ОПОВІДНИЙ ПРОСТІР ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Ф. САГАН: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

САВЧУК Руслана Іванівна

УДК 81’42.133.1

ОПОВІДНИЙ ПРОСТІР ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Ф. САГАН: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
КАГАНОВСЬКА Олена Марківна

Київ 2009

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .. 5
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМАТИКА ВИВЧЕННЯ ОПОВІДНОГО ПРОСТОРУ
ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Ф. САГАН:
КОГНІТИВНО-НАРАТИВНА ПЕРСПЕКТИВА . 17
1.1. Оповідний простір художнього тексту в когнітивно-наративному
висвітленні .... 17
1.2. Художня проза Ф. Саган у ракурсі лінгвопоетичних досліджень
художнього тексту 19
1.2.1. Екзистенціальне підґрунтя художньої прози романістки .. 20
1.2.2. Оповідний простір у реалізації когнітивної системи авторки ... 27
1.3. Оповідний простір художньої прози Ф. Саган у парадигмі наративних
стратегій художнього текстотворення ... 30
1.3.1. Оповідач як організаційна домінанта оповідного простору
художньої прози Ф. Саган ... 35
1.3.2. Наративна типологія оповіді в досліджуваних художніх
текстах 43
1.3.3. Фокалізація як перцептивна позиція в сприйнятті оповідного
простору художньої прози Ф. Саган ........ 46
1.4. Методика наративного та семантико-когнітивного аналізів оповідного
простору художнього тексту (на прикладі роману Ф. Саган «Bonjour
Tristesse») . 55
Висновки до розділу 1 ..... 65
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОПОВІДНОГО ПРОСТОРУ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ
Ф. САГАН: ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ... 69
2.1. Оповідний простір у розгортанні концептуального мегапростору
художньої прози Ф. Саган ....... 69
2.1.1. Концептуальний простір інтрагомодієгетичної оповіді: специфіка
розгортання в романі «Un Certain Sourirе» .... 71
2.1.2. Особливості концептуального простору екстрагомодієгетичної
оповіді в романі «Les Bleus A L’Ame» ...... 81
2.1.3. Концептуальний простір екстрагетеродієгетичної оповіді:
особливості побудови в романі «Aimez-Vous Brahms?» ... 101
2.1.4. Розгортання концептуального простору інтрагетеродієгетичної
оповіді в романі «Les Merveilleux Nuages» . 112
2.2. Семантико-композиційний аспект концептуального мегапростору
художньої прози Ф. Саган .... 125
2.2.1. Заголовок як суб’єкт концептуальної інформації в художній
прозі романістки . 126
2.2.2. Епіграф у ракурсі актуалізації концептуального мегапростору
творів письменниці ...... 131
2.2.3. Відкрита кінцівка художнього тексту як прояв емотивної
іконічності концептуального простору твору ....... 134
Висновки до розділу 2 136
РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ОРГАНІЗАЦІЇ ОПОВІДНОГО
ПРОСТОРУ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Ф. САГАН . 139
3.1. Суб’єктно-мовленнєвий план персонажа в концептуальному
мегапросторі художньої прози Ф. Саган .. 140
3.2. Засоби репродукції внутрішнього мовлення персонажа в оповідному
просторі художнього тексту .......... 145
3.2.1. Внутрішнє мовлення персонажа в оповідному просторі
інтрагомодієгетичної оповіді (на матеріалі роману «Un Certain
Sourirе») ... 148
3.2.2. Внутрішнє мовлення персонажа в оповідному просторі
екстрагетеродієгетичної оповіді (на матеріалі роману «Un Peu
De Soleil Dans L’Eau Froide») 163
3.2.3. Внутрішнє мовлення персонажа в оповідному просторі
інтрагетеродієгетичної оповіді (на матеріалі роману
«Les Merveilleuх Nuages») ...... 177
3.2.4. Внутрішнє мовлення персонажа в оповідному просторі
екстрагомодієгетичної оповіді (на матеріалі роману
«Les Bleus A L’Ame») .... 185
Висновки до розділу 3 ... 191
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ... 194
ДОДАТКИ .. 201
Додаток А. Фрагменти ілюстративного матеріалу, що перевищують
0,2 сторінки 202
Додаток Б. Наративні конституенти в оповідному просторі художньої
прози Ф. Саган: специфіка реалізації ... 222
Додаток В. Приклади розгортання текстових концептів у кореляції
з концептуальними та семантичними лініями в художній
прозі Ф. Саган 226
Додаток Д. Приклади розгортання концептуальної інформації
в оповідному просторі художньої прози Ф. Саган ..... 234
Додаток Е. Типологізація засобів відтворення суб’єктно-мовленнєвого
плану персонажа в оповідному просторі художньої прози
Ф. Саган ... 240
Додаток Є. Приклади розгортання концептуальної інформації
в суб’єктно-мовленнєвому плані персонажа в оповідному
просторі художньої прози Ф. Саган . 245
Додаток Ж. Глосарій термінів "Оповідний простір художнього
тексту". 257
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..... 260
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ . 293
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ . 295

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ОП оповідний простір
КП концептуальний простір
ВМП внутрішнє мовлення персонажа
ВМг внутрішній монолог
ВПМ внутрішнє пряме мовлення
ВРф внутрішні рефлексії
НВМ невербалізоване внутрішнє мовлення
НПМ невласне-пряме мовлення
МвМ мовлення в мовленні
ПС потік свідомості
ЦМ цитатне мовлення

ВСТУП
За останні роки проблематика дослідження семантики художнього тексту вийшла на новий концептуальний рівень. Посилення інтересу дослідників до розкриття механізмів організації "розумового простору" [5, с. 34] автора літературного твору пов’язано, передусім, із становленням когнітивної поетики [див.: 17; 39-40; 325; 332] і близьких до неї когнітивної стилістики [109], когнітивної риторики [333] та когнітивного літературознавства [251-252], які у фокус лінгвістичного пошуку помістили втілення в тексті художньої свідомості письменника чи поета. Остання, хоча й не є чимось протилежним повсякденній, а базується на тих самих когнітивних процесах, які використовуються, однак, має інші цілі цілі художнього самовираження й естетичного впливу [39, с. 19]. Так, пріоритет у сучасних лінгвопоетичних дослідженнях віддано вивченню лінгвокогнітивних стратегій побудови й інтерпретації художнього тексту. Наукові розвідки в цій галузі лінгвістичного знання зосереджені на визначенні специфіки прояву аналогового, параболічного або наративного мислення автора в художньому творі [14; 248], виявленні особливостей когнітивного стилю письменника [13; 40], реконструкції його концептуальної картини світу [32; 80; 117], окресленні специфіки ієрархії текстових концептів як надкатегоріальних утворень змістового плану [69]. Когнітивна поетика як дослідження "архітектури" розумових форм автора й читача [177] надає можливість проникнути вглиб авторської свідомості, реконструювати цілісну систему його образного мислення.
Залучення наративного підходу до вивчення семантики художнього тексту [33; 125; 140; 165; 214] ґрунтується на трактуванні останньої як упорядкованої системи смислів, такого способу передачі й накопичення знань, якому притаманні певні прототипові правила й схеми [180; 183; 222; 244].
У контексті світової літературної традиції в цілому та французької зокрема творчість письменниці другої половини ХХ ст. Франсуази Куарез відомої під псевдонімом Ф. Саган стоїть відокремлено. Через поки ще недостатню кількість власне лінгвістичних досліджень прозових і драматургічних текстів авторки [34] превалюють літературознавчі студії творчої спадщини романістки, спрямовані на визначення основної тематики її творів [200], дослідження особливостей авторського стилю [186], представлення фактів із особистого життя письменниці [283]. Вибір проблематики цієї наукової розвідки зумовлений підвищеним інтересом лінгвопоетики до особливостей образного мислення письменника як творця оповідної реальності дієгезису простору, в якому реалізується фрагмент концептуальної картини світу автора.
Пропонована дисертаційна робота виконана на стику лінгвопоетики [28; 32; 93;171], когнітивної поетики [15; 43; 332] та наратології [212; 229; 257; 263] й ураховує надбання філологічних учень про варіативність і поліфонію смислів у художньому тексті [8, с. 417; 83, с. 111]. Вихідним у роботі є положення про смислове навантаження художнього твору, яке формується авторською свідомістю як упорядкованою сукупністю когнітивних моделей [30, с. 53], що відображають оповідну та/чи реальну дійсність у категоріях художнього тексту й репрезентують когнітивну систему автора.
Поняттям, яке надає нам можливість охопити основні аспекти оповідного простору художньої прози Ф. Саган, є власне сам оповідний простір як частина художнього простору, в якому сформовано середовище, де існує персонаж: думає, відчуває, говорить [262; 265; 272]. Оповідний простір виступає словесно-мовленнєвою формою репрезентації знань і уявлень французької письменниці про навколишній світ.
У більш конкретному застосуванні оповідний простір художньої прози Ф. Саган ми тлумачимо як площину розгортання концептуальної інформації, яка формується відповідно до особливостей когнітивної системи авторки.
Актуальність теми дисертації визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвопоетики на розкриття специфіки категоризації та концептуалізації письменником чи поетом оповідної та/чи реальної дійсності засобами художнього мовлення. Це дозволяє виявити характер взаємодії між мовою та художнім мисленням, простежити, яким чином у літературному творі об’єктивуються авторські знання про навколишній світ. У цьому контексті художня проза Ф. Саган як утілення авторських рефлексій становить інтерес для лінгвопоетичних досліджень із огляду на специфіку поетичного мислення письменниці та способи осмислення буття людини в її художніх творах. Актуальним є залучення до когнітивно-комунікативного підходу у з’ясуванні особливостей побудови оповідного простору художніх творів Ф. Саган наративного аналізу, що дозволило висвітлити роль оповідача, оповіді та фокалізації у розгортанні концептуального змісту художньої прози авторки.
З метою вивчення лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей оповідного простору художньої прози французької письменниці нами сформульовано таку робочу гіпотезу: оповідний простір художньої прози Ф. Саган як площина розгортання концептуальної інформації виступає словесно-мовленнєвою формою репрезентації знань і уявлень романістки про навколишній світ. Концептуальний зміст художньої прози Ф. Саган визначається особливостями когнітивної системи авторки, яка втілюється в оповідному просторі її художніх творів у сукупності концептуальних і поетичних тропів, індивідуально-авторських концептів і образів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану комплексної наукової теми "Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови", яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №5 від 18 грудня 2003 року). Коло питань, що розглядаються в дисертації, відповідає проблематиці, яка висвітлюється згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України "Когнітивні та комунікативні аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №6 від 31 січня 2005 року).
Метою роботи є з’ясування лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей побудови оповідного простору художньої прози Ф. Саган шляхом виявлення специфіки розгортання концептуальних просторів художніх творів авторки у різних типах оповіді.
Досягнення поставленої мети передбачає необхідність розв’язання таких основних завдань:
уточнити зміст поняття "оповідний простір" і його складових "оповідь", "оповідач" із огляду на сучасну когнітивну парадигму;
визначити специфіку організації оповідного простору художніх творів Ф. Саган в екстра- / інтрагетеродієгетичному й екстра- / інтрагомодієгетичному типах оповіді;
розкрити роль наративних конституентів: оповідача, оповіді, фокалізації в розгортанні концептуального мегапростору художньої прози Ф. Саган;
окреслити концептуальне наповнення художньої прози романістки шляхом виявлення особливостей концептуальних просторів її художніх творів;
з’ясувати роль концептуальних і поетичних тропів, стилістичних фігур і прийомів, індивідуально-авторських текстових концептів у розгортанні концептуального мегапростору художньої прози Ф. Саган;
простежити концептотвірну роль сильних позицій у художніх творах письменниці;
установити закономірності суміщення мовленнєвих планів оповідача та персонажа в екстра- / інтрагетеродієгетичному й екстра- / інтрагомодієгетичному типах оповіді в художній прозі Ф. Саган;
виокремити основні засоби відтворення внутрішнього мовлення персонажа в оповідному просторі художніх творів авторки.
Об’єктом дисертаційного дослідження є оповідний простір художньої прози Ф. Саган.
Предметом дисертаційної роботи є лінгвокогнітивні та комунікативні особливості побудови оповідного простору художньої прози французької романістки.
Матеріалом дослідження слугували твори Ф. Саган 14 романів (загальний обсяг 2850 с.), кількість значущих текстових елементів 20 тисяч одиниць. До кола значущих текстових елементів ми віднесли явища мовного та мовленнєвого планів (як окремих лексичних одиниць, так і різних за обсягом функціонально значущих висловлень, фрагментів тексту і далі до цілого тексту), семантика яких визначає їхню здатність набувати концептуального навантаження в оповідному просторі художньої прози французької письменниці.
Звернення до творчості Ф. Саган визначається неординарністю й самобутністю художньої прози авторки, тим винятковим місцем, яке письменниця посідає у французькій романістиці.
Методи дослідження оповідного простору художньої прози Ф. Саган зумовлені метою та завданнями дисертаційної роботи і базуються на комплексному підході до вивчення лінгвокогнітивних і комунікативних аспектів цього явища. У рамках традиційного стилістичного аналізу здійснено загальну характеристику поетики Ф. Саган, установлено особливості її художнього мислення. Виокремлення в оповідному просторі художньої прози письменниці мовних одиниць, які збагачені додатковим поняттєвим і емоційним змістом, проведено в межах компонентного аналізу, визначення контекстуально забарвлених сегментів оповідного простору художніх творів Ф. Саган ґрунтується на методах контекстуально-ситуативного й інтерпретативного аналізів. Установлення тенденцій розгортання концептуального мегапростору художньої прози Ф. Саган спирається на методику семантико-когнітивного аналізу динаміки розгортання текстових концептів, розроблену О. М. Кагановською [69], та поетико-когнітивний підхід, представлений у працях О. П. Воробйової [39-40] й В. Г. Ніконової [117]. Для окреслення специфіки побудови оповідного простору художньої прози Ф. Саган залучено наративний аналіз [215; 259; 330], який ґрунтується на наданні оповідачеві, оповіді та фокалізації статусу наративних конституентів, які впорядковують і організовують оповідний простір художнього твору. Елементи кількісного аналізу використано для встановлення концептуальних домінант у різних типах оповіді.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній уперше на матеріалі художньої прози Ф. Саган здійснено комплексне дослідження оповідного простору її художніх творів із погляду наратології та когнітивної поетики. Зокрема, вперше в оповідному просторі художньої прози письменниці визначено та проаналізовано наративну структуру прозових текстів романістки; розглянуто особливості розгортання концептуальної інформації в екстра- / інтрагетеродієгетичному й екстра- / інтрагомодієгетичному типах оповіді. Також уперше з’ясовано роль фокалізації та виокремлено її різновиди. Установлено типологію засобів відтворення внутрішнього мовлення персонажа в аспекті його структури та семантики в оповідному просторі досліджуваних творів.
Теоретичне значення дисертації визначається тим, що її висновки є внеском у розвиток лінгвопоетики, когнітивної поетики та наратології. Поняття "оповідний простір", яке в роботі представлене в когнітивно-наративному висвітленні, розглядається як ключове в розкритті концептуального змісту літературного тексту. Методика аналізу, розроблена в дослідженні, може бути поширена на з’ясування особливостей наративної організації художніх текстів інших авторів. Теоретично значущим є також встановлення кореляцій між суб’єктно-мовленнєвими планами оповідача та персонажа як мовних особистостей і свідомостей в оповідному просторі художнього тексту. Розкриття всього розмаїття форм внутрішнього мовлення персонажа поглиблює знання про відтворення мовленнєво-розумової діяльності персонажа в художньому творі.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування основних положень і висновків дисертації у теоретичних курсах стилістики (розділи "Стилістика тексту", "Жанри та стилі", "Поетичні тропи й фігури мовлення", "Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту"), лексикології (розділ "Семасіологія"), теоретичної граматики французької мови (розділи "Іменник", "Синтаксис"), у спецкурсі з інтерпретації художнього тексту.
На захист винесені такі положення:
1. Оповідний простір художньої прози Ф. Саган надає доступ до індивідуально-авторської концептуальної картини світу письменниці. Виступаючи площиною розгортання концептуальної інформації, він репрезентує особливості когнітивної системи романістки. Остання втілюється в художній прозі авторки в елементах авторської свідомості, які експлікуються / імплікуються в оповідному просторі художньої прози Ф. Саган мережею індивідуально-авторських текстових концептів, концептуальних і поетичних тропів, стилістичних фігур і прийомів, які як одиниці авторської художньої свідомості розкривають особливості світосприйняття письменниці.
2. Наративними конституентами оповідного простору виступають оповідач як експліцитна / імпліцитна структура знання, оповідь, в основі якої лежить подія та/чи дія, й фокалізація як перспектива представлення цих подій та/чи дій, які формують оповідний простір художньої прози Ф. Саган, упорядковуючи та структуруючи концептуальний мегапростір художньої прози романістки.
3. Концептуальний мегапростір художньої прози Ф. Саган є результатом роботи думки письменниці, представляє її розумову сферу індивідуально-авторську область концептуалізації дійсності, а відтак є моделлю того, як Ф. Саган утілює в художніх творах своє розуміння реальних та/чи оповіданих ситуацій, подій та/чи дій.
4. Концептуальний мегапростір художньої прози Ф. Саган формується та розгортається ієрархічно-впорядкованим поєднанням індивідуально-авторських текстових концептів, концептуальних ліній і складників текстових концептів у концептуальних просторах інтра- / екстрагетеродієгетичної й інтра- / екстрагомодієгетичної оповіді. Концептуальне наповнення художньої прози Ф. Саган формує ємний образ замкненого простору екзистенції головних персонажів, який підсилюється екзистенціальною палітрою нудьги, самотності, втоми від життя, смерті, страждання.
5. Лексичний аспект розгортання концептуальної інформації в концептуальних просторах різних типів оповіді детермінований семантикою невизначеності, сумніву та страждання, дієсловами руху, смислове навантаження яких обмежується або заперечується контекстуально, емотивно забарвленою лексикою, що гіперболізує та персоніфікує почуття і відчуття головних актантів оповіді. Морфологічний аспект передачі концептуальної інформації визначений тенденцією гетеро- / гомодієгетичного оповідачів до ретроспективності та гіпотетичності / ймовірності при поданні подій та/чи дій. Синтаксичний аспект представлено риторичними запитаннями, які набувають стверджувальності, синтаксичними повторами, парцеляціями, репризами, антиципаціями й інверсіями, що, синтаксично виділяючи, підсилюють концептуально вагомішу інформацію в оповідному просторі художньої прози Ф. Саган.
6. В оповідному просторі художньої прози Ф. Саган 

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Сьогоденні дослідження в галузі семантики художнього тексту ґрунтуються на поєднанні методик і досягнень різних наук. Залучення здобутків когнітивної поетики, когнітивної стилістики і наратології до філологічних учень про художній текст сприяло глибшому розумінню процесів осмислення автором оповідної та/чи реальної дійсності у творі. Остання вибудовується з огляду на особливості концептуальної, смислової системи його автора. Як упорядкована сукупність когнітивних моделей творця художнього тексту авторська свідомість втілюється в оповідному просторі твору завдяки імпліцитним й експліцитним вербалізованим акцентам, які розміщено в текстовій тканині твору. Таким чином, художній текст виступає основою для моделювання структури й типу свідомості його автора, тієї понятійної та інформаційної бази творця тексту як мовної особистості, на основі якої, при залученні певних когнітивних операцій і дій, формується цілісний естетичний метаобраз оповідної реальності. Літературний прозовий твір, відтак, являє собою індивідуальний ментальний зміст, який опосередковує та проявляє елементи авторської свідомості.
Когнітивно-комунікативний підхід до розуміння художнього тексту як певним чином організованого й фіксованого знання виступив підґрунтям для дослідження оповідного простору художніх творів Ф. Саган із погляду наратології та когнітивної поетики як площини розгортання концептуальних просторів екстра- / інтрагетеродієгетичної й екстра- / інтрагомодієгетичної оповіді, які сукупно формують концептуальний мегапростір художньої прози авторки.
Оповідний простір є частиною художнього простору, в якому сформовано середовище, де міститься персонаж. Як словесно-мовленнєва форма систематизації знань і уявлень про навколишній світ він становить мовленнєвий рівень реалізації форм існування романного світу у творі. Художній текст, відображаючи дійсність у поетичних образах, представляє особливий вид образного авторського мислення, яке отримує вербалізацію в мовленнєвій структурі твору. Таким чином, оповідний простір художнього тексту забезпечує фіксацію та розгортання складної системи його імпліцитних смислів.
З позицій наративної організації, оповідний простір має своїми основними наративними конституентами оповідь, оповідача та фокалізацію. Оповідь представляє подію та/чи дію, що повідомляється оповідною інстанцією під певним кутом зору та відображає її логічне протікання. Ця функціональна категорія художнього тексту реалізує функції зображення та відтворення оповідної реальності. Особливості розгортання оповідної схеми художнього тексту визначаються функціонуванням в оповідному просторі твору основних опозиційних форм його оповідної інстанції: гомо- та гетеродієгетичного оповідачів.
У наративній манері Ф. Саган ми простежили процеси інтеграції, зближення та проникнення оповідача у сферу головних актантів оповіді. Встановлено, що при цьому в оповідному просторі творів авторки не завжди має місце перехід оповідної інстанції до розряду персонажів, оскільки "я-оповідач", зазираючи вглиб "я-об’єкта" бачення, не стає актантом оповідного простору, а залишається в межах своїх функцій і обов’язків у тексті. Як організаційна домінанта оповідного простору художнього тексту оповідач упорядковує оповідь, визначає особливості її сюжетно-композиційної будови й виступає актуалізатором перспективи зображення та/чи бачення у творі.
У роботі окреслено закономірності організації оповідного простору художньої прози Ф. Саган, який структурується гомо- та гетеродієгетичним оповідачами, що, за умов присутності та/чи відсутності в дієгезисі, можуть ставати інтра- або екстрадієгетичними. Оповідач як ідеалізована когнітивна модель уводить концептуальний простір інтрагетеродієгетичної, екстрагетеродієгетичної, інтрагомодієгетичної, екстрагомодієгетичної оповіді.
З’ясовано, що фокалізація як фокус бачення, який організовує та впорядковує всі деталі оповідного зображення в художньому творі, є важливим параметром функціонування оповідної інстанції. У наративній манері Ф. Саган фокалізація виступає текстотвірним елементом, оскільки позначає перцептивну чи концептуальну позицію, з якої передаються події та ситуації в художньому тексті. Внутрішня фокалізація найбільш уживаний фокус бачення в оповідному просторі художньої прози романістки вибудовує оповідь у внутрішній персонажній перспективі. Зовнішня та нульова фокалізації формують фон або підсилюють додатковий фокус при відтворенні подій та/чи дій гетеродієгетичним оповідачем за його відсутності / присутності в дієгезисі.
У роботі визначені закономірності наративних конституентів оповідного простору як атрибутів художньої системи твору в цілому, оскільки останні представляють оповідь як когнітивно-репрезентативну сутність. Оповідний простір художньої прози Ф. Саган структурується екстра- / інтрагетеродієгетичним й екстра- / інтрагомодієгетичним типами оповіді, які в поетиці романістки відзначаються власними специфічними характеристиками та оповідними схемами.
Дослідження особливостей побудови оповідного простору художньої прози Ф. Саган у лінгвокогнітивному аспекті здійснено шляхом аналізу оповіді крізь призму категорії авторської свідомості завдяки словесним, тобто вербалізованим, й імпліцитним, експлікованим усім оповідним простором твору, одиницям. Це дозволило наблизитися до пізнання глибинного рівня творів французької письменниці, змоделювати концептуальний мегапростір її художньої прози як своєрідну, індивідуально-авторську область концептуалізації, що охоплює розуміння реальних і оповіданих у художньому тексті подій та/чи дій. У концептуальних просторах різних типів оповіді актуалізується мережа імпліцитних авторських смислів й ідей. Концептуальне наповнення оповіді отримує вираження в оповідному просторі твору через сукупність концептуально значущих одиниць, концептуальних домінант і смислових атрибутів текстових концептів.
Установлено, що одним із чинників, які впливають на формування концептуального мегапростору художньої прози Ф. Саган є особливості когнітивної системи авторки, виразниками якої в концептуальних просторах різних типів оповіді виступають концептуальні тропи: метафори, метонімії й оксиморони, які представляють образне авторське осмислення предметів, явищ і подій у засобах художнього мовлення.
У концептуальному просторі оповіді базові й поетично переосмислені концептуальні метафори і метонімії відтворюють емоційне ставлення оповідача / персонажа (залежно від типу оповіді) як суб’єктів текстової комунікації до фактів оповідної реальності. Концептуальні оксиморони в поетиці Ф. Саган вибудовують емоційно-чуттєвий аспект осмислення персонажами романної дійсності, оскільки сполучуваність і поєднання концептуально відмінних асоціативно-образних значень складових цього тропу формують новий концептуальний образ, який відображає оцінно-суб’єктивне ставлення до подій та/чи дій в оповідному просторі твору. Поетичність, експресивність і образність оповідного простору художньої прози Ф. Саган досягається також використанням авторкою таких стилістичних фігур, як порівняння, перифрази, градації, літоти, які можуть виступати смисловими атрибутами текстових концептів або вводити концептуальні лінії.
Окреслено закономірності ритмічної організації оповідного простору художньої прози Ф. Саган, яка сприяє іконічності її смислового навантаження. Важливу роль у створенні іконічного ефекту в концептуальному мегапросторі художньої прози романістки відведено мовним показникам іконічності ритмо-синтаксичним утворенням, емотивність яких підсилюється фоносемантичною образністю. Обґрунтованим є трактування синтаксичного ритму як упорядкованого розміщення синтаксичних одиниць, яке виступає носієм смислу, оскільки демонструє перехід від концептуально незначущої інформації в значущу. У цьому аспекті показовими є стилістичні фігури градації, антитези та синтаксичний прийом парцеляції. Остання руйнує в оповідному просторі мовленнєву симетрію й синтаксично виділяє семантично важливі елементи. Градація, за рахунок "прирощення" смислу її складовими компонентами, значно розширює семантичний простір оповіді, акцентуючи імпліцитний аспект розгортання концептуальних ліній, макро- та мезоконцептів. Антитеза представляє в оповіді базові семантичні опозиції, які в концептуальному плані імплікують складники текстових концептів і макроконцепти творів. Паралельні конструкції, включаючи анафору і порівняння, слугують ключовими стилістичними фігурами, які демонструють симетричність у концептуальному наповненні художньої прози Ф. Саган. Аритмічність синтаксису в наративній манері письменниці також виступає маркером текстової іконічності. Романістка системно використовує інверсії, повтори, паралельні конструкції, синестезію, що надає оповідному простору її художньої прози особливої ритміки й тональності.
У процесі дослідження семантико-композиційних особливостей концептуального мегапростору художньої прози Ф. Саган було з’ясовано, що сильні позиції її творів, якими є заголовок, епіграф і кінцівка, забезпечують висунення, тобто актуалізацію найважливіших смислів художнього тексту, а відтак є виразниками певної концептуальної інформації. Семантико-когнітивний аналіз заголовків у художній прозі романістки продемонстрував, що останні виступають суб’єктивними сигналами концептуальної інформації й виконують не лише концептоідентифікувальну функцію, а й моделюють когнітивну систему авторки. Доведено, що епіграф, у якому ідентифікується концептуальне наповнення художнього твору, за рахунок своєї інтертекстуальності збільшує інформативний потенціал тексту, оскільки привносить додаткові смислові нюанси в концептуальний простір твору. Важливу роль у створенні іконічного ефекту в художній прозі Ф. Саган відведено кінцівці твору як такій сильній позиції, яка підсилює емоційне напруження в усьому смисловому континуумі твору, оскільки імплікує собою текстовий концепт замкнений простір буття людини.
Встановлено тенденції розгортання концептуального наповнення художньої прози Ф. Саган, яке детерміноване способом її життя: богемне, світське життя і внутрішня порожнеча, внутрішня дисгармонія, й вибудовується навколо індивідуально-авторського текстового концепту замкнений простір буття людини. Незадоволення життям і ненаситність ним, самотність і легковажність імплікують шляхи концептуалізації авторкою дійсності, через що в оповідному просторі її творів отримують вираження індивідуально-авторські метафори (бачення це передчуття, життя це рух до довгого чорного тунелю, смерть це стара жінка, яка поневолює, пам’ять порожня й занедбана камера схову, смерть нестача повітря, людський організм ємність, в якій зберігається речовина життя, душа в синцях), виявляється тенденція до персоніфікації та метафоризації образів (смерть в оксамиті й рукавичках; душа, яка страждає; синці на душі), а персонажі схильні до песимізму, самокатування та самоприниження.
Вивчення мовленнєвого структурування оповідного простору художньої прози Ф. Саган із виходом у площину лінгвокогнітивних процесів уможливило виявлення взаємозв’язку між мовою та мисленням оповідача та персонажа як мовних свідомостей і особистостей у творі. Дослідження кореляцій, породжених мовленнєвими особливостями художнього тексту та наративним типом оповіді, створило підґрунтя для виявлення мовленнєвих способів вираження суб’єктно-мовленнєвих планів оповідної інстанції та персонажа, які представлено в оповідному просторі художньої прози Ф. Саган.
У комунікативній структурі художнього тексту мовленнєвий план персонажа є відтвореним мовленням, яке формується в межах однієї мовної свідомості, а передається повністю, частково або фрагментарно мовленнєвою структурою іншої. Тому цілком закономірним є його визначення як внутрішнього мовлення персонажа, що належить одночасно і мовленню, і мисленню. В оповідному просторі художньої прози Ф. Саган внутрішнє мовлення персонажа становить одну з основних форм пізнання його розумово-мовленнєвої діяльності як мовної свідомості та особистості, оскільки воно передає зміст не лише персонажного вимовленого висловлення, а й невимовленого мовлення, тобто того, яке міститься в підсвідомості персонажа й імплікується різними проявами його емоційно-психологічного стану.
З’ясовано, що в оповідному просторі художньої прози Ф. Саган персонажне мовлення, або персонажний мовленнєвий план, реалізується такими засобами відтворення чужого мовлення, як внутрішнє пряме мовлення, внутрішні рефлексії, внутрішній монолог, невербалізоване внутрішнє мовлення, потік свідомості, невласне-пряме мовлення, мовлення в мовленні, цитатне мовлення, непряме мовлення, які можуть набувати найрізноманітніших форм й зазнавати численних трансформацій та модифікацій. Вербалізуючи смислові атрибути концептуальних ліній і текстових концептів, внутрішнє мовлення персонажа актуалізує особистісні смисли авторки як творця оповідної реальності та/чи романної дійсності в художньому тексті.
Отже, оповідний простір художньої прози Ф. Саган вибудуваний згідно з особливостями її когнітивної системи, яка ґрунтується на специфіці поетичного мислення романістки, способах концептуалізації дійсності та її осмислення в творах. Аналіз оповідного простору художньої прози Ф. Саган у лінгвокогнітивному та комунікативному аспектах підтвердив гіпотезу про те, що психологічна тональність й екзистенціальне забарвлення концептуального навантаження прози французької письменниці є віддзеркаленням ритму її життя, в якому поєднано творчу гіперактивність, світське життя, кохання без заборон і табу й внутрішню порожнечу, спустошеність, самотність і виснаження. Саме ці відчуття, які втілено в оповідному просторі художніх творів авторки, виступають підґрунтям формування образу замкненого простору екзистенції головних персонажів, який підсилюється екзистенціальною палітрою нудьги, самотності, втоми від життя, смерті.

Виявлення лінгвокогнітивних і комунікативних особливостей побудови оповідного простору художньої прози Ф. Саган, розробка методики його дослідження в когнітивному, комунікативному і наративному ракурсах є перспективними в плані подальших розвідок, присвячених особливостям когнітивного стилю авторки в малій прозі, п’єсах, сценаріях. Доцільним убачається з’ясування концептуальної картини світу Ф. Саган крізь призму індивідуально-авторської образності в її драматургічних творах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алексеева В. О. Метафорические концепты в системе поэтического языка В. Набокова / В. О. Алексеева // Когнитивная семантика: материалы второй междунар. школы-семинара по когнитивной лингвистике, 11-14 сент. 2000 г. / Тамбовск. гос. ун-т. Тамбов: ТГУ, 2000. Ч. 2. С. 36-38.
2. Андриевская А. А. Несобственно-прямая речь в современной французской художественной прозе: автореф. на соиск. уч. степени доктора филол. наук: спец. 677 "Теория языкознания" / А. А. Андриевская. К., 1970. 64 с.
3. Андрійченко Ю. В. Вираження емотивності художнього тексту (семантико-когнітивний аспект) / Ю. В. Андрійченко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / Відпов. ред. Н. М. Корбозерова. К.: Вид. центр КНЛУ, 2005. Вип. 13. С. 3-5.
4. Арнольд И. В. Семантика. Стилистика. Интертекстуальность / Ирина Владимировна Арнольд // Сб. ст. / Науч. ред. П. Е. Бухаркин; С.- Петербургск. гос. ун-т. СПб.: Изд-во С.-Петербургск. ун-та, 1999. 444 с.
5. Архипов И. К. Природа концепта и методы его изучения / И. К. Архипов // Концептуальный анализ языка: современные направления исследования: сб. науч. тр. / Отв. ред. Е. С. Кубрякова. М.-Калуга: ИП Кошелев А. Б. (Изд-во "Эйдос"), 2007. С. 33-42.
6. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека / Нина Давидовна Арутюнова. [2-е изд., испр.]. М.: Языки русской культуры, 1999. 894 с.
7. Барлас Л. Г. Язык повествовательной прозы Чехова: Проблемы анализа / Лев Григорьевич Барлас. Ростов н/Д: Изд-во Ростовск. ун-та, 1991. 208 с.
8. Барт Р. Избранные работы. Семиотика: Поэтика / Ролан Барт; [пер. с фр., сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]. М.: Прогресс, 1989. 615 с.
9. Барт Р. Введение в структурный анализ повествовательных текстов / Ролан Барт // Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму / Под ред. Г. К. Косикова. М.: Прогресс, 2000. С. 196-238.
10. Бахтін М. М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках / М. М. Бахтін // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. [2-е вид., доп.]. Львів: Літопис, 2001. С. 416-422.
11. Бахтин М. М. Естетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. М.: Изд-во Искусство, 1979. 445 с.
12. Бахтин М. М. Литературно-критические статьи / Михаил Михайлович Бахтин. М.: Худож. лит-ра, 1986. 541 с.
13. Безребра Н. Ю. Лінгвостилістичний та семантико-когнітивний аспекти поетики Е. Дікенсон: дис. кандидата філол. наук: 10.02.04 / Безребра Наталія Юріївна. К., 2007. 199 с.
14. Бєлєхова Л. І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: лінгвокогнітивний аспект (на матеріалі американської поезії): [монографія] / Лариса Іванівна Бєлєхова. К.: КНЛУ, 2002. 368 с.
15. Бєлєхова Л. І. Глосарій з когнітивної поетики: [науково-методичний посібник] / Лариса Іванівна Бєлєхова. Херсон: Херсонськ. держ. ун-т, 2004. 124 с.
16. Бєлєхова Л. І. Втілення архетипних символів в американській поезії модерну / Л. І. Бєлєхова // Записки з романо-германської філології: зб. наук. пр., вип. присвяч. 80-річчю проф. В. А. Кухаренко / Ред. І. М. Колєгаєва. Одеса: Фенікс, 2008. Вип. 20. С. 8-16.
17. Белехова Л. И. Образное пространство американской поэзии: лингвокогнитивный аспект: автореф. на соискание уч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.04 "Германские языки" / Л. И. Белехова. К., 2002. 35 с.
18. Беляевская Е. Г. Концептуальный анализ: модифицированная версия методов структурной лингвистики? / Е. Г. Беляевская // Концептуальный анализ языка: современные направления исследования: сб. науч. тр. / Отв. ред. Е. С. Кубрякова. М.-Калуга: ИП Кошелев А. Б. (Изд-во "Эйдос"), 2007. С. 60-69.
19. Береговская Э. М. Очерки по экспрессивному синтаксису / Эдда Моисеевна Береговская. М.: Едиториал УРСС, 2004. 203 с.
20. Бехта І. А. Дискурс наратора а англомовній прозі / Іван Антонович Бехта. К.: Грамота, 2004. 304 с.
21. Библер В. С. От наукоучения к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век / Владимир Соломонович Библер. М.: Политиздат, 1991. 413 с.
22. Бистров Я. В. Концептуальний вимір авторського художнього тексту і дані корпусної лінгвістики (на матеріалі сучасної англійської мови) / Я. В. Бистров // Сучасні дослідження з іноземної філології: зб. наук. пр. / Відп. ред. М. П. Фабіан. Ужгородськ. нац. ун-т. Ужгород: ПП Обручар В. В., 2007. Вип. 5. С. 232-238.
23. Бишук Г. В. Ритмічна модель англомовного художнього тексту (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі соціально-психологічних оповідань письменників ХХ ст.): дис. кандидата філол. наук: 10.02.04 / Бишук Галина Володимирівна. К., 2003. 157 с.
24. Болдырев Н. Н. Когнитивная семантика. Курс лекций по англ. филологии: [учеб. пособие для студентов, обучающихся по спец. "Зарубежная филология"] / Николай Николаевич Болдырев. [2-е изд., стер.]. Тамбов: Изд-во ТГУ. 2001. 124 с.
25. Болдырев Н. Н. Проблема исследования языкового знания / Н. Н. Болдырев // Концептуальный анализ языка: современные направления исследования: сб. науч. тр. / Отв. ред. Е. С. Кубрякова. М.-Калуга: ИП Кошелев А. Б. (Изд-во "Эйдос"), 2007. С. 95-108.
26. Болотнова Н. С. Коммуникативная стилистика художественного текста: результаты и перспективы / Н. С. Болотнова // Художественный текст и языковая личность: проблемы изучения и обучения: материалы ІІ Всерос. науч.-практ. конф., посвящ. 100-летию Томского гос. пед. ун-та, 11-12 октябр. 2001 г. / Отв. ред. Н. С. Болотнова. Томск. гос. пед. ун-т; кафедра совр. рус. языка и стилистики. Томск: Томск. гос. ун-т, 2001. С. 6-14.
27. Бондарева Л. М. Способы языковой манифестации ментально-когнитивной деятельности повествователя в текстах немецких автобиографий / Л. М. Бондарева // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. №2/3. С. 78-85.
28. Брандес М. П. Стилистика текста. Теоретический курс: на материале нем. языка: [учебник для студ. и аспирантов, обучающихся на спец. "Лингвистика и межкультурная коммуникация"] / Маргарита Петровна Брандес. [3-е изд., перераб. и доп.]. М.: Прогресс Традиция: Инфра-М, 2004. 413 с.
29. Будаев Э. В. Становление когнитивной теории метафоры / Э. В. Будаев // Лингвокульторология. Екатеринбург, 2007. Вып. 1. С. 16-32. Режим доступу: http://www.philology.ru/linguistics1/budaev-07.htm.
30. Бутакова Л. О. Проблемы структурирования когнитивной реализации авторского сознания в тексте / Л. О. Бутакова // Язык. Человек. Картина мира: материалы Всерос. науч. конф. / Отв. ред. М. П. Одинцова. Омский гос. ун-т.: тезисы докл. Омск: Издание ОмГУ, 2000. Ч. 1. С. 51-54.
31. Бутакова Л. О. Авторское сознание в поэзии и прозе: когнитивное моделирование / Лариса Олеговна Бутакова. Барнаул: Изд-во Алтайск. ун-та, 2001. 283 с.
32. Буцикіна Н. Є. Лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів (на матеріалі художньої прози Ф. Моріака): дис. кандидата філол. наук: 10.02.05 / Буцикіна Надія Євгенівна. К., 2004. 256 с.
33. Вакуленко О. Б. Жанровый анализ французского художественного и научного текста: на материале нарративной новеллы и научно-исследовательской статьи: автореф. дис. на соискание уч. степени доктора филол. наук: спец. 10.02.05 "Романские языки" / О. Б. Вакуленко. С.-Петербург, 2006. 39 с.
34. Великородных О. В. Специфика вербализации концепта «femme» ("женщина") в художественной картине мира Ф. Саган в динамико-возрастной перспективе: автореф. дис. на соискание уч. степени кандидата филол. наук: спец. 10.02.05 "Романские языки" / О. В. Великородных. М., 2007. 21 с.
35. Виноградов В. В. О теории художественной речи / Виктор Владимирович Виноградов. М.: Высшая школа, 1971. 240 с.
36. Волостных И. А. Эмоциональные концепты "страх" и "печаль" в русской и французской картинах мира: лингвокультурологический аспект: дис. кандидата филол. наук: 10.02.19 / Волостных Ирина Александровна. Тамбов, 2007. 137 с.
37. Вольф Е. М. Функциональная семантика оценки / Елена Михайловна Вольф. [2-е изд., доп.]. М.: УРСС, 2002. 280 с.
38. Воркачев С. Г. Концепт счастья: понятийный и образный компоненты / С. Г. Воркачев // Известия АН. Серия литературы и языка, 2001. Т. 60, №6. С. 47-58.
39. Воробйова О. П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи / О. П. Воробйова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна / Харківськ. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. 2004. №6. С. 18-25.
40. Воробйова О. П. Ідея резонансу в лінгвістичних дослідженнях / О. П. Воробйова // Мова. Людина. Світ: До 70-річчя проф. М. Кочергана: зб. наук. ст. / Відпов. ред. О. О. Тараненко. К.: Вид. центр КНЛУ, 2006. С. 72-86.
41. Воробьева О. П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): дис. доктора филол. наук: 10.02.19 / Воробьева Ольга Петровна. М., 1993. 382 с.
42. Воробьева О. П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия / О. П. Воробьева // Язык и эмоции: сб. науч. тр. / ВГПУ. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-246.
43. Воробьева О. П. Образ текста в ментальных репрезентациях: когнитивно-семиотический подход / О. П. Воробьева // Записки з романо-германської філології: зб. наук. пр., вип. присвяч. 80-річчю проф. В. А. Кухаренко / Ред. І. М. Колєгаєва. Одеса: Фенікс, 2008. Вип. 20. С. 25-32.
44. Газарх Р. С. Коммуникативная композиция текста (опыт системного исследования на материале английского языка): автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.04. "Германские языки" / Р. С. Газарх. Одесса, 1987. 16 с.
45. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка / Владимир Григорьевич Гак. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
46. Галич О. А. Теорія літератури: [підручник для студ. філол. спец. вищ. навч. закл.]. / О. А. Галич, В. М. Назарець, В. М. Васильєв. [2-е вид., стер.]. К.: Либідь, 2005. 488 с.
47. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. [5-е изд., стер.]. М.: КомКнига, 2007. 148 с.
48. Гладьо С. В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект: дис. кандидата филол. наук: 10.02.04 / Гладьо Светлана Викторовна. К., 2000. 223 с.
49. Гольдберг В. Б. Описание структурных семантических связей как доступ к ментальным пространствам / В. Б. Гольдберг // Вопросы когнитивной лингвистики. 2004. №1. С. 150-165.
50. Гончарова Е. А. Пути лингвостилистического выражения категорий автор­-персонаж в художественном тексте / Евгения Александровна Гончарова. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1984. 149 с.
51. Греймас А. Ж. Семиотика. Объяснительный словарь теории языка / А. Ж. Греймас, Ж. Курте // Семиотика: сб. / Под. ред. Ю. С. Степанова. М.: Радуга, 1983. 483-550.
52. Грицианова И. С. Концептосфера и архетипическое пространство русской онтологической прозы последней четверти ХХ ст.: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук: спец. 10.01.01 "Русский язык" / И. С. Грицианова. Краснодар, 2004. 23 с.
53. Гуревич Р. В. О семантической специфике заглавия (на материале рассказа И. Бобровского "Блаженство язычников") / Р. В. Гуревич // Экспрессивный синтаксис и анализ художественного текста: сб. науч. тр. / Смоленс