МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ПОРТРЕТА ПЕРСОНАЖА В ІСПАНСЬКІЙ ХУДОЖНІЙ ЛІТЕРАТУРІ XIX-XX СТОЛІТЬ

Краткое описание

КИївський національний лінгвістичний університет

На правах рукопису

БОХУН Наталія Віталіївна

УДК 81'42 = 134.2

Мовностилістичні особливості створення портрета персонажа в іспанській художній літературі XIX-XX століть

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент В.С.Данилич

Київ 2007

Зміст

Вступ.................................................................................................................
Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВЕСНОГО ПОРТРЕТА В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ ......................................
1.1. Словесний образ персонажа в системі художнього твору........
1.2. Словесний портрет у ракурсі інших видів мистецтва...............
1.3. Специфіка словесного портрета в іспанській літературі..........
1.4.Портретні описи в іспанських художніх творах: емоційно-оцінний аспект...............................................................
1.5.Способи портретної характеризації персонажа в іспанських художніх текстах............................................................................
1.6.Методика лінгвістичного аналізу портретних описів...............
Висновки до розділу 1....................................................................
РОЗДІЛ 2. МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ПОРТРЕТА ПЕРСОНАЖА В ІСПАНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ХІХ СТОЛІТТЯ..............................................................................
2.1. Портретний опис героїв в іспанських романтичних творах....
2.2. Портретна репрезентація літературних персонажів в іспанських художніх текстах критичного реалізму.................
2.2.1. Структурна типологія портрета..........................................
2.2.2. Антропоніми як інтертекстуальна алюзія.........................
2.3. Портретний опис персонажів в художніх текстах іспанського натуралізму..............................................................
2.3.1. Композиційна організація портретів...................................
2.3.2. Мовні засоби образної реалізації портрета персонажа...
Висновки до розділу 2.....................................................................
РОЗДІЛ 3. МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОРТРЕТА ПЕРСОНАЖА В ІСПАНСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТВОРАХ ХХ СТОЛІТТЯ.................................................

3.1. Лексико-семантичний план портретних форм в іспанських творах покоління катастрофи”..................................................
3.1.1. Семантика метафори в портретах персонажів......
3.1.2. Семантика оцінних антропонімів у портретах героїв......
3.1.3. Епітети на позначення героїв твору..................................
3.2. Портрет персонажа у творах іспанського модернізму............
3.3. Портрет в іспанській художній реалістичній прозі першої половини ХХ століття: порівняльна характеристика...............
3.3.1. Кінетична лексика як засіб динамічного образу персонажа...................................................................................
3.3.2. Соціально-стилістична функція антропонімів у портретах персонажів...
3.4. Композиційно-стилістичні та структурно-семантичні побудови портретів дійових осіб у реалістичних творах іспанських письменників другої половини ХХ століття.
3.4.1. Антропоніми в портретних описах персонажів...........
3.4.2. Метафора у портретизації дійових осіб................... 3.4.3. Зооніми у портреті сучасного героя........................
Висновки до розділу 3....................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...................................
ДОДАТОК...
Таблиці використання мовностилістичних засобів у портретних описах персонажів іспанськими письменниками ХІХ-ХХ століття............................................................................

ВСТУП

Антропоцентрична парадигма в сучасному вітчизняному та зарубіжному мовознавстві характеризується спільним об'єктом наукових пошуків, яким є образ людини як творця мови, де відбивається специфіка колективної та індивідуальної свідомості, світогляду, досвіду, внутрішніх станів, емоцій та інтелекту. Запропонована дисертація присвячена вивченню мовностилістичних особливостей створення портрета персонажа як складника образу людини в іспанській художній літературі ХIХ-ХХ століть. Такий підхід вписується в коло пріоритетних напрямів моделювання образу людини, зокрема, за літературними пам′ятками.
Впродовж минулого століття й дотепер портрет персонажа перебуває у фокусі літературознавчих (В.С.Барахов, Б.Є.Галанов, М.Г.Уртмінцева), фольклористичних (М.А.Баранчикова) та власне лінгвістичних студій як в плані синхронії, так і діахронії. Вивчалися структурно-композиційний (Є.О.Гончарова, Т.І.Іжевська), стилістичний (О.С.Горшенєва, І.І.Краус), лінгвопрагматичний (Н.Д.Борисенко) та лінгвокогнітивний (С.В.Селезньова) аспекти портрета. Простудійовано семантичну будову портрета персонажа на матеріалі російської (Сун Біньбінь, О.В.Закірова, Н.Б.Іпполітова, І.С.Клімас, Г.В.Старикова), англійської (А.В.Бєлова, Т.Г.Малік, О.А.Мальцева), французької (В.Б.Бурбело) та німецької (І.І.Краус, М.І.Ткачівська) мов. Портрету персонажа в іспанській мовознавчій науці також присвячена низка досліджень (G.Carullo Sylvia, M.Iriarte López, E.Rabasa, M.Sánchez Trigo), в яких об'єктом опису є переважно словесне зображення зовнішності персонажа. Незважаючи на численність лінгвістичних розвідок вітчизняних та зарубіжних учених, спрямованих на вивчення віддзеркаленого в мові образу людини з його національними, соціальними, історичними прикметами, які формують портрет персонажа, найменш розкритими залишаються портретні описи героїв в іспанських художніх творах XIX-XX століть. Недостатньо вивчені способи та форми створення портретного опису персонажа іспанськими письменниками різних літературних течій, а також семантика лексичних одиниць на позначення зовнішнього вигляду персонажів, їх характеру, міміки та жестів.
Актуальність цієї дисертаційної роботи зумовлена антропоцентричним спрямуванням сучасних лінгвістичних студій художнього тексту, необхідністю системного опису динаміки репрезентації образу людини у національно-специфічних контекстах художньої літератури, а також потребою спеціальних досліджень мовностилістичних особливостей створення портрета персонажа в іспанській художній літературі ХIХ-ХХ століть.
З метою вивчення мовностилістичних особливостей створення портрета персонажа у творах іспанських письменників XIX-XX століть нами сформульовано таку робочу гіпотезу: портрет персонажа в іспанських художніх текстах XIX століття має відмінні від художніх творів ХХ століття структурні, семантичні та стилістичні властивості, які зумовлені літературною течією, ідейно-естетичним напрямом, задумом та індивідуально-художнім стилем автора.
Зв′язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності з планом комплексної наукової теми Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти іспанської мови в синхронії та діахронії”, що розробляється кафедрою іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика реферованої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” № 0106U002115, затвердженою вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 6 від 30 січня 2005 року.
Метою роботи є визначення мовностилістичних особливостей створення портрета дійової особи в іспанських художніх творах шляхом вивчення його структурних, семантичних та стилістичних властивостей.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:
уточнити зміст поняття портрет персонажа” в художньому тексті;
окреслити специфіку словесного портрета персонажа в іспанській літературі;
виявити компоненти семантики лексичних одиниць у формуванні словесного портрета персонажа в іспанських художніх творах XIX-XX століть;
визначити структурно-композиційну організацію портрета дійової особи в іспанській художній літературі XIX та XX століть;
систематизувати найхарактерніші лексико-стилістичні засоби створення портретного опису героя в іспанських художніх творах різних літературних течій протягом XIX-XX століть;
простежити шляхи еволюції способів створення портрета персонажа в іспанських художніх текстах зазначеного періоду.
Об′єктом дослідження є портретні описи персонажів іспанських художніх творів XIX-XX століть.
Предметом вивчення є мовностилістичні особливості створення портрета персонажа в іспанській художній літературі XIX-XX століть.
Для досягнення поставленої в роботі мети використано такі методи: аналіз словникових дефініцій з метою виявлення номінативних особливостей лексичних одиниць на позначення словесного портрета персонажа в художньому тексті; компонентний аналіз для визначення семантичних складників досліджуваних лексичних одиниць, описовий метод для з'ясування структурно-семантичних характеристик портрета персонажа в іспанській літературі XIX-XX століть; контекстуально-ситуативний та інтерпретативний аналізи для виявлення значущих текстових елементів, контекстуально збагачених додатковим поняттєвим та емоційним змістом у створенні образа персонажа; метод зіставлення для порівняння лексичних засобів створення художнього портрета дійової особи представниками різних літературних течій Іспанії.
Матеріалом дослідження слугували 488 портретних описів із 25 творів іспанських авторів XIX-XX століть (загальний обсяг 5825 с.), з яких було виокремлено 6780 одиниць значущих текстових елементів. До кола цих текстових елементів входять мовні й мовленнєві явища (від окремих лексичних одиниць до висловлень та фрагментів тексту), семантика яких детермінує їх як засоби портретної репрезентації персонажів. Звернення до творів указаного періоду зумовлене тим, що всі вони містять опис зовнішності та внутрішнього світу людини, їх автори є представниками різних літературних течій XIX століття, а саме, романтизму, критичного реалізму, натуралізму та модернізму і реалізму ХХ століття, що дозволяє простежити шляхи еволюції словесного портрета персонажа.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексне дослідження мовностилістичних особливостей створення портрета персонажа в художніх творах іспанських авторів ХІХ-ХХ століть. Визначено структурно-композиційну побудову словесного портрета дійової особи в іспанській літературі вказаного періоду. Досліджено семантичні компоненти лексичних одиниць у репрезентації зовнішнього вигляду (обличчя, фігури, одягу), характеру, міміки та жестів персонажа в іспанських художніх текстах ХІХ-ХХ століть. В роботі доведено вплив літературних течій Іспанії ХІХ-ХХ століть та авторського задуму на способи та засоби портретного зображення персонажа в художньому тексті.
Теоретичне значення дослідження визначається тим, що його висновки слугують внеском у розробку питань лінгвостилістики та лінгвопоетики. Цьому сприяє визначення структурних, семантичних та стилістичних властивостей портрета персонажа в іспанських художніх творах різних літературних течій XIX-XX століть. Поглиблений аналіз мовностилістичних особливостей дозволяє простежити динаміку створення словесного портрета персонажа, уточнює специфіку його становлення в іспанському художньому тексті XIX-XX століть. Результати роботи сприятимуть поглибленню та розширенню знань щодо наслідування і модифікації мовних форм та способів портретної репрезентації персонажа іспанськими авторами різних літературних напрямів у синхронії та діахронії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики іспанської мови (розділ Інтерпретація художнього тексту”, Поетичні тропи й фігури мовлення”), лексикології іспанської мови (розділ Семасіологія”), літературознавства (розділ Особливості мови художньої літератури”), історії літератури (розділ Література Іспанії XIX-XX століть”), а також при створенні посібників з лінгвістичної інтерпретації художнього тексту та при написанні наукових робіт з іспанської філології.
На захист винесені такі положення:
1. Портрет це композиційно-мовленнєва форма художнього тексту, яка включає не лише інформацію про зовнішність та внутрішні стани героя, його характер, невербальну поведінку (жести, міміку). Портрет художнього твору актуалізує такі текстові категорії як авторська модальність, ретроспективна та проспективна спрямованість.
2. основними мовностилістичними засобами формування портрета персонажа в іспанських художніх творах XIX-XX століть є антропонімічні та зоонімічні метафори, метонімії, епітети, порівняння, індивідуалізовані інтернаціональні та ідеалізовані національні алюзії. Ужиток зазначених лексико-стилістичних засобів в портретному описі персонажа зумовлений замислом письменника, особливостями його індивідуального стилю, а також літературною течією, до якої належав митець слова творець портрета.
3. З усієї сукупності мовностилістичних засобів, що формують портрет персонажа в іспанських художніх творах XIX-XX століть, певна частина має оцінне значення з позитивними та негативними конотаціями. Лексичні оцінні одиниці на позначення якостей героя містять як культурологічну, так і естетичну значимість. Вони є відображенням, з одного боку, стереотипів, прийнятих в людському суспільстві в цілому, з іншого, їх наявність у тексті викликана індивідуально-авторськими особливостями сприйняття образу людини.
4. Взаємодія лексичних та образно-стилістичних засобів на позначення персонажа у творах іспанських письменників ХІХ століття відбивається у базових схемах портретів дійових осіб типу внутрішній світ людини; зовнішні обставини життя; характер персонажа + загальний вигляд. Лаконічні форми репрезентації персонажа в іспанській художній літературі ХХ століття приводять до звуження схем опису героїв, серед яких переважно використовуються: обличчя + враження від зовнішності; загальний вигляд дійової особи + одяг.
5. Портрет персонажа в іспанських художніх творах ХІХ-ХХ століття створюється не лише за допомогою зображально-виражальних засобів, але й через використання соматем на позначення тіла людини та його частин, вестем на позначення одягу, взуття та його атрибутів, а також кінетем на позначення жестів та міміки дійових осіб. Якщо у іспанських романах ХІХ століття для створення портрета персонажа залучається лише кінетема усмішка на позначення враження від зовнішності героя, то у портретних описах дійових осіб іспанських авторів ХХ століття вживаються кінетеми на позначення жестів, міміки, а також усмішки, що описує переважно емоційний стан героя.
6. Дослідження структурно-композиційної організації портрета героя у творах іспанських авторів різних літературних течій ХІХ-ХХ століття свідчить про створення індивідуальних портретів при зображенні релевантних ознак однієї людини; групових при акцентуванні як загальних ознак персонажів, що їх об′єднують, так і контрасту між ними; розпорошених при поетапному зображенні дійових осіб; компактних при стислій, одноразовій характеристиці; статичних при змалюванні незмінного вигляду персонажів та динамічних при описі трансформацій зовнішності та∕або міміки героїв.

Апробацію результатів дослідження здійснено на семи наукових конференціях, у тому числі на двох міжнародних: Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004), Мовна освіта в контексті Болонських реалій” (Київ, 2005); всеукраїнському конгресі: Перший всеукраїнський конгрес іспаністів” (Київ, 2002); науково-практичних конференціях у КНЛУ: сучасна іспаністика в культурологічному контексті (до 200-річчя романського мовознавства)” (Київ, 2003), Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі” (Київ, 2005), 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє” (Київ, 2006).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у семи наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (3, 19 др. арк.), а також тезах міжнародної наукової конференції. Загальний обсяг публікацій 3, 31 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатка.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, робочу гіпотезу, розкрито наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, викладено теоретичне та практичне значення отриманих результатів.
У першому розділі Теоретичні засади дослідження словесного портрета в художньому творі” представлено теоретичні положення, на яких ґрунтується дослідження, проведено аналіз наукових підходів щодо визначення словесного портрета персонажа, його функцій та способів створення в іспанських художніх творах. Розглянуто словесний портрет у ракурсі інших видів мистецтва.
У другому розділі Мовностилістичні засоби створення портрета персонажа в іспанських художніх творах XIX століття” висвітлено еволюцію мовностилістичних засобів (метафор, гіпербол, епітетів, порівнянь) у портретній репрезентації дійової особи в іспанських художніх творах різних літературних течій XIX століття, досліджено змістову та ідейно-естетичну функції алюзії в портретах персонажа класика іспанської літератури Б.П.Гальдоса, описано структурно-композиційну побудову портрета героя в іспанських художніх творах XIX століття.
У третьому розділі Мовностилістичні особливості формування портрета персонажа в іспанських художніх творах XX століття” проаналізовано мовностилістичні засоби з емоційно-оцінним компонентом, які використовуються для створення портрета дійової особи в текстах іспанських художніх творів ХХ століття; визначено специфіку композиції портрета персонажа в творах зазначеного періоду.
У загальних висновках підсумовано результати проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових пошуків з проблематики дисертації.
У додатку представлено таблиці використання лексичних та мовностилістичних засобів створення портрета персонажа іспанськими письменниками XIX-XX століття.
Обсяг тексту дисертації 161 сторінка, загальний обсяг роботи 192 сторінки. Список використаних джерел нараховує 282 праці, у тому числі 31 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу налічує 25 позицій.

Список литературы

Загальні висновки

Словесний портрет є різновидом композиційно-мовленнєвої форми опис”, який в художньому тексті реалізує два завдання одночасно: здійснює функцію представлення персонажа і відображає авторське ставлення до нього. У дисертації портрет персонажа розглядається як художній образ людини, репрезентований в описах її зовнішності (обличчя, фігури, одягу), внутрішнього світу (характеру, здібностей тощо), а також невербальної поведінки (жестів, міміки, постав). Портрет персонажа у художньому тексті актуалізує такі текстові категорії як авторська модальність, ретроспективна та проспективна спрямованість.
Створення портрета персонажа в іспанській художній літературі ХІХ-ХХ століть здійснюється компклексно: 1) з одного боку, через ужиток оцінної лексики: а) на позначення зовнішньої привабливості людини з позитивними конотаціями; б) на позначення якостей особи у відповідності до національно-культурних стереотипів; 2) з іншого боку, через ужиток: а) соматичної лексики, яка називає тіло людини та його частини; б) вестиальної лексики на позначення одягу та взуття; в) кінетичної лексики, яка описує міміку та жести; 3) а також, через ужиток образно-стилістичних засобів (епітетів, метафор, метонімій, порівнянь, алюзій тощо).
Мовностилістичні засоби, що формують портрет персонажа, передають ставлення автора до своїх героїв. Образ автора є структурним принципом художнього тексту, який поєднує план змісту і план вираження художнього твору та робить їх нероздільними. Використання іспанськими авторами XIX-XX століть різноманітних образно-стилістичних засобів при описі персонажів зумовлено не лише літературною течією або ідейно-естетичним напрямом художнього тексту, але й також індивідуально-художнім стилем письменників досліджуваного періоду.
Для створення чоловічих та жіночих образів в іспанських художніх творах ХІХ століття митці слова залучають переважно мовностилістичні засоби на позначення загального вигляду, ідеальної краси, мужності та величі як позитивних якостей людини. У портретних описах героїв іспанських письменників ХХ століття виявлено образно-стилістичні засоби, які характеризують як позитивні, так і негативні зовнішні та внутрішні якості дійових осіб.
При аналізі портретів літературних персонажів у творах іспанських письменників XIX-ХХ століття виокремлено та обґрунтовано статичні та динамічні способи портретизації. Статичний портрет передбачає незмінний опис зовнішності дійової особи протягом певного проміжку часу. Динамічний портрет полягає у зображенні трансформацій зовнішнього вигляду героя, характеристики його емоційних реакцій, рухів тощо.
В портретних описах дійових осіб іспанських авторів різних літературних течій ХІХ-ХХ століття спостерігаються тенденції у створенні індивідуальних портретів зосереджених на одній людині; групових при акцентуванні спільних та диференційних ознак зовнішності декількох дійових осіб; розпорошених при поетапному зображенні героїв; компактних при стислій, одноразовій характеристиці; статичних та динамічних.
Доведено, що в портретах літературних героїв іспанських письменників XX-XIX століття використано одиниці всіх трьох лексико-тематичних розрядів, проте у різних авторів домінуюче положення посідає головним чином один лексико-тематичний розряд. Основними одиницями в групі соматичної лексики є ojos, pelo, cara. Серед одиниць кінетичної лексики, які вносять елементи динамічності в портретну характеристику дійових осіб переважають: sonrisa, gestos.
На основі відібраних для аналізу художніх творів іспанських авторів XIX століття встановлено, що в цю епоху відбувається перехід від стереотипного зображення людини до створення синтетичного опису. В словесному мистецтві Іспанії XIX століття портрет відіграє суттєву роль в структурі твору, виконуючи функцію репрезентації не лише зовнішності героя, але й осоновних рис його характера.
Представник іспанського романтизму Г.А.Беккер залучає метафори, метонімії, персоніфікації, оцінні епітети для зображення романтичних красунь. Авторська оцінка має місце на рівні всього твору і сприяє реалізації інтегрованої функції фрагментів тексту, що характеризують зовнішній вигляд персонажів-жінок. Репрезентація дійових осіб у творах згаданого письменника здійснюється на основі схеми: деталі обличчя + враження від зовнішності, де в якості першого складника має місце опис очей, вій та вуст, а також кольору шкіри обличчя. Враження від зовнішності передається за допомогою оцінної лексики з позитивним значенням в плані привабливості людини
Досліджено портретні описи Б.Переса Гальдоса, які займають чільне місце у його романах та характеризують не лише фізичні дані, але й розкривають всю повноту духовного життя літературних героїв. В арсеналі продуктивних образно-стилістичних засобів згаданого автора, які залучено для репрезентації персонажів, спостерігається алюзивна лексика, що слугує своєрідним показником взаємодії та розвитку різних видів мистецтва. Для інтерпретації алюзій іспанського реаліста важливу роль виконує естетична функція соціокультурного фону. Для цього читач повинен володіти достатніми фоновими знаннями, зокрема, національно-культурними.
Головними мовностилістичними засобами розкриття як чоловічих, так і жіночих художніх образів героїв у натуралістичному творі Los pazos de Ulloa” Е.Пардо Басан є: зоонімічні метафори як з позитивними, так із негативними конотаціями; алюзії, пов′язані з духовним піднесенням людини, які викликають асоціації з учинками та особистими якостями релігійних персонажів; порівняння літературних героїв із живописним портретом відомої історичної особистості, із статуями ангелів; епітети на позначення відтінків кольорів шкіри та волосся.
Проаналізовано різноманітні мовностилістичні засоби з емоційно-оцінним компонентом, що використовуються для створення портретів героїв у романах Sonata de primavera” та La corte de los milagros” Р. дель Вал′є Інклана, та сприяють віддзеркаленню релевантних рис зовнішності персонажів представників іспанської монархії. Виявлено, що для формування образів дійових осіб, письменник залучає зоометафори на позначення антипатичних якостей дійових осіб, епітети на позначення кольору шкіри, індивідуалізовані інтернаціональні алюзії.
У досліджуваних портретних характеристиках героїв творів М.Делібеса, В.Бласко Ібанєса та К.Х.Сели (порівняно з портретами персонажів у творах реалістів XIX століття) не виявлено алюзій, які б співвідносили дійових осіб з певним національним типом, містили натяк на античний чи міфологічний образ тощо, а також зоометафор, що створюються через перенесення ознак виділених письменником тварин, птахів на людину, про яку йдеться. Визначено, що розгорнуті портретні форми, притаманні стилю В.Бласко Ібанєса в його творі Los cuatro jinetes de Apocalipsis”, свідчать про наближення манери портретизації цього автора до подібної їй в описах зовнішніх та внутрішніх якостей персонажів класиками іспанської літератури XIX століття Б.Пересом Гальдосом та Е.Пардо Басан.
Досліджено портрет жінки як сексуального потягу у творі Х.Сіерри і Фабри, який індивідуалізує манеру зображення героїв цього письменника. У портретному описі персонажа-жінки зафіксовано емоційно-оцінну лексику на позначення привабливості особи слабкої статі, деталізовано форму її тіла.
Виявлено особливості портретизації героїв П.Зарралукі, який в своєму творі Retrato de la familia con catástrofe” за допомогою акцентування однієї деталі внутрішнього світу персонажа, а саме, манери його поведінки, створює образ персонажів, не вдаючись до прямих описів їхніх зовнішніх ознак.
Портрети героїв Р.Монтеро у її творі La hija del caníbal”, А.Гали у його романі El manuscrito carmesí” та Х.Мадрида у його новелах Nada que hacer”, Las apariencias no engañan”, No soy Sanches” характеризуються наявністю таких головних лексичних та образно-стилістичних засобів: антропонімів, метафор на позначення віку героїв, голосу, а також метафор, які представляють собою посилання до реалії, характерної для певної національної культури.
Виявлено, що портретні характеристики героїв, до складу яких входять зооніми, розкривають зовнішність героїв. Для репрезентації дійових осіб іспанські письменники другої половини ХХ століття вживають зоосемічні засоби переважно з обмежувальним значенням. Саме тому в основі зіставлення виявляються не всі якості, притаманні конретному виду живої істоти, з якою порівнюється людська істота, а лише специфічні, релевантні в якийсь певний момент.
Продуктивним засобом найменування персонажів у творах іспанських авторів другої половини ХХ століття є прізвисько. Під час репрезентації другорядних дійових осіб згадані письменники можуть давати їм назву, в яку входить та чи інша портретна деталь (обличчя, вуса, очі тощо), що в поєднанні з прикметниками несе в собі різні оцінні характеристики героїв.
Взаємодія зазначених лексичних та образно-стилістичних засобів на позначення персонажа відбивається у базових схемах портретів дійових осіб, при дослідженні яких нами були встановлені такі закономірності. У творах іспанських письменників ХІХ-ХХ століття спільними схемами зображення героїв є деталі обличчя + враження від зовнішності; загальний вигляд дійової особи + одяг. Протилежні тенденції до використання схем-опису персонажів типу внутрішній світ людини; зовнішні обставини життя; характер персонажа + загальний вигляд простежуються у творах іспанських авторів ХІХ століття. Таким чином, у творах іспанських письменників другої половини ХХ століття простежується тенденція до звуження базових схем портретів персонажів порівняно з портретними описами дійових осіб ХХ століття.
Подальші наукові розвідки з даної проблематики можуть бути спрямованими на аналіз найуживаніших засобів та форм портретної репрезентації персонажа в творах різних літературних жанрів та епох. Перспективним видається проведення зіставного аналізу творів XV-XVIII столітть, коли іспанська мова набуває національного змісту та колориту.

список використаних джерел

1. Абрамова Е.В. Имена собственные как средство выражения характерологической функции в произведениях Н.И.Кочена // Теория языкознания и русистика: наследие Б.Н.Головина. Нижний Новгород: Издательство НГЛУ им. Н.А.Добролюбова, 2001. С. 3-5.
2. Авилова Н.С. Речевые портреты в пьесе Л.Н.Толстого Плоды просвещения” // Русская речь. М., 2000. №3. С. 14-19.
3. Алпатов М.В. Очерки по истории портрета. М. Л.: Искусство, 1973. 59 с.
4. Андроникова М.И. Портрет. От наскальных рисунков до звукового фильма. М.: Искусство, 1980. 234 c.
5. Анипкина Л.Н. Оценочные высказывания в прагматическом аспекте // Филологические науки. 2000. №2. С. 58-65.
6. Антокольский П.И. Приключения метафоры // Вопросы литературы. 1977. №4. С. 169.
7. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 37-67.
8. Аристотель. Об искусстве поэзии. М.: Гослитература, 1951. С. 89.
9. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: Стилистика декодирования: Учеб. пособие. 3. изд. М.: Просвещение, 1990. 301 с.
10. Арутюнова Н.Д. Молчание: контексты употребления // Логический анализ языка. Язык речевых действий. М.: Наука, 1994. С. 106-117.
11. Арутюнова Н.Д. Номинация и текст // Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. С. 333.
12. Арутюнова Н.Д. Типы языковых знаний: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 341 с.
13. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. 2-е изд. М.: Языки русской культуры, 1999. 894 с.
14. Байрамова Т.Ф. Лексические средства характеристики персонажей в прозе В.М.Шукшина // Текст: варианты интерпретации. Бийск: Издательство Бийского университета, 2001. Вып. 5. С. 153-155.
15. Баранчикова М.А. Детали в портрете былинного героя // Юдинские чтения. Фольклор и национальная культура. Курск: Издательство Курского университета, 2000. Ч. 1. С. 10-12.
16. Барахов В.С. Литературный портрет. Л.: Наука, Ленинградск. отд-ние, 1985. 312 с.
17. Бахтин М.М. Автор и герой в эстетической деятельности // Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986 С. 9-191.
18. Бахтин М.М. Из предистории романного слова // М.М.Бахтин. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. С. 353-391.
19. Бахтин М.М. Проблема творчества Ф.М.Достоевского. М.: Художественная литература, 1976. 417 с.
20. Бахтин М.М. Проблема текста // Собрание сочинений. М.: Русские словари, 1996. Т. 5. С. 306-326.
21. Бахтін М.М. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування // Слово. Знак. Дискурс: Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. Львів: Літопис, 2001. С. 405-415.
22. Белова А.В. Английские существительные как средство обозначения личностных характеристик: Сб. науч. тр. М.: МГЛУ, 2002. Вып. 457. С. 101-116.
23. Белова А.В. Оценочные средства обозначения личностных характеристик в американской персонологии: прагматический аспект: Сб. науч. тр. М.: МГЛУ, 1999. Вып. 448. С. 38-48.
24. Белова А.В. Оценочные средства обозначения личностных характеристик в английском языке: номинативно-коммуникативные аспекты: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 2001. 20 с.
25. Беляй Л.О. Як промовляють” імена літературних персонажів: про мовні засоби української літературно-художньої антропонімії // Мовознавство. К., 2002. С. 23-31.
26. Биценко Т.О. Історична динаміка експресивів негативної емоційності в англійському дискурсі XVI-XX: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Харків, 2004. 23с.
27. Болотов В.И. Проблемы теории эмоционального воздействия текста: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.01 / МГИ им. Ломоносова. М., 1986. 33 с.
28. Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентации персонажной речи в английских драматических произведениях конца XX столетия: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2003. 21 с.
29. Борисова Т.Н. Синтаксичні стилістичні прийоми у створенні рельєфної та динамічної оцінної характеристики стереотипного персонажа пригодницького твору // Наукові записки Кіровоградськ. держ. пед. ун-ту ім. В.Винниченка. Кіровоградськ: КДУ, 2000. Вип. 26. 244 с.
30. Бохун Н.В. Мовні засоби створення портрета персонажа в творах іспанських письменників XX століття // Система і структура східнослов’янських мов. К.: Знання України, 2004. С. 178-185.
31. Бохун Н.В. Портрет людини у Педро Зарралукі // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. Вип. 11. С. 18-22.
32. Бохун Н.В. Роль емоційно-оцінної лексики у формуванні портрета персонажа (на матеріалі твору Двір Чудес” Рамона дель Вал'є Інклана) // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2005. Вип. 13. С. 53-58.
33. Бохун Н.В. Лексика портретних описів в художніх текстах іспанських письменників // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2005. С. 10-14.
34. Бохун Н.В. Основні принципи портретизації у новелі Доня Перфекта” Беніто Переса Гальдоса // Система і структура східнослов’янських мов. К.: Знання України, 2005. С. 220-224.
35. Бохун Н.В. Мовностилістичні засоби створення портрета персонажа в творах іспанських письменників ХІХ століття // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: Нац. ун-т ім. Тараса Шевченка, 2006. С. 40-44.
36. Бохун Н.В. Портрет персонажа як об′єкт лінгвістичного дослідження // Система і структура східнослов’янських мов. К.: Знання України, 2006. С. 194-198.
37. Бохун Н.В. Антропоніми в портретних описах персонажів сучасної іспанської прози // Тези доп. наук. конф. 22-23 лютого 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє”. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2006. С. 181-183.
38. Брудный А.А. Понимание как философско-психологическая проблема // Вопросы философии. М.: Просвещение, 1975. № 10. с. 115-120.
39. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Добросвет, 2000-2001. 336 с.
40. Бурбело В.Б. эволюция речевых форм персонажа во французской литературе: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1980. 25 с.
41. Буторина Г.Г. Фигура рассказчика и ее роль в восприятии художественного произведения. // Вопросы романо-германской филологии: Сб. науч. тр. Киров: Издательство Кировского университета, 2000. С. 29-31.
42. Бутырина Л.Н. Роль образа Пантелеймона Прокофьевича в аспекте дискурсивного поведения личности в романе М.А.Шолохова Тихий Дон” // Эстетика и поэтика языкового творчества. Таганрог: Издательство Таганрогского университета, 2000. С. 51-55.
43. Бєлєхова Л.І. Словесний поетичний образ в історико-типологічній перспективі: Лінгвістичний аспект (на матеріалі американської поезії): Монографія. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2002. 368 с.
44. Бюлер К. Теория языка. Репрезентативная функция языка: Пер. с нем. М.: Прогресс, 2001. 528 с.
45. Варталов А.О. О соотношении литературы и изобразительного искусства // Литература и живопись. Л.: Наука, Ленинградск. отд-ние, 1982. С. 5-30.
46. Верещагин Е.М., Костомаров В.И. Лингвострановедческая теория слова. М.: Русский язык, 1980. 320 с.
47. Вертаева Л.В. Антитеза как принцип организации художественного текста: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. Минск, 1984. 22 с.
48. Ветошкин А.Л. Роль автора в создании подтекста // Филологические заметки. Саранск, 2002. С. 12-15.
49. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 240 с.
50. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гослитиздат, 1959. 655 с.
51. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: АН СССР, 1963. 255 с.
52. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Высшая школа, 1987. 109 с.
53. Вольф А.С. Стилистические средства создания образа человека: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01. Л., 1971. 23 с.
54. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 2002. 280 с.
55. Воробьева О.П. Стилистика текста // Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. К.: Вища школа, 1991. 272 с.
56. вышенская Ю.П. роль личного имени литературного персонажа в формировании его образа // Когнитивные аспекты языковой категоризации: сб. науч. тр. Рязань: Издательство Рязанского университета, 2000. С. 56-30.
57. Габель М.О. Изображение внешности лиц // А.И.Белецкий. Избранные труды по теории литературы. М.: Высшая школа, 1964. С. 149-169.
58. Гаибова М.Т. Коммуникативные аспекты изображения речемысленной деятельности персонажа в структуре художественного текста (на материале англоязычной литературы): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19 / Академия наук Грузинской ССР. Тбилиси, 1986. 49 с.
59. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация: Общие вопросы. М.: Просвещение, 1977. С. 232.
60. Галанов Б.Е. Живопись словом. Портрет. Пейзаж. Вещь. М.: Советский писатель, 1974. 343с.
61. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. К.: Либідь, 2001. 488 с.
62. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
63. Гаспарова Б.М. Язык, память, образ // Лингвистика языкового существования. М.: Новое литературное обозрение, 1996. С. 13.
64. Гегель Г.В.Ф. Сочинения. М.: Соцэсгиз, 1958. Т.14. Кн. 3. 440 с.
65. Гиро П. Разделы и направления стилистики и их проблематика // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1980. Вып. 9: Лингвостилистика. С. 35-69.
66. Гіков Л.В. Особливості вживання лексико-граматичних і лексичних одиниць в авторському стилі: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Л., 2003. 20 с.
67. Голубева И.В. Фрагмент речевого портрета Г.Иванова // Принципы и методы исследования в филологии: конец XX века: Науч.-метод. семинар Textus”. Спб. Ставрополь, 2001. Вып. 6. С. 411-415.
68. Голубева И.В. Фрагмент речевого портрета Л.Я.Гинзбург // Актуальные проблемы филологии и методики преподавания. Ростов Н/Д: Издательство Ростовского университета, 2001. Ч. 2. С. 33-99.
69. Гольдберг В.Б. Контрастивный анализ лексико-семантических групп. Тамбов: ТГПИ, 1988. 50с.
70. Гончарова Е.А. Пути лингвистического выражения категории автор-персонаж в художественном тексте. Томск: Издательство Томского университета, 1984. 150 с.
71. Гончарова Е.А. Создание образов действующих лиц в художественном произведении // А.И.Домашнев, Е.А.Гончарова, И.П.Шишкина. Интерпретация художественного текста. М.: Высшая школа, 1983. 206 с.
72. Горшенева Е.С. К вопросу о функционально-стилистическом анализе словесного портрета в художественном произведении (на материале современной американской прозы) // Вестник Киевского университета. К.: Изд-во при Киевск. гос. ун-те Вища школа”. 1982. Вып. 16. C. 10-13.
73. Горшенева Е.С. Портрет персонажа в системе целостного художественного текста (на материале американской реалистической прозы): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1984. 25 с.
74. Гришина О.Н. Соотношение повествования, описания, рассуждения в художественном тексте (на материале англо-американской прозы XX века): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1983. 177 с.
75. Гумбольдт В. фон. Избранные работы по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 450 с.
76. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры. 2-е изд. М.: Искусство, 1984. 350 с.
77. Данилич В.С. Феномен человека в системе языка и картине мира (по памятникам эпохи становления национального языка и национальной литературы Испании): Монография. К.: Издательский центр КГЛУ, 2000. 246 с.
78. Данилова И.Е. Слово и зримый образ в европейской живописи от средних веков до XX века / Чтения по истории и теории культуры. М.: Издательство Российского гуманитарного университета. 2002. Вып. 33. С. 63.
79. Дмитриева Н.А. Изображение и слово. М.: Искусство, 1962. 314 с.
80. Дмитриева Н.А. Слово и изображение // Взаимодействие и синтез искусств. Л.: Наука, Ленинградск. отд-ние, 1987. С. 44-54.
81. Дубовская И.Н. Женский портрет на фоне рекламы // Лингвистика и международная коммуникация. М.: Издательство МГУ, 2002. № 2. С. 98-101.
82. Ефимов А.И. О языке художественных произведений. М.: Искусство, 1954. 242 с.
83. Жирмунский В.М. Теория литературы: Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, Ленинградск. отд-ние, 1977. 404 c.
84. Зайцева И.П. Функционально-семантические характеристики имен собственных в поэтическом тексте // Язык и композиция художественного текста: Сб. науч. статей / Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. В.И.Ленина. М., 1983. С. 68-78.
85. Залевская А.А. Значение слова и возможности его описания // Психолингвистические исследования. Слово. Текст: Избранные труды. М.: Гнозис, 2005. С. 215-233.
86. Закирова О.В. Качественные прилагательные как средство портретной характеристики Наташи Ростовой // Семантика. Функционирование. Текст. Киров: Наука, 2001. С. 124-127.
87. Зарецкий В. Образ как информация // Вопросы литературы. М., 1963. №2. С. 71-92.
88. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ-ХХ веков в очерках и извлечениях. 3-е изд. М.: Просвещение, 1964. Ч. 1. 466 с.
89. Змилевская И.Я. Субъективно-оценочная модальность // Лингвостилистические аспекты образности: Сб. науч. тр. М.: МГППИЯ, 1981. Вып. 174. С. 112-127.
90. Ижевская Т.И. Становление лингвистических форм и способов внешней характеризации персонажа в художественном тексте (на материале английской литературы X-XX вв.): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1987. 207 с.
91. Ипполитова Н.Б., Михеева Е.В. Языковые средства создания портрета персонажа в стилистическом комплексе художественного контекста (на материале романа М.Е.Салтыкова-Щедрина Господа Глаголевы”) // Материалы докладов V конференции молодых ученых. Саранск: Издательство Мордовского государственного университета им. Н.П.Огарева. 2000. С. 56-81.
92. Исаакян А.И. Грамматические средства персонификации и деперсонификации в современном немецком языке. Ереван, 1977. 34 с.
93. Исакова Д.С. Семантические связи лексики тропа с лексикой текста // Лингвистические аспекты образности: Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ. 1981. Вып. 174. С. 127-139.
94. Исмаилов Д.И. Семантика оценочных антропонимов в современном французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1979. 20с.
95. Кагановська О.М. Текстові концепти художньої прози (на матеріалі французької романістики середини XX сторіччя): Монографія. К.: ВЦ КНЛУ, 2002. 292 с.
96. Каменская О.Л. Текст как средство коммуникации // Лингвистические проблемы текста: Сб. науч. тр. М.: МГПИИЯ, 1980. Вып. 158. &nd