ОКАЗIОНАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ В СУЧАСНIЙ ФРАНЦУЗЬКIЙ МОВI (НА МАТЕРIАЛI МОВИ МАС-МЕДIА, IНТЕРНЕТ-ВИДАНЬ I ХУДОЖНIХ ТВОРIВ)

Краткое описание

Мiнiстерство освiти i науки України
Львiвський нацiональний унiверситет iменi Iвана Франка

На правах рукопису

КОСОВИЧ Ольга Василiвна

УДК 811.133.1:81’373.611

ОКАЗIОНАЛЬНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ В СУЧАСНIЙ ФРАНЦУЗЬКIЙ МОВI
(НА МАТЕРIАЛI МОВИ МАС-МЕДIА, IНТЕРНЕТ-ВИДАНЬ
I ХУДОЖНIХ ТВОРIВ)

Спецiальнiсть: 10.02.05 — романськi мови

Дисертацiя
на здобуття наукового ступеня
кандидата фiлологiчних наук

Науковий керiвник:
Помiрко Роман Семенович,
доктор фiлологiчних наук, професор

Львiв-2008

ЗМІСТ

ВСТУП ..

4

Розділ 1. ОСНОВНI АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ОКАЗIОНАЛЬНИХ НОВОТВОРIВ У СУЧАСНIЙ ЛIНГВIСТИЦI.

13

1.1.

Слово як об’єкт прагматичного опису

13

1.2.

Вплив позамовних чинникiв на сферу оказiональної деривації.......

18

1.3.

Мовна норма i потреба в появi оказiональних iнновацiй .

22

1.4.

Мовна гра як усвідомлене порушення норми.....

32

1.5.

Оказіональне слово у дитячому мовленнi..

48

1.6.

Диференцiацiя понять неологiзм”, оказiоналiзм”, потенцiйне слово”

54

1.7.

Типовi ознаки оказiональних слів...

63

Висновки до першого розділу ..

75

Розділ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНI ОЗНАКИ ОКАЗIОНАЛЬНИХ НОВОТВОРIВ ТА СПЕЦИФIКА ФУНКЦIОНУВАННЯ

79

2.1.

Основнi способи творення оказiональних слiв...

79

2.2.

Суфiксальнi та префiксальнi оказiоналiзми...

81

2.3.

Структура та прагматика телескопiчних оказіональних новотворiв.

102

2.3.1.

Мовна економiя як чинник формування оказiональних телескопізмiв

121

2.3.2.

Особливостi телескопiчних новотворiв у мовi реклами та Інтернет-дискурсi.....

126

2.4.

Вплив контексту на iнтерпретацiю оказiональних лексичних
одиниць..

142

2.5.

Роль контексту в реалiзацiї семантики оказіональних новотворiв..

156

Висновки до другого розділу ................................................................................

166

ЗАГАЛЬНІ висновки .......................................................................................

166

СПИСОК використаних джерел ............................................................

172

ПЕРЕЛІК Джерел фактичного та ілюстративного матеріалу .......

194

ВСТУП

Дослiдження оказiональних слiв було i залишається актуальною пробле-мою лексикологiї та прагмастилiстики. У цьому контекстi значної ваги набирає аналiз номінативного та прагматико-функцiонального аспекту оказiоналiзмiв. Особливого значення набуває сфера їхнього реального використання у мов-леннi.
В оказiональних утвореннях яскравiше, нiж в узуальних, проявляється наслiдок креативної дiяльностi людини, яка володiє свободою вибору засобiв пiзнання та iнтерпретацiї категорiй реального свiту.
Дослiдженню оказiональних iнновацiй у мовi присвячено низку науко- вих праць. Теоретичнi дослiдження В.В. Виноградова [34; 35], В.В. Лопатiна [127], I.С. Улуханова [197], М.М. Шанського [211], Р.Ю. Намiтокової [144] стали основою розробок словотвiрного аспекту мовленнєвої творчостi; О.Г. Ли-ков [115], А.О. Брагiна [31], О.В. Сенько [177], I.А. Нефляшева [146], О.Х. Га-глоєва [44] розглядають лексико-семантичний аспект новотворiв; Г.О. Винокур [38], О.I. Александрова [5], В.П. Григор’єв [59], М.П. Колеснiков [93], Е.I. Хан-пiра [202], О.Г. Ревзiна [167], О.М. Люксембург [132], Г.Ф. Рахiмкулова [165] звертаються до вивчення оказiоналiзмiв окремих авторiв (письменникiв, поетiв). Праці французьких дослідників у галузі новотворiв Л. Гільбера [242], Б. Фрадена [247], Д. Корбена [233, 234], Ж.-Ф. Саблероля [261] переконливо засвідчують, що назрiла потреба вивчення питань, які стосуються прагматичних чинників виникнення оказiональних слiв у мовленнi, розширення номінатив-ного потенціалу, особливостей їхньої актуалізації.
Соцiолiнгвiстичний аспект оказiональних слiв дослiджується у працях М.Ф. Протченко [161], В.Г. Костомарова [113], Н.А. Нiколiної [148] та iнших. Новотвори у мас-медiйнiй мовi, з погляду словотвiрної гри”, всебiчно дослi- джувалися С.В. Iльясовою [84], О.В. Страмним [188]. Усі вчені, в аналiзi оказiо-нальних новотворiв, намагалися дати свою інтерпретацію особливостей утво-рення і функціонування цих одиниць. Однак, досі у лінгвістиці немає єдиного тлумачення цього явища.
Передусiм автори аналiзують структурно-семантичнi типи оказiоналiз- мiв, їхнє словотвiрне маркування, видiляють продуктивнi i непродуктивнi спо- соби творення. В окремих працях зроблено спробу на основi репрезентативного аналiзу фактiв мовленнєвої словотворчостi виявити новi тенденцiї у розвитку мови. Значну увагу звернено на соцiолiнгвiстичнi причини виникнення оказiо-нальних одиниць, на екстралiнгвальнi чинники (О.О. Габинська, О.В. Говер-довська, Т.В. Цалко, О.Х. Гаглоєва) тощо.
У дослiдженнях I.З. Манолi, Р.А. Кисельової, М.С. Ретунської, С.М. Сос-кiної, О.В. Ребрiя основну увагу зосереджено на оказiональнiй словотворчостi лише окремих авторiв. Однак працi, присвяченi аналiзу стилю певного письмен-ника, звужують предмет дослiдження i не можуть охопити значний фактичний матерiал, стати основою для встановлення загальних закономiрностей оказiо-нального словотворення.
У дослiдженнях цього питання неможливо поставити крапку, оскiльки поява оказiоналiзмiв — безперервний процес, що вимагає постiйної уваги та вивчення. Iнколи цей процес уповiльнюється, iнколи прискорюється, однак нiколи не припиняється. Новi оказiональнi одиницi, що постiйно з’являються, потребують рiзнобiчного опису. Ця тема належить до розряду завжди вiдкри- тих для подальших дослiджень.
Актуальність наукового дослідження зумовлена його загальною орiєн-тацiєю на комплексний аналiз мовних явищ у взаємозв’язку їхнiх номiнативних i прагматико-функцiональних характеристик та на з’ясування причин i визна-чення узагальнених критерiїв лiнгвiстичного статусу оказiональних iнновацiй; необхіднiстю формування чiткiших уявлень про творчi потенцiї мовленнєвої дiяльностi i варіативні процеси утворення оказiоналiзмів, встановлення зв’язкiв мiж оказiоналiзмом, неологiзмом i потенцiйним словом, визначення найпро-дуктивнiших способiв творення оказiональних слів i вивчення шляхів їхньої потенцiйної інтеграції у систему мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисер-таційну роботу виконано у межах наукової теми Дослідження структурно-се-мантичних особливостей i тенденцій розвитку французької мови” (номер дер-жавної реєстрації 0103Н0011928, шифр 39П) кафедри романської філології Львівського національного університету імені Івана Франка.
Метою дослідження є опис та аналіз комунікативно-прагматичного аспекту оказіонального словотворення в сучаснiй франкомовнiй художнiй лiтературi, мас-медiйнiй та Інтернет-комунікаціях, з’ясування продуктивності моделей творення оказіональних слів i визначення їхнього мiсця в сучаснiй французькiй мовi.
Окреслена мета передбачає реалiзацiю наступних завдань:
— конкретизувати комунiкативнi ситуації, якi зумовлюють виникнення оказіо- нальних слів i визначають їхнi номiнативнi та прагматичнi особливості;
— дати визначення оказіонального слова та конкретизувати його лінгвістичний статус;
— визначити мiсце оказiональних новотворiв у ланцюжку оказiоналiзм — нео-логiзм — потенцiйне слово;
— виявити рiвень продуктивностi основних моделей та способiв творення оказiоналiзмiв, а також розглянути їхнi структурно-семантичнi характерис-тики;
— дослiдити контекстуальне оточення та визначити критерiї його впливу на правильнiсть декодування оказiонального слова;
— показати залежність оказіональної одиниці від комунікативної мети мовця;
— розглянути мовну гру та виявити її основнi прийоми творення оказiоналiзмiв.
Об’єктом дослiдження є оказiоналiзми сучасної франкомовної художньої лiтератури, мас-медiйної та Інтернет-комунікацій.
Предметом аналiзу є структурна комбінаторика та прагматико-функцiональ-нi особливості оказіоналізмів, їхня відповідність/невiдповiднiсть нормi мови, продуктивність певних способiв та моделей оказіонального словотворення.
Основним матеріалом дослідження слугував різнобічний корпус прикладів текстової реалізації оказiоналiзмiв: понад 2 000 оказiональних слів, дiбраних iз творiв художньої лiтератури загальним обсягом понад 30 000 cторiнок (A. Bou-dard Mourir d’enfance”, D. van Cauwelaert Un aller simple”, La demi-pension-naire”, Noces de sable”, Poisson d’amour”, Cuba-Cola” (avec F. Bonnet), V. Cordebard Une vie rêvée de Vincent Leplus”, G. de. Cortanze Cyclone”, G. Genette Bardadrac”, A. Jardin Le roman des Jardin”, P. Mertens Perasma”, N. Quintane Les Quasi-Monténégrins”, L. Salvayre La Conférence de Cintega-belle”, A. Volodine Le Post-exotisme en dix leçons, leçon onze”) та близько 3 500 текстових фрагментів iз французької преси за 1990 — 2007 рр. (Le Figaro”,Le Monde”, Le Canard enchaîné”, Libération”, L’actualité”, Le Devoir”, Les Affaires”, L’Opinion indé-pendante”, l’Humanité”, Les Echos”, Elle”, Transfac”, La Tribune”, Phosphore”, Le Point”, Journal du Net”, L’Organe Magazine”, L’économie matin”). До аналiзу було також залучено матеріали французьких Інтернет-видань та франкомовних сайтів у всесвiтнiй комп’ютер-нiй мережi.
Методологiя та методика дослiдження. Мета, завдання роботи та зібраний фактичний матеріал зумовили вибiр конкретних методiв дослiдження: метод кореляції мовних явищ із явищами суспільно-політичними — для встановлення взаємозв’язку між словотворенням та чинниками, які на нього впливають; індуктивний — для визначення напряму пошуку від накопичення мовного мате-ріалу до його систематизації; метод суцiльної вибiрки — для виявлення оказiо- нальних новотворiв у текстових фрагментах рiзних стилiв; логіко-семантичний аналіз — для подальшого теоретичного узагальнення одержаних результатів; методи компонентного та багатоступеневого дефініційного аналізу — для визначення типів оказiональних новотворiв та семантики; кількісний метод — для виявлення семантичних контамiнацiй одноетимонних лексем як результату міжмовних контактів; метод функцiонального та контекстного аналізу — для вивчення прагматичного потенціалу оказiональних одиниць. Верифiкацiю виявлених оказiоналiзмiв здiйснено за словниками (в тому числі за поданими разом iз програмою ABBYY Lingvo 12).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше оказiональнi новотвори проаналiзовано комплексно у структурно-семантичному i прагма-тико-функцiональному аспектах; виявлено мовнi та позамовнi чинники, якi впливають на творення та функцiонування оказiональних одиниць; зроблено спробу визначити роль оказiональних новотворiв у формуванні суспільної думки та мовленнєвої поведінки комунiкантiв; систематизовано корпус оказіо-нальних новотворiв останніх десятиліть i простежено напрями їхньої семантич-ної еволюції; окреслено функції оказіональних одиниць у різних за тематикою текстах. Крім того, у додатках (загальним обсягом 220 сторiнок) подано спе-цiальний авторський тлумачний словник оказiоналiзмiв, представлено зразки мовної гри та оказiоналiзми дитячого мовлення.
Наукову новизну результатiв дослiдження узагальнено в наступних поло-женнях, винесених на захист:
1. До основних тенденцiй словотворення кiнця XX — початку XXI столiть належить активiзацiя оказiонального словотворення — свобода вiд будь-яких обмежень у процесi творення нового слова. Мовна система уможливлює реалі-зацію творчого потенціалу мовця, що виявляється в його вербальній слово-твiрнiй активності. Прiоритетними в цьому планi є мас-медiйна та Інтернет-комунiкацiї.
2. Виникнення оказiональних новотворiв вiдбувається, здебiльшого, спонтанно i вiдображає вiдсутнiсть у внутрішньому лексиконi мовця узуального слова для реалiзацiї комунiкативних намiрiв, втiлює його прагнення концептуа-лiзувати в лексичнiй формi найтиповіші ознаки об’єктiв, предметiв, понять, а також найекспресивнiше реалізувати власнi iлокутивнi бажання.
3. Оказіоналізми — це мовленнєві одиниці, що формуються як за про-дуктивними, так і за малопродуктивними словотвірними моделями. Певна частка таких новотворiв є потенційними неологізмами, а решта, внаслiдок не-стандартностi форми та незначної частотностi вживання, можуть узагалі зали-шитися тільки тимчасовими периферiйними утвореннями. Спiввiдношення останніх до неологічних новотворiв складає 82-83%.
4. Мовна гра є проявом творчого мислення, що сприяє виникненню та реалізацiї оказіональних одиниць. Вона спрямована на нестереотипне варіюван-ня форми та змісту мовних одиниць з метою впливу на емоційну та/або інте-лектуальну сферу адресата.
5. Телескопiя є найпродуктивнiшим способом оказіонального словотво-рення в сучаснiй французькiй мовi. Телескопiчнi слова вiдображають тенден-цiю до унiвербалiзацiї та рацiоналiзацiї мови, проте демонструють неоднакове розчленування i мотивування.
6. Оказіональне словотворення в сучаснiй французькiй мовi має переважно антропоцентричний характер: значна кількість таких новотворiв — імена осіб (40%).
7. Контекстуальна iнтерпретацiя оказiональних слiв дає змогу виявити їхню роль у реалiзацiї задуму автора. Як засiб суб’єктивно-авторського бачення свiту, такi новотвори передбачають акцентування уваги на об’єктах, подiях, явищах тощо.
Теоретичне значення дослiдження полягає в отриманнi нових знань щодо комунiкативно-прагматичних особливостей оказiоналiзмiв. Зробленi на основi отриманих результатiв висновки поглиблюють розумiння поняття оказiоналiзм i визначають його роль у сучаснiй комунікації, узагальнюють i систематизують інформацiю щодо впливу позамовних чинникiв в активiзацiї процесiв оказiо-нального словотворення.
Практичне значення виконаного дослідження зумовлює можливість застосування його теоретичного апарату, фактичного матерiалу й одержаних результатів для вивчення словотвiрних процесiв у курсах лексикологiї, стилiстики та перекладу. Запропонованi додатки до дисертації (тлумачний слов-ник оказiоналiзмiв, зразки мовної гри) можна використовувати у лексикогра-фiчнiй практицi, а також для створення комп’ютерних мовних баз даних.
Апробацiя результатiв роботи. Основнi положення i результати дослiдження обговорювалися на науково-методичних семiнарах i засiданнях ка-федри романської фiлологiї Львівського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка, наукових семiнарах з лiнгвiстики кафедри iноземних мов факультету економіки та управлiння Тернопільського нацiонального економічного унiвер-ситету, щорiчних звiтних конференціях факультету іноземних мов Львівського національного унiверситету iменi Івана Франка, а також були оприлюдненi на 12-ти наукових міжнародних, всеукраїнських та iнтернет-конференцiях: Наукова спадщина Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство” (iнститут фiлологiї Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, 2000 р.); XI, XII, XIII, XIV, XVI Мiжнароднi наукові конференцiї iм. проф. Сергiя Бураго Мова i культура” (Iнститут фiлологiї Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, 24 — 28 червня 2002 р., 23 — 27 червня 2003 р., 27 червня — 1 липня 2004 р., 24 червня — 1 липня 2005 р., 25 — 29 червня 2007 р.); Лiнгводидактика та лiнгвостилiстика на зламi столiть: питання теорiї i практики” (Львiвcький нацiональний унiверситет iменi Iвана Франка, 22 — 24 квiтня 2004 р.), Прикладна лiнгвiстика у XXI столiттi: лiнгводидактичнi та культурологiчнi стратегiї” (факультет прикладної лiнгвiс-тики унiверситету Львiвський ставропiґiон”, 29 сiчня — 1 лютого 2003 р.); Наука i життя: українськi тенденцiї, iнтеграцiя у свiтову наукову думку” (20 — 25 квiтня 2005 р.); Актуальнi проблеми фiлологiї та перекладознавства” (факультет мiжнародних вiдносин Хмельницького нацiонального унiверситету, 12 — 13 травня 2005 р.); Iноземномовна комунiкацiя: здобутки та перспекти-ви” (факультет еконо

Список литературы

ВИСНОВКИ

Поповнення словникового складу — це один із процесів пристосування мовної системи до нових умов комунікації шляхом змін у позамовному середовищі. Останніми десятиліттями словниковий склад французької мови значно поповнився. Це явище пояснюють процесами, якi вiдбуваються у суспільно-політичній, економічній, побутовiй сферах життя; появою нових видів спорту, збiльшенням термінiв у багатьох галузях науки, періодичних виданнях, на телебаченні, в живому” спiлкуваннi. Різноманітні словотвiрнi процеси стають частиною авторитетних видань Франції i франкомовних країн.
Мова як епiцентр усiх перетворень суспiльства виступає водночас засобом власне змiн, i їхнiм фіксатором, що є причиною продукування та постiйних модифікацій у сферi номiнацiї. Оказiоналiзми, якi, згiдно зi своїми принципами, вiдображають новi явища i поняття, процеси, що вiдбуваються в соцiумi, допомагають знайти свою прагматико-функцiональну нiшу.
Зазвичай, вживання оказiоналiзмiв зумовлено потребою економії мовлен- нєвих зусиль і водночас прагненням до експресивності та намаганням привер- нути увагу до концептів новизни.
Появi оказiоналiзмiв сприяє мовна гра, а са́ме — установка на творчiсть. Мовна гра є унiверсальною в тому сенсi, що людина, послуговуючись нею (скажiмо, у повсякденному мовленнi), використовує деякi елементи гри — i не тiльки тому, що її зусилля об’єктивно оцiнить спiврозмовник, але й для власного мовного задоволення, яке отримується саме у тi моменти, коли у звичайному текстi трапляються безсумнiвнi невiдповiдностi, різноманiтнi аномалії. В прагматичному планi такi ефекти тільки ускладнюють розуміння, однак у художньому текстi, коли вживання оказiоналiзмiв вiдбувається усвiдомлено, вони вiдiграють цiлком протилежну роль надзвичайного iлокутивного загострення, уточнення смислу, яке часто-густо може бути адекватно передано са́ме засобами мовної гри. В науковому планi мовна гра є оказіональним розширенням семантики й структурних можливостей мовних знаків.
До ключових ознак мовної гри в мовi мас-медiа, Iнтернет-видань, художньої лiтератури належать такi: наявнiсть двоплановостi”, обов’язкове iснування партнера-реципiєнта, отримання адресатом задоволення вiд спiв- робiтництва” при порушеннi традицiйних норм мови та iн. Прийоми органi- зацiї iгрового простору в цих комунiкацiях представляють наступне: гру з жаргоном, фонетико-морфологiчна гру, iгрова словотворчiсть, гру з полiсе- мiєю. Розповсюдження рiзних видiв мовної гри у таких текстах вiдбувається через канали образних засобiв: зокрема, через iгрову метафорику, iгровий гiперболiзм та iншi засоби виразностi, творчо оброблених креатором.
Зазначенi одиницi слугують у процесах комунiкацiї не тiльки для передачi смислової iнформацiї, але й для вираження оцiнки рацiональними способами (складнi слова, телескопiзми), якi вiдображають тенденцiю до мовної економiї. Функцiонування таких оказiональних новотворiв має полiфонiчне спрямування залежно вiд жанру та змiсту, дискурсної комунiкативної сфери. Це дає змогу краще виразити своє ставлення до певних соцiоконцептiв. Оказiональне слово- творення французького зразка часто використовується для вираження авторських iнтенцiй, що проявляються в реалiзацiї деяких iлокутивних складникiв комiчного (iронiя, сарказм, глузування, жарт).
Найбільш поширеним на сьогодні є протиставлення потенційних слів (потенціоналізмів) як результату узуального словотворення оказіональним словам (оказіоналізмам) як наслідкам словотворення неузуального.
Виділення потенційних слів є закономірним наслідком саме системного підходу до вивчення словотвірної номінації, адже такий підхід дає змогу виявляти лакуни в певних ланках словотвірних комплексів (ланцюжків, пара- дигм, гнізд), з’ясовувати можливість появи певних типів потенційних слів. Потенційне слово — це будь-яке похідне, що може заповнити наявну в слово- твірному комплексі незаповнену ланку безвідносно до продуктивності/ непродуктивності зразка його творення, тобто будь-яка одиниця, закладена в системі словотворення, але не реалізована.
Щодо критерiїв розмежування оказiоналiзмiв i неологiзмiв, то їхнє ви-окремлення є самодостатнiм явищем у мовнiй системi. По-перше, оказiо- налiзм — iндивiдуально-авторське утворення, а неологiзм — слово, прагматич- но запрограмоване, прийняте широкими масами носiїв мови i, як наслiдок, володiє широтою розповсюдження та популярнiстю. По-друге, вони розрiз- няються за структурою лексичного значення слова. Оказiоналiзми створюються для прагматичної дiї, яка локалiзується в iмплiкацiоналi та iнтенсiоналi значення слова, оскiльки оказiональнi слова утворюються на основi асоцiацiй та емоцiй, якi з’являються у свiдомостi окремої людини. А неологiзми, навпаки, є потребою соцiального, технiчного, полiтичного та економiчного прогресу. Завдання таких слiв полягає не в емоцiйнiй дiї на рецiпiєнта, а в найменуваннi нових для нього об’єктiв, отож в основу цих слiв покладено змiстовний компонент, який вiдповiдає за iдентифiкацiю предметiв. По-третє, наявнiсть контексту є обов’язковим параметром для правильного сприйняття оказiо- налiзму, тодi як для неологiзму необхiдною умовою розумiння смислу слова є потреба в поясненнях, контекст необов’язковий для правильного сприйняття неологiзму.
Серед нового прошарку оказіональної лексики переважають одиницi, нові за формою і за змістом. За способом їхнього творення в мові останніх десятиліть значна частка належить морфологічним оказiоналiзмам, утвореним за словотвiрними моделями, існуючими у мовній системі, семантико-стилiстична виразнiсть яких зумовлена словотвiрними афiксами. Наявнiсть у них конотативного змiсту дає змогу оказiоналiзму стати стилетвiрним засобом, який в усному мовленнi та художнiх творах виявляється полiфункцiональним, виконуючи часом не одне, а кiлька завдань.
Аналiз фактичного матерiалу дає пiдстави стверджувати, що оказіо- нальна телескопія є одним з найпродуктивнiших способiв утворення французь- ких оказіональних слів (близько 800 новотворiв за 1990-2007 роки), виявлених у рамках масово-iнформацiйного дискурсу та художньої лiтератури. Контамiнанти-оказiоналiзми швидко стають популярними, особливо, якщо вiдносяться до полiтичної сфери. Однак вони можуть швидко вийти зi сфери активного слововжитку в зв’язку зi змiною полiтичних обставин, наприклад: Chiraquie, Mitterrandie, candidacubrations, jumocratie. Водночас постiйно з’являються новi контамiнацiйнi новотвори, оскiльки, завдяки своїй експре-сивностi цi деривати зберiгають високу продуктивнiсть.
Результати дослідження засвiдчили, що телескопія (65%), суфіксація (20%) і префіксація (15%) є найпродуктивнішими. В словотвореннi просте- жується висока активність префіксів заперечення sur-, dé-, non- в оказіоналіз- мах, утворених за словотвірними моделями sur- + n = N, dé- + v = V, non + n = N (suraccident, déGoogler, non-parution), а також низька продуктивність префіксів hyper, mini- в оказiоналiзмах, утворених за словотвірними моделями hyper- + n = N, mini- + n = N (hyper-bible, mini-séjours). Високу активність виявляють суфікси -esque, -ism, -ist, -isation (Macdonalesque, antipope- Culturesque, actrionisme, attentivisme, sofaziste, béhémiste, kyogénisation).
Визначено вiсiм словотвiрних моделей телескопiчних оказiональних одиниць, з яких три є найпродуктивнiшими: N + V1 → V2 (argonaute + argoti- ser → argonautiser); V1 + V2 → V3 (s’enivrer + boissonner → s’emboissonner); V1 + N → V2 (emberlificoter + perle → emperlificoter) (всього 74%). Менш продуктивнi типи: Adj + V1 → V2 (lent + lanterner → lantiponner), Adj + N → V (béqueule + guelard → béguelarder); V1 + N + V2 → V3 (tourner + tourlourou + moutonner → tourloutonner); Np + Adj → V (ingrès + gris → ingriser); N + N → V (coq-à-l’âne + âme → coq-à-l’âmer) (всього 26% загальної вибiрки).
Сфери функціонування новотворiв (понад 2 000 одиниць), вибраних методом суцiльної вибiрки з художніх текстiв, мас-медiйної i інтернет-комунiкацiй, дають пiдстави стверджувати, що серед них найпомiтнiшою є тенденцiя до вiдображення явищ суспiльного, соцiального характеру (70%). Менше уваги придiлено людинi з її внутрiшнiм свiтом — емоцiям, фiзичним i психологiчним характеристикам (30%). До перших вiдносимо діяльність людини як соцiальної iстоти (носiй поглядiв, виразник iдеалiв, виробник речей, засновник течiй, економiчний дiяч, дiяч науки i техніки тощо). На першому планi позначення — соцiальнi катаклiзми (Vaticancans, Monstréal, Mitterrandie, renérendum, Raffarinade, purocratie, paritonite, médiacratie, Macdolescence) i людина як їхнiй носiй i навiть жертва (premier-ministrable, Sarkostique, politoc, tendanceur, nucléocrate).
Оказiональнi новотвори як мовнi знаки виявляють тенденцiю до мовної варiативностi i мовної еволюцiї. Їхнi структурнi характеристики дають змогу вiдкоректувати поняття словотвiрної продуктивностi, визначити головнi функціонально-комунiкативнi закономiрностi їхньої появи.
Загальна тенденція розвитку оказіонального словотвору просте- жується у напрямi розширення реалізації його потенціалу завдяки більшiй свободi, розширенню меж нормативності. Упродовж останнього десятиліття розвиток французької мови здійснюється в умовах посилення тенденції до демократизації, експресивізації”, до зближення писемної мови з усною. Збільшуються масштаби запозичень до літературної мови з розмовних підсистем, зокрема зі сленгу і жаргону.
Вироблення конкретних рекомендацій щодо слововживання передбачає визначення рівня вартісності” оказiоналiзму, який зумовлюється ступенем потрібності новотвору. Головним параметром щодо цього є відповідь на запи-тання: чи не дублює новотвір вже усталене поняття, чи не є такі оказiоналiзми проявом надлишковостi, чи не загрожують вони самобутності мови. Якщо нове найменування є реакцiєю мови на соцiальне замовлення, то можна прогнозу- вати майбутнє функцiонування такого слова за умови, що замовлення не разове, а дiятиме впродовж тривалого часу. Якщо ж соцiальна практика усунула певну реалiю, то не потрiбна й номiнацiя, хоч би якою новою та модною свого часу вона не була.
Отже, дослiдження сучасних деривацiйних процесiв в лексицi мас-медiа, Iнтернет-видань i художнiх творiв, дало змогу, з одного боку, виявити найактивнiшi ланки словотвiрного механiзму, а з iншого, — встановити способи та прийоми освоєння нових реалiй суспiльного життя.
Зазначимо також, що повне вирахування оказiональних типiв i моделей для дериватологiї навряд чи є можливим, оскiльки їхнє створення — завжди є явищем iндивiдуальним, тому класифiкувати i типiзувати способи i прийоми створення оказiональних новотворiв є найскладнiшим та найактуальнiшим завданням для словотворення сучасної французької мови.
Оказіональне словотворення заслуговує на глибше і детальніше вивчення не лише як потужний ресурс поповнення французького лексикону, а й як важливе знаряддя розвитку його експресивно-оцінного, образного потенціалу, як зразок, з якого творяться нові засоби мовомислення, нові моделі мовної категоризації дійсності. У своїх спостереженнях та міркуваннях ми передусім прагнули наголосити на системному характері одиниць неузуального слово-творення, як творення номінацій всупереч узвичаєним зразкам.
Подальше вивчення оказіонального словотвору передбачає розробку проблем семантики оказiональних номiнантiв, визначення специфiки оказiо-нальних словосполучень, фразеологічних виразiв, а також мовно-дискурсної комунікації, порiвняльний аналiз оказiоналiзмiв на матерiалi французької та англiйської мов, а також французької та української мов.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеева Ю.В. Роль экстралингвистических факторов в сфере семантической деривации// Материалы международной научной конференции: Языковая семантика и образ мира. Т.1 — Казань, 1997. — С. 153-155.
2. Азнаурова Э С. Прагматика художественного слова. — Ташкент: Фан., 1988. — 119 с.
3. Аксенова О.А. Языковая игра как лингвистический эксперимент поэта [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://linguists.narod.ru/downloads1. html/.
4. Акуленко В.В. О выражении количественности в семантике языка// Категория количества в современных европейских языках. — К.: Наукова думка, 1990. — С. 7-40.
5. Александрова О.И. Неологизмы и окказионализмы// Вопросы русского современного словообразования, лексики и стилистики: Научн. тр. Куйбышев. гос. пед. ин-та. Т.145. — Куйбышев, 1974. — С. 3.
6. Алексеев Д.И. Аббревиатуры как новый тип слов// Развитие словообра- зования современного русского языка. — М.: Наука, 1966. — С. 13-37.
7. Амосова Н.Н. Этимологические основы современного английского языка. — М.: Наука, 1956. — С. 159-161.
8. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. — М.: Наука, 1979. — 453 с.
9. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. — М.: Наука, 1974. — 367 с.
10. Апресян Ю.Д. Языковые аномалии: типы и функции// Res Philologica. Филологические исследования. Памяти академика Георгия Владимировича Степанова (1919-1986)/ Под ред. Д. С. Лихачева. — М. — Л.: Наука, 1990. — С. 50-71.
11. Арбекова Т.И. Лексикология английского языка. — М.: Высш. шк., 1977. —240 с.
12. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. — Л.: Просве-щение, 1973. — 303 с.
13. Арутюнова Н.Д. Об обьекте общей оценки// Вопросы языкознания. — 1985. — №3. — С. 13-24.
14. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык //Вопросы языкознания. — 1987. — № 3. — С. 3-19.
15. Арутюнова Н.Д. Практическое рассуждение и язык// Сущность, развитие и функции языка. Сб.статей. — М.: Наука, 1987. — С. 5-12.
16. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. — М.: Наука, 1988. — 315 с.
17. Арутюнова Н.Д., Падучева Е. В. Истоки, проблемы и категории прагма- тики// Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. — М.: Прогресс, 1985. — Выпуск 16. — С. 3-42.
18. Арутюнова Н.Д. Логический анализ языка: языки динамического мира. — Дубна: Межд. университет Дубна”, 1999. — С. 205-223.
19. Бабенко Н.Г. Окказиональное в художественном тексте: Структурно-се-мантический анализ: Учеб. пособие — Калининград, 1997. — 79 c.
20. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. — М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955. — 416 с.
21. Балли Ш. Французская стилистика. — М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. — 394 с.
22. Барнет В. Языковая норма в социальной коммуникации// Проблемы нор- мы в славянских литературных языках в синхронном и диахронном аспектах. — М.: Наука, 1976. — С. 47-69.
23. Бенвенист Э. Общая лингвистика. — М.: Прогресс, 1974. — 447 с.
24. Береговская Э.М. Молодежный сленг: формирование и функционирование// Вопросы языкознания. — 1996. — № 3. — C. 32-41.
25. Берлянд И.Е. Игра как феномен сознания. — Кемерово: АЛЕФ”, Гумани- тарный центр, 1992. — 96 с.
26. Берман И.М. О вставочном” типе словообразования// Вопросы языкозна- ния. — М, 1959. — № 2. — С. 104-107.
27. Блумфилд Л. Язык. — М.: Прогресс, 1968. — 607 с.
28. Богданов В.В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. — Л.: Изд-во ЛГУ,1990. — 88 с.
29. Бодуэн де Куртене И.А. Некоторые общие замечания о языковедении и языке// Звегинцев В.А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях.— Ч. I. — М., 1960.— С. 226-246.
30. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию: в 2-х т. — М.: Наука, 1963. — 384 c.
31. Брагина А.А. Лексика языка и культура страны. — М.: Русский язык,1981. — 176 с.
32. Будагов Р.А. К критике релятивистических теорий слова// Вопросы теории языка в современной зарубежной лингвистике. — М., 1961. — с. 18. Цит. по: 83.
33. Вендина Т.И. Введение в языкознание. — М.: Высш. школа, 2001 —288 с.
34. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове)/ 4-е изд. —М.: Русский язык, 2001. — 719 с.
35. Виноградов В.В. Об основном словарном фонде и его словообразующей роли в истории языка// Виноградов В. В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. — М., 1977. — С. 47, 69,70,75,76.
36. Виноградов В.В. О теории художественной речи. — М.: Высш. школа, 2005. — 287 с.
37. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. — М.: Высш. школа, 1991. — 447 с.
38. Винокур Г.О. Маяковский — новатор языка — М.: КомКнига, 2006. — 152 c.
39. Витгенштейн Л. Философские исследования// НЗЛ. Вып.16. Лингвистичес-кая прагматика. — М.: Прогресс,1985.— C.79-128.
40. Витгенштейн Л. Философские исследования// Витгенштейн Л. Философс-кие работы (Ч.1). — М.: Гнозис, 1994. — С.78.
41. Волошин Ю.К. Американский студенческий социолект// Лингвистические единицы разных уровней в языке и речи: Сб.науч.трудов — Краснодар: Изд-во Кубанск.ун-та,1988. — С. 15-20.
42. Выготский Л С. Мышление и речь. — Лабиринт, 1996. — 415 с.
43. Габинская О.А. Типология причин словотворчества. — Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1981. — 152 с.
44. Гаглоева Э.Х. Лексические новообразования в русской периодической печа- ти 80-90-х годов XX века: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01/ Тул. гос. пед. ун-т. — Волгоград, 1996. — 15 c.
45. Гак В.Г. К проблеме семантической синтагматики// Проблемы структурной лингвистики. — М.: Наука,1972. — С. 367-395.
46. Гак В.Г. Высказывание и ситуация// Проблемы структурной лингвистики. — М.: Наука, 1973. — С. 349-373.
47. Гак В.Г. О современной французкой неологии // Новые слова и словари новых слов. — Л.: Наука, 1978. — С. 37-53.
48. Ганич Д.I., Олiйник I.С. Словник лiнгвiстичних термiнiв. — К.: Вища школа, 1985. — с.151.
49. Гаспаров Б.М. Язык, память, образ. Лингвистика языкового существова- ния. — М.: Новое литературное обозрение”, 1996. — 352 с.
50. Гардинер А. Различие между речью” и языком”. — В кн.: Звегинцев В. А. История языкознания XIX и XX веков в очерках и извлечениях. Ч. 2. — М., 1960. — с. 16.
51. Гатауллин Р.Г. Словообразование и текст// Функции языковых единиц в тексте. Межвузовский сборник. — Куйбышев: КГУ, 1986. — С. 108-114.
52. Гимпелевич В.С. Заметки об окказиональном и потенциальном словообра- зовании// Актуальные проблемы русского словообразаования: Сб. статей. — Ташкент, 1975. — С. 79-84.
53. Гинзбург Р.С. О взаимосвязи лингвистического и экстралингвистического в лексике//ИЯШ. — 1972. — №5. — С.14-19.
54. Голев Н.Д. Языковая игра как прием обучения грамотному письму/ Препо-давание словесности в высшей и средней школе// Сб. статей под ред. Л.Б. Па- рубченко. — Барнаул: Изд-во Алтайского ун-та, 1995. — С. 41-42.
55. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма. — Л.: Наука, 1978. — 238 с.
56. Горелов И.Н., Седов К.Ф. Основы психолингвистики. — М.: Лабиринт, 1997. — 224 с.
57. Горпинич В.О. Українська словотвiрна дериватологiя. — Днiпропетровськ: ДДУ, 1998. — 189 с.
58. Граудина Л.К. Вопросы нормализации русского языка — М.: Наука, 1980. — 288 с.
59. Григорьев В.П. Словотворчество и смежные проблемы языка поэта. — М.: Наука, 1986. — 256 с.
60. Гридина Т.А. Ассоциативный потенциал окказионального слова: (слово- образоват. глагольные инновации дет. речи)// Слово в системных отношениях на разных уровнях языка. — Екатеринбург: Урал. гос. пед. ун-т., 1993. — С. 92-101.
61. Гридина Т.А. Языковая игра: стереотип и творчество. — Екатеринбург: Урал. гос. пед. ун-т., 1996. — 214 с.
62. Гуганава Д.В. Особенности словотворчества в современной литературной критике. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://kritika.nm.ru/new/ occas.pdf. — Заголовок з екрану.
63. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию.— М.: Прогресс, 1984. — 400 с.
64. Гумбольдт В. фон. Язык и философия культуры. — М.: Прогресс, 1985. — 450 с.
65. Дебов В.М. Лексико-семантические инновации во французском языке Алжира: на материале прессы 1970-1980 гг.: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05/ Ивановск. гос. ун-т. — Иваново, 1980. — 17 с.
66. Дегтярь И.Г. Некоторые особенности окказиональных слов// Проблемы лексической и словообразовательной семантики. Межвузовский сборник науч-ных трудов. — Пятигорск, 1984. — С.17-22.
67. Дейк Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация// Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1989. — 312 с.
68. Демурова Н.М. Льюис Кэрролл: Очерк жизни и творчества. — М.: Наука, 1979. — 200 с.
69. Елисеева В.В. Внутритекстовые отношения окказионализма // Языковые единицы и условия их актуализации. — Рига, 1986. — С. 65-70.
70. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // Новое в лингвистике. Вып. I. — М.: Едиториал УРСС, 2006. — 248 с.
71. Есперсен О. Философия грамматики. Изд.2. — М.: УРСС, 2002. — 408 с.
72. Жлуктенко Ю.А. Номинативные аспекты словосочетания// Проблемы варьирования языковых единиц. Материалы к спецкурсам и спецсеминарам. — Киев: УМК ВО, 1990. — C. 84-93.
73. Заботкина В.И. Семантика и прагматика нового слова (на материале английского языка): Автореф.дис. д-ра. филол. наук: 10. 02. 04/ Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова. — М., 1991. — 51 с.
74. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка. — М.: Наука, 1989. — 79 c.
75. Зацний Ю.А. Інтернет i словниковий склад англiйської мови. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zatsniy.iatp.org.ua/articles.htm. — Заголовок з екрану.
76. Земская Е.А. Словообразование как деятельность. — М.: Наука, 1992. — 220 c.
77. Земская Е.А. Окказиональные и потенциальные слова в русском слово- образовании// Актуальные проблемы русского словообразования. — Самарканд, 1972. — Ч. 1. — C. 19-28.
78. Земская Е.А. Современное русское словосложение. — М., 1973. — 302 с.
79. Земская Е.А., Китайгородская М.В., Ширяев Е.Н. Русская разговорная речь. Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис. АН СССР. Ин-т рус. языка — М.: Наука, 1981. — 276 с.
80. Земская Е.А. Язык как деятельность: Морфема. Слово. Речь. — М.: Языки славянской культуры, 2004. — 235 с.
81. Ибрагимходжаев И. Сложение как способ образования новых и оккази