СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Краткое описание

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

Найдюк Оксана Василівна
УДК 811.112.2 (07)

СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ У НІМЕЦЬКОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Застровська Софія Олександрівна
кандидат філологічних наук, доцент

Луцьк 2008

ЗМІСТ
Стор.
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .........................................................................4
ВСТУП ...........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ ...............................................................................11
1.0. Постановка проблеми ............................................................................................11
1.1. Поняття дискурсу та текстово-дискурсивних категорій ....................................12
1.2. Категорія інтерсеміотичності/інтертекстуальності/інтердискурсивності .......17
1.2.1. Прийоми інтертекстуальності ...........................................................................20
1.2.2. Функції інтертекстуальних посилань................................................................23
1.3. Поняття прецедентності ........................................................................................27
1.4. Прецедентні феномени у контексті сучасних лінгвістичних досліджень .......40
1.4.1. Класифікація прецедентних текстів ..................................................................40
1.4.2. Актуалізація прецедентних текстів у дискурсі ................................................44
1.4.3. Функції прецедентних феноменів .....................................................................46
1.5. Співвідношення понять „прецедентний феномен та концепт” .........................54
Висновки до Розділу 1...................................................................................................62
РОЗДІЛ 2. ТИПОЛОГІЯ ТА СЕМАНТИКА
ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ ...............................................................................65
2.0. Постановка питання...............................................................................................65
2.1 Прецедентні імена ..................................................................................................65
2.1.1. Власні імена людей ............................................................................................68
2.1.2. Географічні назви ...............................................................................................72
2.1.3. Назви творів ........................................................................................................74
2.1.4. Назви громадських організацій .........................................................................75
2.1.5. Назви громадських закладів ..............................................................................77
2.1.6. Назви релігійних святинь ...................................................................................78
2.1.7. Власні назви прецедентних висловлювань/ситуацій/подій ............................78
2.2.Прецедентні висловлювання .................................................................................80
2.2.1. Вислови відомих історичних осіб .....................................................................82
2.2.2. Біблеїзми ..............................................................................................................83
2.2.3. Крилаті вирази з творів художньої літератури ................................................85
2.2.4. Приказки і прислів’я ..........................................................................................88
2.2.5. Фразеологізми .....................................................................................................94
2.3 Прецедентні тексти ...............................................................................................102
2.4. Прецедентні жанри ..............................................................................................109
2.5. Прецедентні ситуації ...........................................................................................116
Висновки до Розділу 2.................................................................................................124
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПРЕЦЕДЕНТНИХ ФЕНОМЕНІВ ...................127
3.0. Постановка проблеми ..........................................................................................127
3.1. Міждискурсивні міграції прецедентних феноменів .........................................127
3.2. Комунікативні функції ........................................................................................137
3.2.1. Інформативна функція .............................................138
3.2.2 Номінативна функція ........................................................................................143
3.2.3. Функція характеризації ....................................................................................153
3.2.4. Сюжетно-композиційна функція ....................................................................163
Висновки до Розділу 3.................................................................................................167
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ............................................................................................170
СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ .............................................................................175
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ .........................................................199
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................200

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ПВ прецедентні висловлювання;
ПЖ прецедентні жанри;
ПІ прецедентні імена;
ПС прецедентні ситуації;
ПТ прецедентні тексти;
ПФ прецедентні феномени.

ВСТУП
Інтегральна когнітивно-дискурсивна парадигма сучасної лінгвістики зумовлює підвищений інтерес до вивчення мовних одиниць в єдності їхніх когнітивних та дискурсивних властивостей.
Когнітивний підхід до одиниць мови уможливлює їхнє розуміння як джерел даних про концептуальні та когнітивні структури свідомості. Мова засвідчує наявність у свідомості людини різноманітних структур знання про світ, про шляхи й способи його категоризації та концептуалізації. У роботах Н.Д. Арутюнової, Н.Н. Болдирєва, В.Г. Дідковської, С.А. Жаботинської, О.С. Кубрякової, В.А. Маслової, З.Д. Попова, А.М. Приходько, І.А. Стерніна, Ю.С.Степанова досліджується онтологічна сутність, лінгвокультурна значущість, системна організація концепту основної одиниці представлення знань у психіці людини [6; 16; 49; 55; 91; 109; 150; 146; 177]. Менш дослідженим є питання соціодискурсивної актуалізації концептів, їхнього взаємозв’язку та дискурсивних конфігурацій.
Дискурсивно-орієнтовані дослідження поставили такі проблеми, як розуміння самого поняття „дискурс”; розмежування текстових та дискурсивних категорій тощо. Дослідження у цьому напрямку виявляє нові проблеми, зокрема, проблему прецедентності в межах категорії інтерсеміотичності/ інтертекстуальності / інтердискурсивності. Незважаючи на чималу кількість лінгвістичної літератури із зазначених проблем, вони ще далекі від свого вирішення. Неоднозначно трактується поняття прецедентності, її рівні; пропонуються різноманітні класифікації прецедентних феноменів на матеріалі російської мови. Однак, у німецькомовному дискурсі феномен прецедентності не досліджувався. Виявлення змістовної навантаженості прецедентних феноменів, визначення їхньої специфіки у концептуальній та мовних картинах світу носіїв німецької мови сприятиме уникненню труднощів при міжкультурній комунікації, зокрема, при спілкуванні з іноземцями німецькою мовою. Прецедентні феномени засвідчують, з одного боку, культурну пам’ять лінгвоспільноти, з іншого формують національну ідеологію, без розуміння якої міжкультурне спілкування не може претендувати на успіх. Необхідність системного дослідження прецедентних феноменів на матеріалі німецької мови зумовили вибір теми нашої дисертаційної роботи.
Актуальність теми зумовлено особливою роллю прецедентних феноменів у міжкультурному спілкуванні та необхідністю їхнього дослідження у німецькомовному дискурсі. Це сприятиме дидактично-методичним цілям, зокрема, досконалому вивченню німецької мови як іноземної, культури та національно-ідеологічних пріоритетів її носіїв. Дослідження прецедентних феноменів належить до проблематики, яка актуальна для сучасного антропоцентричного підходу до вивчення мови, зокрема проблеми мовної особистості. Відповідно, науковим завданням роботи є виявлення внеску прецедентних феноменів у формування культурного простору етносу та їхньої ролі у вираженні комунікативних цілей співрозмовників.
Обрана тема дослідження пов’язана з науковою темою кафедри німецької філології ВДУ імені Лесі Українки „Семантичні, стилістичні та прагматичні особливості мовних одиниць у жанрах різних стилів”, затвердженою вченою радою ВДУ імені Лесі Українки (протокол № 9 від 21 травня 1998 року).
Метою дослідження є виявлення семантичних та функціональних особливостей прецедентних феноменів у німецькомовному дискурсі.
Для досягнення поставленої мети передбачається розв’язання таких завдань:
дати визначення понять „дискурс”, „текстово-дискурсивні категорії”, „категорія інтерсеміотичності / інтертекстуальності / інтердискурсивності, „прецедентність” з проектом на питання, які розглядаються у дисертації;
систематизувати характеристики прецедентних феноменів у контексті сучасних лінгвістичних досліджень;
визначити зв’язок понять „прецедентний феномен” та „концепт”;
встановити різні види прецедентних феноменів та проінтерпретувати їхнє семантичне значення;
дати інтерпретацію міждискурсивних міграцій та комунікативних функцій прецедентних феноменів.
Об’єктом дослідження є прецедентні феномени різного рівня: універсально-прецедентні, національно-прецедентні, соціумно-прецедентні; предметом семантичне значення, міждискурсивні міграції та комунікативні функції прецедентних феноменів.
Методологічно дослідження ґрунтується на розумінні системного характеру мови та мовлення; положеннях семіотики про знак, зв’язок форми та змісту, мови та мислення; комунікативної лінгвістики (теорії міжкультурної комунікації); на дослідженнях лінгвокультурології та когнітивної лінгвістики, зокрема у вивченні лінгвокультурологічних та лінгвокогнітивних концептів, їхньої вербалізації та функціонального наповнення; вченні лінгвістики тексту та дискурсології про текстові та дискурсивні категорії.
У роботі використовуються такі методи: інтерпретативний при аналізі значення прецедентних феноменів та його тлумаченні за допомогою первинного тексту (тексту-джерела); контекстуальний аналіз для виявлення смислу прецедентних феноменів у новому контексті; аналіз словникових дефініцій окреслення семантичного ядра концептів, що профілізуються прецедентними феноменами; концептуальний аналіз для виявлення концептуальних ознак, які активізуються прецедентними феноменами; трансформаційний під час експлікації імпліцитних смислів; елементи статистичного аналізу щодо кількісної характеристики комунікативних функцій прецедентних феноменів.
Матеріалом дослідження слугували лексикографічні та енциклопедичні джерела, тексти художньої літератури німецьких авторів ХІХ ХХ сторіччя та публіцистики. Загальний обсяг складає близько 10000 сторінок, з яких відібрано та проаналізовано у роботі 108 інтертекстуальних посилань.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджені прецедентні феномени на матеріалі німецької мови. Результати дослідження розвивають ідею про специфіку мовної картини світу етносу, про існування універсально-людських, загально-національних та соціумно-групових концептів у свідомості носіїв однієї мови. Виявлення змістовної навантаженості прецедентних феноменів сприяє вивченню національної ідеології, знання якої впливає на успіх міжкультурної комунікації. У роботі запропоновано класифікації прецедентних феноменів за формою цитування та джерелом походження. Вперше проаналізовано міждискурсивні міграції та комунікативні функції прецедентних феноменів на матеріалі німецької мови.
Наукова новизна одержаних результатів може бути узагальнена у положеннях, які виносяться на захист:
1. Прецедентні феномени є матеріальною базою категорії інтерсеміотичності/інтертекстуальності/інтердискурсивності. Їхня актуалізація здійснюється такими загальними прийомами інтертекстуальності як цитування, квазіцитування, згадування, символіка, алюзія тощо. Прецедентні феномени зберігаються у свідомості носіїв мови у вигляді ментальних утворень різного рівня складності та репрезентуються у німецькомовному дискурсі вербальними й невербальними знаками.
2. Прецедентні феномени марковані культурною специфікою, характеризуються різним ступенем прецедентності, що є вирішальним для ідентифікації референтної групи. Історично зумовлені втрата чи набуття прецедентності феноменом відображає динаміку зміни поняттєвої, ціннісної та образної складових концептів, що профілізуються прецедентними феноменами.
3. Різна природа прецедентів зумовлює їхній розподіл на: а) вербальні (прецедентні імена, висловлювання, тексти); б) вербалізовані (прецедентні ситуації та жанри); в) невербальні: авторські та реінтерпретовані. У німецькомовному дискурсі прецедентні феномени взаємно активізуються: прецедентне ім’я → прецедентне висловлювання → прецедентний текст; прецедентне висловлювання → прецедентна ситуація тощо).
4. Міждискурсивні міграції прецедентних феноменів зумовлюють непередбачуваний зв’язок актуалізованих у німецькомовному дискурсі концептів. Володіючи унікальною семантикою, вони слугують для профілізації концептів, що формують національну ідеологію; уживаються при цьому як готові блоки-номінанти для репрезентації концептуальних ознак суспільно-значимих концептів.
5. Прецедентні феномени німецької мови виконують різні комунікативні функції, серед яких поширеними є: а) інформативна, б) номінативна, в) характеризації, г) сюжетно-композиційна. Інформативна, номінативна та функція характеризації взаємопов’язані. Асоціативно образне вживання прецедентних феноменів виявляє себе у стилістичних фігурах порівняння, метафори, метонімії, де прецедентний феномен, завдяки своєму семантичному наповненню, виступає у ролі еталону, образу чи символу.
6. Важливою умовою для успішної комунікації у німецькомовному дискурсі є адекватна прагматична пресупозиція мовця про наявність прецедентного феномену у культурному просторі співрозмовника. При хибності такої пресупозиції прецедентний феномен є не лише не інформативним для адресата, але й призводить до непорозуміння комунікантів.
Теоретична значущість роботи полягає в узагальненні лінгвістичних досліджень прецедентів у дискурсі, у поглибленні їхнього аналізу на матеріалі сучасної німецької мови. Результати проведеного дослідження є внеском у лінгвістику тексту, дискурсознавство, лінгвокультурологію, комунікативну лінгвістику. Вони сприяють поглибленню знань щодо категорії інтертекстуальності / інтердискурсивності / інтрсеміотичності; розвивають ідеї про непередбачувані дискурсивні конфігурації концептів та можливість профілізації концептів різнорівневими мовними та немовними знаками. Отримані результати засвідчують значущість прецедентних феноменів у визначенні приналежності учасників спілкування до „своїх” чи „чужих”.
Особистий внесок дисертанта полягає у теоретичному обґрунтуванні доцільності вивчення прецедентних феноменів з метою пізнання культурно ціннісних орієнтирів етносу (зокрема носіїв німецької мови). У роботі запропоновано класифікації та субкласифікації прецедентних феноменів. Встановлено, що за будь-яких трансформацій прецедентні феномени зберігають своє інваріантне значення, допускають при цьому варіативні модифікації в межах загальної семантики дискурсу. Виявлено міждискурсивні міграції та комунікативні функції прецедентних феноменів.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її результати зможуть знайти своє використання у курсах „Теоретична граматика” (Розділ „Граматика, семантика та прагматика тексту”), „Актуальні проблеми германістики” (тема „Дослідження тексту та дискурсу”), спецкурсах із лінгвокраїнознавства, лінгвокультурології, соціолінгвістики, лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики. Вони можуть бути використані для укладання методичних розробок для домашнього читання (за творами німецьких авторів ХІХ-ХХ сторіччя).
Апробація. Концепція, основні положення і висновки дослідження обговорювались на кафедрі німецької філології Волинського національного університету ім. Лесі Українки, під час виступів на двох наукових конференціях професорсько-викладацького складу Волинського національного університету ім. Лесі Українки (Луцьк, 2004, 2005), на ХV Міжнародній конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (м. Київ, 2006), другій міжнародній науково-практичній конференції „Розвиток наукових досліджень 2006” (Полтава, 2006), другій міжнародній науково-практичній конференції „Перспективы и разработки науки и техники 2006” (Дніпропетровськ, 2006), І та ІІ Всеукраїнських наукових конференціях „Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2007, 2008), І Всеукраїнській науковій конференції молодих учених „Іноземна філологія у ХХІ столітті” (Запоріжжя, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у шести статтях, опублікованих у фахових виданнях України, та двох тезах міжнародних конференцій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Поняття прецедентності розглядається в межах текстово-дискурсивної категорії інтертекстуальності, для позначення якої виправданим вважаємо також застосування синонімічних термінів „інтерсеміотичність” та „інтердискурсивність”.
Категорія інтертекстуальності відображає діалогічність автора з попередньою і сучасною йому культурою. Дана категорія має свої спеціальні прийоми реалізації, до яких належать ремінісценції, сюжетне варіювання („мандрівні сюжети”), згадування, цитування, алюзія, продовження, стилізація, символіка, інтертекстовий римейк. В основі різного роду інтертекстуальних посилань лежить прецедентність феноменів, які постійно відтворюються у нових текстах.
Під прецедентом, ми розуміємо в роботі, вербальний / невербальний чи вербалізований феномен, який „відбувся раніше” і слугує прикладом для зіставлення за нових умов. До прецедентних феноменів відносимо прецедентні імена, прецедентні висловлювання, прецедентні тексти, прецедентні ситуації та прецедентні жанри. Прецедентні феномени (як вербальні, так і невербальні) зберігаються у свідомості носіїв мови у вигляді ментальних утворень та закріплюються у мові відповідними мовними знаками. До останніх належать слова, словосполучення, речення, надфразові єдності.
Прецедентні феномени слугують для профілізації культурологічних концептів, які на відміну від когнітивних концептів, формують, насамперед, національну ідеологію суспільства, під якою, слідом за Д.Б. Гудковим, розуміємо „систему соціальних, етичних, естетичних, політичних і т. п. поглядів, які є базовими та інваріантними для тої чи іншої культури”. Прецедентні феномени відмічені культурною специфікою, характеризуються тим чи іншим ступенем прецедентності та постійно відтворюються в інтертексті (інтертекст це текст, у якому взаємодіють „своє” і „чуже” слово, або „своє” і „своє”, але застосоване автором раніше в іншому тексті). Оскільки прецедентність є особливим видом інтертекстуальності, то актуалізація прецедентних феноменів у новому тексті здійснюється загальними прийомами інтертекстуальності (цитування, квазіцитування, алюзія, символіка та т. і.).
Спільною особливістю прецедентних феноменів є те, що завдяки своїм диференційним понятійним ознакам вони зберігаються у пам’яті лінгвоспільноти, відтворюються за нових умов, виступають мірками для зіставлення, формують норми соціальної поведінки та світобачення. Семантика прецедентних феноменів знаходить актуалізацію у дискурсі, оскільки їхнє узагальнене значення, когерентно вписуючись у тематику дискурсу, відповідним чином конкретизується або переводить конкретну ситуацію, зображувану в новому контексті, у розряд узагальнених. Різні види прецедентних феноменів мають притаманні їм властивості, на основі чого було зроблено класифікацію прецедентних феноменів.
Прецедентні імена це різного роду власні назви, які втрачають своє основне призначення ідентифікації референта, стають носіями семантики, номінантами визначеного кола якостей, набором певних конотацій, позначають тим самим, домінантні або периферійні концептуальні ознаки. Прецедентні імена (власні імена людей, географічні назви, назви творів художньої літератури, назви громадських організацій та закладів, релігійних святинь та власні назви прецедентних висловлювань) формують набір героїв / антигероїв, культурно-та історично-значимих для суспільства міст, пріоритетних, невід’ємних для життя лінгвоспільноти закладів, культурних пам’яток мистецтва, релігії тощо, уявлення про які зберігаються у культурному просторі нації, соціуму, індивіда. Прецедентні імена виступають також символами інших прецедентних феноменів: прецедентних висловлювань, прецедентних текстів та прецедентних ситуацій.
Прецедентні висловлювання відображають особливості сприйняття та категоризації навколишньої дійсності. Їх семантика виявляє себе на поверхневому та глибинному рівнях. Поверхневе значення прецедентних висловлювань формується значенням складових конституентів, у той час як глибинне вимагає переосмислення поверхневого значення у контексті застосування прецедентних висловлювань. Можливість відтворювання прецедентних висловлювань у нових контекстах зумовлено їхнім інваріантним смислом, який зберігається, незважаючи на варіативні модифікації. Останні зумовлюються семантикою дискурсу.
За формою цитування прецедентні висловлювання розподіляємо на: а) повні, б) неповні та в) трансформовані. За джерелом походження розрізняємо: а) вислови відомих історичних осіб, б) біблеїзми, в) крилаті вирази з творів художньої літератури, г) приказки, прислів’я, г) фразеологізми.
Прецедентні тексти відрізняються від прецедентних імен та прецедентних висловлювань тим, що жоден попередній текст не наводиться в інтертексті повністю. Активізація прецедентних текстів у інтертексті знаходить вираження прецедентними іменами, прецедентними висловлюваннями чи прецедентними ситуаціями, які асоціюються з прецедентними текстами. Це може бути заголовок, відомий сюжет, окрема ситуація , імена персонажів чи їх вислови.
Прецедентні тексти можуть засвідчувати також взаємодію „свого” та „чужого” на рівні різних жанрів. Таку взаємодію демонструють, насамперед, твори художньої літератури.
Прецедентні жанри характеризуються, перш за все, структурною специфікою, завдяки чому легко розпізнаються у текстах інших жанрів та слугують зміні тональності спілкування, виступають засобом економії мовних засобів, постачають чималу інформацію щодо особистостей персонажів, комунікантів, подій, що зображуються у інтертексті. Символами прецедентних жанрів виступають прецедентні висловлювання, прецедентні імена, атрибути типових для певного жанру ситуацій.
Прецедентні ситуації це дійсні чи вигадані (у художніх творах) ситуації, з якими зіставляються подібні ситуації, причому оцінні конотації прецедентних ситуацій актуалізуються за нових умов. Апеляція до прецедентних ситуацій здійснюється за допомогою прецедентних імен, прецедентних висловлювань або згадуванням прецедентних текстів. Уявлення про прецедентні ситуації є настільки стійкими, що досить навести один з атрибутів прецедентної ситуації, щоб активізувати уявлення про прецедентну ситуацію, що зберігається у когнітивній базі соціуму.
За рівнем прецедентності прецедентні феномени розподіляються на універсально-прецедентні, національно-прецедентні, соціумно-прецедентні. Відкритим залишається питання щодо автопрецедентних феноменів. Прецедентні феномени різного рівня визначають референтну групу (людство, націю, соціум). Для успішної комунікації важливою є умова адекватності прагматичної пресупозиції, тобто припущення мовця про наявність прецедентного феномену у культурному просторі співрозмовника. Якщо така пресупозиція є хибною, то прецедентний феномен є не тільки не інформативним для співрозмовника, але й призводить до непорозуміння комунікантів. Це стосується діалогічності на рівні „автор твору читач”.
Аналіз прецедентних феноменів у дискурсивній парадигмі дав змогу виявити їхні міждискурсивні міграції. Будучи продуктом одного дискурсу вони запозичуються іншим, наслідком чого є творення нових смислів. Перетинання дискурсів засвідчує непередбачуваний зв’язок концептів (на основі перемінних, периферійних ознак, що репрезентуються прецедентними феноменами). Будучи імпортованими у новий дискурс прецедентні феномени виконують різні комунікативні функції: інформативну, номінативну, характеризації, сюжетно-композиційну.
Встановлено, що прецедентні феномени у інформативній функції постачають читачеві інформацію про факти із життя автора твору, його літературні інтереси, значущі події у його житті; інформацію про морально-етичні норми суспільства. Інформативна, водночас, пов’язана з функцією характеризації (автора твору, персонажів), а також номінативною, оскільки прецедентні феномени слугують для репрезентації тих чи інших концептів через номінацію їхніх концептуальних ознак. Уживання прецедентних феноменів для профілізації концептів засвідчує динаміку останніх. Концепт може втрачати з часом одні ознаки, набувати інших, може змінювати свою аксіологічну цінність.
У номінативній функції прецедентні феномени як готові блоки-номінанти використовуються для репрезентації домінантних чи периферійних ознак різних концептів: політичних, економічних, культурних тощо. На прикладі концепту EHESCHLIEßUNG (ОДРУЖЕННЯ) встановлено, що прецедентні феномени уживаються для репрезентації концептуальних ознак даного концепту.
Функція характеризації проявляє себе у стилістичних фігурах порівняння, метафори, метонімії. Прецедентні феномени, завдяки своїй специфічній семантиці, виступають у якості еталону, образу чи символу. Відповідно вживаються: а) у синтаксичних порівняльних конструкціях „wie...”, „als..., „als ob... (посідають синтаксичну позицію обставини порівняння); б) у конструкціях із уживанням дієслів порівняння (unterscheiden, scheinen, erinnern an, gelten (auch) für usw.); в) у синтаксичній позиції предикатива.
Сюжетно-композиційна функція виявляє себе у тому, що вживання загальновідомих прецедентних імен чи прецедентних висловлювань створює ефект очікування розвитку подій, що зумовлено, насамперед, оцінними конотаціями, які активізуються при сприйнятті прецедентних феноменів.
Перспективу подальшого аналізу прецедентних феноменів вбачаємо у дослідженні таких проблем: 1) автопрецедентів; 2) співпадання / неспівпадання національно- та соціумно-прецедентних феноменів у міжкультурному просторі; 3) лакун у культурному просторі однієї нації порівняно з культурним простором іншої.

СПИСОК НАУКОВИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальные проблемы современной лингвистики: учеб. пособие / сост. Л.Н. Чурилина. 2-е изд., М.: Флинта: Наука, 2007. 416 с.
2. Алефиренко Н.Ф. Протовербальное порождение культурных концептов и их фразеологическая репрезентация // Филологические науки. 2002. № 5. С. 72 81.
3. Алещанова И.В. Цитация в газетном тексте (на материале современной английской и российской пресы): Автореф. дис. канд. филол. наук / ВГПУ Волгоград, 2000. 22 с.
4. Аникина Э.М. Функционирование прецедентных феноменов. Режим досупа: http://www.auditorium.ru/aud/v.
5. Арнольд И.В. Интертекстуальность поэтика чужого слова // Семантика. Стилистика. Интертекстуальность.: Сб. ст. С.-Петерб. гос. пед. ун-т. СПб., 1999. С. 350 362.
6. Арутюнова Н.Д. Введение // Логический анализ языка. Ментальное действие. М.: Наука, 1993. С. 3 6.
7. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Языкознание: Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд. М.: Больш. Рос. Энциклопедия, 1998. С. 136 137.
8. Бабенко Л.Г., Каразин Ю.В. Лингвистический анализ художественного текста. Теория и практика: Учебник: Практикум. М.: Флинта: Наука , 2006. 496 с.
9. Багацька О.В. Принципи аналізу мовного втілення концепту „рівновага” // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2004. № 636. С. 124 127.
10. Бацевич Ф. Термінологія комунікативної лінгвістики: аспекти дискурсивного підходу // Вісник нац. ун-ту „Львів. політ.” № 453. 2002. С. 30 34.
11. Бацевич Ф. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи. Львів: ПАІС, 2005. 264с. Бібліогр.: с. 232 249.
12. Бахтин М.М. К методологии литературоведения // Контекст 1974. М.: Наука, 1975. С. 29 47.
13. Бєлова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. Киев, 1997. 300 с. Библиогр.: с. 267 295.
14. Бєлова А.Д. Поняття „стиль”, „жанр”, „дискурс”, „текст” у сучасній лінгвістиці // Вісн. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Інозем. філологія. 2002. Вип. 32-33. С. 11 14
15. Бігарі А.А. Емотивна аргументація у дискурсі сімейного спілкування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. 2000. С. 30 39.
16. Болдырев Н.Н. Когнитивная семантика (курс лекций по английской филологии). Изд. 2-е, стереотипное. Тамбов: Изд-во ТГУ, 2001. 123 с.
17. Болдырев Н.Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. № 1. С. 18 36.
18. Бондаренко Е.В. Концептуальная модель миропознания человека: методология и парадигматика // Вісник ЧНУ. 2005. № 667 С. 86 91.
19. Валуева Т.В. Прецедентные феномены политических дискурсов Казахстана и Великобритании // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. 2007. № 110. Т. 1. С. 66 69.
20. Валюкевич Т.В. Лингвистический статус концепта „Внешность” (на материале английского языка) // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2001. № 537. С. 159 165.
21. Валюкевич Т.В. Структура концепта ВНЕШНОСТЬ в английской языковой картине мира // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2005. № 649. С. 38 41.
22. Васильєва О.Г. Алюзія в лексиконі сучасної англійської мови: лінгвокогнітивний аспект // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. 2007. № 110. Т. 1. С. 76 78.
23. Вейлинсон Л.С. Характеристика медико-педагогического дискурса (на

материале логопедических рекомендаций): ): Автореф. дис. канд. филол. наук / ВГПУ Волгоград, 2001. 18 с.
24. Венжинович Н.Ф. Лінгвокультурний феномен концепту (на матеріалі фразеологізмів англійської та української мов) // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. 2007. № 3. С. 357 362.
25. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Язык и культура. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. М.: Русский язык, 1976. 248 с.
26. Виноградов В.В. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 360 с.
27. Волкогон Н.Л. Іспаномовний рекламний дискурс і його відтворення українською мовою: ): Автореф. дис. канд. филол. наук / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 19 с.
28. Волобуєва А.С. Вербалізація концепту „жінка” у британському анекдоті // // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2005. № 667. С. 116 119.
29. Волошинов В.Н. (М.М.Бахтин ) Марксизм и философия языка: Основные проблемы социологического метода в науке о языке. М.: Лабиринт, 1993. 190 с.
30. Воркачев С.Г. Методологические основания лингвоконцептологии // Теоретическая и прикладная лингвистика. Вып. 3: Аспекты метакоммуникативной деятельности. Воронеж, 2002. С. 79 95.
31. Воробйова Т. Прецедентне ім’я: історія становлення поняття // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. пр. Вип. 9. К.: Видав. центр КНЛУ, 2003. С. 42 48.
32. Ворожбитова А.А. Лингвориторическая парадигма: теоретические и прикладные аспекты. Сочи: СГУТиКД, 2000. 319 с.
33. Вострова С.В. Фреймовий аналіз концептуальної ситуації „перебіг хвороби в англомовному медичному дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. 2002. №7. С. 90 102.
34. Гаврилова Ю.В. Прецедентні феномени як складник аргументації у франкомовному медіа-дискурсі // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. 2007. № 3. С. 93 98.
35. Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа „Языки русской культуры, 1998. 768 с.
36. Гаспаров Б.М. Литературные лейтмотивы. Очерки русской литературы. М.: Наука, 1994. 428 с.
37. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существовния. М.: Новое литературное обозрение, 1996. 352с.
38. Гаспаров М.Л. Литературный интертекст и языковой интекст // Семиотика и информатика. Вып. 38. Рос. инст. научн. и техн. информ: Сб. науч. ст. Москва, 2002. С. 5 15.
39. Геллер Л. Слово мера мира. Статьи о русской литературе ХХ века. М., 1994. 268 с.
40. Горшкова К.А, Шевченко Н.Г. Роль заглавия-аллюзии в реализации категории интертекстуальности в художественном тексте // Вісник Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2005 № 667. С. 175 178.
41. Гудков Д.Б., Красных В.В., Захаренко И.В., Багаева Д.В. Некоторые особенности функционирования прецедентных высказываний // Весник МГУ. Сер. 9: Филология. 1997. № 4 . С. 106 117.
42. Гудков Д.Б. Теория и практика межкультурной коммуникации. М.: ИТДГК „Гнозис, 2003. 288 с. Библиогр.: с. 272 287.
43. Ван Дейк Т.А. К определению дискурса Режим доступа: http://www.psyberlink.flogiston.ru/internet
44. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. В.В.Петров. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
45. Демьянков В.З. Англо-русские термины по прикладной лингвистике и автоматической переработке текста. Вып. 2. Методы анализа текста // Всесоюзн. центр переводов ГКНТ. Тетради новых терминов, 39. М., 1982. С. 7.
46. Демьянков В.З. Когнитивизм, когниция, язык и лингвистическая теория // Язык и структуры представления знаний. Сборник аналитических обзоров ИНИОН РАН . М., 1992. С. 40.
47. Демьянков В.З. Понятие и концепт в художественной литературе и в научном языке // Вопросы филологии. № 1. 2001. С. 35 47.
48. Дерябина Е. Интертекст, его значимость для коммуниканта и языковой общности. Режим доступа: http://fixed.ru/prikling/intertekst/index.html
49. Дидковская В.Г. О способах вербализации концепта // Человек. Язык. Искусство: Материалы Международной научно-практической конференции. М.,2001 С. 69.
50. Дискурс // Энциклопедия „Кругосвет. Режим доступа: http://www.krugosvet.ru/articles/.
51. Дискурс іноземномовної комунікації: (Монографія) / За заг. ред. К.Я.Кусько. Л.: Вид-во Львів. нац. ун-ту, 2002. 495 с. Бібліогр.: с. 456 493.
52. Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен: (Монографія) / Л.Р.Безугла., Є.В. Бондаренко., П.М. Донець та ін. Х.: Константа, 2005. 356 с. Бібліогр.: с. 319 354.
53. Дядечко Л.П. Лингвистическая характеристика цитат-реминисценций в современном русском языке: : Автореф. дис. канд. филол. наук / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка К., 1989. 16 с.
54. Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: к вопросу об уровнях концептуальных моделей // Вісник Черкас. ун-ту. 1997. Вип. 3. С. 3 11.
55. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов // Вісник Черкас. ун-ту. 1999 Вип.8. С. 12 25.
56. Жаботинская С.А. Ономасиологические модели в свете современных школ когнитивной лингвистики // С любовью к языку. Посв. Е.С.Кубряковой: Сб. научн. трудов. Москва Воронеж: Институт языкознания РАН, Воронеж. гос. ун-т, 2002. С. 43 56.
57. Женетт Ж. Палимпсесты: Литературное и чужое. Режим доступа: http://www.krugosvet.ru.
58. Жолковский А.К. Блуждающие сны и другие работы. М.: Наука, 1994. 230 с.
59. Замятин Е.И. О языке // Русская речь. 1993. № 1. С. 23 36.
60. Заслонкіна А.В. Концепт „почуття” як детермінант етнолінгвокультурної особистості // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. 2007. № 3. С. 366 370.
61. Земская Е.А. Цитация и виды ее трансформации в заголовках современных газет // Поэтика. Стилистика. Язык и культура. Памяти Татьяны Григорьевны Винокур. М.: Наука, 1996. С. 157 168.
62. Земская Е.А., Китайгородская М.В., Розанова Н.Н. Языковая игра // Русская разговорная речь: Фонетика. Морфология. Лексика. Жест. М.: Наука, 1983. С. 172 214.
63. Змиева И.В. Концепт „добро в английской языковой картине мира // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2004. № 636. С. 136 140.
64. Змиева И.В. Понятийное пространство добра в английской языковой картине мира // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2005. № 667. С. 119 123.
65. Изенберг Х. О предмете лингвистической теории текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. VIII. М.: Прогрес, 1978. С. 43 56.
66. Ильин И.П. Дискурс // Литературная энциклопедия терминов и понятий М.: НПК „Интелвак”, 2001. С. 231 232.
67. Иллюшкина М. Прецедентные феномены в печатной рекламе. Режим доступа: http: //m.mj.ru /index. php?id=44&article.
68. Ирисханова О.К. О теории концептуальной интеграции // Изв. РАН. Сер. лит. и яз. 2001. Т. 60. № 3. С. 44 49.
69. Карасик В.И. Характеристики педагогического дискурса // Языковая личность: аспекты лингвистики и лингводидактики: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 1989. С. 3 18.
70. Карасик В.И. Культурные доминанты в языке // Языковая личность:

культурные концепты: Сб. науч. тр. Волгоград-Архангельск: Перемена, 1996 С. 3-16.
71. Карасик В.И. О категориях дискурса // Языковая личность: социолингвистические и эмотивные аспекты: Сб. науч. тр. Волгоград-Саратов: Перемена, 1998. С. 185 197.
72. Карасик В.И. О типах дискурса // Языковая личность: институциональный и персональный дискур: Сб. науч. тр. Волгоград: Перемена, 2000. С. 5 20.
73. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. М.: Гнозис, 2004. 390 с. Библиогр.: с. 365 390.
74. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Издательство ЛКИ, 2007. 264 с.
75. Касьянова К. О русском национальном характере. М.: Институт национальной модели экономии, 1994. 267 с.
76. Келлер Р. Языковые изменения. О невидимой руке в языке. Самара: Изд-во СГПУ, 1997. 308 с.
77. Киричук Л.М. Дискурс позитивного мислення як реалізація когнітивного типу комуніканта // Наук. вісн. ВДУ ім. Лесі Українки. 2007. № 3. С. 146 151.
78. Кобозева И.М. Лингвистическая семантика: Учебник. Изд. 3-е. М.: Ком. Книга, 2007. 352 с.
79. Коваль М.Н. Відбиття розвитку мовної картини світу у лексиці іспаномовного суспільно-політичного дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2002. №7. С. 224 230.
80. Колесник О.С. Функціональні особливості номінативних одиниць вербалізації міфологічних концептів у поетичному дискурсі (на матеріалі англомовних текстів рок-пісень кінця ХХ ст.) // Вісник Житомирського держ. ун-ту. Житомир, 2004. № 17. С. 151 154.
81. Коломієць Н.В. Дискурс Інтернету як різновид дискурсу // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. № 5. С. 93 97.
82. Кодухов В.И. Прямая и косвенная речь в современном русском языке: методический материал. Л.: Учпедгиз (Ленингр. отд-ние), 1957. 85 с.
83. Коротеева О.В. Дефиниция в педагогическом дискурсе: Автореф. дис. канд. филол. наук / Волгоград. гос. пед. ун-т Волгоград, 1999. 24 с.
84. Костомаров В.Г., Бурвикова Н.Д. Как тексты становятся прецедентными // Русский язык за рубежом, 1994. №1. С. 73 76.
85. Красавинский Н.А. Концепт „ZORN в пословично-поговорочном фонде немецкого языка // Теоретическая и прикладная лингвистика. Вып. 2. Язык и социальная среда. Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. С. 78 89.
86. Красных В.В., Гудков Д.Б., Захаренко И.В., Багаева Д.В. Когнитивная база и прецедентные феномены в системе других единиц и в коммуникации // Вестник МГУ. Сер. 9: Филология. 1997. № 3. С. 62 75.
87. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология: курс лекций. М.: Гнозис, 2002. 284 с.
88. Красных В.В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? М.: ИТДГК «Гнозис», 2003. 375 с. Библиогр.: с. 341 374.
89. Кремнева А.В. Функционирование библейского мифа как прецедентного текста (на материале произведений Джона Стейбека): Автореф. дисс.канд. филол. наук / Алтайск. гос. тех. ун-т им. И.И.Ползунова. Барнаул, 1999. 27 с.
90. Кубрякова Е.С. Понятие „дискурс и анализ дискурса в современной лингвистике // Дискурс, речь, речевая деятельность: Сб. науч.-аналит. обзоров. М.: ИНИОН РАН, 2001. С. 3 15.
91. Кубрякова Е.С. О современном понимании термина „концепт” в лингвистике и культурологии // Reality, Language and Mind: An International Book of Research Report. / Ed. by T.A. Fesenko, B. Stefanik, M. Press. Tambov: Tambov Univerity Press, 2002. Iss. 2. P. 2 13.
92. Кубрякова Е.С., Роль словообразования в формировании языковой

картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира. М., 1988. С. 141.
93. Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. Краткий словарь когнитивных терминов. М.: Изд-во МГУ, 1996. 245 с.
94. Кузнецова Я.В. Некоторые вопросы типологии прецедентных имен в художественном тексте (на материале цикла сонетов И. Северянина „Медальоны) // Режим доступа: http://nature.web.ru/db/msg.html.
95. Кузьмина Н.А. Культурные знаки поэтического текста // Вестник Омского ун-та. 1997. № 1. С. 74 78.
96. Ландар Ю.В. Французькі та українські мовні дефініції концепту „агресія” // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2004. № 636. С. 140 143.
97. Лещак О.В. Теория дискурса теории дискурса теории дискурсов: к вопросу о возможности создания частных предметных лингвистических теорий // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. 2007. № 110. Т. 1. С. 319 322.
98. Лещенко Л.В. Метаморфические корреляты концепта MARKET // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна 2005. № 649. С. 50 52.
99. Лисецька Н.Г. Фразеологічні інновації німецької мови у концептосфері „Побут” // Культура народов Причерноморья: Научный журнал. 2007. № 110. Т. 1. С. 325 327.
100. Лотман Ю.М. Избранные статьи: В 3 т. / Таллин: Александра, 1992. Т. 1: Статьи по семиотике и типологии культуры. 247 с.
101. Лукашова О.Ю. Концепт ДРУГ в русском языке // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Научное издание Воронеж: ВГУ, 2001. С. 121 126.
102. Лушникова Г.И. Интертекстуальность художественного произведения. Кемерово: Кем.гос.ун-т, 1995. 82 с.
103. Макаров М.Л. Основы теории дискурса. М: ИТДГК „Гнозис”,2003 280 с. Библиогр.: с. 251 276.
104. Макаров М.Л. Онтологические метафоры современной лингвистики // Материалы междунар. конф. посв. 60-летию ф-та ин.яз. Ч.1. Тверь: Тв. гос. ун-т, 2003. С. 125 140.
105. Макарова А.В. Категорія інтертекстуальності: витоки, засади, сучасне бачення // Проблеми семантики слова, речення, тексту: Зб. наук. пр. К.: ВЦ КНЛУ, 2005. Вип. 15. С. 7 11.
106. Маккензен Л. Немецкий язык. Универсальный справочник / Пер. с нем. Е. Захарова. М.: Аквариум, 2004. 591 с.
107. Малікова О.В. Засоби позначення риторичного прийому балансування аргументів у сучасному науковому дискурсі // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. № 7. С. 326 338.
108. Манерко Л.А. Когнитивная лингвистика, дискурс и развитие теории словосочетания // Вестник МГЛУ. 2003. Вып. 478. С. 51 59.
109. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: учеб. пособие. Мн.: Тетра Системс, 2004. 256 с.
110. Маслова В.А. «Языковая картина мира» и «поэтическая картина мира» и их роль в межкультурной коммуникации // Уч. зап. Таврического нац. ун-та им. В.И. Вернадского. Том 17 (56): Филологические науки. Симферополь, 2004. С. 121 127.
111. Матюхина Ю.В., Шевченко И.С. Прагматические особенности фатической метакоммуникативной информации в дискурсе // „Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції. Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. 2003. С. 110 111.
112. Матюхина Ю.В., Шевченко И.С. Историческое развитие фатического метадискурса автономного типа // Вісн. Харків. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2004. № 636. С. 37 40.
113. Медведева А.В. Концепт ДОМ в русской и английской концептосферах // Методологические проблемы когнитивной лингвистики: Научное издание. Воронеж: ВГУ, 2001. С. 102 106.
114. Мельникова Е.А. Метафорическая реализация концепта „время в художественном дискурсе