ДИСКУРСИВНІ СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ПОДОЛАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ (НА МАТЕРІАЛІ ФРАНЦУЗЬКИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕКСТІВ ПОСТМОДЕРНУ)

Краткое описание

запорізький національний університет

На правах рукопису

Герасименко Олена Володимирівна

УДК: 811.133.1’42’272:821.133.1-3.08 „19”

Дискурсивні стратегії і тактики подолання комунікативних порушень
(на матеріалі французьких літературних текстів
постмодерну)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:

Ласка Ігор Васильович,
кандидат філологічних наук, доцент

Запоріжжя 2008

З М І С Т

Вступ........................................................................................................

4

Розділ 1.

Дослідження проблем мовленнєвого спілкування В сучасній лінгвістиці.................................

14

1.1.

Сучасний підхід до аналізу проблем мовленнєвого спілкування.............

14

1.2.

Основні складники комунікативного процесу............................................

22

1.2.1.

Учасники інтеракції.......................................................................................

23

1.2.2.

Правила і закони діалогічної взаємодії.....................................................

29

1.2.3.

Стратегії і тактики у вербальній інтеракції................................................

37

1.3.

Комунікативні порушення і невдачі в мовленнєвому спілкуванні..........

48

1.4.

Художній дискурс і його аналіз у сучасній лінгвістиці.........................

59

Висновки до першого розділу......

68

Розділ2.

СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ СТВОРЕННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ та засоби їх реалізації у французькій
мові

71

2.1.

Стратегія створення дискурсивного конфлікту......................................

73

2.1.1.

Тактика нападу...................

74

2.1.2.

Тактика конфронтації............

81

2.2.

Стратегія комунікативного саботажу..........

92

2.2.1.

Тактика перепитування.........

93

2.2.2.

Тактика зсуву фокусу............

97

2.3.

Маніпулятивна стратегія...............

101

2.3.1.

Тактика перекручення висловлювання............................

102

2.3.2.

Тактика шантажу та погроз..............................

104

2.4.

Деструктивна стратегія спілкування................

108

2.4.1.

Тактика формальної кооперації........................................

109

2.4.2.

Тактика зведення комунікації до метакомунікації.........................

115

Висновки до другого розділу............

116

Розділ3.

СТРАТЕГІЇ І ТАКТИКИ ПОДОЛАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ та засоби їх реалізації у французькій
мові ............................................................................................

120

3.1.

Кооперативна стратегія.................................................................................

124

3.1.1.

Тактика підігрування.....................................................................................

124

3.1.2.

Тактика ввічливості.......................................................................................

129

3.2.

Стратегія уточнення......

131

3.2.1.

Тактика переформулювання і введення піддіалогу................................

131

3.2.2.

Тактика надання додаткових пояснень........................................................

136

3.3.

Стратегія виправлення..........

143

3.3.1.

Тактика вказівки на помилку........................................................................

143

3.3.2.

Тактика грубості............................................................................................

147

3.4.

Стратегія ігнорування.......

148

3.4.1.

Тактика мовчання..........................................................................................

149

3.4.2.

Тактика зміни теми........................................................................................

151

3.5.

Ігрова авторська стратегія подолання комунікативних порушень ......

156

3.5.1.

Тактика авторського коментаря ..................................................................

158

3.6.

Читацька стратегія прийняття абсурду за гру.............................................

164

3.6.1.

Тактика прийняття світу твору.....................................................................

164

3.6.2.

Тактика розпізнавання пародії.....................................................................

166

Висновки до третього розділу..............

172

Загальні висновки.............................................................................

175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.....................................

180

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ......................

206

В С Т У П

Мовленнєве спілкування між людьми регулюється цілою низкою закономірностей і правил (Д.Гордон, Дж.Лакофф [76], Г.П.Грайс [81], В.З.Дем’янков [90], П.Браун, С.Левінсон [266], О.Дюкро [277; 278], Ж.Н.Ліч [300], Д.Спербер, Д.Уілсон [319] та ін.), які зорієнтовані скоріше на ідеальну модель комунікації, в рамках якої учасники уважно і з повагою ставляться до співрозмовника, точно реагують на його висловлювання й намагаються бути максимально кооперативними. Однак, в реальності така модель спілкування (без помилок) трапляється доволі рідко, а відчуття непорозуміння стає все поширенішим явищем в усній та літературній комунікації внаслідок частого порушення комунікативних, прагматичних норм, законів і постулатів мовленнєвого спілкування.
В останні десятиріччя з’явилося чимало відповідних напрацювань у різних галузях мовознавства, які досліджують проблеми комунікації, проте комплексного й детального висвітлення усіх проблем мовленнєвої комунікації, зокрема пов’язаних з мовленнєвою реалізацією стратегій і тактик створення та подолання комунікативних порушень, у вітчизняній лінгвістиці ще немає. Незважаючи на те, що окремо питання про комунікативні порушення (Ю.Д.Апресян [7], Ф.Бацевич [26; 27], Т.В.Булигіна, А.Д.Шмельов [41], Б. Ю.Городецький, І.М.Кобозева, І.Г.Сабурова [78], В.З.Дем’янков [90; 92], Є.В.Падучева [176; 177], О.Г.Ревзіна, І.І.Ревзін [198], А.Фрей [280], Д.Менгено [301], В.Траверсо [322]) та про їх стратегії і тактики (Н.Д.Арутюнова [13], В.З.Дем’янков [90], І.П.Тарасова [227], В.С.Третякова [229], В.І.Троянов [231], О.В.Фадєєва [234], Т.С.Янко [258], П.Браун, С.Левінсон [266], Дж.Дж.Гамперц [289], Е.Паре [303], У.Віндіш [326] та ін.) неодноразово досліджувалися з позицій психолінгвістики, соціолінгвістики, лінгвістичної конфліктології, однак вони не стали предметом цілеспрямованого комплексного дискурсивного аналізу (зокрема на матеріалі французької мови), а відтак заслуговують на спеціальну увагу.
Дисертація присвячена дослідженню проблем мовленнєвого спілкування у рамках загальної теорії комунікації, зокрема аналізу стратегій і тактик створення та подолання комунікативних порушень, що здійснюється на матеріалі французьких літературних текстів постмодерну.
Актуальність дослідження визначається важливістю комунікативних процесів у сучасному інформаційному суспільстві й необхідністю пояснення їх сутності, що засвідчує й загальне комунікативно-дискурсивне спрямування лінгвістики наших днів. Запропонований у роботі інтеракційний підхід до вивчення комунікативних порушень дозволяє скласти цілісне уявлення про дискурсивні стратегії і тактики їх створення й подолання, а отже й поглиблює розуміння самої природи міжособистісної комунікації як спільного конструювання смислів у інтеракціях. Питаннями про використання стратегій і тактик у мовленнєвому спілкуванні займалося чимало науковців, але проблема співвідношення стратегій і тактик з комунікативними порушеннями не була предметом спеціального аналізу. Крім того, незважаючи на певний успіх у вивченні природи комунікативних порушень з точки зору прагматики мовленнєвих одиниць і комунікативної лінгвістики, комплексних досліджень, присвячених створенню та подоланню комунікативних порушень у французькій мові, на сьогоднішній день все ще не існує. При розробці теми враховано жанрові особливості драматичних та наративних творів французької літератури постмодерну (С. Беккета, Б. Віана, Ж. Жене, Е. Іонеско, Р. Кено, Ф. Міньяна, А. Роб-Грійє та ін.).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках міжкафедральної наукової теми факультету іноземної філології Запорізького національного університету „Когнітивно-дискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць”, затвердженої Міністерством науки і освіти України (код державної реєстрації 0103U002181).
Мета дослідження полягає у розкритті специфіки реалізації дискурсивних стратегій і тактик французької мови, за допомогою яких створюються та долаються комунікативні порушення як на внутрішньому рівні спілкування між персонажами твору, так і на зовнішньому макрорівні між автором та читачем художнього твору (на матеріалі французьких літературних текстів постмодерну).
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки теоретичних та практичних завдань:
- окреслити понятійний апарат дослідження під кутом зору комунікативної лінгвістики і теорії вербальних інтеракцій: поняття комунікативного простору, стратегії і тактики учасників, правила і закони діалогічної взаємодії, комунікативні порушення і невдачі у спілкуванні;
- виробити класифікацію французьких стратегій і тактик створення та подолання комунікативних порушень на внутрішньому і на зовнішньому рівнях інтеракції;
- виявити лінгвістичні механізми і засоби створення комунікативних порушень на обох рівнях спілкування;
- визначити й охарактеризувати лінгвістичні засоби реалізації стратегій і тактик повного/часткового подолання комунікативних порушень окремо на внутрішньому і на зовнішньому рівнях комунікації;
- встановити специфіку застосування стратегій і тактик подолання комунікативних порушень на рівні комунікації між автором і читачем (на матеріалі французьких літературних текстів постмодерну).
Об’єктом дослідження є мовленнєві інтеракції драматичних і наративних текстів французької літератури другої половини ХХ століття експериментально-ігрового характеру з певними комунікативними порушеннями.
Предметом дослідження є дискурсивні стратегії і тактики створення та подолання комунікативних порушень та лінгвістичні засоби їх реалізації.
Матеріалом дослідження стали цілі у змістовому відношенні фрагменти інтеракцій з різними комунікативними порушеннями, що перешкоджають подальшій кооперативній співпраці в діалозі. Корпус дослідження складає 580 фрагментів із 62 драматичних та наративних творів, загальним обсягом близько 7 000 сторінок.
Методи дослідження. Методика дослідження ґрунтується на інтеракційному підході до аналізу мовленнєвого спілкування. Дослідження предмета здійснюється з застосуванням методів і прийомів: дескриптивного методу і методу контекстуального аналізу в їх комбінуванні при виявленні комунікативних порушень різних рівнів у репліках учасників вербальних інтеракцій; елементів дискурсивного аналізу при створенні типології та класифікації стратегій і тактик; контекстуально-інтерпретативного методу для вивчення причин виникнення комунікативних порушень залежно від типу комунікативної ситуації, ролей і статусів її учасників; елементів семантико-синтаксичного методу для встановлення особливостей функціонування різних мовних та мовленнєвих засобів при застосуванні тієї чи іншої дискурсивної стратегії; методу прагмастилістичного аналізу художнього дискурсу з метою вироблення стратегій подолання комунікативних порушень на зовнішньому рівні комунікації.
Наукова новизна дослідження полягає в комплексному вивченні дискурсивних стратегій і тактик мовленнєвої взаємодії, спрямованих на створення і подолання комунікативних порушень на матеріалі творів французьких письменників експериментально-ігрового характеру. У роботі вперше запропоновано інтеракційний підхід до аналізу стратегій і тактик спілкування, які розглядаються у контексті взаємодії комунікантів. Вперше розроблено типологію стратегій і тактик створення та подолання комунікативних порушень та виявлено лінгвістичні засоби їх реалізації. В результаті аналізу встановлено закономірні відповідності між стратегічними цілями комунікантів і художнім задумом автора у двосторонньому інтеракційному процесі в літературній комунікації: автор-читач і читач-авторський текст.
Теоретичне значення дисертації полягає у розкритті причин появи комунікативних порушень у французькій мові, встановленні стратегій і тактик їх подолання, що сприяє кращому розумінню проблем міжособистісного спілкування, дозволяє скласти цілісне уявлення про стратегії і тактики, поглиблює розуміння природи комунікативних порушень і самої комунікації. Результати дослідження сприяють збагаченню здобутків комунікативної лінгвістики та теорії комунікації (зокрема таких розділів, як культура спілкування, норми і закони мовленнєвої поведінки, статусні та ролеві відношення у комунікації тощо). Отримані результати можуть послужити основою дискурсивних досліджень аналогічних явищ в інших мовах.
Практичне значення роботи зумовлено можливістю використання отриманих результатів і висновків у навчальному процесі вищих навчальних закладів, зокрема у відповідних розділах загального мовознавства („Прагматика і теорія мовленнєвих актів”, „Аналіз дискурсу”), комунікативної лінгвістики (розділ „Стратегії і тактики мовленнєвого спілкування”), теорії комунікації (розділ „Види комунікації”), лінгвістики тексту (розділ „Поетика декодування”), стилістики (розділ „Функціональна стилістика”) та теоретичної граматики французької мови (розділ „Семантика і прагматика. Речення та висловлювання”); у спецкурсах з теорії інтерпретації тексту та аналізу художнього твору, а також при написанні посібників, курсових та дипломних робіт.
На захист виносяться такі положення:
1. У досліджуваних інтеракціях творів французьких письменників експериментально-ігрового характеру комунікативні порушення спровоковані маніпулюванням правилами і законами мовленнєвого спілкування, у процесі якого обігруються внутрішні та зовнішні компоненти діалогу. Комунікативні порушення у художніх діалогах такого специфічного жанру фокусують увагу на певних лінгвістичних особливостях інтеракції, які зазвичай лишаються непоміченими. Саме такі мовні експерименти розкривають суть діалогу в цілому і його абсурдних різновидів зокрема. Досліджувані комунікативні порушення є відхиленнями від норми (аномалії, логічні протиріччя) і на внутрішньому рівні інтеракції використовуються для досягнення особливих цілей реалізації окремих завдань комунікантів, а на зовнішньому рівні комунікації визначають єдину авторську стратегію гри зі співрозмовником-читачем.
2. Залежно від домінуючої цільової спрямованості інтеракції стратегії і тактики створення комунікативних порушень поділяються на дві глобальні дискурсивні стратегії: стратегія конфлікту і стратегія деструкції спілкування. У стратегіях створення дискурсивного конфлікту, комунікативного саботажу і маніпуляції простежується однобічна конфліктна спрямованість, а деструктивна стратегія характеризується наявністю двосторонньої конфліктної спрямованості. Тактики, що сприяють реалізації цих стратегій, класифікуються за ступенем категоричності: відкриті тактики нападу, конфронтації, шантажу та приховані тактики маніпулятивного характеру повторення-питання, перепитування, різкий зсув фокусу інтеракції тощо.
3. Для реалізації стратегій створення комунікативних порушень у французькій мові використовуються різні лінгвістичні засоби і механізми мовної гри, яка відбувається на фонетичному, синтаксичному, семантичному та прагматичному рівні. Застосовуються засоби римування, гра на фонетичній омонімії; багаторазове та послідовне вживання негативних і заперечних конструкцій; розкладання на частини та подальша трансформація сталих сполучень та прислів’їв, літералізація тропів; аномальні висловлювання, асоціативне склеювання слів, пародійне використання прислів’їв; гра на багатозначності окремих лексичних одиниць; буквальне трактування висловлювань-кліше та окремих реплік співрозмовника, що зазвичай вживаються у переносному значенні; цитування дискурсу партнера з частковими трансформаціями.
4. Подолання комунікативних порушень відбувається як на рівні внутрішньої інтеракції між персонажами, так і на макрорівні діалогу між автором і читачем-адресатом художнього твору. Відповідно, на внутрішньому рівні виділяються стратегії кооперації, уточнення, виправлення та ігнорування, а на зовнішньому рівні авторська ігрова стратегія і читацька стратегія прийняття абсурду за гру. Стратегії і тактики подолання комунікативних порушень різняться не тільки шляхами й засобами їх вирішення, а й мірою їх ефективності, що дозволяє поділяти стратегії на такі, що сприяють повному подоланню комунікативного порушення, та ті, що усувають їх частково.
5. Продуктивними лінгвістичними засобами, що застосовуються комунікантами з метою подолання комунікативних порушень виявилися прийоми мовної гри на прямому та переносному значенні слів; використання фатичних висловлювань та висловлювань-пояснень металінгвістичного характеру; тлумачення окремих слів або сполучень, що стали центром комунікативного конфлікту; переформулювання власних висловлювань, запитань; уточнюючі зауваження й запитання, вказівки на помилку металінгвістичного характеру.
6. Урахування інтеракційного аспекту дозволяє пояснити механізм реалізації стратегій і тактик і звертає увагу на їх комплексну та двосторонню сутність. Стратегічна лінія поведінки конструюється кожним мовцем з огляду на комунікативні дії співрозмовника, тому стратегії і тактики можуть змінюватися співрозмовниками впродовж усього процесу інтеракції. Наявність або відсутність інтеракційності у спілкуванні безпосередньо впливає на кінцевий результат при застосуванні стратегій подолання комунікативних порушень, внаслідок чого відбувається повне або часткове подолання комунікативного порушення та встановлення взаєморозуміння.
Апробація роботи. Основні положення і висновки дисертації висвітлювалися у доповідях на шістьох наукових конференціях: міжнародній науковій конференції „Мова, культура та переклад у контексті європейського співробітництва” (Київ, 26-28 лютого 2001 р.), 10-ій міжнародній конференції „Мова і культура” (Київ, 25-29 червня 2001 р.), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-ій річниці незалежності України „Проблеми державного будівництва в умовах європейського шляху розвитку незалежної України” (Київ, 25 квітня 2001 р.), 8-ій міжнародній конференції „Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 24-26 квітня 2002 р.), щорічній підсумковій науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Запорізького державного університету (2000-2001 рр.), Всеукраїнській науковій конференції „Текст і методика його аналізу” (Херсон, 14-15 вересня 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Когнітивні та дискурсивні структури романських мов у соціокультурному просторі комунікації” (Київ, 7-8 лютого 2008 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення й результати дослідження представлені в матеріалах конференцій та в семи наукових статтях автора, виконаних одноосібно (шість із них опубліковані у фахових виданнях ВАК України).
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних робіт та переліку джерел ілюстративного матеріалу. Обсяг основного тексту дисертації становить 179 сторінок, загальний обсяг роботи 209 сторінок. Список використаної літератури нараховує 327 праці, у тому числі 67 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 62 позиції.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформулюьвано мету і конкретні завдання дослідження, його наукова новизна, теоретичне значення і практична цінність, вказано матеріал, джерела і методи дослідження, визначено положення, які виносяться на захист.
У першому розділі „Дослідження проблем мовленнєвого спілкування в сучасній лінгвістиці” представлено головні теоретичні положення дисертації. Розглянуто загальні положення комунікативного підходу до аналізу діалогічної взаємодії та описано основні складники процесу комунікації і структура вербальної інтеракції з позицій сучасної французької теорії вербальних інтеракцій. Тут же розкрито поняття „стратегії” і „тактики” мовленнєвого спілкування, правила і закони мовленнєвої взаємодії. У розділі окремо описано особливості літературної комунікації; обґрунтовано правомірність аналізу художнього діалогу, а також особливо підкреслювано дискурсивну специфіку творів сучасних французьких письменників.
У другому розділі „Стратегії і тактики створення комунікативних порушень та засоби їх реалізації у французькій мові” досліджувано комунікативні порушення різних рівнів і виявлено стратегії і тактики їх створення. Аналізуються додаткові фактори, які сприяють утворенню таких комунікативних порушень, як недотримання принципу Ввічливості і Кооперації; порушення постулатів Ясності, Інформативності і Тотожності, логічних закономірностей. Порушення, пов’язані з неправильною інтерпретацією комунікативних намірів співрозмовника; порушення умов успішності функціонування окремих типів мовленнєвих актів (питання, ствердження); порушення структурної організації інтеракції; порушення соціальних і статусних ролей комунікантів. Докладно описано лінгвістичні засоби реалізації стратегій і тактик дискредитації, конфлікту, саботажу, маніпуляції і деструкції.
У третьому розділі „Стратегії і тактики подолання комунікативних порушень та засоби їх реалізації у французькій мові” наведено типологію стратегій і тактик подолань комунікативних порушень, вивчено конкретні стратегії внутрішнього і зовнішнього рівня інтеракції (кооперативна стратегія, стратегія уточнення, виправлення, ігнорування, ігрова авторська стратегія подолання комунікативних порушень та читацька стратегія прийняття абсурду за гру); проведено аналіз лінгвістичних засобів, які застосовуються для повного або часткового подолання комунікативного порушення з урахуванням інтеракційного аспекту у функціонуванні різних стратегій і тактик співрозмовників.
Кожний розділ закінчується короткими висновками. У загальних висновках подано основні результати проведеного дисертаційного дослідження, намічено його подальші перспективи у вивченні проблем мовленнєвого спілкування.
У списку використаних джерел міститься бібліографія теоретичних праць з досліджуваної проблеми, а також перелік джерел ілюстративного матеріалу.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Вивчення проблем мовленнєвого спілкування пов’язане з з’ясуванням спільного й відмінного, що характеризує залучених у процес комунікації: вступаючи у взаємодію, комуніканти прагнуть досягти взаєморозуміння і реалізації певної мети, яка й спонукає їх до вступу в контакт. Незалежно від того, яка глобальна мета переслідується у спілкуванні і якими є окремі стратегічні цілі співрозмовників, неодмінною умовою його результативності є досягнення взаєморозуміння, основу якого складає процес інтерпретації смислу, закладеного у висловлювання мовця. Таке прагнення до взаєморозуміння в більшості випадків присутнє як одна з найважливіших цілей комунікантів, оскільки без нього мовленнєве спілкування втрачає всякий сенс.
Саме інтеракційний підхід до вивчення проблем мовленнєвого спілкування найбільш повно дозволяє дослідити процес інтерпретації та спільного конструювання смислу інтеракції, проаналізувати стратегії і тактики створення та подолання комунікативних порушень й звернути увагу на складні механізми діалогічного взаємообміну всередині інтеракції.
Основні компоненти діалогу (комуніканти, які виступають як соціальні особистості в діалозі, обговорювана тема і ситуація, стратегії і тактики учасників спілкування, їх цілі і наміри) є важливими елементами, які разом здійснюють вплив на весь перебіг і успішність мовленнєвої взаємодії.
Для досягнення тієї або іншої комунікативної мети співрозмовники використовують стратегічні й тактичні прийоми, конфліктна спрямованість яких призводить до комунікативних порушень. Серед досліджених комунікативних порушень (крім порушення основного принципу кооперації і закону про ввічливість) були вивчені порушення смислової когерентності реплік в інтеракції, порушення в адекватному трактуванні комунікативного наміру, порушення принципів соціальної взаємодії і логіки подій. У ході дослідження виявилося, що загальноприйнятий принцип кооперації теж не є однозначним, і кооперативним може бути не тільки діалог-унісон, але й той діалог, у якому цілі комунікантів протилежні, оскільки навіть у своєму бажанні створити конфлікт або вступити в суперечку комуніканти проявляють усі ознаки співпраці.
Експериментально-ігровий характер досліджуваних інтеракцій не виключає можливість поширення результатів на звичайну комунікацію, реальний діалог, оскільки в таких діалогах немає нічого, що було б відсутнє у реальному діалозі. Тому весь арсенал засобів, який використовується для аналізу реальних діалогів може бути застосований і при вивченні літературного діалогу з урахуванням жанрової специфіки та особливостей літературної комунікації. Мовні та мовленнєві ігри з діалогами у літературних творах експериментально-ігрового характеру дозволяють зрозуміти суть і механізми функціонування діалогу. Аналізовані порушення можна розглядати як низку дискурсивних експериментів з мовою і з правилами мовленнєвого спілкування.
Проведене дослідження дозволило по-новому підійти до аналізу причин виникнення комунікативних порушень і розглядати їх у площині інтеракції автора і читача. Тому, можна вважати, що використання деструктивних стратегій і тактик носить навмисний, усвідомлений характер, пов’язаний з установками автора художнього твору і його задумом. Врахування цього дозволило вважати такі порушення особливим художнім прийомом автора.
Залежно від домінуючої цільової спрямованості інтеракції комуніканти реалізують такі дискурсивні стратегії, що призводять до виникнення комунікативних порушень: стратегію створення дискурсивного конфлікту, комунікативного саботажу, маніпулятивну та деструктивну стратегію. Реалізація тієї або іншої стратегії носить маніпулятивний характер, який передбачає широке використання різних стратегічних і тактичних прийомів для досягнення комунікативної мети.
З метою реалізації загальної стратегії створення комунікативних порушень, у французькій мові використовуються такі лінгвістичні засоби, як: багаторазове послідовне вживання негативних та заперечних конструкцій; розкладання на частини та подальша трансформація сталих сполучень та прислів’їв, літералізація тропів; гра на багатозначності окремих лексичних одиниць; використання фонетичної омономії; буквальне трактування висловлювань-кліше та окремих реплік співрозмовника що зазвичай вживаються у переносному значенні. Особливим прийомом, до якого вдаються комуніканти для створення мовленнєвого конфлікту і саботажу діалогу, є тактика зведення комунікації до обговорення смислу окремих слів чи змісту висловлювань або ж до обговорення стосунків між учасниками діалогу. Прийом цитування дискурсу партнера з частковими трансформаціями зустрічається у кожній стратегії і допомагає мовцю маніпулювати дискурсом свого співрозмовника на свою користь.
Дослідження стратегій і тактик у мовленнєвому спілкуванні підтвердило тезу про те, що смисл ніколи не задається заздалегідь, а конструюється в процесі спілкування. В цьому конструюванні постійного перезатвердження і уточнення особливе місце займають спільні перемовини між комунікантами про зміст, а також процес з’ясування імпліцитного смислу висловлювань. Співрозмовники не припиняють уточнювати, з’ясовувати і навіть змінювати смисл висловлювань у процесі діалогічної взаємодії.
Елемент гри завжди присутній в аналізованих інтеракціях і займає в них особливе місце, оскільки більшість порушень семантичного характеру засновані на мовній грі. Присутня гра з мовленнєвими кліше, з правилами мовленнєвого етикету, з соціальними нормами, що розглядається нами як ігрова стратегія автора у відношенні до читача і до тексту.
Досліджувані інтеракції, створені за задумом автора, є демонстрацією недотримання законів спілкування між людьми, що ускладнює комунікацію, викликає непорозуміння, роздратування й загрожує привести комунікантів до відчуженості та самотності. Співрозмовники опиняються в повній неможливості спілкуватися: їх мова розпадається, думки плутані, загальна пам’ять про події взагалі відсутня. Авторський намір не руйнує мову, а швидше є дослідом над мовою, грою із законами спілкування. Автори прагнуть викликати різні інтерпретації ситуацій, описаних у тексті.
Оскільки досягнення взаєморозуміння залишається основною складовою успішного процесу спілкування, то один із комунікантів або обидва використовують у відповідь мовленнєві дії для подолання порушень, що склалися. Застосування таких стратегій і тактик сприяє вирішенню конфліктної ситуації, яка, в більшості випадків, не переростає у довічну конфронтацію між співрозмовниками, що загрожувало б розпадом не тільки мовленнєвих комунікативних відносин, але і системи міжособистісних стосунків між учасниками діалогу чи полілогу.
Повному подоланню комунікативних порушень у французькій мові сприяють стратегії кооперації з тактиками підігрування, примирення і ввічливості, а також окремі тактики стратегії уточнення. Решта стратегій і тактик (виправлення, ігнорування, переформулювання, уточнення) приводять лише до часткового подолання комунікативних порушень. Тому важливу роль у процесі подолання комунікативних порушень відіграє інтеракційність між стратегіями і тактиками співрозмовників. Врахування реакції партнера, ефекту від реплік-виправлень та зауважень співрозмовника допомагають налагодити конструктивну інтеракцію, у якій комуніканти чують один одного й намагаються подолати комунікативні порушення. У разі ж, коли цей інтеракційний аспект відсутній, комунікативні порушенні долаються лише частково або ж ігноруються співрозмовниками.
На зовнішньому рівні для подолання комунікативних порушень читач або розглядає їх як стратегію гри з постулатами і законами комунікації з боку автора, або вважає їх жартом, каламбуром, пародією на реальну комунікацію. Основними тактиками, за допомогою яких можна остаточно подолати комунікативні порушення, є на нашу думку, тактика прийняття світу твору і тактика розпізнавання пародії. Розуміння художнього дискурсу як поліфонічного, у якому відбувається взаємодія різних голосів, включаючи авторський голос і внутрішні голоси персонажів, допомагає читачу прийняти „гру автора” і спробувати подолати непорозуміння.
Ігрова авторська стратегія, яка здійснюється за допомогою тактики авторського коментаря, спрямована на читача. Автор звертається до співрозмовника (читача або глядача) і за допомогою таких коментарів намагається уникнути комунікативного провалу і допомогти подолати виниклі комунікативні порушення.
Таким чином, проведене дослідження дозволило проаналізувати шляхи створення комунікативних порушень, розкрити механізми й закономірності виникнення й усунення вірогідного мовленнєвого конфлікту, описати мовні чинники, які перешкоджають досягненню взаєморозуміння, і ті засоби які сприяють подоланню комунікативних порушень; виявити основні стратегії і тактики, спрямовані на відновлення інтеракції; здійснити класифікацію основних тактичних прийомів, які використовуються комунікантами для деструкції спілкування і для усунення таких комунікативних порушень, розглядати такі стратегії і тактики не тільки на внутрішньому рівні комунікації, але й на рівні спілкування автора і читача.
Одержані результати свідчать про доречність і ефективність сучасного інтеракційного підходу до аналізу стратегій і тактик мовленнєвого спілкування. Запропонований погляд на проблеми створення й подолання комунікативних порушень намічає й деякі перспективні напрямки досліджень. Інтерес для подальшого вивчення стратегій і тактик мовленнєвого спілкування представляє компаративний аналіз дискурсивних стратегій і тактик в умовах реальної та „абсурдної комунікації; дослідження процесів інтерпретації імпліцитних смислів висловлювань та їх впливу на успішність/провал інтеракції; аналіз французьких стратегій і тактик дискурсу з урахуванням їх національно-культурної специфіки; поглиблене вивчення окремих стратегій на матеріалі різних дискурсивних жанрів.

С П И С О К
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ажеж К. Человек говорящий. М.: УРСС, 2003. 304с. Библиогр.: с. 281-292.
2. Алексенко С.Ф. Варіативність інтонаційної моделі висловлення-вибачення у мовленнєвій комунікації (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі англійського діалогічного мовлення): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04/ Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2004. — 20 с.
3. Андреев Л. Художественный синтез и постмодернизм // Вопросы литературы. 2001. №1. С.3-38.
4. Андреева Г. М. Общение как взаимодействие // Хрестоматия по психологии. М.: Просвещение, 1977. С. 173-182.
5. Анохіна Т. О. Невербальні та вербальні засоби екстеріоризації силенціального ефекту в англомовному художньому дискурсі: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04/Запорізький нац. ун-т. Запоріжжя, 2006. 18с.
6. Апалат Г.П. Структура, семантика і прагматика текстів-інтерв'ю (на матеріалі сучасної англомовної преси): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. — К., 2003. — 19 с.
7. Апресян Ю. Д. Языковая аномалия и логическое противоречие // Tekst, Jezyk, Poetyka. Wroclaw-Warszawa,1978. С. 7-32.
8. Апресян Ю.Д. Типы информации для поверхностно-семантического компонента модели Смысл U Текст” // Wiener Slawistischer Almanach. Sonderband 1. Wien: 1980. C. 20-36.
9. Апресян Ю. Д. Языковые аномалии и точки роста новых явлений // Семиотические аспекты формализации интеллектуальной деятельности. Всесоюзная школа-семинар „Боржоми-1988”. Тезисы докладов и сообщений. М.: ВИНИТИ, 1988. С. 263-270.
10. Арнольд И. В. Стилистика декодирования. Курс лекций. Л.: ЛГПИ им. А. И. Герцена, 1974. 74с.
11. Арутюнова Н.Д. Некоторые типы диалогических реакций и почему”-реплики в русском языке // Филологические науки. 1970. №3. С.44-58.
12. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и языка. 1981. Т. 40, № 4. С. 356 - 364.
13. Арутюнова Н. Д. Стратегия и тактика речевого поведения // Прагматические аспекты изучения предложения и текста. К.: Наукова Думка, 1983. С. 9-12.
14. Арутюнова Н. Д. „Полагать” и „видеть” (К проблеме смешанных пропозициональных установок) // Логический анализ языка: Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов. М.: Наука, 1989. С. 7-30.
15. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедии, 1990. С. 136-137.
16. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры: Сб./ Вступ. Ст. и сост. Н.Д.Арутюновой. Общ. ред. Н.Д.Арутюновой и М.А.Журинской. М.: Прогресс, 1990. С. 5-32.
17. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1999. 896с.
18. Арутюнова Н. Д. Феномен молчания // Язык о языке. М.: Языки словянских культур, 2000. С. 417-436.
19. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: ИЛ, 1955. 416с. Библиогр.: с. 400-403.
20. Барт Р. Литература и значение // Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Искусство, 1989. С. 290-306.
21. Барт Р.От произведения к тексту // Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Искусство, 1989. С. 413-423.
22. Барт Р. Удовольствие от текста // Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Искусство, 1989. С. 449-490.
23. Барташева Г.І. Взаємодія невербальних та вербальних компонентів ситуації комунікативного домінування в англомовному дискурсі: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2004. — 20с.
24. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986г. 444с. Библиогр.: с. 432-443.
25. Бахтин М. М. Собрание сочинений в 5-ти томах. Работы 1940-х начала 1960-х годов. М.: Русские словари, 1997. Т.5. 732с.
26. Бацевич Ф. Р. Основи комунікативної девіатології. Львів: Львівський нац. університет ім. І. Франка, 2000. 236с. Бібліогр.: с. 209-225.
27. Бацевич Ф. Р. Основи комунікативної лінгвістики. К.: Академія, 2004. 344с. Бібліогр.: с. 304-317.
28. Белова А. Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: КНУ им. Тараса Шевченко, 2003. 304 с. Библиогр.: с.283-300.
29. Бенвенист Э. Общая лингвистика // НЗЛ. Вып.16. М.: Прогресс, 1985. С. 37-81.
30. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы. Спб.: Социальная литература, 1996. 397с.
31. Бєлова А. Д. Поняття „стиль”, „жанр”, „дискурс”, „текст” у англійській лінгвістиці // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Іноземна філологія. К. 2002. Вип. 32-33. С. 11-14.
32. Бігарі А. А. Дискурс сучасної англомовної сім'ї: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2006. — 21с.
33. Бігун Б. Нариси про літературу постмодернізму. К.: Вища школа, 2000. 64с.
34. Богданов В. В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты. Л.: ЛГУ, 1990. 88с. Библиогр.: с 84-87.
35. Бодрийар. Ж. Система вещей. М.: Рудомино, 1995. 219с.
36. Божко Г. П. Мовленнєві тактики в репертуарі російської мовної особистості: (на матеріалі комунікативної ситуації „примирення”): Дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2003. — 178с. — Бібліогр.: с. 164-178.
37. Большакова Н. И. Типология этикетных стратегий в современном русском и французском языках / Н. И. Большакова, А. Гтили // Язык и культура: в 5 томах. К.: Издательский Дом Дмитрия Бураго, 1997. Т. 3. С. 11-16.
38. Бондаренко Я. О. Дискурс акцентуйованих мовних особистостей: комунікативно-когнітивний аспект (на матеріалі персонажного мовлення в сучасній американській художній прозі): Дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київ. нац. лінгв. ун-т. К., 2002. 248 с.- Бібліогр.: с. 202-234.
39. Браун Дж., Юл Дж. Анализ текста // Общественные науки за рубежом. РЖ. Сер.6. Языкознание. М.: ИНИОН АН СССР, 1985. № 1. С. 43-46.
40. Булыгина Т. В. О границах и содержании прагматики. // Известия АН СССР. Сер. лит. и языка. 1981. Т. 40, № 4. С. 333 - 343.
41. Булыгина Т. В. Шмелев А. Д. Интерпретация семантических аномалий в реальном тексте // Семиотические аспекты формализации интеллектуальной деятельности. Х всесоюзный семинар 1988. М.: Ин-т кибернетики. С. 294-296.
42. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Аномальные высказывания: проблемы интерпретации // Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа „Языки русской культуры”, 1997. С. 437-451.
43. Бурбело В. Б. Модель дискурсу в парадигмальному вимірі // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Іноземна філологія. К. 2004. Вип. 37-38. С. 81-85.
44. Бурбело В. Б. Сучасні концепції дискурсу та лінгвопрагматичні засади дискурсології // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Іноземна філологія. К. 2002. Вип. 32-33. С. 79-84.
45. Бурбело В. Б. Художній дискурс в історії французької мови та культури 9-18 ст.: Дис... д- ра філол. наук: 10.02.05 / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 1999. 580с. - Бібліогр.: с.390-440.
46. Васильев Л. Г. О понимании речевых сообщений/ // Языковое общение и его функции. Калинин: КГУ, 1986. С. 16-25.
47. Вацлавик П., Бивин Дж., Джексон Д. Аксимомы теории коммуникации // Межличностное общение. СПб.: Питер, 2001. С. 11-25.
48. Вежбицка А. Культурно-обусловленные сценарии и их когнитивный статус // Язык и культура знания. М.: Ин-т языкознания АН СССР, 1990. С.63-85.
49. Вежбицка А. Семантические универсалии и описание языков / Пер. с англ. А.Д.Шмелева, под ред. Т.В.Булыгиной. М.: „Языки русской культуры”, 1999. 780 с. Библиогр. в кінці розд.
50. Вендлер З. Иллокутивное самоубийство // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 238 250.
51. Виноградов В. В. Избранные труды. О языке художественной прозы. М.: Наука, 1980. 362с.
52. Винокур Г.О. О языке художественной литературы: Учебное пособие для филол. спец. вузов // Сост. Т.Г.Винокур. Предисл. В.П.Григорьева. М.: Высш.шк., 1991. 447с.
53. Винокур Т. Г. Говорящий и слушающий. Варианты речевого поведения. М.: Наука, 1993. 172с. Библиогр.: с. 161-167.
54. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. М.: Иностранная литература, 1958. 133с.
55. Витгенштейн Л. О достоверности // Вопросы философии, 1984. №8. С. 142-149.
56. Висоцька Г. В. Функціонально-адаптивна система питання-відповідь у англомовному розмовному дискурсі: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2004. — 20с.
57. Волошинов В. Н. Марксизм и философия языка // Бахтин М. М. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. Сб. статей. М.: Лабиринт, 2000. 640с.
58. Воркачев С.Г. Этносемантика паремии: Сопоставительный анализ метафоризированных показателей безразличия в русском и испанском языках // Языковая личность: культурные концепты: Сб. научн. тр. ВГПУ, ПМПУ. Волгоград-Архангельск: Перемена, 1996. С. 16-25.
59. Воробйова О. П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник Харківського нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна. 2004. Вип. 635. С. 18-22.
60. Воробьева О. П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200с.
61. Воронцова Н. Г. Комунікативно-когнітивні особливості вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом (на матеріалі англійської мови) : Дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2005. 243с. Бібліогр.: с. 218-243.
62. Вригт фон Г. Х. Логико-философские исследования: Избранные труды. М.: Прогресс, 1986. 594с. Библиогр.: с. 580-591
63. Галапчук О. М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу в сучасній англійській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/ Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. Х., 2000. 17 с.
64. Ганеев Б. Г. Семантика и прагматика парадоксальных высказываний: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/МГУ. Л., 1988. 16с.
65. Гапотченко Н. Є. Структурні та жанрово-стилістичні особливості текстів інтерв'ю в сучасній французькій пресі (комунікативно-прагматичний аспект): Дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київ. нац. лінгв. ун-т. К., 2005. 206с. Бібліогр.: с. 163-196.
66. Гендер и язык. Московский лингвистический университет. Лаборатория гендерных исследований. М.: Языки словянской культуры, 2005. 548с. Библиогр. в конце ст.
67. Герасименко О. В. Функціонування правил і законів мовленнєвої комунікації (на прикладі текстів французьких модерністів) // Вісник Запорізького держ. ун-ту. Філологічні науки, 2000. № 1. С. 44-48.
68. Герасименко О. В. Лінгвістичні аномалії в мовленнєвій інтеракції (на матеріалі текстів французьких модерністів) // Мова і культура: У 5 т. Випуск 4. К.: Видавничий Дім Дмитра Бурого, 2002. Т.4, частина 1: Мова і художня творчість. С. 55-59.
69. Герасименко О. В. Stratégies du discours conflictuel (sur le corpus des textes des auteurs français contemporains) // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. н. пр. К.: Логос, 2001. С. 76-79.
70. Герасименко О. В. Дискурсивні стратегії і тактики комунікативних порушень (на матеріалі текстів сучасних французьких авторів) // Вісник Київського Міжнародного ун-ту. Іноземна філологія. К.: КМУ, 2002. Вип. 1. С. 38-45.
71. Герасименко О. В. Порушення умов успішності вербальних інтеракцій (на матеріалі текстів сучасних французьких авторів) // Вестник Международного Славянского ун-та. Х.: МСУ, 2002. Т.5. №1. С. 19-21.
72. Герасименко Е. В. Стратегии преодоления коммуникативных нарушений (на материале текстов французских авторов второй половины 20 века) // Вісник Дніпропетровського нац. ун-ту. Серія „Мовознавство”. Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. № 4. С. 48-56.
73. Герасименко О. В. Сучасний підхід до аналізу стратегій і тактик подолання комунікативних порушень (на матеріалі текстів французьких авторів другої половини 20 століття) // Науковий вісник Херсонського держ. ун-ту. Серія „Лінгвістика”. Херсон: ХДУ, 2006. С. 329-332.
74. Гетьман З. О. Мовні і текстові одиниці діалогічного дискурсу // Синтаксис, семантика і прагматика мовних одиниць. Київ, 1992. С. 34-38.
75. Гойхман О. Я., Надеина Т. М. Основы речевой коммуникации. — М.: ИНФРА-М, 1997. 272с. Библиогр.: с. 269.
76. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения, или коммуникативные постулаты // НЗЛ. Вып. 16. М.: Прогресс, 1985. С. 276-302.
77. Горелов И. Н., Седов К. Ф. Основы психолингвистики. М.: Лабиринт, 1998. 256с. Библиогр.: с. 244-250.
78. Городецкий Б. Ю., И. М. Кобозева, И. Г. Сабурова. К типологии коммуникативных неудач // Диалоговое взаимодействие и представление знаний. Новосибирск: Наука, 1985. С. 68-80.
79. Гофман Э. Представление себя другим в повседневной жизни // Современная зарубежная социальная психология. Тексты. М.: Изд-во Московского университета. 1984. С. 195-196.
80. Гофман Є. О „работе лицом” // Межличностное общение. Сост. и общая редакция Н. В. Казариновой, В. М. Погольши. СПб.: Питер, 2001. С. 132-170.
81. Грайс Г. П. Логика и речевое общение //Новое в зарбежной лингвистике. Вып. 16. М.: Прогресс, 1989. С. 217-237.
82. Грачев Г. В., Мельник И. К. Манипулирование личностью: Организация, способы и технологии информационно-психологического воздействия. М.: Эксмо, 2003. 384с. Библиогр.: с. 367-381.
83. Греймас А. А., Курте Ж. Семиотика: Объяснительный словарь теории языка // Семиотика. М.: Радуга. 1983. С. 483-550.
84. Гридина Т. А. Языковая игра: стереотип и творчество. Екатеринбург: Урал. гос. пед. ун-т, 1996. 215с. Библиогр.: с. 199-213.
85. Грєй Дж. Мужчины с Марса, женщины с Венеры // Межличностное общение. Хрестоматия. СПб.: Питер, 2001. С. 475-512.
86. Дейк Ван Т. А. Язык. Познание Коммуникация. Б.: БГК им. И. А. Бодуэна де Куртенэ, 2000. 308с.
87. Дейк Ван Т. А. К определению дискурса //http://www.nsu.ru/psych/internet/bits/vandijk2.htm
88.