СИСТЕМА БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ”

На правах рукопису
УДК [316.614.5:37](0433)

Шанідзе Надія Олександрівна

СИСТЕМА БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ЯК ЧИННИК СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Спеціальність 22.00.04 Спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
доктор історичних наук, професор
Астахова Валентина Іларіонівна

Харків 2006

ЗМІСТ
Стор.

Вступ

3

РОЗДІЛ 1. Вплив системи освіти на процес соціалізації особистості в умовах становлення нової освітньої парадигми

18

1.1. Освіта як чинник соціалізації особистості: теоретичний аспект проблеми

19

1.2. Основні риси і чинники розвитку системи освіти в сучасній Україні

44

1.3. Безперервна освіта як один із важливих елементів структури соціалізаційного процесу

63

Висновки до розділу 1

94

РОЗДІЛ 2. Механізми впливу безперервної освіти на соціалізаційний процес

96

2.1. Виховання як домінанта в системі механізмів соціалізаційного процесу

97

2.2. Гуманістичний характер безперервної освіти як субстанціональний механізм впливу на соціалізацію особистості.

119

2.3. Інформаційно-комунікаційні технології освітньої діяльності як ефективно обумовлене середовище соціалізації особистості

133

2.4. Практичні риси становлення системи безперервної освіти в сучасній Україні і їх взаємозв’язок із соціалізацією особистості

162

Висновок до розділу 2

174

Висновок

176

Література.

181

Додаток 1

193

Додаток 2.

197

Додаток 3

201

ВСТУП

Тенденція підвищення інтересу до наукових досліджень усіх складників освіти як соціального інституту і соціального феномена, що спостерігається в Україні сьогодні, пов'язана насамперед з усвідомленням ролі й місця освіти у формуванні інтелектуального та культурного потенціалу нації як джерела соціального досвіду. Вчені і практики освітянської діяльності в першу чергу звертаються до питань можливостей відновлення освіти як найважливішого елемента суспільства, який забезпечує відтворення та ретрансляцію не тільки науки і технологій, але й особистості, і соціуму взагалі.
В умовах зростання значення інформації і комунікації в людському житті та формування інформаційного типу суспільного розвитку мета формування єдиного освітнього простору в рамках усієї світової спільноти набуває першочергового значення. Ці тенденції сьогодні простежуються у впливі Болонського процесу, який вже охоплює більшість країн Західної та Східної Європи, зокрема й Україну. Формування єдиного освітнього простору припускає також усебічне відновлення і розвиток національних систем освіти, що спостерігається сьогодні в усіх цивілізованих державах світу, тому що держава без сучасної системи освіти це держава без майбутнього. Виходячи з цього, актуальність досліджень сучасних змін освітньої системи обумовлена, з одного боку, не тільки необхідністю вивчення нового стану освіти, але і не менш істотною потребою визначення перспектив та напрямків її розвитку. З іншого боку це не менш нагальна потреба визначення сучасного стану соціалізації особистості в умовах змін у освітньому просторі.
Дисертаційне дослідження присвячено розробці напрямків та механізмів впливу нової системи безперервної освіти, яка формується сьогодні в Україні, на процес соціалізації особистості. У роботі виділяються найважливіші механізми впливу системи безперервної освіти на різні етапи соціалізації особистості. Актуальність даного дисертаційного дослідження визначається посиленням значущості безперервної освіти як провідного фактора соціально-економічного розвитку країни, з одного боку, і вирішенням проблем соціалізації особистості, включеної впродовж усього життя в освітній континуум з іншого. Це робить абсолютно необхідним всебічне осмислення когнітивного потенціалу сучасного соціологічного знання у цій сфері. Вирішення такого завдання сприятиме поглибленому розумінню внутрішніх і зовнішніх соціальних джерел та механізмів розвитку української національної системи освіти.
Система освіти України функціонує сьогодні відповідно до положень, що сформульовані у Державній національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті і Законі України «Про вищу освіту». Вони спрямовані, насамперед, на формування і втілення національної політики у сфері освіти, відновлення змісту, форм і методів освітньої діяльності, інтеграцію освіти та науки [1, 2, 3]. Ці документи також декларують приведення української національної системи освіти у відповідність до світових тенденцій. Зокрема, у доповіді ЮНЕСКО «Освіта: прихований скарб» визначено найважливіші вектори розвитку освітньої системи будь-якої держави. Освіта повинна навчити людину пізнавати і діяти таким чином, щоб робити потрібні зміни в сфері свого мешкання, а також жити в суспільстві та брати участь у всіх видах людської діяльності у співробітництві з іншими, маючи змогу повноцінно співвідносити своє «я» з навколишнім світом [4, 5].
Інституціалізація безперервної освіти і зростання її ролі у формуванні особистості та культури суспільства обумовлює звернення до аналізу взаємодії соціалізації і освіти як нерозривно пов'язаних феноменів суспільного розвитку. У величезній різноманітності сучасних освітніх доктрин, стратегій, систем і технологій дуже важко відокремити деякі універсальні ідеї найбільш загального, фундаментального характеру, а педагогічна творчість педагогів-новаторів безперервно поширює і збагачує ці ідеї, істотно впливає на їхній зміст і розвиток, надає їм динамічного характеру. Проте більшість дослідників сьогодні схиляється до того, що процес і ефективність освіти найбільш плідні, якщо відбуваються протягом усього життя. Отже, підвищується актуальність досліджень, пов'язаних із визначенням безперервної освіти як фактора соціалізації особистості, що діє протягом усього життя людини. Виникає необхідність зіставлення процесів соціалізації і безперервної освіти, осмислення їхньої взаємодії для підвищення ефективності насамперед освітньої діяльності. А це в свою чергу потребує визначення мети і структури системи безперервної освіти.
Світові й вітчизняні тенденції у розвитку безперервної освіти, сучасні й перспективні потреби у формуванні виробничого потенціалу враховувалися під час розробки основних напрямів досліджень з педагогічних та психологічних наук в Україні. Президія АПН України та Загальні академічні збори схвалили ці напрями й рекомендували використовувати їх у плануванні науково-дослідної роботи в установах АПН України, а також у вищих навчальних закладах ІІІ ІV рівнів акредитації. Визначено 32 перспективних напрями, серед яких є соціалізація особистості в системі безперервної професійної освіти [6, с.147.]
У зв'язку з тим, що можливості традиційної системи освіти, на думку багатьох вчених і практиків, на сьогоднішній день є майже вичерпаними, у даний час існує необхідність рішучого її оновлення на якісно інших принципах і підходах. Основою оновлення освітньої системи є перехід до безперервної освіти. Стало очевидно, що «процес освіти, будучи найбільш активним і плідним у період становлення особистості у дитинстві, юності продовжується протягом усього життя» [7, с.18-19]. У таких умовах навчання протягом усього життя стає одним із ключів до розв’язання проблем ХХІ століття, такий висновок зроблено Міжнародною комісією з освіти ХХІ століття [8, с. 5].
Минуле століття можна назвати віком освіти: інституціалізувалася, розширювалася і зростала система освіти, впроваджувалися нові форми і засоби освітньої діяльності. Наприкінці ХХ століття освітяни активно почали досліджувати потенційні можливості безперервної освіти. Така зацікавленість визначалася мінливістю всіх соціальних інститутів і підструктур суспільства, яка завжди призводить до того, що індивід протягом життя повинен виконувати безліч різних, часом суперечливих соціальних ролей. Це обумовлено двоїстою природою людської діяльності, коли, з одного боку, людина діє і змінює навколишній світ, а з іншого, постає об'єктом впливу неперервних і швидких змін навколо себе. Індивід не завжди в змозі адекватно адаптуватися і пристосуватися до цих змін.
У сучасних розвинених суспільствах перехід від індустріального типу розвитку до інформаційного детермінує досить високий ступінь змін економічних, політичних та інших елементів соціуму. Освіта, в даному випадку, виконує функцію пристосування індивіда до життя, що швидко змінюється, і створення умов для постійного інтелектуального та духовного розвитку особистості. При цьому, для забезпечення успішної соціалізації освіта повинна бути динамічною, такою, що віддзеркалює об’єктивні зміни в такт розвитку суспільства, а в деяких випадках навіть випереджає і визначає цей розвиток. Тільки тоді вона стає найважливішим фактором, що забезпечує успішну соціалізацію, включення її в систему суспільних відносин, формування її як дієздатного й активного суб'єкта соціального життя.
Однак варто враховувати, що кризові ситуації в різних сферах життя суспільства й у суспільстві в цілому значно загострюють проблеми соціалізації, оскільки ставлять під загрозу відтворення як існуючих суспільних структур, так і духовне відтворення окремо взятих особистостей. У цих умовах найважливішою проблемою стає зберігання інтелектуального потенціалу нації, формування особистості з новим мисленням, що відповідає вимогам часу. Рішення цих питань вимагає серйозних змін у сучасній системі освіти й пошуку нових методів і форм не просто передачі знань, а формування соціально адекватної, всебічно розвинутої особистості. Основну роль у вирішенні цієї нагальної проблеми, на нашу думку, може здійснювати безперервна освіта, яка щільно пов'язана з розвитком людини як унікальної особистості та визначає нові підходи до проектування системи освіти, до підтримки педагогічного процесу і наступності його щаблів. ХІХ Генеральна конференція ЮНЕСКО визначила безперервну освіту як «необмежену в часі щодо термінів навчання, ні в просторі, щодо методів навчання, вона об’єднує всю діяльність і ресурси в області освіти і спрямована на досягнення гармонійного розвитку потенційних здібностей особистості і прогресу освіти в суспільстві» [9, с.179]. Спираючись на це визначення, вважаємо, що безперервна освіта це нормальна і необхідна діяльність людини у всі періоди її життя, що передбачає можливість для всіх людей будь якого віку застосовувати, оновлювати, доповнювати раніше надбані знання й уміння, постійно розширювати свій світогляд, підвищувати культуру і розвивати здібності, одержувати професію і удосконалюватися в ній.
Проте, сучасні вимоги до освіти нагально зумовили необхідність розгляду питань виховання і освіти як факторів та складників соціалізації у комплексі, бо вони є найважливішими формами взаємодії особистості і суспільства. «В минулому ми мали систему, відірвану від реальності: ідеали нав’язувались, а не зрощувались. Сьогодні є спроба повернення до реальності. Минулі ідеали нищівно критикуються, однак запозичені з Заходу також впроваджуються надто хворобливоОсвіта повинна формувати цілісний образ світу. Сьогодні ж формуються лише його фрагменти» [10, с.148]. Так визначають фахівці проблему співвідношення нової освітньої системи і соціалізації особистості.
Соціологічне дослідження освіти у різноманітті її форм починається з досліджень освіти як соціального інституту. У другій половині ХХ століття значне місце посідають питання розвитку вищої школи, у тому числі розробка соціальних функцій та можливостей вищої освіти, що є досить популярними напрямами у західній соціології освіти. Така проблематика представлена, перш за все, у роботах Л.Альтюссера, Д.Белла, І.В.Бестужева-Лади, О.Тоффлера, П.Бурдье, Ф.Г.Зіятдинової, В.Я.Нечаєва, Л.Я.Рубіної, М.М.Руткевича, Б.С.Гершунського, Дж.Дьюї, Ч.Міллса, А.Печчеї, Ф.Р.Філіппова, Ф.Е.Шереги та ін. [11-23].
Щодо вітчизняних тенденцій, то перетворення українського суспільства 90-х років ХХ століття викликали до життя нові напрямки в галузі освітньої проблематики, що стосуються проблем становлення і розвитку безперервної освіти, гуманізації і гуманітаризації усіх ступенів освіти, взаємодії соціалізації й освіти як процесів формування особистості, і т.д. Проблема специфічних функцій освіти розглядається українськими вченими на основі реального досвіду функціонування освітніх систем в Україні, а також у контексті соціальних змін. Більшість дослідників звертаються насамперед не тільки до внутрішньої структури освітньої системи, а і до ролі, місця та функцій освіти в суспільстві, взаємодії її як соціального інституту з іншими соціальними інститутами й інституціональними формами суспільства [24 - 26].
Такий підхід потребує вивчення всіх елементів соціальної структури в їх взаємовпливі та взаємодії з освітою. У новому ракурсі дослідження необхідно розглядати освіту з аксіологічної точки зору, тобто не тільки як процес, але і як соціокультурний феномен і соціальну цінність, що відіграє значну роль у процесі соціалізації особистості. Перехід від індустріального суспільства до інформаційного формує принципово нові умови життєдіяльності людини, що потребують постійного самовдосконалення та оновлення знань. Все це відбито у документах ЮНЕСКО, де було висунуто ідею суспільства, що навчається [27, с.7].
Сьогодні розробляються різні концепції безперервної освіти, аналізуються особливості та перспективи розвитку таких освітніх систем. У широкому розумінні безперервна освіта це можливість самовдосконалення особистості на протязі життя шляхом включення її в освітнє середовище. Це система, у якій людина знаходиться у центрі усіх освітянських подій, та для неї слід створювати оптимальні умови для всілякого розвитку здібностей на протязі життя [28]. Перспективи розвитку системи безперервної освіти, а також роль і місце вищої школи в її утворенні відображено сьогодні у дослідженнях Є.В.Калінкіна, Б.С.Гершунського [15, 16, 29]. Теоретичні основи безперервної освіти розглядаються в роботах В.П.Андрущенка, В.І.Астахової, І.А.Зязюна, Є.А.Подольської [8, 10, 30 37]. Багато дослідників аналізують специфічні проблеми становлення безперервної освіти, наприклад, регіональні особливості її функціонування М.В.Бірюкова, О.Л.Сидоренко [37 39], соціальні функції безперервної освіти О.В.Ставицька [40 42]. У багатьох дослідженнях безперервна освіта висвітлюється як додаткове професійне (післядипломне) навчання [43 50].
У даному дисертаційному дослідженні автор розглядає безперервну освіту як фактор впливу усіх можливих форм та засобів освітньої діяльності на будь-якому етапі соціалізації особистості. Соціалізація розглядається як процес формування єдиної, гармонійної та несуперечливої системи соціальних «Я» особистості. У роботі розробляється змістовний бік розуміння концепції безперервної освіти, що означає не тільки можливість здобувати знання у будь-який момент життя, а перш за все інтегрованість, цілісність, і узгодженість освітнього процесу та всіх його елементів, ступенів і форм, засобів і можливостей дістати освіту впродовж життя. Автор вважає доцільним розглядати безперервну освіту в декількох напрямках: як освітню систему, організовану і функціонуючу за єдиними принципами; як соціальну цінність, що виконує інтегруючу функцію в суспільстві; як можливість індивіда одержувати різноманітні освітні послуги протягом усього життя в зручній і доступній для нього формі, у тому числі і шляхом самоосвіти; як нову освітню парадигму, що стає основою функціонування соціального інституту освіти; як сукупність механізмів соціалізації особистості.
Говорячи про соціалізацію, необхідно відзначити широкий спектр визначень і трактувань, більшість з яких погоджуються, дублюючи або доповнюючи один одного, але є і чимало протиріч. У більшості джерел соціалізація розуміється широко як процес і результат включення зростаючої людини в суспільство завдяки засвоєнню і більш-менш активному відтворенню особистістю соціального досвіду, історично накопиченої культури. Зазначеної позиції дотримували В.Вагнер, В.Бехтерев, Н.Ланге, О.Лазурський, П.Каптерев, Л.Виготський та ін. [13].
Сьогодні дослідження процесу соціалізації стали більш деталізовані і мають в основному частковий характер. Дослідників, як правило, цікавить той чи інший аспект соціалізаційного процесу, пов'язаний зі сферою людської діяльності. Значна увага приділяється соціалізації молоді як специфічної соціально-демографічної групи [56 61]. Широко досліджуються питання політичної, правової, громадської соціалізації особистості [62, 63], у тому числі і молодіжний аспект даних проблем. У соціології та соціальній психології велика кількість робіт присвячена впливові того або іншого соціального інституту, зокрема родини, релігії, моралі, на первинну соціалізацію дітей і молоді, на ресоціалізацію літніх людей [64 - 68], цей аспект також розглядається у особистих публікаціях автора [69 - 71].
Останнім часом серед науковців викликає зацікавленість проблема взаємовпливу освіти і соціалізації [6, 13, 72 77], однак здебільшого питання розглядається надто вузько і спеціалізовано, тобто як вплив форм і засобів освітньої діяльності, інноваційних педагогічних методик на соціалізацію учнів, наприклад, різного віку. У зв'язку з цим, автору здається важливим розглянути взаємодію процесів освіти і соціалізації на макрорівні, у контексті зміни освітньої парадигми, а також з огляду на перспективу розвитку системи безперервної освіти в умовах становлення інформаційного суспільства.
Взаємодія соціалізації й освіти розглядається, як правило, з позицій соціалізації молоді, молодих фахівців, підлітків, школярів. Серед вчених-соціологів, що займаються цією проблемою, можна назвати С.П.Іваненкова, Л.Г.Коваля, С.Г.Воронкова, Б.М.Бім-Бада і інших, згадуваних вище. Такий підхід формує інтерес до освіти як одного з чинників соціалізації. Ретельний аналіз існуючої літератури довів, що такі дослідження стосуються здебільшого тільки вищої або середньої освіти. Однак слід враховувати, що первинна, або рання, соціалізація починається з народження дитини і необхідно розглядати взаємозв'язок соціалізації й освіти, починаючи з першого етапу входження дитини до освітнього середовища, тобто з дошкільних форм навчання. Природно, що основним агентом соціалізації в дошкільному віці є родина, але і дошкільні освітні установи також повинні розглядатися сьогодні як елемент системи безперервної освіти з погляду потенціалу формування і становлення особистості, засвоєння особистістю визначеної системи цінностей і норм, вибору соціальних ролей і стереотипів поведінки та комунікації. Визначено також, що освітня діяльність не закінчується із здобуттям вищої освіти. Тому вибір теми даної роботи обумовлено саме потребою у системному підході до безперервної освіти та її впливу на соціалізацію протягом усього життя.
Недостатня розробленість у соціологічній та педагогічній літературі саме комплексного підходу до взаємодії соціалізації особистості й освіти впродовж життя обумовили актуальність такого теоретичного дослідження. Розгляд даної теми стає актуальним саме у взаємозв'язку всіх етапів соціалізації особистості, що втілює система безперервної освіти.
Очевидно, що процеси освіти і соціалізації взаємодіють та впливають один на одного, а в системі безперервної освіти така взаємодія поширюється завдяки значному перетинанню освітнього простору з простором соціалізаційним. Але ми ставили за мету визначити, як саме утворюється цей вплив безпосередньо з боку освіти. Питання про первинність, тобто з чого починається процес взаємодії з впливу освіти на соціалізацію, чи навпаки, є дискусійним, але можна вважати, що спочатку змінюється система освіти з традиційної на безперервну, а потім, у свою чергу, вона впливає на зміни в соціалізаційному процесі. Тому в роботі подано розгляд саме впливу безперервної освіти на соціалізацію особистості. Критичний аналіз літератури з питань соціалізації та освіти показав недостатню розробленість соціалізаційного процесу в умовах сучасних змін освітнього простору. Питання механізмів впливу безперервної освіти на соціалізацію особистості не визначено, тому ми вважаємо за актуальне опрацювати цей бік проблеми.
Освіта розглядається як середовище, у якому формуються особистісні якості людини, відповіді на моральні, соціально-культурні, політико-правові питання, і яке дає необхідну систему ціннісних орієнтацій у суспільстві. Таким чином, індивід стає переважно суб'єктом освітньої діяльності з початком процесу соціалізації і до кінця життя. У більш конкретному розумінні, безперервна освіта може бути характеризована як організація і здійснення освіти за принципом, що сприяє забезпеченню послідовності засвоєння знань, їх постійного використання й удосконалювання; припускає об'єднання й інтегрування всіх рівнів і видів освіти в цілісну систему. Основним аспектом розгляду проблеми в даній роботі є опис механізмів впливу безперервної освіти на соціалізаційний процес. Як механізми пропонуються процеси гуманізації і гуманітаризації всіх ступенів освіти, виховання, як традиційний механізм цілеспрямованого формування особистості.
Одним із таких механізмів є інформатизація освіти, яка розглядається у зв'язку з переходом до інформаційного суспільства і зростанням значимості інформаційних технологій, як в освітнім середовищі, так і в інших сферах життєдіяльності людини. Останнім часом, з наближенням України до інформаційного суспільства, актуалізувалися дослідження, що розкривають сутність інформатизації освіти, її основні напрямки та форми, перспективи розвитку.
У даній роботі інформатизація освіти розглядається як створення інформаційних технологій навчання будь-якому предметові або науковій дисципліні, сучасне технічне оснащення навчального процесу, створення і впровадження авторських методик викладання на основі використання всіх досягнень світової культури, науки, техніки і застосування їх у навчальному процесі за допомогою всіх видів інформаційних носіїв. Інформатизація освіти є невід'ємною складовою частиною формування нової освітньої парадигми на основі принципу безперервності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з темою комплексних наукових досліджень Харківського гуманітарного університету Народна українська академія” Формування інтелектуального потенціалу нації на межі століть: економічні, політичні, соціокультурні аспекти” (№ 0199U004470). Розглядаються такі аспекти теми, як вплив безперервної освіти на соціалізацію особистості та особливість дії деяких механізмів цього впливу в сучасному освітньому просторі України.
Виходячи з вищесказаного, формулюється мета і задачі дослідження.
Метою дослідження є визначення механізмів впливу безперервної освіти на процес соціалізації особистості, виявлення тенденцій і закономірностей їх розвитку як єдиної системи елементів формування особистості, надання рекомендацій щодо використання визначених механізмів у освітніх модулях.
Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються такі завдання:
1. Розкрити особливості системи безперервної освіти в сучасній Україні і визначити тенденції її розвитку, основні ознаки інституціалізації безперервної освіти.
2. Розглянути загальні характеристики безперервної освіти (а саме структуру, функції, цілі) у співвідношенні до аналогічних характеристик процесу соціалізації.
3. Визначити теоретико-методологічні принципи дослідження впливу системи безперервної освіти на процес соціалізації особистості.
4. Виявити механізми впливу системи безперервної освіти на ефективність процесу соціалізації.
5. Розробити рекомендації щодо використання механізмів впливу безперервної освіти на процес соціалізації в рамках побудови нових освітніх модулів.
Об'єкт дослідження система безперервної освіти у взаємодії з процесом соціалізації особистості.
Предмет дослідження соціальні механізми впливу безперервної освіти на процес соціалізації особистості.
Теоретико-методологічні основи дослідження. Теоретичним джерелом дисертаційного дослідження став інтегрований підхід, що дозволив поєднати декілька важливих принципів розгляду процесу соціалізації і становлення безперервної освіти для визначення єдиної системи їх функціонування. До інтегрованого підходу було залучено методологію системного аналізу, що дозволяє розглядати безперервну освіту як підсистему формування особистості й, у свою чергу, виявити соціальні функції безперервної освіти як соціального інституту і як чинника соціалізації особистості. Залучення інтеракціонізму дає змогу розглядати особистість як систему соціальних Я”, що поступово формується під впливом певних етапів освіти. З погляду положень комплексного підходу проаналізовано процес соціалізації в єдності формуючих його факторів, і взаємозв'язок складників системи безперервної освіти із соціалізацією особистості. Методологічні основи роботи також представлені різними підходами до процесу соціалізації. Це, зокрема, підходи, обґрунтовані в роботах Є.Дюркгейма, М.Вебера, Т.Парсонса, М. Мид, Дж. Мида, Ч. Кулі, П.Бергера, Т.Лукмана, Е. Фромма, [78 86] соціально-психологічні теорії Е.Еріксона, Л.Колберга, Ж.Піаже, З.Фрейда та ін. [87 91]. Зокрема використані роботи таких українських соціологів, як М.П.Лукашевич, В.В.Москаленко, Л.Г.Сокурянська, О.О.Якуба, Г.П.Левківська та ін. [92 97], та російських соціологів: С.П.Іваненкова, А.І.Ковальової, І.С.Кона, А.І.Кравченка [98 101].
Основою розгляду освіти як чинника соціалізації особистості став соціокультурний підхід до освіти, представлений у роботах В.Я.Нечаєва, Е.Н.Гусинського, Ю.І.Турчанінова [17, 21]. Важливе методологічне значення для теоретичного осмислення досліджуваних явищ мали роботи українських науковців із проблем освіти, у тому числі становлення системи безперервної освіти, формування особистості В.П.Андрущенка, В.І.Астахової, Л.М.Герасиної, Б.С.Гершунського, В.Г.Городяненка І.А.Зязюна, Г.П.Климової, М.П.Лукашевича, Н.Г.Ничкало, Є.А.Подольської, С.О.Сисоєвої, М.Н.Ушакової, О.О. Якуби й інших [35, 36, 102 - 116]. Серед наукових джерел, що були використані при дослідженні інформатизації освіти особливу увагу викликали роботи таких дослідників, як Гуревич Р.С., Коломієць А.М., Коломієць Д.І., Мельник Л.Г., Штанько В.І., на роботи яких опирався автор, здійснюючи аналіз інформатизації освіти та її вплив на соціалізацію [117-122].
Емпіричну базу дисертаційної роботи склали матеріали соціологічних досліджень, проведених Лабораторією проблем вищої школи Харківського гуманітарного університету Народна українська академія” у 2000-2003 роках за участю дисертанта по комплексній темі НДР в ХГУ НУА” (кількість опитаних вчителів СЕПШ та ліцею «Професіонал» N=104, студентів та учнів N= 183, викладачів N=83), матеріали експертного опитування проректорів з гуманітарної освіти та виховання вищих навчальних закладів м. Харкова, проведений дисертантом у квітні 2003 р., матеріали соціологічного дослідження, проведеного проблемною науково-дослідницькою лабораторією вищої освіти кафедри філософії Харківського національного університету радіоелектроніки у травні-вересні 2005 року за участю дисертанта за темою Ціннісні орієнтації молоді в умовах глобалізації та інформатизації суспільства” (кількість опитаних студентів N=600).
Наукова новизна отриманих результатів. У дисертаційному дослідженні розв’язано науково-дослідне завдання визначення механізмів впливу безперервної освіти на соціалізацію особистості, виявлення тенденцій та закономірностей їх розвитку як єдиної системи елементів формування особистості.
1. На підставі існуючих новітніх теоретико-методологічних розробок, що представлені у сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі з проблем безперервної освіти, подано авторське уявлення про сутність поняття «освіти впродовж усього життя».
2. Уперше в соціологічній літературі розглянуто вплив процесу становлення безперервної освіти на соціалізацію особистості.
3. Уперше в практиці соціологічних досліджень визначені механізми, що діють в системі безперервної освіти: гуманізація і гуманітаризація освіти, поетапний неперервний виховний вплив на особистість та інформатизація освітньої діяльності.
4. На підставі існуючих теоретичних та практичних розробок визначено структуру соціалізаційного процесу, розбіжності дитячої та дорослої соціалізації і освіти, впроваджено нову класифікацію агентів соціалізації з урахуванням ролі та місця безперервної освіти.
5. Дістали подальшого розвитку загальні принципи виховання в умовах освітнього середовища та визначені їх особливості стосовно системи безперервної освіти.
Теоретичне та практичне значення результатів дослідження. Дисертаційна робота зосереджує увагу на питаннях, що хоча і розробляються у вітчизняних дослідженнях, але аналізуються переважно в рамках окремих локальних тематичних контекстів. Узагальнення теоретичних положень, що стосуються проблем становлення системи безперервної освіти, має безумовне значення для подальшої побудови єдиного освітнього простору українського суспільства. Запропонований у роботі підхід до безперервної освіти як чинника соціалізації особистості сприяє подоланню протиріч інституціонального і персонального характеру в сфері взаємодії освіти і формування особистості. У роботі показані можливості використання механізмів впливу безперервної освіти на соціалізацію особистості в навчально-наукових комплексах, що інтенсивно створюються.
Наукові результати можуть бути використані як теоретична та практична база при проведенні соціологічних досліджень із проблем становлення і розвитку системи безперервної освіти, а також удосконалення методів і засобів аналізу процесу соціалізації особистості. У роботі показано можливості ефективного використання інтегрованого підходу до питань взаємодії освіти і соціалізації на різноманітних методологічних засадах. Основні п

Список литературы

ВИСНОВОК

Проблема удосконалення системи освіти в сучасній Україні є найважливішою соціокультурною проблемою, вирішення якої можливо тільки за умови приведення освіти у відповідність новим соціально-економічним вимогам сучасного суспільства. Через те, що освіта є однією зі складників загальнолюдських цінностей, її стан розглядається, насамперед, з позиції ролі і місця в суспільстві, відповідності пропонованим вимогам. У зв'язку з неадекватністю традиційної системи освіти новітнім умовам, більшість теоретиків і практиків освітньої діяльності звернулися сьогодні до феномена безперервної освіти. Сучасна наукова та практична освітянська діяльність вимагає ретельного розгляду принципів та умов побудови системи безперервної освіти, а також дослідження і визначення її ролі і місця у формуванні особистості. Саме тому набувають актуальності дослідження взаємозв’язку безперервної освіти та соціалізації особистості на рівні виділення соціальних механізмів та чинників цього взаємовпливу.
Поставлена у роботі мета дослідження механізмів впливу безперервної освіти на процес соціалізації особистості, вирішується завдяки виявленню тенденцій і закономірностей їх розвитку як єдиної системи елементів формування особистості. Це сприяє формуванню освітньої системи з урахуванням новітніх соціокультурних тенденцій розвитку українського суспільства. Для виконання зазначеної цілі у роботі було поставлено ряд завдань, які вирішувались за допомогою методів теоретичного аналізу та практичного проведення соціологічного опитування студентської молоді, працівників освіти, експертів.
Завдання визначення теоретико-методологічних принципів вивчення впливу системи безперервної освіти на процес соціалізації особистості вирішується в роботі через виявлення сутності, цілей і функцій безперервної освіти, а також її структури і механізмів впливу на соціалізацію. Теоретичне дослідження даного питання виявило, що принцип неперервності припускає кілька позицій, нових для освітньої практики, тобто: для кожного індивіда існує можливість включатися в освітню діяльність на будь-якому етапі людського життя; безперервність освіти припускає не відсутність дискретності, а погодженість, послідовність і системність усіх етапів і стадій освітнього процесу; для системи безперервної освіти характерне введення нових освітніх технологій, у тому числі інформатизації освіти на всіх рівнях її здійснення; безперервна освіта виходить, насамперед, з потреби особистості в одержанні певних знань, узгоджуючи це з вимогами суспільства.
Таким чином, у роботі виділяються основні цілі безперервної освіти, які є одночасно й головними у процесі соціалізації особистості:
- встановлення співвідношення соціалізації й індивідуалізації особистості, з урахуванням того, що як соціальність, так і індивідуальність свою індивід здобуває, включаючись до соціальних, у тому числі освітніх структур;
- включення індивідів в освітню діяльність, через розширення можливостей кожної людини реалізувати свої потреби в нових знаннях;
- забезпечення плюралізму напрямків, форм і рівнів навчання, що дозволяють учитися всім членам суспільства з урахуванням їх здібностей, потреб і інтересів;
- створення мотиваційної структури особистості до включення в освітню діяльність і системи суспільних стимулів.
У роботі також виділено ряд функцій, характерних як для освіти в цілому, так і для безперервної її форми. На підставі цього виявлено, що соціальні функції системи безперервної освіти значно ширші і можуть бути класифіковані по декількох підставах:
як традиційні для освіти в цілому (соціально-економічні, соціально-політичні, соціокультурні);
як специфічні і неспецифічні для освіти як соціального інституту;
як нові, властиві системі безперервної освіти, до яких додається функція інтеграції, мобільності тощо.
Сучасна освітня система в Україні повинна будуватися з урахуванням тих загальнолюдських тенденцій, що відбуваються в світі. До цих тенденцій, перш за все ми відносимо глобалізаційні напрямки розвитку сучасного суспільства, що проявляється в освіті головним чином у підпорядкованості Болонської декларації, яка впливає сьогодні і на Українську освіту. Але, проведений аналіз свідчить про низку інформованість з цього проводу головних суб’єктів освітньої діяльності, тобто студентів та, як слід, неадекватну оцінку подій та змін, що відбуваються зараз. Це не тільки призводить до неузгодженості дій різних суб’єктів навчання завдяки різної спрямованості цілей та мотивації, а й порушує соціалізуючий вплив освіти, особливо коли мова йде про перехід до неперервної її форми.
Практичні особливості системи безперервної освіти полягають у створенні нових освітніх модулів і об'єднань, що містять у собі кілька навчальних установ різного рівня і спрямованості. Практико-педагогічні особливості реалізації також досить широко варіюються в сучасній практичній педагогічній діяльності, однак у роботі виділяється кілька загальних напрямків за трьома основними критеріями: аудиторна, наукова і позааудиторна діяльність. До останньої відноситься як виховна робота, так і організація самостійної роботи тих, хто навчається, у тому числі можливість самоосвіти.
Як механізми впливу системи безперервної освіти на соціалізацію особистості в роботі розглядаються як традиційні механізми (виховання), так і нові для освітньої практики (гуманізація, гуманітаризація й інформатизація освіти). Система безперервної освіти володіє не тільки послідовністю і інтегрованістю, але виконує завдання формування продуктивного мислення, інтелектуального потенціалу особистості, формування високого рівня естетичної культури мислення, способу діалектичного мислення, коректного логічного аналізу й обробки інформації. Очевидно, що гуманізація є одним з основних механізмів впливу безперервної освіти на соціалізацію особистості, тому що цілі соціалізації і безперервної освіти в рамках гуманізації збігаються. Одним з головних механізмів, за допомогою якого гуманізація освіти діє на соціалізацію є здійснення педагогіки-партнерства, або педагогіки-співробітництва. Гуманітаризація освіти як механізм впливу на соціалізацію особистості припускає не тільки зміну співвідношення гуманітарної і технічної складників навчального процесу, а, перш за все, зміну парадигми мислення, як учнів, викладачів, так і керівників освіти.
Інформатизація освіти спрямована на формування і розвиток інтелектуального потенціалу нації, удосконалення форм і змісту навчального процесу, впровадження комп'ютерних методів навчання, що дозволить вирішувати проблеми освіти на рівні світових стандартів. Крім того, вирішення питань глобалізації та встановлення системи безперервної освіти на рівні світових стандартів не можливо без втілення у процес освіти інформаційних технологій. Їх розгляд здійснюється у двох напрямках, а саме, з точки зору сучасного стану їх розвитку та з точки зору їх впливу на особистість учня. З позиції сучасного стану їх розвитку доцільним та корисним з боку вирішення питань соціалізації особистості виявилося досліджувати їх позитивні та негативні риси, наслідки впровадження, загрози та ризики під час поширення інформатизації освіти та засоби їх подолання. Крім того, вирішувалося питання оцінки власне тими хто навчається відношення до наслідків інформатизації та перспектив її впровадження в Українську систему освіти. З точки розгляду інформатизації як механізму соціалізації особистості, припущення про зміну типу соціалізації у сучасному суспільстві дістало підтвердження за допомогою аналізу результатів соціологічного опитування, як і припущення про появу нових, впливових агентів соціалізації в умовах утворення інформаційного суспільства.
Соціологічне дослідження, приведене в даній роботі, показало взагалі неоднозначне відношення до системи безперервної освіти з боку, як педагогів, так і учнів. Однак пов'язано це, насамперед з недостатніми знаннями про суттєві ознаки безперервної освіти, можливості її реалізації, механізми і технології.
Незважаючи на це, деякі визначальні складники безперервної освіти реалізуються й оцінюються позитивно, такі як гуманітаризація освіти, необхідність включення в систему безперервної освіти всіх суб'єктів освітньої діяльності, у тому числі і педагогів за допомогою механізмів підвищення кваліфікації. Виявлені так само переваги нової системи створення освітніх модулів, які підтверджені практично. Інформатизація освіти виявлена як основна соціальна технологія системи безперервної освіти, виділені також її основні принципи й особливості з погляду соціалізації особистості.
Гладке протікання й успішне завершення певних етапів соціалізації означає відповідність потреб індивіда і суспільства, наявність у соціальному середовищі умов, необхідних для реалізації й ідентифікації особистості, певного рівня соціального благополуччя. У ситуаціях глобальних макросоціальних трансформацій різко і кардинально змінюються можливості соціалізації, у залежності від соціального контексту модифікуються її завдання, втрачається безпроблемний характер. Таким чином, досліджуючи проблеми соціалізації необхідно комплексно і системно поєднувати усі фактори, зокрема виховання й освіту, як основні елементи соціалізації особистості. Подальшого дослідження потребує також питання зворотного зв’язку соціалізації та освіти у сучасних умовах. Крім того, до суб’єктів освітньої діяльності відносяться не тільки ти, кого навчають, а й ти хто навчає. Оскільки процес соціалізації відбувається протягом життя, а безперервна освіта полягає у наданні можливостей до освіти усім потребуючим цього, зворотній зв’язок між освітою та соціалізацію відбувається також в усіх вікових та соціальних групах, а врахування їх специфіки та відмінностей потенційно підвищить ефективність безперервної освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про вищу освіту»: Прийнято 17.01.2002 р. №2984 К., 2002. 71 с.
2. Національна доктрина розвитку освіти: Затв. Указом Президента України від 17.04.2002 №347 К.: Шкільний світ, 2001. 23 с.
3. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»): Затв. Постановою КМ України від 3 листоп. 1993 р. №896 // Нормативно-правове регулювання. К., 2003. С. 51-93.
4. Образование: сокрытое сокровище // Alma mater. 1997. ‑ №7. С. 22-27.
5. Образование: сокрытое сокровище: Докл. Междунар. Комис. по образованию для ХХІ в., представл. ЮНЕСКО. М.:Изд-во ЮНЕСКО, 1997. 274 с.
6. Ничкало Н. Г. Проблеми формування сучасного виробничого потенціалу в Україні: стратегія і перспективи наукових пошуків / Н.Г. Никало // Педагогіка та психологія професійної освіти: результати досліджень та перспективи: Зб. наук. пр. / За ред. І. А. Зязюна, Н. Г. Ничкало. К., 2003. С. 139 - 153.
7. Руткевич М. Н. Общественные потребности, система образования, молодежь / М. Н. Руткевич, Л. Я. Рубина М.: Политиздат, 1988. 140 с.
8. Подольська Є. А. Освіта як чинник розвитку особистості в соціокультурному контексті: Монографія / Є. А. Подольська, В.М.Назаркина, А. О. Яковлєв Х.: Вид-во НФАУ: Золоті сторінки, 2002. 236 с.
9. Коломієць А. М., Коломієць Д. І. Неперервна професійна освіта в інформаційному суспільстві: дидактичний аспект / А. М. Коломієць, Д. І. Коломієць // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. У 2 ч.: Зб. наук. пр. / За ред.. І. А. Зазюна та Н. Г. Ничкало. К., 2001. Ч.1. С. 178-181.
10.Неперервна професійна освіта: філософія, педагогічні парадигми, прогноз: Монографія / В. П. Андрущенко, І. А. Зязюн, В. Г. Кремень та ін. К.: Наук. думка, 2003. 853 с.
11.Бестужев-Лада И. В. Маяк для системы образования / И. В. Бестужев-Лада // Упр. шк. Прил. к газ. «Первое сентября». 1998. №34, сент. С. 5-6.
12.Бестужев-Лада И.В. Народное образование: экспертное мнение / И.В.Бестужев-Лада // Социолог. исслед. 1998. № 10. С. 128-135.
13.Бим-Бад Б. М. Образование в контексте социализации / Б. М. Бим-Бад, А.В.Петровский // Педагогика. 1996. № 1. С. 3-8.
14.Высшая школа как фактор изменения социальной структуры / Под ред. М.Н. Руткевича, Ф. Р. Филиппова. М.: Наука, 1978. 370 с.
15.Гершунский Б.С. Философия образования для ХХІ века (в поисках практико-ориентированных концепций) / Б. С. Гершунский; Рос. Акад.. образования. Ин-т теории образования и педагогіки М.: Совершенство, 1998. 607 с.
16.Перспективы развития системы непрерывного образования / Под ред. Б.С.Гершунского. М.: Педагогика, 1990. 224 с.
17.Гусинский Э. Н. Введение в философию образования / Э. Н. Гусинский, Ю. И. Турчанинова М.: Логос, 2000. 406 с.
18.Дмитренко В. А. Образование как социальный институт (тенденции и перспективы развития) / В. А. Дмитренко, Н.А. Люрья Красноярск: Изд-во Краснояр. ун-та, 1989. 184 с.
19.Зиятдинова Ф. Г. Образование и наука в трансформирующемся обществе / Ф. Г. Зиятдинова //Социолог. исслед. 1998. № 11. С. 66-71.
20.Зиятдинова Ф.Г. Социальные проблемы образования / Ф. Г. Зиятдинова М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т., 1999. 282 с.
21.Нечаев В. Я. Социология образования / В. Я. Нечаев М.: Изд-во Моск. ун-та, 1992. 198 с.
22.Филиппов Ф. Р. Социология образования / Ф. Р. Филиппов М.: Наука, 1980. 199 с.
23.Шереги Ф. Є. Социология образования: прикладной аспект / Ф. Э. Шереги, В. Г. Харчева, В. В. Сериков М.: Юристъ, 1997. 301 с.
24.Герасина Л. Н. Современная высшая школа в условиях реформирования образования / Л. Н. Герасина Харьков, Укр. юрид. акад., 1993. 153 с.
25.Городяненко В. Социология образования в зеркале исторического знания / В. Городяненко // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Зб. наук. пр. Х., 2001. С. 444-452.
26.Астахова Е .В. Социально-экономические функции высшего образования: тенденции и проблемы / Е. В. Астахова // Новий колегіум. 2000. №5 С. 7-12.
27.Концепция воспитательной работы в условиях функционирования системы непрерывного образования / Харьк. гуманит. ун-т «Нар. укр. акад.»; [Авт.-сост.: В. И.Астахова, Л. А.Белова]. Х.: Изд-во НУА, 2004. 24 с.
28.Ушакова М. На пути к обучающемуся обществу (задачи и технологии) / М. Ушакова // Alma mater 2000 . № 4. С. 9-15.
29.Калинкин Е. В. Высшая школа в системе непрерывного образования: Науч.-теорет. пособие / Е. В. Калинкин М.: Высш. шк., 1990. 144 с.
30.Зязюн І. А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти / Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / За ред. І.А. Зязюна. К.: Віпол, 2000. 636 с.
31.Зязюн И. А. Образовательная парадигма тип культурно-исторического мшления и творческой деятельности субъектов образования / И. А. Зязюн // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи: Зб. наук. праць / За ред. І. А.Зязюна, Н. Г.Ничкало. К., 2003. С. 15-30.
32.Неперервна професiйна освiта: теорія і практика У 2 ч.: Зб. наук. пр./ За ред. І. А.Зязюна та Н. Г.Ничкало. // М-во освiти i науки України, Акад. пед. наук України. Iн-т педагогiки i психологiї проф. освiти. К., 2001. 391 с.
33.Кремень В. Г. Модернізація системи освіти як важливий чинник іноваційного розвитку держави / В. Г. Кремень // Проблеми та перспективи формування національної гуманітарно-технічної еліти: Зб. наук. пр. / За ред. Л. Л. Товажнянського, О. Г. Романовського Х., 2003. Вип. 1. С. 3-10.
34.Кремень В. Г. Неперервна освiта стратегiчний ресурс: Iнтерв'ю з мiнiстром освiти i науки України В. Г. Кременем // Уряд. кур'єр. 2001. 6 жовт. (№ 182). C. 6.
35.Астахова В. І. Неперервна освіта: підсумки першого десятиріччя / В.І.Астахова // Неперервна професiйна освiта: теорія і практика. У 2 ч.: Зб. наук. пр./ За ред. І. А.Зязюна, Н. Г.Ничкало / М-во освiти i науки України, Акад. пед. наук України. Iн-т педагогiки i психологiї проф. освiти. К., 2001. ‑ Ч. 1. С. 94-99.
36.Подольська Є. А. Інститут освіти як соціокультурна система в умовах трансформації суспільства / Є. А. Подольська, А. О. Яковлєв // Неперервна професiйна освiта: теорія і практика. У 2 ч.: Зб. наук. пр./ За ред. І. А.Зязюна та Н. Г.Ничкало / М-во освiти i науки України, Акад. пед. наук України. Iн-т педагогiки i психологiї проф. освiти. К., 2001. ‑ Ч. 1. С. 89-94.
37.Бiрюкова М. В. Регiональнi особливостi системи неперервної освiти / М. В. Бiрюкова // Неперервна професiйна освiта: теорiя i практика: Зб. наук. пр. / М-во освiти i науки України; Акад. пед. наук України. Iн-т педагогiки i психологiї проф. освiти. К., 2001. Ч. 1. С. 169-173.
38.Сидоренко О. Л. Органiзацiя та фiнансове забеспечення непреривної освiти в Харкiвськiй областi / О. Л. Сидоренко // Роль вузiв у вирiшеннi проблем безперервної освiти та виховання особистостi (вiд шкiльної до пiслядипломної): Матерiали Мiжнар. наук.-метод. конф., [Київ], 16-20 трав. 1995 р. / М-во освiти України, Iн-т систем. дослiдж. освiти, Харк. держ. полiтехн. ун-т та iн. К., 1995. Т. 3: Активiзацiя студентiв -‑ засiб формування позитивних мотивiв навчання. С. 10-12.
39.Сидоренко О. Л. Регiональнi аспекти управлiння безперервною освiтою: проблеми, досвiд, перспективи / О. Л. Сидоренко // Управлiння нацiональною освiтою в умовах становлення i розвитку української державностi: Матерiали Всеукр. наук.-практ. конф. (28-30 жовт. 1998 р., Київ) / М-во освiти України; Акад. пед. наук України; Держ. акад. кер. кадрiв освiти та iн. ‑ К., 1998. С. 86-89.
40.Ставицкая Е.В. Непрерывное образование как ведущая тенденция развития образовательных систем в современном мире / Е. В. Ставицкая // Новi технологiї навчання: Наук.-метод. зб. / М-во освiти України; Навч.-метод. каб. вищ. освiти. К., 1992. Вип. 2. С. 63-70.
41.Ставицкая Е.В. Социальные функции непрерывного образования в контексте гуманизации образования / Е. В. Ставицкая // Гуманiзацiя i гуманiтаризацiя прiоритетний напрямок державної полiтики України в галузi вищої освiти: Тез. доп. мiжвуз. наук.-практ. конф. (13-15 трав. 1992 р., Днiпропетровськ) / М-во освiти України; Днiпропетр. держ. ун-т та iн. Д., 1992. С. 15.
42.Ставицька О. В. Безперервна освiта в контекстi нової освiтянської полiтики / О. В. Савицька // Человек и политика: Тез. докл. и сообщ. науч.-практ. конф. (Сент. 1993 г., Харьков) / М-во образования Украины, Укр. юрид. акад., Харьк. гуманит. ин-т «Нород. Укр. акад.» Харьков, 1993. С. 126-127.
43.Безлепкин В. В. Дополнительное профессиональное образование: вчера, сегодня, завтра / В. В. Безлепкин, В. В. Власов, Р. Е. Мисеюк // Высш. образование в России. 1994. № 1. С. 134-142.
44.Дополнительное образование: идеи и решения / В. Сенашенко, И. Чистова, В. Кузнецова, Л. Казарин // Высш. образование в России. 2000. № 5. С. 13-25.
45.Иванов В. Дополнительное профессиональное образование: новые подходы / В. Иванов, Ф. Шагеева // Высш. образование в России. 2002. № 2. С. 103-106.
46.Калашников В. Л. Непрерывное развитие системы образования / В. Л. Калашников // Социология образования: Дайджест рос. и зарубеж. прессы. 2000. № 10. С. 29-31.
47.Козаков В. А. Неперервна освіта викладачів: андрагогіка і технології навчання теоретичні та практичні аспекти / В. А. Козаков, Д. І. Дзвінчук // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. К., 2003. Вип. 34. С. 23-33.
48.Ломакина Т. Ю. О диверсификации непрерывного профессионального образования / Т.Ю.Ломакина // Педагогика. 2002. № 1. С. 75-78.
49.Новиков А. М. Принципы построения системы непрерывного профессионального образования / А. М. Новиков // Педагогика. 1998. № 3. С. 11-17.
50.Анищенко В. Открытое профессиональное обучение / В. Анищенко // Новий колегiум. 2000. № 6. С. 32-33.
51.Шаронова Н. А. Непрерывное образование в контексте формирования новой образовательной парадигмы / Н. А. Шаронова // Вченi зап. Харк. гуманiт. iн-ту «Нар. укр. акад.» 2001. Т.7. С.124-130.
52.Шаронова Н. А. Сущность социализационного процесса и его механизмы в образовательной системе / Н. А. Шаронова // Вченi зап. Харк. гуманiт. Iн-ту «Нар. укр. акад.» 2002. Т.8. С.113-119.
53.Шаронова Н.О. Духовність, соціалізація і освіта: механізми взаємодії у сучасному суспільстві / Н. О. Шаронова // Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади: Аналіт. розробки, пропоз. наук. та практ. працівників /НДІ Пробл. людини”.К., 2000. .Т.17 С. 187-189.
54.Шаронова Н.А. Сущность и перспективы развития непрерывного образования / Пл. науч.-метод. семинара и метод. рекомендации / Н. А. Шаронова / Нар. укр. акад.Харьков, 2000. 12с.
55.Шаронова Н.А. Социологические исследования диалоговых форм общения в образовательном процессе Н. А. Шаронова // Диалоговые формы общения и познания в образовательном процессе: Материалы науч.-метод. конф. кафедр фак. «Социальный менеджмент», Харьков, 6 окт. 2000г. / Нар. укр. акад. Х., 2001. С.18.
56.Иваненков С. П. Социальное время и социализация молодежи / С. П. Иваненков // Credo. 1997. № 2. С.14-26.
57.Иваненков С. Социализация молодежи и перспективы развития образования / С. Иваненков, А. Кусжанова // Россия 21. М., 1995. № 9/10. С. 60-69.
58.Воронков С. Г. Социализация молодежи: проблемы и перспективы / С. Г. Воронов, С. П. Иваненков, А. Ж. Кусжанова Оренбург, 1993. 206 с.
59.Коваль Л. Г. Соцiалiзацiя молодi: проблеми i фактори / Л. Г. Коваль // Соцiально-гуманiтарна освiта України та шляхи її розбудови: Матерiали Всеукр. наради зав. каф. соц. - гуманiт. дисциплiн / М-во освiти України. К., 1997. ‑ Т. 4. С. 21-24.
60.Проблемы социализации молодежи: Рефератив. сб. / Рос. Акад. наук. ИНИОН. М., 1993. 138 с.
61.Социология молодежи: Учебник / Под ред. Лисовского В. Т. СПб: Изд-во С.-Петербург. ун-та, 1996. ‑ 460 с.
62.Ананишев В.М. Актуальные проблемы и опыт гражданской социализации учащейся молодежи в условиях рыночной экономики / В. М. Ананишев, С. Н. Сергейчик, Т. Н. Денисова // Инновации в образовании 2002. ‑ № 2. С. 42-62.
63.Шестопал Е. Б. Личность и политика. Критический очерк современных западных концепций политической социализации / Е. Б. Шестопал М.: Мысль, 1988. 203с.
64.Лукашевич Н. П. Социология воспитания: Краткий курс лекций / Лукашевич М. П. Киев: МАУП, 1996. 271 с.
65. Валиева С. Ф. Роль семьи в процессе социализации ребенка / С. Ф. Валиева // Вестн. Моск. гос. ун-та. Сер. Социология и политология. М., 1997. № 3. С. 121-125.
66.Воспитательный потенциал семьи и социализация детей // Педагогика 1999. № 4. С. 27-39.
67.Рубинштейн М. М. Кризис семьи как органа воспитания / М. М. Рубинштейн // Вестн. Моск. гос. ун-та. Сер. социология и политология. М., 1997. № 3. С. 56-65.
68.Тенькова Л. В. Личность: структура, социализация: Социально-философский анализ / Л. В. Тенькова: центр гуманитар. образования Акад.наук Украины Киев, 1993. 41 с.
69.Шаронова Н. А. Гендерные аспекты социализации личности / Н. А. Шаронова // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад.». 1999.Т.5. С. 241-251.
70.Шаронова Н. А. Образование как фактор социализации личности / Н. А. Шаронова // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту «Нар. укр. акад.». 2000. Т.6. С.90-96.
71.Шаронова Н.А. Процесс социализации в условиях конфликта социальных институтов / Н. А. Шаронова // Конфлікти в суспільствах, що трансформуються: Зб. наук. ст.(за матеріалами ХІ Харк. політол. Читань) /Нац. юрид. акад. ім. Ярослава Мудрого та ін.Х.: Право, 2001.С.186-187
72.Ковалева А. И. Социализация личности: норма и отклонение / А. И. Ковалева М.: Ин-т молодежи, 1996. - 224с.
73.Лукашевич М. П. Роль гуманiтарних наук у соцiалiзацiї молодi / М. П. Лукашевич // Шлях освiти. 1998. № 4. С. 2-5.
74.Демидов Ф. Д. Социализация личности и современные проблемы гуманитарного образования / Ф. Д. Демидов, Т. Г. Богатырева // Философские проблемы образования. М., 1996. С. 186-192.
75.Дикова-Фаворская Е. Основные аспекты формирования личности в негосударственном вузе / Е. Дикова-Фаворская // Нові форми виховної роботи у вищих закладах освіти України: пошуки, проблеми, завдання: Прогр. та матеріали Всеукр. наук.-практ конф. (22-28 верес. 1997 р., Євпаторія) / М-во освіти України; Асоц. приват. Вузів; Харьк. гуманітар. ін-т «Народ. Укр. акад.». Х., 1997. С. 68-72.
76.Личность, семья, школа: (Проблемы социализации учащихся): Пособие для руководителей школ / Вершловский С. Г., Димура И. Н., Зубрицкая Н. В. и др.; Под ред. Вершловского С. Г.; СПб. гос. ун-т пед. Мастерства, Ин-т образования взрослых Рос. Акад. Образования. Каф. теории и практики упр. образованием. СПб., 1996. 220 с.
77.Соколова М. В. Образование как форма социализации человека. Культура личности / М. В. Соколова // Человек: грани философской рефлексии. М.,1996. ‑ Вып. 1. ‑ С.119-125.
78.Американская социология. Перспективы. Проблемы. Методы. М.,1972. 540 с.
79.Вебер М. Избранные произведения / М. Вебер М.: Прогресс, 1990. 808с.
80.Дюркгейм Э. Социология образования / Э. Дюркгейм Под ред. В.С. Собкина, В.Я. Нечаева; Пер. с фр. Т.Г. Астаховой. Рос. Акад. Образования: Центр социологии образования; М., 1996. 80 с.
81.Дюркгейм Э. Социология / Э. Дюркгейм М.: Прогресс, 1995. 246 с.
82.Бергер П. Социальное конструирование реальности / П. Бергер, Т. Лукман М.: Медиум, 1995. 213 с.
83.Ритцер Дж. Современные социологические теории / Дж. Ритцер. ‑ 5-е изд. Спб.: Питер, 2002. 688 с.
84.Howard J. Sherman Sociology: traditional and radical perspectives / Howard J. Sherman, James L. Wood. London, 1982. 372 р.
85.Фромм Е. Человек для себя / Е. Фромм; Пер. с англ. Д.Н. Дудинский. Минск: Попурри, 1998. 672 с.
86.Бергер