Мельничук Сергій Костянтинович. Психологічні особливості розвитку впевненості у собі в юнацькому віці

Краткое описание

Мельничук Сергій Костянтинович. Психологічні особливості розвитку впевненості у собі в юнацькому віці.- Дисертація канд. психол. наук: 19.00.07, Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. - Київ, 2014.- 277 с.

Міністерство освіти і науки України
Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова

Мельничук Сергій Костянтинович

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
ВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук, професор
Кузьменко Віра Ульянівна

Київ – 2014

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 11
1.1. Теоретичний аналіз наукових підходів до вивчення особливостей впевненості в собі 11
1.2. Структура та види впевненості в собі як багатовимірно-функціональної властивості особистості 34
1.3. Психологічний аналіз досліджень з особливостей розвитку впевненості у собі в юнацькому віці 50
Висновки до першого розділу 63
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 67
2.1. Організаційно-методичні засади емпіричного дослідження впевненості у собі в юнацькому віці 67
2.2. Психологічний аналіз специфіки розвитку структурних компонентів впевненості у собі в юнацькому віці 83
2.2.1. Психологічна характеристика розвитку когнітивного компонента впевненості у собі в юнацькому віці 83
2.2.2. Специфіка розвитку емоційно-оцінного компонента впевненості у собі в юнацькому віці 91
2.2.3. Особливості розвитку мотиваційно-цільового компонента впевненості у собі в юнацькому віці 100
2.2.4. Психологічні особливості сформованості поведінкового компонента впевненості у собі в юнацькому віці 107
2.2.5. Особливості розвитку впевненості у собі в різних видах діяльності 117
2.3. Психологічна характеристика рівнів і видів упевненості у собі в юнацькому віці 121
Висновки до другого розділу 130
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ РОЗВИТКУ ВПЕВНЕНОСТІ У СОБІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 135
3.1. Науково-методичні засади розвитку та корекції впевненості у собі в юнацькому віці 135
3.2. Програма оптимізації впевненості у собі в юнацькому віці 144
3.3. Оцінювання ефективності програми оптимізації впевненості у собі після формувального експерименту 158
Висновки до третього розділу 166
ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175
ДОДАТКИ 200

ВСТУП
Актуальність дослідження. Забезпечення виховання свідомої, відповідальної особистості, здатної компетентно розв’язувати складні соціальні та економічні проблеми, приймати самостійні рішення, наполегливо досягати визначених цілей, відстоювати власну позицію, бути впевненою в собі, є метою, яку окреслено в Державній національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)», Указі Президента України «Про Національну доктрину розвитку освіти», Законах України «Про освіту» та «Про вищу освіту».
Розвиток упевненості в собі є актуальним для людини на всіх вікових етапах, проте особливого значення набуває в юнацькому віці, коли здійснюється інтенсивне становлення життєвої позиції й самосвідомості, відбувається особистісне та професійне самовизначення. Проблема впевненості у собі в юнацькому віці є важливою в контексті розвитку конструктивної взаємодії та протистояння деструктивним впливам, формування успішної особистості.
Упевненість у собі науковці розглядають у тісному взаємозв’язку з такими категоріями, як «Я-концепція» (І. Кон, В. Столін); самосвідомість (М. Боришевський, О. Леонтьєв, Р. Павелків, Н. Шевченко); самооцінка (С. Рубінштейн, І. Зінов'єва); самоповага (С. Максименко); самоцінність (Л. Просандєєва); честь і гідність (В. Рибалка); зрілість та успішність особистості (І. Бех, В. Моргун, М. Савчин, Г. Прихожан, В. Чорнобровкіна); духовність (Е. Помиткін); образ світу (І. Бушай); лідерські якості (В. Татенко); довіра до себе (Т. Скрипкіна); прийняття рішень (В. Чорнобровкін, Л. Помиткіна); асертивність (В. Каппоні, Т. Новак).
У дослідженні проблеми впевненості в собі є декілька підходів, у межах яких вона трактується як риса особистості (О. Крупнов, В. Ромек); як установка (С. Мамонтов, А. Прангішвілі); як почуття (Р. Альберті, Дж. Вольпе, М. Еммонс, А. Лазарус, О. Чернікова); як процес домінування збудження над процесами гальмування (А. Сальтер); як упевненість у правильності власних суджень (В. Висоцький, І. Вайнер, О. Головіна).
У сучасній психологічній науці поняття «впевненість у собі» розглядають у різних контекстах, а саме: специфіка виникнення і розвитку впевненості в дошкільному та молодшому шкільному віці (В. Кузьменко, Н. Дяченко, М. Мішечкіна, Ю. Приходько, С. Ставицька), підлітковому та юнацькому віці (І. Бех, Л. Божович, І. Булах, О. Головіна, Л. Глушко, Т. Зелінська, А. Папура, Г. Хомич).
Зокрема виявлено психологічні особливості впевненості в собі студентів вищих навчальних закладів: майбутніх психологів (Л. Марчук, С. Медвєдєва, Н. Пов’якель), управлінців і менеджерів (О. Жатько, О. Федосенко), майбутніх лікарів (К. Нікітіна), військових (А. Радушинський), а також етнопсихологічні особливості впевненості у собі в юнацькому віці (З. Бойко).
Дослідники звертають велику увагу на вивчення взаємозв’язку впевненості в собі школярів і студентів з їхньою успішністю (Є. Кочнєва, М. Селіверстова, Є. Серебрякова), а також на форми соціально-психологічного навчання, які підвищують рівень самооцінки людини та її впевненості у собі (С. Мамонтов, В. Ромек, М. Сміт).
Водночас аналіз наукової літератури засвідчує недостатню вивченість окремих аспектів проблеми впевненості в собі, зокрема динаміку впродовж юнацького віку та ґендерні відмінності. Актуальність та недостатня розробленість проблеми впевненості у собі в юнацькому віці обумовили вибір теми дослідження: «Психологічні особливості розвитку впевненості у собі в юнацькому віці».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Тема дисертації входить до плану наукових робіт кафедри теоретичної та консультативної психології Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова. Тему дисертації затверджено Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 7 від 23 лютого 2012 року) та Міжвідомчою радою з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 6 від 19 червня 2012 року).
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й експериментальному дослідженні психологічних особливостей розвитку впевненості у собі в юнацькому віці та створенні програми її оптимізації.
В основу нашого дослідження було покладено припущення про те, що впевненість у собі в юнацькому віці зумовлюється віковими та ґендерними особливостями, формується у звичайних умовах становлення особистості юнацького віку, а її оптимізація можлива шляхом цілеспрямованого впливу на структурні компоненти з урахуванням психологічних особливостей прояву за допомогою методів активного навчання.
Для досягнення мети та перевірки гіпотези нами було поставлено такі завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до вивчення проблеми впевненості в собі, її сутності та особливостей становлення в юнацькому віці.
2. Обґрунтувати структуру, критерії та емпірично визначити рівні розвитку і види впевненості у собі в юнацькому віці.
3. Виявити вікові та ґендерні особливості розвитку впевненості у собі в юнацькому віці.
4. Обґрунтувати, розробити та апробувати психологічну програму оптимізації впевненості у собі в юнацькому віці, здійснити оцінювання її ефективності та запровадити в практику освітньої діяльності.
Об’єкт дослідження: впевненість у собі як властивість особистості.
Предмет дослідження: вікові та ґендерні особливості розвитку впевненості у собі в юнацькому віці.
Для досягнення мети, розв’язання поставлених завдань було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, з-поміж яких:
– теоретичні: аналіз, порівняння, синтез, систематизація, моделювання, узагальнення теоретичних та експериментальних даних;
– емпіричні: спостереження, бесіда, метод експертних оцінок, методи активного навчання; на різних етапах дослідження використано психодіагностичні методики («Бланковий тест – упевненість» О. Крупнова; тест мотивації досягнення успіху та уникнення невдач А. Реана; експрес-діагностика схильності до немотивованої тривожності В. Бойка; методика самооцінки Т. Дембо, С. Рубінштейна в модифікації Г. Прихожан; тест А. Ланже, П. Якубовські «Responsible Assertive Behavior»; тест В. Ромека «Упевненість у собі»);
– статистичні: обробку експериментально отриманих даних здійснено з використанням комп’ютерної програми SPSS 20.02 (кореляційного аналізу за коефіцієнтом лінійної кореляції Пірсона, визначення достовірних відмінностей за допомогою t-критерію Стьюдента, U-критерію Манна-Уітні, χ2-Пірсона).
Теоретико-методологічну основу дослідження склали: фундаментальні положення про сутність та закономірності психічного розвитку особистості в онтогенезі, зокрема в юнацькому віці, психолого-педагогічні засади сприяння такому розвитку (Л. Божович, М. Боришевський, І. Кон, Г. Костюк, С. Максименко, Н. Чепелєва); положення про людину як суб’єкта психічної активності (К. Абульханова-Славська, З. Карпенко, С. Рубінштейн, В. Петровський, В. Татенко), наукові положення про природу та сутність упевненості в собі (Р. Альберті, М. Еммонс, О. Крупнов, В. Лабунська, В. Ромек, А. Сальтер), положення про роль методів активного навчання в особистісному зростанні людини (Л. Долинська, Ю. Ємельянов, Л. Петровська, Т. Яценко).
Експериментальна база дослідження: Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова; Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка; Черкаський національний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького; Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини; Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І ступеня «Гармонія» – гімназія імені Тараса Шевченка – центр позашкільного виховання «Контакт»; Навчально-виховний комплекс «Кіровоградський колегіум – спеціалізований навчальний заклад І ІІІ ступенів»; ДВНЗ «Кіровоградський будівельний коледж».
Експериментальне дослідження проводилося із старшокласниками та студентами віком від 16 до 22 років, а також з їхніми педагогами та батьками. Загальна кількість респондентів – 458 осіб, з них юнацького віку – 393 особи, серед них старшокласників – 187 осіб та студентів – 206 осіб (154 хлопці та 239 дівчат), а також 38 педагогів і 27 батьків.
Наукова новизна та теоретичне значення дисертаційного дослідження полягають у тому, що:
– уперше визначено й описано: критерії впевненості у собі (когнітивного компонента – знання про зміст і прояви впевненості в собі, здатність розпізнавати впевнену, невпевнену та агресивну поведінку; мотиваційно-цільового – цілеспрямованість, домінування мотивації на досягнення успіху; емоційно-оцінного компонента – позитивна самооцінка, невисокий рівень тривожності, емоційна стійкість; поведінкового компонента – інтернальний локус контролю, ініціатива в соціальних контактах та соціальна сміливість); визначено рівні розвитку впевненості в собі (надмірний, високий, середній, низький); виокремлено види впевненості в собі: самовпевнений, впевнений у собі, пізнавальний, мотиваційний, емоційний, демонстративний, когнітивно-мотиваційний, когнітивно-емоційний, когнітивно-поведінковий, мотиваційно-емоційний, мотиваційно-поведінковий, емоційно-поведінковий, інтуїтивний, немотивований, емоційно нестійкий, прихований, невпевнений; виявлено вікові особливості (нерівномірність розвитку структурних компонентів, домінування середнього рівня розвитку, найбільша вираженість у навчальній діяльності та в спілкуванні з друзями, наявність гармонійного та дисгармонійного профілю) і ґендерну специфіку (високий рівень розвитку когнітивного компонента в дівчат і емоційно-оцінного – у хлопців); теоретично обґрунтовано і розроблено програму оптимізації впевненості у собі в юнацькому віці.
– поглиблено та уточнено зміст поняття «впевненість у собі» і науково-теоретичні погляди щодо структури та особливостей розвитку впевненості в юнацькому віці; розширено уявлення про гармонійний і дисгармонійний профілі впевненості в собі; доповнено знання про вікову динаміку розвитку та специфіку проявів упевненості у собі в різних видах діяльності.
– набула подальшого розвитку система знань про сутність, зміст і особливості процесу становлення та оптимізації розвитку впевненості у собі.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблений та апробований комплекс діагностичних методик визначення особливостей сформованості впевненості в собі та програма оптимізації цього феномена можуть бути використані практичними психологами для діагностування, корекції та розвитку впевненості в собі як особистісної властивості старшокласників і студентів.
Результати проведеного теоретичного та емпіричного дослідження можна використовувати в процесі викладання таких дисциплін: «Практикум з групової психокорекції», «Психодіагностика», а також спецкурсу «Психологія впевненості» для студентів психологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження викладено і схвалено на Міжнародному науковому форумі: «Соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент» (м. Київ, 2012); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (м. Одеса, 2012); Міжнародній науково-практичній Інтернет - конференції «Rozwoj nauk humanistycznych» (м. Познань, 2012); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми та перспективи розвитку психологічної служби в закладах освіти» (м. Кіровоград, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Современные тенденции в образовании и науке» (м. Тамбов, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Teoretyczene i praktyczne innowacje naukowe» (м. Краків, 2013); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Навчально-дослідницька діяльність дітей: особливості організації, психолого-дидактичний супровід, досвід роботи, перспективи» (м. Кіровоград, 2013); Десятому науково-практичному семінарі «Теоретичні та методологічні засади практичної психології: динаміка розвитку» (м. Ялта, 2013); Дев’ятій міжнародній науково-практичній конференції «Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні і прикладні проблеми» (м. Київ, 2014), засіданнях кафедри теоретичної та консультативної психології Інституту соціології, психології та соціальних комунікацій НПУ імені М. П. Драгоманова (2012 – 2014) і звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу (2012 – 2014) НПУ імені М. П. Драгоманова.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів і технікумів: ДВНЗ «Кіровоградський будівельний коледж» (довідка № 46 від 26.02.2013), Комунальний заклад «Навчально-виховне об’єднання «Спеціалізований загальноосвітній навчальний заклад І ступеня «Гармонія» – гімназія імені Тараса Шевченка – центр позашкільного виховання «Контакт» Кіровоградської міської ради (довідка № 663 від 10.12.2013), Навчально-виховний комплекс «Кіровоградський колегіум – спеціалізований навчальний заклад І ІІІ ступенів» Кіровоградської міської ради (довідка № 178/3 від 30.04.2013); вищих навчальних закладів: Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини (довідка № 998/01 від 31.05.2013), Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (№ 673/01 від 04.03.2014), Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького (довідка № 166/03 від 29.04.2013), Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка (довідка № 1479 від 18.12.2013).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в одинадцяти одноосібних публікаціях, серед яких шість статей – у вітчизняних наукових фахових виданнях, одна – у науковому зарубіжному фаховому виданні; чотири – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел (269 найменувань, з яких 32 іноземною мовою). Повний обсяг роботи складає 277 сторінок. Основний зміст дисертації викладено на 174 сторінках. У роботі вміщено 23 таблиці і 6 рисунків (на 12 сторінках). Методичний аспект дослідження деталізовано у 24 додатках на 77 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На сучасному етапі розвитку суспільства істотно підвищилися вимоги до особистості, зокрема щодо її здатності компетентно розв’язувати складні соціальні та економічні проблеми, приймати самостійні рішення, бути впевненою у собі. Формування такої особистості можливе лише за умови розвитку ціннісного ставлення до себе, довіри до своїх можливостей, упевненості в собі як однієї з базових якостей особистості.
У юнацькому віці вирішуються питання вибору майбутньої професії, утверджується самостійність і здатність будувати життєві плани. Зіткнення з невизначеним майбутнім, особливо у період нестабільності та змін у суспільстві, сприяє виникненню невпевненості в собі. У зв’язку з цим, саме в юнацькому віці розвиток упевненості в собі набуває особливої актуальності.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення та експериментальне вирішення проблеми впевненості у собі в юнацькому віці, яке проявилось у виявленні особливостей розвитку впевненості у собі в старшокласників і студентів, встановленні структури впевненості в собі, виокремленні її рівнів і видів, вікових і гендерних особливостей, а також обґрунтуванні, розробці та впровадженні психологічної програми оптимізації розвитку впевненості в собі.
1. Теоретичний аналіз літератури засвідчує, що існують різноманітні погляди на природу впевненості в собі та різні наукові підходи до її вивчення, оскільки саме поняття є складним та багатогранним. На даному етапі розвитку наукової думки вирізняються декілька основних напрямків, які розкривають психологічну сутність упевненості в собі: глибинний; формально-динамічний (поведінковий, емоційно-експресивний); особистісний (мотиваційно-особистісний, діяльнісно-особистісний, духовно-особистісний і багатовимірно-системний). Незважаючи на різноманіття підходів до феномена «впевненість» як у вітчизняній, так і в зарубіжній психології, можна виділити провідні тенденції в розумінні цього поняття: упевненість у собі як риса особистості; упевненість у правильності власних суджень; впевненість як процес домінування збудження над процесами гальмування; впевненість як психічний стан.
Провідним підходом нашого дослідження впевненості в собі визначено особистісний, згідно з яким упевненість у собі розуміється як цілісна особистісна властивість, яка включає мотиваційно-цільовий, когнітивний, емоційно-оцінний, поведінковий компоненти, що репрезентують: позитивну оцінку власної особистості, правильне розуміння поняття «впевненість у собі», прагнення бути впевненим та здатність реалізовувати дану властивість у діяльності.
На основі аналізу досліджень проблеми впевненості в собі нами виокремлено її структурні компоненти, кожен із яких характеризується певними критеріями (критерії когнітивного компонента – знання про зміст і прояви впевненості в собі, здатність розпізнавати впевнену, невпевнену та агресивну поведінку; мотиваційно-цільового – цілеспрямованість, домінування мотивації на досягнення успіху; емоційно-оцінного компонента – позитивна самооцінка, невисокий рівень тривожності, емоційна стійкість; поведінкового компонента – інтернальний локус контролю, соціальна сміливість, ініціатива в соціальних контактах).
2. Упевненість у собі в юнацькому характеризується нерівномірністю розвитку її окремих компонентів і складністю їх інтегрування в єдине ціле.
Когнітивний компонент відзначається невисоким рівнем розвитку, що проявляється у поверховому розумінні феномена «впевненість у собі», недостатньо розвиненій здатності розрізняти впевнену, невпевнену та агресивну поведінку. Специфіка розвитку емоційно-оцінного компонента полягає у переважанні високої самооцінки та стенічності, що демонструє загальну тенденцію до домінування позитивних емоцій, пов’язаних із власною впевненістю у собі. Особливості мотиваційно-цільового компонента впевненості у собі в юнацькому віці полягають в не яскраво вираженому мотиваційному полюсі, що свідчить про ситуативність прояву мотивації до успіху. За критерієм цілеспрямованості було виявлено домінування особистісно значущих цілей над суспільно значущими, що виражається в прагненні до самостійності та незалежності, досягненні своїх бажань і планів, розвитку власних здібностей, самовдосконаленні. Поведінковий компонент упевненості у собі в юнацькому віці характеризується розвиненою ініціативою у соціальних контактах, соціальною сміливістю, переважанням екстернального локусу контролю, що вказує на покладання відповідальності за власні дії на інших, орієнтацію на суспільне схвалення.
Впевненість у юнацькому віці має високі показники стабільності прояву в навчальній діяльності та менш розвинена в інтимно-особистісній, фізичній та суспільній сфері.
3. За результатами вивчення впевненості у собі в юнацькому віці було визначено рівні (надмірний, високий, середній, низький) та профілі (гармонійний, дисгармонійний) впевненості в собі.
Гармонійному профілю відповідає високий рівень розвитку впевненості в собі, який характеризується збалансованим розвитком когнітивного, емоційно-оцінного, мотиваційно-цільового та поведінкового компонентів. Дисгармонійний профіль охоплює надмірний, середній і низький рівень і поділяється на види: самовпевнений, пізнавальний, мотиваційний, емоційний, демонстративний, когнітивно-мотиваційний, когнітивно-емоційний, когнітивно-поведінковий, мотиваційно-емоційний, мотиваційно-поведінковий, емоційно-поведінковий, інтуїтивний, немотивований, емоційно нестійкий, прихований, невпевнений. Виявлено переважання дисгармонійного профілю впевненості у собі в юнацькому віці, серед якого найпоширенішими виявився мотиваційний, емоційний, емоційно-поведінковий, інтуїтивний види впевненості в собі.
4. Ґендерні відмінності досліджуваних юнацького віку полягають у тому, що високий і низький рівень розвитку більш властивий для досліджуваних юнаків, а надмірний і середній – для дівчат. Статевообумовлені особливості найяскравіше проявляються у показниках розвитку компонентів впевненості у собі. Зокрема у тому, що у досліджуваних дівчат виявлено вищий рівень розвитку когнітивного компоненту і нижчий – емоційно-оцінного компоненту. Ґендерні відмінності у розвиткові поведінкового компоненту полягають у статистично значущій вираженості аенергійності в дівчат, проявом якої є характерні для жіночої статті розгубленість, схвильованість і потреба в підтримці. У досліджуваних юнаків розвиток мотиваційно-цільового компоненту виявився більш розвиненим, що проявляється у переважанні мотивації до успіху, цілеспрямованості, прагненні до досягнень.
5. Теоретичним підґрунтям програми формувального експерименту є положення про те, що процес оптимізації впевненості у собі є складовою цілісного процесу розвитку особистості і відбувається в таких основних напрямках: особистісно-рефлексивному, когнітивному, мотиваційно-ціннісному, емоційно-експресивному та поведінковому. Рушійною силою оптимізації впевненості у собі є процес активізації її структурних компонентів засобами методів активного навчання. Ефективною є комплексна програма оптимізації впевненості в собі, яка передбачає групові та індивідуальні форми роботи з досліджуваними юнацького віку, їхніми батьками та педагогами. Ефективність апробованої програми підтверджується оптимізацією рівня розвитку та збалансованістю структурних компонентів впевненості у собі. На позитивну динаміку вказують об’єктивно зареєстровані зміни, а також математично-статистична обробка та інтерпретація отриманих даних. Результати дозволяють стверджувати, що висунуту ході дослідження гіпотезу підтверджено теоретично і практично, поставлені цілі досягнуто і завдання вирішено.
Проведене дослідження не вичерпує всієї глибини поставленої проблеми. Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у виявленні взаємозв’язку категорії «впевненість у собі» з іншими індивідуально-психологічними особливостями особистості на різних етапах онтогенезу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Психология и сознание личности / Ксения Александровна Абульханова-Славская. – М. : Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 1999. – 224 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования / Ксения Александровна Абульханова-Славская // Психологический журнал. – 1994. – № 4. – С. 39-55.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / Ксения Александровна Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 303 с.
4. Адлер А. Понять природу человека / Альфред Адлер. – СПб. : Академический проект, 2000. – 256 с.
5. Акимова А. Р. Организация и перспективы развития психологической службы в Магнитогорском государственном университете // Психологическое здоровье субъектов образовательного процесса: материалы Всероссийской научно-практической конференции / под ред. Л. И. Дементий. – Омск, 2011. – С. 150 -153.
6. Акимова А. Р. Особенности уверенности и общительности студентов на разных этапах социально-психологической адаптации в вузе: дис. канд. псих. наук: 19.00.01 / Анжелика Ринатовна Акимова . – Москва, 2010. – 193 с.
7. Альберти Э. Р., Эммонс Л. М. Самоутверждающее поведение. Распрямись! Выскажись! Вырази! / Роберт Алберти , Майкл Эммонс, М. – Изд-во. : Гуманитарное Агентство «Академический Проект», 1998. – 192 с.
8. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания / Борис Герасимович Ананьев. – М. : Педагогика, 2001. – 201 с.
9. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Борис Герасимович Ананьев. – М. : Педагогика, 1997. – 231 с.
10. Аннекен Р. и др. Тренинг коммуникации в парах. Руководство для психологов [Электронный ресурс]: материалы DGVT №2. URL. – Режим доступа : http://www.openweb.ru/romek/dgvt.htm.
11. Анцыферова Л. И. Принцип связи сознания и деятельности и методология психологии / Людмила Ивановна Анцыферова // Методологические и теоретические проблемы психологии. – М., 1969. – С. 57-117.