Білодід Вікторія Михайлівна. Освітня соціалізація як чинник формування узгодженої життєвої перспективи студентів

Краткое описание

Білодід Вікторія Михайлівна. Назва дисертаційної роботи: "Освітня соціалізація як чинник формування узгодженої життєвої перспективи студентів"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА
ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
Білодід Вікторія Михайлівна
УДК 159.922.62
ОСВІТНЯ СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ
УЗГОДЖЕНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ СТУДЕНТІВ
спеціальність 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник :
Власова Олена Іванівна
доктор психологічних наук, професор

Київ 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………...………… 5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСВІТНЬОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ЯК
ЧИННИКА ФОРМУВАННЯ УЗГОДЖЕНОЇ ЖИТТЄВОЇ
ПЕРСПЕКТИВИ СТУДЕНТІВ……….……………………… 11
1.1. Життєва перспектива як складова психологічного часу та
життєвого шляху особистості…...…………………………… 11
1.2. Формування життєвої перспективи особистості в період
навчання у ВНЗ……………………………………………….. 22
1.3. Основні етапи та сфери соціалізації у вищій школі……....... 34
1.4. Концептуальна модель дослідження освітньої соціалізації
як чинника формування узгодженої життєвої перспективи
студентів ………………………………………………………. 49
Висновки до першого розділу………………………………... 60
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ
УЗГОДЖЕНОЇ ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ В ПРОЦЕСІ
ОСВІТНЬОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТІВ…………………. 64
2.1. Емпірична програма дослідження формування життєвої
перспективи у зв’язку із особливостями освітньої
соціалізації у вищій школі……………………………………. 64
2.2. Опис використаного психодіагностичного інструментарію
для оцінки особливостей освітньої соціалізації та життєвої
перспективи студентів……………………………………....... 70
2.2.1. Обґрунтування авторського інструментарію оцінки
досліджуваних явищ………………………………………… 70
2.2.2. Використання стандартизованих діагностичних
методик для вивчення впливів освітньої соціалізації та
особливостей життєвої перспективи студентів…………….. 77
3
2.3. Результати емпіричного дослідження формування життєвої
перспективи студента в процесі освітньої соціалізації…….. 94
2.3.1. Психологічні відмінності студентів на мікро- та
мезорівнях освітньої соціалізації ………………………........ 94
2.3.2. Факторна структура освітньої соціалізації у вищому
навчальному закладі ……...………………………………….. 98
2.3.3. Типологія студентів за характеристиками впливу
освітньої соціалізації та особливостями узгодженності
життєвої перспективи ………………………………………. 105
2.3.4. Умови реалізації узгодженої життєвої перспективи в
освітній соціалізації студентів……………………………….. 115
Висновки до другого розділу………………………………… 120
РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ
ЖИТТЄВОЇ ПЕРСПЕКТИВИ СТУДЕНТІВ ………………… 123
3.1. Формування узгодженої життєвої перспективи студентів
засобами психологічного тренінгу …………………………... 123
3.2. Програма розвивального тренінгу та особливості її
реалізації………………………………………………...…….. 127
3.3. Оцінка ефективності реалізації тренінгової програми……... 139
3.4. Практичні рекомендації щодо формування життєвої
перспективи студентів через організацію освітнього
середовища……………………………………………...……... 149
Висновки до третього розділу………………………………... 161
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………… 168
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 189
4
Додаток А. Діагностичний інструментарій емпіричного дослідження
освітньої соціалізації як чинника формування узгодженої
життєвої перспективи студентів……………………………. 189
Додаток Б. Тестові норми за діагностичними методиками……………. 192
Додаток В. Дані порівняльного аналізу студентів на мікро- та
мезорівнях освітньої соціалізації…………………………… 195
Додаток Г. Результати обчислень факторного аналізу……………….. 199
Додаток Д. Остаточний розподіл за значеннями центрів кластерів….. 201
Додаток Е. Розрахунки регресійного аналізу………………………….. 202
Додаток Ж. Програма тренінгу формування узгодженої життєвої
перспективи студентів……………………………………….. 204
5
ВСТУП
Актуальність проблеми дослідження. Здобуття вищої освіти є
важливим етапом соціалізації особистості, коли відбувається конструювання
моделей майбутньої життєвої перспективи, побудова карти власного життєвого
шляху. Під час освітньої соціалізації студент набуває вмінь, засвоює ключові
компетенції, що забезпечують адаптацію до вимог актуального для нього
середовища (а саме, середовища ВНЗ). Водночас, життєва перспектива може
бути неузгодженою щодо інших сфер життєдіяльності, і тому компетенції,
необхідні у майбутньому, зокрема, у трудовій соціалізації, сімейному житті,
соціальній взаємодії з друзями, постають розмито і віддалено. Відтак
актуалізується проблема аналізу формування узгодженої життєвої перспективи
в процесі навчання у ВНЗ.
Існує чимало досліджень щодо вдосконалення індивідуальних
життєтворчих процесів в юнацькому віці. Йдеться про розробку: підходів щодо
професійного становлення, особистісно розвивальної сутності освітньої
соціалізації (Г. І. Гайсина, Е. Ф. Зеєр, О. В. Киричук, Є. О. Клімов,
О. Н. Олейнікова, М. С. Пряжников, В. В. Радул, В. Ф. Сафін, Н. Ю. Чугаєва,
Н. Ф. Шевченко, М. П. Щербань); концепцій соціалізації та індивідуалізації
(Г. М. Андреєва, О. І. Власова, І. С. Кон, В. В. Москаленко, А. В. Мудрик,
Ю. В. Сичов, Ю. М. Швалб та ін.); методів активного соціально-психологічного
навчання та впровадження в освіту компетентнісної моделі (В. І. Байденко,
А. О. Вербицький, Ю. М. Ємельянов, І. О. Зимня, А. Б. Коваленко,
В. Д. Шадриков, Н. В. Яковлева, Т. С. Яценко); проблеми суб’єктивного
переживання часу (Т. Коттле, К. Левін, Дж. Нюттен,
Л. Франк, В. Франкл) тощо.
Дослідження життєвого шляху відзначаються спрямованістю на
суб’єктну парадигму (Б. Г. Ананьєв, К. О. Абульханова-Славська,
Є. І. Головаха, Б. Ф. Ломов, В. А. Роменець, С. Л. Рубінштейн, Л. В. Сохань,
В. О. Татенко та ін.), єдністю часового та смислового вимірів (О. О. Кронік,
6
А. Є. Левенець, Т. М. Титаренко, Б. Й. Цуканов). Цілісне сприймання власного
життєвого шляху, адекватне ставлення до майбутнього вважається важливим
критерієм розвитку особистості, її соціальної й психологічної зрілості
(Г. О. Балл, З. Г. Кісарчук, С. Д. Максименко, В. Ф. Моргун, О. В. Крюкова,
В. Г. Панок, В. В. Рибалка, Л. Д. Тодорів, Н. М. Толстих, З. О. Шабарова).
Активно досліджуються окремі елементи життєвої перспективи: життєвих
цілей, завдань, програм і ціннісних орієнтацій особистості (Б. С. Братусь,
В. Я. Васильєв, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, В. І. Мудрак, В. Ф. Серенкова).
У більшості праць розкрито вікові, гендерні та індивідуальні аспекти життєвої
перспективи. Проте відсутні комплексні дослідження її структури, механізмів
узгодження та чинників формування в період ранньої дорослості, особливо під
впливом ситуації освітньої соціалізації у вищій школі.
Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова
розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – «Освітня
соціалізація як чинник формування узгодженої життєвої перспективи
студентів».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження здійснювалося у контексті науково-дослідної роботи факультету
психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка як
складова комплексної теми «Розвиток цілісної особистості в контексті
соціальних змін: соціологічні, психологічні та педагогічні аспекти» (номер
державної реєстрації 14 БФ016-01). Тема дисертації затверджена на засіданні
Вченої Ради факультету психології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка (протокол № 6 від 16.01.2013 р.) та уточнена на
засіданні Вченої Ради факультету психології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка (протокол № 8 від 21.04.2015 р.).
Мета дослідження: визначення специфіки формування узгодженої
життєвої перспективи студентів у процесі освітньої соціалізації та практичних
шляхів щодо її оптимізації засобами психологічного тренінгу.
Відповідно до поставленої мети було сформульовано наступні завдання:
7
1. Проаналізувати та узагальнити теоретико-методологічні засади
дослідження життєвої перспективи у зв’язку з особливостями освітньої
соціалізації; виявити характеристики, які придатні для операціоналізації в
емпіричному дослідженні.
2. Розробити концептуальну модель освітньої соціалізації у ВНЗ, яка б
включала умови та чинники формування узгодженої життєвої перспективи
студентів.
3. З’ясувати психологічні закономірності формування життєвої
перспективи на різних етапах професійного навчання: встановити значущість
окремих компонентів освітньої соціалізації, виявити типологію студентів за
якісними особливостями узгодженості життєвої перспективи.
4. Встановити критерії узгодженості життєвої перспективи студентів;
розробити та апробувати програму формування узгодженої життєвої
перспективи в ході психологічного тренінгу, з’ясувати її ефективність та межі
застосування.
Об’єкт дослідження – життєва перспектива студентів ВНЗ.
Предмет дослідження – освітня соціалізація як чинник формування
узгодженої життєвої перспективи студентів.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань
застосовувався комплекс методів: а) теоретичні − аналіз, систематизація та
узагальнення наукових даних, моделювання структури досліджуваного
феномену; б) емпіричні − анкетування, стандартизовані особистісні
опитувальники, тести визначення соціальних здібностей, асоціативні методики,
експертна оцінка освітнього середовища; в) методи активного соціальнопсихологічного навчання − соціально-психологічний тренінг, рольові ігри,
символдрама, техніки психокорекційного впливу та ін. для визначення умов
оптимізації життєвої перспективи; г) математично-статистичної обробки
емпіричних даних − описова статистика, порівняльний аналіз з використанням tкритерію Стьюдента, дисперсійний, факторний, кластерний та регресійний
аналіз з подальшою якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. При
8
розробці авторського опитувальника проведено перевірку узгодженості питань
за критерієм α Кронбаха.
Наукова новизна одержаних результатів та теоретичне значення
дослідження полягає у тому, що:
вперше розроблено концептуальну модель освітньої соціалізації
студентів, яка містить напрямки та компоненти цілеспрямованих та стихійних
впливів середовища, визначає їх особливості на різних етапах соціалізації;
− здійснено класифікацію груп студентів за характеристиками
соціалізуючих впливів та особливостями узгодженості життєвих перспектив;
− виділено три прогностично-значущі типи студентів, визначено їх
представленість у вибірці на різних етапах освітньої соціалізації;
− сформульовано критерії та умови узгодженості життєвої перспективи,
придатні для подальшої операціоналізації в діагностичних та розвивальних
цілях;
розширено та удосконалено наукові уявлення про освітню соціалізацію як
комплексну ситуацію формування і перевірки життєвої перспективи;
конкретизовано поняття «суспільний напрямок освітньої соціалізації», а
саме функціонування в ньому інтеракційного та середовищного компонентів,
визначено всеохопний та стихійний характер відповідних впливів;
уточнено наукове уявлення про узгодженість життєвої перспективи,
котра постає як цілісна картина функціонування особистості в континуумі її
життєвих завдань;
набуло подальшого розвитку знання про вікові риси психотемпоральної
організації самосвідомості;
з’ясовано характерні особливості та етапність формування життєвої
перспективи в юнацькому та ранньому дорослому віці; роль реконструкцій
життєвої перспективи на різних курсах навчання у ВНЗ;
доведено що в формуванні життєвої перспективи впливи освітньої
соціалізації набувають своєї значущості вибірково та опосередковано, у зв'язку
з власною особистісною позицією та активністю студента; підхід до суб’єктної
9
позиції особистості як до умови професійного розвитку майбутнього фахівця.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати
можуть бути застосовані при викладанні навчальних дисциплін у ВНЗ −
«Вікова психологія», «Педагогічна психологія», «Психологія вищої школи»,
«Психологія розвитку». Стандартизація опитувальників: каузальних орієнтацій
(Е. Десі, Р. Райан); «Життєві завдання особистості» (Т. М. Титаренко та
співавтори), «Визначення соціальної креативності особистості» (А. В.
Батаршев), «Шкали психологічного благополуччя» (К. Ріфф, адаптація
П. Фесенка, Т. Шевеленкової) дозволяє здійснювати діагностику особливостей
життєтворчої сфери студентів. Авторська методика «Узгодженість життєвої
перспективи», програма психологічного тренінгу, практичні рекомендації щодо
розвитку особистості через організацію освітнього середовища, зокрема,
можуть бути використані у роботі адміністрації ВНЗ, викладачами та
спеціалістами з виховної роботи.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у процес
викладання навчальних дисциплін «Акмеопсихологія та психотерапія вікових
криз», «Психологічні технології освітнього тренінгу» факультету психології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №
014041 від 17.02.2016), практичні рекомендації використовуються
адміністрацією, викладачами навчальних дисциплін психолого-педагогічного
циклу, фахівцями з виховної роботи приватного вищого навчального закладу
«Університет економіки і підприємництва» м. Хмельницького (довідка № 6 від
04.02.2016), приватного вищого навчального закладу «Київський інститут
сучасної психології та психотерапії» (довідка № 211 від 11.02.2016 ).
Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечено:
методологічним обґрунтуванням його вихідних позицій; використанням
сукупності надійних діагностичних методик, адекватних меті й завданням
дослідження; поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних;
застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних
програм обробки даних; репрезентативністю вибірки.
10
Апробація результатів роботи. Основні теоретичні положення та
результати емпіричного дослідження доповідалися на міжнародних наукових
конференціях: «Наука і сучасність: виклики глобалізації» (Київ, 2013);
«Фрагментація наукових досліджень: перспективи та проблеми» (Київ, 2013);
«Літні наукові читання» (Київ, 2013); «Identity of a personality and group: psychopedagogical and sociocultural aspects: materials of the international scientific
conference» (Прага, 2014); також обговорювались на засіданнях кафедри
психології розвитку Київського національного університету імені Тараса
Шевченка.
Публікації. Основний зміст дисертації викладено у 11 публікаціях, серед
яких 4 статті у наукових фахових виданнях, включених до переліку,
затвердженого МОН України, 1 стаття в зарубіжному періодичному виданні, 2
статті в інших наукових виданнях, 4 – тези доповідей на наукових
конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Список
використаних джерел містить 218 найменувань, з яких 21 – англійською мовою.
Основний текст викладено на 167 сторінках. Робота містить 24 таблиці (на 10
сторінках), 12 рисунків (на 5 сторінках), 7 додатків.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено узагальнені результати теоретико-емпіричного
дослідження освітньої соціалізації як чинника формування узгодженої життєвої
перспективи студентів, що дало змогу дійти таких висновків.
1. Життєва перспектива є динамічним образом бажаного або
усвідомлюваного майбутнього, що відіграє активуючу, орієнтуючу та
прогностичну роль в регуляції діяльності людини. Структурними
компонентами образу майбутнього виступають усвідомлені життєві цілі та
відповідна програма дій щодо їхньої реалізації (життєвий план). Для узгодженої
життєвої перспективи характерна ієрархізація життєвих цілей з точки зору
потенцій досягнення бажаного результату в майбутньому, актуальних
можливостей теперішньої ситуації та усвідомлення попереднього досвіду.
Механізм узгодження функціонує як наповненість життєвих завдань та
реалізується в єдності елементів: продуманість; готовність діяти;
структурування і переструктурування; осмислення; баланс життєвих сфер.
Формування життєвої перспективи відбувається протягом усього життя,
особливо в періоди активних соціалізуючих впливів. Кожному якісно новому
етапу життєвого шляху відповідає необхідність реконструкції життєвих планів
та специфічний зміст перспективи, який відображає реальні зміни в життєвій
ситуації та самій людині. Розділення найближчої та віддаленої життєвої
перспективи є новоутворенням, що формується в процесі становлення
професійної ідентичності.
2. Освітня соціалізація є процесом активного розвитку психіки людини в
спеціально організованих педагогічних умовах освітніх установ шляхом
спрямованого засвоєння соціокультурного досвіду та нецілеспрямованого
опанування соціальними ролями. Його метою є набуття студентом професійно
важливих знань, умінь та якостей (відповідно до усталеної в соціумі моделі
спеціаліста), а також формування загальної життєвої компетентності.
165
Освітня соціалізація у вищій школі включає цілеспрямовані та стихійні
впливи, які діють на макрорівні (глобальні тенденції розвитку освіти в країні та
світі), мезорівні (культурне, інформаційне, нормативно-контролююче,
організаційно-матеріальне середовище конкретного ВНЗ) та мікрорівні
(безпосереднє соціальне оточення студента).
У цьому процесі відбувається наближення, розширення та конкретизація
життєвої перспективи за рахунок фіксації життєвих планів у нових життєвих
сферах. Формування життєвої перспективи під час навчання у ВНЗ
здійснюється в два етапи. На першому етапі (I − II курси) формування життєвої
перспективи постає як процес та контур реалізації основних життєвих цілей: на
тлі інтенсивного пристосування до середовища відбувається смислове
наповнення навчальної діяльності, особистісне самовизначення та ідеальне
проектування себе в майбутнє. Другий етап (III − VI курси) визначається
соціальним самовизначенням у руслі професійної підготовки; формування
життєвої перспективи постає як результат, з можливою корекцією.
Освітня соціалізація у ВНЗ зумовлена дією чотирьох компонентів
(навчальний, середовищний, інтеракційний та професійний). Їх співвідношення
визначає індивідуальну структуру процесу та особливості впливу на кожного
студента. На різних етапах формування життєвої перспективи у ВНЗ
переважають різні напрямки соціалізації: на першому – освітній, на другому –
професійний, суспільний − реалізується в процесі всього навчання. В результаті
соціалізації згідно з впливом вказаних компонентів формується набір
соціально-психологічних властивостей та компетенцій, що відповідає потребам
самореалізації у різних сферах життя.
3. За якісними особливостями узгодженості життєвої перспективи і
характеристиками впливу освітньої соціалізації встановлено три типи
студентів: надузгоджений, гармонійний, недостатньо узгоджений. Поширеність
представників типів на різних курсах навчання засвідчує неефективний і
переважно стихійний процес формування життєвої перспективи під впливом
освітньої соціалізації.
166
У розвитку узгодженості життєвої перспективи студентів найбільш
значущими виявилися професійний та інтеракційний напрямки впливу
освітньої соціалізації та активна суб’єктна позиція щодо засвоєння цих впливів.
Активність студента дозволяє йому стати учасником соціалізуючих взаємодій,
створює умови для його саморозвитку і реалізації життєвих завдань у
майбутній професії, в суспільстві.
4. Критерії формування узгодженої життєвої перспективи передбачають:
можливість самостійних дій в незвичних умовах; внутрішню каузальну
орієнтацію; здатність до ініціативної самореалізації; відсутність наддомагань;
автономію і керування середовищем; розвинуте цілепокладання з опорою на
ціннісні орієнтири; наявність стратегічного життєвого плану з можливістю
вносити в нього тактичні корективи; здатність адекватно реагувати на прояви
навколишнього середовища, оптимістичний настрій.
Емпіричні дані свідчать про можливість ефективно впливати на
формування узгодженої життєвої перспективи шляхом спеціальних занять.
Цілеспрямовані розвивальні впливи сприяють гармонізації часового та
смислового вимірів образу майбутнього, формуванню позитивного
самоприйняття студента як суб’єкта життєтворчості і носія оптимістичних
життєвих перспектив, розвиткові здатності до побудови детально розроблених
тривалих життєвих планів; диференціації близьких та віддалених перспектив;
підвищенню реалістичності життєвих цілей через усвідомлення ціннісних
пріоритетів, особистих ресурсів та власної відповідальності за реалізацію
задумів.
Реалізація тренінгу життєвої перспективи має обмеження у зв’язку з
природою досліджуваних змінних, які функціонують на мезорівні умов
конкретного ВНЗ та макрорівні національної системи вищої освіти.
Середовище освітньої соціалізації забезпечує комплексну ситуацію
формування і перевірки життєвої перспективи студентів. Компоненти
соціалізуючих впливів опосередковуються через індивідуальний досвід,
здібності, особистісні риси, потреби і цінності, сферу планування та
167
структурування часу. Активність та суб’єктність студента дозволяють йому
обирати ресурси освітньої соціалізації, які будуть сприяти формуванню,
уточненню та гармонізації життєвих планів для підвищення рівня узгодженості
життєвої перспективи.
Отримані результати відкривають широкі можливості для подальшого
вивчення життєвих перспектив та розвивальних можливостей освітнього
середовища в контексті суб’єктності особистості. Зокрема, потребують
уточнення виявлені закономірності за рахунок розширення вибірки, порівняння
особливостей формування життєвих перспектив студентів регіональних та
столичних ВНЗ, денної та заочної форм навчання. Крім того, вважаємо
перспективною для майбутніх досліджень перевірку реальних можливостей
трансформації освітнього простору на різних рівнях його функціонування.