РЕЛІГІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ: ГЕНЕЗА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Жерновей Євген Георгійович

УДК 811.133.1:2(083.72)

РЕЛІГІЙНА ТЕРМІНОЛОГІЯ
СУЧАСНОЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ:
ГЕНЕЗА, СЕМАНТИКА, ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 10. 02. 05 романські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор
Чередниченко Олександр Іванович

Київ 2003

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ зАСади сучасного термінознавства І періодизація історії французької релігійної термінології............. 14
1.1. Поняття термін” і релігійний термін” в сучасному мовознавстві...........14
1.2. Визначення теоретичних понять термінологія”, терміносистема”, номенклатура” та релігійна термінологія”.........................................................22
1.3. Історія і методи дослідження релігійної термінології в українському і зарубіжному мовознавстві........................................................................................25
1.4. Періодизація історії французької мови і основні етапи
формування релігійної термінології сучасної французької мови......................37
1.4.1. Характеристика мовної ситуації періоду виникнення релігійної
термінології французької мови (ІХ-ХІІ ст.)............................................................42
1.4.2. Період становлення французької релігійної термінології (ХІІІ-ХVІІІ ст.)..47
1.4.3. Мовна ситуація періоду розширення релігійної термінології
сучасної французької мови (ХІХ-ХХ ст.)...................................................................51
Висновки до розділу 1............ ........53
РОЗДІЛ 2. ГЕНЕТИЧНий та ЛЕКСИЧНИЙ СКЛАД РЕЛІГІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ........................................................................................... 56
2.1. Характеристика генетичного складу релігійної термінології французької мови 56
2.1.1. Термінологічні одиниці латинського походження....................................59
2.1.2. Термінологічні одиниці французького утворення .......................................69
2.1.3. Термінологічні одиниці іншомовного походження......................................85
2.2. Кількісні та якісні характеристики лексичного складу релігійної
термінології французької мови ............................94
2.2.1. Лексико-граматичні класи релігійних термінологічних одиниць...........94
2.2.2. Типи семантичних структур релігійних термінологічних одиниць.............95
2.2.3. Тематичні групи релігійних термінологічних одиниць...............................101
Висновки до розділу 2................................................................................................107
РОЗДІЛ 3. ФУНКЦІОНАЛЬНі особливості РЕЛІГІЙНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ в тексті...........................................................................110
3.1. Типи сакральних текстів і частотність функціонування в них релігійної термінології ........................................................................................................112
3.2. Функціонально-семантичне поле сакральності у французькій мові..........115
3.3. Частотність релігійних термінів-інтернаціоналізмів як функціональна особливість релігійної термінології французької мови .......128
3.4. Кореляція моносемічних та полісемічних релігійних термінів....................136
3.5. Конотативні значення і семантичні зміни релігійних термінів у тексті...143
3.6. Синонімічні і антонімічні відношення релігійних термінів .........................154
Висновки до розділу 3................................................................................................166
Загальні ВИСНОВКИ........................................................................................ 170
список використаних джерел........................................................................172
CПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ192
дОДАТОК а193

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

РТ релігійна термінологія
РТО релігійна термінологічна одиниця
РТСФМ релігійна термінологія сучасної французької мови
ТГРТО тематична група релігійних термінологічних одиниць
ТО термінологічна одиниця
УРЕ Українська Радянська Енциклопедія
ФСК функціонально-семантична категорія
ФСП функціонально-семантичне поле
ФСПС функціонально-семантичне поле сакральності
ХРТ християнські релігійні терміни
НХРТ нехристиянські релігійні терміни
АТ Ancien Testament
NT Nouveau Testament

ВСТУП
Дослідження закономірностей розвитку термінологічних систем окремих галузей знань та їх ролі у становленні літературної мови є однією з найважливіших проблем сучасного мовознавства.
Вирішення цієї проблеми полягає у вивченні всього багатства джерел духовної, наукової, ділової, публіцистичної та інших сфер діяльності людини. У теоретичних дослідженнях з термінології найбільший інтерес становлять ті, що відображають практичний досвід мовознавства в роботі з спеціальної термінології. За останні десятиліття в українському мовознавстві з’явилось чимало наукових праць, в яких розглядаються як загальні теоретичні питання термінології [73; 93; 94; 95; 105; 141; та інші], так і різні галузеві терміносистеми [14; 22; 23; 39; 41; 49; 61; 65; 69; 118 129; та інші]. Подібні проблеми є об’єктом дослідження і романського мовознавства, зокрема на матеріалі французької [4; 5; 7; 29; 38; 45; 86; 106, 125 та інші], іспанської [149; 199] та інших мов.
В усіх роботах загальнотеоретичного або практичного плану одним із найважливіших аспектів є систематизація і нормалізація тієї чи іншої терміносистеми. Важливою передумовою нормалізації будь-якої сучасної системи термінів є дослідження її витоків, лексико-семантична та поняттєва інтерпретація її структури, з’ясування продуктивних способів термінотворення на певному етапі її розвитку, а також виявлення тих її моделей, що вийшли з ужитку. Все це дає можливість висвітлити об’єктивні тенденції розвитку тієї чи іншої терміносистеми, без урахування яких неможливе її сучасне унормування.
Сказане вище набуває особливого значення для терміносистеми біблієзнавства, теології, канонічного права, літургії і релігієзнавства в цілому, оскільки терміни цих систем в силу певних соціальних закономірностей залишалися поза інтересами лінгвістів як у зарубіжному, так і у вітчизняному мовознавстві.
Сучасний етап розвитку вітчизняного мовознавства характеризується підвищеним інтересом до дослідження релігійної термінології і це пояснюється тими соціальними змінами, які відбуваються в нашій державі (здобуття незалежності України, її розбудова як демократичної держави, забезпечення конституційного права і свободи віросповідання). Слід також відзначити, що протягом останнього століття релігія вважалася негативним соціальним явищем і її дослідження, в будь-якій формі (в тому числі лінгвістичній), було безперспективним.
В історії духовної культури людства мова і релігія займають особливе місце. Це найстаріші, винятково важливі і глибоко різні форми суспільної свідомості” [120, с. 23]. Культура як соціальне явище визначається як сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством протягом його історії” або як сукупність інтелектуальних, артистичних, релігійних і соціальних феноменів, характерних для певної цивілізації, нації або суспільства” [185, т. 4, с. 394-395]. Крім цього, як зазначає Ю.Степанов, концепт віри є основним у складі культури, а мова і релігія вважаються важливими формами суспільної свідомості [169, с. 59].
Своєрідність мови як суспільного явища полягає у факті її універсальності як засобу спілкування між людьми. Релігія, або релігійна свідомість є загальним джерелом глибоких і життєво важливих змістів суспільної свідомості, оскільки із міфолого-релігійної свідомості розвинувся увесь склад людської культури, поступово отримуючи різні форми її проявів (мистецтво, філософія, наука та ін.)” [120, с. 24].
Мова і релігія є два образи буття, дві стихії споріднені в душі людини, які вкорінюються в підсвідомості, два глибокі, своєрідні і споріднені джерела в людській культурі. До складу релігійної свідомості входять такі компоненти: 1) концепт віри як визначена настанова сприймати спеціальну сакральну інформацію і визнавати її; 2) міфічно-поетичний і теоретичний зміст, які базуються на Святому Письмі як спеціальному відкритті; 3) інтуїтивно-містичний зміст, в основі якого є зв’язок, контакт між людиною і вищими силами, Богом, і саме цей зв’язок відображає древній зміст слова релігія” [120, с. 24].
Віровчення, культова практика і церква, як соціальна інституція, яка об’єднує послідовників тої чи іншої релігії, є важливими сферами соціальної дійсності. Протягом століть релігійні уявлення, церковні інститути і релігійна практика панували і впливали на усі інші прояви суспільної свідомості, суспільство і культуру. Різноманітність психологічної природи релігійного впливу пояснює його проникаючу” в свідомість силу. Як зазначає Р. Белла, релігійні символи передають значення, коли ми не питаємо, допомагають чути, коли ми не слухаємо, бачити, коли не дивимося. Саме ця їх властивість формувати значення на досить високому рівні узагальнення, які виходять за рамки конкретних контекстів досвіду, придає їм таку потужність як в особистому, так і в суспільному житті людей” [15, с. 268].
Тому, на думку авторів монографії Основи термінотворення”, писемність та основний шар запозиченої лексики в кожній мові були протягом певного історичного періоду підпорядковані відповідній релігії та пов’язаній з нею сакральній мові, тобто мові Святого Письма та богослужіння. Іноді прийняття тієї чи іншої релігії мало дуже велике прогресивне значення тому, що разом з релігією той чи інший народ запозичував писемність, що було сприятливим для розвитку освіти та, фактично, всієї національної культури” [73, с. 36].
Вплив релігії на мову був характерним для феодальної епохи, епохи середньовіччя, коли національні мови перебували під впливом сакральних мов. Саме тоді у багатьох народів виникла писемність та відбувалося становлення літературних мов. Особливого релігійного впливу зазнала писемність, коли остання мала пряму залежність від релігійної конфесії. Європейські народи, які традиційно були католиками або лютеранами, користувалися латинським алфавітом. Народи, які сповідували православ’я, в основному, користувалися кирилицею. Мусульманські народи, такі як таджики, курди, узбеки, чеченці тощо, використовували арабську і перську графіку. Для бурятської та калмицької мов вживалася вертикальна монгольська писемність. Свої оригінальні системи письма мали грузини, вірмени та ассирійці [12, с. 21-22]. Ці системи письма Д. Коркмасовим були названі клерикальними [144, с. 3]. Бувало й таке, що в тому чи іншому випадку писемність та пов’язані з нею письмові та літературні традиції вже існували в того чи іншого народу до прийняття певної релігії, але з прийняттям нової змінювалася й сама літературна норма. Прикладом того є перська мова. Нерідко орієнтація на сакральні мови була абсолютною, сліпою і навіть фанатичною. Інколи писемність запозичувалася саме в тому вигляді, в якому вона існувала для сакральної мови. Дуже часто у фонетиці сакральної мови були звуки, відсутні у мові того народу, який прийняв дану релігію, але, незважаючи на це, відповідні літери механічно переносилися на національний грунт, що призводило до дублювання одних літер іншими. Пояснюється це досить просто: у Святому Письмі будь-яка різниця між літерами вважалася священною, значущею. [188, с. 41]. Тим більше, що переписувачі у період становлення національних алфавітів перебували під сильним впливом сакральної мови. [84, с. 89]. І коли виникала необхідність написати дещо своєю рідною мовою, вони просто записували відповідний текст писемними знаками сакральної мови, зберігаючи при цьому написання запозичених із сакральної мови слів. Релігія впливає не лише на писемність, але й на лексику. М.І. Ісаєв з цього приводу зазначає: виникнення тих чи інших релігій не може не відбиватися на розвитку мови: виникають специфічні слова та мовні звороти, встановлюються певні церковні стилі в літературі тощо. Проте, все це не веде до порушення мовної структури, яка продовжує розвиватися за внутрішніми законами. Споріднені мови залишаються спорідненими, незважаючи на те, що їх носії можуть сповідувати різні релігії. Навпаки, неспоріднені мови народів з однією релігією залишаються неспорідненими, хоча в них з’являється спільний лексичний фонд, пов’язаний насамперед з даною релігією” [12, с. 57].
Отже, як складова частина культури, релігія має свої відповідні терміносистеми: біблієзнавства, теології, релігієзнавства, канонічної літургії тощо, які утворюють загальну релігійну термінологію, у тому числі й у сучасній французькій мові, в якій вона є складовою частиною загальної лексики, що функціонувала і функціонує в загальній системі мови і яка обслуговує не тільки сферу сакральності як одну з сторін духовного життя суспільства, але вживається і в інших галузях культури в історії, в літературі, в науці. Тому дослідження процесів становлення і функціонування терміносистеми релігії будь-якої мови, включаючи синтаксичний, морфологічний і семантичний аспекти, є актуальним як у загальнотеоретичному, так і в практичному плані.
Подібний аналіз вимагає вивчення проблемних ситуацій виникнення, становлення і функціонування РТСФМ, а саме:
1. Процес взаємодії загального соціального розвитку французького суспільства і релігії як соціального і духовного явища, та процес становлення словникового складу й релігійної термінології зокрема в світлі їх періодизації.
2. Кількісне взаємовідношення етимологічних пластів (власних французьких новоутворень, успадкованих і запозичених латинських елементів і запозичених РТО) і словотворчих типів термінів: корінні непохідні і запозичені непохідні терміни, з одного боку, і похідні, терміни - складні слова і терміни - словосполучення, з іншого боку.
3. Взаємодія терміносистеми домінуючої релігії з релігійними термінами інших конфесій в умовах глобалізації соціально-економічного, культурного і духовного життя сучасного суспільства.
4. Процес взаємодії в семантичній структурі РТО релігійних і нерелігійних значень, характерних семантичних змін і їх внутрішньосистемні і міжсистемні зв’язки, принципи їх функціональної класифікації.
Названі процеси і явища породжують проблемні ситуації, які характерні не тільки для французької, а й для інших мов світу, і тому вони обрані для вивчення; водночас аналіз прикладів їх вирішення на матеріалі французької мови дає можливість виявити типологічні особливості в загальнолінгвістичному плані.
Актуальність теми. Сучасний етап розвитку вітчизняного мовознавства характеризується підвищеним інтересом до дослідження релігійної термінології і це пояснюється тими соціальними змінами, які відбуваються в нашій державі (здобуття незалежності України, її розбудова як демократичної держави, забезпечення конституційного права і свободи віросповідання). Віра є одним з базових концептів культури, тому дослідження терміносистеми релігії будь-якої мови є актуальним в теоретичному і практичному плані.
Релігійна термінологія сучасної французької мови (далі РТСФМ) не була ще предметом системного лінгвістичного дослідження ні в зарубіжному, ні у вітчизняному мовознавстві. Окремі роботи зарубіжних дослідників (М.Боссарда, С.Данієля, Р.Р.Лаверня, Ж. Трепеля, Ж.Ліхтенштейна, Р.Лесажа та ін.) мають вузький спеціалізований характер і не дають повного опису РТСФМ. У вітчизняній романістиці ця тема взагалі не була розроблена.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію було виконано в рамках наукової теми Європейські мови і культури в контексті глобалізації світових процесів”, яку розробляє група філологічних кафедр Київського національного університету імені Тараса Шевченка (код 01 БФ 0147-01).
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у комплексному лінгвістичному аналізі РТСФМ як підсистеми лексики загальнолітературної мови, зокрема історії її формування на різних етапах розвитку французької мови, її граматичної і лексико-семантичної структури та функціонування у сучасному французькому мовленні.
Зазначена мета передбачає вирішення таких завдань:
1. З’ясувати шляхи формування та джерела оновлення РТСФМ в конкретні історичні періоди і здійснити періодизацію історії становлення РТСФМ.
2. Встановити на генетичному рівні кількісне співвідношення латинського, власне французького і запозиченого елементу в РТСФМ.
3. Виявити засоби і способи словотворення релігійних термінологічних одиниць (далі РТО) французького утворення, лексико-граматичні і семантичні типи релігійних термінів і дати їх класифікацію на тематичні групи.
4. Проаналізувати особливості функціонування РТО у текстах сакрального стилю (частотність їх вживання в функціонально-семантичному полі сакральності, співвідношення моносемії і полісемії, розвиток конотативних значень, характер синонімічних і антонімічних зв’язків РТО).
Об’єктом дослідження є релігійна термінологія сучасної французької мови.
Предметом дослідження є процес формування і динаміка становлення РТСФМ, її генетична і лексико-семантична структури та функ­ціональ­ні особливості.
Матеріалом дослідження є термінологічний матеріал, який добирався із сучасних енциклопедичних словників фран­цузь­кої мови (Larousse, 1990, Maxidico, 1996), а також із словників релігійних термінів (Dictionnaire de la Bible, 1928, Dictionnaire de théologie catholique, 1903-1972) і біблійних словопокажчиків (Concordance des Saintes Ecritures, 1965). Для функціонального аналізу РТО і розкриття закономірностей їх се­ман­тичного розвитку укладено частотний словник РТО у сакраль­ному стилі, а також використано приклади з Біблії, різних релі­гійних видань і літературних творів усіх історичних періодів роз­витку французької мови. Картотека фактичного матеріалу скла­дається з 1582 карток. Добір матеріалу виконувався методом су­цільної вибірки з сучасного енциклопе­дичного словника Маxidico і доповнювався лексичними одиницями з інших джерел. Повний глосарій аналізованих термінів дається в додатку до роботи.
Методи дослідження зумовлені поставленими зав­даннями, теоретичною спрямованістю роботи і мають комп­лексний характер. Дескриптивно-емпіричний метод дозволив установити формальні, генетичні, семантичні та функціональні характеристики термінологічних одиниць. За допомогою методу порівняльно-історичного аналізу встановлено походження термінів, а методом структурного моделювання описано різні словотворчі процеси в межах аналізованої терміносистеми. Метод компонентного аналізу застосовано для визначення складників семантичної структури релігійних термінів та їх актуалізації у тексті.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше проаналізовано терміносистему релігії сучасної французької мови, її джерела, шляхи формування та збагачення і особливості її функціонування. Простежено процес становлення РТСФМ у зв’язку з розвитком релігії і теологічної науки, здійснено аналіз генезису РТСФМ і описано її лексико-семантичні характеристики; з’ясовано особливості морфологічної будови релігійних термінів (структурні типи, моделі та їх продук­тивність); проаналізована специфіка функціонально-семантичного поля релігії в жанрах сакрального стилю (літургійному, навчально-теологічному), а також в творах художньої літератури і публіцистики.
Теоретичне значення. Дослідження є внеском у розбудову французького термінознавства, у ньому виявлено роль мовних і позамовних чинників у процесі формування РТСФМ, подано дефініцію релігійного терміна, запропоновано періодизацію розвитку релігійної термінології, здійснено її тематичну класифікацію.
Практична цінність роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані під час читання курсів з лінгвокраїнознавства, лексикології, стилістики, а також проведення практичних занять із термінології та перекладу як на факультетах мовної спеціалізації, так і в навчальних закладах теологічної освіти. Практичне значення визначається також перспективою використання отриманих результатів у лексикографічній практиці (для укладання двомовного словника релігійних термінів).
Публікації і особистий внесок дисертанта. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано десять робіт: з них 5 у фахових виданнях, один словник релігійної термінології.
Апробація роботи. Положення дисертації обговорювалися на наукових конференціях: 1. Мови, культури та переклад у контексті європейського співробітництва (Київ 2001); 2. Семантика мовного знака в порівняльному аспекті (Київ, 2001); 3. Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи ХХІ століття (Чернівці 2001), а також на засіданнях кафедри теорії та практики перекладу романських мов Київського національного університету з 1999 по 2002 рік,
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Релігійна термінологія сучасної французької мови є цілісною структурованою системою, що відповідає потребам науково-теологічного і духовного внутрішньоконфесійного й міжконфесійного релігійного спілкування.
2. РТСФМ є динамічною системою, яка формувалася впродовж десяти століть (ІХ-ХХ ст.) і яка розвивається у зв’язку із розповсюдженням релігії як соціально-історичного явища, з одного боку, і з розширенням діяльності церкви та розвитком теологічної науки з іншого боку.
3. Основою формування і сучасного розвитку РТСФМ є латинська, питома французька і частково іншомовна лексика.
4. У складі РТСФМ для утворення нових термінів діють ті ж словотвірні моделі, що й у нетермінологічній лексиці. Найбільшою продуктивністю в системі релігійних термінів відзначається суфіксальне термінотворення.
5. В залежності від наявності релігійних і нерелігійних значень релігійні терміни мають гомогенну або гетерогенну семантичну структуру.
6. На функціональному рівні релігійні терміни актуалізуються у текстах сакрального стилю, який включає літургійний та навчально-богословський жанри.
7. У процесі функціонування і в залежності від типу текстів та універсальності вживання в них РТО виділяється функціонально-семантичне поле сакральності.
8. Особливістю функціонування РТСФМ є висока частотність інтернаціональної термінології (латинського і грецького походження), вживання термінів-оказіоналізмів, не зафіксованих у словниках, розширення і звуження семантичного значення лексичної одиниці. Ці процеси і явища свідчать про відносну самостійність РТСФМ як підсистеми загальнолітературної французької мови.
Обсяг та структура дослідження. Мета та завдання дослідження зумовили структуру дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку вико­ристаних джерел (252 позиції бібліографічних джерел), додатка (словника релігійних термінів сучасної французької мови). Обсяг основного тексту становить 172 сторінки, загальний обсяг 258 сторінок.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Релігійна термінологія відображає систему понять у релігійній світоглядній концепції. Процес формування РТСФМ пройшов через три історичні періоди, з яких визначальним став період становлення і нормування РТСФМ (ХІІ-ХVІІІ ст., 869 або 54,93% нових РТО). У генетичному відношенні переважну більшість одиниць РТСФМ складають РТО латинського походження і власне французького утворення, кількість яких дорівнює 1378 (87,11%) одиниць. Кількість запозичень з інших мов становить 204 (12,89%) РТО. На сучасному етапі значну роль відіграє інтернаціоналізація релігійних термінів (особливо на основі одиниць грецького і латинського походження). Їх число в РТСФМ складає 477, або 30,15% всіх РТО сучасної французької мови.
На функціональному рівні термінологічні одиниці латинського походження та французького утворення покривають у тексті 16600 (98,45%) терміновживань, а запозичені з інших мов РТО 260 (1,55%) терміновживань. Терміни-інтернаціоналізми реалізують у тексті 3058 (11,84%) терміновживань.
На лексико-семантичному рівні для системи РТСФМ характерна термінологічна гомогенність семантичної структури значної частини ТО: 66,06% одиниць у словнику, 66,99% терміновживань у тексті. Релігійні терміни з гетерогенною семантичною структурою складають 33,94% одиниці у словнику і 33,01 % у тексті. На граматичному рівні встановлено, що і в системі РТСФМ, і в її функціонуванні поняття предметності переважає над поняттями ознаки і дії, тому кількість іменників є значно вищою і в словнику (73,32%), і в терміновживаннях у тексті (81,62%).
Під час функціонування в тексті релігійна термінологія підтверджує більшість процесів, які характерні для всієї лексичної системи загальнолітературної мови. Водночас, для РТСФМ властиві деякі специфічні риси, що є свідченням відносної самостійності релігійної термінології як підсистеми загальнолітературної мови. Цими специфічними рисами є:
1. У тематичному й функціональному відношеннях у межах РТСФМ виділяються тематичні групи РТО, які формують функціонально-семантичне поле сакральності. Склад тематичних груп визначається належністю терміна до певного базового концепту, що відображено відповідною позначкою у словниках, а структура ФСПС універсальністю вживання РТО у різних типах сакральних текстів;
2. Розвиток термінологічної багатозначності є одним із важливих засобів оновлення словника релігії. Поширеною у складі релігійної термінології є внутрішньосистемна і міжсистемна полісемія ( внаслідок розширення значення, метонімізації).
3. Синонімічні відношення проявляються у складі РТФСМ у вигляді дублетності (лексичні одиниці співвідносяться з одним і тим же поняттям і характеризують різні його властивості).
4 Антонімічні відношення зумовлені іманентними властивостями релігії. Значна частина антонімічних пар твориться на рівні видових назв, що доповнюють родові терміни, тобто у ФРТ переважає комплементарна антонімія.
Загалом, РТСФМ є впорядкованою галузевою терміносистемою, що відповідає нормам міжнародних стандартів, вимогам наукового спілкування. Перспективою подальшої розробки може бути залучення матеріалу інших романських мов для виявлення загальнороманської типології у релігійній термінології і для вивчення національних особливостей розвитку цієї частини словникового складу кожної окремої мови, залучення матеріалів інших мов (слов’янських, германських тощо), для вивчення загальних закономірностей спілкування у духовній сфері буття. особливостей розвитку цієї частини словникового складу кожної окремої мови, залучення матеріалів інших мов (слов’янських, германських та інших) для вивчення загальних закономірностей взаємодії мови і суспільства для вдосконалення форм спілкування в цій духовній сфері буття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимова Л.М. Префиксальное образование глаголов в старофранцузком языке: Автореф. дисканд. филол. наук: 10.02.05. М., 1958. 22 с.
2. Акуленко В. В. Вопросы интернационализации словарного состава языка. Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1972. 244 с.
3. Акуленко В. В. Интернациональные елементы в лексике языков // Национальное и интернациональное в литературе, фольклоре, языке. Кишинев: Штиинца, 1971. С. 251-264.
4. Александрова Г.А. Словообразовательные процессы в научно-технической терминологии (на мат. фран. языка): Дис...канд. филол.наук: 10.02.05. К., 1975. 182 с.
5. Амосенкова Е. Л. Некоторые принципы образования технических терминов в современном французском языке: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Л., 1953. 20с.
6. Аперсян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М., 1974. С. 8-15.
7. Арзикулов Х. Семантические проблемы в терминологических системах французского языка (на материале онкологической терминологии). Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Л., 1980. 20 с.
8. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. М.: Высш. шк., 1991. 139 с.
9. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. Энциклопедия, 1972. 607 с.
10. Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
11. Бабич Н. Проблеми терміновживання і термінотворення в сучасному богословському стилі // Сучасна богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій. Матеріали Всеукраїнської наукової конференцїї. Львів, 13-15 травня 1998 р. Львів, 1998. С.161-168.
12. Базиев А.Т., Исаев М.И. Язык и нация. М.: Наука, 1973. 248 с.
13. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М., Иностранная лит-ра, 1955. 416 с.
14. Беженарь Г. И. Структурно-семантическая характеристика французских медицинских терминов: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Л., 1973. 20 с.
15. Белла Р. Н. Социология религии: Перспективы, проблемы, методы. М.: Прогресс. 1972. С. 265-281.
16. Белей Л. Про християнські джерела власних імен персонажів // Уроки української. 2001. № 6. С. 31-32.
17. Белей Л. Українська богословська термінологія // Сучасність. 1999. № 12. С. 87-90.
18. Белецкий А. А. Об интернационализмах. Науч. зап. Киев. ун-та. 1955. Т. 14.Вип. 2.С. 59-80.
19. Белова А.Д. Функционально-семантическое поле пассива в аспекте его взаимосвязи с другими полями (на материале английского языка). Дис...канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1988. 185 с.
20. Бельчиков Ю.А. Интернациональная терминология в русском языкe. М.: Учпедгиз, 1959. 78 с.
21. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Иностр. лит., 1974. С. 45-62.
22. Бібла С.В. Лексико-семантичні парадигми в системі української церковної термінології // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Зб. наук. праць. Запоріжжя, 1996. Ч. 1. С. 173-176.
23. Бібла С.В. Склад, джерела і шляхи формування української церковної термінології (назви церковних чинів і посад): Дис....канд. філол.наук. К., 1997. 215 с.
24. Біблія і культура // Збірник наукових статей. Вип. 1. Чернівці: Рута, 1999. С. 110-112; Вип. 2. Чернівці: Рута, 2000. С. 127-186; Вип. 3. Чернівці: Рута, 2001. С.283-311.
25. Білодід О. І. Вчення О. Потебні про значення слова // Мовознавство.1967. № 4. С. 31-32.
26. Бирмакова С. Э., Войнова Л. А., Кутина Л. Л. Очерки по исторической лексикологии русского языка XVIII века: языковые контакты и заимствования. Л.: Наука, 1972. 431 с.
27. Богдан С., Маленицька О. Церковна лексика і церковний мовний етикет у формуванні духовності школярів // Збірник Острозької акад. Острог, 2000. Т. 3. С. 542-547.
28. Бодак В. Соціальні функцїї релігійної обрядовості: Автореф. канд філософ. наук. Київ, 1997. 21 с.
29. Богдановская Л.К. Структурные и семантические особенности терминов пром. екологии (на мат. фран. и рус.языков): Дис...канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1992. 145 с.
30. Бодуен де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. Т. 1. М.: АН СССР. 1963. 384 с.
31. Большой енциклопедический словарь / А.М. Прохоров (ред.). 2 изд., М., 1998. 1456 с.
32. Бондарко А.В. Теория функциональной грамматики. Введение. Аспектуальность. Временная локализованность. Таксис. М.: АН СССР. Ин-т языкознания. Л.: Наука, 1982. 348 с.
33. Бондарко А.В. Функциональный анализ граматических категорий и единиц // Сб. н. трудов. Л., 1976. С. 38-45.
34. Борисюк І. Явище синонімії в термінології // Дивослово. 2000. № 4. С. 27-28.
35. Будагов Р.А. Человек и его язык. М., 1974. 250 с.
36. Булаховский Л. А. Введение в языкознание. М., Учпедгиз, 1953. 178 с.
37. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства // Булаховський Л.А. Вибрані твори : В 5-ти т. К., 1980. Т. 1. С. 62-63.
38. Бурляй С.А. Взаимодействие терминологической и общеупотребительной лексики в современном французском языке. Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. М., 1974. 35 с.
39. Бурячок А. А. Спільні словотворчі процеси в іменниковій термінології східнослов’янських мов // Науково-технічний прогрес і мова. К.: Наук. думка, 1978. С. 161 194.
40. Буслаев Ф. О влиянии християнства на славянский язык. Опыт истории языка по Остромирову Евагелию. Москва, 1848. 196 с.
41. Веклинець Л.М. Структура і походження сучасної української психологічної термінології: Дис канд. філол. наук. К., 1997. 226 с.
42. Виноградов В.В. О некоторых вопросах русской исторической лексикологии // Изв. АН СССР. Т. XII. Вып. 3. 1953. С.185-210.
43. Винокур Г. О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии. Т. 5. 1939. С. 3-54.
44. Волкова З.Н. История французского языка: Истоки и условия формирования французского языка древнейшего периода: Курс лекций. Тверь, 1992. 54 с.
45. Волошина Л. И. Стилистическая транспозиция слов-терминов в современном французском языке: Автореф. дис...канд. филол. наук. М., 1981. 25 с.
46. Галенко И. Г. О некоторых особенностях составных слов // Вестн. Львов. Ун-та. Львов, 1960. Вып. 10. С. 52-65.
47. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
48. Гердт А. Ещё раз о значении термина // Лингвистические аспекты терминологии. Воронеж, 1980. С. 3-8.
49. Гнатишина І.М., Кияк Т.Р. Словник інтернаціональних терміноелементів грецького та латинського походження в сучасній термінології. К.,1996.104 с.
50. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах: Учебное пособие для филол. спец. вузов. М., 1987. С. 96-98
51. Головин Б.Н. Термин и слово. Горький: Изд-во Горьк. ун-та, 1979. 191 с.
52. Горбач О. Українська народна релігійно-християнська термінологія і лексика // Наукові Записки Українського Вільного Університету. Ч. 13. Філософічний факультет. Збірник комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття Хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988. С. 99-146.
53. Горбач О. Мовостиль новітніх перекладів Святого Письма на українську народню мову 19-20 вв. // Наукові Записки Українського Вільного Університету. Ч. 13. Філософічний факультет. Збірник комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття Хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988. С. 29-98.
54. Горбач О. Гіпотези про шляхи християнізації України в світлі мовознавчо-філологічної теорії. Наукові Записки Українського Вільного Університету. Ч. 13. Філософічний факультет. Збірник комісії Наукового Конгресу в 1000-ліття Хрещення Руси-України. Мюнхен, 1988. С. 516-564.
55. Горецький П. И. Укладання росісько-українського термінологічного словника на основах росіської мови // Мовознавство: Наук. зап., 1947.Т. 4, С. 68-69.
56. Гринченко Б. Словарь української мови. Т. 1-4. Київ, 1907, 1909; Берлін, 1924.
57. Гриньків К. Сакральні лексеми та вислови і трудність їх ужитку в сучасному українському мовному просторі (на прикладі поезії Є. Маланюка) // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 1315 травня 1998 р. Львів, 1998. С. 264-272.
58. Грицак Є. Вплив церкви і релігії на українську мову (Студія з ділянки української лексикографії) // II Miedzynarodowy Ziazd Slawistow (Filologow Slowianskich). Ksiega referatow, Sekcja I: Jezykoznawstwo. Warszawa, 1934. C. 34-38.
59. Грицак Є. Говірка с. Могильної Гайсинського повіту на Поділлі, ЗНТШ, т. 99/1930. С. 323-335.
60. Грицак Є. Народня Великодня термінологія // Рідна мова, Варшава, р. 2/1934. С. 141-148.
61. Гусева Г. М. Структурно-семантические особенности французских научно-технических составных терминов и способы их перевода на русский язык: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Л., 1970. 22 с.
62. Гусейнова Э. М. Опыт анализа морфолого-семантической структуры терминов родства в окситанском и французском языках: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. М., 1977. 26 с.
63. Даниленко В. П, Исследования по русской терминологии. Сборник статей. Отв. Ред. В. П. Даниленко. М., Наука, 1971. 231 с.
64. Даниленко В. Л. Русская терминология: Опыт лингвистического описания. М.: Наука, 1977. 246 с.
65. Дацюк Л.С. Морфологічна структура англійських термінів з фізики напівпровідників // Іноземна філологія. Вип. 73. Львів, 1984. С. 15-19
66. Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь.- М.: Русский язык, 1976. 420 c.
67. Джандоєва Л.В. Полисемия в современной французской научно-технической терминологии: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. К., 1988. 23с.
68. Додонова Н. П. Косвенная номинация как один из спообов формирования и пополнения французской терминологии строительства: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Л., 1989. 16 с.
69. Думашівський Я. Семантико-дериваційна віртуальність англійських запозичень у спортивній термінологїї французької мови. // Вісн. Львів. Ун-ту. Сер. Інозем. Мови. Вип. 8. Львів, 2000. С. 173-178.
70. Д’яков А.С., Кияк Т.Р. Роль етимологїї при прямому запозиченні нових термінів та терміноелементів // Проблеми зіставної семантики. Матеріали Всеукраїнської наукової конференцїї. Київ, 1995. С. 100-101.
71. Д’яков А.С. До питання про зовнішню форму наукових одиниц в світлі теоретичної спадщини Евгена Вюстера // 4-а Міжнародна наукова конференція Проблеми української науково-технічної термінології”, Тези доповідей. Львів: Вид-во держ. ун-ту Львівська політехника”, 1996. С. 62.
72. Д’яков А.С., Кияк Т.Р. До питання про інтернаціональне і національне в термінотворчому процесі // Науковий вісник Чернівецького ун-ту. Вип. 1. Германська філол.: Збірн. Наук. пр. Чернівці: ЧДУ, 1996. С. 88-94.
73. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: Вид. дім КМ Academia”, 2000. 218 с.
74. Жайворонок В.В. Лексична підсистема мови і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С. 35-38.
75. Жерновей Є.Г. Про деякі аспекти вивчення семантики релігійних термінів у сучасному мовознавстві // Науковий Вісник Чернівецького Університету: Збірник наук. праць. Чернівці, ЧДУ, 2001. Вип. 114: Германська філологія. С.183-191.
76. Жерновей Є.Г. Аналіз розвитку семантичної структури біблійних термінів від давньогрецької до сучасної французької мови // Науковий Вісник Чернівецького Університету: Збірник наук. праць. Чернівці, ЧДУ, 1998. Вип. 21: Романська філологія. С.86-95.
77. Жерновей Є.Г. Проблеми семантичного розвитку в біблійній термінологїї румунської мови // Науковий Вісник Збірник наук. праць. Чернівці, ЧДУ, 1998. Вип. 21: Романська філологія. С. 8-17.
78. Жерновей Є.Г. Кількісний і якісний склад запозичень у релігійній релігійній термінологїї французької мови // Вісник Київського університету. Іноземна філологія. Київ, 2002. Вип. 33. С. 86-91.
79. Жерновей Є.Г. Релігійна термінологія у культурному контексті французької мови // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наук. праць. Київ, 2001. Вип. 4 С. 47-51.
80. Жерновей Є.Г. Етапи становлення християнської релігійної термінології французької мови // Освітньо-виховний та професійний потенціал світоглядно-філософських дисциплін: класичні парадигми та альтернативи ХХІ століття. Матеріали науково-практичної конференції. Чернівці, 2001. С. 87-90.
81. Жерновей Є.Г. Теоретичні проблеми лексичної семантики давньогрецької мови Нового Заповіту” в сучасному мовознавстві // Науковий Вісник Чернівецького Університету: Збірник наук. праць. Чернівці, ЧДУ, 1998. Вип. 21: Романська філологія. С.95-103.
82. Жернорвей Є.Г. Етимологічна структура релігійної термінології французької мови // Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. Наук. Праць: У 2 ч. / Упоряд. В.Ф. Чемес. К.: Київський університет,” 2001. Ч. 1. С. 364-372.
83. Жовтобрюх М. Кулік Б. Сучасна українська літературна мова.- К.: Вища школа, 1975. 181 с.
84. Зиндер Л.Р. Очерк общей теории письма. Л.: Наука, 1987. 112 с.
85. Иванова В.А. Антонимия в системе языка. Кишинев, 1982. 170 с.
86. Иванова Е. П. Специфика номинации в сфере французской экологической терминологии: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Л., 1988. 16 с.
87. Каде О. Как работать над терминологией: Основы и методы .М.: Наука, 1968. 76 с.
88. Калінін Ю.А. Релігієзнавство. К., 1998. 331 с.
89. Катагощина Н.А. История французского языка. М.: Высшая школа, 1976. 190 с.
90. Квитко И.С. Термин в научном документе. Львов: Вища школа, 1976. 128 с.
91. Кичигина Г.И. Греко-латинские терминоэлементы в английской микро-биологической терминологии. К., 1991. 176 с.
92. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекти терминоведения. Учебное пособие. К.: УМК ВО, 1989. 104 с.
93. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). Львов: Вища школа, 1988. 162 с.
94. Кияк Т.Р. Проблеми української термінографії. Старі уроки в нових умовах // Вестник Харьковского политехнического ун-та. № 19, 1994. Выпуск І. С. 191-198.
95. Книгницкая М.Й., Бялик В.Д. Интернационализмы и заимстования в научно-технической терминологии // Зон. Конференция Современные методы обработки иноязычной информации в свете требований комплексной подготовки программы научно-технического прогресса стран-членов СЕВ до 2000 года”: Тез. Докл. Челябинск, 1988. С. 18-22.
96. Книгницкая М.Й. Термины-интернационализмы и их содержательная мотивированость (на материале английских и немецких терминологических единиц): Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.04. Львов, 1990. 25 с.
97. Ковалів П. Лексичний фонд літературної мови Київського періоду 11-14 ст. Т. 2: Запозичення. Нью-Йорк, 1964. 138 с.
98. Ковалик І.І. Питання слов'янського іменникового словотвору. Львів: Вища школа., 1958. 79 с.
99. Коваль А. П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вища школа, 1978. 375 с.
100. Коваль А. П. Синоніміка в термінології // Дослідження з лексикології та лексикографії: Міжвідомчий збірник. К.: Наук. думка, 1965. С. 157-169.
101. Кониський Г. Філософські твори.- 2 т. К.: Наукова Думка,1990. Т. 1. 494 с., Т. 2. 512 с.
102. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. К.: Преса України, 1997. 80 с.
103. Кочерган М.П. Вступ до мовознавства. К.: Академія,” 2001. 367 с.
104. Крикунова Г.И. Основные етапи развития французской санитарно-технической терминологии и её тематическая структура // Лингвистические аспекти терминологии. Воронеж, 1980. С. 111-117.
105. Крыжановская А.В., Симоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии. К.: Наукова думка, 1987. 163 с.
106. Кузнєцова Ю.І. Особливості дериваційних процесів у терміносистемі будівництва французької мови: Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. К., 2001. 20 с.
107. Кучеренко О.Ф. Дискусійні питання термінознавства 20-30 років ХХ ст. // Вісн. Харківського ун-ту. - № 491, Серія філол. Харків, 2000. С. 253-256.
108. Лагутина А.В. Уніфікація синонімів у термінології // Культура слова. К., 1982. Вип. 23. С. 24-29.
109. Лейчик В. М. Оптимальная длина и оптимальная структура термина // Вопросы языкознания, 1981. № 2. С.63-67.
110. Лейчик В.М. Изучение термина в тексте // Текст в языке и речевой деятельнсти (состав, перевод, автоматическая обработка): Сб. науч. трудов. М., 1987. С. 129-139.
111. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови. Семантична структура слова. Харків, 1977. 180 с.
112. Литературный энциклопедический словарь. М.: Сов. энциклопедия, 1987. 752 с.
113. Лопатникова Н.Н. Лексикология современного французского языка. М.: Высшая школа, 1971. 150 с.
114. Лотте Д. С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоелементов.М.: Наука, 1982. 149 с.
115. Лотте Д. С. Основы построения научно-технической терминологии // Вопросы теории и методики. М.: Изд-во АН СССР, 1961. 158 с.
116. Львов М.Р. Словарь антонимов русского языка. 3 изд. М.: Высшая школа, 1985. С. 5-30.
117. Мартине А. Основы общей лингвистики // Новое в лингвистике. Вып. 3 М.: Иност. лит., 1963. С. 75-82.
118. Мацюк Г.П. Проникновение терминов в общеупотребительную лексику українского языка // Вісник Львівського ун-ту. 1988. Вип. 19. С. 18-22.
119. Мельничук О.С. Методологичні проблеми співвідношення ідеального і матеріального в сфері мови // Мовознавство, № 3, 1987. С. 63-67.
120. Мечковская Н. Б. Язык и религия: Пособие для студентов гуманитарных вузов. М.: Агенство Фаир,” 1998. 352 с.
121. Миколаєнко Я. Про терміни // Вісник ІУНМ. 1928. С. 14-18.
122. Минкин Л.М., Макеенко И.А. Взаимоотношение языковых и речевых тенденций во французской грамматике: Пособие к спецкурсу по теоретической грамматике. Саратов: Из-дво Сарат. ун-та, 1989. 72 с.
123. Минкин Л.М., Симонок В.П. Текстообразующая функция общевопросительных предложений во французском языке // Вісн. Харків. ун-ту. Харків, 1995. № 384, Т. 2. С. 102-108.
124. Михайленко Т.Д. Інтра- та екстралінгвістичні аспекти формування і функціонування військової терміносистеми в нац. мовах (на мат. рос., нім. та укр. мов): Автореф. дис...докт. филол. наук. К., 1996. 48 с.
125. Мищенко В.Г. Суффиксальная деривация терминологических имён существительных в современном французском языке (на материале терминосистем физики и смежных наук): Автореф. дис...канд. филол. наук: 10.02.05. Львов, 1977. 21 с.
126. Молодец В.Н. Синонимия в современной лингвистической терминологии (в сопоставлении с синонисмией в современной русской лингвистической терминологии): Автореф. дис...канд. филол. наук. Киев, 1979. 22 с.
127. Морозова Л.В. Опыт дефиниционнго описания терминополя (на бвзе терминов ядерной физики и техники): Автореф. дис...канд. филол. наук. Калинин, 1970. 17 с.
128. Муравицкая М. П. Некоторые вопросы полисемии. Материалы для спецкурсов и семинаров по лексикологии. К., Изд-во Киевск. Ун-та, 1964, 33 с.
129. Мурашко Л.В. Українська військова лексика в її історичному розвитку (військові звання та посади): Дис канд. філол. наук. К., 1997. 175 с.
130. Муштенко Г.А. Термин и обозначаемое им понятие. // Лингвистические аспекты терминологии. Воронеж, 1980. С. 9-15.
131. Наконечна Г. З досвіду укладання Словника богословських синонімів” // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 1315 травня 1998 р. Львів, 1998. С. 215-226.
132. Національні та інтернаціональні компоненти в сучасних терміносистемах. / Симоненко Л.О., Соколова С.О. та ін. К.: Наукова думка, 1993. 237 с.
133. Нечитайло О.І. Синоніми в лексикографії. К., 1987. 150 с.
134. Никифорова В.Е. Заимствования как один из источников пополнения терминологии: на материале машиностроительной терминологии французского языка // Структурное и функциональное развитие романских языков. Калинин, 1981. С. 103-107.
135. Німчук В. Українська мова священна мова // Людина і світ. 1993, №11-12. С. 27-32.
136. Новиков Л. А. Антонимия в русском языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1973. 289 с.
137. Новиков Л.А. Семантика русского языка. М., Высш. шк., 1982. 272 с.