Літяга Владислава Владиславівна Образ України в дискурсі міжнародних від­носин французьких ЗМІ

Краткое описание

Літяга Владислава Владиславівна, головний кон­сультант Головного департаменту зовнішньої політи­ки та європейської інтеграції Адміністрації Президента України: «Образ України в дискурсі міжнародних від­носин французьких ЗМІ» (10.02.05 - романська філо­логія). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національ­ному університеті імені Тараса Шевченка МОН України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЛІТЯГА ВЛАДИСЛАВА ВЛАДИСЛАВІВНА
УДК 811.133.1’42:32.019.5:004.773(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ОБРАЗ УКРАЇНИ В ДИСКУРСІ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН ФРАНЦУЗЬКИХ
ЗМІ
Спеціальність 10.02.05 – романські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________ Літяга В.В.
Науковий керівник Бурбело Валентина Броніславівна, доктор
філологічних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП........................................................................................................................ 12
РОЗДІЛ 1 СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТЛУМАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ
«КОНЦЕПТОСФЕРА».............................................................................................. 20
1.1. Міждисциплінарний характер дослідження концепту в сучасному
мовознавстві ........................................................................................................... 20
1.1.1.Основні теоретико-методологічні підходи у дослідженні концепту ...... 20
1.1.2.Концепт і значення. ...................................................................................... 23
1.1.3.Концептуалізація, категоризація, номінація.............................................. 25
1.1.4.Інтеграція як один із способів концептуалізації........................................ 28
1.2. Дискурс міжнародних відносин та специфіка його лінгвопрагматичної
репрезентації .......................................................................................................... 30
1.2.1.Проблема взаємодії дискурсу і тексту........................................................ 31
1.2.2.Дискурс міжнародних відносин.................................................................. 41
1.2.3.Функції дискурсу міжнародних відносин та його основні характеристики
........................................................................................................................ 45
1.3. Методи дослідження концептосфери образу іншої країни в дискурсі
міжнародних відносин........................................................................................... 56
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ................................................................................... 64
РОЗДІЛ 2 ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПТОСФЕРИ ОБРАЗУ УКРАЇНИ ТА ЇЇ
ОСНОВНИХ ЛІНГВОКОНЦЕПТУАЛЬНИХ СКЛАДОВИХ У ДИНАМІЦІ
РОЗВИТКУ ФРАНЦУЗЬКО-УКРАЇНСЬКИХ ВІДНОСИН................................. 67
2.1. Доба середньовіччя: початок становлення образу України у французькій
лінгвокультурі ........................................................................................................ 68
2.2. Розвиток концептосфери образу України у козацьку добу (XVI – XVIII
ст.)…………............................................................................................................ 79
2.3. Формування сучасного образу України у ХIХ – ХХ ст.......................... 117
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ................................................................................. 123
11
РОЗДІЛ 3 ЛІНГВОПРАГМАТИЧНИЙ ВЕКТОР КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ ОБРАЗУ
УКРАЇНИ У СУЧАСНИХ ФРАНЦУЗЬКИХ ЗМІ. .............................................. 125
3.1. Сучасні ЗМІ як чинник формування впливу в галузі міжнародних
відносин. ...................................................................................................... 126
3.2. Вектори формування образу України у сучасних французьких ЗМІ.... 137
3.3. Ключові концепти, які асоціюються з Україною: українські політичні
реалії...................................................................................................................... 140
3.4. Метафоризація образу української політики........................................... 150
3.5. Образ України крізь призму українсько-російських відносин.............. 167
3.6. Концептуалізація політики Франції щодо України ................................ 184
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ................................................................................. 196
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 199
СПИСОК ПОСИЛАНЬ ........................................................................................... 201
ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА.................................................................................. 220
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................. 221
ДОДАТОК 1............................................................................................................. 235

Список литературы

ВИСНОВКИ
У проведеному дослідженні розгляд функціонування концепту образу
України у концептосфері іншої країни в дискурсі міжнародних відносин
проводився на основі таких теоретико-методологічних положень:
 концептосфера образу іншої країни у площині міжнародних відносин
розбудовується навколо основних концептотвірних осередків;
 до цих осередків ми відносимо реляційність, учасників процесу та їх
інтереси, стратегію взаємин;
 в залежності від конкретних учасників міжнародних відносин
формуються їх відповідні образи та набувають дискурсивного виміру мета
(інтереси) та стратегії їх досягнення у взаємодії цих міжнародних акторів.
Основу системи уявлень або концептосфери образу іншої країни як у
громадській думці, яка формується з різних джерел залежно від історичного
контексту, так і в спеціальних галузях, таких як міжнародні відносини, складає
базова когнітивна схема (фрейм) енциклопедичного опису країни, яка включає
такі рубрики (слоти): географічне положення, природні ресурси, населення, галузі
економіки, державний устрій, історія, культура, видатні особи.
Водночас формування образу іншої країни відбувається під впливом різних
чинників та за посередництва різних «призм», «фільтрів» сприйняття й
інтерпретації цього образу в його цілісності, а також виділення його окремих
компонентів. У загальній площині громадської думки такими когнітивними
«фільтрами» виступають зіставлення з уявленнями про власну країну, яка
зазвичай виступає свого роду референційною моделлю знайомого, належного
стану речей у зіставленні та протиставленні Свого та Чужого. У плані
міжнародних відносин такими концептуальними «фільтрами» виступають
передусім чинники власного інтересу, позиції та ролі іншої країни в загальному
геополітичному устрої світу, а також історія відносин з цією країною, досвід
комунікації з нею, політичні й культурні відмінності та подібність. При цьому
200
важливу роль відіграє оцінний компонент, який може стосуватися різних
компонентів цієї концептосфери або її цілісного представлення.
У роботі було застосовано діахронічний підхід, який дозволив показати
основні напрямки концептуалізації і прагматизації образу України у динаміці
становлення і розвитку французько-українських відносин.
Застосування комплексного лінгвоконцептологічного і лінгвопрагматичного
підходу дозволило поетапно представити та описати:
 формування образу України у французькій мовнокультурній картині
світу як динамічної концептосфери, понятійно-конотативні фокуси якої
зміщуються в залежності від низки чинників – (гео)політичних, соціальних,
культурних, мовно-дискурсивних;
 прагмадискурсивний вектор концептуалізації образу України в сучасних
французьких ЗМІ, які висвітлюють проблеми міжнародних відносин.
Дискурс ЗМІ є основним ресурсом медіації між галуззю міжнародної
політики та суспільством, який формує громадську думку як один із основних
чинників творення відповідних складових мовнокультурної картини світу.
Міжнародні відносини утворюють власне концептуальне поле, яке
засновується передусім на основних смислових компонентах самого поняття
«міжнародні відносини», в якому можна виділити три складові частини. Перший
смисловий компонент, який є основним, показує міжнародні відносини як певне
сукупне явище, пов’язане з життям народів. Другий зі смислових компонентів
поняття «міжнародні відносини» вказує на значущість інформаційноматеріального характеру «відносин» як процесу взаємодії між суб’єктами. А
функціональна визначеність міжнародних відносин фокусується як прояв
головного в процесі взаємодії «між» народами, на що і вказує цей третій
смисловий компонент. Ці складові актуалізують глибинну семантичну основу
поняття «міжнародні відносини», яка включає семи взаємності, пошуку
спільності, зближення і водночас іншості, диференціації, що урівноважують одне
одного в динаміці реляційної взаємодії.
201
Важливою складовою концептуального поля міжнародних відносин є
образ іншості, іншого народу, який концептуалізується у взаємодії різних
чинників як складова загальної національної лінгвокультурної картини світу; як
концептуальна складова різних сфер міждержавної діяльності –
зовнішньополітичної, зовнішньоекономічної, юридичної, дипломатичної; як
сфера висвітлення в ЗМІ, яка формує громадську думку; як галузь наукового
пошуку.
Розглядаючи концепцтосферу зовнішньої політики, можна сформувати
систему уявлень про «зовнішню поведінку» тієї чи іншої держави, про її роль та
наміри на міжнародній арені. При цьому зміни у зовнішньополітичних реаліях
провокують зміни у лінгвоконцептуальному полі дискурсу міжнародних
відносин, яке є динамічним утворенням, що постійно перебуває у процесі
розвитку.
Становлення концептосфери образу України як іншої країни у
французькій лінгвокультурі в цілому, а також у сфері міжнародних відносин та її
висвітлення в медіа дискурсі засновується на принципах зіставлення з системою
культурних уявлень лінгвокультури – реципієнта певної доби. Вона формується у
напрямку енциклопедичного (тезауросного) представлення і має власні
семантичні домінанти в залежності від сфери функціонування й актуальних на
той момент чинників політичного, економічного, мовнокультурного порядку.
У різні історичні періоди спостерігається формування різних
семантичних домінант у розвитку образу України. Доба середньовіччя
характеризується представленням образу України в дихотомічній опозиції Свій /
Чужий, є фрагментованою і фактологічно недостовірною. У козацьку добу
(XVII-XVIII ст.) опозиція Свій / Чужий набуває все більшої оцінної
амбівалентності; формується досить цілісне уявлення про країну у сукупності її
енциклопедично визначених складових; посилюється сема реляційності як
певного (гео)політичного інтересу; формуються етнонаціональні стереотипи. У
XIX-XX ст. Україна певним чином втрачає лінгвоконцептуальні ознаки
202
незалежності як державності та розглядається через меронімічну призму частини
імперії (Російської, СРСР).
У добу незалежності (кінець XX – початок XXI ст.) представлення
України у дискурсі міжнародних відносин французьких ЗМІ вирізняється за
такими ознаками: поступове виокремлення з «імперського» концептуального
простору; визначення основних семантичних домінант відбувається під впливом
глобальних подій трансформаційного типу – Чорнобильська катастрофа перед
здобуттям незалежності, Помаранчева революція, Майдан 2013-2014 рр., сучасні
події на сході України; розподіл домінант іншості / подібності відбувається у
протиставленні ознак належності до сфер російського впливу / прагнень
«європейськості».
Реляційна складова виявляється в концептуалізації інтересів, які
визначаються слабкістю економічних зв’язків, такими концептами
«проблематизації» образу України, як залежність / незалежність, зрілість /
незрілість, корупція. Крім того, спостерігається концептуальна непевність,
вагання щодо позначення російсько-українського конфлікту 2014-2018 рр., де
основним семантичним стрижнем є семантика відповідальності за цей конфлікт та
його статус як внутрішнього / зовнішнього. Проте можна відзначити зсув у його
концептуалізації у бік покладання відповідальності на Росію як агресора та
ініціатора конфлікту.