АНДРУСЬ ЛІДІЯ АНАТОЛІЇВНА ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису
УДК 81’367.322=133.1

АНДРУСЬ ЛІДІЯ АНАТОЛІЇВНА
ЛІНГВОПРАГМАТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПИТАЛЬНИХ РЕЧЕНЬ
У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ
Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Бурбело Валентина Броніславівна
Доктор філологічних наук, професор

Київ 2006

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ ПИТАЛЬНОСТІ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ ТА ІСТОРИЧНИЙ ОГЛЯД ФОРМ ЇЇ
ВИРАЖЕННЯ..................................................................................................................10
1.1. Діяльнісні засади процесу комунікації і категорія питальності...................10
1.2. Форми вираження питальності в історичному аспекті..................................20
1.3. Традиційна класифікація питальних речень...................................................27
1.3.1. Класифікація питань за формально-синтаксичним критерієм...................27
А. Загальне питання..................................................................................................27
Б. Часткове питання...................................................................................................32
Б.1. Двоскладові незайменникові питальні речення...............................................34
Б.2. Двоскладові займенникові питальні речення з питальним словом...............35
Б.3. Неповні питальні речення.................................................................................37
Б.4. Конструкції з підсилювальними частками.......................................................38
В. Альтернативні питання.........................................................................................39
Г. Питально-заперечні речення................................................................................42
1.3.2. Класифікація питальних речень за комунікативним критерієм.
Пряме непряме питання..........................................................................................42
1.4. Дослідження питальних речень у сучасному мовознавстві............................43
1.4.1. Традиційний підхід до проблеми вивчення питальних конструкцій як
модально - інтенційних одиниць...............................................................................43
1.4.2. Інтерогативні конструкції з погляду генеративної та функціональної
граматики......................................................................................................................48
1.4.3. Питальні речення в теорії мовленнєвих актів і теорії мовленнєвої
діяльності......................................................................................................................53
1.4.4. Роль сучасних французьких лінгвістів у дослідженні категорії
питальності...................................................................................................................55
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ...........................................................................57
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНТЕРОГАТИВІВ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ...........................................................................60
2.1. Необізнаність мовця та її актуалізація в питанні...........................................60
2.2. Питальність у структурі інформації...............................................................61
2.3. Структурно-семантична класифікація питальних висловлень.....................75
2.3.1. Питання до референта....................................................................................76
2.3.2. Питання модально-емоційного спрямування..............................................79
2.4. Когнітивно-семантичні моделі діалогічної єдності.......................................82
2.4.1. Когнітивно-семантичні моделі питань до референта.................................86
2.4.2. Когнітивно-семантичні моделі інтерогативних імплікатур.......................88
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ..........................................................................101
РОЗДІЛ 3. ПРАГМАТИЧНІ АСПЕКТИ ПИТАЛЬНОСТІ В ПРОЦЕСІ КОМУНІКАЦІЇ ФРАНЦУЗЬКОЮ МОВОЮ..........................................................104
3.1. Сутність комунікативного акту питальності...............................................104
3.2. Діяльнісно-комунікативний аспект питальності..........................................106
3.3. Прямі непрямі питальні акти.......................................................................108
3.4. Основні прагматичні характеристики інтерогативного мовленнєвого
акту...........................................................................................................................112
3.4.1. Комунікативні ролі і типи спілкування в інтерогативних мовленнєвих
актах.........................................................................................................................112
3.4.2. Комунікативні стратегії і тактики питальності.........................................116
3.4.3. Стратегія контактної ініціативи мовця у власне інтерогативних
актах.........................................................................................................................119
3.4.4. Стратегія кооперативної ініціативи мовця у власне інтерогативних
актах.........................................................................................................................123
3.4.5. Стратегії і тактики мовця в псевдінтерогативних актах з різними
домінантами............................................................................................................124
А. Стратегія регулятивної ініціативи мовця в інтерогативах-констативах....125
Б. Стратегія впливу мовця в інтерогативах-імперативах..................................126
3.5. Теорія мовленнєвих жанрів з погляду категорії питальності.....................129
3.6. Специфіка інтерогативів у різних жанрах....................................................135
3.6.1. Прагматичні фактори використання інтерогативів у мовленнєвих
жанрах......................................................................................................................135
3.6.2. Комунікативно-ситуативна спрямованість інтерогативів побутового
діалогу......................................................................................................................137
3.7. Характеристики інтерогативів у професійних мовленнєвих жанрах........143
3.7.1. Логіко-епістемічна спрямованість інтерогативів виробничого
діалогу....................................................................................................................143
3.7.2. Інтерогативи у судових дебатах.................................................................148
3.7.3. Навчально-виховна спрямованість інтерогативів педагогічного жанру
А. Загадки...............................................................................................................150
Б. Жанри навчально-методичної літератури......................................................155
3.7.4. Аргументативно-полемічна спрямованість інтерогативів філософського
і наукового діалогів.............................................................................................156
3.7.5. Інформативно-пізнавальна спрямованість інтерогативів медійного
жанру......................................................................................................................161
3.8. Лінгвопрагматичні характеристики риторичних питань...........................166
3.8.1. Поліфонічний характер риторичних інтерогативів.................................167
3.8.2. Риторичні питання з різними емоційними домінантами.........................171
а). Риторичні питання з логічно-видільною домінантою.................................172
б). Риторичні питання з спонукальною домінантою.........................................175
3.8.3. Риторичний аспект інтерогативних заголовків медійних текстів..........179
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ.........................................................................183
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..................................................................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................................191
ДЖЕРЕЛА АНАЛІЗОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................................206

ВСТУП
Проблема питальності є однією з важливих проблем сучасної лінгвістики. Важливість дослідження питальних речень визначається двома критеріями: по-перше, тим ключовим положенням, яке займає питання в процесі комунікації; по-друге, тісним зв’язком проблеми питальності з іншими проблемами мовознавства, а саме асиметрії синтаксичної форми і семантичного значення, незбігу мовленнєвої і екстралінгвальної реакції у питально-відповідній єдності; поліфонією мовного знаку і т ін. Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених проблемі питальності, низка важливих аспектів питальних речень, в першу чергу семантичних і прагматичних, залишаються дотепер мало дослідженими. У лінгвістичній традиції та сучасних теоріях вивчення питальних речень можна виділити такі напрями: семантико-інформативний (Ж.Дюбуа, І. дю Белле); синтактико-семантичний (Л.Теньєр); когнітивно-семантичний (Д. де Трасі); логіко-семантичний (граматика Пор-Рояля); прагматико-семантичний (А.Мартіне, Л.Чейф, Дж.Лайонз). Останнім часом інтерес зосереджується на вивченні функціонального аспекту мовлення. Зокрема слід визначити семантико-прагматичний аналіз англійських інтерогативів, проведений О.Г.Почепцовим, Є.О.Маліковою, Л.І.Чайкою. Проте, робіт, які б досліджували в комплексі функціональні і прагматичні аспекти французьких інтерогативів, немає.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше питальні речення французької мови досліджуються комплексно в рамках категорії інтерогативності, з урахуванням структурних, семантичних, прагматичних ознак, також розглядається спектр смислів, що передається інтерогативними формами французької мови з урахуванням комунікативної ситуації, комунікативних ролей, компетенцій і мовленнєвого жанру.
Актуальність дослідження зумовлено перш за все тим, що його виконано у руслі нового лінгвопрагматичного напрямку вітчизняної та зарубіжної лінгвістики, зорієнтованого на вивчення процесів мовленнєвої комунікативної взаємодії, факторів успішної мовленнєвої діяльності, комунікативних стратегій і тактик мовця та слухача, збалансованості мовленнєвих тактик відповідно до комунікативних інтенцій суб’єкта мовлення, явища інтерсуб’єктивності. З цих причин виникає потреба вивчати одиниці мови з погляду їх функціонування як комунікативних засобів, а не лише як певної структури або пропозиційних конструктів. Звідси витікає, що комунікативний аналіз інтерогативів перш за все повинен бути спрямований на вивчення конкретних смислів, які можуть передаватися у формі питання, окрім цього, на з’ясування місця інтерогативів у сукупності мовленнєвих актів і функцій та їхньої реалізації за допомогою відповідних мовленнєвих стратегій. Дослідження представляє собою лінгвопрагматичний аналіз інтерогативів як висловлень, що не лише виражають значення питальності, але й набувають смислів інших типів модально-інтенційних висловлень в залежності від сукупності чинників, які пов’язано з комунікативною ситуацією та відповідним мовленнєвим жанром.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в рамках теми, що розроблялася на кафедрі французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів”, затверджену Міністерством освіти і науки України (код 01БФ0147-01). Тему дисертації затверджено Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, протокол №3 від 18.11.2002 року.
Метою дослідження є виявлення основних лінгвопрагматичних характеристик інтерогативів сучасної французької мови та їх функціонування в різних комунікативних ситуаціях і мовленнєвих жанрах.
Мета роботи зумовлює такі завдання:
- вивчення традиційних та сучасних теорій дослідження питальних речень у різних напрямах мовознавства;
- встановлення статусу питальних речень у їх співвідношенні з іншими структурними типами речень;
- виявлення інформаційного аспекту питальності шляхом визначення семантичних лакун;
- дослідження семантичного аспекту питальності та визначення відповідних семантичних типів питальних речень;
- встановлення основних характеристик питальних речень як мовленнєвих актів.
Об’єктом дослідження є структурні, семантичні, прагматичні характеристики французьких інтерогативів. Предметом дослідження стали питальні речення сучасної французької мови.
Матеріалом дослідження послужили:
- інтерогативи, добрані методом суцільної відбірки з творів французької літератури ХХ століття;
- інтерогативи з наукових і медійних текстів, навчальної літератури;
- Інтернет-ресурси;
- особисті спостереження автора.
Загальний обсяг опрацьованого матеріалу становить понад 2600 прикладів.
Методи дослідження. У ході роботи були використані такі методи аналізу, як структурно-синтаксичний, семантичний, лінгвопрагматичний. Загальною методологією дослідження було обрано комплексний підхід, який забезпечує інтеграцію обраних методик аналізу з метою представлення досліджуваного явища в цілісності його ознак.
Положення, що виносяться на захист:
1. Інтерогативи є визначальною складовою дуалістичної інформативної єдності, спрямованої на запит та отримання інформації про навколишній світ.
2. У процесі запиту і набуття інформації використовуються різні когнітивні моделі інтерогативів, спрямовані на визначення буттєвості, ідентифікації, аспектуалізації, які відображаються у відповідних питальних конструкціях з одно чи двоцентровою лакунарною домінантою, які вибудовуються за вектором референтивного чи комунікативно-рольового спрямування.
3. Інтерогативи можуть бути класифіковані за типом семантичних ознак, які позиціонують мовця і предмет його повідомлення в певному колі знань і компетенцій.
4. Структурно-формальні ознаки питальних речень, змінюючись в часі, відображають як основні тенденції аналітичного розвитку французької мови, так і співвіднесеність з конкретними сферами вживання;
5. Значущість інтеорогативів у мовленнєвій діяльності виражається в основоположній ролі діалогічної єдності, яка базується на інтерогативності та зумовлює поліфонійний характер мовлення.
6. Питання як мовленнєвий акт поділяється на пряме і непряме. Адекватна інтерпретація мовленнєвих питальних актів є функцією імплікатур дискурсу, прагматичного компоненту змісту повідомлень, дискурсивної сутності мовленнєвих жанрів, які виводяться адресатом завдяки знанню певних конвенцій спілкування та оволодінням відповідними компетенціями.
7. Питання, експліцитно чи імпліцитно, регулює комунікативний обмін у ході отримання певної інформації і є визначальною основою діалогічно орієнтованих мовленнєвих жанрів.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що воно продовжує розробку проблем типології висловлень у комунікативній лінгвістиці, теорії мовленнєвих актів та функціонального синтаксису французької мови. Результати дослідження дозволяють запропонувати нову класифікацію питальних речень на цій основі, виявити їхні типологічні риси.
Практична цінність полягає в тому, що результати дослідження та опрацьований матеріал можуть бути використані у викладанні курсів теоретичної та практичної граматики французької мови, спецкурсів з проблем лінгвістичної прагматики, теорії мовленнєвих актів, історії синтаксичних вчень, а також в курсах аналітичного читання та як матеріал для навчально-методичних посібників.
Апробація результатів дисертації проводилася на засіданні кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка та на наукових конференціях за участю молодих учених Мовно-культурна комунікація: напрямки й перспективи дослідження” (Київ, 2003 2005 рр.), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячених 190-річчю з дня народження Тараса Шевченка та 170-річчю заснування Київського Університету” (Київ, 2004 р.), Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість” (Київ, 2004 р.), Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005р.), Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця” (Київ, 2006р.).
Результати досліджень викладено у 5 публікаціях, виконаних одноосібно, у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації.
У першому розділі Проблема дослідження питальності в сучасному мовознавстві та історичний огляд форм її вираження” викладено загальні положення щодо проблеми питальності в історичному і сучасному мовознавстві. Також даний розділ містить огляд еволюції французьких інтерогативів.
У другому розділі Структурно-семантичні особливості інтерогативів сучасної французької мови” досліджується інформаційний аспект інтерогативності з урахуванням формально-синтаксичних ознак питальних речень. Також цей розділ включає дослідження питальності враховуючи структуру інформації. Крім цього, семантична характеристика питальних висловлень подається через визначення типу семантичних лакун.
У третьому розділі Прагматичні аспекти питальності у процесі комунікації французькою мовою” проведено лінгвопрагматичний аналіз питальних речень. Встановлено основні стратегії і тактики, якими керуються співрозмовники у ході питально-відповідного діалогу. У цьому розділі надано класифікація питальних висловлень в рамках різних мовленнєвих жанрів.
У висновках сформульовано основні результати, які були досягнені в процесі роботи над дисертацією.
Список використаних джерел містить перелік наукових праць вітчизняних та зарубіжних вчених у кількості 220 робіт.
До списку джерел аналізованого матеріалу включено 80 художніх творів французької літератури, медійні джерела, тексти наукової та навчальної літератури, Інтернет-ресурси.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. Одним із різновидів діяльності, що лежить в основі розвитку людства, виступає мовленнєва діяльність, серед головних категорій якої виділяється категорія питальності. Її основою є запит інформації, через який відбувається отримання знань та переконання у правильності певної точки зору. Саме питання керує думками людства, впливає на розвиток суспільства. З епістемічного погляду питання передбачає неповну інформацію про необхідний об’єкт, яка потребує відповіді, пояснення. Отже, основною метою питальності є обмін знаннями та компетенціями людини як комуніканта. Питальність можна розглядати як мовну прагма-когнітивну категорію, яка має план змісту і план вираження. Змістом цієї категорії є недостатність інформації, яку необхідно поповнити. Вираженням цього змісту виступають спеціальні мовні елементи фонетико-графічного, лексичного, структурно-граматичного рівнів. Типовою комунікативною структурою реалізації категорії питальності є діалогічна єдність.
2. Із самого початку письмової фіксації французької мови питальність виражалася лексико-семантичними знаками (питальними словами), певною синтаксичною структурою (інверсією підмета), нелітерним позначенням (знаком питання) та спеціальною інтонаційною схемою. Питальні конструкції у французькій мові мають власну історію розвитку, яку засвідчують письмові пам’ятки французької мови, починаючи з ІХ ст.
У сучасній французькій мові розрізнюють загальне питання, часткове питання, або питання із семантичною лакуною, альтернативне питання, питально-заперечні речення. Якщо часткові питання зберігають інвертоване положення головних членів як основну структуру у всіх стилях, то загальні використовують дві визначених за стилями конструкції Verbe-Sujet (Complément)” у книжній мові, Sujet-Verbe (Complément)” у розмовній й нейтральній.
Тенденція до проникнення моделі SV(C)” до книжної мови свідчить про нестійкість інверсії, про зміну синтаксичного інваріанта у сучасній французькій мові, є ознакою того, що мова переживає перехідний період, коли визначаються нові структурні характеристики загального питання. Еволюція структури питального речення у розмовній мові є показником послаблення граматичної функції інверсії на рівні речення, використання інверсії головним чином в афективному синтаксисі і у фразових формулах спонукального речення.
3. В історії лінгвістичних учень дослідження інтерогативів велося у руслі вивчення певного їх аспекту, а саме як:
- корелята судження;
- засобу задоволення інтелектуальних потреб мовця;
- формально-синтаксичної схеми;
- певної спрямованості тема-рематичної структури;
- питальних трансформ ядерних речень;
- речень своєрідної інтерогативної модальності;
- певного мовленнєвого акту.
Застосовуючи надбання різних наукових шкіл, у даній роботі питальність розглядається в комплексі її семантичних, структурних і прагматичних ознак. Основою інтерогатива служить усвідомлення мовцем необізнаності про ті чи інші аспекти дійсності, яке в поєднанні з наміром ліквідувати її породжують акт питання. Саме ці компоненти, пошук і запит, складають основу інваріанта питального речення як пропозиційної структури та мовленнєвого акту.
4. Інформація, яка отримується у ході питально-респондентного обміну, містить декілька шарів, які заповнюються певними знаннями. Так, питання пов’язано з отриманням загальних знань, спеціалізованих знань і актуалізованих знань. Крім того, доцільним є також визначення компетенцій, до яких ставиться питання у ході отримання інформації: - енциклопедична, епістемічна, аксіологічна, комунікативна. У ході питально-респондентного обміну відбувається багатоетапний процес інтерактивного конструювання цілісного сегменту інформації, достатнього та актуального у даній комунікативній ситуації для її учасників. З огляду на основну семантиико-комунікативну домінанту питання у роботі розрізняються питання референтивного та модусного типу. Дослідження питань референтивного типу показало, що вони спрямовані до когнітивно-логічної моделі свідомості. Серед них умовно можна виділити наступні схеми питально-відповідної єдності: схема буттєвості, схема ідентифікації, схема аспектуалізації з певними дефініційними характеристиками референта: ознака, якість, обставина, просторовість, темпоральність, причинність, приналежність, ціль, мета. Ці питання мають одно центрову структуру, в той час як питання модусного типу, де запит ставиться до певної компетенції адресата (епістемічної, аксіологічної, комунікативної) є доцентровими. Окремо слід виділити питання модально-емоційного спрямування, де питальна форма слугує вираженню емоційного стану комуні кантів, а саме образи, здивування, невпевненості, прикрості, нерозуміння, припущення, розгубленості.
5. Прагматичне дослідження інтерогативів є функціонально спрямованим до вивчення засад ділогічної взаємодії відповідно до даної комунікативної мети та спирається на основні категорії, якими оперує прагматичний аналіз: діяльності, спілкування, контексту. З точки зору комунікативно-діяльнісного аспекту, в основі питання лежить інтенція спонукання до надання інформації. Крім питальних мовленнєвих актів, де пропозиційна семантика і прагматичний смисл співпадають і які є монофункціональними, широко поширеними в сучасніх французьких дискурсах є акти непрямі (псевдопитання), комунікативний смисл яких виводиться не зі їх про позиційного змісту, а з імплікатур та пресу позицій відповідних дискурсиіних кодів застосованих у конкретній комунікативній ситуації, з конкретними обставинами. Для успішної реалізації інтерогативного мовленнєвого акту необхідно брати до уваги сукупність факторів, пов’язаних з роллю співрозмовників, типом спілкування, стратегіями і тактиками комунікантів, а також з типами дискурсів. Серед стратегій, якими керується мовець у ході отримання певної інформації були встановлені стратегії контактної ініціативи і контактної опозиції, стратегії кооперативної ініціативи і кооперативної опозиції з окремими тактиками під час постановки власне інтерогативів; стратегії регулятивної ініціативи і впливу мовця у псевдопитаннях.
6. Питальність виступає основним комунікативно-смисловим ядром певних мовленнєвих жанрів. В історії розвитку французької словесності відмічається постійне використання мовленнєвих жанрів, побудованих на діалогічній єдності, де інтерогативність відіграє основну роль. Це жанри побутового спілкування і професійно-виробничого спілкування, судової практики, педагогічної діяльності, мас-медіа, філософського діалогу, наукової дискусії. У кожного з цих жанрів основне значення інтерогативності набуває різних смислових навантажень в залежності від мети, комунікативних ролей, комунікативної ситуації, які складають діяльнісно- мовленнєвий формат даного жанр.
7. Особливий різновид інтерогативів представлено риторичними питаннями. Цей вид інтерогативів є одним із характерних проявів мовленнєвої поліфонії. Риторичне питання характеризується діалогічними зв’язками з іншими, попередніми судженнями, дискусіями, роздумами, і які будуть з’являтися та існувати в майбутньому, релевантно того чи іншого суб’єкту та об’єкту риторичного питання. Його прагматично спрямовано не на запит інформації, а на підтвердження, констатацію існування багатьох точок зору з приводу певного явища.
Таким чином, інтерогативи сучасної французької мови являють собою складну єдність структурних (формальних), семантико-когнітивних, прагматичних ознак, де формальні характеристики виступають результатом розвитку інтерогативних конструкцій французької мови від давньофранцузької до сучасної; семантико-когнітивні базуються на необізнаності мовця і його намірі заповнити лакуни у певному пласті інформації чи компетенції шляхом отримання відповіді; прагматичні ознаки розташовуються у площині діяльнісно-комунікативного аспекту інтерогативних мовленнєвих актів із урахуванням комунікативних ролей співрозмовників, комунікативної ситуації спілкування, комунікативної і прагматичної мети, комунікативних стратегій і тактик мовців у форматі мовленнєвих жанрів, в яких категорія питальності є вираженою з різним ступенем експліцитності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Андреева А.А. Социальная психология. - М.: Просвещение, 1986. - 237с.
2. Андрусь Л.А. Основні напрями дослідження питальних речень в сучасному мовознавстві // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. Вип.3. С.3-9.
3. Андрусь Л.А. Психофізіологічні й лінгвістичні особливості питальних речень у сучасній французькій мові // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. Вип.10. С.39-47.
4. Андрусь Л.А. Прагмариторичні характеристики інтерогативних висловлень сучасної французької мови // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. К.:ВПЦ «Київський університет», 2005. Вип.6. С.6-10.
5. Андрусь Л.А. Роль лінгвопрагматичних основ у створенні питальних висловлень сучасної французької мови // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : Зб. наук. пр. К.:ВПЦ «Київський національний лінгвістичний університет», 2005. Вип..13. С.5-13.
6. Андрусь Л.А. Необізнаність мовця та її актуалізація у питальних реченнях французької мови // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. К.:ВПЦ «Київський університет», 2006. Вип.9. С.7-13.
7. Актуальные проблемы русского синтаксиса // Под. ред К.В. Горшковой, Е.В. Клобукова М.: Прогресс, 1984. 307с.
8. Алексюк И.А. Философия языка: становление теории речевых актов // Проблемы философии К., 1989. Вып.81. C.109-116.
9. Античные теории языка и стиля. М.: 1936. 126с.
10. Арутюнова Н.Д. Некоторые типы диалогических реакций и «почему» - реплики в русском языке // НДВШ. ФН. 1970. - №3. - С.44-58.
11. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл (логико - семантический анализ синтаксиса). М.: Наука, 1976. 383с.
12. Арутюнова Н.Д. Речевой акт // Лингвистический энциклопедический словарь. М.,1990. С.412-413.
13. Арутюнова Н.Д. Синтаксис // Общее языкознание: Внутренняя структура языка. Москва: Высшая школа, 1972. С.259-39.
14. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия . АН СССР. Серия литературы и языка. Москва: 1981. Т.37. - №4. С. 56-68.
15. Ахманова О.С. Риторический вопрос // Словарь лингвистических терминов. - Москва, 2004. - С.389.
16. Ахундов Д.М. Проблема отождествления вопроса в тексте // Сб. научных трудов МГИИЯ. - 1990. Вып.363. С.49-53.
17. Бех С.А. К вопросу о структуре вопросительных предложений в современном русском языке // Вопросы русского языкознания. - Саратов, 1952. С.95-108.
18. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. Москва: 1955. - 287с.
19. Баранов А.Н., Кобозева И.М. Семантика общих вопросов в русском языке: Категория установки // Известия . АН СССР. Серия литературы и языка. Москва: 1983. - Т.42. № 3. - С.263-274.
20. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1979. - 237с.
21. Бацевич В.Г. Основи комунікативної лінгвістики. - К.: Вид. центр «Академія». - 2004.- 67с.
22. Белик Н.В. Этикетная функция временных форм в вопросительных высказываниях // Коммуникативно-функциональный аспект языковых единиц. Тверь, 1993. С.8-13.
23. Белнап Н., Стил Т. Логика вопросов и ответов. Москва: 1981. 288с.
24. Беляева Е.Н. Принцип вежливости в вопросительных речевых актах // ИЯШ. 1990. - №5. С.43-47.
25. Бенвенист Е. Общая лингвистика. Москва: 1974. - 356с.
26. Берков В.Ф. Вопрос как форма мысли. Минск, 1972. 135с.
27. Бобырева М.М. Порядок слов в простом и сложном предложении во французском языке / Проблемы функционального синтаксиса французского языка в сопоставлении с испанским и итальянским / Москва: Наука, 1965. - 172с.
28. Богданов В.А. Применение языковых моделей в социально - психологических исследованиях . АКД. Л., 1978. 22с.
29. Богданов В.В. Классификация речевых актов // Личностные аспекты языкового общения. Калинин, 1989. - С.25-37.
30. Бокадаров Н.Ю. Французская лингвистическая традиция XVII века. Москва: 1987. 236с.
31. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. - Л.,1978. - 186с.
32. Борзенко С.Г. Коммуникативная структура вопроса в профессиональной диалогической речи (Обзор) // Вісник Львів. Ун-ту. Сер. філологічна. 1990. - Вип. 21. С.91-95.
33. Братко А.А., Кочергин А.Н. Информация и психика. Новосибирск, 1977. 198с.
34. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Диалогические функции некоторых типов вопросительных предложений // Известия . АН СССР. Серия литературы и языка. Москва: 1982. Т.41, №4. С.314-324.
35. Бурбело В.Б. Лингвопоетика французької словесності ІХ - ХVIII ст.: - К.: ВЦ Київський університет”, 1999. 251с.
36. Бурбело В.Б. Историческая стилистика французского языка. - К.: Изд-во при Киев. Ун-те, 1990. 124с.
37. Бурбело В.Б., Лепетюк І.Г. До теорії мовленнєвих жанрів М.М. Бахтіна та критеріїв їх класифікації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія, Вип.30, Київ: ВЦ Київський університет”, 2000. С.31-35.
38. Бырдина Г.В. Модусный компонент исходной реплики кода как повод для постановки вопроса в диалогическом вопросно-ответном единстве // Сложное предложение и диалогическая речь. Тверь, 1990. С.25-38.
39. Валимова Г.В. О взаимодействии формальной и семантической структуры вопросительных предложений // Русский язык. Москва: 1975. С.62-70.
40. Валимова Г.В. Риторический вопрос // Русский язык. Енциклопедия. М.,1979. С.258.
41. ван Дейк Т.А., Кинч В. Стратегии понимания связного текста // НЗЛ. М., 1988. Вып.XXIII: Когнитивные аспекты языка. С.153-211.
42. Вандервекин Д. Небуквальные речевые акты // Концептуализация и смысл. Новосибирск, 1990. - С.31-61.
43. Ванников Ю.В. Классификация вопросительных предложений // Саратовский пед. инст-т. Тезисы докл., посв. итогам научно-исследовательской работы за год. Вып. 4. Саратов, 1957. С. 146 149.
44. Виноградов В.В. Из истории изучения русского синтаксиса. М.: Наука, 1958. - 400с.
45. Виноградов В.В. Предложение как предмет синтаксиса // Грамматика русского языка. Т.2, Ч.І.- М., 1954. С.64.-76.
46. Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. М., 1958. 133с.
47. Вишневецька М.О. Альтернативні питальні речення у французькій мові: структура, семантика, прагматика: Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.05 / Київ. нац. лінгв. ун- тет. К., 2005. 20с.
48. Власенко Л.П. О соотношении структуры и функций многозначных вопросов в современном немецком языке // Синтаксис предложения и текста. Пятигорск, 1989. С.88-95.
49. Войскунский А.Е. Я говорю, мы говорим. Очерк о человеческом общения. - М.: Русский язык, 1982. 192с.
50. Войшвилло Е.К., Петров Ю.А. Язык и логика вопроса // Логика и методология научного познания. М., 1974. - 132с.
51. Вохрышева Е.В. Функционально-семантические классы прямых ответов на идентифицирующий вопрос // Функциональный аспект единиц языка. Самара, 1992. С.45-51.
52. Выготский Л.С. Мышление и речь. Избр. психологич. исследования. - М.: Просвещение, 1956. - 156с.
53. Воробьёва М.Б. Французский научный язык // Структуры, прагматика.- Л.: Наука. 1991. 125с.
54. Гаврилов И.П. Семантика переспроса в тексте французской диалогической речи // Сб. науч. тр. МГИИЯ им. М.Тореза. М., Вып.23. С.113-124.
55. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. - М.: Добросвет, 2000. 831с.
56. Голубева-Монаткина Н.И. Классификация единств с вопросом верификативного языка // Функциональная семантика: структура значения и прагматика. М.: Наука, 1989. С.15-22.
57. Голубева-Монаткина Н.И. Предложения-вопросы: модальность и глагольное лицо // РЯШ. 1990. №10. С.8-15.
58. Голубева-Монаткина Н.И. Проблема классификации вопросов диалогической речи («Теоретический мир классификации) // Уч. Зап. Тарт. Гос. Ун-та. Тарту, 1990. Вып.911. С.18-26.
59. Голубева-Монаткина Н.И. Сопоставленный анализ французских и русских вопросительных предложений (значения и средства выражения). АКД. М., 1978. 178с.
60. Голубева-Монаткина Н.И. Статические характеристики коммуникативных свойств вопросов и ответов русской диалогической речи // Уч. Зап. Тарт. Ун.-та. Тарту, 1990, - Вып. 912.- С.21-31.
61. Голубева-Монаткина Н.И. Французская диалогическая речь: вопросительное предложение. - М.: Русский язык, 1985. 127с.
62. Гончарова Н.В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози): Автореф. дис... канд.. філол.. наук: 10.02.04 / Київ. Нац. Лінгв. Ун- тет. К., 2002. 20с.
63. Горелов В.И.О природе риторического вопроса // Известия . АН СССР. Серия литературы и языка. Москва: 1966. -Т.25. - С.347-349.
64. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // НЗЛ. - Вып.16. М., 1985. С.217-237.
65. Григорьев В.А. О двух типах вопросительного значения // Кишинёв, 1990. С.23-32.
66.Грошева А.В. Грамматические учения западноевропейского средневековья // История лингвистических учений: Средневековая Европа. Л., 1983. 310с.
67. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - С.171.
68. Гуревич А.Я. Категория средневековой культуры. М., 1972. 250с.
69. Гуськова М.Г. Система вопросительных предложений русского языка в сопоставлении с португальскими вопросительными предложениями. АКД. М., 1980. - 149с.
70. Демьянков В.З. Новые тенденции в американской лингвистике 1970-1980-х // Известия . АН СССР. Серия литературы и языка. Москва: 1986. - №3 . - С.220-229.
71. Дроботова Л.Л. Семантика и функции вопросительных предложений с отрицательной формой сказуемого в современном русском языке. - АКД. Ростов /Д., 1983. 25с.
72. Ельмслев Л. Пролегомены к теории языка // НЗЛ. Вып.17 М., 1960. С.70-162.
73. Есперсон О. Философия грамматики. М., 1958. 486с.
74. Загороднова А.А. Риторический вопрос в контекстуально-семантическом аспекте // Норма и вариативность в германских языках. - Ярославль, 1989. С.15-20.
75. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Издательство Российского государственного гуманитарного университета, 2000. 382с.
76. Застровская С.А. Взаимодействие семантики и прагматики вопросительного предложения в современном немецком языке. АКД. М., 1988. 24с.
77. Земская Е.А. Городская устная речь и задачи ее изучения // Разновидности устной городской речи. М.: Русский язык, 1988. С.5-44.
78. Зуев Ю.Н. К логической интерпретации вопроса // Логико-грамматические очерки. - М.,1961.
79. Зуевская В.А. Семантика сверхфразового вопросительного единства // Структура синтаксиса словосочетания и предложения в германских языках Пятигорск, 1990. С.80-85.
80. Калошина и.П. Струтура и механизмы творческой деятельносты: нормативный подход. м., 1983. 320с.
81. Карпусь Л.Б. Интонационная структура утвердительно-вопросительных предложений в английском и украинском языках. АКД. К., 1991. 225с.
82. Карцевский К. Об ассиметрическом дуализме языкового знака // Звегинцев В.А. История языкознания в очерках и извлечениях Т.2. М., 1965.- С.117-122.
83. Квинтилиан М.Ф. Двенадцать книг риторических наставлений: В 2 ч. Ч.2. - Спб.,1834. - 156с.
84. Кессиди Ф.Х. От мифа к логосу. М.: «Наука», 1972. 270с.
Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка.- М., 1984. 175с.
85. Коваленко А.М. заголовок англомовного журнального мікро тексту-повідомлення: структура, семантика, прагматика (на матеріалі тижневика Newsweek): Автореф. дис... канд.. філол.. наук: 10.02.04 / Київ. Нац. Лінгв. Ун- тет. К., 2002. 20с.
86. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка.- М., 1984. 175с.
87. Коршунов А.М., Мантатов В.В. Диалектика социального познания. М., 1988. 150с.
88. Кронгауз М.А. Семантика. Москва: 2001. 400с.
89. Крюков А.Н. Фоновое знания и языковая коммуникация // Этнопсихолингвистика. М., 1988. С.19-34.
90. Кузнєцов А.М. Семантика лингвистическая и нелингвистическая, языковая и неязыковая // Лингвистическая и екстралингвистическая семантика. Сборник обзоров. М., 1992. С.5-27.
91. Левин Г.Ю. Речевой акт вопроса: Коммуникативные цели и пресуппозиции // Структуры языкового сознания.- М., 1990.- С.173-182.
92. Леонтьев А.А. Язык, речь. Речевая деятельность. М., 1969.
93. Леонтьев А.А. Речь и общение // ИЯШ. 1974. -№6 - С.59-72.
94. Леонтьев А.А. Порождение речи // Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990. - С.34-42/
95. Леонтьев А.А., Шахнарович А.М. Внутренняя речь // Лингвистический энциклопедический словарь. - М., 1990. - С.67.
96. Лимантов Ф.С. Лекции по логике вопросов. Л., 1971. 112с.
97. Лингвистичексие исследования: грамматика и семантика предложения. М., 1984. 238с.
98. Лингвистические исследования: cинтаксический анализ предложения. - М., 1983. 240с.
99. Лисенкова Н.Н. Модели вопросительных предложений в английском разговорном диалоге. Н/Новгород, 1993. 9с.
100. Литвин Ф.А. О семантических категориях синтаксиса // Семантические категории языка и методы их изучения. Уфа, 1985. Ч.1. 219с.
101. Лойфман Н.Я. Вопросительное предложение в современном русском литературном языке // Уч. зап. Оренбургского пед. Инс-та. Материалы и исследования по русскому языку. Оренбург, 1962. С.20-39.
102. Ломоносов М.В. Краткое руководство къ красноръчию. Кн.І. Спб., 1810. - 175с.
103. Лурия А.Р. Язык и сознания. - М., 1972. - С.23-76.
104. Мак-Кормак Э. Когнитивная теория метафоры // Теория метафоры. - М., 1990. С.358-386.
105. Максименко А. Структурно-граматичні особливості текстів інтерв’ю// Мовні і концептуальні картини світу. Сб. Наук. Праць. Київ: ВЦ Київський університет”, вип. 12, Ч.ІІ, 2004. С.27-35.
106. Маликова Е.А. Вопросительное предложение и оценка // Формально-семантические корреляции языковых единиц. К., 1989. С.67-84.
107. Маликова Е.А. Закономерности преломления деятельности общения в вопросно-ответном микродиалоге // Вестник КГУ. Романо-германская филология. К., 1989. -№23. С.38
108. Мегентесов С.А. Язык как объект исследования в свете синхронно-диахронной парадигмы // Философия языка: в границах и вне границ. Вып. 1. Харьков, 1993. С.73-82.
109. Медведева Л.М. До типології мовленнєвих актів // Мовознавство. 1989. - №3. С.8-19.
110. Медникова Л.А. Семантика вопросительных слов в русском и английском языке // Слово в словаре и в тексте. М., 1991. С.145-153.
111. Мелишкевич С.В. Склад і функції часток сучасної французької мови: Автореф. дис канд. філол. наук: - 10.02.05 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 1996р. 20с.
112. Менг К., Краузе Г. Секвенции коммуникативных действий для обеспечения понимания // Общение. Текст. Высказывание. М., 1989. С.83-88.
113. Небеска И. До питання про соціальні і психічні фактори мовленнєвої діяльності // Функціонування і розвиток слов’янських мов. К., 1991. С.74-90.
114. Никитин М.В. Основы лингвистической теории значения.- М., 1988. 165с.
115. Новое в зарубежной лингвистике. Вып.16: лингвистическая прагмматика. М., 1985. 430с.
116. Новое в зарубежной лингвистике . Вып.17: теория речевых актов. М., 1986. 389
117. Новое в зарубежной лингвистике. Вып.23: когнитивные аспекты языка. М., 1988. 422с.
118. Остин Дж. Слово как действие. // НЗЛ Вып. 17. - Теория речевых актов. М., 1986. - С.7-92.
119. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действительностью. М., 1985. 271с.
120. Падучева Е.В. Суждение // Лингвистический енциклопедический словарь. М., 1990. - С.499.
121. Пауль Г. Принципы истории языка. М.: Высшая школа, 1960. 500с.
122. Пестова Н.В. О принципах современной коммуникативной граматики // Парадигматические отношения в синхронии и грамматики. Екатеринбург, 1992. С.38-41.
123. Петрякина В.Н. К проблеме классификации вопросительных предложений // Лексико-грамматические записки. - М.,1975. С.51-63.
124. Пешковский А.М. Вопрос о вопросах // Пешковский А.М. Избранные труды. - М.: Наука, 1959. С.33-49.
125. Пиотровский Р.Г. Очерки по стилистике французского языка // Морфология и синтаксис. - Л., 1960. С.180-185.
126. Писарек Л. Местоименные вопросительные предложения в русском и польском языках . - Wroslaw, 1981. 200с.
127. Платоненко Н.М. К вопросу определения прагматической функции вопросительного предложения // Вестник Удмуртского ун-та. Ижевск, 1993. - №7. С.9-13.
128. Платоненко Н.М. Неполные вопросительные предложения в современном немецком языке. - АКД. Пятигорск, 1989. - 160с.
129. Поршнев Б.Ф. О начале человеческой истории // Проблемы палеопсихологии. - М., 1974, - 487с.
130. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М., 1962. - 320с.
131. Почепцов Г.Г. Фактор адресата // Тезисы Всесоюзной научной конференции «Коммуникативниые единицы языка». - М., 1984. - 57с.
132. Почепцов О.Г. Основы прагматического описания предложения. К., 1986. 116с.
133. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. ВЦ Київський університет”, 1999. 307с.
134. Распопов И.П. Вопросительные предложения // РЯШ. 1958.- №1.- С.34-37.
135. Рахилина Е.В. Основные идеи когнитивной лингвистики // Фундаментальное направление современной американской лингвистики. - М., 1997. - С.370-389.
136. Рестан П. Вопросительные предложения, его формы и функции // Скандославика. 1966. XII С.18-27.
137. Реферовская Е.А. Коммуникативная структура текста в лексико-грамматическом аспекте. - Л.: Наука, 1989. - С.40-41.
138. Серажим К. Дискурс як соціолінгвістичне явище. К.: КНУ ім.. Т.Шевченка, 2002. С.199-203.
139. Серль Дж. Р. Косвенные речевые акты // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 17. М., 1986. С.195-222.
140. Серль Дж. Р. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингвистике. Вып.17.- М., 1986. - С.151-169.
141. Серль Дж. Р., Вандервекен Д. Основные понятия исчисления речевых актов // Новое в зарубежной лингвистике. - Вып.18. М., 1989. С.242-263.
142. Скрелина Л.М., Становая Л.А. История французского языка. М.: Высшая школа, 2001. 467с.
143. Солганик Г.Я. Синтаксическая стилистика // Сложное синтаксическое целое. - М.: Высшая школа, 1990. - С.132-136.
144. Соссюр Ф. де Курс общей лингвистики // Труды по языкознанию. - М., 1977. - С.31-285.
145. Старикова Е.Н. Проблемы семантического синтаксиса К., 1985. 124с.
146. Степанов Ю. С. Структура французского языка // Морфология, словообразование, основы синтаксиса в норме французского языка. - М.: Высшая школа, 1965. - С.168-170.
147. Страхова В.Л. Дискурсивные характеристики вопросительных конструкций в учебном тексте. Воронеж, 1992. - 89с.
148. Столярова м.О. Етикет у віртуальній англомовній комунікації (на матеріалі чатлайнових сесій): Автореф. дис... канд.. філол.. наук: 10.02.04 / Київ. Нац. Ун-тет імені Тараса Шевченка. К., 2005. 20с.
149. Сусов И.П. Семантическая структура предложения. Тула, 1973. 141с.
150. Тарасов Е.Ф. Проблемы анализа речевого обшения // Общение. Текст. Высказывание. М., 1989. - С.7-40.
151. Теньер Л. Основы структурного синтакиса. М., 1988. 656с.
152. Терентьева Л.В. Вопросительные конструкции в газетных заголовках как средство выражения експлицитной оценки // Значения и функционирование языковых единиц. Саратов, 1993. - С.65-72.
153. Тришкіна Т.В. Класифікація модальностей у французькій мові // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Іноземна філологія, Вип.29, -К: ВЦ Київський університет”, 2000. С.17-20.
154. Франк Д. Семь грехов прагматики: тезисы о теории речевых актов, анализе речевого общения, лингвистике и риторике // НЗЛ. Вып.17. М., 1986. С.363-373.
155. Хвощевский Р.В. Натяк як мовленнєва стратегія (на матеріалі сучасної французької мови): Автореф. дис... канд.. філол.. наук: 10.02.05 / Київ. Нац. Ун-тет імені Тараса Шевченка. К., 2002. 20с.
156. Хейзинга Й. Homo Ludens: Статьи по истории культуры // Пер., сост. Д.В. Сильвестрова; коммент. Д.Э. Харитоновича. М.: Прогресс Традиция, 1997. 416с.
157. Хилпинен Р. Семантика императивов и деонтическая логика // НЗЛ. Вып.18. М., 1986. С.300-317.
158. Хинтикка И. Вопрос о вопросах // Философия и логика. Философия в современном мире. М., 1974. С.303-362.
159. Хомский Н. Аспекты теории синтаксиса. М., 1972. 259с.
160. Чейф У.Л. Значение и структура языка. - М., 1975. 432с.
161. Шахнарович А.М. Семантические аспекты коммуникативной функции языка // Язык как коммуникативная деятельность человека. Москва:1987. С.26-30.
162. Шварц М. Введение в когнитивную лингвистику. Берлин 1993. 149с.
163. Шевякова В.Е. Актуальное членение вопросительного предложения // Вопросы языкознания. 1974. - №5. С.107-116.
164. Шишмарёв В.Ф. Книга для чтения по истории французского языка. - М., Л.: Изд-во АН СССР, 1955. - С.542-543.
165. Шигаревская Н.А. Очерки по синтаксису современной французской речи. Издательство Ленинградского университета, 1970. 215с.
166. Филмор Ч. Дело о падеже // НЗЛ. - Вып.10. - М., 1981. - С.369-498.
167. Щерба Л.В. Избранные работы по русскому языку. М., 1957. 325с.
168. Якобсон Р. Лингвистика и поэтика // Структурализм: «за» и «против». М., 1975. С.214-226.
169. Якубинский Л.П. О диалогической речи // Русская речь. I-IІт. 1923.
170. Ярушкина Т.С. Побудительная функция структурно-вопросительных предложений. - АКД, - Л., 1986. 15с.
171. Яшенкова О. Прохання в умовах субординації (на матеріалі фрагментів англомовного ділового спілкування) // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. Наук. Праць. К: ВЦКиївський університет”, Вип. 12, Ч.ІІ, 2004. С.395-400.
172. Aslandides S. Grammaire du français. Du mot au texte. Paris, Honoré Champion, éditeur, 2001. - 196p.
173. Bach K. Harnich Linguistic Communication and Speech Acts // Camb., Mass., 1980. - 327p.
174. Catach N. La ponctuation. Presses universitaires de France. Paris, 1994. - P.24-27.
175. Chafe W.L. English Questions // Project on Linguistic Analysis; 2 nd Series. Berkely: Dept. of Linguistics, 1968. - №6. - P1-60.
176. Charaudeau P., Maingueneau D. Dictionnaire d’analyse du discours. P.: Editions du Seuil, 1999. 1023p.
177. Chevalier J.C. Grammaire du français contemporain. Paris, 1975. - P56-63.
178. Chomsky N. Aspect of the Theory of Syntax. Camb. (vass.), 1965.- 307p.
179. Cohen M. Histoire d’une langue: le français. - Paris, 1967. - P.110-124.
180. Deloffre F. La phrase française. Sedes, Paris, 1979. - 137p.
181. Dolet E. La ponctuation de la langue française, 1540, reed. Obsidiane, in La manière de bien traduire d’une langue en autre”, 1990. - 234p.
182. Dubois J. Grammaire structurale du français; la phr