ОЦІННО-ЕМОТИВНА ДОМІНАНТА ЕКСПРЕСИВНОСТІ СУЧАСНИХ ІСПАНСЬКИХ АНАЛІТИЧНИХ СТАТЕЙ (на матеріалі періодичних видань “El Paнs”, “El Mundo”, “ABC”)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АРТЕМОВА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА

УДК 811.134.2’38

ОЦІННО-ЕМОТИВНА ДОМІНАНТА ЕКСПРЕСИВНОСТІ СУЧАСНИХ ІСПАНСЬКИХ АНАЛІТИЧНИХ СТАТЕЙ
(на матеріалі періодичних видань El Paнs”, El Mundo”, ABC”)

Спеціальність 10.02.05 романські мови

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
КОРБОЗЕРОВА Н.М.
доктор філологічних наук, професор

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП .....................................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1. ЕКСПРЕСИВНІСТЬ ІСПАНСЬКОЇ АНАЛІТИЧНОЇ СТАТТІ

1.1. Комунікація, інформація, інформативність: інтегративні поняття
дослідження ...................................................................................................
1.2. Іспанська газетна аналітична стаття ............................................................
1.2.1. Поняття жанру у публіцистичному стилі та класифікація статей аналітичної групи жанрів .............................................................................
1.2.2. Жанрова своєрідність та специфіка аналітичних статей різних жанрів ......................................................................................................... 1.2.3. Загальна характеристика статей аналітичного жанру .....................
1.2.3.1. Образ автора. Ідіостиль .........................................................
1.2.3.2. Дихотомія стандарт/експресія” ...........................................
1.3. Багатогранність поняття експресивності у лінгвістиці .............................
1.4. Оцінно-емотивна домінанта іспанської аналітичної статті ......................
1.4.1. Оцінка та емоція як категоріальні поняття .......................................
1.4.2. Відкритий характер оцінності іспанської аналітичної статті .........
1.4.3. Лінгвістична та когнітивна теорії емоцій .........................................
1.5. Оцінно-емотивне ядро експресивності іспанської аналітичної публікації.
Висновки до першого розділу ................................................................................

РОЗДІЛ 2. ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ТА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ОЦІННО-ЕМОТИВНОЇ ДОМІНАНТИ ЕКСПРЕСИВНОСТІ

2.1 Маркери експресивності композиційно-змістової структури іспанської аналітичної статті ..........................................................................................
2.1.1. Заголовок .............................................................................................
2.1.2. Експресивна забарвленість композиційних частин статті аналітичного жанру ......................................................................................
2.2. Надмірність як засіб інтенсифікації оцінно-емотивного аспекту змісту висловлення ...................................................................................................
2.2.1. Морфемний повтор: деривація, антистасис, поліптот ....................
2.2.2. Лексичний повтор ...............................................................................
2.2.2.1. Епаналепсис та розширений повтор ....................................
2.2.2.2. Каламбур .................................................................................
2.2.2.3. Градація та ампліфікація .......................................................
2.2.3. Синтаксичний повтор .........................................................................
2.2.3.1. Паралелізм ..............................................................................
2.2.3.2. Анафора, епіфора, симплока .................................................
2.2.3.3. Епанафора та анепіфора ........................................................
2.2.3.4. Асиндетон та полісиндетон ..................................................
2.2.4. Риторичне запитання та діалогізм .....................................................
2.2.5. Комбіноване використання різних видів повтору ...........................
Висновки до другого розділу .................................................................................
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ........................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...............................................................
СПИСОК ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ ...............................................................
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ .................................................

ВСТУП

Одним із магістральних напрямів розвитку сучасного мовознавства є розробка питань, пов’язаних із дослідженням комунікативно-функціональних і прагматичних особливостей функціонування мовних одиниць і структур. Останнім часом значне місце серед лінгвістичних студій посідають дослідження, присвячені вивченню функціонування мови в процесі вербального спілкування, серед яких мовна комунікація, а особливо масова, відіграє провідну роль не тільки як джерело інформації, а, перш за все, як структура, що впливає на становлення і розвиток позицій та думок членів суспільства. Зважаючи на значну увагу, що приділяється сучасними лінгвістичними студіями до людини як творця тексту, до її комунікативних інтенцій і цільових установок, дослідження специфіки масової комунікації та її продукту, аналітичних статей як результату мовленнєвої діяльності іспанських журналістів, з метою визначення специфічності функціонування експресивності становить у теоретичному й практичному відношенні жвавий інтерес.
Останнім часом масова експансія друкованих засобів масової інформації (ЗМІ) посилила інтерес мовознавців до публіцистичної комунікації як могутнього засобу впливу на читацьку аудиторію. Актуальним є вивчення здатності статті аналітичної групи жанрів переконувати, впливати на свідомість, емоційну сферу адресата. Аналітична публікація вирізняється високим рівнем насиченості експресивними засобами різних рівнів, зважаючи на її спрямованість на максимальне втілення авторської інтенції, є оцінно-емотивно забарвленою, що відповідно впливає на її специфічний переконуючий характер.
Публіцистичний стиль на сучасному етапі розвитку друкованих ЗМІ найбільш оперативно відгукується на потреби суспільства, вбирає й відображає багатство мовленнєвих тенденцій, складає відкриту зону для мовознавчих досліджень, чим привертає увагу багатьох вітчизняних (І.І.Брага, Д.С.Григораш, В.Й.Здоровега, О.В.Китиця, Н.В.Костенко, Г.П.Кривошея, А.З.Москаленко, М.П.Подолян, А.О.Худолій, Ю.Г.Шаповал, А.В.Швець, С.М.Яворська) та закордонних лінгвістів (М.П.Брандес, В.М.Вакуров, А.М.Васильєва, Д.П.Вовчок, В.Г.Гак, В.М.Горохов, О.В.Дудоладова, Я.М.Засурський, М.С.Зарицький, Б.О.Зімберт, О.М.Кожин, М.М.Кожина, М.М.Кохтєв, В.С.Коробєйніков, Л.І.Кружиніна, В.Г.Кузнєцов, І.П.Лисакова, Л.М.Майданова, О.О.Максимов, В.Д.Пельт, Є.П.Прохоров, Н.М.Разінкіна, К.А.Рогова, Д.Є.Розенталь, Г.Я.Солганик, А.О.Стриженко, Б.В.Стрєльцов, О.О.Тертичний, М.Я.Цвіллінг, Є.М.Чекаліна, М.С.Черепахов, Д.М.Шмельов, J.Aguirre Tegueste, C. Espejo Cala, E.Cascуn Martнn, F.Garcнa Novell, J.L.Garcнa Sбnchez, A.Gervera, J.L.Martнnez Albertos, G.Martнn Vivaldi, E.Sбnchez Ramos). Значну увагу приділено дослідженню прагматичної спрямованості статті публіцистичного стилю (Г.П.Апалат, В.В.Воронков, В.Г.Германов, Т.П.Іванова, Л.Г.Кайда, Г.Б.Козловська, С.В.Коновець, Є.В.Кулаєва, Г.С.Мельник, В.Л.Наер, Р.М.Новічкова, Т.В.Пєшкова, Є.І.Пронін, Л.В.Садикова, М.І.Скуленко, І.В.Соколова, M.Arroyo Cabello, M.Barker, Eldridge J., E.J.Whetmore). Її експресивність була у центрі уваги мовознавців (Н.О.Бойченко, В.М.Ваняркін, А.Д.Гнатюк, Н.Б.Іпполітова, В.А.Маслова, М.Г.Яцимирьська), розглядалися також як її лінгвопрагматичні параметри оцінність, образність та емотивність (М.В.Бордунова, С.Г.Ваняшкін, Г.В.Гильова, Л.О.Гуслиста, Н.Б.Іпполітова, Л.М.Киричук, Т.О.Крисанова, І.В.Онищенко, Я.Г.Синицина, К.М.Соболєва). Вчених цікавили особливості композиційної структури статті публіцистичного жанру (В.І.Грицина, А.М.Коваленко, Л.М.Майданова, А.І.Мамалига, Т.В.Матвєєва, Н.Т.Сіндєєва, Є.В.Яковлєва, A.Escribano Hernбndez, J.M.Zorilla Borroso). Водночас іспанська аналітична стаття, що становить об’єкт дослідження цієї дисертаційної роботи, на нашу думку, є маловивченим типом вербальної комунікації через відсутність подібного роду досліджень на матеріалі іспанської мови. Залишається недостатньо дослідженим для цього жанру публікацій оцінно-емотивне ядро експресивності й засоби його інтенсифікації.
Актуальність дослідження визначається необхідністю подальшого дослідження мови масової комунікації, котра виступає інструментом соціальної взаємодії, основним засобом формування суспільної думки та механізмом реалізації мовленнєвого впливу. Набуває ваги вивчення прагматичного потенціалу іспанської аналітичної статті, що ґрунтується на виключній експресивній насиченості, образності, оцінності та емотивності публікації такого жанру. Комплексне дослідження оцінності та емотивності є актуальним з точки зору їх значення в процесі забезпечення ефективності й впливовості масової комунікації. Актуальним є розгляд оцінно-емотивної домінанти як такої, що характеризує весь текст статті аналітичного жанру. Актуальність роботи також визначається недостатнім рівнем розробки проблем, пов’язаних із дослідженням лінгвопрагматичних параметрів експресивності на матеріалі публіцистичного стилю іспанської мови.
Робоча гіпотеза. Ядром експресивності іспанської аналітичної статті виступає оцінно-емотивна домінанта, яка створюється та інтенсифікується різними видами повтору (морфемного, лексичного, синтаксичного).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках розробки комплексної наукової теми Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти іспанської мови в синхронії та діахронії”, що розробляється кафедрою іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика реферованої дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України Мовні системи. Динаміка функціонування фонетичних, граматичних та лексичних одиниць: когнітивний та комунікативно-прагматичний аспекти (германські, романські та українська мови)”, затвердженою вченою радою Київського державного лінгвістичного університету (протокол №5 від 24 січня 2000 року).
Мета дослідження полягає у вивченні особливостей мовної репрезентації оцінно-емотивної домінанти експресивності сучасної іспанської аналітичної статті, що служить для забезпечення максимальної ефективності впливу повідомлення на адресата. Для досягнення поставленої мети в роботі розв’язуються конкретні завдання:
- окреслити жанрові параметри аналітичної статті;
- виділити домінантні риси аналітичних статей, які зумовлюють високий рівень їх експресивної забарвленості;
- уточнити класифікацію статей аналітичних жанрів у системі функціонально-стильової диференціації сучасної іспанської мови;
- визначити статтю аналітичної групи жанрів в аспекті її структурно-композиційних і прагматико-комунікативних параметрів на матеріалі іспанської мови;
- розкрити експресивні можливості композиційно-змістової структури аналітичних статей;
- виявити функціональні особливості категорії експресивності та її лінгвопрагматичних параметрів (оцінності та емотивності) у статтях аналітичної групи жанрів;
- з’ясувати вплив оцінно-емотивної домінанти на характер іспанського аналітичного мовлення;
- розглянути різні види повторів як засоби інтенсифікації оцінно-емотивного компонента змісту статті аналітичної групи жанрів.
Об’єктом дослідження є оцінно-емотивна домінанта експресивності сучасної іспанської аналітичної статті.
Предметом вивчення в дисертації є засоби вираження та інтенсифікації оцінно-емотивного компонента змісту аналітичної статті.
Методика дослідження ґрунтується на системному підході до об’єкта вивчення, який передбачає комбіноване використання різних лінгвістичних методів. Застосовані у дисертаційному дослідженні методи лінгвістичного спостереження, дистрибутивного та лінгвостилістичного аналізу визначаються метою й завданням дослідження. У роботі використані такі методи дослідження: метод лінгвостилістичного спостереження використано для аналізу аналітичних статей як публіцистичного жанру, для виявлення домінантних рис та прагматичної спрямованості текстів аналітичних публікацій. Дистрибутивний аналіз залучено при визначенні елементів композиційно-змістової структури, метод лінгвостилістичного аналізу при виявленні засобів створення та інтенсифікації оцінно-емотивної домінанти експресивності аналітичних публікацій. Контекстно-ситуативний прийом та прийоми інтерпретації тексту застосовані для з’ясування та інтерпретації змісту досліджуваних мовних одиниць.
Матеріалом дослідження послугували 1000 текстів аналітичних статей, в яких експресивність виступає визначальним чинником. Цей корпус був дібраний методом суцільної вибірки з сучасної іспанської преси (щоденні масові газети El Paнs”, El Mundo”, ABC”) останніх років видання (1999-2005), а також з транскриптів текстів в Інтернеті з веб-сайтів згаданих вище видань.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній вперше експресивність іспанської статті аналітичної групи жанрів виступає самостійним об’єктом дослідження. Вперше розглянуто елементи композиційно-змістової структури аналітичної публікації як засіб створення експресивності. Новим є комплексний підхід до дослідження оцінно-емотивної домінанти експресивності в іспанських статтях аналітичного жанру, а також розгляд різних видів повтору як засобів інтенсифікації оцінно-емотивного компонента висловлення.
На захист виносяться такі положення:
1. Сучасна іспанська аналітична стаття є прагматично орієнтованим текстом оцінно-емотивного характеру, продукування якого відбувається на основі інформативного компонента змісту з використанням експресивно маркованих мовних засобів різних рівнів. Цей різновид газетної статті оптимально втілює комунікативний намір адресанта, який полягає у здійсненні мовленнєвого впливу на розум, почуття та емоції адресата з метою стимулювання змін у його свідомості та соціальній позиції щодо розглянутих у публікації проблем та питань.
2. Прагматична константа тексту, яка надає додаткову суб’єктивно оцінну, емоційно забарвлену, фонову, інтенційну та асоціативну інформацію, є домінантною для іспанської аналітичної статті.
3. Оптимально повне викладення змісту повідомлення, його передача з мінімальними інформативними втратами, забезпечення високого рівня декодування інформації адресатом зумовлюють композиційно-змістову структуру іспанської аналітичної публікації. Максимально експресивно маркованими й відповідно прагматично орієнтованими є її заголовок, інтродуктивна та заключна частини (кінцівка). Будь-які відхилення від типової схеми розгортання композиційно-змістової структури вносять додатковий ефект у загальну експресивність статті аналітичної групи жанрів.
4. Віссю повідомлення статті аналітичного жанру виступає оцінно-емотивна домінанта, яка ґрунтується на відкрито вираженій оцінності, котра носить переважно негативний характер, та емотивності, яка складає частку авторського замислу, пронизує весь текст статті, виступає компонентом комунікативної стратегії автора, спрямованої на ініціювання змін у свідомості та емоційній сфері адресата.
5. Одним із засобів інтенсифікації оцінно-емотивного компонента змісту висловлення статті аналітичної групи жанрів є використання адресантом різних видів повтору, серед яких частотно вживаними й експресивно маркованими є морфемний, лексичний та синтаксичний. Згустком”, осередком експресивності в іспанській аналітичній статті є комбіноване використання різних видів повтору (морфемного, лексичного, синтаксичного), яке завдяки розширенню, доповненню та нашаруванню відтінків змісту підсилює, увиразнює, інтенсифікує оцінно-емотивну домінанту висловлення.
6. Риторичні питання та запитально-відповідні єдності (діалогізми) є маркерами оцінно-емотивної домінанти експресивності аналітичної статті, які визначають її емоційну насиченість та емфатичну акцентованість, виступають ефективною формою спілкування комунікантів, вирізняються потужним прагматичним потенціалом.
Теоретичне значення дисертації визначається її внеском у подальшу розробку проблем функціональної стилістики іспанської мови, теорії мовленнєвої комунікації та теорії мовленнєвого впливу. Дослідження прагматичних можливостей експресивних засобів аналітичних статей дозволяє розширити уявлення про прагматичний аспект тексту. Результати роботи сприятимуть поповненню відомостей про групу аналітичних жанрів публіцистичного стилю. Лінгвістичний опис способів створення (вираження) та функціонування експресивності сприяє поглибленню знань про прагматичний потенціал мовних одиниць і можливості їхнього використання в сучасній іспанській аналітичній статті. Результати дослідження є внеском у розробку теорії функціонально-стильової стратифікації мови, у вивчення окремих аспектів інтерпретації тексту; вони також сприятимуть розв’язанню питань з теоретичного осмислення проблеми актуалізації інформації з метою впливу на адресата.
Практична цінність результатів дослідження визначається можливістю використання його основних положень, висновків та фактичного ілюстративного матеріалу при викладанні курсу стилістики (розділи Функціональні стилі”, Публіцистичний стиль”, Лексичні та синтаксичні стилістичні засоби”), при створенні спецкурсів з теорії мовленнєвої комунікації (розділ Комунікативні стратегії та тактики мовлення”), у науково-дослідницькій роботі, при написанні дипломних та магістерських робіт, укладанні навчальних посібників.
Апробація основних положень і результатів дисертації здійснена на восьми конференціях, у тому числі міжнародних наукових конференціях за участю молодих учених: Мовно-культурна комунікація: напрямки і перспективи дослідження” (Київ, 2003), Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); міжнародних науково-практичних конференціях: Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харків, 2003), Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004); на Першому всеукраїнському конгресі іспаністів (Київ, 2002); науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету: Мова, освіта і культура у сучасному світі” (Київ, 2001), Актуальні проблеми вивчення мов і культур” (Київ 2002), Сучасна іспаністика в культурологічному контексті” (Київ, 2003), Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003), Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004). Матеріал дослідження використовувався на семінарах із стилістики іспанської мови на факультеті іспанської філології Київського національного лінгвістичного університету.
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у дев’яти статтях, надрукованих у фахових наукових виданнях ВАК України (4,41 др. арк), та матеріалах міжнародної лінгвістичної конференції. Загальний обсяг публікацій 4,48 др. арк.
Структура й обсяг роботи. Структура роботи зумовлена поставленими в ній метою і завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списків використаної наукової літератури, довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу. Загальний обсяг роботи становить 219 сторінок (165 сторінки основного тексту).
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, формулюються мета та завдання дослідження, визначаються його об’єкт і предмет, характеризуються фактичний матеріал та використані методи аналізу, з’ясовується новизна, прогнозується теоретичне та практичне значення роботи, дається перелік положень, що виносяться на захист.
У першому розділі Експресивність іспанської аналітичної статті” здійснено критичний огляд наукової літератури та викладено основні теоретичні положення дисертаційної роботи. Увагу зосереджено на категоріальних поняттях: комунікація, інформація, стаття, текст, аналітична стаття. Наведено специфічні риси, що визначають експресивність іспанської аналітичної публікації. Запропоновано також класифікацію групи сучасних аналітичних жанрів на матеріалі іспанської публіцистики. Розглянуто категорію експресивності, висвітлено характер взаємодії лінгвопрагматичних параметрів оцінності та емотивності, які утворюють оцінно-емотивну домінанту. Проаналізовано базові поняття кожного параметру: оцінку (як філософську та лінгвістичну категорію), емоцію (у психологічному, лінгвістичному та когнітологічному колі проблем). Увагу сконцентровано на домінуючому характері оцінно-емотивного компонента в змісті іспанської аналітичної статті.
У другому розділі Засоби вираження та інтенсифікації оцінно-емотивної домінанти експресивності” розглянуто специфіку композиційно-змістової структури іспанської аналітичної статті з детальним дослідженням мети, функцій та характеру кожного композиційного блоку та обґрунтуванням його внеску в створення оцінно-емотивної забарвленості публіцистичного мовлення. Проаналізовано поняття інтенсивності та інтенсифікації. Явище надмірності досліджено як один із засобів інтенсифікації змісту висловлення аналітичної статті через різні види повтору (морфемного, лексичного та синтаксичного). У межах повторів розглянуто такі стилістичні засоби мовлення як епаналепсис, каламбур, градація та ампліфікація, паралелізм, анафора, епіфора, симплока, епанафора, анепіфора, асиндетон, подісиндетон. До аналізу також залучено діалогізм та риторичне запитання як засоби оцінно-емотивного забарвлення значення. Комбіноване використання різних видів повтору досліджено як прийом експресивного виділення прагматично вагомої частки висловлення.
У загальних висновках підсумовуються та узагальнюються результати проведеного дисертаційного дослідження. Окреслюються перспективи подальших розробок у сфері вивчення оцінно-емотивної домінанти експресивності, а також мовних засобів її вираження та інтенсифікації.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Сучасна парадигма лінгвістичних студій тяжіє до розгляду мовних явищ у межах антропоцентичного, функціонального, прагматичного та когнітивного підходів, що визначило характер і вектор спрямованості цього дослідження.
Публіцистичний стиль розглядається як один із засобів, якими послуговується комунікація, як інтенційна та цілеспрямована діяльність з обміну інформацією, орієнтована на взаємодію суб’єктів, метою якої є породження та інтерпретація текстів. Водночас публіцистичний стиль знаходиться на перехресті міжстильових взаємодій, поєднуючи риси наукового, розмовного та художнього регістрів мовлення, втілює динамічні зміни, що відбуваються у мовному просторі. Він обслуговує сферу масової комунікації, де суб’єктами мовленнєвої діяльності виступають відправник інформації (автор, адресант) і її одержувач (читач, адресат). Засобом зв’язку між суб’єктами мовлення виступають статті, серед яких аналітична публікація різняться особливим характером відносин комунікантів, завдяки тому, що максимально відображає і втілює інтенції журналіста, виступає маніфестацією його мовної та психологічної особистості, функціонує як прагматично навантажена одиниця, орієнтована на реалізацію мовленнєвого впливу на особистість адресата.
Під поняттям публіцистичного жанру ­­ми розуміємо відносно стійку, консервативну форму соціальної взаємодії, яка визначається особливим способом освоєння дійсності, із властивими їй рисами, ознаками й функціями та своєрідною композиційною та синтаксичною організацією. Ця форма відповідає авторському задуму своїми комунікативно-прагматичним завданнями і представляє динамічну, відкриту для оновлення та модифікацій систему, створену на базі типових текстових моделей.
Сучасна іспанська газетна аналітична стаття визначається особливою активністю авторського я”, яка виявляється у суб’єктивності, відкритій оцінності, емоційній насиченості матеріалу. Іспанська аналітична публікація становить адресатно-орієнтований текст впливового характеру, який має на меті, спираючись на інформативний компонент змісту, максимально використовуючи експресивно марковані мовні засоби, як найкращим чином здійснити комунікативний намір адресанта, що полягає у реалізації впливу на розум, почуття та емоції адресата, щоб викликати зміни у його свідомості та соціальних позиціях щодо розглянутих проблем чи тематики. Така стаття являє собою доступний, природний, невимушений за манерою викладу, оперативний та актуальний, різнорідний та різноплановий за інформацією, досить стислий (залежно від жанру), мінімально стандартизований та клішований текст, який характеризується як оригінальний, яскравий, незвичайний, спроможний викликати і затримати увагу адресата та максимально наближений до нього за тематикою. При цьому домінуючою для публіцистичного аналітичного мовлення є прагматична константа тексту, яка надає додаткову суб’єктивно-оцінну, емоційну, фонову, інтенційну, асоціативну інформацію.
Група сучасних аналітичних жанрів, або так звана журналістика думок” (de opiniуn) характеризується специфічним характером переконливості та впливовості, масштабністю, узагальненістю або детальністю інтерпретацій, коментарями, оцінкою безпосередньої або відображеної дійсності, визначається широтою тематичного охоплення, глибиною та всеосяжністю панорами подій. Домінуючою для сучасного аналітичного мовлення є головна умова перебування постаті автора на чільному місці. На основі поєднання всіх перерахованих вище критеріїв, до групи аналітичних жанрів нами було віднесено статтю, колонку, критику, листи до редакції та огляд преси (а також їх різновиди). При окремому розгляді кожного жанру нами були виділені їх характеристики, завдання, функції, різновиди. Так, аналітична стаття є найбільш об’ємним жанром, що втілює риси публіцистичного та літературного стилів, існує на сторінках іспанських друкованих видань у таких різновидах: передова стаття, головна, полемічна, загальнодослідницька та проблемна стаття. Створення коментаря та рецензії або критики зумовлене домінуючим принципом оцінності. Найбільшою мірою процес гібридизації” жанрів знайшов своє вираження у колонці, яка поєднує в собі риси коментаря та критики. Типовим для листів до редакції є специфічний характер емоційності, зумовлений яскраво вираженою авторською присутністю та наближеністю до розмовного стилю. Огляд преси визначається нами як жанр, що знаходиться на межі груп аналітичних та інформативних жанрів.
Одним і засобів, що посилює прагматичний заряд повідомлення, є експресивність, яка у роботі визначається як категорія мовленнєвої діяльності, що характеризується накладанням” суб’єктивних модальностей оцінно-емотивного типу на нейтральний тон повідомлення. Завдяки їй відбувається інтенсифікація виразності тексту. Вона вміщує лінгвопрагматичні параметри оцінності та емотивності (за В.А.Масловою), а оцінно-емотивне ядро складає підґрунтя, основу загальної експресивності іспанської аналітичної статті. Оцінний і емотивний компоненти при цьому не виступають уособлено, вони доповнюють один одного, зливаються у єдине ціле, створюючи оцінно-емотивну домінанту висловлення.
Оцінка визначається як полістатусна текстова категорія, що носить суб’єктивний характер і є важливим фактором формування прагматичного ефекту і реалізації впливу на адресата. Вона накладається на висловлення і пояснює зв’язок, який виникає між ставленням адресанта до певної реалії відповідно до прийнятої у суспільстві системи стандартів. Коливаючись між опозиційними +” та ”, для іспанського аналітичного мовлення перевага залишається на боці негативної оцінки як такої, що є продуктивнішою і виступає сигналом про незадоволення існуючим станом речей і стимулом до зміни стану суб’єкта.
Емоція, що розглядається як психологічна та лінгвістична категорія, також втілює суб’єктивне відображення дійсності людиною. Оцінка та емоція є базовими поняттями для лінгвопрагматичних параметрів експресивності оцінності та емотивності відповідно, котрі тісно переплітаються і співіснують в іспанській аналітичній статті. У нашому дослідження джерелами наповнення оцінно-емотивного компонента вважаються зміст, інтра- та екстралінгвістична інформація, комунікативні завдання та інтенції автора. Застосована у роботі когнітивна теорія емоцій дала можливість виокремити новий напрямок для розгляду та аналізу фактичного матеріалу відповідно до реакцій на події, агентів та об’єкти, які стимулюють виникнення трьох класів емоцій: задоволення/незадоволення; схвалення/несхвалення; любов/нелюбов.
Оптимальне викладення змісту інформації, її передача із найменшими інформативними втратами і забезпечення високого рівня її декодування адресатом зумовлює композиційно-змістову структуру аналітичної статті. Ця структура визначена як система взаємозумовлених та співвіднесених формотворчих елементів, розташування яких залежить від комунікативно-прагматичної авторської стратегії, і представлена у роботі з позиції особливої уваги до її прагматично акцентованих елементів. Сучасні тенденції до спрощення подачі інформації вплинули на рухомість композиційної структури, яка типово складається з заголовка, інтродуктивної частини, корпусу та кінцівки. На нашу думку, домінантними в прагматичному ключі є заголовок, вступ та кінцівка. Заголовок є зовнішнім індикатором аналітичного тексту, опорним для адресата елементом, що вміщує максимально згорнуту змістовно-концептуальну інформацію, виступає його прагматичним регулятором та фокусом. Серед проаналізованих способів оформлення заголовків прагматично виваженими є такі, що дають лише кванти інформації (заголовок-деталь, резюме, індикатор), чим спонукають адресата до ознайомлення із усією статтею.
Беручи до уваги прагматичну детермінованість інтродуктивної та заключної частин, ми визначили їх як домінантні. У першій дається початок смисловим лініям оповіді, а різноманітність, варіативність, нетиповість її мовного оформлення використовується адресантом для привернення уваги читача до певного матеріалу та як можливість ефективної реалізації впливу. Заключна частина корелює зі вступом, узагальнює, підкреслює, акцентує, виділяє ту частку інформації, яку автор статті мав на меті донести до читацької аудиторії. Розкриваючи позицію адресанта, ці дві композиційні частини однаковою мірою експресивні, оцінно-емоційні. Корпус аналітичної статті вміщує розгортання аргументації, доказів та заперечень, широко представляє авторські думки та позиції, часто у ньому відбувається конденсація матеріалу із одночасним зростанням експресивної насиченості. Будь-які відхилення від типового наповнення композиційної структури, як, наприклад, зміна характеру одного з композиційних блоків, вносять додатковий ефект до загальної експресивності статті.
Ми вважаємо, що оцінно-емотивне ядро аналітичної статті визначає потенціал інтенсифікації. Для повноти розгляду цього поняття ми звернулися до поняття надмірності, яка використовується як засіб інтенсифікації оцінно-емотивного компонента змісту висловлювання. Вважаючи надмірність однією з прагматично маркованих властивостей мовленнєвого повідомлення, повтор розглядаємо як її експліцитний прояв. Частотність звернення до повторів в іспанських аналітичних жанрах сприяє експресивному виділенню не тільки інформативно значущої частини повідомлення, але й підкресленню та акцентуації оцінно-емотивного компоненту змісту висловлювання. У роботі були досліджені морфемний, лексичний та синтаксичний види повторів і визначені їх комунікативно-прагматичні функції в іспанському публіцистичному мовленні. Найпростішим видом ми вважаємо морфемний повтор, який розглядався на прикладах деривації та антистасису, а також поліптота, котрі сприяють загостренню уваги адресата на певному аспекті проблеми і найкращим чином передають відтінки значення.
Лексичний повтор у більшості випадків представлений актуалізацією лексики заголовка, однак його метою є не стільки вживлення заголовка у корпус статті, скільки акцентуація провідної думки статті, а створюване нашарування, накопичення інформації прагматичного характеру сприяє відбудові адресатом цілісної картини події. Розглянуті епаналепсис та розширений повтор перш за все підкреслюють експресивний, емоційно забарвлений характер аналітичного мовлення. Каламбур, як один із видів лексичного повтору, сприяє емоційній оцінці повідомлюваного. Градація (клімакс) та ампліфікація створюють експресивну насиченість висловлювання, виокремлюють домінантні ознаки, які є ключовими для осягнення змісту статті.
Синтаксичний повтор розкриває особливості емоційного стану адресанта. Паралелізм увиразнює експресивний зміст висловлювання. Анафора, епіфора, симплока, епанафора, анепіфора та ланцюговий повтор сприяють структуруванню повідомлення, внесенню семантичних відтінків та оцінно-емотивного забарвлення. Асиндетон та полісиндетон покликані змінити ритмічний малюнок, підкреслити та виокремити найсуттєвіші елементи та емоційно урізноманітнити виклад. Ми дійшли висновку, що всі види повторів, розглянуті у роботі, використовуються для підкреслення, акцентуації, виділення авторської позиції з метою інтенсифікації оцінно-емотивного ядра висловлення.
Особливу роль у створенні та насиченні оцінно-емотивного ядра повідомлення відіграють риторичні запитання та запитально-відповідні єдності. Вони встановлюють контакт з адресатом, підкреслюють провідну ідею, створюють відповідний емоційний фон сучасної іспанської аналітичної статті.
Комбіноване використання різних видів повтору розглянуто нами як один із елементів висування, з огляду на те, що їх концентрація на певному відрізку тексту фокусує увагу читача, що підсилює впливовість інформації, інтенсифікує загальний експресивний заряд висловлювання, створює додаткові відтінки змісту, чим увиразнює оцінно-емотивний компонент висловлювання.
Отримані результати не вичерпують остаточно проблематику дослідження експресивності іспанської аналітичної статті та її оцінно-емотивної домінанти. Відкритою для дослідження залишається когнітивна парадигма вивчення емоцій. Висновки роботи окреслюють шляхи їх подальшого лінгвістичного дослідження на публіцистичному матеріалі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С.Д., Чікарьова Н.Ю. Риторика: Навч. посіб. Львів: Світ, 2001. 240 с.
2. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: ФАН УзСССР, 1988. 121 с.
3. Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. (На материале английского языка ): Учебное пособие. М.: Высшая шк., 1984. 211 с.
4. Аналитические жанры газеты. Хрестоматия. М.: Изд-во МГУ, 1989. 437 с.
5. Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англійській мові (на матеріалі художньої літератури XVI та XX ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04/ Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002. 18 с.
6. Апалат Г.П. Структура, семантика і прагматика текстів-інтерв’ю (на матеріалі сучасної англомовної преси): Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2002. 203 с.
7. Арнольд И. В. Стилистика декодирования: Курс лекций. Л.: ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1974. 75 с.
8. Артемова Л.В. Функціонування стилістичних фігур повтору в аналітичних публіцистичних текстах // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. № 6. С. 3-6.
9. Артемова Л.В. Особливості жанру аналітичної статті // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2001. № 7. С. 15-17.
10. Артемова Л.В. Функціонування категорії оцінності в сучасному аналітичному публіцистичному тексті // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2002. № 8. С. 11-15.
11. Артемова Л.В. Експресивна детермінованість іспаномовного публіцистичного аналітичного тексту // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції”. Харків: Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2003. С. 8-10.
12. Артемова Л.В. Емотивність як провідна риса сучасного публіцистичного аналітичного тексту (на матеріалі іспанської мови) // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2003. №3. С.9-13.
13. Артемова Л.В. Публіцистичний стиль: загальні характеристики, функції, жанрові диференціації // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: Вид-во КНЛУ, 2003. №2. С. 5-19.
14. Артемова Л.В. Архітектоніка публіцистичної аналітичної статті (на матеріалі іспаномовних видань El Paнs”, El Mundo”, ABC”) // Мовні і концептуальні картини світу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип.11. Кн.1. С. 26-30.
15. Артемова Л.В. Повтор як засіб інтенсифікації оцінного та емотивного компонентів змісту висловлювання (на матеріалі іспаномовних статей аналітичного жанру) // Система і структура східнослов’янських мов. К.: Знання України, 2004. С. 160-165.­
16. Артемова Л.В. Оцінно-емотивна забарвленість сучасної іспанської аналітичної статті // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: КНУ ім. Т.Шевченка, 2005. №8. С.10-14.
17. Артемова Л.В. Питальне речення як маркер експресивності іспанської аналітичної статті // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2005. № 15. С. 11-15.
18. Арутюнова Н.Д. Ненормативные явления и язык // Язык и логическая теория. М.: Академия наук СССР, 1987. С. 140-152.
19. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: (Оценка. Событие. Факт). М.: Наука, 1988. 340 с.
20. Арутюнова Н.Д. Человеческий фактор в языке. Коммуникация, модальность, дейксис. М.: Наука, 1992. 281 с.
21. Бабенко Л.Г. Лексические средства обозначения эмоций в русском языке. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1989. 182 с.
22. Баженова И.С. Эмоции, прагматика, текст. М.: Менеджер, 2003. 391 с.
23. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1961. 394 с.
24. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
25. Белова А.Д. Лингвистические концепты аргументации. К.: Изд-во КНУ, 1997. 312 с.
26. Белянин В.П. Психолингвистическая типология художественных текстов по эмоционально-смысловой доминанте: Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19/ МГУ им. М.В. Ломоносова. М., 1992. 37 с.
27. Бессонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерний аспект/ МНОУ; Донец. нац. ун-т. Донецьк, АрпНУ, 2002. 362 с.
28. Береговская Э.М. Очерки по экспрессивному синтаксису. М.: Рохос, 2004. 208 с.
29. Бехта І. Текст в парадигматичній системі наукових лінгвістичних концепцій кінця XX початку XXI століття: актуальні та віртуальні стратегії розвитку // Дискурс іноземної коммунікації (колективна монографія). Львів: Вид-во Львів. нац. ун-та ім. І. Франка, 2001. С. 164-193.
30. Бєлова А.Д. Поняття стиль”, жанр”, дискурс”, текст” у сучасній лінгвістиці // Вісник. Іноземна філологія. К.: ВПЦ Київський університет”. 2002. № 32. С. 11-14.
31. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти (теоретико-эмпирические исследования в социальном аспекте) // Язык и моделирование социального взаимодействия. М.: Прогресс, 1987. С. 88 -125.
32. Боброва Е.С. Интерпретация прагматического компонента текста. Лингвофеноменологический опыт: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.05/ МГУ им. М.В. Ломоносова. М., 1991. 21 с.
33. Бойченко Н.О. Стійкі дієслівні сполуки в публіцистичному тексті: типологічні ознаки та експресивний потенціал: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ КНУ ім.Т. Шевченка. К., 2002. 18 с.
34. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности (Основы эмотивной стилистики текста). Ташкент: Фан, 1981. 116 с.
35. Болотнова Н.С. Художественный текст в коммуникативном аспекте и комплексный анализ единиц лексического уровня. Томск: Изд-во Том. ун-та, 1992. 313 с.
36. Бордунова М.В. Информативность синтаксических стилистических приемов в англоязычном публицистическом тексте: Автореф. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ им. М.В. Ломоносова. М., 1994. 26 с.
37. Браво У.У. Повтор в современном испанском языке: (Грамматико-стилистическое исследование): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05. М., 1983. 138 с.
38. Брага І.І. Мовна репрезентація образу держави у пресі України (кінець 1970-х початок 2000-х років): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01/ НАН України, Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 2002. 20 с.
39. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. М.: Высшая шк., 1990. 272 с.
40. Вайшенберг З., Ракурс Ю. Новинна журналістика: Навч. посіб. К.: Акад. укр. Преси, Центр віл. преси, 2004. 262 с.
41. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М.: Высшая шк., 1978. 183 с.
42. Ваняркін В.М. Експресія як фактор текстотворення (на матеріалі жанру фейлетону газетно-публіцистичного стилю сучасної російської літературної мови): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропет. нац. ун-т. Дніпропетровськ, 1994. 21 с.
43. Ваняшкин С.Г. Речевая образность в английском газетном тексте: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / МГУ им. М.В. Ломоносова. М., 1985. 24 с.
44. Васильев И.А., Поплужный В.А., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М.: Высшая шк., 1980. 192 с.
45. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи: Курс лекций по стилистике русского языка для филологов. М.: Рус. яз., 1982. 198 с.
46. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 142 с.
47. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238 с.
48. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий: Варианты речевого поведения. М.: Наука, Изд-во МГУ, 1993. 172 с.
49. Витт Н.В. Речь и эмоции. М.: Изд-во пед. инс-та им. Тореса, 1984. 75 с.
50. Вишивана Н.В. Прикметники оцінки в сучасній німецькій мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / КНУ ім. Т.Г. Шевченка. К., 1999. 20 с.
51. Вовчок Д. П. Стилистика газетных жанров: Учеб. пособие. Свердловск: УрГУ, 1979. 72 с.
52. Волков А.А. Композиция текстов массовой информации // Аспекты частной и общей лингвистической теории текста. М.: Изд-во Наука, 1982. С. 75-101.
53. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
54. Вольф Е.М. Оценка и странность” как виды модальности // Язык и логические теории. М.: Академия Наук СССР, 1987. С. 178-186.
55. Вольф Е.М. Эмоциональные состояния и их представления в языке // Логический анализ языка. Проблемы интенсиональных и прагматических контекстов / АН СССР. Ин-т языковедения. М.: Наука, 1989. С. 55-76.
56. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. 2-е изд., доп. М.: УРСС, 2002. 280 с.
57. Воробьева О.П. Стилистика текста // Стилистика английского языка. К.: Вища шк., 1991. С. 200-234.
58. Воробьева О.П. Текстовые факторы адресата. К.: Вища шк.,1993. 200с.
59. Воробьева О.П. Эмотивность художественного текста и читательская рефлексия // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С.240-246.
60. Воронков В.В. Прагматический аспект текста англоязычной публицистической журнальной статьи: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 1991. 28 с.
61. Гак В.Г. Эмоции и оценки в структуре высказывания и текста // Вестник МГУ. 1993. №3. С. 87-95.
62. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. М.: Изд-во лит-ры на иностр. языках, 1958. 454 с.
63. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка. М.: Высшая шк., 1971. 343 с.
64. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистических исследований. М.: Наука, 1981. 139 с.
65. Гамзюк М.В. Емотивність фразеологічної системи німецької мови (досвід дослідження в синхронії та діахронії): Дис. д-ра філол. наук: 10.02.04. К., 2001. 420 с.
66. Германов В.Г. Вплив засобів масової інформації на підсвідомість: Дис. канд. філол. наук: 10.02.08. К., 2003. 184 с.
67. Гилева А.В. Оценочные стратегии в языке британской качественной и массовой прессы: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 2005. 26 с.
68. Гладьо С. В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2000. 222 с.
69. Гнатюк А.Д. Средства создания экспрессии: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04/ КУ ім. Т. Шевченка. К., 1984. 23 c.
70. Голованевский А.Л. Оценочность и ее отражение в политическом и лексическом дискурсах (на материале русского языка) // Филологические науки. 2002. №3. С. 78-87.
71. Горнфельд А.Г. Фигуры в поэтике и риторике // Вестник молодых ученых. Филологические науки. 2000. №2. С. 12-24.
72. Горохов В.М. Газетно-журнальные жанры: Теоретический курс авторизованого изложения. М.: Высшая шк., 1993. 235 с.
73. Гранько Н.К. Емоції у психології та у лінгвістиці // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. 2002. №567. С. 243-251.
74. Григораш Д.С. Журналістика у термінах та виразах. Львів: Вища шк., Вид-во при ЛДУ, 1974. 295 с.
75. Григораш Д.С. Радянська газета: Семінарій: Навч. посібник для студ. ун-тів і спец. Журналістика”. Львів: Вища шк., Вид-во при Львівському ун-ті, 1987. 182 с.
76. Грицина В.І. Інфраструктура речень публіцистичного стилю: Автореф. дис. ... канд. філол.наук: 10.02.01 / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 2000. 19 с.
77. Гуслиста Л.О. Негативна етична оцінка в контекстах осуду (на матеріалі сучасної публіцистики): Автореф. дис. ... канд. філол.наук: 10.02.02 / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2002. 16 с.
78. Дейк ван Т. А. Язык. Познание. Коммуникация: Пер. с англ. / Сост. В.В. Петрова / Под. ред. В.И. Герасимова. М.: Прогресс, 1989. 311 с.
79. Дементьев В.В. Непрямая коммуникация и ее жанры. Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2000. 248 с.
80. Демьянков В.З., Воронин Л.В., Сергеева Д.В., Сергеев А.И. Лингвопсихология как раздел когнитивной лингвистики, или: Где эмоция там и когниция // С любовью к языку. М.: Ин-т языкознания РАН; Воронеж: Воронежский гос. ун-т, 2002. С. 29-36.
81. Дмитриева И. В. Виды синтаксической имплицитной информации в различных функциональных стилях английского языка : Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Минск. гос. пед. ин-т иностр. яз. Минск, 1990. 23 с.
82. Додонов Б.И. Эмоции как ценность. К.: Политиздат Украины, 1978. 278 с.
83. Долинин К.А. Стилистика французского языка: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1987. 303 с.
84. Дридзе Т.М. Текстовая деятельность в структуре социальной коммуникации. М.: Наука, 1984. 268 с.
85. Дудоладова О.В. Динаміка мовної репрезентації гендера в англійському публіцистичному дискурсі (друга половина XX ст. початок XXI ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2004. 20 с.
86. Жанры советской газеты. М.: Высшая шк., 1972. 424 с.
87. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи: Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: Изд-во Ярославск. гос. ун-та, 1990. 81 с.
88. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации. М.: Наука, 1982. 159 с.
89. Жук Т.В. Лексичний та синтаксичний повтор в українській народній творчості (на матеріалі українських народних казок). Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / НПУ ім. М.П.Драгоманова. К., 2005. 18 с.
90.