РИТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОСОДІЇ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРОПОВІДІ (експериментально-фонетичне дослідження)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису

СКРИПНЯК Тетяна Леонідівна

УДК 808.51:251; 808.5:81’342.9

РИТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ПРОСОДІЇ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРОПОВІДІ
(експериментально-фонетичне дослідження)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор Стеріополо Олена Іванівна

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .. 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. РИТОРИКА ТА ЇЇ ПРОСОДИЧНА РЕАЛІЗАЦІЯ
У МОВЛЕННІ .15
1.1. Риторичний аспект усної комунікації .. 16
1.2. Просодичні характеристики публічного мовлення ..... 24
1.3. Німецькомовна проповідь як зразок публічного мовлення 29
1.4. Функціональний аспект просодичної організації німецькомовної
проповіді . 41
Висновки до розділу 1 ... 46
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОСОДИЧНОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРОПОВІДІ .. 48
2.1. Підбір експериментального матеріалу.. 48
2.2. Аудитивний аналіз аудиторами-фонетистами . 49
2.3. Перцептивний аналіз фрагментів німецьких проповідей аудиторами-інформантами . 55
2.4. Акустичний аналіз просодичних характеристик німецьких проповідей .. 57
2.5. Статистичне опрацювання результатів експерименту 60
Висновки до розділу 2 ... 62
РОЗДІЛ 3. ПРОСОДІЯ НІМЕЦЬКОМОВНОЇ ПРОПОВІДІ
У РИТОРИЧНОМУ КОНТЕКСТІ .. 65
3.1. Просодична реалізація німецькомовної проповіді
у риторичному аспекті ... 66
3.1.1. Риторичні особливості вступу як композиційної частини
німецькомовної проповіді ............ 67
3.1.2. Особливості просодичної реалізації основної частини німецькомовної проповіді.85
3.1.3. Риторичний вплив заключної частини німецькомовної проповіді ..114
3.2. Співвідношення просодичних параметрів та їх акустичних корелятів у здійсненні мовленнєвого впливу на адресата .. 130
3.3. Вплив просодичних компонентів на сприйняття усного тексту німецької проповіді .. 152
Висновки до розділу 3 ... 162
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 165
ДОДАТКИ ... .171
Додаток А. Відомості про дикторів, аудиторів та експериментальний
матеріал.. 172
Додаток Б. Протоколи проведення перцептивного аналізу.. 174
Додаток В. Протоколи проведення перцептивного аналізу.. 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 192
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ . 213

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ФС фонетичне слово
Гц герц, одиниця частоти періодичного процесу
мс мілісекунда
МВВ Модель вірогідного впливу
ЕСМ Евристична систематична модель
ААП Атрибутивний аналіз переконання
↑ висхідний тон
↓ спадний тон
→ рівний тон
Ч.О.Т. частота основного тону
È ненаголошений склад
― наголошений склад

ВСТУП
Завдяки ритмічній та музичній формі, що притаманна звуку в його поєднаннях, мова посилює наші враження від краси в природі, та ще й незалежно від цих вражень, впливає, зі свого боку, однією лише мелодією мовлення на нашу душевну налаштованість.
(Вільгельм фон Гумбольдт)

Питання щодо здійснення мовленнєвого впливу на слухача виникало щезачасів античності [144, с. 189]. Трактати авторів з риторики спрямовано на висвітлення проблеми впливового, переконливого мовлення, зверненого довеликої аудиторії з метою змінити її настрій, поведінку, погляди тощо [1,с.21; 118. с. 187]. Сучасна риторика продовжує традиції класичного красномовства, хоча переконання адресата здійснюється за допомогою не лише логічних, але йемоційно-психологічних засобів, формуючи здебільшого думку, анезнання [1, с.21; 32, с. 198; 96; 112].
Поняття мовленнєвого впливу на реципієнта розглядається також урамках прагматики [22; 55, с. 112; 59; 70, с. 186; 91], зокрема в ракурсі теорії мовленнєвих актів [57, с. 276; 70, с. 157]. При цьому акцент ставиться наінтерпретацію мовлення адресатом з огляду на контекст, ситуацію спілкування та пресупозиції попередні припущення, на основі яких будуються висновки [22; 91; 120]. Мовленнєвий вплив проявляється через досягнення перлокутивного ефекту переконання слухача в істинності певних тверджень, врезультаті чого відбуваються зміни емоційного стану адресата, регуляція його поведінки або створюється естетичний ефект [50; 55, с. 128].
Вплив мовлення на адресата вивчався в основному на лексичному рівні [73; 92], хоча в усному мовленні провідну роль у здійсненні мовленнєвого впливу на реципієнта відіграють просодичні компоненти [81, с. 15; 108; 133; 221]. Просодія формує у адресата ставлення до мовця, впливає на зацікавленість змістом промови та на ступінь переконання слухача [209; 226; 241; 248].
На рівні експериментально-фонетичних досліджень вивчено різні аспекти цього багатогранного феномену: співвідношення просодії та інтонації [15; 16; 23; 44; 45; 48; 74; 83; 88; 95; 134; 160; 163; 175; 191; 192; 212; 213; 218; 230; 235]; абстрактна й конкретна теорії просодії [176]; концептуалізація широкого поняття інтонації [155; 161; 164; 174; 181; 194; 228]; вплив мікро- і макропросодичних параметрів продукування мовлення [154; 180; 187; 197; 207; 201; 215; 217; 222]; лінгвістична та універсальна теорії інтонації [180; 183; 210; 240; 238]; екстралінгвістичні та паралінгвістичні фактори просодії [162; 173; 175; 222]; інтонація емоційного мовлення [3; 84; 216; 222]; інтонація висловлення [9; 62; 88; 152]; функції інтонації [5; 9; 44; 81; 109; 117; 138; 140; 145; 177]; фонологічний підхід до вивчення просодії [182; 220; 245]; соціокультурні аспекти просодичної організації висловлень-невдоволень [140; 141]; інтеграційна роль ритму в організації мовлення [12; 109]; роль інтонації уформуванні текстової єдності [14; 49]; сугестивна функція інтонації [48; 75; 89; 97; 141]; перлокутивна функція інтонації [81; 128]; вплив просодії на адресата унелінгвістичних роботах [19; 32; 119; 124]; формування ставлення до мовця або предмета повідомлення за допомогою просодії [165; 166; 179; 240]; вплив просодії на прийняття рішення щодо компетентності адресанта [156; 178]; вплив просодії на ступінь переконання слухача [76; 168; 193; 226; 236]; вплив просодії на виникнення довіри до мовця [189]; дія суперсегментної організації на реакцію реципієнтів [203; 204]; роль просодичних засобів у структурі мовленнєвого впливу [190; 81; 205; 233]; дослідження просодії за методом семантичного диференціалу [81; 223; 225]; просодичні засоби як індикатори нещирості [136]; вплив варіативності тону на політичний контекст [241].
Аналіз проаналізованої літератури показує, що дослідження просодії якфактору мовленнєвого впливу проводиться в основному за допомогою дескриптивних прийомів [29; 168; 231; 237; 247]. Проте більша частина описаних результатів стосується реакцій на сприйняття окремих висловлень, які не можуть пояснити оцінку реципієнтом озвученого тексту в цілому. Лінгвістичні дослідження ролі просодичної організації обмежуються переважно вивченням взаємодії одного-трьох просодичних параметрів [190; 200; 203; 241]. За умови аналізу більшої кількості просодичних характеристик складно провести чітку межу впливу сегментних та суперсегментних засобів насприйняття усного тексту, без чого неможливо виділити місце саме просодії упроцесі здійснення мовленнєвого впливу.
Перлокутивний чинник відіграє значну роль під час проголошення проповіді морально-повчального мовлення, спрямованого на переконання людини в необхідності дотримуватися норм та правил життя, щопроповідуються, тасформувати певну поведінкову реакцію [44; 48; 147; 229]. Проповідь традиційно належить до риторики, вужче до сфери духовного красномовства [4; 8; 11; 98]. Основною метою християнської проповіді євиховання в людині християнського світогляду, здатність відповідати напитання сучасності, давати віруючим конкретні рекомендації і служити зразком поведінки в життєвих ситуаціях [40; 87; 112]. Релігійна промова ґрунтується не на особистій думці проповідника, а виражає конфесійну точку зору на проблеми сучасності життя, з якими зустрічаються парафіяни [47; 111]. Змістом проповіді є релігійно-догматичні або релігійно-моральні теми, аосновними функціями таких текстів виступає функція впливу та переконання людини в істинності християнської віри [18; 35; 59; 92; 146; 152]. Богословська література обмежується описом інтонації як чинника мовленнєвого впливу увигляді рекомендацій стосовно використання голосу та темпу, які ненадають повного уявлення про процес та механізм здійснення впливу наприхожанина [8, c. 325; 24]. Наявні дослідження релігійного дискурсу переважно стосуються англійської проповіді, де описують реалізацію просодичних параметрів, але реакція реципієнта на прослухане мовлення не розглядається [59; 90, с. 67; 114]. Поза увагою лінгвістів залишається аналіз просодії німецькомовноїпроповіді, атакож її вплив на сприйняття та оцінку реципієнтами усного тексту.
Актуальність дисертаційної роботи визначається загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій, які охоплюють питання функціональних аспектів просодії публічного мовлення, а також важливістю дослідження питань, які стосуються ступеню прояву просодичних компонентів під час виникнення перлокутивного ефекту, що зумовлює функціональну значущість просодії у риторичному контексті. Особливої актуальності набуває встановлення характеристик успішної промови, а саме німецькомовної проповіді, а також створення ефективної моделі мовленнєвого впливу нареципієнта.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету в межах комплексної теми "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови імовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти", затвердженої вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол № 2 від 27 вересня 2004 року). Проблематика роботи входить до кола питань, щодосліджуються згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти інауки України "Когнітивний і комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" № 0103U003178, яка розробляється Київським національним лінгвістичним університетом (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року).
Метою експериментально-фонетичного дослідження є встановлення особливостей реалізації просодичних компонентів німецькомовної проповіді уриторичному аспекті та визначення ступеня їхнього впливу на сприйняття усного тексту адресатом.
Для досягнення поставленої мети розв’язувались такі завдання:
1) розкрити особливості усної комунікації у риторичному аспекті;
2) виділити специфіку функціонування просодії публічного мовлення;
3) уточнити поняття перлокутивної функції інтонації;
4) визначити прагматичну спрямованість німецькомовної проповіді;
5) виявити риторичні особливості вступу, основної та заключної частин проповіді;
6) визначити взаємодію і модифікацію просодичних компонентів у мовленні адресатів за допомогою слухового та акустичного аналізу;
7) з’ясувати механізми функціонування просодичних компонентів у тексті німецької проповіді;
8) установити ступінь впливу просодичних компонентів на сприйняття усного тексту німецької проповіді адресатом;
9) окреслити кореляцію між типом просодичної організації німецькомовної проповіді та реакцією реципієнтів на її зміст.
Робоча гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що специфічне застосування просодичних характеристик адресантом під час проповіді справляє значний перлокутивний ефект на слухача, який надає прослуханому особистісний смисл, що трансформується у конотативне значення, внаслідок чого відбуваються зміни у смисловій інтерпретації тексту.
Об’єкт дисертаційного дослідження становлять усні реалізації текстів німецькомовної проповіді.
Предметом наукової роботи є просодичні параметри німецькомовної проповіді уриторичному аспекті.
Матеріалом слугують оригінальні аудіотексти німецьких проповідей, записані з модифікованою просодичною організацією німецькомовними дикторами-фонетистами. Загальний обсяг матеріалу становить 6 фрагментів емоційно забарвлених проповідей, час звучання 1 година 20хвилин, прослуханих та оцінених п’ятистами німецькомовними реципієнтами під час проведення перцептивного аналізу.
Методи експериментального дослідження визначаються метою, завданням та специфікою аналізованого матеріалу: звукозапис фрагментів проповіді німецькомовними дикторами-фонетистами з іншою просодичною організацією здійснено для отримання квазіспонтанного мовленнєвого матеріалу; аудитивний аналіз фрагментів проповідей аудиторами-фонетистами застосовано з метою визначення відмінностнй у функціонуванні просодичних компонентів воригінальних проповідях та їхніх квазіспонтанних звукозаписах, результати акустичного аналізу просодичних компонентів використано для зіставлення акустичних параметрів таїх перцептивних корелятів, метод семантичного диференціалу застосовано для аналізу змін усприйнятті реципієнтами усних текстів з різною просодикою, статистичний метод опрацювання отриманих даних проведено з метою визначення відносних значень мелодійного, темпорального та динамічного компонентів інтонації.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше проведено комплексний аналіз функціонування просодичних компонентів, а саме мелодики, акцентуації, паузації, ритму та темпу німецькомовної проповіді. Новим у роботі євстановлення ступеня впливу просодичного оформлення на формування емоційного насичення проповіді, атакож на сприйняття реципієнтом проповіді, виділення змін вособистісному смислі, який адресат надає прослуханому тексту врезультаті специфічної модифікації просодичних компонентів. Виявлено суттєву залежність сприйняття усного тексту респондентами від реалізації просодичних параметрів.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження вбачається урозширенні та поглибленні сучасної теорії інтонації, в аспекті уточнення взаємодії лінгвальних та позалінгвальних чинників, що визначають механізми впливу релігійних текстів на адресата; обґрунтування теоретичних положень про функціональні особливості інтонаційного оформлення тексту як ефективного публічного мовлення. Дослідження вможливлює поглиблений аналіз механізмів переконання адресата в істинності викладених аргументів. Застосований удослідженні метод семантичного диференціалу сприяє розвитку зв’язків фонетики з психосемантикою та психологією. Встановлене функціонування просодичних параметрів якфакторів мовленнєвого впливу на слухача може слугувати базою для подальших наукових досліджень різноманітних текстів, що мають впливовий тасугестивний характер.
Практичне значення роботи визначається можливістю використання їїосновних положень і результатів у курсі теоретичної фонетики німецької мови для опису системи інтонаційних моделей німецьких текстів різної стилістичної спрямованості (розділи "Інтонація", "Фоностилістика", "Риторика", "Культура усного мовлення", "Методика проведення експериментально-фонетичних досліджень"), для аналізу специфічної реалізації просодичних параметрів уінших текстах масової інформації, у лекційних курсах і на семінарських заняттях зриторики, прагматики, мовленнєвої комунікації та лінгвістики тексту, з метою підвищення ефективності викладання німецької мови, для розроблення тематики наукових праць студентів, а також для навчання красномовству студентів старших курсів.
На захист виносяться такі положення:
1. Просодичні характеристики висловлення здійснюють значний мовленнєвий вплив на реципієнта під час сприйняття німецькомовної проповіді. Перлокутивний ефект виникає у результаті специфічної реалізації мелодики, наголосу, паузації, ритму та темпу. Адресат надає прослуханій проповіді особистісний смисл у вигляді різноманітних асоціацій та вражень, отриманих слухачем унаслідок смислової інтерпретації тексту, які трансформуються вконотативне значення.
2. Розбіжності в реалізації просодичних компонентів, а саме вреалізації мелодики, акцентуації, паузації, ритму та темпу, виявлені воднакових залексичним і формально-граматичним складом фрагментів німецькомовної проповіді, свідчать про надзвичайно вагомий вплив просодичних чинників насприйняття йоцінку слухачем усного тексту проповіді.
3. Модифікації мелодійного контуру, різноманітність інтонаційних моделей сприяють появі конотативного та асоціативного значення від прослуханого тексту та впливають на враження реципієнта. Специфічне поєднання тональних рівнів слугує не лише важливим елементом у процесі сприйняття і розуміння тексту, але й привертає та утримує увагу реципієнта назмісті проповіді. Різке падіння тону на складоносії, оформленому спадним тоном свідчить про переконання мовця у своїх словах, вносить додатковий відтінок значення. Висхідно-спадний тон викликає довіру й пересвідчення адресата в істинності викладених положень, стратегічно надаючи йому відповіді до невирішених питань упроповіді. Висхідні тони захоплюють слухача й долучають його доактивного прихованого діалогу.
4. Ненаголошеність повнозначних слів призводить до зниження їхньої семантичної ваги, що впливає на ритмічну структуру тексту проповіді. Акцентуація службових слів сприяє утворенню гармонійного ритмічного рисунку, завдяки чому також досягається перлокутивний ефект. Періодичне виділення слів сильним та емфатичним наголосами супроводжує процес розгортання проблеми та її вирішення, якою мовець намагається зацікавити адресата та заволодіти його увагою. Підкреслена акцентуація змінює конотативне значення тексту впозитивний бік. Зміст розцінюється слухачем як менш насичений, але більш різноманітний і зрозумілий.
5. Гармонійна зміна динаміки ритму надає тексту експресивних таемоційних конотацій. Ритм варіює від плавного й простого за структурою достакатоподібного й змішаного і передає ставлення мовця до промови. Варіативність ритму залежить від теми та емоційного насичення тексту. Плавний регулярний ритм викликає в адресата відчуття монотонності йнецікавості, в той час як стакатоподібний постійно утримує увагу парафіянина.
6. Паузи формують ритмічний рисунок проповіді, надають експресивно‑емоційне навантаження і виконують відповідне прагматичне завдання, здійснюючи суттєвий вплив на реципієнта. Паузи відображають бажання мовця надати слову особливої ваги іпривертають увагу слухача до важливих семантичних центрів. Безпаузальне сегментування тексту, здійснене тільки за допомогою мелодики, надає просодичній структурі висловлення більшої різноманітності. Занадто довгі паузи пов’язуються з індивідуальною манерою говоріння мовця і здійснюють негативний вплив на конотативне значеннятексту.
Апробація основних теоретичних положень і результатів дослідження здійснювалася на одинадцяти наукових конференціях, у тому числі шести міжнародних: "La comunicazione parlata", 2325 лютого 2006 року, м. Неаполь, Італія; "Теоретические проблемы современной лингвистики" Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, 2628 квітня 2006 року, м.Сімферополь; "4. Doktorandentag am Institut für deutsche Sprache und Linguistik", 27 січня 2007 року, м. Берлін, Німеччина; "Язык и межкультурная коммуникация" Астраханського державного університету, 23 січня 2007 року, м.Астрахань, Росія; 14 Міжнародній лінгвістичній конференції "Язык и мир", 1−5 жовтня 2007 року, м.Ялта; на загальноукраїнській конференції Київського національного лінгвістичного університету "Лінгвістика та лінгводидактика усучасному інформаційному просторі", 46 квітня 2007 року, м. Київ; на п’яти міжвузівських науково-практичних конференціях: 4 Міжвузівська конференція молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських ігерманських мов ілітератур", 13 лютого 2006 року, м.Донецьк; "Лінгвістична наука і освіта уєвропейському вимірі", 46 квітня 2005 року, м. Київ; "Актуальні проблеми лінгвостилістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції", 46 квітня 2006року, м. Київ; "Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів", 12грудня 2007 року, м. Київ; "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій", 24 квітня 2008 року, м. Київ.
Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження висвітлено в чотирьох наукових статтях автора, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (1,61 друк. арк.), у двох статтях і тезах матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,63 друк. арк.
Структура дисертації. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, списків використаної літератури та джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг основного тексту дисертації становить 170 сторінок, загальний обсяг роботи 213 сторінок. Робота містить 40 таблиць та31рисунок. Список використаних джерел складається з 249 позицій, у тому числі 93 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 7 позицій.
Перелік умовних скорочень містить вжиті в дисертації термінологічні скорочення і маловідомі позначення.
У вступі обґрунтовано актуальність та наукову новизну дослідження, визначено його мету і завдання, теоретичне та практичне значення, приймається робоча гіпотеза, сформульовано положення, що виносяться на захист.
Перший розділ присвячено лінгвістичним проблемам риторики і просодії як риторичного засобу впливу на реципієнта, визначено роль просодичних компонентів під час сприйняття та розуміння усного тексту, проаналізовано значення функцій інтонації у реалізації перлокутивної функції, розглянуто проповідь як зразок ефективного публічного мовлення, її мету, функції, завдання, особливості побудови та використання лексико-семантичних засобів.
Другий розділ містить програму проведення експериментального дослідження просодії німецькомовної проповіді у риторичному аспекті, відомості про дикторів тааудиторів­інформантів, а також описує методику аудитивного оцінювання, акустичного та перцептивного аналізів.
У третьому розділі представлено результати слухового, акустичного, перцептивного аналізів німецькомовної проповіді, статистичного опрацювання даних, здійснено лінгвістичну інтерпретацію отриманих результатів.
У загальних висновках підсумовано результати дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розвідок.
Додатки містять відомості про дикторів, аудиторів, експериментальний матеріал, а також таблиці з результатами акустичного та перцептивного аналізів.
Список використаних джерел складається з складається з 249 позицій, утому числі 93 іноземними мовами.

Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 7 позицій.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Аналіз теоретичних і експериментальних розвідок та проведене власне експериментально-фонетичне дослідження дозволяють зробити такі висновки.
Усна комунікація спрямована на переконання адресата через надання йому нової інформації, що не повністю збігається з його поглядами або є зовсім протилежною, і, зрештою, змушує погодитися з прослуханим текстом. Переконання відбувається у риторичному аспекті за допомогою не лише логічних засобів, алейемоційно-психологічних, які враховують особливості реципієнта, формуючи нестільки знання, скільки думку.
Просодичні компоненти відіграють провідну роль у публічному мовленні, асаме формують у реципієнта ставлення до мовця або до предмету повідомлення, впливають на зацікавленість змістом промови, на ступінь переконання слухача; викликають довіру до мовця, реалізуючи перлокутивну функцію інтонації, щополягає у привертанні та утриманні уваги реципієнта, сприяє встановленню контакту і "захопленню" текстом, а також створює певний емоційний фонінастрійадресата.
Найавторитетнішим джерелом релігійної інформації та найефективнішим засобом впливу на віруючих є проповідь, яка розуміється як публічне мовлення, продуковане в церкві проповідником (адресантом) перед прихожанами (адресатом). Цільовою настановою такого жанрового типу є вплив на відчуття, свідомість і волю людини з метою переконання її в необхідності дотримання норм та правил життя, що проповідуються, формування в неї певної поведінкової реакції, оскільки головною метою християнської проповіді вважають виховання в людині християнського світогляду, її здатність відповідати на питання сучасності, давати віруючим конкретні рекомендації іслужити зразком у життєвих ситуаціях. Релігійна промова ґрунтується ненаособистій думці проповідника, а виражає конфесійну точку зору напроблеми сучасності, з якими зустрічаються парафіяни. Змістом проповіді єрелігійно‑догматичні або релігійно-моральні теми, а основними функціями таких текстів виступає функція впливу та переконання людини в істинності християнської віри. Вплинути на відчуття, свідомість і волю людини з метою переконання її в необхідності дотримання норм та принципів, що проповідуються, сформувати у неї певну поведінкову реакцію є цільовою настановою цього типу жанру. Встановлено, що вступ, основна й заключна частини проповіді можуть мати різні прагматичні завдання, які по-різному здійснюють вплив на слухача, викликаючи внього напружений та збуджений стан, коли мовець закликає до певних дій,допрактичного виконання Слова Божого, або заспокоює прихожан, наближаючи їх до Бога, спонукає відчути благоговіння перед Творцем,а також морально повчає слухачів.
Просодична організація фрагментів усного тексту проповіді характеризується на рівні сприйняття складною взаємодією всіх компонентів інтонації, а саме мелодики, акцентуації, паузації, ритму та темпу, в результаті чого здійснюється перлокутивний ефект на слухача. Серед особливостей модифікацій просодичних компонентів, що впливають на досягнення перлокутивного ефекту, можна назвати: зони прискорення й уповільнення темпу; послаблення та посилення інтенсивності висловлень; частотну акцентуацію; контрастні перепади мелодійного рисунку вкомунікативно‑смислових частинах тексту; створення специфічного нерівномірного ритмічного рисунку; оказіональне вживання психологічних пауз.
Для фрагментів проповіді різної прагматичної спрямованості спільним засобом є хвилеподібний рух тону, який реалізується у межах ритмогруп, паралелізм ритмічної структури фонетичного слова, тобто чітке чергування наголошених і ненаголошених складів та ізохронність темпу їх вимови. У ряді випадків структура суміжних ФС має нерегулярний ритм, які складаються знеоднакової кількості ненаголошених складів імають різну швидкість реалізації. Поширення паралелізму та клімаксу ритмічної структури напослідовно розташовані ФС, забезпечує рівномірний або зростаючий розподіл їхнього прагматичного навантаження та сприяє досягненню перлокутивного ефекту на слухача німецькомовної проповіді.
Стабільним показником виділення сильних позицій у тексті проповіді є: темп, акцентуація, тоді як мелодійний компонент та паузація варіюють від проповіді до проповіді. Так, кульмінація проповіді "Salz" відзначається всіма трьома просодичними компонентами, а у фрагменті проповіді "Vergiss nicht, dass du Christ bist" індикатором сильних позицій виступає лише сповільнений темп порівняно з загальним темпом цілого фрагмента.
Варіативність тональних інтервалів визначено ефективним просодичним засобом та дієвим чинником мовленнєвого впливу. Крім того, коливання тональних контурів слугують не лише важливим елементом під час сприйняття та розуміння тексту, а й привертають увагу реципієнта до змісту. Відповідно доспостережень фонетистів можна зробити висновок, що спадний або навіть висхідно-спадний тон викликає довіру й переконання адресата в істинності обговорюваних положень та в щирості їх презентації, стратегічно даючи йому відповіді наневирішені питання у проповіді. У свою чергу, висхідні тони слугують для того, щоб захопити увагу слухача, долучити його до активного прихованого діалогу, задаючи риторичні питання, не очікуючи відповіді. Паралелізм мелодійного рисунку, дзеркальна симетрія, зростання і спад напруги у ФС, чергування різних інтонаційних моделей здійснюють вплив на сприйняття реципієнтом тексту, а саме контрольний варіант проповіді здається більш претензійним, цілеспрямованим, напруженим, дещо гнітючим, але достатньо дієвим, важливим і переконливим. Різке падіння тону нанаголошеному голосному (з 290 до 150 Гц) виражає в мовленні впевненість мовця у своїх словах, вносить додатковий відтінок значення ("у цьому немає сумніву"), який міг бути виражений модальними словами "безперечно".
Специфічна реалізація просодичних характеристик у модифікованому фрагменті, підтверджена результатами слухового аналізу, справляє вплив наконотативне значення тексту: а саме, плавність, рівномірність тамонотонність мелодики з переважно спадними тонами в кінці висловлення, певне гармонійне чергування тональних рівнів на відміну від вихідного фрагмента проповіді, сприяють створенню у слухача враження пасивності; рівномірний розподіл наголосів, а також помірний темп без особливих прискорень і сповільнень викликають відчуття монотонності. Респонденти оцінюють модифікований варіант тексту за фактором "оцінка" як більш темний, неприємний, позбавлений потенціалу, неважливий, нетворчий. У факторі "складність" зі знаком плюс за шкалою переважають якості "особистий" (увихідному тексті), шкала "повчальний" має практично однакове навантаження, все ж аудитори-інформанти вважають модифікований фрагмент більш застарілим, незрозумілим та непідхожим.
Ступінь акцентного виділення прагматичних фокусів залежить від їхнього місця в інформаційній структурі тексту, а також від завдань, які мовець ставив інтенційно. Аналіз акцентної структури фонетичних слів проповіді показав, щовемфатичних структурах виділення певного сегменту посилюється зарахунок послаблення інших словесних наголосів. Наголошеними у проповіді можуть бути не тільки повнозначні слова, але й слова зі зниженою семантичною вагою, так звані службові слова, які можуть сприяти створенню гармонійного ритмічного рисунку, завдяки чому досягається перлокутивний ефект. Виділення слів сильними та емфатичними наголосами, відсутніх в 70% випадків умодифікованих фрагментах, що пояснюється підвищеною емоційністю проповідника, зумовленою його намаганням зацікавити реципієнта, перейнятися проблемою, викладеною у фрагменті, має своє вираження у чинниках "важливий", "позитивний", "серйозний", "напористий", "вартий реакції". Модифіковані тексти проповідей "Sei das Salz in der Suppe" та"Vergiss nicht, dass du Christ bist" відрізняються більш рівномірним розподілом наголосів та їхньою помірною градацією, викликає у слухача відчуття пасивності або монотонності та проявляється в асоціаціях "нудний", "байдужий", "холодний", "відштовхуючий", "пустий" тощо.
Ритм передає ставлення мовця до сказаного. Ритмомелодика відображає внутрішнє налаштування автора, виражене вавторській специфіці лексико‑семантичного наповнення тексту, його синтаксичній реалізації, композиційній побудові та загальній тональності. Порівнюючи ритміку німецьких проповідей, можна помітити тенденцію доваріативності ритму залежно від теми та емоційного насичення тексту. Нерівномірна кількість складів у ФС сприяє появі своєрідної ритміки висловлення, яка забезпечує оригінальну ритмічність організації озвученого тексту, його цілісність таполегшує сприйняття. Ритміка сучасної проповіді, що, на відміну від традиційної, може бути експресивною, не є тотожною ритмічній організації нейтрального мовлення. Збільшення кількості пауз та подовження їхньої тривалості, специфічна сегментація, нерівномірний темп, емфатичні наголоси, контрастніша мелодика порушують типові для німецької мови ритмічні тенденції, а ритм за своїм сугестивним впливом уважається головним елементом просодичного рівня мовлення. Плавний регулярний ритм викликає вадресата відчуття монотонності та заспокоєння, у той час якстакатоподібнийритм спричиняє появу різноманітних емоцій, відчуття активності та напруженості. Складна схема варіювання темпу в проповіді також впливає на специфічне оформлення її ритмічної організації.
Пауза передає невиражений словами повчальний підтекст фрагмента, атакож надає слухачеві можливість інтерпретувати отриману словесну інформацію. Усі підвиди пауз проповіді несуть експресивно-емоційне навантаження і виконують відповідне прагматичне завдання, залучаючи слухачів до ланцюга подій, що розгортаються, викликаючи відчуття співпереживання і таким чином непомітно підводять до самоаналізу, роздумів на релігійні теми та до прийняття відповідних рішень. Періодичне розташування пауз з урахуванням їхніх часових показників, відіграє певну роль при формуванні ритмічного рисунка фрагмента проповіді. Тенденція до більш довгих прагматичних пауз спостерігається переважно на прагматично сильних ділянках тексту, що свідчить про їхню емоційно-образотворчу значущість вінтонаційній структурі проповіді. Слухачеві вдається більш глибоко проникнути у зміст того, про що йдеться, таоцінити текст з психологічними паузами як "особистісний", "вартий уваги", "повчальний", "цікавий" тощо. Найбільшої сили впливу набуває "подвійне обрамлення" ключового слова "риторичним мовчанням" оточення його паузами хезитації і перед, і після смислового центру висловлення. Це дозволяє реципієнту психологічно налаштуватися наповідомлення, підготуватися до сприйняття вагомої за змістом інформації, виходячи іззначення ключового смислового слова. Висока частота вживання пауз вусіх можливих випадках (але без порушення синтаксичних зв’язків) єодним із засобів формування конотативного значення тексту німецькомовноїпроповіді.
Таким чином, можна зробити висновок, що зміна в стані, поведінці реципієнта проповіді може відбуватися внаслідок взаємодії різних просодичних засобів, за допомогою яких реалізується перлокутивна функція інтонації. Просодична організація тексту здійснює у виявленні кількісних розбіжностей перший тип впливу на реципієнта (зміна його ставлення до сприйнятого стимулу без зміни категоріальної структури індивідуальної свідомості), а також другий тип змін образу світу індивіда, а саме, формує загальний емоційний настрій, світосприйняття реципієнта; викликає появу позитивних або негативних асоціацій, формуючи конотативне значення; впливає на результат інтерпретації пропозиційного компонента; є індикатором ілокутивної сили і слугує для вираження різних типів прагматичних значень. Установлені модифікації просодичних характеристик забезпечують досягнення основних цілей, які ставить перед собою проповідник: вплинути на парафіянина таким чином, щоб йому не лише запам’яталася сама промова, але й відбулися зміни в його поведінці стосовно дотримання моральних норм, піднявся його дух, щоб закладені в тексті принципи стали його життєвими принципами.

Отже, перспективний напрямок подальших досліджень вбачається укомплексному аналізі просодичних характеристик проповіді, включаючи тембр та гучність, які також можуть здійснювати вплив на сприйняття та оцінку реципієнтом усного тексту проповіді, а також у дослідженні різних публічних текстів на матеріалі інших мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамович С. Д. Риторика: [навч. посібник] / С. Д. Абрамович, М.Ю.Чікарькова Львів: Світ, 2001. 240 с.
2. Александрова О. В. Проблемы экспрессивного синтаксиса (на материале английского языка / О. В. Александрова М.: Высшая школа, 1984. 211 с.
3. Алексієвець О. М. Просодичні засоби інтенсифікації висловлювань сучасного англійського мовлення (експериментально фонетичне дослідження): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / О. М. Алексієвець К., 1999. 19 с.
4. Амфитеатров Я. К. Чтения о церковной словесности или гомилетика / Я.К.Амфитеатров К.: Вальнера, 1846. 345 с.
5. Артемов В. А. Метод структурно-функционального изучения речевой интонации / В. А. Артемов М.: Наука, 1974. 160 с.
6. Артемьева Е. Ю. Основы психологии субъективной семантики / Е.Ю.Артемьева М.: Наука, 1999. 349 с.
7. Арутюнова Н. Д. Национальное сознание, язык, стиль / Н. Д. Арутюнова // Лингвистика на исходе ХХ века: тез. докл. междунар. конф. М., 1995. Т.1. С. 3233.
8. Барсов Н. И. Гомилетика / Н. И. Барсов М., 1994. 743 с.
9. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин М.: Искусство, 1986. 444 с.
10. Бенвенист Э. Общая лингвистика: [пер. с франц. Ю. Н. Караулова / общ. ред. Ю. С. Степанова]. / Эмиль Бенвенист М.: Прогресс, 1974. 447 с.
11. Бильченко П. З. Гомилетика: Теория церковной проповеди / П. З. Бильченко Сергиев Посад, 1999. 143 с.
12. Бишук Г. В. Ритмічна модель англомовного художнього тексту (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі соціально‑психологічних оповідань письменників XX ст.): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Бишук Галина Володимирівна К., 2003. 208 с.
13. Бишук Г. В. Частотні та просодичні характеристики ритмічних одиниць тексту / Г. В. Бишук // Вісник КНЛУ. 2003. Т. 3, № 2. C. 138147.
14. Блохина Л. П. Роль просодики в системе супрасегментных характеристик / Л.П. Блохина, Р. К. Потапова // Вопросы фонологии и фонетики. М., 1971. С. 3033.
15. Бондарко Л. В. Фонетика современного русского языка: [учебн. пособие] / Л.В. Бондарко СПб: Санкт-Петербургского. гос. ун-та, 1998. 275 с.
16. Бондарко Л. В. Основы общей фонетики: [учебн. пособие] / Л. В. Бондарко, Л. А. Вербицкая, М. В. Гордина СПб: Санкт-Петербургского. гос. ун-та, 1991. 151 с.
17. Бондаренко Е. С. Територіальна варіативність голосних і приголосних сучасної німецької мови (експериментально-фонетичне дослідження): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Бондаренко Ельвіра Сидорівна К., 2005. 218 с.
18. Братусь Б. С. Основы христианской психологии / Б. С. Братусь М.: Наука, 1995. 486 с.
19. Браун Л. Имидж путь к успеху: [пер. с англ. Л. Царук]. / Л. Браун СПб: Питер-пресс, 2000. 192 с.
20. Васильев Л. Г. О понимании речевых сообщений / Л. Г. Васильев // Языковое общение и его единицы. Калинин: Изд-во Калинин. ун-та, 1986. С. 8288.
21. Васильев Л. Г. Три парадигмы понимания: Анализ литературы вопроса [Електронный ресурс] / Л. Г. Васильев // Сборник электронных вариантов статей и книг "Парадигма искусственного интеллекта" 1999. Режим доступу до журн. : http://newasp.omskreg.ru/intellect/f54.htm.
22. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство / З. Вендлер // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. 1985. № 16. С. 238250.
23. Виноградов В. В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике / В. В. Виноградов М.: Наука, 1975. 560 с.
24. Власова Е. И. Православная проповедь [Електронный ресурс] / Е. И. Власова // Сборник электронных вариантов статей и книг "Время и вера" 1992. Режим доступу до журн. : http://www.verav.ru/common/public.php?num=68
25. Волошинов В. Н. Конструкция высказывания / В. Н. Волошинов // Литературная учеба. 1930. № 3. С. 6587.
26. Воскобойник Г. Д. Когнитивный диссонанс и теория перевода / Г.Д.Воскобойник // Вестник ИГЛУ: Серия Лингвистика. Вопросы теории и практики перевода. 2001. Вып. 3, № 6. С. 2528.
27. Гак В. Г. Высказывание и ситуация / В. Г. Гак // Проблемы структурной лингвистики / [под. ред. В. П. Григорьева]. М.: Наука, 1973. C. 349372.
28. Гак В. Г. К проблеме семантической синтагматики / В. Г. Гак // Проблемы структурной лингвистики. М.: Наука, 1972. С. 367395.
29. Горелов И. Н. Невербальные компоненты коммуникации / И. Н. Горелов М.: Наука, 1980. 238 с.
30. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: [пер. с нем. под. ред. Г. В. Рамишвили. / Вильгельм фон Гумбольдт М.: Прогресс, 1984. 400 c.
31. Данилова Н. К. "Знаки субъекта" в дискурсе / Н. К. Данилова Самара: Самар. ун-т, 2001. 228 с.
32. Данкел Ж. Ораторское искусство путь к успеху / Ж. Данкел, Э. Парнхэм СПб: Питер Пресс, 1997. 224 с.
33. Дейк Т. А. ван. Принципы критического анализа дискурса / Т. А. ван Дейк // Перевод и лингвистика текста. М., 1994. С. 169217.
34. Дементьев В. В. Непрямая коммуникация и ее жанры / В. В. Дементьев М.: Гнозис, 2006. 376 с.
35. Демецкая В. В. Кросс-культурный анализ проповеди как типа текста / В.В.Демецкая // Вісник Харківського національного університету. Романо‑германська філологія. 2004. № 636. С. 157160.
36. Долинин К. А. Интерпретация текста / К. А. Долинин М.: Просвещение, 1985. 285 с.
37. Дреслер В. Синтаксис текста / В. Дреслер // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистика текста. М., 1978. № 8. С. 111137.
38. Еленский Б. Е. Религиозная проповедь сегодня / Б. Е. Еленский К.: РДНА, 1989. № 1. 27 с.
39. Есин А. Б. Принципы и приемы анализа литературного произведения / А.Б.Есин М.: Флинта, 2000. 248 с.
40. Жаловага А. С. Антропологічні основи християнського проповідування: дис. ... канд. філос. наук: 09.00.11 / Жаловага Анатолій Степанович К., 2002. 192 с.
41. Желтухина М. Р. Масс-медиальная коммуникация: языковое сознание воздействие суггестивность / М. Р. Желтухина. // Язык, сознание, коммуникация. М., 2003. № 24. С. 1328.
42. Залевская А. А. Введение в психолингвистику / А. А. Залевская М.: Российск. гос. гуманитар. ун-т, 1999. 382 с.
43. Земская Е. А. Русская разговорная речь / Е. А. Земская. М.: Наука, 1983. 221 с.
44. Зернецкий П. В. Единицы речевой деятельности в диалоги ческом дискурсе / П. В. Зернецкий // Языковое общение: единицы и регулятивы. 1987. С.8995.
45. Зиндер Л. П. Общая фонетика: [учебн. пособие] / Л. П. Зиндер М.: Высшая школа, 1979. 312 с.
46. Златоустова Л. В. Фонетические единицы русской речи / Л. В. Златоустова М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1981. 108 с.
47. Иванова-Лукьянова Г. Н. Об ударности динамически неустойчивых слов / Г.Н. Иванова-Лукьянова // Развитие фонетики современного русского языка. 1971. С. 170189.
48. Ивойлова Н. Ю. Об особенностях композиции современной христианскойпроповеди [Электронный ресурс] / Н. Ю. Ивойлова // Яросл.пед. вестн. 2002. № 3. Режим доступу до журн.: http://www.yspu.yar.ru/vestnik/novye_Issledovaniy/17_8/.
49. Калита А. А. Просодика і функціональна семантика / А. А. Калита // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ. К.: Видавничий центр КНЛУ. 2001. № 5. С. 2571.
50. Калита А. А. Система фонетичних засобів актуалізації смислу висловлювання (експериментально-фонетичне дослідження англійського емоційного мовлення): дис. докт. філол. наук: 10.02.04 / Калита Алла Андріївна К., 2003. 566 с.
51. Карасик В. И. Религиозный дискурс / В. И. Карасик // Языковая личность: проблемы лингвокульторологии и функциональной семантики: Сборник науч. трудов. Волгоград, 1999. С. 519.
52. Карасик В. И. Характеристики педагогического дискурса / В. И. Карасик // Языковая личность: аспекты лингвистики и лингводидактики: Сборник науч. трудов. Волгоград, 1999. С. 318.
53. Карасик В. И. Этнокультурные типы институционального дискурса / В.И.Карасик // Этнокультурная специфика речевой деятельности: Сб. обзоров: ИНИОН РАН. М., 2000. С. 3764.
54. Кашкин В. Введение в теорию коммуникации: [учебн. пособие] / В. Кашкін Воронеж: Изд-во ВГТУ, 2000. 175 с.
55. Киселева Л. А. Вопросы теории речевого воздействия / Л. А. Киселева Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1978. 159 с.
56. Клацки Р. Память человека : структуры и процессы / Р. Клацки М.: Мир, 1978 320 с.
57. Кобозева И. М. Лингвистическая семантика: [учебн. пособие] / И.М.Кобозева М. : Эдиториал УРСС, 2000. 352 с.
58. Костомаров В. Г. Русский язык на газетной полосе / В. Г. Костомаров М.: Изд-во Моск. унта, 1971. 257 с.
59. Кравченко Н. А. Лингвистические средства воздействия в тексте проповеди / Н. А. Кравченко // Записки з романо-германської філології: Одеський національний ун-т. ім. Мечникова. № 12. Романо-германська філологія, 2002 С. 103108.
60. Красников М. Церковна проповідь / М. Красников // Людина і світ. 1975. № 1. С. 1720.
61. Красных В. В. "Свой" среди "чужих": миф или реальность? / В. В. Красных М.: ИТДГК "Гнозис", 2003. 375 с.
62. Кривнова О. Ф. Перцептивная и смысловая значимость просодических швов в связном тексте / О. Ф. Кривнова // Проблемы фонетики. № 2. М.: Наука, 1995. С. 228238.
63. Кухаренко В. А. Интерпретация текста / В. А. Кухаренко М.: Просвещение, 1988. 192 с.
64. Легойда В. Р. In God we trust? религиозность по-американски [Електронныйресурс] / В. Р. Легойда // Аквариуниверситет, 2002. Режим доступу до журн.: http://www.aquarun.ru/psih/relig/relig9.html
65. Линдсей П. Переработка информации у человека / П. Линдсей, Д.М.Норманн М.: Мир, 1974. 550 c.
66. Лобовик Б. А. Религиозное сознание и его особенности / Б. А. Лобовик К.: Наукова думка, 1986. 248 с.
67. Логинова И. М. Акустическая природа второстепенного словесного ударения в русском языке / И. М. Логинова // Изучение сегментных и суперсегментных единиц речи. М., 1977. С. 2628.
68. Лурия А. Р. Язык и сознание / А. Р. Лурия М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1979. 320 с.
69. Лурия А. Р. Основные проблемы нейролингвистики / А. Р. Лурия М.: Изд‑во Моск. гос. ун-та, 1975. 253 с.
70. Макаров М. Л. Интерпретативный анализ дискурса в малой группе / М.Л.Макаров Тверь: Изд-во Тверск. гос. ун-та, 1998. 200 с.
71. Макаров М. Л. Основы теории дискурса / М. Л. Макаров М.:ИТДГК "Гнозис", 2003. 280 с.
72. Макеева Л. А. Внушение ("суггестия") и ее роль в художественной коммуникации (творчестве, восприятии) / Л. А. Макеева // Вопросы гуманитарных наук 2006. № 6. С. 93102.
73. Манькова Л. А. Речевое воздействие газетных заголовков (на материале крымской прессы) / Л. А. Манькова // Культура народов Причерноморья. 1998. № 3. С. 192195.
74. Мартине А. Основы общей лингвистики / А. Мартине М.: Эдиториал УРСС, 2004. 224 с.
75. Марчишина А. А. Функціонально-семантичні особливості дієслівних операторів гумористичної модальності (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози): дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Марчишина Алла Анатоліївна К., 2005. 196 с.
76. Миллер Н. Е. Просодические характеристики аргументативных диалогических единств, реализующих функцию убеждения / Н. Е. Миллер // Записки с романо-германской филологии. 2003. № 13. С. 134142.
77. Михайлова Л. В. Еволюція директивних мовленнєвих актів в англійській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 "Германські мови" / Л. В. Михайлова Харків, 2002. 19 с.
78. Михальская А. К. Пути развития отечественной риторики: утрата и поиски речевого идеала / А. К. Михальская // Филологические Науки. 1992. С.5567.
79. Морозов В. П. Искусство и наука общения: невербальная коммуникация / В.П. Морозов М.: ИП РАН, Центр "Искусство и наука", 1998. 189 с.
80. Набиева В. М. Прагматический аспект дискурса современной литургической проповеди: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.19 "Общее языкознание, социолингвистика, психолингвистика" / В.М.Набиева М., 1996. 21 с.
81. Надеина Т. М. Фразовая просодия как фактор речевого воздействия / Т.М.Надеина М., 2003. 145 с.
82. Немов Р. С. Психология / Р. С. Немов М.: Просвещение, 1995. 576 с.
83. Николаева Т. М. Акцентно-просодические средства выражения категории определенности неопределенности / Т. М. Николаева // Категория определенности неопределенности в славянских и балканских языках. М.: Наука, 1979. C. 119174.
84. Николаева Т. М. Три инто