СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ ІНТЕНСИФІКАТОРІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І. І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

УДОВЕНКО Інна Володимирівна

УДК 811.133.1’367.625:81’37

СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАНЦУЗЬКИХ ІНТЕНСИФІКАТОРІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Марінашвілі Мальвіна Джангізівна
кандидат філологічних наук, доцент

Одеса 2004

З М І С Т

Перелік умовних позначень............................................................. 4
ВСТУП............................................................................................................. 5
РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ ІНТЕНСИВНОСТІ
ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.................................... 13
1.1. Функціонально-системний підхід до мовних явищ............................ 13
1.2. Категорія інтенсивності в сучасній лінгвістиці................................... 19
1.3. Структура процесуальної ознаки й особливості її інтенсифікації..... 27
Висновки до першого розділу................................................................... 32
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЕКСИКО-СИНТАКСИЧНОГО СПОСОБУ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ.................. 34
2.1. Системно-функціональна характеристика прислівників................... 34
2.2. Місце суцільнооформлених інтенсифікаторів у системі
прислівників як частини мови.................................................................... 41
2.3. Семантико-етимологічна класифікація прислівників-інтенсифікаторів 47
2.4. Типи семантичної співвіднесеності прислівників-інтенсифікаторів з суфіксом -ment із базовими прикметниками........................................................................... 52
2.5. Синонімічні відношення у системі прислівників-інтенсифікаторів... 59
2.6. Типи інциденції прислівників-інтенсифікаторів................................. 62
2.7. Структурно-семантичні особливості функціональних еквівалентів прислівників-інтенсифікаторів.......................................................................................... 65
2.7.1. Морфолого-аналітичні структури................................................ 68
2.7.2. Лексико-аналітичні структури...................................................... 71
2.7.3. Порівняльна конструкція із сполучником comme........................ 88
2.7.4. Форми на -ant................................................................................. 93
Висновки до другого розділу.................................................................... 96
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНУВАННЯ АДВЕРБІАЛЬНИХ ІНТЕНСИФІКАТОРІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ..................... 100
3.1. Комунікативна значущість інтенсифікаторів процесу..................... 100
3.1.1. Комунікативна інтенція й інтенсифікація.................................... 100
3.1.2. Комбінаторні можливості адвербіальних інтенсифікаторів...... 105
3.2. Інтенсифікація процесуальної ознаки як засіб вираження суб’єктивної модальності................................................................................................................... 120
3.2.1. Експресивність адвербіальних інтенсифікаторів........................ 120
3.2.2. Інтенсифікація процесуальної ознаки й оцінка........................... 138
Висновки до третього розділу................................................................. 148
ВИСНОВКИ................................................................................................ 150
Список використаних джерел.................................................... 158
Додаток А............................................................................................... 181
Додаток Б................................................................................................ 194

ВСТУП

Однією з визначальних парадигматичних рис сучасної лінгвістики, поряд з антропоцентризмом, когнітивізмом, експансіонізмом і деякими іншими, є функціоналізм [85; 89; 130; 125; 62 та ін.].
Функціональні дослідження дозволяють інтегрувати в єдиній системі різнорівневі мовні засоби, виявити різноманітні засоби вираження семантичного змісту мовних категорій у взаємодії граматики і лексики, морфології і синтаксису, граматики і контексту.
Функціональна модель мови є черговим кроком у розумінні того, яким способом працює мова як засіб вираження думки. Синхронічні аспекти функціонально-семантичного опису дозволяють глибше проникнути в процеси взаємодії різнорівневих елементів мови при породженні і сприйнятті мови [4, 15]. Крім цього, функціональні дослідження мають безпосередній вихід у практику викладання мови.
Інтенсивність є однією з комунікативно важливих функціонально-семантичних категорій. Існує велика кількість досліджень категорії інтенсивності, в яких вона вивчається на матеріалі різних мов з різних позицій та у найрізноманітніших аспектах. Досліджуються морфологічні, лексичні, синтаксичні, фразеологічні засоби вираження цієї категорії [3; 84; 92; 95; 98; 102; 109; 110; 133; 141; 144; 153; 155; 159; 163; 164; 73; 174 та інші]. Здебільшого вивчаються особливості вираження інтенсивності якісної (непроцесуальної) ознаки. При всій різноманітності наукових розвідок, присвячених категорії інтенсивності, комплексний аналіз французьких інтенсифікаторів, зокрема, лексико-синтаксичного способу інтенсифікації (посилення) процесуальної ознаки, відсутній.
Актуальність теми дисертації визначається загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на дослідження мовних одиниць у функціональному аспекті, орієнтацією на вивчення "людського чинника" у мові, важливою роллю категорії інтенсивності в процесі комунікації. Вибір об'єкта дослідження зумовлений також необхідністю спеціального аналізу функціонально-семантичної категорії інтенсивності процесуальної ознаки в сучасній французькій мові.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в руслі науково-дослідної теми Міністерства освіти і науки України № 257 Функціонально-системне дослідження французької мови: внутрішньомовний і міжмовний аспекти (проблеми французької філології, перекладу, контрастивної лінгвістики)” (№ держреєстрації 0101U005301), що розробляється кафедрою французької філології Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Тема затверджена Вченою Радою ОНУ, наказ № 1037-18 від 19.08.2001 р.
Мета дослідження полягає у виявленні й описі структурно-семантичних особливостей одиниць, які складають лексико-синтаксичний спосіб інтенсифікації процесуальної ознаки, і дослідженні їхньої комунікативно-прагматичної функції в художньому тексті.
Мета дослідження визначила постановку і розв’язання таких основних завдань:
― упорядкування інвентарю французьких суцільнооформлених прислівників і їхніх функціональних еквівалентів, здатних інтенсифікувати процесуальну ознаку;
― семантична і семантико-етимологічна класифікація прислівників-інтенсифікаторів;
― установлення глибинних зв’язків інтенсифікаторів усередині речення;
― структурно-семантичний аналіз функціональних еквівалентів прислівників-інтенсифікаторів;
― аналіз комбінаторних потенцій адвербіальних інтенсифікаторів із дієсловами різних лексико-семантичних груп;
― дослідження функціонування інтенсифікаторів у художньому тексті з метою виявлення комунікативної значущості, їхньої ролі у створенні і/або підвищенні експресивності тексту.
Об’єктом дослідження є функціонально-семантична категорія інтенсивності.
Предмет дослідження французькі суцільнооформлені адвербіальні інтенсифікатори і їхні функціональні еквіваленти, їх структурні, семантичні, сполучувальні характеристики і комунікативно-прагматична роль у висловленні, тексті.
Матеріалом дослідження послужили: вибірка з лексикографічних джерел (Bailly R. Dictionnaire des synonymes de la langue française; Baratin M., Baratin-Lorenzi M. Dictionnaire des synonymes; Le Grand Robert; Le Petit Robert. Dictionnaire alphabétique et analogique de la langue française; Maquet Ch. Dictionnaire analogique; Le Petit Larousse illustré), а також вибірка з художніх творів французьких авторів ХХ століття, обсяг якої склав понад 11 тис. сторінок. Загалом проаналізовано 201 французький суцільнооформлений прислівник-інтенсифікатор, близько 300 одиниць функціональних еквівалентів прислівників-інтенсифікаторів, а також 3000 прикладів інтенсифікаторів із художніх текстів.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі використано комплекс методів і прийомів лінгвістичного аналізу: описовий, функціональний, компонентний, контекстуальний, трансформаційні процедури. Ономасіологічний підхід дав змогу виявити і проаналізувати систему засобів вираження категорії інтенсивності процесу в сучасній французькій мові; функціонально-системний метод уможливив виокремлення і системний аналіз одиниць, що складають лексико-синтаксичний спосіб інтенсифікації процесуальної ознаки; дефініційний аналіз як різновид компонентного аналізу використовувався для виявлення складових компонентів значення зі словникових визначень мовних одиниць із метою укладання інвентарю інтенсифікаторів, виявлення семи інтенсивності й оціночних сем в семантичній структурі прислівників, а також для з’ясування семантичних відношень похідних прислівників і базових прикметників; елементи трансформаційного аналізу дали змогу встановити глибинні відношення інтенсифікаторів зі складовими елементами висловлення; контекстуальний аналіз був використаний з метою виявлення особливостей реалізації значення інтенсивності в конкретному контексті і визначення комунікативної значущості інтенсифікаторів. Як допоміжний метод залучався аналіз перекладу французьких інтенсифікаторів українською мовою з огляду на те, що переклад може бути засобом метамовної експлікації. Як лінгвістичний експеримент провадилося конструювання сполучень адвербіальних інтенсифікаторів із дієсловами. Кількісні підрахунки дозволили представити загальні тенденції щодо частотності вживання різних інтенсифікаторів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні вперше здійснено комплексний системно-функціональний аналіз одиниць, що складають лексико-синтаксичний спосіб реалізації категорії інтенсивності дії, стану, процесу в сучасній французькій мові. У роботі визначено коло французьких прислівників, здатних виконувати функцію інтенсифікаторів при дієслові; розроблено семантико-етимологічну класифікацію похідних прислівників-інтенсифікаторів; проаналізовано структурні та семантичні особливості їхніх функціональних еквівалентів; визначено основні сполучувальні характеристики інтенсифікаторів процесуальної ознаки; вивчено комунікативну, експресивну і прагматичну значущість придієслівних інтенсифікаторів.
Теоретичне значення дослідження зумовлено тим, що робота є комплексним описом французьких інтенсифікаторів процесуальної ознаки з позицій функціонально-семантичної категорії інтенсивності. Результати дослідження структурних і семантичних властивостей французьких придієслівних інтенсифікаторів, особливостей їх функціонування у висловленні, тексті сприятимуть подальшому вивченню реалізації функціонально-семантичних категорій в сучасній французькій мові.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при створенні функціональної граматики французької мови, у курсі теоретичної граматики, при розробці спецкурсів з функціональної семантики. Матеріали роботи можуть застосовуватися в практиці викладання сучасної французької мови у вищих навчальних закладах, у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів, а також при упорядкуванні словників сполучуваності.
Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри французької філології Одеського національного університету, на звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу факультету романо-германської філології, присвяченій 135-річчю Одеського університету ім. І.І. Мечникова (Одеса, 2000 р.), на Всеукраїнській конференції Другі Каразинські читання: 2 століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 5 лютого 2003 р.).
Публікації. Основні положення і результати роботи викладено у 8 публікаціях, 6 з яких надруковані у наукових фахових виданнях.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Адвербіальні інтенсифікатори процесуальної ознаки у французькій мові являють собою структурно та семантично неоднорідну систему з ядром у вигляді непохідних прислівників кількості й інтенсивності, а також переосмислених” прислівників з суфіксом -ment. Периферію складають суцільнооформлені прислівники, що зберегли якісне значення, роздільнооформлені адвербіальні одиниці (морфолого-аналітичні і лексико-аналітичні структури), порівняльна конструкція з прийменником comme і форми на -ant.
2. Французькі інтенсифікатори поділяються на загальні, що вказують на високий або крайній ступінь маніфестації процесуальної ознаки, не уточнюючи самої ознаки, що інтенсифікується, і спеціалізовані, котрі співвідносяться з конкретною ознакою модифікованого дієслова. Спеціалізовані інтенсифікатори, поряд з кількісною, здатні виражати кількісно-якісну характеристику процесу.
3. Сполучувальні властивості інтенсифікаторів визначаються правилами семантичного узгодження, семантичними особливостями інтенсифікаторів, вираженістю / невираженістю і типом конкретного параметра дієслова, а також чинниками стилістичного характеру. Загальним інтенсифікаторам притаманні широкі комбінаторні можливості з огляду на їхню безознаковість. Сполучуваність спеціалізованих інтенсифікаторів обмежена і припускає наявність у семантичній структурі дієслова, що модифікується, відповідної конкретної ознаки, параметра.
4. Будучи, в основному, факультативними в структурному відношенні, у мовленнєвому акті інтенсифікатори потрапляють у комунікативний фокус висловлення, змінюючи, відповідно, його комунікативну структуру.
5. Лексичні засоби інтенсифікації процесуальної ознаки є експресивно і прагматично релевантними елементами висловлення, тексту, що зумовлено, зокрема, для суцільнооформлених похідних інтенсифікаторів - їхньою етимологією (похідність від прикметників оцінного характеру); здатністю деяких спеціалізованих інтенсифікаторів співвідноситися не тільки з дієсловом-предикатом, але і з суб’єктом висловлення; можливістю введення окремооцінних прикметників у структуру роздільнооформлених інтенсифікаторів.
Структура дисертації визначається завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дослідження - 203 сторінки, список використаної літератури нараховує 225 позицій українською, російською, французькою й англійською мовами, а також містить лексикографічні джерела і джерела дослідженого мовного матеріалу.
У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено об'єкт і джерела дослідження, його мету, завдання, методологічні і методичні підвалини, викладено наукову новизну роботи, її теоретичне й практичне значення, апробацію результатів дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на захист.
Перший розділ КАТЕГОРІЯ ІНТЕНСИВНОСТІ ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ” присвячений обґрунтуванню основних теоретичних передумов дослідження, а саме: 1) функціонально-системний підхід до вивчення мовних фактів і явищ, 2) категорія інтенсивності процесуальної ознаки, 3) структура процесуальної ознаки й особливості її інтенсифікації.
У другому розділі СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛЕКСИКО-СИНТАКСИЧНОГО СПОСОБУ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ” наведена системно-функціональна характеристика прислівників, визначене положення прислівників-інтенсифікаторів у системі прислівників як частини мови, на підставі даних лексикографічних джерел французької мови проведена систематизація прислівників-інтенсифікаторів, їх семантична і семантико-етимологічна класифікація, вивчено синонімічні зв'язки у системі прислівників-інтенсифікаторів, установлені їхні глибинні зв’язки усередині речення. Виявлено і проаналізовано з погляду структурних і семантичних особливостей функціональні еквіваленти французьких прислівників-інтенсифікаторів.
У третьому розділі ФУНКЦІОНУВАННЯ АДВЕРБІАЛЬНИХ ІНТЕНСИФІКАТОРІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ОЗНАКИ У ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ” на основі аналізу функціонування адвербіальних інтенсифікаторів у художніх текстах установлена їхня комунікативна значущість, вивчені їхні комбінаторні потенції, досліджена їхня роль у створенні суб’єктивної модальності тексту, проаналізована експресивна і прагматична функції інтенсифікаторів.
У Висновках узагальнено основні результати проведеного дослідження.
У Додатку А міститься приблизний список французьких загальних і спеціалізованих суцільнооформлених інтенсифікаторів з деякими їх синонімами. У Додатку Б наведений список дієслів, що сполучаються з дослідженими аналітичними конструкціями у функції інтенсифікаторів.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження інтенсивності як функціонально-семантичної категорії, як особливого типу мовної категорії, принцип виявлення якої полягає в напрямку аналізу від семантичних категорій до формальних засобів їхнього вираження, дозволило виявити і систематизувати лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності процесуальної ознаки в сучасній французькій мові.
Категорія інтенсивності грунтується на методологічних засадах теоретико-пізнавального змісту таких логічних категорій як якість, кількість, міра.
Значення інтенсивності репрезентує кількісну характеристику ознаки у вигляді шкали, що будується відносно до точки відліку (у нашому випадку - норми вияву процесуальної ознаки) і охоплює всі градації прояву дії: як крайнє послаблення, так і крайнє посилення. Такий розподіл одиниць на шкалі інтенсивності можливий з огляду на те, що будь-яке явище дійсності має певні соціально-нормативні параметри, відомі кожному члену даної мовної спільноти. Інакше кажучи, в основі категорії інтенсивності лежить опозиція значень: послаблення і посилення. У роботі досліджується посилення процесуальної ознаки, тобто його інтенсифікація.
Планом вираження функціонально-семантичної категорії інтенсивності процесу у французькій мові є різнорівневі мовні засоби. Поряд з лексико- і структурно-семантичним способами значення інтенсивності реалізується також лексико-синтаксичним способом (за допомогою прислівників-інтенсифікаторів і їхніх функціональних еквівалентів), що і становить предмет дослідження дисертаційної роботи.
Лексико-синтаксичний спосіб реалізації інтенсивності дії (процесу, стану) у сучасній французькій мові являє собою систему інтенсифікаторів, неоднорідних як у структурному, так і в семантичному відношенні.
Насамперед цю систему складають суцільнооформлені одиниці: непохідні адвербіальні одиниці і похідні прислівники із суфіксом ment. Як свідчить семантико-етимологічний аналіз одиниць, похідних від прикметників, сема інтенсивності у всіх її різноманітних варіантах легко транспонується з прикметників у прислівники. Прислівники-інтенсифікатори поповнюються за рахунок адвербіалізації прикметників зі значенням характеристики людини, позитивної і негативної емоційної оцінки, надмірності, незмірності; прикметників, пов'язаних з поняттями про дивне, виняткове, про велику кількість, швидкість, про сильне, глибоке, повне, абсолютне; прикметників, значення яких пов'язано з поняттями про емоційний, психологічний стан людини тощо.
Разом з тим, за даними аналізу семантичної структури похідних інтенсифікаторів і їхньої семантичної співвіднесеності з корелятивними прикметниками, деякі прислівники здатні також набувати внаслідок семантичного розвитку сему інтенсивності, не властиву вихідним прикметникам. Слід зазначити, що всі подібні одиниці вживаються тільки в розмовному мовленні, що є свідченням переважно контекстуальної зумовленості реалізації категорії інтенсивності дії за допомогою адвербіальних інтенсифікаторів.
Набір "чистих" інтенсифікаторів у французькій мові поповнюється за рахунок переосмислення прислівників на ment, що втрачають при цьому сему конкретної ознаки і набувають значення високого (крайнього) ступеня інтенсивності.
Французькі прислівники-інтенсифікатори розділяються на загальні, що посилюють процес безвідносно до конкретної ознаки, і спеціалізовані, що вказують на ступінь маніфестації однієї з ознак процесу і відносяться до певної семи дієслова. Загальні інтенсифікатори, насамперед співвідносні з прикметниками оцінної семантики, втратили самостійне лексичне значення і виражають інтенсивність у "чистому виді".
Особливе місце серед прислівників-інтенсифікаторів посідають спеціалізовані інтенсифікатори, що зберегли в семантичній структурі сему антропонімічності корелятивного прикметника, і, як наслідок, вони здатні переносити характеристику на суб'єкт, що виконує певну дію. Крім цього, завдяки лексичному значенню, що міститься у твірній основі, спеціалізовані інтенсифікатори не тільки вказують на ступінь маніфестації процесуальної ознаки, але зберігають також здатність вносити в нього додаткові характеристики. Значну частину таких інтенсифікаторів складають прислівники, співвідносні з прикметниками, значення яких пов'язані з поняттями про швидкість, про щось велике та сильне, а також із прикметниками, що виражають характеристику внутрішніх якостей людини.
Структурна складність процесуальної ознаки зумовлює можливість її інтенсифікації за такими різними характеристиками, як час, спосіб, кількість, напруженість. Змістовними варіантами категорії інтенсивності є сила, енергійність, активність, напруженість, стрімкість, швидкість, раптовість, різкість, глибина, тривалість, старанність, наполегливість, велика кількість, високий (крайній) ступінь тощо.
Тип інтенсивності залежить від параметрів, що характеризують процес. Конкретна реалізація значення інтенсивності пов'язана або з характеризуючими параметрами (яскравість, гучність, швидкість тощо), або з параметрами власне акціональними, що визначають характер здійснення дії (наполегливість, старанність, уважність тощо).
Крім суцільнооформлених адвербіальних інтенсифікаторів, функціонально-семантична категорія інтенсивності процесуальної ознаки виражається у французькій мові роздільнооформленими адвербіальними одиницями: за допомогою лексико-аналітичних і морфолого-аналітичних структур. Інтенсифікація процесуальної ознаки виражається також такими функціональними еквівалентами прислівників, як порівняльна конструкція із союзом comme, форми на -ant (герундій і дієприкметник теперішнього часу), абсолютна конструкція з іменником і відокремлений прикметник.
Використання роздільнооформлених адвербіальних інтенсифікаторів у французькій мові як постійних „конкурентів” прислівників на ment, очевидно, пов'язано не тільки з обмеженими можливостями афіксальної адвербіалізації прикметників. Роздільнооформлена номінація найбільш адекватно відповідає завданням пізнавальної діяльності людини і потребам комунікації.
Лексико-синтаксичний спосіб вираження високого (або крайнього) ступеня вияву процесуальної ознаки є відкритою системою адвербіальних інтенсифікаторів, як суцільнооформлених, так і роздільнооформлених.
Діапазон сполучуваності інтенсифікаторів з дієсловами дуже великий. Він варіює від широкого (для загальних інтенсифікаторів) до фразеологічно зв'язаних (для деяких спеціалізованих інтенсифікаторів).
Аналіз сполучувальних можливостей інтенсифікаторів свідчить про можливість їхнього сполучення практично з усіма семантичними типами предикатів, як агентивними, так і неагентивними. Значення інтенсивності насамперед тісно пов'язано зі сферою людської діяльності. Інтенсифікаторам властива сполучуваність з агентивними предикатами (фізичної, інтелектуальної, психічної діяльності): з дієсловами, що позначають фізичний, емоційний стан людини, емоційне ставлення, суб'єктні відношення, конкретні фізичні дії і процеси тощо. Можливість інтенсифікації пов'язана з наявністю в семантичній структурі дієслова певної ознаки, що може посилюватися, і інтенсивність у цьому випадку зумовлена реально вимірними величинами (швидкість руху, інтенсивність випромінювання світла, сила звуку, міра докладених зусиль тощо).
Сполучуваність інтенсифікаторів пов'язана також з їхньою семантичною сумісністю з дієсловом. Наявність в інтенсифікатора і дієслова спільної семи (або відсутність суперечних сем), тобто семантичне узгодження, визначає й обмежує сполучуваність конкретного інтенсифікатора з тією чи іншою лексико-семантичною групою дієслів.
Для загальних інтенсифікаторів релевантним є лише сам факт наявності в дієслова параметра, що ґрадується, незалежно від його характеру. Тому получувальні можливості загальних інтенсифікаторів у порівнянні зі спеціалізованими значно більші.
Щодо спеціалізованих інтенсифікаторів, то визначальною є не тільки лексична сполучуваність, але й великою мірою сполучуваність семантична. Цей вид інтенсифікаторів поєднується лише з дієсловами, що містять певну семантичну ознаку.
Серед лексико-аналітичних інтенсифікаторів особливо слід відзначити сталі сполучення, серед яких виділяються такі, що уживаються лише з одним дієсловом або з групою синонімічних дієслів (і кваліфікуються як різновид дієслівної фразеологічної одиниці), а також сталі сполучення, яким притаманна відносно вільна сполучуваність з дієсловами різних лексико-семантичних груп. Для останніх властивим є певний семантичний зв'язок між опорним іменником і дієсловом, що і регулює функціонування в мові таких інтенсифікаторів.
Семантичні особливості інтенсифікаторів, а отже, їх сполучувальні можливості, важливо враховувати в практиці навчання французькій мові. При виборі синонімічних засобів вираження інтенсивності процесуальної ознаки потрібно також враховувати стилістичну й експресивну маркованість інтенсифікаторів.
Інтенсифікатори є комунікативно і прагматично релевантними одиницями.
На конструктивному рівні інтенсифікатори є факультативними одиницями речення, тому вони можуть бути опущені без порушення формальної будови речення. Проте з позицій актуального членування речення наявність при дієслові інтенсифікатора свідчить про те, що разом з дієсловом у ремі висловлення перебуває й інтенсифікатор. У комунікативний фокус потрапляє сполучення дієслова з інтенсифікатором. При цьому відбувається зміна логічного змісту висловлення. Наявність інтенсифікатора веде до змін семантики теми: предметний суб'єкт перетворюється в дієвий, оскільки висловлення з інтенсифікатором містить не лише судження про конкретний об'єкт, але й судження про подію.
Інтенсифікація процесуальної ознаки спеціалізованими інтенсифікаторами може призводити до семантичних зрушень, які необхідно враховувати при оволодінні французької мови, а також при перекладі.
Інтенсифікатори є одним із засобів актуалізації модальності. Ця здатність інтенсифікаторів зумовлена особливостями їхньої семантики, що містить оцінку. Як відомо, оцінка є окремим випадком прояву модальності як більш загальної категорії і припускає значну розмаїтість суб'єктивного втручання у висловлення, текст, включаючи як логічну інтерпретацію, так і різні види емоційних реакцій.
У конкретних висловюваннях інтенсифікатори реалізують усі три визначені в науковій літературі різновиди оцінної модальності: власне емоційну, емотивно-оцінну і стилістичну. Як оцінні виступають насамперед прислівник bien і суцільнооформлені прислівники, похідні від прикметників, що виражають позитивну або негативну оцінку. Разом з тим більш експресивними в тексті виявляються роздільнооформлені адвербіальні інтенсифікатори, до складу яких входять окремоооцінні прикметники, і порівняльна конструкція зі сполучником comme у зв`язку з їхньою "нестертістю", образністю, виразністю.
З погляду прагматики мова є знаряддям здійснення певної цілеспрямованої діяльності, засобом впливу на психіку і поведінку людини. Прагматика охоплює таке широке коло явищ, як експресивні елементи значення, семантичні асоціації, конотації, модальні компоненти, що характеризують ставлення мовця до описуваної мовним знаком дійсності. Крім цього, вибір мовних засобів є однією з форм мовної поведінки. Іншими словами, прагматика не тільки інструмент впливу на адресата, але і мовнленневий учинок, що характеризує мовця.
З цієї позиції дуже важливою є роль суцільнооформлених і роздільнооформлених інтенсифікаторів процесу, здатних не тільки передавати ставлення суб'єкта комунікації до інформації, що ним повідомляється, і, отже, впливати на адресата, впливати на його думки, почуття, але й певним чином характеризувати через це ставлення і самого мовця.
Використання адвербіальних інтенсифікаторів дієслівної дії в художніх текстах пов'язано з авторською інтенцією виразити неординарність дії, поведінки, стану персонажів, передати динамізм подій. Прагматична функція аналізованих одиниць, які мають велику комунікативну навантаженість, виявляється у посиленні експресивності висловлення, відрізка тексту, тексту в цілому, у створенні передумов для певної психологічної реакції читача.
На нашу думку, процеси, що відбуваються в середині системи інтенсифікаторів (насамперед їхнє поповнення за рахунок дискурсивних прислівникових одиниць), є відображенням загальної властивості мови як адаптивної системи. Зокрема, поява і досить частотне використання роздільнооформлених прислівникових одиниць у функції інтенсифікаторів зумовлені протиріччям між потребами комунікації і системними можливостями суцільнооформлених прислівників. Аналітичні інтенсифікатори, будучи здатними передавати різноманітні характеристики дієслова, що інтенсифікується, і разом з тим, будучи прагматично релевантними одиницями через можливість введення до їхньої структури різних означень, задовольняють потреби мовця в нових, більш експресивних мовних засобах.
Перспективою подальшого дослідження французьких адвербіальних інтенсифікаторів є вивчення особливостей їхнього функціонування в текстах різних функціональних стилів, розгляд соціолінгвістичного аспекту їх функціонування, а також їх зіставний аналіз із засобами вираження інтенсивності у сучасній українській мові.

Список використаних джерел

1. Адмони В.Г. Полевая структура частей речи (на материале числительных) // Вопросы теории частей речи на материале языков различных типов.- Л.: Изд-во АН СССР, 1965.- С.36-37.
2. Аксаков К.С. Полное собрание сочинений. Т. II, ч. 1. Сочинения филологические.- М.: Бахметев, 1875. - 661 с.
3. Акуленко В.В. Лексические средства выражения интенсивности качественного признака в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Киевск. гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко.- К., 1987.- 25 с.
4. Акуленко В.В. Функциональное описание языка и вопросы изучения функционально-семантических полей // Романские и германские языки. Функциональный и лингвометодический аспекты описания: Сб. науч. тр.- Киев: Наукова думка, 1985.- С.5-17.
5. Алєксєєва І.О. Емотивність як одна з частиномовних властивостей часток // Вісник Київського національного ун-ту ім. Т.Шевченка. Іноземна філологія.- 2000.- Вип. 29.- С. 24-26.
6. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка.- М.: Наука, 1974.- 367 с.
7. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие.- М.: Наука, 1969.- С. 302-306.
8. Арнольд И.В. Современные лингвистические теории взаимодействия системы и среды // Вопросы языкознания.- 1991.- № 3.- С. 118-126.
9. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения // Аспекты семантических исследований.- М.: Наука, 1980.- С. 156-249.
10. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. 2-е изд.- М.: Эдиториал УРСС, 2002.- 384 с.
11. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт.- М.: Наука, 1988.- 341 с.
12. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека.- 2-е изд.- М.: Языки русской культуры, 1999.- 896 с.
13. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике.- Вып. XYI. Лингвистическая прагматика.- М.: Прогресс, 1985.- С. 3-42.
14. Афанасьева Л.В. Действие синтагматических процессов аднексии и адъюнкции в конструкциях с интенсификатором: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04.- Киев, 1978.- 26 с.
15. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка.- М.: Изд-во иностр. литер., 1955.- 416 с.
16. Балли Ш. Французская стилистика.- 2-е изд.- М.: Эдиториал УРСС, 2001.- 392 с.
17. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии.- Львов: Свит, 1997.- 325 с.
18. Белдовская Н.П. Эволюция раздельнооформленных наречий во французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 /Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз.- Минск, 1988.- 24 с.
19. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с франц.- М.: Прогресс, 1974.- 447 с.
20. Бендетович Г.Б. Интенсификация как средство семантической детерминации слова // Семантика языковых единиц: Сб. науч. тр.- Минск: Изд-во Минск. гос. пед. ин-та, 1984.- С. 192-201.
21. Берлин М.И. К вопросу об аналитических лексических единицах, соотносительных с наречиями // Проблемы аналитизма в лексике. Вып. 1.- Минск, 1967.- С. 77-85.
22. Берлин М.И., Степанова А.Н. Проблемы аналитизма и наречные единицы // Проблемы диахронии и синхронии в изучении романских языков: Матер. III Всесоюзн. совещ. по романским языкам (Минск, 21-24 июня 1967 г.). Ч. 1.- Минск: Изд-во БГУ, 1970.- С. 110-122.
23. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения.- Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.- 204 с.
24. Бодуэн де Куртенэ И.А. Количественность в языковом мышлении // Бодуэн де Куртенэ И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т. II.- М.: Изд-во АН СССР, 1963.- С. 311-320.
25. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст.- Л.: Наука, 1971.- 114 с.
26. Бондарко А.В. К теории функциональной грамматики // Проблемы функциональной грамматики.- М.: Наука, 1985.- С. 16-29.
27. Бондарко А.В. О грамматике функционально-семантических полей // Известия АН СССР. Сер. Лит. и языка.- 1984.- Т. 43, № 6.- С. 492-503.
28. Бондарко А.В. Опыт лингвистической интерпретации соотношения системы и среды // Вопросы языкознания.- 1985а.- № 1.- С. 13-23.
29. Бондарко А.В. Проблемы грамматической семантики и русской аспектологии.- СПб: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1996.- 220 с.
30. Бондарко А.В. Семантические категории в аспекте сопоставительных исследований // Сопоставительная лингвистика и обучение неродному языку /Отв. Ред. В.Н.Ярцева.- М.: Наука, 1987.- С. 26-37.
31. Бондарко А.В. Функциональная грамматика.- Л.: Наука, 1984.- 134 с.
32. Булаховский Л.А. Нариси з загального мовознавства. - К.: Радянська школа, 1959.- 308 с.
33. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Механизмы квантификации в русском языке и семантика количественной оценки // Референция и проблемы текстообразования.- М.: Наука, 1988.- С. 5-18.
34. Васильева А.К. О природе частей речи как системы классов полнозначных слов (на материале индоевропейских языков) // Научные доклады высшей школы. Филол. науки.- 1973.- № 6(78).- С. 65-75.
35. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание.- М.: Русские словари, 1997.- 416 с.
36. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове.- 3-е изд.- М.: Высш. школа, 1986.- 640 с.
37. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови.- К.: Наук. думка, 1992.- 222 с.
38. Вихованець І.Р., Городецька К.Г., Грищенко П.П. Граматика української мови.- К.: Радянська школа, 1982.- 208 с.
39. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательных (на материале иберо-романских языков).- М.: Наука, 1978. - 200 с.
40. Вольф Е.М. К вопросу о синонимии наречий и эквивалентных предложных конструкций // Уч. зап. Таджикского гос. ун-та. - 1958.- Т. XIX, вып. 2.- С. 150-154.
41. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. Изд. 2-е, доп.- М.: Едиториал УРСС, 2002.-280 с.
42. Вольф Е.М. Функциональная семантика. Описание эмоциональных состояний (Главы из незавершенной книги) // Функциональная семантика оценки. Изд. 2-е, доп.- М.: Едиториал УРСС, 2002.- С. 214-246.
43. Ворожцова И.Б., Фельдман Е.А. Коммуникативные функции обстоятельств во французском тексте // Коммуникативный аспект единиц языка и речи.- Ижевск, 1989.- С. 18-23.
44. Гайсина Р.М. К вопросу о специфике значения глагола // Известия АН СССР. Сер. литературы и языка.- 1982.- Т. 41, № 1.- С. 59-64.
45. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурной лингвистики. 1972.- М., 1973.- С. 361.
46. Гак В.Г. К проблеме сопоставительно-типологического анализа речевого акта и текста //Сопоставительная лингвистика и обучение неродному языку /Отв. Ред. В.Н.Ярцева.- М.: Наука, 1987.- С. 37-48.
47. Гак В.Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка // Проблемы функциональной грамматики /Отв. ред. В.Н.Ярцева.- М.: Наука, 1985.- С. 5-15.
48. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология.- М.: Междунар. отнош., 1977.- 264 с.
49. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка.- М.: Добросвет, 2000. - 832 с.
50. Гак В.Г. Языковые преобразования.- М., 1998.
51. Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ.- 1993.- № 3.- С. 87-95.
52. Гак В.Г., Ройзенблит Е.Б. Очерки по сопоставительному изучению французского и русского языков.- М.: Высш. школа, 1965.- 378 с.
53. Галич Г.Г. Количественная оценка как способ представления в языке знаний о мире // Когнитивная семантика: Материалы Второй Междунар. шк.-семинара по когнитивной лингвистике, 11-14 сент 2000 г. /Отв. ред. Н.Н. Болдырев: В 2-х ч. Ч. 2.- Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2000.- С. 199-201.
54. Гвишиани Н.Б. Полифункциональные слова в языке и речи.- М.: Высш. шк., 1979.- 200 с.
55. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики.- М.: Прогресс, 1992.- 224 с.
56. Городецкий Б.Ю. Функциональная грамматика и вычислительная семантика // Проблемы функциональной грамматики.- М.: Наука, 1985.- С. 142-155.
57. Горюнова Л.И. Предложно-именные конструкции в функции обстоятельств внутренней характеристики действия во французском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05 / 1-й Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза.- М., 1966.- 31 с.
58. Грамматика современного русского литературного языка /Отв. ред. Н.Ю.Шведова.- М.: Наука, 1970.- 767 с.
59. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. Грамматико-лексические поля в современном немецком языке.- М.: Просвещение, 1969.- 184 с.
60. Гумбольд В. Избранные труды по языкознанию.- М.: Прогресс, 1984.- 397 с.
61. Дейк ван Т.А. Вопросы прагматики текста /Пер. с англ. // Текст: аспекты изучения семантики, прагматики и поэтики: Сб. ст.- М.: Эдиториал УРСС, 2001.- С. 90-167.
62. Денисенко С.Н. Функціоналізм - одна із найважливіших парадигмальних рис лінгвістики кінця XX-початку XXI ст. // Іноземна філологія на межі тисячоліть. Вісник Харк. нац. ун-ту.- 2000.- № 471.- С. 68-76.
63. Есперсен О. Философия грамматики. - М.: Изд-во иностр. литер., 1958.- 404 с.
64. Жлуктенко Ю.О. Порівняльна граматика української та англійської мов.- К.: Радянська школа, 1960.- 160 с.
65. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова.- К.: Наукова думка, 1984.- 256 с.
66. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології української мови.- К.: Вища школа, 1991.- 77 с.
67. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. - Донецьк: ДонГУ, 1996. - 437 с.
68. Ивин А.А.Основание логики оценок.- М.: Изд-вл Млск. ун-та, 1970.- 230 с.
69. Илия Л.И. Грамматика французского языка.- М.: Высш. шк., 1964.- 304 с.
70. Илия Л.И. Очерки по грамматике современного французского языка.- М.: Высш. шк., 1970.-176 с.
71. Илия Л.И. Синтаксис современного французского языка.- М.: Изд-во литер. на иностр. языках, 1962.- 384 с.
72. Івченко М.П. Сучасна українська літературна мова.- Київ: Вид-во при Київ. ун-ті, 1965.- 592 с.
73. Кабанова С.В. Вираження кількісно-якісних відношень синтаксичними структурами англійської мови: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківськ. держ ун-т.- Харків, 1997.- 18 с.
74. Карсалова В.П. О синтаксическом функционировании лексем в семантико-деривационном значении // Семантико-синтаксические проблемы теории языка и перевода: Сб. статей /Под ред. Н.К.Гарбовского.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986.- С. 82-89.
75. Категория количества в современных европейских языках /Отв. ред. В.В.Акуленко.- К.: Наукова думка, 1990.- 284 с.
76. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление.- Л.: Наука, 1972.- 216 с.
77. Кибардина С.М. Теория валентности и "событийные" глаголы (о месте "событийных" глаголов в валентностной и семантической классификациях) // Лингвистические исследования 1976. Грамматические категории. - Вып. 1.- М., 1976.- С. 30-39.
78. Копитіна В.Г., Танасюк Е.В. Розмежування дієприкметника теперішнього часу і герундія та роль герундіальної частки en у сучасній французькій мові // Іноземна філологія.- 1983.- Вип. 69.- С.104-111.
79. Корсаков А.А. Лексическое и грамматическое содержание и употребление глагола to have в английском языке: Дис. ... канд филол. наук: 10.02.05.- Одесса, 1979.- 237 с.
80. Костусяк Н.М., Межов О.Г. До проблеми класифікації предиктів // Функциональная лингвистика. Итоги и перспективы: Материалы конференции (Ялта, 30 сентября-4 октября 2002 г.).- Симферополь: CLC, 2002.- С. 121-123.
81. Кочерган М.П. Загальне мовознавство.- К.: Видавничий центр "Академія", 1999.- 288 с.
82. Кошкарова Е.В. Средства выражения способов глагольного действия распределительности, интенсивности, смягчительности, ограничительности, эволютивности, прерывисто-смягчительности, осложненно-интенсивности в современном французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Моск. обл. пед. ин-т им. Н.К.Крупской.- М., 1987.- 19 с.
83. Красавский Н.А. О градации как типе семантических отношений в терминосистеме эмоций (на материале русского и немецкого языков)// Вопросы романо-германской и русской филологии (лексикология): Межвуз. сб. науч. тр.- Пятигорск: Изд-во Пятигорск. гос. пед. ин-та, 1993.- С. 88-95.
84. Кржижкова Е. Количественная детерминация прилагательных в русском языке (лексико-синтаксический анализ) // Синтаксис и норма / Отв. ред. Г.А. Золотова.- М.: Наука, 1974.- С. 122-144.
85. Кубрякова Е.С. В начале XXI века (размышления о судьбах когнитивной лингвистики) // Когнитивная семантика: Материалы Второй Междунар. шк.-семинара по когнитивной лингвистике, 11-14 сент 2000 г. /Отв. ред. Н.Н. Болдырев: В 2-х ч. Ч. 1.- Тамбов: Изд-во Тамб. ун-та, 2000.- С. 6-7.
86. Кубрякова Е.С. Глаголы действия через их когнитивные характеристики // Логический анализ языка. Модели действия.- М.: Наука, 1992.- С. 84-90.
87. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова.- М.: Наука, 1981.- 200 с.
88. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении.- М.: Наука, 1978.- 115 с.
89. Кубрякова Е.С. Эволюция лингвистических идей во второй половине XX века (опыт парадигмального анализа) // Язык и наука конца XX века.- М.: Рос. гуман. ин-т, 1995.- С. 144-238.
90. Курилович Е. Деривация лексическая и деривация синтаксическая // Очерки по лингвистике.- М.: Изд-во иностр. литер., 1962.- С. 57-70.
91. Левицкий А.Э. Сопоставительно-семантические аспекты функционирования языковых единиц (на материале средств градуальности проявления признака английского и русского языков) // Вопросы романо-германской и русской филологии (лексикология): Межвуз. зб. науч. тр.- Пятигорск: Изд-во Пятигорск. гос. пед. ин-та иностр. яз., 1993.- С.95-100.
92. Левицкий А.Э. Функционально-семантическое поле квалифи