СИНОНІМІЯ ДІЄСЛІВ РУХУ У МОВІ ФРАНЦУЗЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ

Краткое описание

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

Думашівський Ярослав Євгенович

УДК 811.133.1’373.421’367.625:070:796

СИНОНІМІЯ ДІЄСЛІВ РУХУ У МОВІ ФРАНЦУЗЬКОЇ СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ

Спеціальність 10.02.05 - романські мови

Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Помірко Роман Семенович,
доктор філологічних наук, професор

Львів - 2002

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......................4
ВСТУП ..............5

РОЗДІЛ 1. СИНОНІМІЯ ТА КОНТЕКСТУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ
РЕАЛІЗАЦІЇ

1.1. Визначення поняття синонім та явища синонімії як конституанти мовного розвитку................14
1.2. Генеза, типи та характер синонімічних лексемних зв’язків .....22
1.3. Основні критерії визначення синонімічності лексем......34
1.4. Варіативність як різновид синонімії.........40
1.5. Контекст - умова функціонування синонімічних зв’язків однокатего-ріальних лексем. Роль і місце лексичної домінанти у побудові сино-німічного ряду..................................................................................................47
Висновки до першого розділу.......56

РОЗДІЛ 2. ДІЄСЛОВА РУХУ ЯК ТЕКСТОВА ДОМІНАНТА СПОРТИВНОЇ ПРЕСИ

2.1. Прагматико-комунікативні особливості мови сучасної французької спортивної преси ................58
2.2. Принципи семантичної класифікації дієслів руху та процес їх вхо-
дження у синонімічний ряд........................................68
2.3. Типологічний поділ дієслів руху спортивної преси та їх основні функціональні характеристики......................................................................86
2.4. Актуалізатори семантичних нюансів та принципи сполучуваності (валентності) дієслів руху (на прикладі дієслів arriver і venir)...99
2.5. Семантико-дериваційний потенціал іншомовних запозичень у спортивній терміносистемі французької мови ..........................109
2.6. Види та функції метафори у спортивних текстах мас-медіа............121
2.7. Спортивна лексика - джерело фразем та фразеологізмів. Дієслова
руху як конституанти стійких фразеологічних словосполучень......126
2.8. Синонімія та варіативність дієслівних фразеологічних одиниць....139
Висновки до другого розділу...........149
ВИСНОВКИ ......152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................156
ДОДАТОК А..........173

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ЗМІ - засоби масової інформації
ЛС - лексико-семантичний
ЛСГ - лексико-семантична група
N - Nom (іменник)
V - Verbe (дієслово)
Pr - préposition (прийменник)
A - Alpinisme
C - Courier de l’Ouest
DH - Dernière Heure
E - Equipe
FF - France-Football
H - Hand
L - Libération
S - Sport et vie
T - Tennis
V - Vélo
VV - Voile et voiliers

ВСТУП

У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем синонімії і, зокрема, до встановлення та вивчення закономірностей контекстуального вживання семантичного класу дієслів руху у спортивній публіцистиці. Відомо, що кожна мова, розвиваючись, прагне до більш загальної відповідності між світом слів та світом понять. Як свідчать мовознавці, зв’язок між словом та поняттям, можливо, найповніше і найглибше розкривається у синонімічних рядах [83]. Кожен історичний період суспільного розвитку висуває нові реалії, відкриває нові явища. Таким чином виникають і нові поняття. Тому питання семантики, полісемії, синонімії є актуальними для дослідників різних епох.
Проте не лише нове вимагає свого осмислення і словесного вираження. Не лише нові, але й старі поняття можуть бути переосмисленими і зрозумілими по-новому, тобто значно ширше й глибше, що є своєрідною константою розвитку словникового складу будь-якої мови, звичною взаємозалежністю понять і слів. З поглибленням уявлень про навколишній світ наш словник збільшується не лише кількісно, але й за рахунок якісних змін у значеннях старих слів - за рахунок явища полісемії.
Разом з ускладненням понятійних та словесних взаємозв’язків ускладнюються і синонімічні відносини слів. Проблема синонімів, незважаючи на велику кількість різноманітних шляхів та підходів у вирішенні пов’язаних із ними завдань, залишається не лише цікавою та актуальною, але й складною. Завдяки явищу синонімії відбувається найоб’єктивніше вираження наших думок і почуттів. Крім того, мові надається потрібне конотативне забарвлення[35].
Синонімія - це не лише потенційне багатство мови, яке робить її красивішою, яскравішою і т. і. Синонімія - універсальне явище, яке спостерігається, насамперед, на лексичному рівні мови. І чим більше розвинута мова, тим значимішими будуть у ній різноманітні синонімічні зв’язки.
Коло проблем із синонімії дуже широке. Однак напрямки досліджень в основному залишаються у рамках підходу до мови як лексико-семантичної системи, хоч складність об’єкта даного дослідження (ЛСГ дієслів сучасної французької мови з загальною семою Переміщення у просторі”) вимагає якраз виходу за межі лінгвістичного підходу у вивченні цього мовного явища [39].
Дієслово повинно відтворити весь світ, бо дієслово - це рух, а у світі немає нічого, крім рухомої матерії. У найзагальнішому розумінні рух це, як стверджують А. Арно та К. Лансло, будь-яка взаємодія матеріальних об’єктів і зміна їх станів [6] [1]).
Якщо підходити до семантичних груп дієслів з чисто логічного погляду, то їх можна об’єднувати на основі таких спільних категорій, як буття, свідомість, рух, поведінка. Та найчіткішим і найскладнішим за своєю структурою є саме поле дієслів руху. Відомо, що ці дієслова активно втягують у свою орбіту слова інших граматичних класів, особливо іменники та прикметники, і самі стають базою для утворення інших частин мови - прикметників, прислівників тощо. Маючи найбільшу з-поміж інших слів кількість граматичних категорій (спосіб, час, вид, стан, число, особа), дієслову одночасно притаманне використання синонімічних форм. Все це створює можливості для вживання різних дієслівних варіантів. Тому, як зауважує, наприклад, Е. А. Іванникова, знайти правильне дієслово - означає надати реченню певного імпульсу, поштовху, примусити його в найоптимальнішій формі вразити” уяву читача і бути сприйнятим ним [48].
Проблематика дисертації пояснюється недостатнім вивченням семантики дієслів руху саме у мові французьких спортивних періодичних видань, а також неоднорідністю поглядів лінгвістів щодо пріоритетності критеріїв у визначенні як самого поняття синонім, так і різних його властивостей: варіантності, семантичної класифікації, співвідносності дієслів руху з фразеологічними зворотами тощо. Причому таке розходження думок відносно основних суперечливих питань дієслівної синонімії спостерігається як у працях вітчизняних (О. О. Потебня, В. М. Русанівський, Г. Г. Почепцов, С.М.Береговська та ін.), так і зарубіжних (Ш. Баллі, С. Г. Бережан, В. Г. Гак, П.Гіро, Є. В. Глейбман, Н. В. Дементьєва, Б. Келемен, А. Соважо та ін.) мовознавців.
Таким чином, актуальність теми полягає у визначенні обсягу і змісту ЛС мікрополя дієслів руху, тобто виявленні набору їх семантичних категорій та значеннєвих структурних компонентів, а також у встановленні на основі аналізу семного складу спільних та диференційних ознак даного класу дієслів. Актуальність визначається ще й необхідністю типологічного вивчення дієслів руху у мові масової інформації, потребою дослідження синонімічних та комунікативно-прагматичних властивостей дієслівної лексики з метою глибшого розуміння характеру її лексичних зв’язків.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах наукової теми кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка: Дослідження структурно-семантичних особливостей та закономірностей розвитку романських мов” (номер державної реєстрації 0100 № 001459).
Метою роботи є з’ясування особливостей та умов функціонування дієслів руху у мові періодичних видань спортивного спрямування та визначення основних закономірностей і причин набуття цими дієсловами нових значеннєвостей. Для досягнення цієї мети вирішуються наступні завдання:
1. Систематизувати та узагальнити критерії дефініції поняття синонім та його основних характеристик;
2. Описати внутрішню організацію мікрополя дієслів руху сучасної французької мови та визначити їх основні семантичні типи;
3. Виявити умови входження дієслівних лексем у групу дієслів руху та обгрунтувати принципи їх розширеної лексичної сполучуваності;
4. Встановити критерії синонімізації дієслів руху, корелятами яких виступають фразеологічні звороти.
5. Окреслити семантичний простір дієслів руху і дієслів переміщення та виявити їх диференційні семантичні характеристики.
6. Визначити дієслівні домінанти, навколо яких формуються синонімічні ряди дієслів руху.
Об’єктом дослідження є складова ЛСГ дієслів руху дієслова переміщення, а також відповідні фразеологічні звороти, вживання яких у мові спортивної преси зумовлене експресивно-стилістичним потенціалом їх значень.
У зв’язку із цим предметом дослідження є контекстуальні особливості синонімічних дієслів руху у мові спортивної преси - середовищі, де будь-яка дієслівна одиниця може набувати іноваційних значень, а також виявлення можливостей їх взаємної субституції без помітного впливу на зміст висловлювання.
Матеріалом дослідження слугували наукові праці з питань дієслівної синонімії, словники синонімів, термінологічні та фразеологічні словники, спортивні газети (Courier de l’Ouest, Equipe, Express, Libération) й журнали (Alpinisme, France-Football, Hand, Sport et vie, Tennis, Vélo) останніх 10-ти років, з яких шляхом суцільної вибірки було проаналізовано ЛСГ дієслів руху (на основі понад 6000 речень).
Методологічною основою є важливі положення про мову як комунікативну систему, про єдність форми і змісту, про взаємозв’язок свідомості і діяльності та узагальнюючі властивості мислення стосовно проблеми, що розглядається.
Методи дослідження. Дослідження вимагало методу контекстуального аналізу, за допомогою якого встановлюється система значень дієслів-синонімів, методу лінгвістичного спостереження й опису для систематизації та класифікації дієслівних лексичних одиниць. У роботі використано також дистрибутивний, семантико-компонентний методи, а для визначення частоти вживання основних структурних типів дієслів руху, - метод кількісного аналізу.
Наукова новизна зумовлена потребою:
· Визначити структуру мікрополя дієслів руху і характер їх лексичних синонімічних зв’язків.
· Виявити особливості синонімічної взаємозамінності дієслів руху і дієслів переміщення.
· Встановити їх семантичну сутність, яка залишається стабільною та інваріантною у процесі функціонування і детальний аналіз динаміки якої дозволяє чітко уявити стан системи дієслів руху сучасної французької мови. У праці доведена і практична цінність спорту як одного із джерел збагачення мови дієслівними фразеологізмами.
Теоретичне значення цього дослідження полягає у тому, що його результати повинні доповнити вже наявні напрацювання у галузі синонімії дієслів руху, встановити класи цих дієслів щодо окремих видів спорту та спортивних ігор, а також виявити й узагальнити семантико-стилістичні характеристики синонімічних дієслів руху у спортивних текстах мас-медіа.
Практичне значення. Результати дослідження можуть знайти конкретне застосування в курсах лексикології (Лексична семантика”), теоретичної граматики, стилістики (емоційно-експресивний потенціал значень дієслів руху), у спецкурсах і спецсемінарах з питань вивчення окремих ЛСГ дієслів (розділ Семантична структура дієслів руху”), лексикографічних статтях, під час написання курсових та дипломних робіт, при створенні відповідних навчальних посібників і словників.
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати дисертації отримані автором самостійно.
Основні положення, які виносяться на захист:
- Синоніми - це лексичні одиниці, головною умовою взаємозамінності яких є не подібність, а відмінність у значеннях, що яскраво проявляється у контекстуальному вживанні, коли слова отримують додаткові відтінки значень і виявляють, таким чином, здатність корелювати із далеко не синонімічними в основному своєму значенні лексемами.
- Синонімічні зв’язки це зв’язки відмінності, а не тотожності у значеннях слів. Тому явище синонімії, уподібнюючись із варіюванням, є саме його межею, оскільки виникає в результаті розриву тотожності між варіантами.
- Домінанта як один із членів синонімічного ряду найчіткіше передає загальне значення інших одиниць. Єдино вірний спосіб побудови синонімічного ряду полягає у визначенні на основі змістових асоціацій уподібнювального слова, яке є його звичайним центром.
- Дієслова руху є невід’ємною частиною мови спортивних ЗМІ. У лексичному змісті цих лексичних одиниць, крім загальної ідеї переміщення, виражені основні його ознаки: спосіб, швидкість, середовище та ін. Дієслова руху показують фізичний рух у просторі і становлять домінанту мови спортивної преси.
- Група дієслів руху - одна з семантично найбагатших та найрізноманітніших у межах дієслова як частини мови. Найбільшим ступенем диференціації характеризуються дієслова, які передають переміщення на суші. Дієслова спортивного мовлення, що передають рух у повітрі та у (на) воді, є менш чисельними у кількісному відношенні, що пояснюється частотністю самих дій у спортивній діяльності.
- Мова спортивної преси є засобом збагачення французької мови дієслівними фразеологізмами, які можуть вступати у синонімічні зв’язки і з окремими словами, і між собою, в результаті чого у змісті висловлювання з’являється додатковий образний елемент.
Апробація. Результати досліджень обговорені на кафедрі французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також представлені як повідомлення на Міжнародному науковому семінарі Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур” (Київ, 1996), на Міжнародній науковій конференції Романістичні дослідження : сучасний стан та перспективи” (до 100-річчя романістики у Львівському університеті) (1997) та звітній науковій конференції викладацького складу кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Львівського державного фінансово-економічного інституту (Львів, 2000). Результати дослідження відображено у шести публікаціях.
Публікації :
1. Контекст умова функціонування синонімічних зв’язків однокатегоріальних лексем // Вісник Запорізького університету. Серія : Філологічні науки. 2000. - № 1. С. 49-52.
2. Семантико-дериваційна віртуальність англійських запозичень у спортивній терміносистемі французької мови // Вісник Львівського університету. Серія : Іноземні мови. Випуск 8. Львів, 2000. С. 173-178.
3. Особливості вживання синонімічних дієслів руху у мовленні французької спортивної преси // Вісник Львівського університету. Серія : Іноземні мови. Випуск 9. Львів, 2001. С. 196-202.
4. Семантико-стилістичний потенціал дієслівної синоніміки у мовленні спортивної преси // Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур. Матеріали міжнародного наукового семінару 18-19 квітня 1996. Київ : КДЛУ, 1996. С. 31-32.
5. Мовлення спортивної преси джерело збагачення французької мови дієслівними фразеологічними зворотами // Матеріали Міжнародної наукової конференції Романістичні дослідження : сучасний стан та перспективи” (до 100-річчя романістики у Львівському університеті). Тези доповідей. Львів, 1997. С. 196-201.
6. Особливості мовлення сучасної спортивної французької преси // Гуманітарний вісник : Збірник наукових праць кафедри соціально-гуманітарних дисциплін / Львів : Львівський державний фінансово-економічний інститут, 2000. С. 45-52.
Основна частина. Дисертація складається із вступу, двох розділів із короткими узагальненнями до кожного з них, загальних висновків, списка використаної літератури (лексикографічних джерел, джерел ілюстративного матеріалу) та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок друкованого тексту, обсяг тексту дисертації складає 155 сторінок і вміщує 3 таблиці, 2 рисунки.
У вступі подаються мотиви вибору теми, предмета і об’єкта дослідження, обгрунтовуються його мета і завдання, теоретичне і практичне значення, розкриваються новизна та актуальність, формулюються дані про апробацію роботи та публікації автора, розглядаються можливі сфери застосування отриманих результатів.
Перший розділ присвячується огляду спеціальної літератури, у якій викладаються основні теоретичні моменти дослідження: критерії визначення поняття синонім, його характеристики, межі синонімічного ряду тощо. Аналізуються типи лексичного значення як основи синонімічності слів, проблеми варіативності та взаємозамінності синонімів, а також специфічні особливості їх контекстуального вживання.
У другому розділі розглядається група дієслів переміщення як складова дієслів руху у процесі функціонування у мові спортивних друкованих видань, встановлюються принципи їх сполучуваності з іменниками та враховується потенціал чужоземних слів у спортивній термінології французької мови. Доводиться значимість фразеологічних одиниць у спортивній пресі та їх співвідносність із дієсловами руху, тобто внутрішня та зовнішня синоні-мічність фразеологізмів. Не залишається поза увагою і емоційно-експресивний вплив фразеологізмів на читача.
Після кожного розділу робляться попередні висновки, а в кінці - узагальнюються результати й визначаються перспективи та можливості подальших аналогічних праць у цій галузі.
Список використаних джерел складається з переліку лексикографічних праць та словників.
Додаток містить список синонімічних дієслів руху французької мови та їх образні відповідники, які найчастіше зустрічаються у спортивних публі-каціях.

/6/ 1) Арно А., Лансло К. Грамматика общая и рациональная Пор-Рояля. М. : Просвещение, 1990, стр. 105.

Список литературы

В И С Н О В К И

Проведений аналіз семантико-стилістичних особливостей синонімізації дієслів руху у мові французької спортивної преси дав змогу зробити такі висновки:
· Серед основних факторів, під дією яких відбувається розвиток фран-цузької мови та найрізноманітніші зміни у ній, важливе місце займають засоби масової інформації. Мова мас-медіа і, зокрема спортивних друкованих видань, збагачує її літературний варіант елементами розмовного, ненормативного сти-лю, які, незважаючи на всю свою можливу вульгарність”, отримують новий імпульс у мові ЗМІ та користуються великим успіхом у журналістів і, отже, читачів завдяки своїй легкодоступності, високим експресивним властивостям та прагматичному потенціалу. При цьому літературна мова додатково отримує велику кількість лексичних варіантів, які у мові преси виконують складні стилістичні функції.
· Вплив усного мовлення на французьку літературну мову, спричинений різноманітними економічними, соціальними та ідеологічними змінами у сус-пільстві, призводить одночасно до послаблення позицій мови художньої літе-ратури та сприяє стиранню різниці між книжною і розмовною її формами. Таким чином, мова спортивних друкованих видань є особливим засобом реалі-зації сучасних тенденцій розвитку літературної мови, засобом досягнення її комунікативних завдань.
· Французька преса відтворює на своїх сторінках живу французьку мову, у якій мають місце спонтанні висловлювання та фрагменти неофіційних розмов, що супроводжуються звичною повсякденністю мовлення. Однак засоби масової комунікації у мовній свідомості вважаються джерелом поширення саме літературної мови, адже в основі мови преси лежить мовний стандарт.
· Можливість вживання синонімічних дієслів руху у різних кон-текстуальних ситуаціях дозволяє іноді зводити численні значення одного і того ж синоніма до певної невеликої кількості узагальнених їх типів. До того ж, слід зауважити, що не виключається також можливість застосування подібної практики у дослідженні значень дієслів руху і в інших романських, гер-манських чи слов’янських мовах.
· Приступаючи до розв’язання актуальних питань функціонування дієслів руху у мові спортивної преси, увага зверталась, передовсім на єдність процесів, що відбуваються на лексичному, фонетичному, граматичному та синтак-сичному рівнях мови, з урахуванням розбіжності між ними.
Результати дослідження :
1. зроблено спробу пошуку найбільш вірного визначення терміну синонім та узагальнено шляхи вирішення проблем функціонування дієслів-синонімів у спортивному дискурсі;
2. проаналізовано типи і характер значень дієслів-синонімів, їх залежність від контексту, для чого встановлено чіткі критерії синонімічності лексем;
3. досліджено основні функціональні характеристики дієслів arriver/venir як домінант руху. Доведена можливість їх широкої синонімізації з еквівалентними фраземами - носіями емоційно-експресивно потенціалу спортивного мовлення та валентності з іменниковою лексикою.
· Досліджуючи синонімічні властивості лексичних одиниць, потрібно йти від безпосереднього сприйняття до розуміння їх структурної системи. Таким чином, остаточно зникнуть неточності у визначенні поняття синонім та всіх його функціональних характеристик: критеріїв, меж синонімічного ряду, умов взаємозамінності тощо.
Подолання зазначених суперечностей дослідники стараються знайти і у прагненні визначитись щодо єдиної функції синонімів, проте значні ідхилення відносно основних питань синонімії не дозволяють зробити цього. Саме тому не вдається часом пояснити синонімічність” зовсім далеких за змістом слів в одних випадках і неможливість” взаємозамінятись семантично близьких слів в інших.
· Функціонування одних і тих самих синонімів у різному словесному оточенні (контексті) слугувало основою для виділення різних значень одного і того ж синоніма. Однак такий підхід до визначення семантичної сутності синоніма залежить від значень слів, що його оточують, а це, своєю чергою, залишає його без знакового значення як елемента лексико-семантичної системи мови. По-друге, жорстка залежність” значення контекстуального синоніма від певного оточення повністю позбавила б його функціональної мобільності: синонім із попереднім значенням не може вживатись в іншому контексті, де йому необхідне значення, яке відповідало б новому словесному оточенню.
· Встановлено, що, з одного боку, значення словникового синоніма узагалі-нюється до визначення певного типу відносин, який диференціюється і протиставляється всім іншим типам відносин між відповідними словами. З іншого - одночасно і в залежності від цього відбувається узагальнення сутності співвідносних об’єктів: від конкретних фізичних об’єктів у просторі до абстрактних понять та їх рухів у часі. Саме цей тип відносин і скеровує синонім на вживання у найрізноманітніших контекстах.
· Різне словесне оточення (контекст) може змінювати значення синоніма, що, безумовно, призводить до неоднозначного розуміння змісту усього речення. Проте, як уже було сказано вище, нове значення синоніма - не є його конституантою. Так чи інакше, воно пов’язане з оточенням і цілком від нього залежне. Таке довільне комбінування синонімів із контекстом дало практично необмежені можливості для опису великої кількості значень одного і того ж синоніма, що створює значні труднощі у вивченні французької мови іноземцями.
· Мова спортивних друкованих видань як матеріал нашого дослідження, базуючись на єдності експресії і стандарту, є своєрідною підсистемою фран-цузької літературної мови. Таке поєднання особливо яскраво проявляється у вживанні поряд із дієслівними лексемами відповідних за значенням фразеологічних зворотів, які, будучи джерелом експресивності, роблять га-зетний текст більш гнучким та виразним для сприйняття. Крім того, виконуючи складні стилістичні функції, вони несуть додаткову інформацію про суб’єкт та характер його руху, тобто володіють великим прагматичним потенціалом значень.
· Для виявлення синонімічних відносин у групі дієслів руху можна вдаватися як до аналізу конкретного мовного матеріалу різних джерел, так і до об’єктивного існування у лексиці синонімічних відносин, виходячи з того, як вони представлені у тлумачних словниках.
· Різноманітні (лексичні, граматичні, стилістичні) синонімічні зв’язки в усіх лексико-семантичних класах слів, зокрема дієслів, дають підставу гово-рити про універсальніcть явища синонімії. Основна функція синонімів - функція диференціації - є суттєвою і на рівні масового спілкування. Тому завдяки функціональному підходу до дієслів-синонімів повніше розкриваються:
1. комунікативні і виразні запаси мови;
2. роль синонімії у стилістиці, у культурі мовлення та лексикографії;
3. безперервний зв’язок синонімії та полісемії;
4. взаємозв’язок різних семантичних груп (власних та загальних назв, термінів, метафор) у межах синонімічних рядів.
Вивчення конкретного матеріалу дозволяє стверджувати, що диференціація між синонімами - об’єктивне явище, яке постійно розвивається, тоді як їх тотожність - явище тимчасове, що визначається певною окремо взятою ситуацією.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Лексикографічні праці.
1. Абакумов С. И. Современный руский литературный язык. - М. : Советская наука, 1942. - 415 с.
2. Авилова Н. С. Вид глагола и семантика глагольного слова. - М. : Наука, 1976.- 328 с.
3. Алефіренко М. Ф. Теоретичні питання фразеології. - Х. : Вища шк. Вид-во при ХДУ, 1987. - 133 с.
4. Альошина І. Г. Структурно-семантична характеристика дієслів динамічної просторової локалізованості у французькій мові (у зіставленні з україн-ською): Автореф. дис. канд. філол. наук : 10.02.17 / Донецький держав-ний ун-т, - Донецьк, 2000. 20 с.
5. Апресян Ю. Д. Современные методы изучения значений и некоторые про-блемы структурной лингвистики. - М. : Изд-во Акад. Наук СССР. - 1963. - С. 102-149.
6. Арно А., Лансло К. Грамматика общая и рациональная Пор-Рояля. М. : Просвещение, 1990. 271 с.
7. Арнольд И. В. Стилистика современного английского языка. - 2-е изд., пе-рераб. - Л. : Просвещение, 1981, - 295 с.
8. Ахманова О. С. Очерки по общей и русской лексикологии. - М. : Учпедгиз, 1957. 295 с.
9. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка : Пер. с тре-тьего франц. издания. - М. : Изд-во Иностр. лит., 1955. 416 с.
10. Балли Ш. Французская стилистика : Пер. с франц. - М. : Изд-во Иностр. лит., 1961. 394 с.
11. Бельчиков Ю. А. Лексическая стилистика. Проблемы изучения и обуче-ния. - М. : Наука, 1988. - 283 с.
12. Береговская Э. М. Об определении и классификации синонимов // Вопро-сы теории и методики преподования английского и немецкого языков. - Вып. 19. - Киев, 1962, - С. 170 - 185.
13. Бережан С. Г. Обусловленность словарного значения глагола его грам-матическими особеностями // Слово в грамматике и словаре. - М. : Наука.- 1984. - С. 51-60.
14. Бережан С. Г. О критериях синонимичности в лексике // Филологические науки. - 1967. - № 4. - С. 47-55.
15. Блягоз З. У Глаголы перемещения в современной русском литературном языке : Автореф. дис. канд. филол. наук : 10. 02. 02 / Горьковский ун-т им. Н. И Лобачевского, - Горький, 1964. - 25 с.
16. Будагов Р. А. Борьба идей и направлений в языкознании нашего времени.- М. : Наука, 1978. - 248 с.
17. Вартазарян С. Р. К философскому анализу понятия знака // Философские вопросы логического анализа научного знания. Ереван : Изд-во АН Арм. ССР, 1969. - С. 139-164.
18. Васильев Л. М. К вопросу об экспрессивности и экспрессивных средст-вах// Славянский филологический сборник. Уфа : Башкирский гос-ный ун-т. - 1962. - С. 107-119.
19. Васильев Л. М. Семантика русского глагола. - М. : Высш.школа, 1981. 184 с.
20. Васильев Л. М. Теория значения в лингвистической литературе // Филоло-гические науки. - 1971. - № 4. - С. 119-129.
21. Виноградов В. В. Из теории русской лексики // Русский язык в школе. -1941. - № 2. - С. 12-19.
22. Виноградов В. В Насущные задачи советского литуроведения. - М. : АН СССР, 1951. - 325 с.
23. Виноградов В. В. Основные типы лексических значений слова // Вопросы языкознания. - 1953. - № 5. - С. 3-30.
24. Виноградов В. В. О некоторых вопросах русской исторической лексико-логии // Известия АН СССР ОЛЯ. 1953. - Том 12, вып. 3. С. 185-211.
25. Виноградов В. В. О формах слова // Известия АН СССР ОЛЯ . - 1944. - Том З, вып. 1. - С. 31-45.
26. Винокур Г. О. О некоторых явлениях словооброзования в русской техни-ческой терминологии // Труды МИФЛИ, филол. фак-т. 1939. - Том 5. - М., С. 3-59.
27. Винокур Г. О. Синонимия и контекст // Вопросы культуры речи. - Вып. 5.- М. : Наука, 1964. - С. 20-43.
28. Гак В. Г. Беседы о французском слове.- М. : Междунар отношения, 1966. - 335 с.
29. Гак В. Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номина-ция. Общие вопросы. - М. : Наука, 1977. - С.230-294.
30. Гак В. Г. Сопоставительная лексикология: На материале франц. и рус. языков. - М. : Междунар. отношения, 1977. - 264 с.
31. Гак В. Г. Сравнительная типология французского и русского языков. - 3-е изд., дораб. - М. : Просвещение, 1989. - 288 с.
32. Глагол в строе французского предложения: Сб. науч.тр. Рязань : РГПИ, 1983. - 106 с.
33. Глейбман Е. В. Аспекты глагольной семантики.- Кишинев : Штиинца, 1983. - 164 с.
34. Горбачевич К. С. Вариативность слова и языковая норма. Л., 1978. 234 с.
35. Горнунг Б. В. О природе синонимии в языке и теоретических предпосыл-ках составления синонимических словарей // Вопросы языкознания. - 1965.- № 5. - С. 95-99.
36. Григорьева А. Д. Заметки о лексической синономии // Вопросы культуры речи. - Вып. 2. - М. : Изд-во АН СССР, 1959. - С. 7-31.
37. Григорян В. М. Материалы к словарю синонимов (прилагательные по данным языка А. С. Пушкина). - Ереван : Изд-во Ереванского ун-та, 1957. - 234 с.
38. Гуцу-Ромалу В. К. К проблеме классификации глаголов (Опыт синтагма-тической класификации) // Revue de linguistique / - 1963. Т. 8, № 2. - C. 203-218.
39. Дементьева Н. В. Семантическая структура лексико-семантического ряда глаголов современного французского языка, обьединенных семантическим признаком Движение с невыраженной направленностью” // Вопросы се-мантики языковых единиц. Уфа : Башк. ун-т. - 1988. - С. 14-18.
40. Дмитриева Н. С. Лексико-семантическая сочетаемость глаголов движе-ния // Вопросы лексики и синтаксиса. Уфа : Башкнигоиздат. - 1964. - С. 19-35.
41. Евгеньева А. П. О некоторых особенностях лексической синонимии Русс-кого языка // Лексическая синонимия. - М. : Наука, 1967. - С. 56-74.
42. Евгеньева А. П. Проект словаря синонимов. - М.: Советская энциклопе-дия, 1964. 44 с.
43. Ефимов А. И. Стилистика русского языка. - М. : Просвещение, 1969. - 262с.
44. Жукова Т. В. О знаковом значении признаковых слов (на примере гла-гольной лексики) // Исследования по семантике : Лексическая и фразеологическая семантика.- Уфа : БГУ. - 1982. - С. 31-39.
45. Звегинцев В. А. Замечания о лексической синонимии // Вопросы теории и истории языка. - Л. : Изд-во Ленингр. ун-та. - 1963. - С. 127-143.
46. Звегинцев В. А. Очерки по общему языкознанию. -М. : МГУ, 1962. - 384с.
47. Звегинцев В. А. Семасиология. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1957. - 322 с.
48. Иванникова Е. А. К вопросу о взаимоотношении понятия варианта с по-нятием синонима // Синонимы русского языка и их особенности. - Л. : Наука, 1972. - С. 138-154.
49. Кассирер Э. Сила метафоры // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. С. 33-44.
50. Кікало А. В. Комунікативно-прагматичні особливості спортивного тексту французької преси : Автореф. дис. канд. філол. наук : 10. 02. 05. / Нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 1995. 20 с.
51. Колшанский Г. В. Некоторые вопросы семантики языка в гносеоло-гическом аспекте // Принципы и методы семантических исследований. - М.: Наука, 1976. - 379 с.
52. Колшанский Г. В. О природе контекста // Вопросы языкознания. - 1959. - № 4. - С. 47-50.
53. Кондаков Н. И. Логика. - М. : Изд-во Акад. Наук. СССР, 1964. - 512 с.
54. Коробейников В. С. Пресса и общественное мнение. - М. : Наука, 1986. - 204 с.
55. Королева Е. В. Синонимы и варианты в терминологии // Научно-техни-ческая терминология. - 1986. - № 8. - С. 5-7.
56. Костомаров В. Г. Русский язык на газетной полосе. Некоторые особен-ности языка современной газетной публицистики. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1971. - 267с.
57. Кунин А. В. Фразеология и источники фразеологических единиц // Слово-образование и фразообразование: Тезисы докладов науч. конф.- М. : МГПИИЯ им. М. Тореза. - 1979. - С. 146-149.
58. Лакофф Д., Джонсон М. Метафоры, которыми мы живём // Теория метафоры. М. : Прогресс, 1990. 512 с.
59. Лесюк Н. П. Словообразовательные гнёзда корней со значением движения в современном украинском языке : Автореф. дис. канд. филол. наук : 10. 00. 04 / К., 1982. 24 с.
60. Ломтев Т. П. Общее и русское языкознание. Избранные работы. - М. : Наука, 1976. - 382 с.
61. Минова Н. П. О новейших кальках английского происхождения в сов ре-менном французском языке // Коммуникативные особенности английской лексики. Омск : ОГПИ, 1988. - С. 44-54.
62. Микенайте И. П. К проблеме синонимии глагола и его аналитического эквивалента // Романо-германское языкознание (Мат-лы респ. конф. по итогам научн. работы вузов). - Вып. 2. - Минск, 1969. - С. 6-14.
63. Муратова Н. Н. О некоторых особенностях газетно-публицистического подстиля: На материале французских газет // Вопросы романо-германской филологии. - Вып. 82. - М., 1974. - С. 220-233.
64. Наер В. Л. Уровни языковой вариативности и место функциональных стилей // Научная литература: Язык, стиль, жанры. - М. : Наука, 1985. - С. 3-16.
65. Назарян А. Г. История развития французской фразеологии. - М. : Высш. школа. 1981. - 189 с.
66. Назарян А. Г. Фразеология современного французского языка. - 2-е изд., перераб. и доп. М. : Высш.школа, 1987. - 263 с.
67. Одинцов В. В. Стилистика текста . - М.: Наука, 1980. - 263 с.
68. Орлов Г. А. К проблеме границ обиходно-бытовой и современной литера-турной разговорной речи // Вопросы языкознания. - 1981. - № 5. - С. 119-129 .
69. Палевская М. Ф. Проблема синонимического ряда, его границ и возмож-ности выделения доминанты // Лексическая синонимия .- М. : Наука, 1967.- С. 94-104.
70. Подобедова М. А. К характеристике каузативного глагола в конструкции V + de + V inf // Семантические аспекты синтаксиса.- М. : Ин-т языкознания, 1989. - С. 176-183.
71. Покровский М. М. Избранные работы по языкознанию. - М. : Изд. АН СССР, 1959. - С. 75-79.
72. Помірко Р. С. Динаміка еволюції структури слова (на матеріалі фран-цузької мови) // Іноземна філологія, 1997. Вип. 110. С. 19-25.
73. Помірко Р. С. До питання про фонологічну адаптацію у системі голосних (франко-іспанські мовні контакти) // Іноземна філологія, - Вип. 47. С. 98-106.
74. Помірко Р. С. Зміни в категоріальних формах роду і числа при запози-ченні // Іноземна філологія, 1978. - Вип. 51. - С. 69-75.
75. Помірко Р. С. Іспанська мова та її діалекти. Варіативність слова. Львів : НВФ Грам” - ТзОВ, 1996. - 256 с.
76. Помірко Р. С. Лексичні утворення на основі запозичених слів при мовних контактах (На матеріалі французької та іспанської мов) // Іноземна філо-логія, 1981. Вип. 61. С. 113-119.
77. Потебня А. А. Из лекций по теории словестности. - Харьков, 1894. - 220 с.
78. Почепцов Г. Г. О принципах синтагматической классификации глагола // Филологические науки . - 1969. - № 3. - С. 65-67.
79. Пядусова Г. И. Заимствование как процесс взаимодействия двух языковых систем (на материале англицизмов французской спортивной термино-логии).- Л. : Просвещение , 1971. - 215 с.
80. Реформатский А. А. Введение в языкознание . - 4-е изд., испр. и доп. - М. : Просвещение, 1967. - 542 с.
81. Рогожникова Р. П. Соотношение вариантов слов, однокоренных слов и синонимов // Лексическая синонимия. - М. : Наука, 1967.- С. 151-163.
82. Русанівський В. М. Дієслово рух, дія, образ. К. : Рад. школа, 1977. 111 с.
83. Саркисова Л. Н. К вопросу о понимании сущности синонимов как явления языка // Уч. зап. Таганрогского госпединститута. - Вып. 1. - Таганрог, 1956.- С. 43-59.
84. Семенюк Н. Н. Некоторые вопросы изучения вариантности // Вопросы языкознания . - 1965. - № 1. - С. 48-55.
85. Сентенберг И. В. Семантика единиц и семантика отношений в ЛСГ (На материале глаголов передвижения” и смотрения” в английском языке) // Вопросы описания лексико-семантической системы языка. (Тезисы докла-дов). Ч. - 2. - М., 1971. С. 129-133.
86. Смирницкий А. И. Значение слова // Вопросы языкознания . - 1955. - № 2.- С. 79-90.
87. Смирницкий А. И. К вопросу о слове (Проблема тождества слова” ) // Труды Ин-та языкознания АН СССР. - Том 4 . Москва : Акад наук СССР.- 1954. - С. 26-28.
88. Смирницкий А. И. Об особенностях обозначенния направления движения в отдельных языках // Иностранный язык в школе. - 1953. - № 2 . - С. 3-13.
89. Соболев Л. Н. Пособие по переводу с русского языка на французский. - М. 1952. 348 с.
90. Стужина И. Д. К вопросу о соотношении вариантов слова, однокоренных слов и синонимов во французском языке // Уч. зап. Яросл. пед. ин-та : Романо-германские языки . - Вып. 73. - Ярославль, 1970. - С.138-154.
91. Телия В. Н. Типы языковых значений : Связанное значение слова в языке. М. : Наука, 1981. 269 с.
92. Ткаченко О. О. З досвіду дослідження синоніміі фразеологічних дієслів у соціальному контексті // Мовознавство. - 1989. - № 4. - С. 54-59.
93. Толикина Е. Н. О критериях устойчивости фразеологической единицы // Проблемы фразеологии и задачи ее изучения в высшей и средней школе. (Доклады конференции). Вологда : Сев.-Зап. кн. изд., 1967. - С. 231-241.
94. Тошович Б. Р. Структура глагольной метафоры // Stylistyca. Opole, 1998. C. 223-224.
95. Турапина Е. Н. Семасиологическое исследование группы слов, обозна-чающих части тела (На материале англ. яз.) : Автореф. дис. канд. филол. наук : 10.02.04 / Моск. гор. пед. ин-т им. В.П. Потемкина. - М., 1955. - 16 с.
96. Туркина Р. В. Семантическая структура слова (на материале современного русского языка). Калинин, 1977. 84 с.
97. Уфимцева А. А. Лексическая номинация (Первичная нейтральная) // Язы-ковая номинация. Виды наименований . - АН СССР, Ин-т языкознания. - М.: Наука, 1977. - С. 5-86.
98. Уфимцева А. А. Некоторые вопросы синонимии // Лексическая синони-мия. - М. : Наука. - 1967. - С. 26-38.
99. Уфимцева А. А. Типы словесных знаков. М. : Наука, 1974. - 206 с.
100. Харченко В. К. Функции метафоры. Воронеж, 1992. 212 с.
101. Чейф У. Значения и структура языка. М. : Прогресс, 1975. - 432 с.
102. Чекалина Е. М. Язык современной французской прессы. - Л. : Изд. ЛГУ, 1991. - 167 с.
103. Чернышева И. И. Явление синонимии и полисемии в фразеологии не-мецкого языка // Иностранный язык в школе. - 1960. - № 6 . - С. 100-107.
104. Чешко Л. А. О синонимах и словарях синонимов русского языка (Вве-дение к Словарю синонимов русского языка З. Е. Александровой) // Словарь синонимов русского языка. М. : Сов. Энциклопедия . - 1968. - С. 3-14.
105. Чинчлей Г. С. Лексическая и грамматическая семантика романских и гер-манских языков : Романо-германская филология : Межвузовский сбор-ник. Кишинёв, 1989.
106.Шапиро А. Б. Некоторые вопросы теории синонимов // Доклады и сообщения Ин-та языкознания АН СССР. - Том 8. - М. : АН СССР. - 1955.- С. 69-88.
107.Швайко В. Д. Семантико-стилистические особенности актуализации фра-зеологизмов, основаных на сверхсловных спортивных термина // Фразе-ология и контекст. (Межвузовский сборник научных трудов). Куйбышев : КГПИ. - 1982. - С. 84-94.
108. Шендельс Е. И. Синтаксические варианты // Филологические науки . - 1962. - № 1. - С. 8-19.
109. Шерковин Ю. А. Психологические проблемы массовых информаци-онных процессов. - М. : Мысль, 1973. - 215 с.
110. Шмелёв Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики. - М. : Наука, 1973. - 280 с.
111. Шмелёв Д. Н. Русский язык в его функциональных разновидностях. - М. : Наука, 1977. - 168 с.
112. Штейнберг Н. М. Сложные глагольные конструкции во французском язы-ке (глаголы aller, venir, être с инфинитивом) : Автореф. дис. ... канд. филол. наук :10. 02. 02 / Ленингр. ордена Ленина гос. ун-т им. А. А. Жданова.- Л., 1955. - 16 с.
113. Щерба Л. В. Избранные работы по языкознанию и фонетике. - Т. 1. - Л. : Изд-во ЛГУ, 1958. - 182 с.
114. Якобсон П. М. Психология чувств. - М. : Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1961. - 216 с.
115. Auzanneau M. Paroles de marche // Linguistique. - P., 1995. - Vol. 31. - P. 47-62.
116. Baldinger K. Vers une sémantique moderne. Paris : Klincksieck, 1984. 259 p.
117. Bally Ch. Traîté de linguistique française. - 3-ème ed., vol. 2. - P. : Librairie Kincksiek. - 1951. 264 p.
118. Bauche H. La langue populaire. - P. : Larousse. - 1951. 318 p.
119. Baylon C. Sociolinguistique. Sociéte, langue et discours. P. : Ed. Nathan, 1991. 292 p.
120.Bell A. Language style as audience design // Language in Society. - № 13. - 1984. P. 13-18.
121.Béréjan S. A propos de la délimitation des unités synonymiques dans un champs
conceptuel. - Revue rommaine de linguistigue. - T. 16. - № 2. - Bucarest, 1971.- P. 129-134.
122. Béréjan S. Rapports des mots synonymes au niveau sémantique // Philologica Pragensia. - Roc. 9, 1966. P. 8-16.
123. Bichakjian B. J’AI TOMBE pour Je SUIS TOMBE : L’aboutissement d’une lonque évolution // Aspects de linguistique française. - Amsterd., 1988. - P. 31-48.
124. Le Bidois R. Les mots-trompeurs ou le délire verbal. Paris : Larousse, 1970. 128 p.
125. Blondel M. Les journaux français. Paris : Hachette, 1975. 217 p.
126. Borillo A. L’expression de la durée : Constructions des noms et des verbes de mesure temporelle // Linguistical Ouvestigationes. - Amst. ; Philad., 1988. - T. 12.- P. 363-396.
127. Bourdieu P. Ce que parler veut dire. Rouen : Fayard, 1982. 228 p.
128.Brook-Rose C. A grammar of Metaphor. Londоn : Secker et Warburg, 1958. 318 p.
129. Cellard J. La vie du language. Paris : Librairie Larousse, 1979. 213 p.
130. Cellard J. Les normes de la communication informative // Le français dans le monde. - 1982. - № 169. P. 13-18.
131. Commission ministérielle de terminologie du sport. Délégation générale à la
langue française // Glossaire des termes officials des sports. Paris, 1991. 28 p.
132. Da Costa V. Les défis de la presse écrite // Science et vie. - 1985. - № 152. P. 3-12.
133. Dauzat A. Le guide du bon usage. Paris : Hachette, 1955. 250 p.
134. Depecker L. L’invention de la langue. Le choix des mots nouveaux. Paris : Armand Colin, 2001. - 719 p.
135. Désirat C., Hourde T. La langue Française au 20-ème siècle. P. : Ed. Bordas, 1976. 135 p.
136. Dittmar J. Critical survey of Sociolinguistics. - New York : St. Martin’s Press, 1976. 316 p.
137. Drzymala P. Spécificité des unités phraseologiques en français // Studia roma-nica poznaniensia. - Poznan (Polska). 1990. - № 10. - P. 65-72.
138. Duchaček Otto. Différents types des synonymes. - Orbis. - T. 13. - № 1. - 1964. 516 p.
139. Fanconier Y. La conférence : syntaxe ou sémantigue? - Paris : Larousse Ha-chette. - 1974. 123 p.
140. Fishman J. Readings in the sociology of Language. - the Hague : Mouton.
1968. 180 p.
141. Fouche F. Le verbe français. Etude morphologique. - P., 1931. - Id. - 1967.
312 p.
142. Frege G. Űber Sinn und Bedeutung // Zeitschrift für Philosophie und philo-sophische Kritik. - 1992, Bd. 100. - S. 25-500.
143. Gaatone D. Les locutions verbales : pour quoi faire? // Revue Romaine 16, 1981. P. 43-56.
144. Le Gal E. Ne dites pas... mais dites. - Paris, 1924. 185 p.
145.Gardes-Tamine J. De l’intéret stylistique du verbe // Circle linguistique d’Aix-en-Provence. Le verbe. Publication de l’Université de Provence, 1997. P. 201-208.
146. Ciglioli P. Language and social context. Harmondsworth : Penguin Books, 1973. 392 p.
147. Colian M. L’aspect verbal en français. Paris : Université Paris, 1977. 256 p.
148. Grunig B.- N. Une conception dynamique du contexte // Linguistique. - P. :
Larousse, 1995. P. 5-13.
149. Guiraud P. La sémantique. - P. : Le Robert. - 1972. 212 p.
150. Guiraud P. Les locutions françaises. Que sais-jе ? Paris : PUF, 1973. 236 p.
151. Hallig R. und W. von Wartburg. Begriffsystem als Grundlage für die Lexi-cographie. Versuch einer Ordnungsschemas. Berlin : Academie. - 1963.
315 p.
152. Helgorsky F. La notion de norme en linguistique // Le français moderne. - 1982. P. 36-44.
153. Helme I. Aller et la signification de mouvement dans les périphrases verbales du moyen français // Approches du moyen français. P. : Jyvaskyla, 1988. - P. 104-113.
154. Henry A. Métaphore verbale et métaphpre adjective // Recherches de lin-guistique : Hommage à M. Leroy. Bruxelles : Ed. de l’Université de Bruxelles, 1971. P. 13-27.
155. Ibrahim A. H. Néologismes par verbalisation // Le français dans le monde. 1984. - № 183. P. 67-71.
156. Jamet M. La presse périodique en France. Paris : Larousse, 1983. 312 p.
157. Kelemen B. La synonymie à la lumière de la structure sémantique des mots // Actes du X -e Congrès international des linguistes. II. - Bucarest, 1970. - P. 519-525.
158. Kiesler R. Français parlé = französiche Umgangssprache ? // Ztschr. für ro-manische Philologie. - Tübingen, 1995. Bd. 111, H. 3. - S. - 375 - 406.
159. Kleiber G. Y. La sémantique du prototype. Catégorie et sens lexicale. Paris : P.U.F., 1990. 199 p.
160. Kleiber G. Y a-t-il encore un sens à parler du sens des mots ? // Français dans le monde. - P., 1989. - № spécial. - P. 92-96.
161. Klum A. Verbe et adverbe. - Stockholm, 1961. 127 p.
162. Kroch A. Towards a theory of social dialect variation // Language in Society. - 1978. - № 7. P. 13-21.