Акімова Аліна Олександрівна Синтез візуального та вербального у китайській дра­матургії XX століття

Краткое описание

Акімова Аліна Олександрівна, старший викладач кафедри іноземних мов, теорії та практики ПрАТ «ВНЗ «Міжрегіональна академія управління персоналом»: «Синтез візуального та вербального у китайській дра­матургії XX століття» (10.01.04 - література зарубіжних країн). Спецрада Д 26.001.39 у Київському національ­ному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
АКІМОВА АЛІНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 792.03(510) “19”(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
СИНТЕЗ ВІЗУАЛЬНОГО ТА ВЕРБАЛЬНОГО У КИТАЙСЬКІЙ
ДРАМАТУРГІЇ ХХ СТОЛІТТЯ
10.01.04 – література зарубіжних країн
Філологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_________________ (Акімова А.О.)
Науковий керівник: Мегела Іван Петрович, доктор філологічних наук,
професор
Київ 2017

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………….. 21
РОЗДІЛ 1. СУЧАСНА КИТАЙСЬКА ДРАМА В КОНТЕКСТІ
КУЛЬТУРНОЇ ПАРАДИГМИ ХХ СТОЛІТТЯ …………… 33
1.1. Теоретичні засади та естетичні пошуки китайських драматургів
ХХ століття …………………………………………………………...… 33
1.2. Концепція нової форми драми театру хуацзюй …………………. 47
1.3. Модерні експерименти у сучасній китайській розмовній драмі
як підґрунтя синтезу візуального та вербального ……………………. 62
Висновки до першого розділу………………………………….…….... 72
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА ХУДОЖНЬОГО ВТІЛЕННЯ НАРОДНОЇ
МУЗИЧНОЇ ДРАМИ У ЛІТЕРАТУРНУ ХЕ ЦЗІН-ЧЖИ ТА
ДІНОМ НІ У «СИВІЙ ДІВЧИНІ» (1943-1945 РР.) ………… 75
2.1. Ідейно-художні особливості драми «Сива дівчина» …………… 75
2.2. Роль художніх образів у творі …………………………..……….. 86
2.3 Смислове навантаження візуальних та вербальних прийомів у
драмі ……..…………………………………………………………….. 98
Висновки до другого розділу……………………………….…….…... 109
РОЗДІЛ 3. СПІВВІДНОШЕННЯ НОВИХ ФОРМ ВЕРБАЛЬНОГО І
ВІЗУАЛЬНОГО В ДРАМІ ТЯНЬ ХАНЯ «ЖІНКАІНСПЕКТОР СЕ ЯОХУАНЬ» (1961р.)………………………. 112
3.1. Історичне тло драми крізь призму сучасної драматургії ............. 112
3.2 Інтерпретація теми служіння народові в європейській та
китайській драматургії ………………….…………………………..… 126
3.3. Трансформація жіночих образів у творі Тянь Ханя «Жінкаінспектор Се Яохуань» ………………………………………………... 139
Висновки до третього розділу…………………………………….…... 150
РОЗДІЛ 4. ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ОСОБИСТОСТІ НОВОГО ЧАСУ У
СУЧАСНІЙ КИТАЙСЬКІЙ ДРАМАТУРГІЇ……………… 152
4.1. Екзистенціонально-філософське бачення сенсу людського
існування ц драмі Лю Шугана «Візит мертвого до живих»
(1985)…………………………………………………………………… 152
20
4.2. Переосмислення теми «батьків і дітей» у п’єсі Лі Ваньфеня та
Лань Іньхая «Ранкові прогулянки» (1985 р.)…………………………. 166
4.3. Розкриття теми «землі і людини» у п’єсі Цзінь Юня «Нірвана
«Пса» (1986 р.)…………………………………………………………. 181
4.4. Вирішення проблеми призначення покоління «культурної
революції» у драмі Ван Пейгуна «Ми» (1985 р.)……………………. 194
Висновки до четвертого розділу……………………………………… 205
ВИСНОВКИ……………………………………………………………. 208
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………… 218
ДОДАТКИ……………………………………………………………… 241
Додаток А. Список публікацій здобувача …………………. 241
Додаток Б. Переклади текстів китайських драматургів …... 245
Додаток В. Довідка про використання в навчальному
процесі результатів дисертаційного дослідження …………. 271
Додаток Г. Довідка про апробацію та впровадження
результатів дисертаційної роботи …………………………… 272
Додаток Д. Довідка про використання в навчальному
процесі ………………………………………………………… 274
21
ВСТУП
Прикметною особливістю сучасної китайської драматургії є її зв'язок із
загальносвітовим театральним процесом. Зміни, що відбувалися у жанрі
світової драматургії, позначилися на змістоформі п’єс. Розширення тематики
національної драми, що упродовж свого існування орієнтувалася виключно
на внутрішню аудиторію, сприяло її виходу на світову арену. Поступово у
минуле відходять традиційні амплуа, які були характерною ознакою
китайської драми, по-новому використовуються засоби зорового та
слухового ряду. Окрім того, за слушною заувагою О. Воробей, «класичний
театр, який проіснував до початку ХХ ст., був уже складним для сприйняття,
а виражально-зображальний потенціал не відповідав запитам часу.
Сценічний театр внутрішньо був готовий до змін» [36, с. 3].
Формальні експерименти, нові образи-персонажі, відхід у 90-х роках
ХХ століття від теми історичного минулого, показ життя сучасника,
розуміння та сприйняття ним соціально-політичного життя, визначають є
домінантними сучасної китайської драматургії.
Актуальність дослідження визначається необхідністю осмислення
новаторських пошуків у царині драматичного мистецтва, а саме: Хе Цзін-чжи
/ 贺敬之 [140], Діна Ні / 丁毅 [140, 108], Тянь Ханя / 田汉 [108], Ван Пейгуна /
王佩枪 [108], Лю Шугана / 刘树纲 [108], Лі Ваньфена / 利王凤 [108], Лань Іньхая
/ 兰英航 [108], Цзінь Юня / 查良镛. Тексти митців прикметні новаторськими
пошуками у царині драми як роду та жанру. І хоча підходи до оновлення
драми ставали у митців нового покоління, зокрема, у Лю Шугана / 刘树纲, Лі
Ваньфеня / 利王凤, Лань Іньхай / 兰英航, Цзінь Юня / 查良镛, різними,
спільним для кожного із них була відмова від закостенілого минулого,
застарілих образів, обігрування дійсності через власне авторський зоровослуховий ряд. Метою творчих експериментів має стати незаангажований
драматичний процес, визначальне місце у якому посяде синтез візуального та
22
вербального, коли через слово передається драматизм та трагізм дії, що
надалі посилить сучасну китайську драматургію.
На сьогодні засоби візуального та вербального у теорії драматургії
трактуються як: за Д. Туляковим, «вимовлене поетичне слово є не лише
елементом „створення настрою”, але й віддзеркалює діалектичний зв’язок
візуальної та вербальної образності, видимого та невидимого, матеріального
та духовного. У складових основного обсягу тексту композиції авторських
ремарок слово є інструментом опосередкованої образної передачі динамічно
змінної візуальної складової (кольорове та світлове оформлення сцени,
зовнішній вигляд дійових осіб та предметів, що перебувають на сцені) та
музики у їх співвіднесеності одне з одним» [123, с. 172; 188; 193; 194; 195].
Вважаємо, що синтез візуального та вербального у китайській
драматургії ХХ століття доцільно розглядати з огляду впливу, з одного боку,
рухів, жестів, постави, гри, костюмів, оформлення сцени (декорації, завіси)
та динаміки мови, діалогів, монологів, ремарок, з другого, на сприйняття дії,
формування у читача/глядача відповідного психоемоційного стану на
розгортання та згортання конфлікту у драмі. В основу дослідження було
покладено аспекти, розроблені П. Паві щодо візуальності та текстуальності,
коли візуальне розуміється через гру акторів, іконічність сцени, сценографія,
сценічні образи, а текстуальне як: «драматичне й текстуальне мовлення,
символічність, система довільних знаків. Якщо зрозуміло, що постава є
конфронтацією тексту й сцени; що вона є реалізацією процесу
висловлювання тексту, то, значно слабше розроблено спільні властивості цих
двох систем» [98, с. 71; 187; 189;190; 191; 192; 196].
Вербальне трактується нами з огляду на комунікацію, що, за С. Квітом,
означає «зв’язок, переміщення та передачу» [61, с. 10], у нашому випадку,
драматичної дії.
Своєрідною для нової китайської літератури стає і переробка музичної
драми «Сива дівчина» / 白毛女. Взявши за основу фольклорний твір, Хе
Цзін-чжи та Діном Ні переробили його у музичну драму, надавши нового
23
звучання зорово-слуховим рядом. Заперечлива назва твору, розлогі картини
життя селян в роки війни, жорстоке ставлення до підлеглих складуть
домінанту п’єси, коли слово віддзеркалить драматизм дії.
У перші десятиліття 2000 року увагу китайських дослідників
привернула драма «Сива дівчина» (白毛女, 1943 – 1945 рр.). Так, Чжан
Ліжчень у розвідці «Сива дівчина»/白毛女 - перша китайська національна
опера» (2008) виокремив особливості музичного оформлення твору, попри
те, поза увагою дослідника залишилося поєднання зорового та слухового і
його вплив та сприйняття сучасним читачем/глядачем.
Прикметно, що саме молоде покоління творців китайської драми
зуміло відійти від історичної тематики, то представлена у дисертаційній
роботі п’єса Тянь Ханя / 田汉 «Жінка-інспектор Се Яохуань» / 女巡按谢瑶环
(1961 р.) [2; 13; 15; 199; 212] знову на тематичному рівні торкається історії
Китаю. Але, на відміну від Лю Шугана / 刘树纲, Лі Ваньфень / 利王凤, Лань
Іньхай / 兰英航, Ван Пейгуна / 王佩枪, митець не лише осмислив вплив
історії на сучасників, а й став основоположником ряду теоретичних
концептів, що наголошували на обов’язковій зміні форми та змісту драми.
Подана автором картина Китаю часів правління У Цзетянь наблизила драму
до кращих європейських зразків. Засоби візуального та вербального
посилили тематично-ідейне звучання п’єси, подали різнопланове бачення тих
ситуацій, в яких опиняються персонажі Тянь Ханя / 田汉. Через змістоформу
драми митець доведе нагальну необхідність зміни жанру, важливість
проведення ряду реформ.
Отже, розуміння синтезу візуального та вербального пов’язане із
рефлексіями П. Паві та Д. Тулякова на драму, її вплив на життя, осмисленням
драматургами власного бачення дійсності.
Вивчення сучасної китайської драми було б неможливе без
прискіпливої уваги літературознавців та критиків до неї. Так, одними із
перших, хто звернули увагу на необхідність змін у літературі, були Ху Ши /
24
胡適 та Чень Дусю / 陈独秀. Дослідники теоретично обґрунтували концепцію
нової китайської літератури, торкаючись, зокрема і драматургії.
Продовження ідей Ху Ши / 胡適 та Чень Дусю / 陈独秀 щодо необхідності
реформи віддзеркалилося у працях Цянь Сюаньтуня, який послідовно
доводив необхідність вивчення та ознайомлення із кращими зразками
європейської драматургії [202; 203; 204; 205; 206; 207], позбавивши, таким
чином, китайську драматургію відсторонення від загальносвітового
драматичного процесу. На неминучості змін не лише літератури, її
наближенням до європейських зразків, вказуючи на зміну мови неодноразово
у своїх працях наголошував і Сунь Ятсен / 孫逸仙.
Запропонований підхід на синтез візуального та вербального у
китайській драматургії ХХ століття уможливив розроблення дієвих меж як
форм реалізації авторських задумів сприйняття аудиторією ідейнохудожнього змісту п’єс. Так, на експериментальність текстів Лю Шугана /
刘树纲 [108], Лі Ваньфена / 利王凤 [108], Лань Іньхая / 兰英航 [108], Цзінь
Юня / 查良镛 [108] вплинуло закінчення «культурної революції», вихід за
межі самвидаву, розуміння молодим поколінням незворотності змін.
Зокрема, синтез візуального та вербального зчитується у пошуках Лю
Шуганом / 刘树纲 героя нового часу. Представлена митцем концепція
дійсності у драмі «Візит мертвого до живих» / 一个死者对生者的访问
окреслена через сприйняття різними поколіннями оточуючої дійсності,
ставленням людей один до одного, впливу соціальних умовностей на
життєвий шлях персонажів. Використана автором модель гри зі світлом,
нечіткі межі між сценою та глядацькою залою, використання дзеркал як
символів відображення та занурення у потойбіччя, мотиви детективу, розлогі
потоки свідомості дійових осіб, здійснили появу оновленого драматичного
жанру як на рівні змісту, так і форми [5].
Оновлений зорово-слуховий ряд уможливив розроблення теми «батьків
та дітей» у драмі Лі Ваньфень / 利王凤 та Лань Іньхай / 兰英航 «Ранкові
25
прогулянки» / 早晨散步. Непорозуміння між поколіннями набуло нового
тематичного спрямування відповідно до вимог та віянь часу сучасників
співавторів. Візуальні образи зміни осені – зими – весни стали співзвучними
внутрішньому світові персонажів, їхній вірі у майбутнє, допомогли відзнайти
ті слова, що єднатимуть покоління. Власне бачення Лі Ваньфень / 利王凤 та
Лань Іньхай / 兰英航 на проблему взаєморозуміння між людьми різного віку
віддзеркалилося у доречному поєднанні повсякденного життя, з його
проблемами, непорозуміннями, негараздами, несподіваними зустрічами,
коханням. Упізнавані топуси та локуси, зрозумілі кожному мешканцю
китайського мегаполісу, наблизили просторово-часове сприйняття драми.
Не менш актуальною темою для сучасної драматургії залишається
проблема впливу землі на долю людей. Осмислення життєвих явищ,
проблем, пов’язаних із соціальним оточенням, залежності селянина від землі
стали домінантними у п’єсі Цзінь Юня / 查良镛 «Нірвана «Пса» / 涅盘的狗.
Звукове обігрування автором прізвиська головного персонажа драми Чен
Хесяна на візуальному рівні продемонструє прив’язаність дійової особи до
землі, відданість їй, аж до самозречення. Введена Цзінь Юнем / 查良镛
історія із прізвиськом, що передається із покоління в покоління, поглиблює
трагізм життя Чен Хесяна, його небажання відірватися від землі, що надалі
спричинить розлад у родині. П’єса стане показовою у новітній китайській
драматургії з огляду на осмислення автором влади землі над людиною, коли
головним персонажем буде втрачено зв’язок із реальністю.
Новою для китайської літератури ХХ століття буде і тема, розроблена у
п’єсі Ван Пейгуна / 王佩枪 «Ми» / 我们. Візуальний ряд драми дозволить
простежити життя покоління «культурної революції», перед аудиторією
будуть розіграні картини, на перший погляд, побуту, що надалі стануть
ключовими для розуміння психології сприйняття дійсності тих молодих
людей, що будуть представляти соціальний зріз тодішнього Китаю. У свою
чергу, вербальні засоби стануть показовими з точки зору функціонування
26
лексичного шару, наповнять та по-новому передадуть простір, коли декорації
переберуть на себе рухи та мова акторів [208; 209; 210; 211; 212; 213; 215].
У другій половині ХХ століття китайська драматургія стає об’єктом
уваги російських (радянських) синологів. Так, на хвилі актуалізованих
тенденцій вивчення оновленої драматургії з’явилися праці
В. Аджимамудової [108], В. Алексєєва [16; 17], І. Баранова [20], І. Болотян
[24], А. Виноградова [33], В. Васильєва [28], К. Васильєва [29], Л. Васильєва
[30; 31], З. Войнової [35], І. Гайди [39; 40], І. Голованової [43], Є. Горбунова
[44], В. Дацишина [45], О. Желоховцева [53; 54], О. Кобзєва [49],
С. Лавлінського [24], Ю. Лемешка [74], А. Меліксетова [85], В. Малявіна
[77], Л. Меншикова [86; 87; 88], А. Радіонова [101], Є Серебрякова [106],
С. Сєрової [25; 103; 104; 105], В. Сорокіна [109; 110], М. Спєшнєва [108],
М. Федоренка [131; 132] та інших.
У національній синології вивчення китайської драматургії
представлено лише на рівні дисертаційних робіт на наукових праць.
Частково порушувалися проблеми китайської драматургії у дослідженнях
О. Воробей [36], Н. Ісаєвої [57; 58], Я. Щербакова [155], С. Семенюк [102],
В. Урусова [102].
Саме тому ми маємо підставу для незаангажованого бачення розвитку
китайської драматургії ХХ століття, зокрема, через засоби візуального та
вербального.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та ПівденноСхідної Азії Інституту філології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка у межах теми «Мови та літератури народів світу: взаємодія
та самобутність» (номер державної реєстрації 11 БФ 044-01) та «Україна і
сучасний світ: міжмовний та між культурний діалог» (номер державної
реєстрації 16 БФ 044-01).
27
Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту
філології КНУ імена Тараса Шевченка (протокол № 8 від 29.02.2016 р.) та
уточнена (протокол № 10 від 17 травня 2017 року).
Мета дослідження. Метою дисертації є з’ясування синтезу візуального
та вербального у китайській драматургії ХХ століття на основі аналізу
художніх текстів драматургів різних поколінь.
Запропоноване дослідження передбачає розв’язання комплексу
завдань, головними з яких є:
- дослідити сучасну китайську драму в контексті культурної парадигми
ХХ століття;
- простежити еволюцію сучасної китайської розмовної драми у синтезі
візуального та вербального;
- прояснити характерологію китайської драматургії ХХ століття;
- охарактеризувати особливості поєднання новаторських засобів
візуального та вербального у китайській драматургії ХХ століття.
- розкрити на прикладі творчості представників нового покоління
китайської драматургії еволюцію драматургічного жанру;
- визначити особливості та основні засоби творення художньої
дійсності у драмах;
- показати зміни у механізмі поєднанні візуального і вербального у
текстах китайської драми другої половини ХХ століття.
Об’єктом дослідження є художні твори китайських драматургів
ХХ століття (зокрема, п’єси Хе Цзина-чжі, Діна Ні, Тянь Ханя, Лю Шугана,
Лі Ваньфеня, Лань Іньхай, Ван Пейгуна, Цзинь Юня,).
Предметом дослідження є специфічні риси синтезу візуального та
вербального та їх реалізація у конкретних творах Хе Цзін-чжи / 贺敬之 та
Діна Ні / 丁毅 «Сива дівчина» / 白毛女 (1943 - 1945 р.), Тянь Ханя / 田汉
«Жінка-інспектор Се Яохуань» / 女巡按谢瑶环 (1961 р.), Лю Шугана / 刘树纲
«Візит мертвого до живих» / 一个死者对生者的访问 (1985 р.), Лі Ваньфена /
28
利王凤 та Лань Іньхая / 兰英航 «Ранкові прогулянки» / 早晨散步 (1985 р.),
Ван Пейгуна / 王佩枪 «Ми» / 我们 (1985 р.), Цзінь Юня / 查良镛 «Нірвана
«Пса» / 涅盘的狗 (1986 р.).
Теоретико-методологічну основу дисертації складають традиційні і
сучасні підходи до вивчення китайської драматургії. Їх поєднання
уможливило поглиблений аналіз синтезу візуального та вербального на
прикладі найбільш показових п’єс ХХ століття.
Робота базується на літературно-критичних працях китайських
дослідників Ван Іюха [27], Лі Мінді [75], Мань Циньіна [82], Пань Лунжуя
[97], Сунь Ясена [101], Ся Янь [118; 119], Сюй Хунбо [117], Тань Аошуана
[121], Ху Ши [143], Чень Дусю [145], Чжан Іна [181; 187], Цянь Сюаньтун
[76], Тянь Беньсяня, Сун Юйчжена, Лю Фанчжена [182], Тянь Хань [124],
Цзоу Хуна [188], Чень Цзюня [184], Чжоу Яна [183], Ян Чжаочженя [186] та
інших, працях американського дослідника-синолога С. Грінблата [50],
Вільяма Долбі [164], Вільяма Стантона [179], Кірка А. Дентона [168], Коліна
Маккераса [170; 171; 172], Шейла Мелвін [176] та інших, радянських
(російських) та українських літературознавців та критиків.
Для розв’язання поставлених завдань застосовані такі методи:
- порівняльно-історичний, що дозволяє встановити подібність і
відмінність поєднання візуального та вербального у китайській драматургії
ХХ століття, виявити сутність зорово-слухового ряду у драмах Хе Цзин-чжі
та Діна Ні «Сива дівчина» (1943 - 1945 р.), Тянь Ханя «Жінка-інспектор Се
Яохуань» (1961 р.), Лю Шугана «Візит мертвого до живих» (1985 р.), Лі
Ваньфена та Лань Іньхая «Ранкові прогулянки» (1985 р.), Ван Пейгуна «Ми»
(1985 р.), Цзинь Юня «Нірвана «Пса» (1986 р.):
- описовий метод, що досліджує тексти драм за певними параметрами,
а саме: елементів змісту та елементів форми;
- зіставний метод, який виявляє спільні і специфічні риси у художніх
творах китайської та світової драматургії;
29
- типологічний метод, що виділяє загальні ознаки у текстах китайської
драматургії ХХ століття);
- структурний метод, який розкриває композицію кожного твору як
цілісну структуру;
- культурно-історичний метод, який виявляє своєрідність та специфіку
китайської драматургії ХХ століття.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що вперше в
українській синології здійснено аналіз драматичних творів Хе Цзін-чжі /
贺敬之 та Діна Ні / 丁毅 «Сива дівчина» / 白毛女 (1943 - 1945 р.), Тянь
Ханя/田汉 «Жінка-інспектор Се Яохуань» / 女巡按谢瑶环 (1961 р.), Лю
Шугана / 刘树纲 «Візит мертвого до живих» / 一个死者对生者的访问 (1985
р.), Лі Ваньфена / 利王凤 та Лань Іньхая / 兰英航 «Ранкові прогулянки» /
早晨散步 (1985 р.), Ван Пейгуна / 王佩枪 «Ми» / 我们 (1985 р.), Цзінь Юня /
查良镛 «Нірвана «Пса» / 涅盘的狗 (1986 р.), під кутом зору поєднання в них
візуального та вербального:
- систематизовано та проаналізовано розвиток китайської драматургії у
синхронно-діахронічному зрізі;
- виявлено та охарактеризовано вплив зорово-слухового ряду на
поетику драматичних текстів;
- збагачено теоретичні концепції впливу модерну на розвиток сучасної
китайської драми;
- сформовано цілісну концепцію зорово-слухового ряду в художніх
творах китайської драматургії ХХ століття;
- вперше зроблено авторський переклад окремих текстів китайської
драми ХХ століття українською мовою.
Практичне значення отриманих результатів. Дослідження синтезу
візуального та вербального у китайській драматургії ХХ століття дає змогу
доповнити літературознавчу концепцію драми та визначити у ній роль і місце
окремих творів, висвітлити найбільш характерні особливості їх поетики.
30
Основні положення дисертації можуть бути використані для подальшої
теоретичної та навчально-методичної розробки синологічних курсів в
університетах та інститутах гуманітарного спрямування.
Результати дослідження впроваджено у навчальний процес
Рівненського державного гуманітарного університету (довідка № 110
від 15 червня 2017 р.), Міжнародного економіко-гуманітарного університету
імені академіка Степана Дем’янчука (довідка № 031/148 від 20 червня
2017 р.), Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка № 1358
від 23 червня 2017 р.).
Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі висновки та
узагальнення, наведені в дисертації, належать авторові.
Апробація результатів дисертаційної роботи відбувалась на
засіданнях кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії.
За темою дисертації виголошені наукові доповіді на Всеукраїнських
наукових читаннях за участі молодих учених «Мова і література в
глобальному і локальному медіапросторі» (Київ, Інститут філології КНУ
імені Тараса Шевченка, 5 – 6 квітня 2016 р.); XXV Міжнародній науковій
конференції ім. проф. Сергія Бураго. Мова і культура (Київ, Інститут
філології КНУ імені Тараса Шевченка, 20 – 23 червня 2016 р.); Міжнародній
науковій заочній конференції «Актуальні питання іноземної філології»
(Луцьк, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки
20 грудня 2016 р.); Міжнародній науково-практичній конференції
«Філологічні науки: сучасні тенденції та фактори розвитку» (Одеса,
Південноукраїнська організація «Центр філологічних досліджень» 27–28
січня 2017 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні
проблеми філологічної науки: сучасні наукові дискусії» (Одеса,
Міжнародний гуманітарний університет, 24–25 березня 2017 р.);
Міжнародній науковій конференції у дистанційному форматі «Филология и
лингвистика в эпоху цифрових технологий – 2017» (Philology and Linguistic
sinthe Digital Age – 2017) FiLiDA-2016 (26 березня 2017 р., м. Будапешт);
31
Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених «Філологія
початку XXI сторіччя: традиції та новаторство» (Київ, Інститут філології
КНУ імені Тараса Шевченка, 5 – 6 квітня 2017 р.); Міжнародній науковопрактичній конференції «Сучасні наукові дослідження представників
філологічних наук та їхній вплив на розвиток мови та літератури» (Львів,
Наукова філологічна організація «Логос» 7 – 8 квітня 2017 р.); Міжнародній
науково-практичній конференції «Актуальні проблеми філологічних наук:
досвід науковців та освітян Польщі і України» (м. Люблін, Республіка
Польща 28 – 29 квітня 2017 р.).
Публікації. Положення, що охоплюють проблематику дисертаційної
роботи, відображено у 14 статтях та 1 тезах, опублікованих у фахових на
наукових виданнях, статті – у міжнародних виданнях.
Структура роботи. Робота побудована за проблемно-хронологічним
принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на
підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
Загальний обсяг дисертації складає 274 сторінок, із них – 198 сторінок
основного тексту та 23 сторінки списку використаних джерел, що містить
215 позицій. Додатки нараховують 35 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Індивідуальна самобутність творців сучасної китайської драми помітна
як на змістовому, так і на формальному рівнях жанру, і може розглядатися як
органічний сегмент загальносвітового драматичного процесу. Характерною
ознакою багатьох драм є те, що вони більш повно віддзеркалюють реальне
життя, сповнене драматизму, несподіваних перипетій.
Становлення китайської драматургії, від часу її зародження і до
постмодернізму, на різних етапах супроводжувалося як відштовхуванням від
творів усної народної творчості, так і їх наслідуванням. Специфічною
особливістю перших зразків китайської драми була безумовна тяглість до
міфів, народних переказів та оповідей, що вплинуло на її структуру, зміст,
естетику, проблематику та тематику. Поєднання у текстах розповіді та