Інституціоналізація молодіжних громадських організацій у сучасному українському суспільстві (на прикладі м. Львова)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет ім. І. Франка

На правах рукопису

Бень Орислава Теодорівна

УДК 316.346.32-053.6:061.213](477.63-25)

Інституціоналізація молодіжних громадських організацій
у сучасному українському суспільстві(на прикладі м. Львова)
22.00.04 спеціальні та галузеві соціології

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
соціологічних наук

Науковий керівник
проф. Черниш Наталія Йосипівна,
доктор соціологічних наук

Запоріжжя 2008

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1
Основні теоретичні підходи до проблем інституціоналізації та
специфіка їх застосування стосовно молодіжних громадських організацій........................................................................................................14
1.1. Стан досліджень та авторська концептуалізація поняття інституціоналізація”.......................................................................14
1.2. Розробка теоретичної схеми становлення соціального
інституту на рівні первинної інституціоналізації: джерела
та етапи..............................................................................................26
1.3. Інститут молодіжних громадських організацій як результат процесу інституціоналізації............................................................47
1.4. Специфіка трансформації соціального інституту на рівні вторинної інституціоналізації: основні джерела, типи та індикатори.........................................................................................71
1.5. Деінституціоналізація як процес розпаду соціального інституту...........................................................................................85
Висновки до розділу 1...............................................................................95

РОЗДІЛ 2
Соціологічний аналіз становлення і трансформації
молодіжних громадських організацій...........................................................99
2.1. Програма авторського соціологічного дослідження інституціоналізації молодіжних громадських організацій
у сучасному українському суспільстві................101
2.2. Особливості первинної інституціоналізації молодіжних
громадських організацій................................................................127
2.3. Специфіка інституціоналізації молодіжних громадських
організацій на вторинному рівні..................................................148
2.4. Інститут молодіжних громадських організацій на сучасному
етапі розвитку в м. Львові.............................................................178
Висновки до розділу 2.............................................................................210

ВИСНОВКИ...................................................................................................214
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................................220
ДОДАТОК А Запитальник для проведення індивідуального
експертного інтерв’ю з членами молодіжних громадських організацій.................................................245
ДОДАТОК Б.1 Анкета для проведення соціологічного опитування:
Українська молодь Христові”: сучасний стан і перспективи у майбутньому...........................................248
ДОДАТОК Б.2 Анкета для проведення соціологічного опитування:
Спілка української молоді”: сучасний стан і
перспективи у майбутньому...........................................258
ДОДАТОК В План фокус-групової дискусії для дослідження становлення і функціонування молодіжних
громадських орга нізацій м. Львова...............................265
ДОДАТОК Д Анкета для проведення соціологічного дослідження
громадської думки населення м. Львова з приводу
громадських організацій міста.......................................271

ВСТУП

Актуальність теми. Суспільні трансформації, що не втрачають ваги у сучасному українському соціумі, пов’язані з процесами становлення під впливом актуальних потреб нового суспільного устрою нових соціальних інститутів, реформування діючих та занепаду тих, які із закладенням нових принципів суспільного ладу виявилися непотрібними. Ці інституціоналізаційні процеси, котрі, з одного боку, є наслідком, а з іншого, рушієм суспільних трансформацій, відбуваються в умовах побудови на пострадянському просторі громадянського суспільства, основу якого становить можливість громадян впливати на процеси у державі. До соціальних інститутів, що забезпечують таку можливість, належить інститут громадських організацій, належне функціонування якого є умовою функціонування самого громадянського суспільства. Молодіжні громадські організації, які виступають частиною цього інституту, дають змогу здійснювати вплив на державні процеси молодим громадянам. Зважаючи на те, що молодь є найбільш мобільною соціальною групою, одним з найактивніших рушіїв суспільних трансформацій, зокрема в Україні, доцільно і важливо у практично-політичному плані вивчати саме молодіжні громадські організації, інституціоналізація яких досі не стала предметом окремого наукового аналізу.
Джерельно й територіально це дослідження обмежується прикладом м.Львова, який значною мірою репрезентує інститут молодіжних громадських організацій великих українських міст. Завдяки своїм особливостям у сфері громадської діяльності, зокрема молодих людей, Львів, а точніше інститут молодіжних громадських організацій у цьому місті, є показовим для аналізу молодіжної активності у регіоні України, де найбільше розповсюджені цінності та ідеали громадянського суспільства, але водночас спостерігаються явища прагматизму й уприватнення життя. Крім того, процес інституціоналізації молодіжних громадських організацій у сучасній Україні розпочався саме зі Львова, де з’явилися перші організації, сформувалося молодіжне громадське середовище зі своїм типом соціальних відносин, нормативною та рольовою системами тощо.
Дискусії навколо поняття інституціоналізації, які велися ще соціологами класичного періоду, зокрема М. Вебером і Т. Парсонсом, активізувалися у другій половині ХХ ст. Одні дослідники, як-от С. Гантінгтон, Ґ. Коупланд, А.Панебіанко, С. Петтерсон, Н. Ползбі, К. Строем та ін., трактують інституціоналізацію як процес становлення та кристалізації соціальних інститутів, для якого властиві і внутрішні (комплексність, узгодженість між компонентами тощо), і зовнішні (вміння пристосовуватися, диференціюватися і т. д.) ознаки. Друга група авторів, серед яких П. Бергер, Т. Лукман, А.Селінгман, М. Сміт, Л. Форбес та ін., описує інституціоналізацію через складові цього процесу, зокрема нормативну і рольову системи, легітимацію та легалізацію тощо. Важливе значення для дослідження процесу інституціоналізації та її продуктів, тобто соціальних інститутів, має також інституціональна соціологія, в ділянці котрої працюють Р. Бендікс, П. Блау, Дж.Ландберг, С. Ліпсет, Ч. Міллз, Б. Мур та ін. Новий поштовх до вивчення інституціоналізації дали представники такого напрямку, як неоінституціоналізм, зокрема Р. Джефферсон, П. ДіМаджіо, Дж. Мейєр, Л.Лонглі, Д. Норт, В. Пауелл та ін. Вони підкреслюють динамічний характер інституціоналізації, відповідно до якого вона не закінчується моментом створення соціального інституту, а триває впродовж всього періоду його існування, тобто передбачає його постійну трансформацію.
Увага більшості уже згаданих науковців присвячена процесам інституціоналізації опосередковано, у контексті з’ясування інших наукових проблем, до яких досі не було включено інститут молодіжних громадських організацій. З іншого боку, у світовій соціологічній практиці є чимало напрацювань, у яких громадські або неурядові організації розглядаються під різними кутами зору, але не крізь призму інституціоналізації (йдеться про доробки І. Бермана, В. Білефілда, В. Вертера, С. Гендерсон, Дж. Ґаласкевіча, П.Ґріді, С.Клірі, Д. Льюіса, Дж. Мейєра, Б. Робнетта, Р. Скота, Дж. Фішер та ін.). Також здебільшого об’єктом цих наукових розвідок виступають громадські організації загалом, а не один з їхніх видів, тобто молодіжні організації.
Попри важливість адаптації закордонного досвіду таких досліджень, специфіка соціальних трансформацій в Україні вимагає вироблення особливих підходів до вивчення інституціоналізації громадських і, зокрема, молодіжних, організацій в українських умовах. Різні аспекти інституціоналізації висвітлювали такі українські соціологи, як Є. Головаха, О. Іващенко, С. Катаєв, Н. Паніна, А. Ручка, О. Стегній, В. Танчер, Ю. Чернецький та ін. У контексті соціальних інститутів інституціоналізацію розглядають С. Войнович, С.Макєєв, В. Матусевич та ін., вказуючи на можливість тлумачення соціального інституту з кількох позицій - як системи норм, системи ролей, соціальної практики, сукупності формальних організацій. Як і в світовій практиці, в українській соціологічній традиції інституціоналізація вивчається узагальнено, а не на конкретних прикладах, зокрема, на прикладі молодіжних громадських організацій. Подібно до зарубіжних, українські соціологічні студії, які більшою чи меншою мірою стосуються молодіжних громадських організацій, зосереджуються на молодіжній політиці (О. Лисеєнко, В. Онищук, М. Перепелиця, Ю. Тарабукін, С. Щудло й ін.) та окремих проблемах громадських (Ю. Галустян, В. Головенько, О. Грущенко, О. Пархомчук, М.Шевченко), а також молодіжних громадських організацій (В. Барабаш, М.Головатий, В. Головенько, Т. Голубоцька, О. Голубоцький, О. Корнієвський, В. Кулик, В. Прилуцький, М. Саппа, І. Юрченко, В. Якушик), однак не звертаються до особливостей інституціоналізації цього інституту в умовах пострадянських трансформацій.
З огляду на відсутність комплексного дослідження, присвяченого інституціоналізації молодіжних громадських організацій, тема становлення і розвитку цих організацій має ще багато відкритих питань. Належно не розкритою залишається концепція первинного і вторинного рівнів інституціоналізації молодіжних організацій, цілковито не дослідженими питання легітимації інституту молодіжних громадських організацій у сучасній громадській думці тощо. Сутність наукової задачі, на вирішення якої спрямоване дослідження, полягає у теоретичній розробці та емпіричному обґрунтуванні комплексного підходу до дослідження особливостей становлення і трансформації інституту молодіжних громадських організацій на первинному та вторинному рівнях. Актуальність дисертаційної праці зумовлена як недостатньою теоретичною розробленістю обраної проблеми, так і зростанням її практично-політичного значення в час формування громадянського суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика роботи пов’язана з науково-дослідною темою кафедри історії та теорії соціології Львівського національного університету ім. І. Франка Соціологічні виміри сучасного українського суспільства: регіоналізм, інституціоналізація та структурні трансформації” (державний реєстраційний номер 0105U004942). Дисертантка брала участь у розробці інструментарію та аналізі отриманих даних, готувала пропозиції та рекомендації при написанні аналітичних звітів із зазначеної теми (довідка Львівського національного університету ім. І. Франка від 14.07.2008 р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка комплексного підходу до вивчення особливостей становлення і трансформації інституту молодіжних громадських організацій у сучасному українському суспільстві (на прикладі м. Львова) шляхом розпрацювання теоретичної концепції інституціоналізації у контексті молодіжних громадських організацій та емпіричної апробації цієї концепції в умовах м. Львова.
Реалізація цієї мети передбачає виконання таких завдань:
§ здійснити теоретичну інтерпретацію понятійно-категоріального апарату дослідження, зокрема таких понять, як інституціоналізація”, первинна інституціоналізація”, вторинна інституціоналізація”, молодіжні громадські організації” тощо;
§ систематизувати основні теоретичні положення концепцій інституціоналізації;
§ створити модель рівнів і типів інституціоналізації молодіжних громадських організацій;
§ сконструювати теоретичні схеми джерел інституціоналізації, основних етапів первинної інституціоналізації, а також індикаторів вторинної інституціоналізації молодіжних громадських організацій сучасного українського міста та провести їх емпіричну апробацію;
§ розробити класифікацію молодіжних громадських організацій відповідно до їхніх функцій, запропонувати систему критеріїв класифікації молодіжних організацій;
§ дослідити результат інституціоналізаційних процесів у контексті молодіжних громадських організацій, тобто інститут молодіжних громадських організацій у м. Львові на сучасному етапі розвитку - з погляду мешканців міста і самих членів організацій;
§ простежити основні тенденції сучасного стану молодіжних громадських організацій Львова та розробити прогноз щодо подальшого розвитку цього соціального інституту в українському суспільстві.
Об’єкт дослідження інституціоналізація молодіжних громадських організацій.
Предмет дослідження механізми утворення і розвитку інституту молодіжних громадських організацій, тобто його первинна і вторинна інституціоналізація, у сучасному великому українському місті в умовах суспільних трансформацій (починаючи від проголошення незалежності України і до сьогоднішнього часу).
Методи дослідження. Вирішення поставлених дослідницьких завдань спиралося на використання комплексу загальнонаукових методів: аналізу та синтезу (для визначення теоретичних основ дослідження, систематизації теоретичних положень щодо визначення молодіжних громадських організацій та їх інституціоналізації), системного аналізу (для розробки концептуальної моделі рівнів інституціоналізації молодіжних громадських організацій, а також теоретичного конструювання етапів первинної та індикаторів вторинної інституціоналізації), класифікації (для формулювання основних критеріїв класифікації молодіжних громадських організацій), порівняльного аналізу (для зіставлення особливостей становлення і трансформації різних молодіжних організацій). З метою вивчення особливостей первинної та вторинної інституціоналізації молодіжних громадських організацій, а також специфіки продукту цих процесів було застосовано тріангуляцію якісних і кількісних методів соціологічного дослідження, а саме інтерв’ю (індивідуальне експертне інтерв’ю, фокус-групові дискусії) й анкетування.
Робота ґрунтується на матеріалах індивідуальних експертних інтерв’ю з членами окремих молодіжних громадських організацій (Українська молодь Христові” (6 інтерв’ю, 2005 р.), Спілка Української Молоді” (6 інтерв’ю, 2006 р.), Молодь за реформи” (3 інтерв’ю, 2006 р.)) та баз даних анкетування членів двох перших (в опитуванні брали участь майже всі члени львівських осередків цих організацій 104 особи з УМХ та 87 осіб із СУМ, 2005-2006 рр.), що дало змогу виявити внутрішні особливості кожної з вказаних організацій. Для розширення дослідницького поля у роботі залучено матеріали 6 фокус-групових дискусій, які репрезентують лідерів, активних членів і прихильників різних молодіжних громадських організацій Львова (2007 р.). Крім цього, у дисертації використано базу даних анкетування дорослого (віком понад 18років) населення м. Львова Громадські організації очима львів’ян” (вибіркова сукупність 600 осіб, січень березень 2008 р.), що дозволило оцінити процес і продукт інституціоналізації молодіжних громадських організацій з позицій громадськості.
Наукова новизна одержаних результатів. У цій дисертації вперше створено і обґрунтовано концептуальну модель інституціоналізації молодіжних громадських організацій та розроблено комплексну технологію її емпіричного дослідження.
Серед основних наукових положень цієї концептуальної моделі слід назвати такі:
§ на підставі аналізу теоретичних концепцій інституціоналізації вперше розроблено комплекс критеріїв класифікації цих концепцій, відповідно до чого запропоновано авторське визначення інституціоналізації як виникнення і трансформації соціального інституту, який має низку ознак, а саме здатність до внутрішньої узгодженості та самовідтворення (насамперед через систему соціальних норм і ролей), а також гнучкість, вміння бути незалежним від зовнішнього середовища та співпрацювати з ним (с. 14 24);
§ створено авторську концептуальну модель рівнів інституціоналізації, за якою інститут молодіжних громадських організацій у процесі свого становлення і розвитку проходить, відповідно, первинну та вторинну інституціоналізацію; останню поділено на такі процеси, як власне інституціоналізація (коли виникають нові норми, соціальні ролі, структурні особливості тощо), реінституціоналізація (коли діючі норми, соціальні ролі чи структурні особливості реформуються) та деінституціоналізація (коли діючі норми, соціальні ролі чи структурні особливості припиняють існування (с. 20 - 23);
§ набула розвитку теоретична конструкція етапів первинної інституціоналізації молодіжних громадських організацій, у результаті чого сформульовано та емпірично підтверджено авторське визначення первинної інституціоналізації як створення соціального інституту, в ході якого, відповідно до певної суспільної потреби, процеси габітуалізації (рутинізації) і типізації взаємної діяльності (кодифікації) формують такі символічні компоненти соціального інституту, як статусно-рольова система, система соціального контролю (норми і санкції) та організаційна структура, а також забезпечують його легітимацію та легалізацію (с. 30 - 46);
§ визначено вторинну інституціоналізацію як такий рівень інституціоналізації, на якому відбувається трансформація існуючого соціального інституту відповідно до тих потреб і обставин, які виникають або зникають у процесі його діяльності; вперше розроблено теоретичну схему супідрядності внутрішніх та зовнішніх індикаторів вторинної інституціоналізації молодіжних громадських організацій, яка пройшла підтвердження в ході авторського дослідження (с. 71 - 84);
§ обґрунтовано виділення типів інституціоналізації молодіжних громадських організацій, а саме демократичного”, авторитарного”, змішаного”; емпірично доведено різницю між перебігом інституціоналізації демократичного й авторитарного типів, а також виявлено домінування змішаного типу інституціоналізації молодіжних громадських організацій в Україні (с. 79 80, 127 147);
§ вперше продемонстровано класифікацію рівнів та видів легітимації як складового процесу інституціоналізації молодіжних громадських організацій, згідно з якою легітимація буває формальною і сутнісною, а також повною (завершеною), половинчастою та неповною (незавершеною); у випадку інституту молодіжних громадських організацій емпірично доведено наявність незавершеної легітимації, а отже, незавершеної інституціоналізації (с. 204 - 209);
§ запропоновано мультирівневий та мультиметодний підхід до дослідження особливостей становлення, сучасного стану і перспектив розвитку інституту молодіжних громадських організацій з погляду членів цього інституту та загальної громадської думки, який реалізований через комбінування розроблених методик якісних (експертне інтерв’ю, фокус-групові дискусії) та кількісних (анкетування) методів дослідження (с. 101 - 126);
§ вперше обґрунтовано положення про те, що інститут молодіжних громадських організацій на сучасному етапі є повноцінним соціальним інститутом, який пройшов первинну інституціоналізацію, але продовжує перебувати на етапі вторинної інституціоналізації (с. 127 - 147); під час дослідження з’ясовано, що незавершений характер інституціоналізації молодіжних громадських організацій пов’язаний з явищем подвійної автономності цього інституту, яке, з одного боку, свідчить про низький рівень інтеграції цього соціального інституту в суспільство, а з іншого боку, про низьку інтегрованість всередині самого інституту (с. 178 209).
Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження конкретизують загальнотеоретичні засади аналізу молодіжних громадських організацій як соціального інституту та розширюють можливості соціологічного пояснення процесів становлення і трансформації соціальних інститутів у контексті побудови громадянського суспільства. Результати емпіричних досліджень були застосовані у діяльності Відділу громадського партнерства Львівської міської ради, яка стосувалася розробки рекомендацій з приводу громадської активності та рівня поінформованості у громадській сфері мешканців міста, а також у створенні та інформаційно-аналітичному наповненні Інтернет-порталу громадських організацій ngo@lviv.uа, мета якого полягає у поширенні відомостей про громадські організації. Дисертаційні напрацювання можуть бути використані для теоретичного та емпіричного аналізу молодіжних громадських організацій, їхньої інституціоналізації; розробки державних програм та законодавчих актів сприяння розвитку молодіжним громадським організаціям в Україні; підготовки курсів з соціології молодіжних організацій, інституціональної соціології, соціології громадських організацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати роботи були представлені на таких міжнародних науково-практичних конференціях: Молодіжна політика: проблеми і перспективи” (Дрогобич, 2005, 2007), Харківські соціологічні читання” (Харків, 2005), міжнародних наукових конференціях: Перший Львівський соціологічний форум Актуальні проблеми сучасного українського суспільства” (Львів, 2007), Одеські соціологічні читання Інституціональні зміни і пошук нової ідентичності” (Одеса, 2007), ІІЛьвівський соціологічний форум Багатовимірні простори сучасних соціальних змін” (Львів, 2008), а також на звітних наукових конференціях Львівського національного університету ім. І. Франка (Львів, 2006, 2008).
Публікації. Основні ідеї та результати дисертаційної роботи викладено в чотирьох статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях, а також у двох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Вивчивши теоретико-концептуальні особливості первинної та вторинної інституціоналізації молодіжних громадських організацій та перевіривши їх на практиці за допомогою організації та проведення низки авторських досліджень, у висновках можемо констатувати теоретичну розробку та емпіричне обґрунтування комплексного підходу до дослідження специфіки становлення і трансформації інституту молодіжних громадських організацій на первинному та вторинному рівнях. Серед основних положень цього комплексного підходу слід назвати такі положення.
1) Інституціоналізація тлумачиться як виникнення і трансформація соціального інституту (у нашому випадку інституту молодіжних громадських організацій), який володіє низкою ознак, а саме здатністю до внутрішньої узгодженості і самовідтворення, зокрема, за рахунок системи соціальних норм і ролей, а також гнучкістю, котра забезпечує і незалежність від зовнішнього середовища, і співпрацю з ним. Це дозволяє стверджувати, що в системі координат підходів до інституціоналізації, сформованій двома лініями: статичне/динамічне розуміння інституціоналізації та врахування її внутрішніх/зовнішніх ознак, позиція автора цього визначення є близькою до поглядів представників динамічного підходу до інституціоналізації, який охоплює як внутрішні, так і зовнішні ознаки цього процесу.
2) Молодіжні громадські організації трактуються як невід’ємний соціальний інститут громадянського суспільства, який повинен відповідати за формування цього суспільства, виконуючи функцію посередника між державою і громадськістю. В межах інституту виділено різні види молодіжних громадських організацій відповідно до функцій, які вони виконують у системі традиційних соціальних інститутів, а також відповідно до таких критеріїв, як статутні завдання організацій (виховні, релігійні, студентські, професійні та ін.), їх сутнісна структура (власне організації та спілки, об’єднання, коаліції тощо), ступінь самостійності (залежні і самостійні), інтегрованості (високоінтегровані та слабоінтегровані), зрілості (зрілі і незрілі), активності (активні і пасивні), корисливості (корисливі та альтруїстичні), впливовості (впливові і невпливові), джерела фінансування (самостійні та бюджетні”, грантоїдні”, припартійні”). Впродовж періоду суспільних трансформацій в українському суспільстві вони проходять своє становлення як соціального інституту на двох рівнях, а саме на рівні первинної та вторинної інституціоналізації.
3) Підтверджено, що молодіжні громадські організації пройшли всі необхідні етапи первинної інституціоналізації, а саме формування, відповідно до певної суспільної потреби, у процесі габітуалізації (рутинізації) та типізації взаємної діяльності (кодифікації) статусно-рольової системи, системи соціального контролю та структури, а також їх легітимацію та легалізацію, що дає підстави вважати цей процес завершеним.
4) Натомість доведено, що вторинна інституціоналізація, яка пов’язана із подальшим розвитком молодіжних громадських організацій у напрямку власне інституціоналізації, реінституціоналізації та часткової деінституціоналізації відповідно до суб’єктивних або внутрішніх та об’єктивних або зовнішніх індикаторів, є незавершеною, триває до сьогодні і має перспективи продовжуватися у майбутньому.
5) Специфіка молодих людей, які є провідними акторами інституту молодіжних громадських організацій (цікавість, новаторські ідеї, відсутність досвіду, плинність інтересів тощо) надає інституціоналізації цього інституту рис перманентності, що має і позитивні (реформування, вдосконалення тощо), і негативні наслідки (відвертання уваги від діяльності).
6) Оскільки інститут молодіжних громадських організацій формується як демократичним, так і авторитарним способами, інституціоналізацію цього соціального інституту можна вважати інституціоналізацією змішаного типу, оскільки в ній поєднуються ініціативи знизу та зверху.
Проведені дослідження підтвердили факт існування у сучасному українському суспільстві інституту молодіжних громадських організацій. Його статус відповідає статусу соціального інституту, оскільки він становить собою сукупність соціальних організацій, між якими встановлюються зв’язки та формуються певні соціальні відносини; сукупність соціальних статусів та соціальних ролей, що виконуються відповідними соціальними акторами; набір певних норм і санкцій, що регулюють взаємодію соціальних акторів; певну соціальну практику, яка складається як із соціальних практик окремих організацій, котрі є частинами цілого інституту, так і зі спільної соціальної практики всього інституту.
Інститут молодіжних громадських організацій продовжує свою вторинну інституціоналізацію у сучасному українському суспільстві, як показали проведені дослідження, відповідно до низки особливостей і тенденцій.
§ Інститут молодіжних громадських організацій не завжди виправдовує очікування молодих людей, віддаючи частину своїх функцій, а, отже, і частину своїх потенційних членів, іншим соціальним інститутам, які виконують ці функції більш привабливим способом.
§ Існує відмінність осмисленням молодіжних громадських організацій на теоретичному і практичному рівнях. Якщо теоретично молоді люди вважають призначення організацій суспільно значущим, то на практичному рівні надають перевагу інтересам особистого характеру, внаслідок чого формується споживацьке ставлення молоді до громадських організацій.
§ Інститут молодіжних громадських організацій має добрі кількісні показники (кількість організацій, членства тощо), яким програють якісні показники (активність, зрілість, впливовість, інтегрованість організацій тощо).
§ Кількісні показники інституту молодіжних громадських організацій мають також негативні тенденції, будучи наповненими чималою кількістю так званих паперових” або формальних організацій, які створюють негативний імідж цьому інституту, не дають розвиватися іншим організаціям та заперечують молодіжні громадські організації як один з інститутів громадянського суспільства.
§ У громадській думці інститут молодіжних громадських організацій має позитивний імідж, що виявляється у позитивній характеристиці організацій, виявленні бажання з боку населення, особливо молоді, до них належати тощо.
§ Поінформованість населення про молодіжні громадські організації має низький рівень, що пояснюється як низькою активністю багатьох організацій, зокрема, формальних, та закритістю дієвих, так і відсутністю і нецікавістю існуючих джерел інформації.
Сучасний інститут молодіжних громадських організацій, що виступає продуктом інституціоналізаційних процесів різних рівнів, визначено як соціальний інститут з незавершеною легітимацією, який пройшов формальний, але не зміг пройти сутнісний рівень легітимації у громадській думці, зокрема львів’ян. Визнаючи факт існування такого інституту, люди не завжди трактують його коректно, згідно з реальними особливостями, що пояснюється низьким рівнем поінформованості населення у цій сфері.
Для інституту молодіжних громадських організацій у сучасному українському суспільстві характерне явище так званої подвійної автономності. З одного боку, низький рівень інтеграції молодіжних громадських організацій у сучасне українське суспільство або автономне існування цілого інституту у суспільстві, а з іншого низький рівень внутрішньої інтегрованості або автономне існування частин інституту в його межах є вагомими підставами для твердження про незавершеність легітимації інституту молодіжних громадських організацій. Це в свою чергу свідчить про незавершеність інституціоналізації молодіжних громадських організацій, зокрема, інституціоналізації вторинного рівня.
Володіючи статусом соціального інституту, інститут молодіжних громадських організацій не відповідає статусу інституту громадянського суспільства, оскільки через подвійну автономність не здатен виконувати функцію посередника між державою та громадою. Натомість інститут молодіжних громадських організацій стає інститутом консюмеристського суспільства, що виявляється у споживацькому ставленні до нього як значної частини молоді, так і чималої кількості ініціаторів цього інституту, котрі очікують від нього задоволення перш за все особистих, а не суспільно значущих потреб. Ця тенденція заперечує молодіжні громадські організації як один з інститутів громадянського суспільства та породжує в його межах різні девіації.
Вирішення проблеми невиконання інститутом молодіжних громадських організацій функції посередника між суспільством і державою, на нашу думку, можливе шляхом усунення проблеми подвійної автономності, тобто підвищення рівня внутрішньої та зовнішньої інтеграції інституту молодіжних громадських організацій. Це вимагає виконання низки умов.
Найперше, необхідно збільшити рівень поінформованості населення про діяльність та функціонування цього соціального інституту в сучасному українському суспільстві. Працювати в цьому напрямку, тобто поширювати інформацію, повинні як самі молодіжні громадські організації, так і державні інститути та засоби масової інформації. Однак на сьогодні жоден із них не готовий заповнити цю нішу. Молодіжні організації є надто слабкими в організаційному та фінансовому плані, щоб конкурувати в цій сфері з іншими соціальними інститутами, які не мають таких обмежень. А держава та засоби масової інформації у цьому просто не зацікавлені, оскільки працюють з тими соціальними інститутами, з якими можна налагодити цікаву, плідну та вигідну, з різних точок зору, співпрацю.
Для того щоб молодіжні громадські організації стали одним із містків між громадськістю і державою, вони мають бути потрібними як для сучасної української молоді ХХІ ст., так і для сучасної української держави. Оскільки потреба є джерелом інституціоналізації, то, за умови спрямованості потреб молодих людей та держави в одне русло, це може стати початком нових інституціоналізаційних процесів, які в перспективі сприятимуть формуванню оновленого інституту молодіжних громадських організацій. На сьогодні як молодь, так і держава мають потребу в існуванні інституту молодіжних громадських організацій, однак ці потреби є настільки далекими одна від одної та від ідей громадянського суспільства (молодь здебільшого бачить у цьому інституті розвагу, а держава агентів підтримки свого функціонування), що не дають можливості інституту молодіжних громадських організацій стати повноправною частиною цього суспільства.
Важливо, щоб і українська молодь, і українська держава розуміли, що молодіжні громадські організації є одним з провідних інститутів громадянського суспільства з чималим потенціалом, який треба розвивати. Сильний і повнокровний інститут молодіжних громадських організацій зрештою буде вигідним як для молодих людей, так і для молодої держави. Усвідомлення цього, на нашу думку, буде першим кроком у вирішенні проблеми молодіжних організацій в Україні. У зв’язку з цим про неї потрібно говорити і писати, її треба аналізувати і досліджувати, вивчаючи нерозкриті та приховані сторони інституту молодіжних громадських організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аза Л. О. Інституціоналізація етнічності у полікультурному українському суспільстві / Л. О. Аза // Проб­ле­ми розвитку соціологічної теорії. Трансформа­ція соціальних інститутів та інституціональної струк­тури суспільства: Наукові доповіді і пові­дом­лення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С. 491 493.
2. База даних соціологічного дослідження Громадські організації очима львів’ян”, проведеного серед дорослого населення м. Львова (вибірка 600 осіб). 01 03. 2008. // Власний архів автора.
3. База даних соціологічного опитування членів Львівської обласної організації Українська молодь Христові” під назвою УМХ: сучасний стан і перспективи розвитку у майбутньому”. 02 03. 2005. // Власний архів автора.
4. База даних соціологічного опитування членів молодіжної громадської організації Спілки Української Молоді в Україні СУМ: сучасний стан і перспективи розвитку в майбутньому”. 0203 2006. // Власний архів автора.
5. Барабаш В. Інституціалізація молодіжного руху України / В. Барабаш // www.politik.org.ua/magcontent.php3?m+=1&n=26&c=365, 11.10.2007.
6. Барабаш В.В. Молодіжний рух як об'єкт і суб'єкт реалізації молодіжної політики / В. В. Барабаш // Український соціум. 2004. № 1(3)/2004. С. 119 130.
7. Бекешкіна І. Е. Співвідношення інституціо­наль­­ного та функціонального підходів до вивчення демократичних інституцій / І. Е. Бекешкіна // Проблеми розвит­ку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С.171 173.
8. Бень О. Молодіжні громадські організації як соціальний інститут / О. Бень // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 20 21 травня 2005 р. Дрогобич Львів: Вимір, 2005. С. 98 107.
9. Бень О. Роль молодіжних громадських організацій у розвитку громадянського суспільства в Україні / О. Бень // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції. 10 11 травня 2007 р. Дрогобич: Вимір, 2007. С. 273 276.
10.Бень О. Т. Джерела інституціоналізаційних процесів у молодіжних громадських організаціях / О. Т. Бень // Український соціум. 2007. №.2 (19)/2007. С. 129 138.
11.Бень О. Т. Етапи інституціоналізації молодіжних громадських організацій / О. Т. Бень // Український соціум. 2006. № 34 (1415)/2006. С. 77 86.
12.Бень О. Т. Первинний та вторинний характер інституціоналізації (на прикладі молодіжної громадської організації Українська молодь Христові”) / О. Т. Бень //Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. Харків: Видавничий центр Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, 2005. С. 659 665.
13.Бень О.Т. Соціологічний аналіз структури та діяльності молодіжної громадської організації Українська молодь Христові”: сучасний стан і перспективи розвитку / О. Т. Бень // Вісник Одеського національного університету: Збірник наукових праць. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, 2007. Т -12. Вип. 6: Соціологія і політичні науки. С. 160174.
14.Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. М.: «Медиум», 1995. 323 с.
15.Бєлєнок О. А. Інституціональні системи крізь призму соціологічного аналізу / О. А. Бєлєнок // Соціологія: тео­рія, методи, маркетинг. 2003. №2. С. 218 223.
16.Войнович С. Проблема соціальних інститутів у соціології / С. Войнович // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1999. №2. С. 151 166.
17.Войтенко Т. Громадянське суспільство в Україні: аналіз соціального конструювання. Наукова збірка / Т. Войтенко, О. Гончарук, Ю. Привалов. К.: Стилос, 2002. 368 с.
18.Ворона В. М. Институционализм как концепция экономической трансформации в Украине / В. М. Ворона // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та соціальної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення III Всеукраїнської соціологічної конференції / За ред. М.О. Шульги, В.М. Во­рони. К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С. 7 15.
19.Гавриленко І.М. Соціологія організацій: Навчальний посібник / І. М. Гавриленко, В. І. Кузьменко, О. Л. Скідін. Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2007. 404 с.
20.Головатий М. Молодіжний рух як об’єктивна передумова розробки і здійснення державної молодіжної політики в Україні / М. Головатий // Молодіжний і дитячий рух в Україні: історія і генезис. К.: Укр. НДІ проблем молоді, 1993. С. 8 23.
21.Головатий М.Ф. Державна молодіжна політика як феномен суспільного розвитку і нова парадигма державотворення у країнах перехідного стану / М. Ф. Головатий // Український соціум. 2002. № 1. С. 76 84.
22.Головатий М.Ф. Соціологія молоді. Курс лекцій. / М. Ф. Головатий. К.: МАУП, 2006. 304 с.
23.Головаха Е. Основные этапы и тенденции трансформации украинского общества: от перестройки до "оранжевой революции" / Е. Головаха, Н. Панина // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006. №2. С. 32 51.
24.Головаха Є. Пострадянська деінституціоналізація і становлення нових соціальних інститутів в українському суспільстві / Є. Головаха, Н. Паніна // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. №4. С. 5 22.
25.Головенько В. А. Характерні риси комсомольськопіонерського періоду українського молодіжного руху / В.А. Головенько // Український соціум. 2004. №3 (5). С. 112 125.
26.Головенько В. Молодіжна політика як важлива складова суспільного розвитку / В.А. Головенько // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції. 10 11 травня 2007 р. Дрогобич: Вимір, 2007. С. 3 10.
27.Головенько В. Молодь незалежної України: стан та перспективи розвитку / В. Головенько // Перші кроки нової влади: молодіжна політика в Україні: проблеми та перспективи. К., 2005. 19 с.
28.Головенько В. Ставлення молоді до громадського життя / В. Головенько // Молодь України у дзеркалі соціології / заг. ред. О. Балакірєвої і О. Яременка. К.: УІСД, 2001. С. 125 133.
29.Головенько В. Історичний досвід становлення та сучасні тенденції розвитку молодіжного руху в Україні / В. Головенько, О. Корнієвський, В. Прилуцький // Молодь України: стан, проблеми, шляхи розв’язання. Збірник наукових публікацій УкрНДІ проблем молоді за підсумками виконання наукових програм і проектів у 1993. Вип. №3. К.: Укр. НДІ проблем молоді, 1994. С. 91 99.
30.Головенько В. А. Молодь та громадські об’єднання. Матеріали роботи секцій Конгресу української молоді / В.А. Головенько // Молодь України за соціальний прогрес і злагоду в суспільстві. Збірник матеріалів Конгресу української молоді. К.: АТ Видавництво Столиця”, 1997. С. 112 119.
31.Головенько В.А. Проблеми розвитку українського молодіжного руху на сучасному етапі / В.А. Головенько // Український соціум. 2002. 1(1). С. 93 107.
32.Головенько В.А. Громадські структури сучасного молодіжного руху україни: стан та основні тенденції / В.А. Головенько, А.Г. Зінченко // Український соціум. 2006. 2 (13). С. 124 136.
33.Головенько В.А. Український молодіжний рух: історія та сьогодення / В.А. Головенько, О.А. Корнієвський. К.: Наукова думка, 1994. 111 с.
34.Громадські організації Львова / упор. І. Губіліт, О. Осінчук, Д. Пушкарьов та ін. Львів: Західноукраїнський консалтинговий центр, 2007. 128 с.
35.Ґріфін Р. Основи менеджменту / Р. Ґріфін, В. Яцура. Львів: Бак, 2001. 605 с.
36.Данилевич Н. Формування соціальної молодіжної політики / Н. Данилевич, Б. Гурій // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції. 10 11 травня 2007 р. Дрогобич: Вимір, 2007. С. 45 51.
37.Даниленко О.А. Роль языка конфликта в исследовании институционализации изменении идентичности / О.А. Даниленко // Вісник Одеського національного університету: Збірник наукових праць. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, 2007. Т -12. Вип. 6: Соціологія і політичні науки. С. 196 203.
38.Декларація Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” від 15 грудня 1992 р. № 2859-ХІІ // Нормативно-правова база діяльності громадських молодіжних організацій. К.: Четверта хвиля, 2001. С. 46 48.
39.Демократія в Україні: кроки до зрілості. // Звернення Президента України до Верховної Ради України у звязку з Посланням Президента України до Верховнї Ради України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 р. К.: Національний інститут стратегічних досліджень, 2006. 181 с.
40.Добреньков В.И. Социология: в 3 т. Т. 3: Социальные институты / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. М.: Инфра-М, 2000. 520 с.
41.Ефременко Т.О. Институциональный подход в экономической социологии / Т.О. Ефременко // Соцiальнi вимiри суспiльства. Вип. 10. К.: IС НАНУ, 2007. С.162 177.
42.Закон України Про дитячі та молодіжні громадські організації” від 1 грудня 1998 р. № 281-XIV // Нормативно-правова база діяльності громадських молодіжних організацій. К.: Четверта хвиля, 2001. С. 128 132.
43.Закон України Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004 2008 роки” від 16 грудня 2003 р. № 239 // http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1281-15, 15.02.2008
44. Закон України Про сприяння становленню та розвитку молоді в Україні” від 5 лютого 1993 р. № 2998-ХІІ // Нормативно-правова база діяльності громадських молодіжних організацій. К.: Четверта хвиля, 2001. С. 67 75.
45.Злобiна О. Громадянський простiр України: cтупiнь iдентифiкацiї та чинники консолiдацiї / О. Злобіна, О. Резнік // Соцiологiя: теорiя, методи, маркетинг. 2006. №2. С.177 194.
46.Злобіна О.Г. Від інституціоналізації трансфор­мацій до трансформації інститутів / О.Г. Злобіна // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної струк­тури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення ІІІ Всеукраїнської соціологічної конференції / За ред. М.О. Шульги, В.М. Ворони. К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С.80 83.
47.Іващенко О. Новий інституціоналізм в економічній соціології: теоретичні підвалини дослідницьких можливостей / О. Іващенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. №1. С. 60 70.
48.Казаков В.С. Деинституционализация современных социальных конфликтов в трансформирующемся обществе / В.С. Казаков // Проблеми розвитку соціо­логічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення III Всеукраїнської­ соціологічної конференції / За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С.208 212.
49.Катаев С. Механизмы институционализации в условиях социальных преобразований / С. Катаєв // Социальные технологии. Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвузовский сборник научных работ. Вип. 37. К. М. Одесса Запорожье, 2008. С. 150 156.
50.Киричук Т. Место и роль молодежных общественных организаций в решение проблем молодежи / Т. Киричук // Молодежь ХХІ века: реалии и перспективы. Нью Йорк Женева, 2004. С. 272 276.
51.Когут А. Молодіжні соціальні руху періоду Помаранчевої революції” та соціальний капітал / А. Когут // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 20 21 травня 2005 р. Дрогобич Львів: Вимір, 2005. С. 134 140.
52.Кондратик Л. Неоінституціоналізм як теоретико-методологічне підґрунтя дослідження економічної моральності / Л. Кондратик // Вісник Одеського національного університету: Збірник наукових праць. Одеса: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова, 2007. Т -12. Вип. 6: Соціологія і політичні науки. С. 506 513.
53.Корнієвський О.А. Молодіжний рух та політичні об’єднання в сучасній Україні / О.А. Корнієвський, В.М. Якушик. К.: Київське братство, 1997. 132 с.
54.Королько В.Г. Інституціоналізація системи зв’язків з громадськістю (PR) в Україні: аналіз моделей / В.Г. Королько, О.В. Некрасова // Проблеми розвитку соціологічної теорії. Трансформація соціальних інститутів та інституціональної структури суспільства: Наукові доповіді і повідомлення III Всеукраїнської соціологічної конференції / За ред. М.О.Шульги, В.М.Ворони. К.: САУ, ІС НАНУ, 2003. С. 184 188.
55.Королько В.Г. Комунікація з громадськістю як соціальний інститут і сфера практичної роботи / В.Г. Королько, О.В.Некрасова // Стратегія і тактика комунікацій з громадськістю для організацій третього сектора. Методичний посібник. К.: ІС НАНУ, 2003. С. 9 60.
56.Королько В.Г. Організація та планування комунікацій з громадськістю: основні складові процесу / В.Г. Королько, О.В. Некрасова // Стратегія і тактика комунікацій з громадськістю для організацій третього сектора. Методичний посібник. К.: ІС НАНУ, 2003. С. 61 138.
57.Коротка історія СУМ в Україні // www.cym.org/ua/about/history.asp, 27.11.2006.
58.Кулик В. Сучасний організований молодіжний рух в Україні як об’єкт наукового дослідження / В. Кулик // http://varianty.org.ua/Humanitarians_on_XXI/Kulyk.htm, 05.06.2007.
59.Кулик В. Молода Україна: сучасний організований молодіжний рух та неформальна ініціатива: дослідження / В. Кулик, Т. Голобуцька, О. Голобуцький. К.: Центр дослідження проблем громадянського суспільства, 2000. 460 с. // http://golob.ru/kniga.html, 07.04.2008.
60.Кулініч О. Типологія молодіжних громадських організацій / О. Кулініч // www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/n_1_2008/doc/2/18/pdr, 21.04.2008.
61.Лисєєнко О. Реалізація державної молодіжної політики: молодіжні програми (на прикладі Одеської області) / О. Лисєєнко // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 20 21 травня 2005 р. Дрогобич Львів: Вимір, 2005. С. 40 45.
62.Лисюк Н. Проблеми формування державної молодіжної політики в Україні / Н. Лисюк // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. Збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 20 21 травня 2005 р. Дрогобич Львів: Вимір, 2005. С. 46 52.
63.Макеев С.А. Институционализация доверия как механизм интеграции украинского общества / С.А. Макеев // Вісник ОНУ ім. І.І. Мечнікова. 2003. Т. 8. Вип. 9. С. 31 41.
64.Макєєв С. Соціальні інститути: класичні тлумачення і сучасні підходи до вивчення / С. Макєєв // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2003. №4. С. 5 20.
65.Мартин П.М. Сучасне виховання дітей у молодіжних організаціях засобами фізичної культури / П.М. Мартин // Молодіжний рух України: історія та сучасність. Збірник матеріалів. К.: НВФ Студцентр”, 1998. С. 99 102.
66.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської міської молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2004 2005 рр. О. Курило. Львів, 16.05.2005. // Власний архів автора.
67.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської міської молодіжної громадської організації Спілки Української Молоді в Україні у 2003 2005 рр. І. Косиком. Львів, 14.08.2006. // Власний архів автора.
68.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської міської молодіжної громадської організації Спілки Української Молоді у 1994 1995 рр., головою Всеукраїнської організації Спілки Української Молоді в Україні у 1995 1999 та 2001 2003 рр. І. Симчичем. Львів, 26.02.2006. // Власний архів автора.
69.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської міської молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2005 2006 рр. Р. Кравцем. Львів, 07.05.2006. // Власний архів автора.
70.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської міської молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2005 2006 рр. Р. Кравцем. Львів, 25.04.2006. // Власний архів автора.
71.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської обласної молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2004 2005 рр. О. Дацієм. Львів, 03.04.2005. // Власний архів автора.
72.Матеріали інтерв’ю з головою Львівської обласної молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2004 2005 рр. О. Дацієм. Львів, 11.05.2005. // Власний архів автора.
73.Матеріали інтерв’ю з засновником та головою Львівської міської молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 1994 2000 рр., головою Львівської обласної молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2000 2005 рр. Т. Ґудзяком. Львів, 05.04.2005. // Власний архів автора.
74.Матеріали інтерв’ю з засновником та головою Львівської міської молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 1994 2000 рр., головою Львівської обласної молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 2000 2005 рр. Т. Ґудзяком. Львів, 25.03.2005. // Власний архів автора.
75.Матеріали інтерв’ю з членом Львівської обласної молодіжної громадської організації Молодь за реформи” у 1999 2001 рр. О.Чорним. Львів, 04.11.2006. // Власний архів автора.
76.Матеріали інтерв’ю з членом Правління Львівської обласної молодіжної громадської організації Молодь за реформи” у 1999 2000 рр. В. Омельченком. Львів, 16.09.2006. // Власний архів автора.
77.Матеріали інтерв’ю з членом Управи Львівської міської молодіжної громадської організації Спілки Української Молоді в Україні у 2004 2006 рр. А. Бурим. Львів, 07.06.2006. // Власний архів автора.
78.Матеріали інтерв’ю з членом Управи Львівської міської молодіжної громадської організації Українська молодь Христові” у 1999 2001 рр. Н. Шумило. Львів, 21.05.2005. // Власний архів автора.