СИНТАГМА N1 + de + N2 У ФУНКЦІЇ КВАНТИФІКАТОРА У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ЧАПЛЯ Ольга Степанівна
УДК 811.133.1’367.4

СИНТАГМА N1 + de + N2 У ФУНКЦІЇ КВАНТИФІКАТОРА
У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ
На здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Рочняк А.М.

Львів 2003

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. КАТЕГОРІЯ КІЛЬКОСТІ У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ.
1.1. Кількість як логікофілософська категорія ..................................................16
1.2. Етимологічні особливості кількісної лексики у французькій мові ........25
1.3. Структурносемантичні підтипи кількісної іменникової моделі N1 + de + N2 у сучасному французькому художньому мовленні .......................................35
1.3.1. Центр і периферія лексикосемантичного поля кількості....................41
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1.....................................................................................49

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРНА ТА СЕМАНТИКОРЕФЕРЕНЦІЙНА КЛАСИФІКАЦІЯ СЛІВКВАНТИФІКАТОРІВ
2.1. Семантикоморфологічний аналіз французьких нумеративів..................55
2.2. Семантикопонятійний аналіз слівквантифікаторів................................68
2.3. Іменникова синтагматична модель N1 + de + N2 у функції квантифікатора у сучасному французькому художньому мовленні...........................................81
2.3.1 Диференціація слівквантифікаторів....................................................85
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2..................................................................................111

РОЗДІЛ 3. РЕФЕРЕНЦІЙНОПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КВАНТИФІКАЦІЙНИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ N1 + de + N2 У СУЧАСНОМУ ФРАНЦУЗЬКОМУ ХУДОЖНЬОМУ МОВЛЕННІ
3.1. Дискретність / недискретність денотативної основи кількісних синтагматичних груп..........................................................................................117
3.2. Референційнопрагматичний аналіз особливостей квантифікаційних словосполучень....................................................................................................128
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3..................................................................................144
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.........................................................................................148
ЛІТЕРАТУРА...........................................................................................................158
Список художніх творівджерел експериментального матеріалу.......................169
ДОДАТОК А.............................................................................................................172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

СК ― словаквантифікатори
О / Н ― категорія означеності / неозначеності
Д / Н ― категорія дискретності / недискретності

ВСТУП

Відомо, що мова є якіснокількісним відображенням об’єктивного світу. Існування поняття кількості як логікофілософської категорії дає можливість зрозуміти природу і принципи організації мовного поля категорії кількості, визначити статус його конституентів. Принцип організації лексикосемантичного поля кількості, його внутрішня структура, класифікація та функціонування одиниць, вивчення чинників формування кількісної семантики синтагматичних груп, потребують особливої уваги. Поряд із цим, безпосереднім інтересом для лінгвістики є також висвітлення суміжних проблем ― співвідношення синтагматичних і парадигматичних властивостей компонентів квантифікаційної моделі, її функцій, комунікативнопрагматичних особливостей лексем кількісної семантики (лексики на позначення кількості), їх референційні властивості та кореференційні можливості.
Філософській аспект категорії кількості в мовному мисленні глибоко і різнобічно досліджували Арістотель, Гумбольдт В., Геґель Г. В. Ф., ЛевіБрюль Л., Баллі Ш., Панфілов В.З., Бодуен де Куртене І. А. Останній ще у 1927 році намітив співвідношення між математичною кількісністю та мовною кількістю. До того ж, мисленнєва категорія кількості, як і категорія якості, є вираженням однієї з найбільш загальних властивостей буття, яким, поряд із якісним, є його кількісна визначеність” [59, с. 188]. Питанням множинності у різних її проявах, були присвячені праці багатьох відомих учених різних шкіл і напрямів: Леві-Брюля Л. (1930), Дамурета Ж. і Пішона Е. (1911-1927), Брюно Ф. (1943), Бенвеніста Е. (1963), Панфілова В.З. (1971), Виноградова В.В. (1972), Гака В.Г. (1979, 2000), Гринберга Е.В. (1982), Уфимцевої О.О. (1986), Булигіної Т.В. (1988), Шмельова О.Д. (1988), Берестенева Г.І. (1999). Слід відмітити тенденцію звернення сучасних лінгвістів до проблеми організації семантичного поля кількості. У сучасних наукових працях особливу увагу категорії кількості було приділено такими вченими, як Тамін Ж. (1979), Бочкарева Н.І. (1974), Лашкевич А.І. (1976), Щебетко Е.В. (1977), Польска М.І. (1981), Жаботинська С.О. (1982), Акуленко Л.Т. (1982), Швачко С.О. (1972, 1983, 2000), Мандзак І.А. (1983), Гальміш М. (1986), Шабашева Л.А. (1993).
Реферовану дисертацію присвячено вивченню питання множинності з лексичного погляду, але в межах певного класу слів іменникового типу. За основу взято синтагму N1 + de + N2, яка є найбільш репрезентаційною і найбільш частотною у сучасному французькому художньому мовленні. Ми вивчаємо синтагматичний аспект позамовного значення іменників, що виражають кількість, як складових компонентів досліджуваної моделі.
У мовознавстві вживаються різні терміни для позначення тих чи інших одиниць, що виражають кількість. Насамперед це квантитативи, нумеративи, квантифікатори. Квантитативами називають мовні засоби, які дають кількісну характеристику окремих предметів, окремих множин предметів, або окремих дій” [52, с. 107]. Нумеративи ― служать для позначення натуральних чисел [2, с. 8]. Квантифікатори, або кванторні слова ― уточнюють кількісну характеристику об’єктів і дій, і відіграють важливу роль в процесі актуалізації ― перетворенні віртуальних понять в елементи конкретних речень [26, c. 701-702]. В.Г. Гак до них відносить лексикограматичні засоби вираження об’єму значення слова: артиклі (le, un, des, du, les); неозначені детермінативи (або квантитативи: quelque, tout, chaque, aucun, divers, certains); числівники; кількісні прикметники та іменники (nombreux, une quantité de); кількісні прислівники (peu, jamais, partout) [26, c. 702]. Власне розрізняють лексичні і граматичні форми передачі поняття кількості. Граматична категорія числа, як одна з форм вияву більш загальної мовної категорії кількості, покриває різні класи слів. Наше ж завдання полягає у тому, щоб накреслити загальну схемупарадигму лексичних засобів, які передають поняття кількості в найширшому вияві.
Французька мова має варіативну гаму засобів для вираження кількісної семантики в межах моделі N1 + de + N2, які дозволяють передавати кількість точно ‘un million d’hommes’ (мільйон людей), приблизно (апроксимативно) ‘une douzaine d’œufs’ (дюжина яєць) і неозначено ‘boirе une goutte de vin’ (випити краплину вина).
У мовленні синтагма N1 + de + N2 є такою структурою, яка виконує номінативну функцію квантифікатора. Основу прагматичного компонента кількісної синтагми складають експресивні, оцінні й емоційні елементи значення, що зумовлюють її високу частотність у сучасних французьких художніх текстах. Вибір назви терміна ‘квантифікатори’ завдячує своїм походженням дієслову ‘quantifier’ [151, p. 1832]. Комбінація дієслівної основи із суфіксом -eur утворює іменник чоловічого роду ‘un quantifieur’ (‘un quantificateur’) [110, с. 130]. Крім цього, дериваційний фактор походження суфіксів eur, ateur (‘наукові’ деривати) від латинського or ― деривати абстрактних імен є тими чинниками, які сприяють їх утвердженню в мовній прагматиці. [78, с. 66; 110, с. 130-131]. Ми називаємо словамиквантифікаторами ― кількісні лексичні одиниці, які володіють спільним поняттям кількості та числа і позначаємо ними клас іменникових лексем із семами, що виражають кількісний зміст. До них відносимо: нумеративи ― їх іменникові еквіваленти ― кількісні синтагми ― кількісні метафоричні утворення. Власне, перший елемент досліджуваної синтагми N1 є словомквантифікатором (далі СК). Проведений нами лексикосемантичний аналіз квантифікаційної лексики на базі словника французької мови Le petit Robert” (що містить близько 60 000 слів і їх 300 000 значень), упорядковано у Додатку А дисертації під назвою Французькі словаквантифікатори ”, який включає приблизно 288 одиниць кількісної лексики.
Лінгвістичне поняття терміна квантифікація, як і пов’язані з ним операції, було запроваджене Л.С. Пірсом і Г. Фреге для аналізу таких граматичних одиниць як ‘декілька’, ‘деякі’, ‘кожен’, ‘жоден’ [147, p. 1277]. Учені ввели два види квантифікаторів: екзистенційний ‘il y a des hommes qui sont chauves’ та універсальний ‘tous les hommes sont chauves’ [7, c. 43; 147, p. 1277]. Вони взаємопов’язані, оскільки екзистeнційний походить від універсального. Проте вони стосуються граматики, а не лексики. Використаний нами термін ‘квантифікатори’ є умовним і визначає чинники квантифікації, тобто кількісної оцінки, яка дається тій чи іншій множині [16. c.5]. Власне квантифікація — це процес вимірювання кількісних і якісних ознак множин” в межах синтагми N1 + de + N2 [138, с. 562]. Якісна модифікація змісту квантифікованої множини увиразнюється за допомогою граматичних засобів (артиклів, неозначених детермінативів, займенників, прикметників, прислівників), які впливають на об’єм значення синтагми (une masse de choses, сette masse de choses, ta masse de choses, une certaine masse de choses, une petite / grande masse de choses, une masse peu importante de choses; une masse de petites choses, une masse de ces choses, une masse de certaines choses). Логічним наслідком якого є синтагматичне розширення складових елементів синтагми N1 та N2, породження структурносемантичних підтипівсинтагм: Determ. + N1 + de + N2; Adj. + N1 + de + N2; Adv. + N1 + de + N2; Num + N1 + de + N2; N1 + de + Аdj. + N2; N1 + de + Determ. + N2; N1 + de + Num. + N2. Неостанню роль у визначенні синтагми N1 + de + N2 як квантифікаційної домінанти у сучасному французькому художньому мовленні відіграє прийменник -de- (зв’язуючий елемент синтагми), з огляду на існуючу конструкцію N2 + en + N1: ‘des paperasses en amas’ (купа паперу), ‘des invités en ruée’ (наплив відвідувачів), ‘des roses en folie’ (величезна кількість троянд, буквально: божевілля” троянд), ‘des huées en masse’ (масове гикання).
Як бачимо, квантифікаційна функція реалізується в текстах багатьма лексичними одиницями, номінативний статус яких дозволяє включити їх до системи кількісних слів.
Необхідність подальшого вивчення поняття кількісної номінації на рівні синтагми та мовних чинників, що сприяють формуванню кількісності в процесі мовлення, визначає актуальність цього дослідження. Відсутність у мовознавчих дослідженнях аналізу семантики слів на позначення кількості у плані прояву ними різного ступеня наближеності, значно визначає спробу класифікації кількісної лексики. Запропонована нами ономасіологічна база дослідження дозволяє розкрити і диференціювати лінгвістичну природу кількісної лексики на парадигматичному та синтагматичному рівнях. Референційний аналіз слівквантифікаторів грунтується на прагматичнокомунікативних особливостях слів та на вивченні впливу контексту.
Процес кількісної номінації зумовлений тенденцією, яка проявляється у внутрішній ономасіологічній структурі слів, а також в їх семантичній, кількісній наповнюваності та функціонуванні. Специфіка формування кількісної семантики проявляється на рівні іменника і на рівні складніших мовних одиниць ― синтагм, словосполучень. Як одиниця логічного мислення, поняття кількості формується в процесі мислення з метою передачі кількісних ознак референта, контекстуально. Саме ці обставини пояснюють актуальність досліджуваної теми.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота виконана у межах наукової теми кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка: Дослідження структурно-семантичних особливостей та закономірностей розвитку романських мов” (номер державної реєстрації 0100 №001459).
Мета дослідження ― проаналізувати двочленну іменникову групу N1 + de + N2 у функції квантифікатора у сучасному французькому художньому мовленні.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
― розглянути поняття кількості як логікофілософської категорії.
― визначити мовноструктурні параметри лексикосемантичного поля кількості.
― дати класифікацію кількісної лексики за ступенем градаційної ознаки точності / приблизності.
― диференціювати кількісну лексику у взаємозв’язку синтагматики і парадигматики.
― визначити дискретність / недискретність денотативної основи кількісної синтагми.
― виявити комунікативні, прагматикореференційні функції слівквантифікаторів в текстах різної стилістичної спрямованості.
Для всіх типів кількісних синтагм діє формула N1 + de + N2. Взаємодія іменникових компонентів структури здійснюється в основному через прийменник de , який є зв’язуючим елементом кількісної організації множин і оформляє структуру в цілому як іменникову номінацію. Специфіка синтагматичних зв’язків між членами N1 та N2 полягає у тому, що стрижневе N1 містить інформацію про кількість, а залежне N2 реалізує референційний зміст квантифікації (une miette de pain (крихта хліба), une foule d’enfants (юрба дітей)).
Об’єктом аналізу в праці служить кількісна іменникова синтагматична модель N1 + de + N2 у функції квантифікатора у сучасному французькому художньому мовленні.
Предметом дослідження є квантифікаційні характеристики і можливості синтагми N1 + de + N2, які реалізуються у мовленні.
Методологічною основою дослідження є ономасіологічний підхід у вивченні мовних явищ, зокрема у творенні кількісних номінативних одиниць у сучасному французькому художньому мовленні. Метод компонентного аналізу дозволяє визначити принципи розмежування та структурування конституентів лексикосемантичного поля кількості за їх розміщенням від центра до периферії. Для дослідження застосовано метод логікосемантичного аналізу з наступним теоретичним узагальненням результатів. Метод суцільної вибірки кількісних лексичних одиниць з французьких джерел дає змогу наглядно продемонструвати їх семантикофункціональні розбіжності на рівні синтагми. Метод класифікації дає можливість визначити рівні квантифікаційної лексики. Окрім того, використано описовий метод для наочного аналізу іменникових синтагм.
Матеріалом дослідження слугували біля 300 СК французької мови, дібраних методом суцільної вибірки із словників (le Petit Robert, le Petit Larousse, Grand Dictionnaire Hachette та інших). Крім того, проаналізовано понад 400 пар прикладів відібраних з оригінальних творів художньої літератури загальним обсягом понад 11 тисяч сторінок, а також добірки прикладів із сучасних періодичних видань Франції та Швейцарії.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у ній комплексно аналізуються стрижневі компоненти синтагматичної моделі N1 + de + N2. Визначено основну роль ономасіологічного підходу у вивченні творення французьких кількісних номінативних одиниць. Науково обгрунтовано, що синтагма N1 + de + N2 у функції квантифікатора дозволяє розширити список лексикосемантичних засобів вираження кількості у сучасному французькому художньому мовленні. Вона є базовою і утворює відмінні за структурносемантичними особливостями підтипи. Визначено мовноструктурні параметри лексико-семантичного поля кількості. На основі аналізу визначено чотири рівні класифікації квантифікаційної лексики, розглянуто умови реалізації квантифікаційної приблизності / невизначеності за допомогою різнорівневих мовних засобів. Новизна роботи визначається тим, що проведено референційносемантичний аналіз дискретних і недискретних одиниць в межах квантифікаційної моделі.
Наукова новизна предмета дисертаційного дослідження визначає його теоретичне значення, яке полягає у визначенні функції, ролі квантифікаторів у процесі створення мовної парадигми французької кількісної лексики, функціональній структуризації останньої та накресленні відповідних породжуючих моделей її вживання у сучасному французькому художньому мовленні. Це дослідження дозволяє поновому розглянути поняття номінації кількості, глибше розкрити польову природу лексем, які його формують.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання її положень на теоретичних заняттях і практичних курсах французької мови, зокрема у курсі граматики при аналізі семантикоморфемних властивостей нумеративів, та вивченні категорії числа. У курсах лексикології ― для розкриття суті і місця квантифікаційних синтагм, зокрема моделі N1 + de + N2. Результати дослідження можуть бути використаними при написанні студентських курсових, дипломних та магістерських робіт.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Ономасіологічний підхід у вивченні лексичних засобів вираження категорії кількості дозволяє стверджувати, що нумеративи не є єдиними засобами вираження множинності у сучасному французькому художньому мовленні. Існує низка іменникових лексем, смисловій структурі яких притаманні квантифікаційні характеристики. Стверджується, що процес кількісної номінації пов’язаний з процесом внутрішнього програмування ономасіологічної структури слова, що поняття кількості закладене в генезі лексем, семантичних тенденціях слів, їх функціонуванні
2. Синтагма N1 + de + N2 у функції квантифікатора є базовою, бо є найчастотнішою і найбільш репрезентаційною, а також дозволяє розширити список лексикосемантичних засобів вираження кількості у сучасному французькому художньому мовленні. Ця модель генерує низку дещо ускладнених за структурносемантичними параметрами підтипівсинтагм: Determ. + N1 + de + N2; Adj. + N1 + de + N2; Num + N1 + de + N2; N1 + de + Determ. + N2; N1 + de + Аdj. + N2; N1 + de + Num. + N2 тощо, які є свідченням синтагматичного розширення N1 і N2.
3. Структурування кількісної лексики можливе завдяки константній семантичній тенденції лексем реалізувати точну, або приблизну квантифікаційність. Тобто структурні компоненти мовного поля кількості, як ядерні, так і периферійні, забезпечують нерівномірний розподіл кількості від числового / точного, до наближеного / приблизного, а від нього до віддаленого (розмитого”) кількісного поняття. Відкритість досліджуваного поля обумовлена неспроможністю інвентаризації всіх його конституентів.
4. Ступінь неточності, або інакше міра апроксимації, є критерієм класифікації лексичних одиниць. Порівнева класифікація охоплює всі види іменникової лексики і є поданою в міру зростання їх ступеня апроксимації, тобто стирання чіткості меж вираження кількості. Стверджується, що одиницями першого рівня є нумеративи, другого ― похідні числівників, третього ― кількісні синтагми, а четвертого ― метафори .
5. Ономасіологічний чинник мови є базою, яка дозволяє розкрити квантифікаційні можливості лексики і диференціювати її на лексикосемантичних засадах. Для всіх типів кількісних синтагм діє формула N1 + de + N2, взаємодія компонентів якої здійснюється, зазвичай, через прийменник de , який є зв’язуючим елементом кількісної організації множин, об'єднаних з метою передачі кількісних характеристик референта.
6. У вираженні кількісних характеристик лексем важливу роль відіграють дискретність / недискретність іменникових компонентів. Встановлено, що дискретні одиниці визначають точність та автономність групи, недискретні чи іменникові складові ― апроксимативний (неточний) зміст. Останні надають словосполученню надто образних, абстрактних відтінків.
7. Комунікативнопрагматичні особливості квантифікаційних синтагм прямо співвідносяться з процесами референції, спрямованими на передачу певного наміру адресанта. Кількісна деномінація реферованої квантифікаційої лексики здійснюється в процесі мовлення на парадигматичному і на синтагматичному рівнях, контекстуально.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження обговорювались на Міжнародній науковій конференції Романістичні дослідження: сучасний стан та перспективи” (до 100-річчя романістики у Львівському університеті, 1997); щорічних наукових професорськовикладацьких конференціях (1997, 1998, 2001, 2002, 2003, 2004 р.р.) кафедри французької філології та звітних наукових конференціях викладачів Львівського національного університету імені Івана Франка. Основні положення і висновки викладено в 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях та те

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Процес формування категорії кількості показує, що зміст цієї категорії є об’єктивним відображенням світу, яке формується в людській свідомості через практику, суспільні відношення. Кількість репрезентована такими, або іншими термінами, метафорами, концептами, виявляє органічний зв’язок із людською суб’єктивністю. З’ясування логікофілософського поняття кількості полягає у розгляді логічного трикутника кількістьмножиначисло, бо всі його складові є взаємодоповнюючими і, в той же час, основоположними у своїй сукупності. Його розвиток залежить від взаємодії цих понять, які в процесі свого становлення набувають різноманітних форм, змінюючись, переосмислюючись, в залежності від того, на якій стадії розвитку знаходиться людство.
Становлення категорії кількості, як категорії абстрактного узагальненого мислення, означало величезний прогрес у розвитку людського мислення. Важливою особливістю осмислення категорії кількості з філософського боку є її репрезентованість в системі категорій, і, насамперед, в її системному зв’язку з категорією якості і міри. Власне, ці категорії сприймаються як безперервні і єдині, взаємоперехідні одна в одну сутності. Кількісні слова повторюють не диференційовану уяву про кількість, а сягають своїм корінням до своїх витоків, знаходячи своє відображення на сучасному, на більш вищому рівні розвитку історії.
2. Процес кількісної номінації пов’язаний з процесом внутрішнього програмування ономасіологічної структури лексичної одиниці. Саме ономасіологічний підхід у вивченні досліджуваної лексики є визначальним, об’єднуючим, таким, який дозволяє її розглядати з погляду предметної направленості. Поняття кількості лексичних одиниць закладене в генезі лексем, їх семантичних тенденціях, у функціонуванні.
1. Етимологічний аспект у ономасіологічних дослідженнях дав змогу пояснити універсальне та національноспецифічне, виходячи зі специфіки етнічної свідомості, способів сприймання, організації та концептуалізації навколишнього світу. Дослідження етимологічних витоків походження квантифікаційної лексики дозволо зробити певні висновки про кількісні відношення об’єктивного світу; що ― це процес пізнання, який знаходить своє відображення, як у структурі кількісних слів, так у їх внутрішній формі.
4. Системність мовного поля кількості проявляється у наявності в усіх конституентів загальної квантифікаційної функції, спроможності реалізації кількісних відношень. Синтагма N1 + de + N2 у функції квантифікатора дозволяє розширити список лексикосемантичних засобів вираження кількості у сучасному французькому художньому мовленні.
5. Встановлено, що кількісна синтагма N1 + de + N2 є базовою, найчастотнішою, найбільш репрезентаційною у сучасному французькому художньому мовленні. N1 є ведучим компонентом синтагми, N2 ― залежним. Взаємодія іменникових компонентів структури здійснюється в основному через прийменник de , який є зв’язуючим елементом кількісної організації множин і оформляє структуру в цілому як іменникову номінацію. Специфіка синтагматичних зв’язків між членами N1 та N2 полягає у тому, що стрижневе (N1) є кількісним, а залежне ― реалізує інформацію закладену в N2 (une vingtaine d’œufs, une miette de pain, une foule de gens). Перший компонент N1 синтагми ― це нумеративи, похідні числівників, кількісні лексеми (un million de toits’, ‘une vingtaine de marches’, ‘une masse de marchandises’, 'un grains de sable’). Семантизуюча числівниками нумеративність є їх диференційною ознакою, яку вони реалізують у поєднанні з іменниками (deux miettes de pain). Аналіз нумеративів в межах синтагми N1 + de + N2 є доцільним, бо вони кількісно точно (числом) позначають детерміновану множину, а ― кількісні лексичні номіналії увиразнюють кількісну семантику квантифікованої множини. Якісна модифікація змісту квантифікованої множини увиразнюється за допомогою граматичних засобів (детермінативів, прикметників, прислівників), які впливають на об’єм значення синтагми (une masse de choses, сette masse de choses, ta masse de choses, une certaine masse de choses, une petite / grande masse de choses, unе masse peu importante de choses; une masse de petites choses, une masse de ces choses, une masse de certaines choses). Логічним наслідком якого є синтагматичне розширення складових елементів синтагми N1 та N2, породження структурносемантичних підтипівсинтагм: Determ. + N1 + de + N2; Adj. + N1 + de + N2; Adv. + N1 + de + N2; Num + N1 + de + N2; N1 + de + Аdj. + N2; N1 + de + Determ. + N2; N1 + de + Num. + N2.. Власне шляхом додавання різних адномінальних додатків збагачується парадигматика основної моделі N1 + de + N2, але не змінюється основна її функція ― номінація кількості. Самовираження нумеративів, як самостійних номінітивних одиниць є неможливим, бо їх значення завжди проектується на значення іменника. Встановлено, що наявність якісних і кількісних модифікаторів обох компонентів синтагми тільки ускладнює їх до того вже непростий аналіз. Вони не вносять суттєвих змін і мало порушують семантичний кістяк синтагми. Іменникове словосполучення N1 + de + N2 є універсальним засобом вираження кількісних відношень через те, що N1 характеризується широким діапазоном лексичної сполучуваності, як з конкретними так і з абстрактними іменниками, і є тим семантичним стрижнем на якому будується синтагматичне вираження кількості.
6. Властивість мовних одиниць виражати кількісні характеристики складає сутність їх квантифікаційної функції, яку у французькій мові реалізують різнорівневі структурно організовані засоби, об’єднані спільною семою в лексикосемантичне поле кількості. Визначним для досліджуваної синтагми N1 + de + N2 є взаємообумовленість її стрижневих складових (N1 та N2), оскільки саме поняття (точної / апроксимативної) кількості формується в межах досліджуваної моделі. Ядро лексикосемантичного поля кількості складають нумеративи. Незначний ступінь неточності похідних числівників визначає їх близьке розміщення щодо ядерних компонентів поля. Наступну зону периферії складають кількісні іменники, у яких поняття кількості є неточним, приблизним. Їх нумеративна семантика є привнесена, нерегулярна та оказіональна. Кількісна номінація на межі лексикосемантичного поля кількості здійснюється метафорами індивідуального утворення. Ця метафорична кількісна лексика ідентифікується як образна квантифікація, яка не має окреслених семантичних рамок. Відкритість досліджуваного поля імплікує неспроможність інвентаризації всіх його конституентів. Нами визначено мовноструктурні параметри лексикосемантичного поля кількості: нумеративи / похідні числівників / кількісні іменникові синтагми / метафоричні утворення.
7. Особливу увагу при аналізі французьких нумеративів ми звернули на їх словотворчі показники та семантичні властивості і встановили, що існує взаємозалежність між складовими елементами слова і семантикою нумеративів. Нумеративи, як і інші номінативні одиниці мови, мають морфологічну будову, яка співвідноситься з їх семантичною структурою. Базова лексема розбудовується в основному за рахунок суфіксальних і префіксальних морем, як у плані форми, так і у плані вираження. Власне ці форманти здійснюють семантичну модифікацію кореня та змінюють кореневе значення лексеми вказуючи на її приблизність. Здійснено поділ французьких нумеративів і похідних числівників за принципом модифікації їх основи. Встановлено, що існує певний дистрибутивний закон вибору суфіксів, які їм надають збірного значення, позначають величину, певний проміжок часу, вказують на вік. Так, суфікс uple (iple) надає нумеративам характеру множинності: triple, quadruple, quintuple, décuple, centuple. А деривати утворені за допомогою суфікса aine мають збірне значення і найчастіше вказують на кількість апроксимативно. До того ж вони відносяться до найвживаніших нумертивів французького мовлення: huitaine, dizaine, douzaine, soixantaine, centaine. Встановлено, що фонетичний фактор зручності вимови суфікса -aire, частотність -aine, -ain є тими чинниками, які сприяють їх утвердженню в мовній прагматиці. Суфікс eron вживається для позначення малої кількості ‘un quarteron de mécontents’.
Префікси -bi, -tri позначають періодичність і дають додаткову інформацію про кількість: bicentenaire, bimillénaire, tricentenaire, cent cinquantenaire. Суфіксам оn та ard характерна функція збільшуваності (million, milliard), тобто вони мають синкретичний характер і є значною мірою лексикалізованими. На відміну від афіксації і словотворення інші типи денумеративного утворення представлені нерегулярно.
8. Приблизність кількості є особливим явищем у сфері мовної кількості, яка передається за допомогою кількісних лексичних одиниць ― слівквантифікаторів (СК). Кількісна лексика має часто оказіональну, непостійну референцію і досить важко підлягає інвентаризації. Проте її структурування можливе, бо семантика кількісних іменників спрямована на реалізацію точної / приблизної кількості. На цих засадах грунтується принцип їх порівневої класифікації:
1) СК з нульовою” апроксимацією
2) СК з мінімальною апроксимацією.
3) СК з проміжною апроксимацією.
4) СК з максимальною апроксимацією.
Перший рівень — це нумеративи з нульовою” апроксимацією.
Другий рівень — квантифікатори з мінімальною апроксимацією. Їх відносять до неускладнених засобів апроксимації, максимально наближених до точних кількісних одиниць: dizaine, vingtaine, centuple, quinquennat, millier.
Третій рівень — квантифікатори з проміжною апроксимацією. Це іменникові синтагми, кількісні лексеми яких передають кількість наближено: une pile, un morceau, une brigade, une foule, une goutte. Неоднорідність прояву ними кількісної семантики імен є головною засадою їх диференціації, а саме позначення: частини цілого, акумуляції, скупчення, групування, малої / великої кількості (Таблиця 1 Частотні СК” с. 74 дис.).
Четвертий рівень — це квантифікатори з максимальною апроксимацією. В основному це метафори індивідуального утворення (de création individuelle), їх список не підлягає інвентаризації: ‘un grain de folie’(зернина божевілля), ‘une larme de cognac’(сльозинка коньяку), ‘un soupçon de courage’(дещиця мужності),‘une pagaille d’argent’(тьма грошей), ‘une ribambelle d’enfants’(тьма дітей). При розгляді семантичної структури СК з максимальною апроксимацією прослідковується чітка метафоризація. Поняття кількості окремих лексичних одиниць у метафоричному виразі відсутнє. Часом воно супроводжується конотативними нашаруваннями руху, несподіваності, експресії. Власне, запропонована нами класифікація охоплює всі види іменникової лексики, що формує лексикосемантичне поле кількості.
9. Чинники формування семантики кількісного словосполучення моделі N1 + de + N2 ― полягають у передачі різних аспектів кількості, яка, насамперед, пов’язана з валентністю СК у лексикосемантичних парах. Зв’язуючим елементом конструкції є прийменник de, який в парадигматичному плані розглядається як особливий” артикль із своїм особливим значенням”. На лексикосемантичному рівні валентність, сполучуваність, кількісної синтагми регулюється за принципом конкретності / абстрактності. Семантичне значення кількісних імен носить сигнифікативноденотативний характер. Це значною мірою обумовлено конкретною референцією подібних імен в синтагматиці.
10. Ономасіологічна база дослідження уможливлює диференціацію кількісної лексики на синтагматичному і парадигматичному рівнях, демонструє процеси зміни семантики кількісних слів в залежності від способу абстрагування, що застосовується суб’єктом для номінації множини предметів. Підставою для диференціації СК є їх семантична ознака позначення: малої / великої кількості, частини цілого, групування, скупчення чогонебудь, окружності, об’ємності, окресленості, межі охоплюючих предметів тощо, спорідненість лексикосемантичної природи, та подібність функцій мовних одиниць. Так, з лексикосемантичного погляду квантифікаційні сполучення ‘un zeste de citron’ і ‘un zeste de fantaіsie’ неоднорідні, бо перше згідно з його семантикою вказує на (пряме значення лексеми) частину цілого ‘дольку лимона’, а друге ― на метафоризоване ‘дольку фантазії’. Позаяк, обидві двочленні іменникові синтагми виконують номінативну функцію квантифікатора у сучасному французькому художньому мовленні. У значенні СК виявляються не тільки спільні семантичні риси, але й диференціюючі ознаки. Однією з найсуттєвіших диференціюючих ознак СК є позначення ними малої / великої кількості. Інші їх ознаки і властивості є не менш важливими і служать вагомим фактором у характеристистиці кількісних слів.
Образність метафор індивідуального утворення є настільки несподіваною (і це явище чітко прослідковується при перекладі українською мовою), настільки експресивно-забарвленою, що їх можливо виділити і осягнути, як кількісні лексичні словосполучення, тільки за допомогою прийменника -de-: ‘un tourbillon d’amour, de rage et de folie’ (вихор кохання, люті і безумства), ‘une rage d’aventures’ (пристрасть пригод), ‘une folie de voyages’ (безумство подорожей). Власне, визначальним для метафоричної синтагми досліджуваної моделі є взаємообумовленіcть членів N1 та N2. Семантичною ознакою їх лексичного значення є неозначена множинність, яка проявляється в самій синтагмі N1 + de + N2. Ми встановили також, що вагомими чинниками можливості розширення списку кількісної лексики є міра” абстрагування та метафоризації першого компонента досліджуваної моделі. Процес виникнення метафор, на сучасному етапі розвитку французького мовлення, значною мірою стимулюється впливом позамовних чинників: розвиток рекламного тексту, різноманітних медіа засобів, прагненням до більшої виразності та експресивності мовних висловлювань, здатності слугувати засобом спілкування та художнього впливу.
11. Дискретність / недискретність (Д/Н) відображає, насамперед, лексичне значення слова. До дискретних відносяться конкретні іменники (нумеративи). Число має дискретну референцію, в той час як кількість стосується недискретних одиниць. Множина (множинність) конкретних предметів, формує нову сутність на базі множини дискретного ряда, а множинність абстрактних предметів, ― на базі одиниць (елементів) недискретного ряда. До недискретних відносяться абстрактні та збірні іменники. У наукових дослідженнях категорія Д/Н лексичних одиниць співвідноситься з категорією О/Н. Свідченням цього є те, що ці дві категорії відображають, формують категоріальне лексичне значення частин мови, здійснюють детермінацію іменника способом ідентифікації субстанції необхідної для успішного здійснення комунікативного акту. Означена кількість є повністю означеною у точній множині. Неточна кількість співвідноситься з неозначеною множиною. При вираженні кількісних характеристик дискретних одиниць і числових співвідношень конкретні іменники реалізують опорну сему нумеративності. Конкретне номінативне значення предметних імен увиразнюється денотативним компонентом значення імені. У випадку ‘un million de soldats’ актуалізоване поняття кількості є означеним нумеративом, при цьому вживання прийменника de, зумовлене іменниковим статусом числівника ‘million’. Встановлено, що прийменник -de- виражає субстантивність у найбільш загальному виді. Лексичне значення дискретного імені є неозначеним, якщо воно представлене похідним числівника (‘une dizaine de soldats’).
Недискретні одиниці є одиничними, збірними, абстрактними, із змінною, несталою семантикою. Абстрактні іменники, маючи в якості бази номінації сигнифікативний компонент, гублять, передусім, свою онтологічну основу. Означуване абстрактних іменників не містить у собі вказівки на предмет, тобто вони позбавлені предметної (денотативної) співвіднесеності. Недискретні одиниці піддаються процесу квантифікації завдяки розширенню їх сполучуваності за рахунок предметних лексем, яке супроводжується зрушенням значення в сторону загального поняття частини цілого”, великої / малої кількості чого-небудь”.
Кожне окреме вживання означеної чи неозначеної кількісної одиниці в сукупності із дискретними / недискретними іменниками у мовленні має заздалегідь визначену комунікативну мету. Іншими словами, референція не є властивістю самих висловлювань, а характеризує інтенціональну сторону мовної діяльності суб’єктів комунікативного акту. В одних випадках необхідно вказати на конкретний, реальний предмет мовлення, що одночасно ідентифікується учасниками мовного акту, виявляючи при цьому свою референтну сторону. А в інших випадках достатньо лише сказати, що яким би не був об’єкт предметної сфери, він відповідатиме меті комунікативного акту, висвітлюючи при цьому свою денотативну сторону.
12. Комунікативнопрагматична установка квантифікаційних висловлювань прямо співвідноситься з процесом референції, оскільки спрямована на упізнання даного наміру адресатом. Процес передачі кількісної інформації здійснюється з метою виконання дії, емоційного впливу на адресата, для передачі значущої, інформатиноорієнтованої репрезентації відповідної події чи факту, особистим відношенням мовця щодо інформації, яку він подає.
Функціональносемантичне значення квантифікаційних лексем полягає у передачі кількісних характеристик референтів. У процесі спілкування, в умовах конкретної ситуації, мовець прибігає до різних типів кількісних висловлювань: нумеративних та іменникових словосполучень, усталених виразів, метафор індивідуального утворення.
Кількісна деномінація реферованої кількісної лексики здійснюється в процесі мовлення, на парадигматичному і синтагматичному рівнях. На рівні кількісної денотативної одиниці експлікується референція словаквантифікатора, передбачена його семантикою, а на рівні прагматики ― референціявказування” на суб’єкт. Встановлено, що найбільш активно в процесі метафоризації беруть участь словосполучення, в кількісній семантиці яких зберігається референція по відношенню до об’єкта. Зміна денотативного значення слова під впливом емотивноекспресивних нашарувань, дає поштовх семантичному процесу, кількісній номінації, виникненню метафоричних утворень. Використання у мовленні кількісних квантифікаційних виразів сприяє високому ступеню емоційної насиченості, багатству та різноманітності форм вираження кількісної семантики, які набувають у процесі мовлення додаткових стилістичних та прагматичних відтінків.
Наукова вагомість даного дослідження полягає у комплексному аналізі базової синтагми N1 + de + N2 у сучасному французькому художньому мовленні. Кількісні слова проаналізовано на парадигматичному і синтагматичному рівнях. Визначено мовноструктурні параметри лексико-семантичного поля кількості. Науково обгрунтовано порівневу класифікацію слівквантифікаторів за ступенем їх апроксимації. Розглянуто умови реалізації квантифікаційної приблизності / неозначеності за допомогою різнорівневих мовних засобів. Проведено диференціацію квантифікаційної лексики на семантичному рівні та здійснено референційносемантичний аналіз дискретних і недискретних одиниць в межах досліджуваної квантифікаційної моделі. Визначено, що синтагма N1 + de + N2 у функції квантифікатора дозволяє розширити список лексикосемантичних засобів вираження кількості у сучасному французькому художньому мовленні. Проведено аналіз семантико-референційних та прагматико-функціональних особливостей кількісної лексики в умовах контексту.

ЛІТЕРАТУРА
1. Адмони В.Г. Вопросы теории частей речи // Полевая природа частей речи (на материале числительных). - Л.: Наука, 1968. - С. 98-106.
2. Акуленко Л.Г. Выражения неопределенно большого и неопределенно малого количества в немецком языке: Дис канд. филол. наук: 10.02.04 / Харьк. Гос. пед. ин-т. - Харьков, 1982. - 280 с.
3. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. - М.: Наука, 1974. - 367 c.
4. Аристотель. Метафизика. - М.: Соцэнгиз, 1939. - 84 с.
5. Арутюнова Н.Д. Лингвистические проблемы референции // Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Радуга, 1982. - Вып. 13. - С. 5-40.
6. Арутюнова Н.Д. Референция и проблемы текстообразования. - М.: Наука, 1988. 238 с.
7. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. - М.: Прогресс, 1990. - С. 5-32.
8. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. - М.: Иностр. лит., 1955. - 516 с.
9. Бенвенист Э. Общая лингвистика. - М.: Прогресс, - 1977. -447 с.
10. Берестенев Г.И. Образы множественности и образ множественности в русском языковом сознании // Вопросы языкознания. - М.: Наука. - 1999. - № 6. - С. 83-99.
11. Бодуен де Куртене И.А. Количественность в языковом мышлении // Избранные труды по общему языкознанию: В 2 т. / АН СССР. -М.: Наука, 1963. - Т.1: - С. 311-324.
12. Борковский В.И, Кузнецов П.С. Историческая грамматика русского языка. -М.: Высшая школа, 1965. - 259 с.
13. Бочкарева Н. И. Квантитативные словосочетания типа A cup of tea, a world of power” в современном английском языке: Автореф.дис... канд. филол.наук: 10.02.04 / Моск. Гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. - М., 1974. - 32 с.
14. Будагов Р.А. Человек и его язык. - М.: Наука, 1974. -223 с.
15. Булаховский Л.А. Введение в языкознание. - М.: Наука, 1953. - Ч. 2. -145 с.
16. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Референция и проблемы квантификации // Референция и проблемы текстообразования. - М.: Наука, 1988. - С. 5-18.
17. Васильева Н.М., Пицкова Л.П. Теоретическая грамматика французского языка. - М.: Высшая школа, 1991. - 290 с.
18. Вейль Г. Математическое мышление. - М.: Наука, 1989. - 400 с.
19. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). - М.: Высшая школа, 1972. - 606 с.
20. Водяницька Ю.П. Комунікативносеміотичний аспект функціонування метафори в художньому тексті // Вісник КЛДУ. - К.: КЛДУ, - 1998. - №6. - С. 120-127.
21. Выготский Л.С. Мышление и речь // Выготский Л.С: Собр. сочинений. - М.: Наука, 1982. -Т. 2. -263 с.
22. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология (На материале французского и русского языков). - М.: Международные отношения, 1977. - 264 с.
23. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка // Морфология для институтов и факультетов иностранных языков. - М.: Высшая школа, 1979. - С. 88-110.
24. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка // Синтаксис для институтов и факультетов иностранных языков. - М.: Высшая школа, 1986. 220 с.
25. Гак В.Г. Онтологические и прагматические логические классы в тексте // Язык как деятельность человека. - М.: МГПИИЯ М. Тореза, 1987. - Вып. 28. - С. 49-57.
26. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. - М.: Добросовет, 2000. - 832 с.
27. Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3 т. - М.: Мысль, 1975. -Т.1. - С. 218-261.
28. Гринберг Е.В. О гиперболическом множественном числе во французском языке // Аналоги стилей зарубежной художественной и научной литературы. - Л.: Ленинградский университет, 1982. - Вып. 3. - С. 48-56.
29. Гумбольт В. Язык и философия культуры. - М.: Наука, 1988. - 451 с.
30. Доза А. История французского языка. - М.: Иностранная литература, 1956. -471 с.
31.