МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОТИВНОСТІ У ТВОРЧОСТІ ҐАБРІЕЛЯ ҐАРСІА МАРКЕСА

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Андрійченко Юлія Валеріївна

УДК 811.134.2:801.82 Ґ.Ґ.Маркес

МОВНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕМОТИВНОСТІ У ТВОРЧОСТІ
ҐАБРІЕЛЯ ҐАРСІА МАРКЕСА

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Корбозерова Ніна Миколаївна
доктор філологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ..........................................................

4

ВСТУП ..

5

РОЗДІЛ 1.

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПІДХІД ДО ВИВЧЕННЯ ЕМОТИВНОСТІ У ТЕКСТАХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ....

16

1.1.

Статус категорії емотивності в сучасній лінгвістиці ...

16

1.1.1.

Текст художнього твору як об’єкт інтерпретації ..

25

1.1.2.

Розпредметнене розуміння як вихід на внутрішню форму мови тексту художньго твору ...

34

1.2.

Особливі риси текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса та їх спільні ознаки з іншими художніми творами

38

1.2.1.

Визначення інтерпретації текстів художніх творів ..

43

1.2.2.

Сполучення змістово-фактуальної та змістово-підтекстової інформації в художніх творах Ґабріеля Ґарсіа Маркеса ...

54

Висновки до розділу 1 ..................................................................................

58

РОЗДІЛ 2.

ОСОБЛИВОСТІ ЗАСОБІВ МОВНОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ЕМОТИВНОСТІ В ТЕКСТАХ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ҐАБРІЕЛЯ ҐАРСІА МАРКЕСА .....................................................................................................

60

2.1.

Емотивність як прагматична складова текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса ....................

60

2.2.

Декодування змістово-фактуальної інформації текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса ...

66

2.3.

Мовні засоби вираження емотивності в текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса

77

2.3.1.

Морфологічні та лексичні засоби вираження емотивності в текстах художніх творів ...

81

2.3.2.

Синтаксичні засоби вираження емотивності в текстах художніх творів ...

90

Висновки до розділу 2 ..................................................................................

93

РОЗДІЛ 3.

СПЕЦИФІКА ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЖЕННЯ ЕМОТИВНОСТІ В ЛІНГВОПРАГМАТИЧНОМУ АСПЕКТІ У ТВОРАХ ҐАБРІЕЛЯ ҐАРСІА МАРКЕСА ...

95

3.1.

Особливості структури емотем, основи емотивного фону художнього тексту Ґабріеля Ґарсіа Маркеса .

95

3.2.

Прагматичні особливості авторських описів у текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса ..

99

3.2.1.

Лінгвопрагматичні особливості вираження емотивного фону в художніх творах ...

107

3.2.2.

Лінгвопрагматичні особливості емотивної тональності текстів художніх творів ...

133

3.2.3.

Єдність емотивного фону і емотивної тональності основа емотивного змісту текстів художніх творів

147

3.3.

Лінгвопрагматичний аспект вираження емотивного забарвлення текстів художніх творів ...

150

Висновки до розділу 3 ................................................................................

157

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ...........................................................................

159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................

168

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .................

192

ВСТУП

Сучасна антропоцентрична спрямованість лінгвістики зумовлена необхідністю студії емоцій, оскільки сфера почуттів є одним з найважливіших людських факторів. У зв’язку з цим підвищується зацікавленість до дослідження категорії емотивності, розширюється спектр вивчення цієї проблеми. Але, незважаючи на те, що проблема емотивності привертає пильну увагу лінгвістів і в кожному з фундаментальних досліджень тексту існує вказівка на важливість вивчення його емотивного аспекту, емотивність залишається одним з невизнаних чинників тексту художнього твору. Складність і багатоаспектність феномену текстової емотивності зумовлює існування різноманітних підходів до його вивчення на на рівні тексту, дослідження реалізації категорії емотивності в різних типах тексту та на комунікативному рівні [34; 46; 69; 81; 88; 89; 99; 119; 131; 138; 151; 157; 168; 184]. У межах кожного з підходів відтворюються особисті концепції текстової емотивності, використовується певна термінологія й особливі методи дослідження.
Існування в науці різних підходів, досить часто навіть несумісних поглядів на предмет аналізу свідчить про його недостатнє вивчення. Але загальновизнаним у сучасному мовознавстві є той факт, що дослідження цієї проблеми не може обмежуватися традиційним підходом до вивчення одиниць мови. Сучасна тенденція в лінгвістиці до збільшення одиниць дослідження й розширення предмету студіювання за рахунок залучення значної кількості екстралінгвістичних чинників робить необхідним вивчати емотивні явища у контексті одиниць вищого рівня. Сучасна лінгвістична прагматика, яку розглядають як відношення мовних знаків до їх інтерпретаторів, є інтерактивною, бо прагматичне значення висловлювань залишається незрозумілим поза їхнім семантичним змістом, який залежить від синтаксичної структури. Лінгвістична прагматика це одна з галузей філології, яка вивчає функціонування і вживання мовних знаків мовленнєвій комунікації у взаємозв’язку з інтерактивністю суб’єктів спілкування, їхніми особливостями, реакцією та ситуацією, що склалася [168]. Предметом вивчення лінгвістичної прагматики є аналіз таких аспектів комунікації: за яких обставин, з якою метою, в яких комунікативних ситуаціях здійснюється мовленнєве спілкування; чи досягається при цьому взаєморозуміння, чи ні. У нашій роботі предметом дослідження стали мовні особливості вираження емотивності в іспанськомовних текстах художніх творів у прагматичному аспекті. Під прагматичними особливостями емотивності в текстах художніх творів ми розуміємо вивчення умов актуалізації мовних властивостей, притаманних емотивності; дослідження можливостей вживання її адресантом і адресатом; характерні культурно-національні риси. Саме ці особливості вираження емотивності іспанськомовних текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса становлять об’єкт нашого дослідження.
Нашу увагу привертає різноманітність мовних засобів вираження емотивності в іспанськомовних текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса використаних з метою реалізації прагматичної настановки й підсилення прагматичного впливу на адресата. Для дослідження обрано іспанськомовні тексти художніх творів саме цього автора, тому що, на нашу думку, вони видрізняються унікальним, особливим, прихованим емоційно-психічним, оцінним впливом на адресата в поєднанні з національно-культурною специфікою зображуваних реалій, завдяки чому погоджується адресат з оцінкою референтної ситуації, поданої автором.
У нашій роботі здійснюється прагматичний аналіз іспанськомовних текстів художніх творів за допомогою актуалізації емотивності, що, на нашу думку, дозволяє встановити відношення між адресатом і текстом та дослідити яким чином здійснюється трансформування тексту у людській свідомості і навпаки. Проблема розуміння тексту художнього твору знаходиться в центрі наукових інтересів багатьох українських та іноземних лінгвістів [27; 54; 69; 168]. Іспанськомовний текст художнього твору, який концентрує в собі множинність відношень, які можна спостерігати як всередині нього, так і за його межами, став невичерпним джерелом досліджень завдяки своїм культурно-психологічним особливостям. Водночас різноманіття підходів, зумовлених специфікою окремих наук, часто призводять до того, що практичне розв’язання проблеми не тільки не просувається вперед, але й, навпаки, значно уповільнюється через неузгодженість дій учених. У зв’язку з цим фактом необхідність об’єднати різних спеціалістів гуманітарного напрямку стає актуальною. Про це свідчать, з одного боку, пріоритетність поліпарадигмального характеру лінгвістичних досліджень, на відміну від монопарадигмального підходу [103], з іншого боку, значна актуальність наративної семіотики напрямку, який відобразив притаманні сучасній науці тенденції до інтеграції суміжних наук.
Підвищення інтересу до емоційної сфери героїв художніх творів з боку філологів, психологів і філософів також цілком виправдано: оскільки ця сфера є в усіх виявах існування людини, вона повинна залишити слід і в мовленні. Людина та її емоції становлять частину об’єктивної дійсності, яка пов’язана з формуванням мовної картини світу: людина як об’єктивний суб’єкт, мова як засіб відображення. Стан своєї свідомості, відчуття, емоції істота розумна відтворює в мові й тексті. Якщо в процесі безпосередньої комунікації емоції виражаються також позамовними чинниками, містики, зокрема мімікою, жестами, то в тексті художньої літератури ці фактори кодуються за допомогою мови.
Емоційна сфера людини завжди привертала увагу вчених. Емоції невід’ємний складник людської свідомості. Світ емоцій, почуттів концептуалізується в мові й визначає особливості семантичного мовного простору. Специфіка концептів, за якими стоять різноманітні вияви емоційного життя людини привертають увагу дослідників [139; 157]. Зацікавленість учених, які працюють у галузі цілої низки наук, таких як: філософія, фізіологія, психологія та лінгвістика, повністю обґрунтована, оскільки емоції певною мірою виявляються в усіх сферах діяльності людини, у тому числі й у мові. Традиційно емоційний бік мови студіювали в лінгвістиці в межах лексикології та стилістики. Ці дослідження проводилися у трьох основних напрямках: вивчалися слова, які називають емоції, так звана емоційно-експресивна лексика, слова, що виражають емоції, а також стилістичні характеристики слів і словосполучень.
Існування в лінгвістичній літературі численних термінологічних і метафоричних визначень емотивних явищ, а саме: емотивного плану, емотивного забарвлення, чуттєвого фону та емотивного ореолу робить важким диференціювання досліджуваного феномена і необхідним виявлення уніфікованих характеристик текстової емотивності. Звернення до вивчення не розв’язаних в лінгвістиці питань сутності емоцій у текстах художніх творів зумовлює актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю пошуку адекватних шляхів інтерпретації такого самобутнього явища, яким є мовне вираження емоцій у творчості Ґабріеля Ґарсіа Маркеса. Автор, якого вважають одним з видатних письменників сучасності, в своїх творах зображує увесь спектр людських емоцій. Але, на жаль, в галузі лінгвістики ще немає присвячених цьому феномену серйозних досліджень, виконаних на високому теоретичному рівні. Іспанськомовні тексти художніх творів видатного письменника сучасності Ґабріеля Ґарсіа Маркеса завдяки складним відносинам між героями творів, їхнім почуттям і стражданням, численним сюжетним лініям, роблять можливі визначення мовних засобів емотивності художнього твору.
Філологічні дослідження творчості Ґабріеля Ґарсіа Маркеса актуальні в Україні ще й тому, що вони допомагають адекватно відтворити нову грань дослідницької парадигми лінгвістики тексту, висвітлюючи залежність імовірного емоційного впливу художніх текстів від текстової репрезентації мовних засобів. Також дослідження зумовлено необхідністю розрізнення існуючих в лінгвістичній літературі багаточисельнних термінологічних і метафоричних визначень емотивних явищ в тексті художнього твору (емоційне навантаження, емоційне забарвлення, емотивний план, емотивний фон), що ускладнює розуміння досліджуваного явища і робить необхідною диференціацію основних понять, які відносяться до проблеми дослідження емоцій в тексті.
Мета дисертаційного дослідження полягає у вивченні мовних засобів емотивного впливу в художньому тексті Ґабріеля Ґарсіа Маркеса. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
• уточнити поняття емотивність та виявити специфіку її вираження у текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса;
• дати загальну характеристику сучасної соціально-культурної ситуації в іспанськомовному соціумі та виявити її вплив на формування ідіостилю Ґабріеля Ґарсіа Маркеса;
• виявити особливості актуалізації мовних засобів вираження емотивності як специфічної ознаки текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, зумовленої характером емоціогенного знання, опредметненого в них;
• дослідити мовні засоби вираження емотивності: лексичні, морфологічні, синтаксичні, використані Ґабріелем Ґарсіа Маркесом з метою відображення імпліцитної авторської оцінки для створення емотивного ракурсу відповідних текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса;
• описати індивідуальні авторські прийоми вираження емотивності в тексті та їх роль у посиленні прагматичного впливу на адресата;
• виявити прагматичний аспект емотивності в межах змістово-концептуальної інформації з огляду на адресатність художнього твору.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше досліджено особливості мовних засобів вираження емотивності в іспанськомовному тексті художнього твору.
Уперше в дослідженні здійснена диференціація понять емотивний фон”, емотивна тональність”, емотивне забарвлення” і визначено поняття емотивності тексту художніх творів через комплекс цих понять. Виявлено основні властивості емотивного профілю іспанськомовного художнього тексту прозової форми з урахуванням специфіки авторської мови Ґабріеля ҐарсіаМаркеса та його філософських поглядів.
Теоретичне значення дослідження пов’язане з певним внеском у поглиблення наукового опису лінгвістики емоцій, який включає в себе аспекти співвідношення вербальних засобів вираження емоцій, а також з подальшим опрацюванням загальних проблем лінгвістичної прагматики, зокрема вивчення мовного вираження емотивності в іспанськомовних текстах художніх творів.
У цій праці диференційовано поняття емотивного фону, тональності, забарвлення й визначення лінгвопрагматичних особливостей вираження емотивності іспанськомовного художнього тексту через комплекс названих понять. Виявлено також функціонально-специфічні риси емотивності, які дозволять суттєво доповнити теоретичний внесок стосовно особливості функціонування названої категорії у художньому тексті. Результати здійсненого дослідження можуть бути використані в подальших теоретичних розробках із цієї проблематики.
Практичне значення результатів дисертації полягає у тому, що матеріали й результати дослідження можуть бути використані в навчальній і реальній комунікації з метою підвищення її ефективності, у практиці роботи з текстами художнього стилю, з урахуванням їхнього впливу, в загальному аналізі художніх творів, а також у курсі стилістики та спецкурсі з лінгвістики тексту.
Апробацію дисертації здійснено на 5 наукових конференціях, у тому числі на Міжнародній науковій конференції Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 12квітня 2005); Міжнародній науковій конференції Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11 жовтня 2005); Всеукраїнській науковій конференції Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135 річчя від дня народження)” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 18 квітня 2006); Першій Всеукраїнській науковій конференції романістів Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства” (Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича, 5-6 жовтня 2006); Міжнародній науковій конференції Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11квітня 2007 ).
Матеріалом дослідження було обрано тексти художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса. Відбір матеріалу здійснювався методом суцільної вибірки.
Методологічною основою дослідження слугують теоретичні положення, доведені в сучасній лінгвістичній науці: про єдність форми та змісту; про роль мови в активному відображенні суб’єктом дійсності; про єдність раціонального й емоційного в мисленні та мові; про діалектичний зв’язок діяльності, мови і мислення; про функціональний характер мови.
Основним методологічним принципом наукової праці є включення досліджуваного явища в ширший комунікативно-діяльнісний контекст. У роботі застосовано комунікативно-діяльнісний підхід, що полягає у вивченні художнього тексту на трьох рівнях: гносеологічному, психологічному та лінгвістичному [19], які співвідносяться з трьома аспектами мови в повній семіотичній парадигмі її аналізу і дозволяють провести комплексне дослідження такого мовного явища як емотивність іспанськомовного художнього тексту. Об’єктом дослідження зумовлена необхідність використання текстових методів: для встановлення емотивних тем і емотивної структури текстів уживаються методи цілісно-текстового та контекстуального аналізів; необхідність розгляду лінгвопрагматичних особливостей емотивності художніх творів потребує застосування методу лінгвопрагматичного аналізу; підчас розгляду емотивних мовних засобів та їх сполучень у художньому тексті використовувався метод дистрибутивний аналіз та описовий метод.
Положення, що виносяться на захист:
1. Категорія емотивності є інтегральним підґрунтям текстів художніх творів Ґабріеля ҐарсіаМаркеса. Специфічність її вираження зумовлена культурологічними особливостями авторського стилю, комунікативними правилами і особливостями менталітету латиноамериканського соціуму та схильністю Ґабріеля ҐарсіаМаркеса до наповнення творів елементами фантастичного.
2. Емотивність тексту художнього твору є двосторонньою, вона має план змісту і план вираження. Емотивний зміст поширюється на основні рівні тексту: з одного боку, він у вигляді емотем увіходить до когнітивного змісту тексту, з іншого, є складником емоційної частини прагматичних стратегій Ґабріеля ҐарсіаМаркеса. Щодо плану вираження емотивність є лінійною і представленою у тексті всім набором мовних маркерів емоцій, мотивованих багаторівневим емотивним змістом.
3. Функціонально-семантична категорія емотивності в досліджуваних текстах художніх творів виявляється через комплекс понять, які відображають її зміст і форму: емотивний фон, емотивна тональність, емотивне забарвлення. Лінгвопрагматичні особливості емотивного фону й емотивної тональності визначають специфіку емотивного змісту художнього тексту і у своїй сукупності створюють характер емотивного забарвлення.
4. Функціонування емотивності в текстах художніх творів Ґабріеля ҐарсіаМаркеса безпосередньо пов’язана з авторською інтенцією. Використання автором назви тексту художнього твору як одного з домінуючих емотивних сигналів першоджерела забезпечує вихід на його змістову множинність, становить загальний емотивний фон художнього тексту і дає можливість авторові передати особисте ставлення до інформації, що викладається у художньому тексті.
5. Ґабріель Ґарсіа Маркес у своїх творах вживає емотивно забарвлену лексику, яка стосується сильних, абсолютно домінуючих емоційних хвилювань, що визначає специфіку засобів її репрезентації в мові. Авторська індивідуальність Ґабріеля Ґарсіа Маркеса проявляється на лексичному та граматичному рівнях і в стилістичному аспекті, що дозволяє визначити індивідуально-авторський стиль.
6. Для посилення емоційного впливу на адресата автор вживає у своїх творах такі стилістичні прийоми, як порівняння, метафора, метонімія, які сприяють точнішому й повнішому відтворенню настроїв героїв, їхньому емоційно-оцінному ставленню до об’єкта оцінки.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах затвердженої Міністерством освіти і науки України наукової теми Європейські мови та культури в глобалізації світових процесів” (код 01БФ 0147-01), яка розробляється Інститутом філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Апробацію дисертації здійснено на 5 наукових конференціях, у тому числі на Міжнародній науковій конференції Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 12квітня 2005); Міжнародній науковій конференції Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11 жовтня 2005); Всеукраїнській науковій конференції Феномен А. Кримського у світовій науці (до 135 річчя від дня народження)” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 18 квітня 2006); Першій Всеукраїнській науковій конференції романістів Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства” (Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича, 5-6 жовтня 2006); Міжнародній науковій конференції Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 11квітня 2007 ).
Публікації. Основні положення, результати й висновки дисертаційного дослідження відображено у 8 наукових статтях, опублікованих у провідних фахових виданнях, затверджених ВАК України, та шести тезах доповідей на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях. Усі публікації є одноосібними.
Структура і обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел та джерел ілюстративного матеріалу.
Загальний обсяг дисертації становить 193 сторінки друкованого тексту, обсяг основного тексту 167 сторінок. Текст дисертації містить 1схему та 5та

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Метою проведеного дослідження був аналіз особливостей лінгво-прагматичного вираження емотивності в текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, а також визначення тієї ролі, яку відіграє емотивність у підвищенні інформативної насиченості висловлення, у використанні прагматичної авторської настанови і у вираженні прагматичної спрямованості висловлення. Для вивчення цієї проблеми були взяті тексти цього стилю, тому що ця властивість у найвищому ступені притаманна іспанськомовним текстам художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, що повністю відповідають зазначеним критеріям. Матеріал засвідчив, що авторські прийоми використання емотивності визначаються комунікативним завданням автора інформативною та прагматичною метою.
Художній текст розглянуто в дослідженні як складне висловлення, що, як і репліка діалогу, спрямований на відповідь адресата, на його розуміння. У досліджуваних текстах художніх творів події, характери та вчинки персонажів, їх погляди та емоції подано крізь призму авторського світосприйняття, пропущено через Я” суб’єкта мовлення. Специфіка цих текстів визначається в дослідженні через характер співвідношення емотивності фонового та тонального рівнів змісту текстів і через особливості їхнього емотивного забарвлення. Регулятором при цьому виступають функціонально-стильові норми, які зумовлюють можливість виділення функціонально специфічних критеріїв емотивного типу текстів. Емотивність, яка об’єднує в собі змістовий (етичний момент змісту) і стилістичний (авторська мова тексту художнього твору), моменти є основним засобом інтерпретації змісту проаналізованих художніх текстів.
Результати нашого дослідження продемонстрували, що авторські прийоми використання емотивно маркованої лексики визначаються прагматичною і комунікативною метою. Ґабріель Ґарсіа Маркес у своїх творах подає вчинки, почуття та хвилювання своїх персонажів через власне світоуявлення, враховуючи особливості латиноамериканського соціуму. Як свідчить матеріал, у досліджуваних іспанськомовних текстах художніх творів превалюють негативні емоції, на підставі чого ми можемо говорити про драматизм у зображенні письменником життєвих колізій.
У процесі дослідження виявилось, що емотивність у текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса щільно пов’язана з інтенцією автора. Враховуючи особливості емоційного впливу на адресата, автор свідомо використовує її для досягнення своєї комунікативної мети. Уживання емотивно маркованих елементів у висловлюваннях персонажів творів дозволяє адресанту впливати на адресата й спонукати його до певних освідомлень і дій. У текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса функціонування емотивності має певну специфіку, оскільки вона зорієнтована на виконання модально-оцінної характеристики позначуваного об’єкта. Внаслідок цього емотивність відіграє активну роль у реалізації категорії суб’єктивної модальності та своєрідної суб’єктивної оцінки, яку вносить автор у загальний зміст висловлення. Оцінне ставлення автора в досліджуваних текстах художніх творів має прояв у суб’єктивно-модальному плані (реальність/гіпотетичність), в емоційно-змістовому (позитив-на/негативна оцінка) і в функціонально-орієнтованому (фактуально/концептуально-змістова інформація). Формуванню значення суб’єктивної модальності досліджуваних художніх текстів сприяє унікальна авторська інтонація для акцентування іронії, протесту, сумніву, упевненості героїв.
Емотивність текстів художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса це особливий аспект тексту, який відображає почуття людини емотивними одиницями різного статусу: на рівні прагматики наявність емотивних завдань різного ступеня важливості, на рівні референції наявність емотивних тем або мікротем, на рівні форми наявність мовних і мовленнєвих маркерів емоцій.
Домінантним емотивним сигналом першоджерела, що забезпечує вихід на його змістову множинність є назва твору, яка надає загального емотивного фону тексту. Незалежно від емотивного статусу назви художнього твору, текст завжди виконує відносно останнього головну функцію експлікації емотивної семи. Це зумовлено тим фактом, що художній текст як результат роботи цілісної концептуальної системи суб’єкту творчості відображає її таким чином, що назва виступає дискретною частиною (кодом) безперервно конструйованого цілого.
Одним із найвиразніших прийомів творчо реалізованих у художніх текстах, ужитих Ґабріелем Ґарсіа Маркесом для створення прагматичної настанови та її успішного здійснення, є наповнення своїх творів елементами фантастичного. Використання фантастичних і сюрреальних елементів в текстах підсилює їх емоційний вплив на адресата й розкриває нові можливості для подальшого дослідження.
Найчастотніші назви емоцій у текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса amor, miedo, desesperaciόn. Але основний емоційний тон досліджуваних текстів створюється не окремими навіть частовживаними лексемами, а найбільш розвинутими й багатокомпонентними семантичними групами слів. У досліджуваних текстах такими групами виявились семантичні об’єднання, які виражають емоції сум/страждання та радість/кохання. Встановлення ролі та місця вказаних вище семантичних груп у творчості Ґабріеля Ґарсіа Маркеса дозволяє лінгвістично пояснити інтуїтивні враження про досліджувані тексти художніх творів, які декларують почуття автора і невід’ємно поєднують любов і насолоду життям із сумом і відчаєм.
У більшості текстів автор уживає лексемні номінації емоцій у останніх розділах: на початку твору адресат лише інтуїтивно сприймає почуття, які передаються, а в кінці автор їх подає вербально. Наше дослідження продемонструвало, що в текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса назви емоцій ужиті в складі різних тропів: порівнянь, метафор, алегорій, або ж у складі експресивних синтаксичних конструкцій. Номінації почуттів (felicidad, amor, tristeza, desesperaciόn та ін.) у низці творів виступають у ролі ключових слів і є ядром для вираження емоційного стану.
Основна частина лексем, що називають емоції (97%), стилістично нейтральна, складає базу більшості семантичних груп. Семантичні групи з архісемами miedo”, compasiόn”, disgusto” включають лише нейтральні мовні засоби.
Серед лексемних засобів вираження емоцій особливе місце автор надає вигукам, у яких емоційно-оцінна сема є єдиним компонентом значення. Багатозначність вигуків як емотивних лексичних одиниць забезпечує зняття полісемії в контексті. Уживання вигуків в художньому тексті це традиційний засіб вираження емоцій. Контекст дозволяє не лише встановити об’єкт емоційного ставлення, але й достатньо точно визначити назву емоції, яка стоїть за вигуком. У текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса вигуки виражають різноманітні почуття: захоплення, відчай, насолоду та ін. Як свідчить матеріал, вигуки, які трапляються в мові героїв творів, містять в собі широкий діапазон емоцій, включаючи позитивні та негативні емоційні семи.
Особливу групу в художніх текстах Ґабріеля Ґарсіа Маркеса становлять фразеологізми, спрямовані на вираження почуттів, серед яких найчисленнішими є групи з архісемами soledad”, sufrimiento, decaimiento”. Серед загальномовних виділяються фразеосполучення, що зазнали авторського варіювання лексичних компонентів. Як свідчить матеріал, це варіювання полягає в заміні нейтральної лексеми на більш високу, поетичу (ojos de esmeralda), що посилює експресію художнього тексту. Уживання індивідуально-авторських фразеосполучень і варіювання лексичних компонентів у складі загальномовних сталих виразів дає можливість Ґабріелю Ґарсіа Маркесу передати емоції героїв творів образніше та яскравіше.
Емоційна достовірність тексту художнього твору як проекції почуттів визначається майстерністю автора, його вмінням використовувати мовний матеріал. Творам Ґабріеля Ґарсіа Маркеса не властиве часте вживання діалогічної мови, він надає перевагу внутрішній потенційній діалогічності, за допомогою якої створюється прагматичний ефект впливу на адресата. Ця діалогічність виявляється у перенесенні об’єкта дослідження із галузі лінгвістики тексту до теорії комунікації.
Художня символіка дає можливість імпліцитно передавати емоції та почуття героїв художніх текстів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса. Більшість символів, які зустрічаються в досліджуваних текстах, слугують для втілення суму, відчаю або явищ, що викликають такі емоції. Символи, які слугують для вираження позитивних емоційно-оцінних сем, уживаються автором рідко. У текстах художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса трапляються символи різних народів (індіанських, циганських та ін.); вони, безперечно, мають національну специфіку, яка закладена в їхню генезу. Тому вживання символів допомагає автору передавати особливості світосприйняття, культури і національного характеру іншого народу. Крім того, національну специфіку мають і деякі лексеми, що не мають символічного значення. Семеми таких лексем містять конотативні семи, які відображають національні концепти.
Аналіз лінгвопрагматичних особливостей творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса дозволяє внести суттєві доповнення до висновків про лінгвопрагматичні властивості текстової емотивності, зроблені на основі досліджень іспанськомовних текстів художніх творів. З огляду на рішення прагматичних завдань емотивність уживається в тексті з такою метою:
- вираження емоційного стану автора;
- передача емоційного ставлення автора до адресата;
- здійснення прагматичного впливу на адресата.
Щодо співвідношення раціонального та емоційного змісту в досліджувальних текстах художніх творів емотивні елементи виконують такі функції:
- дублювальну (дублювання емотемами раціональної інформації);
- компенсаційну (поповнення емотемами недостатність раціональної інформації);
- замінну (емотема складає основний зміст тексту).
Визначення різноманітних функцій емотивності досліджуваних іспанськомовних текстів художніх творів дає можливість з’ясувати існування певних факторів, які впливають на збільшення щільності емотивної тканини текстів. Це такі фактори:
- прагматичний, який пов’язаний із необхідністю подолання емоційного бар’єру адресата у його сприйнятті емоційного змісту тексту, зі зміни його емоційного стану або ставлення до події, що зумовлює актуалізацію психологічної закономірності і появу нових емоцій, яким необхідне мовне втілення;
- лінгвальний, який пов’язаний із синсемантизмом мовних знаків: жоден із засобів вираження внутрішнього хвилювання не є самодостатнім, оскільки для адекватного відображення емоційного стану автору необхідно дублювати мовні засоби різних рівнів, що є наслідком випадків скупчення емотивів у тексті;
- текстовий, який пов’язаний з накладанням емотивів фонового та тонального рівнів тексту.
Автор навмисно вживає різноманітні прийоми, як от: персоніфікація, внутрішня діалогічність, фантастичні й сюрреальні елементи для підсилення емотивного впливу на адресата з метою зробити висловлення прагматично спрямованими. Письменник використовує безсполучникові речення для передачі емоційних станів персонажів, що створює більшу емотивну напругу й демонструє спонтанність дії. Уведення емотивно маркованої лексики дає змогу авторові впливати на читача та спонукати його до певної оцінки дій персонажів, яка збігається з авторською. Таку лексику автор використовує з прагматичною метою, а саме для надання висловлюванню або опису більшої переконливості та яскравості.
Характерною рисою стилю автора є вживання поряд з прямим визначенням емоцій їх образного уявлення, що веде до збільшення об’єму емоційної інформації у творі. Під образністю розуміємо прагматично релевантний чинник, який забезпечує конотативний потенціал і дає можливість збільшити глибину змісту тексту художнього твору при такому ж самому об’ємі тексту. Прагматичне призначення образності полягає в передачі предметного змісту в наочній виражально-зображувальній формі.
Згідно з проведеним дослідженням, автор не використовує поширений прийом апеляції до емоційного досвіду адресата. У процесі нашого аналізу ми спростували твердження, що панує в лінгвістиці про так звану неемотивність творів автора, у результаті чого дійшли висновку про імпліцитне визначення характеру емоції описаної ситуації, завдяки якому у адресата поступово формується запрограмоване автором ставлення до зображуваних персонажів і подій у творі.
Помітною рисою стилю Ґабріеля Ґарсіа Маркеса у вираженні емоцій є імпліцитний засіб їхнього представлення. У більшості проаналізованих текстів немає назв емоцій, що не перешкоджає авторові образно, об’ємно, точно передати почуття, які відчувають герої іспанськомовних текстів художніх творів.
Тексти художніх творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса відрізняються прагненням до нестандартного розвитку руху сюжету, до підсилення прагматичної сили висловлення і нетиповості. Автор вдається до прийому протиставлення емоційності раціональному руху думок. У творах Ґабріеля Ґарсіа Маркеса, на нашу думку, немає надмірної емоційної виразності та експресивності, які можуть привести до зниження суб’єктивності тексту. У результаті емоція залишається пригніченою мовним матеріалом, а текст позбавляється цілісності та тієї єдиної інтонації, яка визначає характер художнього твору. Ця унікальна інтонація притаманна творам автора в повній мірі, і тому вважаємо несправедливою існуючу думку про так звану телеграфічність творчості видатного письменника сучасності.
Ми не торкаємось деяких інших, також важливих проблем, необхідних для побудови цілісної концепції емотивності будь-якого художнього тексту, зокрема проблеми розуміння емотивності змісту тексту художнього твору, питання про інтертекстовий характер емотивності, про емотивні зв’язки текстів у загальнотекстовому просторі, про динаміку емотивності в історії культури. Окрім того, більш детального розгляду та опису потребують мовні (текстові) маркери емоцій, особливості емотивної структури іспанськомовних текстів художніх творів. Вивчення цих проблем складає перспективу наших досліджень.
У цілому, проведене дослідження показало, що незважаючи на уявлення, яке існувало довгий час у мовознавстві, про емоційні елементи мови як про змінні явища, які не можуть бути описаними та представленими в лінгвопрагматичних категоріях, на сьогоднішній день уже можна говорити про виділення конкретних характеристик емотивності художніх творів.
Перспективу подальших досліджень вбачаємо у більш детальному розгляді лінгвопрагматичних особливостей вираження емотивності в іспанськомовних текстах художніх творів з врахуванням їхніх національно-культурних особливостей.
Оскільки не завжди можна чітко встановити взаємозв’язок між вживанням емотивно маркованої лексики в творі та авторською інтенцією, то емотивність можна розглядати як мовний феномен з нечіткими межами варіативності, що може стати матеріалом для подальших лінгвістичних студій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агарева А.Г. Эмоционально-оценочные смыслы в тексте / А.Г.Агарева // Проблемы эмоционально-экспрессивного ситаксиса. Ленинград: Изд-во Ленинградск. гос. ун-та, 1987. С.5-8.
2. Алєксєєва І.О. Емотивність як одна із частиномовних властивостей часток / Ірина Олексіївна Алєксєєва // Вісник Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія Іноземна філологія” / відп. ред. Олександр Іванович Чередниченко. К., 2000. Вип.29. С.24-26.
3. Андрійченко Ю.В. Лінгвопсихологічна характеристика героїв роману Сто років самотності” / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Вид-во Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2004. Вип.11. С.3-6.
4. Андрійченко Ю.В. Вираження емотивності художнього тексту (семантико-когнітивний аспект) / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Вид-во Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2005. Вип.13. С.3-5.
5. Андрійченко Ю.В. Емотивність як ціннісний континуум мови художнього твору / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Вид-во Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2005. Вип.14. С.10-13.
6. Андрійченко Ю.В. Художній текст як об’єкт інтерпретації / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Вид-во Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2005. Вип.15. С.3-7.
7. Андрійченко Ю.В. Особливості вираження емотивності в художніх творах на матеріалі творів Ґабріеля Ґарсіа Маркеса / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Логос, 2005. Вип.6. С.3-5.
8. Андрійченко Ю.В. Мовне відображення емотивних структур у складі художнього тексту / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Логос, 2005. Вип.7. С.3-5.
9. Андрійченко Ю.В. Емотивні змісти у семній структурі слова / Юлія Валеріївна Андрійченко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць / відп. ред. Олена Степанівна Снитко. К.: Видав. Дім Дмитра Бураго, 2005. Вип.16, кн.1. С.18-21.
10. Андрійченко Ю.В. Мовні засоби вираження емотивності в текста творів Ґ.Ґ.Маркеса / Юлія Валеріївна Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Ніна Миколаївна Корбозерова. К.: Вид-во Київськ. нац. лінгв. ун-ту, 2008. Вип.20. С.3-9.
11. Апресян Ю.Д. Избранные труды:в 2т. / Юрий Дереникович Апресян. М.: Языки русской культуры: Вост. лит., 1995. Т.2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 766с. Библиогр. в конце разд.
12. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст / Нина Давидовна Арутюнова// Языковая номинация. Виды наименований: [статьи]. М., 1977. С.304-355.
13. Арутюнова Н.Д. Стратегия и тактика речевого поведения / НинаДавидовна Арутюнова // Прагматические аспекты изучения предложения и текста: [статьи]. К., 1983. С.37-56.
14. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: оценка, событие, факт / НинаДавидовна Арутюнова / отв. ред. Георгий Владимирович Степанов. М.: Наука, 1988. 339с.
15. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова. [2-е изд., испр.] М.: Языки русской литературы, 1999. 896с.
16. Арутюнова Н.Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Нина Давидовна Арутюнова, Елена Викторовна Падучева // Новое в зарубежной лингвистике: сб. науч. статей / сост. Нина Давидовна Арутюнова. М.: Прогресс, 1985. Вып.16: Лингвистическая прагматика. С.8-42.
17. Бабенко Л.Г. Русская эмотивная лексика как функциональная система: автореф. дис. на стиск. учен. степени д-ра филол. наук: спец. 10.02.01 Русский язык” / Людмила Григорьевна Бабенко; Уральськ. гос. ун-т. Свердловск, 1990. 32 с.
18. Бабушкин В.У. О двух моделях понимания / Владимир Ульянович Бабушкин // Загадка человеческого понимания. М.: Прогресс, 1991. С.160-175.
19. Балли Ш. Французская стилистика / Шарль Балли. М.: Едиториал УРСС, 2001. 392с. (Серия Лингвистическое наследие ХХвека”).
20. Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста: [монография] / Анатолий Григорьевич Баранов. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовск. ун-та, 1993. 182с.
21. Баранов А.Г. Динамические тенденции в исследовании текста / Анатолий Григорьевич Баранов // StylistykaOpole, 1995. Vol.IV. C.54-67.
22. Баранов А.Г. Когниотипичность текста (к проблеме уровней абстракции текстовой деятельности) / Анатолий Григорьевич Баранов // Жанры речи. Саратов: Изд-во ГосУНЦ, Колледж, 1997. С.4-12.
23. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов: [в кн.: Зарубежная эстетика и теория литературы ХIХ-ХХвв.: Трактаты, статьи, эссе] / Ролан Барт; [пер. с франц. Георгий Константинович Косиков]. М.: Прогресс, 1987. 512 с.
24. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. [2-е изд.] М.: Искусство, 1986. 445 с.
25. Бахтин М.М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве: [в кн.: Эстетика словесного творчества] / МихаилМихайловичБахтин. [2-е изд.] М.: Искусство, 1986. 445 с.
26. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации: [монография]/ АллаДмитриевна Белова. К.: Логос, 2003. 304с.
27. Бєлова А.Д. Лексична семантика і міжкультурні стереотипи Алла Дмитрівна Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць / відп. ред. Олександр Іванович Чередниченко. К.: Видав.-поліграф. центр Київський університет”, 2001. Вип.5. С.15-22.
28. Белянин В.П. Психолингвистические аспекты художественного текста: [монография] / Валерий Павлович Белянин. М.: Изд-во Московск. гос. ун-та, 1988. 123с.
29. Белянин В.П. Языковая личность автора в объявлении о знакомстве/ Валерий Павлович Белянин // Языковая личность: инстуциональный и персональный дискурс. Волгоград: Перемена, 2000. С.185-191.
30. Белянин В.П. Основы психолингвистической диагностики: (Модели мира в литературе) / Валерий Павлович Белянин. М.: Тривола, 2000. 248с.
31. Бердникова Л.П. Контакты и взаимное влияние английского и испанского языков в эпоху глобализации: [монография] / Л.П.Бердникова, Н.В.Гурова. М.: Пятигорск. гос. лингвист. ун-т, 2005. 143с.
32. Богин Г.И. Типология понимания текста: [монография] / Георгий Исаевич Богин. Калинин: Изд-во Калининск. гос. ун-та, 1986. 86с.
33. Болотнова Н.С. Лексическая структура художественного текста в ассоциативном аспекте: [монография] / Нина Сергеевна Болотнова. Томск: Изд-во Томск. гос. ун-та, 1994. 212с.
34. Бородкин Ф.М. Внимание конфликт! / Ф.М.Бородкин, Н.М.Коряк; отв. ред. В.А.Заргаров. [2-е изд., перераб. и доп.]. Новосибирск: Наука, 1989. 190с
35. Брудный А.А. Понимание и текст / А.А. Брудный // Загадка человеческого понимания. М.: Прогресс, 1991. С.114-128.
36. Бурбело В.Б. Лингвистика художественного текста: [учеб. пособие] / Валентина Брониславовна Бурбело, Елена Александровна Соломарская. К.: УМК ВО, 1980. 215с.
37. Бурбело В.Б. Лінгвопоетика французької словесності ІХ-ХVIII ст.: [монографія] / Валентина Броніславівна Бурбело. К.: Вид. центр Київський університет”, 1999. 251с.
38. Бурбело В.Б. Типологія дискурсів у просторі мовленнєвої діяльності / Валентина Броніславівна Бурбело // Вісник Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія Іноземна філологія” / відп. ред. Олександр Іванович Чередниченко. К., 2000. Вип.28. С.6-9.
39. Буцикіна Н.Є. Форми репрезентації мовленнєво-мисленнєвої діяльності персонажів у художньому творі / Надія Євгенівна Буцикіна // Мова і культура: наук. видання. Серія Філологія”. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип.5: Мова і художня творчість. С.76-84.
40. Буцикіна Н.Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф.Моріака): дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: 10.02.05 Романські мови” / Надія Євгенівна Буцикіна; Київськ. нац. лінгвіст. ун-т. К., 2004. 256 с.
41. Быдина И.В. Поэтический текст как эмотивный тип текста / Ирина Викторовна Быдина // Язык и эмоции: сб. науч. трудов Волгоградск. гос. пед. ун-та / отв. ред. Виктор Иванович Шаховский. Волгоград: Перемена, 1995. С.220-232.
42. Бюлер К.Л. Теория языка / Карл Людвиг Бюлер. М.: Прогресс, 1993. 502с.
43. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц (на материале советского фельетона) / Владимир Николаевич Вакуров. М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1983. 175с.
44. Васильев С.А. Синтез смысла при создании и понимании текста / Сергей Анатольевич Васильев. К.: Наукова думка, 1988. 238с.
45. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Анна Вежбицкая; [пер. с англ. Алексея Дмитриевича Шмелева; под. ред. Татьяны Вячеславовны Булыгиной]. М.: Языки русской литературы, 1999. 776с.
46. Верба Г.Г. Синтаксические средства выражения эмоциональности в испанской разговорной речи: дис. на соиск. учен. степени канд. филол. наук: 10.02.05 Романские языки” / Галина Георгиевна Верба; Киевск. гос. им. Т.Г.Шевченко. К., 1983. 219 с.
47. Виноградов В.В. О языке художественной литературы / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Художественная литература, 1959. 655с.
48. Вилюнас В.К. Основные проблемы психологической теории эмоций/ Витис Казиса Вилюнас // Психология эмоций: [тексты]. М.: Изд-во Московск. гос. ун-та, 1984. С.3-28.
49. Вовк А. Творення безлицьої людини в УРСР” / А.Вовк // Культура слова. 1994. Вип.245. С.95101.
50. Вовченко А.М. Інтерпретація тексту і реалізація закладених автором смислів / А.М.Вовченко // Наукова спадщина Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство. К.: Київський нац. ун-т ім. Т.Шевченка. 2000. С.57-60.
51. Волек Б.