ОБРАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА: СОЦІОЛОГІЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ : ОБРАЗ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА: СОЦИОЛОГИЧЕСКАЯ КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Щербина Віктор Миколайович

УДК 316.1/.2

ОБРАЗИ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА: СОЦІОЛОГІЧНА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ

22.00.01 теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора соціологічних наук

Науковий консультант
Тарасенко Валентин Іванович
доктор соціологічних наук, професор

КИЇВ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1
ІСТОРИЧНІ ТИПИ СОЦІАЛЬНОГО МИСЛЕННЯ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧИЛИ ПРОДУКУВАННЯ ОБРАЗІВ СУСПІЛЬСТВА

1.1

Концептуальна проблематизація тематичного дискурсу інформаційне суспільство” в соціології

20

1.2.

Типи соціального мислення як основа концептуалізації образів суспільства

60

1.3.

Продукування образів суспільства у протосоціології

79

1.4.

Образи суспільства у класичній та сучасній соціології

93

1.5.

Проблема концептуалізації образів суспільства в умовах наукових революцій: від класичної до постнекласичної науки

105

1.6.

Перспектива концептуалізації інформаційного суспільства в ракурсі теорії комунікативної дії: поліонтичний підхід.

113

Висновки до першого розділу 164

РОЗДІЛ 2
ЕВОЛЮЦІЯ ЗАСОБІВ СОЦІОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ОБРАЗІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА: ІДЕНТИФІКАЦІЙНІ ПРАКТИКИ

2.1.

Теоретичні витоки інформаціоналістського концептуального підходу

170

2.2.

Суб`єктноцентровані ідентифікаційні практики концептуалізації образів інформаційного суспільства .

180

2.2.1.

Образ інформаційного суспільства як Комп`ютопіі” у концепції Й.Масуди

181

2.2.2.

Соціальний зміст образу постіндустріального-інформаційного суспільства Д.Белла

187

2.2.3.

Образ суспільства у футуристичній концепції Е.Тоффлера

194

2.2.4.

Соціальний зміст концепції програмованого капіталізму” М.Естербрукса

203

2.2.5.

Соціальні риси електронно-цифрового суспільства” Д.Тапскотта

208

2.2.6.

Соціальний зміст образу посткапіталістичного суспільства” за П.Дракером

217

2.2.7.

Соціальний зміст концепції «мережного суспільства» за М.Кастельсом

222

2.2.8.

2.2.9.

Соціальний зміст образу «програмованого суспільства» у концепції А.Турена
Соціальні риси інформаційного суспільства з точки зору прибічників критичного підходу” у соціології

243

256

2.2.10.

Стратифікаційна структура мережного інформаційного суспільства: концепція нетократії”.

275

2.3.

Комунікативістські ідентифікаційні практики концептуалізації образів інформаційного суспільства

283

2.3.1.

Соціальний зміст концепції Технотронного суспільства” З.Бзежинського

283

2.3.2.

Соціальний зміст образу електронного суспільства” М.Маклюена

285

2.3.3.

Ж.Атталі про інформаційне суспільство” як останню фазу розвитку Ери грошей ”

289

2.3.4.

Соціальні риси образу інформаційного суспільства за С.Лешем

297

2.3.5.

Інформаційні процеси як компоненти образів суспільства у соціології постмодерну”

308

2.3.6.

Інформаційна компонента в концепції суспільства Н.Лумана

337

2.3.7.

Інформаційні риси нового образу суспільства за Е.Гідденсом

341

Висновки до другого розділу

350

РОЗДІЛ 3
ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІОЛОГІЧНОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ЗМІСТУ ОБРАЗІВ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

3.1.

Образи інформаційного суспільства: соціологічна складова

357

3.2.

Різновиди соціологічних образів інформаційного суспільства

366

Висновки до третього розділу.

377

ВИСНОВКИ

379

СПИСОК ПОСИЛАНЬ

389

ВСТУП
Актуальність теми. Соціологічний розгляд проблем розвитку інформаційного суспільства становить особливий інтерес стосовно реалій сучасної України, яка, незважаючи на економічні й політичні проблеми, активно включається в глобальний інформаційний простір, розвиваючи й освоюючи новітні телекомунікаційні технології, вирішуючи проблеми у сфері поширення інформації, формуючи законодавчу базу, що регулює інформаційну діяльність. Упродовж 90-х років програми розвитку інформаційного суспільства були прийняті в більшості держав світу, було створено низку міжнародних організацій, покликаних сприяти його побудові, у червні 2000 р. на зустрічі великої вісімки” була прийнята Окінавська Хартія Глобального Інформаційного Суспільства. Україна в особі громадянського суспільства, держави і бізнесових структур зробила досить багато в реалізації цих програм.
Риси того суспільства, що розвивається в наш час, проявляються насамперед на рівні формування його теоретичних образів, які виникають у процесі рефлексії процесів інформатизації, яка відбуваються в природничих, і гуманітарних науках та соціальній філософії.
Соціологічне теоретизування завжди здійснюється на основі використання тих образів і наукових картин суспільства, які наявні в корпусі соціального пізнання в певних історичних умовах, його результатом постає система понять, законів та категорій, що складається в наукову картину суспільства. Образи суспільства, а також стандарти наукового пізнання визначають горизонти й модуси соціологічного теоретизування. Зміни цих стандартів та виникнення нових образів суспільства, серед них і інформаційного, викликають постановку питань, на які наявні теорії не дають адекватних відповідей, що призводить до усвідомлення необхідності парадигмальних змін у соціології.
Одне з таких питань пов`язане з необхідністю з`ясування того, на основі яких засад соціологія може бути підключена до міждисциплінарного дискурсу з приводу становлення інформаційного суспільства та вироблення як його теоретичних тлумачень і прогнозування можливих його майбутніх форм. Як відомо, соціологія не розробляла власних образів суспільства, це під силу лише соціальній філософії і соціологія тільки використовує їх як теоретико-методологічну основу, спираючись на яку, соціологи створюють обмежені власним предметом концепції суспільства. Саме тут і виникає особлива для соціології епістемологічна ситуація як підключитися до міждисциплінарного дискурсу з проблем інформаційного суспільства, із позицій якої теоретичної парадигми вона може забезпечити собі гносеологічну відповідність та рівність з іншими науками як учасницями вказаного дискурсу? Цей дискурс формується на рівні найзагальніших уявлень образів інформаційного суспільства й за історичних умов, коли сам об`єкт дискурсу лише формується і його викінчені форми, стани, можливі лише у майбутньому, тому в наш час мати образ інформаційного суспільства як цілісності, що усталено відповідає його власній природі, неможливо. Однак учасники дискурсу, прагнучи робити прогнозні висновки щодо інформаційного суспільства, нерідко забувають, що останнє справді є більшою мірою поняттям, ніж усталеною реальністю, цілісним та сформованим соціальним буттям, тому вони неявно фальсифікують це поняття, пропонуючи свої образи інформаційного суспільства як цілісні його концепти, не вдаючись до їх, міждисциплінарної концептуалізації.
Соціологія спроможна підключитися до дискурсу з проблем інформаційного суспільства через синтетико-теоретичну роботу, через синтезування образів інформаційного суспільства, які вже вироблені у інших соціальних науках. Оскільки соціологія не виробляє образи суспільства, актуальною проблемою для неї за таких умов постає концептуалізація виникаючих нових образів суспільства, зокрема їх, соціального змісту, що потребує усвідомлення власне цієї задачі та визначення тих теоретичних засад, на яких може здійснюватися сама концептуалізація.
Серед авторів, що займаються цими питаннями варто назвати Д. Белла, З. Бжезинского, П. Дракера, Д. Рісмена, Г. Кана, Р. Катца, М. Кастельса, М. Маклюена, Й. Масуду, М. Пората, Т. Стоуньєра, Д. Тапскотта, Е. Тоффлера, Х. Шрадера. Дослідження соціологічних проблем формування інформаційного суспільства на теренах СНД репрезентовані роботами Р.Ф. Абдєєва, Н.А. Васильєвої, В.В. Вітковского, В.А. Гуторова, В.Л. Іноземцева, А.Н.Райкова, Б.В. Маркова, М.Моісеєва, І.О.Мальковської, українських дослідників А.Голобуцького, Б.А.Головко, С.А. Дятлова, В.В.Костенко, О.Д.Куценко, В.О.Оксамитної, А.І. Ракітова, А. Сухарєва, В.Є. Хмелько, Є.Швеця та багатьох інших авторів. В Україні соціально-гуманітарний дискурс інформаційного суспільства як суспільства нового типу розвивається переважно в площині економічної теорії і репрезентований роботами Л.Г Мельника, В.М.Гейця, В.Г Креміня, В.П.Семиноженко, В.М.Тарасевича, Н.В.Кочубея, Р.В.Кочубея, С.Н.Іл`яшенко, В.А Кас`яненко, А.Н.Коломійця, М.В.Брюханова та інших дослідників. Ю.І.Яковенко, Ю.М.Канигін, Г.І.Калитич, О.М.Рубанець, В.М.Брижко, О.М.Гальченко, В.С.Цимбалюк розвивають концептуалізацію проблем становлення інформаційного суспільства в площині розгляду змін у соціально-когнітивних процесах. Соціології інформатизації присвячено багато соціологічних сайтів у мережі Інтернет”.
В соціологічній літературі існує значна кількість праць, автори яких виявляють кореляції між соціологічним знанням, теорією та технологічними новаціями в інформаційній діяльності, розглядають проблему їх соціальних наслідків.
У 80-х роках минулого століття дослідження проблем інформаційного суспільства значно розширилися, виникли нові спроби його концептуалізації, зокрема виникла теорія комунікативної дії. З початку 90-х рр.. ХХ ст. концептуалізація процесів інформатизації стала відбуватися в умовах виникнення мереж кіберкомунікації, формування на їх основі глобального простору економічної та культурної взаємодії і виявилося, що образи суспільства, які використовуються в соціології для концептуалізації сучасних соціальних змін, не відповідають їх новим масштабам та характеру. Багато з того, що здавалося засновникам концепцій інформаційного суспільства вірогідним, не збулося, виникли нові соціальні ефекти інформатизаційних процесів. Становлення Інтернету ініціювало появу нової хвилі концептів інформаційного суспільства, орієнтованих на потреби врядування цим новим середовищем. Останні теоретичні розвідки З.Баумана, С.Леша, В.Іноземцева, Т.Стоун`єра, А.Ракітова, наголошують на думці, що інформаційне суспільство слід концептуалізувати, базуючись на нових методологічних підходах, а для того слід дослідити розвиток самих теорій інформаційного суспільства.
Значна кількість соціальних мислителів останнім часом орієнтується на вироблення нових теоретичних концептів інформаційного суспільства, однак сам простір концептуалізації залишається досить невизначеним і вузьким, тому концепції, що розроблялися упродовж останніх десятиріч ХХ ст. в умовах реального розвитку інформаційних структур, не дають змоги повною мірою здійснювати відповідну рефлексію соціальних реалій. Вузькі концептуалізації процесів інформатизації призводять скоріше до створення певних часткових образів того суспільного стану, який виникає в процесі соціально-історичних трансформацій нашого часу. Образи ці тяжіючи до технологічного, економічного або політичного редукціонізму, не можуть слугувати базою для адекватного вивчення соціальних змін, що виникають під впливом інформатизації суспільства новітнього часу та ефективно впливати на них. Вони являють собою сукупність теоретичних образів, породжуваних процесами інформатизації суспільства, відображаючи окремі сторони (економічні, політичні, культурні) соціальних змін, що виникли на основі різних типів соціального мислення. Ці образи ще мають бути узагальнені та розглянуті у своїх спільних та відмінних рисах.
У соціологічній літературі залишається невизначеним питання про те, що собою являє інформаційне суспільство взагалі окремий фрагмент сучасних суспільств, або якісно новий історичний тип суспільства, що виникає в наші часи. Не вирішеним залишається також питання про те, що є фундаментальним соціальним відношенням нового суспільства, яким чином відбуватиметься розвиток його соціальної структури. Не зовсім зрозуміло, що собою уявляють спільноти, які створюються у віртуальному просторі поза межами традиційних форм соціальної взаємодії. Можна констатувати, що процеси інформатизації суспільства призвели до появи певних оригінальних спроб соціологічної концептуалізації, але останні носять або частковий характер, або некритично спираються на попередні соціологічні концепти. Це обумовлено тим, що відсутня загальносоціологічна теоретична рефлексія логіки появи та розвитку самих концепцій інформаційного суспільства, не з`ясовані більш фундаментальні питання які образи суспільства обумовлюють саме такий характер цих концепцій, яку загальну основу вони мають. Слід погодитися Є.Головахою, який пише в такій ситуації, що Відчуваючи дефіцит конструктивних підходів до дослідження нових соціальних проблем, пов`язаних з виникненням феноменів глобалізації, інформаційного суспільства, трансформації двополюсного світу” і т.ін., соціологи усе частіше стали вбачати причини кризи (теоретичної В.Щ.) в недостатній відкритості своєї науки для інших наук про людину і суспільство. ... Допоки соціологи-професіонали дискутували щодо питань, пов`язаних з подоланням кризи, лідируючі позиції в соціальному пізнанні захопили глобально мислячі теоретики зі суміжних галузей науки, для яких суспільство і соціальні відносини в їх традиційному соціологічному розумінні не значать рівно нічого на фоні глобальної драми людської цивілізації. ... в тому й полягає сутність кризи сучасної соціології, що в період актуалізації глобальних проблем вона не змогла очолити новий інтелектуальний рух, уступивши теоретичні пріоритети широко мислячим економістам, політологам, екологам, історикам, публіцистам, які далекі від розуміння закономірностей розвитку суспільства, структуризації соціальних відносин і природи соціальних явищ.” [1.]
За такої ситуації усвідомлюється, що Інформаційне суспільство існує сьогодні як об`єкт міждисциплінарних досліджень, як різноманітні прояви суспільного буття в глобалізаційному контексті, як теоретичний образ, створений індустріалізмом та новим постіндустріалізмом. Незважаючи на великий і постійно зростаючий обсяг літератури, національні й регіональні утворення, що розробляють проекти концепції переходу від індустріального суспільства до інформаційного, стикаються з невизначеністю основних питань методологічного характеру. Неясним є сам процес переходу й образ нового суспільства ... Головною проблемою при переході від індустріального до інформаційного суспільства, незважаючи на дослідженість його основ інформації, інформаційних і телекомунікаційних технологій, інформаційних потреб та інформаційних ресурсів і шляхів інформатизації, - є непрозорість самого суспільства як нової суспільної якості і системної цілісності.” [ 2.]
Наявні в сучасній теоретичній соціології потрактування того, чим є інформаційне суспільство, не відповідають потребам його соціологічних досліджень, оскільки образи суспільства, які виникають під впливом соціальних змін, спричинених інформатизацією суспільства, не узагальнюються на відповідному теоретичному рівні, здійснюється запозичення категорій і понять з інших дисциплінарних галузей без теоретичної інтерпретації їх у предметному полі соціології. Перед соціологією постає досить багато суто теоретичних питань. Зокрема: який новий образ суспільства виникає в процесі узагальнюючої рефлексії процесів інформатизації? Чи здатна соціологія концептуалізувати образи інформаційного суспільства і якщо так, то на якій теоретичній основі? Як соціологія може підключитися до дискурсу про інформаційне суспільство, що вона може внести до нього? Що саме має сказати соціологія як інтегративна наука відносно концептів інформаційного суспільства”, які розвиваються в сучасному суспільствознавстві? Щоб відповісти на ці та інші подібні питання, слід насамперед виявити теоретичні можливості соціології щодо широкомасштабної, узагальнюючої концептуалізації образів інформаційного суспільства, наявних у сучасному суспільствознавстві.
Оскільки у вітчизняній соціологічній думці систематично ще не відрефлексовано історію побудови концепцій інформаційного суспільства, не узагальнено теоретичний досвід створення цих концепцій, не з`ясовано, на яких теоретичних засадах може відбуватися процес соціологічної концептуалізації образів суспільства, що виникають під впливом процесів інформатизації, то науковою проблемою, яка розв`язується в даній роботі, є з`ясування можливостей соціологічного теоретизування, спроможного концептуалізувати образи інформаційного суспільства на широкій методологічній та технологічній базі. Проблема дослідження випливає з протиріччя між потребою в знаннях про такі можливості та сучасним арсеналом пізнавальних засобів соціології, що й обумовлює актуальність обраної теми.
Зв`язок роботи з науковими програмами, темами: робота зв`язку з науковими програмами та темами організації, де вона виконана, не має, будучи водночас внеском в розвиток тематичного простору програмних досліджень Інституту соціології та інших установ НАН України.
Метою дослідження є виявлення та обґрунтування теоретичних засад та можливостей соціології концептуалізувати образи інформаційного суспільства і перспектив ефективного підключення соціології до міждисциплінарного дискурсу з проблем розвитку цього суспільства.
Досягнення поставленої мети передбачає розв`язання таких завдань:
з`ясувати гносеологічну специфіку образів суспільства, які використовуються у сучасному суспільствознавстві;
обґрунтувати теоретичні засади соціологічного узагальнення, синтезування та концептуалізації образів інформаційного суспільства;
виявити соціальний зміст образів суспільства, що відображають процес розвитку інформатизації та обумовлених нею соціальних змін;
створити авторську концепцію загальносоціологічного потрактування образів інформаційного суспільства .
Об’єкт дослідження образи інформаційного суспільства в суспільствознавстві.
Предмет дослідження теоретико-методологічні засади і засоби соціологічного синтезу та концептуалізації образів інформаційного суспільства.
Методи дослідження. Дослідження базується на принципі єдності історичного й логічного, який уможливлює розгляд вихідних засад загальносоціологічної концептуалізації образів суспільства в контексті історико-соціальних змін;
У дослідженні застосовано такі методи: ретроспективний аналіз, що уможливило розгляд концептуальних образів суспільства в історії соціального пізнання залежно від історичних змін ; порівняльний метод, що дозволив віднайти загальні гносеологічні риси образів інформаційного суспільства, створених різними його концепціями; метод соціологічної інтерпретації, що дозволив виявити соціологічний зміст концепцій інформаційного суспільства; загальнонаукові методи опису, висування гіпотез, аналізу та синтезу.
Дисертаційна робота є узагальненням на новому теоретичному рівні знання про образи інформаційного суспільства - вперше в соціологічній думці виявлено та обґрунтовано теоретичні засади і можливості їх соціологічної концептуалізації, з`ясовано основні постулати і перспективи ефективного підключення соціології до міждисциплінарного дискурсу з проблем розвитку інформаційного суспільства, у чому й полягає наукова новизна одержаних результатів.
Зокрема:
Уперше у соціологічній думці на теоретичному рівні описано і проаналізовано образи інформаційного суспільства, на основі авторської концепції здійснено їх загальносоціологічний синтез;
Обґрунтовано можливість соціологічної теоретичної концептуалізації образів інформаційного суспільства на основі теорії комунікативної дії, оскільки ця теорія дає змогу розглядати соціальні процеси що відбуваються в умовах переходу від економічної детермінації соціогенезу до постекономічної в контексті розгортання інформатизації. Наявні соціальні образи інформаційного суспільства можна концептуалізувати на позиціях комунікативістики, оскільки категорія комунікативна дія” дозволяє розглянути їх в єдності, виділити соціальну специфіку, визначити суб`єктів та структурно-функціональні зв`язки і характер соціальної взаємодії між ними.
З`ясовано, що, оскільки система комунікативної взаємодії в умовах інформатизації не охоплюється інформаційною взаємодією, є більш складною за соціальним змістом, то термін комунікативне суспільство”, поряд з терміном інформаційне суспільство” дозволяє концептуалізувати специфіку соціальної взаємодії в такому суспільстві на більш змістовному, відповідному предметі соціології, рівні.
Виявлено, що сучасні образи інформаційного суспільства є результатом осмислення процесів інформатизації та глобалізації на основі розгортання різних типів соціального мислення: філософського, футуристичного, економічного. Сучасні образи інформаційного суспільства побудовані під впливом екстраполяції інтересів різних соціальних суб`єктів на процес соціального теоретизування і передбачають часом протилежні концептуальні картини соціальної реальності, але в цілому вони не виходять за рамки образу трудового суспільства”.
В результаті соціологічної концептуалізації образів інформаційного суспільства зроблено екстраполяційний прогноз, що вони закономірно будуть розвиватися одночасно у двох якісно відмінних площинах теоретизування глобальній та локальній.
З`ясовано, що нові образи суспільства формуються під впливом стандартів постнекласичної науки, тому виникають серії образів інформаційного суспільства, яким притаманні такі загальні риси, як нерегулярність і дисперсність. Суспільство у цих образах постає як постійно виникаюче та зникаюче, нестабільне, містить компонент його внутрішньої креативності, включає необхідність врахування специфіки суб`єктних інтенцій та самореференції соціальних акторів. Тому соціологічні концептуалізації образів інформаційного суспільства за природою не мають стійкого та однозначного характеру, є багатовимірними та багатоплановими.
Зроблено прогноз щодо розвитку соціологічного понятійно-категоріального апарату, згідно якого соціологічна теорія відійде від використання одновимірних образів суспільства, буде орієнтуватися на аналіз соціальності як результату комунікативної дії, що формуватиметься одночасно на двох онтичних рівнях глобальному та локальному.
Зроблено прогноз, що це, в свою чергу, породжуватиме тенденцію до використання в соціології подвійної системи категорій та понять, які описуватимуть одні й ті самі сфери соціальної взаємодії і сукупності фактів та використання відповідно двох пояснювальних логік.
Вперше зроблено висновок в галузі постулатів стосовно соціального життя суспільства, що образи інформаційного суспільства мають двоїстий характер, що призводить до формування двох перспектив соціального розвитку орієнтованих відповідно на відтворення структур індустріального суспільства та на створення суспільства постіндустріального типу. Обидві ці перспективи є проявом внутрішньої подвійності, двоїстості образів нового суспільства, існують як дві протилежності, що породжують єдиний процес його історичного формування. Соціальні смисли обох цих перспектив соціальної взаємодії знаходяться у відмінних концептуальних просторах (дискурсах), які поєднані інформаційними артефактами в єдине співбуття. На цій основі виникає ілюзія можливості звести соціальну взаємодію в інформаційному суспільстві до образів, що можуть бути описаними в термінах взаємодії суб`єктів локального (національно-державні еліти) або до глобального (світова еліта) рівнів.
Уперше в історіографії соціології виявлено шість основних образів комунікативного суспільства, що сформувалися в рамках соціальних концепцій інформаційного суспільства, на основі яких розвивається процес теоретизування в галузі соціологічних досліджень процесів інформатизації:
1.Ризомне” або поліцентричне” суспільство.
2. Суспільство глобальної диференційованості”.
3. Суспільство спонтанної експресивності.”
4. Суспільство-мурашник” або постурбаністичне суспільство”.
5. Суспільство інформативної корпоративності.”
6. Суспільство тотальної завершеності.”
Створено авторську концепцію соціологічного синтезування цих образів, згідно якої на основі поліонтичного підходу можна розглядати їх як прояви нових образів поліонтичного комунікативного суспільства, що фіксують наступні їх риси:
перехід від одномірних економікоцентрованих процесів соціальної стратифікації та диференціації на глобальному онтичному рівні фіксований в образі «ризомного» або «поліцентричного» суспільства;
відмінність між локальним та глобальним онтичним рівнями фіксована в образі суспільства «глобальної диференційованості»;
перехід до нової основи відтворення соціального порядку комунікативної дії, фіксований в образах «суспільства інформативної корпоративності» та «суспільства спонтанної експресивності»;
локальний, економікоцентрований характер відтворення локального онтичного рівня фіксований в образах «тотальної завершеності» та «суспільства-мурашника».
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження образів інформаційного суспільства дає змогу осмислити теоретичні аспекти новітнього історичного розвитку соціології, дати поглиблене розуміння специфіки формування образів суспільства у соціології, зробити прогнозну екстраполяцію тенденцій розвитку соціологічної теорії. Отримані результати дослідження можуть розкривають перспективу подальшого вивчення теоретичних закономірностей формування образів суспільства, розвитку засад та інструментів сучасного соціологічного теоретизування, понятійно-категоріального апарату сучасної соціології. Результати дослідження можуть бути використаними у розвитку міжпредметних зв`язків соціологічного пізнання в рамках дискурсу про інформаційне суспільство, викладанні курсів із історії сучасної соціології, теоретичної соціології, соціології інформаційних процесів. Розроблені наукові положення можуть стати підставою для подальшого дослідження процесів соціальних змін, спричинених інформатизацією та глобалізацією.
Апробація результатів дисертації відбулась на наукових конференціях:
1. Перша Всеукраїнська соціологічна конференція Проблеми розвитку соціологічної теорії” Соціологічна Асоціація України, м. Київ., 15 грудня 2000 р.
2. Первая международная научно-практическая конференция «Философские проблемы гуманитаризации высшего образования». Сумы-Бердянск 25-27 июня 2001г.

Список литературы

ВИСНОВКИ
П. 1 Оцінка стану питання
В існуючих концепціях образи інформаційного суспільства фіксовані з точки зору інтерпретування соціального порядку змін визначальних щодо нього процесів з економічних процесів відтворення на постекономічні, але такі, що залишаються в межах принципів трудової парадигми”. Тому концепції інформаційного суспільства зводять сутність суспільних змін до змін в окремих галузях суспільного життя у сферах технологій, структурних та предметних засад економічних процесів, змін у сфері зайнятості, просторових та часових меж соціальної взаємодії, типу культури. Соціологія, оперуючи поняттям суспільства як соціальної тотальності, в якій слід розкривати структурно-функціональні зв`язки та інтерпретувати характеристики суб`єктів соціальної дії, не може оперувати такими концепціями, аби вести. Соціологічне теоретизування потребує концептуалізації змісту образів суспільства, які виникають у процесі історичних змін кінця ХХ - початку ХХІ ст., найвизначальними рисами яких виступають інформатизація і глобалізація.
П. 2 Методи вирішення поставленої у роботі проблеми
Виходячи з принципу єдності історичного й логічного, який уможливлює розгляд вихідних засад загальносоціологічної концептуалізації образів суспільства в контексті історико-соціальних змін, ми розглянули розвиток типів соціального мислення, на основі яких створені образи суспільства, які використовуються в соціології.
Шляхом ретроспективного аналізу розглянуто концептуальні образи суспільства в історії соціального пізнання залежно від історичних змін. Застосовуючи порівняльний метод, ми віднайшли загальні змістовні риси образів інформаційного суспільства, створених різними його концепціями. Спираючись на це знання, ми висунули гіпотезу поліонтичного комунікативного образу суспільства, що дало змогу здійснити соціологічне описування, аналіз, синтез та інтерпретацію концепцій інформаційного суспільства за принципом витлумачення їх як орієнтованих на суб`єктоцентровані або комунікативноцентровані ідентифікаційні практики рефлексії соціальних структурних і функціональних зв`язків, витлумачення акторів соціальної взаємодії. Таким чином на основі методу соціологічної інтерпретації ми виявили соціологічний зміст концепцій інформаційного суспільства, виробивши концепцію, яка має формальний характер, охоплюючи найбільш загальні структурні границі й елементи образа комунікативного суспільства. У такий спосіб виявлено теоретичні основи концептуалізації образів інформаційного суспільства, що надає нам змоги більш повно й цілісно оперувати образом цього суспільства шляхом узагальнення на новому рівні теоретичного знання про нього.
Ідея, яка була використаною у дослідженні, полягає у тому, що для соціологічної концептуалізації образів інформаційного суспільства було використано евристичні можливості комунікативістського підходу ( який передбачає аналіз соціальної взаємодії як такої, що розвивається на основі двох різновидів раціональності суб`єктноцентрованої та комунікативної) та ідею поліонтичності як таку, що дозволяє вийти за обмеженість одномірного образу суспільства.
На цій основі ми сформулювали концепт образу поліонтичного комунікативного суспільства, який описується на більш низькому рівні абстракції (притаманному окремим соціальним наукам) концепціями інформаційного суспільства.
На основі цього концепту ми проаналізували концепції інформаційного суспільства, на основі чого узагальнили на новому рівні знання про образи інформаційного суспільства, які сформувалися в сучасному суспільствознавстві, а саме описано шість таких образів. На цій основі ми концептуалізували структурні характеристики образу поліонтичного комунікативного суспільства.
П. 3 Практичні результати та їх використання
У першому розділі ми з`ясували, що кризові явища у соціологічному теоретизуванні кінця ХХ початку ХХІ ст., ( зокрема інтерпретація у теоретичному дискурсі категорії суспільство” як суто технічної, заяви про смерть суспільства” в процесі формування постіндустріальних економік) пов`язані з орієнтацією соціологічного теоретизування на епістемологічні та гносеологічні ідеали класичні парадигми наукового пізнання та використання образу суспільства, який був вироблений на засадах соціально-філософського і наукового мислення в період розвитку і становлення індустріального суспільства. Концептуалізація змісту нових образів інформаційного суспільства, які передбачають не-індустріальну його основу, на цій теоретичній основі є проблематичним. В той же час відбуваються спроби створення теорії суспільства, орієнтованої на витлумаченні його в межах глобальності (Луман, Ґідденс,Валлерстайн та ін.). Розвиток засад створення теорії суспільства пройшов ряд стадій від тлумачення суспільного порядку як об`єктивно даної, незалежної від людини реальності, в якій відбувається соціальна взаємодія, соціологічна теорія перейшла до його розуміння як реальності, яка визначається суб`єктивною природою людини (потребами, моральними імперативами, формами раціональності і т.п.), яка діє в певному середовищі (фізичному й соціальному), саме тому соціальний порядок має розглядатися в категоріях суб`єкт-об`єктної взаємодії. Ми з`ясували, що для вирішення завдань соціологічної концептуалізації образу інформаційного суспільства (концептуалізованого в предметних галузях інших наук), евристичний потенціал має теорія комунікативної дії Ю.Габермаса, згідно якої соціальний порядок тлумачиться як такий, що виникає на основі узгодження соціальними акторами суспільної взаємодії, яке відбувається у двох площинах етичній (смисловій) та цілераціональній (прагматичній).
Протиріччя сучасного суспільства, відповідно концептуальному підходу Габермаса, ведуть до того, що системна рівновага постійна порушується, оскільки або не виробляється необхідної кількості товарів економічною системою, або керування суспільством виходить за рамки раціонального, приймаючи форму тотального адміністрування, або система легітимації не забезпечує загальних мотивацій; чи соціокультурна система не генерує змісти, на які спирається мотивація. Тому не можна говорити про пріоритет матеріальної чи ідеальної діяльності в суспільстві — соціальна взаємодія вимагає інших характеристик для суспільної практики. І Габермас, вибудовуючи свою концепцію комунікативної дії, протиставляє інструментальній дії (сфері праці, що оперує критеріями ефективності) дію комунікативну — такою є взаємодія (принаймні двох) індивідів, що упорядковується відповідно до обов'язкових норм. Інструментальна дія орієнтована на успіх, комунікативна — на взаєморозуміння діючих індивідів, їхній консенсус. Важливе значення в концепції Габермаса набуває поняття «життєвого світу», що він запозичив в Е. Гуссерля, об'єднавши його з «символічним інтеракціонізмом» Дж.Г. Міда. Життєвий світ виконує не тільки функцію формування контексту комунікативної дії. Як ресурс життєвий світ є конститутивним для процесів взаєморозуміння. Тому ми можемо уявити собі життєвий світ, оскільки він притягнутий до розгляду як ресурс інтерпретацій, як організований у мові запас споконвічних допущень, переваг, що відтворюються у вигляді культурної традиції. Комунікативна дія, за Габермасом, служить і зміцненню традиції, і відновленню культурного потенціалу, так само як і здійсненню соціальної інтеракції, а також формуванню солідарності; в аспекті соціалізації вона сприяє формуванню особистості, віднайденню нею ідентичності. Основну особливість розвитку людства на рубежі XX і XXI ст. Габермас вбачає в тім, що певна мінімізація експлуатації в економічній сфері супроводжується деформацією (під впливом, зокрема, засобів масової інформації і масової культури) структур життєвого світу (життя родини, побуту, відпочинку, дозвілля, думок і почуттів індивіда), що і перетворюються в «чужі» йому форми й координації дій.
Виходячи зі своєї концепції інструментального й комунікативного розуму, Габермас доказує, що вихід за границі філософських абсолютизацій принципу суб'єктивності можливий тільки в тому випадку, якщо парадигма пізнання, орієнтованого на предметність світу, переміниться гносеологічною парадигмою, що орієнтує на взаєморозуміння між індивідами.
Свій філософський дискурс модерну Ю.Габермас завершує розгорнутою характеристикою комунікативного розуму, що, як він сподівається, займе в постсучасному суспільстві місце інструментального. Спілкування, комунікація дозволяють перебороти індивіду і співтовариству споглядальну позицію спостерігача; суб'єкту в постсучасному світі не потрібно розглядати себе як протилежне світу в цілому чи його сутнісних моментах. Можна також не мислити розходжень між трансцендентальним і емпіричним Я. Свідомість індивіда (колективу, співтовариства) в ідеалі звільняється від виконання невдячної задачі, вона не зобов'язана здійснювати аналіз самосвідомості; для цього призначена особлива галузь знання — «реконструктивні науки», що, керуючись перспективою участі в дискурсах і взаємодіях, прагнуть пояснити переднє до теорії знання про правила поведінки суб'єктів, що говорять, діють та пізнають у межах своєї компетенції шляхом аналізу вдалих чи, навпроти, невдалих (спотворюючих дійсність), висловлювань. Оскільки спроби подібного роду «реконструкції» не орієнтовані більше на збагнення трансцендентального, а починаються задля засвоєння реального знання правил поведінки, як вони виражаються у висловленнях, які регулярно генеруються, то зникає чітка грань між трансцендентальним і емпіричним. При цьому зберігається наступність культурних традицій — як наступність значень. Поняття життєвого світу допомагає Габермасу показати, як цінності зберігаються в цьому просторі у вигляді текстів. За Габермасом, традиція не переривається, якщо відтворення культурних цінностей здійснюється засобами критичного аналізу. Розвиток потенціалу заперечення як невід`ємної частини процесу досягнення взаєморозуміння за допомогою мовного спілкування в структурно диференційованому життєвому світі стає запорукою того, що тексти будуть слідувати один за одним і збережеться наступність традицій, які живі лише завдяки силі переконання. Точно так само не розірветься в соціальному просторі й мережа, сплетена з відносин, заснованих на взаємному визнанні, якщо соціальна інтеграція буде виходити з абстрактного, але проте скроєного «за індивідуальними мірками» універсалізму. Воля призначена для того, щоб налагодити соціальне партнерство всіх груп, з огляду на інтереси кожного окремо узятого індивіда. Беручи участь у дискурсі, індивід, говорячи «так» чи «ні», наданий сам собі тільки за умови, що спільними пошуками істини він усе-таки залучений до універсального співтовариства. При зміні поколінь у рамках певної історичної епохи якість універсальності не зникає, тоді як процес соціалізації виходить за рамки індивідуалізації. Важливо підкреслити, що Габермас свідомо декларує раціоналізм своєї концепції, зв'язуючи просування комунікативного розуму зі збагаченням культурного потенціалу суспільства. Суспільні групи можуть використовувати у своїй діяльності тільки ресурси раціоналізованих життєвих світів. Насамперед це відноситься до культури — присутньому в науці і філософії потенціалу знань індивідів про світ і про самих себе; культура — це і гранично широкі норми права й моралі, і досвід радикального естетичного модерну. Більш того, культура є для Габермаса найважливішим ресурсом у практиці удосконалювання комунікативного співтовариства. В той же час історично ще з початку XIX століття відношення до всього історично успадкованого було рефлексивно перервано. Усе глибше й глибше у свідомість людей проникала думка, що традиції не є чимось природно вирослим - вони очікують, щоб їх перевірили, прилучилися до них і вибірково їх продовжили. Тому комунікативний механізм виступає основою відтворення традиції і соціальної тотальності загалом.
Теорія комунікативної дії передбачає аналіз суспільства як подвійного утворення. Виходячи з основних засад теорії комунікативної дії та використовуючи ідею поліонтичності, згідно якої можна припустити існування (розгляд) більше однієї онтичної реальності (у даному випадку як самодостатнього континууму розгортання концептуалізації соціального), ми сформулювали гіпотезу щодо можливості концептуалізації створених наприкінці ХХ ст. на початку ХХІ ст. образів інформаційного суспільства в рамках авторської концепції комунікативного поліонтичного суспільства.
Концептуалізація образу поліонтичного комунікативного суспільства передбачає розгляд його як двоскладового утворення, яке виникає в процесі розвитку глобалізації й інформатизації, припускає можливість застосування різних інструментів пізнання і описування для відображення процесів, що відбуваються на його різних онтичних рівнях.
Основні поняття:
- онтичний рівень структурний компонент образу суспільства, що є основою інтерпретації характеристик (просторово-часових, суб`єктно-об`єктних, раціональних та ін.) соціальної тотальності як даності в практиках концептуалізації.
- Поліонтичність поняття, що характеризує структурну специфіку образу суспільства, який виникає в процесі інформатизації й глобалізації.
- Глобальний онтичний рівень поняття, що позначає притаманний образу суспільства компонент, у якому суспільство мислиться як синкретична тотальність соціальної взаємодії глобального масштабу, що самовідтворюється на основі комунікативних процесів.
- Локальний онтичний рівень поняття, що позначає притаманний образу суспільства структурний компонент, у якому суспільство мислиться як локалізована в просторі-часі тотальність соціальної взаємодії, що описується в категоріях суб`єкт-об`єктного взаємодії.
- Симулякровий шар компонент образу суспільства, що виникає в процесі узгодження комунікативних взаємодій, які розвертаються на двох онтичних рівнях, у процесі котрого виникають загальні предмети діяльності, в контексті яких відбувається комунікативна взаємодія. Виступає в якості границі визначення континууму смислоутворення - тла, елементи якого виступають засобами продукування конвективних змістів, використовуваних у процесі відтворення раціональних і комунікативних структур.
По-перше, виходячи з теорії комунікативної дії слід розрізняти:
- онтологічність суспільства категорію, що фіксує існування суспільства як цілісної реальності, практики соціальних взаємодій, у якій мають місце осмислення й пізнання як його компоненти поряд з іншими компонентами
- онтичність суспільства категорію, що фіксує явленість, даність суспільства як тотальної цілісності соціальної взаємодії в структурах усвідомлюваних комунікативних взаємодій, що включають як усвідомлювані в різному ступені, у різних формах і на різних (якісно і кількісно) рівнях так і неусвідомлювані («фонові») компоненти комунікативних практик, що утворюють образ соціальності у свідомості взаємодіючих індивідів.
Єдине в онтологічному сенсі суспільство в процесі глобалізації та інформатизації постає як поліонтичне, тобто виявлене декількома способами як тотальність, які мають власну повноту набір соціальних атрибутів, мають власну структурно-функціональну атрибутику: інституціональність, норми, ідентичності й цінності, механізми соціальної мобільності.
По-друге, виходячи з аналізу розвитку способів соціальної концептуалізації образів інформаційного суспільства, ми можемо сформулювати концепт образу поліонтичного комунікативного суспільства, що характеризується наступними рисами:
- суспільство мислиться як організоване на основі комунікативної взаємодії, організованої на двох онтичних рівнях глобальному й локальному, що відрізняються атрибутивністю: масштабами, характером і інструментальністю соціальної взаємодії.
- Комунікативна дія, припускаючи як свій необхідний атрибут спільне для всіх індивідів осмислення (наповнення смислом) усіх своїх компонентів, припускає осмислення тим чи іншим способом соціальної тотальності як цілого, що припускає включення в її картину прояву тих соціальних взаємодій, які формуються в рамках двох онтичних рівнів комунікативного суспільства, що породжує практику виробництва й утримання загальних щодо обох рівнів компонентів, утримуваних і відтворюваних одночасно на двох онтичних рівнях комунікативних практик. Ці компоненти у своїй цілісності можна виділити в окремий шар (який не має власної повноти), що складається із симулякрів відтворених соціальних атрибутів комунікації, що не мають власних засад у жодному з онтичних рівнів. Симулякровий рівень, охоплюючи дві реальності (кожна з який актуалізована одночасно в одній цілісності соціальної взаємодії) виступає представником іншої у кожнім з античних рівнів у вигляді зовнішнього, рефлексивного горизонту. Так, соціальна взаємодія, яка формується на глобальному онтичному рівні, співвідноситься як ціле з локальним і навпаки. Конкретний рефлексивний акт у процесу комунікації відбувається у формі інформаційної інтеракції, яка співвідносячи локальне з глобальним, інструментально відтворює соціальне на онтологічному рівні.
- соціальні континууми діяльності, організованої у рамках двох отничних рівнів, знаходяться у взаємовідношенні (за допомогою інформаційної взаємодії), утворюючи «соціальний обрій симулякровості», у якому вбачають свою межу рефлексивні практики, притаманні обом онтичним рівням.
Рефлексивні практики організовані в процесах коммунікативності як такі, котрі спрямовані на віднайдення учасниками комунікації спільних, загальних змістів, необхідних для взаємо-розуміння і встановлення процедури переговорів консенсусу відносно правил взаємодії неспівмірних культурних традицій. У силу цього в рамках кожного з отничних рівнів виникає необхідність в осмислення прояву соціальних взаємодій, організованих як на власній, так і на іншій основі.
У рамках «глобального онтичного рівня» постійно виникає проблема о-смислення, наповнення смислом, змістом (саме наповнення оскільки воно виглядає безглуздим, неорганізованим, «порожнім», наповнення передбачає приписування змісту чомусь такому, що смислу за визначенням не має) локального як тотальної цілісності , як своєї межі, «іншого» ( у певному змісті як власного внутрішнього середовища). Локальне останнє осмислюється, постає як «спектакль», театр абсурду, фантасмагорія («будь-яка локальна спільність фантасмагорична» - Гідденс), іншими словами постає як множина локально тематизованих симулякрів.
У рамках «локального онтичного рівня» постійно виникає проблема о-смислення глобального, котре виявлено, пред-ставлено йому як своє-інше у вигляді хаосу («організованого хаосу»), беззмістовної «історичності», в якій реалізується їх суб`єктність серед таких же самобутностей інших локальних соціальних утворень. У цьому хаосі” осмислюється власне само-перебування (сьогодні говорять про «нову самобутність) через наповнення їх смислом за допомогою використання автохтонної соціальної атрибутики (норм інститутів, цінностей) власної локальності, що знаходить крайнє вираження в сучасних радикальних релігійному та етнічному фундаменталізмі.
Дана концепція має формальний характер, охоплюючи найбільш загальні структурні риси й елементи образа комунікативного суспільства, що виникає в наш час і проявляється в різних концептуалізаційних практиках, об`єднаних тематичним дискурсом інформаційне суспільство”.
Дослідження концепцій інформаційного суспільства дає змогу осмислити теоретичні аспекти новітнього історичного розвитку соціології, дати поглиблене розуміння специфіки формування образів суспільства у соціології, зробити прогнозну екстраполяцію тенденцій розвитку соціологічної концептуалізації образів інформаційного суспільства. Отримані результати дослідження можуть бути використані для подальшого вивчення теоретичних закономірностей формування образів суспільства, розвитку інструментів сучасного соціологічного теоретизування, понятійного апарату сучасної соціології. Результати дослідження також можуть бути використаними у розвитку міжпредметних зв`язків соціологічного пізнання в рамках дискурсу про інформаційне суспільство. Подальша концептуалізація образу поліонтичного комунікативного суспільства дозволить розвивати понятійно-категоріальний апарат соціології у нових історичних умовах. Зокрема, соціологічний вимір різноманітних концепцій інформаційного суспільства дозволить у подальшому ідентифікувати та систематизувати нові концепції, що виникатимуть у цьому тематичному дискурсі, розкривати їх соціологічний зміст. На основі досягнутих результатів відкривається перспектива розкриття механізму формування соціальних симулякрів у просторі взаємодії локального та глобального онтичного рівнів.
Результати дослідження можна використовувати також у курсах з історії соціологічної думки, соціологічної теорії, соціології глобалізації та інформаційних процесів.

СПИСОК ПОСИЛАНЬ:
1. Головаха Є. Соціологічне знання: специфіка, критерії науковості і перспектива розвитку // Соціологія: теорія, методи, маркетинг., 2004., №1. С. 6-7.
2. Рубанець О.М. Інформаційне суспільство: когнітивний креатив постнекласичних досліджень: Монографія. К.: Вид. ПАРАПАН, 2006. С.10 12.
3. Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід / За ред. В.В.Танчера, В.П.Степаненка. К.: Інститут соціології НАН України, 2004. С.27.
4. Schauer T. The Sustainable Information Society Visions and Risks. - http://www.global-society-dialogue.org.
5. http://www.g8kyushu-jrinawa.go.jp/e/documents/it1/html
6. Д.В.Ландэ, В.Н.Фурашев «Электронное информационное общество в Украине: настоящее и будущее» // Построение информационного общества: ресурсы и технологии // тезисы докладов и информационные материалы ХІ международной научно-практической конференции. К.:УкрИНТЭИ, 2005. С.7.
7. Нейсбит Дж. Высокая технология, глубокая гуманность: Технологии и наши поиски смысла. Пер. с англ. М., АСТ: Транзиткнига, 2005. С. 8 9.
8. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. СПб.: Питер, 2002. С. 518.
9. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. СПб.: Питер, 2002., - С. 518.
10. Энциклопедический социологический словарь. Под общ.ред. Осипова Г.В. РАН изд-во Ин-та соц-полит исследований. 1995. С. 245.
11. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад. В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; під заг. ред. В.І. Воловича. К., укр.центр духовн.культури. 1998. С. 223.
12. Энциклопедический социологический словарь. Под общ.ред. Осипова Г.В. РАН изд-во Ин-та соц-полит исследований. 1995. С. 246.
13. Винер Н. Кибернетика и общество. М., 1958. С. 31.
14. Робертсон Д.С. Информационная революция // Информационная революция: наука, экономика, технология: Реферативний сб./ ИНИОН РАНЕЙ. М., 1993. С. 17-26.
15. Гидденс Э. Последствия модернити // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. Л.Иноземцева. М.:Academia, 1999. С. 105-106.
16. Гидденс Э. Последствия модернити // Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология / Под ред. Л.Иноземцева. М.:Academia, 1999. С. 110.
17. Луман Н. Решения в информационном обществе. Пер. с нем. А.Глухов, О.Никифоров., М. «Логос» 2005. С. 34.
18. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад. В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; під заг. ред. В.І. Воловича. К., укр.центр духовн.культури. 1998. С. 220.
19. Урсул А.Д. Информатизация: необходимость концепции и принципы ее разработки // КП, 1990, №2, - С. 71.
20. Вовканич С.И., Парфенцева Н.А. Социальный интеллект”: метафора или научное понятие? // Социс, 1993, № 8 С.153.
21. Колин К.К. Социальная информатика научная база постиндустриального общества // Социальная информатика - 94, М., 1994. - С.5.
22. http://www.XYZ.org.ua
23. http://www.XYZ.org.ua
24. Моисеев Н.Н.,Фролов И.Т. Высокое соприкосновение: общество, человек и природа в век информатики. М., 1989. 340 с.
25. http://www.ovsem.com/
26. Лем С. Сумма технологий. М., 1968. С. 55.
27. Социально-философский словарь. Екатеринбург, Хронос”, 1997. С. 11.
28. Современная западная философия: Словарь / Сост: Малахов В.С., Филатов В.П. М. Политиздат, 1991. С. 117.
29. A Philosophical dictionary. Cambr., L., 1998. P. 386-388.
30. Ferrarotti F. Five Scenarios for the Year 2000. N.Y. 1986. Р.60.
31. См.: Иноземцев В.Л. Перспективы постиндустриальной теории в меняющемся мире // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология. М.: Academia, 1990. С. 18-22.
32 . Bell D. Notes on the Post-Industrial Society // The Public Interest. 1967. No 7.
33. Bell D. Notes on the Post-Industrial Society // The Public Interest. 1967. No 7
34 . Angell I. Winners and losers in the Information Age” LSE Magasine, 1995, №7(11), - Р.7.
35. Machlup F. The Production and Distribution of Knowledge in the Unated States. Princeton., NJ, Princeton University Press.1962.
36. Porat M. Communication Policy in an Information Society. Washington.,1978, -Р.32.
37. Poster M. The Mode of Information: Poststructuralism and Sosial Context. Cambrige: Polity. 1990. Р.63.
38. Ракитов А.И. Наш путь к информационному обществу // Теория и практика научно-общественной информации. М.:ИНИОН, 1989. 238 с.
39. Курносов И.Н. Информационное общество и Россия: особый путь // Информревю. 1997. №4 (24) С. 4-5.
40. Финько О.А., Нестеров Ю.М. О программе нормативно-правового обеспечения формирования в России информационного общества в кн.: Мелюхин И.Н. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. М. Изд-во Моск. Ун-та, 1999. С. 19.
41. обществу. -в кн.: Мелюхин И.Н. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. М. Изд-во Моск. Ун-та, 1999. С. 20.
42. Мелюхин И.Н. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития. М. Изд-во Моск. Ун-та, 1999. С. 20.
43. Соціокультурні ідентичності та практики / Під ред. А.О.Ручки. К., Інститут соціології НАН України, 2002. С. 16.
44. Соціокультурні ідентичності та практики / Під ред. А.О.Ручки. К., Інститут соціології НАН України, 2002. С. 101.
45. Костенко Н., Іванов В. Досвід контент-аналізу. Моделі та практики: Монографія.- К., Центр вільної преси, 2003. С. 24.
46. Социально-экономические проблемы информационного общества / под ред. д.э.н., проф. Л.Г.Мельника. Сумы: ИТД Университетская книга”, 2005. С. 71.
47. Хмелько В.Є. Процеси відтворення суспільства: структура і динаміка. Перший варіант цього тексту був опублікований під назвою «Общественное производство жизни: структура процессов и ее динамика» у книзі: Производство как общественный процесс (актуальные проблемы теории и практики).- М.: Мысль, 1986. С. 125-173.
48. Хмелько В.Є. Процеси відтворення суспільства: структура і динаміка.