Сазонова Ярослава Юріївна Феномен страху в текстах жахів: теорія референції та смислотворення : Сазонова Ярослава Юрьевна Феномен страха в текстах ужасов: теория референции и смислотворення

Краткое описание

Сазонова Ярослава Юріївна, доцент кафедри англій­ської фонетики і граматики Харківського національного університету імені Г. С. Сковороди: «Феномен страху в текстах жахів: теорія референції та смислотворення» (10.02.15 - загальне мовознавство; 10.02.01 - українська мова). Спецрада Д 26.001.19 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
САЗОНОВА ЯРОСЛАВА ЮРІЇВНА
УДК [81–11:616.891.7]:[821.111+821.161.2]
ДИСЕРТАЦІЯ
ФЕНОМЕН СТРАХУ В ТЕКСТАХ ЖАХІВ:
ТЕОРІЯ РЕФЕРЕНЦІЇ ТА СМИСЛОТВОРЕННЯ
10.02.15 – загальне мовознавство
10.02.01 – українська мова
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ Я. Ю. Сазонова
Науковий консультант: Бацевич Флорій Сергійович, доктор філологічних наук,
професор
Харків – Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................................21
РОЗДІЛ 1. Страх як міждисциплінарний об’єкт дослідження ...........................37
1.1 Погляди психологів на сутність страху ......................................................37
1.2 Поняття «страх» в історії філософської думки ..........................................50
1.3 Психологічні стани в ракурсі семіотики .....................................................71
1.4 Страх як об’єкт філологічних досліджень ..................................................89
1.4.1 Феномен страху в ракурсі лінгвістичних досліджень ...................89
1.4.2 Страх як об’єкт вивчення в літературознавстві .............................96
Висновки до Розділу 1 ..................................................................................................109
РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні засади дослідження суб’єктності
як основи смислотворення в текстах жахів...........................................................112
2.1 Принципи й методи лінгвістичної прагматики в дослідженні
смислотворення в текстах жахів ......................................................................113
2.2 Вигаданий світ дискурсу жахів і засади його втілення в текстовому
вимірі ....................................................................................................................127
2.3 Теорія вигаданих світів у лінгвопрагматичному вимірі. Референція
в текстах жахів.....................................................................................................139
2.4 Дескриптивна й модальна компоненти в основі референції
страшного. Суб’єкти-джерела страху VS суб’єкти-реципієнти страху.......149
2.5 Референція суб’єкта-джерела страху. Міра співвіднесеності
з референтом й аномальність суб’єктів референції .......................................160
2.6 Комплексна референція VS кореференція VS консолідована
референція в текстах жахів ................................................................................173
Висновки до Розділу 2 ..................................................................................................192
РОЗДІЛ 3. Конвенційне смислотворення в текстах жахів.................................196
3.1. Передумови розрізнення конвенційних і неконвенційних текстів
у дискурсі жахів ..................................................................................................196
19
3.2. Тексти із конвенційними суб’єкт-суб'єктними відношеннями
«людина VS чорт» ...............................................................................................205
3.3.Тексти із конвенційними суб’єкт-суб'єктними відношеннями
«людина VS привид» ..........................................................................................216
3.4. Тексти із конвенційними суб’єкт-суб'єктними відношеннями
«людина VS зомбі»..............................................................................................245
Висновки до розділу 3 ..................................................................................................266
РОЗДІЛ 4. Неконвенційне смислотворення в текстах жахів ............................269
4.1 Тексти із неконвенційними суб’єкт-суб'єктними відношеннями
«людина VS монстр» ..........................................................................................269
4.2 Тексти із неконвенційними суб’єкт-суб'єктними
відношеннями «людина VS неідентифікований суб’єкт» ............................289
4.2.1 Втілення специфіки неконвенційних суб’єкт-суб’єктних
відношень мовними засобами загальної семантики ............................291
4.2.2 Анафоричне вживання мовних засобів загальної семантики
в текстах жахів ............................................................................................297
4.2.3 Катафоричне вживання мовних засобів загальної семантики
в текстах жахів ............................................................................................304
4.2.4 Абсолютне вживання мовних засобів загальної семантики
в текстах жахів ............................................................................................315
4.3 Тексти із неконвенційними суб’єкт-суб'єктними відношеннями
«людина VS умовно ідентифіковане джерело»...............................................332
Висновки до Розділу 4 ..................................................................................................355
ВИСНОВКИ .................................................................................................................358
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................369
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ...............................407
СЛОВНИКИ .................................................................................................................415
ДОДАТОК А..................................................................................................................417
ДОДАТОК В .................................................................................................................422

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження специфіки смислотворення й смислосприйняття під час
комунікації автор – читач у дискурсі жахів, виокремлення універсальних і
диференційних ознак мовного вираження феномену страху в текстах української й
англомовної лінгвокультур дали змогу сформулювати такі висновки:
1. Вивчення природи й сутності комунікації автор – читач, а саме її
змістовного наповнення, засобів утілення й аспектів творення й сприйняття смислів
у межах текстів будь-якого різновиду пристрасного дискурсу, будь-якої авторської
інтенції неможливе без залучення до аналізу суміжних гуманітарних дисциплін –
філософії, психології, культурології, прагматики, літературознавства та інших.
Лише комплексний міждисциплінарний підхід дає об’єктивне уявлення про
природу й сутність самої комунікації як процесу та її змістовного наповнення,
засобів утілення й чинників, що впливають на результат комунікації.
2. Комплексний аналіз комунікації в текстах дискурсу жахів виявився
найбільш продуктивним і результативним у межах лінгвістичної прагматики як
основного дослідницького підходу із залученням інших напрямів мовознавства.
Доцільність комплексного підходу зумовлена цілеспрямованим використанням
кожного з долучених напрямів:
- дискурсивної прагматики з метою розуміння інтенційності текстів;
- емотіології з метою з’ясування досвіду вивчення психологічних явищ
та станів у лінгвістиці;
- наративної семіотики з метою обґрунтування існування дискурсу жахів
у межах пристрасного дискурсу й розуміння семіотичної природи суб’єктів
пристрасті та втілення пристрасті в тексті;
- логічної семантики з метою дослідження специфіки референції
суб’єктів у текстах пристрасного дискурсу жахів;
- лінгвістики тексту з метою виявлення системних текстотвірних
елементів та з’ясування зв’язків між ними;
359
- функціональної лінгвістики з метою аналізу засобів мовного утілення
пристрасті;
Урахування наслідків досліджень психологів, філософів, семіологів,
культурологів і філологів у межах синтетичного підходу дає підстави вибудувати
уявлення про страх як психо-ментально-соматичне явище, що відбивають такі
висновки.
3. Психологічне підґрунтя творення текстів жахів та їхнє адекватне
декодування читачем пояснюється спільним розумінням феномену страху як
афекту або фобії зі специфічною чуттєвою реакцією на страхітливий об’єкт,
поняття про який може бути універсально-психологічним (реальний страх) або
суб’єктивно мотивованим (фобійний страх). Страх актуалізується в тексті за
економічним принципом, коли вплив пристрасті й реакція на нього накопичуються,
формуються спади й підйоми, динамічні коливання, й нарешті зіткнення зі
страшним об’єктом вивільняє пристрасть уповні. Економічний принцип дає змогу
врахувати всі нюанси феномену страху відповідно до його ступеня вираження,
поєднання з іншими емоціями, мисленнєвою діяльністю, соматичною реакцією
тощо. За умови реалізації економічного принципу актуалізується й уявлення
реципієнта про страшний об’єкт – так стає очевидним увесь спектр універсальних
уявлень людини про втілення та матеріалізацію страшного. Принциповим стало
розуміння того, що внутрішній світ людини унікальний й універсальний водночас,
він становить складне фізично-ментальне просторове утворення, яке відмежоване
від реального світу; зафіксований у вигаданому світі художнього пристрасного
дискурсу внутрішній світ людини у вирі пристрасті стає змістом комунікації автор
– читач.
4. Філософське підґрунтя творення текстів жахів дає розуміння
неможливості виокремити страх з-посеред споріднених емоцій та психічних станів,
що його супроводжують. Складність феномену страху зумовлена також і тим, що
страх – це об’єктивний неусувний складник існування, такий, що супроводжує
людей протягом життя й увіходить до низки основоположних понять про людину й
суспільство та моральних орієнтирів у ньому. Філософія страху приділяє особливу
360
увагу витокам цього феномену, тому джерело і його уособлення вважають
основними для розуміння принципів творення текстів жахів; урахування потребує
й те, що уявлення про джерела страху різняться та еволюціонують протягом історії
людства й від культури до культури. Під кутом зору філософії всеосяжність й
усепроникність страху не суперечать коливанням і поступовості у вияві цього
феномену, а також у поступовості розуміння іншої страхітливої онтології – це
відбито на текстовому рівні в аномальності референції й опозиціях типу
людина / нелюдина, живий / мертвий, свій / чужий, світло / морок, знаю / не знаю,
вірю / не вірю.
5. Дослідження в царині семіотики дають змогу сформулювати основні
положення виокремлення дискурсу жахів і системи побудови текстів як його
зразків. Виходячи з того, що дискурс жахів – результат поєднання пристрасного й
художнього дискурсів, стверджуємо, що він може вважатися носієм
комунікативного смислу «страх» у процесі комунікації автор – читач за
посередництва художніх текстів. Із погляду семіотики, у вираженні пристрасті в
тексті важлива модалізація суб’єктів, тобто той момент у пристрасному вимірі, що
актуалізує пристрасть, якій підпорядкований увесь подальший текст. Стверджуємо,
що на цьому етапі розгортання пристрасного дискурсу суб’єкти в тексті жахів
розмежовуються і поділяються на суб’єкт-джерело страху й суб’єкт-реципієнт
страху. Етап протенсивності відповідає психічному стану попередньої напруги,
саспенсу, який ще не є страхом, але невід’ємний від нього. «Категоризація втрати»
– інший важливий етап, який слідує за протенсивністю і передує зануренню в
страх, коли реципієнт страху класифікує об’єкти світу, що виникли під впливом
нових умов, тобто будує нову онтологію; на цьому етапі важливими вважаємо
модальну конфронтацію реципієнта з собою й зі світом, «розгойдування»
модальностей знання, сумніву, віри й об’єктивної реальності сприяє розвитку
сюжету.
6. З опертям на широке гуманітарне й антропоцентричне підґрунтя в
роботі доведено, що текст дискурсу жахів – це універсальне явище, приклад
поєднання пристрасного й художнього дискурсу. Пристрасний дискурс жахів
361
створюється для безпечного переживання феномену страху, долучення до естетики
страху, виховання в читача емоційного інтелекту й емпатії. Відтворюваність й
універсальність текстів жахів вважаємо ознакою їхньої системності як у
формально-структурній побудові текстів, так і в змістовій частині.
7. Тексти дискурсу жахів презентують вигаданий світ зі страхітливою
онтологією, де існують суб’єкт-джерело й суб’єкт-реципієнт страху – основа
будови тексту, а суб’єкт-суб’єктні відношення – спосіб побудови тексту. Ідеологія
тексту жахів – базовий комунікативний смисл «страх», якому підпорядковані
суб’єкт-суб’єктні відношення. У роботі визначено перелік варіацій базового
комунікативного смислу «страх» на основі лінгвопрагматичного аналізу текстів
дискурсу жахів української лінгвокультури з опертям на традиції англомовної як
основоположної у творенні текстів дискурсу жахів:
- за модусом співіснування суб’єктів (страх Божий, страх – вічне
кохання, страх іншого / втрати ідентичності, страх нового / невідомого, страх
хвороби, страх смерті, страх насилля страх маленької людини перед системою,
страх себе);
- за супровідними емоціями (страх-співчуття / жаль, страх-гумор, страхвідраза, страх-здивування, страх-цікавість, страх-зневага, страх-сум, страхзаспокоєння / підтримка, страх-ненависть, страх-марення, страх-благоговіння,
страх-шок, страх-роздратування);
- за діяльнісними наслідками суб’єкт-суб’єктних відношень (страхпротистояння, страх-покарання, страх-кооперація, апокаліптичний страх);
- за ментально-розумовими наслідками суб’єкт-суб’єктних відношень
(страх-усвідомлення, страх-попередження / нагадування, страх-передбачення).
У межах лінгвопрагматичного підходу об’єктами дослідження стають не
лише суб’єкти пристрасті в тексті, а й суб’єкти комунікації (автор і читач), адже
текст побудовано згідно з авторською інтенцією для транслювання цього смислу й
долучення читача до переживання певних пристрастей і естетики почуттів.
Універсальність суб’єкт-суб’єктних відношень у текстах жахів сприяє
смислосприйняттю в межах окремої лінгвокультури та в дискурсі жахів загалом;
362
девіації в суб’єкт-суб’єктних відношеннях стають основою породження нових
варіацій комунікативного смислу «страх».
8. Референція суб’єктів-джерел страху в текстах жахів, як і самі тексти, –
відроджувана, повторювана й універсальна система уособлення страшного,
заснована на типологійній характеристиці аномальності суб’єкта-джерела страху;
ця референція скласифікована в такі типи: неідентифікувальна референція,
ідентифікувальна референція-уособлення, ідентифікувальна референція-облуда,
ідентифікувальна референція-ремінісценція, ідентифікувальна індивідуальношизофренійна референція, ідентифікувальна міфологійна референція. У розбудові
тексту жахів задіяно такі референційні механізми, як кореференція (мовне явище,
нейтральне за дискурсивною належністю), комплексна референція і консолідована
референція (консолідація / розконсолідація) (мовні явища, дискурсивно зумовлені й
комунікативно навантажені).
Два типи комплексної референції корелюють зі змістовним і пристрасним
навантаженням тексту: лінійна комплексна референція використовується в текстах,
де поступово розкривається сутність джерела страху шляхом накопичення
тенсивності, центрично-радіальна – у текстах, де зло багатолике й матеріалізується
в безкінечному семіозисі зловмисних суб’єктів. Можливе й змішування типів
комплексної референції та кореференції.
9. Оскільки суб’єкт-суб’єктні відношення реципієнта й джерела страху є
основою продукування текстів жахів й актуалізації комунікативного смислу
«страх», уводимо до обігу термін суб’єктність, тобто такі засади смислотворення,
що відбивають відношення суб’єктів пристрасті (страху) і зумовлюють
смислосприйняття. Суб’єктність невід’ємна від референції суб’єктів, тому в аналізі
обґрунтована особливість референції, насамперед, страхітливих суб’єктів.
Онтологія й ідеологія аномального вигаданого світу жахів зумовлюють
аномальність референції страшного, що ґрунтується на психологічних засадах
феномену страху.
10. Глобалізовані типи смислотворення, які впливають на будову тексту та
референцію суб’єктів у ньому, розрізнено як конвенційні й неконвенційні. Із
363
формально-логічного погляду в текстовому вимірі відповідна референція
здійснюється за двома схемами: 1) суб'єкт – апріорна онтологічна класифікація
«страшний» – атрибути й дії (конвенційні суб’єкт-суб’єктні відношення); 2) суб'єкт
– атрибути й дії – апостеріорна ситуативна класифікація «страшний»
(неконвенційні суб’єкт-суб’єктні відношення).