ФОНЕТИКО-ГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Бабченко Надія Володимирівна

УДК 811. 133.1:81’35+’342+’373

ФОНЕТИКО-ГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОЇ
ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ

10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Крючков Г.Г., професор,
доктор філологічних наук

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП. 4
РОЗДІЛ 1.
ПРОБЛЕМИ ГРАФІЧНОГО ОФОРМЛЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ТА
ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ. 10
1.1. Вплив новітніх вимог до кодифікації інформації на
формування орфографії економічної та політичної лексики. 11
1.2. Проблеми визначення економічної та політичної лексики. 16
1.3. Поняття терміна як складової економічної та політичної
лексики. 18
1.4. Термінотворення та його взаємозалежність з орфографією. 25
1.5. Запозичення орфограм протягом розвитку писемності сучасною
.. графічною системою. 36
1.6. Система графічних форм економічної та політичної лексики. 47
1.7. Система графічних знаків економічної та політичної лексики. 50
Висновки до Розділу 1 54
РОЗДІЛ 2.
ФОНОГРАФІЧНІ ЗАСОБИ ОФОРМЛЕННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ЛЕКСИКИ. 57
2.1. Уживання монограм. 58
2.2. Уживання диграм. 80
2.2.1. Уживання диграм, які відповідають назальному звуку 80
2.2.2. Уживання диграм, які відповідають чистому голосному звуку 86
2.2.3. Уживання гомогенних диграм, які відповідають
............ приголосному звуку 92
2.2.4. Уживання гетерогенних диграм, які відповідають
............ приголосному звуку 96
2.3. Уживання триграм, тетраграм та пентаграм. 99
2.4. Уживання запозичених літерних комплексів 102
2.5. Функціональні характеристики орфограм у складі
........ політичної та економічної лексики . 107
Висновки до Розділу 2 111
РОЗДІЛ 3.
ГРАФЕМАТИЧНІ ЗАСОБИ ОФОРМЛЕННЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ
ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЛЕКСИКИ. 113
3.1. Літерні афонограми у складі політичної
.......... та економічної лексики. 113
3.2. Особливості фіналі в економічній та політичній лексиці 115
3.3. Уживання великої літери в економічній та
.......... політичній лексиці 121
3.4. Графічні скорочення 126
3.5. Уживання нелітерних знаків та параграфемних засобів 133
3.5.1. Ілетрограми. 133
3.5.2. Пунктограми. 134
3.5.3. Цифри. 137
3.5.4. Параграфемні засоби. 140
3.5.5. Піктографічні та ідеографічні знаки. 144
Висновки до Розділу 3 154
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ. 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 162
ДОДАТОК. Список політичної та економічної лексики. 210

ВСТУП

У сучасному романському мовознавстві графіка та орфографія розглядаються останнім часом як системні явища, що функціонують як у взаємодії з усною формою мови, так і самостійно, розвиваючись за власними законами. Це спричинило появу нових лінгвістичних наук − графічної лінгвістики, графеміки та орфографіки.
Дослідження сучасної французької орфографії набуває нового значення завдяки появі нових підходів до її вивчення, а саме з позицій орфографіки.
Актуальність теми зумовлена зростанням дослідницького інтересу до вивчення орфографії. Відсутність у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці комплексного аналізу причин і результатів якісних та кількісних змін у складі орфографії економічних та політичних текстів на матеріалі сучасної французької мови також зумовлює актуальність дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у межах наукової теми кафедри французької філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Графеміка та орфографіка сучасної французької мови”, що є складовою теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Розвиток і взаємодія мов і літератур в умовах глобалізації (№ 06 БФ 044-01)”.
Метою дослідження є встановлення графічного інвентаря фонографічних і графематичних засобів французької орфографії, які вживаються для фіксації на письмі політичної та економічної термінології. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1) узагальнення наявних дефініцій поняття „письмо” та визначення місця орфографії політичної та економічної лексики у французькій писемній мові;
2) виявлення графічних засобів, що складають систему літерних та нелітерних знаків орфографії політичної та економічної лексики французької мови, класифікування досліджуваних одиниць, упорядкування графічного інвентаря нелітерних знаків;
3) опис функціональних характеристик літерних і нелітерних знаків орфографії політичної та економічної лексики французької мови, виділення їхніх основних функцій;
4) дослідження прагматичної функції літерних і нелітерних знаків орфографії політичної та економічної лексики французької мови;
5) охарактеризування впливу інших мов на орфографію політичної та економічної лексики французької мови;
6) окреслення актуальних орфографічних категорій та засобів графічної передачі змісту в сучасній французькій мові на матеріалі текстів сучасної французької преси політичного та економічного спрямування.
Об'єктом дослідження є економічна та політична лексика в текстах публіцистичного та офіційного жанрів.
Предметом дослідження є фонографічні та графематичні особливості сучасної економічної та політичної лексики, що функціонує в текстах публіцистичного та офіційного жанрів.
Матеріалом дослідження є тексти офіційних видань та інтернет-матеріалів Ради Європи, а також публіцистичних статей економічного та політичного спрямування, взятих з інтернет-видань Le Мonde”, Le Figaro” та Lenouvelliste” за 2004 2007 роки, загальний обсяг яких склав понад 12000 сторінок. Загалом проаналізовано понад 40000 прикладів, які вивірено за лексикографічними джерелами [4; 34; 57; 58; 171; 172; 174; 175; 184; 190; 191; 195; 196; 200; 204; 205; 208; 221; 222; 227; 232; 240; 241].
Методи дослідження. У роботі застосовано такі методи дослідження: метод лінгвістичного спостереження та аналізу послужив для виявлення та класифікації графічних знаків, що використовуються орфографією політичної та економічної лексики французької мови, метод функціонального дослідження був використаний для вивчення їх прагматичних власивостей, дескриптивний метод та метод порівняльного аналізу дозволили виявити відмінності між орфографією загальної та економіко-політичної лексики.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше на матеріалі політичної та економічної лексики французької мови описано та класифіковано особливості графічного оформлення цієї лексики. Вперше здійснено системний і різноаспектний аналіз фонографічних і графематичних особливостей політико-економічної лексики французької мови. Набув подальшого розвитку аналіз прагматичної функції досліджуваних літерних та нелітерних знаків. Крім того, в дисертації вперше розроблено графічний інвентар орфограм, які вживаються в економічній та політичній лексиці французької мови.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що досліджуваний матеріал розглядається з позицій нової лінгвістичної науки − орфографіки. Висновки та одержані результати дослідження є внеском до теорії орфографії французької мови. Теоретичною базою для написання роботи стали праці відомих українських і зарубіжних учених у галузі орфографії [1-3, 43-45, 70-80, 166-170, 238-239], а також праці останніх років [48; 52; 54-55; 92-94; 97; 110-114, 124; 126-134; 143; 151; 173; 178; 187].
Практична цінність роботи полягає в можливості використання її матеріалів та основних положень і висновків дослідження у теоретичних лекційних курсах, зокрема з теорії орфографії, лексикології, у практиці викладання французької мови як іноземної, а також для лінгвістичного аналізу текстів.
Положення, які виносяться на захист:
1. До економічної та політичної лексики належать притаманні цій сфері терміни та номени, а також власні назви, вжиті на позначення суб’єктів економічної чи політичної діяльності.
2. Для політичної та економічної лексики французької мови характерне звуження інвентаря літерних орфограм-фонограм порівняно з загальною лексикою, зумовлене прагненням до стандартизації терміносистем. Політична та економічна лексика французької мови збагачується за рахунок запозичених буквених комплексів, нелітерних графічних знаків та графічних скорочень.
3. Частина орфограм, що вживаються в загальній лексиці французької мови, виконує функцію розрізнення одиниці спеціальної лексики та загального слова чи терміна. Семограмами на рівні політичної та економічної лексики можуть бути нелітерні графічні знаки (дефіс, крапка, пробіл) та графематичні засоби французької орфографії.
4. Для політичної та економічної лексики французької мови характерна тенденція до уніфікації вживання графематичних орфограм у складі термінів. Нелітерні орфограми, а також піктографічні знаки у складі політичної та економічної лексики французької мови можуть бути носіями текстової або позатекстової інформації.
5. Політична та економічна лексика французької мови має у своєму складі графічні дублети, що функціонують паралельно і виконують функцію графостилістичного синоніма. До графічних дублетів належать також терміни, утворені шляхом перенесення значення слів загальної лексики. При цьому змінюється орфографія терміна − на відміну від звичайного слова, початковою літерою терміна є велика літера.
6. Для політичної та економічної лексики французької мови характерне надання особливого значення графічній формі слова. Це засвідчується, по-перше, вживанням абревіатур, утворених шляхом транслітерації, початкові літери яких у складі слів нескороченого французького відповідника яких не збігаються з літерами скорочення, і, по-друге, широким уживанням абревіатур у текстах політичної та економічної тематики.
7. В орфографії політичної та економічної лексики відбувається запозичення графічного знака з інших терміносистем, що спричинює полісемію графічного знака.
Апробація роботи. Основні положення та результати дослідження були апробовані на трьох наукових конференціях: Langue et culture françaises dans le contexte contemporain” (К., КНУ ім. Тараса Шевченка, 2005); „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, Черкаський національний університет ім. Б.Хмельницького, 2005), «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (К., КНУ ім. Тараса Шевченка, 2005), а також на засіданнях кафедри французької філології Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основний зміст роботи відображено в шести виконаних одноосібно наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України [8], [1014], що разом становить 1,1 др.арк., та в матеріалах міжнародних науково-практичних конференцій [9]. Загальний обсяг публікацій 1,2 др.арк.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, що нараховує 241 позицію, з них 93 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу нараховує 382 позиції. Загальний обсяг дисертації становить 305 сторінок друкованого тексту, обсяг основного тексту дисертації 161 сторінка.
У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність проблеми, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, визначено її мету і завдання, описано методи дослідження, викладено теоретичне і практичне значення його результатів, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, наведено відомості про структуру дисертації.
У Першому розділі представлена теоретична основа дослідження, розглянуто вплив екстралінгвістичних чинників на розвиток і функціонування графічних засобів політичної та економічної лексики французької мови, встановлено робочу термінологію дослідження та визначено теоретичні засади французької орфографічної системи.
У Другому розділі розглянуто інвентар фонограм, які вживаються у політичній та економічній лексиці французької мови, досліджено вживання екзотичних орфограм, окреслено зміни фонографічного інвентаря спеціальної лексики порівняно з основною лексикою.
Третій розділ присвячено графематичним засобам оформлення французьких термінів. У ньому проаналізовано особливості функціонування в економічних та політичних текстах таких літерних засобів французької орфографії, як афонограма, фіналь, велика літера, описано вплив уживання графічних скорочень на орфографію політико-економічних текстів, встановлено реальний інвентар графічних засобів, що функціонують в економічних та політичних текстах.
У Загальних висновках зроблено підсумок дослідження, викладено його основні теоретичні та практичні результати та окреслено напрями подальших досліджень.
Додатки включають 144 сторінки списку одиниць політичної та економічної лексики, що були використані у дослідженні, однак не увійшли до основного тексту дисертації.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

До економічної та політичної лексики відносяться терміни, притаманні цій сфері, а також номени, які позначають економічні та політичні реалії (назви політичних партій, підприємств, організацій, торгових марок, соціальних та громадських установ тощо). Економічним чи політичним терміном є лексична одиниця, що пов'язана з певним поняттям, яке належить до сукупності політичних або економічних явищ і виражає стійкий комплекс ознак поняття. Власні імена та географічні назви ми вважаємо складовою економічної та політичної лексики в тих випадках, коли вони вжиті на позначення суб’єктів економічної чи політичної діяльності.
Особливості термінотворення зумовлюють специфіку графічного оформлення політико-економічної лексики. Проявляється протиріччя у вживанні простих графічних форм та, навпаки, складних у випадку запозичення. Широке застосування запозичень викликане прагненням до стандартизації світових терміносистем, у тому числі й на рівні орфографії.
Технічний прогрес та пов’язане з ним зростання обсягу міжмовного обміну інформацією, зокрема представленою графічно, сприяють змінам орфографії спеціальної лексики внаслідок прагнення до її стандартизації та уніфікації, в тому числі й шляхом створення термінів-інтернаціоналізмів та утворення термінів і номінів шляхом запозичення їх фонетичної чи графічної форми.
В орфографії політичної та економічної лексики спостерігається звуження інвентарю фонограм та інвентарю фонетичних відповідників з одночасним підвищенням частотності уживання додаткових фонетичних відповідників. Спрощення орфографії засвідчується появою нових орфограм та тенденцією до написань за фонетичним принципом.
В орфографії політичних та економічних текстів функціонують:
1) звичайні літерні орфограми французької орфографії;
2) екзотичні літерні орфограми (запозичені);
3) літерні афонограми;
4) графематичні засоби:
а) літерні скорочення;
б) велика літера;
в) нелітерні засоби орфографії;
5) орфографічні дублети, утворені за допомогою вище перелічених засобів.
Лише частина орфограм виконують функцію розрізнення політичної та економічної лексики; функцію семограми натомість часто виконують нелітерні знаки. Так, графічні дублети утворюються переважно у випадках скорочення, однак існує значна кількість графічних дублетів, що розрізнюються за допомогою однієї або декількох орфограм чи ідеограм (велика / мала літера, уживання / неуживання крапок, цифр у складі графічного слова).
Велика літера, хоча й належить до алфавітних засобів французької орфографії, функціонує як суто графематичний засіб політико-економічної лексики. Однією з прагматичних функцій великої літери в назвах організацій є зорове виділення назви з тексту. Вживання великої літери сприяє мовній економії.
У політичній та економічній лексиці спостерігається паралельне функціонування орфографічних дублетів скорочення та повної лексичної форми терміна.
Помітна тенденція до уніфікації написань у складі політичної та економічної лексики, зокрема графічних скорочень та чисел у її складі. Нелітерні знаки (наприклад, дужки, лапки) часто є носіями екстралінгвістичної інформації.
Одні й ті самі графічні знаки у складі різних терміносистем мають відмінності у значенні. Відбувається запозичення графічного знака з інших терміносистем, що спричинює полісемію графічного знака. Як правило, в цьому випадку значення графічного знака частково змінюється. У деяких випадках ці знаки використовуються на заміщення літерних засобів французької орфографії, при цьому змінюючи або підсилюючи семантичне значення слова.
У разі утворення графічного скорочення з перших літер вихідного словосполучення орфограми, що входять до складу скорочення, змінюють свої фонетичні відповідники. У вихідному словосполученні в залежності від позиції вони можуть мати додаткові фонетичні еквіваленти або входити до складу диграм чи поліграм. У скороченнях поліграми, за рідкими винятками, не утворюються. Скорочення озвучуються як назви відповідних літер алфавіту або називанням основного фонетичного еквівалента відповідних монограм.
У політичних та економічних текстах представлені всі види параграфемних засобів синграфемні, супраграфемні та топографемні засоби. У зв’язку з використанням параграфемних та піктографічних засобів слід розрізнити основний, традиційний інвентар та додаткові засоби графіки терміносистем: літера з додатковими графами, курсив, абзац, міжрядковий пробіл, колір, фон, просторове розміщення, піктографічні знаки, фото і малюнок з функцією ідеограми.
Новітні технології дають змогу застосування нових графічних засобів, до яких відноситься варіювання тексту в часі. З огляду на це ми відмовляємося від визначень поняття „письмо” як фіксації мови у часі стосовно сучасних текстів і розглядаємо його як графічну фіксацію мови.
В орфографії політичної та економічної лексики відбуваються суперечливі процеси: з одного боку, тенденція до написань за фонетичним принципом, з іншого ускладнення реального орфографічного інвентаря за рахунок запозичення графічної форми лексем з інших мов. Це явище, хоча формально й ускладнює орфографію політичної та економічної лексики французької мови, однак сприяє приведенню її у відповідність з міжнародними терміносистемами і полегшує користування міжнародними базами даних.
Отже, зміни у сучасній орфографії політичної та економічної лексики викликані в першу чергу прагненням до спрощення передачі інформації на письмі.
Подальшими перспективами дослідження можуть стати вивчення взаємопроникнення орфографій терміносистем та виявлення відмінностей у значенні, що їх при цьому набуває графічний знак.

Список використаних джерел

1. Амирова Т.А. Очерки по истории лингвистики. - М.: Наука, 1975. - 559 с.
2. Амирова Т.А. К истории и теории графемики. - М.: Наука, 1977. 191 с.
3. Амирова Т.А. Функциональная взаимосвязь письменного и звукового языка. М.: Наука, 1985. - 286 с.
4. Андрієвська Є.М., Дем’яненко М.Я. Сучасна французька вимова. Теорія і практика: Навч.посібник. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. 225 с.
5. Арапов М.В. Система знаков препинания в русском языке (Синтаксис знаков препинания) // Труды III Всесоюзной конференции по информационно-поисковым системам. - Т. 2. Семантические проблемы автоматизированной обработки информации. - М.: Высш. шк., 1967. - С. 52-64.
6. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 608 с.
7. Бабайлова А.Э., Кичаева Л.М. Роль внешней и внутренней организации абзаца для понимания иноязычного учебного текста студентами. Вопросы анализа специального текста. Уфа, 1982. С. 133-138.
8. Бабченко Н.В. Функції фіналі -s у терміносистемах (на прикладі політичної та економічної термінології). Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. / КНУ. Відп. ред. Н.М.Корбозерова. Вип. 6 - К., 2003. - С. 24-27.
9. Бабченко Н.В. Особливості психологічного сприйняття великої літери (на прикладі політичної та економічної термінології). Актуальні проблеми менталінгвістики: Зб. наук. ст. за матер. ІV Міжнародної наук. конф. Черкаси: Черкаський нац. ун-т , 2005. С. 256-258.
10. Бабченко Н.В. Вживання великої літери в абревіатурах (на прикладі політичної та економічної термінології). //Вісник. Зб. наук. ст. Київ. Міжн. Ун-ту. Серія: Іноземна філологія. Вип. 3. К.: Правові джерела, 2005. С. 198-201.
11. Бабченко Н.В. Les particularités de la finale «-e» dans la terminologie. // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. / КНУ; Відп. ред. Н.М. Корбозерова. Вип. 8. - К.: Логос, 2005. - С. 14.
12. Бабченко Н.В. Вживання великої літери в скорочених термінах (на матеріалі французької політичної та економічної термінології). // Вісник. Зб. наук. ст. Черкаського ун-ту. Серія: Філологічні науки. Вип. 68. Черкаси, 2005. С. 141-146.
13. Бабченко Н.В. Значення транслітерації в термінотворенні // Наук. вісник ВДУ ім. Лесі Українки. Вип. 6. Луцьк, 2005. С. 245-248.
14. Бабченко Н.В. Особливості літерної комбінаторики в орфографії політичної та економічної терміносистем французької мови. // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. пр. / КНУ; Відп. ред. Н.М. Корбозерова. Вип. 10. К.: Логос, 2006. С. 24-28.
15. Багушевич Д.Г. Единица, функция, уровень // К проблеме классификации единиц языка. Минск: Высш. шк., 1985. С. 36-39.
16. Балинская В.И. Графика современного английского языка. М.: Высш. шк., 1964. 354 с.
17. Балинская В.И. Орфография современного английского языка. М.: Высш. шк., 1967. 327 с.
18. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
19. Баранов А.Н., Паршин П.Б. Воздействующий потенциал варьирования в сфере метаграфемики // Проблемы эфективности речевой коммуникации. М.: ИНИОН, 1989. С. 41-115.
20. Баранчеев Э.Г. и др. Словарь сокращений французского языка. Под ред. К.К.Парчевского. М., 1968. − 672 с.
21. Барулина Н.Н. Роль знаков препинания при актуализации высказывания // Русский язык в школе. 1982. № 3. С. 90-91.
22. Белецкий А.А. Об интернационализмах. - К., сборник КНУ № 8, 1976. - 78 с.
23. Белецкий А.А. Лексикология и теоретическое языкознание (ономастика). — Изд-во Киевского ун-та, 1972. — 209 с.
24. Белов А.И. Цветовые этнойдемы как объект этнолингвистики. // Этнопсихолингвистика. М.: Наука, 1988. С. 49-58.
25. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К., 1997. 311 с.
26. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
27. Блумфилд Л. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
28. Богомолова О.И. Современный французский язык. М.: Изд-во лит. на иностр. яз., 1948. С. 409-421.
29. Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: АН СССР, 1963. Т. 2. С. 222-238.
30. Большая советская энциклопедия: в 50-ти т. // Под ред. Б.А.Веденского. М.: БСЭ, 1955. Т. 33. 669 с.
31. Будагов Р.А. Язык, история и современность. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1971. 299 с.
32. Букчина Б.З. Письма об орфографии. М.: Наука, 1969. 135 с.
33. Булах М.И. Принципы употребления пунктуации в рукописной книге // Филологические науки. 1987. № 4. С. 52-56.
34. Булич С. Интерпункция // Энциклопедический словарь Брокгауза и Эфрона. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1968. Т. 19. С. 234.
35. Валгина Н.С, Светлышева В.Н. Орфография и пунктуация. М.: Высш. шк., 1996. 336 с.
36. Вахек Й. К проблеме письменного языка // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. 327 с.
37. Вахек Й. Письменный язык и печатный язык // Пражский лингвистический кружок. М.: Прогресс, 1967. С. 535-543.
38. Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы. М.: Прогресс, 1964. 350 с.
39. Веденина Л.Г. Особенности современной французской пунктуации // Иностранные языки в школе. 1978. № 5. С. 107-110.
40. Веденина Л.Г. Пунктуация французского языка. М.: Высш. шк., 1975. 168 с.
41. Веденина Л.Г. Французское предложение в речи. М.: Высш. шк., 1991. 187 с.
42. Весна Т. Французькі неологізми 1980 2002 років // Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції романістів: Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства. Чернівці: Рута, 2006. С. 21-22.
43. Гак В.Г. Орфография в свете структурного анализа // Проблемы структурной лингвистики. М.: Высш. шк., 1962. С. 207-221.
44. Гак В.Г. Сравнительная типология французского и русского языков. М.: Просвещение, 1989. 288 с.
45. Гак В.Г. Французская орфография. М.: Просвещение, 1985. 240 с.
46. Ганшина К.А. Орфография и обучение письму // Методика преподавания французского языка. М.: Просвещение, 1946. С. 175-187.
47. Ганшина К.А., Петерсон М.Н. Современный французский язык. М.: Высш. шк., 1947. 207 с.
48. Гейко Т.М. Проблеми фоно-орфографічної адаптації німецьких запозичень у сучасній французькій мові. // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. КНУ, вип. 10. К., 2004. С. 77-85.
49. Герасименко І.П., Новікова А.В. Місце графічних маркерів запозиченої ономастичної лексики у французькій системі суб- та супраграфемних знаків // Іноземна філологія. 1989. Вип. 54. С.15-16.
50. Гельб И. Опыт изучения письма (Основы грамматологии): М.: Радуга, 1982. 366 с.
51. Головин Б.Н. Введение в языкознание. М.: Высш. шк., 1977. 310 с.
52. Гунчик І.О. Культурно-історичні аспекти розвитку французької графіки і орфографії V XVIII століття. // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. КНУ, вип. 10. К., 2004. С. 109-121.
53. Д'яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. — К., 2000. — 216 с.
54. Єрмоленко Л.Ю. Піктограми як засіб інтернаціоналізації лексики. // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. КНУ, К., 1999. С. 109-113.
55. Єрмоленко Л.Ю. Піктографічні та ідеографічні знаки у сучасній французькій мові. К.: Есе, 2001. 220 с.
56. Журавлева Т.А. Особенности терминологической номинации. Донецк: «Донбасс», 1998. - 252 с.
57. Законотворча діяльність: Словник термінів і понять / За ред. В.М.Литвина. К.: Парламентське вид-во, 2004. 344 с.
58. Законотворчість: Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права. За ред. Зайчука В.О. К., 2005. 157 с.
59. Зализняк А.А. О понятии графемы. М.: Просвещение, 1979. С. 43-58.
60. Звегинцев В.А. Очерки по общему языкознанию. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1962. 394 с.
61. Зиндер Л.Р. Очерк общей теории письма. Л.: Наука, 1987. 109 с.
62. И.М.Соловьева. Нормализация научно-технической терминологии. - Особенности языка научной литературы: М.: Наука, 1965. - С.122-137.
63. Иванов Д. Общество как виртуальная реальность. - Информационное общество. - М., 2004. - С. 355-428.
64. Истрин В.А. Возникновение и развитие письма. - М.: Наука, 1965. - 599 с.
65. Клюканов И.Э. Семиотический фетишизм в межкультурном общении. Тверь: изд-во Твер. ун-та, 1998. 196 с.
66. Клюканов И.Э. Структура и функции параграфемных элементов текста. Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 /Сарат. гос. ун-т. Саратов, 1983. 19 с.
67. Коломієць Н.В. Лінгвістичні особливості організації гіпертексту інтернет-новин . Автореф. дис. к.ф.н. 10.02.04. К., 2004. - 30 с.
68. Кошарний К. Проблеми перекладу термінології та стійких словосполучень. // Матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції романістів: Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми сучасного романського мовознавства. Чернівці: Рута, 2006. С.119-120.
69. Круковський В.І. Комунікативно- прагматичний аспект французьких законодавчих текстів: (на матеріалі Цивільного кодексу Франції та інших юридичних текстів): Автореф... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київський держ. лінгвістичний ун-т. К., 1996. 20с.
70. Крючков Г.Г. Класифікація основної лексики французької мови за графічними ініціалями // Іноземна філологія. 1979. Вип. 54. С.139-144.
71. Крючков Г.Г. К вопросу о реальном графическом инвентаре французского языка. // М.: ИНИОН АН СССР, № 5370, 12.05.1980. С. 72-75.
72. Крючков Г.Г. О принципах систематизации графической формы основной лексики французского языка по финалям. // Вестн. Киев. ун-та. Серия романо-германская филология. Вып. 14, 1980. С. 72-75.
73. Крючков Г.Г. Функция финали в синтагматической подсистеме французской орфографии. // Вестн. Киев. ун-та. Серия романо-германская филология. Вып. 15, 1981. С. 66-67.
74. Крючков Г.Г. Полифония и полиграфия как две стороны системы французской орфографии // Вестн. Киев. ун-та. 1982. Вып. 16. С. 71-73.
75. Крючков Г.Г. Фонетические модификации орфограмм во французском языке. // Вестн. Киев. ун-та. Серия романо-германская филология. Вып. 20, 1986. С. 84-87.
76. Крючков Г.Г. Системность значимых единиц современного французского письма: Автореф. дисс. д-ра филол. наук. К., 1987. 46 с.
77. Крючков Г.Г. Современная орфография французского языка. - К., Вища школа, 1987. - 184 с.
78. Крючков Г.Г. Функциональная значимость французских монограмм и полиграмм /Монография/. Деп. в ИНИОН АН СССР 07.09.1987, № 31096. 82 с.
79. Крючков Г.Г., Роговой В.Н. Орфографические и фонетические особенности французских терминов // Исследования по лексикологии и грамматике французского языка. Деп. в ИНИОН АН СССР 30.06.1989, № 38641. С. 42-45.
80. Крючков Г.Г. Прагматический аспект графической формы языка французской рекламы. // Прагматика этноспецифического дискурса. Материалы симпозиума (1719 сент. 1990) . Бельцы, пед. ин-т, 1990. С. 26-29.
81. Крючков Г.Г. Целенаправленность обучения письму как виду речевой деятельности. Проблемы высшей школы, Вып. 73. 1991. С. 53-55.
82. Крючков Г.Г. Афонограмма как идеографический знак французской орфографии. Деп. в УкрИНТЭИ, № 801, 802. 0/804.0. ГАНСТИ, 26.01.1993. С. 106-107.
83. Крючков Г.Г., Ситдикова І.В. Класифікація нових рекламних назв за критерієм фіналей. // Проблеми семантики, слова, речення та тексту. Вісн. КДЛУ. Серія «Філологія». Вип. 5, 1997. С. 112-115.
84. Крючков Г.Г., Єрмоленко Л.Ю. Комунікативна функція піктографічних та ідеографічних елементів сучасної французької орфографії. // Проблеми семантики, слова, речення та тексту. Вісник КДЛУ. Серія «Філологія». Вип. 5, 1997. С. 107-112.
85. Крючков Г.Г., Єрмоленко Л.Ю. Характерні функції ілетрограм сучасної французької орфографії. // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Збірн. наук. ст. Вип. 3. Відп. ред. Н.М.Корбозерова. К.: КДЛУ, 2000. 353 с. С. 142-145.
86. Крючков Г.Г. Езотеричність французької графіки. // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. ст. Вип. 5. Відп. ред. Н.М.Корбозерова. К.: КДЛУ, 2001. 249 с. C. 107-109.
87. Крючков Г.Г., Єрмоленко Л.Ю. Символізм піктографічних та ідеографічних написань. // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. КНУ, № 5, 2001. С. 104-109.
88. Крючков Г.Г. Універсальність французької графіки. // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. КНУ, 2001. С. 199-202.
89. Крючков Г.Г. Графічні чинники піктографічних орфограм французької мови. // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. пр. КНУ, № 6, 2002. 275 с. С. 259-263.
90. Крючков Г.Г. Орфографіка сучасної французької мови. // Наукові записки КНУ - К.: КПВД Педагогіка, 2004. С. 148-159.
91. Крючков Г.Г. Орфографіка сучасної французької мови // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. КНУ. - К.: Логос, 2004. - С. 148-159.
92. Лабенко О.А. Орфографічні засоби диференціації омофонів у французькій мові. // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. ст. Вип. 5. К.: КДЛУ, 2001. 249 с. С. 116-120.
93. Лабенко О.А. Фонетична диференціація омонімів у французькій мові. // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Вип. 1. К.: КДЛУ, 2002. С. 103-106.
94. Лабенко О.А. Явище омофонії в ономастичній системі французької мови. // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Вип. 8. К., КДЛУ, 2005. С. 72-76.
95. Леонтьев А. Некоторые вопросы лингвистической теории письма // Вопросы общего языкознания. М., 1964. С. 70-79.
96. Лотте Д.С. Как работать над терминологией. Основы и методы. М.: Наука., 1968.
97. Мазничен