Шелег Тетяна Володимирівна Психологіч­ні чинники життєтворчості у молодшому шкільному віці

Краткое описание

Шелег Тетяна Володимирівна, викладач кафедри іно­земних мов ННІ іноземних мов Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького: «Психологіч­ні чинники життєтворчості у молодшому шкільному віці» (19.00.07 - педагогічна та вікова психологія). Спецрада Д 26.001.26 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця правах рукопису
ШЕЛЕГ ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.922.73
ДИСЕРТАЦІЯ
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ У МОЛОДШОМУ
ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________ Т. В. Шелег
Науковий керівник: Коновальчук Валентина Іванівна,
доктор філософських наук,
кандидат психологічних наук, доцент
Київ– 2019

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………. 10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ
ЧИННИКІВ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ…………………………………………….. 18
1.1. Проблема життєтворчості в науково-психологічних дослідженнях……..
1.2. Основні психологічні чинники життєтворчості у молодшому шкільному
віці……………………………………………………………...…………………...
1.2.1. Особливості дитячої креативності та її динаміка …………………….
1.2.2. Психологічні умови розвитку рефлексії та самопізнання молодших
школярів……………………………………………………………………….......
1.2.3. Адаптація та розвиток її механізмів ………………………………...
18
30
31
39
51
Висновки до розділу 1……………………………………………………………... 78
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧИННИКІВ
ЖИТТЄТВОРЧОСТІ У МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ
ВІЦІ………………………………………………………………………………… 81
2.1. Організація та завдання констатувального етапу дослідження чинників
життєтворчості………………………………………………………………….....
2.2. Аналіз результатів емпіричного дослідження……………………………….
81
92
Висновки до розділу 2…………………………………………………………..... 126
РОЗДІЛ 3. ОПТИМІЗАЦІЯ ЧИННИКІВ ЖИТТЄТВОРЧОСТІ У
МОЛОДШОМУ ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ ………………………………...………. 130
3.1. Зміст та структура розвивальної програми «Життєтворчість» для дітей та
їхніх батьків………………………………………………………….......................
3.2. Результати впровадження розвивальної програми «Життєтворчість» для
молодших школярів та їхніх батьків …………………………………………..…
130
142
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….. 157
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………....... 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….. 163
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………. 184

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні та емпіричні результати
дослідження психологічних чинників життєтворчості дітей молодшого
шкільного віку, що дозволило дійти до таких висновків.
1. Аналіз наукових здобутків у вітчизняній та зарубіжній психології
свідчить, що життєтворчість особистості передбачає творення буття, яке
відбувається на виключно творчих та індивідуальних засадах. Вона
проявляється у соціальній активності особистості, участі у різноманітних видах
діяльності, активній соціальній позиції, ініціативності, схильності приймати
ризикові, нетипові рішення, прагненні до змін і засвоєнні нового досвіду,
прагненні до розвитку та вдосконалення тощо. Життєтворчість не має
регламентованих зовні часових обмежень, вона носить перетворювальний
характер, її результатом є зріла, адаптована особистість, що є суб’єктом
власного життя. У молодшому шкільному віці, життєтворчість ще не
супроводжується вираженими проявами авторства власного життя, що
характерно для періоду дорослості. Життєтворчість молодшого школяра – це
початковий індивідуальний процес розвитку та стабілізації особистісних
якостей та механізмів, що спрямовані на вирішення життєвих задач та його
суб’єктне самотворення.
2. Розроблено теоретичну модель життєтворчості для молодшого
шкільного віку, який є сензитивним періодом для оптимізації її чинників.
Внутрішніми чинниками життєтворчості є креативність, адаптивні механізми,
життєстійкість, пізнання/самопізнання та рефлексія. Адаптивні механізми у
молодшому шкільному віці зазнають трансформації, що визначає особливості
дитячої активності. Рефлексія як новоутворення молодшого шкільного віку,
зокрема її емоційний компонент, який потребує особливого розвитку,
забезпечує здатність дитини до усвідомлення та оцінювання власних дій,
станів, почуттів. Креативність молодшого школяра відзначається динамічністю
та чутливістю до впливу вікових та психологічних особливостей, умов
виховання і навчання. Специфіка проявів внутрішніх чинників життєтворчості
161
обумовлюється впливом найближчого соціального оточення, батьківським
ставленням та освітнім середовищем.
3. Найвагомішим чинником життєтворчості у молодшому
шкільному віці є креативність. Психологічні захисти формування реакції,
компенсація, інтелектуалізація, рівень самооцінки та тривожності як рушія
активізації адаптивних механізмів, несхильність до незрілих психологічних
захистів заміщення та заперечення, регресії проявляються в самостійності та
наполегливості молодшого школяра, які поряд з креативністю визначають
характер його життєтворчості. Деякі чинники життєтворчості знаходяться у
взаємозалежному зв’язку. Виявлено зв'язок між механізмами адаптації, що
проявляються у способах психологічного захисту та креативністю молодших
школярів. Розвиток креативності та відповідно всіх її показників позитивно
пов'язаний із інтелектуалізацією, що виражається в емоційній стриманості,
схильності до пошуку логічних пояснень, аналізу і самоаналізу; негативно
корелює із регресією, що виражається у плаксивості, надмірній залежності від
дорослих, дитячій манері поведінки та прямо пов'язаний із компенсацією, яка
полягає у орієнтації дитини на подолання складних ситуацій, старанності,
прагненні створити гарне враження про себе, що породжує пошук
різноманітних шляхів для цього, і це, своєю чергою, впливає на розвиток
креативних здібностей дитини.
4. Розроблена розвивальна програма «Життєтворчість» для дітей
молодшого шкільного віку та їхніх батьків сприяла позитивній динаміці
розвитку чинників життєтворчості дітей: креативності, схильності до ризику,
зниженні використання незрілих механізмів психологічного захисту, їх
трансформації у зрілі, свідомому виборі активних шляхів поведінки у стресовій
ситуації, які б сприяли її найшвидшому вирішенню. У результаті роботи з
батьками покращилися стосунки у системі «батьки-дитина», зросли показники
прийняття та симбіозу (у межах норми), змінилися особливості батьківського
ставлення, збільшився рівень батьківської рефлексивності. Батьки стали
приділяти більше уваги дітям, що проявляється у прагненні піклуватися про
162
них, у зацікавленості їхніми інтересами та планами, в активній участі у їхньому
житті.
Проведене дослідження повною мірою не вичерпує всіх аспектів
проблеми, що розглядалася. Перспективою подальших досліджень може бути
з’ясування індивідуальних особливостей життєтворчості дитини з патологіями
розвитку, врахування особливостей чинників середовища розвитку (ровесники,
участь дитини у динамічних соціальних групах, освітнє середовище),
врахування динаміки взаємодії когнітивної та емоційної сфер у процесі
становлення творчого потенціалу особистості, розвитку креативності тощо