ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ ВНУТРІШНЬОГО МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Ф.МОРІАКА)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

o БУЦИКІНА Надія Євгенівна

· УДК 81’ 42.133.1 312”

ЛІНГВОКОГНІТИВНИЙ ТА КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ ВНУТРІШНЬОГО МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ
(НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ Ф.МОРІАКА)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

· Науковий керівник
доктор філологічних наук,
доцент
· КАГАНОВСЬКА Олена Марківна

Київ 2004

· ЗМІСТ
· ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ5
ВСТУП..7
· РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ВНУТРІШНЬОГО МОВЛЕННЯ В ХУДОЖНЬОМУ ТЕКСТІ У СВІТЛІ КОГНІТИВНО-ІНТЕРПРЕТАТИВНОГО ПІДХОДУ
1.1. Художній текст у когнітивно-інтерпретативній парадигмі...16
1.1.1. Лінгвокогнітивний аспект семантичних досліджень художнього тексту..17
1.1.2. Текстові концепти в ракурсі втілення смислу художнього тексту19
1.1.3. Художній текст як відображення індивідуально-авторської картини світу...22
1.1.4. Методи концептуального аналізу художнього тексту.24
1.2. Специфіка романного жанру французької літератури ХХ століття..29
1.2.1. Структура художньої оповіді французького роману ХХ століття..29
1.2.2. Поліфонія романної оповіді...31
1.3. Внутрішнє мовлення як засіб психологізації художньої оповіді 35
1.3.1. Лінгвопсихологічний аспект внутрішнього мовлення36
1.3.2. Форми репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів художнього твору.......40
Висновки до розділу 1...52
РОЗДІЛ 2. КОГНІТИВНА ДИНАМІКА РОЗГОРТАННЯ ТЕКСТОВИХ КОНЦЕПТІВ У ВНУТРІШНЬОМУ МОВЛЕННІ ПЕРСОНАЖІВ У РОМАНІ Ф.МОРІАКА AGNEAU”
2.1. Творчість Ф.Моріака як відображення його картини світу.54
2.2. Мовні засоби вираження текстових концептів у сильних позиціях роману Ф.Моріака Agneau”57
2.2.1. Текстові концепти заголовка роману.58
2.2.2. Текстові концепти епіграфа роману...66
2.2.3. Текстові концепти передмови до роману Agneau”..70
2.3. Внутрішнє мовлення як засіб створення композиційно-смислової структури роману Agneau”.76
2.3.1. Внутрішнє мовлення персонажів у часових планах роману 78
2.3.2. Внутрішнє мовлення в аспекті реалізації текстових концептів80
2.3.2.1. Текстові концепти як компонент розв’язки...81
2.3.2.2. Текстові концепти як компонент зав’язки.82
2.3.2.3. Текстові концепти як компонент кульмінації...95
2.3.3. Невербалізоване внутрішнє мовлення..106
§ Висновки до розділу 2112
РОЗДІЛ 3. ТИПОЛОГІЯ ВНУТРІШНЬОГО МОВЛЕННЯ ПЕРСОНАЖІВ У РОМАНАХ Ф.МОРІАКА
3.1. Наративна структура романів Ф.Моріака115
3.1.1. Внутрішнє мовлення персонажів у наративній структурі романів Ф.Моріака....117
3.1.2. Внутрішнє мовлення персонажів у функції опису..119
3.2. Внутрішнє мовлення персонажів із вставленим чужим мовленням.133
3.2.1. Внутрішнє мовлення персонажів із вставленою прямою мовою.134
3.2.2. Внутрішнє мовлення персонажів із вставленою непрямою мовою...147
3.2.3. Внутрішнє мовлення з гібридними формами передачі чужого мовлення154
3.3. Внутрішні діалоги в романах Ф.Моріака.171
3.4. Колективні форми внутрішнього мовлення184
3.5. Роль внутрішнього мовлення у розгортанні базових концептів романів Ф.Моріака189
Висновки до розділу 3193
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..201
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ..238
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ..240
ДОДАТКИ
Додаток А. Фрагменти ілюстративного матеріалу..242
Додаток Б. Таблиці кількісного розподілу внутрішнього мовлення в романі Ф.Моріака Agneau”..252
Додаток В. Схема наративно-концептуальної організації фіктивного внутрішнього діалогу..255
Додаток Д. Фрагмент індивідуально-авторської картини світу Ф.Моріака256

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВД внутрішній діалог
· ВМ внутрішнє мовлення
o ВМг внутрішній монолог
· ВНМ внутрішня непряма мова
· ВПМ внутрішня пряма мова
ВРф внутрішні рефлексії
НВМ невербалізоване внутрішнє мовлення
НМ непряма мова
o НПМ невласне-пряма мова
ПМ пряма мова
o ПС потік свідомості
§ ПЕРЕЛІК БІБЛІЙНИХ УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
· КНИГИ СТАРОГО ЗАПОВІТУ
o 1 М. Перша книга Мойсеєва: Буття
2 М. Друга книга Мойсеєва: Вихід
3 М. Третя книга Мойсеєва: Левіт
4 М. Четверта книга Мойсеєва: Числа
1 Сам. Перша книга Самуїлова
2 Сам. Друга книга Самуїлова
Йов. Книга Йова
Пс. Книга Псалмів
Іс. Книга пророка Ісаї
Єз. Книга пророка Єзекіїля
Ос. Книга пророка Осії
КНИГИ НОВОГО ЗАПОВІТУ
Мт. Євангелія від св. Матвія
Мр. Євангелія від св. Марка
Лк. Євангелія від св. Луки
Ів. Євангелія від св. Івана
Дії Дії святих апостолів
Рим. Послання св. апостола Павла до римлян
1 Кор. Перше послання св. апостола Павла до коринтян
2 Кор. Друге послання св. апостола Павла до коринтян
Гал. Послання св. апостола Павла до галатів
Фил. Послання св. апостола Павла до филип’ян
1 Тим. Перше послання св. апостола Павла до Тимофія
Євр. Послання до євреїв
Як. Соборне послання св. апостола Якова
1 Петр. Перше соборне послання св. апостола Петра
o 1 Ів. Перше соборне послання св. апостола Івана
Об. Об’явлення св. Івана Богослова

· ВСТУП

У лінгвістичних дослідженнях останнього часу переважають інтеграційні тенденції, завдяки яким формується і розвивається нова, когнітивно-дискурсивна парадигма наукового знання [107, с. 60; 185, с. 227; 187, с. 12]. Сучасна лінгвістична парадигма ставить за мету розв’язання проблеми репрезентації знань, а також експлікації та передачі інформації у мові й мовленні. Спрямованість сучасних лінгвістичних досліджень на розгляд мовних одиниць у когнітивному й комунікативному аспектах визначає пріоритет вивчення різноманітних форм відображення мовленнєво-розумової діяльності мовця в художньому творі. Однією з цих форм є внутрішнє мовлення (ВМ), що віддзеркалює в художньо опрацьованому вигляді пізнавальний досвід суб’єкта мовлення персонажа або автора художнього твору.
Питання репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів, які були у фокусі філологічних досліджень ХХ століття, і зараз залишаються об’єктами пильної уваги вітчизняних та іноземних лінгвістів. Для визначення явища ВМ використовуються різні терміни: невласне-пряма мова” [6, с. 9], внутрішній монолог” [132, с. 10], вільна пряма мова” [366, с. 425; пор.: 403, с. 85], внутрішня пряма мова” [102, с. 25], внутрішнє мовлення” [173, с. 7; 189, с. 37; 192, с. 162; 205, с. 171; 312, с. 30; 401, с. 31], відтворена внутрішня дія” [234, с. 40], інтрасуб’єктний мовленнєвий акт” [263, с. 5] тощо. Деякі з цих понять у працях окремих авторів перетинаються. У нашій роботі ми вважаємо за доцільне дотримуватися традиційного терміну внутрішнє мовлення” на позначення процесу та продукта мовленнєво-розумової діяльності суб’єкта свідомості, що відтворені засобами художньої мови в тексті. Ми розглядаємо ВМ як інтеграційний комплекс (за І.А.Бехтою [49, с. 157]), що може поєднувати в одному факті свідомості різні форми репрезентації цієї діяльності: невласне-пряму мову, внутрішні рефлексії, внутрішній монолог і внутрішній діалог, а також відтворення персонажних перцепцій разом із думками, інтерпретовану нами як невербалізоване внутрішнє мовлення” (за А.Рабателем [402, с. 51; 403, с. 86]).
Різноманітність теоретичних тлумачень ВМ та постійна увага науковців до цього явища, дослідження якого не вичерпує його сутності, а лише висвітлює нові ракурси й перспективи вивчення, свідчить про актуальність вибору теми дисертації. Актуальність обраної теми визначається також загальною спрямованістю сучасної лінгвопоетики на вивчення семантики художнього тексту. Вивчення функціонування ВМ у художньому творі з виходом у площину лінгвокогнітивних процесів сприяє встановленню взаємозв’язку між мовою та мисленням, з’ясуванню питань об’єктивації знань про світ у мовних формах. Це зумовлює необхідність подальшого всебічного аналізу функціонування художньо відтвореного ВМ з використанням новітніх методик, зорієнтованих на проникнення в глибинні механізми художньої творчості. При комплексному підході до вивчення ВМ у художньому тексті актуальною стає інтеграція когнітивного та наративного планів, яка дозволяє висвітлити лінгвокогнітивний і комунікативний аспекти цього явища, продемонструвати його роль у відображенні ментальної та історико-культурної сутності мовного суб’єкта автора художнього твору.
З метою вивчення функціонування ВМ у художньому тексті нами сформульовано таку робочу гіпотезу: форми репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів у художньому творі є носіями його концептуальної інформації. Під концептуальною інформацією ми розуміємо інформацію, шляхом аналізу якої вичленовуються текстові концепти і яка створює підґрунтя для розгортання базових концептів художнього твору. Вичленування базових концептів з ВМ персонажів дозволяє реконструювати фрагменти індивідуально-авторської картини світу письменника.
Дослідження внутрішнього мовлення на матеріалі художньої прози окремого автора пов’язане як із проблемою вивчення особливостей авторського стилю у синхронії та діахронії, так і з питанням побудови художніх творів цього автора в плані їхнього сюжетно-композиційного оформлення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану комплексної наукової теми Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови”, яка розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 25 вересня 2000 року). Проблематика розглянутої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Метою роботи є визначення ролі внутрішнього мовлення для реконструкції фрагмента індивідуально-авторської картини світу французького письменника Франсуа Моріака шляхом вивчення лінгвокогнітивного та комунікативного аспектів форм репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів художнього твору.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:
· уточнити смисл поняття внутрішнє мовлення” з урахуванням сучасної когнітивно-інтерпретативної парадигми;
· визначити особливості внутрішнього мовлення як засобу формування авторської картини світу в романах Ф.Моріака;
· виявити особливості когнітивної динаміки розгортання текстових концептів у внутрішньому мовленні персонажів творів Ф.Моріака;
· окреслити функції внутрішнього мовлення персонажів шляхом ідентифікації текстових концептів у сильних позиціях аналізованих творів Ф.Моріака;
· проаналізувати внутрішнє мовлення персонажів у наративній структурі романів Ф.Моріака для виділення його типологічних ознак;
· установити мовні й мовленнєві особливості формування індивідуально-авторської картини світу Ф.Моріака шляхом аналізу розгортання базових концептів його романів;
· виявити й описати форми внутрішнього мовлення в аспекті їхньої структури й семантики.
Об’єктом дослідження є внутрішнє мовлення персонажів у художній прозі французького письменника Ф.Моріака.
Предметом дисертаційного дослідження є лінгвокогнітивний та комунікативний аспекти внутрішнього мовлення персонажів в аналізованих романах.
Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дослідження ґрунтуються на загальних положеннях системного аналізу. Метод концептуального аналізу спрямований, з одного боку, на виявлення концептуальної інформації з фрагментів ВМ у ракурсі вивчення їхньої ролі в композиційній та наративній структурі художніх творів, з іншого, на реконструкцію фрагмента індивідуально-авторської картини світу письменника. Визначення значущих текстових елементів, контекстуально збагачених додатковим поняттєвим та емоційним змістом, спирається на методи контекстуально-ситуативного та інтерпретативного аналізів. Для виявлення естетичного навантаження певних одиниць у тексті залучено елементи трансформаційної методики. Методи лексичного й граматичного аналізу застосовані для відстеження ролі лексико-синтаксичних засобів у розгортанні текстових концептів у фрагментах ВМ. Кількісний аналіз отриманих мовних даних проведено з метою визначення специфіки ВМ як засобу композиції.
Матеріалом дослідження послугували твори французького письменника Ф.Моріака три романи La Pharisienne”, Agneau”, Un adolescent d’autrefois” (загальний обсяг 596 стор., кількість значущих текстових елементів 6 тисяч одиниць). До кола значущих текстових елементів входять явища мовного та мовленнєвого планів (від окремих лексичних одиниць до висловлень, фрагментів тексту і далі до цілого тексту), семантика яких визначає їх як засоби репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів.
Звернення до творів указаного письменника зумовлене тим, що він є одним із визнаних майстрів техніки інтроспективного зображення особистості в художньому творі. Його творчість мала значний вплив на розвиток психологізованої літератури ХХ століття та на творчий доробок християнських письменників, що сприяло кристалізації фундаментальних рис французької романістики в цілому.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що тут уперше досліджено лінгвокогнітивний аспект внутрішнього мовлення персонажів художнього твору. Уперше проведено концептуальний аналіз ВМ як засобу композиції романів Ф.Моріака. Виділено мовні й мовленнєві механізми та описано специфіку концептуалізації в невербалізованому внутрішньому мовленні. Новим у роботі є дослідження ВМ у наративному аспекті з позицій кореляції точок зору оповідача й персонажа, рівнів фокалізації з подальшим вичленуванням концептуальної інформації. Уперше здійснено структурний, семантичний та концептуальний аналіз ВМ із вставленим чужим мовленням. Новим є концептуально-наративний аналіз форм колективного ВМ. Наукова новизна роботи полягає також у тому, що ВМ персонажів художнього твору розглянуто як одну з форм реалізації мовної концепції світу, складової частини концептуальної картини світу автора.
Теоретичне значення дослідження зумовлене новим підходом до розгляду ВМ та функціонування мовних форм репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів у художньому тексті в ракурсі когнітивної лінгвістики та структурної поетики. За такого підходу розкрито мовні механізми формування індивідуально-авторської картини світу французького письменника Ф.Моріака крізь призму ВМ персонажів його творів. Дослідження ВМ у лінгвокогнітивному та комунікативному аспектах є подальшим розвитком когнітивно-комунікативного підходу до вивчення семантики художнього тексту.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання основних положень і висновків дисертації в теоретичних курсах стилістики (розділи Жанри та стилі”, Поетичні тропи й фігури мовлення”), лексикології (розділи Семасіологія”, Фразеологія”), теоретичної граматики французької мови (розділи Морфологія”, Синтаксис”), у спецкурсі з інтерпретації художнього тексту й розширенні на цій основі проблематики курсових, дипломних та магістерських праць студентів.
На захист винесені такі положення:
1. Внутрішнє мовлення персонажів у романах Ф.Моріака являє собою інтеграційні комплекси (за І.А.Бехтою [49, с. 157]), до яких входить невласне-пряма мова, внутрішні рефлексії, внутрішня пряма мова, внутрішня непряма мова, внутрішній монолог і діалог, невербалізоване внутрішнє мовлення, колективні форми внутрішнього мовлення. Внутрішнє мовлення є одним з основних засобів створення композиційно-смислової структури творів Ф.Моріака, а саме: зав’язки, кульмінації, розв’язки.
2. Невербалізоване внутрішнє мовлення у романах Ф.Моріака являє собою синестетичні комплекси: слухо-зорові, зорово-слухо-нюхові, дотиково-зорові. У невербалізованому внутрішньому мовленні спостерігається поєднання сенсорних реакцій персонажів з їхніми думками.
3. У наративній структурі моріаківських романів внутрішнє мовлення складає основу оповіді від 1-ї та 3-ї осіб. Розширення функцій внутрішнього мовлення у романах Ф.Моріака відбувається за рахунок уживання його як опису та оповіді.
4. Для художньої прози Ф.Моріака властиве введення до внутрішнього мовлення персонажів інших форм передачі чужого мовлення: чужої прямої і непрямої мови, цитат, аплікацій, фразеологізмів. Таким шляхом виникають додаткові точки зору, створюється своєрідний стереоскопічний ефект бачення, що є підґрунтям для вичленування концептуальної інформації з аналізованого внутрішнього мовлення. Колективне внутрішнє мовлення є злиттям голосів і точок зору, що призводить до монозвучання та моноскопічного ефекту бачення зображених подій і персонажів.
5. Внутрішні діалоги в романах Ф.Моріака функціонують в адресатних підсистемах: Я Я” і Я ТИ”. Внутрішні діалоги в підсистемі Я Я” є внутрішніми полілогами. Реалізація внутрішнього діалогу в підсистемі Я ТИ” пояснюється звертанням суб’єкта свідомості до уявного співбесідника та звертаннями в думках до Бога, тобто внутрішніми діалогами-молитвами. Персонажам Ф.Моріака властиві фіктивні діалоги розумові ретроспекції, спогади суб’єкта свідомості про розмову з іншим персонажем.
7. Текстові концепти, вичленовані із фрагментів внутрішнього мовлення персонажів проаналізованих романів, є базовими в індивідуально-авторській картині світу Ф.Моріака. Моріаківська картина світу є христоцентричною. Її специфіка зумовлена християнським світосприйняттм та приналежністю письменника до католицької церкви.
Апробацію результатів дослідження здійснено на восьми міжнародних конференціях: Наука і молодь” (Національний авіаційний університет, 10-11 жовтня 2001 р.), Мова, освіта і культура у сучасному світі” (Київський національний лінгвістичний університет, 20 грудня 2001 р.), Форма, значение и функции единиц языка и речи” (Минский государственный лингвистический университет, 16-17 мая 2002 р.), Мова і культура” (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 24-28 червня 2002 р.), Наука і освіта 2003” (Дніпропетровськ Дніпродзержинськ, http://www.nauka.dp.ua., 20 грудня-20 січня 2003 р.), Актуальні напрями сучасної слов’янської та романо-германської філології” (Рівненський інститут слов’янознавства, 15-16 квітня 2003 р.), Україна наукова 2003” (Дніпропетровськ Запоріжжя, http://www.nauka.dp.ua., 16-20 червня 2003 р.), Динаміка наукових досліджень 2003” (Дніпропетровськ Дніпродзержинськ Київ., http://www.nauka.dp.ua., 20-27 жовтня 2003 р.); на трьох міжвузівських конференціях: Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київський національний лінгвістичний університет, 9-12 квітня 2002 р.), Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецький національний університет, 13-14 лютого 2003 р.), Мови і культури у сучасному світі” (Київський національний лінгвістичний університет, 8-11 квітня 2003 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в трьох статтях у фахових наукових виданнях ВАК України (1,9 др. арк.) та в матеріалах міжнародних і міжвузівських лінгвістичних конференцій (5 доповідей). Загальний обсяг публікацій 3,33 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу та додатків.
У вступі обґрунтовано доцільність проведення дослідження, актуальність обраної теми, визначено наукову новизну, сформульовано мету, завдання й основні положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, викладено теоретичне й практичне значення його результатів.
У першому розділі Проблеми вивчення внутрішнього мовлення в художньому тексті у світлі когнітивно-інтерпретативного підходу” представлено теоретичні положення, на які спирається дослідження семантики художнього тексту в межах когнітивно-інтерпретативної парадигми, описано методи концептуального аналізу, окреслено коло трансформаційних процесів у романній оповіді французької літератури ХХ століття, проведено аналіз наукових підходів до визначення внутрішнього мовлення, його природи та форм відтворення в художньому тексті. Художня репрезентація перцепцій персонажів інтерпретована як невербалізоване внутрішнє мовлення”.
У другому розділі Когнітивна динаміка розгортання текстових концептів у внутрішньому мовленні персонажів у романі Ф.Моріака ″Agneau″” досліджено роль внутрішнього мовлення в композиції моріаківського роману, найбільш показового для його світосприйняття. Простежено когнітивну динаміку розгортання текстових концептів у внутрішньому мовленні ключових композиційних складників: зав’язки, кульмінації, розв’язки. Окреслено функції внутрішнього мовлення персонажів шляхом ідентифікації текстових концептів у сильних позиціях роману Ф.Моріака Agneau”. Описано специфіку концептуалізації в невербалізованому внутрішньому мовленні.
Третій розділ Типологія внутрішнього мовлення персонажів у романах Ф.Моріака” спрямовано на визначення ролі внутрішнього мовлення в наративній структурі аналізованих романів. Виявлено й описано форми внутрішнього мовлення у ракурсі їхньої структури й семантики. Реконструйовано фрагмент індивідуально-авторської картини світу письменника на основі базових концептів, вичленованих із внутрішнього мовлення персонажів його творів.
У загальних висновках підсумовано результати проведеного дисертаційного дослідження й окреслено шляхи подальших наукових розробок у галузі вивчення форм репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів художнього твору.
У додатках наведено фрагменти ілюстративного матеріалу, представлено таблиці кількісного розподілу внутрішнього мовлення у романі Ф.Моріака Agneau”, схему наративно-концептуальної організації фіктивного внутрішнього діалогу, фрагмент індивідуально-авторської картини світу Ф.Моріака.
Список використаних джерел нараховує 442 назви.

Обсяг тексту дисертації 200 сторінок, загальний обсяг роботи 256 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дослідження семантики художнього тексту в межах когнітивно-інтерпретативної парадигми дозволяють розглядати художній текст як когнітивно-комунікативне утворення. Результат авторського опанування дійсності, художній текст є відображенням ментальної та історико-культурної сутності мовного суб’єкта, представленої квантами структурованого знання концептами, що мають мовне вираження. Базові концепти, виділені в художньому тексті, дозволяють реконструювати реалізовану в ньому індивідуально-авторську картину світу.
Великий за обсягом художній твір роман, зокрема французький роман, протягом ХХ століття трансформувався в поліфонічну психологічну оповідь. Цьому сприяли зміни в логічній та часовій організації його сюжету, а також перехід до синтетичного художнього образу в зображенні людини. Зміни ролі автора, персонажа та читача у французькому психологічному романі ХХ століття зумовлені поліфонією романної оповіді. Розгортання подій у свідомості персонажів спричинило до утворення нових засобів характеризації форм внутрішнього мовлення персонажів.
Внутрішнє мовлення це мовленнєво-розумовий процес й одночасно результат цього процесу, в якому смисл слова переважає над його значенням. Внутрішнє мовлення є безпосереднім середовищем для формування та розгортання вербалізованих концептів. Воно характеризується специфічною комунікативністю, оскільки містить настанову на уявного присутнього чи відсутнього співбесідника. Структурно-семантичним компонентом форм репрезентації внутрішнього мовлення в художньому творі є його діалогічність, що нерідко переходить у полілогічність.
У сучасній лінгвістиці виділені такі форми репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів: невласне-пряма мова з інтерференцією суб΄єктно-мовленнєвих планів автора й персонажа; внутрішні рефлексії, які передають внутрішню миттєву реакцію героя на події. Найбільш суб΄єктивними формами внутрішнього мовлення є внутрішній монолог і внутрішній діалог, оскільки їм властиве збереження автономності персонажної й авторської ліній. Найменш розчленованою та найбільшою за обсягом формою внутрішнього мовлення є потік свідомості. Художня репрезентація перцепцій разом із думками персонажа інтерпретована як невербалізоване внутрішнє мовлення”. Усі форми внутрішнього мовлення характеризуються частковим взаємопроникненням і взаємопоглинанням у тканині художнього твору.
Одним із майстрів психологічної прози та інтроспективного зображення особистості у французькій літературі ХХ століття є Франсуа Моріак. Кожен його роман є в тій чи іншій мірі автобіографічним. Ключовим та найбільш показовим для ілюстрації моріаківського світогляду й розуміння концептуальної картини світу письменника-християнина є один із романів пізнього періоду творчості автора Agneau”.
Сильні позиції роману Ф.Моріака Agneau” заголовок, епіграф, передмова містять прихований, концептуально підтекстовий смисл, в якому реалізовано основний концепт автора. Проведений аналіз показав, що цим концептуально підтекстовим смислом є біблійне вчення про гріх та спокутування людини Богом.
За композиційною структурою роман Ф.Моріака розділений на рамку та внутрішньорамочний текст, за часом описуваних подій на план теперішнього та план минулого. Різні часові пласти у вільному порядку винесені пам’ятю персонажів на поверхню й об’єднані їхнім внутрішнім мовленням, що переплетене з авторською оповіддю. Основна увага сконцентрована на психологічному стані головних героїв, тому внутрішнє мовлення є основним художнім засобом для репродукції їх мовленнєво-розумової діяльності. Воно являє собою інтеграційні комплекси, до яких входить невласне-пряма мова, внутрішні рефлексії, внутрішня пряма мова, внутрішня непряма мова, внутрішній діалог, невербалізоване внутрішнє мовлення. Внутрішнє мовлення є одним із основних композиційних засобів у романі Agneau”. Воно виконує функції композиційних проспекцій, інтроспекцій, ретроспекцій, що в плані архітектоніки проявляється у вигляді зачинів, вставок, кінцівок.
Нерівномірним є розподіл внутрішнього мовлення в кількісному відношенні серед персонажів роману Ф.Моріака. Майже весь його основний масив (79%) сконцентровано в головному персонажі, свідомістю якого скерований розвиток тексту.
Найбільш насиченими внутрішнім мовленням у кількісному відношенні є зав’язка, розв’язка та кульмінаційний момент твору, в яких аналізоване мовлення несе важливе концептуальне навантаження. З цих фрагментів вичленований вершинний концепт твору ЛЮБОВ з концептами-складниками: АҐАПЕ БОЖА ЛЮБОВ, ЛЮБОВ ДО БОГА, СПОКУСА ІНШИМИ, ВІРА, СЛУЖІННЯ, САМОПОЖЕРТВА; ФІЛЕО ЛЮБОВ ДО ДИТИНИ, САМОТНІСТЬ У СІМ’Ї, САМОТНІСТЬ У СУСПІЛЬСТВІ; ЕРОС ПУСТЕЛЯ КОХАННЯ, СТРАЖДАННЯ.
Поєднання сенсорних реакцій персонажів з іхніми думками створює підґрунтя для концептоутворення в невербалізованому внутрішньому мовленні. Базуючись на перцепціях, невербалізоване внутрішнє мовлення в романі являє собою синестетичні комплекси: слухо-зорові, зорово-слухо-нюхові, дотиково-зорові.
Дослідження форм внутрішнього мовлення в когнітивному й комунікативному аспектах проведене на матеріалі трьох романів Ф.Моріака Agneau”, La Pharisienne”, Un adolescent d’autrefois”. Наративна структура моріаківських романів відзначена тим, що внутрішнє мовлення персонажів, представлене внутрішнім монологом та невласне-прямою мовою, складає основу оповіді від 1-ї та 3-ї осіб.
У романах Ф.Моріака внутрішнє мовлення розширює свої функції. Виступаючи як опис та оповідь, воно включає пейзажі, портрети, характеристики, а також зовнішнє мовлення інших персонажів. Залежно від того, який план домінує в аналізованому внутрішньому мовленні, де основою є невласне-пряма мова, план автора чи план персонажа, оповідні типи варіюють від інтрагетеродієгетичного до екстрагомодієгетичного. Зразки внутрішнього монологу є ілюстрацією інтрагомодієгетичного оповідного типу.
Для художньої прози Ф.Моріака властиве вживання внутрішнього мовлення персонажів із введеними до нього іншими формами передачі чужого мовлення. Внутрішня пряма мова персонажа, введена до фрагментів його внутрішнього мовлення, є розумовими звертаннями суб’єкта мовлення до Бога, до іншого персонажа та до самого себе. Чужа пряма мова, включена до внутрішнього мовлення персонажів, не нейтралізується сприйняттям суб’єкта свідомості й зберігає свою специфіку. Чужа непряма мова містить тлумачення подій і характеристику героїв з точки зору інших персонажів і суспільної думки. Цитати, введені до внутрішнього мовлення персонажів, за асоціативною базою являють собою: біблійні цитати та ремінісценції; цитати з творів класичних авторів; католицькі молитви латинською мовою; молитви французькою мовою; цитати з католицької духовної літератури; духовні гімни; фразеологізми; цитати з особистого листування персонажів; цитати, що мають опорною базою мовлення іншого персонажа; цитати, опорним текстом яких є мовлення самого персонажа.
Чужа пряма та непряма мова, а також гібридні форми передачі чужого мовлення: цитати, аплікації, фразеологізми привносять із собою додаткові точки зору, створюючи своєрідний стереоскопічний ефект бачення, що є підґрунтям для вичленування концептуальної інформації з аналізованого внутрішнього мовлення. Чужа колективна або індивідуальна точки зору впливають на формування точки зору суб’єкта свідомості, підтверджуючи думки персонажа посиланням на авторитетне джерело та ілюструючи його психологічний стан.
Внутрішні діалоги в романах Ф.Моріака функціонують в адресатних підсистемах: Я Я” і Я ТИ”. Внутрішні діалоги моріаківських персонажів у підсистемі Я Я” фактично є внутрішніми полілогами, оскільки являють собою поліфонію голосів: голосу автора, голосу персонажа та голосу його внутрішнього партнера. Реалізація внутрішнього діалогу в підсистемі Я ТИ” є випадками звертання суб’єкта свідомості до уявного співбесідника. Специфікою внутрішніх діалогів моріаківських персонажів є звертання у думках до Бога, тобто внутрішні діалоги-молитви. У романах наявні також внутрішні діалоги, побудовані в адресатній підсистемі Я ТИ”, всередині яких спостерігається психологічне розщеплення Я”-свідомості й, таким чином, вичленовується підсистема Я Я”. Персонажам Ф.Моріака властиві фіктивні діалоги розумові ретроспекції, спогади суб’єкта свідомості про розмову з іншим персонажем. Мовні партії суб’єктів свідомості у внутрішніх діалогах нерідко оформлені різними формами передачі чужого мовлення.
У формах колективного внутрішнього мовлення одночасно подані перцепції та думки кількох персонажів, залучені кілька свідомостей. Колективне внутрішнє мовлення є злиттям голосів, що утворюють монозвучання. Моноскопічний ефект бачення зображених подій і персонажів створений завдяки тому, що кілька суб’єктів свідомості виражають одну точку зору, одне бачення.
Концепти, вичленовані із фрагментів внутрішнього мовлення персонажів проаналізованих романів, з вершинним концептом ЛЮБОВ є базовими в індивідуально-авторській картині світу Ф.Моріака. Її специфіка зумовлена християнським світосприйняттм та приналежністю письменника до католицької церкви. Моріаківська картина світу є христоцентричною.
Подальші наукові дослідження проблем внутрішнього мовлення є перспективними як в галузі когнітивної лінгвістики та структурної поетики, так і в галузі наратології й прагматики. Перспективними ми вважаємо дослідження таких форм репрезентації мовленнєво-розумової діяльності персонажів, як невербалізоване внутрішнє мовлення та колективне внутрішнє мовлення, а також інтеграційні комплекси внутрішнього мовлення в поєднанні з цими формами, що є найменш вивченими у вітчизняній лінгвістиці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва О.С. Внутрішні монологи у романах І.П.Багряного // Мова і культура. Наукове видання. Сер. Філологія. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2000. Вип. 2. Т. ІІІ: Мова і художня творчість. С.5-7.
2. Амвросова С.В. Языковые средства полифонии в художественном тексте (на материале английских романов ХХ века): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. − М., 1984. 25 с.
3. Андреев Л. Чистилище Франсуа Мориака // Мориак Ф. Избранные произведения. Романы и повесть. М.: Радуга, 1985. С.5-16.
4. Андриевская А.А. Внутренняя речь и приемы ее художественного изображения // Вісник Київського університету. Сер. філології та журналістики. К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1965. №7. С.125-131.
5. Андриевская А.А. Стилистический прием несобственно-прямой речи как актуальный тип организации языка современной французской художественной прозы // Вісник Київського університету. Сер. філології та журналістики. К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1966. №8. С.130-135.
6. Андриевская А.А. Несобственно-прямая речь в художественной прозе Луи Арагона. − К.: Изд-во Киевск. ун-та, 1967. 171 с.
7. Андриевская А.А. Несобственно-прямая речь в современной французской художественной прозе: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 677 / КГУ им. Т.Г.Шевченко. − К., 1969. 64 с.
8. Арнольд И.В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста // Иностранные языки в школе. 1978. №4. С.23-31.
9. Арнольд И.В. О понимании термина текст” в стилистике декодирования // Стилистика художественной речи: Межвуз. сб. науч. тр. Л.: Ленинградск. гос. пед. ин-т, 1980. С.3-11.
10. Арнольд И.В. Импликация как прием построения текста и предмет филологического изучения // Вопросы языкознания. 1982. №4. С.83-91.
11. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. (Стилистика декодирования). 3-е изд. М.: Просвещение, 1990. 300 с.
12. Арнхэйм Э. Искусство и визуальное восприятие. М.: Прогресс, 1974. 392 с.
13. Арутюнова Н.Д. Диалогическая цитация. (К проблеме чужой речи) // Вопросы языкознания. 1986. №1. С.50-64.
14. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка, событие, факт. М.: Наука, 1988. 338 с.
15. Арутюнова Н.Д. Дискурс // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1990. С.136-137.
16. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С.5-32.
17. Арцишевська А.Л. Лінгвопрагматична типологія репрезентуючого компонента в системі форм репродукції чужої мови (на матеріалах англомовних оповідань ХХ століття): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. Львів, 2001. 180 с.
18. Аскольдов С.А. Концепт и слово // Русская словесность. От теории словесности к структуре текста. Антология / Под ред. В.П.Нерознака. М.: Academia, 1997. С.267-279.
19. Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / Отв. ред. Н.А.Слюсарева М.: Наука, 1982. 192 с.
20. Атарова К.Н., Лескис Г.Н. Семантика и структура повествования от первого лица // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и языка. 1976. Т. 35, №4. С.343-356.
21. Атарова К.Н., Лескис Г.Н. Семантика и структура повествования от третьего лица в художественной прозе // Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и языка. 1980. Т. 39, №1. С.33-46.
22. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе. М.-СПб.: Университетская книга, 2000. 511 с.
23. Ахутина Т.В. Единицы речевого общения, внутренняя речь, порождение речевого высказывания // Исследования речевого мышления в психолингвистике. М.: Наука, 1985. С.99-116.
24. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка. Воронеж: Изд-во Воронежск. ун-та, 1996. 104 с.
25. Багумян О.В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації соціальний захист” у сучасній американській публіцистиці // Філологічні науки: Ювілейний зб. наук. пр., присвячений 40-річчю ф-ту іноз. мов. Суми: Сумськ. держ. пед. ун-т ім. А.С.Макаренка, 2002. С.147-152.
26. Бакеркина В.В. О менталистском подходе к изучению политического дискурса // Тез. Второй междунар. конф. Язык и культура”. К.: Collegium, 1993. Ч. 1. С.61-62.
27. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1955. 416 с.
28. Баранов А.Г. Текст в функционально-прагматической парадигме. Краснодар: Изд-во Кубанск. гос. ун-та, 1988. 90 с.
29. Баранов А.Г. Специфика содержательной структуры художественного текста // Тез. выступл. на совещании Художественный текст: проблемы изучения”. М.: Ин-т рус. яз. АН СССР, 1990. С.5.
30. Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов н/Д: Изд-во Ростовск. ун-та, 1993. 182 с.
31. Барба Л.В. Лінгвокогнітивні особливості текстової ситуації злочин відповідальність” у різних функціональних стилях сучасної англійської мови: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. − К., 1999. 157 с.
32. Барт Р. Семиотика. Поэтика: Избранные работы: Пер. с фр. М.: Прогресс Универсус, 1994. 616 с.
33. Баталова Т.М. Ассоциативные и коннотативные связи в художественном тексте как средство создания образности // Лингвистические аспекты образности: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза, 1981. Вып. 174. С.75-82.
34. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. − М.: Художественная литература, 1975. − 504 с.
35. Бахтин М.М. Естетика словесного творчества. 2-е изд. М.: Искусство, 1986. 445с.
36. Бахтин М.М. Из предыстории романного слова // М.М. Бахтин. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. С.353-391.
37. Бахтин М.М. Проблема содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // М.М.Бахтин. Работы 1920-х г.г. К.: Next, 1994. С.257-320.
38. Бахтин М.М. Проблема текста // М.М.Бахтин. Собр. соч. в 7-и т. М.: Русские словари, 1996. Т. 5: Работы 1940-х начала 1960-х г.г. С.306-326.
39. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. − М.: Советская Россия, 1979. − 320 с.
40. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса. М.: Художественная литература, 1990. 543 с.
41. Бахтин М.М. 1961 год. Заметки // М.М.Бахтин. Собр. соч. в 7-и т. М.: Русские словари, 1996. Т. 5: Работы 1940-х начала 1960-х годов. С.329-360.
42. Бахтин М.М. (под маской). Диалогичность внутренней речи // Бахтин М.М. (под маской) Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. − М.: Лабиринт, 2000. С.539-542.
43. Бахтин М.М. (под маской). Художественное творчество и внутренняя речь // Бахтин М.М. (под маской) Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. − М.: Лабиринт, 2000. C.532-534.
44. Бацевич Ф.С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознавство. 1997. №6. С.30-36.
45. Башук А.И. Метафорическое осмысление концептов эмоциональной сферы в драматургии Н.Гумилева // Мова і культура. Наукове видання. Сер. Філологія. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2000. Вип. 2. Т. ІІІ: Мова і художня творчість. С.15-26.
46. Беличенко А.В. Концепт как условие диалогичности текста (М.М.Бахтин и знак) // Тез. ІІІ Саранск. междунар. Бахтинских чтений М.М.Бахтин и гуманитарное мышление на пороге ХХІ века”. Саранск: Изд-во Мордовск. ун-та, 1995. Ч. 2. С.12-14.
47. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Прогресс, 1974. 486 с.
48. Бехта І.А. Графічна візуалізація невласне-прямої мови в англомовній прозі малих форм // Іноземна філологія. 1991. Вип. 102. С.23-27.
49. Бехта И.А. Невласне-пряма мова в структурі жанру малих форм (на матеріалі американського short story” ХІХ-ХХ століть): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. − Львів, 1993. 188 с.
50. Бехта И.А. Персонажный дискурс в структуре текстовой коммуникации // Материалы докладов междунар. науч. конф. Форма, значение и функции единиц языка и речи”. Минск: Минск. гос. лингв. ун-т, 2002. Ч. 2. С.143-145.
51. Бехта И.А. Лінгвопрагматична реалізація персонажного дискурсу в художньому тексті // Слов’янський вісник: Зб. наук. пр. Сер. Філол. науки. Рівне: Рівненськ. ін-т слов’янознавства Київськ. славістичн. ун-ту, 2003. Вип. ІV. С.147-151.
52. Библер В.С. Мышление как творчество. (Введение в логику мысленного диалога). М.: Политиздат, 1975. 399 с.
53. Библер В.С. Понимание Выготским внутренней речи // На гранях логики культуры. М.: Русское феноменологическое общество, 1997. С.314-326.
54. Біблія або Книги Святого Письма Старого і Нового Заповіту. К.: Біблійна ліга України, 2001. 1523 с.
55. Бистрова О. Структуротворчі функції домінантних образів // Слово і час. 2001. №5. С.73-76.
56. Близнюк М.И. Конститутивные признаки несобственно-прямой речи в современной англоязычной прозе: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Одесск. гос. ун-т им. И.И.Мечникова. − Одесса, 1988. 16 с.
57. Бойкова Е.И. Композиция романа Франсуа Мориака Тереза Дескейру” // Іноземна філологія. 1983. №71. С.114-121.
58. Борухов Б.Л. Зеркальная” метафора в истории культуры // Логический анализ языка. Культурные концепты. М.: Наука, 1991. С.109-116.
59. Бреннер Ж. Моя история современной французской литературы. М.: Высшая школа, 1994. 352 с.
60. Брудный А.А. Подтекст и элементы внетекстовых знаковых структур // Смысловое восприятие речевого сообщения (в условиях массовой коммуникации). М.: Наука, 1976. С.152-159.
61. Брутян Г.А. Гипотеза Сепира-Уорфа. Ереван: Луйс, 1968. 66 с.
62. Бурбело В.Б. Эволюция речевых форм характеристики персонажа во французской литературе: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05. − К., 1980. 310 с.
63. Бурбело В.Б., Соломарская О.А. Лингвистика художественного текста. − К.: УМК ВО, 1988. 215 с.
64. Бутакова Л.О. Проблемы структурирования когнитивной реализации авторского сознания в тексте // Материалы Всероссийск. науч. конф. Язык. Человек. Картина мира”. Омск: Из-во Омск. гос. ун-та, 2000. Ч. 1. С.51-54.
65. Буцикіна Н.Є. Прозаїчна поліфонія: когнітивний та прагматичний аспекти // Наука і сучасність: Зб. наук. пр. К: Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова, 2002. Т. ХХХ. С.146-153.
66. Буцыкина Н.Е. Специфика коммуникативности внутренней речи // Материалы докладов междунар. науч. конф. Форма, значение и функции единиц языка и речи”. Минск: Минск. гос. лингв. ун-т, 2002. Ч. 2. С.149-151.
67. Буцикіна Н.Є. Форми репрезентації мовленнєво-мисленнєвої діяльності персонажів у художньому творі // Мова і культура. Наукове видання. Сер. Філологія. К.: Вид. Дім Дмитра Бураго, 2002. Вип. 5. Т. ІV / 1: Мова і художня творчість. С.76-84.
68. Буцикіна Н.Є. Ідентифікація концепту ДАР в епіграфі до роману Ф.Моріака Agneau” // Матеріали міжвузівськ. наук. конф. молодих учених Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” / 13-14 лютого 2003 р. Донецьк: Донецьк. нац. ун-т, 2003. С.38-40.
69. Буцикіна Н.Є. Концептуалізація у невербалізованому внутрішньому мовленні // Матеріали міжнар. науково-практичн. конф. Наука і освіта 2003”. Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ: Наука і освіта, 2003. Т. 13: Філологія. С.76-78. Ел. ресурс: http://www.nauka.dp.ua.
70. Буцикіна Н.Є. Концептоідентифікувальна роль заголовка роману Ф.Моріака Agneau” // Слов’янський вісник: Зб.наук. пр. Сер. Філол. науки. Рівне: Рівненськ. ін-т слов’янознавства Київськ. славістичн. ун-ту, 2003. Вип. ІV. С.171-176.
71. Буцикіна Н.Є. Художній світ Ф.Моріака як відображення внутрішньої індивідуальної картини світу автора // Матеріали Міжнар. науково-практичн. конф. Україна наукова 2003”. Дніпропетровськ; Запоріжжя: Наука і освіта, 2003. Т. 8: Філологія. С.38-39. Ел. ресурс: http://www.nauka.dp.ua.
72. Буцикіна Н.Є. Типологія наративних форм // Матеріали ІІ Міжнар. науково-практичн. конф. Динаміка наукових досліджень 2003”. Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ; К.: Наука і освіта, 2003. Т. 18: Філологічні науки. С.87-88. Ел. ресурс: http://www.nauka.dp.ua.
73. Буцикіна Н.Є. Внутрішнє мовлення персонажів у наративній структурі роману Ф.Моріака Agneau” // Філологічні студії. Науковий часопис. Луцьк: Волинський держ. ун-т імені Лесі Українки, 2003. Вип. ІV. С.66-74.
74. Ваксмахер М. Реализм под бременем вериг. (Заметки о творчестве Ф.Мориака) // Иностранная литература. 1960. №3. С.205-213.
75. Вежбицкая А. Дескрипция или цитация // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1982. Вып. 13: Логика и лингвистика. С. 237-262.
76. Вежбицка А. Из книги Семантические примитивы”. Введение // Семиотика / Под ред. Ю.С.Степанова. М.: Радуга, 1983. С.225-252.
77. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1996. 411с.
78. Величковский Б.М., Зинченко В.П., Лурия А.Р. Психология восприятия. М: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 246 с.
79. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Государственное издательство художественной литературы, 1959. 654 с.
80. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: АН СССР, 1963. 255 с.
81. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 238 с.
82. Винокур Т.Г. К характеристике говорящего. Интенция и реакция // Язык и личность: Сб. ст. / Отв. ред. Д.Н.Шмелев. М.: Наука, 1989. С.11-23.
83. Волкова Е., Оруджева С. М.Бахтин: Без катарсиса нет искусства” // Вопросы литературы. 2000. №1. С.108-131.
84. Волошинов В.Н. Несобственная прямая речь во французском, немецком и русском языке // Бахтин М.М. (под маской). Фрейдизм. Формальный метод в литературоведении. Марксизм и философия языка. − М.: Лабиринт, 2000. С.468-486.
85. Воркачев С.Г., Кусов Г.В. Концепт ОСКОРБЛЕНИЕ и его этимологическая память // Теоретическая и прикладная лингвистика: Межвуз. сб. науч. тр. Воронеж: Воронежск. гос. ун-т, 2000. Вып. 2: Язык и социальная среда. С.90-102.
86. Воробьева О.П. Стилистические средства в аспекте интеграции текста // Тез. докл. и сообщений совещания Исследование целого текста”. М.: Наука, 1986. С.33.
87. Воробьева О.П. Эволюционные тенденции в содержательной структуре художественного текста // Тез. выступл. на совещании Художественный текст: проблемы изучения”. М.: Ин-т рус. яз. АН СССР, 1990. С.8-9.
88. Воробьева О.П. Стилистика текста // Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Н.И., Тимошенко З.В. Стилистика английского языка. К.: Вища школа, 1991. С.200-234.
89. Воробьева О.П. Лингвистические аспекты адресованности художественного текста (одноязычная и межъязыковая коммуникация): Дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19. М., 1993. 382 с.
90. Воронцова Е.П. Лексико-семантические средства отражения картины мира // Контекстная семантика и стилистика. М.: Лабиринт, 1985. С.38-55.
91. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 1999. 350 с.
92. Гаєва О.В. Особливості художньої комунікації з погляду концепції можливих світів // Вісник Київського лінгвістичного університету. Сер. Філологія. К.: Вид. центр КНЛУ, 2001. Т. 4, №1. С.147-152.
93. Газарх Р.С. Коммуникативная композиция текста. (Опыт системного исследования на материале английского языка): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Одесск. гос. ун-т им. И.И.Мечникова. Одесса, 1987. 16 с.
94. Гаибова М.Т. Коммуникативные аспекты изображения речемыслительной деятельности персонажа в структуре художественного текста (на материале англоязычной литературы): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.19 / Академия наук Грузинской ССР. − Тбилиси, 1986. 49 с.
95. Гак В.Г. О семантической организации текста // Материалы науч. конф. Лингвистика текста”. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза. 1971. Ч. 1. С.61-65.
96. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
97. Герасимов В.И. К становлению когнитивной грамматики” // Современные зарубежные грамматические теории: Сб. аналитич. обзоров. М.: ИНИОН, 1985. С.213-250.
98. Герасимов В.И., Петров В.В. На пути к когнитивной модели языка (вступительная статья) // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1988. Вып. ХХIII: Когнитивные аспекты языка. С.5-11.
99. Гетьман З.О. Текстовий аналіз композиційного стандарту іспанського діалогічного мовлення. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 1994. 96 с.
100. Голод В.И., Шахнарович А.М. Коммуникативные и когнитивные аспекты текста как единицы речевой деятельности // Коммуникативные единицы языка: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков им. М.Тореза, 1985. &