СТРУКТУРНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ (комунікативно-прагматичний аспект)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГАПОТЧЕНКО НАДІЯ ЄВГЕНІЇВНА

УДК 811.133.1’42

СТРУКТУРНІ ТА ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ
(комунікативно-прагматичний аспект)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Я.І.Припишнюк

КИЇВ 2005

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ................................4
ВСТУП...............5
РОЗДІЛ 1. КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ
ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю В СУЧАСНІЙ
ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ.......................................................................................13
1.1. Інтерв’ю як окремий жанр текстів сучасної
французької преси.....................................................................................13
1.1.1. Дослідження текстів інтерв’ю преси у сучасній
науковій парадигмі..........................................................................13
1.1.2. Тексти інтерв’ю як жанр сучасної
французької преси............................................................................19
1.2. Комунікативна ситуація інтерв’ю в сучасній
французькій пресі..23
1.2.1. Автор..............................................................25
1.2.2. Адресат......................................................................32
1.2.3. Специфіка каналу зв’язку та коду ..................................37
1.3. Прагматика текстів інтерв’ю сучасної французької преси..............40
1.3.1. Комунікативний намір та прагматична настанова.............41
1.3.2. Контекст та пресупозиція...................................................44
Висновки до розділу 1..............................................49
РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю
В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ..............................................................53
2.1. Діалогічна діяльність колективних авторів як фактор
створення текстів інтерв’ю............................................53
2.2. Мінімальна одиниця текстів інтерв’ю сучасної
французької преси.................................................................................57
2.3. Комунікативно-прагматична модель структури текстів
інтерв’ю в сучасній французькій пресі....................................................61
2.3.1. Рубрика...............................................62
2.3.2. Заголовний комплекс.........................65
2.3.3. Діалогічні блоки .....73
2.3.3.1. Мовленнєва взаємодія авторів діалогічних
комунікативних блоків..................................................................73
2.3.3.2. Комунікативно-прагматична організація
діалогічних комунікативних блоків..............................................84
2.3.4. Посилання на інтерв’юера................93
2.3.5. Факультативні комунікативні блоки...................96
Висновки до розділу 2......................................99
РОЗДІЛ 3. СТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ТЕКСТІВ ІНТЕРВ’Ю
В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ ПРЕСІ............................................................103
3.1. Лексико-стилістичні засоби.............................................................104 3.2. Морфолого-стилістичні засоби........................................................112
3.3. Синтактико-стилістичні засоби.......................................................124
3.4. Стилістичні фігури...........................................................................134
3.5. Графічні засоби.................................................................................145
Висновки до розділу 3......................................................................................152
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...................................................................................156
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................................163
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ...............................193
ДОДАТКИ.........................................................................................................196
ДОДАТОК А. Таблиця комунікативно-прагматичного
структурування текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі..........197
ДОДАТОК Б. Таблиця стилістичних засобів текстів інтерв’ю
в сучасній французькій пресі....................................................................198

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗМІ засоби масової інформації
КБ комунікативний блок
МА мовленнєвий акт
НФЄ надфразова єдність

ВСТУП

Сучасний етап мовознавства характеризується підвищеною увагою дослідників до комунікативно-прагматичного аспекту текстів, пов’язаного з їх функціонуванням як одиниць комунікації згідно з прагматичними правилами та метою інформування [121; 183; 188; 229; 237]. Така тенденція пояснює особливий розвиток лінгвістичного вивчення текстів преси різних жанрів [37; 100; 126], які є одним із головних засобів отримання суспільством інформації.
Зокрема, у дослідженнях розроблялися питання інтерв’ю як способу організації текстів преси [130; 169; 185; 240], методу збору інформації та комунікативної діяльності журналістів [98; 171-173; 187; 318]. Також вивчалися стилістичні особливості [87], прагмалінгвістичні аспекти [229], прагматичні ознаки структури та семантики [6] текстів інтерв’ю англомовної преси. Предметом дослідження були окремі лінгвістичні та соціологічні риси англомовних інтерв’ю у різних телевізійних та радіопрограмах [281; 282; 305; 310], дискурсивна модель англомовного радіоінтерв’ю [39]. На матеріалі німецької мови розглядалися синтаксичні особливості радіоінтерв’ю [12], російської мови мовленнєва інерція в усних інтерв’ю [186], французької розподіл ролей та мовлення учасників усних інтерв’ю-досліджень [307], семантико-прагматичні ознаки радіоінтерв’ю [195].
Проте можна констатувати відсутність комплексного лінгвістичного дослідження комунікативно-прагматичного аспекту текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі, недостатню увагу до структурних та стилістичних ознак інтерв’ю у поєднанні зі взаємним спілкуванням між інтерв’юером та респондентом, у результаті якого створюється текст. Вищезазначені фактори зумовили вибір теми дослідження.
Актуальність дисертації визначається однією з сучасних тенденцій розвитку лінгвістичної науки дослідженням структурних та стилістичних особливостей текстів масової комунікації у зв’язку з їх комунікативною організацією та прагматичним потенціалом. Актуальною є також орієнтація дослідження на аспект мовленнєвої взаємодії у текстах інтерв’ю в сучасній французькій пресі.
Робоча гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що газетні та журнальні тексти інтерв’ю в сучасній французькій пресі створюються відповідно до комунікативних намірів та прагматичної настанови їх колективних авторів, які взаємодіють журналіста-інтерв’юера та респондента згідно з жанровими ознаками інтерв’ю.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано у відповідності з комплексною науковою темою Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови” кафедри французької філології Київського національного лінгвістичного університету (протокол №2 від 25.09.2000 року). Проблематика дисертаційного дослідження вписується у коло держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські й українська мова)” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол №5 від 20.01.2000 року).
Метою дисертації є дослідження комунікативно-прагматичного аспекту текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі шляхом виокремлення їх структурних, жанрових та стилістичних особливостей.
Загальна мета роботи визначила конкретні завдання:
· розглянути інтерв’ю як сучасний метод набуття інформації та жанр текстів преси;
· визначити комунікативну ситуацію та основні складники прагматики текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі, дати їх загальну характеристику;
· встановити ознаки мовленнєвої взаємодії журналіста-інтерв’юера та респондента;
· виявити та дослідити одиниці структури текстів інтерв’ю сучасної французької преси в контексті діяльності інтерв’юера, респондента і теми повідомлення;
· виокремити та вивчити основні стилістичні засоби як фактор реалізації комунікативного наміру та прагматичної настанови інтерв’юера та респондента.
Об’єктом дослідження є тексти інтерв’ю в сучасній французькій пресі.
Предметом дослідження є комунікативно-прагматичний аспект структурних і стилістичних особливостей текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі.
Матеріалом дослідження є 570 текстів інтерв’ю, опублікованих у французьких газетах та журналах у 1998 2003 роках.
Методи дослідження. У роботі метод лінгвістичного спостереження використовується для аналізу інтерв’ю як жанру текстів преси та методу одержання інформації, для виявлення характеристик основних складників комунікативної ситуації та прагматики текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі. Дистрибутивний аналіз залучено при визначенні структури інтерв’ю, метод кількісного аналізу для підрахунку інтерв’ю різної структури. Метод прагматичної інтерпретації текстів застосовано для характеристики складників інтерв’ю, метод лінгвостилістичного аналізу при вивченні стилістичних засобів створення текстів інтерв’ю в пресі.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше проаналізовано вплив складників комунікативної ситуації на формування текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі; запропоновано класифікацію інтерв’ю відповідно до каналу передачі інформації; виокремлено комунікативні наміри та прагматичну настанову авторів текстів інтерв’ю, розглянуто контекст і пресупозицію інтерв’ю; подано характеристику взаємоспрямованої мовленнєвої діяльності колективних авторів (інтерв’юера та респондента) текстів інтерв’ю. Вперше встановлено основні складники структури текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі комунікативні блоки та кількісно підтверджено доцільність такої моделі; вивчено прагматичний аспект функціонування мовних та графічних стилістичних засобів у текстах інтерв’ю залежно від комунікативних намірів їх колективних авторів.
Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що вона є внеском у теорію комунікації, лінгвістику тексту, прагматику, вивчення феномену спілкування. У роботі поглиблюються знання про комунікативну ситуацію та прагматику текстів преси. Формується наукове уявлення про комунікативну ситуацію та прагматичний аспект інтерв’ю; структуру, мовленнєву взаємодію авторів інтерв’юера та респондента, стилістику текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що її основні теоретичні положення та висновки можуть бути використані у викладанні курсів теоретичної граматики (розділи Прагматика тексту”, Теорія мовленнєвих актів”), стилістики французької мови (розділи Стилістика тексту”, Функціональна стилістика”), у спецкурсах з лінгвістики тексту та теорії комунікації, на практичних заняттях з французької мови, при написанні наукових праць, навчальних посібників, курсових, дипломних та магістерських робіт з філології.
Основні положення, які виносяться на захист:
Текстам інтерв’ю в пресі властиве поєднання стандарта та експресивності. Згідно з класифікацією за каналом передачі інформації виокремлюються аудіально комуніковані інтерв’ю (усний канал комунікації) радіо-, телеінтерв’ю та телефонні інтерв’ю; друковані інтерв’ю (візуальний, писемний канал комунікації) інтерв’ю в пресі та друковані віртуальні інтерв’ю.
У сучасній французькій пресі існує тенденція до узагальненого подання жанру діалогічних текстів, побудованих за методом інтерв’ю. Вживання в інтерв’ю сучасної французької преси стилістичних засобів мотивується темою текстів.
Основними складниками комунікативної ситуації текстів інтерв’ю сучасної французької преси є колективні автори (журналіст-інтерв’юер та респондент, які створюють усний діалог як підґрунтя відповідного тексту інтерв’ю сучасної французької преси, журналіст додає до матеріалів діалогу друковані елементи текстооформлення); соціальний адресат текстів (читач), візуальний канал передачі інформації. Кодування інформації відбувається завдяки графічним мовним та візуальним засобам.
Прагматика текстів інтерв’ю сучасної французької преси формується комунікативним наміром та прагматичною настановою авторів, контекстом та пресупозицією. Комунікативний намір журналіста є спонукальним та інформативним, респондента інформативним. Прагматична настанова авторів полягає у впливі на масового адресата (читача). Контекст інтерв’ю формується на мовленнєвому та комунікативному рівнях. У текстах інтерв’ю сучасної французької преси вживаними є конвенціональні та неконвенціональні імпліцитні пресупозиції (імплікатури).
Комунікативно-прагматична модель текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі репрезентована наступними комунікативними блоками: рубрикою, заголовним комплексом, діалогічними комунікативними блоками, блоком-посиланням на інтерв’юера, допоміжними факультативними комунікативними блоками (мовними, візуальними, змішаними). Кожен комунікативний блок створюється та функціонує з урахуванням комунікативного наміру та прагматичної настанови авторів тексту інтерв’ю сучасної французької преси.
Діалогічні комунікативні блоки текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі формують інформативні мовленнєві єдності між інтерв’юером та респондентом, які характеризуються послідовним зв’язком та загальним взаємозв’язком реплік-запитань та реплік-відповідей. Запитання інтерв’юера представлені у текстах питальними та формально питальними мовленнєвими актами.
Тексти інтерв’ю сучасної французької преси створюються за рахунок уживання лексико-стилістичних засобів (термінів, запозичень, історизмів, неологізмів, абревіатур, топонімів); морфолого-стилістичних засобів (артикля, невживання артикля, особових та вказівних займенників, неозначеного займенника on, іменників, якісних прикметників, прислівників, дієслів); синтактико-стилістичних (повторів, виокремлювальних зворотів, еліптичних, називних, модально-емоційних речень, зв’язного та незв’язного синтаксиса тощо), стилістичних фігур (метафор, образних порівнянь, метонімії, персоніфікації, перифрази, іронії, алюзії, оксюморона, гіперболи, літоти, повтора, конвергенції засобів тощо); графічних засобів (знаків пунктуації, шрифтів, допоміжних графічних засобів геометричних фігур), графіко-фонетичних засобів (графонів).
8. Добір стилістичних засобів усіх рівнів текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі зумовлений комунікативними намірами, прагматичними настановами авторів створюваних текстів, відповідністю засобів загальним ознакам публіцистичного стилю стандарту та експресії.
Апробація основних положень і результатів дисертації здійснювалася на 6 конференціях, у тому числі міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми вербальної комунікації: мова і суспільство” (Київ, 2003); 10-ій Всеукраїнській науковій філологічній конференції Сучасні тенденції розвитку лінгвістики та європейської і американської літератур” (Черкаси, 2004); двох міжвузівських наукових конференціях молодих учених: міжвузівській науковій конференції молодих учених Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, 2003), Другій міжвузівській науковій конференції молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004); науково-практичній конференції викладацького складу КДЛУ (Київ, 1999); науково-методичній конференції Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004).
Публікації. Основні результати дослідження відображено у п’яти статтях, надрукованих у фахових виданнях ВАК України (2,63 др. арк.), та матеріалах двох конференцій. Загальний обсяг публікацій 2,93 др. арк.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, переліку умовних скорочень, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу, додатків. Загальний обсяг дисертації 206 стор.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, робочу гіпотезу, мету та конкретні завдання, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано основні положення, які виносяться на захист, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.
У розділі 1 Комунікативно-прагматичний аспект дослідження текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі” розглянуто основні аспекти сучасного дослідження текстів інтерв’ю, проаналізовано типові ознаки текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі, визначено та охарактеризовано основні складники комунікативної ситуації як підґрунтя текстів інтерв’ю в пресі, виокремлено та досліджено складники прагматики текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі комунікативний намір, прагматичну настанову, контекст, пресупозицію.
У розділі 2 Структурні особливості текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі” проаналізовано роль мовленнєвої взаємодії інтерв’юера та респондента, визначено мінімальні одиниці структури текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі й виявлено їх загальні комунікативні та прагматичні ознаки.
У розділі 3 Стилістичні засоби текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі” досліджено мовні та графічні стилістичні засоби, використані для створення текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі з метою реалізації комунікативних намірів та прагматичних настанов їх авторів.
У загальних висновках подано підсумок результатів проведеного дослідження, окреслено шляхи та перспективи подальшого вивчення обраної проблематики.
У додатках наведено дані кількісного аналізу структури текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі, подано таблицю проаналізованих у дисертаційному дослідженні стилістичних засобів інтерв’ю.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У текстах преси висвітлення події відбувається на інформативному, аналітичному (публіцистичному) або художньому підґрунті. Популярність інтерв’ю як жанру текстів спричинила наявність кількох класифікацій текстів інтерв’ю. Класифікаційні ознаки є індивідуальними для кожного тексту інтерв’ю преси. У запропонованій автором дисертаційного дослідження класифікації інтерв’ю за каналом передачі інформації передбачається виокремлення аудіально (усний канал) та візуально (писемний канал) комунікованих текстів інтерв’ю. Аудіально комуніковані тексти інтерв’ю представлені радіо-, телеінтерв’ю та телефонними інтерв’ю, візуально комуніковані друкованими віртуальними інтерв’ю та інтерв’ю в пресі.
Підґрунтям основної частини текстів інтерв’ю преси є усний діалог за методом інтерв’ю, який передбачає добір інформації шляхом постановки запитань та надання відповідей. Віднесення текстів, які за більшістю ознак є побудованими за методом інтерв’ю (у питально-відповідній формі, за умови виконання журналістом виключно ролі інтерв’юера тощо) до інших жанрів, пояснюється традиціями сучасних французьких видань та творчим задумом автора-журналіста. Добір у текстах інтерв’ю сучасної французької преси стилістичних засобів зумовлюється відповідністю темі та предмету текстів, їх використанням для реалізації комунікативного наміру авторів текстів.
Тексти інтерв’ю сучасної французької преси представлені колективними авторами журналістом-інтерв’юером та респондентом, які є суб’єктами взаємозумовленого мовлення у текстах цього жанру. Журналіст є фіктивним автором тексту відповідей респондента, реальним автором створеного тексту запитань і текстооформлюючих елементів тексту. Респондент є реальним автором тексту відповідей. Об’єктивність текстів та мовленнєвої поведінки їх авторів зумовлена Мюнхенською хартією, Хартією журналіста, мовленнєвим контрактом, поєднаними з постулатами П.Ґрайса. Автори текстів інтерв’ю сучасної французької преси обирають певну комунікативну стратегію і тактику з метою реалізації комунікативного наміру. Журналіст та респондент виконують в інтерв’ю сучасної французької преси соціальні та мовленнєві ролі. Журналісту притаманна соціальна роль запитувача інформації, мовленнєві ролі питальна, експлікативна, оцінна, спрямовуюча. Респонденту властива соціально пряма роль інформатора та мовленнєва інформативна, експлікативна, оцінна роль тощо. Мовленнєва поведінка колективних авторів текстів інтерв’ю сучасної французької преси зумовлена антропоцентричними факторами.
Належність інтерв’ю в сучасній французькій пресі до текстів відкладеної комунікації пов’язана з віддаленістю їх авторів та адресата у дейксисі. Адресатом інтерв’ю сучасної французької преси є масовий реальний та потенційний читач, близький за ознаками до гіпотетичного (ідеального реального) адресата. Основними соціально-типологічними характеристиками реального адресата текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі є його колективний характер, володіння французькою мовою. Категорію потенційного оказіонального адресата складають додаткові читачі, перцептивні здібності яких автори не враховують. Вірогідність сприйняття текстів адресатом залежить від їх резистивних та рецептивних ознак. Належність інтерв’ю в сучасній французькій пресі до текстів односторонньої комунікації полягає у неможливості читачів висловити авторам тексту свою позицію.
У текстах інтерв’ю сучасної французької преси мовна, немовна та парамовна інформація кодується графічними мовними та візуальними засобами. Інформація текстів інтерв’ю в пресі надається адресатові через єдиний можливий візуальний канал комунікації.
Комунікативний спонукальний намір журналіста реалізується у стимулюванні респондента до відповіді у діалогічній частині тексту інтерв’ю, інформативний комунікативний намір у комунікації створеної ним частині відповідного тексту інтерв’ю в пресі. Респонденту притаманний інформативний комунікативний намір. Прагматична настанова авторів пов’язана із впливом на масового адресата-читача через комунікований текст і його спонуканням до висновків, учинків тощо.
Мовленнєвий контекст інтерв’ю в сучасній французькій пресі поєднаний з предметним та подійовим підґрунтям відповідної комунікативної ситуації. Ситуативний дейксис тексту інтерв’ю в сучасній французькій пресі часові та просторові ознаки обирається залежно від комунікативного наміру авторів тексту, реального часу описуваної події, містить посилання на денотати інтерв’ю (часу, місця, предмета).
У текстах інтерв’ю сучасної французької преси пресупозиція є комунікативним контекстом, пов’язаним із мовленнєним контекстом. Назвою інтерв’ю” пресупозиціонально передбачено комунікацію тексту преси, який за формальними ознаками відповідає жанру інтерв’ю. Вживання журналістом-інтерв’юером та респондентом імплікатур сприяє реалізації у текстах їх комунікативних намірів та додатковому імпліцитному інформуванню читача.
Мовленнєва взаємодія є типовою рисою усної та писемної (друкованої) діалогічної комунікації. Усні інтерв’ю та побудована на їх основі діалогічна текстотвірна частина текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі передають взаємоспрямовану комунікацію інтерв’юером та респондентом інформації щодо теми інтерв’ю масовому адресату-читачу. Соціально зумовлена комунікація МА інтерв’юера та респондента реалізується завдяки стилістичним засобам різних рівнів.
У текстах інтерв’ю в сучасній французькій пресі взаємодії властива мовна диференціація учасників комунікативної ситуації (я, ми ти, ви), оскільки мовленнєва діяльність кожного з них є адресованою партнеру по комунікації; підпорядкованість правилам внутрішнього розвитку діалогу та зв’язок із контекстом; стереотипи мовлення та відносин між учасниками комунікативної ситуації, які відбивають ступінь підпорядкування комунікантів соціальним і лінгвістичним нормам, умовностям поведінки.
Складники комунікативно-прагматичної моделі текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі виконують окремі функції, які сприяють реалізації загального комунікативного наміру та прагматичної настанови авторів текстів. Текстотвірні КБ комунікують загальну денотативну інформацію текстів, текстооформлюючі додаткову інформацію, яка надає інтерв’ю в пресі рис комунікативного цілого.
Текстооформлюючий КБ-рубрика наділений прагматичною функцією орієнтира та акцентування уваги, КБ-заголовний комплекс подання адресату-читачу інформації, необхідної для сприйняття подальшого тексту, об’ємні заголовні комплекси мають на меті спонукати читача прочитати текст. У діалогічних блоках комунікується основна інформація текстів інтерв’ю в пресі.
У текстах інтерв’ю сучасної французької преси МА інтерв’юера та респондента створюють діалогічні єдності, які формують зв’язані з іншими єдностями послідовності та є взаємопов’язаними з іншими репліками різними видами відносин (уточнення, сегментації, конкретизації, узагальнення, є полемічними репліками, репліками інтерв’юера, що підтримують респондента). Відсутність взаємозв’язку між окремими інформативними єдностями діалогічних блоків текстів маркує межу тематичної послідовності інтерв’ю.
За комунікативно-прагматичною спрямованістю МА інтерв’юера розподіляються на питальні та формально питальні. До питальних належать загальні (вони вимагають відповіді-згоди чи незгоди), спеціальні (де, коли, навіщо тощо), суб’єктивовані (мають вказівку на джерело відповіді), модалізовані (містять посилання на вірогідність та об’єктивність відповіді), спонукальні МА (запит інформації у наказовому способі). Формально питальними є оповідні та стверджувальні МА інтерв’юера.
У діалогічних блоках респондент створює переважно автоцентричний текст. Винятком є офіційні та напівофіційні інтерв’ю, в яких текст респондента є соціоцентричним.
КБ-посилання на інтерв’юера може мати адресатно-рецептивну, резистивну або прагматичну функцію стосовно автора-журналіста. Авторську участь респондента та обмежену роль журналіста-інтерв’юера у створенні діалогічної частини текстів інтерв’ю, зокрема сучасної французької преси, підкреслює усталена модель посилання на інтерв’юера Propos recuеillis par .
У допоміжних факультативних мовних, візуальних та змішаних КБ текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі подається додаткова інформація, яка підвищує загальну інформативність текстів інтерв’ю. Факультативні блоки виконують різні прагматичні функції (виступають орієнтиром, резюме, реалізують сигнальну функцію, акцентують увагу адресата на певному факті тощо). Максимальний комунікативний та прагматичний потенціал мають змішані КБ, оскільки комунікована у них інформація закодована мовленнєво та немовленнєво.
У текстах інтерв’ю сучасної французької преси стилістичні засоби вживаються відповідно до загальних ознак текстів публіцистичного стилю стандарту, експресії, а також оцінного комплексу та мовної економії. Доречне використання у контексті стилістичних засобів різної природи сприяє реалізації комунікативних намірів авторів та прагматичної настанови, з якою вони створюють тексти.
Вибір лексико-стилістичних засобів (термінів, запозичень, історизмів, неологізмів, абревіатур, топонімів) залежить передусім від їх ситуативного комунікативного та прагматичного потенціалу. Вживання відповідних темі інтерв’ю та доречних у контексті лексико-стилістичних засобів сприяє успішній комунікації текстів інтерв’ю.
Морфолого-стилістичні засоби (особливості вживання артикля, особові та вказівні займенники, неозначений займенник on, іменники, якісні прикметники, прислівники, дієслова) вживаються для надання залежно від наміру авторів текстам інтерв’ю сучасної французької преси експресивності, стандарту, рис суб’єктивної комунікації, проспективної (ретроспективної) спрямованості тощо.
Синтаксико-стилістичні засоби є допоміжними у створенні експресивно насичених текстів інтерв’ю (повтор, модально-емоційні речення, синтаксичні конструкції з різними видами підрядного та сурядного зв’язку, емоційний синтаксис, незв’язні синтаксичні конструкції, питальні конструкції без інверсії, вставні речення, відокремлення членів речення тощо).
Синтактико-стилістичними засобами текстів інтерв’ю сучасної французької преси, що надають текстам ознак стандарту, є виокремлювальні звороти, еліптичні та називні речення, слова-речення, які коротко передають стверджувальну (заперечну) відповідь, зв’язні синтаксичні конструкції, перерахування, безособові речення, прикладки, пряма та непряма мова.
Стилістичні фігури вживаються у текстах інтерв’ю сучасної французької преси як засіб репрезентації їх стандарту (традиційна метафора, метонімія, традиційна перифраза, алюзія, оксюморон, повтор, синтаксичний паралелізм, риторичні запитання). Авторська метафора, розгорнута метафора, образне порівняння, персоніфікація, іронія, гіпербола, літота, градація, антитеза, конвергенція стилістичних засобів є допоміжними у створенні загальної експресивності текстів інтерв’ю в пресі.
Основними графічними засобами текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі є особливості вживання шрифтів, додаткове графічне оформлення геометричні фігури, малюнки тощо, стилістичне вживання знаків пунктуації; графіко-фонетичними графони. Графіко-фонетичні та графічні засоби подають візуально інформацію текстів інтерв’ю, передають додаткову інформацію відповідних усних діалогів інтерв’ю (стосовно немовленнєвої поведінки інтерв’юера та респондента, модальності спілкування тощо).
Комунікативні наміри та прагматичні настанови колективних авторів текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі реалізуються шляхом використання візуальної графічної мовної інформації, закладеної пресупозиційно у лексико-стилістичних, морфолого-стилістичних, синтактико-стилістичних засобах, стилістичних фігурах, графічних та графіко-фонетичних засобах, які сприяють підвищенню інформативності та вірогідності сприйняття текстів цього жанру читачем.
Перспективним, на наш погляд, є дослідження прагматичного аспекту текстів інтерв’ю на матеріалі кількох мов, а також вивчення комунікативно-прагматичного потенціалу засобів текстів інтерв’ю в сучасній французькій пресі, запозичених з інших жанрів та стилів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Акишина Т.Е., Хадов П.В. Жанровый аспект анализа текста // Иностранные языки в школе. 1982. №4. С. 84-88.
Аль-Саид Мохамед. Хронотоп газетного тексту (лінгво-когнітивне дослідження на матеріалі інформаційних повідомлень англомовних газет): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - Одеса, 2001. - 182 с.
Аналіз і інтерпретація тексту: навч. посіб. з стилістики франц. мови для студ. філол. ф-тів ун-ту / К.І.Кириленко, С.Г.Саєнко, Н.М.Шевцова, С.О.Шмельова. К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. 100 с.
Анисимова Е.Е. Паралингвистика и текст (к проблеме креолизованных и гибридных текстов) // Вопросы языкознания. 1992. №1. С. 71-78.
Апалат Г.П. Комунікативні стратегії і тактики інтерв’юера у текстах інтерв’ю сучасної англомовної преси // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Видавничий центр КНЛУ. 2002. Т. 5, №1. С. 100-107.
Апалат Г.П. Структура, семантика і прагматика текстів інтерв’ю (на матеріалі сучасної англомовної преси): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - К., 2002. - 203 с.
Арама Б.Е. Модальность: действие в пространстве и во времени // Категоризация мира: пространство и время. М.: Диалог МГУ”. 1997. С. 130-131.
Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высшая школа, 1991. - 140 с.
Арнольд И.В. Семантика, стилистика, интертекстуальность. СПб.: Изд-во СПбУ, 1999. 444 с.
Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С. 136-137.
Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. - 1981. - Т. 40, №4. - С. 356-367.
Архипов А.Ф. Некоторые синтактико-стилистические особенности жанра радиоинтервью в их экстралингвистической обусловленности (на материале радиовещания ГДР) // Вопросы романо-германской филологии: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. - 1974. Вып. 82. С. 91-97.
Архипов А.Ф. О стилистическом анализе заглавия при переводе прессы // Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. - 1980. Вып. 158. С. 23-33.
Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. - 394 с.
Барманкулов М.К. Жанры печати, радиовещания и телевидения. Алма-Ата: Изд-во Казахск. ГУ, 1974. 127 с.
Барманкулов М.К. Журналистика для всех. Алма-Ата: Казахстан, 1979. 320 с.
Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс Универс”, 1994. 616 с.
Батурина Е.С. Лингвотекстовые особенности речевого жанра газетная информационная заметка” (на материале газетной прессы ФРГ): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т. - М., 1994. - 23 с.
Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Советская Россия, 1979. 320 с.
Бахтин М.М. Проблемы речевых жанров // Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. С. 428-472.
Бахтин М.М. Проблемы текста // Вопросы литературы. 1976. №10. С. 122-151.
Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.
Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 391 с.
Беликов В.И., Крысин Л.П. Социолингвистика: Учебник для вузов. М.: Рос. гос. гуманит. ун-т, 2001. 439 с.
Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Прогресс, 1974. - 448 с.
Бенвенист Э. О субъективности в языке // Проблемы общего языкознания. М.: Прогресс, 1973. С. 17-25.
Бергельсон М.Б. Языковые аспекты виртуальной коммуникации // Вестник МГУ. Сер.19. М.: Изд-во Моск. ун-та. 2002. - №1. - С. 55-67.
Бернацкая А.А. Приемы прагматизации заглавия // Логико-семантические и прагматические проблемы текста: Сб. науч. тр. - Красноярск: Красноярск. гос. пед. ин-т. - 1990. - С. 38-47.
Бескровная И.А. Поэтический текст как модель автокоммуникации: типы адресантов // Филологические науки. 1998. №5-6. С. 87-96.
Бисималиева М.К. О понятиях текст” и дискурс” // Филологические науки. 1999. №2. С. 78-85.
Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1990. - 88 с.
Богданов В.В. Текст и текстовое общение. СПб.: СПбГУ, 1993. 68 с.
Богин Г.И. Типология понимания текста. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1986. 86 с.
Борисенко Н.Д. Гендерний аспект репрезентації персонажного мовлення в англійських драматичних творах кінця ХХ століття: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - Житомир, 2003. - 231 с.
Борисова Е.Г. Отражение коммуникативной организации высказывания в лексическом значении // Вопросы языкознания. 1990. №2. С. 113-120.
Будагов Р.А. Язык и культура. М.: Добросвет, 2000. Ч. 3: Социолингвистика и стилистика. 160 с.
Бутиріна М.В. Комунікативні фактори функціонування публіцистичних текстів (на матеріалі журналів Літературно-науковий вісник” і Питання філософії та психології”): Дис. ... канд. філол. наук: 10.01.08. - Дніпропетровськ, 2001. - 165 с.
Валюсинская З.В. Вопросы изучения диалога в работах советских лингвистов // Синтаксис текста. М.: Изд-во Наука”, 1979. С. 299-313.
Василенко Н.В. Дискурсивна модель англомовного радіоінтерв’ю // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. К., 2001. Т. 4. №2. С. 90-97.
Веденина Л.Г. Особенности французского языка. М.: Просвещение, 1988. 240 с.
Винокур Г.О. Филологические исследования: Лингвистика и поэтика М.: Наука, 1990. 452 с.
Волков А.А. Композиция текстов массовой информации // Аспекты общей и частной лингвистической теории текста. М.: Наука, 1982. С. 75-101.
Волкогон Н.Л. Заголовок як аргументативний компонент рекламного дискурсу (на матеріалі іспанської мови) // Вісник Київського лінгвістичного університету. Серія Філологія. 2000. Т. 3, №2. С. 155-160.
Володина Г.И. Особенности выражения некоторых смыслов в разговорной речи. М.: МАКС Пресс, 2001. 156 с.
Воробьева О.П. Реализация фактора адресата в художественном тексте в аспекте лингвокультурной традиции // Филологические науки. 1992. №1. С. 59-66.
Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. - К.: Вища школа, 1993. - 200 с.
Выготский Л.С. Мышление и речь // Собр. соч. в 6-и т. М.: Педагогика, 1982. Т. 2. С. 5-361.
Габідулліна А.Р., Андрієнко Т.П., Кузема Н.В. Основи теорії мовної комунікації. Донецьк: Видавниче підприємство Регіон”, 2000. 196 с.
Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностранные языки в школе. 1982. №5. С. 11-17.
Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
Гак В.Г. Языковые преобразования. - М.: Школа Языки русской культуры”, 1998. - 768 с.
Галапчук О.М. Вікова диференціація стратегій і тактик дискурсу у сучасній англійській мові: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. - Луцьк, 2000. - 197 с.
Гальперин И.Р. О понятии текст” // Вопросы языкознания. 1974. №6. С. 68-77.
Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981. - 139 с.
Гапотченко Н.Є. Загальні характеристики та особливості комунікативної ситуації текстів преси // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. К., 2003. Т. 6. №1. С. 149-153.
&n