ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ПРИЙОМІВ ДІАЛОГІЧНОГО ЧИТАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С.КОСТЮКА
АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

АНДРЄЄВА Ярослава Федорівна

УДК 37.015.3

ФОРМУВАННЯ В УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ПРИЙОМІВ ДІАЛОГІЧНОГО ЧИТАННЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук, професор, член-кор. АПН України
ЧЕПЕЛЄВА Наталія Василівна

Київ 2002

З М І С Т

ВСТУП......................................................................................................
РОЗДІЛ І. Читання як процес діалогічної взаємодії між автором і читачем
1.1. Характеристика читацької діяльності.........................
1.2. Розуміння тексту...........................................................
1.3. Діалог як генератор смислів та основа
смислоутворення...........................................................
1.4. Пізнавальний діалог як механізм побудови
смислової структури тексту.........................................
1.5. Смисловий діалог як механізм взаємодії автора
і читача...........................................................................
Висновки...............................................................................
РОЗДІЛ ІІ. Характеристика тексту з погляду діалогічності
2.1. Психологічна характеристика тексту.........................
2.2. Зовнішня і внутрішня структура тексту....................
2.3. Діалогічні характеристики художнього тексту........
Висновки.............................................................................
РОЗДІЛ ІІІ. Комунікативна читацька компетентність як
фактор взаємодії читачів з художнім текстом
3.1. Завдання і методика дослідження.............................
3.2. Дослідження рівня розвитку когнітивної читацької компетентності учнів старших класів........................
3.3. Характеристика текстів для експериментального дослідження..................................................................
3.4. Визначення рівня сформованості в учнів прийомів діалогічного читання...................................................
Висновки..............................................................................
РОЗДІЛ IV. Формування в школярів прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом
4.1. Мета, завдання і методика експерименту..................
4.2. Характеристика підготовчого етапу експерименту..
4.3. Вплив діалогічних характеристик тексту на сприймання і розуміння його читачами
4.3.1. Структурно-смисловий аналіз тексту.....................
4.3.2. Поліфонічний роман Ф.Достоєвського Злочин і кара”...............................................................................
4.3.3. Сімейний роман Л.Толстого Анна Кареніна”.......
4.4. Формування прийомів діалогічного спілкування з текстом..........................................................................
4.5. Аналіз результатів формуючого експерименту.........
ВИСНОВКИ............................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................
ДОДАТКИ...............................................................................................

ВСТУП

Актуальність дослідження. Найважливішим завданням вікової та педагогічної психології є виявлення закономірностей процесу розвитку особистості, можливостей його гармонізації. Успішне вирішення цього завдання значною мірою залежить від рівня розвитку читацької діяльності школярів, від ступеня сформованості у них настанови на діалогічне розуміння творів літератури, оволодіння прийомами ведення діалогу з текстом у процесі читання. Саме ці чинники забезпечують справжнє творче розуміння тексту, сприяють розвиткові інтелекту читача, формують свідомість, власні смислові позиції.
Сучасна загальноосвітня шкільна програма з літератури орієнтована на інтенсифікацію самостійної роботи школярів над творами. Такий підхід передбачає наявність у суб’єкта вмінь аналізувати і розуміти тексти, творчо інтерпретувати авторський концепт. На жаль, практика проведення уроків літератури в школі свідчить, що учні, як правило, не спрямовані на діалогічну співпрацю з текстом, його автором, не володіють прийомами роботи з книгою. Орієнтація читання в них суто поверхова, відсутнє особистісне включення в діалог з автором твору. Вважаємо, що проблема формування в школярів прийомів діалогічної взаємодії з художнім твором у контексті загальної культурологічної і розвивальної тенденції навчання надзвичайно актуальна, оскільки висока культура читання один з найважливіших і найбільш визначальних показників гармонійно розвинутої особистості.
Формування в школярів прийомів діалогічної співпраці з текстом потребує:
1) багатоаспектного дослідження проблеми читання (психологічного, педагогічного, літературознавчого, лінгвістичного, семіотичного);
2) комплексного аналізу структури художнього тексту, його діалогічних ознак;
3)виявлення специфіки та рівня розвитку читацької компетентності школярів (наголошуємо увагу на комунікативному її аспекті), що є однією з необхідних умов діалогічної взаємодії з текстом.
Широке коло проблем, пов’язаних із специфікою читацького сприймання і розуміння тексту, привертає увагу спеціалістів різних гуманітарних наук. Варто зауважити, що всебічне ґрунтовне дослідження цього питання можливе лише на основі синтезу досягнень психології, літературознавства, соціолінгвістики, семіотики, теорії інформації.
Сучасні теорії сприймання і розуміння тексту не є абсолютно новим напрямком дослідження. Ще в 20-их роках XX століття відомий теоретик у галузі психології читання М.О.Рубакін створив концепцію, згідно з якою читач, книга і письменник визнаються головними факторами, взаємодія між котрими і є основною у процесі розуміння тексту. Ряд загальних положень із теорії бібліопсихології М.О.Рубакіна не лише не втратив своєї актуальності, а й використовується на сучасному рівні багатьма спеціалістами в галузі читання [21, 23, 26, 43, 46, 66, 77, 151, 163].
Дослідження проблеми читання на сучасному етапі орієнтовані на створення програм ефективного, динамічного читання, які спрямовані на комплексний інтелектуальний розвиток особистості. Теоретична думка і прагматичні методики розвиваються в таких напрямках:
1) дослідження психологічних механізмів і психологічних процесів читання [26, 46, 69, 87, 88, 151];
2) дослідження специфіки і розвитку читацьких здібностей [20, 46, 54, 74, 108, 151];
3) психологічне дослідження структури тексту [21, 23, 46, 58, 62, 126, 151].
Поєднує всі ці напрями орієнтація на активну діяльнісну позицію отримувача інформації М.О.Рубакін писав: Слово, фраза, книга є не передавачами, а збуджувачами психічних переживань у кожній індивідуальній мнемі. Це означає: що б не вкладав письменник у свої твори, ора­тор у свою промову, їх суть не дійде до читача або слухача ... читач або слухач повинні самі її створити з елементів власної мнеми” [100, 165]. Індивідуальна, власна проекція твору читачем свідчить про множинність інтерпретацій змісту, підкреслює творчу, конструктивну діяльність реципієнта при сприйманні і розумінні тексту. М.М.Бахтін також акцентував увагу на активному, творчому характері розуміння тексту. Читацька інтерпретація повинна бути, у певному смислі, кращою, ніж авторське бачення. Творче розуміння продовжує творчість, примножує багатство людства” [15, 336].
У цілому, дослідники в галузі читання визначають читацьку діяльність як творчий процес, який перетворює текст і вибудовує власну, унікальну його модель. Можна виділити дві взаємопов’язані тенденції, які домінують у висвітленні проблеми читання. Значна кількість дослідників орієнтована на розуміння-інтерпретацію змісту твору, в цьому ракурсі проблема навчання читання набуває вигляду оволодіння когнітивними прийомами переробки змісту твору та засобами смислового аналізу тексту [46, 54, 63, 81]. Але деякі вчені [31, 69, 83, 97, 125, 151], продовжуючи і розвиваючи цю думку далі, відзначають, що основним ефектом читання є не інформаційний, а мотиваційно-особистісний, коли читач не лише отримує загальносуспільний досвід, а й розкриває себе, йде до збагачення і ускладнення власної особистості. У такому ракурсі проблема навчання читання найбільше вимагає оволодіння прийомами ведення діалогу з текстом. Ця проблема ще недостатньо висвітлена на сьогодні. Потребують детального опрацювання питання механізмів діалогічного читання, створення і впровадження програм навчання діалогічного читання.
Комплексний підхід до проблеми читання вимагає досконалого розгляду двох факторів фактора читача і фактора тексту. Гуманітарним дослідженням притаманна пильна увага до співвідношення категорій письменник текст читач”. Але, незважаючи на численні дослідження, недостатньо розробленою лишається проблема впливу текстових засобів на сприймання і розуміння тексту читачем.
Вимагає ґрунтовного вивчення питання читацької компетентності як однієї з умов, за яких відбувається справжній діалог. Увага дослідників сконцентрована на мотиваційному аспекті читання, читацьких потребах, читацьких інтересах. При цьому проблеми розвитку комунікативних читацьких здібностей, вміння вступати в діалог і підтримувати його протягом читання залишаються малоопрацьованими.
Недостатнє вивчення перелічених проблем, потреба у конкретизації, деталізації і роз’ясненні окремих положень теорії читання, у створенні програм, спрямованих на зростання ефективності, продуктивності читання, зумовлює актуальність теми нашого дослідження.
Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з науково-дослідницькою темою лабораторії когнітивної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка Теоретико-методологічні проблеми психологічної герменевтики” №0199U002647 державної реєстрації.
Об’єктом дослідження є процес діалогічної взаємодії читача з художнім твором.
Предмет дисертаційного дослідження формування в учнів старших класів прийомів діало­гічної взаємодії з художнім текстом.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні психолого-педагогічних умов формування у школярів прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом.
Гіпотези дослідження:
1) основними прийомами, які забезпечують діалогічну взаємодію з текстом є: а) настанова на діалог, б) запитально-відповідальні комплекси, в) уміння виявляти в тексті смислові позиції, г) прогнозування подальшого розвитку подій, д) коментування і оцінювання твору;
2) основними психолого-педагогічними умовами формування прийомів діалогічного читання є: а) включення процесу читання в структуру навчальної діяльності, б) навчання виконувати когнітивні операції читання, в) формування в читачів комунікативної складової читацької компетентності;
Завдання дослідження:
1) визначити структуру і психологічні механізми діалогічного читання;
2) виявити психологічні характеристики тексту, що зумовлюють активну взаємодію читача з ним;
3) експериментально з’ясувати рівень сформованості у школярів прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом;
4) на основі теоретичного аналізу проблеми і результатів експерименту розробити програму формування в учнів прийомів діалогічної взаємодії з худож­нім текстом.
5) з’ясувати ефективність розробленої програми та запропонованих прийомів навчання читання.
Методологічну основу дослідження становили теоретичні положення пси­хології читання (Л.С.Виготський, О.О.Леонтьєв, Н.О.Рубакін, Н.В.Чепелєва), психології розуміння (М.М.Бахтін, А.А.Брудний, В.В.Знаков, А.Б.Коваленко, І.С.Костюк, Ю.М.Лотман, С.Д.Максименко, В.О.Моляко, С.А.Рубінштейн, та ін.) та психологічної теорії тексту (Р.Барт, М.М.Бахтін, Л.С.Виготський, Т.М.Дрідзе, Ю.М.Лотман, Н.В.Чепелєва), діяльнісний підхід до формування психічних функцій (Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.М.Леонтьєв), концепція розвивального навчання (В.В.Давидов, Д.Б.Ельконін, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко).
Для досягнення мети дослідження і вирішення поставлених завдань використано такі методи:
1) для вивчення діалогічних параметрів художнього тексту залучено метод його смислового аналізу, а саме методику визначення показників діалогічності, розроблену Н.В.Чепелєвою;
2) визначення характеру і рівня розуміння твору читачами здійснювалося з використанням методу аналізу продуктів діяльності (творів читачів);
3) у ході експериментальних процедур, які визначають рівень сформованості комунікативної читацької компетентності, використано методику складання запитань до тексту [151], письмового коментування [153], а також метод анкетування і статистичний метод;
4) для формування прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом використано методики: побудови внутрішньої структури тексту [153], методику перерваного тексту [74], методику постановки запитань до тексту [153], методику уповільнення процесу читання і створення колективного читача [46], методику гри у текст” [151], методику індивідуальних письмових робіт читачів (коментування вагомих фрагментів тексту, написання власних творів).

Наукова новизна і теоретичне значення дисертаційного дослідження:
визначено і проаналізовано особливості діалогічної взаємодії читача з художнім текстом та функціональні особливості діалогічності текстів художнього стилю, а саме: 1) персоніфікованість (авторизацію, суб’єктивацію), 2) наявність у тексті різних поглядів на поставлені проблеми, зіставлення різних позицій, 3) адресованість тексту, 4) наявність шпарин (лакун), 5) принцип дзеркальності.
знайшла подальший розвиток концепція читацької компетентності, розроблена Н.В.Чепелєвою, зокрема комунікативної її підструктури;
виявлено комплекс психолого-педагогічних умов, що забезпечують формування у школярів прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом.
Практичне значення наукового дослідження полягає в тому, що в роботі окреслено шляхи впровадження у практику освітніх закладів програми навчання старшокласників прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом, що сприяє підвищенню ефективності сприймання і розуміння художнього мовлення, розвитку читацької діяльності учнів.
Вірогідність та аргументованість наукових результатів забезпечува­лась послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань смислового аналізу текстів та в організації експерименту відповідно до мети, завдань і умов дослідження, репрезентативністю вибірки, використанням методів статистичної обробки результатів.
Апробація результатів дослідження. Зміст основних положень і результатів дослідження подано у вигляді доповідей і повідомлень на науково-теоретичних, науково-практичних та науково-методичних конференціях: Провідні лінгвістичні концепції XX ст.” (Львів, 1996), Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 1996), Функциональный аспект семантики смысловых единиц” (Харьков, 1997), Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2000), Языковое сознание: содержание и функционирование” (Москва, 2000), Текст в лингвистической теории и в методике преподавания” филологических дисциплин” (Мозырь, 2001).
Зміст і результати дослідження відображені в 12 публікаціях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, списку використаної літератури і додатків.

Список литературы

В И С Н О В К И

Аналіз теоретичного матеріалу і результати експериментального дослідження формування прийомів діалогічного читання художнього тексту підтвер­дили загальні гіпотези, дозволили вирішити поставлені завдання і зробити такі висновки:
Проблема навчання діалогічного читання багатоаспектна і вимагає комплексного підходу до її вивчення. Діалогічне читання розглядають як опосередковану текстом діалогічну взаємодію автора і читача в комунікативній системі автор текст читач”. Очікуваними ефектами такої взаємодії є мотиваційно-особистісний, що виявляється у формуванні особистісного ставлення до тексту, внеску у формування або перебудову свідомості, та поведінковий, який виявляється під впливом читацької діяльності в поведінці особистості.
Основним механізмом діалогічної взаємодії читача з художнім текстом є смисловий діалог, який характеризується включеністю об’єктивно- фактологічних знань у ціннісно-смислові позиції взаємодіючих суб’єктів. Основа смислового діалогу запитально-відповідальні комплекси.
Одним із провідних факторів, який визначає результативність діалогічної взаємодії читача з текстом, є суб’єктивний фактор читача, представлений читацькою компетентністю системою якостей особистості, які дозволяють їй ефективно всту­пити у взаємодію з текстом. Складовими читацької компетентності є когнітивна, комунікативна та операціональна підструктури (Н.В.Чепелєва). Провідна роль у виникненні й розвитку діалогічної вза­ємодії з художнім текстом належить саме комунікативній компетентності. Показниками сформованості комунікативної читацької компетентності є настановлення на діалог із текстом, сформованість запитально-відповідальних комплексів, висування гіпотез і передбачень щодо подальшого розвитку подій, оцінювання твору, розуміння значимості його смислу для себе та інших читачів.
Текст виступає як об’єктивний фактор та учасник спілкування автора й читача, який зумовлює взаємодію комунікантів. До діалогічних характеристик художнього тексту належать персоніфікованість (авторизація, суб’єктивізація), наявність різних поглядів на поставлені проблеми, адресованість тексту, присутність лакун, принцип дзеркальності. Виокремлені характеристики відображають, з од­ного боку, мисленнєву діяльність автора тексту, хід його думок, з іншого боку спрямованість на реципієнта.
Експериментальне дослідження рівня розвитку комунікативної читацької компетентності старшокласників виявило недостатню сформованість усіх її складових, що є значною перешкодою для виникнення діалогічної взаємодії з твором. Читання учнів було здебільшого поверховим, що унеможливлювало не лише виникнення особистісних читацьких новоутворень, а й адекватне розуміння твору. Не виявлено значної якісної різниці в рівнях розвитку комунікативної читацької компетентності читачів, які поглиблено вивчають літературу, і читачів, які навчаються за загальноосвітньою шкільною програмою. Все це зумовило потребу у формуванні програми навчання школярів діалогічного читання.
Основою створення такої програми є структурно-смисловий аналіз текстів і визначення рівня сприймання та розуміння їх читачами після першого самостійного прочитання.
Психолого-педагогічними умовами формування прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом є створення неформальних комунікативних ситуацій у процесі гри, бесіди, обговорення. Названі форми роботи передбачають м’яке, невимушене втручання педагога у процес сприймання і розуміння твору читачами, забезпечують свободу інтерпретації тексту.
Розроблена нами програма формування прийомів діалогічної взаємодії з художнім текстом включає такі завдання: формування когнітивних операцій читання та прийомів смислового аналізу твору, формування настановлення на діалогічне читання, розвиток навичок прогнозування щодо подальших подій твору, формування запитально-відповідальних комплексів, навчання читачів реагувати на текст і усвідомлювати власну реакцію (що виявляється в коментуванні й оцінюванні).
Показником ефективності розробленої програми стали якісні позитивні зміни в читанні школярів.

У ході дослідження виник ряд запитань, які потребують спеціального вивчення і можуть стати предметом окремих досліджень. Додаткового аналізу вимагає проблема впливу підтексту на сприймання і розуміння твору читачем, а також дослідження взаємозв’язку між особливостями тексту і виникненням певних читацьких діалогічних реакцій. Найперспективнішим, на наш погляд, є напрям, пов’язаний із вивченням специфіки й розвитку читацької компетентності як реалізації творчого потенціалу школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 400 с.
2. Алексеев К.И. Метафора как объект исследования в филологии и психологии // Вопросы психологии. ­ 1996. №2. С. 73-76.
3. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2 т. М.: Педагогика, 1980. Т. 1. 230 с.
4. Антонов А.В. Сприймання та розуміння тексту. К.: Наукова думка, 1977. 48 с.
5. Антонова Е.С. Тайны текста // Русский язык в школе. 2000. №5. С. 3-11.
6. Асмус В.Ф. Чтение как труд и творчество // Вопросы литературы. 1961. № 2. С. 42.
7. Балл Г., Волинець А., Копилов С. Діалого-культурологічний підхід як напрям гуманізації освіти // Другий міжрегіональний науково-практичний семінар Психологія школі”. Рівне. 1997. С. 16-18.
8. Барт Р. Избранные работы: Семиотика, Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 616 с.
9. Баткин Л.М. Итальянские гуманисты: стиль жизни, стиль мышления. М.: Наука, 1978. 200 с.
10. Баткин Л.М. О некоторых условиях культурологического подхода // Античная культура и современная наука. М. 1995. С. 300-311.
11. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. 514 с.
12. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Сов. Россия, 1979. 317 с.
13. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. К.: NEXT, 1994. 306 с.
14. Бахтин М.М. Собрание сочинений. В 6 т. М.: Русские словари, 1996. Т. 2. 876 с.
15. Бахтин М.М. Человек в мире слова. М.: Российский открытый университет, 1995. 104 с.
16. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство. 1986. 445 с.
17. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 450 с.
18. Белинский В.Г. Собрание сочинений: В 9 томах. М.: Художественная литература, 1976. Т. 6. 678 с.
19. Белинский В.Г. Собрание сочинений: В 9 томах. М.: Художественная литература, 1981. Т. 7. 799 с.
20. Беляева Л.И. К вопросу о типологии читателей // Проблемы психологии и социологии чтения. М.: Книга, 1975. 224 с.
21. Белянин В.П. Психологические аспекты художественного текста. М.: Изд-во МГУ, 1988. 120 с.
22. Бомарше П.О.К. Драматическая трилогия. М.: Московский рабочий, 1982. 317 с.
23. Бородина В.А. Читательская деятельность: теоретический аспект // Психология чтения и проблемы типологии читателей: Сб. научн. тр. Л.: ЛГИК, 1984, вып. 90. с. 7-21.
24. Брудный А.А. Понимание и текст // Загадка человеческого понимания. М.: Полит. издат., 1991. С. 114-129.
25. Брудный А.А. Понимание как компонент психологии чтения. М.: Книга, 1975. С. 162-172.
26. Брудный А.А. Психологическая герменевтика. М.: Лабиринт, 1998. 334 с.
27. Бубер М. Два образа веры. М.: Республика, 1995. 463 с.
28. Бунин И.А. Собрание сочинений: В 6 т. М.: Художественная литература, 1987. Т. 3. 613 с.
29. Буш Г.Я. Диалогика и творчество. Рига: Авотс, 1995. 317 с.
30. Буякас Т.М., Зевина О.Г. Опыт утверждения общечеловеческих ценностей культурных символов в индивидуальном сознании // Вопросы психологии. 1996. №5. С. 17-23.
31. Васильев С.А. Синтез смысла при создании и понимании текста. К.: Наукова думка, 1986. 204 с.
32. Васильева И.И. О назначении идеи Бахтина М.М. о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения // Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985. С. 81-94.
33. Вербицкий А.А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе. // Вопросы психологи. 1987. № 5. С. 31-38.
34. Виблер В.С. От науконаучения к логике культуры. Два философских введения в ХХI век. М.: Полит. издат., 1990. 413 с.
35. Волкова Е.В. Произведения искусства в мире художественной культуры. М.: Искусство, 1988. 239 с.
36. Волкова Л.Д. Роман Ф.М.Достоевского «Преступление и наказание» в школьном изучении. Л.: Просвещение, 1977. 71 с.
37. Выготский Л.С. Предыстория письменной речи // Выготский Л.С. Умственное развитие детей в процессе обучения. М: Л: Рос. уч.-пед. изд-во, 1935. С. 72-95.
38. Выготский Л.С. Проблемы общей психологии. Собр. соч.: В 6 т. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. 504 с.
39. Выготский Л.С. Психология искусства. Анализ эстетической реакции. М.: Лабиринт, 1997. 413 с.
40. Гадамер Х-Г. Истина и метод. М.: Прогресс, 1988. 700 с.
41. Гальперин Р.И. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 141 с.
42. Геросименко В.А. Личностное знание и научное творчество. Минск: Наука и техника, 1989. 209 с.
43. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л.: Сов. писатель, 1971, 462 с.
44. Гоголь Н.В.Собрание сочинений: В 6 т. М.: Гос. Литиздат, 1953. Т. 5. 462 с.
45. Гореликов И.И., Магомедова Д.М. Лингвистический анализ художественного текста. М.: Русский язык, 1989. 104 с.
46. Граник Г.Г., Концевая Л.А. Восприятие школьниками художественного текста // Вопросы психологии. 1996. №3. С. 43-46.
47. Граник Г.Г., Концевая Л.А., Бондаренко С.М. Когда книга учит. М.: Педагогика, 1991, 255 с.
48. Граник Г.Г., Соболева О.В. Понимание текста проблемы земные и космические // Вопросы психологии. 1993. №5 С. 81-85.
49. Граник Г.Г., Самсонова А.И. Роль установки в процессе восприятия текста (на материале художественного текста) // Вопросы психологии. 1993. №2. С. 72-75.
50. Гроссман Л.И. Достоевский. М.: Молодая гвардия, 1965. 605 с.
51. Давиденко Г.Й. Методичні основи роботи з текстом художнього твору в школі: Дис д-ра пед. наук.: 13.00.02. Кривий Ріг, 1994. 283 с.
52. Диалог в диалоге: Межвузовский сборник научных трудов. Саранск: Изд-во Мордовского университета, 1991. 143 с.
53. Диалог о перспективе текста: Сб. научных трудов. Алма-Ата, 1989. 84 с.
54. Доблаев Л.П. Анализ и понимание текста. Саратов: Саратовский университет, 1987. 69 с.
55. Дондурей Д.Б. Эстетическая оценка как интегральный показатель отношения к художественному объекту // Социология культуры: Проблемы социальных показателей развития культуры. М.: Труды НИИ культуры. 1982. Вып. 109. С. 107-121.
56. Достоевский Ф.М. Полное собрание сочинений: В 13 т. М: Л, 1926-1930. Т. 13. 142 с.
57. Достоевский Ф.М. Полное собрание сочинений: В 15 т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин дом). Л.: Наука, 1989. Т. 5. 587 с.
58. Дридзе Т.М. Проблемы чтения в свете информативно-целевого подхода к анализу текста // Проблемы социологии и психологии чтения. М.: Книга, 1975. С. 173-182.
59. Еврастов Н.П. Психологическая пропаганда // Теоретическая и прикладная социальная психология. М., 1988. С. 220-234.
60. Есин А.Б. Психологизм русской классической литературы. М.: Просвещение, 1988. 174 с.
61. Жабицкая Л.Г. Восприятие художественной литературы и личность. Литературное развитие в юности. Кишинёв: Штиннца, 1974. 134 с.
62. Жабицкая Л.Г. О психологическом подходе в исследовании восприятия художественной литературы // Проблемы социологии и психологии чтения. М., 1975. С. 130-141.
63. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 160 с.
64. Загадка человеческого понимания. М.: Полит.издат., 1991. 352 с.
65. Загоровська Л.І. Проблеми читання української художньої літератури (підсумки соціологічного дослідження) // Соціологічні дослідження в бібліотеках. Київ. 1992. Вип. 1. С. 9-14.
66. Зимняя И.А. Психология чтения как вида речевой деятельности // Материалы Всесоюзной научно-практической конференции «Психолого-педагогические проблемы обучения технике чтения, смысловому восприятию и пониманию текстов». М., 1989. С. 57-59.
67. Знаков В.В., Романова И.А. Истина и правда в христианской психологии понимания // Психологический журнал. 1998. Т. 19, №6. С. 61-72.
68. Знаков В.В. Классификация психологических признаков истинных и ложных сообщений в коммуникативных ситуациях// Психологический журнал. 1992. Т. 20, №2. С. 54-65.
69. Знаков В.В. Неправда, ложь, обман как проблема психологии понимания // Вопросы психологии. 1993. №2. С.9.
70. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. М.: Рос. Акад. Наук, 1994. 235 с.
71. Знаков В.В. Понимание художественного текста как решение мыслительной задачи // Материалы Всесоюзной научно-практической конференции «Психолого-педагогические проблемы обучения технике чтения, смысловому восприятию и пониманию текста». М., 1988. С. 70-72.
72. Ищук Г.Н. Лев Толстой, диалог с читателем. М.: Книга, 1984. 191 с.
73. Каган М.С. Мир общения: Проблемы межсубъективных отношений. М.: Полит. издат., 1988. 319 с.
74. Каракозов Р.Р. Смыслообразование в процессе чтения художественной литературы // Вопросы психологии. 1987. №2. С. 23-28.
75. Корниенко О.А. Четыре урока по Достоевскому // Русский язык и литература в учебных заведениях. 1997. № 6. С. 14.
76. Корнилов Ю.К. Психологические проблемы понимания. Ярославль: Ярославльский ун-т, 1979. 80 с.
77. Корніяка О.М. Лабіринти розуміння: текст як об’єкт розуміння. К.: Знання, 1990. 48 с.
78. Косяк С.М. Книга, читач та соціологія читання в творчій спадщині Д.А.Балики // Матеріали Міжнародної наукової конференції Книга в соціокультурному просторі”. Львів. 1995. С. 123-125.
79. Крутина Н.А. Работа над текстом. Анализ литературного произведения в 9 классе. М.: Просвещение, 1978. 46 с.
80. Курляндская Г.Б. Нравственный идеал героев Л.Н.Толстого и Ф.М.Достоевского. М.: Просвещение, 1988. 255 с.
81. Кучинский Г.М. Диалог и мышление. Минск: БГУ им. Ленина, 1983. 189 с.
82. Кучинский Г.М. Психология внутреннего диалога. Минск: Университетское, 1988. 205 с.
83. Левидов А.М. Автор-образ-читатель. Ленинград: ЛГУ, 1988. 334 с.
84. Леонтьев А.А. Восприятие текста как психологический процесс. // Психолингвистическая и лингвистическая природа текста и особенности его восприятия. Киев: КГУ, 1979. С. 18-19.
85. Леонтьев А.А. Высказывание как предмет лингвистики, психолингвистики и теории коммуникации // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 18-36.
86. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, 1997. 286 с.
87. Леонтьев А.А. Психология общения. М.: Смысл, 1997. 365 с.
88. Леонтьев Д.А. Произведение искусства и личность: психологическая структура взаимодействия // Художественное творчество и психология. М.: Наука, 1991. 189 с.
89. Лессин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. К., 1971. 486 с.
90. Лессинг Г.Э. Лаокоон, или О границах живописи и поэзии: Пер. с нем. М.: Гослит. издат., 1957. 319 С.
91. Линдсей Н., Норман Д. Переработка информации у человека: Введение в психологию. М.: Мир, 1974. 550 с.
92. Липков А.И.Проблема художественного воздействия: принцип аттракциона. М.: Наука, 1996. 237 с.
93. Ломов В.Ф.. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 148 с.
94. Лотман Ю. Внутри мыслящих миров. Человек. Текст. Семиосфера. История. М.: Язык. Семиотика. Культура, 1996. 500 с.
95. Лотман Ю.М. В школе поэтического слова: Пушкин, Лермонтов, Гоголь. М.: Искусство, 1988. 314 с.
96. Лотман Ю.М. Избранные статьи: В 3 т. Таллин.: Александра, 1982. Т. 2. 286 с.
97. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
98. Маслова О.М. Некоторые аспекты формирования показателей в социологических исследованиях читательской аудитории. Труды ГБУ, 1979. Т. 15. С. 74-101.
99. Материалы Всесоюзной научно-практической конференции // Психологические проблемы обучения технике чтения, смысловому восприятию и пониманию текста. М., 1989. 185 с.
100. Медведева С.Ю К проблеме восприятия художественного текста// Речевое общение: проблемы и перспективы. М., 1983. С. 160-187.
101. Мелик-Пашаева А.А. Выготский Л.С., Бахтин М.М.: подготовительные материалы к несостоявшемуся диалогу // Вопросы психологии. 1996. №5. С. 51-55.
102. Методические рекомендации к спецсеминару «Структура художественного текста», Нежин: НГПИ, 1989. 36 с.
103. Мусхелашвили Н.Д., Шрейдер Ю.А. Значение текста как внутренний образ // Вопросы психологии. 1997. №3. С. 79-82.
104. Мясищев В.М. Личность и неврозы. Л., 1960. 426 с.
105. Набатова М.Б. Чтение и читательские интересы в исследованиях 90 г. // Мир библиотек сегодня. Научно-информационный сб. 1995. Вып. 2. С. 13-34.
106. Назарець В.М. Підтекст як смисловий феномен та художнє явище: Автореф. дис... канд. філолог. наук: 10.02.19 / РДПІ. Рівне, 1994. 17 с.
107. Наследие М.М.Бахтина и проблемы развития диалогической мысли в современной культуре // Международная научная конференция. Донецк. 1996. 215 с.
108. Никифорова О.И. Психология восприятия художественной литературы. М.: Книга, 1972. 152 с.
109. Общество. Литература. Чтение. Восприятие литературы в теоретическом аспекте / Под. редакцией О.В.Егорова. М.: Прогресс, 1978. 218 с.
110. Одинцов В.В. Стилистика текста. М.: Наука, 1980. С. 307.
111. Паустовский К. Избранные произведения. К.: Веселка, 1984. 359 с.
112. Петренко В.Ф. Основы психосемантики. Смоленск: Смоленский ун-т. 1997. 365 с.
113. Петрова Л.Г. Соціально-психологічні чинники сучасного читання (на прикладі масових бібліотек України) // Бібліотечний вісник. 1993. №5-6. С. 7-9.
114. По Є.А.Тайна Мари Роже. К.: Мистецтво, 1995. 400 с.
115. Понимание как логико-гносеологическая проблема / Под ред. М.В.Поповича. Киев: Наукова думка, 1982. 272 с.
116. Проблемы социологии и психологии чтения. М.:Книга, 1975 198 с.
117. Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ ст. // Всеукраїнська наукова конференція. Львів. 1996. 312 с.
118. Психологические проблемы семантики / Под ред. А.А.Леонтьева и А.М.Шахнаровича. М.: Наука, 1983. 288 с.
119. Психология чтения и проблемы типологии читателей. Л.:ЛГИК., 1984 168 с.
120. Пушкин А.С. Полное собрание сочинений: В 10 т. / АН СССР. Ин-т. рус. лит. (Пушкин дом) М.: Наука, 1964. Т. 5. С. 113-114.
121. Раппопорт С.Х. От художника к зрителю: Как построено и как функционируют произведения искусства. М.: Советский художник, 1978. 237 с.
122. Речевое общение: проблемы и перспективы (сб. научно-аналитических обзоров) / АН СССР. Ин-т научной информации по общ. наукам. М., 1983. 223 с.
123. Розин В.М. Визуальная культура и восприятие. Как человек видит и понимает мир. М.: Эуториал УРСС, 1996. 221 с.
124. Рубинштейн С. Проблемы общей психологии. М.: Наука, 1979. 422 с.
125. Семенов В.Е. Искусство как межличностная коммуникация (социально-психологическая концепция). Санкт-Петербург.: Санкт-Петербургский ун-т, 1999. 199 с.
126. Скрипник В.И. Психолингвистическая характеристика внутритекстового диалога: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Научно-исследов. ин-т психологии Украины. К., 1992. 18 с.
127. Смирнов А.А. Проблемы психологии памяти. М., 1966. 317 с.
128. Страхов В.В. Методы психологического анализа в художественном изображении характеров: Психологический анализ портретов-характеристик в романах И.А.Гончарова. Саратов, 1978. 48 с.
129. Соболева О.В. О понимании мини-текста, или пословица век не сломится // Вопросы психологии. 1995. № 1. С. 46-51.
130. Солухина О.В. Концепция «читателя» в современном западном литературоведении // Художественная рецепция и герменевтика. М.: Наука, 1985. С. 212-239.
131. Солсо Роберт Л. Когнитивная психология. М.: Травола, 1996. 598 с.
132. Соплова Т.Д. По страницам великой книги (изучение романа Достоевского) // Відродження. 1995. №3. С. 19-28.
133. Сорокин Ю.А., Левченко Е.Б. Общение и текст. Речевое общение: проблемы и перспективы (сборник научно-аналитических обзоров). М.: 1983. С. 132-160.
134. Текст в лингвистической теории и методике преподавания филологических дисциплин // Материалы международной научной конференции. Ч. 2. Мозырь. 2001. 241 с.
135. Текст в коммуникации: Сб. научн. тр. М.: АПН России, 1991. 209 с.
136. Текст и гуманитарное знание: Сб. научн. тр. М.: МГУ, 1997. 200 с.
137. Текст и культура: общие и частные проблемы: Сб. научн. тр. М.: Академия наук СССР, Ин-т языкознания, 1985. 317 с.
138. Текст как объект лингвистического и психолого-педагогического исследования: Сб. научн. трудов. Пермь, 1982. 211 с.
139. Текст как отражение культуры мира: Сб. научн. тр. М.: Рос.Открыт. у-н 1989. 207 с.
140. Текст как явление культуры: Сб. научн. тр. Новосибирск: Наука, 1989. с. 194.
141. Текст культура семиотика нарратива: Сб. научн. тр. Москва: МГУ, 1989. 301 с.
142. Телешов Н.Д. Избранные сочинения в 3 т. М.: Художественная литература, 1956. Т.3. 400 с.
143. Толстой Л.Н. Собрание сочинений в 22 т. М.: Художественная литература, 1982. Т.8. 341 с.
144. Толстой Л.Н. Собрание сочинений в 22 т. М.: Художественная литература, 1983. Т.9. 514 с.
145. Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. М.: Прогресс-Культура, 1995. 624 с.
146. Тургенев И.С. Избранные произведения. М.: Художественная литература, 1947. 674 с.
147. Успенский Г.С. Избранные сочинения. М.: Художественная литература, 1990. 460 с.
148. Фейербах Л. Сочинения в 2 т.: Пер. с нем. М.: Наука, 1998. Т.1. 502 с.
149. Филатов Е.Ф. Парадоксы эмпатии // Загадка человеческого понимания. М.: Политиздат, 1991. С. 176-196.
150. Художественное творчество и психология. М.: Наука, 1991. 190 с.
151. Чепелева Н.В. Діалогічність тексту і її вплив на розуміння // Матеріали конференці