ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ : ЭВРИСТИЧЕСКИЙ ПОТЕНЦИАЛ социологической теории трансформационных процессов

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Ковтуненко Елліанна Станіславівна

УДК 316.422

ЕВРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ СОЦІОЛОГІЧНОЇ ТЕОРІЇ
ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ

22.00.01 - теорія та історія соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Головко Борис Андрійович,
доктор філософських наук,
професор

КИЇВ - 2005

ЗМІСТ
Вступ...................................................................................................................с.3
Розділ 1. Місце та роль теорії трансформаційних процесів в
системі соціологічного знання.........................................................................с.12
1.1 Структура системи соціологічного знання...........................с.12
1.2 Шляхи теоретичного дослідження соціальних змін............с.21
1.3 Основні принципи теорії трансформаційних процесів........с.26
1.4 Понятійно -категоріальний апарат
теорії трансформаційних процесів..........................................с.31
1.5 Методи дослідження трансформаційних процесів................с.57
Висновки до першого розділу......................................................с.62
Розділ 2. Специфіка інтерпретації соціальних трансформацій в
контексті плюралізму соціологічних теорій....................................................с.65
2.1 Евристичний потенціал системного
аналізу соціальних трансформацій.......................................с.65
2.2 Евристичний потенціал синергетичного
аналізу трансформаційних процесів....................................с.100
Висновки до другого розділу.......................................................с.112
Розділ 3. Вектори трансформаційного процесу в сучасній Україні............с.116
3.1 Траєкторії трансформації українського суспільства..........с.117
3.2 Розбудова української державності.....................................с.123
3.3 Становлення громадянського суспільства в Україні..........с.131
3.4 Суперечності трансформаційного процесу.........................с.139
3.5 Цивілізаційні шляхи подолання протистояння
політичних акторів..................................................................с. 143
Висновки до третього розділу......................................................с.146
Висновки.............................................................................................................с.149
Список використаних джерел..........................................................................с.154

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Актуальність досліджуваної проблематики зумовлена тією роллю, яку відіграють соціальні трансформації в житті українського суспільства. Наша країна переживає період глобальних системних трансформацій. Такі зміни в Україні супроводжуються соціальною напругою, кризами, девальвацією цінностей, сутичками та недовірою. Іноді соціальні інститути західних країн автоматично копіюються в Україні без врахування специфіки історичного шляху нашої держави, особливостей соціальних відносин тощо. І наслідки цього залишають сподіватися на краще: на території пострадянських держав не стихають й мають значний потенціал міжетнічні зіткнення, різні акції соціального протесту, постійне незадоволення більшості населення якістю власного життя й т.п.
Наявні проблеми вказують на необхідність наукового вивчення трансформаційних процесів. Разом з тим й досі залишаються без відповіді питання щодо сутності, темпів, моделей соціальних трансформацій тощо. Такі процеси, що відбуваються в Україні, поки не знаходять свого задовільного пояснення в сучасних соціологічних теоріях.
Пострадянська реальність поставила перед українськими соціологами проблему неадекватності понітійно-категоріального апарату науки новим соціальним процесам. Перш за все аналізу потребує вже саме поняття трансформаційний процес”, яке стало дуже актуальним в наш час. Не дивлячись на досить широке використання цього поняття, воно є майже нерозробленим в науковому плані.
Сучасна соціологія накопичила чимало теорій суспільсної динаміки. Але для пояснення сучасних трансформаційних процесів теорія соціальних трансформацій є недостатньо розробленою. На протязі 90-х років в Україні відбулося чимало подій, які не пояснюються відомими теоретичними моделями. В сучасній соціології існують розробки, в полі зору яких є окремі елементи чи фази трансформаційного процесу. Але досі не існує комплексного знання, яке давало б можливість описувати, аналізувати та прогнозувати трансформаційні процеси.
Отже, проблема полягає у наявності соціального запиту на створення цілісної соціологічної концепції трансформування українського суспільства та, в той же час, відсутності комплексного науково обгрунтованого знання щодо трансформування соціальної системи.
Ступінь наукового опрацювання теми. Тема соціальних трансформацій в суспільстві відносно нова в українській соціології. У вітчизняній соціології соціальні трансформації ніколи не виступали як предмет спеціальної соціологічної теорії. Разом з тим в історії соціологічної думки були розроблені концепції, які використовувались у даній дисертаційній роботі.
Оскільки соціальні трансформації виявляються одним з видів соціальних змін, то важливо визначити їх місце у великому спектрі цих змін. Ціла низка робіт класиків соціології присвячена проблемам соціальних змін. До них можна віднести праці О.Конта, Г.Спенсера (G. Spenser), Е.Дюркгейма (E.Durkheim), К.Маркса (K.Marx), П.Сорокіна, Т.Парсонса (T. Parsons), Карла Полан’ї (K. Polanyi), К. Поппера [52], Л. Моргана, П.Штомпки тощо.
Для висвітлення місця та ролі теорії соціальних трансформацій в системі соціологічного знання були використані роботи соціологів з проблем структури соціологічного знання Дж.Тернера, В.Ядова, М.Лукашевича, М.Туленкова, Ж.Тощенко тощо. Системний аналіз трансформаційного процесу було зроблено на основі праць И. Блауберга та Є. Юдіна [10].
Серед вітчизняних вчених, які приділяли увагу вивченню трансформаційних процесів, можливо виділити Л.Д.Бевзенко, І.Е. Бекешкіну, Є. Бистрицького, В.М. Ворону [13], Є.І. Головаху [14], А.Н. Данілова, Б.В. Дубіна, Т.І. Заславську, С.Л. Катаєва, О.Д. Куценко [34-35], С.О. Макеєва [39], М.Д. Міщенко, Ю.І. Павленко, Н.В. Паніну, О. Пасхавера [49], В.М. Пічу, І.М. Попова [51], А.О. Ручку [57-60], Є.І. Суїменко [71], В.І.Тарасенко, В.Є. Хмелько [86], А.М. Яценко [90] та деяких інших. Більшість з вищеназваних вчених приділяли увагу аналізові процесів трансформації на Україні.
В останнє десятиліття поняття соціальні трансформації” досить детально розглядається західними вченими. У зв’язку з цим назвемо роботи Вільгельма Блейка (Wilhelm Bleek) , Клауса фон Байме (Klaus von Beyme), Еберхарда Зандшнайдера (Eberhard Sandschneider), Норберта Вуннера ( Norbert Wunner), Вольфганга Меркеля (Wolfgang Merkel), Баррінгтона Мура (Barrington Moore), Александра Отта (Alexandr Ott), Девіда Штарка (David Stark), Вольфганга Цапфа (Wolfgang Zapf) та багатьох інших.
Слід зазначити цінність моделей соціальних трансформацій, запропонованих у роботах Гуіллермо О`Доннела, Філіп Шміттера, Олександра Данілова, Вольфганга Меркеля тощо.
Окремі аспекти визначення ознак демократії та загальні проблеми демократизації суспільства розглядалися у працях Роберта Даля (Robert Dahl), Адама Пшеворскі, Ірини Бекешкіної, Тетяни Заславської тощо.
Для порушеної теми важливим є розуміння співвідношення процесів модернізації та трансформації суспільства, а також розмежування відповідних понять. Для цього використовувались роботи Вольфганга Цапфа, Станіслава Катаєва, Девіда Штарка тощо.
Для аналізу трансформації в Україні важливе значення мають наступні доробки: модель системної трансформації В.Меркеля, аналіз розвитку партійної системи в Україні Райнера Лінднера (Rainer Lindner) [126-129], оцінка економічних реформ Андреаса Віттковського (Andreas Wittkowsky) [166], дослідження розвитку українського інституту парламенту та президенства Олександра Отта (Alexandr Ott) тощо. Також окремі аспекти трансформаційних змін на пострадянському просторі досліджувалися Т.Апольте [92], Ж. Фішером [108], О. Хайшоу [112], Ж. Кнайсле [121], Т. Кузьо [122-124], А. Варде [147], М. Майер [150], В. Шеферсом [154-155], П. Шобель [156], К. Херпфером [85] тощо.
Зробити детальний аналіз сучасної ситуації в Україні допомогли праці В.Кременя, Д. Табачника, В. Ткаченко, Є.Головахи, а також деякі дисертаційні роботи з проблематики соціальних трансформацій, що були представлені в останні роки, - М.А. Безносова, І.А.Євдокимової, Т.Л. Нагорняк, Г.И. Пиреєвої тощо.
Отже, на сьогоднішній день накопичилося чимало матеріалу з проблем соціальних трансформацій. Недивлячись на велику популярність цієї тематики, аналіз соціальних трансформацій здійснювався фрагментарно. Не було розроблено саме поняття соціальна трансформація” та не виявлено його специфікі у порівнянні з іншими поняттями, що фіксують соціальні зміни. Повнота і системність досліджень процесу соціальних трансформацій в соціології є недостатньою, тому необхідність його концептуалізації в соціологічній теорії обумовили та визначили тему дисертації, а також окреслили її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Диссертація з науковими планами організації, де виконана робота, не пов’язана.
Мета і завдання дослідження. Мета полягає у концептуалізації сучасного соціологічного дискурсу щодо трансформаційних процесів.
Для її досягнення необхідно вирішити такі завдання:
- Уточнити визначення поняття соціальна трансформація”.
- Зробити порівняльний аналіз понять, що фіксують соціальні зміни: революція”, еволюція”, реформа” та соціальна трансформація”.
- Визначити статус соціології соціальних трансформацій в структурі соціологічного знання.
- Дослідити традицію аналізу соціальних трансформацій в історії соціології.
- З’ясувати особливості протікання трансформаційного процесу в Україні.
Об’єкт та предмет дослідження. Об’єктом дослідження виступає теорія трансформаційних процесів. Предметом дослідження є евристичний потенціал теорії трансформаційних процесів, тобто понятійно-категоріальний апарат цієї теорії, моделі дослідження тощо.
Методи дослідження. В роботі використовувались наступні методи дослідження: системний та порівняльний аналіз, структурно-функціональний аналіз, синтез, індукція, дедукція, абстрагування, метод ідеального типізування, а також вторинний аналіз.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у формулюванні нових теоретичних засад наукової картини трансформаційних процесів.
В дисертаційній роботі були отримані результати, а саме:
· Уточнено соціологічний зміст поняття соціальні трансформації”. Стверджується, що це поняття фіксує процес радикального цілеспрямованого переходу від одного типу соціальної системи до іншого типу. Наголошується, що соціальні трансформації впроваджуються певним соціальним технологом.
· Вперше встановлено співвідношення понять, що фіксують соціальні зміни (поняття революція”, еволюція”, реформа” та соціальна трансформація”) в суспільстві та встановлено специфіку поняття соціальна трансформація”. Поняття соціальна трансформація”, як і поняття революція”, фіксує процес, що радикально змінює тип соціальної системи. Але поняття революція” використовується для позначення бурхливого та насильницького переходу до нового ладу. На відміну від поняття еволюція”, поняття соціальна трансформація” означає цілеспрямований та керований процес соціальних змін. Поняття реформа”, на відміну від поняття соціальна трансформація”, фіксує процес змін в якійсь окремій сфері суспільства. За допомогою реформ різних сфер суспільства й здійснюються соціальні трансформації.
· Уточнено статус соціології трансформаційних процесів. Виявлено, що соціологія трансформаційних процесів має статус спеціальної соціологічної теорії. Об`єктом цієї спеціальної теорії будуть виступати трансформаційні процеси. Предметом розгляду спеціальної соціологічної теорії трансформаційних процесів будуть виступати соціальні групи в період трансформації, їх зміни (виникнення одних, зникнення інших і т.д.) й відповідні зміни в соціальній структурі системи, а також соціальні відносини, соціальні інститути, й, звісно, суспільство як соціальна система, що отримує якісно нові характеристики.
· Дістало подальшого розвитку узагальнення знання щодо теоретичних напрямків дослідження соціальних трансформацій. Запропоновано вивчати соціальні трансформації з точки зору системного та синергетичного аналізу. Виявлено та порівняно евристичний потенціал цих двох течій. Теорія систем концентрується на можливостях підтримки рівноваги в системах, тоді як синергетика намагається аналізувати стани нерівноваги. Системний аналіз має тривалу традицію та є більш популярним в соціологічних дослідженнях. В межах системного аналізу вже виникло декілька парадигм, в полі зору яких знаходяться соціальні трансформації: модернізаційна, структураліська, актортеоретична та культураліська. На думку прихильників синергетичного напрямку системна теорія не могла вирішити багатьох теоретичних проблем, які могли б бути здолані на основі самоорганізаційних принципів. До таких проблем синергетики перш за все відносять можливість пояснювати революції в суспільстві. Синергетика надає логічне пояснення радикальним змінам в суспільстві з точки зору активізації самоорганізаційних процесів.
· Вперше на основі моделі системної трансформації Вольфганга Меркеля проаналізовано особливості протікання трансформаційного процесу в сучасній Україні. З перших днів незалежності Україна йшла двома шляхами: розбудова української державності відбувалася одночасно з руйнування авторитарної системи та впровадженням демократичних відносин. З моменту набуття незалежності Україна вступила у фазу демократизації. Демократизація відбувається, коли безмежна влада певної групи обмежується. На цьому етапі зразу ж виникла проблема протистояння президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів. Й недивлячись на подолання цього протистояння, не можна сказати, що фаза демократизації закінчилася. Непідтримка населенням демократичних реформ постала гострою проблемою на той час. За всіма інституціональними ознаками в Україні відбулася демократизація. Але при врахуванні відношення населення країни до новоствореної демократії, можна сказати, що фаза демократизації вміщувала значні дефекти”. Саме вони сповільнюють консолідацію соціальної системи та дестабілізують її.
Практичне значення роботи.
Здійснений аналіз та одержані результати сприяють подальшій розробці системи соціологічного знання з проблем соціальної трансформації, визначенні логіки і термінології соціологічного вивчення трансформаційних змін, а також у можливості застосування результатів дисертації для напрацювання конкретних методик подальших емпіричних досліджень. Накопичений матеріал може бути використаний для розробки трансформаційних моделей в Україні, як основа для емпіричного дослідження соціальних трансформацій тощо.
Накопичений матеріал може бути використаний для оптимізації практики державного управління в суспільстві, ефективного впровадження демократичних реформ тощо.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в курси лекцій з історії соціологічної теорії, соціології соціальних змін або трансформовані в спеціальний курс Соціологія трансформаційних процесів”.
Апробація результатів дисертації. Головні положення дисертації були виголошені та обговорені на таких наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція Людина. Світ. Культура. Актуальні проблеми філософських політологічних і релігієзнавчих досліджень”, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Киів, 2004; Міжвузівська науково-практична конференція Творчість врятує світ”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2003; 3 Міжнародна науково-практична конференція Соціальна робота і сучасність: теорія і практика”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2004; 2 Міжнародна науково-практична конференція Сучасні проблеми управління”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2003; 9 Міжнародна наукова конференція Харківські соціологічні читання”, Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна, Харків, 2003; 6 Міжнародна науково-практична конференція Творчість свободи як свобода творчості”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2001; 2 Міжнародна науково-практична конференція Досвід та перспективи соціальної роботи: Україна-Німеччина”, Національний технічний університет України (КПІ), Київ, 2002.
Основні результати дисертації відображені у 5 фахових публікаціях:
1. Ковтуненко Е. Про категоріальний статус поняття соціальна трансформація” в загальносоціологічній теорії // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 5. К.: НАНУ, Інститут соціології, 2002. с.31-40.
2. Ковтуненко Е.С. Соціальні зміни: поняття та види // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2002. с.224-228.
3. Ковтуненко Е.С. Образ трансформаційних процесів в сучасних західних соціологічних парадигмах // Соціологічні дослідження: збірник наукових праць. Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2002, №1(2). с. 97-103.
4. Ковтуненко Е.С. Методологічні проблеми соціологічного дослідження трансформаційних процесів // Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.19. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2003. - С.10-13.
5. Ковтуненко Е.С. Аналіз основних понять теорії соціальних трансформацій // Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.15-16. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2003. - С.78-81.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В наш час дослідження соціальних трансформацій, мабуть, є найактуальнішою проблематикою в соціальних науках. Процеси, які зараз відбуваються в Україні та й багатьох інших країнах, потрібно якимось чином осмислювати, порівнювати, аналізувати та прогнозувати. Вітчизняній науці це вдається покищо недостатьо. Пострадянська реальність поставила перед українськими соціологами проблему неадекватності понятійно-категоріального апарату науки новим соціальним процесам. Перш за все аналізу потребує вже саме поняття трансформаційний процес”, яке стало дуже актуальним в наш час. Недивлячись на досить широке його використання, це поняття є майже нерозробленим в науковому плані.
Сучасна соціологія накопичила чимало теорій суспільної динаміки. Але для пояснення сучасних трансформаційних процесів теорія соціальних трансформацій є недостатньо розробленою. На протязі 90-х років в Україні відбулося чимало подій, які не пояснюються відомими теоретичними моделями. В сучасній соціології існують розробки, в полі зору яких є окремі елементи чи фази трансформаційного процесу. Але досі не існує комплексного знання, яке давало б можливість описувати, аналізувати та прогнозувати трансформаційні процеси.
Отже, проблемою дисертаційної роботи є відсутность комплексного науково обгрунтованого знання щодо трансформування соціальної системи та наявності соціального запиту на створення цілісної соціологічної концепції трансформування українського суспільства.
Трансформаційні процеси можуть розглядатися багатьма науками - соціологією, економікою, політологією тощо. В системі соціологічного знання теорія, що розглядає трансформаційні процеси, буде мати статус спеціальної соціологічної теорії, бо в полі її зору знаходиться соціальний процес.
Об`єктом цієї спеціальної теорії будуть виступати трансформаційні процеси. Теорія має дати цілісне уявлення про закономірності розвитку трансформацій на всіх рівнях суспільства, показати можливі моделі трансформаційних змін та можливості прогнозування цих змін на будь-якому етапі трансформації. Предметом розгляду спеціальної соціологічної теорії трансформаційних процесів будуть виступати соціальні групи в період трансформації, їх зміни (виникнення одних, зникнення інших і т.д.) й відповідні зміни в соціальній структурі системи, соціальні відносини між спільнотами, й, звісно, суспільство як соціальна система, що отримує якісно нові характеристики.
Евристичний потенціал теорії трансформаційних процесів можна оцінити, охарактеризувавши її основні складові частини принципи, понятійно-категоріальний апарат, методи дослідження тощо. Вказані складові частини теорії теорії трансформаційних процесів залежить, звісно, від тієї наукової парадигми, на основі якої ми ведемо дослідження. Зі специфіки предмету дослідження й залежить логіка побудови понятійно-категоріального апарату теорії.
Центральне місце в понятійно-категоріальному апараті теорії трансформаційних процесів займає поняття соціальна трансформація”. Соціальна трансформація - це радикальний цілеспрямований перехід суспільства від одного типу соціальної системи до іншого. В результаті такого переходу ми отримуємо якісно нову соціальну структуру суспільства й саме на основі зміни соціальної структури ми можемо говорити, що в певній країні відбулася трансформація. Такий перехід характеризується тим, що його впроваджує певний соціальний технолог, тобто Президент, уряд певної країни. Категорія соціальна трансформація” фіксує процес, що торкається всіх сфер соціальної системи та проходить на всіх рівнях суспільного життя; в результаті такого процесу ми отримуємо якісно нову соціальну систему.
Отже, поняття соціальна трансформація” займає своєрідне місце серед інших понять в понятійно-категоріальному апараті соціології. Специфіка цього поняття була виведена на основі порівняння його з іншими поняттями, що фіксують соціальні зміни. Соціальна трансформація, як і революція, докорінно змінює соціальну систему, проходячи не настільки вибухово і без насилля. На відміну від еволюції трансформація являється цілеспрямованим соціальним процесом. Трансформація здійснюється шляхом поступових реформ, які вносять зміни в окремі сфери життя суспільства.
При дослідженні соціальних трансформацій існують різні можнивості їх аналізу. Аналіз можна проводити з точки зору системної парадигми чи синергетичної парадигми. Теорія систем концентрується на можливостях підтримки рівноваги в системах, тоді як синергетика намагається аналізувати стани нерівноваги. Ці дві можливості аналізу дають нам абсолютно різну картину проходження трансформацій в суспільстві. Ці дві течії виробляють свій власний понятійний апарат, власну методологію аналізу трансформацій, надають різні можливості прогнозування тощо. Кожна ж цих течій має власний евристичний потенціал, за допомогою якого можна отримати достовірне знання про соціальні трансформації в певній соціальній системі.
Використовуючи модель системної трансформації Вольфганга Меркеля, проведено аналіз протікання трансформаційного процесу в Україні. За моделлю В. Меркеля розпад авторитарного режиму проходив двома шляхами. З одного боку, в Радянському Союзі відбувся коллапс режиму. Дуже швидка руйнація соціальної системи була також й наслідком програної Радянським Союзом холодної війни. З іншого боку, відбувся розпад Радянського Союзу. На його місці виникло багато держав, які мали шанси побудувати демократію.
З перших днів незалежності Україна йшла двома шляхами: розбудова української державності відбувалася одночасно з руйнування авторитарної системи та впровадженням демократичних відносин. Такий перехід до демократії не був типовим для багатьох країн Західної Европи. В Україні потрібно було будувати” демократичні відносини, тобто проводити трансформацію соціальної системи.
Побудова демократичних відносин не відбувалася швидко та безболісно Для проведення трансформації потрібно було створити модель трансформування суспільства від одного типу соціальної системи до іншого. Така модель передбачає планування етапів переходу, реформ, що будуть здійснюватися в кожній галузі, швидкість впровадження цих реформ, чітке визначення типу демократичної системи, яку потрібно створити, провести аналіз можливих відхилень від наміченого курсу й т.п. Модель трансформації потрібно було створити, не копіюючи західноевропейські демократичні режими, а з врахуванням національних, історичних особливостей України.
Для припинення руйнівних процесів окрім моделі переходу до демократії необхідно було мати соціального технолога”, який повинен був контролювати, регулювати трансформаційні процеси в Україні, а також міг би нести відповідальність за впроваджені в країні зміни. В ролі такого соціального технолога повинен виступати уряд, Президент й т.п. Але на той час уряд виявив свою нездатність розв’язувати проблеми суспільства.
Постійне протистояння законодавчої та виконавчої влади постійно гальмувало подальший розвиток країни, її демократизацію. Подібні негативні процеси спричинили погіршення рівня якості життя населення, ускладнення становища незахищених верств населення, спостерігався розрив соціальних зв’язків та з’явилася реальна загроза людському потенціалу країни.
Україна після прийняття Конституції не тільки ще раз підтвердила свій статус незалежної держави, а й встановила певний набір інституалізованих правил. Але на цьому фаза демократизації для України не була завершеною.
Між президентом, Верховною Радою та Кабінетом міністрів точилася боротьба за владу, яка з перших же днів незалежності України не давала змоги впроваджувати реформи. Ця конфронтація була частково знята оксамитовою революцією” у Верховній Раді України в 2000 році.
Недивлячись на подолання протистояння між президентом та Верховною Радою, не можна сказати, що фаза демократизації закінчилася. Непідтримка населенням демократичних реформ постала гострою проблемою на той час.
За всіма інституціональними ознаками в Україні відбулася демократизація. Але при врахуванні відношення населення країни до новоствореної демократії, можна сказати, що фаза демократизації вміщувала значні дефекти”. Саме вони й зараз сповільнюють консолідацію соціальної системи та дестабілізують її.
Здійснений в дисертаційному дослідженні аналіз та одержані результати сприяють подальшій розробці системи соціологічного знання з проблем соціальної трансформації, визначенні логіки і термінології соціологічного вивчення трансформаційних змін, а також у можливості застосування результатів дисертації для напрацювання конкретних методик подальших емпіричних досліджень. Накопичений матеріал може бути використаний для розробки трансформаційних моделей в Україні, як основа для емпіричного дослідження соціальних трансформацій тощо.
Накопичений матеріал може бути використаний для оптимізації практики державного управління в суспільстві, ефективного впровадження демократичних реформ тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ахиезер А. Жизнеспособность российского общества// Общественные науки и современность. 1996. - №6. С.58
2. Балановський Я.М. Проблеми типології частково трансформованих соціальних інститутів // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 123-126.
3. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация. Очерки на рубеже эпох/ Н.И. Бухарин (пер. с пол.). М.: Наука, УРАО, 1999. 352 с.
4. Бевзенко Л.Д. Социальная самоорганизация. Синергетическая парадигма: возможности социальных интерпретаций. К.: Институт социологии НАН Украины, 2002. 437с.
5. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну. Москва, 2000.- 384с.
6. Бекешкіна І.Е. Демократизація в Україні: соціологічний діагноз// Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2001. с.189-195.
7. Бекешкина И.Э. Украина в транзите или в «серой зоне»? // Посткоммунистические трансформации: векторы, направления, содержание/ под ред. О.Д. Куценко - Харьков: Изд. Центр Харьковского национального университета имени В.Н.Каразина, 2004. с.354-375.
8. Беляев Э.В. Трансформация: у каждой страны уникальный путь \ Социологические исследования. 2002. - №10. С. 37-45.
9. Бестужев-Лада І.В. Теория социального прогнозирования и сценарии социального развития Росии и стран СНГ на перспективу. М., 1998р.
10. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. Изд-во «Наука». Москва. 1973 г. 270 с.
11. Бураковський І. Посткомуністичні країни: перелоги системної трансформації // Політична думка. 1998. - №1. С. 39-50.
12. Вишняк О.І. Динаміка ідеологічних орієнтацій і електоральної поведінки населення України (1994-2000 рр.) // Українське суспільство: моніторинг 2000р. Інформаційно-аналітичні матеріали. Академия наук Украины. Институт социологии. Київ. - Наукова думка 2000. с. 129-135.
13. Ворона В.М. Институализм как концепция экономических трансформаций в Украине // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 7-15.
14. Головаха Є.І. Суспільство, що трансформується. Досвід соціологічного моніторингу в Україні. К., 1997. 156 с.
15. Горбачев М.С. Перестройка и новое мышление для нашей страны и для всего мира. М.: Политиздат, 1988. 271с.
16. Данилов А.Н. Переходное общество: проблемы системной трансформации. Минск, «Універсітєцкае”, 1997. 429 стр.
17. Дубликаш Т.Н. К вопросу о механизмах стабилизации социальных трансформаций // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2001. с.212-216.
18. Заславская Т.И. Социетальная трансформация российского общества: деятельностно-структурная концепция. М.: Дело, 2002. 568 с.
19. Катаєв С.Л. Соціокультурна трансформація сучасного українського суспільства. Київ 1998. 380 стр.
20. Катаєв С.Л. Ціннісні підстави теорії трансформації кризового суспільства // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. 90-93.
21. Катаєв С.Л. Транзитивне суспільство як виклик сучасності // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2001. с.75-81.
22. Кашлев Ю.Б. Идеологическая борьба или психологическая война? - М.: Политиздат, 1986. 191 с.
23. Ковтуненко Е. Про категоріальний статус поняття соціальна трансформація” в загальносоціологічній теорії // Соціальні виміри суспільства. Збірник наукових праць. Випуск 5. К.: НАНУ, Інститут соціології, 2002. с.31-40.
24. Ковтуненко Е.С. Соціальні зміни: поняття та види // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2002. с.224-228.
25. Ковтуненко Е.С. Образ трансформаційних процесів в сучасних західних соціологічних парадигмах // Соціологічні дослідження: збірник наукових праць. Луганськ: Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2002, №1(2). с. 97-103.
26. Ковтуненко Е.С. Методологічні проблеми соціологічного дослідження трансформаційних процесів // Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.19. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2003. - С.10-13.
27. Ковтуненко Е.С. Аналіз основних понять теорії соціальних трансформацій // Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.15-16. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2003. - С.78-81.
28. Колодко Г.В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. К., 2002.
29. Конституція України К., 1996
30. Котельников В. У пошуках національних інтересів: державне будівництво в Україні в контексті світового досвіду // Політична думка. 2000. - №4. С. 41-54.
31. Коршунов А.М., Мантатов В.В. Диалектика социального познания. М.: Политиздат, 1988. 382.
32. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). К.: Фірма ”ARC-Ukraine”, 1996. 793 с.
33. Кутуєв П. Політична модернізація як виклик і проблема: погляд С.Хантінгтона // Вісник КНУ ім. Т.Шевченка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. Вип.19. - К.: ВПЦ "Київський університет". - 2003. - С.4-7.
34. Куценко О.Д. Общественность, власть и несимметричные обмены: институционализация постсоветских политических форм // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 131-144.
35. Куценко О.Д. Фазы и пути системных трансформаций: подобия и различия в бывших странах государственного социализма // Посткоммунистические трансформации: векторы, направления, содержание/ под ред. О.Д. Куценко - Харьков: Изд. Центр Харьковского национального университета имени В.Н.Каразина, 2004. С.11-82.
36. Лантух А.П. Маргинальній тип личности в трансформирующемся обществе // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2001. с.342-345.
37. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. К.:МАУП, 1999. 344 с.: іл.
38. Лукінов І.І. Перетворення директивної економіки в ринкову// Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001). Н.П. Барановська, Ф.В. Верстюк, С.В. Віднянський та ін. під ред. В.М. Литвина. К., Видавничий дім Альтернативи”, 2001. с.205-220.
39. Макеев С.А. Социальные институты: классические трактовки и современные подходы к изучению // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. 16-22.
40. Мариніч І.В. Трансформація інституціональної структури суспільства: українські реалії // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 118-122.
41. Мартэн Д. Социальные измерения трансформации и модернизации: теоретические уроки эмпирических исследований// Социологические исследования. 2002. - №8. С. 57-65.
42. Мартинюк І.О. Образно-символічне відображення трансформаційних процесів у масовій свідомості // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 522-525.
43. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн 1. Социологический опрос./ Отв. Ред. В.Г. Андреенков, О.М. Маслова. М.: Наука, 1990. 232 с.
44. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн 2. Организационно-методологические проблемы опроса. Анализ документов. Наблюдение. Эксперимент/ Отв. Ред. В.Г. Андреенков, О.М. Маслова. М.: Наука, 1990. 224 с.
45. Москвин Л.Б. СНГ: между прошлым и будущим // Вестник Московсковского университета. Серия 12. Политические науки. 1997. - №5. С. 3-20.
46. Новиков Б.В., Кравчук Н.В. Не валяй дурака, Америка...- Киев: ВУГО ”Інтелігенція за соціалізм”, 2003. 70 с.
47. Новиков Б.В. Почему Россия? - Киев: ВУГО ”Інтелігенція за соціалізм”, 2004. 47 с.
48. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки. К., 2000.
49. Пасхавер О. Українські реформи, або Приватизацію ніхто не любить // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. - №4. С. 61 85.
50. Погорілий О.І. Соціологічна думка 20 століття: Навч. посібник. К.: Либідь, 1996. 224 с.
51. Попова И.М. Институционализация теневых практик в условиях трансформации (методологические и методические проблемы социологического исследования) // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 59-62.
52. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. Том 2/ Пер. з англ. О.Буценка. К.: Основи, 1994. 494 с.
53. Пшеворский А. Демократия и рынок. Политические и экономические реформы в восточной Европе и Латинской Америке/ В.А. Бажанов (ред.); В.А. Бажанов и др. (пер. с англ.).- М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭП), 1999. 320 с.
54. Рабочая книга по прогнозированию/ Редкол.: И.В. Бестужев-Лада (отв. ред.) -М.: Мысль, 1982. 430 с.
55. Российская социологическая энциклопедия. Под общей ред. Г.В. Осипова М.: Издательсткая группа Норма-Инфра. М, 1999. 672.
56. Руткевич М.Н. Общество как система. Социологические очерки. Санкт-Петербург, 2001. 444с.
57. Ручка А. Особенности системной трансформации современного украинского общества // Современное общество. 1994.- №4. С. 6-15.
58. Ручка А. Динаміка цінностей населення України (1991-2000 рр.) // Українське суспільство: моніторинг 2000р. Інформаційно-аналітичні матеріали. Академия наук Украины. Институт социологии. Київ. - Наукова думка 2000. с.165-174.
59. Ручка А.О., Вишняк О.І., Бекешкіна І.Е. Особливості суспільно-політичної ситуації в Україні 2000 р. // Українське суспільство: моніторинг 2000р. Інформаційно-аналітичні матеріали. Академия наук Украины. Институт социологии. Київ. - Наукова думка 2000. с.81-94.
60. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. Київ: Наукова думка, 1995. 222 с.
61. Рывок в рыночную экономику. Реформы в Украине: взгляд изнутри/ Под ред. Л.Хоффмана и А.Зиденберга. Киев: УАННП «Феникс», 1997. 303 с.
62. Рябов С.Г. Політологічна теорія держави.- Київ: Тандем, 1996. 240 с.
63. Сака В.Т. Политические интересы в условиях демократической трансформации: структурные и этапные аспекты // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2001. с.208-211.
64. Симон Г. Трансформація в Росії та Україні після падіння комуністичного режиму: спільне та особливе // Політична думка. 2000. - №4. С. 3-9.
65. Сморгунов Л.В. Методологические проблемы сравнительного исследования третьей волны демократизации // Вестник Московсковского университета. Серия 12. Политические науки. 1997. - №5. С. 54-68.
66. Сорман Г. Выйти из социализма. М.: Новости, 1991. 272 с.
67. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Уклад.: В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І.Воловича. К.: Укр. Центр духовн. Культури, 1998. 736 с.
68. Социологические проблемы международных отношений./ Под ред. Мораф И.А. Москва: «Наука», 1970. 326 с.
69. Социологический справочник/ Под общ. Ред. В.И.Воловича. Киев: Политиздат Украины, 1990. 382 с.
70. Старушенко Г.Б. Общественный строй: какой он у нас может быть? // Социологические исследования. 1992. - №12. С. 81-85.
71. Суїменко Є.І. Динаміка споріднених соціально-економічних процесів в українському суспільстві // Українське суспільство: десять років незалежності. Соціологічний моніторинг та коментар науковцій. Київ: НАНУ Іститут соціології 2001 С. 20-29.
72. Танчер В.В., Кучеренко В.Ю. Дискурс рефлексивної модернізації // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, 2001. с.61-67.
73. Тарасенко В.І. Інституціональний підхід у структурній соціології // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 54-58.
74. Тарасенко В.І. Копіювальний експеримент в Україні // Українське суспільство: десять років незалежності. Соціологічний моніторинг та коментар науковцій. Київ: НАНУ Іститут соціології 2001 С. 113-127.
75. Тарасенко В.И. Социология потребления: методологические проблемы. Академия наук Украины. Институт социологии. Киев, Наукова думка, 1993. 164с.
76. Тарасенко В.І. Інноваційна трансформація в Україні та її результати і наслідки. // Українське суспільство на порозі третього тисячоліття./ Під ред. М.О. Шульги. К.: Інститут соціології НАН України, 1999. с. 51-69.
77. Тернер Дж. Структура социологической теории. Москва «Прогресс» 1985, - 470 стр.
78. Тощенко Ж.Т. О понятийном аппарате социологии. // Социологические исследования. 2002. - №9. С. 3-16.
79. Україна: утвердження незалежної держави (1991-2001). Н.П. Барановська, Ф.В. Верстюк, С.В. Віднянський та ін. під ред. В.М. Литвина. К., Видавничий дім Альтернативи”, 2001. 704 с.
80. Українське суспільство: моніторинг 2000р. Інформаційно-аналітичні матеріали. Академия наук Украины. Институт социологии. Київ. - Наукова думка 2000. 387с.
81. Українське суспільство 1994-2001. Результати опитування громадської думки. Київ. МІА-Подія” 2001. 128 с.
82. Федосов П. Російський бікамералізм в європейському контексті // Політична думка. 2000. - №4. С. 10- 15.
83. Філософія: Курс лекцій / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного. К.: Вікар, 2000. 516 с.
84. Философский энциклопедический словарь. Москва, Советская энциклопедия”, 1989.
85. Херпфер К. Новий індекс демократії. Демократизація громадськості в п’ятнадцяти державах Европи (1991-1998) // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. - №3. С. 123-150.
86. Хмелько В. Макросоціальні зміни в українському суспільстві за роки незалежності // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. - №1. С. 5-23.
87. Штайнер Х. Институционализация отношений собственности как призма понимания общественной трансформации // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. С. 42-52.
88. Штомпка П. Социология социальных изменений. Москва, институт «Открытое общество», 1996. 414 с.
89. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программа, методы. Самара: Изд-во «Самарский университет», 1995. 328 с.
90. Яценко А.М. Інституціональна трансформація соціального управління // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення 3 Всеукраїнської соціологічної конференції/ Соціологічна асоціація країни, Інститут соціології НАН України. За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К., 2003. с. 83-86.
91. Яценко Н.Е. Толковый словарь общественных терминов. С-П, изд.”Лань”, 1990.
92. Apolte T., Backhaus J. G. Verteilungsprobleme im Transformationsprozeß. // Nutzinger H. G. (Hrsg.): Schriften des Vereins für Socialpolitik: Gesellschaft für Wirtschafts- und Sozialwissenschaften, N.F., Bd. 286. Berlin: Duncker & Humblot, 2002. 238 S.
93. Backhaus J. G., Krause G. (Hrsg.) Zur politischen Ökonomie der Transformation. Marburg: Metropolis, 1997. 190 S.
94. Beichelt, T. Demokratische Konsolidierung im postsozialistischen Europa: die Rolle der politischen Institutionen // Beyme, Klaus von/Nohlen, Dieter (Hrsg.): Junge Demokratien: Systemwechsel und politische Entwicklungen in Afrika, Asien, Lateinamerika und Osteuropa, Bd. 6. Opladen: Leske + Budrich, 2001. 365 S.
95. Beyme, K. v. Systemwechsel in Osteuropa // Wissenschaft 1130. Frankfurt a.M.: Suhrkamp, 1994. 387 S.
96. Beyme, K. v., Offe, C. (Hrsg.) Politische Theorien in der Ära der Transformation // Vorstand der Deutschen Vereinigung