдовує застосування різних точок зору на них, які в той же час виявляються тісно пов'язаними між собою, передбачають одна одну і залежать одна від одної. Одним із напрямків досліджень у цій сфері стає дослідження різних аспектів життєтворчості як такої характеристики, яка уможливлює здатність особистості до формування і проектування свого життєвого шляху.
Поняття життєвих обставин дозволяє розглядати поняття життєвого шляху більш розширено, включаючи в розгляд ті зовнішні обставини, які особистість може вибирати або створювати, а також внутрішні обставини, на які особистість може здійснити більш значний вплив, і взаємодію внутрішніх та зовнішніх умов існування. Але визначення поняття життєвого шляху, яке містить у собі вказівки на те, що знаходиться за межами простої сукупності подій, допомагає підійти до цього поняття більш узагальнено і виявляється особливо важливим в тому випадку, коли постає завдання пошуку засобів, за допомогою яких особистість може нести відповідальність за свій життєвий шлях, за його "оптимізацію". На цю роль може претендувати поняття життєвої орієнтації, яке розкривається за допомогою сукупності таких понять, як життєвий проект, життєвий план та життєва перспектива, які особливо корисні в процесі розгляду методів життєтворення.
Дослідження процесів життєтворення вимагає комплексного підходу, який включає об'єктивний, суб'єктивний і діалогічний підходи до проблем виховання, які реалізуються на основі застосування поняття життєвого шляху і процесу формування оптимальних методів життєтворення. При цьому стають можливими і навіть необхідними зміни у досліджуваних суб'єктах, які вимагають від дослідника відійти від нейтрального підходу до суб'єкта як до об'єкту дослідження, чіткого вияснення своїх ціннісних позицій, а також передбачають не байдуже спостерігання в процесі виявлення причин поведінки особистості, а активне втручання у її внутрішній світ, використання можливостей позитивно впливати на неї.
Особливості і перебіг життєвого шляху кожної особистості мають варіативний характер внаслідок того, що в точках розгалуження життєвого шляху вона має можливість обирати ті варіанти подальшого власного розвитку, які відповідають не тільки умовам її існування, але і внутрішнім умовам, тобто наявності власних життєвих планів та намірів, вольових психологічних властивостей, передусім здатності до їх прийняття і виконання. Таким чином, процес життєтворчості передбачає передусім знання самого себе, по-перше, в аспекті того, якою особистість стала за той час, що минув у її житті, по-друге, в аспекті життєтворення, тобто стосовно того, ким вона хоче стати. Важливою стає можливість виховання в особистості образу "Я", який здатний весь час удосконалюватись, слугуючи їй основою для прояву надситуативної активності, яка організує її досвід і правильні реакції на ситуації і можливості, що виникають, на пошук інших, більш сприятливих можливостей і ситуацій. Це особливо важливо у тих непередбачуваних умовах, що постійно виникають у сучасному суспільстві, в якому молодь мусить будувати своє життя все частіше самостійно, спираючись на власний розсуд, на власні бажання і ті можливості, які має кожна людина особисто, а не на поради батьків і вимоги соціального оточення. При цьому на етапах співставлення "Я-ідеального" та "Я-реального" і на етапі трансформації останнього у "Я-реальне" можливі стратегії досягнення більш високого рівня пристосованості до життя і творча стратегія безперервного життєтворення.
Все це робить актуальною необхідність у конкретних техніках життєтворчості, які б не тільки надавали студенту відомості про його життєві цикли, основні функції, можливі зміни фізичного і духовного здоров'я у зв'язку із навчанням і тренуванням тощо, але також могли б навчати його винаходити і творити власні стратегії життєтворчості, вчили мріяти а також конструювати плани і проекти свого життя, конкретизуючи ці мрії, і могли б допомагати виясняти можливий смисл свого життя. Оскільки виявлено, що більшість студентів не має такої життєвої мети, яка здатна бути надійним стрижнем їхнього життєвого шляху, здатною вивести за межі буденності і слугувати справжнім дороговказом у майбутнє, не залишаючи місця для появи більш рішучих планів, які здатні змінити звичайний плин життя, то виникає потреба у моделі, за допомогою якої можна не тільки детально відстежити процес життєтворення у студента, але й впливати на нього згідно цієї моделі. Запропонована модель формування технології життєтворення виконує цю роль.
Крім того, поняття конфлікту, кризового стану, серед яких слід насамперед розглянути основні життєві кризи, що виникають внаслідок суперечностей між життєвими обставинами і можливостями особистості, розв'язання конфлікту та опанування кризою, дозволяють розглянути типові стратегії виходу із кризи, без подолання цих конфліктів неможливо уявити подальший розвиток особистості, виділити найбільш типові способи опанування ситуацією і вказати на відповідні цим способам стратегії життєтворення.
Cтуденти, насамперед, внаслідок свого інтелектуального рівня і молодого віку мають високу здатність до навчання тому, щоб правильно реагувати на можливі життєві ситуації і проблеми, знаходити правильні шляхи виходу із кризи. Вони також, як правило, із задоволенням прислухаються до методів проектування життєвої програми та життєвого сценарію у відповідності до життєвого замислу. Як свідчить досвід роботи з ними, вони схвально ставляться до порад щодо правильного оцінювання свого життєвого плану, необхідності його удосконалення. Але це можна спостерігати лише у тієї особистості, яка настільки цінує життя, що хоче самоствердити і реалізувати себе, бути творцем свого життя і щастя, навчитися жити в нових динамічних умовах.
Наявності технік життєтворчості сприяє загальна культура, мудрість, життєвий досвід. Однак набуття успіхів у цих аспектах може відбутися переважно внаслідок довготривалих впливів. Так, мудрість часто буває наслідком досвідченості, яка набувається впродовж довгого життя, але мудрими бувають і молоді люди. Тоді вона виглядає не як досвід, а функціонально, як здатність до породження певних суттєвих висловлювань, як здатність до раціонального мислення, як уміння позбутися випадкових та безпідставних тверджень, які можуть бути в даний момент загальноприйнятими, як творче і критичне мислення.
Таким чином, у студентів існує висока мотивація до рефлексії процесів життєтворення і до навчання відповідним методам. Показано можливості психокорекційних впливів у процесі їх усвідомлення, насамперед, на стадії усвідомлення умов існування та конкретизації мети і життєвих сподівань. Незважаючи на те, що психологічні характеристики, які визначають процес життєтворення і набуття необхідних для цього навичок, поступово змінюються в процесі навчання і дорослішання, можна простежити їх поліпшення також у результаті цілеспрямованих психолого-педагогічних впливів, метою яких є прийняття рефлексивної позиції щодо методів життєтворення.
Узагальнення результатів дослідження дозволило зробити ряд висновків, які підтвердили сформульовані гіпотези:
· Встановлено, що процес формування у студентів технології життєтворення призводить до таких змін у психологічному світі, які підносять їх до статусу суб’єктів життєтворчості.
· Виявлено, що ключовими у процесі формування технології життєтворчості, які викликають у студентів особливі труднощі, є стадія усвідомлення та конкретизації власної мети і очікувань, стадія зіткнення мрій, домагань і очікувань із реальними життєвими умовами, а також стадія побудови конкретних життєвих планів.
· Показано, що процес свідомого оволодіння студентами зазначеними стадіями технології життєтворчості активізує у них мотив самопізнання й саморозвитку, а також активність у самостійній побудові цілісної картини власного прийдешнього, у трансляції цього досвіду своїм майбутнім вихованцям.
· Підтверджено, що сформована у студентів здатність до рефлексії способів побудови власного життєвого шляху постає умовою породження стійкої і довготривалої мотивації до збагачення власної життєвої перспективи, а також потреби у поширенні власного досвіду під час здійснення у майбутньому функцій суб’єкта педагогічних впливів.
Таким чином, результати дослідження довели плідніcть запропонованого підходу, застосування якого дало змогу отримати нові дані про формування методів життєтворчості у студентів. Крім того, ці дані свідчать про необхідність використання методу поступового формування життєтворчих можливостей.

Наступні дослідження потребують з’ясування методів і технік психокорегуючих впливів на тих стадіях формування життєтворчих здібностей, які будуть визнаними найважливішими на даний момент для студента. Перспективним може виявитись дослідження таких методів, у яких основна увага приділяється мовленнєвим твердженням засобами повсякденної мови, у яких реалізуються інструктивні висловлювання стосовно поточних проблем і ситуацій. Крім того, слід приділити увагу дослідженню таких мрій і сподівань студентів, які можуть стати основою для проектування і здійснення довготермінових життєвих планів, сприятимуть максимальному виявленню їх сутнісних сил, підсвідомого і свідомого внутрішнього світу, допоможуть виходити за межі повсякдення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Абульханова-Славская К.А. Жизненные перспективы личности // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. 320 с.
2.Абульханова-Славская К.А. Диалектика человеческой жизни. Соотношение философского, методологического и конкретнонаучного подходов к проблемам индивида. М.: Наука, 1997. 224 с.
3.Абульханова-Славская К.А. и др. Совместная деятельность. Методология, теория, практика / Отв. ред. А.Л.Журавлёв. М.: Наука, 1988. 232с.
4. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 300с.
5.Абульханова-Славская К.А. Типология личности и гуманистический подход // Гуманистические проблемы психологической теории. М., 1995. С.27-48
6. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М., 1995. 296 с.
7. Алёшина Ю.Е., Данилин К.Е., Дубровский Е.М. Спецпрактикум по социальной психологии: опрос, семейное и индивидуальное консультирование. М., 1989. 64 с.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Избр. психол. труды. М., 1980. Т.1. 230 с.
9. Анцыферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С. 3-19
10. Анцыферова Л.И. Психология повседневности: жизненный мир личности и техники ее бытия // Психологический журнал. 1993. N.2. С. 3-16
11. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. 1994. N.1. С. 3-17
12. Амбрумова А.Г. Анализ состояний психологического кризиса и их динамика // Психологический журнал. 1985. N.6. С. 25-37
13. Арсеньев А.С. Научная проблема: личность в ситуации кризиса // Мир психологии и психология в мире. 1994. N.10. С.4-26
14. Артемов В.А. Социальное время: проблемы изучения и использования. М.: Наука, 1987. 240 с.
15. Асмолов А.Г. Психология с человеческим лицом: гуманистические перспективы в постсоветской психологии. М.: Смысл, 1997. 337 с.
16. Асмолов А.Г., Ягодин Г.А. Образование как расширение возможностей развития личности (от диагностики отбора к диагностике развития) // Вопросы психологии. 1992. N.1-2. С. 6-13
17. Ахундов М.Д. Концепция пространства и времени : истоки, эволюция, перспективы. М., 1982. 100 с.
18. Багрова Н.Д. Фактор времени в восприятии человеком. Л., 1980. 96с.
19. Бажин Е.Ф., Голынкина Е.А., Эткинд А.М. Метод исследования уровня субъективного контроля // Психологический журнал. 1984. N.3. С.152-162
20. Балл Г.А. Психологическая наука: проблемы и перспективы // Доклады Всесоюзной конференции, посвященной 90летию со дня рождения действительного члена АПН СССР Г.С.Костюка. К., 1991. Т. 1-2
21. Балл Г.А. Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність // Міжнародні наукові костюківські читання, 9-11 червня НДІ психології АПН України. 1992. Т. 1-2
22. Балл Г.А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие // Психологический журнал. N5. 1997. С. 7-18
23. Белицкая Б.Э. Социальная компетентность личности // Субъект и социальная компетентность личности. М., 1995. С.24-108
24. Бердяев Н.А. О назначении человека. М.: Республика, 1993. 383 с.
25. Березанская Н.Б. Системный анализ психологических закономерностей творческого решения "жизненных задач" // Принцип системности в современной психологической науке и практике. Т.1. М.: ИП РАН, 1996. С.42-44
26. Берн Э. Трансакционный анализ и психотерапия / Пер. с англ. СПб.: Братство, 1992. 224 с.
27. Бернс Р. Развитие Яконцепции и воспитание / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 422 с.
28. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М., 1978. 311 с.
29. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону, 1983. 173 с.
30. Бодалев А.А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения. М.: Наука, 1998. 168 с.
31. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. Х.: Фоліо, 1996. 237 с.
32. Боришевський М.Й., Алексєєва М.І., Антоненко В.В. та ін. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості: у 2-х томах. К., 2001. Т.1. 243с.; Т.2. 345 с.
33. Бочкарёва Л.П. Жизненный путь и судьба человека // Человек: индивидуальность, творчество, жизненный путь. СПб, 1998. С.8-17
34. Братусь Б. С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 304 с.
35. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование. М.: Мысль, 1979. 230 с.
36. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 230 с.
37. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. К построению теории "измеренной индивидуальности" в психодиагностике // Вопросы психологии. 1994. N5. С.5-11
38. Валявко І.В. Філософія Г.Сковороди в осмисленні Д.Чижевського. К.: Київське братство, 1996. 96 с.
39. Варламова Е.П., Степанов С.Ю. Психология творческой уникальности. М.: Институт психологии РАН, 2002. 256 с.
40. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: Изд. МГУ, 1984. 200с.
41.Васьковская В.В., Горностай П.П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. К.: Наук. думка, 1996. 192 с.
42. Выготский Л.С. Вопросы детской (возрастной) психологии // Собр. соч. М., 1984. Т.4. С.258-259
43. Воронин В.Н., Князев В.Н. К определению психологического понятия ситуации // Актуальные вопросы организационнопсихологического обеспечения работы с кадрами. М., 1989. С. 121-126
44. Гозман Л.Я. Психология симпатий. М.: Знание, 1998. 96 с.
45. Головаха Е.И., Кроник А.А. Психологическое время личности. К.: Наук. думка, 1984. 207 с.
46. Головаха Е.И., Кроник А.А. Понятие психологического времени // Категории материалистической диалектики в психологии. М., 1988. С. 199-215.
47.Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. К., 1989. 200 с.
48. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 218 с.
49. Горностай П.П., Васьковская В.В. Теория и практика психологического консультирования. К.: Наук. думка, 1995. 128 с.
50. Грибакин А.В. Жизненный путь индивида как социологическая категория // Социальная диалектика в категориях исторического материализма. Свердловск, 1980. С. 149-157
51. Грибакин А.В. Жизненный путь как социальноисторическое утверждение человека. Иркутск., 1985. 130 с.
52. Гублер Е.В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. Л.: Медицина, 1978. 296 с.
53. Гумилёв Л.Н. География этноса в исторический период. Л., 1990. 278 с.
54. Гуревич А.Я. Время как проблема истории культуры // Вопросы философии. 1969. N3. С. 12-20
55. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М., 1986. 240 с.
56. Дементий Л.И. Типология ответственности личности // Гуманистические проблемы психологической теории. М., 1995. С. 204-213
57. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1989. 176 с.
58. Дорфман Л.Я., Дружинин В.Н., Коростелина К. Стиль человека: психологический анализ. М.: Смысл, 1998. 324 с.
59. Жизненный путь поколения: его выбор и утверждение. Таллин: Эсти раамат, 1985. 370 с.
60. Жизненный путь личности. К.: Наук. думка, 1987. 279 с.
61. Жизнь как творчество / Под ред. Л.В. Сохань, В.А. Тихонович. К., 1985. 302 с.
62. Життєві кризи особистості. Науковометод. посібник // Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков, В.М.Доній / Інст. змісту і методів навчання. К. 1998. Ч.1. Психологія життєвих криз особистості; Ч.2. Діти і молодь у кризовому суспільстві: технології допомоги і підтримки.
63.Зеличенко А.И. Психология духовности. М.: Изд. трансперсонального ин-та, 1996. 400 с.
64. Зинченко В.П. Культурноисторическая психология: опыт амплификации // Вопросы психологии. 1998. N4. С. 5-19.
65. Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. М., 1994. 141 с.
66. Иванов Д.В. Критическая теория и виртуализация общества // Социс. N1. С. 32-40
67. Каган М.С., Мальский И.С. Обсуждение проблемы свободы на философском семинаре // Вестник СПб ун-та. Сер. 6. 1993. Вып.1. С.116-121
68. Карцева Т.Б. Изменение образа "Я" в ситуациях жизненных перемен: Автореф. дис канд. психол. наук. 1989. 20 с.
69. Киричук О.В. Формування в учнів активної життєвої позиції. К.: Рад. школа, 1983. 137 с.
70.Ковалёв В.И. Временная трансперспектива как субъектноценностный феномен и механизм индивидуального жизнетворчества // Человек: деятельность, творчество, стиль мышления. Симферополь, 1987. С. 195-203
71. Ковалев В.И. Категория времени в психологии (личностный аспект) // Категории материалистической диалектики в психологии. М., 1988. С.216-230.
72. Козловський П. Постмодерна культура: соціальнокультурні наслідки технічного розвитку // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. посібник / Упорядники В.В. Лях, В.С. Пазенок. К.: Ваклер, 1996. 428 с.
73. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. 1987. N4. С. 135-140
74. Кон И.С. Жизненный путь как предмет междисциплинарного исследования // Человек в системе наук. М.: Наука, 1989. С. 471-583
75. Кондрашина Е.Ю., Литвинцева Л.В., Поспелов Д.А. Представление знаний о времени в интеллектуальных системах. М., 1989. 120 с.
76. Коржова Е.Ю. Методика "психологическая автобиография" в психодиагностике жизненных ситуаций. Методич. пособие. К.: Изд. МРАУП, 1994. 108 с.
77. Коростылёва Л.А. Уровни самореализации личности // Психологические проблемы самореализации личности. Вып.4 / Под ред. Л.А.Коростылёвой. СПб., 2000. 200 с.
78. Коростылёва Л.А. Психология самореализации личности: брачносемейные отношения. СПб., 2000. 292 с.
79. Коростылёва Л.А. Психология самореализации личности: подход к проблеме // Психологическая наука: традиции, современное состояние и перспективы. М.: ИП РАН, 1997. С. 52-60
80. Костюк Г.С. Питання загальної психології К., 1952. 135 с.
81.Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.Н.Проколиенко. М.: Педагогика, 1988. 301 с.
82. Костюк Г.С. Навчальновиховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Рад. школа, 1989. 608 с.
83. Кроник А.А. Межличностное оценивание в малых группах. К.: Наук. думка, 1982. 159 с.
84. Кроник А.А. Субъективная картина жизненного пути как предмет психологического исследования // Психология личности и образ жизна. М.: Наука, 1987. С. 149-152.
85. Кроник А.А., Кроник Е.А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я. Психология значимых отношений. М.: Мысль, 1989. 208 с.
86. Кроник А.А. Субъективная картина жизненного пути как предмет психологического исследования, диагностики и коррекции: Автореф. дисс доктора психол. наук. М., 1994. 22 с.
87. Ксенофонтов В.И. Духовность как экзистенциальная проблема // Философские науки. 1991. N12. С. 41-52
88. Кудрявцев О.Ф. Античные представления о Фортуне в ренессансном мировоззрении // Античное наследие и культура Возрождения. М., 1984. С.50-62
89. Культура жизни личности. Проблемы теории и методологии социально-психологических исследований / А.В.Сохань, В.А.Тихонович, Е.А.Донченко и др., АН УССР, Инт философии. К.: Наук. думка, 1988. 191с.
90. Левин К. Теория поля в социальных науках. СПб: Речь, 2000. 365с.
91. Левыкин И.Т., Дридзе Т.М., Орлова Э.А., Рейзена Я.В. Вопросы конкретного социологического исследования основных тенденций в социалистическом обществе (концепция, понятийный аппарат и методы исследования) // Состояние и основные тенденции развития советского образа жизни. М., 1980. 260 с.
92. Леонтьев Д.А., Пилипко Н.В. Выбор как деятельность // Вопросы психологии. 1995. № 1. С. 97-110
93. Леонтьев Д.А. Психология свободы: к постановке проблемы самодетерминации личности // Психологический журнал. 2000. N1. С. 15-25
94. Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентаций (СЖО). 2-е изд. М.: Смысл, 2000. 18 с.
95. Лидерс А.Г. Основы возрастнопсихологического консультирования. М., 1991. 134 с.
96. Лой А.Н., Шинкарук В.Е Время как категория социальноисторического бытия // Вопросы философии. 1979. N12. С. 14-26
97. Ломов Б.Ф. Психология личности в социалистическом обществе. Личность и её жизненный путь. М.: Мысль, 1990. 213 с.
98. Магнуссон Д. Ситуационный анализ. Эмпирические исследования выходов и ситуаций // Психологический журнал. 1983. N2. С. 28-33
99. Макарова Л.І. Шляхи гармонізації особистості: ортобіотичний аспект // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Плай, 2001. Вип. 6. Ч.1. С. 107-118.
100. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1999. 528 с.
101. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці. К.: Наук. думка, 1998. 226 с.
102. Максименко С.Д. Генетическая психология (методологическая рефлексия проблем развития в психологиии). М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2000. 320 с.
103. Малеєв К. Необхідність свободи // Філософські студії. 1993. N1. С.44-62
104. Маноха И.П. Человек и потенциал его бытия: Опыт синтезирования онтологических и психологических познавательных техник. К.: Стимул, 1995. 256 с.
105. Маноха І.П. Самопізнання // Основи психології / За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. К., 1995. С. 370-373
106. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование. К.: Донецк, 1994. 56 с.
107. Маслоу А. Психология бытия. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. 280с.
108. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. СПб., Евразия, 1997. 430 с.
109. Маслоу А. Мотивация и личность. СПб., Евразия, 1999. 478 с.
110. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы. М.: Смысл, 1999. 425 с.
111. Межличностное оценивание в малых группах. К.: Наук. думка, 1982. 143 с.
112. Мистецтво життєтворчості особистості: Науково-метод. посібник у 2-х част./ В.М.Доній, Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков та ін. Інст. змісту та методів навчання. К.,1997 / Ч.1 Теорія і технологія життєтворчості / Ч.2 Життєтворчий потенціал нової школи.
113. Митина Л.М. Личностное и профессиональное развитие человека в новых социально-экономических условиях // Вопросы психологии. 1997. N4. С. 54-61
114. Моляко В.А. Психологические проблемы творческой одарённости. К., 1995. 52 с.
115. Моляко В.А. Психология творческой деятельности. К., 1978. 47 с.
116. Московичи С. Социальные представления: исторический взгляд // Психологический журнал. 1995. N.1. С. 3-18; N.2 С. 3-14
117. Мухина В.С. Возрастная психология. М., 1999. 624 с.
118. Наумова Н.Ф. Социологические и психологические аспекты целенаправленного поведения. М.: Наука, 1988. 200 с.
119. Низовских Н.А. Человек как автор жизни: Психосемантика жизненных ориентаций. Киров, 2000. 118 с.
120. Ницше Ф. Полное собрание сочинений. Т.1. М., 1912. 230 с.
121. Ньюман Л. Значение методологии: три основных подхода // Социс. 1998. N 12. С. 4-13
122. Образ жизни: Теоретические и методологические проблемы социальнопсихологических исследований / Р.А.Ануфриева, Л.В.Сохань, В.А.Тихонович и др. К.: Наук. думка, 1980. 299 с.
123. Общая психология / Под ред. А.В.Петровского. М., 1986. 464 с.
123a. Овсянецька Л.П. Ціннісні орієнтації як фактор життєдіяльності і розвитку особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. ІваноФранківськ: Плай, 2000. Вип. 5. Ч. 1. С. 66-74.
124. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. ІваноФранківськ: Плай, 2000. 695с.
125. Орлов А.Б. Личность и сущность внешнее и внутреннее "Я" человека // Вопросы психологии. 1995. N2. С. 5-18.
126. Осницкий А.К. Проблемы исследования субъективной активности // Вопросы психологии. 1996. N1. С. 5-19.
127. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. К.: Либідь, 1999. 320 с.
128. Паласюк Г.Б. Теорія "сродної" праці Г.Сковороди у контексті стоїчних пошуків щастя людини / Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. К., 1999. 80 с.
129. Панарин А.С. Искушение глобализмом. М.: РНФ, 2000. 370 с.
130. Панок В.Г. Методичні підходи до надання психологічної допомоги потерпілим від техногенної катастрофи. К., 1999. 220 с.
131. Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. Пути и перепутья современной цивилизации. М., 1998. 412 с.
132. Пезешкиан Н. Позитивная семейная психотерапия. М., 1993. 331с.
133. Перспективні освітні технології: Наук.-метод. посібник. / За ред. Г.С.Сазоненко. К.: Гопак, 2000. 560 с.
134. Петровский А.В., Петровский В.А. Индивид и его потребность быть личностью // Вопросы философии. 1982. N3. С. 26-37
135. Петухов В.В. Образ мира и психологическое изучение мышления // Вестник МГУ. Сер. 14. Психология. 1984. N4. С. 312
136. Пехунен Р. Задачи развития и жизненные стратегии // Психология личности и образ жизни. М.: Наука, 1987. С. 125-129.
137. Пиаже Ж. Избранные педагогические труды. М., 1994. 680 с.
138. Пиняева С.Е., Андреев Н.В. Личностное и профессиональное развитие в период зрелости // Вопросы психологии. 1998. N2. С. 29-36
139. Прокопов Д.Є. Г.С.Сковорода: діалог і одкровення / Київськ. ун-т ім.Т.Шевченка. К.: Міжнар. фін. агенція, 1998. 80 с.
140. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. К., 1982. 216 с.
141. Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т.М.Титаренко К.: Агропромвидав України, 1998. 212 с.
142. Психологія і педагогіка життєтворчості: Навч.-метод. посібник. К., 1996. 791 с.
143. Психологія і педагогіка життєтворчості: У 2-х ч. К., 1997.
144. Психология личности и образ жизни /Отв. ред. Е.В. Шорохова. М.: Наука, 1987. 220 с.
145. Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ століття: Наук.-метод. зб. у 2-х част. / Ред. В.М.Доній (голова), Г.М.Несен (заст. голови), І.Г.Єрмаков (наук. ред.) та ін. К.: ІЗМН, 1998. Ч.1. 320с.; Ч.2. 520 с.
146. Роджерс К. О групповой психотерапии. М., 1993. 224 с.
147. Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление человека. М.: Изд. гр. Прогресс: Универс, 1994. 480 с.
148. Роджерс К. Клиентоцентрированная терапия. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. 320 с.
149. Роменец В.А. Жизнь и смерть в научном и религиозном истолковании. К., 1989. 190 с.
150. Роменець В.А., Маноха І.П. Історія психології ХХ століття. К.: Либідь, 1998. 992 с.
151. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. М., 1946. 704 с.
152. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. М., 1973. 684 с.
153. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2-х томах. М.: Педагогика, 1989, Т. 1. 485с.; Т. 2. 322 с.
154. Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности / Под ред. В.А. Ядова. Л.: Наука, 1979. 264 с.
155. Семиченко В.А. Використання психології в навчальновиховному процесі вищої школи // Педагогіка і психологія. 1996. N3. С. 33-43.
156. Сковорода Г. Дослідження, розвідки, матеріали / Зб. наук. праць, Ін-т філософії АН України. Упор. В.М.Ничик, Я.М.Стратій. К.: Наук. думка. 1992. 220 с.
157. Скотт Дж. Конфликты и пути их преодоления. К., 1991. 192 с.
158. Соболева Н.И. Мировоззрение и жизненный выбор личности. К.: Наук. думка, 1989. 121 с.
159. Сохань Л.В., Злобина Е.Г., Тихонович В.А. и др. Жизненный путь личности // Вопросы теории и методологии социальнопсихологических исследований. К.: Наук. думка, 1987. 279 с.
160. Сохань Л.В. Становлення особистості як суб'єкта життєтворчості в процесі реабілітації // Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ ст. Наук.-метод. зб. у 2-х ч., Ч.І. К.: ІЗМН, 1998. 320 с.
161. Старовойтенко Е.Б. Жизненные отношения личности: модели психологического развития. К., 1992. 216 с.
162. Татенко В.О. Вчинок в онтологічному вимірі. Основи психології / За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. К., 1995. С. 402-424
163. Титаренко Т.М. Жизненный мир личности: этапы становления // Философская и социологическая мысль. 1991. N1. С. 49-58.
164. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: структурно-генетичний підхід: Автореф. дис докт. псих. наук. К., 1994. 24 с.
165. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості та детермінанти його побудови // Мистецтво життєтворчості особистості. Ч.1. Теорія і технологія життєтворчості. К., 1997. С. 206-226
166. Титаренко Т.М. Психологічні можливості самореабілітації у складній життєвій ситуації // Реабілітаційна педагогіка на рубежі ХХІ століття: Наук. метод. зб. у 2-х ч. Ч.1 / Ред. рада: В.М. Доній (голова), Г.М. Несен (заст. голови), І.Г. Єрмаков (наук. ред.) та ін. К.: ІЗМН, 1998. 320 с.
167. Титаренко Т.М. Личностный выбор как механизм взрыва повседневности // Г.И. Челпанов и современность: проблемы развития современной психологической науки. Сб. научн. трудов. Москва Киев. С.55-63.
168. Ткаченко О.М. Принципи і категорії