ПРИЧИНИ ТА МОТИВИ ПРОТЕСТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Краткое описание

Національна академія наук України
Інститут соціології

На правах рукопису

Панькова Оксана Володимирівна

УДК 316.485.22: 338.45 (477.62)

ПРИЧИНИ ТА МОТИВИ ПРОТЕСТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПРАЦІВНИКІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук

Науковий керівник
Суїменко Євген Іванович,
доктор філософських наук,
професор

Київ 2005

ЗМІСТ

Вступ...................................................................................... 4
Розділ 1. Концептуальні засади дослідження соціального протесту, протестної поведінки, причин і мотивів, що її обумовлюють................................................. 12
1.1. Соціальний протест: теоретико-методологічні основи трактування та експлікація поняття........... 12
1.2. Протестна поведінка як різновид соціально-економічної поведінки............................................ 34
1.3. Систематизація та обґрунтування причин соціально-трудових конфліктів і протестної поведінки працюючих.............................................................. 48
1.4. Мотиваційний зміст протестної поведінки: від еволюції підходів до конкретного виміру............. 66
Висновки до розділу 1............................................................ 85
Розділ 2. Програма емпіричного дослідження причин і мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств...................................... 89
2.1. Теоретико-методологічний розділ програми емпіричного дослідження: об’єкт, предмет, проблемна ситуація, мета, завдання, гіпотези дослідження...................... 89
2.2. Методичний розділ програми емпіричного дослідження з причин і мотивів протестної поведінки працівників промисловості................................... 101
Висновки до розділу 2............. 110
Розділ 3. Аналіз основних чинників протестної поведінки працівників промисловості та її конструктивна роль у розв’язанні соціально-трудових конфліктів..... 111
3.1.. Причини протестної поведінки працюючих: емпіричний вимір.................................................. 111
3.1.1. Аналіз соціально-економічних причин протестної поведінки працюючих............ 112
3.1.2... Соціально-статусні причини трудових конфліктів на промисловому виробництві Донецької області...................................... 127
3.1.3... Аналіз причин організаційно-виробничого характеру на промислових підприємствах............................................ 133
3.2.. Мотиви протестної поведінки працівників промисловості: емпіричний аналіз....................... 140
3.2.1... Структура мотивів протестної поведінки працівників промисловості Донецької області.................................................................... 140
3.2.2... Вплив матеріальних чинників на мотиви поведінки працівників промисловості...... 147
3.2.3... Регулююча роль профспілок у протестній поведінці працівників промисловості....... 151
3.3.. Соціальне самопочуття та поведінкові стратегії працівників промисловості в ситуаціях соціальної напруженості......................................................... 158
3.3.1... Конфліктогенні фактори, які формують соціальне самопочуття працюючих на промислових підприємствах..................... 158
3.3.2... Оцінка працюючими в Україні та Донецькій області інститутів захисту соціально-трудових прав ........................................... 171
Висновки до розділу 3.......................................................... 184
Висновки............................................................................... 188
Список використаних джерел............................................... 192
Додаток А. Анкета працівника промислового підприємства......................................................................... 210
Додаток Б. Впровадження результатів дослідження.......... 217

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення ринкових відносин в Україні обумовило трансформацію усіх сфер життєдіяльності українського суспільства, його економічних, політичних, соціальних, культурних основ, призвело до порушення соціальної стабільності суспільної системи, до складного соціально-економічного становища. Воно характеризується низьким рівнем життя, неефективною системою соціального захисту, різким розшаруванням населення за рівнем доходів, руйнуванням трудового потенціалу країни тощо. Ринкові реформи, зорієнтовані в основному на економічну парадигму, недостатньо враховують соціальну основу та людський фактор, що стає значною перешкодою для соціально-економічного розвитку України в цілому та її регіонів зокрема. Негативні наслідки соціально-економічних, політичних трансформацій в Україні призводять до загострення суперечностей між потребами населення та можливостями їх задоволення, обумовлюють нестабільність і глибоке незадоволення населення різними сторонами суспільного життя, що проявляється у зростанні соціальної напруженості, протестних настроїв населення, у загостренні соціально-трудових конфліктів. Необхідність забезпечення конструктивного і якісного управління соціально-трудовими процесами обумовлена потребою сучасного суспільства в реалізації пріоритетного національного інтересу України у досягненні національної злагоди, політичної й соціальної стабільності.
Дослідження протестної поведінки працюючих, причин та мотивів, що її обумовлюють, пов‘язане з потребами у соціальній стабільності в суспільстві, у забезпечені конструктивної взаємодії роботодавців та найманих працівників, а також із необхідністю надання якісної й достовірної інформації органам державного та регіонального управління при прийнятті управлінських рішень щодо зниження соціальної напруженості в соціально-трудовій сфері.
Оскільки Донецька область, як регіон із розвиненою соціально-економічною базою, виконує одну з провідних ролей в Україні й через наявність гострих соціальних проблем має високий рівень соціальної напруженості, що переростає на протестні дії працюючих, останні потребують ретельного дослідження для забезпечення адекватного реагування на них з боку власників і державних органів влади, для попередження і розв'язання соціально-трудової конфліктності.
У дисертації міститься аналіз конфліктологічних концепцій тих авторів, зміст положень яких має відношення до теми дослідження. Особливу увагу приділено роботам Г.Зіммеля, К.Маркса, М.Вебера, Р.Дарендорфа, Л.Козера, Ч.Міллса, Дж.Рекса, А.Рапопорта, К.Боулдінга та ін. Поглиблювали розробку цієї проблеми С.Ліпсет, Е.Марш, Т.Гурр, X.Кріманскі, Л.Крісберг та ін. У межах конфліктологічного підходу аналіз робіт було здійснено за двома напрямами: діалектичному та функціональному.
Серед авторів соціально-психологічних розробок соціальної конфліктності та протестної активності індивіда чи соціальної групи найбільш прийнятними для теми дисертації є положення, викладені в роботах Е.Фромма, А.Адлера, Е.Еріксона, Н.Міллера, Л.Берковиця, К.Хорні, К.Роджерса, П.К.Анохіна та ін.
Суттєвий науково-практичний внесок у розробку проблеми дослідження соціальних конфліктів і протестів у трудовій, економічній, соціальній та політичній сферах суспільства здійснили Є.Головаха, Н.Паніна, Є.Суїменко, О.Стегній, М.Міщенко, В.Казаков, В.Врублевський, О.Новікова, Е.Клюєнко, І.Бекєшкіна, В.Небоженко, С.Барматова К.Грищенко, Л.Герасіна, А.Бандурка, А.Дмитрієв, В.Танчер, В.Ядов, А.Анцупов, Л.Цой, А.Шипілов, І.Задорін, Д.Стребков та ін.
Теоретико-методологічні засади вивчення проблем типологізації, мотивації, адаптації поведінки, її ціннісно-нормативного регулювання містяться в роботах П.Анохіна, В.Верховіна, В.Ільїна, Н.Грішиної, О.Злобіної, А.Колота, С.Москвічова, Є.Подольської, А.Ручки, Х.Хекхаузена, А.Маслоу, В.Ядова, О.Якуби та ін.
Проте аналіз і узагальнення наукових праць конфліктологічної спрямованості свідчать про недостатній рівень концептуалізації поняття протестної поведінки та пов’язаних із ним понять соціального протесту як такого, його зв’язку з соціальним конфліктом, а також з аналізом причин, умов, мотивації та можливих наслідків соціального протесту й протестної поведінки різних категорій працюючого населення. Розробка саме цих аспектів протестної поведінки й робить актуальною обрану тему дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася при проведенні наукових досліджень в Інституті економіки промисловості НАН України згідно з відповідними планами науково-дослідних робіт з виконання бюджетних тем, в яких автор є співвиконавцем: Дослідження організаційно-економічних проблем соціальної політики України” (0195U015611, 1995-1997рр.), Дослідження проблем соціальної безпеки України та шляхи їх вирішення” (0198U002206, 1998-2000рр.), Регіональні аспекти національної безпеки (в економічній та соціальній сферах)” (0101U001123, 2001-2003 рр.) та Механізм збереження та розвитку людського потенціалу (організаційно-управлінський, соціально-економічний та правовий аспекти) (0104U003431, 2004-2006рр.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є дослідження причин і мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств Донецької області й розробка на цій підставі пропозицій щодо її профілактики та мінімізації деструктивних наслідків.
Реалізація мети вимагала розв’язання завдань:
- здійснити теоретичну експлікацію ключових понять, зокрема: соціального протесту, протестної поведінки, її причин та мотивів;
- визначити структуру та послідовність розгортання соціального протесту, основних форм його прояву в суспільних відносинах;
- розкрити сутність, роль, характерні ознаки та функціональний зміст протестної поведінки;
- систематизувати фактори та причини протестної поведінки, виявити й проранжувати їх за ступенем поширеності серед працівників промислових підприємств залежно від об’єктивних і суб’єктивних характеристик;
- визначити місце протестної поведінки працюючих серед інших типів соціально-економічної поведінки;
- з’ясувати структуру мотивів протестної поведінки працюючих, визначити її мотиваційне ядро;
- здійснити порівняльний аналіз причин протестної поведінки працівників промислових підприємств Донецької області та України в цілому;
- проаналізувати пріоритетність методів відстоювання трудових прав при порушеннях у сфері праці на основі результатів регіонального та всеукраїнських досліджень;
- розробити пропозиції та рекомендації щодо попередження та конструктивного розв’язання соціально-трудових конфліктів на промислових підприємствах Донецької області, в Україні в цілому.
Об’єкт дослідження протестна поведінка працівників промислових підприємств Донецької області.
Предмет дослідження причини та мотиви протестної поведінки працівників промислових підприємствах Донецької області.
Методи дослідження. Застосовувалися методи стандартизованого інтерв’ю, анкетування, статистичного аналізу; узагальнення інформації, аналогій та порівнянь, аналіз статистичних матеріалів та інших документів.
Емпіричну базу дисертації становлять результати соціологічного дослідження причин і мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств Донецької області, проведеного у 2002р. при безпосередній участі автора. У вибіркову сукупність увійшло 37підприємств різної форми власності чотирьох основних галузей промисловості Донецької області вугільної, металургійної, машинобудівної та хімічної (n=1170). Також результати соціологічних обстежень із Базової захищеності населення України, проведених Держкомстатом України у межах Проекту технічної допомоги Вимірювання бідності: розробка індикаторів соціально-економічної захищеності населення України” (у 2002р. 9400, у 2003р. 9398осіб, серед них працюючих 6400 та 6399осіб), у Донецькій області опитано відповідно 1030 та 1028осіб, серед них працюючих 740 та 739 респондентів).
Науково-методичною частиною дисертації виступали чинні законодавчо-правові, нормативні акти з досліджуваних питань, а також програма емпіричного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації вперше здійснено спробу створення цілісної концептуальної картини протестної поведінки її сутності, змісту, співвідношення зі спорідненими явищами (соціального конфлікту, соціального протесту), а також її функцій, ролі, форм прояву, причин і мотивів, що її активізують. Проведені дослідження дають можливість сформулювати ті положення, що містять наукову новизну й виносяться на захист:
-доведено, що на відміну від поширеного тлумачення соціального протесту (взаємної протидії) як однієї з форм соціального конфлікту (відносин протидії), соціальний протест є однією зі складових, активною стадією соціального конфлікту, реакцією на порушення прав та інтересів або на нереалізованість потреб у гідному рівні життя та відповідних умов життєдіяльності;
-з’ясовано, що не кожен протест є свідченням наявності соціального конфлікту, оскільки останній є більш широким поняттям;
-уперше визначено змістовну різницю між поняттями соціального протесту та протестної поведінки: соціальний протест є зовнішньо подійним явищем, яке проявляється в груповій чи особистісній протидії, протестна ж поведінка інтегрує зовнішні дії та внутрішні суб’єктивні їх механізми; виступає соціально-особистісною, суб’єктивною формою прояву акцій протесту;
-з’ясовано особливості функціонування протестної поведінки серед інших типів соціально-економічної поведінки, яка є більш плинною, витонченою і варіативною щодо своїх проявів, носить хвилеподібний, короткотерміновий, нестабільний характер;
-систематизовано причини виникнення соціально-трудових конфліктів (соціально-економічні; соціально-статусні; організаційно-виробничі), а також визначено структуру й пріоритетність мотивів протестної поведінки працівників промисловості (мотиви самодостатності, солідарності, відчаю та особистісного самовдоволення; типологізовано мотиви участі та неучасті працюючих в акціях протесту;
-виявлено, що на ранжування основних причин протестної поведінки перш за все впливає галузева приналежність підприємств: для працівників вуглевидобувної та металургійної галузей промисловості Донецької області пріоритетними є соціально-економічні причини протестної поведінки, а для працівників машинобудування та хімічних підприємств соціально-статусні;
-доведено, що мотиваційне ядро протестної поведінки працівників промисловості Донецької області складається з мотивів самодостатності та солідарності; протестна поведінка не мотивована впливом ні політичних партій, ні офіційних установ, які покликані захищати інтереси працівників.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження має теоретико-методологічне та науково-практичне значення. Положення роботи, які викладені на основі результатів емпіричного дослідження в Донецькій області, доведено до рівня конкретних пропозицій та рекомендацій при прийнятті управлінських рішень на регіональному та національному рівнях управління.
Одержані наукові розробки використовуються в практичній діяльності керівними органами Донецької області та України, що підтверджується відповідними довідками: Управління праці та зайнятості населення Доноблдержадміністрації №01-7-878 від 30.12.1998р.; Міністерства праці та соціальної політики України №20-1322 від 12.04.2000р., №03-3/616-015-1 від 08.02.2002р., №06/2-4180 від 13.05.2003р., №03-3/827-015-8 від 17.02.2003р., а також №015-3 від 16.01.2004р.; Федерації профспілок України №03-33-267 від 05.03.2002 р.; Комітету з питань соціальної політики та праці Верховної Ради України №06-3/12-82 від 06.03.2002р.; Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України №58-31/108 від 12.02.2003р.; Національної ради соціального партнерства при Президентові України №11/04 від 06.02.2004р.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукових задач щодо обґрунтування, класифікації та виявлення причин і мотивів протестної поведінки працівників промислових підприємств.
У публікації НовиковаО.Ф., ПаньковаО.В. Социальное самочувствие народа Украины и его готовность к преобразованиям / Социальные проблемы: оценка и пути решения. Кн. 2. Социальная политика. К.: Наук. думка, 1995. С.41-61” особисто автором визначено основні ціннісні орієнтири населення України, оцінено здатність людей до подолання перешкод, їх можливості підвищувати якість власного життя, прагнення населення до участі в соціальному управлінні, визначено основні ідеї, які спроможні об’єднати народ України. У публікації ПаньковаО.В., НовакИ.Н. Оценка уровня трудовой активности и мотивации к труду / Региональные аспекты социальной политики (Результаты социологического опроса населения Украины). Ч.2. Содержание и механизм реализации социальной политики. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. С.29-37” особистий внесок здобувача є таким: визначено та систематизовано причини зниження трудової активності населення, обґрунтовано напрями вдосконалення соціально-трудових відносин в Україні. У публікації НовіковаО.Ф., ПаньковаО.В. Концептуальні засади розвитку трудового потенціалу // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Донецк: ИЭП НАН Украины. 1999. С.327-333” особисто автором визначено причини, які обумовлюють недосконалість соціально-трудових відносин та запропоновано напрями забезпечення соціального партнерства у цій сфері. У публікації Ходачкова Н.І., Панькова О.В. Соціальне партнерство у трудовій сфері: становлення та розвиток // Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины. 2000. С.335-344” особистий внесок здобувача полягає у визначенні напрямів розвитку законодавчого регулювання соціально-трудових відносин в Україні, які спрямовані на скасування чинників соціальної напруженості та запобігання виникненню протестної поведінки у трудовій сфері. У публікації Новикова О.Ф., ПаньковаО.В. Развитие отраслей социальной сферы // Концепция программы Донецкая область 2010”. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2000. С.75-93” особисто автором визначено та обґрунтовано соціальні проблеми Донецької області, які обумовлюються зростанням соціальної напруженості та наявністю значного конфліктного потенціалу, неефективністю договірного регулювання соціально-трудових відносин, і запропоновано пріоритетні напрями розв‘язання цих проблем.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертації були оприлюднені на міжнародних науково-практичних конференціях Прикладна соціальна політика: проблеми використання та розповсюдження” (Донецьк, 2002), Региональная экономика: современное состояние и перспективы” (Воронеж, 2002), Соціально-трудові відносини та соціальна політика в сучасних економічних умовах” (Донецьк, 2003), Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство” (Донецьк, 2004); на Всеукраїнській соціологічній конференції Трансформація соціальних інститутів та інститу­ціональної структури суспільства” (Київ, 2003); на всеукраїнських науково-практичних конференціях Соціально-економічна захищеність населення України” (Київ, 2003), Регіональні проблеми зайнятості і ринку праці” (Тернопіль, 2004); на IV Міжнародній соціологічній конференції Проблеми розвитку соціологічної теорії. Соціальні процеси в Україні” (Київ, 2004).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 3статтях у фахових виданнях, 3 монографіях, 15 статтях, 6 тезах доповідей.

Структура дисертації. Робота містить вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел, 2 додатки. Обсяг основної частини дисертації 191 с., на яких розміщено 10 рис., 31табл. Список джерел (204 найменування), додатки займають 19с.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне узагальнення та визначено основні чинники протестної поведінки працюючих (її причини та мотиви). Основні висновки і результати зводяться до такого:
1. Проведені дослідження стали підставою для верифікації висунутих нами основних гіпотез і гіпотез-слідств. Серед трьох основних гіпотез була підтверджена перша основна гіпотеза про перманентність, хвилеподібність страйкового руху в Україні та в окремих її регіонах. Така функціональна ознака протестної поведінки дає підстави прогнозувати, що в майбутньому стан і тенденції цих процесів будуть повторюватися, а визначені причини та мотиви цієї поведінки будуть змінюватися лише за пріоритетами.
2. Вірною є друга основна гіпотеза дослідження про те, що активізація протестної поведінки обумовлена об’єктивними соціально-економічними причинами та мотивами, пов’язаними з потребами незадоволення матеріального виживання. Але результати соціологічних досліджень у динаміці, а також аналіз статистичної інформації засвідчили, що основні причини та мотиви протестної поведінки мають варіативний характер, зумовлений передусім регіональною, галузевою специфікою, а також віковими, гендерними, соціально-статусними особливостями.
3. Третя основна гіпотеза дослідження щодо найвищого рівня соціальної напруженості на підприємствах вугільної галузі не підтвердилася. На момент проведення соціологічного дослідження у Донецькій області найбільш високу соціальну напруженість було зафіксовано на підприємствах металургійної галузі. Це пов’язано з об’єктивними причинами соціально-економічного стану металургійної галузі у 2002 р.
4. Знайшла емпіричне підтвердження гіпотеза-слідство про те, що протестна поведінка працюючих у Донецькій області носить конструктивний характер, що має позначитися на виборі протестуючими легітимних методів захисту прав та інтересів. Найвищу оцінку серед соціальних інститутів щодо захисту трудових і соціальних прав працюючих отримали судові органи, звернення до профспілок, звернення до урядових структур влади. Протестні методи участь у страйку, а також у мітингах, маніфестаціях, пікетуваннях залишаються крайніми методами відстоювання соціально-трудових прав. Виявлено залежність в оцінках ефективності діяльності соціальних інститутів від регіональної, галузевої специфіки, а також від особистісних характеристик опитаних.
5. Підтвердилася гіпотеза-слідство про те, що в основу домінуючого мотиву протестної поведінки лягло прагнення працюючих до встановлення відносин соціальної справедливості, що обумовлює конструктивність мотивації протестної поведінки. Є реальні підстави вважати, що актуалізація цього мотиву залишиться на майбутнє, адже принцип соціальної справедливості розповсюджується на сферу оплати праці, зайнятості, соціально-статусної взаємодії тощо.
6. Визначено, що основна структура мотивів протестної поведінки працюючих складається з мотиву самодостатності, мотиву солідарності, мотиву відчаю та мотиву особистісного самовираження. Мотиваційне ядро протестної поведінки утворює мотив конструктивної самодостатності, в основі якого переконаність працівників промисловості у тому, що лише шляхом протесту, рішучих дій можна домогтися поліпшення свого становища. Конструктивність цього мотиву виявляється у прагненні працівників промисловості протестувати заради захисту своїх прав, людської гідності, встановлення відносин соціальної справедливості. Фактор матеріального виживання є ключовим у мотиваційній структурі протестної поведінки працюючих на промисловому виробництві.
7. Обґрунтовано, що варіативність і диференційованість мотивів протестної поведінки обумовлено такими чинниками, як регіональна специфіка, галузева приналежність підприємств, соціально-професійний статус працівників, матеріальний стан їх сімей, вік і рівень освіти. При більш високому рівні рентабельності, прибутковості підприємств інтенсивніше виявляє себе протестна поведінка працівників, є більш високим рівень ”екстремізму” (металургійна промисловість), і чим нижче цей рівень, тим менше актуалізується мотив досягнення і водночас мотив відчаю (машинобудування).
1. Гіпотеза-слідство про тенденції переростання протестної поведінки працівників промислових підприємств Донецької області у партнерську модель соціально-економічної поведінки знайшла часткове підтвердження. За результатами соціологічних досліджень протестна поведінка працівників промислових підприємств тяжіє до партнерської не шляхом затухання соціального протесту, не шляхом примирення та взаємних поступок, а шляхом активізації та поширення протесту, що стимулює відносини до встановлення реального соціального партнерства між роботодавцями та найманими працівниками. Зміст цієї гіпотези полягає в тому, що переростання протестної поведінки працівників промисловості Донецької області у партнерську модель соціально-економічної поведінки відбувається внаслідок зростання протестної активності працюючих.
2. Існуючі в українському суспільстві соціальні інститути захисту трудових прав працюючих оцінено неоднаково працівниками промисловості Донецької області та України в цілому. Спільність позицій спостерігається при оцінці ефективності діяльності урядових структур влади та методів захисту прав через протестні акції. Специфічність проявляється в різних оцінках діяльності щодо захисту трудових прав судових органів і профспілкових організацій. У цілому по Україні довіра до них з боку працюючих зростає, у Донецькій області простежується тенденція до зниження.
3. Протистояння праці та капіталу обумовлює перманентну активізацію протестної поведінки працюючих, страйкових, робітничих рухів. Тому і надалі будуть визначальними причини та мотиви протестних рухів. Єдине, що буде змінюватися у цьому процесі, це пріоритети причин і мотивів, які активізують протестну поведінку соціальних суб’єктів.
1. На активізацію протестної поведінки працюючих впливають загальні соціально-економічні умови, ефективність державної соціальної політики, рівень розвитку соціально-трудових відносин, реалізація системи соціального партнерства, рівень правової, соціально-економічної, соціально-політичної культури, а також ефективність діяльності судів, органів виконавчої влади, профспілок та інших громадських об'єднань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. АронР. Этапы развития социологической мысли: Пер с фр. М.: Изд. Группа Прогресс-Политика, 1993. 608с.
2. ДюркгеймЕ. Норма и паталогия // Социология преступности. М., 1966. С.39-44.
3. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В. Потенциал протеста украинского общества // Социологические исследования. 1999. №10. С.31-40.
4. ЛевадаЮ. Массовый протест: потенциал и пределы // Экономические и социальные перемены: Мониторинг общественного мнения. 1997. №3. С.7-12.
5. СтребковД.О. Экономические детерминанты протестного поведения населения России // Экономическая социология. 2000. Т.1. №1. С.48-66.
6. НазаровМ.М. Политический протест: опыт эмпирического анализа // Социологические исследования. 1995. №1. С.47-59.
7. СафроновВ.В. Потенциал протеста и демократическая перспектива // Журнал социологии и социальной антропологии. 1998. №4. Т.1. С.116-130.
8. Политическая культура населения: Монография / Е.ИГоловаха, Н.В.Панина, Ю.Н.Пахомов и др. К.: Наук. думка, 1993. 136 с.
9. СмелзерН. Социология: Пер. с англ. М.: Феникс, 1994. 688с.
10. ТурмановВ.И. Профсоюз не пугает социальным взрывом, он хочет его предупредить (доклад) // Шахтер Украины. 2000. Июнь (№10-11). С.3-5.
11. УкраїнецьС. Соціальне партнерство в Україні: перспективи законодавчого регулювання // Україна: аспекти праці. 1998. №2. С.22-25.
12. ЕхануровЮ., СадовенкоА. Социальное партнерство в Украине // Экономика Украины. 1994. №2. С.3-8.
13. КлюєнкоЕ. Сучасний соціологічний словник // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. №4. С.144-146.
14. МіщенкоМ.Д. Соціальна напруженість в суспільстві: проблеми виявлення та аналізу. К.: НІСД, 1995. 43с. (Сер. Наукові доповіді”, Вип.44).
15. Rex J. Social conflict. London: Longman, 1981. 136p.
16. БарматоваС.П. Політична соціологія: Курс лекцій. К.: Аналітичний центр вивчення суспільства, 2003. 251с.
17. БалабановаН.В., ЖуковВ.И., ПилипенкоВ.Е. Социальный диалог. Социальное партнерство. Социальное государство / Академия труда и социальных отношений Федерации профсоюзов Украины; Отв. ред. В.Е.Пилипенко. К., 2002. 189 с.
18. Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посібник / В.Є.Пилипенко, О.І.Вишняк, О.Д.Куценко та ін. К.: Каравела, 2003. 304 с.
19. Тернер Дж. Структура социологической теории. М.: Наука, 1985. 471с.
20. СоколовС.В. Социальная конфликтология: Учеб. пособие для вузов. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 327 с.
21. ГлуховаА.В. Политические конфликты: основания, типология, динамика (теоретико-методологический анализ). М.: Эдиториал УРСС, 2000. 280с.
22. ГришинаН.В. Психология конфликта. СПб: Питер, 2003. 464с.
23. ОтрешкоН. Институциональный анализ социального конфликта // Соціальні виміри суспільства. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. С.36-52.
24. ДевяткоИ.Ф. Социологические теории деятельности и практической рациональности. М.: Аванти плюс, 2003. 336с.
25. ЦойЛ.Н. Методический взгляд на конфликт: от диагностики к профилактике // Конфликтология в трансформирующемся российском обществе: теория и практика: Тезисы и материалы всероссийской конференции (1-2июля 1998г.). М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998.
26. Marsh A. Protest and Political Consciusnes. London: Sage, 1977. 40р.
27. GurrT.R., LichbachM.I. Forecasting Internal Conflict; A. Competitive Evaluation of Empirical Theories // Comparative Political Studies. 1986. Vol.19, №1. P.3-39.
28. КацваА.М. Забастовочное движение в России: истоки, динамика и особенности в переходный период // Конфликтология в трансформирующемся российском обществе: теория и практика: Тезисы и материалы всероссийской конференции (1-2июля 1998г.). М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. С.26-30.
29. КинсбурскийА.В. Социальное недовольство и потенциал протеста. Социологические исследования. 1998. №10. С.92-96.
30. Лебон Г. Психология масс. Минск: Харвест; М.: АСТ, 2000. 316с.
31. МожаровськийВ.А. Менеджмент как инструмент управления конфликта и консенсуса // Соціальні виміри суспільства. К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. Вип.3.
32. НечипоренкоЛ.А. Буржуазная социология конфликта”. М.: Изд-во политической литературы, 1982. 143с.
33. Соціальна захищеність населення України: Монографія / О.Ф.Новікова, О.Г.Осауленко, І.В.Калачова та ін. Донецьк; Київ: ІЕП НАН України, Держкомстат України, 2001. 360с.
34. ПанинаН.В. Готовность населения к различным формам социального протеста // Политическая культра неселения Украины. К., 1993. С.42-51.
35. ПанфиловаО.В. Акции протеста в социально-политическом пространстве России // Конфликтология в трансформирующемся российском обществе: теория и практика: Тезисы и материалы всероссийской конференции. М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. С.31-35.
36. СуименкоЕ.И. Социальная напряженность в приватизационном процессе // Социологические исследования. 1999. №10. С.86-94.
37. Человек и общество: Хрестоматия / Под ред. С.А.Макеева. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1999. 272с.
38. РуткевичМ.Н. Общество как система. Социологические очерки. СПб: Алтейя, 2001. 444с.
39. ШтомпкаП. Социология социальных изменений: Пер. с англ.; Под ред. В.А.Ядова. М.: Аспект Пресс, 1996. 416 с.
40. НекрасовА.И. Основы социологии: Конспект лекций. Х.: ООО Одиссей”, 2002. 256с.
41. МертонР. Социальная теория и социальная структура (фрагменты) / Под общ. ред. В.В.Танчера. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 1996. 112с.
42. Конфликты в современной России (проблемы анализа и регулирования): Под ред. д. филос. н. Е.И.Степанова. М.: Эдиториал УРСС, 1999. 344с.
43. AlexanderJ. Theoretical Logic in Sociology, Vol. 4. Berkeley, 1982-1983.
44. CollinsR. Theoretical Sociology San Diego: Harcourt Brace Jovanovich, 1988.
45. БекешкінаІ.Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні. К.: Абрис, 1994. 48с.
46. ПарсонсТ. Введение // Американская социология. Перспективы, проблемы, методы: Пер с англ. М.: Прогресс, 1985. 471с.
47. ДарендорфР. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования. 1994. №5. С.142-147.
48. ЛипсетС. Американская демократия в сравнительной перспективе // Сравнительная социология: Избранные переводы. М.: Аcademia, 1995. С.157-172.
49. ТоффлерО. Третя хвиля // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія. К.: Либідь, 1996. С.275-334.
50. АнцуповА.Я., ШипіловА.І. Конфликтология: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 1999. 551 с.
51. ВеберМ. Избранные произведения: Пер. с нем.; Под ред. Ю.Н.Давыдова. Предисл. П.П.Гайденко. М.: Прогресс, 1990. 804с.
52. Гидденс А., Тернер Дж. Социальная теория сегодня// Социологическая теория сегодня: Сб. статей амер. и укр. теоретиков / Под ред. В.Танчера. К., 1994. С.12-23.
53. ДюркгеймЭ. О разделении общественного труда. Метод социологии. М.: Наука, 1991. 592 с.
54. ДюркгеймЭ. Социология: Ее предмет, метод, предназначение: Пер. с фр. А.Б.Гофмана. М.: Канон, 1995. 349с.
55. МиллсЧ. Высокая теория // Американская социологическая мысль. Тексты. М.: Изд-во МГУ, 1994. С.161-162.
56. БеккерГ., БосковА. Современная социологическая теория в ее преемственности и изменении. М., 1961. С.27.
57. КозерЛ.А. Функции социального конфликта: Пер. с англ. // Социальный конфликт: Современные исследования. М., 1991.
58. РучкаА.А., ТанчерВ.В. Очерки истории социологической мысли. К.: Наук. думка, 1992. 262с.
59. Boulding K. Conflict and Defence. N.Y., 1988. XIV. 330 p.
60. Маркс К., Енгельс Ф. Сочинения. 2-е изд. Т.6. М.: Политиздат, 1957. 761с.
61. ЛевадаЮ. Человек недовольный: протест и терпение // Мониторинг общественного мнения: Экономические и социальные перемены. 1999. №6. С.7-13.
62. ЛевчикД.А. Забастовочное движение шахтеров 1988-1991гг. // Социологические исследования. 2003. №10. С.111-119.
63. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В. Тенденции развития межэтнических отношений в Украине: результаты социологического мониторинга // Мониторинг общественного мнения: Экономические и социальные перемены. 1999. №6. С.27-31.
64. ГоловахаЕ.И. Отсутствие социального конфликта приводит к деградации общества. Но конфликт должен быть конструктивным // День. 2000. 24окт. (№193). С. 1, 4.
65. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1969. 480с.
66. ІваненкоО., КазаковВ. Концептуалізація суспільних трансформацій як теоретико-методологічне підґрунтя аналізу соціальних конфліктів // Суспільна трансформація: концептуалізація, тенденції, український досвід: Монографія / За ред. В.В.Танчера, В.П.Степаненка. К.: Ін-т соціології НАН України, 2004. С.211-243.
67. Современная конфликтология в контексте культуры мира: Материалы IМеждународного конгресса конфликтологов / Под ред. Е.И.Степанова. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 592 с.
68. McCelland D.C. Power: The Inner Experitnce. N. Y., 1975. Р.77.
69. ХекхаузенХ. Мотивация и деятельность: В 2 т. [Пер. с нем]. М.: Педагогика, 1986. Т. 2. 391с.
70. Промышленное предприятие и его люди: проблемы социально-экономического поведения / Под общ. ред. В.М.Вороны, Е.И.Суименко. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2001. 352с.
71. СуїменкоЄ.І. Динаміка споріднених соціально-економічних процесів в українському суспільстві // Українське суспільство: десять років незалежності. К., 2001. С.20-29.
72. МосквичевС.Г. Мотивация, деятельность и управление. Киев Сан-Франциско, 2003. 492 с.
73. ХекхаузенХ. Мотивация и деятельность. 2-е изд. СПб.: Питер; М.: Смысл, 2003. 860 с.
74. Психология социальных ситуаций / Сост. и общ. ред. Н.В.Гришиной. СПб: Питер, 2001. 416 с.
75. ШихиревП. Современная социальная психология. М.: ИП РАН; КСП+; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. 448с.
76. ИльинЕ.П. Мотивация и мотивы. Спб: Питер, 2000. 512 с.
77. АндрееваГ.М. Социальная психология: Учебник для вузов. М.: Аспект Пресс, 1996. 376с.
78. БородкинФ.М., КорякН.М. Внимание: конфликт! Новосибирск: Наука, 1984. 142с.
79. МельникЛ.П. Психологія управління: Курс лекцій. 2-е вид., стереотип. К.: МАУП, 2002. 176с.
80. ДоринА.В. Экономическая социология: Учеб. пособие. Минск: ИП Экоперспектива”, 1997. 254с.
81. Современная психология мотивации / Сб. науч. раб.; Под ред. Д.А.Леонтьева. М.: Смысл, 2002. 343с.
82. ЗанюкС.С. Психологія мотивації: Навч. посібник. К.: Либидь, 2002. 304с.
83. РубановА. Социальный субъект: мотивы и деятельность. Минск: Ин-т социологии АН Беларуси, 1994. 172 с.
84. ЛуманН. Общество, интеракция, социальная солидарность / Пер. Т.Козловой, Е.Мещеркиной // Человек. 1996. № 3. С.14-23.
85. ФрейдЗ.О. О психоанализе. Пять лекций // История психологии. Период открытого кризиса: Тексты; Под ред. П.Я.Гальперина. М.: Изд-во МГУ, 1992. 362 с.
86. Юнг К. Аналитическая психология. СПб: Кентавр, 1994. 136 с.
87. АнохинП.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности: Избр. труды. М.: Наука, 1979. 454 с.
88. УткинЭ.А. Мотивационный менеджмент. М.: ЭКМОС, 1999. 254с.
89. СуименкоЕ.И., ЕфременкоТ.О. Homo economicus” современной Украины. Поведенческий аспект. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2004. 244с.
90. Психология: Учебник для гуманитарных вузов / Под общ. ред. В.Н.Дружинина. СПб: Питер, 2002. 656 с.
91. МосквичевС.Г. Проблемы мотивации в психологических исследованиях. К.: Наук. думка, 1975. 144c.
92. ПобедаН.А. Духовные потребности и реальное поведение. Кишенев: Штиинца, 1990. 116с.
93. СвенцицкийА.Л. Социально-психологические проблемы управления. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. 121с.
94. ЯдовВ.А. Солидаризация рабочих в российской действительности: замысел исследования и теоретические предпосылки // Солидаризация в рабочей среде: социальное и индивидуальное / Ин-т социологии РАН. М.: Изд-во Ин-та социологии РАН, 1998. С.5-20.
95. МаслоуА. Маслоу о менеджменте: Пер. с англ. СПб: Питер, 2003. 416с.
96. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад.: В.І.Волович, В.І.Тарасенко, М.В.Захарченко та ін.; Під заг. ред. В.І.Воловича. К.: Укр. центр духовн. культури, 1998. 736с.
97. КолотА.М. Мотивація персоналу: Підручник. К.: КНЕУ, 2002. 337с.
98. СоболєвВ.О., РущенкоІ.П. Словник з соціології. Харків: Ун-т внутр. справ, 1999 112с.
99. Соціологія: терміни, поняття, персоналії: Навч. словник-довідник / Укладачі: В.М.Піча, Ю.В.Піча, Н.М.Хома та ін. Під заг. ред. В.М.Пічі. К.: Каравела; Львів: Новий Світ, 2002. 480с.
100. МарксК., ЕнгельсФ. Сочинения. 2-е изд. Т.46, ч.1. М.: Политиздат, 1968. 559с.
101. ДарендорфР. Современный социальный конфликт // Иностранная литература. 1993. №4. С.236-242.
102. КайдаловД.П., СуименкоЕ.И. Психология единоначалия и коллегиальности. М.: Мысль, 1979. 254с.
103. ХекхаузенХ. Мотивация и деятельность: В 2 т. [Пер. с нем.]. М.: Педагогика, 1986. Т. 1. 406с.
104. MurrayH.A. Exploration in Personality. N. Y., 1939. Р.152.
105. Конфліктологія: Підручник для студентів вищ. навч. закл. юрид. спец. / Г.Ю.Васильєв, Л.М.Герасина, Н.П.Осіпова, О.В.Ставицька та ін. Х.: Право, 2002. 253с.
106. МесконМ., АльбертМ., ХедоуриФ. Основы менеджмента. М.: Дело, 1992. 702 с.
107. ФроммЭ. Анатомия человеческой деструктивности: Пер. с англ. Э.М.Телятникова. М.: АСТ, 1998. 670с. (Классика заруб. психологии).
108. Соціальне партнерство / С.В.Бакуменко, І.Є.Левенець та ін. К.: ТАСІС, 1999. 300с.
109. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Ин-т социологии; Отв. ред. В.М.Ворона, Е.И.Суименко. К., 1995. 185с.
110. Сучасний стан, проблеми та тенденції соціально-трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання / Відп. ред. д.е.н., проф. Ю.І.Саєнко, к.ф.н. Ю.О.Привалов. К.: ВД Стилос”, 2003. 361с.
111. МалышевА.Н. Роль забастовок в социальной жизни России и проблемы эффективности их использования при коллективном трудовом споре // Социальная политика и социология. 2004. № 1. С.114-121.
112. Соціальні індикатори рівня життя населення: Статистичний збірник / Держкомстат України. К., 2004. 229с.
113. ГоловахаЕ. Надежда есть. Но хрупкая... // День. 2003. 30 дек. С.3.
114. Здравомыслов А.Г. Социология конфликта: Россия на путях преодоления кризиса. М.: Аспект Пресс, 1995. 320 с.
115. ГоловахаЕ.И., ПанинаН.В. Социальное безумие: История, теория и современная практика. К.: АБРИС, 1994. 168с.
116. Базовые ценности россиян: Социальные установки. Жизненные стратегии. Символы. Мифы: Монография / Ин-т комплексных социальных исследований РАН. Психологический ин-т РАО / Отв. ред. А.В.Рябов, Е.Ш.Курбангалеева. М.: Дом интеллектуальной книги, 2003. 448с.
117. Классовое общество. Теория и эмпирические реалии: Монография / Под ред. С.Макеева. К.: Ин-т социологии НАН Украины, 2003. 258 с.
118. Спостереження та вимірювання соціальної захищеності населення України: проблеми становлення: Монографія / О.Г.Осауленко, О.Ф.Новікова, О.І.Амоша та ін. / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. Донецьк; Київ, 2003. 440с.
119. КолотА.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. К.: КНЕУ, 2003. 230 с.
120. НовиковаО.Ф. Социально-экономическая защищенность населения Украины / Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2004. 20с.
121. ВоронаВ., ГоловахаЄ. Соціологія і політика в суспільстві, що трансфор­мується // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. №1-2. С.9-18.
122. БурегаВ.В. Проблеми соціально-економічної трансформації українського суспільства // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. №4. С.70-77.
123. БурегаВ. Социально-адекватный менеджмент: В поисках новой парадигмы: Монография. К.: Академия, 2001. 272с.
124. Українське суспільство 1994-2004: соціологічний моніторинг / За ред. Н.Паніної; Ін-т соціологии НАН України, ТОВ Соціс”, Фонд Демократичні ініціативи”. К., 2004. 64с.
125. ГригорьянцГ. Социальная политика в контексте рыночных преобразований // Социальная политика и социология. 2004. №2. С.126-132.
126. ОсовськаГ.В., КрушельницькаО.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. К.: Кондор, 2003. 224 с.
127. КачанЄ.П., ШушпановД.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. К.: Вид. Дім Юридична книга”, 2003. 258 с.
128. ПаньковаО.В. Состояние социально-трудовых отношений в восточных областях Украины: оценка, мотивация протестной активности, пути к партнерству (социологический анализ) // Регіональна панорама. 2002. №1. С.13-19.
129. ПаньковаО.В. Класифікація соціально-трудових конфліктів та шляхи спрямування протестної поведінки працюючих у конструктивному руслі // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб. науч. тр. Т.1 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти; Редкол.: АмошаА.И. (отв. ред.) и др. Донецк, 2003. С.183-193.
130. ПаньковаО.В. Протестна поведінка у сучасному українському суспільстві та проблеми її регулювання // Грані. 2001. №2. С.145-152.
13