Лисенко Катерина Вікторівна Риторико-просодичні особливості радіовистав за п’єсами В. Шекспіра

Краткое описание

Лисенко Катерина Вікторівна, асистент кафедри іно­земних мов математичних факультетів Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шев­ченка: «Риторико-просодичні особливості радіовистав за п’єсами В. Шекспіра» (10.02.04 - германські мови). Спец­рада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЛИСЕНКО КАТЕРИНА ВІКТОРІВНА
УДК 811.111’34/’42
ДИСЕРТАЦІЯ
РИТОРИКО-ПРОСОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РАДІОВИСТАВ ЗА П’ЄСАМИ
В. ШЕКСПІРА
10.02.04 – германські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне
джерело ________________________ К. В. Лисенко
Науковий керівник – Бєлова Алла Дмитрівна, доктор філологічних наук,
професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ ............................................................................................................ 2
ЗМІСТ...................................................................................................................... 9
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ............................................................ 11
ВСТУП................................................................................................................... 12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ДИСКУРСУ
ДРАМАТИЧНОЇ РАДІОПОСТАНОВКИ...................................................... 20
1.1. Дискурс англомовної драматичної радіопостановки як об’єкт
лінгвістичного дослідження................................................................................. 20
1.2. Історія розважального радіомовлення та розвиток драматичної
радіопостановки .................................................................................................... 25
1.3. Фонетичні особливості реалізації монологу та діалогу у драматичних
радіопостановках .................................................................................................. 33
1.4. Просодичні засоби створення художніх образів ........................................ 40
1.5. Особливості просодії питальних речень в драматичній радіовиставі...... 51
1.6. Риторичні прояви акторського виконання у радіовиставах ..................... 59
Висновки до першого розділу ........................................................................... 69
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОФОНЕТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ............................................................... 73
2.1. Основні напрями сучасних фонетичних досліджень ................................. 73
2.2. Характерні фонетичні особливості поетичного стилю В. Шекспіра........ 79
2.3. Методологія та алгоритм проведення експериментально-фонетичного
дослідження ........................................................................................................... 85
2.4. Статистичний аналіз експериментально-фонетичного матеріалу ............ 92
Висновки до другого розділу............................................................................. 97
10
РОЗДІЛ 3. ВАРІАТИВНІСТЬ ПРОСОДІЇ ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ В
ДІАХРОНІЇ......................................................................................................... 100
3.1. Співвідношення інваріантності та варіативності нормативних маркерів
актуалізації просодичної моделі інтерогативів................................................ 100
3.2. Особливості просодичних характеристик риторичних питань………....108
3.2.1.Просодичні особливості повторів риторичних питань ......................... 113
3.2.2. Особливості просодичного оформлення складнопідрядних риторичних
питань………………………………………………………………………….....142
3.2.3. Просодичні особливості пародійних цитацій питальних речень в прямій
мові……………………………………………………………………………... 144
3.3. Просодичні характеристики інтерогативів у внутрішньому монолозіроздумі.................................................................................................................. 157
Висновки до третього розділу......................................................................... 171
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................................. 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................... 182
ДОДАТКИ .......................................................................................................... 224
Додаток А ........................................................................................................... 224
Додаток Б ........................................................................................................... 229
Додаток В ........................................................................................................... 247

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Найпопулярнішою антологією радіодрами 30–40 років минулого
століття після появи радіо стала серія аудіозаписів драматичних
радіопостановок. Збережені аудіозаписи театральних постановок періоду
Золотої Ери радіо зафіксували унікальне звучання акторських виконань, з
їхніми неповторними фонетичними особливостями звучання. Оскільки, одним
з найперспективніших підходів до встановлення достеменної наявності змін в
інтонаційному звучанні в діахронічному плані є поєднання результатів
перцептивних спостережень з інструментальними даними, надзвичайно
важливими для компаративного дослідження, виявились саме аудіозаписи
більш ранніх драматичних постановок як основи для наступного
співставлення.
Зважаючи на те, що радіомистецтво в цілому характеризується
особливими умовами сприйняття, а саме, відсутністю візуального ряду щодо
того, що відбувається в п’єсі, особливої важливості набуває емоційне та
осмислене актором виконання. Оскільки радіопостановка, позбавлена
візуальності образів, тяжіє до, створених голосами акторів, мовленнєвих
«картин», основним засобом демонстрації емоційно-експресивного характеру
є саме просодичне оформлення драматичного мовлення.
Просодичні властивості монологічного сценічного мовлення
характеризуються, перш за все, специфічним наголосом, а також паузацією,
яка є засобом забезпечення членування тексту та прийомом привертання уваги
та підвищення емоційності. У створенні віртуальної драматургічної
радіореальності неможливо також переоцінити роль мелодики, оскільки вона,
за відсутністю візуалізації, додає образності мовленню.
Попри те, що просодичне оформлення театральної постановки
характеризується значною варіативністю, однаковий зміст аудіофрагментів в
цілому обмежує варіативність виконань в зв’язку з незмінністю самого уривку
тексту п’єси, що розглядається. В зв’язку з цим, просодичне оформлення
176
аналізованих інтерогативів з аудіо постановок має і свої інваріантні константи,
показники яких не змінюються за будь яких обставин. В результаті
дослідження було визначено, що дискурс радіопостановки п’єс В. Шекспіра
також характеризується рядом інваріантних та варіативних рис, що
проявляються у інтонаційному оформленні спеціально виокремлених
інтерогативів у реалізаціях аналізованих театральних акторських груп. З
одного боку, інтерогативи за правилом характеризуються стандартними,
характерними для певного типу речення, просодичними рисами або
інтонаційним інваріантом, який є абстрактною моделлю, виведеною на основі
найбільш частотних характеристик. З іншого боку, необхідність додавати
сценічному мовленню емоцій неодмінно призводить до руйнування
канонічної моделі та появі варіативності як реального просодичного
оформлення.
До найбільш варіативних параметрів інтерогативних конструкцій, перш
за все, можна віднести мелодику. Оскільки релевантними характеристиками
актуалізацій інтерогативів є, в залежності від типу питання, чітко зафіксовані
мелодійні малюнки, а вираження інтерогативності зазвичай позначається
своєрідним рухом мелодичного контуру, було досліджено відповідність або
невідповідність просодичних мовленнєвих стандартів нормативної вимови
ізольованих висловлювань фактичним реалізаціям цих інтонаційних типів в
зв’язному мовленні виконавців-акторів. Також було розглянуто фактичне
відхилення від типового інтонаційного малюнка синтагм та від канонічного
співвідношення між інтонацією та комунікативним типом висловлювання.
Співставлення нормативного мелодійного контуру, характерного для певного
типу інтерогативу, з реальним звучанням дозволило виявити кількість
реалізацій, оформлених за правилом, та реалізацій з порушеннями правила.
Результати перцептивного дослідження співвідношення між типом
питального речення та інтонацією вказують на те, що 41 % інтонаційних
контурів загальних питань в аудіозаписах повністю збігається із загально
визнаними нормами просодії для подібних речень. У решті реалізацій було
177
зафіксовано порушення норми. В групі спеціальних питань 61 % інтонаційних
контурів повністю збігаються з канонізованим стандартом, з розбіжностями у
решти реалізацій.
Монологічне мовлення в цілому характеризується специфічною
адресною спрямованістю. Оскільки співрозмовники або реципієнти
інформації поступово перетворюють його на діалог або полілог, в
монологічному мовленні для комунікативних цілей використовуються як
окремо взяті питання, так і питання разом з відповідями як базовими
компонентами мінімального діалогу та монологу. Інтонація інтерогативу
може, залежно від прагматичних функцій, як значно підсилювати, так і
послабляти питальну спрямованість інтерогативу.
В ході дослідження було заміряно тривалість пауз, їхню локалізацію, час
звучання в цілому, а також висоту основного тону (ЧОТ), його мінімальні та
максимальні показники, різницю між ними та відсоткові показники діапазону
ЧОТ, що надало можливість провести діахронічний аналіз усіх реалізацій
інтерогативів.
В інтерогативах тональний діапазон ЧОТ, темп та паузація є
варіативними показниками і, в залежності від акторського виконання та стилю
епохи в цілому, вони значно відрізняються. Так, уповільнений темп та
подовжені паузи в комбінації зі значними показниками діапазону ЧОТ
відповідають тенденціям в царині акторської гри минулих часів для
демонстрації різного рівня емоційних станів та мали б свідчити про
напружений емоційний настрій героя.
Аналіз кореляції темпоральних показників та діапазону ЧОТ як основних
просодичних маркерів сценічного монологу- виступу свідчить про існування
певної взаємозалежності цих даних. З одного боку, чим швидкість вища, тим
нижче показник різниці максимальних та мінімальних показників ЧОТ. З
іншого боку, виявилась і протилежна тенденція, коли висока швидкість
мовлення супроводжується надшироким діапазоном ЧОТ в комбінації з
характерними тембровими особливостями, що пояснюється режисерською
178
задачею створення специфічного, негативного образу з неприємними
голосовими характеристиками.
Одним з найвпливовіших засобів емоційного впливу на слухача є такий
риторичний прийом як повтор. Синтаксичний паралелізм однорідних
підрядних або однотипних РП корелюється з ідентичним просодичним
контуром інтонаційних груп. Паралельно з синтаксичним повтором
використовується певний елемент повтору просодичного, наприклад, повтор
«першого» мелодійного контуру, повтор гіперболізованого затягування паузи
або, навпаки, відсутності перерви у фонації, що в цілому підсилюють загальне
емоційне враження. Для підсилення емоційного накалу та привернення
додаткової уваги актори в групах рекурентних синтаксичних паралелізмів РП
в передостанньому та останньому питанні можуть порушувати правила
просодичного оформлення питання.
Серед досліджуваного матеріалу розглянуті РП, що включають цитацію
як глузливе пародіювання. Мовець підлаштовує себе під модель іншої
людини, одночасно перебільшуючи притаманні їй психологічні та поведінкові
характеристики для створення мовленнєвої карикатури. Відбувається зміна
фонації і артикуляційної бази для інтонаційного травестування репліки, а
саме: до чужого вислову додається суб'єктивна просодична оцінка мовця.
Одією з найвизначніших рис реалізацій різних акторських груп та
ефективним засобом привернення уваги слухачів є незвична паузація, яка
значно підсилює емоційне враження від сказаного. Не тільки сам факт
наявності або відсутності емфатичних пауз є просодичним маркером
варіативності виконання одного й того ж монологу. Важливою є також їхня
локалізація, тривалість та різна рекурентність. Показники тривалості перерви
в фонації та швидкості мовлення в значній мірі корелюють та напряму
взаємозалежать один від одного: зазвичай чим довшими є паузи, тим більшим
є показник швидкості мовлення. З іншого боку, в найсильніших емоційних
сценах актори користуються наддовгими перервами в фонації, тривалість яких
інколи може навіть перевищувати тривалість мовлення.