СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА ТА ПРАГМАТИКА ФРАНКОМОВНИХ ТЕКСТІВ-ПОПРАВОК (на матеріалі робочих документів Парламентської Асамблеї Ради Європи)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Борисенко Петро Анатолійович

УДК 811.133.1’42

СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА ТА ПРАГМАТИКА
ФРАНКОМОВНИХ ТЕКСТІВ-ПОПРАВОК
(на матеріалі робочих документів
Парламентської Асамблеї Ради Європи)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Саєнко Сергій Григорович,
кандидат філологічних наук, доцент

Київ 2005

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...................................................

5

ВСТУП....................................................................................................

6

Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИХ І КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОЕКТІВ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ ПАРЄ ТА ТЕКСТІВ-ПОПРАВОК ДО НИХ..................................................................................................................

21

1.1. Становлення і розвиток лінгвістики тексту як науки.................

21

1.2. Комунікативно-прагматичний аспект тексту..............................

26

1.2.1. Прагматика тесту ................................................................

26

1.2.2. Особливості комунікативно-прагматичного підходу до тексту ..............................................................................................................

28

1.2.3. Тексти документів міжнародних організацій як комунікативно-прагматична одиниця ................................................

32

1.3. Документи міжнародних організацій як особливий жанр офіційно-ділового стилю......................................................................

34

1.3.1 Тексти документів ПАРЄ як офіційно-ділове мовлення..

34

1.3.2. ПАРЄ та її документи у структурі Ради Європи.....................................................................................................

38

1.3.3. Тексти-поправки до проектів офіційного документа ПАРЄ як об’єкт лінгвістичних досліджень.........................................

44

Висновки до розділу 1. ..........................................................................

46

Розділ 2. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ-ПОПРАВОК ДО ПРОЕКТІВ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ ПАРЄ................................................................................................................

49

2.1. Проекти офіційних документів ПАРЄ як об’єкти зміни........................................................................................................

49

2.2. Поправки до проектів офіційних документів ПАРЄ як окрема категорія робочих документів..............................................................

51

2.3. Особливості формально-синтаксичної структури текстів-поправок .................................................................................................

53

2.4. Структурно-семантичні особливості текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ.................................................

63

2.4.1.Тексти-поправки з дієсловом remplacer у функції предикативного центру ........................................................................

64

2.4.2.Тексти-поправки з дієсловом insérer у функції предикативного центру .......................................................................

72

2.4.3. Тексти-поправки з дієсловом ajouter у функції предикативного центру.........................................................................

77

2.4.4. Тексти-поправки з дієсловом supprimer у функції предикативного центру.........................................................................

87

Висновки до розділу 2............................................................................

91

Розділ 3. КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТЕКСТІВ-ПОПРАВОК ДО ПРОЕКТІВ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ ПАРЄ................................................................................................................

97

3.1. Комунікативно-прагматична наповненість проектів офіційних документів РЄ.........................................................................................

97

3.2. Особливості акту комунікації на рівні текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ.................................................

100

3.3. Загальна характеристика лексичного складу текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ з погляду їхнього впливу на адресата.................................................................................

101

3.4. Граматичні засоби впливу текстів-поправок на комунікативно-прагматичну наповненість директивних документів ПАРЄ...................................................................................

113

3.4.1. Прагматичне використання іменників..............................

114

3.4.2.Прагматичне використання прикметників.........................

115

3.4.3. Прагматичне використання прислівників.........................

118

3.4.4. Прагматичне використання темпоральних форм дієслова в текстах-поправках до проектів офіційних документів ПАРЄ ......................................................................................................

122

3.5. Особливості використання складних речень у текстах-поправках до проектів офіційних документів ПАРЄ.........................

127

3.6. Типи текстів-поправок з комунікативно-прагматичного погляду....................................................................................................

130

3.6.1. Позитивні тексти-поправки................................................

131

3.6.2. Нейтральні тексти-поправки..............................................

142

3.6.3. Негативні тексти-поправки.................................................

149

Висновки до розділу 3. .........................................................................

153

ВИСНОВКИ............................................................................................

157

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.......................................

166

ДОДАТКИ (окремим томом)................................................................

184

В С Т У П

Доленосні для всієї світової спільноти зміни, що відбулися наприкінці XX століття, а саме падіння «берлінської стіни» і, як наслідок цього, падіння тоталітарних режимів у Європі, створили передумови для розширення меж спілкування як на рівні окремих особистостей, так і на рівні держав. Процес виникнення на території Європи нових національно-державних утворень з молодими традиціями демократичного державотворення та їхня інтеграція в світовий і європейський політико-економічний простір спонукали й продовжують спонукати до створення спеціальних засобів, які б допомогли цим країнам у тісній взаємодії з країнами розвинутої демократії опанувати нові принципи побудови громадянського суспільства.
До таких універсальних засобів інтеграції європейського континенту й інструментів міждержавної взаємодії, що допомагають молодим державам утверджувати демократичні принципи організації суспільства, належать тексти документів міжнародних організацій (надалі МО) і передусім документи такої міжурядової політичної організації, як Рада Європи (надалі РЄ).
Саме Рада Європи, основними статутними органами якої є Комітет Міністрів, де представлені міністри закордонних справ усіх держав-членів, і Парламентська Асамблея Ради Європи (надалі ПАРЄ), що складається з демократично обраних депутатів національних парламентів держав-членів як одна з найбільших і найавторитетніших політичних організацій світу, що пройшла довгий шлях розвитку й випробувань, через посередництво своїх статутних органів упродовж більше п’ятдесяти років веде інтенсивну роботу зі створення міжнародно-правового інструментарію [197].
Цей інструментарій, ці документи, які набувають форми конвенцій (хартій, угод, протоколів тощо), доповнені текстами декларацій, рекомендацій і резолюцій, є збірками ключових рішень, що викристалізувалися з досвіду багатьох поколінь політичних діячів, серед яких можна назвати імена батьків-засновників РЄ Уінстона Черчіля, Жана Моне, Конрада Аденауера та їхніх послідовників Франсуа Міттерана, Гельмута Коля, Філіпа Гонсалєса і багатьох інших [194]. Відповідно до Правил процедури всі документи ПАРЄ, як і інших установ РЄ, обов’язково публікуються двома офіційними мовами французькою та англійською [205, c. 39].
Розв’язуючи проблему визначення номенклатури офіційних і робочих мов, які б забезпечили ефективну й безперебійну роботу цієї багатонаціональної та багатомовної організації, РЄ надала перевагу офіційним французькій та англійській мовам, про що й було записано в Статуті РЄ [205, c. 237]. Крім цього, ПАРЄ визнала робочими мовами італійську, німецьку й російську мови.
Таке рішення РЄ не є випадковим, оскільки саме Франція та Велика Британія були найбільш потужними рушійними силами у створенні РЄ та у виробленні її основних установчих документів, а також головного документа РЄ Європейської Конвенції про захист прав й основних свобод людини.
Саме в документах РЄ закладені стандарти політико-правових і соціально-економічних реформ, які повинні здійснити ці країни, щоб стати повноправними членами єдиної європейської родини; родини, що нараховує 46 держав-членів, територія якої простягається далеко за умовний Уральський кордон і об’єднує біля 800 мільйонів громадян.
Велике значення мають документи РЄ і для України [98], європейський вибір якої «відбувся в серцях і умах українців» [166] і яка переживає бурхливий етап свого зростання й стикається у своїй діяльності з багатьма проблемами, відповіді на які вона може знайти саме в документах РЄ.
У листопаді 2006 року виповнюється одинадцять років з того часу, коли Україна отримала статус члена Ради Європи і розпочала активний процес гармонізації національного законодавства і правозастосовної практики відповідно до єдиних стандартів РЄ.
Документи РЄ все частіше зустрічаються не тільки в роботі державних службовців усіх рівнів, але й у повсякденному житті звичайних громадян України, як у засобах масової комунікації, так і в документах, що призначені для використання в різних сферах державотворчої діяльності, зокрема в протокольно-правовій сфері для забезпечення кваліфікованого рівня складання документів.
У той же час документи РЄ ще не стали об’єктом комплексного дослідження українських науковців на відміну від країн Західної та Центральної Європи і навіть Росії, де такі дослідження призвели до нагромадження багатого масиву фундаментальної літератури наукового й освітнього характеру.
Потреба комплексного вивчення документів РЄ зумовлена великим їх значенням для України як молодої незалежної держави, що прямує до сталих традицій демократичного державотворення, нагромаджуючи досвід демократичного вироблення документів, подібних до документів РЄ. Вивчення документів РЄ, і особливо документів ПАРЄ (консультативних висновків, рекомендацій, резолюцій і директив), через детальний аналіз процесу їхнього готування і всіх складових елементів цього процесу - проектів документів, викладів мотивів, текстів-поправок (поправок до проектів документів і поправок до поправок) - дає змогу всім зацікавленим особам простежити механізм укладання цих документів як одного з компонентів сучасної парламентської демократії.
Важливою особливістю вироблення документів ПАРЄ, яка намагається створити гарантії об’єктивності підготовлених документів, є те, що кожен її парламентар має змогу в потрібний час за допомогою поправок узяти участь у виробленні того чи іншого документа, уносячи важливі чи бажані з його погляду зміни в будь-яку його частину та на різних етапах готування. Таким чином, поправки до проектів документів ПАРЄ із звичайних робочих документів перетворюються на інструменти плюралістичного і демократичного створення кваліфікованих та якісних міжнародних документів.
Однак не всі поправки до проектів документів ПАРЄ, що подаються, будуть обов’язково прийняті, багато з них через різні причини відкидаються. Серед причин того, що та чи інша поправка попадає в розряд неприйнятих, можна назвати такі зовнішні чинники, як політичні мотиви, позиція держав-членів відносно питань, що розглядаються, індивідуальне ставлення депутатів до названих питань. Але важливе значення мають також і проблеми правильної побудови текстів-поправок, оскільки ці тексти-поправки, як правило, перекладаються. Тобто текст-поправка готується однією мовою, наприклад, українською чи російською, а потім перекладається французькою та англійською мовами. Отже правильно підготовлена поправка, що враховує внутрішні особливості мови правильне використання лексики, граматики, стилістики, має набагато більше шансів бути прийнятою, ніж та, що підготовлена неправильно, без урахування цих важливих чинників. Вчасний і якісний усний переклад під час засідань Асамблеї та письмовий переклад її документів є також важливими з того погляду, що не всі депутати національних делегацій, які беруть участь у роботі ПАРЄ, мають спеціальну мовну підготовку і не всі вони є носіями мов, що належать до переліку офіційних мов РЄ. Ще більшого значення набуває переклад, якщо врахувати те, що кожен депутат ПАРЄ діє від свого імені й несе персональну відповідальність за результати своєї роботи.
З другого боку, лінгвістичний аналіз документів ПАРЄ дозволяє виявити особливості вербальних і невербальних засобів французької мови, що використовуються в готуванні документів ПАРЄ як одного з різновидів офіційно-ділових паперів.
Цікавим для аналізу є той факт, що документи ПАРЄ, будучи за своєю суттю письмовими документами, обов’язково озвучуються на одному із засідань ПАРЄ. Отже, готуючи документ, адресанту варто враховувати те, що документ повинен мати бездоганну письмову форму і не викликати заперечень під час його проголошення на засіданнях ПАРЄ.
З кожним роком відносини між людьми й країнами стають тіснішими, взаємодія між ними більш вагомою, через це українським представництвам і відомствам доводиться вивчати найскладнішу документацію й опановувати величезний об’єм інформації. Ось чому великого значення набуває прискорення процесу перекладу й адекватного не тільки стилістичного, але й прагматичного відображення мови офіційних документів.
Документи РЄ є універсальним засобом інтеграції народів нашого континенту особливо тепер, коли політичні, економічні та культурні зв’язки в Європі з кожним днем стають усе тіснішими. Їхній розвиток стимулює лінгвістичні дослідження текстів офіційно-ділового стилю міжнародно-правових документів та їх різновиду робочих документів ПАРЄ, що у свою чергу дозволяє виявити особливості вербальних і невербальних засобів французької мови, які використовуються в їхньому виробленні.
Текст як об’єкт дослідження письмового мовлення на найвищому рівні його організації є складним і багатоплановим. Вивчення будь-якого аспекту безумовно є перспективним, унаслідок чого сам процес дослідження тексту є дуже інтенсивним і таким, що постійно розвивається. Усе більше й більше мовознавців звертаються у своїх дослідженнях до тексту.
Ці дослідження здійснюються на різних рівнях як у теоретичному, так і в практичному планах, у різних напрямах і аспектах, з різними цілями й завданнями. Текст вивчають не тільки лінгвісти, але й психологи, соціологи, лікарі, філософи, методисти. Тобто дослідження текстів уже не є проблемою чи навіть комплексом проблем філології, а окремим напрямом сучасного мовознавства лінгвістикою тексту.
Останнім часом у мовознавстві великого поширення набув комунікативно-прагматичний напрям дослідження мовленнєвого спілкування, в основі якого є вивчення мови як знаряддя впливу того, хто говорить на того, хто отримує інформацію.
Комунікативно-прагматичний підхід дає пояснення багатьом лінгвальним явищам у текстах різних функціональних стилів, зокрема комунікативно-прагматичним особливостям текстів офіційно-ділового стилю, що довгий час перебували поза увагою лінгвістів. Аналіз висловлювання в комунікативно-прагматичному аспекті має проходити в пошуку шляхів переходу від семантичного компоненту висловлювання до його комунікативного компоненту. При цьому зміст практично стає формою для повідомлення.
Для комунікативно-прагматичного підходу великий інтерес представляє спрямованість мовленнєвого акту, оскільки в тексті вона є втіленням прагматично-комунікативних функцій мови. Проте в лінгвістичній теорії ще не було спроб дослідити структурно-семантичні та комунікативно-прагматичні особливості текстів-поправок до проектів документів МО на матеріалі французької мови, зокрема до проектів офіційних документів Парламентської Асамблеї Ради Європи.
Через це актуальність дослідження франкомовних текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ пов’язана передусім із сучасними напрямами розвитку лінгвістики тексту, що вимагають подальшого аналізу мовних способів передачі інформації, пошуку мовних і немовних способів побудови комунікативно й прагматично спрямованих текстів, створення типологізованих мовних структур, вивчення лексичних, граматичних і стилістичних особливостей мови спеціальних текстів, які забезпечують спілкування в окремій сфері суспільної діяльності - сфері міжнародно-правової комунікації.
Зв’язок цього дослідження з розвитком сучасного мовознавства, прагматики, стилістики може допомогти в розв’язанні більш загальних лінгвістичних проблем, зокрема лінгвістики тексту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми «Дослідження когнітивних та комунікативно-функціональних аспектів системи одиниць французької мови», що розробляється кафедрою французької філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 4 від 30.11.1998 р.).
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є визначення структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних особливостей текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ, механізмів впливу на прагматичне наповнення тексту й проведення комплексного аналізу вербальних і невербальних засобів реалізації комунікативно-прагматичної спрямованості текстів-поправок.
Конкретні завдання дослідження відповідно до поставленої мети містять:
1) виявлення загальних закономірностей побудови текстів-поправок;
2) вивчення тексту-поправки як особливого виду висловлювання, особливого виду тексту;
3) вивчення специфіки структурно-семантичної організації текстів-поправок та основні цілі їхнього написання;
4) визначення комунікативно-прагматичних особливостей текстів-поправок до проектів постановчих документів ПАРЄ і лексико-граматичних засобів їхньої реалізації;
5) здійснення багатоаспектного дослідження особливостей лексико-граматичного наповнення текстів-поправок як засобів моделювання семантичної структури проектів резолюцій, рекомендацій та консультативних висновків ПАРЄ.
Методи дослідження. У роботі над дисертаційним дослідженням були використані гіпотетико-дедуктивний метод, метод опозицій, контекстний аналіз, компонентний аналіз і метод лінгвістичного опису.
Об’єктом дослідження є франкомовні тексти-поправки до проектів резолюцій, рекомендацій і консультативних висновків Парламентської Асамблеї Ради Європи, а також самі тексти проектів названих вище офіційних документів ПАРЄ.
Предметом дослідження є структурно-семантичні й комунікативно-прагматичні особливості текстів-поправок до проектів офіційних документів Парламентської Асамблеї Ради Європи, а зокрема ті їхні морфологічні, лексико-граматичні, стилістичні й невербальні особливості, що забезпечують комунікативно-прагматичну спрямованість текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ.
Матеріалом дослідження стала низка проектів офіційних документів Парламентської Асамблеї Ради Європи 1998-2001 рр. і текстів-поправок до цих документів.
За цей період у житті європейського співтовариства сталося багато таких подій, які не могли не знайти свого відображення в документах ПАРЄ, оскільки вони прямо чи опосередковано здійснювали свій вплив на життя не тільки Європи, але й усієї світової спільноти.
Серед таких документів можна назвати резолюцію ПАРЄ № 8308, присвячену трагічним подіям 1999 року, що відбулися в Косово і сколихнули почуття всіх свідомих громадян незалежно від того, де вони проживали і яку віру сповідали. Розстріл сербськими силами безпеки мирних жителів невеликого албанського селища Рачак спонукав ПАРЄ підготувати резолюцію, що містить суворе засудження дій сербських військових і тодішнього керівництва Федеративної республіки Югославії (далі ФРЮ), які не змогли попередити такий жахливий перебіг подій, що мав за результат загибель 45 осіб, серед яких були особи похилого віку, жінки й діти.
2000 рік останній рік XX ст. став тією межею, підійшовши до якої, кожен замислювався над тим, що було зроблено, і думав над тим, що буде зроблено в майбутньому. За два роки до цієї знаменної події та напередодні 50-річчя РЄ на грудневому засіданні ПАРЄ підготувала кі

Список литературы

ВИСНОВКИ

У проведеному дослідженні були всебічно проаналізовані франкомовні тексти-поправки до проектів офіційних документів ПАРЄ (рекомендацій, резолюцій, консультативних висновків), з погляду їхніх структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних характеристик.
Документи ПАРЄ оформляють внутрішньо-організаційні принципи співпраці ПАРЄ з іншими статутними органами РЄ, а також політико-правові та соціально-економічні стандарти в її зовнішніх стосунках з іншими міжнародними організаціями, політичними рухами, урядами і парламентами країн-членів РЄ та державами, що не є членами РЄ.
Процес готування офіційних документів ПАРЄ з використанням текстів-поправок забезпечує високий рівень їхньої об’єктивності в поєднанні з суб’єктивною оцінкою фактів, подій та ситуацій, з приводу яких готується той чи інший документ.
Добір і використання в текстах-поправках відповідних мовних засобів, що застосовуються з урахуванням мети й умов комунікації, дозволяє авторам поправок побудувати спілкування таким чином, щоб надати рекомендаціям, резолюціям і консультативним висновкам бажаної комунікативної доцільності і прагматичної адекватності, а також семантичної точності й зрозумілості.
Структурна організація формального боку текстів-поправок значною мірою залежить від умов комунікації, комунікативно-прагматичних настанов, сфери і мети спілкування; вона має характер постійно вживаних формул і найбільш повно відповідає умовам автоматичного створення текстів-поправок, оскільки надає їм бажаної комунікативної спрямованості і відповідає основному критерію офіційно-ділової комунікації ( комунікативній доцільності.
Названі чинники зумовили особливість конструктивної організації текстів-поправок, а саме те, що в ній за допомогою графічних засобів ( двокрапки, лапок і відступу в один інтервал ( виділено дві частини, де перша ( слова авторів тексту-поправки з пропозицією зробити певні зміни в тексті проекту документа (замінити, додати, вилучити, уставити певне слово або будь-який інший фрагмент тексту, але не більший від параграфа) і друга, також підготовлена авторами тексту-поправки, частина власне сам текст запропонованої зміни, що за умови її прийняття стане частиною остаточного варіанта документа.
Загалом проміжна частина текстів-поправок, що пропонує зробити зміни в окремому параграфі проекту офіційного документа ПАРЄ чи в проекті документа ПАРЄ в цілому, синтаксично оформлена простим односкладовим поширеним реченням з інфінітивом у функції присудка. Уживання у функції присудка інфінітивів дієслів remplacer, ajouter, insйrer, supprimer відповідає умовам стандартизованого й автоматичного їхнього створення. Використання інфінітива у функції присудка дає також змогу їхньому автору надати їм відповідної комунікативної спрямованості ( повідомлення у вигляді інструкції про потребу зробити певні зміни в конкретній частині проекту офіційного документа. Крім цього, такі речення виражають спонукання до виконання певної дії.
Серед інших синтаксичних засобів створення текстів-поправок, що відповідають умовам стандартизованого й автоматичного вживання, потрібно виділити також обставини місця, що вживаються на початку текстів-поправок і вказують адресату поправки на тип змінюваного проекту офіційного документа та на місце в окремому параграфі або всьому проекті документа, де варто ці зміни зробити.
Частина поправки, що відокремлена від інших членів речення двокрапкою, декількома інтервалами і взята в лапки, та в майбутньому, за умови її прийняття, увійде до остаточного варіанта проекту офіційного документа ПАРЄ, призначена для того, щоб уносити зміни в синтаксичну і семантичну структуру не тільки мікротексту ( окремих речень, абзаців і параграфів, але і макротексту ( цілого проекту офіційного документа.
Речення як синтаксична одиниця є двосторонньою значущою одиницею, що об’єднує в собі план вираження і план змісту. У свою чергу, кожна з цих сторін має власну організацію, структуру і свої одиниці, співвіднесені в цих структурах.
Головними одиницями семантичної структури речень є аргументи і предикати. Крім цього, аргументи поділяються на компліменти і сирконстанти. Серед основних класів компліментів розрізняють передусім агента, об’єкт, інструмент, засіб, адресата, реципроканта тощо. Сирконстанти вказують на універсальні атрибути певних явищ (місце, час, умову, причину тощо). Така узагальнена схема відношень на рівні аргументів і предикатів відображає когнітивне значення синтаксичних одиниць і відповідає її глибинній структурі або пропозиції.
Виділені вище чотири типи текстів-поправок (нагадаємо, що основою для їхнього виділення стало використання у функції присудка того чи іншого дієслова у формі інфінітива, а саме інфінітивів дієслів remplacer, insйrer, ajouter, supprimer по-різному вносять зміни до семантичної структури синтаксичних одиниць, що утворюють проекти офіційних документів ПАРЄ.
Тексти-поправки з дієсловом remplacer у ролі головного члена речення дозволяють їхньому адресанту змінювати проекти офіційних документів ПАРЄ як на рівні мікротексту ( окремого речення зі складу параграфа, так і на рівні макротексту ( цілого документа. В обох випадках, на обох рівнях тексти-поправки можуть робити як структурно рівноцінні, так і структурно нерівноцінні зміни в семантичній структурі проектів офіційних документів ПАРЄ.
Тексти-поправки цього типу, уносячи зміни до проектів офіційних документів ПАРЄ на рівні мікротексту, заміняють окремі лексико-граматичні одиниці (словоформи та / чи їхні поєднання) на інші, залишаючи їх на тих самих місцях як синтаксичної, так і семантичної структури змінюваних синтаксичних одиниць, відповідно передаючи їм у спадок виконання тих самих синтаксичних і семантичних функцій.
Здійснюючи рівноцінні заміни в проектах офіційних документів на рівні мікротексту, їхні автори використовують у текстах-поправках лексико-граматичні одиниці, що перебувають в гіпонімо-гіперонімічних стосунках з лексико-граматичними одиницями змінюваних синтаксичних одиниць і можуть виконувати ті самі аргументні (актантні) ролі. Такі ж поправки можуть робити в семантичній структурі синтаксичних одиниць нерівноцінні зміни в тому випадку, коли змінюють відношення між аргументами чи їхні якості через заміну окремих службових частини мови.
Тексти-поправки з дієсловом remplacer у функції присудка, як правило, не змінюють формальної структури проекту документа, якщо така поправка замінює один параграф на інший.
Проте в семантичній структурі на рівні макротексту можуть застосовуватись як рівноцінні, так і нерівноцінні зміни. Рівноцінні зміни відбуваються тоді, коли перелік співвіднесених з параграфом пропозицій не змінюється і навпаки, зміни в переліку пропозицій, поєднаних у композиційній одиниці проекту офіційного документа, є заміною нерівноцінною. Зміна переліку пропозицій може застосовуватися завдяки заміні окремого параграфа іншим параграфом, зі складу якого вилучено або навпаки до його складу додано окреме самостійне речення, підрядну частину складнопідрядного, одне або кілька сурядних.
Використання в текстах-поправках до проектів офіційних документів ПАРЄ дієслова insйrer у функції присудка дозволяє їхнім авторам змінювати текст окремого параграфа тексту проекту офіційного документа, уставляючи до нього фрагменти тексту, що можуть дорівнювати одному слову чи цілому реченню, а також уставляти фрагменти тексту, що дорівнюють абзацу і навіть окремому параграфу, у будь-якій частині проекту ( як у констатувальній, так і в приписувальній.
Параграфи, що вставляються в певному місці документа, не є розширенням інформації, що міститься в попередньому параграфі та не вводять інформацію, що має своє продовження в наступному параграфі. Такі параграфи вводять окрему інформацію, що розширює зміст проекту офіційного документа в горизонтальній площині, збільшуючи перелік фактів, що стосуються певних подій і ситуацій.
Запропоновані фрагменти вставляються в потрібному місці і розширюють семантичну структуру параграфа на рівні мікротексту завдяки збільшенню кількості аргументів певних відносин і елементів, що вказують на місце, час, умову, причину дії та на інші універсальні атрибути певної дії. Змінюючи проект документа на рівні макротексту, такі тексти-поправки змінюють його внутрішню структуру, збільшуючи перелік пропозицій, співвіднесених у проекті документа. В обох випадках зміни, що застосовуються в семантичній структурі документа як на рівні мікротексту, так і на рівні макротексту, варто вважати нерівноцінними порівняно з його початковим станом.
Тексти-поправки з дієсловом ajouter у ролі присудка, що додають у проект офіційного документа ПАРЄ фрагменти, менші від параграфа, змінюють його зовнішню структуру, доповнюючи окремими абзацами, реченнями, словосполученнями (фрагментами меншими від речення) й окремими словами. Адресант тексту-поправки використовує їх для того, щоб уточнити і доповнити певне поняття чи ситуацію, яка міститься в головному або підрядному реченні або уточнити певну якість чи ознаку певного предмета чи поняття.
Тексти-поправки, які змінюють документ на рівні мікротексту, додаючи до формальної структури речення словосполучення та окремі слова, уносять також зміни до його семантичної структури, збільшуючи кількість аргументів певних відносин і елементів, що вказують на місце, час, умову, причину дії та на інші універсальні атрибути певної дії.
Тексти-поправки, що пропонують додати новий абзац, просте речення, сурядну або підрядну частину складного речення до тексту окремого параграфа, змінюють його формальну структуру і семантичне наповнення параграфа та проекту документа в цілому, оскільки розширюють перелік параграфів, що мають інформаційний характер або ж збільшують кількість параграфів приписувального характеру. Такі тексти-поправки змінюють також семантичну структуру проекту документа на рівні макротексту, оскільки збільшують перелік наявних пропозицій на кількість пропозицій, співвіднесених з доданим фрагментом.
Тексти-поправки здійснюють нерівноцінні зміни в семантичній структурі проекту офіційного документа, а саме змінюють внутрішню структуру проектів офіційних документів через збільшення переліку пропозицій, які утворюють їхню загальну кількість, а також змінюють перелік елементів, що утворюють внутрішню структуру кожної окремої синтаксичної одиниці.
Отже, тексти-поправки з дієсловом ajouter у ролі присудка розширюють як текст проекту документа, так і окремі параграфи у вертикальній площині, доповнюючи й уточнюючи окремі ситуації, події та факти.
Тексти-поправки з дієсловом supprimer у функції присудка покликані вилучати з проекту документа фрагменти тексту обсягом від одного слова чи словосполучення до цілого параграфа. Структурно змінюючи текст проекту офіційного документа ПАРЄ як на рівні мікротексту, так і на рівні макротексту, адресант поправки уточнює його зміст, розширюючи або звужуючи обсяг значень його змістотвірних одиниць.
Таким чином, тексти-поправки з дієсловом supprimer у ролі присудка, що змінюють зовнішню структуру документа на рівні макротексту, а саме вилучають фрагменти, що дорівнюють одному параграфу, абзацу, цілому реченню, підрядній чи сурядній частині складного речення, одночасно змінюють і його семантичну структуру, вилучаючи з переліку пропозицій, співвіднесених з цілим документом, кількість пропозицій, співвіднесених у кожній окремій конструктивній одиниці, запропонованій для виключення.
Тексти-поправки, що змінюють документ на рівні мікротексту, вилучаючи з його формальної структури словосполучення та окремі слова, одночасно вносять зміни до його семантичної структури, зменшуючи кількість аргументів певних відносин чи елементів, які вказують на універсальні атрибути певної дії, а саме місце, час, умову, причину тощо.
Такі тексти-поправки змінюють проекти документів ПАРЄ найрадикальнішим способом, звужуючи поняття та їхні якості і, таким чином, збільшуючи або зменшуючи інтенсивність впливу на адресата повідомлення.
Для текстів-поправок до проектів офіційних документів як текстів, що належать до категорії документів МО, характерне вживання лексичних одиниць, які дають змогу адресанту повідомлення побудувати комунікацію таким чином, щоб адресат міг ідентифікувати ці тексти як правові документи, відчути їхню прагматичність і комунікативну спрямованість. З цією метою передусім використовуються лексичні одиниці зі значенням спонукання до виконання певної дії. Належність проектів офіційних документів до документів МО зумовлює широке використання юридичних термінів, що позначають основні складові частини юридичної систем; основні юридичні операції та юридичні акти, юридичну процедуру.
Крім юридичних термінів, у текстах-поправках до проектів офіційних документів ПАРЄ знаходять своє місце терміни з інших сфер людської діяльності. Це пояснюється тим, що діяльність ПАРЄ стосується багатьох фактів і подій з життя й діяльності як окремих країн, так і всієї світової спільноти.
Основою текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ є загальновживана лексика, що забезпечує їхню зрозумілість для комунікантів, які беруть участь у процесі вироблення й обговорення текстів проектів офіційних документів ПАРЄ, а також «проміжних» і «кінцевих» адресатів.
Прагматично забарвлені лексичні одиниці та лексичні одиниці, що набувають прагматичного забарвлення від взаємодії з контекстом і ситуацією спілкування, допомагають адресанту тексту-поправки виразити своє ставлення до фактів, подій і ситуацій, стосовно яких готується той чи інший проект документа, і вплинути бажаним чином на адресата.
Використання в текстах-поправках до проектів офіційних документів ПАРЄ абстрактних іменників дозволяє їхнім авторам не тільки називати факти, події, явища та інші реалії з суспільного життя як окремої країни-члена РЄ, так і всієї світової спільноти, але й надавати їм певних суб’єктивно-емоційних оцінок.
Властивість прикметника виступати в ролі означення іменника, наявність у його семантиці суб’єктивно-оцінних значень дозволяє конкретизувати, звузити значення іменника, виразити певні почуття. Ступені порівняння прикметників дозволяють підсилити емоційні оцінку певного факту, події чи ситуації.
Характеризуючи ознаку перебігу процесу, дії чи стану, прислівники змінюють їхню інтенсивність і, таким чином, регулюють ступінь прагматичного впливу на адресата повідомлення. Ступені порівняння прислівників підсилюють характеристику процесу дії чи стану, виражену прислівником.
Використання в текстах-поправках до проектів офіційних документів ПАРЄ таких способів дії, як Indicatif, Conditionnel, Subjonctif, дозволяє адресанту поправки за допомогою різних темпоральних форм дієслова підкреслити результат дії, указівкою на потребу виконання дії в майбутньому, спонукати до дії, виділити необов’язковий, рекомендаційний характер офіційних документів ПАРЄ і, таким чином, повніше та дієвіше вплинути на адресата повідомлення.
Особливість комунікативної ситуації на рівні готування проектів документів ПАРЄ, великий обсяг інформації, що стосується найрізноманітніших сфер суспільної діяльності і яку варто подати якомога зрозуміліше й повніше, спонукає адресантів текстів-поправок використовувати складнопідрядні й складносурядні речення. Така структурна організація текстів-поправок і власне самих текстів проектів офіційних документів дозволяє надати їм відповідної комунікативної настанови і бажаної прагматичної спрямованості.
Якщо комунікативно-прагматичне значення свідчить про суб’єктивне ставлення адресанта до певних подій чи фактів, то тексти-поправки, ураховуючи їхні комунікативно-прагматичні особливості, умовно поділяються на позитивні, негативні та нейтральні.
Звичайно, предмет вивчення, що ми обрали, є достатньо широким і через це цікавим для дослідження. Багато проблем виходять за межі дисертаційного дослідження. Деякі дотичні проблеми були розглянуті тільки побіжно. Через це положення, висунуті в роботі, можуть знайти подальший розвиток у дослідженнях, пов’язаних з проблемою перекладу текстів-поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ іншими офіційними мовами, проведенням контрастивного аналізу текстів-поправок.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азнаурова Э.С. Аспекты прагматического содержания слова // Семантика и типология разносистемных языков. ( Ташкент: Гос. пед. ин-т им. В.И. Ленина, 1984. ( С. 83(96.
2. Алкади Мансур С.А. Дипломатический подстиль в структуре официально-делового стиля: Дис... канд. филол. наук: 10.02.02. ( Симферополь, 1998. ( 169 с.
3. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка: (Стилистика декодирования). ( 3-е изд. ( М.: Просвещение, 1990. ( 300 с.
4. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике. ( М.: Высшая школа, 1991. ( 140 с.
5. Арутюнова Н. Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. ( 1981. ( Т. 40, № 4. С. 356367.
6. Арутюнова Н. Д., Падучева Е. В. Истоки, проблемы и категории прагматики // Новое в зарубежной лингвистике. ( М.: Прогресс, 1985. ( Вып. 16. ( Лингвистическая прагматика. С. 342.
7. Аспекты общей и частной лингвистической теории текста / Под ред. Н. А. Слюсаревой. М.: Наука, 1982. 190 с.
8. Астахова Л.И. Предложение и его членение: прагматика, семантика, синтаксис. Днепропетровск: ДГУ, 1992. 160 с.
9. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Издво иностранной лит-ры, 1961. 394 с.
10. Басс Э.М. Научная и деловая корреспонденция: Английский язык. / АН СССР, Каф. иностр. яз. М.: Наука, 1991. 174 с.
11. Белич А.И. К вопросу о распределении грамматического материала по главным грамматическим дисциплинам // Вестник МГУ. 1947. № 7. С. 22.
12. Березин Ф.М. Проблемы эффективности речевой коммуникации // Сб. науч.-аналит. обзоров / АН СССР. М.: ИНИОН. 1989. 220 с.
13. Бобирєва М.М., Пархоменко О.М. Прагматичні аспекти функціонування некатегоричних висловлень у сучасній французькій мові // Іноземна філологія. 1990. Вип.97. С. 310.
14. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты. Л.: Издво ЛГУ, 1990. 88 с.
15. Богданов В.В. Текст и текстовое общение: Учеб. пособие. Санкт-Петербург: Спб. ун-т, 1993. 68 с.
16. Борисенко П. Структурні та комунікативні особливості поправок до проектів офіційних документів ПАРЄ // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, 2000. ( № 2. ( С. 180(183.
17. Борисенко П.А. Комунікативно-прагматичні особливості поправок до проектів резолюцій ПАРЄ // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Серія: Філологічні науки, 2001. ( № 13. ( С. 148(151.
18. Борисенко П. Особливості комунікативно-прагматичного підходу до текстів робочих документів міжнародних організацій // Філологічні студії. ( Луцьк, 2002. ( № 3. ( С. 79(87.
19. Борисенко П. Структурно-семантичні особливості робочих документів Парламентської Асамблеї Ради Європи // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). ( Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В. Винниченка. ( 2003. ( Вип. 48. ( С. 199(207.
20. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4. С. 333342.
21. Вакуленко Т.П. Формирование и функционирование административноканцелярской лексики в русском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.01 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. К., 1989. 24 с.
22. Васильев Ю.А. Синтез смысла при создании и понимании текста. К.: Наукова думка, 1988. 239 с.
23. Васильева Н.М. Союзные и бессоюзные предложения с подчинительной связью: общие и различительные признаки (на материале французского языка) // Прагматика и семантика языковых единиц / Ун-т дружбы народов им. Патриса Лумумбы. М.: УДН, 1984. С. 1724.
24. Веденина Л.Г. Французское предложение в речи: Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1991. 192 с.
25. Веселов П.В. Современное деловое письмо в промышленности. М.: Изд-во стандартов, 1990. 160 с.
26. Вильчинский С.С. Взаимодействие терминологии, номенклатуры и общелитературной лексики (на материале патентной документации): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.19 / КГУ им. Т.Г. Шевченко. К., 1987. 24 с.
27. Власенко М.С. Комунікативнопрагматичний аспект іспанського законодавчого тексту: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2001. 21 с.
28. Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. М.: Наука, 1978. 200 с.
29. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Выща школа, 1993. 199 с.
30. Гак В.Г. Прагматика, узус и грамматика речи // Иностранные языки в школе. 1982. № 5. С. 1117.
31. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Морфология. М.: Высшая школа, 1986. 216 с.
32. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М.: Высшая школа, 1986. 220 с.
33. Гальперин И.Р. О понятии «текст» // Материалы науч. конф. «Лингвистика текста». М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза, 1974. С. 6772.
34. Гальперин И.Р. Грамматические категории текста (Опыт обобщения) // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1977. Т. 36, № 6. С. 522532.
35. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
36. Гарбовский Н.К. Формы выражения логических отношений во французской официальной деловой речи // Системы языка и перевод М.: МГУ, 1983. С. 2844.
37. Гиндин С.И. Советская лингвистика текста. Некоторые проблемы и результаты (19481975гг.) // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1977. Т. 36, № 4. С. 348361.
38. Гиндин С.И. Что такое текст и лингвистика текста // Аспекты изучения текста. М.: МГУ, 1981. С. 2533.
39. Гладуш Н.Ф. Директивная функция повествовательных предложений // Языковое общение и его единицы. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1986. С. 5460.
40. Гордон Д., Лакофф Дж. Постулаты речевого общения // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1985. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. С. 276302.
41. Городникова М.Д. Текст и его действенность // Лингвостилистические проблемы текста. М.: Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза, 1980. Вып. 158. С. 4151.
42. Грайс Г.П. Логика и речевое общение // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1985. Вып. 16. Лингвистическая прагматика. С. 217237.
43. Громова Г. Жанрова домінанта та варіативність в перекладі міжнародних договорів. // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Київський університет. 2003. Вип. 9. С. 7882.
44. Девкин В.Д. Введение // Прагматика слова: Межвуз. сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. инт им. В.И. Ленина, 1985. С. 312.
45. Дейк Е.А. ван. Вопросы прагматики текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8. Лингвистика текста. С. 259337.
46. Дейк Е.А. ван. Прагматические основы интерпретации высказывания // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 36, № 4. С. 368377.
47. Дейк Е.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация: Сб. работ. М.: Прогресс, 1989. 310 с.
48. Деловая переписка с зарубежным партнером / Сост. А.В. Плотникова. К.: Мира, 1992. 128 с.
49. Демьянков В.З. Прагматические основы интерпретации высказывания // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1981. Т. 40, № 4. С. 368377.
50. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории в конце XX века // Язык и наука конца 20 века. ( М.: Институт языкознания РАН, 1995. ( С. 239-320.
51. Долинин К. А. Стилистика французского языка. 2е изд., дораб. М.: Просвещение, 1987. 303 с.
52. Долинин К. А. Имплицитное содержание высказывания // Вопросы языкознания. 1983. № 6. С. 3747.
53. Дресслер В. Синтаксис текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып.8. Лингвистика текста. С. 111137.
54. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации: Проблемы семиосоциопсихологии. М.: Наука, 1984. 268 с.
55. Дубинко С.А., Пихлак А.И. Деловая корреспонденция на английском языке: Справ. для науч. работников / АН БССР, Каф. иностр. яз. Минск: Наука и техника, 1989. 79 с.
56. Евинтов В.И. Многоязычные договоры в современном международном праве. К.: Наукова думка, 1981. 132 с.
57. Євінтов В.І. Міжнародне співтовариство і правопорядок (Теоретикоправовий аналіз): Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.10 / АН України. Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К., 1993. 46 с.
58. Ерхов В.Н. Текст и предложение: К определению статуса лингвистических объектов // Синтаксическая семантика и прагматика: Межвуз. темат. сб. Калинин: Калинин. гос. ун-т, 1982. С. 1122.
59. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методический аспекты. М.: Русский язык, 1981. 112 с.
60. Зарума-Панських О.Р. Лексико-семантичні особливості текстів міжнародних договорів // Іноземна філологія: Укр. наук. зб. Львів: ЛДУ, 1999. Вип.111. С. 144149.
61. Изенберг Х. О предмете лингвистической теории текста // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1978. Вып. 8. Лингвистика текста. С. 4356.
62. Израилевич Е.Е. Коммерческая корреспонденция и документация на английском языке. Спб.: Лениздат, 1992. 440 с.
63. Илия Л.И. Пособие по теоретической грамматике французского языка. Для ин-тов и фак. иностр. яз. М.: Высшая школа, 1979. 215 с.
64. Ионицэ М.П. Глоссарий контекстуальных связей: на материале французского языка. Кишинев: Штиинца, 1981. 96 с.
65. Калюжная В.В. Стиль англоязычных документов международных организаций. К.: Наукова думка, 1982. 122 с.
66. Каменская О.Л. Текст и коммуникация. М.: Высшая школа, 1990. 152 с.
67. Киселева Л.А. Вопросы теории речевого воздействия. Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. 159 с.
68. Кифер Ф. О роли прагматики в лингвистическом описании // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс. 1985. Вып.16. Лингвистическая прагматика. С. 333348.
69. Книгницкая М.И. Термины-интернационализмы и их содержательная мотивированность (на материале англ. и нем. терминологических единиц): Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Львов. гос. ун-т. Львов, 1990. 25 с.
70. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М: Просвещение, 1993. 222 с.
71. Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типы русской речи: Учеб. пособие для филол. специальностей университетов. М.: Высшая школа, 1982. 223 с.
72. Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. М.: Наука, 1984. 175 с.
73. Комиссаров В.Н. Теория перевода. М.: Высшая. школа, 1990. 250с.
74. Коммуникативный аспект языка: процессы и единицы: Межвуз. сб. науч. тр. Л.: ЛГПУб, 1991. 163 с.
75. Корбозерова Н.Н. Грамматика и семантика сложного предложения: Вопросы становления синтаксиса испанского языка. К.: Выща школа, 1989. 111 с.
76. Кривоносов А.Т. «Лингвистика текста» и исследование взаимоотношения языка и мышления // Вопросы языкознания. 1986. № 6. С. 2337.
77. Круковський В.І., Припишнюк Я.І. Методична інтерпретація лексико-граматичних засобів та жанрово-стилістичних особливостей французьких юридичних текстів // Іноземні мови К.: КДЛУ. 1996. № 1. С. 2932.
78. Круковський В.І., Припишнюк Я.І. Полісемія у французькому юридичному вокабулярі // Романістичні дослідження: Сучасний стан та перспективи Львів: ЛДУ. 1997. С. 166167.
79. Круковський В.І., Припишнюк Я.І. Зовнішня полісемія у французькому юридичному вокабулярі. Київ: КДЛУ, кафедра ЮНЕСКО. LINGUAPAX VIII. 2001. Вип. 4. С. 7885.
80. Крылов Н.Б. Правотворческая деятельность международных организаций. М.: Наука, 1988. 174 с.
81. Крючков Г.Г. Современная орфография французского языка. К.: Выща школа, изд-во при КГУ, 1987. 184 с.
82. Кубрякова Е.С. Коммуникативная лингвистика и проблемы семантики // Коммуникативные единицы языка: Сб. науч. тр. М.: Моск. гос. пед. инт иностр. яз. им. Мориса Тореза, 1985. Вып. 252. 199 с.
83. Кубрякова Е.С., Шахнарович А.М., Сахарный Л.В. Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. 239 с.
84. Кузнецов В.Г. Функциональные стили современного французского языка. М.: Высшая школа, 1991. 160 с.
85. Лабовкина А.А. Коммуникативнопрагматический аспект специального научного текста (на материале научных текстов по экологической географии): Дис... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1991. 167 с.
86. Леонтьев А.А. Психолингвистические проблемы массовой коммуникации. М.: Наука, 1974. 147 с.
87. Леонтьев А.А. Высказывание как предмет лингвистики, психолингвистики и теории коммуникации // Синтаксис текста: Сб. науч. тр. М.: МГУ, 1979. С. 1836.
88. Лісова І. Г. Лексикограматичні засоби вираження відносин часу у сучасній французькій мові (на матеріалі текстів офіційноділового стилю): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 /