Гладка Валентина Анатоліївна Лінгвокогнітивні засади творення неофразеології французької мови

Краткое описание

Гладка Валентина Анатоліївна, докторант кафедри романської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Лінгвокогнітивні засади творення неофразеології французької мови» (10.02.05 - романські мови). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному уні­верситеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ГЛАДКА ВАЛЕНТИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 811.133.1ʼ060373.7
ДИСЕРТАЦІЯ
ЛІНГВОКОГНІТИВНІ ЗАСАДИ ТВОРЕННЯ НЕОФРАЗЕОЛОГІЇ
ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ
10.02.05 – романські мови
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів
і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________ / В.А. Гладка
Науковий консультант Бурбело Валентина Броніславівна,
доктор філол. наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ........................................................................ 21
ВСТУП .............................................................................................................................. 22
РОЗДІЛ І. Теоретичні засади дослідження фразеологічних одиниць
у мовознавстві ......................................................................................................... 37
1.1. Проблема термінування об’єкта фразеології як лінгвістичної науки .......... 39
1.2. Функціонально-семантична парадигма вивчення фразеологізмів ............... 49
1.2.1. Концепція Ш. Баллі як підґрунтя сучасної фразеологічної теорії ..... 50
1.2.2. Семантичний підхід до вивчення фразеологізмів як традиційний
у слов’янському мовознавстві .............................................................. 52
1.2.3. Західноєвропейські семантичні теорії фразеологізмів ......................... 60
1.2.4. Лексико-граматична концепція фразеологізмів ................................... 66
1.3. Частотно-орієнтований підхід до вивчення фразеологізмів ......................... 73
1.4. Комунікативно-прагматична парадигма фразеологічних досліджень ......... 77
1.4.1. Дискурсивний підхід до вивчення фразеологізмів ............................. 80
1.4.2. Когнітивний підхід до вивчення фразеології ....................................... 83
1.4.3. Лінгвокультурологічний підхід до вивчення фразеологізмів ........... 92
1.5. Наукові парадигми вивчення неофразеології ................................................ 98
Висновки до першого розділу ....................................................................................... 108
РОЗДІЛ ІІ. Методологічні принципи вивчення неофразеологізмів та
когнітивних засад їхнього породження .................................................... 110
2.1. Метод неофразеологічного опису .................................................................. 112
2.1.1. Процедура відбору фактичного матеріалу шляхом аналізу
контекстуального оточення ................................................................. 112
2.1.2. Метод комплексного аналізу параметральності неофразеологізмів .... 115
2.1.2.1. Полілексичність як основна формальна ознака
неофразеологізму .......................................................................... 115
2.1.2.2. Усталеність як багатогранна ознака неофразеологізму .............. 116
2.1.2.3. Маркер новизни як онтологічний параметр неофразеологізмів .. 126
19
2.1.2.4. Відтворюваність як когнітивний параметр неофразеологізмів .... 130
2.1.3. Процедури систематизації та класифікації неофразеологізмів ..........133
2.2. Метод когнітивного аналізу у вивченні неофразеологізмів ....................... 136
2.2.1. Когнітивне моделювання процесу породження
неофразеологічного значення ............................................................. 138
2.2.1.1. Моделювання ментальних просторів ......................................... 138
2.2.1.2. Моделювання інтегрованого простору ...................................... 146
2.2.2. Визначення лінгвокогнітивних механізмів
породження неофразеологізму ........................................................... 149
2.2.3. Моделювання ономасіологічних схем породження
фразеологічного значення ....................................................................... 151
2.2.4. Встановлення мотиваційних основ формування неофразеологізмів ... 156
Висновки до другого розділу ........................................................................................ 158
РОЗДІЛ ІІІ. Фразеологічна номінація як вияв вторинної семіотизації ............ 160
3.1. Поняття номінації в сучасній лінгвістиці ................................................... 161
3.2. Типологія номінативних процесів ............................................................... 164
3.3. Лінгвокогнітивна сутність фразеологічної номінації та її моделювання .... 172
3.4. Процес інтеграції неофразеологізму в мову .............................................. 182
3.5. Психокогнітивні передумови виникнення неофразеологізму ................. 188
3.6. Когнітивно-прагматичні стимули творення одиниць
фразеологічної номінації ............................................................................. 192
Висновки до третього розділу ....................................................................................... 201
РОЗДІЛ ІV. Лінгвокогнітивні механізми первинної та вторинної
фразеологізації в сучасній французькій мові .................................................. 203
4.1. Переосмислення як основний ментальний процес фразеологізації ........... 204
4.2. Неокомпаративеми як найпростіший засіб вербалізації
ментального процесу порівняння .................................................................. 215
4.3. Метафоризація як когнітивний механізм переосмислення значення ........ 224
4.4. Метонімічне переосмислення у процесі фразеологізації ............................ 232
4.5. Метафтонімія як амальгамний спосіб переосмислення значення
20
у процесі фразеологізації ............................................................................... 242
4.6. Поняття вторинної фразеологізації в сучасній лінгвістиці ......................... 248
4.7. Лінгвокогнітивні механізми вторинної фразеологізації .............................. 254
4.7.1. Структурно-семантичні модифікації у процесі вторинної
фразеологізації ...................................................................................... 255
4.7.2. Процес неосемантизації під час вторинної фразеологізації ............. 277
Висновки до четвертого розділу ................................................................................... 284
РОЗДІЛ V. Мотиваційні основи творення неофразеологізмів у сучасній
французькій мові ...................................................................................... 286
5.1. Лінгвопсихокогнітивні засади мотиваційного процесу первинної
і вторинної фразеологізації ................................................................................ 287
5.2. Типологія мотиваційних основ творення неофразеологізмів .................... 296
5.2.1. Асоціативна мотивація в породженні неофразеологізмів ................ 298
5.2.1.1. Сенсорний тип мотивації ....................................................... 300
5.2.1.2. Культурно зумовлений тип мотивації .................................. 306
5.2.1.3. Раціонально-мисленнєва мотивація ...................................... 325
5.2.1.4. Професійно зумовлений тип мотивації ............................... 328
5.2.2. Парадоксальна мотивація в породженні неофразеологізмів ............ 333
5.2.3. Внутрішньомовна мотивація при виникненні неофразеологізмів .. 336
5.3. Роль оцінного компонента при утворенні неофразеологізмів ....................... 342
5.3.1. Місце оцінного компонента в мотивації неофразеологізмів .............. 344
5.3.2. Типологія оцінок у семантичні структурі неофразеологізмів ............348
Висновки до пʼятого розділу ......................................................................................... 358
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ............................................................................................. 360
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................................. 368
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ....................................................... 411
СПИСОК ФАКТОЛОГІЧНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................... 414
ДОДАТКИ ...................................................................................................................... 417

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Відповідно до поставлених у роботі завдань, її основна мета полягала в
встановленні й описі лінгвокогнітивних засад і розумово-мовленнєвих механізмів
первинної та вторинної фразеологізації французької мови, а також мотиваційних
основ породження неофразеологізмів, які відображають особливості менталітету
сучасного суспільства Франції, що закладає основи нового напрямку когнітивної
неофразеології.
Реалізація окресленої мети передбачала, насамперед, зʼясування
загальнотеоретичних мовознавчих проблем (перший розділ), серед яких центральне
місце посідає визначення об’єкта фразеологічної науки, яка в другій половині ХХ ст.
відокремилася від загальної мовознавчої науки в самостійну лінгвістичну
дисципліну. Обравши своїм завданням зʼясувати мовну природу усталених одиниць,
встановити спільні й відмінні ознаки ФО зі словом і змінним словосполученням,
розробити критерії їхньої класифікації, науковці щоразу були змушені констатувати
складність самого явища усталеності, а також неможливість описати ФО з однієї
точки зору. Наслідком цього стала поява великої кількості термінів на позначення
цього класу мовних одиниць, а також зародження різноманітних теорій і підходів до
їх вивчення. Теоретичним підґрунтям сучасної фразеологічної науки визнано
концепцію Ш. Баллі, який уперше запропонував класифікацію усталених
словосполучень, але при цьому констатував наявність проміжних категорій, яким
властива відносна усталеність. На основі його міркувань зароджено, насамперед,
функціонально-семантичний підхід до вивчення ФО, по-різному розвинутий у
словʼянській та західноєвропейській традиціях. Так, у межах першої фразеологізми
витлумачували як лексичні комплекси з особливою семантичною своєрідністю, на
основі чого до їх класу зараховували фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності
та фразеологічні сполучення. Але, залучаючи інші категорійні ознаки, лінгвісти
часом розширювали або, навпаки, звужували коло своїх досліджень. У
західноєвропейських працях увагу науковців було сконцентровано на зʼясуванні
мінімальної межі усталеності, завдяки чому вони протиставили усталені
361
словосполучення змінним, з одного боку, та ідіоми – колокаціям, з іншого боку. На
противагу зазначеному підходу, який став традиційним у фразеологічній науці,
лексико-граматичний підхід вивчає синтаксичну природу та принципи
сполучуваності компонентів ФО, в результаті чого висловлено думку про те, що
кожну граматичну структуру детерміновано лексичною парадигмою. У працях
частотно-орієнтованого напрямку висвітлено частотність уживання ФО в корпусах
текстів. Із розвитком антропоцентрично спрямованих досліджень зароджено
комунікативно-прагматичну парадигму вивчення фразеологічного масиву,
основними векторами якої є дискурсивний, когнітивний і лінгвокультурологічний.
Кожний з них досліджує усталені одиниці з різних точок зору: як одиниці, що
беруть участь у формуванні й організації висловлення; як заздалегідь заготовлені й
відтворювані в мовленні когнітивні структури, в яких відбито результати
категоризації і концептуалізації світу; як усталені вислови, в яких закодовано
лінгвокультурну інформацію певної мовної спільноти. Останнім часом
спостерігаємо становлення нової мовознавчої дисципліни – неофразеології, яка
поєднує наукові доробки із загальної фразеології та неології. На її теренах
неофразеологізми досліджено з прагматичної, психологічної, когнітивної,
лінгвокультурологічної точок зору й витлумачено як новоутворені усталені одиниці,
які відбивають зміни в навколишньому середовищі, з одного боку, та формують
неологічну картину світу – з іншого.
В основу методології дослідження неофразеологізмів французької мови (другий
розділ) покладено розроблені нами два основні методи, а саме: метод
неофразеологічного опису, який засновано переважно на традиційних методах
фразеологічного вивчення, та метод когнітивного аналізу, який відображає нові
методики аналізу фактичного матеріалу. Завдяки першому методу відібрано
неофразеологізми з мас-медійних видань за останні 20 років шляхом аналізу
контекстуального оточення новоутвореної одиниці, здійснено ідентифікацію НФО
завдяки комплексному аналізові їхньої параметральності (полілексичність, різного
характеру усталеність, маркованість новизною, відтворюваність), систематизовано й
розкласифіковано НФО за ознакою різноаспектної та різноступеневої усталеності
362
(ідіоми та колокації), за структурно-синтаксичною ознакою (частково предикативні та
цілісно предикативні ФО). Метод когнітивного аналізу засновано на теорії
концептуальної інтеграції як однієї з найзагальніших когнітивних операцій, під час
якої образи вихідних МП компонентів майбутньої ФО породжують ІП – нову
структуру, що розвивається за своїми законами. На його основі нами змодельовано
процес формування неофразеологічного значення, визначено лінгвокогнітивні
механізми первинної і вторинної фразеологізації, зʼясовано ономасіологічні
принципи, когнітивні схеми та мотиваційні основи нового концептуального значення.
З огляду на постульоване когнітивною лінгвістикою твердження стосовно того,
що мова є процесом перетворення фактів позамовної дійсності в знаки та їхні
значення, мовна номінація тісно пов’язана з мисленням і людською діяльністю
(третій розділ). Цей факт уможливлює існування не лише первинної номінації, яка
репрезентує дійсність, а й вторинної, у процесі якої виражено нові смисли, нове
розуміння вже пізнаних обʼєктів, відкрито нові відношення між її елементами, їхні
нові властивості й ознаки. Одним із результатів такого творчого освоєння світу є
фразеологічна номінація, моделювання якої становить одну з основних проблем
когнітивної ономасіології. Урахування процесів, які відбуваються у свідомості
людини на довербальному і вербальному рівнях, уможливило виокремлення шістьох
етапів процесу породження неофразеологізмів, а саме: наочно-чуттєве сприйняття
об’єкта номінації, формування уявлення про об’єкт номінації, внутрішнє
програмування, селекція номінативних засобів серед наявних у ментальному
лексиконі, побудова ІП, вербальне оформлення вторинної номінації. Породженню
НФО сприяють певні когнітивні чинники, серед яких відображальна діяльність
мислення людини, її здатність до категоризації і перекатегоризації, памʼять,
асоціативність людського мислення. Значну роль у цьому процесі відіграють також
фактори екстралінгвального (розвиток об’єктивного світу й технічний прогрес,
вплив моди, міжмовні контакти, соціальні й комунікативні чинники) та
інтралінгвального (мовна економія, надлишковість мовних засобів, номінативний
потенціал форми, когнітивний потенціал значення) характеру. Розробляючи
поетапну схему процесу інтеграції фразеологічної інновації в загальнолітературну
363
мову, нами встановлено, що після появи в мовленні вона повинна пройти стадії
соціалізації (прийняття суспільством), лексикалізації (закріплення в мовній системі)
та конвенціоналізації (набуття носіями мови навичок правильного вживання).
Основним когнітивним процесом у породженні нового концептуального
значення є переосмислення образів МП компонентів майбутньої ФО, яке відображає
основні процедури мислення людини під час фразеологічної номінації (четвертий
розділ). З огляду на це, фразеологічне значення постає як особлива ментальна
структура, яка поєднує значення мовних знаків-компонентів ФО і досвід, отриманий
представниками мовної спільноти в життєвій і мовленнєвій практиках. Залежно від
характеру переосмислення компонентів (повного або часткового), нами
виокремлено некомпозиційні та частково композиційні НФО, концептуальний зміст
яких сформовано із спроектованих з вихідних МП і ПП образів, які повністю або
частково переосмислено в ІП. Залежно від природи поєднання компонентів, на основі
якого породжено НФО, визначено первинну (1858 НФО – 84,6 %) та вторинну
(342 НФО – 15,4 %) фразеологізації, кожній з яких властивий комплекс
лінгвокогнітивних механізмів.
Найпоширенішим процесом первинної фразеологізації є метонімізація
(1020 НФО – 46,4 %), операція із забезпечення ментального доступу однієї
концептуальної сутності до іншої на основі суміжності в межах однієї
концептосфери. Типами метонімічного перенесення є партитивність (656 НФО –
64 %), атрибутивність (256 НФО – 25 %), каузальність (77 НФО – 8 %),
темпоральність (18 НФО – 2 %), локативність (13 НФО – 1 %), які здійснено в
концептосферах ЛЮДИНА, АРТЕФАКТ, ОРГАНІЗАЦІЯ, РЕЧОВИНА, ПРИРОДА,
ГЕОГРАФІЧНИЙ ОБʼЄКТ, РОСЛИНА за когнітивними моделями типу “частина →
ціле”, “спосіб дії → дія”, “дія → мета”, “одяг → людина”, “виконавець дії → дія”,
“контейнер → вміст”, “частина тіла → ознака людини”, “ознака → діяльність”,
“причина → наслідок”, “наслідок → причина”, “проміжок часу → час”,
“призначення → період часу”, “предмет → ознака місцевості”. Метафоризація, як
операція з осмислення однієї концептосфери через понятійні структури, які
сформовано на основі отриманого досвіду в інших сферах, посідає друге місце:
364
549 НФО – 25 %. Під номінацію потрапляють обʼєкти таких концептосфер, як
ЛЮДИНА (505 НФО – 91,9 %), АРТЕФАКТ (29 НФО – 5,3 %), РЕЧОВИНА
(12 НФО – 2,2 %), ПРИРОДА (2 НФО – 0,4 %), КОСМІЧНИЙ ОБʼЄКТ (1 НФО –
0,2 %). При цьому її здійснено за принципом хрематоморфізму, антропоморфізму,
зооморфізму, міфоморфізму, речовиноморфізму, флороморфізму, натуроморфізму,
хрономорфізму, космоморфізму. Когнітивна операція порівняння, сутність якої
полягає у виявленні подібностей між різними об’єктами дійсності, посідає третє
місце: 162 НФО – 7,4 %. Обраний номінаторами образ-еталон визначає
ономасіологічну схему й когнітивний принцип побудови нового фразеологічного
значення. Аналіз фактичного матеріалу виявив три сфери ЦІЛІ, а саме: ЛЮДИНА
(148 НФО – 91,4 %), АРТЕФАКТ (13 НФО – 8 %), ПРИРОДА (1 НФО – 0,6 %),
номінацію яких здійснено на основі принципу зооморфізму, міфоморфізму,
антропоморфізму, хрематоморфізму, речовиноморфізму, флороморфізму,
натуроморфізму, хрономорфізму, космоморфізму, ергоморфізму. Найменш
поширена метафтонімізація – операція з переосмислення значення на основі
поєднання метафоричних і метонімічних звʼязків між зіставлюваними обʼєктами
(127 НФО – 5,8 %). В основі творення таких НФО лежать два типи когнітивносемантчних відношень суміжності: партитивність (108 НФО – 85 %) та
атрибутивність (19 НФО – 15 %), які реалізовано за допомогою ономасіологічних
принципів хрематоморфізму, речовиноморфізму, зооморфізму, натуроморфізму,
флороморфізму, антропоморфізму, космоморфізму, хрономорфізму.
Щодо лінгвокогнітивних механізмів вторинної фразеологізації, то залежно від
змін, що відбуваються зі значенням та/або зі структурою узуальної ФО, нами
виокремлено структурно-семантичні та семантичні механізми, кожний з яких порізному розгортає операцію з породження нового фразеологічного значення. До
механізмів, в основі яких лежить модифікація структури узуальної ФО та її
семантики, належить ампліфікація (117 НФО – 5,3 %), сутність якої полягає в заміні
одного або кількох МП узуальної ФО на інший з відмінним значенням. Її
різновидами є метонімічна (74 НФО – 63 %), метафорична (36 НФО – 31 %) та
іншомовна ампліфікації (7 НФО – 6 %). До структурно-семантичних змін належать
365
також операції доповнення (76 НФО – 3,4 %) та елімінації (20 НФО – 0,9 %), за яких
концептуальне значення НФО збагачується або позбавляється образів внаслідок
введення або виведення одного або кількох МП. Калькування (19 НФО – 0,8 %),
тобто породження НФО шляхом буквального перекладу компонентів іншомовних
усталених виразів, зумовлює семантичний (13 НФО – 68,5 %), семантикосинтаксичний (4 НФО – 21 %) або формальний (2 НФО – 10,5 %) характер
модифікації. Граматичні трансформації (18 НФО – 0,8 %), завдяки яким
відбувається “висвічування” інших образів МП узуальних ФО з порушенням
категорійних ознак фразеологічних компонентів. Найменш поширеним процесом є
контамінація, під час якої на основі суміщення двох або більше узуальних ФО
породжено нову одиницю (9 НФО – 0,4 %). Такі НФО сформовано за допомогою
когнітивних моделей перехрещення (6 НФО – 67 %), приєднання (2 НФО – 22 %) та
поширення (1 НФО – 11%). До суто семантичних механізмів належить
неосемантизація – когнітивна операція із семантичного оновлення концептуального
значення узуальної ФО шляхом “висвічування” або “згасання” певних образів
вихідних МП (83 НФО – 3,8 %). Зміна вихідного концептуального значення
відбувається на основі когнітивних моделей метонімічного або метафоричного
переосмислення (38 НФО – 46 %), узагальнення (21 НФО – 25 %) або звуження
вихідного концептуального значення (11 НФО – 13 %), актуалізації застарілого
образу (9 НФО – 11 %), розвитку антонімічного значення (4 НФО – 5 %). Детальний
аналіз ономасіологічних принципів і когнітивних схем творення НФО виявив
закономірності зіставлення різних концептосфер або різних понять у межах однієї
концептосфери, що уможливило зʼясування явищ і понять, найактуальніших на
даний момент розвитку сучасного суспільства Франції.
У семантичній структурі НФО відображено важливі на теперішній час ознаки
позначуваного на тлі інших його менш важливих ознак, а також представлено
взаємозумовленість характеру відображення реалій у свідомості людини, що
визначає мотиваційні основи породження неофразеологізмів (пʼятий розділ).
Ураховуючи вплив законів мовної системи, стереотипів етносвідомості, архетипів
колективного несвідомого, культурних і комунікативних чинників на вибір
366
мотиватора, вважаємо, що він має різноступеневий характер довільності й може бути
детермінованим визначальними ознаками прототипного образу, частково
детермінованим потенційними ознаками прототипного образу та довільним.
Детальний аналіз фактичного матеріалу крізь призму когнітивної та
психонетичної діяльності людини дозволив виокремити три типи мотивації.
Найпоширеніша з них асоціативна мотивація (1998 НФО – 91 %), яку
представлено сенсорною мотивацією (1122 НФО – 57 %), що постає як результат дії
явища симіляції (1076 НФО – 96 %), мотиваторами якого є екстероцептивні (зорові,
дотикові, слухові, смакові, одоративні), пропріоцептивні (кінестетичні, статичні),
інтероцептивні відчуття та сприйняття часу, а також явища синестезії (46 НФО –
4 %), викликаного синтезом різних асоціацій типу зорові + кінестетичні, дотикові +
слухові; культурно зумовленою мотивацією (417 НФО – 20 %), яку представлено
стереотипними (120 НФО – 29 %), прецедентними (104 НФО – 25 %), іншомовними
(65 НФО – 15,5 %), символьними (65 НФО – 15,5 %), арготичними субкультурними
(63 НФО – 15 %) асоціаціями; раціонально-мисленнєвою мотивацією (235 НФО –
12 %), яку реалізовано на партитивних (110 НФО – 47 %), атрибутивних (69 НФО –
29 %), каузальних (31 НФО – 13 %), епістемологічних (25 НФО – 11 %)
відношеннях; професійно зумовленою мотивацією (224 НФО – 11 %), яка
відображає асоціативні звʼязки з різними професійними сферами людської
діяльності, зокрема з транспортом, спортом, військовою і морською справами,
біологічними й фізичними науками, соціальними іграми. Другий тип мотивації –
парадоксальна (113 НФО – 5 %), в основі якої лежать парадоксальні за способом
семантичної узгодженості ознаки, що належать до вигаданого або ірраціонального
світу. Залежно від природи парадоксальності мотиватора НФО цього типу нами
виокремлено кілька груп НФО, в основу яких закладено парадоксальність виконуваної
дії обʼєктом номінації (58 НФО – 51 %), ознаки обʼєкта номінації (53 НФО – 47 %) та
ознаки дії (1 НФО – 1 %). Внутрішньомовну мотивацію (89 НФО – 4 %) визначено
синергетичним характером самої мови й вербалізовано через еліптичні (41 НФО –
30,5 %), редуплікативні (27 НФО – 23,5 %) та бінарні структури (21 НФО – 46 %).
Невідʼємним компонентом фразеологічного значення є оцінка, яка в поєднанні з
367
когнітивно зумовленою семантикою відображає різні почуття-ставлення індивіда до
об’єкта номінації. Аналіз фактичного матеріалу дозволив виокремити властиву
НФО раціонально-етичну (1408 НФО – 68 %) та сенсорно-емоційну (666 НФО –
32 %) оцінки, які відображають як позитивне, так і негативне ставлення людини до
об’єкта номінації у процесі породження НФО.
Отже, неофразеологізація постає як один із дієвих шляхів поповнення й
удосконалення фразеологічного складу мови, дослідження якого виявляє
особливості розвитку загалом фразеологічної системи мови, розкриває її внутрішні
фразеологічні звʼязки, пояснює закономірності формування одиниць первинної і
вторинної фразеологізації, висвітлює звʼязки ФО з одиницями інших рівнів, з одного
боку, а також відображає специфіку когнітивної діяльності індивіда – з іншого. Саме
незадоволення людини наявними мовними засобами, неможливість вибору з них
тих, що найбільше підходить до певного контексту або певної ситуації, змушує її
створювати нові ФО. Відтак, фразеологічна номінація постає як означування нової
для соціального досвіду (або індивідуального досвіду носія мови) реалії або поняття,
виявляючи в такий спосіб тісний звʼязок пізнавально-розумової діяльності homo
loquens з мовою, яка забезпечує об’єктивацію й адекватну передачу усвідомлених та
переосмислених понять.