Базиленко Анастасія Костянтинівна Психологічні чинники формування соціальної активності студентської молоді (на прикладі студентського самовря­дування)

Краткое описание

Базиленко Анастасія Костянтинівна, старший викла­дач кафедри соціальної роботи та педагогіки ВНЗ «Відкри­тий міжнародний університет розвитку людини «Україна»: «Психологічні чинники формування соціальної активності студентської молоді (на прикладі студентського самовря­дування)» (19.00.07 - педагогічна та вікова психологія). Спецрада Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Кос- тюка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА» НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА НАПН УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
БАЗИЛЕНКО Анастасія Костянтинівна
УДК 159.922.8-057.875:37.018.7] (043.5) ДИСЕРТАЦІЯ
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ
АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (НА ПРИКЛАДІ
СТУДЕНТСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ)
19.00.07 - педагогічна та вікова психологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело А. К. Базиленко
Науковий керівник:
Бондарчук Олена Іванівна,
доктор психологічних наук, професор
Київ-2018

ЗМІСТ
ВСТУП 18
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 25
1.1. Теоретико-методологічні підходи до дослідження проблеми соціальної
активності особистості 25
1.2. Психологічний зміст та структура феномену соціальної активності
студентської молоді 41
1.3. Теоретичний аналіз психологічних чинників формування соціальної
активності студентської молоді 54
1.4. Студентське самоврядування як осередок формування соціальної
активності студентської молоді 62
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 76
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 79
2.1. Методика та організація дослідження особливостей та психологічних
чинників соціальної активності студентської молоді 79
2.2. Аналіз результатів дослідження рівнів та особливостей сформованості
соціальної активності студентів 98
2.3. Аналіз результатів дослідження психологічних чинників формування
соціальної активності студентської молоді 121
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 140
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ 145
3.1. Мета, завдання та психолого-педагогічні засоби реалізації
формувального експерименту 145
3.2. Психологічна програма формування соціальної активності
студентської молоді на прикладі її роботи в студентському самоврядуванні 154
3.3. Аналіз ефективності психологічної програми формування соціальної
активності студентської молоді 174
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 185
ВИСНОВКИ 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 191
ДОДАТКИ 226

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено результати теоретичного узагальнення та експериментального дослідження проблеми соціальної активності студентської молоді та психологічних чинників її формування; емпіричного визначення її особливостей та чинників; розробки, апробації та впровадження авторської психологічної програми формування соціальної активності.
1. У результаті теоретичного аналізу основних підходів до вивчення
проблеми активності особистості загалом та соціальної активності студентської молоді зокрема, в межах суб’єктно-діяльнісного підходу уточнено поняття соціальної активності як якісної характеристики просоціальної спрямованості особистості, внутрішньо детермінованої її індивідуальними потребами, ціннісними орієнтаціями, вольовими
характеристиками та особливостями, яке назовні проявляється у прагненні до перетворення соціуму і себе та відповідних діях (соціальній діяльності).
Визначено, що студентське самоврядування є особливим соціальним середовищем, що сприяє формуванню соціальної активності студентської молоді через актуалізацію низки психологічних механізмів (соціального порівняння та категоризації як члена студентського самоврядування; ідентифікації із референтними студентами, які мають високий рівень соціальної активності, та наслідування зразків їх поведінки; рефлексії власної соціальної активності та її результатів; самопрезентації себе як соціально активного суб’єкта власної життєдіяльності тощо).
2. У структурі соціальної активності студентської молоді виокремлено
такі компоненти: мотиваційний (просоціальні мотиви; мотив афіліації; престижу; саморозвитку; процесуально-змістові мотиви; критерій:
особистісна потреба до здійснення соціальної активності), ціннісний (цінність соціальної складової у майбутній професійній діяльності та в процесі навчання, виконання соціальних ролей; пріоритети цінностей активного та
продуктивного життя, духовних і гуманістичних цінностей; цінність суспільного визнання; критерій: ціннісне ставлення до соціальної
активності), емоційно-вольовий (здатність долати перешкоди на шляху здійснення соціальної активності; інтернальний локус контролю; розвинуті вольові якості; позитивне налаштування до соціальної активності; критерій: стійке емоційне налаштування до соціальної активності, здатність до досягнення мети); пізнавально-рефлексивний (прагнення отримувати та осмислювати нову інформацію про зміст, шляхи та можливості здійснення соціальної активності, зміст діяльності студентського самоврядування; інтерес до громадсько-соціальних подій; прагнення самостійно поповнювати соціальні знання; здатність до самосприйняття та аналізу власної соціальної поведінки та інших, передбачення її наслідків; вміння співвідносити свої можливості у перетвореннях соціального середовища із суспільними вимогами; критерій: розуміння змісту соціальної активності, вміння його аналізувати); діяльнісний (здатність до самостійної соціальної діяльності; стійкість проявів соціальної активності; вміння та навички співпраці, захисту своїх інтересів, поваги до інтересів і прав інших, вміння ставити мету та планувати результат; активна участь у різних видах соціальної активності; вміння організовувати соціальну діяльність, залучати до неї інших; критерій: дієвість у соціальній сфері). Обґрунтовано чинники соціальної активності на макро-, мезо-, мікрорівні, які зумовлюють соціальну активність студентів.
3. Результати емпіричного дослідження соціальної активності студентів свідчать про середній рівень її сформованості у більше ніж половини студентів, яким властива нестійка потреба до соціальної активності; нестабільне емоційне ставлення до неї; недостатня обізнаність зі змістом соціальної активності; низький рівень аналізу власної соціальної поведінки та інших; ситуативна дієвість у соціальній сфері.